ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2014.06.20 06:45 ]
    мамо мамо
    мамо мамо
    все так само
    ранку гамір
    світла цвіт
    синє поле
    понад нами
    серця камінь
    й білий світ

    мамо мамо
    до без тями
    біг сльозами
    в горі збіг
    дихай рідна
    і кохана
    я твій сон
    і оберіг

    мамо мамо
    дзвоном храму
    щемом ями
    ріже біль
    запеклося
    між устами
    недоказане
    тобі

    мамо мамо
    все так само
    світла рани
    тілом слів
    синє поле
    понад нами
    серця камінь
    й пух землі

    25 Лютого, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  2. Світлана Костюк - [ 2014.06.19 23:03 ]
    Вибір є...
    вибір завжди залишається що не кажи
    хочеш лети над прірвою хочеш біжи
    хочеш рятуй невбитого хочеш вбивай
    хочеш топи в надмірностях ниций свій рай
    вибір завжди залишається вибір є
    здатне в пітьмі світитися серце твоє
    може добро ділитися поміж людьми
    світ цей змінити можемо тільки ми
    може ще нами пишатися батько Тарас
    він же і досі ще молиться кревно за нас
    в бронзі йому незатишно холодно так
    душу свою розхристану носить навспак
    рани новітні скапують у блакить
    доля "рабів" беззахисних ниє болить
    гасла людей не змінюють заклики теж
    ангели крила спалюють в пеклі пожеж
    вибір завжди залишається що не кажи
    тільки
    не будьмо схожими
    на муляжі...
    18.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  3. Ігор Павлюк - [ 2014.06.19 21:18 ]
    * * *


    Як у червневому гнізді,
    У серці тихо.
    Жучок біжить он по воді.
    Зозуля дихає.

    То шум, то сум,
    То ліс, то лис,
    То ніж, то ніжність.
    Ми тут стріляли і пили
    В корчмі престижній.

    Веселі свічі тут димлять,
    Курви у масках.
    Не матюкається тут, бл…
    Лише кіт Васька.

    Лежить собі,
    Товстий, мов пан.
    Він «жись» побачив…
    Брав не один отут болван
    У долі здачу.

    Між світом цим і світом Тим
    Завис хтось круто.
    Хтось був язичником святим,
    Хтось пив отруту.

    Як Бог язичеський,
    Він знав
    Болючі щастя.
    Але тоді була весна –
    Швидка, як Настя.

    Тепер оголені хрести
    Дерев осінніх.
    І хрест когось почав рости
    В калинній сині.

    А поряд мій,
    Такий простий,
    На нім гніздечко.
    Помилуй, Господи, й прости
    Дурну овечку.

    Вона траву шукала там,
    Де чорний камінь.

    Корчма згоріла.
    Виріс храм
    З крильми-руками.

    15 черв. 14.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  4. Ірина Саковець - [ 2014.06.19 20:20 ]
    Сьогодення
    І сон, і біль, і порожнечу
    не змиє дощ. Самі хрести…
    Цей світ узяв собі на плечі
    в стократ, ніж може понести.

    І ночі траурна хустина
    покрила не одне чоло…
    Даруй нам, Боже, з України
    зігнати первозданне зло!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  5. Роман Коляда - [ 2014.06.19 19:47 ]
    Любов у пташиній пісні
    Ти прилітаєш до мене зранку
    Співанкою пташиною на світанку,
    Квіткою розквітлою біля ганку,
    Сну недобаченого уламком.

    Вітром лоскочеш на вікні фіранку,
    Співаючи для закоханих колисанку,
    Втішаючи непереможену бранку
    Довіку заховану у високому замку.

    Ти встановила найвищу планку
    Для серця мого невимовно п’янко,
    В ланцюгу випадковостей неодмінна ланка
    Обійми мене, любове моя, поцілуй зранку.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  6. Валерій Хмельницький - [ 2014.06.19 08:50 ]
    таїна (КСПЛ-15)
    а на межі волошки зацвіли
    а на волошках бджоли мед збирали
    поміж волошок бігав я малим
    що й чубчика не видно за житами

    а я ставав навшпиньки біля діж
    і зазирав у їх овальні зали
    і повторяли гучно чим скоріш
    ті діжі все що їм тихцем казав я

    а я по стовпах гепав камінцем
    гуділи довго стовпи телефонні
    але ніколи жодному про це
    не розповів у рідному районі

    і вам я теж не видам таїни
    як ми одні із усього загалу
    малі ще зовсім отже і дурні
    з піонертабору додому утікали


    18.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  7. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:53 ]
    сотня
    розбий намети
    людей — на сотні
    б’ють водомети
    і дзвін Господній

