ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Бойко - [ 2015.09.03 22:16 ]
    *********
    Вечір землю цілує у спрагнені губи,
    Надягає намисто із зір золотих,
    Ти мене приведи в сни свої,о мій любий,
    Найяснішу зорю у душі засвіти.
    Ти не бійся,що я спопелю твої крила,
    Не торкайся мене ,а лише пригуби,
    І розправимо разом рожеві вітрила.
    Поведемо ковчег у кохання світи.
    А коли вечір зникне, так спритно,як злодій,
    І лиш дотиком лишиться в пам’яті час,
    Заховаю у серці віночок мелодій,
    І любов,що зуміла воскреснути в нас.
    25.08.15р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2015.09.03 20:20 ]
    Єгуда Аміхай
    Заспівай дитині колискову, пісню, що приспить її:
    Тато пішов на роботу, тато пішов на війну,
    А ти засни.
    Вовк завиває, ворог у воротах, а ти засни.
    Дім наш стрясає, світ палає,
    Але ти засни, засни.

    Не розказуй дитині про небесних янголів,
    Не оповідай про метеликів,
    Ані про птахів золотих.
    Заспівай про речі жахливі голосом ніжним,
    Про зброю та голод.
    Це заспокоює.

    Забери од дитини колискову.
    Вона попри все засне, виросте попри все.
    Забери дитину од колискової.
    Пісня самотужки поллється в світ,
    І врешті-решт він заспіває її.
    І засне, як завжди.
    ---------------------------------------
    Єгуда Аміхай - класик івритської літератури.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  3. Андрій Анатолійович Отченко - [ 2015.09.03 20:43 ]
    «Вспоминание о тебе»
    В эту трудную минуту
    О тебе я вспоминаю
    Столь прекрасной в мире этом
    Я себе не представлял

    Вспоминаю я тебя
    Твои нежные слова
    Вспоминаю нашу встречу
    Что казалась длится вечность

    А ещё я вспоминаю
    Как смотрел я на тебя
    Как ценил твою улыбку
    И любил твои глаза

    Вспоминание словно сказка,
    Длится долго и не гаснет,
    Очень долго вспоминал
    Ведь тебя я повстречал

    А.А. Отченко 30.01.10р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  4. Андрій Анатолійович Отченко - [ 2015.09.03 20:22 ]
    Кусочек романа: Без тебя
    Без тебя... очень плохо.
    Всё стало не нужным и не интересным.
    Жизнь кажется поставила точку в моем сердце.
    Убеждения друзей кажется не имеют смысла.
    Не могу уснуть...
    Сны с тобой превращаются в сказку.
    Боль в сердце...
    - Очень больно.
    В голове лишь ты и всё что связано с тобой.
    Эмоции овладевают мной,
    И рвут сердце на части.
    Вспоминания живут и страдают во мне.
    На мгновение кажется что я что то упустил...
    Тебя?
    Вспоминаю что "Без тебя" я УМЕРАЮ.

    автор А.А. Отченко 30.01.10р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  5. Володимир Книр - [ 2015.09.03 18:48 ]
    Донос
    На, блядь, на! В ухо донос ору
    на блядь навуходоносору.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  6. Любов Бенедишин - [ 2015.09.03 16:15 ]
    Зненацька...
    Ніяк не скину фартушка -
    доволі справ є.
    Рука обов'язку важка -
    не відпускає.

    Зібрати миті золоті...
    Полити квіти...
    Весна майнула, мовби тінь, -
    ми з нею квити.

    Квиток у давнє - поверну
    (без місця й дати).
    Надій мелодію чудну
    не пригадати.

    Чого ж, обірвана струно,
    зовеш і досі?
    Зненацька гляну за вікно:
    а там - вже осінь.

    03.09.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  7. Олександр Олехо - [ 2015.09.03 15:27 ]
    Подяка небу!
    Подяка небу! Попустило…
    Хмарин імлистих табунець
    у широчінь свою пустило
    і спека спала – хай їй грець.

    А завтра дощ, натхнення висі
    нести на землю диво-дар –
    поїти з Божої криниці
    задухи літній календар.

    Ти так палило, шаленіло,
    о сяйне літо бога РА,
    що охолоди прагне тіло
    а також поле, ліс, трава.

    Подяка небу. Акт осінній
    іде за літнім – часу зов.
    Сміється одяг над бікіні:
    - Пора тобі, устиде, в схов.

    03.09.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  8. Ігор Павлюк - [ 2015.09.03 09:25 ]
    * * *
    Живу, не тужу, не боюсь нікого.
    Ідоли, бачу, плачуть.
    Пливу, наче сіль, по сльозині Бога.
    Вірю в удачу.

