ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду своє помешкання (як залишають в минулому порвані сандалі) і крокував бруківкою

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:31 ]
    Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
    Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )

    Чи винен я, моя маленька,
    Що інтерес до тебе згас?
    Весела, ніжна, солоденька,
    Без меркантильності прикрас,

    Іний би мав, та був щасливий
    Тебе, і думав би собі-
    Яке ж-то щастя привалило...
    А може й ні... Не думав би...

    Але не я. Потік гарячий
    Кохання, пестощів, бажань
    Я довго-витончено вдячу
    На відповідь тобі. Це дань

    Моя тобі... Та ти не можеш
    Зіграти роль, коли моє
    Бажання ти нестримно ловиш,
    І саме те мені даєш,

    Що хочу я, чого жадаю,
    Окрім загальних почуттів...
    Не зрозумієш... Не пізнаєш..
    Ти гарна... Та вже відлетів

    Мій інтерес тієї ночі,
    Що так жадала діалогу...
    Та ти не можеш... Чи не хочеш...
    Ти створена не задля цього...

    Ти можеш те лиш, що ти можеш,
    Ніяк не більше. Ця програма
    В тобі незмінно-непорочна,
    Як цнота Єви і Адама...

    А я шукав в тобі не Єву,
    (давно ця тема відлетіла)...
    Шукав гріху проросле древо,
    Шукав Ліліт прекрасне тіло,

    Шукав безумства зорепаду,
    Шукав зірниці серед ночі,
    Шукав в тобі свою відраду.
    Життя і смерть... Та ти не хочеш,

    Вже вдягнена у втому шалу,
    Задовольнить усі бажання.
    Потреби в цьому ти не мала...
    То марні й мОї сподівання...

    Отак удвох скрізь ночі морок
    В сплетінні тіл себе проносим.
    Фантазій цвіт звели на порох...
    Та відпустити не попросим

    Одне одного. Ми- надбАння
    Міцної дружби. Сексу зливи.
    Це нам замінює кохання.
    Ми гарні люди. То ж не диво,

    Що механічно давим ложе
    Без барв, без вишуків, сюжетів...
    Та я поет... І дай-но Боже
    Зустріть мені Свою Поетку...

    Ми вдвох чинитимемо дії
    Такі, що світ не бачив... Боже!..
    Удвох здійснити наші мрії
    Одне однОму допоможем...

    А ти, мала, іще зустрінеш
    Собі, на щастя, чоловіка.
    Як механічне піаніно,
    Сімейне щастя з ним довіку

    Зіграє вальси Мендельсона.
    І я, вдоволено-драйвово,
    Вдягнувшись у костюм фасону
    Знайомого, вас поздоровлю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 09.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:55 ]
    Ты способна любить?..
    Ты способна любить?...

    Ты способна любить постоянно?
    Не предать, не уйти, не забыть?
    Коль любовью напьешься ты пьяной,
    Ты готова любить постоянно?

    Я люблю, но люблю я спокойно.
    Я уверен, я знаю, что ждать
    От себя. Не забыть. Не предать.
    Только ты не способна- спокойно.

    Ты же любишь себя, не меня.
    В осознании этим напуган.
    Кто вошел, тот не выйдет из круга.
    Докажи, что ты любишь меня.

    Я- весь мир, преломленный в тебе.
    Сквозь меня, как сквозь призму познаешь
    Жар желания, что обретаешь
    В час, когда я всецело в тебе.

    А затем ты, возможно, уйдешь.
    Это путь бесконечного поиска.
    Это дивов желания происки.
    Докажи мне, что ты не уйдешь.

    Я задам тебе этот вопрос.
    На него ты, возможно, ответишь,
    Только так, что сама не заметишь,
    Как бессмысленным станет вопрос...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493885
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:27 ]
    Одвічне
    Одвічне

    Дули вітри. Вили біси.
    Мить падіння. Злету мить.
    Все бувало. Роздивися
    На часописі століть.

    Десь родилось, випливало,
    З часом гинуло в пітьмі...
    Давні таїни сховались
    У рунічному письмі.

    Боги давні в нім вказали
    Черпати наснаги й сил.
    Давня мудрість засіЯла
    Світом кАмінних могил.

    Тільки ти, нащадку давен,
    В своїм серці відтвори
    Теплий світ прадавніх таїн
    Сходом сонця на зорі.

    І впадуть облудні пута,
    І чужинське відійде,
    І покине душу смуток...
    Світоч розуму- гряде.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 07.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:19 ]
    Незмінність ролей
    Незмінність ролей

    Як сказано колись було в Авесті-
    Коли Ахура Мазда світ творив,
    То душі ненанорджених людей
    Зібрав, і кожній дав- кому дорогу честі,
    Кому творця наснагу, чи священний гнів
    воїтеля... І душу кожну, з любов"ю пригорнувши до грудей,
    Спитав, який їй личить вибір? І душа завзято
    Сама обрала шлях собі, як роль на сцені,
    Обітницю дала її зіграти щиро.
    То ж граємо ми ролі, в чім ми винуваті,
    Що наші душі свОго часу так даремно
    Погодились на це. То чи ж-бо будем в мирі
    Спокійно жити, без війни і крові?
    Все вирішено. Гру ролей нам не спинити.
    Та пам"ять серця нам підказує, що щирі
    Обітниці ми маєм відіграти почасово
    В закладеній програмі- як нам жити,
    Не маючи в незмінність ролі віри.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
    рубрика: Езотерична лірика (містика і езотерика)
    дата поступления 06.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:35 ]
    Памяти Светланы
    Памяти Светланы

    В квартире, где еще не так давно
    То грустной ты, то радостной ходила,
    Чужие люди. И завешено окно
    В которое ты так смотреть любила...

    И зеркало, в него ты, как в окно
    глядела, образ твой не отражает.
    Завешено, и может быть оно
    Тебя под покрывалом вспоминает...

    И радио утихшему молчать
    приходится, печально вспоминая-
    Ты под него любила танцевать,
    Красивая, беспечная, нагая...

    И кухня, твой покинутый очаг,
    Стоит холодной, молча вспоминая
    Как ты сидела у меня в ногах,
    Мне на колени голову слагая...

    В прихожей люди тихо говорят,
    Тебя традиционно поминая,
    Какою ты была... Им не понять-
    КАКОЮ ТЫ БЫЛА- я это знаю...

    Куда, в какие ты ушла края?
    В какую дверь, что пред тобой открылась?
    Беспечная избранница моя...
    Часы стоят- и жизнь остановилась.