    цей крематорій
    на страх і шини
    майдан говорить —
    здригайте стіни

    майдан у серці
    майдан де душі
    він без комерцій
    а є — бо мусить

    болить і гріє
    скипає гнівом
    у веремії
    і на відспівах

    лунає славнем
    і Слава Богу
    з новин останніх
    ідемо вногу

    спокійні кроки
    як світла в хату
    ми сильні поки
    вікон багато

    ці вікна — очі
    де ширм немає
    ми волеточим
    і проростаєм

    у бій кістками
    крилом правиці
    з могил вінками
    з-за ґрат в’язниці

    а ворог лютий
    хорти голодні
    зникає сутінь
    палає сотня

    12 Лютого, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (11)


  8. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:02 ]
    зима мов чобiт
    зима
    мов чобіт
    межи ребра б’є
    без гільйотини
    ніч —
    не Робесп’єр
    без права жити
    несумісне —
    факт
    ще цвях
    не вбито
    ще не з дуба
    фрак
    а вже сідає
    на повіки сніг
    доріг немає
    є межа для ніг
    біда за нею
    мов пташиний грип
    розп’ята тиша
    від щитів
    до шиб

    я бачу те
    чого би не хотів
    обличчя смерті
    почерки катів
    і дим від шини —
    відчаю стіна
    в очах мужчини
    сльози і війна

    я відчуваю
    силу кулака
    побите тіло —
    наслідки совка
    і у руці
    запалений коктейль
    і той мороз
    що шкірою іде
    виходить мужністю
    що не втече
    бо поруч
    янгола з хрестом
    плече
    бо все на світі
    має час і сенс
    повітря кляп
    гопак і декаденс
    гарячий чай
    щоденний втрати струп
    і знятий з “йолки”
    мов окраса
    труп

    я поглинаю біль
    корінням літ
    і тане серце
    а від крові —
    лід

    хай сонце
    заховалося в мені
    у язиках його
    згорає гнів
    і на щоку
    вихлюпує любов
    одна вона
    нема у ній "або"
    то зріє дія
    то звіріє лють
    та мало слова
    впасти королю
    та мало муки
    народити те
    що не згорає
    і у рай веде

    маяк — мобілка
    SOS для барикад
    і вже не кілька нас
    а вогнепад

    зима вчухає
    мов у дроті
    струм
    до тої миті
    я вагання стру
    де біль не ріже
    як наруга тне
    де камертоном —
    найголіший нерв

    30 Січня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  9. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:22 ]
    зi собою на ножах
    зі собою — на ножах
    квит за квит — зі світом
    з мене бідний урожай
    та добротний вітер

    бо себе вже не боюсь
    і живу прозоро
    просто вивітрився глузд
    отверезів сором

    в небо ближче ніж на хрест
    а до слова — видих
    то ж беруся за старе —
    збовтую кориду

    і вона в мазках ‘оле’
    зрушує полотна
    де телець неначе лев
    на життя голодний

    я рішучий матадор
    публіку потішу
    в серце бачу коридор
    наче риму віршу

    не бракує смакоти
    втраченої крові
    розолеєні роти
    йти на біс готові

    їм — на біс мені — до сліз
    від останніх півнів
    у кориднім ремеслі
    шпага й роги — рівні

    і колись умовкне зал
    від інтриги ситий
    похитнусь при образах
    ніч мені світити

    кажуть що від свічки день
    а від слова — вітер
    кажуть — дощ як не іде
    то збігає світом

    17 Січня, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  10. Роксолана Вірлан - [ 2014.06.19 02:19 ]
    Чи ж я не зашептала кулі? -( в орбітах честі)
    Чи оберіг тобі не намолила?
    Чи вишиванку не зацілувала,
    що трасери урвали неба схили –
    кервавих сонць розгублені опали?
    Чи я не зашептала кулі снивом,
    не прала у набілах щастя наше,
    в долоні не зловила пір’я сиве
    на добру звістку?

    То чого, зволавши,
    так важко впали чорні-чорні роси?!
    Розлили тіні душу в обрій ночі,
    петляє місяць в зірному ґоґозі
    холодним свідком всеперевоплочень,
    і вже немає сліз, волання тільки…

    Бліді поганки – світлові ракети.
    Висотую з огню відваги мірку
    (лише би ще запіли півні треті,
    лише би це усе-усе наснилось,
    затихлий кулемет заграв би знову),
    здіймаю зґарду, повну помсти й сили
    над вражі ріки, ріки краплакові.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  11. Олександр Обрій - [ 2014.06.18 21:50 ]
    Вплітаючи вітри в густе волосся
    Вплітаючи вітри в густе волосся,
    Картинок безмір прагну там сховать,
    Стою, немов напружений філософ, -
    Зусібіч - як фігура воскова,

    Голублю шовковисту косу м'яти,
    Обабіч - неспокійна бистрина,
    Обабіч річкове шумить сум'яття,
    Ревуть порогів пащі без принад.

    Ген, листя наїжачила, мов лицар,
    Півберега вдягнувши в камуфляж,
    Поважна трав'яна полів цариця, -
    Вельмишановна пані Конопля.

