ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олексій Могиленко - [ 2015.09.22 06:38 ]
    Навчи молитися
    Господи, навчи Ти нас молитись
    Без лукавства, щиро, в простоті.
    В очі щоб могли Твої дивитись
    Кожен день в своєму ми житті.

    По очах святих щоб розуміли
    Що сьогодні хочеш Ти від нас.
    Щоб душа від погляду в нас мліла
    І назустріч линула весь час.

    Господи, навчи нас так молитись
    Без лукавства, щиро, в простоті,
    Щоб „Іудами” нам не зробитись:
    Цілувать, а погляд відвести.
    16.03.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Олексій Могиленко - [ 2015.09.22 06:20 ]
    Кручу життя педалі

    Кручу,кручу педалі
    Вже майже сорок років.
    Котитись буду далі,
    Поки ж кручу під гору.

    Кручу життя педалі,
    Кругом ями ,калюжі.
    Кручу...допоки маю
    На те я дозвіл Божий.

    Кручу,кручу педалі,
    Життя вперед рулює.
    Без слави і медалей...
    Та все ж аби не всує.
    31.03.15.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2015.09.21 22:31 ]
    Між люди
    Докучає Муза – йду у маси,
    опадаю до колін жінок,
    на яких не ласі ловеласи
    із моїх порожніх сторінок.

    На пусте не трачу ні хвилини.
    І один упораюсь за всіх –
    бути вірним другом у людини
    і на себе взяти єйний гріх.

    А моя така, що знаю точно –
    я для неї як гіркий полин,
    і до Ліри бігаю заочно,
    а не заглядаю через тин.

    Але нині певно що не можна
    незалежно вийти на Майдан
    і устами вольними неложно
    заявити, – я тобі не кожна,
    що себе міняє на роман.

    О мої аматорки кохані,
    я уже закочую штани
    і готовий хоч у полини.
    Та мої потенції погані.
    Не беруть ніде моїх романів,
    надто завіршовані вони.

    09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2015.09.21 20:12 ]
    Нотації для лукавого
    ***
    І в поета терпець увірветься,
    коли вірші, неначе вода,
    і немає науки для серця.
    Та за кількістю дещо прорветься,
    що за якістю варте труда.

    ***
    Немає надії на промисел Бога
    і маємо відповідати
    за невиконання обов’язку свого.
    Якщо залишають у полі одного,
    то як йому не воювати?

    ***
    Є лицарі духу(між нами)
    і кожен, буває, і сам
    виказує почесті дамі,
    плюючи на іншу мадам.

    ***
    Легко учити поезію літа.
    Важко із осені вигаслих літ
    штучними перлами юних мудріти.
    Зброя поета – це думки політ.
    Мова поезії щира й відкрита.
    Мова богеми – зашорений світ.

    ***
    Я не визискую русизмів,
    що пристають до язика,
    та не люблю українізмів
    з акцентом бравого совка.

    ***
    Нема падіння,
    то й немає злету
    у недосяжне небо голубе.
    І як нема кубіти і кебети,
    аби любити у собі поета,
    то ради чого мучити себе?

                   2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  5. Маріанна Алетея - [ 2015.09.21 19:09 ]
    Каміння
    Бовваніє каміння громаддя.
    Хто забув перепону химерну
    На шляху, що веде у нікуди?
    Недоречні такі зловживання.

    Може хтось знати хоче докладно
    Чи насправді закрита дорога,
    Тільки варто забрати каміння.
    Та багато скидали стіною.

    Не пройти самотою завдання.
    Не чекати тепер допомоги.
    Час вже втрачено, певно, намарне.
    Залишилася тільки цікавість.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  6. Олексій Могиленко - [ 2015.09.21 16:55 ]
    Осінь.


    (Мій перший вірш)

    Ось прийшла і осінь,
    Сонечко десь ділось,
    Дощ усе моросить
    Й листя пожовтіло.

    Зібраний із поля
    Урожай землі.
    Все вже у коморі,
    Богові уклін.

    А тепер я чую
    В небі журавлів,
    Серце так сумує
    І бринить як дзвін.

    Відлітають в вирій
    Всі вже журавлі;
    Остаюсь лиш вірить
    Я на цій землі.

    Що прийде година
    Відлечу і я.
    Прийме Батько сина,
    Там – одна сім’я.

    Хочеться й сьогодні
    Бути уже там.
    Тут – я так самотній,
    Там – з моїм Христом.

    Журавлі курличуть,
    Мене звуть вони;
    В рідний край все кличуть,
    В небо від землі.

    Я душею лину
    До небес святих.
    Скоро я покину
    Цей намет земний.

    Завітала осінь
    І на Україну.
    Вірю, що невдовзі
    Нам летіть у вирій.

