ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Карп Юлія Курташ - [ 2015.04.21 14:09 ]
    Страсті Христові
    Кіно у кольорі - аж надто...
    Мов нерв оголений екран.
    І кров, знесиленим стакатто,
    стікає просто з Божих ран.


    Людське - людському! Жорна муки!
    Розп'яли звично, римлян не естет.
    Не переймаєм жодної науки.
    Вмирає лебідь. К л а с и к а. Балет.


    Суддя, присяжні, блазні і лакеї.
    Петро лякливий і знавець Павло.
    Історія хрестів і мавзолеїв.
    Історія - як зради ремесло.


    У віроломстві гуснуть буревії.
    І без угаву множиться юрба.
    Смутний невдаха, він же і Месія.
    Варавві волю! Страта для Христа.


    Вінець терновий! Строго за писанням.
    Всі добрі справи, знать, пекельний шлях
    Люд православний славиться старанням
    щоразу глибше забивати цвях.


    Юлія Курташ - Карп 09.04.15р.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Карп Юлія Курташ - [ 2015.04.21 14:17 ]
    Паралельні світи
    Паралельні світи... Невловимий кортеж
    доленосних подій поміж нами.
    Космос зримих висот і означеність меж
    над відгадкою білої плями.


    Світ розбитого скла. І розквітлий бутон.
    Сни запеклі в поета і в… ката.
    Задивившись в подобу зчорнілих ікон,
    переконливо криємо матом.


    Паралельні світи – меч і доторк смичка.
    Сповідь поля й розпука каміння.
    В паралельних світах саме стільки добра,
    скільки безуму і голосіння...


    А попереду тінь стоголосих надій
    присягається Богові Богом...
    І окрадених днів, розтривожений рій,
    нас штовхає на хресну дорогу.


    Непоборний крутіж, мегабайт пустоти.
    Неозорий масштаб кладовища...
    І питаєш себе перед дзеркалом ти –
    нащо фенікс злетів з попелища.



    Паралельні світи – літо,море,війна.
    Мамин крик і стурбованість всує…
    Галактична пульсація лона і … я
    у безсмерті Того, хто все чує.


    Гарцювання утіх. І сувій полотна.
    Страх Далі і печаль Паганіні.
    Ось на нотний листок впала крапля вина,
    спокушаючи вічне і тлінне.


    Паралельні світи. Хист тонких павутин
    заплітатись у тишу прицілом.
    Як здолавши тяжіння, на кілька хвилин,
    зависаєш астральним тілом.


    Многотрубний орган зазвучав до небес!
    На землі так багато жалоби...
    В паралельних світах Той, хто вчора воскрес,
    вже готовий для другої спроби.





    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Кисельов - [ 2015.04.21 00:23 ]
    * * *
    Немає Донбасу - є зона АТО,
    розтрощена вщент озвірілими зайдами,
    що криком горланять - мовляв, тут ніхто
    "на мові" не вміє, історію вкрали ми

    у "старшого брата"... Але не бреши.
    Тебе не назву вже ніколи я братом.
    Нам вогнище ненависті не креши,
    бо згублять тебе твої ж танки і атом.

    Вмирає донецька, луганська земля -
    кар'єри, яри й терикони високі...
    Людей же не бачу - принаймні, здаля.
    Лише знавіснілі кати косоокі.


    26.03.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (11)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.04.21 00:53 ]
    Голос
    Для бажаючих почути мої поезії

    канал на ютубі


    https://www.youtube.com/channel/UCWiXY8C9LW9QP4NCMI-duiQ


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  5. Валерій Хмельницький - [ 2015.04.20 17:41 ]
    Володимир Висоцький. Пісня про сентиментального боксера (переклад з російської)
    Удар, удар, іще удар, і знов удар - і от
    Борис Будкеєв (Краснодар) проводить аперкот.
    Він притиснув мене в кутку, заледве я утік,
    Ось - аперкот, і я хитнувсь, подумав, що гаплик.

    І думав Будкеєв і в щелепу бив:
    "Мені це найкращий в житті позитив!"

    Суддя рахує до "семи", а я немов на дні,
    Встаю, пірнаю зверху вниз, і бали йдуть мені.
    Неправда, наче б на фінал я сили приберіг, -
    Не варто ставити фінгал і бити навідліг.

    Та думав Будкеєв і в корпус гатив:
    "Мені це найкращий в житті позитив!"

    В трибунах крик навперебій: - Ату, він боягуз!.. -
    Будкеєв лізе в ближній бій, я до канатів трусь.
    Та він проліз - він сибіряк, настирливі вони.
    І я сказав йому: - Дивак! Втомився, відпочинь!

    А він не почув, лиш мене возвістив,
    Що це є найкращий в житті позитив.

    А він все б'є - здоровий чорт! Ой, не було б біди.
    Та бокс - не бійка, тільки спорт відважних і т. д.
    Ось він ударив раз, два, три - і сам позбувся сил.
    Підняв ту руку рефері, якою я не бив.

    Бо скільки б ти, дурню, кого б не гатив,
    Утямиш запізно, що це - негатив.


    20.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (14) | "Володимир Висоцький. Пісня про сентиментального боксера"


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.04.20 13:31 ]
    Недільне



    Є чорні перли, білена печаль.
    Збирати копійки на лайнер, віллу?
    Окремішність. До кого не причаль,
    У кожного каденція дотліла.

    Звір береже ошкірених божків,
    Люд мітить храми, спродує парцели.
    А кроки у незвідане лункі.
    Тасуються очільники і "целі"...

    А що мені? Мовчання молочай
    Чи крик боривітра над студнем жаби...
    Дивися, душе, знову саранча
    Гризе вогкі прадідівські єдваби.