    Я не вкладаюсь ні в які рамки.
    Чую душею кістку.
    Зовсім відвик від люльки і самки.
    Край свій люблю і хорошу звістку.

    Світлу вологу печаль люблю я,
    Тихе нічне мовчання.
    Коли співають так «алілуя» –
    Наче востаннє.

    Не м’ясо слова, а кістку слова
    Кидаю в душі,
    Так, як в огонь нетутешній – дрова,
    Риба на сушу...

    Глибин долітаю таких високих,
    Що, може, було й не треба...
    На шляху вузькому немає спокою
    Під чорним, та добрим, небом.

    Мені зостається прожити, може,
    Десь років 15-20:
    Собача тривалість...
    Зі змістом Божим.
    Оце й воно є –
    Щастя.

    3 верес. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (1) | "http://poezia.org/ua/id/42699/"


  9. Валентина Попелюшка - [ 2015.09.03 08:24 ]
    Риторичне
    У барвистому натовпі знову побільшало чорного…
    О Небесний Митцю! Чи забракло Тобі кольорів?
    Чом у смуток і біль, мов у ковдру колючу огорнений
    Той барвінковий край, над яким зорепад майорів?

    Скільки світлих доріг ми під тим зорепадом намріяли,
    Скільки склали пісень, тільки «Кача» і досі пливе…
    О Небесний Митцю! Та коли вже воздасться по вірі нам?
    Ти прости, що питаю – підштовхує лихо нове.

    Ти прости, та щодня я тебе у молитві питатиму,
    Доки буде біда панувати в моїй стороні.
    О Небесний Митцю! Та невже ж нас так мало у натовпі –
    Тих, кому не однаково: бути Вкраїні, чи ні?


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  10. Серго Сокольник - [ 2015.09.03 03:14 ]
    Время свидания
    Вот опять запаздывает время...
    Время, что даровано судьбой...
    Мы его и ценим, и не ценим
    В миг, когда встречаюсь я с тобой.

    У стены, отмеченной часами,
    Словно у позорного столба,
    Я прикован временем... Мы сами
    Муку встреч избрали для себя.

    Этот миг свиданья предрешенный
    Маревом над стрелками повис,
    Как утес над пропастью бездонной...
    Как рука по струнам... Сверху-вниз...

    Вот и ты!.. В помады метке алой,
    С поцелуем павшей на чело...
    Время в руки яблоком упало...
    Сорвалось... И понеслось в галоп.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115090300697


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Валерій Хмельницький - [ 2015.09.02 15:01 ]
    * * * (Лежали, кинуті долів)
    Лежали, кинуті долів,
    Як Дон Кіхотом Дульсинея,
    Зів’ялі квіти на столі -
    Рельєфні з каменю камеї.

    І оберемки шелюги
    Висіли, кинуті на реї,
    Купці збирались на торги,
    Пашіло сонце в апогеї.

    І, поки день свого добіг,
    З ковадла іскор гасло світло
    І снопом падало до ніг -
    Вона то плакала, то блідла...


    02.09.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 0 (5.44)
    Коментарі: (16)


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.02 14:54 ]
    Скажіть собі...

    Людське дитя - беззахисне, дрібне -
    Учора народилося по зливі.
    Шукає цицю... То щоку торкне,
    То плаче, бо матуся з`їла сливу.

    В палаті сонце. Радощі-дзвінки...
    Усе - для малюка: цяцьки і люля.
    А десь ховають воїна. Вінки...
    І харапудиться-мовчить зозуля.

    Скажіть собі, майбутні матері:
    Чи ви народите дитя для жертви?
    Оті пани, що сіли на горі,
    Звикають крівцю пити, ситно жерти.

    В котлах для люду - шкура та крупа.
    Щедротно - перців суміші та солі.
    Герой чи ні - отой дідок з УПА...
    Новітні героїни, ломки-болі...

    Ну як свою кровинку вберегти?
    Якби ж варили голови незлецько...
    Ідуть на ху..., біжать на ви і ти...
    А в пелюшках - сонцята і опецьки.

    У купелях любисток, м`ята, хміль.
    Бульдозером рівняються голготи...
    Осіннє остигання краснопіль.
    Цвяхи вбивати - є й така робота.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  13. Гренуіль де Маре - [ 2015.09.02 13:26 ]
    Жмут блискавиць - на згадку
    Мала королева ельфів
    Латає розідране плаття:
    Сьогодні вона уперше
    Забула, що вміє літати –

    І падала крізь міжгроззя,
    І черкали тучі по віях,
    А блискавки – врозтіч, врозсип,
    Між пальцями… О, якби їх

    Могла цілий сніп набрати
    Й пожбурити позад себе –
    Хай трощать усі загати
    І греблі, що поміж ребер!


