ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Ірина Вовк
2026.10.02 10:04
ЯК СОТВОРИЛА ТЕБЕ МАМА"

(переспів італійської музичної класики)

„Цей ворожби старий мотив
схитрився я відкрить,
як мамі вдалося твоїй
цю вроду сотворить!”

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні

С М
2026.10.01 22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)

Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці

Тетяна Левицька
2026.10.01 12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.

Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила

Ірина Вовк
2026.10.01 12:02
Сьогодні в Україні велике свято -- Богородиці Покрови...

В каштанах тоне місто вечорове –
мій древній Львове, колисковий Львове…
Застигли тіні у проміннім рвінні –
і шпилі веж,і вулиці камінні…
Це дихання епохи важкогруде –
Крилатий Лев… криниці…

Ольга Садкова
2026.10.01 11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.

Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус

В Горова Леся
2026.10.01 07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.

Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,

Віктор Кучерук
2026.10.01 06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

хома дідим
2026.09.30 23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2015.08.04 12:37 ]
    Риторичні запитання
    ***
    Немає вади, то й не буде пліток,
    як виїжджають на чужім горбі,
    аби перемогти у боротьбі.
    Одне питання має аналітик, –
    чого одне загадує політик,
    а має те, що вигідно собі?

    ***
    А у Росії – затяжна весна.
    Нема кому варити головою,
    і парять ріпу автори розбою,
    чого їм більше коштує війна –
    зеленої валюти чи набоїв?

    ***
    І в Україні є ще любі друзі,
    які і у Росії холуї.
    За неї вмерли сотні і рої.
    А де взялася армія Союзу,
    коли немає армії її?

    ***
    Війна і зброя – інша тема,
    і не обі́йдемося без
    національної дилеми, –
    чого командує нікчема,
    а багатіє, наче Крез?

    ***
    Чого організовувати лови
    відпущеного ката-палача?
    Чому не урятуємо дівча?
    І руки геть, які по лікті в крові,
    у кого є ще зайві до плеча?

    ***
    Не висихає покоління враже.
    Риторика не додає надій.
    Сучасному майбутнє не покаже, –
    чого не їде, поки не помаже
    свої колеса злодій-лиходій?

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  2. Домінік Арфіст - [ 2015.08.04 08:58 ]
    МІЖ НАМИ... (Кримські медитації)
    між нами Бог… і біг… і забуття…
    Байдарські зацвяховані ворота
    бахчисарайська золота дрімота
    довічний свідок дáвнішніх звитяг…
    тіара гір занурена у вир
    виблискує і гримає грозою…
    сухою виноградною лозою
    розпалюю потрісканий тандир…
    злостують чорні яблука печер
    блугують покалічені кенаси
    десь у кутах старого Волопаса
    сховали караї краї химер…
    …стікає небо воском із гори
    і хвилями збивається у піну…
    живицею із карасанських піній
    припікся я до рідної кори…




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  3. Олександр Олехо - [ 2015.08.04 08:17 ]
    Покоси
    Небесні роси. Бог клепає коси
    косити Космос.
    Ще сад шумить і галасує світ,
    та тягнеться рука зірвати плід.
    Польоти уві сні і наяву.
    Тримай, людино, зранену зорю,
    щоб сонце не упало у покоси
    і не буяли в ніч криваві грози.
    Причина всіх знедолених часів
    не фатум долі і не Божий гнів –
    тварини закуток в людській душі,
    де хижаки, і рідні, і чужі.

    03.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.04 08:01 ]
    Жук

    Той дід Володька нутрій так любив,
    Що клітями зайняв шматок городу.
    Хазяйнував поволі, без журби.
    А жив самітно, цінував свободу.
    "Любасок мав чимало..." - хихотів,
    Із Казахстану все чекав листівки.
    Сухенький жук - між глеків та котів -
    Козу доїв. Аж дзвенькотіла цівка.

    І все ж зманив у двір одну із краль.
    Її онука потовкла томати.
    З рік малювали пір"ям пастораль...
    "Йшов залюбки у храм..." - шепоче мати.
    Чого ж лишила друга край ріки,
    Де лементіли гуси і малеча?
    Чи запах цигарок був зарізкий,
    Чи снились юнь, Валерій гостроплечий...

    У діда був колодязь... глузд... сарай.
    Болиголов ряснів аж під горіхом.
    Ряди тушонки, мальви, груші.
    Рай!
    Там Осінь аж заходилася сміхом.

    Траву хапали оковирні зуби...
    Які ж дивочні між старими шлюби!

    Поплив той дід Мирською - без весла.
    Навчиться ще якогось ремесла.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  5. Ірина Кримська - [ 2015.08.04 06:09 ]
    Далі
    Електричко, лети! Я не хочу перонів!
    Вікна кадрами блимають до сліпоти.
    Вікна ловлять осінній золочений промінь,
    Щоб прозорість свою у печаль одягти.

    Тягне потяг собою засукану нитку.
    І не рветься вона, їй немає кінця.
    Нитка тонко зметала зі спогадів свитку,
    Кожну мить врятувала від ножиць кравця.

    Шиє стукіт коліс, затверділих від руху
    Об такі ж загартовані рухом прямі,
    Тонкошовкий мій шлях мимо снів завірюхи,
    Щоб оздобити золотом викуп зимі.

    Електричко, лети! Обрій швидше літає,
    Коли ляже стібками на крила птахів.
    Дожену і нитками доріг заметаю
    І сорочку блукань, і мереживо днів.