    5.09.2008


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467825
    рубрика: Лирика
    дата поступления 23.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    Удвох у душі (16+)
    Удвох у душі (16+ )

    Водоспадом потік неземний
    Нам на голови... Наші тіла
    Наче втиснуті у душовій...
    Душно в душі... Мені ти дала

    У долоні налитий шампушь.
    Як гладенько він тіло лоскоче!..
    У струмку пустотливих відлунь
    Ми з тобою не чуємо... Хочеш,

    Зараз голі і мокрі, удвох
    Ми полинем в еротики рай?
    Ти присіла... Торкнулася... Ох!..
    Лиш кохання мого не змивай!...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501666
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 28.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 22:29 ]
    Приют
    Приют

    Снежные хлопья сквозь фары летели,
    Вязли колеса в снегу...
    Ехали двое к намеченной цели,
    Труден был путь сквозь пургу.

    Дом одинокий в лесу у опушки,
    Ветер порывистый дует...
    Сбросила смело девчонка "ночнушку",
    И перед милым танцует...

    Тело, в объятья упавшее к телу,
    Шубы медвежьи ласкали...
    Как пантомимы, пластичные тени
    Образ на стенах ваяли...

    Веяло жаром живым от камина...
    В темном окне отражались
    Образы их, промелькнувшие мимо...
    Сосны от ветра качались...

    Праздник души, упоение тела,
    Страсти их тихий уют...
    Труден был путь, но прошли его смело
    Двое, найдя свой приют.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472343
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 14.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Опанас Драпан - [ 2014.10.27 22:09 ]
    після літа ®
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  9. Василь Кузан - [ 2014.10.27 22:18 ]
    Богиня хризантем

    У пелюстках ти – квіти, мов тотем
    Тобі дають натхнення й низку тем,
    Пришитих павутинням до листків,
    Що облітають з дерева. Хотів

    Тобі подарувати білих айстр
    Букетик незабутній. Тільки Сартр
    Трактує все не так. Це вибір твій:
    Себе творити та іти у бій

    За право бути Панною, а чи
    Пливти за течією. Живучи,
    Йдучи через нудоту до мети,
    Я усвідомив, що майбутнє – ти.

    В букеті сонць надихнено цвіте
    Усміхнена Богиня хризантем.

    27.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  10. Роман Коляда - [ 2014.10.27 22:29 ]
    ***
    Вот на дороге двое,
    Тучи над ними спят.
    Левый был чем-то расстроен.
    Правый с креста был снят.

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    В ад, или все же – в Рай?

    Небо себя раскроет
    Неба тревожен взгляд
    В небе осталось Трое
    Каждый из Них – Трехсвят.

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    В ад, или все же – в Рай?

    Выбор тебя достоин
    Ты или прав, или рад.
    Инок, отшельник, воин,
    Где твой Эдемский сад?

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    Милостью Божию в Рай!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  11. Ірина Саковець - [ 2014.10.27 20:05 ]
    ***
    Листя падає,
    падає…
    Па
    віртуозні в повітрі сирому:
    полонéним війни листопад
    наряджає
    дороги
    додому.
    Камуфляжний
    багрянець.
    Межú
    стін і ям, що димлять пурпурово,
    їм би неба не кольору ржі
    і землі,
    не розмитої
    кров'ю,
    світу іншого
    (цей
    почорнів
    і розвіявся попелом з танків);
    їм би цільно-живих вечорів –
    не розтерзаних
    болем
    уламків!..
    Вітер котить
    уривки
    газет
    з іменами загиблих на шпальтах.
    Листя падає... Листя і смерть –
    наче підпис
    війни
    на асфальті.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  12. Влад Любенко - [ 2014.10.27 19:37 ]
    Пробачте всіх
    Коли всі зорі згаснуть на цім небі -
    тоді, ти знай, не буду жити я.
    Лиш кров гаряча струменітиме у венах,
    але закінчиться моє сумне життя.

    Невпинно гратимуть на моїх сталевих нервах
    мелодію прекрасну ангели тобі
    не забувай мене, я із вулкану жерла
    виплеснусь із лавою в огні.

    Вулкан той довго не буде стихати,
    все плачучи огненними сльозами.
    Мелодію життя і далі будуть грати
    ангели твої, химери нездоланні.

    Чому химери? Та невже то ангел?
    То якийсь чорт у білому вбранні!
    Я знаю. Все несправжнє. Криголами
    насправді душу крають вже мені!

    Із розбитою ущент душею
    криголамами твоїми і чортами,
    я з надією, я бігаю за нею -
    вона тікає, сміючись із вами.

    Та смійтесь далі, якось проживемо,
    у сажі ми вовтузимось ночами,
    вугілля добуваючи, ми землю проклянемо
    за корисні копалини. І гіркими дощами

    озветься до нас небо, інший добрий друг.
    Не люблю світ: тут небо і земля
    і більш нічого. Розбиваючи наш дух,
    цей світ з'їдає нас. Прощай, моє життя!

    Із зорями я відійду назавжди.
    Із твоїм сміхом б'ючись до останньої краплини крові
    із щастям, що з брехнею та без правди
    живе і далі із тобою, з маленьким присмаком любові.

    Я заздрю тобі, милий мій диявол,
    нарешті допиваючи останню чашку чаю.
    Я думаю. Я не шукаю друзів й слави.
    Не потрібні ви мені, я точно знаю.

    Ви - її знайомі, ненависної шлюхи,
    я ненавиджу її і вас, невдахи,
    розчавлю я вас, зажерливі ви мухи!
    Покажу вам справжні фільми жахів!

    Тільки це не проклятущий кінематограф,
    це все реальність, я вам це влаштую,
    я пропущу вас крізь смертельний осцилограф,
    душею й кров'ю я картину намалюю.

    На тій картині буде все моє життя,
    чи те, що прийняли цим словом називати.
    Ви й самі бачите - фанатик, дурень я.
    Живіть, не забуваючи прощати.

    Прощайте дорогих і тих, хто вас покинув,
    бо скоро станете всі схожими на мене.
    Залишитесь без дочки й свого сина,
    із кров'ю, що стікатиме крізь вени.

    Без допомоги коханої людини,
    без любові з боку всіх навколо.
    Простіть усім їх прокляті провини.
    Не заганяйте ви себе в дев'яте коло.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Шоха - [ 2014.10.27 19:14 ]
    Душа-сорочка
    ...душе моя заручнице
    живого в неживім
    смієшся плачеш і за це
    не залишаєш дім
    терплячий в’язень совісті
    та спогадів гірких
    за всі гріхи паломниця
    одна до всіх святих
    за тлінне тіло молишся
    що прагнуло чогось
    нежданого та марного
    щоб солодко жилось
    тепер як мичка сушишся
    за солодощі ті
    аж поки не відмучишся
    розп’ята на хресті

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.27 13:02 ]
    Лік. Пацифістське-3

    Хурма достигла.
    І печалей - урни...
    Не багнеться між блазнів та калік.
    Вітри повіяли рвучкі, бравурні.
    Звий кокон, душе...
    І веди свій лік.