    Хлюпоче гучно в серці синя купіль,
    Співають пісню сиві буруни
    Про те, як з небом хороше укупі,
    Як сокіл їх від кривди боронив,

    Як за кавалком хмар новий кавалок
    Тікав чимдуж, мов ниций інтервент,
    Як Сонце вийшло, верби повставали,
    Здійнявся шум пернатих теревень.

    Стою - натхненний кінооператор,
    Тут пам'ять - плівка, простір - тут актор,
    Тут кожен може ракурс обирати,
    Та ролі перевершити - ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  12. Богдан Манюк - [ 2014.06.18 19:37 ]
    Біль
    В порожнечі від ночі – ні знаків, ні значень,
    підвісна переправа та й годі – мужній!
    А тим паче тріщать карабіни, тим паче
    на висотах таких і туман полотнів.

    У свічаді небесному чорна година
    пориваннями в яву і сутінню в яр.
    Не зірвися і скрипом зійдеш павутинним,
    що під ранок у відра збирає сміттяр.

    2014р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18)


  13. Олена Балера - [ 2014.06.18 16:00 ]
    ***
    Задумливе небо дощами писало промови,
    А потім сліпило блакиттю і ніжністю хмар,
    І сонця клубок розпускався промінчиком знову,
    І день-живописець пейзажами світ обіймав.

    Хоча й ненадовго, хотілось радіти хвилині,
    Заплющував очі на це розуміючий час,
    І тим делікатно надію давав на спасіння,
    І вигляд робив, ніби швидкість повільно втрачав.

    Подій пересічних і доль випадковий перетин
    Кружляв хаотично, але не тривожив думки,
    Бо розум губився у вирі невидимих плетив...

    Кордон міжхвилинний такий неймовірно тонкий!
    А звисока хмари дивилися, наче естети,
    Одягнені в біло-блакитні небесні шовки.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  14. Роман Коляда - [ 2014.06.18 14:17 ]
    Я п’ю любов
    Я п’ю любов немов терпке вино,
    Визбирую пилком з ранкових квітів,
    Вичитую з твоїх постів і твітів
    Сценарієм незнятого кіно.

    Я бавлюся любов’ю як дитя,
    Що об вогонь не обпікало руки,
    Не плакало від горя і розлуки
    І не пізнало болю від життя.

    Свічуся від любові, наче мідь
    Розплавлена, аби постати дзвоном
    І бачиться мені, що квітне льоном
    В твоїх очах небес і снів блакить.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  15. Наталя Мазур - [ 2014.06.18 13:30 ]
    Вкрадена весна
    Тривожні вісті чути кожний день,
    На сході небо палиться війною.
    Все менше посміхаємось. Пісень
    Вже не співаєм. Вітер пеленою
    Здіймає сиву куряву. Несе
    Чимдуж увись, мов має з того користь.
    На серці камінь. Чом на світі все
    Купується і продається?
    Навіть совість...
    Тьмяніє небо. Хмари дощові
    Заплуталися в кронах осокорів.
    Змарніла тінь ховається в траві
    Високій, соковитій, свіжій...
    Скоро
    Настане літо. Вкрадену весну
    Ніхто не верне. Час летить, як сокіл.
    А нам би пережити цю війну,
    А нам би мати мир в душі і спокій.

    12.06.2014 р.
    Поїзд Запоріжжя-Львів


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (19)


  16. Дмитро Куренівець - [ 2014.06.18 12:35 ]
    Пупін (Недитяча казочка)
    У тисячолітнім царстві,
    у старому федерастві,
    у палаці, що в Кремлі,
    жив маленький Пуп-землі.

    Звався він попросту – Пупін,
    був не Глупін і не Тупін;
    мріяв він багато літ
    зфедерастити весь світ.

    Замість серця – Газотрубін,
    нікогісінько Нелюбін
    і настільки Скупін Пуп,
    що вдавився би за руп.

    І ще й вельми був Підступін
    та поклав Багатотрупін,
    а найбільше він згубив
    названих своїх братів.

    Мов останній Козолупін,
    імідж свій спаскудив Пупін:
    так до крісла прикипів,
    що геть-чисто опупів.

    Ось вам казочка страшненька,
    і мораль у ній одненька:
    БУДЕ ПУПІНУ – ПИПЕЦЬ!..
    А хто слухав – молодець…

    06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  17. Тимофій Західняк - [ 2014.06.18 10:34 ]
    Без тебе
    Г.К.
    ***
    Немає спокою
    І сну,
    Розбите серце
    Без любові
    Іде щоранку
    На війну,
    І ладне битися
    До крові…
    Воно ступає
    Босоніж
    Наосліп
    По вогні і леді,
    Щоби приховане
    Раніш
    У ньому ти
    Могла розгледіть.
    Так легко
    Відповісти «ні»,
    Так важко «так»
    Чекать щоночі,
    Вертать до дому
    По війні,
    Де жить
    Не можеш
    І не хочеш
    Без тебе…

    18 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  18. