ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роман Миронов
2026.06.13 21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.

Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,

хома дідим
2026.06.13 20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали

Артур Курдіновський
2026.06.13 12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.

Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Тетяна Левицька
2026.06.10 18:21
Напевно, що ти не така, як усі,
і маєш на все — незатьмарений погляд.
Що коїться у потаємній душі —
не знає ніхто, окрім чуйного Бога.
Ти любиш повторювати: «Не така!»
Так! — Зіткана з ніжної квітки і криці.
Образи прощаєш, та підла рука
не

Артур Курдіновський
2026.06.10 17:20
Вся голова - у творчому процесі!
Ким стати - щось ніяк я не збагну.
На світі так багато є професій,
Але з усіх я оберу одну.

Відважним буду, героїчним, сильним!
Я впевнений, що вірний шлях обрав.
Завжди спостерігатиму я пильно,

Борис Костиря
2026.06.10 13:35
Хтось уривається в буття
Спокійне, виважене, тихе,
Прискорює серцебиття
І будить призабуте лихо.
На струнах суму й каяття
Долає він підводні рифи.

Хтось уривається у сон,

Віктор Кучерук
2026.06.10 06:20
Мляво позначається на ранок
Навкруги притихлої соші, -
Звуки кроків никнуть у тумані
І гучніші порухи душі.
Наодинці з власними думками
Сіпаюсь, шалію і мовчу, -
Тиша вперше впала поміж нами,
Бо всього траплялось досхочу.

Борис Костиря
2026.06.09 19:11
Запорошило всі мости,
Запорошило всі дороги
В краю мирської суєти,
В краю надії і тривоги.

Запорошило де-не-де
Самотні острівці свободи.
Так лютий деспотизм гряде,

Олена Побийголод
2026.06.09 13:34
Михайло Свєтлов (1903-1964; народився й провів молодість в Україні)

Каховка, Каховка, гвинтівка-болтовка,
лети, вірна куле, як слід!
Іркутськ та Варшава, Орел та Каховка –
це віхи, де був наш похід.

Гриміла атака, дзвеніли шрапнелі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.17 10:12 ]
    Ми - сильні духом
    -Думати треба лиш про хороше,
    Погане прийде,на жаль без запрошень,-
    Сказав колись сивий мудрець.
    Дійсно,так воно є і насправді,
    Стається таке,чому зовсім не раді,
    Недобре.То ж хай йому грець.

    Та відчай гонімо від себе скоріше,
    Буває ж комусь у житті значно гірше,
    На поміч йому поспішім.
    Дружня підтримка та слово розради
    Здолать допоможе усі негаразди,
    І станемо духом сильніш.

    А сильних боїться злая недоля,
    Ми віримо,впевнені - все буде добре,
    Хай знають про це вороги.
    В нас вистачить волі й снаги,
    Щоб процвітала наша держава.
    Слава Вкраїні!
    Героям слава!
    2015 р.




    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Олехо - [ 2015.11.17 09:41 ]
    Скоро печалями стане
    Скоро печалями стане
    видиво днів золоте.
    Осінь – старіюча пані.
    Щастя у неї пусте.

    Небо сльозу покотило
    із олов'яних очей,
    а починалося мило:
    не біснувався борей,

    ледь золотилась діброва,
    днина ясніла теплом,
    до поетичного слова
    прагнула ніч з пером.

    Але торкнулися сині
    роси імлистого дня,
    тужні ключі журавлині,
    каркання вороння.

    Холодно стало і сіро,
    зблякли садові вогні.
    Сонечко не зігріло
    сонно-пожухлі дні.

    Скоро печалями стане
    мокра алея зітхань.
    Осінь, старіюча пані,
    стратила час бажань.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  3. Вікторія Торон - [ 2015.11.17 04:45 ]
    Вандея
    Розмите світло відмира крізь товщу сірих вод Луари,
    і затихає звук волань і реготи берегові...
    А поруч голий, як і ти, з тобою зв’язаний до пари,
    поза порогом небуття скінчив ковульсії свої.

    Якщо ти греків цитував, то голові твоїй—на палю,
    її з тріумфом пронесуть під танці й радісні пісні,
    а ні — то буде дно ріки і наречений—кожній кралі;
    не відцурається ніхто «республіканської» рідні.

    Безумства людського жнива— і пошук спрощення у смерті,
    прямобіжуча і дзвінка стрімка видайність гільйотин.
    Вінець «просвітлених» умів у їхній п’яній круговерті --
    захолоділі гори тіл і їх скривавлених частин.

    А ще попереду—Гулаг, страхіття помсти і покари,
    у топках спалені живцем, для себе вириті рови,
    але у мозкові чомусь— «весілля» на плотах Луари,
    червоний регіт крізь розрив тонкої, мов папір, кори.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.11.17 00:13 ]
    раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!
    раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!!!
    Вкраїнські витязі, герої,
    Ви – із крутянами тотожні.
    Не подолати зло без зброї!
    РаSSєї вірити не можна.

    Ти вже й десятому закажеш,
    Чи атеїст, ачи набожний,
    Чи рідновір, чи християнин:
    РаSSєї вірити не можна!

    Московія – держава диких
    Головорізів і ординців,
    Дрімучих нелюдів тайожних.
    РаSSєї вірити не можна!!