    Електричко, лети…

    3 серпня 2015





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  6. Ірина Кримська - [ 2015.08.04 06:50 ]
    ...ти поїхав
    На відстані печальної руки,
    На віддалі нечутного мотору
    Життя лягає в обриси ріки,
    А обрій затуляють темні гори.
    На відстані печальної руки…

    На відстані покинутих узбіч,
    На віддалі втонулого гукання
    Життя фарбує горизонт у ніч,
    І посилає в ніч тривоги каню.
    На відстані покинутих узбіч…

    На відстані невтолених бажань,
    На віддалі обвиклої печалі
    Мого життя сполоханий кажан
    Від мене віддаляється ще далі.
    На відстані невтолених бажань…

    На відстані неспіваних рядків,
    На віддалі і холоді розлуки
    Життя запише інеєм, без слів,
    Кардіограму, що кричали руки.
    На відстані руки… ріки… віків…

    3 серпня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  7. Юліана Барвінська - [ 2015.08.03 22:58 ]
    Я намалюю тобі небо у віршах...
    Я намалюю тобі небо у віршах,
    Стягну до купи фарби кольорові.
    Пізнаєш щастя в різнобарвних днях,
    Всі хмари будуть зіткані з любові.

    На них яскраві напишу слова,
    Зігрію їх я подихом привітним.
    В них оживуть осушені моря,
    Німі пустелі та замерзлі квіти…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Владислав Лоза - [ 2015.08.03 21:06 ]
    Спогад (2)
    …щойно ти споглядав, як летів
    захід сонця у гнізда пташині
    (так зурочена крадена шина
    самовільно знаходить ментів),

    аж раптово слова у траву
    повтікали – і правильно; та й чи
    цей затихлий дитячий майданчик
    (а по суті – печаль зорову),
    звідусіль неприкаяний сквер,
    неробочу колонку, що хитро
    підморгнула зустрічному вітру
    синім витиском “УРСР”

    увібгає, заб’є, увіллє,
    врешті, зацементує у рими
    словесами неповороткими
    паперове естетство твоє?..

    02.08.15


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Любов Бенедишин - [ 2015.08.03 18:56 ]
    ***
    ...Заскорублі спогади, обітниці.
    Зимний чай, канапа, канапе...
    Втомлений очікуванням вічності,
    спить Пігмаліон, в кулак сопе.

    Побуту діра... Проблем галактики...
    Сутінки. Віконце. Інтернет.
    Сива Галатея у халатику...
    Стосик зацерованих шкарпет.

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  10. Ірина Кримська - [ 2015.08.03 18:49 ]
    Антициклон
    Іду поговорити із дощами:
    Де ви були? Тут суша, самота.
    Тут сонце нашаманило тамтамом –
    Згоріли очі, квіти і жита.

    У вибілені очі видивлялась
    Від вас бодай хмариночку одну.
    Спекоти пекло. ВоронЯчий галас
    Ножем щербатим зливу обітнув.

    Криниці спорожніли і похрипли,
    Джерельце пальці попекло на скло.
    Дощі обходять стороною липень,
    Вони забули, що вони циклон.

    Іду поговорити – не тікайте!
    Коли ж оаза очі оживить?
    Віолончелі ви мої та альти!
    Без вас моя поезія мовчить.

    3 серпня 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  11. Ірина Кримська - [ 2015.08.03 18:09 ]
    Суша
    Гарбузи покотилися в тінь,
    Від мотУзища рвуться смертельно.
    Сонцю хмарку накинути лінь.
    Перегріта порожня пательня.

    Подуріли усі качани,
    А бадилля на хрускіт потліло.
    Пригоріла душа до спини,
    Попекла ізсередини тіло.

    Урожай вогняної ходи!
    Оце спадок чекання й надії!
    Позбирай хоча б спеки плоди,
    Бо вже інші плоди не намріють.

    3 серпня 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  12. Василь Луцик - [ 2015.08.03 16:26 ]
    товаришу
    не бійся трупів
    і струпів
    вони – тільки те що минуло
    вони – тільки спогадів дуло
    що дивиться зараз в лице

    нам прощають не це

    прощають багато терпіння
    й ніколи – замало страждань

    товаришу
    стань

    ніколи не бачив Ірпінь я
    ніколи Камбоджі ніколи Марокко
    у долі захекані гончі
    у долі замулене око



    товаришу – пас?!

    а як же без тебе
    а як же без нас

    секунду
    секунду
    секунду Дніпром і секундочку Бугом –
    будь мені другом

    а нами б гордились Хусейн і Каддафі
    ми складні як теорія графів
    ми прості як теорія смерті

    ми товаришу
    вперті



    …все важчі повіки
    …закінчились ліки
    товаришу!
    будь мені другом

    навіки

    2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (10)


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.03 15:30 ]
    З сторони
    Мальовничий гаю сад
    У плетіннях виноград
    Промінь грає у росі
    Сонце пеститься в красі

    Місяць сяйвом зустрічає
    На зорі не докучає
    Все любов палку шукає
    Подарунки підбирає

    А струмочок собі плає
    Веселиться , і стрибає
    Сніг останній підбирає
    З ним у хвилі тане , тане

    Все милуюся , дивлюся
    Від побаченого вчуся
    Де єдиний раз буває
    Там душа все відпускає

    Нагороду щедру має
    Той хто первоцвіт збирає
    Де цілунок то нектар
    Там коханню - все віддав.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.03 15:40 ]
    Драйв
    Достукатись , розчулитись
    Не розгубившись втрутитись
    Продажні крикнуть зупинись
    Ти дай їм відповідь - молись