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  14. Анна Віталія Палій - [ 2015.09.02 10:43 ]
    Нове життя
    Зів’ється день у мить, і світ новий постане.
    Нове і небо, і земля нова.
    Повітряно і легко, наче танець,
    копами стануть Ангели-слова.

    Копи складуться в більші піраміди,
    засяють діамантами верхи.
    Ромбічно заіскряться, як боліди
    полинуть, наче швидкісні птахи.

    У зблисках сонця – райдуга на крилах
    і музика небесна – в голосах.
    Поєднані у радості і силі,
    і серця розгортається краса.

    Хори зведуть у висоту хороми.
    Прихильністю наповнять стільники.
    Як добре, що нарешті ми удома
    і живемо у небі, як зірки.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.09.02 08:39 ]
    А я - з вогню...

    Лежала "Камасутра" на вікні,
    А любощі вивчалися без неї.
    Змальовував оголену вві сні.
    Пірнав... і підіймавсь на Піренеї...

    Губила персні, волю, ланцюги.
    Вертав із рубежів, мотав дороги.
    Приносив оберемки шелюги.
    Затоптував мої перестороги.

    Тобі ім`я - то Вітер, то Розмай.
    Таких як ти не забувають юнки.
    Сміялася суперниця: "тримай...".
    А я - з вогню - шукала порятунку.

    Ти був п`янким, відчайно-молодим,
    Віддався безбережності, бешкетству.
    Зустрівся волоцюга Саврадим -
    І вже оба навчаєтесь купецтву.

    А перед цим опанували бокс,
    Возили хулахупи зі Стамбула.
    Моє життя - суцільний парадокс.
    Повсюдоньки чужа-щойноприбула.

    ...А ось і ти - чуттєвий Скорпіон.
    І вже готовий на підйоми, спуски.
    Зминаю кармазиновий піон...
    І срібне сонце скрапує крізь блузку.




    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Олена Балера - [ 2015.09.02 00:52 ]
    Арифметика на кордоні (переклад з Джозефа Ред'ярда Кіплінґа)
    Велика і славетна путь –
    Сім літ навчання для мети:
    І лорда гідним назовуть
    Вперед на ворога піти.
    Засяде куля в голові,
    Відійде плоть лише траві.

    На вітер сотні три пішли,
    Аби зміцнити дух і тіло,
    Для того, щоб тебе звалив
    Підступний постріл досить вміло.
    А потім спробуй запитай:
    Освіту цінить Юсуфзай?

    На прикордонні бій – убитим
    В глибоку прірву хтось упав.
    Дві тищі фунтів за освіту
    Джезайл дешевий змарнував.
    Пошани і хвали взірець –
    Поцілений раптово, – мрець.

    Не віднайти в книжках цитати,
    Нічого не писав Евклід,
    Як можна кулі відвертати
    І відхиляти вбік шаблі.
    Стріляй у ціль, хутчіше бий –
    Простіших поважає бій.

    Від шабель вкрадені шнурки
    Цілком годяться для оплати
    Якогось із нероб гірських,
    Що літер може і не знати,
    Та діло знаючи своє,
    Хоч з лівої руки уб'є.

    Везуть військові кораблі
    Новоприбульців на борту,
    Аби в чужій для них землі
    Перемогти народ пушту –
    «Заручників меча і лука»…
    Задорога для нас наука.




    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  17. Кориця Медова - [ 2015.09.01 23:23 ]
    Я переходжу на цикорій
    Я переходжу на цикорій і міняються траєкторії руху думок,
    я виходжу на новий рівень не кавового розуміння світу
    і мені бракує не спільно пройденого літа, але ще крок і я забуду.
    Я забуду все те, що сказала тобі і те, що ти мені не сказав.

    Я переходжу на цикорій, бо моє серце вмирає від кави,
    Я його безнадійно люблю, як тебе, і воно таке дурне як ти.
    і дивно, що те серце ще й досі буває комусь цікаве,
    бо воно лиш спалює мости і час від часу вигоряє само.

    Я переходжу на цикорій і користі від цього по самі вуха,
    хоча в середині задуха, ніби в останній день Помпеї,
    і через трахею крадеться щось неймовірно гірке …
    але життя – воно таке, а я переходжу на цикорій …

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  18. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.09.01 22:05 ]
    "Мовонько велична"
    МОВОНЬКО ВЕЛИЧНА
    Йшли тебе понищити зусібічні зайди,
    Ти – не штучно створена, тож і не загинеш.
    Ти ще вся – не сказана, ти – диво несказанне,
    Мово українська, Мати-Берегине!