    Чекай цвітіння.
    Чи пакуй манатки.
    Тобі весніти легше, ніж убить.
    І пожалій оте руде хлоп"ятко:
    Ген просто неба, як морквинка, спить.

    Накочуються хвилі проминання...
    Вгризається у листя борона.
    Зчудованих катають у ридвані,
    Трамбують мурашиння... імена...

    Ти маєш свій ажур, пливкий фасон.
    Так довго плив до сяєва Ясон.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  15. Ін О - [ 2014.10.27 11:43 ]
    Колискова маленької Віри
    Спи, Віро, вітер приносить кілька хвиль спокою в темній задусі,
    Облітає набатом дзвіниці і б'є у дзвони холодом...
    Що тобі дівчинко сниться тепер поміж смутком і голодом,
    Після позачергових щоночі енних вибухів й землетрусів?

    Спи, Віро, доки віра твоя у світ добра тверда й непорушна,
    Доки міцно за хатою стоять бліндажі й бомбосховища,
    Доки смальтове небо палить в землі кармінові вогнища,
    Що кошлатим корінням множаться й проростають у мертві душі...

    Спи, Віро, листя за вікнами страху сиплеться колисковою,
    Вітер наспівує голосом клена пошепки "люлі-люлі"...
    За обвугленим полем тиша й мовчать посивілі зозулі
    Олов'яним солдатам, що вкрилися попелом та половою...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.27 08:12 ]
    Фрашка
    На серці карб:
    Чи досить фарб
    Намалювати осінь?
    Ще досі
    Не засіялись слова.
    А вже зима на носі...

    23.09.06.

    * * *
    Душа з душею - завжди на "ти".
    До цього треба іще прийти.
    В собі розмова - із суттю своєю.
    А дві людини - душа з душею.

    26.09.06.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (17)


  17. Олександр Олехо - [ 2014.10.27 08:39 ]
    Сон мне - переклад В.С.Висоцького
    В жовтім сні – печуть вогні,
    І хриплю у сні я:
    - Даруй мені, пошли мені,
    Рання, розуміння!
    Та уранці також зле
    І туманить зілля:
    Або палиш так, натще,
    Або п’єш з похмілля.

    В кабаках – зелений штоф,
    Біла скатертина.
    Рай для блазнів і сіром,
    А мені – трутина.
    В церкві – сморід та імла,
    Дяки курять ладан,
    Ні, і в церкві все не так,
    В церкві теж омана.

    Я угору що є сил,
    Щоб чого не вийшло.
    На горі – кістяк могил,
    Під горою вишня.
    Хоч би схил заріс плющем,
    Й те мені розрада.
    І що-небудь би іще,
    Але все неправда.

    А я полем вздовж ріки.
    Сяйво тьми чи Бога?!
    А в чистім полі волошкИ
    І у даль дорога.
    Вздовж дороги – ліс густий,
    З бабами-ягами,
    А в кінці – кінець земний,
    Плаха з колунами.

    А десь коні скачуть в такт,
    Плавно і неквапно.
    Вздовж дороги все не так,
    А в кінці аж надто.
    І ні церква, ні кабак –
    Вже ніщо не свято!
    Ні, народе, все не так,
    Все не так, мій брате.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (13)


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:00 ]
    Вспомни (16+)
    Вспомни ( 16+ )

    В час, когда вопросы ИЛИ-ИЛИ
    Прежний образ разнесут во прах,
    Вспомни час ночной, когда ловили
    Наши отраженья в зеркалах...

    Час любви, когда тебя, нагую,
    Я за руку к зеркалу подвел,
    И все тело в ленту голубую,
    Как набор подарочный, оплел...

    Как, в меня вжимаясь влажным телом,
    Знак со мной творила- ИНЬ и ЯНЬ,
    И в порыве трепетно-несмелом
    Мне платила жертвенную дань...

    Как обвив руками мне колени,
    На колени встав передо мной,
    Ты губами сущности явлений
    Познавала в темноте ночной...

    Как в окно, навстречу звездной пыли,
    Стон оргазма улетал во тьму...
    В час, когда вопросы ИЛИ-ИЛИ
    Будут адресованы ЕМУ...




    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506208
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:08 ]
    Зустріч. Заміжній коханці (16+)
    Зустріч. Заміжній коханці ( 16+ )

    Ти одружена панна...
    Розумію, що ти
    Задля миті кохання
    Можеш час не знайти.

    Та затішений мрією
    Щоб була ти моя,
    Про кохання з надією
    Розповім тобі я.

    Ситуації бачення
    Я своє розповів,
    І на перше побачення
    У готель заманив...

    Моя люба паняночко,
    Ти до мене прийшла,
    І така перелякана
    В першу зустріч була,

    Що летіли застібоньки,
    Об підлогу дзвеня...
    Ми кохались заглиблено
    З ночі і до рання...

    Наполохані рученьки
    Обвивали нараз
    Еротичними муками
    Ексцентричний екстаз,

    Тріпотливо-шокована
    Ти тремтиш, наче лист...
    Дотик шкіри шовкової...
    Як непроханий гість

    Я собі розмальовую,
    Як здолавши межу,
    До жіночно-медового
    Твого лона входжу...

    Ти вершини уявності
    Як реальність збагни,
    І в відкритості таїнства
    Вся віддайся мені!..

    Ти гладенько-оголена...
    А на смак ти яка?
    То з кислинкою солодко...
    Далі терпко-гірка...

    А яка ти у пластицї?
    Мов в чарівному сні
    Твоє тіло заласкане
    Все тремтить на мені...

    Наша зустріч скінчилася...
    Нас розносять вітри...
    Ти нестриманість хтивості
    Приховай до пори.

    Наші зустрічі в мареві
    Перехрестя шляхів-
    Наче погляд у таїни
    Потойбічних світів...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498864
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:15 ]
    Космічне кохання (16+)
    Космічне кохання ( 16+ )

    Ти кометою в життя моє влетіла,
    Непосвячена в статичності орбіт...
    Неземна, мов зорепад... Небесне тіло...
    Я горю, неначе зоряний болід...

    Ми кружляєм по орбітах ексцентричних,
    По-за межами законів тяготінь...
    У відносинах механо-еротичних
    Я літаю на кометному хвості...