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  7. Соломія Сласна - [ 2015.04.20 12:12 ]
    Я повернуся янголом до тебе
    Навіть тоді, коли мене
    Уже не буде, я прийду.
    До тебе, знай.
    І ти з прихованими
    Краплями в очах
    Мене чекай.
    Я стану янголом,
    Щоб опинитися з тобою знов.
    І ти пізнаєш
    Неземну мою любов.
    Ти бачитимеш тільки
    Зорі, не мене.
    І не почуєш в тиші
    Мої кроки.
    Я увійду до тебе
    Крізь вікно,
    І ти відчуєш мій
    Крилатий дотик...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  8. Владислав Лоза - [ 2015.04.20 11:30 ]
    Переклади з циклу “Гриби з Юґоту” Г. Ф. Лавкрафта

    I
    Книга

    Напівзагубленість, напівтуман
    старих причалів та химерність форм
    предметів, піднятих з морських низин,
    потерте димом і морозом скло,
    рукописи, що скупчилися за
    ним стосами, як стовбури дерев,
    ховаючи причину і знання
    за власної дешевої ціни;
    а також я, що просто увійшов
    і, взявши вкритий павутинням том,
    уже не міг відкинути його,
    переступити, як нічний кошмар;

    уже не міг не чути в глибині
    пустого дому прохолодний сміх.

    II
    Гонитва

    Я загорнув рукопис під пальто –
    подалі від алей та підвіконь,
    подалі від проникливих очей,
    що визирають із квадратів шиб,
    спостерігаючи нервовий біг
    істоти не такої, як вони,
    істоти, яка викрала й несе
    те, що не варто знати не таким,
    тікаючи від сміху, що її
    він переслідує, не даючи
    відкрити хвору книгу на місцях,
    яких вона не прийме все одно,

    хоча обабіч божевільні стіни,
    хоча лунають кроки за спиною.

    III
    Ключ

    Не знаючи, що змусило мене
    безпомилково слідувати цим
    покрученим проспектам на шляху
    до закриття дверей на всі замки,
    я, тим не менше, мав дороговказ
    до найтаємнішого зі світів,
    до найзабутішої із епох,
    до найжахливішого із видінь,
    в якому є невідворотна сутінь,
    яка, йдучи із лісових заплав
    без розміру, без шуму і без форми,
    ховає місто неземних шпилів.

    Не встиг я усвідомити усе це,
    коли кватирка тихо заскрипіла.

    11.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. микола сергій - [ 2015.04.20 00:27 ]
    Житель
    Воно було старим, коли ще Вавилон був юним;
    Ніхто не знає скільки часу воно лежало у землі,
    Коли кінці-кінців наткнулись шуфлі пошукові
    на блоки із граніту та вивели його на світ.
    Була там кладена підлога та основи-стіни,
    й розтрощені колони та скульптури, різьблені щоб показати
    вигадливих істот із давнини
    що світ безлюдний бачили.

    І ось тоді побачили ми кам’яні сходини, у низ крокуючі
    через завалені ворота з карбованого доломіту
    У темну гавань мороку нічного
    Де древні знаки та одвічні таємниці хмурі.
    Ми путь розчистили - та вдалися до втечі дикої
    Коли почули знизу якісь вашкезні кроки.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "Переклад сонету Говарда Філіпса Лавкрафта "The Dweller" з циклу "Fungi from Yuggoth"."


  10. Аліна Олійник - [ 2015.04.20 00:05 ]
    Кажуть
    Кажуть, кожен день варто проживати інакше, з новою ціллю,
    запасатись крупою віри, надії цукром, терпіння сіллю,
    кажуть, треба збирати зерна любові, саджати правди насіння,
    але хто ж прочитає авторський курс як розвивати ці вміння.
    Кажуть нІкому лектором стати, можем просити лиш Бога,
    Кажуть покладатись на нього, коли прийде страх і знемога,
    Бог єдиний не кине грішному в спину каміння,
    бо судився для кожного власний досвід прозріння.
    Кажуть слухати і рахувати, як кують в верховіттях зозулі,
    кажуть молитись, тоді не зачеплять ворога кулі,
    Кажуть треба захищати серця від вогню і пожежі,
    боронити міста, блокпости, кордони і межі.
    Кажуть, щоб відчути свободу, треба частіше літати,
    говорити зі світом, безстрашно долаючи мовні грати,
    треба впевнено йти і свідомо ставати до бою
    знати, що ангел твій завжди поруч з тобою.
    Кажуть треба шукати шляхи до примирення й порозуміння,
    кажуть легше тому, хто має сталеве терпіння,
    Кажуть іноді варто мовчати й чекати благої вісті,
    миру в кожному домі, спокою в кожному місті.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Осип Мандельштам - [ 2015.04.19 22:07 ]
    Ода
    Когда б я уголь взял для высшей похвалы —
    Для радости рисунка непреложной,—
    Я б воздух расчертил на хитрые углы
    И осторожно и тревожно.
    Чтоб настоящее в чертах отозвалось,
    В искусстве с дерзостью гранича,
    Я б рассказал о том, кто сдвинул мира ось,
    Ста сорока народов чтя обычай.
    Я б поднял брови малый уголок
    И поднял вновь и разрешил иначе:
    Знать, Прометей раздул свой уголек,—
    Гляди, Эсхил, как я, рисуя, плачу!

    Я б несколько гремучих линий взял,
    Все моложавое его тысячелетье,
    И мужество улыбкою связал
    И развязал в ненапряженном свете,
    И в дружбе мудрых глаз найду для близнеца,
    Какого не скажу, то выраженье, близясь
    К которому, к нему,— вдруг узнаешь отца
    И задыхаешься, почуяв мира близость.
    И я хочу благодарить холмы,
    Что эту кость и эту кисть развили:
    Он родился в горах и горечь знал тюрьмы.
    Хочу назвать его — не Сталин,— Джугашвили!