    Бо як почує , і додасть
    Настирність розуму продасть
    Щей допоможе обирать
    Найкраще з кращим розбавлять

    Тоді вже станете ридать
    За звичкою когось топтать
    Судить , і кісточки збирать
    За всі напасті проклинать

    Прозрійте , виж такі знавці
    На людях хрещені ченці
    Завзяті мудростей читці
    Хоча пройдисвітам свої

    Ми маєм знати про одне
    За все отримаєм своє
    Чи тут , чи там , за творене
    Добром чи злом замовлене

    Тому із вірою іду
    Надіюсь впевнено , прошу
    Без вас , чи з вами проживу
    Від поданого не втечу.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.03 15:28 ]
    Щастя
    Любить свою бабу дід
    Нею спечений пиріг
    І пампушки , і млинці
    Сало з м'ясом в часниці

    Наминає аж пихтить
    Вус закручений блищить
    По губам , по бороді
    Все меню у асорті

    Під такий різновид страв
    Він ще з молоду звикав
    Бо за це і полюбив
    Руку й серце попросив

    Молодичка хоч куди
    Мала вроду від весни
    Добрий норов , збитий стан
    Вся привітністю цвіла

    Так живуть вже сорок літ
    Пережито безліч бід
    Баба діду безліміт
    Ломохідний броне - кріт

    Всюди рулить лиш вона
    Мов броньована стіна
    Де купить ? І де продать ?
    Як в базарі торгувать ?

    Бізнес - леді в неї клич
    Або баба могорич
    Так зарулить , піднесе
    Щой циганці носа втре

    От і дід сьогодні влип
    Хоч до цього давно звик
    Бо надумалося їй
    Президентом стать мерщій

    Каже - так обридло все
    З бюрократів жиром тхне
    Треба все скоріш мінять
    Так не сила існувать

    За платню , і за пеню
    За свою , чужу казну
    За карманичів вузду
    За їх пики , і брехню

    Перед зеркалом трибуна
    Пророкує все мов Джуна
    Виступає , гомонить
    Де присвисне , де й кричить

    Десь годинки за чотири
    Вийшли всі із баби сили
    Ну артистка , ну талант
    Анекдотів людських фарт

    Випустила пилу жар
    Переграла ролі чвар
    Заспокоїлась , і сіла
    Стала нахваляти діда

    За терпіння , і мовчання
    За глядацтво , і плескання
    Що вона для нього є
    В пробі серця - золоте...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.03 14:37 ]
    Сім

    Сім поколінь Тантала
    Платять за скони чад.
    Юрми розігрівали
    Танці, чай, мармелад.

    Прагли свободи смерчу.
    Нижчали раж, бугор.
    Бик - на шкурах овечих.
    Винен тореадор.

    Звуглені барикади,
    Ген автобус-каркас.
    В казку Шахерезади
    Вцілив енний фугас.

    Впали настрої, арки,
    Хресна хода - навсібіч.
    Гумус гуманітарки.
    Рокоти зла й протиріч.

    Сім поколінь Тантала...
    Харбор... сиза Хатинь...
    Хай би рунь розквітала
    Між девальвацій святинь.

    Сина ховає неня.
    Сестри оздоблюють сіть.
    В кожнім - Ареса гени,
    Заздрощів Каїна їдь.

    Знишкли Совість і Добрість,
    В ранзі піднявсь Хосен.

    Горличкою за обрій
    Лине дух - що спасен.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2015.08.03 12:07 ]
    Воїни світла*
    Ти пройди крізь вогонь і очистись,
    Хай же страх твій у грудях скона.
    Стисни зброю в руках променисто –
    Йде на сході священна війна.

    Світла воїне, глянь, за тобою –
    Україна, як палець, одна.
    Уставай до смертельного бою –
    Йде на сході священна війна.

    Ти для Путіна вирий могилу,
    То в подобі людській – Сатана.
    За тобою – і правда і сила,
    Йде на сході священна війна.

    Обіймімось, брати, в нашій міці –
    Москалю – непоборна стіна.
    Стане в гніві сильніша за крицю –
    Йде на сході священна війна.

    Кожен дужий, ненависть не стримуй,
    Щоб нечистих – за межі прогнав.
    Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
    Йде на сході священна війна.

    Мамо, рідна, не плач, як загину.
    Не хили у журбі голови.
    Я іду воювать за Вкраїну,
    Вір у краще і благослови.

    Найдорожча, пресвітла кохана,
    Огорни на прощання крильми.
    Ще настане весна і світанок,
    І з тобою обнімемось ми.

    Йдем ординців вогнем випікати,
    Хай забудуть дорогу сюди.
    Кожен сильний, незборний, завзятий.
    Вирушаймо. Перуне, веди.

    22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  18. Ігор Шоха - [ 2015.08.03 11:11 ]
    Азм єсм
    Є в українській мові загадкові,
    і несказанні літери-слова,
    які нуртують генами у крові
    і творять сущу сутність і права.

    Багато є такого дорогого
    як милосердя, істина, сім'я.
    Але немає більшого за Бога,
    що міститься в найменшім слові – Я.

    Немає закарбованого всує
    у книзі, що зоветься житіє.
    Воно твоє, моє і нічиє.
    Але допоки пам'ять все карбує,
    нема нічого вище, що існує
    двома словами істини, – Я є.

                                                 03.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Шоха - [ 2015.08.03 11:53 ]
    Таємне наяву
    Я хочу віршем і насолодитись,
    і на солоне капнути сльозу,
    і чистої мелодії напитись
    у піднебесній таємничій висі,
    що падає туманами в росу.