    У душі злеліяна, серцем облюбована,
    Запульсуєш говором, а була ж й столична!..
    Та була й розстріляна і не раз шматована,
    Мово українська, страднице велика!

    Ти здіймись орлицею та понад руїнами,
    В золото-блакить вдягнись на віки, як звично.
    З кожним рід-родиною хай тобі вкраїниться,
    Наша предковічна ти мовонько велична!
    (© Любов СЕРДУНИЧ).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Олександр Олехо - [ 2015.09.01 15:04 ]
    Купують мир
    І знову кров. Заради чого?
    Немає логіки війни.
    Шляхи до миру – свій на свОго
    і гинуть люди без вини.

    І гине віра… чи довіра.
    І плаче мати. Кожен раз
    граблі ті самі. Інша міра
    гемблює душу в той же паз.

    Блукає доля… чи недоля
    у лабіринті самоти.
    Сміється ворог: ось вам воля,
    дитя омани й марноти!

    І тане мрія. Буде світло
    в кінці дороги чи війна
    свинцем начинить юне тіло?
    Купують мир. Яка ціна?

    01.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2015.09.01 14:59 ]
    Відновлюючи спалені мости
    Відновлюючи спалені мости
    І заживляючи сердечні рани,
    Ми маємо до злагоди прийти,
    Відкинувши в стосунках все погане.

    І більше – ні жалю, ні гіркоти,
    У щастя розчинившися нірвані,
    Його ми мусим в душах берегти –
    Хай світло ллється в нас безперестану.

    Та добрим є це тільки до пори,
    Як після сварки раптом за хвилину
    Покотиться у прірву із гори…

    Життя прекрасне лиш наполовину –
    Від радості прямує до жури,
    Тонкого болю ронячи перлини.

    16.01.7522 р. (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  21. Світлана Панчук - [ 2015.09.01 14:10 ]
    Прогулянка
    яка там різниця,
    про що ми тоді говорили,
    далекої осені
    тисячу років тому

    янтарна живиця
    із запахом хвойним творили
    обіцянку провесні
    і розганяли сум

    яка там різниця,
    чим ми тоді надихАлись
    (надИхались правда киснем,
    спасибі й на тім),

    якщо наші лиця
    відтоді не раз мінялись,
    хоч очі лишилися
    як і тоді - голубі

    яка там різниця...
    що було - забуто, забуто!
    яка там різниця,
    що було в колишні дні

    ...від запаху глиці
    неначе старої отрути
    я гасну і блідну
    і тану як сніг навесні

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  22. Михайло Десна - [ 2015.09.01 13:24 ]
    Олов'яні права
    Запишусь у Конституцію
    однією із статей.
    На Майдан - як еволюцію,
    так і полум'я очей!

    Не обмежуся подією,
    не забуду автомат.
    Годі жити лиш надією
    (як останньою)! Це спад.

    Нам обіцяного вистачить -
    як одна та й голова.
    Олов'яні ще б де вистрочить
    залишилося права.

    01.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Сахно - [ 2015.09.01 11:40 ]
    Швиденько рік шкільний проходить...
    Шкільний дзвінок до класу кличе,
    він не мовчатиме і дня,
    вбрання святкове тобі личить
    та ти подумай про знання.

    Бо вересень теплом зігріє
    і жовтень золотом вкрива,
    а листопад дощем умиє
    і ось зими уже пора.

    Нас пригостять свята різдвяні,
    з коханням Валентин віта,
    теплом зігріють дні весняні,
    бузок навколо розквіта.

    Швиденько рік шкільний проходить
    для наших донечок, синів
    і на поріг уже виходять -
    в дорогу дзвоник задзвенів…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Любов Бенедишин - [ 2015.09.01 10:36 ]
    Післясон
    Неба миро.
    Саду птахоспіви.
    Дня жаринка
    у кадилі часу.
    Післясмак причастя.
    І - о диво! -
    післясон
    Горіхового Спаса.

    Прощення -
    росинкою на віях.
    Коло каяття.
    Псалом прощання.
    Літа п(р)оминальна літургія.
    Летаргія.
    Серця завмирання...

    01.09.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2015.09.01 10:33 ]
    Спекота
    Спекота...
    Дощ пройшов...
    Не дощ -
    краплини поту...
    А далі -
    знову сонця позолота...
    Коли вже завітає вітерець,
    І спека врешті зійде нанівець?
    Хмариною небо витерло чоло,
    Серветка щезла...як і не було...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  26. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.01 09:26 ]
    Вересневе
    А павутина бабиного літа
    Вже поснувала трави і кущі,
    Милує верес своїм ніжним цвітом,
    Мережать землю-матінку дощі.