    Що московин – не брат нам зовсім,
    Те знає в нас й дитина кожна.
    Не будь байдужим, сплячим зомбі!
    РаSSєї вірити не можна!!!

    У рідній хаті – власне щастя.
    Не вір казкам чужинським ложним.
    Як заповіт, скажи нащадкам:
    раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!!!
    (© Любов СЕРДУНИЧ).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  5. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 23:55 ]
    О ти, у кому тиша і любов!
    О ти, у кому тиша і любов!
    Цю землю обіймаєш ти до втоми;
    в твоїх руках є вітер, що піски
    перебирає пальцями худими;
    перебирає насипи людей,
    цивілізацій, етносів, народів,
    і щось він залишає на землі,
    а інше в часі гине незворотньо...

    Ми в повний зріст сьогодні стоїмо,
    тому що нам вказали—наша черга;
    і невідомо, що чекає нас,
    у серці ми стуляємо відвагу.
    Скажи йому, щоб тих не загубив,
    не поховав під безліччю уламків,
    хто стали, мов заслона, під удар—
    вони увесь наш золотий запас!..
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Гупало - [ 2015.11.16 19:48 ]
    * * *
    О, княгине! І де тепер ти?
    Опеклася, а чи піднялася?
    Нам забракло колись висоти,
    І позаду – сліди черепаші.

    Як побачиш мене – упізнай!
    Це не можу тобі я сказати.
    Напишу. Так найкраще. Так най-
    Потаємніше. Вперше. Вдесяте.

    Непотрібні останні слова.
    Усміхнутися варто востаннє.
    Це емоція не числова.
    Це – пір’їна і щем від кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.11.16 19:20 ]
    Лоліта. Слайди
    1

    Друг танцпольний, худий, розкрутив на дві піци і вранішній секс...
    Та й лишив біля моря, де скло і чайки на шезлонгах,
    Як бляшанку зім`яв... Підібрав за три дні веселун-екстрасенс
    Із тату буро-синім на литці дебелій "Серьога".

    Мав Лоліту аж місяць, леліяв, купив сарафани до п`ят.
    Обіцяв діаманти, показував слайди: "Рим... Піза...
    Зароблю, солоденька, на справі слизькій баликів, грошенят...
    Є у мене боржник... все окей... буде шубка і віза".

    Полонянка повніла. Зів`янула пальма арека в кутку.
    Ні каскадних оргазмів, ні м`яса принишклим пантерам.
    Ну а потім... злетіла, лишивши цукерки, перуку витку.
    І лілово кричало дитя-безімення у сквері.

    2

    Гороскоп.
    Ворожіння.
    Наперстки.
    Лоліти пришерхла рука.
    Трухне мертвий сезон. Позміталися фантики, хвоя.
    "Принци тут - меркантильні. А в мене натура чутлива, тонка.
    Шкутильгають до моря вчорашні пілоти, ковбої.
    Ні любові, ні дому. Живу по знайомих... до сина лечу.
    Обираю гніздечка. Збираю на плед і помаду...
    Ще буває, насниться на зливу мій перший. Розвихрений чуб.
    І розбите коліно... і смак із руки винограду.
    Не танцюю давненько. І вени, і клятий хронічний артрит.
    Ти не хочеш дізнатися, що там - за вивертом-рогом...
    Знову шторм... Я лишуся отут, між розбитих надій і корит.
    Хай хтось інший підкаже до щастя крутезну дорогу".


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. Любов Бенедишин - [ 2015.11.16 16:44 ]
    Любов
    Святкує диявол і кров розливає в карафи...
    За вибухом - тиша... така, аж у вухах дзвенить.
    Як тяжко любові - в оковах безсилля і страху.
    Як легко згубити до глузду тонесеньку нить.

    Натягнутим нервом - убивча енергія болю.
    Обвугленим словом - уламки вчорашніх надій.
    Обманутий світе, розгублений голий королю,
    Ти й досі на троні? А трон той - давно вже не твій.

    ...Диявол регоче, знов суміш гримучу готує.
    Залишилось тільки відкинути Божий покров...
    О хто ж тебе, світе, від кроку в безодню врятує,
    Якщо не зумієш в собі врятувати любов?

    16.11.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  9. Олена Красько - [ 2015.11.16 15:53 ]
    ***

    Як дивно…
    Я не злякалась залишитися без тебе
    Навіть тоді, коли благала небо
    Про випадкову зустріч,
    Чи два слова,
    І прагла погляду твого одного
    Із глибини очей…

    Що ж зараз?
    Я боюсь…
    Під ковдрою одна трясусь,
    Коли стоїш ти під дверима
    І стукаєш, і стукаєш
    Невпинно…

    16.11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Олена Балера - [ 2015.11.16 14:32 ]
    ***
    Покотилась луна через простір, вивчаючи далі,
    А беззахисній тиші несила було опиратись.
    Осипались і линули в безвість хвилини опалі.
    Нерозважно утрачене – це своєрідна розплата.

    Наша вічна душа невідривно до часу прип'ята,
    А тому він із нами завжди іронічно-зухвалий.
    Сьогодення природно міняє, і маски, і шати.
    Ми приходимо в завтра і знаємо: нас не чекали.