    А наяву – одні дитячі ясла
    із гонором юрби і пацана.
    Напевне і у космосі війна,
    де у імлі гарує сатана,
    аби і небо сонячне погасло.

    Вдоволена сугестія мари,
    що все у неї дригом догори.
    Аби насолодитися собою,
    зачерпує оскомину пітьми,
    і потайки гидуючи людьми,
    впивається червоною ропою.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  20. Володимир Назарук - [ 2015.08.03 10:40 ]
    Не про все
    Писати можна не про все:
    Не все ув'яжеться до купи;
    Ніщо так краще не внесе
    Почутість слова і засмути,
    Як палання ліхтарів,
    Сердечна тиша у не взмозі
    Мовляти звуки дикарів:
    Віршами, піснею чи в прозі;
    Спокійна паморозь троянд,
    Кремово-кавове зітхання,
    Коли проміння йде на спад,
    Залишив бажаність коханню.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.03 10:13 ]
    Свідки
    Берегів туманний обрій
    Ледь помітна сходу тінь
    Відступає томний іній
    Розганяє ночі лінь

    Перший промінь заіскрився
    Весь розсипавсь по воді
    Все пірнав між хвиль , котився
    Розважався сам - собі

    Я учасник цього дійства
    Співрозмовник , і слухач
    Хочеться мені згубиться
    У потребі я прохач

    Час від часу так буває
    Час від часу я чернець
    Час від часу нас збирає
    До питань своїх отець

    Тут постанемо собою
    Тут ми діти , і старці
    Тут ми віримо душою
    Тут ми свідки головні.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Олена Красько - [ 2015.08.03 03:07 ]
    Не відрікаюсь...
    Не відрікаюсь – відпускаю!
    Щораз сама себе ламаю
    Дарую Волю – за Життя!
    Хоч її в мене теж нема…

    Не нарікаю – завмираю…
    Щораз як зраду відчуваю
    Мов дика пташка у вікні
    Що залетіла не туди…

    Не сподіваюсь – пам’ятаю?
    Щораз нещирість усуваю
    Подалі зі свого життя
    Дурні й спізнілі каяття…

    03.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2015.08.03 00:18 ]
    Кокур
    Офіціанте! Кокур є?
    Що, не буває?
    То принеси вже щось "своє"...
    Я пригадаю...
    ...як ти дивилась вслід мені
    Очима повними печалі...
    Мов кошеня
    Забуте... Буть тобі одній...
    І смуток голову квітчає
    Щодня... щодня...
    А як ми йшли... Мов сон...
    Окраєм моря... Босоніж... Удвох...
    Курортне місто... Не сезон...
    Одні лиш ми... Одні лиш ми... Та Бог...
    І в приготувану хазяйкою постіль,
    Мов в прибережне розмаїття хвиль,
    Пірнали...
    І наші ночі, мов Масандри хміль...
    І сяють очі... І солодкий біль...
    Бувало...
    І ранки, ранки! Ці хмільні від страсті ранки!
    Смак Кокура, мов поцілунок на світанку...
    І шепіт щастя
    у твоє чутливе вухо -
    Мов кошеня,
    Мене, животиком торкаючись,
    Послухай!...
    ...ні... маячня...
    І скільки раз... А от - неначе все востаннє...
    Востаннє й вишло... Ти тепер, моє кохання,
    З ким не була б, а все ж довіку ти одна.
    Наш вийшов час.
    Хоча й не наша в тім вина...
    Вина!.. Вина...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Св. №115080300369


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Таїсія Цибульська - [ 2015.08.02 20:44 ]
    Мандрівники
    Білий кіт і чорний кіт
    мандрувати йшли у світ,
    раптом на шляху ріка,
    і глибока, і стрімка!

    Засмутилися коти,
    - Як нам річку перейти?
    Де не взявся мудрий кріт.
    - Треба збудувати пліт!

    А ворона із сосни,
    - Впораєтесь до весни!
    Не злякалися коти,
    розпухнастили хвости,

    і вороні відказали,
    - Різні ми пригоди мали,
    коли щось не можеш сам,
    це під силу двом котам!

    Дружно до роботи стали,
    цілих вісім лапок мали,
    і вже скоро слід у слід
    тупотіли кіт і кіт!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  25. Кароліна Бундаш - [ 2015.08.02 19:44 ]
    несказан(н)е
    Він вивчив її напам'ять від п'ят до кінчиків кіс,

    Перерахував усі веснянки на її вилицях і навіть на підборідді,
    Його чоловіча сміливість танула, наче віск
    від жару її волосся з відтінком міді.

    Він не спускав очей з її спини в червоному светрі,

    у чергах намагався стояти якнайближче, щоб ніжитися від присмаку її парфумів
    який давно вже в'ївся у кожному сантиметрі
    його бездоганних краваток або костюмів.

    Він крадькома стежив за нею в кав'ярнях,
    коли її регіт вибухав у грудях, як несподіваний постріл,

    а іноді вона приводила інших,
    чужих і гарних,
    тоді він кидався на вулицю і не тямив себе від злості.
    Він знав усі її жарти, підслухані, мов крадіжки,
    і ладен був віддати душу дияволу за єдиний дотик устами до її плеча,

    натомість вгризався до крику у хтиві стегна на ліжку,
    давився брудом чиєїсь плоті,
    проте мовчав.