    Сумно так порою
    В ці осінні дні.
    Хочеться додому, –
    В неба голубінь.
    10.1994


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  7. Марія Дем'янюк - [ 2015.09.21 16:34 ]
    21 вересня
    Постукав дощ у парасолю чи то в душу.
    Як стукають, то відчинити мушу.
    І ясносяйво цівкою по крові,
    І темінь розчиняється в любові.
    І ллється Божа благодать з хмарини,
    А листя-вогники освячують стежину.
    Омиті клени шепчуть урочисто:
    СЬОГОДНІ НАРОДИЛАСЯ ПРЕЧИСТА...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.09.21 12:39 ]
    Фантазія на тему „Мелодії ля мінор” Мирослава Скорика (пісня)


    У Карпатах дощ
    із мокрим снігом.
    Поливає гори,
    поливає.
    Вітер. Пізня осінь.
    Виснажені вкрай
    цілоденним бігом,
    засинають люди
    із молитвами,
    стомленоголосі.

    У Карпатах дощ – смуток сірий –
    заливає невідболіле.
    Проводжа сестра
    брата
    на бої проти зла.
    Господи, пошли
    ти їм сили:
    першій – дочекатися
    вцілілим,
    другому – щоб вистояв
    і ворогів здолав.

    У Карпатах дощ –
    до небокраю.
    Боже, ну за що
    нас караєш?
    За які,
    скажи ти нам усім,
    провини?
    Оповиті тугою
    перевали.
    Боже, скільки ще
    біді тривати?
    Чим так
    прогнівили?...

    У Карпатах дощ
    із мокрим снігом
    йде....



    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  9. Валерій Хмельницький - [ 2015.09.21 10:13 ]
    Рептилоїди
    А деякі, певно, існують, аби дошкуляти іншим -
    Чи то їм таке пороблено, як ні, то питання, навіщо
    Приходять до тебе зненацька, залазять тихенько у душу,
    Тоді намагаються посадити в холодну брудну калюжу,
    За це, напевно, очікуючи, що ти їх пошлеш на три букви,
    Аби утекти, кувікаючи, який ти шалений бука.
    Від цього вони щасливі (не дружать із головою?) -
    Зловтіхою просто сяють, отримавши задоволення.
    Не знаю, для них це розвага чи вади якісь інтелекту,
    Якого не мали ніколи і до якого їм так далеко.
    Існують такі, це не вигадки - доконані факти науки.
    Гіпотези дві: рептилоїди чи просто - скажені суки...


    21.09.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  10. Серго Сокольник - [ 2015.09.21 03:38 ]
    Веточка
    Ветка с еще не опавшим листом
    Так обреченно дрожит под дождем...
    Веточка, милая, полная силы,
    Столько листочков весной породила,
    Тонкий изыск изумрудного цвета...
    С ними ждала приближения лета...
    И не уйдет, как казалось, весна,
    Вечною сказкою будет она...
    Осень уносит опавшие листья...
    Веточка, скоро ты с ним разлучишься...
    Вновь в ожидании будешь одна
    Мерзнуть во льду... Но наступит весна,
    Листики новые зазеленеют,
    Веточку-маму любовью согреют...
    ...только лишь ты, прошлогодний листочек,
    Вырванный ветром у мамы сыночек,
    Зимнею вьюгой простужен...
    Веточке-маме не нужен...
    Ты за нее до конца подержись...
    Жесткая штука с названием ЖИЗНЬ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115092100768


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Олеся Бойко - [ 2015.09.20 22:18 ]
    Молитва до Богородиці
    Пресвятая Діво, я до Тебе лину,
    У Твої обійми,під Святий покров.
    Збережи злиденну нашу Україну,
    Щоб не проливалась більше юна кров.
    Матінко Святая і Царице світу,
    Діточкам - сиріткам прихисток Ти дай,
    І матусь нужденних,що на заробітках,
    До синів і дочок швидше повертай.
    Не забудь убогих і немічних тілом,
    Пригорни, молюся, та додай їм сил.
    О , Стражденна Мати,Ти страждала вміло,
    Нас навчи терпіти,як терпів Твій Син.
    Ти Вінець Пречистий,Непорочна Мати,
    Збережи, благаю, дівства чистоту,
    Бо в розпусті молодь нині помирає,
    Научи пізнати істину Святу.
    Матінко Маріє,Ти небес Окраса,
    Недостойні й грішні просим: « Захисти.
    Ти ж бо милосердна вмієш все прощати,
    Сльози покаяння від усіх прийми.»
    ******


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2015.09.20 21:23 ]
    Видиво
    Жене хмарин рожевих череду
    Поет небес. Його то – ніжні мрії,
    Хоч іноді на копію бліду
    Скидаються. Уява так шаліє:

    І каравела й замок – на виду,
    У океані – острови надії…
    З-поміж усіх - найкращий обведу –
    Той, де лице коханої ясніє.

    Але коли буремна непроглядь
    Їх перетворює на темні тіні,
    Вони – мов чорні лебеді ячать –

    Краси мов крила у сумнім видінні…
    Навіює любов, як благодать,
    Вітрець легкий у чарівливім плині.

    24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  13. Уляна Яресько - [ 2015.09.20 20:37 ]
    Треба воскрешати!
    Тепло погнали геть хуткі пасати,
    Серця холодні, наче льодовик.
    Джерела віри треба воскрешати,
    Аби вогонь гуманності не зник.

    Добро незгасне... ніби крити ні́чим,
    Живи-люби собі без перешкод.
    То хто ж нещадно душі покалічив,
    Що світ у злобі втопиться от-от?