    І тому в лабіринті життя нам не бачиться вихід,
    Закривавлені рани епохи тривожать нестерпно,
    І луна безпорадна до нас озивається сміхом.

    Непроглядні тумани попереду й руки затерпли...
    Покарає безпам'ятних час прозаїчно і тихо
    І поверне на пройдені людством в минулому терни.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (10)


  11. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.16 13:46 ]
    Джерело
    Б"є з-під землі джерело,
    Вода така чиста,студена,
    Влітку у спеку воно,
    Ніби оазис в пустелі.

    Всі поспішають сюди:
    Звірі,птахи,подорожні.
    Хоч раз скуштувавши води,
    Назвати цілющою можна.

    Відновлює ж сили вона,
    Куди і поділася втома.
    Водиченьку із джерела
    Пийте усі на здоров"я.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  12. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.16 13:18 ]
    Люди серед нас
    Є люди серед нас,які себе лиш люблять,
    Більше ні на кого не зважають,
    Заради свого блага "йдуть по трупах",
    Все мусить бути,як вони бажають.

    Погано їм,коли щасливі інші,
    Задоволені,якщо у когось горе.
    Але вони цим роблять собі гірше,
    Бо зло та підлість їм же таки шкодить.

    Хай зрозуміють:ненависть і заздрість
    З"їда усе єство й завчасно старить.
    Любов до ближнього приносить тільки радість,
    А добрі справи сам Господь благословляє.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  13. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 13:05 ]
    Мой друг, учи повадки зла
    Мой друг, учи повадки зла. Жизнь не даёт спасенье даром.
    И миллионы до тебя бросали в небо вопли гнева,
    когда из жаркой глубины обманом плещущего зева
    на мир обрушивалась смерть мутноседым девятым валом.


    Есть в мире тысячи наук, трудов ума и поклоненья,
    и притяжение любви, и натяжение культуры,
    но Бог играет неспроста на всех рядах клавиатуры
    стон патетических глубин 6-й симфонии творенья.


    Идя на лекции с утра в одну из многих академий,
    зубря финансы, языки, причины полио и кори,
    учи, как проникает зло в ход человеческих историй,
    чтобы безудержность понять свирепейшей из эпидемий.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 09:40 ]
    Смерть, пританцьовуючи, суне по землі
    Смерть, пританцьовуючи, суне по землі, у дзеркальці милуючись собою
    (гніздовища людей під каблуками тріщать, немов горіхові шкарлупи),
    закручує розірвані спідниці і зрить, простоволоса, як до бою
    нестримно линуть голови гарячі—зірвать ядучий цвіт і все забути.

    Утішно огляда свою фігуру і кожної хвилини робить селфі,
    з-під лоба спозирає володіння умів, які для сумнівів закриті,
    гидливо обминає ріки крові, стуляє сльози в мерехтливі персні
    і спалахи свідомості останні—в вінки із трав судомної блакиті.

    Дешева, ніби золото фальшиве, готова кожний подих обірвати,
    байдужа до причин і до провини, і кожній стороні надавши певність,
    вона все дозволяє, все прощає, як та нерідна і лукава мати,
    яка в усмішці потурає дітям, скеровуючи їх в холодну безвість.

    2014-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 09:21 ]
    На концерті
    Співає музика і плаче,
    Переливається за межі почуття.
    Чи ти, любов, щось дійсно значиш
    Перед тяжкими фактами життя?

    Світ розмаївши кольорами владно,--
    Лице природи і людей вбрання,--
    Чи ти, красо, опустишся у надра,
    Куди не проникає світло дня?

    Віршовані рядки—садові грати—
    Буйно-зелену осягають грань.
    Поезіє, що зможеш ти сказати
    В провальний час лихих випробувань?

    Нічого. Мерехтять закличні далі.
    Здається чудом вранішня роса.
    І в потойбічній неземній печалі
    Краса мистецтва—неземна краса.
    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 02:45 ]
    Благословен
    Благословен,
    хто не сприяв навальній силі,
    й, себе долаючи,
    з різким серцебиттям
    став поруч з тим,
    хто опинився під прицілом,
    і потерпів,
    єдиним важачи життям.

    Нехай його
    у скаламучену годину
    плече надійне
    не покине в самоті,
    якщо не ангела,
    то смертної людини,
    що не зречеться
    і підважить на хресті.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 02:10 ]
    Катари
    Тоді, як гинули катари,
    стовпи стояли вогняні
    і пасмом диму йшли за хмари
    тіла їх, зранені в борні.

    Із пут лукавого закону
    виборювався їхній гурт
    біля Без’є, під Каркасоном,
    біля фортеці Монтсегюр.

    Їм відкривалася дорога,
    їм опускалися мости—
    вони їшли до свого Бога,
    до ідеала чистоти.

    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 02:33 ]
    В останні хвилини
    В останні хвилини їм зла не бажай.
    Їх крики брутальні, і звужені очі,
    і пафос фальшивий відійдуть за край
    твоєї свідомості в час передночі.

    Хай все, що збагнув ти і все, що любив,
    з тобою уклінно прийде попрощатись,
    дитинство з далеких примчить островів
    і стане як стій біля тебе на чати.

