ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Нанея Золотинська - [ 2014.08.28 10:14 ]
    Мисливець
    2013р
    Ось постріл, шпигую. За тобою. І вполюю твою душу.
    Зупиню все, що могло мати якись зміст чекання.
    Принесу все це в жертву,
    пущу потік хвилювань ножем спостереження,
    все що є – все віддам.
    За бажаним сппокоем ти дасиш можливість відчути знову твій запах
    і всім єством знову на полювання.
    Я полюю на тебе. І впіймаю.
    Я мисливець. Жадібний, кровожерливий, голодний.
    Я полюю виключно на тебе.

    Ще лише крок – і ти в пастці мов звір в проблемах.
    Та є момент пошуку. Незкінченний.
    Де душа в тобі, коли знайдеться?
    ЇЇ я запах чую, думала це так легко.
    Всі континенти проходять повз мене.
    Ти вдихайся, відчуй присутність.
    Маю зупинити, завершити місію.
    Я мисливець. Йду на полювання.

    Все, мета і вже нічого не потрібно – все інше ніби в порох.
    Жертвую, ножем перерізаю горлянки всім зайвим емоціям.
    Я – мисливець.

    Інстинкт рухає тілом у напрямку слідів лісових.
    І в момент будь який можу злетіти і з висоти побачити тебе.
    Відчуваєш, як наближається моє єство до моменту завершення міссії.
    Я мисливец, полюю виключно влучно.
    Виключно залежний мисливець.

    Все вдихаю носом повітря – дихаю, шукаю.
    Твій запах. В цьому і є проблема пошуку – твоя душа.
    Відчуваю її запах і вирушаю знову і знову на полювання.
    Завершити місію.

    Всі континенти повз мене.
    Тебе бачу. І запах від душі.
    Ти маєш бути готовим.
    Я - непомітною.
    Йду полювати.
    Я мисливець.
    Ти будеш впійманий.

    Ще крок. Ще.
    Я мисливець, тебе впіймала.
    Ти – моя жертва.
    Міссію завершено.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Нанея Золотинська - [ 2014.08.28 10:18 ]
    Трикутна брама
    2007р
    Моя запекла бою драма!
    За дотики, їх глибину,
    Приблудою себе назвала,
    Я з ними злилася в одну
    Незвідану, криваву пристрасть,
    Краса жорстокості між рук моїх сплелась...

    Пустою стала, як ніколи,
    І здатна змінювати світ
    Свій власний, не без бою!
    Залишу в тобі я свій слід -
    Той невагомий відбиток кропивного болю
    І краплі соку тіла твого, йдучи, язаберу з собою.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Олехо - [ 2014.08.28 07:14 ]
    Чи запізно у небо до раю
    чи запізно у небо до раю
    чи зарано у пекло до зла
    на чеснотах душі погадаю
    і можливо вгадаю хто зна
    а утім не удячна то справа
    своїх плюсів і мінусів рать
    шикувати і зліва і справа
    як гріхи і святу благодать
    хто відсіє лукаве й сумлінне
    може той що усюди й ніде
    він поділить на вічне і тлінне
    все живе заодно і мене

    28/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  4. Михайло Десна - [ 2014.08.28 01:21 ]
    Не для душі
    Не для душі
    (така - окремо зайва)
    озвучити свербить
    мить...
    Том перший.
    Стелажі.
    Айва?
    Можливо, шайба?
    Поезія про сить?
    Цить.
    Мені,
    який у черзі,
    не до хокею й гола.
    Медогляд.
    Заздрю.
    Долар
    успішніший, ніж я.
    Ані рентгенограми,
    ані аналіз крові
    (лейкоцитарна форма)...
    Норма.
    Як чаша і змія.
    Не те щоб грізні двері -
    відчинено ворота.
    Відсутні всі пороги.
    Привітливе
    лице.
    Мазок
    зі слизистого рота,
    щоб сплюнути під ноги
    злих гельмінтів яйце.
    Один єдиний долар
    (сухий, але зім'ятий
    чи мокрий і брудний)
    не знатиме й спокволу
    крепітаційний хрип.
    Хлип
    і черга тануть...
    Наступний кабінет.
    Потім...
    Том другий.
    Без душі.
    Сюжет.
    Давай... аналіз
    плоті.

    28.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  5. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:02 ]
    Тарас Шевченко
    Тарас Шевченко - ти поет ,людина часу,
    Патріот країни.
    Із не заможного ти класу,
    Але приклад для кожної людини.
    За життя свого страждань зазнав не мало,
    Більш ,як сто літ пройшло ,коли тебе не стало.
    Ти мову нашу рідну величав,
    У творах Незалежність України прославляв.
    Як добре , що Азірова не знав,
    Бо ти б його під три чорти послав.
    Як мріяв ти про вільну , сильну Україну,
    Об'єднану,правдиву та єдину.
    Нехай у серці закарбуються твої слова:
    "Любіте браття Україну - вона у нас одна."

    09.03.13


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:37 ]
    Патріот

    Ти кричиш, що путін х*ло,
    і рахуєш себе патріотом.
    Думаєш як є, то так би й було,
    Та виглядаєш просто ідіотом!

    Ну який же з тебе патріот,
    Коли ти навіть гімну нашого не знаєш!
    Солдатам краще ти допоможи,
    А не парламент український обсираєш.

    Ти б'єш себе у груди, бо ти - патріот,
    Але від армії всіляко косиш.
    А як прийде війна, не дай же Бог,
    То прихистку в держави просиш.

    Ти - українець і повинен тим гордитись,
    Співати про країну вірші та пісні.
    За Україну Богу помолитись,
    і голосно сказати - ні війніі.

    05.08.14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:11 ]
    Назавжди герой
    Один лиш постріл, й обірвалось життя юнака,
    Він довго ще лежав на полі бою.
    Як сміла підійнятись ворога рука?
    Ми втратили героя, Україно, із тобою.
    Його вдома чекають,так не хотіли відпускати.
    Батьки іще не знають,що сина час ховати...
    Не знають й друзі, про це горе,
    Не знає й так, що вірно так чекає.
    Він так хотів побачить море,
    Він так хотів, а мати ще не знає..
    Один лиш постріл, й обірвалось життя юнака,
    Він довго ще лежав на полі бою.
    Як сміла підійнятись ворога рука?
    Ми втратили героя, Україно із тобою...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:22 ]
    Лист солдатам
    Дорогі мої, мужні, солдати, пишу вам цього я листа.
    Вам потрібно тепер воювати, бо прийшла у країну війна.
    Бо зазнала країна удару, бо зазнала країна біди.
    Прирівняли її до товару, грабували її хто-куди.

    Та все це нам вже набридло, ми не хочемо більше так жити.
    Батькам на когось працювати остогидло, а про майбутнє й не хотілось говорити.
    Піднявся народ із колін, зібралися усі на майдани.
    Зажадав люд простий змін, і на винних одягнути кайдани

    Дорогі наші, мужні, солдати, не забувайте себе берегти.
    Ви сини чиїсь та тати, вас вдома чекають діти й жінки.
    Захищайте ви нас і боріться, визволяйте країну від мук.
    За майбутнє ви наше моліться, не віддайте до чужих рук.

    Хоч я мало розумію у свої 16, та серед вас також багато молодих,
    Вам трохи більше ніж за 20, хлопців вірних відданих простих.
    Я вірю у вас в ваші сили, вірю в майбутнє без війни.
    Щоб мирі ваші діти жили, ніколи не знали біди!

    30.08.14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2014.08.27 15:38 ]
    У нижніх шарах ноосфери
    Все сказане знічев’я, спроквола
    не додає у дебет на рахунку
    ані добра, ані лихого зла,
    а несказанне, Богові хвала,
    у душах сколихне високу думку.
    Не намалюєш свіжості роси,
    яким би не прославився талантом.
    Епітети для опису краси
    достойні бути тільки плагіатом.
    Але у поті власного чола
    ми ліпимо гладущики і свищик,
    і навіть Йову доля не дала
    в очах Творця піти від нього вище.
    Творіння Ягве – і добро, і зло,
    замішане на явище із глини.
    Як не хвали гончарне ремесло, –
    що – на віки́, не зробиш за хвилину.
    Як не пильнуй, а зло не промине.
    І Люцифер трудився біля храму.
    Тому у нас походження складне:
    одні – від мавпи, інші – від Адама.

    Пройшли віки, які змінили світ.
    Народжуються карлики й гіганти
    виконувати Божий заповіт:
    одні – творити, інші – руйнувати.
    Навіяне із товщі вишніх сфер,
    і дольному послужить за науку.
    Лихе мине, якщо живий помер,
    аби минуле історичних ер
    служило й неживим для порятунку.
    Містичний дух відточує стило
    покликаних страждати щохвилини
    за наших ближніх – винних і невинних.
    Радари душ уловлюють тепло
    думок, які лягають на крило
    нових ідей у всесвіті людини.

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  10. Володимир Книр - [ 2014.08.27 14:34 ]
    Aforym
    Na zjazd, mityng i forum
    czeka trafny aforym.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1) | "Aforymy, cytaty, sentencje"


  11. Опанас Драпан - [ 2014.08.27 14:17 ]
    нумо

    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  12. Олександр Олехо - [ 2014.08.27 11:46 ]
    Промінчик - Домінік Луцюк
    с вершин высокого обмана
    из глубины молящих слов
    сочится кровью чувства рана
    что называется любовь…
    из дали той где смерть устала
    у мира отбирать свое
    таю я болью те начала
    что называются житье…
    из бездны где огонь ужасный
    где всех вина – моя вина
    я искупаю грех мой страшный
    что называется война…
    из непременного рассвета
    наитием стиха дыша
    несу я лучик мой - последний
    что называется душа…

    27.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (9)


  13. Віктор Кучерук - [ 2014.08.27 09:26 ]
    Епізод
    Добігає літо до межі
    За яку вагається ступати, -
    З року в рік лякаючись іржі,
    Наче невитравної печаті.
    Причаїлось літо у кутку
    Вічно нетривалої господи,
    І вдихає куряву гірку
    Із поспішно прибраних городів.
    Догоряє літо в синій млі
    Прохололих обріїв світанків, –
    І стає тривожно на землі
    Від її нестерпної мовчанки.
    Відпливає літо в далечінь
    Човником удаваним омани, –
    І негоди непривітна тінь
    Укриває спорожнілу гавань.
    27.08.14


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (16)