    Художник, береги и охраняй бойца:
    В рост окружи его сырым и синим бором
    Вниманья влажного. Не огорчить отца
    Недобрым образом иль мыслей недобором,
    Художник, помоги тому, кто весь с тобой,
    Кто мыслит, чувствует и строит.
    Не я и не другой — ему народ родной —
    Народ-Гомер хвалу утроит.
    Художник, береги и охраняй бойца:
    Лес человечества за ним поет, густея,
    Само грядущее — дружина мудреца
    И слушает его все чаще, все смелее.

    Он свесился с трибуны, как с горы,
    В бугры голов. Должник сильнее иска,
    Могучие глаза решительно добры,
    Густая бровь кому-то светит близко,
    И я хотел бы стрелкой указать
    На твердость рта — отца речей упрямых,
    Лепное, сложное, крутое веко — знать,
    Работает из миллиона рамок.
    Весь — откровенность, весь — признанья медь,
    И зоркий слух, не терпящий сурдинки,
    На всех готовых жить и умереть
    Бегут, играя, хмурые морщинки.

    Сжимая уголек, в котором все сошлось,
    Рукою жадною одно лишь сходство клича,
    Рукою хищною — ловить лишь сходства ось —
    Я уголь искрошу, ища его обличья.
    Я у него учусь, не для себя учась.
    Я у него учусь — к себе не знать пощады,
    Несчастья скроют ли большого плана часть,
    Я разыщу его в случайностях их чада...
    Пусть недостоин я еще иметь друзей,
    Пусть не насыщен я и желчью и слезами,
    Он все мне чудится в шинели, в картузе,
    На чудной площади с счастливыми глазами.

    Глазами Сталина раздвинута гора
    И вдаль прищурилась равнина.
    Как море без морщин, как завтра из вчера —
    До солнца борозды от плуга-исполина.
    Он улыбается улыбкою жнеца
    Рукопожатий в разговоре,
    Который начался и длится без конца
    На шестиклятвенном просторе.
    И каждое гумно и каждая копна
    Сильна, убориста, умна — добро живое —
    Чудо народное! Да будет жизнь крупна.
    Ворочается счастье стержневое.

    И шестикратно я в сознаньи берегу,
    Свидетель медленный труда, борьбы и жатвы,
    Его огромный путь — через тайгу
    И ленинский октябрь — до выполненной клятвы.
    Уходят вдаль людских голов бугры:
    Я уменьшаюсь там, меня уж не заметят,
    Но в книгах ласковых и в играх детворы
    Воскресну я сказать, что солнце светит.
    Правдивей правды нет, чем искренность бойца:
    Для чести и любви, для доблести и стали
    Есть имя славное для сжатых губ чтеца —
    Его мы слышали и мы его застали.

    Январь — март 1937


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (3)


  12. Владислав Лоза - [ 2015.04.19 14:02 ]
    Стає крилом

    Як не дає тікати нам
    наявність віз;
    як імпульсом новим рядкам –
    твій творчий криз;
    як проявом нестачі сил
    є бурелом –

    так факт обірваності крил
    стає крилом.

    20.03.15


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  13. Іолана Тимочко - [ 2015.04.19 14:15 ]
    Шаман (Аяхуаска)
    Випий до дна, добродію,
    чашу з аяхуа́скою,
    у слухові́ пере́тинки
    вибухом загати́.
    Небо, в трубу закручене –
    в ньому своє відмучиш
    і вилетиш з часопростору
    знову в нові світи.

    Де́ під горою дерево, –
    крона у грім впирається, –
    випущу стрі́ли-ви́вірки,
    вихором закручу́
    дихання, а навпроти ти
    світ розбереш на дотики;
    битиму в бубон, доки
    ти бога ще не відчув.

    В голову голос каменем –
    ехом планетотво́рення
    будеш звучати подумки,
    литися, мов вода
    з виступу скель в ущелину.
    Випий усе! І демонам
    душу віддай – іде вона,
    стомлена і бліда.

    В такт вибивай мелодію,
    дико крутися дзиґою,
    древнього духа вислухай –
    в лівому вусі дзвін,
    у коридорах розуму
    вкотре біду розносить він –
    то дежавю, то голос із
    мохом оброслих
    стін.

    21.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1) | ""


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:38 ]
    Попередження
    Прилетіли дикі птахи
    В'ють гнізда , кружляють
    Про майбутнє покоління
    Хвилюються , дбають

    Позбиралися у гурт
    Щебечуть , співають
    Якщо бачать десь загрозу
    В мить застерігають

    Людям нашим розуміти б
    Це природи диво
    Щоб не виживали діти
    Кинуті відкрито

    Погубили стид , і срам
    Оголені скачуть
    Подуріли від свавілля
    А невинні плачуть

    Зупиніться , придивіться
    До чого довчились
    Від наруги над собою
    До сіри скотились

    Чи терпітиме земля ? -
    Ці сирітські сльози...
    Дуже близько гнів отця
    Готуйте корони.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:15 ]
    Парк
    Старий , дрімучий парк місцевий
    Як я люблю з тобою буть
    Черпать , вдихати твою силу
    Історію твою почуть

    Ти величавий , і могутній
    Живе в тобі таємна суть
    Та мудрість вічна - загадкова
    Тут змушує людей збагнуть...