    Учепившись за твою небесну гриву,
    Зорепадом вдовольняю шал бажань.
    Мить падіння зорепаду... Як красиво...
    Я згорів... Уже не можу... Перестань!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500452
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 21.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:18 ]
    В яких всесвіттях...
    В яких всесвіттях…

    В яких всесвіттях нарізно носило
    Любові наші, що пересіклись
    У мить злиття, і, стомлено-безсило,
    Знов роз"єднавшись, відлетіли ввись?

    І що тепер? У мороці страждання
    Блукатимем у нетрях забуття,
    Допоки знов, розбуджене бажанням,
    Новою зустріччю запалить нас життя,

    І буде зустріч. Зоряними снами
    Ми злетимо у відчуттях нараз...
    І наші тіні ще прийдуть за нами...
    І наші душі ще спом"януть нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500893
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 24.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:06 ]
    Утро любви. Встреча
    Утро любви. Встреча

    Тает в воздухе мрак ночной.
    Входит в комнату серое утро.
    Как прекрасно, что ты со мной,
    Что рукою могу коснуться

    Чуть дрожащей влажной спины,
    И груди твоей, мягко- упругой...
    Эти трепетно-нежные сны
    Ты мне даришь, моя подруга...

    Этот сумрачный дар небес-
    Редкость встреч, что дана судьбою.
    Как я рад, что сегодня, здесь,
    Насладиться могу тобою!..

    Я за встречу пройти готов
    По колена сквозь пламя ада,
    И скитаясь в потьмах миров
    Быть с тобою душою рядом...

    Не предай же, не измени,
    Истомившись небесной мукой-
    Это будней серые дни...
    Это холод ночей разлуки...

    Так прижмись же ко мне спиной!..
    Окунись в меня, как влитая,
    И впитай этот сон ночной,
    Словно влагу потока рая...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501082
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:13 ]
    Люби Україну
    Люби Україну

    Люби Україну.
    Люби не за сало,
    Чи те, що в садочках співа солов"ї.
    Твори Україну,
    Щоб вільною стала.
    За неї ще будуть жорстокі бої.

    Люби Україну,
    Люби, як коханку,
    Не будеш кохати- покине, піде.
    Люби її, милу,
    ВІд ранку до ранку,
    Нехай вона прихисток в тобі знайде.

    Люби Україну!
    Як квітка зав"яне-
    Якщо не поллєш, то зав"яне вона...
    Любов"ю твоєю
    Нехай вона стане-
    Арійського краю сумна сивина.

    Люби Україну
    Важкою Любов"ю.
    І шана Шевченка до тебе прийде.
    Скропи її кров"ю.
    Ворожою кров"ю.
    Полий ї своєю, як треба буде.

    Готуйся. Гартуйся.
    Люби Україну-
    Борись, бо без тебе загине вона-
    Арійщину. Русь.
    Неподільну. Єдину.
    Твою Батьківщину, що Богом дана.



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470131
    рубрика: Патріотичні вірші
    дата поступления 04.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:12 ]
    Затмение
    Затмение

    В кумулятивных брызгах плавится восток,
    И каплями брони в песок стекает.
    Клещами боли жестко сдавленный висок
    Пульсируя, сознание теряет...

    Где пониманье, осознание того,
    Что нет преград, что кровью мы едины,
    Что Украина-Русь дороже нам всего,
    Что это- мы, шальные дети Украины,

    Не для того в сей час явленные на свет,
    Чтобы чужие песни петь, делиться языкОво,
    Что единение в свершении побед
    Еще явит к прочтенью Игорево Слово,

    Что здесь, в Святой УкрАинской земле,
    Скрещенье древнее путей цивилизации,
    Здесь воспылал зарей в кромешной мгле
    Трипольский край, исток великой Нации,

    И этот, Древними дарованный огонь,
    Нам освещает путь во тьме тысячелетий...
    Зачем же Матери мы сердце на ладонь
    Исторгли из груди- кто мне ответит?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509136
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 03.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:54 ]
    Цікава байка про вибори і вибір
    Цікава байка про Вибори і вибір

    Я звусь Байкар (хоча й не Байкер.
    А був же Байкером колись...)
    От розкажу я зараз байку,
    А ти на себе подивись...
    ..... ..... ..... ..... .....
    В усіх Птахів велике свято-
    День Виборів (а може- ніч...)
    Найкращий серед кандидатів-
    З хвостом розпушеним- Павич.

    Птахи! Погляньте, що за красень!
    Життя почнеться чарівне,
    Коли у творчому екстазі
    Хвоста свого він розгорне!

    Всі згодились. Та ось Ворона
    Питає хрипко- Wery well !
    То що, хвостом нас оборонить
    Павич, як нападе Орел?
    ..... ..... ..... ..... .....
    Краса нічим не допоможе
    В борні досягнення мети.
    Лише могутня сила може
    У боротьбі допомогти.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513378
    рубрика: Байка
    дата поступления 25.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:10 ]
    Детские игры
    Детские игры

    Играют мальчики в войну,
    И понарошку убивают,
    И понарошку умирают...
    Играют мальчики в войну....

    Им предстоит еще пройти
    Огни сражений настоящих,
    И боль кровавых ран горящих
    Им предстоит еще пройти...

    Играют девочки в любовь,
    И понарошку обожают,
    И понарошку изменяют...
    Играют девочки в любовь...

    Им предстоит еще пройти
    Жестокость мнимых ожиданий,
    Измен и разочарований-
    Им предстоит еще пройти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:44 ]
    Війна Мишей з Котами. Майже дєдушка Криладзе (байка)
    Війна Мишей з Котами. Майже дєдушка Криладзе ( байка )

    Будуємо ми дім новий.
    Красу землі, окрасу світу.
    Одвічно світло- молодий,
    Як щастя- подихами літа...

    А хто не хоче жити в нім-
    Пішов до бісової мами!..
    От я вам байку розповім...
    Хоч... Про війну... Мишей з Котами...
    ...... ...... ...... ...... ......
    Війна іде- ні круть, ні верть.
    Онуку передай від діда,
    Що Миш приречена на смерть,
    Як на Кота війною пІде.

    Та Миші в герці воювать
    Так перемоги зажадали...
    То щоб Котів перелякать,
    На лоба... роги почіпляли.

    І гримнув бій... Їдять Коти
    Їх сірі лави без розбору.
    Мишей не встояли ряди,
    І Миші кинулись у нори.

    Хоч повелось спрадавна так-
    Як б"ють- тікай! Простіш простого...
    Втекти не можуть аж ніяк
    В нору. їм заважають роги!