    Пташина зграя піднялася в небо,
    Гартує крила в дальній переліт.
    Та серцю в осінь поспішать не треба,
    Кохання там мелодія бринить.

    2002 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  27. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.09.01 09:12 ]
    Життя чорно-біла стрічка
    Життя моє,мов чорно-біла стрічка,
    Так промайнуло,наче день один:
    І радості текла бурхлива річка
    Та болю й втрати був нестримний плин.

    Мене любили,вірили,кохали,
    І заздрили,ненавиділи теж.
    Я намагалась не звертать уваги,
    Хоча образа в серденьку пече.

    Нині живу,радію та співаю,
    І пишу вірші,просяться ж самі.
    Таки щось залишу я по собі,
    Хай добрим словом хтось колись згадає.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2015.09.01 02:42 ]
    Темучін і Джамуха. Історичне
    Темучін відійшов до ріки...
    Доля зрадила... Військо тікає...
    Ти, Джамухо- слабкий. Ти- слабкий.
    Нині смерть ти свою відпускаєш.

    Він повернеться з помстою, злий.
    Знов розбиті з"єднаються в зграю.
    Побратима ти кров не пролив-
    Та у владі братерства немає.

    Ти, Джамухо, у юрті сидиш,
    І з кумисом вливаєш у в жили
    Переможні пісні... Ти облиш...
    Слабкодухість- це крок до могили.

    Ще коханки-рабині- твої.
    Їхні перса- бальзамом на рани...
    Чи баранини ти переїв?
    Скоро станеш жертовним бараном.

    Це- війна за Світи. У війні
    Звичні речі- удари у спину.
    Подивись- вже твої курені
    Відійшли до руки Темучіна.

    Не кумис... Це ти доленьки п"єш
    Схлип останній, віднесений вітром.
    Ти, Джамухо, в ніщо відійдеш.
    Темучін- у Володарі Світу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115090100651


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Наталя Шаповалова - [ 2015.08.31 17:22 ]
    Янголи курили і сміялись
    Янголи курили і сміялись,
    дивлячись в бузкові нетрі світу,
    білі крила втомлено зім'ялись,
    нервний прояв ніде було діти,
    мокре зілля лоскотало руки,
    загортаючи в обійми грубий попіл,
    вирізняючи із тиші мертві звуки,
    вони мороку давали сміхом опір.
    Десь в опіллі, наче апельсином,
    розкотився вересневий вечір,
    янголи сиділи поміж димом
    і сміялись із людської втечі.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  30. Олександр Олехо - [ 2015.08.31 14:47 ]
    Панянка осінь
    Панянка осінь чимчикує,
    легке замріяне дівча.
    Принади літа ще не всує
    у ритмі танцю ча-ча-ча.
    Прозорі зорі вересневі,
    серпанки білі у ріки.
    Звичайно, руни не липневі,
    але й корити не з руки.

    Минає час, вже пані зріла
    в оточенні своїх принад.
    Там остудила, тут зігріла
    і люляє багряний сад.
    І літо дідове запросить
    (ефірні залишки тепла)
    на вальс осінній. Сиві роси
    торкнуться сонного зела.

    Ще далі час – уже безсила,
    іде в убогому вбранні.
    Куди дівча поділось миле
    і амазонка на коні?
    Уста зів’ялі, очі-стріли
    нездатні вразити мішень.
    Холодні ночі зволожіли,
    кульгає служка, куций день.

    Усе минає - хто не знає,
    але щоразу, як огонь
    в жіночім серці запалає,
    то догорає біля скронь.

    30.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  31. НаЗаР КуЧеР - [ 2015.08.31 12:22 ]
    ***
    Вечір ласкаво вбивав день
    Десь били дзвони йшло відлуння
    Стукіт копит танці тіней
    Хтось грав Пяцоллу немов безумний

    Стоїш навпроти дратуєш погляд
    І кучерями маниш з пліч
    Глибокі очі з-під окулярів
    Шукають в мені шанс на ніч

    Щось імпульсивно жестикулюєш
    Лиш долинає Claro... Si...
    Вдаєш немов мене не чуєш
    Що ти не граєш в ігри ці

    Вечір ласкаво вбивав день
    Десь били дзвони йшло відлуння


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  32. НаЗаР КуЧеР - [ 2015.08.31 11:41 ]
    ***
    Три чверті дня вже влились в вічність
    Забрали ніжність й теплоту
    Сльозило небо родило спішність
    І водночас тягло до сну

    Слизька бруківка столітнім горем
    Кудись несла бездумний люд
    Туман спускавсь мов біле море
    Вкривало землю звідусюд

    Тебе нема достатньо довго
    Вже сниться смак твоїх грудей
    Жага нестримна без тактовно
    Дає зриватись на людей

    Три чверті дня вже влились в вічність
    Забрали ніжність й теплоту
    Сльозило небо родило спішність
    І водночас тягло до сну


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  33. Тетяна Сахно - [ 2015.08.31 11:00 ]
    Літечко
    Завітало літечко,
    землю всю зігріло,
    розбудило сонечком,
    росою умило.