    Все важче віднайти зато́ку істин,
    Брехні та правди рі́ки - упритул.
    Де вчора тільки процвітало місто,
    Сьогодні - багновиця і намул.

    І янгол, певно, поламає крила
    В капкані непробудної пітьми...
    Якщо любов уб'є зневаги брила,
    За що нас нарекли тоді людьми?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.20 17:12 ]
    Книга
    Бажаючим придбати книгу "Птахокардія" (поезії, переклади, мала проза) - видавництво "Сполом", Львів, 2015 рік,
    600 сторінок, тверда матова палітурка
    (пересилка Новою поштою чи Укрпоштою) - звертатися листовно:
    zaliznyak-63@ukr.net
    або в чат фейсбука

    Анотація
    “Птахокардія” С.-М. Залізняк – це книга вибраних поезій, написаних протягом 2000-2015 років. Осмислюючи буття навколишнього світу та своє буття в цьому світі, авторка семи виданих раніше поетичних збірок намагається не повчати, не робити широких узагальнювальних висновків, а просто доносити до читача власне розуміння добра, любові, краси, правди, послуговуючись вишуканою українською мовою, малюючи майстерно підібраними словами яскраві, живі образи – реалістичні, фантастичні, містичні. Вимогливий читач отримає справжнє естетичне й інтелектуальне задоволення від зразків справді сильної, досконалої технічно та високохудожньої поезії, а також свіжих, оригінальних перекладів віршів поетів різних народів та епох і творів цікавої малої психологічної прози.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2015.09.20 15:58 ]
    Самі собі
    Немає лиха, як біди немає.
    І туга не минає у журбі.
    І мало що усім надокучає,
    як ми надоїдаємо собі.

    Самі себе віншуємо панами.
    І маємо немало у сумі.
    Та мало хто знущається над нами,
    як ми себе мордуємо самі.

    Ніхто себе не бачить і не чує,
    коли ми до зупинки біжимо.
    Але ніхто так нами не гидує,
    коли таке як ми бере кермо.

    Буває зо два метри не добігли,
    а двері – опа! І, – бувай, мужик.
    На те і є ще люди–дрозофіли,
    аби усі дивилися на них.

    І лаємо, і ліземо у владу,
    і продаємо націю свою.
    Самі собі ще не даємо раду,
    а хочемо утримати сім’ю.

    І якось так воно усе буває,
    що у лайно само себе гребе.
    І Руссю нас Росія доконає,
    коли самі воюємо себе.

    Не устояти цілому народу,
    якщо такий поділений в собі.
    Але здаємо ворогу «Свободу»,
    перепочивши на її горбі.

    Яка Європа? Бий себе у груди,,
    але від нас і Азію занудить,
    коли узріє, хто кого скубе...

    Увага є аматорові клубу,
    але ніхто нікого не полюбить,
    якщо самі не любимо себе.

                   09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  16. Леся Геник - [ 2015.09.20 15:30 ]
    Скалічена стерня…
    Пече мені скалічена стерня,
    Коріння жовте видирає спокій.
    Чому без болю не буває й дня?
    Чому без жалю не пройде ні кроку?

    Чому? Чому на чорних небесах
    Темніє згубно хмара перегіркла?
    І всі слова - квітучі словеса -
    Впадають марно в пересохлі ріки...

    ***
    Аж десь далеко в лапищах пустель
    Згорає вітер, висихає мрія,
    Там заблукав побожний менестрель,
    Котрий молитися, однак, не вміє.

    А чи не сміє виспівати гімн
    Осінній ноші на плечі у Бога...
    Негострий серп в руці без ран, а втім
    Всю гостроту сточили до порога.

    Ще до снопів, далеко ще до жнив
    Пустили кров з невинного рамена.
    Живеш, а видається, що не жив -
    Лише стерня палає безіменна.

    (12.08.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  17. Мирослав Артимович - [ 2015.09.20 14:24 ]
    Нічний етюд
    Тихе шемрання потічка .
    сіє сіль Чумацький Шлях.
    Розсипає зорі нічка
    в полонинах, на плаях.
    А як тільки місяць-швендя
    заграватиме до зір -
    оживуть казки-легенди
    з чарівної тайстри гір:
    різоне очима Довбуш,
    блисне лезом топірець,
    і Чугайстер, легінь мовби,
    уплететься у танець…

    16.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  18. Ольга Значкова - [ 2015.09.20 14:58 ]
    ***
    Слідами випалює землю, карбує жалобу
    в думках, що злетіли з завісів відречено.
    Моква виловлює з попелу ягоди зпечені
    Дещицю світла зціджує небо спідлоба

    Схрещені пальці гілляччя ворожать на осінь
    що босими кросами ночі чорничні гартує.
    Спиртом надушена врода смерті граніти вартує
    І погляд крізь грані стакану вже зовсім

    розкосий. Мережива тіней ховають солоні
    пелюстки. Штрихують затерті лінії п'ястя.
    Кінчається серпень чорної масті
    І кольору серпня - пожмакана хустка

    Хрустка від віток стежка маркує чужі кроки
    Чергують воронів юрба, обсівши хрестів плечі.
    Золотокоса ставить свої печі. Обвуглена доба
    обнулює усе. крім глузду. Але це допоки.