  14. Нанея Золотинська - [ 2014.08.27 09:33 ]
    Час на дотик
    2014р
    На дотик час до болю вже знайомий. В самотніх пустощах чекання серед стін із нами в хованки все грається минуле. У снах сміливих мрійливих відтінок надають життю ці ігри. І не знаєш знайдеш їх тіні димні в шафі чи на кухні. Зненацька в очі дивиться із дзеркала минуле, бо гра триває й досі. Та тепер трішки змінились правила. Тепер гравці всі ніби хворі. У параноїдальних приступах думки. Немов у трансі з голосу все виринає щосекунди нове слово. Схвильовано складаю їх в рядки. Немов мої солдати стоять струнко – літера за літерою. Вже готові до війни… і захищають музою із підсвідомості врятоване в пориві творчої недуги – в серці пустоти. Серед усіх – живих чи мертвих – німа та усна є домовленість. Не зупинити. Лиш допомогти пустому серцю тому по вінця чистою любов’ю сповнитись і збутись в мить. Життя. Хоч і з відтінком, певним присмаком знесилення та втоми. Солдатам літерам з листів нікуди не піти. Стоятимуть і далі. Адже для цього автором породжені. Свій час й обов’язок мають ствердно так проголосити в момент потрібний істинну свою повинні. Її несуть в словах своїх в думках уяву збурюючи. Так. Інакше може і не бути. Та точно знаємо усі – нам точно… однозначно не вистачить змоги забути… Ми пам’ятатимем завжди…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Нанея Золотинська - [ 2014.08.27 09:12 ]
    Одна
    2005р
    Мене немає ніде.
    Одна.
    Хвора і ледь божевільна, нічия.
    Світ – то ілюзія.
    Емоції зайві.
    Нерви і мозок знищено на замовлення.
    А серце?
    Полите кров’ю,
    Подане нечистому на сніданок.
    Хтось ще говоритиме про блаженні сльози?

    Може я стала невидимою?
    І тепер мене ніхто і ніколи не побачить?
    От знаходжусь в нестерпній кубічності
    «рідної» реальності й мрію про це.
    Рік. За ним наступний.
    А нічого не змінюється.
    Просто
    Готуєш ті ж самі думки інакше,
    Сама суть – безкінечно незмінна.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Павло ГайНижник - [ 2014.08.26 18:39 ]
    ЧУЖІ ДАРИ ПОЛОВИ
    ЧУЖІ ДАРИ ПОЛОВИ

    Чужі вожді несуть у наші очі піски поло́ви
    З темені крізь ночі. Людські почались ло́ви
    З відусюди. Чужі боги́ полюють навмання
    У пошуках одуреного люду й немовля
    Народжене в дурмані ще не зна, що у тиші́
    Чужі творці задобреного зла лиш за гроші́
    Зкуповлюють майбутнє твого роду
    Й облудливі світи знецінюють природу
    Різдва спільноти. Овації здіймуть чужі гріхи
    Над смертю нації, що при́йшлі тельбухи́
    Засліплена приймає за дари і вимирає…
    З’їдженій душі бракує сили, кволість обирає
    Не гідність боротьби, а гонор заздрості і ту́ги,
    Не чин просвіти – тихий харч прислуги…
    Чужої милості мінлива гра за спокій в нагороду
    Зжирає цінності й зерно життя народу.

    Павло Гай-Нижник
    26 серпня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Інна Ковальчук - [ 2014.08.26 18:18 ]
    "Новоросам"
    Нема отав.
    Лишилися покоси.
    Скільком родинам схід життя задмухав…
    Уже достатньо крові,
    «новороси»,
    оскаженілі герострати духу.
    Уже пророків з’їдено живцем.
    Уже міняли підкорили храми.
    В гіркім ярмі згадаєте про це,
    як западе земля під канчуками…



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (23)


  18. Володимир Сірий - [ 2014.08.26 18:00 ]
    Люди наче хмари
    Люди наче хмари
    По життю пливуть.
    Аж за обрій-старість
    Простяглася путь.
    Білі та грайливі,
    З вітром тет-а-тет,
    Не затінить ниви
    Їх веселий лет.

    Темні плинуть низько
    У грузькій юрмі,
    Над ланами виснуть
    До часу німі.
    А коли між ними
    Тісно , що й не пнись,
    Вигуками злими
    Сповнюється вись.

    Благо, є затишшя, -
    Веселковий стрій,
    Світиться Всевишній
    У красі своїй...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (25)


  19. Ігор Шоха - [ 2014.08.26 17:01 ]
    Зерна історії
    Є біла Русь, і інших є немало –
    мала, велика – там, де нині Рось.
    Московська Русь? Такої не бувало,
    аж поки Київ не завоювала
    орда. Так само й нині. Вже – ось-ось
    об’явиться прямісінько у Раші,
    де унтер-фюрер лізе auf Berg,
    куди ніколи не буває черг.
                   А хто й коли візьме його на зашморг –
                   байдуже, чи Гаага, чи Нюрнберг.
    Востаннє ощетинився напевно
    одвічно войовничий Люцифер.
    І сіє ложні історичні зерна,
    що все своє Москва собі поверне,
    аби пожати аутодафе.
                   Малоросія рипнулась додому
                   і князь пітьми примірює вінець.
                   Але немає блискавки без грому.
                  І нині ще нікому не відомо,
                   кому кадило, а кому кінець.
    Історія захована у міфах.
    Великий Блок і той себе знайшов
    у амазонках і у царських скіфах...
                   А нам – аби наш дух не охолов.
                   Не ради слави, то заради втіхи
                   у нас тече блакитно-жовта кров.

                                  08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.26 16:30 ]
    Розбита мрія
    На ободі красивім чобітка* -
    Твоя оселя – озеро велике,
    Чарівні гори – зелень там витка
    Над плесом величаво-темноликим.

    І ти, як світла хмаронька легка,
    Що у волосся заплела гвоздику –
    У замку, де зубці, як у казках –
    У небі понад лісом напівдиким.