    Тріщать , скриплять твої підлеглі
    У кронах пташка гілку гне
    З під дуба - діда у затінку
    Струмочок з під коріння б'є

    Яка прекрасна твоя осінь
    Немов пожежа золота
    Проводжу тут безсонні ночі
    В обіймах полум'я - листка

    Я розумію твою участь
    Ми пара схожа - близнюки
    Я так як ти люблю самотність
    Так слухати - вітрів байки.
    2008р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:18 ]
    Дорога до дому
    Залізні колії вокзалу
    Нічний перон , старий вокзал
    У темряві гудок сигналу
    Тікаю від буденних чвар

    Хвилин секунди час рахують
    Навколо гомін , метушня
    Під стук коліс , гарячу каву
    Мене колише дрімота

    Дощ гладить скло , пора осіння
    Приємний спокій огорта
    У небі хмарою зітхає
    Моя родини сторона

    Я привітаю край батьківський
    Дитинства роки пригорну
    Усих провідаю найблищих
    Могилам квіти покладу

    Яка це радість - все згадати
    Надать польоту почуттям
    У думці всій рідні сказати
    Щоб серцем - вибачали нам

    Просить пробачення з душею
    Що вчасно десь не встиг сказать
    Як я люблю їх , і як важко
    Без них у спогадах літать

    Залізні колії вокзалу
    Всих зустрічає ранок дня
    Я не барюся , поспішаю
    Домівка кличе - сирота.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:35 ]
    На прощання
    Закінчена сага - іллюзій квартет
    Розсталися двоє - зів'ялий букет
    У сторони різні під оплески гав
    Міраж у видінні реальністю став...

    Шоу плакати зірвали з афіш
    Ще публіка просить зіграти на біс
    Талант на розпашку , амбіцій нема
    Емоції трупи - пуста метушня...

    Уже не торкають твої попурі
    Слизькою дорогою більше не йти
    У ролі своїй достою до кінця
    Тобі напророчать - хто жертва нова...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2015.04.18 23:53 ]
    Тантричний сон весни
    Весна іде. Хоч холод вогкістю чіпляє
    За комірці підмерзлих клерків у містах,
    Вона неспішно диво-сили набуває
    В сосново-терпких теплим диханням лісах.

    Вона іде. Уже на пагорбах крізь глицю
    Фіалок паростки пробили шлях у світ.
    І розцвіли. І скоро все у нас здійсниться.
    І що нам півторагодинний переліт,

    Чи ніч під стук коліс ритмічним скерцо?..
    І вир думок у напівсонній голові...
    І по весняному ритмічно б"ється серце-
    Ну от і зустріч. Ми з тобою візаві!..

    І знов йдемо удвох незнаними шляхами...
    І знов веселкою весняний грає дощик...
    І диво з див- блискучий равлик під ногами
    На світ веселки проплива по мокрій площі.

    Та їх багато! До якоїсь з дивних таїн
    Вони повз нас, мов зачаровані повзуть,
    І нам здається, що її ми теж пізнаєм,
    У барвах райдуги вловивши вищу суть...

    За руки взявшись, нагуляємось, мов діти...
    І тіл сплетіння у постілі- моветон-
    Весняним подихом ми зможем відігріти!..
    Ліричне марево... Весни тантричний сон...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115041810607


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Владислав Лоза - [ 2015.04.18 23:45 ]
    Вітер
    Вітер нічого не змінює;
    зовсім не змінює, начебто,
    доки у погребі міни є,
    доки за все не заплачено.

    Просто мінливими зграями
    листя мігрує у березень.
    Це ні на що не впливає і
    має забутися, стертися,

    наче визбирані стосами
    штампи шкільної граматики,
    наче ріжки від морозива
    у смітниках на Хрещатику,

    наче листівки, рознесені
    давноминулими площами,
    давноминулими веснами,
    давноминулими прощами.

    Вітер над цими хрущовками,
    вітер над новобудовами –

    щоглами, щоглами, щоглами;

    долями, долями, долями.

    13.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Шоха - [ 2015.04.18 21:04 ]
    Утрачені клейноди
    І сотні раз не зайве нагадати,
    і повторити тисячі разів
    упертому союзникові «брата»
    про обереги наші і пенати
    у ролі узаконених богів.

    Історія виховує народи,
    аби при перначі і булаві
    обороняти рубежі свободи.
    Але чому Богданові клейноди
    підніжки брата віддали Москві?

    Або – чому олігархічні клони
    їдять чи не пташине молоко,
    а резиденти п’ятої колони
    і досі віроломно і... законно
    командують у армії полком?

    Чи не тому ми босі, голі, темні,
    глухі і виявляється – німі,
    що й досі наші вибори таємні
    відповідають одіозній схемі,
    дарованій Росією Кучмі́?

    А може треба пильно подивитись
    на кожного, хто ратує за те,
    аби на Україні посполитій
    були фальшиві символи зужиті
    і не сіяло сонце золоте?

    Нема пророка у своїй вітчизні.
    І нібито шануємо дідизну,
    але – у віковічній боротьбі
    у гімні, закликаючи до тризни,
    із прапором, опущеним донизу,
    і з тризубом
                       коротким
                                        на гербі.

                                                 04.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (4)


  21. Василь Баліга - [ 2015.04.18 20:39 ]
    Непотрібна війна
    Небо оповите сонячним теплом;
    Світлом, кров'ю захлинається земля.
    Де пропало те безмежне добро,
    І чому невинна молодь гине ця?

    Повна тиша, подих вітру, жодних слів,
    Тільки чорні крики зброї диких мрій.
    В'язні глупості чуттів й гіпнозу ЗМІ
    Нищать ниті світла, а самі лиш збій.

    Знову постріл, знову смерть і тільки прах
    Вітром піднятий у полі — вже нема,
    Дух героя зник, і смерть — погиблий брат
    На землі лежить, марніє — вже мана.

    (12.04.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  22. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.18 19:48 ]
    Социум
    Не злякай роду дар , хай попросить у чар
    Розвивати таємні уміння
    Потурбуй для примар - загартованість зграй
    Хай відлякують хижих видіння

    У стосунках своїх загальмовуй потік
    Це розплата за службу народу
    Відніми від усіх - конспірованість втіх
    Хай спиняють надбання пороку

    Над дітьми помовчи - вони світла думки
    Що дарують натхненню бажання
    Жити далі , творить , свої сльози омить
    На здобутках своїх откровення

    Білий день , темна ніч , у суспільства соц гніт
    Все прогресом матерії крите
    Гине світ , розум з літ , і останній привіт
    Все до тих - де душею ще власне...
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.18 19:45 ]
    Муза
    Хвилююча муза кохання
    Видіння шокуючих мрій
    Моїх сподівань полонянка
    Спокуси оманливий змій

    Несеш мене хвилями моря
    Крізь терни життєвих спокут
    Відкрита дорога сумління
    Одвічна ворожка розлук

    Ти обрій очей соромливих
    Квітуча порада проблем
    Мій острах пронизаний горем
    Нестримний потік міражем

    Мене відкриттями вражаєш
    Роману спокусливий жрець
    У настроях різних купаєш
    То злиш , то любові взірець

    Стривай , зупини хід роману...
    Цей спів випив чашу до дна
    Дай спокій , забудь на хвилину
    Здається знайшов своє я...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.18 18:53 ]
    Вибір
    Стою не знаю йти куди...
    Доріг багато - я один
    Всі ваблять , манять , таємничі
    Та тільки сумнівом покриті

    Вдивляюсь скрізь - тебе не бачу...
    Самотні тіні височать
    Поклич мерщій собі на вдачу
    Цього від мене не віднять

    Куди прийти ? Зробити вибір...
    Щоб не спіткнутися , не впать
    Триматись міцно за долоні
    Які готовий цілувать

    Стояти буду до останку
    Допоки не знайду той шлях
    Де ти чекаєш з дня до ранку
    Де щастя в долі - зорепад.
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2015.04.18 00:58 ]
    А-а-а!.. (в ритме сердца)
    Ты моя.
    Я тебя никому не отдам.
    Соловья
    В зябкой ночи
    Продрогший там-там
    Ты услышь,
    И рукой до меня дотянись.
    Ты вернись.
    Уходя- все равно,
    Ты вернись.
    Никогда-
    Слышишь!- Нет, никому я не дам,
    Без следа
    След прервать
    Наследившим следам.
    Фору дай
    (мол, татарам не даром я дам)
    В сладкий Рай
    Окунуться
    Усталым телам.
    Свет и тень...
    И звенят Колокольчики- Дзень!
    Ты раздень
    Предо мной
    Тело, душу- раздень!..
    Стыд и срам-
    Это только преддверие в храм.
    Руку дам!-
    И станцуем!..-
    ПидИ-падУ-дам!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115041800190


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.04.17 20:25 ]
    ***

    Вся історія - на крові й піску.
    Молитви... медитації...
    Кращай!
    Скільки ж генів добра в колоску,
    А людина злостива, пропаща.

    Півзабутий воскреслий Христос.
    Ошкіряються леви-скульптури.
    Між сенатів, сонетів і проз -
    Профурсетки, щури, авантюри...

    Стоп.
    Не те я кажу. Все ок.
    А інакше - бойкот чи курок.
    Варто випити кавоньки, соку,
    Відійти від екрана у спокій.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Микола Дудар - [ 2015.04.17 20:28 ]
    ***
    ...на сьомий день
    розхитаний вітрами
    очима хмарними із відчуттям
    що буду я по між словами
    ще довго нудьгувати cам...
    молитвою і праведним посилом
    примусьте посміхнутись, хай там що…
    і звабте, я прошу, шматочком сиру
    задовго до весняного дощу…
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  28. Юлька Гриценко - [ 2015.04.17 19:26 ]
    Ляльководи
    Ляльководи, як завше, збираються в зграї,
    А ляльки, як годиться, самі по собі.
    Страх – вчорашній, сьогодні – це біль,
    І болить ненадовго, я знаю.

    Голосуй за майбутнє, як вистачить сили,
    І готуй бюлетені – вперед.
    А моє – незалежне – помре,
    Бо ж, напевно, замало того, що красиве.

    Усвідомлюй, мізкуй, сперечайся,
    Бо крім мене тебе не почує ніхто.
    Недовіра – найперший симптом.
    Я – вперед, а ти тут залишайся.

    Ляльководи всесильні й незмінні,
    А ляльки кожен день кольорові й нові.
    Я так сильно ненавиджу Вас, уявіть,
    Я ненавиджу палко і вірно.

    17.04.2015 р.



    Рейтинги: Народний 5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  29. Таїсія Цибульська - [ 2015.04.17 16:51 ]
    Ти
    Ти моя нагорода
    і моє покарання,
    ти тяжка насолода
    і пусті сподівання,
    ти - гроза у пустелі,
    ти і місяць, і сонце,
    ти - думки невеселі,
    і промінчик в віконце.
    Ти - і радість, і смуток,
    ти і чорне, і біле,
    ти і збиток, й прибуток,
    ти - частина, ми - ціле.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Шоха - [ 2015.04.17 14:34 ]
    Пародія поезії життя
    Коли поезія – пародія,
    тоді і вірші – трин-трава.
    У кожного своя мелодія
    на одинакові слова.

    У кожного своя фантазія
    і не нова, і не стара,
    і кожна істину угадує
    по каліграфії пера.

    І радіо, і теле-медіа
    іще видумують статті,
    коли пародія комедії
    допомагає у житті.

    Парафійовані позиції
    поета-барда-байкаря
    не угамовують амбіції
    у журналюги-бунтаря.

    І у атаці за піхотою
    йому єфрейтора давай,
    щоб воювалося з охотою
    не за медалі, то за пай.

    І у професії пародія
    уже новація стара –
    із канцелярії добродія
    у шию вигнати пора.

    Але немає ілюстрації
    анти-корупції, люстрації,
    а є позиція така:
    немає Лєрки Облігації
    а у П’єро немає нації...
    Обох проштовхує рука.


                                                 17.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  31. Ігор Шоха - [ 2015.04.17 13:57 ]
    Анти-діяння
    ***
    Не дивина, що неуки – голодні,
    а бувші медалісти рукотворні
    посіли місце серед ліліпуть.
    І двієчник, і олігарх сьогодні –
    це є медалі двоєдина суть.