    Хоч як, хто це надумав, тих
    Нещасні Миші проклинали,
    Коти переловили їх
    І до останку поз"їдали...
    ..... ..... ..... ...... ......
    Подумай ти над цим, покИ
    Прямуєш в Свято до Причастя,
    Як от чужі дурні думки
    Нараз призводять до нещастя.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512973
    рубрика: Байка
    дата поступления 23.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:03 ]
    Прадавні боги
    Прадавні Боги

    Не падай у відчай, друже-
    Ще втрачено не усе.
    Проллється Шевченкова муза.
    Знайдем Нібелунгів кільце.

    Побачим політ Валькірій.
    Втлумачим рунічний знак.
    І світ золотий Ярила
    Лихий не вкраде відьмак...

    Пізнаємо, де є Вирій.
    До Раю птахи летять.
    І Райдуги ніжний вигин,
    Цей міст, щоб світи єднать.

    Пізнаємо давні таїни
    Прихованих тисячоліть...
    Просвітлені мудрістю давньою
    Вже душі не будуть скніть.

    Ніколи не знадобляться
    Облудні поводирі,
    Відколи просвітлена Нація
    Мети досягне зорі.

    Перунів могутній молот
    Впаде на ворожі плітки.
    І Правда постане гола.
    І світлими стануть думки.

    Не падай, друже, у відчай.
    Не слухай брехні про Майдан.
    Майдан- стародавнє Віче.
    Це світоч, що в бурю нам дан.

    Повік не скоритись дурману
    Просвітленій голові.
    Ми бачим - БОГИ ПРАДАВНІ
    СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЖИВІ !

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471170
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 09.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:09 ]
    Двойственность отношений
    Двойственность отношений

    Ты приходишь порой ненадолго...
    Многоликость- харизма твоя.
    Как поэзия буйности вольной...
    Как журчащая песня ручья...

    Наши души в скрещении судеб
    Обрели этот двойственный дар...
    Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
    И под снегом бушует пожар...

    Ты приходишь порой ниоткуда...
    Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
    Ты моя и иною не будешь...
    Ты не будешь... И мне не дано...

    Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
    Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
    Мы судьбе отдаемся на милость-
    Удержать бы... И не потерять...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 17.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:52 ]
    Лисиця і півень. Слово і дія (філософська байка)
    Лисиця та Півень. Слово і дія. ( філософська байка )

    Людина хоче буть почута.
    Навести розуму мости,
    І слово, в панцир не закуте,
    Хоч на останок донести...

    Така на світі чудасія...
    Бажання слухати нема-
    Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
    Що не кажи- усе дарма...

    Ну що ж... Як слухати не хочуть-
    Станцюєм бойовий гопак!..
    Та це не зараз... Не до ночі...
    То байку розповім, чи як?
    ....... ....... .......
    Схопила Півня раз Лисиця.
    Вже зібралась посмакувать,
    Та якось теє... Не годиться
    Без приводу життя лишать...

    Вона йому- ти на світанку
    Нікому спати не даєш!
    А він- то я буджу щоранку,
    Щоб щастя не проспали вже ж!

    Йому Лисиця- ти, поганцю,
    Перетоптав усіх сестер!..
    А він- то щоб зносили яйця,
    І з голоду ніхто не вмер!

    В Лисиці нерви "на порозі"-
    То що ж тепер мені робить,
    Коли відмовками ти в змозі
    Мене вечері полишить?

    Що не скажу- на все ти маєш
    Розумну відповідь давно.
    От вуха я позатикаю,
    І з"їм тебе усе одно!
    ....... ....... .......
    Ото ж. Якщо лихої ночі
    Тебе зберуться грабувать,
    І слухати тебе не хочуть-
    Слова навіщо витрачать?

    Що слово, як воно не діє?
    На бій бери ангажемент.
    Не слово, а конкретність дії-
    Найкращий буде аргумент.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
    рубрика: Байка
    дата поступления 14.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:16 ]
    Гроза (зарисовка)
    Гроза ( зарисовка… )

    Дождь нехолодный, лета улыбка...
    Солнечно-модный, тонкий и гибкий...
    Обыкновенный... Все, как всегда...
    Нежно щекочет, стекая, вода...

    Пары влюбленных в сиянии света,
    Словно объяты потоками лета,
    Не прикрываясь суровым зонтом
    Томно вальсируют в танце босом...

    Но- необычна сегодня природа.
    Некое таинство в ней происходит...
    Дождь истончился и робко затих,
    Словно бы в схватках предродовых...

    Где-то зарницы, сполохи... Мимы
    Дальней грозы, проносящейся мимо,
    Изображая волнения лик,
    В душах посеют испуганный крик

    Молнии блеска и грохота грома...
    Юркнули пары в укрытие дома...
    Ветер свинцовые тучи увлек...
    Где-то прольется холодный поток...

    Грянет гроза! Исполнением рока
    Где-то суровые струи потока
    Грязь выметая, хлынут, бурля,
    И возродится, очистясь, земля...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504681
    рубрика: Лирика
    дата поступления 12.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:02 ]
    Притча про каву життя
    Притча про каву життя

    Один веселий Вчитель
    Навчанням притомив
    Своїх розумних Учнів,
    І кави всім налив

    У посуд, що у домі
    У нього пребував.
    У дорогі й дешеві
    Чашки порозливав.

    Із кухні на підносі
    Все виніс. Юнаки
    За мить порозбирали
    Всі дорогі чашки.

    Лишилися дешеві.
    Сміється він на те-
    Отак собі майбутнє
    Своє оберете!

    Життя в чашках- то кава.
    А гроші- то чашки.
    Вони- добробут, слава,
    Це все показники

    Життєвої підтримки,
    Та не саме життя.
    А кавові краплинки-
    Як кроки до буття.
    ....... ........ .......
    Найбільш щасливі люди-
    Не ті, що краще мають.
    А ті, з того, що мають-
    Найкраще здобувають.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498618
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:27 ]
    Порыв любви
    Порыв любви ( 16+ )

    Лежим, не ведая печали...
    В конце мы, или же в начале?..

    Едва касась телом тела...
    Лишь миг назад ты вся горела,

    И вот гляжу, как ты устало
    Нагие руки разметала...

    Но снова... Огненным потоком-
    Бокал вина... И словно током

    Прошьет тела... И вновь законы
    Любви овладевают лоном,

    И тело к телу потянулось...
    Ты эстетично изогнулась...

    Вновь поцелуев жаждут губы,
    И вновь, то трепетно, то грубо

    Ты вся отдаться мне готова...
    В который раз... и снова... снова

    Вхожу в тебя и растворяюсь,
    Боготворю и восхищаюсь,

    Лаская жертвенное тело...
    И как же этого хотела

    Моя возлюбленная... это
    Мрак ночи и потоки света...