    І вся недоспівана юність твоя
    хай білим цвітінням незнаного саду
    в чуттях твоїх вибухне—й гляне земля,
    як ти до небесного ступиш параду.

    Під вражий брудний розперезаний сміх,
    розп’ятий-- на фарса і зла перехресті,-
    в останню хвилину не думай про них—
    не дай їм такої сподобитись честі!
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Павло ГайНижник - [ 2015.11.16 01:42 ]
    ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ! З ВІЙНИ...
    ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ! З ВІЙНИ…

    Я лицар світла, що ввірвавсь в війну
    За мир і за життя, за волю й честь козачу!
    Біда не в тім, що скоро я помру,
    А в тім, що більш Вас не побачу,
    Більш до душі не пригорну,
    Не засміюсь і не заплачу…
    Що вкотре знов не обійму́,
    Що очі милі назавжди́ вже втрачу
    І їх не стріну ще раз. Що не обітру
    Зі щік сльозинку, що вже не збагачу
    Себе цілунками й усмі́шки не візьму
    Кудись в дорогу, в згадку і на вдачу.
    Я просто в вирій відійду. В пітьму…
    За обрій… Кров’ю борг свій спла́чу
    Тобі народе мій! Я смерті зазирну
    І плюну в вічі! Твій тріумф відзначу!

    Павло Гай-Нижник
    15 листопада 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Микола Дудар - [ 2015.11.16 00:05 ]
    Якою ти ні разу не була...
    як вечір ще хилився до небес…
    ще чорна кішка в чорному квадраті...
    і юність гарцювала серед плес...
    згорав твій сум в багряному багатті --
    я довго підбирав оті слова...
    ішов на звук… на світло на червоне
    якою ти ні разу не була
    якими визволятимеш з полону...
    16.11. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  21. Олеся Бойко - [ 2015.11.15 23:30 ]
    Не вбивай…не вбивай…
    Не вбивай мене,мамо,я дитина твоя ,
    Хоч руйнує всі плани поява моя.
    Так як зірвана квітка ще хоче цвісти,
    Світ побачити мрію із тобою зрости.
    Не вбивай мене,мамо,я тебе обійму ,
    Як на світ цей прекрасний з любов’ю прийду .
    Є в житті дорогих ще багато речей,
    Найдорожча, де кров твоя рідна тече
    Не вбивай мене,мамо,хай розсудить нас Бог:
    Чи зустрітися нам і чи жити удвох?
    Та не страшно мені ,що не виживу я…
    Я за тебе боюсь,люба мамко моя…..!!!
    15.11.15р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  22. Серго Сокольник - [ 2015.11.15 22:58 ]
    Мы расстались
    Горы с плеч. Мы расстались с тобою.
    Так устроена жизнь. Позади
    Радость встреч на вокзале, и ноет
    Память сердца тоскою в груди...

    Боль разлуки осенние ливни
    Смоют в будней устроенный лад,
    Но без муки прошедшей счастливей
    Наша жизнь никогда не была б...

    Без зашторенных тайны покровом
    Наших нежных свиданий и встреч...
    Дай же слово, прощальное слово
    В сердце таинство встречи беречь.

    Это НАШЕ дано лишь немногим.
    И ведут, исповедуя грусть,
    Вдаль дороги, дороги, дороги...
    Я вернусь... Непременно вернусь.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115111512351


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Любомир Йосифович - [ 2015.11.15 22:48 ]
    Сотня
    Застигли в тривозі мільйони сердець,
    Ця ніч не мине вже ніколи.
    Плаче від горя сивий чернець,
    Полягли невідомі, сміливі герої.

    Під пулі пішли, не боялись нічого,
    Їх броня - це віра в майбутнє,
    Не стало тій владі слова простого,
    Сотня злягла, та народ став могутнім.

    Подяка для Вас мабуть неможлива,
    Всіх слів не достатньо сказати,
    Ви хотіли як краще, та доля мінлива,
    Пролила сльозу не одна сива мати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.15 22:05 ]
    Заповіт осені
    Дощ потріскує і жебонить,
    І печаль насувається рання,
    Мов чиясь обривається нить –
    Це - природи сумне умирання.

    І здригання розпачливе віт,
    Наче рідних – німотне ридання.
    Пише осінь немов заповіт,
    Свою волю диктує останню:

    Залишу для красуньок-беріз
    Бурштину мерехтливі сережки.
    Хай одягне хиткий верболіз
    Із дощин мої срібні мережки.

    Хай зігріє, мов ковдра пухка,
    Рідну землю це листя зів`яле.
    А для дуба – накидка легка
    З бахромою пожухлих опалів.

    Жовтизну в голубі небеса
    Поцілунком пошліть з вітровієм.
    Хай верба у журбі нависа
    І повіки печальні закриє.

    І несуть хай ключі журавлів
    Той мій настрій щемливий у леті
    А надгробне це золото слів
    Я прошу, залишіть для поетів.

    14.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  25. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.11.15 21:38 ]
    ...
    До тебе сонячно далеко,
    Я тут - ти там. Так треба. Небо
    Людину просто не питає.
    Саме все знає....
    Ти там - я тут. Це просто відстань.
    Життя триває в вічній вісі.