    вересень 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Олексій Могиленко - [ 2015.09.20 11:17 ]
    Колискова донечці



    Спи, моя маленька,спи.
    Хай прийдуть до тебе в сни:
    Ангели чудові, що в раю.
    Спи, моя маленька,
    Я тебе люблю.

    Донечко рідненька, спи,
    Набирайся сили ти.
    Щоб здоровою була завжди.
    Донечко гарненька,
    Квіточко, рости.

    Бог хай береже тебе,
    Біди й горе відведе.
    Доля хай щастить тобі весь час.
    Богу помолюся
    І почує Спас.

    Спи, моя маленька, спи.
    Без тривог хай будуть сни,
    Хай веселий сміх луна завжди.
    Ти – моя потіха,
    Радість моя – ти.
    21.03.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Олексій Могиленко - [ 2015.09.20 11:12 ]
    Небесна колискова



    Місяць-човник пропливає
    Серед моря зірочок.
    Сни-зірки в мішок збирає
    Для малих діток.
    Приспів:
    Місяць і зорі
    Дарують тобі
    Всі колискові
    Що є на землі.
    Сни кольорові
    Й небесну красу.
    Спи, моя доню,
    Тебе я люблю.

    Тихо в вікна заглядає
    Чи вже дітки сплять.
    Під подушку їм ховає
    Зірочок по п’ять.

    В небі зіроньки іскряться,
    Миготять вони.
    То маленьким діткам сняться
    Кольорові сни.
    03.06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2015.09.20 10:28 ]
    Між полями
    Небесне поле всіяне зірками,
    як росами на трав'яних полях,
    а поміж ними височить над нами
    віками битий чумаками шлях.

    Його із Воза посипали сіллю.
    І досі є Малий, Великий Віз
    обабіч онімілого довкілля
    у кронах білих, наче сіль, беріз.

    Блукають хмари чорними ночами,
    а у ясні – солоні роси п'ють,
    политі потом тими чумаками,
    що битою дорогою ідуть.

    А на зорі, упоєне озоном,
    іде по небу сонце навпрошки
    і на ходу вилизує червоне,
    де між полями їдуть козаки.

                   09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  22. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.20 09:28 ]
    Запах дикої м
    Дикою м"ятою пахнуть луги,
    Роси срібляться в траві навкруги,
    Зорями сяє небо ясне,
    Ти на побачення кличеш мене.

    Між берегами тиха ріка,
    В твоїх долонях - моя рука.
    Дикої м"яти запах п"янить,
    Доля дарує нам щасливу мить.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  23. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.20 09:26 ]
    Чорнобильський дзвін
    Чорнобильський дзвін луна на весь світ
    Уже стільки літ,уже стільки літ.
    І кличе усіх,на сполох б"є він
    Чорнобильський дзвін,Чорнобильський дзвін.

    О!Скільки людей страждає дарма,
    Скількох уже зовсім на світі нема.
    Не гасне,горить поминальна свіча,
    Живі щоб почули,серця їх кричать:

    -Приборкайте атом,біду відверніть,
    Щоби не зазнали того,що ми.
    Своїми тілами закрили вогонь,
    Усе хай відійде,мов жахливий сон.

    Народжуйте діток здорових,міцних,
    Хай радості сонце світить для них.
    Про атомне лихо для всіх поколінь
    Нагадує лиш Чорнобильський дзвін.

    2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  24. Мирохович Андрій - [ 2015.09.20 04:14 ]
    патріотично і патосно
    мою країну створили не святі
    не юродиві не пророки
    навіть не романтичні розбійники
    не їх жахітливі пороки
    її створили такі ж мудаки як ти і я
    для яких найважливіше сім`я
    і щоб сім'я було куди злити
    благословенне їх ім’я
    на банкнотах і у назвах вулиць
    то як її не любити
    це не питання
    затям ця країна твоя
    і не їбе ні грама
    як інколи казала леся степанівна
    яка тепер у штатах
    сто двадцять баксів у день заробляє до речі
    скільки це по курсу нбу
    трошки менше трьох тисяч
    трошки більше ніж тут заробляла за місяць
    житиможна одним слово можна жити
    тут має бути смайлик і хештеґ #моякраїна


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  25. Серго Сокольник - [ 2015.09.20 03:38 ]
    Винил
    Ночь нехолодная нежно коснулась.
    Я у окна... Ты к окну потянулась
    С ТОЙ стороны... Из запретного мира...
    Залой для танцев нам станет квартира,

    Где мы с тобой танцевали нагие...
    Платье- не то... И колготы- другие...
    Так одевают вас в мире ином?
    Платье- на стул... Мы друг друга поймем

    Легче без этих издержек текстиля.
    Диско? Хард-рок? Пертурбация стиля
    В сборниках старых "пластов" из винила...
    Ставлю вот эту... Ее ты любила...

    Ты далека... Да ТУДА и не близко...
    Музыка льется со старого диска...
    Перст указующий с дрожью застыл
    "стрел" индикатора... "Точим" винил.