    ***
    Боягузові дали у мікрофон
    диктувати, що не винайшли закон –
    яничарам за злодійство – у тюрму,
    а злодіям за украдене – суму.
    Депутати, не лякайтеся. Це – сон.

    ***
    У олігархії не склалось...
    А нам обідраним зосталось
    чекати на її каюк.
    А хочеться, аби здавалось,
    що ми їмо із їхніх рук.

    ***
    Грошей нема. Ідемо одностайно.
    Біда, коли – ой, Боже, помагай нам –
    не помагає біля чорних кас.
    І горе нам, що цапом віддувайлом
    поставили козу на довгий час.

    ***
    Із точністю до навпаки,
    але таки у дві руки –
    ідуть «революціонери».
    Колись ходили жебраки,
    а нині, ніби – «волонтери».

    ***
    Якась вона неначе однобока
    політика велика і висока...
    Чи не найвища, що не до снаги
    поглянути хоча би краєм ока, –
    ну як вони – оті, що не боги?

                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  32. Іван Потьомкін - [ 2015.04.17 02:16 ]
    Володимир Висоцький
    Хто сказав: «Все згоріло дотла?
    Більше в Землю не кинуть насіння»?
    Хто сказав, що вже вмерла Земля?
    Причаїлась вона на часину.

    Материнство не взять у Землі,
    Не віднять, як не вичерпать моря.
    Як повірить: хтось Землю спалив?
    Ні, вона почорніла від горя.

    Як розрізи, траншеї лягли,
    І воронки, мов рани ті зяють,
    І оголені нерви Землі
    Од страждань неземних потерпають.

    Вона витерпить все, бо жива.
    Не записуйте Землю в каліки!
    Хто сказав, що Земля не співа,
    Що вона вже замовкла навіки?

    Ні, дзвонами стогін вона заглуша
    Зо всіх ран своїх і віддушин,
    Таж Земля – це ж бо наша душа,
    Чобітьми не витоптать душу!

    Хто повірив, що попіл Земля?
    Причаїлась вона на часину.
    1969

    Владимир Высоцкий «Песня о Земле»

    Кто сказал: "Все сгорело дотла?
    Больше в Землю не бросите семя"?
    Кто сказал, что Земля умерла?
    Нет! Она затаилась на время.

    Материнство не взять у Земли,
    Не отнять, как не вычерпать моря.
    Кто поверил, что Землю сожгли?
    Нет! Она почернела от горя.

    Как разрезы, траншеи легли,
    И воронки, как раны, зияют,
    Обнаженные нервы Земли
    Неземное страдание знают.

    Она вынесет все, переждет.
    Не записывай Землю в калеки!
    Кто сказал, что Земля не поет,
    Что она замолчала навеки?

    Нет! Звенит она, стоны глуша,
    Изо всех своих ран, из отдушин.
    Ведь Земля - это наша душа,
    Сапогами не вытоптать душу!

    Кто поверил, что Землю сожгли?
    Нет, она затаилась на время.

    1969



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  33. Лідія Дружинович - [ 2015.04.16 21:38 ]
    * * *
    Крокуси задивлені
    В небо синє-синє.
    Березень посріблені
    Відчиняє скрині.
    Наповняє щебетом
    Кожен кутик світу,
    Ділить всім по крихітці
    Проскурку від літа.
    Бджоли облетілися,
    Вулики - як храми.
    Цілував березі лик
    Спраглими вустами.
    Грає на одній струні
    Цвіркунець завзятий.
    Примостились на вікні
    Сонячні зайчата.
    Впізнаю з півпогляду
    Пектораль любові.
    Гріють душу спогади
    Й котики вербові.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (6)


  34. Тетяна Кльокта - [ 2015.04.16 19:28 ]
    * * *
    У синю річку ночі запливу
    На човнику хисткому, наче свічка.
    Застогне ночі білопінна річка
    І дивний сон покаже наяву.

    У тому сні ми з донькою в траві
    Шукаєм зірку. А полин аж палить.
    Ще й жалива безжально жили жалить.
    Гукає сич. І ми – мов неживі…

    Ця зірка вчора небо стерегла.
    Руді тумани пасла, ніби бранців,
    Нам душі гріла. А сьогодні вранці
    Зітхнула раптом і в траву злягла.

    І ось дитя витоптує стежки,
    Колючим терням обдирає ніжки,
    Переступає лози на обніжку,
    Зганяє втому подихом важким.

    «Куди?» - шипить зловіщо жалива.
    «Чого?» - голосять жаби, мов підранки.
    І раптом доньчин голос з передранку:
    «Знайшла!». І ніжно-радісне: «Жива!..»


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Кльокта - [ 2015.04.16 19:29 ]
    * * *

    Я прокинусь сонячним зайчиком.
    На вікні смарагдовим пальчиком
    Кучеряву виведу стежечку
    У дзвінкий і сонячний світ.
    Обіймуся з білими ружами,
    Пробіжусь рудими калюжами,
    Зачерпну у сонячні пригоршні
    Яблуневозоряний цвіт.
    За порогом тиші і гомону
    Пропливу у сні невагомому.
    Помолюся рідному домові,
    Щоби цей не кінчився зліт.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Іолана Тимочко - [ 2015.04.16 15:43 ]
    Поки ніхто не слухає
    Коли ти дивишся, хлопче, на цей віковічний вогник,
    тобі відкриваються всі таємниці і переходи,
    у твоїх очах народжуються галактики,
    і хочеться говорити,
    хоч, мабуть, не варто би,
    бо світло, заломлене дзеркалом чи зіницями,
    силу свою вичерпує, щоб зцілитися,
    слово з душі вишкрябує, наче ножиком.
    Впоратися із ним я, на жаль, не зможу, бо
    надто багато болю вже з нього витекло.