    Земля и небо... Мед и кровь...
    И целый мир... И в нем любовь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470645
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:42 ]
    Тому, кто не был
    Тому, кто не был

    Как всегда, стоишь в стороне.
    Век сменился, но ты все тот же.
    Ты не враг. И не друг ты мне.
    Но с чего ты решил, что можешь

    С убежденным видом лица,
    Обо всем со знанием дела,
    Тошнотворно и без конца
    Извергать убедительно-смело

    Водопады изысканной лжи?
    Вроде, так. Но вот незадача-
    Прежде, чем все охаять, скажи,
    Что ты сделал, чтоб было иначе?

    Так и сгинешь ты, не познав,
    У экрана на простыни белой,
    Как мороз до кости продирал,
    Как земля под врагом горела,

    Как мы шли к основе основ...
    Твой мирок до щели был сужен,
    И в вершеньи судьбы миров
    Никому ты здесь не был нужен.

    И поэтому я спросил,
    Отделяя зерно от плевел,-
    Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
    Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
    рубрика: Лирика
    дата поступления 17.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:04 ]
    Про друзів. Гуру і Учень. (притча)
    Про друзів. Гуру і Учень. ( притча )

    Раз Учень до Гуру прийшов, і питає-
    Скажи, повелося з прадавніх ще днин,
    Що кожна людина товариша має.
    То скільки ж їх треба? Багато? Один?

    Замислився Гуру... Питання цікаве-
    Буває один... А буває і ні...
    І хлопця запрошує- будь-но ласкавий,
    Із яблоні яблучко дай-но мені!

    Стриба по-під гілкою Учень- висока...
    Та поряд на щастя є товариші...
    Один на одного на плечі широкі
    Полізни... Не встояли... Впали усі!..

    Нарешті втлумачив! Я все розумію!
    Нам друзів багато потрібно, коли-
    Неначе маля, Учень думці радіє-
    Нам скрутно- припони долати могли!

    У відповідь Гуру- Нам друзів, дитино,
    Потрібно багато!.. Всміхається він-
    Якщо зависОко, то може, драбину
    Принести додуматись міг хоч один!!!
    ....... ....... ....... ....... ....... .......
    Є Гуру. Є яблуко. Друзі втомились.
    Та розуму щось до кінця не навчились...
    Бери ноги в руки- мерщій по драбину!..
    Будь, Учню, розумним. Врятуй Україну.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498159
    рубрика: Байка
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:32 ]
    Отказ
    Отказ

    Я был наивен, может, и смешон,
    В своем желаньи лезя на рожон.
    Ты "паузу" взяла на этот раз,
    И мудро был мне предрешен отказ.

    Я был смешон... Но также был и горд.
    Корабль ушел. И оголился порт
    Моих желаний. Выдержал укол,
    Что в самомнение воткнула мне. Ушел.

    И- поняла... И- все. Возврата нет.
    И молча смотришь в раненый рассвет...
    И вот, излившись утренней тоской,
    Ты не в гармонии сама с собой.

    Когда бредешь по улице в ночи,
    О чем поют фонарные лучи?
    О чем грустишь, минуя сумрак дня?
    О том, что не изведала меня?



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.02.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:59 ]
    Мудрість навчання (притча)
    Мудрість навчання ( притча )

    Великий Гуру якось раз сидів
    На сонечку. Дививсь ото на гав,
    Медитував, смачні самоси їв,
    Чи може просто хмари розганяв...

    Прийшла до нього жіночка з малим,
    Та попрохала- Гуру! Поможи,
    Аби малий солодкого не їв.
    Що не корисно це йому вкажи!

    Замисливсь Гуру... Потім відповів-
    Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
    Як повернулись, він сказав- Малий!
    Не їж солодке!.. Отакі діла...

    Стоять розгублені... Та слово золоте
    Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
    Все не відходять... Жіночка на те
    Його здивовано запитує нараз-

    Великий Гуру! Розкажи, чому
    Лише за тиждень ти вказівку дав?
    Він відповів- це я зробив тому,
    Що сам солодке їсти відвикав!
    .......... .......... ...........
    Якщо ти майстер поклику свого,
    І учнів хочеш ти своїх навчить,
    То майстер-клас не вчити їх того,
    Чого іще не вмієш сам робить.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2014.10.26 22:28 ]
    За крок до влади
    Ну ось вона – народна перемога.
    Тепер єднайтесь у одне ядро:
    свобода, батьківщина й допомога
    самим собі і людям на добро.

    А як і не проходить правий сектор,
    то голосуйте за його права –
    направити електоральний вектор
    туди, де б’є гетьманська булава.

    Скасуйте гімняну́ недоторканість,
    люструйте опозицію дурну,
    щоб оновити Раду ще одну...
    І не прогайте історичну даність:
    без віче і черго́вого Майдану
    очолити і виграти війну.

                                  26.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (3)


  41. Оксана Вітовщик - [ 2014.10.26 19:51 ]
    Згасає день..
    Згасає день,вже час прийти і ночі,
    На небі засвітилися зірки.
    Я так люблю твої веселі очі,
    Люблю твої замріяні думки.

    Згасає день, пливуть кудись години,
    Любов моя навіки, назавжди!
    Я так люблю усмішку твою щиру.
    Я збережу її від всякої біди.

    Згасає день,а завтра буде ранок.
    Я напишу ще декілька рядків,
    Про світле і незаймане кохання,
    Про долю двох щасливих голубів.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Марися Лавра - [ 2014.10.26 15:09 ]
    колисанка
    у кагані вогонь розп'ято
    гасає небом вітер - пес
    шляхи утоптує навхрЕст
    і зазирає у кожну хату

    шибками гримає затято
    увірветься в кімнату - все
    хатині стріху понесе
    здіймає очі - вас відзнято

    і яблуку нема де упасти
    зоря на рифи наплива
    вона сміється і співа
    рости переливцвіте рясте

    до світу сонце іде у гості
    орбітами гасають пси
    планетам облизали кості
    а матінка співа - рости

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (27)


  43. Ігор Шоха - [ 2014.10.26 13:08 ]
    Питання віри
    Живемо, як усі. Ті – свідками Єгови,
    а іншим Саваот віщує уночі.
    Відомо їм усе, окрім своєї мови.
    І ходять між людей аматори любові,
    добра і темноти старанні сівачі.
                   Глибини Духу їм чужі і непотрібні,
                   і їх тяжка душа блукає у пітьмі.
                   І віру у своє нав’язують «невірним»,
                   а істину одну не знають і самі.
    Блукають між людей таємні неофіти,
    вербуючи своїх, тавруючи чужих.
    Про задуми Творця воліють научити
    паломники ідей про вищість того світу,
    де й папі Римському не місце між святих.
                   І дивно, що Земля до них уже віками
                   і дихає, й живе, і плодить врожаї…
                   І те, чим ти живеш – то аура її:
                   усе, що омофором тимчасово з нами –
                   і мова, і слова, і думи – не твої.
    Не оскверняй язик і будемо ріднею.
    І хай твоя душа узята на замок,
    зате і янь, і інь дадуть ясний урок –
    усохне течія неправди однієї.
    Заговори, як я, місцевою, своєю
    і ти уже поет, а може і пророк.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  44. Ніна Виноградська - [ 2014.10.26 13:49 ]
    Моя печаль сльозою розцвіла
    Моя печаль сльозою розцвіла,
    Невтримною, гарячою, гіркою.
    Бо я без тебе ніби ковила,
    Що гнана вітром, завжди в неспокої.