    Не спечена, жива,
    Не обгоріла - диво!
    Моя душа зсивіла
    Шукає тихо сили....
    Ой, леленько, злетіли б
    У парі у париииии....
    Та я ось тут - і зрима,
    А ти - лети, лети!

    Сину



    Всі стерли - все - і за, і проти,
    Навколо будівництво йде -
    Будують дзоти днів гризоти
    Собі на голову.
    Святе
    Існує тільки -син і мати-,
    А так із боку - наплювати,
    Обмалювати, позіхнуть,
    Піти зварить локшини трохи,
    Не для помину, для брехні.
    А ВАШІ ДІТИ? ВИ - СВЯТІ?

    слово для @ ....


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  26. Олександра Камінчанська - [ 2015.11.15 21:26 ]
    ПроСвіт
    У просвіті – лжеліхтарі
    І ніч, і осінь.
    Огонь і кров на вівтарі
    Жертвоприношень.

    Гаряча даль, холодна вись,
    Вози чумацькі.
    Мовчать дуби іще з «колись»
    Їм літ за надцять.

    У вирі зрад і ницих рад
    Піїти й ліри.
    Війна, паломники, парад…
    Чи те хотіли?...

    Юрба іуд, невинний Бог
    Розп’ятий досі…
    Межи гріхів згадають мо’
    Про світ і просвіт…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  27. Юрій Лазірко - [ 2015.11.15 21:30 ]
    болю мiй
    голубиний політ
    рими біг
    солі смак на губах
    далебі

    ноти блюзу
    на вітру трубі
    видуває цей день
    голубий

    ноти блюзу
    на вітру трубі
    видуває цей день
    голубий

    кожна думка
    сама по собі
    кожне слово
    гербарій для мрій

    то тобі
    квіти втіх
    болю мій
    барви дня
    крила сну
    серця бій

    то тобі
    квіти втіх
    болю мій
    барви дня
    крила сну
    серця бій

    ти не гострий
    і ще не тупий
    то так просто
    візьми
    і надпий

    спи
    мій болю колисаний
    спи
    не губи
    мої сни
    не губи

    спи
    мій болю колисаний
    спи
    не губи
    мої сни
    не губи

    то так легко
    устати
    й піти
    та не в силах
    палити мости

    поміж нас
    стільки болю мій
    днів
    у яких
    ми з тобою
    одні

    поміж нас
    стільки болю мій
    днів
    у яких
    ми з тобою
    одні

    1 Жовтня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  28. Юрій Лазірко - [ 2015.11.15 21:25 ]
    побратими
    мої побратими по зброї
    побільшало ран після бою
    безногі безрукі безтілі
    мов листя завчас пожовтіле

    на серце моє опадали
    трофеним вогнем проростали
    у душу наповнену ніччю
    за вас проливався мій відчай

    я зливою куль розродився
    і кров’ю ворожою впився
    ви неба загублений колір
    заручники пекла і болю

    у смерті заручини скоро
    лютує на підступах ворог
    а скільки везіння не знати
    отримала доля солдата

    а скільки чекати підмоги
    дороги від віри до Бога
    кмітливі у кривдоньки очі
    де впали там рай кровоточить

    де сіли і вештали круки
    млини поставали для муки
    і вітер думки наганяли
    молитви мололи до шалу

    кричала земля обідніла
    безного безруко безтіло
    для мене мої побратими
    ви ті що відходять святими

    ви янголи світла з мечами
    і все що стояло за вами
    ріднішого бути не може
    в цей день як на зло непогожий


    29 Вересня, 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  29. Юрій Лазірко - [ 2015.11.15 21:37 ]
    часовiсть
    є
    й немає
    пісень солов’їних
    у гаї
    хвилини
    руїни стрімкої
    життя
    що спливає рікою

    суму зграя
    думки журавлино збирає
    у сонну артерію
    рине
    не кине
    тебе на коліна

    я триваю
    у видиху
    тканим кохаю
    у серці
    закутому в болі
    у слові
    що крає
    і коле

    і згораю
    забутим
    непізнаним раєм
    торкнися
    благання живого
    візьми тепле серце
    в дорогу

    може вкраєш
    мене неземного
    згадаєш
    у відчаю
    диких поривах
    в промінні
    що ллється
    по зливі

    і хто знає
    де світла душа
    виринає
    там певно
    веселки коріння
    впивається
    в небо весіннє

    не минаю
    щомиті цвіту
    облітаю
    я час твій
    невпинний
    і впертий
    що ситий тобою
    до смерті

    27 Вересня, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  30. Олександр Олехо - [ 2015.11.15 17:14 ]
    А дудочка кличе
    А дудочка кличе, а дудочка грає…
    Позичимо заступ: життя – котлован.
    Смарагдове поле поволі вмирає.
    Мелодію Верді завчив барабан.
    Усе, як по нотах: оголені Музи,
    на Заході – геї, були і єси,
    на Сході – топ-скрепи, зґвалтовані узи,
    і кров із аорти – поразка краси.