    Тьма вездесущая пала на плечи
    Тел обнаженных в соитии встречи.
    То распалясь... То касаясь едва...
    Все, как ТОГДА... Только ты не жива.

    Кончилось. Ты удалилась. Светает.
    Стрелка часов рубикон пробегает
    Встречи миров... Наш последний изыск.
    Замерли "стрелы"... Окончился диск.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115092000924


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Олена Малєєва - [ 2015.09.19 23:06 ]
    Одна з юрби
    Я свій вік проживу та піду…
    Лиш одна з багатьох перехожих
    Ти так само повз мене проходиш,
    Не вповільнюючи ходу.

    Може й було бажання у мене
    Відпустити пориви на волю
    Засвітити вогонь над юрбою,
    Та згубилося в буднях шалених.

    Ти сказав: «Ненавиджу вбогих»,
    І юрба тобі не подруга,
    Що ж, людина ти зовсім друга –
    Наша зустріч - це жарти Бога.

    Тож щасливо тобі летіти
    Моя ж доля – повільний крок,
    Лиш молю, щоб дозволив Бог
    Не у темряві шлях скінчити.
    2002 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  27. Олександра Кисельова - [ 2015.09.19 23:35 ]
    Дивлюся на світло
    Сходило сонце і світ огортало
    В хвилі тепла і любові.
    Ясно від нього і радісно стало,
    Вулиці гарні, святкові.

    Промінь на чистих, помитих дощами,
    Вікнах у наших оселях.
    Він проникає туди, де плющами
    Й тінями замкнені двері.

    В мене на віях грайлива веселка,
    Бачу, примруживши очі.
    Світло повсюди, сміється люстерко,
    Зникли кудись поторочі.

    Більше не зайдуть туди, де є світло,
    Сторож надійний на дверях.
    Ніжні промінчики щастячка квітнуть -
    Ластівки золотопері.

    07.09.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  28. Олена Малєєва - [ 2015.09.19 22:28 ]
    Черемха
    Розцвіла черемха в лісі,
    Віти хилить долі,
    Бо страждає від своєї
    Щирої любові.
    Думи всі її сумні
    Про долю нещасную:
    Ой була ж вона колись
    Дівчиною красною.
    Влітку їздила верхи,
    В санях - у порошу.
    І любив її тоді
    Парубок хороший.
    На ставок ходили вдвох
    Сонце проводжати,
    Поки нічка темна їх
    Не покличе в хату.
    Та жорстока відьма там
    Вороном літала,
    Чорним заздрісним крилом
    Їх зачарувала.
    Черемшина, біля неї -
    Камінь одинокий.
    То дівчина і її
    Хлопець чороноокий.
    Хилить віти вона долі -
    Їй весна не мила,
    Від нещасної любові
    Пелюстки зронила.
    Ну а камінь біля неї
    Тихо так зітхає,
    Бо живая парубоча
    В нім душа страждає.
    З року в рік стоять вони,
    Камінь й черемшина.
    І сумують молоді
    Хлопець та дівчина.
    03.04.02.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  29. Олена Малєєва - [ 2015.09.19 21:36 ]
    Жити-бути
    Жити-бути…Фути-нути…
    Жити-бути, ах…
    Ось народження, весілля…
    Ось вагітна, породілля…
    Ось коханка, ось кохана,
    Тут повага - тут і шана.
    Щастя-доля, щастя-доля,
    Щастя кольору смереки,
    Річки, дива і безпеки…
    Раптом, раптом, раптом, раптом:
    Страх!
    І боїшся, і втрачаєш,
    І сумуєш-голосиш,
    І шукаєш-не знаходиш,
    Вже захочеш – не народиш,
    А ночей не спиш…
    Все блукаєш, зволікаєш,
    Йдеш, вертаєш, повертаєш,
    Знов шукаєш – не знаходиш – жах!
    Тож: жени, жени, жени –
    Страх від себе.
    Забере він щастя-доленьку у тебе.
    Забере її у тебе – не спитає,
    Бо у нього щастя-доленьки немає.
    01.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  30. Олександр Олехо - [ 2015.09.19 21:01 ]
    люди гинуть...
    люди гинуть за драконів
    за ідею і метал
    божевілля перегонів
    боротьбу за п’єдестал
    люди гинуть за свободу
    чи за пута хто за що
    і нема рятунку-споду
    заховатись у ніщо
    люди гинуть люди тонуть
    та приходять ще і ще
    чи офірою дракону
    чи тире між Не і Се
    люди гинуть ліс рубають
    на хрести і на тріски
    прощавай зелений гаю
    заселяються гробки
    люди гинуть війни пошесть
    а ще з дурі чи ума
    не усім повага й почесть
    але всім яса і тьма

    19.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  31. Нінель Новікова - [ 2015.09.19 21:48 ]
    Вересень 2015
    Що за диво це бабине літо?
    Тиха розкіш, немов у раю,
    Огортає м’яким оксамитом
    Україну – красуню мою!

    І повітря, і води цілющі,
    І родючі поля і сади.
    То ж, і руки свої загребущі
    Простягає агресор сюди.