    Хочеш чи ні, та ця стежка настільки витоптана,
    що могла би стати дорогою, але поки що
    на ній догорає
    сонне,
    самотнє
    вогнище.

    Зоряний пил струсити б тобі з потилиці,
    поки ніхто не слухає і не дивиться,
    поки ніхто не вийде,
    поки не зловить за руку й не крикне: «Ось ти де!»
    і не зупинить вибухом або пострілом
    твоє дихання.

    Скільки у тобі сонця і скільки – місяця?
    Мабуть, немало, бо очі твої ще світяться
    і розганяють темряву,
    і щоночі освітлюють вулиці і вокзали,
    оберігаючи подорожніх чи то від лукавого,
    чи то від якогось іншого
    давнього
    демона.

    Хочеш чи ні, ти станеш для мене знаковим,
    навіть якщо кінцева мета – це вакуум,
    у який перетвориться все на момент апокаліпсису,
    і ми перестанемо існувати або переплавимося
    в недолугі уламки планет і космічного пилу,
    світло твоє порожнечу, як біль, пересилить –
    і розростеться навколо новою галактикою,
    навіть якщо, здавалося, краще не варто би.

    Навіть якщо, здавалося б, все минулося,
    хто ж, як не ти, розгоратиметься на вулицях?
    Хто ліхтарем освітлюватиме виходи
    після того, як ти перестанеш ходити і дихати?

    Хто ж, як не ти, розпалюватиме вогнище
    на узбіччі нічних автострад і перонів, поки ще
    день не надходить,
    темно і холодно,
    темно і холодно?
    Зоряний пил струсити б тобі з потилиці,
    поки Земля продовжуватиме крутитися,
    поки її не поглине
    космічний Мордор.

    13.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  37. Ірина Саковець - [ 2015.04.16 14:27 ]
    ***
    Цій небесній ріці берегів не розмити, бо ніч
    підперезана срібленим паском Чумацького Шляху.
    Опівнічний рибалка на місячно-білім човні,
    а над ним – чи то зорі, чи злякані веслами пта́хи.
    То насправді – мольфар серед хмар, межи вічних вогнів.
    В час розмірених снів ясенів і осикових марень
    закликає велично всі сили земні й неземні
    принести квітам квітня і травам тривожного травня
    дощової води. Ти не йди. Хтось озветься – мовчи,
    не порушуй словами цю магію світлу і чисту!
    А на голос рибалки летять журавлині ключі
    відчиняти весні ще засніжені двері до міста.

    02.04.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  38. Ігор Шоха - [ 2015.04.16 11:10 ]
    Квіти рідного краю
    Тільки пух мережаних сніжинок
    все укриє білою габою,
    я уже чекаю весняної
    повені уквітчаний ужинок.

    Засиніє уві сні барвінок
    і засяють первоцвіту лиця.
    Та найбільше радує підсніжник
    ранньою весною на розвилці.

    Кожну квітку і її стеблинку,
    всі куточки лугу пам’ятаю.
    А хвилює більше материнка,
    як у літню пору завітаю.

    Половіє жито. Веселиться
    урожай і ранній, і осінній.
    А найкраща – золота пшениця
    у полях на рідній Україні,

    де земля і плідна, і багата,
    і полита кров’ю запорожців,
    де і досі ще мужніють хлопці
    і вінки плетуть собі дівчата.

    Виростають українські діти.
    У майбутнє стеляться дороги
    і стежини, де квітують квіти
    від поразки і до перемоги.

    І від новоявлення до тризни
    є «чуття єдиної родини»
    і святий обов’язок людини –
    уквітчати пажиті Вітчизни.

                                  2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  39. Соломія Сласна - [ 2015.04.15 13:42 ]
    І у ночі є душа
    Небо, розрізане чорними хмарами,
    Прагне сховати блакить.
    У відблисках сонця, у заході золота
    Сутінкам ніч не спинить.

    Кроками тихими, бархатом вишита,
    Ніжно ступає вона.
    Місяць, душа її, з темної сутності
    Світлом з небес вирина.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  40. Марися Лавра - [ 2015.04.15 11:45 ]
    усміхайликові
    жаскі бажання божеволіють поволі
    зникаючи у вібрах мікрофонів
    писк пищиком по тілу шкряботиння
    татуювання кігтенігтями тобі я
    сочиться стрижнем стукає стіною
    стікають нектарини сококров’ю
    смолою липи позлипались губи
    мої твої долонінавстіжгруди
    нектару повні мікрофібри плоті
    іразураз сильніше ти ж не проти
    в перетинку пробарабанить меццостогін
    клейкі тіла розверзнуться фоловінг
    пульсує пульс по метроному тихо
    кицюню не кричи спокійно дихай
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (12)


  41. Світлана Панчук - [ 2015.04.15 00:15 ]
    Війна на Великдень
    Там, на Сході, знову смертю долають смерть,
    тільки-от воскресати ні в кого немає сил
    море крові ще не налИлось вщерть
    я за тебе молюся, як ти колись просив

    я за тебе молюся - хоч мовчить телефон,
    я за тебе молюся і не знаходжу слів.
    я уже не боюся: цей річний маратон
    випік в мені усе, що було із страхів.

    Там, на сході, знову вода стається вином
    вино кров'ю стається і до моря плинЕ...
    кажуть: "кров не водиця!", кажуть "люби!", "не вбий"
    кажуть: "нехай святиться, отче, ім'я твоє"

    Там, на Сході, знову... Вісті летять сумні.
    Історія повертається молитвою і прокльоном
    замість комусь колискову, я співаю про дні,
    коли трималась за світ молитвою і телефоном.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  42. Ігор Роїк - [ 2015.04.14 23:27 ]
    Сонце, звідки ти сходиш?
    Сонце, звідки ти сходиш? Нізвідки…
    Трави росами вмили вічі.
    Розширяє межі узбіччя
    Запах придорожньої квітки.