    Запросило літечко
    хмари й блискавицю,
    зашуміло грозами,
    налило криниці,

    Посміхнулось літечко
    веселкою в небі,
    злетіло хмаринкою
    наче білий лебідь.

    Заплело нам літечко
    у коси віночок,
    завели метелики
    веселий таночок.

    Нас частує літечко
    медом із горняток
    і посипе золотом
    з колосків зернятка.

    Подякуєм літечку
    за врожай багатий
    і на нашій вулиці
    знову буде свято.

    Тетяна Сахно 2014 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.08.31 09:28 ]
    Галина
    Галю,Галино,Галинко,
    Ти зупинись на хвилинку,
    Візьми подивися в люстерко
    І сум прожени десь далеко.

    Промінчик яскраво засяє,
    Це ти усміхаєшся,знаю.
    В тобі є зваблива родзинка,
    Галю,Галино,Галинко.

    А подружка-пісня з тобою
    Крокує у радості й горі,
    Щоб ти у час лиха й тривоги
    Нізащо не збилась з дороги.

    Любила життя та співала,
    Всевишнього ревно благала,
    Тобі щоб послав мир і спокій
    Та щастя на довгії роки.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  35. Марія Дем'янюк - [ 2015.08.31 09:19 ]
    Синість
    У темряві живе гнітюча темінь,
    А сяйво поселилося у світлі.
    У темряві все в"яле, в світлі - квітле...
    Та де межа, щоб світло не сліпило,
    Чи серце в теміні навік не скам"яніло?..
    Проникне сяйво в темінь - буде синість,
    Небесна, чиста, Божа невловимість:
    Всі кольори, яким немає ліку
    Закладені в небесному одвіку.
    Найвища мудрість темінь розчиняє,
    Блакитну Землю в синьості плекає...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.08.31 09:36 ]
    Дитинства мого причал
    (пісня)

    В біло-рожевій купелі садів
    Потопає воно навесні,
    Соловейка чудовий спів
    Нині часто сниться мені.

    Приспів:

    Грушківці,Грушківці,рідне село,
    Це дитинства мого причал.
    І матусиних рук тепло,
    Пирогів з калиною смак.

    А джерельна вода криничная
    Спрагу в спеку усім вгамовує,
    Влітку пахне село суницями,
    Яке стало нашою долею.

    Приспів:


    Пригощає медовими грушами
    І старих,і малих восени.
    Ой,село моє,милі Грушківці,
    В серці житимуть завжди вони.

    Приспів:

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2015.08.31 00:34 ]
    Дзеркала
    Дзеркала... Дзеркала... Дзеркала...
    Вічний спомин, що сплив у минуле?
    Що я бачу у вас, дзеркала?
    Мовчите? Чи, можливо- поснули?

    Пробудіться! Проходжу крізь вас-
    В міждзеркаллі нам зустріч вготована.
    Я- з життя. Ти- зі смерті. Ми час,
    Що спинився, у ВІЧНОСТІ- вловимо.

    Ти холодна. Я теплий іще.
    Це приємно обом. Це приємно...
    Жар пустелі покрився дощем
    Не даремно... Ой, ні... Не даремно...

    Що це- Лімб*? Ми сюди надійшли
    Мов на страту... Останнє побачення...
    Поцілунок гірчить, мов полин...
    І все інше не матиме значення

    В час без часу, в буття без буття...
    В тліну цвілі пожухлих лілей
    Ти прийшла, і холодне тертя
    Об щоку... Мов на рану єлей

    Протіка з дорогої руки,
    За життя що була зацілована...
    Ще не час... Зупинись, допокИ
    Дзеркалами нам зустріч дарована...