    Ще на сході лякають руїни,
    Та стихають жорстокі бої.
    Бо за тебе стоять, Україно,
    І сини, і онуки твої!

    Ну, а ми їм – пошану і ласку,
    І смачненьке, домашнє, своє:
    Пиріжечки свіженькі на Пасху,
    В Новий рік – у відрі «олів’є».

    Час зручний для афер і піару,
    Та історія виявить все:
    Хто на горі мільйони наварить,
    Хто останній компот віднесе…

    Про війну не пишу, бо не знаю.
    Бачу дещо на користь іде:
    Тих все менше, чия хата скраю
    І все більшає справжніх людей!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  32. Олександра Камінчанська - [ 2015.09.19 19:38 ]
    ***
    Така вже є – безвольна і проста,
    І на семи вітрах простоволоса.
    Цей дикий світ обітниць і прощань
    Моїх офір-молінь начувся досить.

    Не проклинала, вірила у день,
    Свій хрест нести навчилася без болю.
    Утоптані стежки за тим, хто йде,
    Сто сонць вгорі, тай гроз у хмарах вволю.

    Поміж огнями я іще жива,
    Латаю сум розчахнутий надвоє.
    Сумбурні титри, мрії і слова,
    І світла рань просякнута росою.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  33. Ігор Павлюк - [ 2015.09.19 18:06 ]
    * * *
    Густа підводна тиша у мені.
    І кут глухий.
    За ним хтось диха світлом.
    Живу, як в сні, у золотому сні,
    Душевний біль
    Забрав хтось добрий Звідтам.

    Тепло чужого тіла,
    Слава, гріш –
    Все менш мене цікавлять
    При лампадці.
    Все більше руки Того,
    Що вгорі.
    А не смішні планетні можновладці.

    Всевишньому потрібна якість душ,
    Що крізь любов проходять і страждання.
    Аз грішний також шляхом цим іду
    І в просторі,
    І звечора до рання.

    Як жінка – біль:
    Боїшся – напада.
    А нападаєш ти – то утікає...
    Отут зарита правда золота,
    В якій та сила,
    Що зове до раю.

    Я там вже був.
    І краплю взяв собі...
    Мене чекає там, напевно, мама.
    Та я люблю земний мій світлий біль –
    Отой, що при народженні, той самий.

    З якого радість родиться свята, –
    Що якби міг – погладив би комашку.
    Мов кораблі по річці забуття,
    Пливем, живем...
    Кому ж отут не важко?..

    17 верес. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/42783/"


  34. Ірина Саковець - [ 2015.09.19 16:57 ]
    ***
    Холодна і хвора, в тобі проростає осінь,
    сухими гілками черкає легені й гени,
    і в’язані речі тепло не тримають зовсім.
    Не сердься на неї – ходи, притулись до мене.

    І падають яблука, жаром ночей налиті,
    звабливо-червоно в солодкі, як сік, тумани.
    Давай берегти цю медвяну вологість літа,
    що бабиним ясно іде на прощання з нами.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  35. Олексій Могиленко - [ 2015.09.19 15:30 ]
    Татова колискова


    Нічка темна опустилась,
    Загляда в віконце.
    Тепле сонечко втомилось,
    Спить давно вже сонце.
    Приспів:
    Спи, спи, спи,
    Хай тобі всі сни,
    Як роса для квіточок,
    Додадуть краси.

    Зорі в небі заіскрились,
    Ясний місяченько
    Над тобою теж схилився,
    Спи, моя маленька.

    Спи, моя ти помічниця,
    Бо за день втомилась.
    Ніжки, ручки відпочинуть –
    Набирайся сили.

    Ангел хай оберігає
    Тебе щогодини,
    Нехай горе обминає,
    Спи, моя дитино.
    27.10.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  36. Олексій Могиленко - [ 2015.09.19 15:05 ]
    Летіла зозуля
    ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЯ

    Ой,летіла зозуленька
    По полях ,по житі.
    Лежать вбиті людські діти
    Землею не вкриті.

    Замовчала зозуленька,
    Стала сумувати.
    Більш не буде вона людям
    До ста літ кувати.

    Заніміла зозуленька,
    Як-не-як,все ж мати.
    Боже,Боже,невже може
    Брата брат вбивати.

    Замовчала,заніміла,
    Плаче сизокрила...
    Лист носила,ним укрила
    Братськії могили.
    25.09.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  37. Мирослав Артимович - [ 2015.09.19 14:15 ]
    Кудлата «душа»
    Старі місця. Карпатські шати.
    Наокруги – ані душі.
    Лише одна «душа» – кудлата –
    До нас прибилась у коші.
    То лащиться до ніг кумедно,
    То за рукав смикне тайком –
    Приблуда-песик безіменний,
    Що нами названий Бровком.
    А хвостик – бубликом направо,
    Розумні бісики з очей –
    Аж витанцьовують лукаво:
    «Я до вподоби вам, ачей!»