    І я лечу лелекою туди,
    У теплий край, де квіти веснянії,
    Забувши про осінні холоди…

    А там зима в лице з порогу віє
    І прозою шмагає: геть іди!..
    Я не тебе кохав, а тільки - мрію!

    26.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (28)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.08.26 10:26 ]
    Передосіннє


    Іще камінню доростати.
    Уже попалено фураж...
    Пляшки збирають герострати.
    Вивчає білка декупаж.

    Опавутинені горішки.
    Зважнілі крісла, пил, сади...
    Матусі літепла усмішка.
    І курки розпач: "Куд-куди...".

    Скажений пес.
    Холодна м"ята.
    І поклад білий та рябий.
    Є три яєчка...
    Тихе свято.
    Ще м"яч смугастий -
    Бий, не бий...



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  22. Нанея Золотинська - [ 2014.08.26 09:44 ]
    Я – твій соціопат
    2013р
    Я – твій соціопат, замкнений у власному просторі. Той світ навколо мене - домашня оборонна фортеця, вузького призначення, чіткої квадратної форми. Беззупину малюю на стінах фортеці то схід сонця, то зорі осінньої пекучої холодом ночі. Все чекаю, ніби самотня, ніби прозора, безбарвна і не помітна. Ось тут у куточку скрутившись клубочком, прикривщи тільце пухнастим хвостиком – твій соціопат прикидається кицею, і ніби спить. Та все ж підглядає одним оком, чи не зник з мого простору твій образ, чи не змили сльози фарби зі стін. Чи достатньо такої присутності, чи потрібно таке нам призначення. Тут тільки я непомітна та прозора і не боюсь бути наодинці. Тут день триває роками, ночі століттями. Тут сон прикриваю руками, бо розквітає тендітними квітами моя дрімота, така ледь тривка і така ж непомітна. І не знайти підтверджень власного існування – все гадаю – є чи немає. Все не знаю і досі – я сплю чи дрімаю. У чеканнях розчиниться слово, розіб’ється на літери й зникне. Та залишить по собі наслідки, заляпає фарбами малюнки на стінах. Знову ранок розпочне їх реставрацію, світанки та заходи, на які, можливо, заглянеш на хвилинку. Зробиш вигляд, ніби з радістю і на довго. А потім ідеш на англійський манер, не сказавши прощай. І картина на стіні, там є ти і є я. Ми такі невідомі та різні. Я за кавою, димом, питанням та самотністю, мов за вуалями , захована. Не так як ти, все на виду і всім помітний. Гучний такий та галасливий. Коли ти завітаєш знов до мене, я пригощу кавою, затанцюю танцями, солодощами, пестощами. Так з любов’ю, ніжно, невагомо, прозоро – по чесному. Покажу свій куточок, як сплю тут прикидаючись та вкриваюся хвостиком. Надто вже особиста інформація, якраз для тебе. Того, що зовсім не знає мене і не відає душу самотню. Ту, що ховається, замикається у власному просторі, в домашній оборонній фортеці, вузького призначення,чіткої квадратної форми. Соціопат по вуха закоханий у твою нестримність, сидить тихенько в куточку і чекає. Кава холоне, не грає вже музика. Не буде танців. Лишається дим, що закутує, в сни заколисує, просочується всіма шпаринками. Як я чеканнями у тебе просочуюсь кожною клітинкою. Три крапки… - це значить зверни увагу, який сон глибокий, як це важливо, щоб ти звернув увагу і розбудив цілунком, як у казці. Тоді все буде саме так: Вони жили довго та щасливо.
    Кінець.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Нанея Золотинська - [ 2014.08.26 09:10 ]
    Де ти? Ось був лишень і вже немає…
    2014р
    Де ти? Ось був лишень і вже немає…
    Поринувши у справи з головою
    ти втік з буденності моєї
    знову залишивши самою.
    А всі? Куди поділись друзі
    Ті що казали вічні істини
    Немає. Лише тут на одинці із собою…
    Сумую и розмовляю, дихаю і помираю
    А потім оживаю знов… і все сама з собою.
    Безкровна і напівпрозора
    Без крил і німбів – швидше навпаки.
    На вигляд і на дотик квола.
    Застрягши в голові думки
    Нікуди не підуть. Вони ж бо
    Єдині хто назавжди, залюбки
    Залишаться зі мною. Золото
    Душі моєї давно знецінене
    До рівня зовсім непотрібності.
    І документи всі печатками завірені
    В підтвердження гострої необхідності
    Залишити в самотності мене.
    Так шкода. Сумно. Відчуваю небезпеку.
    Вона все стукає у вікна кожен день.
    Добре було б піти відвідати аптеку
    Знайти пігулки там від болю у душі
    Та знаю. Що таких мікстур немає.
    До безнадії знову пишу ці вірші
    А змісту й зиску все життя моє ані краплиночки не знає…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Віктор Кучерук - [ 2014.08.26 08:02 ]
    * * *
    Звично серпень схлипує дощами
    Над принишклим плетивом доріг, –
    І струмки незміряні так само
    Припадають холодом до ніг.
    Ранніх смерків непроглядні тіні
    Владно пнуться всюди навпрошки, –
    І марніють жител білі стіни,
    І в пітьмі ховаються стежки.
    Ні душі не видно і не чути,
    Лиш волога сіється згори, –
    І потроху змінюють маршрути,
    Як і я, серпневі вечори...
    25.08.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (24)


  25. Ігор Шоха - [ 2014.08.25 23:18 ]
    Осіння смута
    Поси́віли ліси. Ось-ось уже і осінь,
    і паморозь паде на чубчики отав.
    Кочує у луги луною безголосся
    зелений шум гаїв і шумовиння трав.