    *Лімб- Чистилище


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115083100174


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Домінік Арфіст - [ 2015.08.30 22:20 ]
    ...давай присядемо...
    вмуроване каміння «ти моя!»
    витесується долею в скрижалі...
    отрутою на змієвому жалі
    засохла кров солодкого дання
    розчинені в твоєму молоці
    руді шматки божественної глини…
    усі шляхи зійшлися воєдино
    у лінії на Євиній руці…
    пече у місці взятого ребра
    душа десь там – де брат катує брата
    губами з рідних рук беру стократно
    плід врожаюʹ новóго зла-добра…
    давай присядемо – я казку розкажу
    як я летів з орлом і гладив лева
    а ти – блакитнокрова королева –
    ішла за Богом, креслячи межу…
    … завмерла пустотою висота
    заціпеніло воїнство вселенське…
    і я зрубав те дерево едемське –
    зробив собі голгофського хреста…




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  39. Олена Балера - [ 2015.08.30 19:59 ]
    Amoretti. Сонет XXVIII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Прикрасивши лавровим листям одяг,
    На співчуття дала надію ти.
    Для мене це таємний знак відтоді –
    Засвідчення твоєї доброти.
    Спромігся я зміцніти й осягти
    Твою тендітну душу незлобиву.
    Солодкий щем у серце умісти,
    Сповита листям лавра юна діво!
    Від шалу Феба Дафна полохлива
    На фесаліський берег утекла.
    Боги її уразили гнівливо,
    Перетворивши на зелений лавр.
    Ти Феба оминати не спіши,
    Любов і лаври виплекай в душі.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  40. Олександр Олехо - [ 2015.08.30 18:00 ]
    А правда, що осінь фригідна
    А правда, що осінь фригідна
    і бабине літо – обман?
    Фліртує… На більше не згідна.
    Пологи псуватимуть стан.

    А хто залицяльники? Вітер –
    проноза, Спіноза, штукар.
    Шукає листочки для літер
    і в’ється, бабій, біля хмар.

    А ще стукачок, вуйко-дятел,
    зі струсом кебети на ти.
    Ну що із болящого взяти?
    Піднести гарбуза: лети!

    А може, у Ра, бога Сонця,
    до осені є інтерес?
    На огляд прислав охоронця
    і кілька земних поетес.

    А ще є… не варто гадати.
    У марах блукає вона.
    Тасує підпалені карти.
    куштує терпкого вина.

    29.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.30 15:20 ]
    Аж до сьомого поту...

    В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
    Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
    Підбігає до черги окроплений дощиком син.
    Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

    На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
    Олівець Н-4, блокнот, недописана казка.
    Хилитається черга...
    Бракує нетлінних творінь.
    А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки.

    Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі.
    Змій таркатий просив політати до ранку над плесом.
    Бились нетлі об шиби... Балакали з вітром кулі...
    Чорт вигадував бомбу, хтось - вічний двигун, хтось - колеса.

    Притомилася фея.
    Зів`янув зелений роброн.
    Чорний кіт перейшов три дороги й одну автостраду.
    Все принесене відьма сховала у кований схрон.
    - Аж до сьомого поту... - сказала... Чи, може, до граду.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.30 15:58 ]
    У морі Житейському


    Тебе народили - живи.
    Ніхто не питав, чи захочеш.
    Під натиском слів і трави
    Годуєш мишей, тамагочі.

    Виходиш у перший тираж
    Крізь лавром уквітчаний вилом.
    Не люблять за модус і раж
    Лошата, безгриві кобили.

    Рахуєш на вигоні пульс,
    Летиш на вогні-перепони.
    Не знає тебе Ліверпуль.
    Диканька вшановує поні.

    Хапаєш гірлянди сяйні,
    Зупинить ластата проява.
    "Ти наша?.."
    Чекаєш на пні,
    Бо звичніша моськи уява.

    Вже й лави нема - для таких,
    І келих тобі не підносять.
    І селезень пройде "ках... ких...";
    І вкаже місцину трьом осам.

    Спочинеш - і знову політ,
    Досмаживши сирник у манці.
    А нижче - між тирси й боліт -
    Ягняток ведуть сіроманці.

    Регочуть: "До щастя оаз...
    Їм буде ситніше, пухкіше".
    Брели кавалькади, щораз
    Оплакані співаним віршем.

    І жодна із вибраних правд
    Не кинута напризволяще.
    Підходить - нарешті! - Синдбад.
    Цілує. Підсовує ящик.

    "Ти вибери мегакорунд!"

    ...покотиться камінь у вирву...

    Вступала у мишачу гру.
    Побила туза й даму чирву.




    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  43. Маріанна Алетея - [ 2015.08.30 11:53 ]
    Ніч
    Намалював на полотні
    Бездонну ніч, безсонну ніч,
    Подивував на кольори:
    Блакить зорі, бурштин зорі.