    15.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  38. Владислав Лоза - [ 2015.09.19 13:54 ]
    Плагіат Божественної комедії

    Ти, не мрійник, а просто слабак,
    озирнися, почувши раптово,
    як ліниву твою колискову
    затіняє стрімкий переляк
    перед цим одинадцятим колом,
    де затримаєшся, позаяк

    є податок невиспаних но-
    чей, який тобі краще віддати,
    бо, на жаль, не стояча вода ти,
    аби знати приховане дно;

    (не вважай попередником Данте –
    той не знав, що таке ЗНО);

    а віддавши – уже не минай
    ні чистилища, ані осанни –
    поки серпень маршрутку останню
    проминає, змикає вуста й
    натягає осінню кресаню
    на земний замаскований рай.

    19.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  39. Михайло Десна - [ 2015.09.19 12:50 ]
    Березна
    Задля пам'яті тих, хто "нема серед нас",
    дев'ятнадцяте вересня - Чудо.
    Канцелярія селища, дата, наказ:
    "Про Любов від Всевишнього всюди..."

    На Співочому полі - оркестр (або хор).
    Літургія у Домниці... Свято.
    Хто набожний, хто ні - все одно коридор:
    "березнянець" - тепер уже свято)

    19.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.19 12:07 ]
    Від зерняти до млина


    Завжди людині хочеться не гірше.
    Якби ж отак, якби ж отам, якби...
    І пишуться петиції та вірші -
    На злобу осередку чи доби.

    Зринають мудрагелі із пенатів.
    Теліжиться у турми простолюд.
    І звій законів (урізання - нате)
    Озорює позичений салют...

    Когось до бака тягнуть: крики, сміхи...
    Не виправдав довіри, яро крав.
    І татя обирають для зловтіхи.
    Й для нього - ополонкою ікра.

    І рейвах, і продовження комедій...
    Облущені демена.
    Хить та хить...
    А юна мама на велосипеді
    Зоріє з фото - чи таки щастить.

    Як плакало село: помер наш Сталін...
    Як вабила незнана цілина...
    І бігли заміж Неоніли, Тані
    Від ганку школи, житнього млина.

    Не жожоба олива на долонях -
    Бадилля-гичка, кріп та полини...
    І цілувався всмак бровастий Льоня
    Під молитви: "і нас не омини...".

    ...Задармо роздаються Божі роси.
    Та знов мотив повсюдоньки луна:
    "Рости до українця з малороса!".
    Пречорно тужить бабця-бузина...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  41. Галина Михайлик - [ 2015.09.19 11:53 ]
    Королевам (трішки з іронією)
    1.
    Королевам не личать сльози,
    їм пасують шляхетні справи.
    А нешпетні стрибки-курйози
    благовірних – плиткі забави –

    не вартніші обтятих нігтів
    на мізинчиках білих ніжок,
    що ступають по оксамиті
    пурпурових свІтських доріжок.

    Королеви вміють чекати.
    Рівний сон. Порцелянова цера.
    Королеви можуть прощати…
    Втім, то зовсім інша прем’єра…

    2.
    Королева встає найперша,
    одягає свою корону
    і... готує млинці, яєшню,
    підмітає довкола трону,

    запускає прання і будить
    короля та малих інфантів…
    То звичайний монарший будень –
    без оплати, премій чи грантів.

    І уважна завжди, й спокійна,
    передбачлива, добра, терпляча –
    вчора, нині, завтра – постійно
    не скандалить, не скиглить, не плаче.

    Бездоганна в смаку й поставі
    в легкім шлейфі шептань бомонду,
    в безантрактній людській виставі
    загадкова а lа Джоконда…

    Запитаєте: «А навіщо
    всі ці «мантії» і «корони»?
    Весь цей мотлох? Ідуть у Вічність
    без регалій: мужі і жони».

    Усміхнеться зі свого «Лувру»
    у неквапно-мудрій асані,
    і подячно кивне Деміургу
    так, неначе сьогодні – востаннє…


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (22)


  42. Іван Потьомкін - [ 2015.09.19 10:01 ]
    Це нагода заглянуть у завтрашню днину
    Жовкне лист на верхів”ї беріз,
    І туман над Десною спроквола в'ється,
    І туманіє зір під навалою сліз,
    І на все озивається серце.
    Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
    Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
    ...Що так хутко павук на ожині снує –
    Карту Лети чи шлях журавлиний?


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  43. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.19 09:06 ]
    Мотив закоханих сердець
    - Люби,люби,люби,люби,-
    Воркують тихо голуби,
    Крилечками обнявшись.
    Лебедики - вона і він
    Коханню теж співають гімн,
    Ховаючись у плавнях.

    І клекіт зранку чути знов,
    Це розмовляють про любов
    Лелеки чорнокрилі.
    Як у птахів,так у людей
    Мотив закоханих сердець
    Звучить на повну силу.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  44. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.19 09:25 ]
    Життєва пора золота
    Тихий багрянець осені
    Торкнувся деревам до скронь.
    Отави давно вже покошені,
    Горить горобини вогонь.

    Кружляє,кружляє і падає
    Жовтогарячим дощем
    Листя.Про літо ж нагадує
    Легкий в душі моїй щем.

    Каштанами,наче підківками
    Вицокують вдалеч літа.
    Знаю,й мене вже покликала
    Життєва пора золота.