    Там, за тином, він вперся в нагідки,
    Там його приручити схочеш,
    Подихом, без душі, на осліп –
    Він втече перед вдихом з клітки.

    Ти прийдеш на світанку никлий,
    Опустивши додолу очі
    Усвідомиш, що запах хвощу
    Показав тобі сонце звідки.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Роїк - [ 2015.04.14 22:41 ]
    Ескізи дитинства
    Де ті, де ті дві нерозважливі стопи?
    Без жаги молочні трави випили до стезі.
    Подорожник прикладали до душі вони –
    Дві стопи не п’ють тепер у спразі.

    Полотно в ривках притиснене до пензля
    Малювало щастя садни і порізи,
    Вік пройшов і на стопах впізнав я –
    То були життя мого ескізи.

    Очі, очі, я заплющив вас – мені,
    Розказали п’яти більше, ніж визнали,
    Про ті сльози, що луги пролляли,
    Такі сльози з вас ще не текли.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Роїк - [ 2015.04.14 22:40 ]
    Вода
    Вода холодна, щира, безкорислива,
    Лиш по коліна у тобі і вже прости,
    Яка ж одвічна суть твоя і чиста,
    Я боязно звертаюся на ти.
    Тремти...

    ...в тобі мій настрій розтворився,
    Смиренно гнеться твоя течія,
    У мить коли у тебе віра вища,
    За часту віру в те, чого нема.
    Сповна...

    ...проникни в душу ти крізь лиця,
    Заповни в ній усі пусті місця,
    Тривай самопізнання не спинися –
    В мене влилася міра мого я.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  45. Галина Михайлик - [ 2015.04.14 18:47 ]
    Вітрові
    Усе жадане в земнім зеніті,
    все обіймаєш, бо ти – повітря…
    Чого не звідав? Незримі сіті?
    Але ж ти – вільний! На ймення - вітер…

    Лети в міжпростір… В космічнім пѝлу,
    мов із туману, побачиш диво:
    незнана гостя з глибин галактик
    тобі всміхнеться і зронить клаптик
    зі свого шлейфу - іскринку-згадку…
    То – я… Комета…

    (читай спочатку) :)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  46. Устимко Яна - [ 2015.04.14 16:18 ]
    і був день і була ніч
    Великдень постукав постояв у дверях
    хотів попроситися в дім на вечерю
    та хліб не вродив і вина не збродили
    і час хилитався на ветхих стропилах

    Великдень постояв і в мандри подався
    і з ним понеділок і твердь і вода вся
    сім років пустелі тут землю морили
    лиш мевом здригалися ангельські крила


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  47. Соломія Сласна - [ 2015.04.14 15:16 ]
    Лілія-Аліса
    Ти народилася!
    Така малесенька, така беззахисна,
    Така моя!
    Не уявляю, як же можна
    Окремо скласти наші два життя.

    Під серденьком тебе носила
    І мріяла, якою будеш ти...
    Думками малювала свої мрії,
    Щоб щастям твою долю обплести.

    Я огорну тебе любов`ю,
    З тобою перший крок зроблю,
    Теплом своїм від холоду укрию
    І в світ складний за рученьку введу.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2015.04.14 14:28 ]
    Весна і війна
    Молимось, благаємо у Бога
    іншої – своєї перемоги.
    Дайте сили, віщі небеса,
    подолати сателіта Раші.
    Хай ізгинуть вороженьки наші,
    як на сонці вранішня роса.
                   Бог війни неначе і не чує,
                   поки душі ляжуть одесную,
                   поки стійло жуйку ще жує,
                   і лукавий спати не дає,
                   і як Берко, душами гендлює,
                   ворон кряче, а юрба воює,
                   трощачи оглоблею своє.
    У паралізованого сходу
    усихає клепка. У народу
    закипіла кров. Лиха біда.
    Отупіле не питає броду.
    На рублі міняючи свободу,
    волю заарканює орда.
                   Та колись, нарешті, має бути,
                   відійдуть воєнні атрибути,
                   врунами укриється рілля,
                   може мінне поле оніміє
                   і з полону вирватись зуміє
                   леготом наповнена земля.
    Журавлі із вирію вертають.
    Наречені лебедів чекають
    з ранньої до пізньої зорі.
                   Зморені воєнною весною,
                   сповнені надією живою,
                   дивляться у небо матері.
                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  49. Анонім Я Саландяк - [ 2015.04.14 11:19 ]
    Медитації
    Володя - знаєш…
    … над нашим краєм
    завжди і всюди
    хай небо синє прозоре
    високим буде
    понад безкрає
    пшениці жовте море…

    Володя – знаєш…
    …от добре
    що маєш
    сЕрденько хоробре
    і що не залізний
    хоч виглядаєш…
    так грізно.

    Володя - знаєш…
    ...от добре
    що так буває
    і росіяни нині
    із москалем нарізно
    і випасає ревно свої свині
    путін облізлий…
    14.04.2015
    худ. Я. Саландяк – композиція “путін пасе свині...”. (фотошоп)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Артамонов - [ 2015.04.14 03:40 ]
    Житель
    Це місце було древнім ще за юність Вавілона;
    Хтозна, як довго у землі воно дрімало,
    Допоки ми лопатами курган не розкопали,
    З гранітних блоків знявши важкі його заслони.

    Були там площі та могутні стіни;
    Кришились, втім, і плити, і скульптури -
    Небачених істот старі фігури,
    Майстерно створені задовго до людини.

    Та ось - сходинки, що ведуть кудись униз
    Задухливим тонелем з доломіту
    До ночі вічної відлюдницького світу,
    До давніх знаків та найперших таємниць.
    Вмить охопила паніка жахлива нас усіх,
    Як ми почули знизу кроки ніг липких.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   645   646   647   648   649   650   651   652   653   ...   1806