    "Лети, твори" кричить та ніч
    Мене заклич, таки заклич.
    За мить та мить мов оксамит,
    Коли зоря ще пломенить.

    Малює ніч безкрая ніч
    Мені навстріч, вітрам навстріч,
    У тиші снів без зайвих слів
    Чекає злив холодних злив.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  44. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.08.30 10:41 ]
    Згадуй
    Я одразу впізнати тебе не змогла,
    Хоча було знайоме обличчя твоє.
    Нам відведена мить для любові була,
    Але мить неповторна.Кохання своє

    Пронесу я назавжди крізь терни років,
    Не забуду той час,коли щастя цвіло.
    Хоча так випадково мене ти зустрів,
    Прошу:інколи згадуй усе,що було.

    1981 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  45. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.08.30 10:59 ]
    Літа прощальний мотив
    Душу гріє вогонь горобиновий,
    Стиглих яблук такий аромат!
    Це прощальний мотив наспівує
    Літо краснеє котрий раз.

    Квітники зарясніли айстрами,
    І помітно поменшав день.
    Про цю пору приємно згадувать,
    Як холодна зима прийде.

    Смакуватиме чай малиновий
    Та й із яблучним пирогом.
    І здаватиметься,що прилинуло
    Тепле літечко до нас знов.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Шоха - [ 2015.08.29 23:38 ]
    Яйце-райце
    А ми усе ще онучата голі
    і мріємо найти яйце-райце.
    І я до ночі вештаюсь у полі,
    а до зорі описую про це.

    Часи інакші. Але ми ті ж самі,
    якими і були, і не були.
    Бики іще впрягаються у ярма.
    Немає рала, але є воли.

    Немає часу глянути угору.
    І мало індульгенції за це.
    І жаль, що і у цю буремну пору
    одні пани висиджують райце.

    Одні пани, а люди-недоріки
    не мають ні уміння, ні снаги...
    Тому не п'ють свої молочні ріки,
    і не їдять кисільні береги.

    Очікуємо золотої квочки,
    яка яйце-райце знесе сама.
    Засі́ки є, але нема ума.

    Гуляємо неначе у садочку,
    і ніби й досі маємо сорочку,
    якої у гулящого нема.


                                                 08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  47. Роксолана Вірлан - [ 2015.08.29 22:37 ]
    Осінні кошики ( Мовою душі)
    Назбирала кислиці у кошики.
    Йшла пасльоном...ти - вересу кИлимом.
    Я закохана в тебе, мій хлопчику,
    світлодухо, міжзірно, немислимо.

    В огнедихання, в нашепти айстрові,
    у торкання колін - лиском колосу;
    у дозвілля в дощі - та й у стразовім,
    в одчайдухе кружління - у голісне.

    в надимання твоє реальгарове,
    над садами моїми доспілими,
    в легку тугу в перистому мареві,
    y крило за сосновими шпилями.

    Дихай вітряно в коси схвильовані,
    із плечей - упадай ми у ніженьки...
    дикі ябка - як чари, як повені
    розкотилися з кошиків лишених.

    Сі бурхливі, жоржинові розчерки
    по землі - як по льолечці первісній.
    Я закохана в тебе,о, хлопчику,
    потаємний, хупавий мій, вересню.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.29 20:44 ]
    Мудрість
    Маскувався обрій неба
    Холодним став ранок
    Фарба зелені померкла
    Змінив фон світанок

    Над полями , і ярами
    Річками , ставками
    Покривалами тумани
    Думки загадками

    Тішать душу краєвиди
    Вражає цей спокій
    Ці багряні колорити
    Мій лагідний обрій

    Ключ курличе журавлиний
    В спілкуванні осінь
    Відлітає час невпинний
    Зливає дощ повінь

    Я до тебе , ти до мене
    Єдина , і вірна
    Залишаю біля себе
    Цю мудлрість - що вічна.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.29 20:03 ]
    Анонс
    Релігія моїх прохань
    Потужна сила самосуду
    Мов загнана граційна лань
    Я вікупляти гріх цей буду

    Між тим що буде , і було
    Ті зорі серед дня не сяють
    Черпаю долі ткане зло
    За солод тіні сіль збирають

    І томить , хилиться до сну
    Зусилля віддаються марно
    Я з цим умовами живу
    Де з осудом , де бездоганно

    Я виставлю на продаж все
    І щоб мені не говорили
    Віддам на користь тільки те
    За що так віддано любили.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Книр - [ 2015.08.29 17:46 ]
    Панторима (олорима), присвячена Надії
    Надії -
    на дії!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати: | "Панторима"



  51. Сторінки: 1   ...   668   669   670   671   672   673   674   675   676   ...   1854