    1999 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2015.09.19 01:40 ]
    Аутодафе ( 16+ )
    Як ти ішла... Немов приречена на страту...
    Мов власяницю, вітер плаття овівав...
    І не відводила очей від нього... Ката,
    Який всю ніч тебе нещадно розпинав.

    Ви на прогулянці удвох (бо день великий...)
    Вже промайнула ніч... І знову буде НІЧ...
    І тіло поклику віддатися довіку
    Смиренно слідує... Поклич її, поклич!..

    Бо ти вся змучена- терпіти вже несила
    Тремтіння тіла, що належить не тобі...
    Ти ж так сама себе замучити просила...
    А Жертва з Катом це- тандем?.. Аншлюсс?.. Двобій?..

    А поки- бесіда, приємна... Без турботи
    За страти ніч разом ви вип"єте в кафе.
    В вогні кохання вам палать на ешафоті
    Удвох із Катом... Отаке аутодафе...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115091900544


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Олеся Бойко - [ 2015.09.18 23:50 ]
    Розлука
    Розлуки…зустрічі …перони…
    Життя біжить, немов вагони.
    Збігають дні та довгі ночі,
    Душа змиритися не хоче.
    І серце аритмічно стука ,
    Яка вже підла ця розлука.
    Хто видумав її не знаю,
    Всі відповідь давно шукають,
    Та не знайти її ніколи….
    Розлука ходить поряд з болем ,
    І сталого немає місця,
    Хоч їй у цьому світі тісно.
    Отак поміж людей і ходить,
    Розлученят з собою водить.
    Розділені сердечка плачуть,
    Вона байдужа та ледача….

    15.09.15







    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Павло ГайНижник - [ 2015.09.18 21:26 ]
    ПРО ЩАСТЯ
    ПРО ЩАСТЯ

    На свято в Бога щастя попроха́й!
    Омий ним долю й розплеска́й усюди
    І скро́плять ним серця усі нехай
    Навколо світу твого спраглі люди!

    Який у щастя колір? Як розма́й!
    Розба́рвлений, мов веселко́ві смуги!
    Він – промінни́й! Ти лиш його впіймай
    І, щоб не стліло, зарозся́й навкру́ги

    Укві́тчаним дощем. Нектару водограй
    Вдихни замріяно, скуштуй у вільні груди
    І в душах краплями любові засівай,
    І щастя житиме в тобі́ і зі́йде всюди!

    Павло Гай-Нижник
    18 вересня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Павло ГайНижник - [ 2015.09.18 18:27 ]
    ДІАЛЕКТИКА (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)
    ДІАЛЕКТИКА
    (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)

    З тобою – задиха́юсь я...
    Без тебе – навіть дихати не взмозі!

    З тобою – замала́ Земля…
    Без тебе – пустки шлях в дорозі!

    З тобою я – в вогні згоря́…
    Без тебе ж – прірва при порозі!

    Мені без тебе – не життя,
    В тобі́ – мій штамп у некролозі!

    Павло Гай-Нижник
    10 вересня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Маріанна Алетея - [ 2015.09.18 16:06 ]
    Погодитись
    Погодитись.
    На марноту і відчаї,
    На тишу і на відгомін
    Настромлена.

    Пороблено.
    Помаєно, заквітчано,
    Залишила ту відповідь
    Забутою.

    Накраяла
    Всі поголоски скибками
    Закопані у вузликах
    Спокутою.

    Розкутою
    Прийшла душа затоплена,
    Втікала геть нажахана.
    Заплакана.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.18 15:49 ]
    Із крайньої хати

    Вони кажуть, що існує загроза -
    І споряджають синів убивати.
    Незмінні диспути, посади, пози,
    Зненависть до ближніх, інакших, "вати".

    Відсахнулася: проходить військовий:
    Запах камуфляжу. Під вуса свище...
    Такий собі диканський казанова.
    Стрій... пайок, за Дінцем кладовище.

    Чогось не встигне, дітей не побачить.
    Когось уб`є зосліпу, стріне в пеклі.
    Під гумовим кийком стрибає м`ячик...
    Лист недописаний бабусі Теклі.

    А владцям сісти б за стіл мармуровий,
    Розкласти виделки, пас`янси, мапи.
    Їх же вчили мами-горлиці мови!
    Довкола кнайп - колотнеча та залпи...

    Війна підгодовує бонз пихатих.
    Війна - сука, затяжне божевілля.
    Злоба підступає до крайньої хати -
    І сипле на рани порохом, сіллю.

    Над ланом чорно - лементить грачиння,
    Осінь сумлива, кривавий гербарій.
    Шишки між ліщини мостяться чинно.
    Шельми таврують душиці в кошарі.

    Нишкне людва, кожум`яка сміліє.
    Всім наобіцяно щастів по скону.
    Кроплять янголики Соля і Лія...
    Чорт надзирає з ослінчика-трону.

    Вічна загроза: людина людині.
    Де забувати про нищення, рани?
    У пагоні бачу плід... серцевину...
    Боже, даруй незглибиму нірвану.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   624   625   626   627   628   629   630   631   632   ...   1814