    Полудневіє день. Вересневіє вечір.
    Отарами туман пасеться у полях.
    І манять у полон
                            хмарин жіночі плечі
    з косинкою небес, що падає на шлях.

    За рубчиками нив у перкалі долини
    згасає далина, і на краю землі
    вервечками ключів зникають журавлі
    за лінію боїв, за обрії Вітчизни,
    украявши душі моєї половину,
    курличуть тихий сум і голосні жалі.

                                  08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (10)


  26. Світлана Костюк - [ 2014.08.25 21:22 ]
    Послання до штабного генерала - зрадника
    Пихатий генерале, як живеш?
    Я вчителька, що того хлопця вчила,
    В якого свіжовирита могила,
    В яку ти і сльозинки не проллєш...
    Бо що для тебе сльози матерів,
    Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...
    Тих броників хватало половини
    Аби ти свій мільйончик заробив...
    Жорстокий генерале, як ти міг
    На нари запроторити хлоп`яток.
    Що п`ятий місяць вчились воювати
    Без сну і їжі, падаючи з ніг...
    Вітання ще від сивих матерів
    Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
    Яких дотла чужі палили гради,
    Бо ціль по них хтось все-таки навів...
    Пихатий генерале, зручно так
    В тоновано_броньованій машині...
    У сина твого очі також сині,
    І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
    Ти знаєш, що у кожному селі
    Тепер щодня чекають похоронок?..
    Ти вміло прикриваєшся законом,
    Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...
    Як найманець на цій святій землі...

    19.08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  27. Іван Гентош - [ 2014.08.25 14:27 ]
    Парад Надії
    Відданість і впевненість на лицях,
    Уперед шеренг нестримний рух!
    Є ще порох у порохівницях,
    Сила є, і є звитяги дух!

    Ув очах сміливість і завзяття,
    І любов, і героїзм, і гнів.
    Наше військо – ми єдині, браття!
    Разом подолаєм ворогів!

    Нагинали нас, та не зломили,
    І не залякали – ми живем!
    З кожним днем ми набираєм сили,
    Більшає надії з кожним днем.

    Б’ють серця для України-неньки,
    Із параду – на АТО маршрут!
    Попри всі потуги “воріженьків”
    Свято з нами, справжнє – днесь і тут!

    Вишиванки, марші, однострої…
    Гордої сльози тремтлива мить…
    Слава Україні! І Героям!
    Хай вам, хлопці, у бою щастить…


    24.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  28. Михайло Десна - [ 2014.08.25 14:49 ]
    Плюс
    Наприкінці канікул для дітей
    з цілющих трав не чай, а - Перше вересня.
    Як плюс, ще й у рецепті - ювілей.
    Початок року в школі зосередився.

    А у заступника з навчальних "уз"
    напередодні дзвоника святкового
    твердий, якщо оцінювати, "плюс"
    з відпустки до життя зове книжкового.

    Напередодні... В серпні... Саме в час,
    коли панують настрої хвилюючі,
    вона усіх нас заведе у клас,
    запрошення люб'язно генеруючи.

    У ювілея присмак не вина,
    хоч досвід, як вино, - це плюс, що вистояв.
    На шибениці труднощів до дна
    охочим знищить дар забракне виступів.

    Плюс шістдесят - це мірка для людей.
    Нема межі ані красі, ні мудрості.
    Ми навчимо гуляти ювілей,
    і гадки не було щоб... у відсутності.

    25.08.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  29. Домінік Арфіст - [ 2014.08.25 13:41 ]
    промінчик
    з вершин високого обману
    з глибин таємних молитов
    зализую криваву рану
    що називається любов…
    з країв знесиленої смерті
    з яких немає вороття
    тамую криком біль нестерпний
    що називається життя…
    з безодні де вогонь пекельний
    де всіх вина – моя вина
    спокутую мій гріх смертельний
    що називається війна…
    із неодмінного світання
    де віра таїнством віршá
    несу промінчик мій – останній
    що називається душа…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  30. Любов Бенедишин - [ 2014.08.25 13:36 ]
    Нічний монолог
    Пересохлі губи.
    Ночі глибочінь.

    - Спи, синочку любий.
    В тиші відпочинь...
    Годі вже безсоння,
    вибухів, атак...

    ...синова долоня
    стиснута в кулак.

    - Хай засіє ранок
    мертву пустку снів.
    Хочеш, на сніданок
    напечу млинців?
    Наварю узвару...

    ...запеклася кров.

    - Ой, не тую пару
    ти собі знайшов.
    Кулі-нареченій
    свахою війна...

    Чорна хустка нені.
    Цинкова труна.

    22.08.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  31. Сергій Сірий - [ 2014.08.25 13:03 ]
    * * *
    Скільки коштує тіло,
    У яке, як в мішень, цілить снайпер ворожий?!
    У яку ціну крила
    Душ, що в мертві тіла повернутись не можуть?!
    Чого варта сльоза,
    Як додому вантаж прибуває «двохсотий»?!
    І яка вартість зла,
    Коли цілий народ огортає скорбота?!
    Хто встановлює плату
    За сонячне небо, розстріляне «Градами»?!
    Скільки треба віддати
    Смерті чистих життів, перепроданих зрадами?!
    Дебет-кредит війни...
    І кривавий банкір свій безжальний баланс
    зводить з кількості горя –
    І труна до труни...
    І його не болить жодна згублена доля.
    Та, на щастя, ще є
    В світі те, що не можна злічити грошима,
    Те, що сил додає –
    Світло віри, наповнене рідних очима.
    Є земля, у яку
    Ми вростаєм, як зерна пшеничні, серцями.
    І цю землю святу
    Називаємо лагідно: - Мамо...