    Ти де, коханий, у які світи
    Твоя душа впокоєна злетіла?
    Мені тебе ніколи не знайти,
    Як не торкнутись блискавки і тіла...

    В моєму світі нині листопад,
    Калини грона поряд із лозою.
    В минуле поверта осінній сад...
    Моя печаль, що розцвіла сльозою.
    25.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  45. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.26 13:22 ]
    «Мажор»
    В сім’ї - дитя-«мажор», йому все можна,
    Бо спадкоємець бізнесу росте.
    Татусь – людина знана і заможна,
    А мама – просто мама, та пусте.

    У кого грошей менше – другосортні,
    Нікчемні декорації, людці…
    А завтра буде краще, ніж сьогодні –
    Сто баксів кишенькових в гаманці.

    І можна легко всіх і все купити,
    А потім і продати без проблем.
    Росте дитя, ніким, нічим не бите,
    Вимірює коштовності «рублем».

    Не думає розпещене дитятко,
    Що може все змінитися умить.
    Сьогодні сито, сонячно і гладко,
    А завтра, може, в небі загримить.

    Ні грошей, ані батька – всі під Богом,
    Ні друзів: звідки нині взятись їм?
    Чи знайде, прихилитися до кого,
    Як виникнуть проблеми у сім’ї?

    Чи хтось тоді услід йому не плюне,
    Бо сам хіба на інших не плював?
    А може, хтось принизить привселюдно –
    Не все в житті банани та халва.

    Господь ізверху бачить кожен вчинок,
    По вчинках воздає Його Рука.
    Кого любити ближніх не навчили,
    Того чекає доля жебрака.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  46. Ін О - [ 2014.10.26 11:07 ]
    Смарагдове місто
    Знаєш, дівчинко Еллі, якби Донецьк був Смарагдовим містом,
    Ми з братами ішли б за маленьким принцем до темного місяця,
    Щоб збирати сльози та душі смарагдів у вічне намисто,
    Що в долоні твої, загрубілі шрамами, більше не вміститься.
    Ми б вели до цих зоряних териконів хороброго лева,
    Що не продав відьмі серце своє за якихось грошиків тридцять.
    Попри всі шляхи заблоковані Сніжною Королевою,
    Попри те, що часом кров дзебоніла, застигаючи крицею.

    Ми б знайшли оту Алісу, що кликала гномів та гоблінів...
    І писала листи чародію-карлику шкірою еллінів,
    Доки орки собі на груди вдягали манірні ордени
    І сліпуче сонце тепер чекало хаосу та затемнення...
    Чуєш, Еллі, замість смарагдів місто зустріло нас мордором,
    Бо ця курва Аліса ще й зрадила принца-Лускунчика двічі.
    Їй шалений кролик видав на Задзеркалля свіжі ордери,
    Де навчають писати на тілі смертю хоббітів слово ВІЧНІСТЬ!

    Де троянди гинуть і невірні Каї стають пропащими,
    Де немає вже місця німфетці Герді з недоуком Пітером!
    Бо це місто-привид, Еллі, всміхається боляче пащею,
    Проклинаючи молитвами пошепки слово МИР по літерам!
    Знаєш, дівчинко Еллі, якби Донецьк був Смарагдовим містом,
    Де живуть у злагоді ельфи, крихітка Цахес та мумі-тролі,
    То напевно усі прийдешні наразі горе-намісники
    Не ставали до заходу сонця убивцями та потворами!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  47. Жоана Мадзестеш - [ 2014.10.26 10:48 ]
    Вся моя Україна...
    Від Полтави до Закарпаття
    Горить пристрасті багаття
    Від Ялти до Трипілля
    Росте нороду нашого гілля
    А гілля це не поламати
    В нас сили хватить захистить
    А вогонь той не згасити
    В ньом орда вража згорить


    А я люблю Іллічівськ і Одесу
    А Київ в моєму серці
    А Львів це моє усе
    Звідти коріння Украіни росте
    Від Волині аж до Криму
    Слава наші Україні
    Ворогів ми подолаєм
    І пісню слави заспіваєм

    Україна вже не раз
    Злу орду долала
    Під гнітом, в рабстві жила
    та сильнша стала
    Ніколи не здавався наш народ прекрасний
    І завжди приходив день для Москалів "ужасный"
    Жоана Мадзестеш 2014


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Лазірко - [ 2014.10.26 05:36 ]
    Блискавицi серця LV, пси i торгашi
    1.
    неспокійно
    на кордоні
    пси
    як в’язка забобонів
    брешуть мало
    ікла точать
    торгашів
    бездомних мочать
    хто цей рявкіт
    обітне
    хто до буди
    зажене

    згас вогонь
    по-олімпійськи
    зграя
    доросла до війська
    мало їй
    що в миску ткнули
    сало вчула
    мов у вулик
    пхає носа
    гаркотить
    рій укропиком
    кипить

    2.
    набігають
    сіромахи
    у бушлатах
    і без даху
    псина зграя
    ребра світять
    кожен стовп
    натхненно мітять
    а за ними
    торгаші
    гукнеш в тіло
    ні душі

    в цастві їхньому
    ні свічки
    ані роздумів
    на нічку
    та й навіщо псам
    ночами
    свічка Божа
    зло з ключами
    ходить там
    де тінь жива
    і покошена
    трава

    3.
    набігають
    бідолахи
    наганяють
    море страху
    морди
    дзявкають
    як вміють
    очі
    вперто скаженіють
    у тутешніх
    у дворняг
    віднімають
    хліб і дах

    в торгашів місцевих
    також
    ні душі
    а тіло
    раком
    у такій
    чіткій манері
    їм дивитися
    на двері
    мріяти про дьоготь
    бо
    рипне під хребтом
    жабо

    4.
    в забугрових
    пацифістів
    планів сто
    для грузу двісті
    де посадяться
    берізки
    і застигнуть
    обеліски
    буцегарня
    й гицлі
    тут
    в кожну буду
    кістку
    й лють