    Щовечора у нього в кімнаті пахло димом і тютюном,
    адже надто боляче було хапати повітря замість її руки,
    тіло йому роз'ятрювали жінки,
    тижні з роками спливали, немов вода,

    але

    глибоко захована під ребром
    його душа була така ж вогненно-руда.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.36) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  26. Галина Гнатюк - [ 2015.08.02 18:35 ]
    Я живу, мов ріка.
    Я живу, мов ріка.
    Самотію поміж берегами,
    нуртовиння джерел
    підіймаю з глибокого дна.
    Під січневою кригою
    плачу за літніми днями.
    Я живу, мов ріка,
    що дороги до моря не зна.

    Я течу і течу
    крізь літа,
    що пливуть за водою,
    до грудей на світанні
    тулю кучерявий туман.
    Я живу, мов ріка,
    та єдина ріка, у якої –
    скільки б ти не шукав –
    у душі темноводдя нема.

    02.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (6)


  27. Василь Луцик - [ 2015.08.02 16:45 ]
    ***
    її
    бонапарт і луї
    атілла і цезар і кромвель
    аїд і тантал –
    ганімед
    бо губи наповнені кров'ю
    бо губи наповнює мед

    і я – ту
    що моя

    вільний – знай
    отак повертаються в рай
    отак починаються війни
    битви
    та це не завадить у всі епохи
    нам жінку любити
    нітрохи

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (3)


  28. Володимир Сірий - [ 2015.08.02 15:38 ]
    Серпневий день - гончар
    Серпневий день - гончар, хвилини - звучні глеки,
    Що вмить стають єством і суттю давнини.
    За розчерком пера останнього лелеки
    У сивій далині ховаються вони.

    Прийду на схилку літ і пригублю з отого,
    В котрий налив снаги у пахощах отав
    Любові до батьків, дітей, людей і Бога,
    І недарма на цій землі перебував.


    02.08.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.02 14:27 ]
    Трависте


    Десь отам, де боялася відьми-ріки,
    В дитсадку галасливому - нянь, вакцинацій,
    Хилитається човничок... Плинуть совки,
    Сак і плахта, що бабця мостила собаці.

    Там за хатою глинище, соняхів ряд,
    Від метеликів крилець і лоскітно, й любо.
    Є у мене в долоні чудний шовкопряд.
    Звідти родом зайча, світляки-життєлюби.

    Там розвеснений батько збирається в путь,
    Я кролів підгодовую, колеться клітка.
    Там низесенький клуб, просить мати "побудь".
    Там удосвіта мчу пилюгою до Лідки...

    Латочки чорних плес, глядачі-ясени
    І жниварка, що завше жадає роботи...
    У розрусі, глаголять, нічиєї вини.
    Юнь запекло зомбують навернені "боти".

    А село гомонить... Будуть зливи, жнива...
    Дід у жмикрута з міста попросить цигарки.
    А мені все пахтіє висока трава,
    Де здирала коліна, з конвертиків марки.

    Золотава бджола залетить у вікно,
    І згадаю брилі, макотерті, тиночки.
    - Ти модерна... - обняв пан-художничок, но...
    Малював би тебе біля мальви і квочки.

    Безкінечні турботи. Пливка череда
    То рідіє, то знову приймає телятко...
    Я з Супоївки лугу. Не треба "мадам".
    Я ще в печі тримаю квітисте горнятко.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Роїк - [ 2015.08.02 13:48 ]
    Серпень
    Ти, серпень, вперше вийшов злаком,
    Роняючи останню стрункість,
    Ти хворий, що невинно слабким,
    Назвав недугу порятунком.

    Не знати тебе, чи забути,
    Без незабудок, маків…
    Я думаю, а там – колючник
    Вже вирішив тебе кохати.




    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Роїк - [ 2015.08.02 13:17 ]
    Невiддiлимi
    Нехай весна твоя, країна, стала інша –
    Душа є садом у дворі старому,
    І хай фату він одягає рідше,
    Йому лишатись вічно молодому.

    А писк сухий – ти ним не обманися –
    Смертельним стати може твій порок –
    Скрип гойдалок, лунай, не припинися,
    Здіймайся в небо голубів хлопок…

    Країна, тим скажіть, хто нагострився,
    Невідділимі від Русі ми жодним роком,
    І то не кров, а просто просочився
    Платок вишнево-калиновим соком.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2015.08.02 12:27 ]
    Анемія пам'яті
    Що не кажи, усі ми діти
    і дуже любимо її –
    свою невмерлу Аеліту.
    Але до неї долетіти
    і з марсіанами доїти
    уміють сущі холуї,
    що не цуралися ні партій,
    ані портфеля, ні звання
    і досі в радіоформаті
    авторизуються щодня.

    Пережили усі режими.
    І не лінуються на риму.
    І фарисей, і судія –
    усе симпатизує Криму,
    як Луганді моя твоя.

    Не буде говорити преса,
    хто за «угодіє» своє
    і бізнесові інтереси
    себе самого продає.
    І для замолювання часу,
    і для замилювання – масі
    скидають ідолів совка.
    Не вистачає парку Раші,
    куди попарадують наші
    як філіали у ЦеКа.

    Не шоу націю єднає.
    Вона сама їх поскидає
    і з ними – нинішню братву.
    Що анемію у державі
    лікують бестії лукаві,
    являє пам'ять наяву.

    Не треба пам'ятник «шанелі»,
    і шоколаду, і боксеру,
    і Чай-Кан-Ші на чужині.
    А як революціонера
    на пам'ять Булю і Етелі*,
    залиште Овода мені.