    Тож, отим лихварям,
    Що живуть на проценти, окроплені нашою кров’ю,
    Не забрати свобод,
    Не здолати народ,
    У якого і віра, і слава, і честь, оповиті любов’ю!



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  32. Олександр Олехо - [ 2014.08.25 11:23 ]
    Уже скінчилася зима
    Уже скінчилася зима,
    а на душі весни нема…

    Стоїть стіна великих планів,
    підперта вірою людей,
    а політична ера кланів
    рече жагою із грудей
    обмануто-непримиренних
    до слова мови, бо язик
    за ці віки чужої скверни
    до матюків буденних звик.
    Себе зганьбити миті стане,
    але замало для весни,
    яка колись таки настане.
    Одне питання лиш: коли?...

    Час плине болем, криком, гнівом:
    військова рать на рубежі –
    то руський «брат» гадючим чином
    шукає стежку до душі.
    До хати зайде в ніч лукаву
    у берцах кованих вояк
    і розіграє лже-виставу,
    який він лагідний добряк.
    І забере твою вечерю,
    дітей, дружину і коня.
    Залишить долю, злу гетеру,
    і чорне тло сліпого дня.

    То як в одне стулити віру?
    Чи всяка правда є свята?
    Чи знає лихо чашу-міру,
    чи треба випити до дна?
    Моральне наше діловодство
    ховає мінус до плюсів
    і має це як благородство
    живучих доньок і синів.
    Ще не світає. Хижі тіні
    чи утікають, чи грядуть
    і скалить зуби матір тліні –
    безумна смерть її зовуть.

    03 – 08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  33. Нанея Золотинська - [ 2014.08.25 09:10 ]
    Казка про щирість
    2014р
    Кажу завжди, що думаю. Роблю тільки те що хачеться. Цим в щент зруйнована і заплямована репутація. Кінець кінцем мало чим стурбована. Швидче відсутня. У світах своїх закутана, від суспільства я захована. Я – є любов. Закохана у небесну таку глибоку і незвіданну блакить. Тут в хмарки пухнасті закутана дрімаю снами-мріями. Вже зовсім не задаюся цілями і змісту не шукатиму мабуть більше ніколи. Байдуже все, що так нав’язано старанно думкам і пам’яті – забуду, зітру навіки. Тут у світі мрій немає спогадів. Не місце сумнівам й обмеженням. Лише свобода, і глибокий подих геть до країв наповнює легені. Потоки благодаті незкінченної заповнюють пусті колишні форми тіла. Закінчується час застарілих принципів зневаги й конкуренції. Нова єпохо розпочинає часу свій відлік. Тож зло все розуміє, і напевно, тому так зі всих сил пручається. Залишити собі хоч щось, хоч шматочок ним зруйнованого світу. Та цим лиш збурює, активізує вихід з темряви вселюдську свідомісь. До просвітлення кожним кроком резонує простір наших душ. І поки все вже врешті станеться, і та небесная блакить замінить попередні принципи. Тоді нарешті ми поглянемо увись. І всі прозріємо, знов оживемо. Так новий шанс планеті подауємо, збережемо дім свій. А шлях прямий, легкий і радісний знайдем в простій і непорочній щирості.
    А поки все ще не сталось так. Я тут у хмарах, небесами звільнена тихенько подрімаю мріями. І кожним подихом своїм зі всесвітом ставатиму все ближче. Ось такий от дивний сон. Чи казка. Чи утопія. Колись може й реальність.
    Кінець. А хто слухав – молодець. Того до себе гостювати з радістю запрошую. Небесну цю блакить тут покажу, на вашу власну хмарку посаджу і поділюся досвідом із дихання. Разом вчитимемось мудрості. Ми, люди, маєм знати що відповісти Богам на вітання. Ось таке буде зізнання. Цього увесь Всесвіт хоче і я разом з ним, дрібна, та неподільна, його частиночка. Це означає, що так тому і бути.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Нанея Золотинська - [ 2014.08.25 09:02 ]
    Талановита безглуздість
    2014р
    Чия більш характерніща безглуздість? Твоя може, чи ні? Мабуть гадаєш що це мій обов’язок в зізнаннях бути коротшою і лаконічно виражати всі свої думки. Так в цім і зміст увесь безглуздості такої, на власний манер. Тому й серед потоків тілесних мандрувань бездушних кожного – я йду одна й самотня. Хоч і сміюся й всім розказую , чи то сумую, співчуваю… то що… та діалог відсутній. Кожен із нас так само сам один крокує звичними маршрутами – із дому десь, кудись і знову повертаєшся. І з ранком наступним починається такий самий новий твій день… ми життя звично міряєм годинами і кроками. Серця так з легкістю і шармом ранимо і в друзки б’єм. Ми жадібні, хоч іноді буваємо і лагідні, та все одно чекаємо у відповідь все теж. Самі собі не віримо. Та мабуть і не знаємо ким і коли буваємо, яку роль знову граємо. Костюм і макіяж,о ні,пробачте, грим - і ось! Та в дійсності напевно й здогадатись, а зрозумівши в те повірити складніше ще – ми не актори тут, і навіть вже не глядачі. У цім театрі дивних правил і нелогічних принципів ми тільки реквізит.
    Тому далекі і бездушні… так один одному ми близко та не знаємося зовсім. Зі збайдужілими обличчями все вибираєм – м’со їсти , чи може краще овочі. Так заблукали, що напевно, вже майже сліпі від лісу брехні та темряви. Такі замучені й сумні до любові чеканнями й пристрасті спрагою. Не знаємо шукати де себе і шлях знайти де свій. А як кожному хочеться відчути сутності істинної цілісно, та час іде і все лишається на той же такт. Між душами і світом все втрачається контакт. І Всесвіт гине…
    Давайте вже припинимо цей дивний і незвіданний потяг да важливого – дивної звички саморуйнування. А порятунок починається з малого кроку – просто зізнання у тупій безглуздості такого існування. І сказати, випрямивши гордо спину, самому собі – «Може вже досить?» і починати діяти. Настав цей переломний і жаданий час до змін!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Олехо - [ 2014.08.25 09:36 ]
    Пародія на "В двадцать одно..."
    шопинг в Жмеринке...
    на троих
    и утро с похмелья в Полтаве
    не пофартило
    бубны валет
    насмерть селедкой изгажен