    А дудочка кличе, а дудочка грає…
    Керовані душі. Палає свіча
    не надто високо – над маревом-плаєм,
    та нижче від кари – сліпого меча.
    Тут люди як люди і землі родючі,
    та обшири миру зійшли нанівець
    і тільки бажання, єлейно-гадюче,
    навіює тишу: А хай йому грець…

    А дудочка кличе, а дудочка грає…
    Побачити Бога раніше за всіх.
    Симфонія віри, мелодія раю –
    в чотири копитця, під куплений сміх.
    Задушливо-тісно у храмі надії.
    Із шістки – у шістки, побивши туза.
    Приходить потвора: зведіть мені вії,
    хай землю втішає жалоби сльоза.
    15.11.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (8)


  31. Ігор Шоха - [ 2015.11.15 16:13 ]
    Ми
    Ні́де дівати Росії мільйони.
    Вічно голодні її вояки
    знову готують свої батальйони
    на українські полки.

    Ваші воєнні сірійські гастролі
    завуальовують міру біди.
    Випробуваннями сили і волі
    суне іго орди.

    Ваші конвої і п’яті колони –
    в душах – клеймо, і на оці – більмо.
    Нас небагато? За нами мільйони.
    Ми вистоїмо.

    Не покорчуєте наше коріння.
    Божа покара за все настає:
    і за розп’яте твоє покоління,
    і за моє.

    Я у Європу, до себе, додому,
    до Аеліти в моєму саду.
    Перемагаючи горе і втому,
    я іду.

    Маю і волю, і віру, і право.
    Чуєте віщий удар булави?
    А не почуєте, йду Святославом
    на ви.

    Я не один. Є і воїн у полі,
    і поводир. і вожді між людьми.
    І переможемо вражу сваволю –
    ми.

    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  32. Микола Дудар - [ 2015.11.15 15:51 ]
    ***
    … я не вірив своїм очам
    Він назустріч спішив по яру
    так по-людськи:
    "молись, вовча!.."
    наче грім зачепивсь за хмари
    захлиналась трава
    слізьми...
    спонукали пеньки
    присісти
    десь під ранок воскресли ми
    і пішли
    помирати
    в місто…
    14.11. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2015.11.15 13:10 ]
    Стовп рашизму
    Що Пу – це не Пушкін, а Каїн,
    і чукча Якутії знає,
    і дикий тунгус, і калмик,
    і кожен укроп курултаю,
    і комі, й буряти Алтаю,
    і сущий у Раші язик.

    Стратегія й тактика гада
    відомі Оланду, Асаду,
    Обамі, Анжелі й те-де.
    І мури нового Китаю
    охоплюють Рашію скраю...
    А Пу у Європу іде.

    Там Ле Пенелопа чекає
    і ніжно, месьє, називає.
    То як не іти напролом,
    не бути її самураєм,
    і Юлієм Цезарем Гаєм,
    і олександрійським стовпом?

    Було водолазом, пілотом
    і Пушкіним бути не проти...
    Воно і Батий, і Тимур!
    І лаври Отелло-Аттіли
    уже прикладає до тіла,
    а там і Парижу – ажур.

    Але на путі – Україна,
    татари, донецька руїна,
    єдина у світі стіна,
    зросійщена наполовину,
    що не піддається на спину,
    але й не здається вона

    скаженому наполеону
    адольфу, месії-масону
    у ході гібриду війни...
    Ромеї, русини, ІГІЛи
    вилизують сатанаїлу
    закаляні в бійні штани.

    Одні катаклізми у світі,
    одні парадокси у свиті
    норманського генія зла.
    Не віють у Рашу містралі,
    зате на Уралі й Аралі
    є ядерна бімба – ...ла-ла.

    Араби, Європа і Штати
    не можуть його упіймати
    і спекатись іга орди.
    Бо те, що потрібно судити
    або у біде намочити,
    вилазить сухим із води.

    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  34. Сергій Гупало - [ 2015.11.15 12:49 ]
    * * *

    На пеньочок сіла осінь.
    Літо бабине пливе.
    Довго йду до тебе в гості,
    Телефоном – ні телень.

    Добре бути таємничим,
    Бо не завжди до мети
    Через вітер, через відчай
    Є гарантія дійти.

    Ти оце не зрозумієш,
    Ти на іншій висоті.
    Крила паляться у мрії
    І хитаються мости.

    Висне пам’ять поміж нами.
    На зустріння наше йду.
    І асфальти під ногами
    Угинаю, як біду.

    Простелись, моя доріжко!
    Ноги зовсім не болять.
    Срібна повня – ніби діжка
    І ніде нема багать.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.15 10:16 ]
    Прийди
    Я сиджу край вікна і дивлюся,
    Як сніжинки кружляють пухнасті.
    Але лячно чомусь,я боюся,
    Що забрали вони моє щастя.

    Чи було воно справді - не знаю,
    Мабуть то мені тільки наснилось,
    Але я тебе й досі чекаю,
    Чи повернешся знову,мій милий?

    Прилети хоч на мить,подивися,
    Як страждає душа моя,плаче.
    Поцілуй,обігрій,усміхнися,
    Серце знову хай стане гарячим.

    1983 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  36. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.15 09:36 ]
    Холодний день
    Все похмуре навкруги:
    Річки сірі береги,
    Вільхи й верби роздяглися,
    Вітер позривав з них листя.

    І тремтить стара осика,
    Плаче бідна тихо-тихо,
    Щось шепоче очерет,
    Гойдаючись назад-вперед.