                                  07.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  33. Любов Бенедишин - [ 2015.08.02 12:44 ]
    Інерція
    Невідь -
    від кроку до краху.
    Нехіть:
    долонь далина.
    Цикли:
    рух сонця - на захід.
    Звикли -
    на сході війна.

    Постріл:
    аби мимо долі.
    Гострі -
    покути кути.
    Нерви:
    інерція болю.
    Мертвий,
    живому прости...

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2015.08.02 02:16 ]
    Лікарці
    Лікарко, як добре, що Ви є,
    Хвилями здіймаються вже груди,
    Серденько послухайте моє,
    Як воно шалено битись буде.

    Гляну на очей чарівний блиск,
    Каре сяйво упаде з-під вії.
    І відчую, як підскочить тиск,
    Тіло затремтить і заніміє.

    І раптово – ніжністю легка –
    На чоло лягає розпашіле
    Трепетна і лагідна рука,
    Посмішка вуста торкає милі.

    - Не хвилюйтесь, пацієнте, так!
    Ох, палка і буйна Ви натура,
    Бережіться у свої літа –
    Піднялась у Вас температура.

    - Полікуйте серце Ви моє,
    Лікарко, уперше і востаннє,
    Від усіх недуг вже ліки є,
    Та немає ліків од кохання!

    14.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  35. Серго Сокольник - [ 2015.08.02 01:52 ]
    Догорает костер на заре... ( 16+ )
    Догорает костер на заре,
    И у речки стреножены кони...
    Эта ночь нам дана, чтоб гореть.
    И сгореть. Для того, чтобы помнить,

    Как блаженно искрилось вино
    Звезд сияние отображая...
    Как желания страсти озноб
    Мною ты исцеляла, нагая...

    Как слились двуедино в руках
    Мы, куски преломленного хлеба...
    Как вписался оргазма рассказ
    В силуэт полунОчного неба...

    Искры пишут в свинцовую синь
    Нашей страсти испитую повесть.
    В ночь упала роса на полынь,
    Как слеза да на горькую горечь.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115080200575


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.02 01:33 ]
    Орлисто


    поїду в Карпати в Ов"єдо
    не кличе білява сестра
    часи розуміння і недо
    оцінених товпами драм

    марноти
    марноти
    марноти
    доносить вокзальна луна
    тягає когось парубота
    і хтось посилається на...

    а музі моїй так орлисто
    над залом на триста персон
    уже б і злетіла -
    намисто
    чіпляється
    за мікрофон...


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2015.08.01 22:38 ]
    Єдина і одна
    У мене олії немає
    на порцію віщого сну,
    коли я єдину чекаю,
    а знаю навіки одну.
    Єдина ніколи не зійде
    у шибці ясного вікна.
    А інша з косою і вийде,
    то хай почекає одна.
    А я ще єдину почую,
    побачу її уві сні.
    І зорі зійдуть одесную,
    і місяць, і очі сумні.
    І наче її обнімаю
    у синій небесній фаті.
    І ніби долоні торкаю
    і коси її золоті.
    Отут я уже й заночую.
    І хай не було, чи було,
    я так її міцно цілую,
    аж губи у неї звело.

    Олії у мене немає.
    Вина сулію наливаю
    і з нею уже не засну.
    І поки єдину чекаю
    це явно єдине, що маю,
    аби не проспати одну.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Шоха - [ 2015.08.01 22:51 ]
    Росія не Європа
    Америку не відкриваю.
    Вона і так була і є
    такою, що ніхто не знає,
    як завойовує своє.
    А от Європа – інше діло.
    Не пожаліє і води.
    Якщо Європу захотіли,
    то далі і нема куди.
    Хіба що – знову до Союзу,
    як це було ще не при нас:
    послухати радянську Музу
    і почекати на Донбас.
    А може – у свою Росію,
    як це уже не раз було?
    Вона і з бомбою – месія.
    У неї блуд, як ремесло.
    І що повія не посіє,
    обов'язково вродить зло.
    Немає місця у Європі.
    А із Росії йде весна
    по всій землі на автостопі,
    а з нею – буча і війна.
    І маємо собі обрати
    або забуті вже пенати,
    або у варвари іти.
    І віє-віє суховієм
    із меж козирної Росії
    у потасовані світи.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2015.08.01 21:38 ]
    Грози і прогнози
    Немає там добра, де відбирає мову,
    не радують дощі, не падає роса.
    Де ратаї душі забули рідне слово,
    тамують голоси високі небеса.

    У бубони ідей торохкають шамани.
    Сугестії біди очікують грозу.
    І дерибани душ, і долі барабани
    витрушують з небес одну скупу сльозу.

    Ідеями жили і ось у полі мрії
    пожали врожаї посіяних надій.
    Умліли у чаду чудової Росії,
    і дує із кремля пекельний суховій.

    Не тільки у полях – у головах засуха.
    Криваві ручаї купаються на дні.
    І у Єгови неба закладає вуха.
    Не чує Він жидів на мові кацапні.

    Її і не було. Висотує лукавий
    усе, що одцвіло до щедрого дощу.
    І що не говори – мовчали досхочу.
    Кудою не іди – іти немає права...
    І відчуваю, що кричати марна справа,
    але усе одно не хочу, а кричу.

                                  07.2015


    Рейтинги: Народний 5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.01 19:14 ]
    В очікуванні слів...

    Нарешті лаври в домі. Блекоту
    Вручити хоче Та, що яро косить.
    А я дорогу вибрала не ту,
    Не осучаснилась до папіроси.