    мутно в стакане
    глотком
    пыжится брызнуть
    с гортани
    все остальное
    потом…
    молодо-зелено
    грани

    ах двадцать два – перебор!
    кто вы – зверушки попойки?
    хочется за бугор
    Мир –
    а навстречу Я
    с койки…

    25.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.08.25 09:43 ]
    Метафізика


    Війни за карту броунівський рух.
    Діди і коні під гарячим градом.
    Лелеки, що втрачали дах і слух...
    І шахер-махер серед шоколаду...

    Назвуть героєм, зрадцею - чорт зна.
    Ще на бинти росте чужа бавовна.
    Спустіє, в дощ наповниться казна...
    Тебе кудись женуть під знаком Овна.

    Не вибивайся з димної товпи.
    Мов маятник - різак.
    Плюгаві площі.
    Запродані пороги і степи...
    Безрука Хівря хартії полоще...

    Час руйнував Помпеї, Вавилон...
    Ну що йому твій дім, дитя, нейрон?


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.08.25 09:11 ]
    Соло


    Себе не пригаси. Горіння – соло.
    Вітри розвіють сум і попілець...
    І буде правда – без`язика, гола,
    Як придиванний вигнутий стілець.

    І десь отам, де жаб`ячі хорали,
    А діда Оха погляд – мов ропа,
    Гойднуться ті, що красно помирали,
    І скаже перша з мокрих:«Ти сліпа»...

    І буде небо, птахолови, сіті.
    Мов тога Аристотеля, туман...
    І ти стечеш у рідне буйноцвіття,
    Де бюст Родена гріє клептоман...

    А поки що – висвітлюй всі кути,
    Де пута, кості, тупіт пустоти...





    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  38. Галина Гнатюк - [ 2014.08.25 07:20 ]
    Ой горлице сива на явора всохлім гіллі...
    ***
    Ой горлице сива
    на явора всохлім гіллі,
    Кого ти гукаєш,
    якої заблудлої долі?
    Чиє то життя
    одмінилося маками в полі?
    Ой горлице сива,
    тривого моєї землі...

    Чиї ото коні
    потомлені біля воріт?
    Чия в тобі душенька
    б'ється крильми, наче пісня?..
    А птаство у небі
    кричить і вирує зловісно,
    І десь поза нами
    вогнями займається світ.

    Бо десь поза нами
    у білому світі війна,
    І мати голосить:
    - Куди ж бо, синочку, пішов ти?..
    Ой то не китайка -
    покрита труна синьо-жовтим...
    Дивись-но, Донбасе,
    яка твоя "русска вєсна"!..

    Із битви до неба
    ідуть відчайдушні сини...
    На їхніх могилах
    і ми
    упадім на коліна!..
    Ой горлице сива,
    не квиль,
    не ридай,
    не кляни -
    То обрана Господом
    Мука
    моїй Україні!..
    24.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (12)


  39. Роксолана Вірлан - [ 2014.08.25 02:04 ]
    Характерник ( магосвіт)
    І чаїною мовою моря, і кострища знаком-
    з білокостя виспівуйся, з крови скипай! Виходи!
    І собою здійнявшись, чіпайся за віру окляклу-
    над прострації урвища - за понадземні сади.

    Там, де гнізда покинуті чорно вколисують серпень,
    розгіляччя дубів зашивають обранений схід.
    Одягни, характернику, тіло -допіру розтерпле,
    облачися у сонячну збрую на довгий похід.

    А із обрію простір виглиблюй гострінню зіниці -
    це твій день ясновиджений - час уселенських боїв.
    Зісковзнулі життя молоді з доленосної спиці -
    перезвуч на своїй - на струні - відродились щоби.

    У поніччі муругім і променем утлим не гребуй,
    зо світіння найменшого вигостри нерва мечу.
    І, давай-но, упирю не вибачим кромсання Неба!
    Не забудемо рострілу кревного в ніч Корочун.

    Ревно вилюби тут - на калиновім гніздищі волі -
    яко ніжну коханку, що всеянголіє тобі-
    до стеблинки, до крихти, до одуру, щему, до болю-
    рідну землю - осоння й блавати її голубі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  40. Микола Дудар - [ 2014.08.25 00:53 ]
    В двадцать одно...
    кастинг в Париже…
    банкет
    и сладкое утро в Каннах
    надо же
    чирви валет
    августом видимо ранен...