    Змерзли молоді кленки,
    Хвиля теж "б"є дрижаки".
    Осені холодний день,
    До зими ж бо крок лишень.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  37. Лілея Дністрова - [ 2015.11.15 09:23 ]
      У антуражі осені...
    О, сонна осене, в полоні падолисту
    Сумуєш, сниш жаринками...дощем...
    Втішаюся рясно-калиновим намистом,
    Брунатне плетиво - мінорний щем.
    У антуражі магії твого прощання,
    Квітую орхідеєю за шклом.
    І паморозь вкрива осіннії ридання...
    Та ще любов зігріє літеплом..


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  38. наТалка гЛід - [ 2015.11.15 05:11 ]
    Екзистенційне
    оксиморонно-несинхронний горе-час
    о порожнечо! є у тебе сила
    як смертник-ісламіст іду
    на вас
    а вірші
    наче янголи безкрилі.
    розсипався над містом
    сліз гердан
    порозліталися всі образи
    як з кольта
    колт місяця пливе мов істукан
    і біль - не біль. усе пішло
    до чорта
    оксиморонно-несинхронний кібер-час
    у зорях лиш печаль
    непрочитальна
    абсурдно.. не існує більше
    вас..
    елементарно і елементально.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Вікторія Торон - [ 2015.11.15 01:47 ]
    Страшна казка
    ...І буде твій ворог безжальний і хитрий.
    В болотній гарячці, отруйнім повітрі,
    в недужому мозку — з бажанням убити.
    «За що?» — він не зможе тобі пояснити.
    І будуть навколо задушливі хащі,
    де праведні душі і душі пропащі,
    де не розбереш серед цвіті всієї —
    — де світло, а де маячливі ідеї.
    Ти сам зрозумієш холонучим серцем —
    — в отруєних душах немає братерства,
    і смерть твоя буде для ближнього — свято,
    бо гірш не буває за ворога-брата.
    Слова будуть в небі — як чорні ворони,
    з кількох інфікованих будуть мільйони,
    несуєтний роздум нічого не значить —
    — зло має коротші шляхи передачі.
    Це праліс — глухий, непроникний, первинний,
    просякнутий страхом і адреналіном;
    це світ вовкулаків, абсурду, спотворень,—
    — ти б сам у такий не повірив ніколи,
    якби наразившись на вістря незримі,
    не падали мертві твої побратими.
    Для їхніх голів твої руки — як ложе...

    Пішов без вагання? Храни тебе, Боже...
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Рубцов - [ 2015.11.14 22:51 ]
    Про "моржів" і "котів"
    Вскач пориви підганяють,
    Скручуючи в кому.
    Я калорії втрачаю
    На вітру такому.

    Друзі деякі щоразу
    Кличуть моржувати.
    Я би зміг, але наразі
    Хочеться у хату.

    Зараз ніженьки напарю,
    Ковдрою накрию:
    Я з дружиною напару
    До весни котію.

    14 листопада 2015 року


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  41. Серго Сокольник - [ 2015.11.14 22:20 ]
    Париж, пт 13, поетичне
    Серце обпечене полум"ям.
    Спокою пошук облиш.
    Стань до останньої сповіді-
    Полум"ям в серці Париж.
    Жаб"яча лапка- не каша?
    Каша. А нині ще й наша...

    Зброю олією вимасти,
    Вирий бліндаж у кутку,
    В кого котедж (чи хатинонька)
    Краєм села у бузку.
    ...світ значно більший, ніж треба...
    Світ вже надходить по тебе.

    Часу удосталь ти матимеш
    Злити вірші у гальюн.
    В ньому ж-бо скоро й писатимеш
    Ту писанину свою.
    ...вклади в афери Мавроді-
    Стануть вони у пригоді?

    "Совість" ти, вчавлена, нації
    У ізоляціонізм,
    Мрієш надійно сховатися
    В "метаквітчастій" фігні?
    ...треба б відзначити, схоже,
    Тих, хто читать її може...

    Мильної опери серія...
    Щастям уквітчаний край...
    Тільки про Римську імперію
    Й варварів не забувай.
    ...бо до Прогресу- стежки.
    ...а по узбіччях- кістки...

    Баїньки. На ніч вдягаємо
    Бронежилет від Кутюр.
    Виживем- знову "злабаємо"
    Метаквітчастий гламур...
    ...тих, хто такому навчили,
    Варто б підняти на вила...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115111411072


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.14 21:19 ]
    Медитація печалі
    Пожухли вже листки опалі.
    Над гаєм – золотавий дим,
    Як медитація печалі
    У передзим`ї молодім.

    Така пресвітла – до обожнень –
    Все розпливається вона
    У вітровіянні тривожнім,
    У схлипах весельних човна.

    Димінуендо* сонця. Хмурі
    Злилися тіні в ноту «ре».
    Акорд останній на бандурі
    Озерній – промінець бере.
    * Димінуендо (муз.) – затихаючи.

    13.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Шоха - [ 2015.11.14 21:01 ]
    Падаючі зорі
    ***
    Героям лихої години
    ще буде прозріння пора.
    На сході зоріє світлина,
    на заході кане зоря
    сльозою малої дитини
    за обрії й сині моря.