    Емоції - пружини, сум ледь-ледь...
    Цвітуть за капонірами єдваби.
    Дзеньчить по злітці чийсь велосипед.
    А чоловік зітхає: "В Ялту...я бы...".

    Сміється син. Приємна новина:
    Втекли із клітки продані папуги.
    Почув сьогодні це від пацана.
    Злетіли з магазину в лісосмугу.

    І хтось би вже забув, а я - ні-ні.
    Так весело мені, пташині ж - воля!
    Нехай довкола стіни кам"яні,
    Зухвальці посмакують бараболі.

    Настало безземелля - крекче дід,
    Був штурманом колись, мав "Су..." і грядку.
    ...Це в мене був летовищем похід.
    В очікуванні слів... світопорядку.

    За селами - сто перший кілометр.
    Промчу Теплівку...
    Перетну полотна...
    Бабуся-осінь, що сплітає светр,
    Не запитає вже... чи не голодна.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Шоха - [ 2015.08.01 19:49 ]
    Досвітнє
    Немов на чужині
    ще горлиця ридає,
    і Україна ще
    як мати у труні.
    У найтихіші дні
    ще спокою немає,
    а є постійний щем.
    Марудно на душі,
    не випраній дощем
    у патьоці огуди.
    Вона, як і земля,
    летить у віражі.
    Чекає на межі,
    коли зійде полуда
    із жадібних очей
    сліпого москаля.
    Дивується, сумна,
    чого воюють люди,
    чому вони чужі,
    коли іде війна
    за те, чого уже
    немає і не буде.
    Украдене добро
    іде на бариші.
    І спати не дає,
    і б'є мене у груди,
    нагадуючи про
    досвітнє і своє,
    зозулею кує,
    випрошуючи чудо,
    сильніше як моє
    ридаюче перо.

                                  07.2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.57) | "Майстерень" 5.25 (5.93)
    Коментарі: (3)


  42. Ніна Виноградська - [ 2015.08.01 14:14 ]
    Вперше


    Я вперше приїжджаю не до мами,
    А до її могили і хреста.
    Весни початок і квітневі гами
    Птахи вивчають з нотного листа.

    Немає квітів і не квітне слово,
    Із-за парканів зиркне кропива.
    Пусті гніздечка ластівок, діброви,
    Лиш пахне перша молода трава.

    Іще торішньосірі всі левади,
    На Сейм іще не спущені човни.
    І в повені вода сталева радо,
    Неначе морем залила клини.

    І празниково зустрічають вікна,
    Що одяглись в геранієвий цвіт.
    Біленькі хати, що роками звикло
    Чекають скорий ластівок приліт.

    Незмінне все... Немає тільки мами,
    Нема мого родинного гнізда...
    Ні телефон, ні, навіть, телеграми
    Не знайдуть адресата... Ця біда

    На цвинтар привела мене сьогодні,
    Де мама й тато поряд навіки.
    Так боляче - в неділю Великодню
    Я не відчую їхньої руки.
    15.04.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  43. Ніна Виноградська - [ 2015.08.01 12:05 ]
    Незмінний світ


    Ніхто не зміг
    Цей світ змінити досі,
    Жили у нім
    І риби, і трава...
    Як не фарбуєш
    Сивину волосся,
    Із часоплином
    Виросте нова.

    Хоча збудуєш
    І фортеці й мури,
    Війна розіб’є,
    Суть її така.
    У вічності
    Немає коректури.
    Є впевненість
    Зостатись у віках.
    .

    Листок зелений
    Визирає з бруньки,
    І колос
    Наливається зерном.
    Незмінний світ
    Із солодом і трунком,
    Де ми на мить
    Відкрили в нім вікно.
    31.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.08.01 10:28 ]
    Бісерний вірш

    О Джеммо в сукні, що творив Карден.
    Тобі чужі мої буденні муки.
    Хто не писав рядків, отой блажен.
    Лише павук буває шестируким.

    А я - звичайна жінка, ще земна.
    Із хаосу вирізблюю порядок.
    Безкрилий натовп нишк і розпинав.
    Слизькучі змії не жаліли яду.

    Усе б мені встигати, йти у ніч,
    Лишаючи петельку, бісеринку...
    Зуміти посміхатися на спіч,
    Узяти на фуршеті лиш мачинку.

    Скуштовано амброзію кохань,
    Зорію на всіх жевжиків критично.
    Індиферентна силонька злягань,
    Я - супокійна, майже прагматична.

    О Джеммо-лялько в тапцях золотих,
    Ти не пораниш пальчика до крівці.
    Тобі не ллють у каву кислоти
    Зайці безхвості, молочайні вівці.

    Дивлюсь на тебе: порцеляна, шовк.
    А в мене цебра яблук і грушок.
    Десь профурсетки, ложі, сінема...
    Кориці слоїк, щось медку нема.

    О звабо дивна, серги аж до пліч.
    А я - у вирі слів і протиріч.


    31.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2015.07.31 21:22 ]
    Всім по черзі
    ***
    Всюди є черги, куди не іди,
    всюди сліди
    і утоптані стезі.
    перші за тебе і п'яні, й тверезі
    товпляться люди у інші світи.
    Тісно на цьому
    одному
    у черзі.

    ***
    Не оминаючи биту дорогу,
    нижчі за інших,
    ідуть на убогу,
    вищі
    за гроші
    існують у тиші.
    Інші тиняються,
    послані Богом
    птахами бути.
    А плодяться миші.