    тихо в ладошке
    комком
    ежится прыгнуть
    с колоды
    хочет на Родину
    в дом…
    молодо - зелено
    годы

    ах эта прелесть - Олимп!
    кто вы - "валеты", "шестерки"?
    Божетворящий, я влип
    Мир --
    а навстречу Ты
    с горки…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  41. Інна Ковальчук - [ 2014.08.24 22:51 ]
    ***
    Не озиратися. Доволі.
    Тримати паузу до сказу.
    Слова, народжені із болю,
    топити в повені образи.

    Квапливо кидати за ґрати
    надії, нібито звичайні,
    і знов беззахисно стояти
    під куполом свого мовчання.

    На грудях тугу колихати,
    таку довірливо дитинну…
    Мовчати змучено, затято,
    і помирати щогодини…



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  42. Домінік Арфіст - [ 2014.08.24 22:41 ]
    дитяче видіння
    …загойдалась вишні гілка
    білі квіти – білі крила
    янгол шепче тихим вітром
    руки в руки беручи:
    «море є – шукай вітрила
    ти не хлопчик – а сопілка
    у вустах любові-мови
    линь світами – і звучи…»
    …від піщини до перлини
    і пустеля і сироко
    від молитви до мовчання
    захлинаються вуста
    Бог приходить одиноко
    через посмішку дитини
    і веде до воскресіння
    через таїнство хреста…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  43. Татьяна Квашенко - [ 2014.08.24 18:31 ]
    Сергей Осока. Тетка осень. Перевод с украинского
    Тетка осень мягкого настелет –
    Светляки, глядишь, и наверху…
    Девки голосили по измене.
    Бабы же крестились по греху.

    Голубые ль, карие – заспятся,
    Вымочив ресницу не одну.
    И устам не все поди бояться -
    Целоваться с далью на кону.

    Вот еще бы повстречались детки –
    Да навстречу хуторской старик:

    - Что ты жгла, дочурка?
    - Кра́сно лето.
    - В сумке что?
    - Гнилушек семерик.


    24/08/2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  44. Віталій Ткачук - [ 2014.08.24 16:43 ]
    в дощі
    Україна в дощі
    до кожної нитки
    намоклої вишиванки
    розтікається медом-сіллю
    засипає чарівним зіллям
    задмухує вітром
    поранення рани ранки
    України в душі



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  45. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.24 10:43 ]
    ...
    В очах
    Без дна
    Без не
    Без хочу
    Без дій
    Без плач
    Без слів
    Тебе

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  46. Опанас Драпан - [ 2014.08.24 09:23 ]
    шинкарка-осінь


    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  47. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.23 20:22 ]
    ***
    Реве чорна стрічка
    Мрій моїх річка
    Тече
    Гудить мене подив
    Вказівок кому узгодив
    Невже
    Вістить часу синім криком
    Аж насправді їх осінь безлика
    Моє …
    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  48. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.23 20:32 ]
    ***
    Плету незайману тривогу,
    Зігріє місяцю стопу.
    Шнурівками зв’яжу убогу
    Сонливу слізну надкрасу
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  49. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.23 15:20 ]
    «Щасливий, мамо, той, хто за Вкраїну В бою нерівнім голову поклав».
    А люди співчувають, не лукавлять,
    Підтримують її усім селом.
    Молитись не втомилася – напам’ять
    Вже дев’яностий вивчила псалом.

    Щодня: «Живий», - у слухавці лунає,
    То матері на душу, як бальзам,
    Та спокою і радості немає,
    Немає ліку вилитим сльозам.

    Пройшло вже дві ротації в частині,
    Не їде син додому, хоч і час.
    «Ми, мамо, у такій тепер місцині,
    Не випустить живими ворог нас.

    А що їмо? Одна сільська бабуся
    Картоплі з салом вчора принесла.
    Ми з хлопцями наїлися від пуза,
    Шкода, що далеченько до села.

    А гради луплять без кінця і краю,
    Помітно поріділо у строю.
    Коли щоденно поруч смерть блукає –
    Звикаєш і сприймаєш, як свою».

    Помалу гнали ворога, і скоро
    Десант із Миколаївських рядів
    Відрізану частину коридором
    З ворожого оточення відвів.

    Прийшов додому син – живий-здоровий,
    Обличчя потемніло на вітрах,
    Та складочка закралася між брови,
    А матір не лишають біль і страх.

    «Яке це щастя, сину мій, дитино,
    що ти живим прийшов з пекельних лав».
    «Щасливий, мамо, той, хто за Вкраїну
    В бою нерівнім голову поклав».

    Розраджує, втішає сина вперто,
    Надія, наче свічка, мерехтить,
    А син укотре: «Мамо, легше мертвим,
    Бо вже не мають спогадів – страхіть».

    Проклятий ворог все-таки уцілив,
    Не знаючи, що є всьому межа.
    Вернувся син з війни живим і цілим,
    Та кровоточить хлопцеві душа.

    (Присвячується Марії Т. та її синові Володі)


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  50. Віктор Кучерук - [ 2014.08.23 14:49 ]
    Ненажера
    Ніхто не відає, на жаль,
    Ні в Києві, ні в Будапешті, –
    Коли насититься москаль,
    Або подавиться нарешті?
    Усе, що міг, до себе згріб
    В Європі він і за Байкалом,
    Але, як мовлять, прісний хліб,
    Якщо їси його без сала.
    Це ненажеру так гнітить
    І буде мучити до згину,
    Що він не дасть спокійно жить
    Уже ніколи Україні...
    23.08.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   704   705   706   707   708   709   710   711   712   ...   1806