    ***
    Усе існує, поки пам'ятає
    випробування, Божу благодать
    і неминучі істини понять:
    даремного нічого не буває,
    ніщо не мучить, як душі немає,
    живемо, поки мозолі болять.

    ***
    І внизу, і на горі
    всі хороші, неповторні –
    і даючі хабарі,
    і беручі лікарі,
    і високі душі чорні –
    як у демона зорі.

    ***
    Удачу небо подарує,
    якщо низинами іти
    до зоряної висоти.
    Земля у неба одесную
    на кожну дію реагує
    у іпостасі доброти.

    ***
    Є устави у монастиря,
    є пряма і є своя дорога,
    є путі у прірву і до Бога.
    Кожного веде своя зоря
    від поразки і до перемоги.

    ***
    Можна жити, поки мани-мани
    шелестять у сейфі крадія,
    про якого пишуться романи
    не поета, а зорі екрану –
    депутата і багатія.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  44. Тетяна Добко - [ 2015.11.14 21:21 ]
    Акварелі осені
    У акварелях осені – перо жар-птиці,
    Розмитість фарб – від подиху дощів…
    Злітає жовтий лист і відкриває лиця,
    У графіці дерев – романтика шляхів…
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  45. Лілея Дністрова - [ 2015.11.14 19:36 ]
    Акорди місячної ночі
    А місяць споглядав на зоряну печаль,
    Присвячуючи зорецвітам оду.
    І сипався з небес, подрібнений кришталь,
    Заславши срібним сяйвом в ріках воду.
    А місяць споглядав...і снилися гаї,
    Шовкові трави в росяних обіймах...
    І зорі забували всі пісні сумні,
    Кружляли в темнім небі гармонійно.
    А місяць золотий пророкував
    Новий виток, новітні горизонти...
    У ряснозорих душах прихистку шукав.
    Перебирала ніч п'янкі акорди...

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  46. Василь Луцик - [ 2015.11.14 16:12 ]
    ***
    місто просочене технікою та людьми
    місто товстими кабелями пронизує землю
    місто спокійно існує. у ньому живемо ми
    у нього спокійний темп і наш темп лю-
    бові у ньому скажений (бо ми драйвові)

    місто постійно хоче туристів на вулицях
    місто постійно хоче і просто мандрівників
    новими роками замінює гори минулих років
    місто – це не реальність
    а те що – збудеться

    місто хоче постійно всього і всюди
    місто постійно хоче і ми його хочемо
    ми в ньому хочемо (це неймовірно збочено)

    (йому роздирали груди кожен так як умів)

    ми в місті раби.
    добуваємо руди
    істини в родовищах слів.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  47. Оля Соколова - [ 2015.11.14 16:04 ]
    Я повернуся
    Не плач моя рідна матусю,
    Не думай про горе страшне.
    Не плач скоро я повернуся.
    І війна там на сході мине.

    Не плач, ти просто молися.
    Молися за мир на землі.
    Не плач і я повернуся.
    І будемо щасливі ми.

    Я маю піти так далеко,
    Я маю піти на війну.
    Я знаю там буде не легко,
    Й без тебе я не засну.

    Але я буду боротись.
    Я переможу це все.
    Й додому повернуся,
    Рідненька заради тебе.

    Не ляжу я там на полі,
    Не пролл'ється моя кров,
    Бо я повернуся додому
    Й щасливі будемо знов.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Олехо - [ 2015.11.14 15:03 ]
    Цей світ...
    Цей світ… він знову котиться кудись.
    Усі віки, поки «єси», котився.
    Всі думали: у Божу небо-вись.
    На півдорозі, мабуть, зупинився.
    Є точка неповернення, коли
    усяке благо покидають суті,
    а потім дотлівають у золі
    чи тонуть у кривавій каламуті.

    14.11.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  49. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.14 15:18 ]
    Ми чужими стали
    -Чим далі в ліс,тим більше дров,-
    В народі так казали.
    В житті тих дров з тобою вдвох
    Багато наламали.

    І наробили помилок,
    Може й шкодуєм нині.
    Якби ж то можна хоч разок
    У молодість полинуть.

    Не розгубили б почуттів
    Ми на шляху життєвім,
    І не жаліли б теплих слів
    Для тебе і для мене.

    Літа розтали,мов сніги,
    Як вранішні тумани,
    Кохання ж ми не зберегли,
    Чужі з тобою стали.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  50. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.11.14 14:57 ]
    Верби-королеви
    Молоденькі верби виросли над ставом,
    Хороводи водять вони навесні
    У вінках зелених,всі такі яскраві,
    Аж співати хочеться із ними мені.

    Влітку свої коси у воді купають,
    Вітер їх розчісує довгим гребінцем.
    А красуні тішаться барвистим розмаєм,
    Сонечку всміхаються і радіють ще.

    З дощиком осіннім нумо сльози лити,
    Бо не повернути днів тих чарівних.
    Їхні ясні очі мати-осінь витре,
    Вигаптує золотом хусточки для них.

    І,немов у казці верби-королеви
    Знову над водою підуть танцювать,
    Стануть,замилуються вродою своєю.
    Колискову зимонька буде їм співать.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   624   625   626   627   628   629   630   631   632   ...   1826