    ***
    Тільки не Бога
    за ноги,
    а чорта
    інде хапають
    і лізе когорта
    не помічаючи рідного краю –
    п'яні любителі
    бідного раю.

    ***
    Із мозолями на чистій долоні
    є українців багато мільйонів
    Є і багаті.
    Людці.
    Молодці –
    ті що літають
    не вище закону
    і умирають -
    рука у руці.

    ***
    Люди великі бувають у свято.
    Їх є немало, але небагато,
    тих, що за ближнього душу кладуть.
    Є й недалекі брати-супостати,
    що випихають із рідної хати
    і виживати сестрі не дають.

    ***
    Не проминає життя у розстрочку –
    сина купити, зарізати дочку,
    у не стидатись у таборі зла
    зняти у ближньої нижню сорочку,
    і на минулому ставити точку,
    і руйнувати майбутнє до тла.

    2015


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" 0 (5.93)
    Прокоментувати:


  46. Василь Луцик - [ 2015.07.31 18:28 ]
    Ескізне
    Я вітер.
    Вітер – із холодних літер!
    Із гарячих знаків.
    Із дощів і снів.

    Я літаю всюди.
    Я цілую груди.
    Я танцюю тихо.
    Тихо! – не бентеж.

    Бо я винен теж...

    Що вбиваю камінь.
    Що вбиваю листя.
    Що тебе вбиваю
    стільки
    диких
    раз!

    Та я тільки газ...

    Я повітря непомітне.
    Тво́є серце квітне? –
    вибач.
    Вибач і пробач! –
    я порожній м'яч...

    Я "відсутнє" всього.
    І "присутнє" теж –
    я жага пожеж!
    Я жага любові.
    Я страждання крові,
    мрії кольорові –
    я.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  47. Домінік Арфіст - [ 2015.07.31 17:56 ]
    ...ми один одному...
    ми один одному – привід…
    ми один одному – привид…
    прядиво слів, павутина повчань…
    змовчувань місиво і мовчань…

    ми один одному – ранок…
    ми один одному – рана…
    зáпнута постіль уламками тіл
    стеля і стіни, підлога і стіл…

    ми один одному – відстань…
    ми один одному – відхлань…
    биті шляхи, нерозгадані сни…
    доньки не справджені і сини…

    ми один одному – вітер…
    ми один одному – віти
    з дерева зимнього… уночі
    переслідувані втікачі…

    ми один одному – храми…
    ми один одному – шрами
    на шрамах… ширми із шепотінь…
    батька гамлетового тінь…

    ми один одному – дотик…
    ми один одному – доти
    доки себе не заповнимо вщерть…
    ми один одному – смерть…
    і народження…
    шалу тотального ототожнення…

    ми один одному… ми один одному…
    сонце холодному… манна голодному…
    щезнем дощами… нав’язнем оскомою…
    більше нікому ми…
    більше нікому ми…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  48. Іван Потьомкін - [ 2015.07.31 17:30 ]
    Єгуда Аміхай
    Є день, про який всі говорять.
    Я був там. Можу посвідчить, що стояв поблизу аварії.
    Неподалік од бомби, од розп’яття. Ледь врятувався.
    Бачив сором’язливі лиця нареченого й молодої. Радів.
    Глянув на ложе Давида й Вірсавії:
    Випадково був на дахові, чинив труби, зняв прапор.
    Бачив на власні очі диво-дзбанок у Храмі.
    Бачив, як генерал Аленбі входив у Яфські ворота.
    Бачив Всевишнього.

    І є день, у якому все алібі: не чув, не бачив.
    Чув тільки вибух здалека і втік.
    Бачив дим, але читав газету в іншому місці.
    Не бачив Всевишнього.
    Є в мене й свідки.
    І божественний Єрусалим – довічне алібі:
    Не був там, не бачив, не чув.
    В іншому місці був. Був інший.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  49. Валерій Хмельницький - [ 2015.07.31 14:00 ]
    Кому куму?
    - Кому куму, кому куму? -
    Ячать колібрі галасливо.
    Але коли, та і кому
    Було чи є до того діло?

    - Куму кому, куму кому? -
    Ропуха кумкає несито.
    Кому суму, кому в тюрму,
    Кому куди - в дорогу биту.

    А хрін росте між капустин,
    Качки пливуть поміж ряскою,
    Упав і згнив трухлявий тин,
    Травою втомлений чіпкою.

    Чи ти стоїш, неначе стій,
    Чи засмагаєш на матраці -
    Знай, як зірветься суховій,
    За все заплатиш і заплачеш.

    Чвалає бідний бедуїн
    Із гімалайським крізь пустелю -

    У вушко голки, зрозумій,
    Із ним не втрапиш, мудраге́лю.


    31.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: | "Де кум?"


  50. Лілея Дністрова - [ 2015.07.31 12:01 ]
    Дочекайся мить світання...
    Зоріє ніч за обрієм краси,
    Що розчинилась в малахітах літа.
    Моргає місяць блиском до роси,
    До купелі царівни Афродіти...  

    Співають німфи оди голосні,
    Настурцію вплітаючи у коси,
    Чи ж це наснилося у дивнім сні?..
    Нічна мелодія...квіткові сльози...  

    Харити бенкетують у садках,
    Впиваючись трояндовим нектаром.
    На  тих закоханих, хмільних устах
    Час заблукав...розсипався стожаром.  

    Зоріє ніч на роздоріжжі мрій,
    Розплескуючи марево кохання.
    Лише від стиглих трав не очманій
    Та дочекайся Еос...мить світання.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   668   669   670   671   672   673   674   675   676   ...   1847