    а мені
    по барабану
    хай та кістка
    в горлі стане
    цвинтар любить
    ласувати
    ось тобі
    цукрова вата
    трохи тріснуте
    жабо
    вибачай
    таку любов

    5.
    кров моя
    мов сік черешні
    найтутешніша з тутешніх
    найналитіша з розлитих
    вам
    її не перемити
    не відмити
    з рукавів
    це не я
    мій рід кровив

    це мене
    здирали з карти
    і укропили
    у жартах
    румигали
    ніби січку
    виїдали
    в п’ятирічках
    приручали
    як Дніпро
    я
    землі цієї
    кров

    6.
    то ж не вам
    торгашне бидло
    це питво
    і теє їдло
    забирайтеся
    до суки
    хай бере вас
    на поруки
    і встромляє дійку
    в те
    де опеньок
    не росте

    зась вам
    лан широкополий
    колір неба
    й ниви колір
    ці переспані
    та чисті
    піднебесся
    сонця листям
    на моє падуть
    плече
    хай воно
    мені пече

    7.
    так
    приїхали
    до суті
    (тут до рими б
    інша рима)
    подавися враже
    люттю
    розбавляю
    псячу тему
    сплячим вітром
    у гаремі
    попередніх
    блискавиць
    кличу пляшечку
    киць-киць

    я себе
    таким не знаю
    як гуду
    то відлітаю
    хай вино
    в мені гуляє
    є воно
    і жаль минає
    від сухої голови
    з ним спілкуюся
    на ви

    19 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (24)


  49. Юрій Лазірко - [ 2014.10.26 05:45 ]
    Блискавицi серця LIV, теплокровна
    1.
    виринай
    нечутний кроку
    із високого
    в глибоке
    з безнадійного
    у зриме
    з безголосого
    в терпиме

    2.
    проголошене
    забийся
    приголомшене
    упийся
    недомовинами
    в тіло
    хлине серцем
    наболіле
    витікатиме
    з обставин
    полохливіше
    за трави
    ув обіймах
    косовиці
    що несе загладу
    в криці

    3.
    Бог сумний
    висить
    як досі
    у кутку
    де щастя
    просять
    при вікні
    що вивертає
    з душ дерев
    пташину зграю
    при відчитаних
    молитвах
    біль тупішає
    мов бритва
    пробирає ті
    хвилини
    де ти дихаєш
    мій сину

    4.
    чим ти дихаєш
    мій сину
    у руках
    твоя свитина
    у думках
    свічки погасли
    ой не ту дорогу
    пасли
    за вікном
    невтішні очі
    іншу
    хто тобі наврочив
    по тій іншій
    біль несеться
    б’є копитами
    у серце
    вибиває з нього
    камінь
    жаль сідає
    поміж нами

    5.
    жаль сідає
    осідає
    сивино моя
    святая
    ти торкнулася
    волосся
    мов калини
    пізня осінь
    і прогнала
    з вітром
    круків
    де не глянь
    одна розлука

    6.
    де не глянь
    одна несталість
    темно тут
    ясніше
    далі
    тепло ще
    зимніше
    нижче
    той творець
    хто перше нищить
    а вже потім
    ліпить друге
    без коня
    немає плуга
    без душі
    кістки
    і м’ясо
    без думок багатих
    маса
    а без тебе
    мій синочку
    три зими зійшлися
    в точку
    Бог сумний
    висить
    там досі
    у кутку
    де щастя
    просять

    7.
    тепла кров
    бо не спочила
    до душі
    пришили крила
    до очей заглянув
    морок
    день кона
    за ним
    ще сорок
    оминатиме
    це місце
    наминатиме
    груз двісті
    аж земля
    огрядно всяде
    і проникне
    сон в лампаду

    17 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (12)


  50. Юрій Лазірко - [ 2014.10.26 05:44 ]
    Блискавицi серця LIII, фасована
    1.
    в канцелярії небесній
    не для псів
    а темних мас
    фасували чинно й чесно
    янголята
    ляк і фас

    пакували в громовиці
    по покарі
    грішним всім
    у штанах
    чи у спідниці
    чи з губами
    в молоці

    пакували і співали
    слава
    Нашому Творцю
    за хвалу похвал чекали
    та доносилось
    працюй

    2.
    покотився громовиці
    гнів
    парасолі полетіли
    снів
    відірвалися від тіла
    ледь
    мов душа
    що надурила
    смерть

    та душа
    що надурила
    смерть
    наче груша
    недоспіла
    геть
    наслуховує
    як нишкне
    дощ
    і не дивиться
    на землю
    сторч

    надурила
    та згоріла
    ай
    за душею
    за тією
    край
    край дороги
    непологий
    рів
    що стулився
    від вини
    між брів

    3.
    добре би ще знати
    що є в нас
    для нас
    йти з вітрами спати
    і будити
    час

    небо виміряти
    крилами млина
    по очах впізнати
    де є мілина

    і на громовицю
    вішати проклін
    бути очевидцем
    підняття з колін

    плавати у миті
    не тонути в ній
    тіло оживити
    в хлібі і вині

    добре би ще жити
    і не знати бід
    бути недопитим
    з огляду на лід

    з огляду на промінь
    мати довгу тінь
    спогади вагомі
    наміри святі

    4.
    не виходило
    не перший раз
    пасувало би сказати
    пас

    з ним ніхто не знався
    тільки пас
    той навколо шиї
    подих пас

    запасався холодом
    сюжет
    на устах розквітнуло
    уже

    тіла маятник
    спинив свій свінг
    тут був Бог
    тепер без Нього він

    тут був час
    подумати
    про зміст
    нерухомих уст
    до пекла міст

    викосила смерть
    останній нерв
    переспіла груша
    він тепер

    5.
    не вмирають
    з радості
    нудьги
    не шукають
    вітру на сніги
    на морозі не співає
    птах
    як на місці все
    не їде дах

    а як світ
    що Боже борони
    то немає міри
    для вини
    і здається вічною
    зима
    бо бракує тих
    кого нема

    6.
    громовице
    блідолиця ти
    а чи довго маєш
    тицяти
    тицяти у груди
    холодом
    на устах лягати
    золотом

    7.
    перше слово
    що мозолить
    град
    а наступне
    в серце коле
    кат
    про останнє
    про блюче
    не питай
    після нього
    або в пекло
    у пекуче
    або в рай
    після нього
    всі дороги
    жмут
    слух втрачає
    в кожній хаті
    кут
    як синів беруть
    привозять
    ніч
    голос рвуть
    і обіймають
    в сні

    дочекалося б на тата
    дитинча
    я би про останнє
    кляте
    промовчав

    9 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   677   678   679   680   681   682   683   684   685   ...   1795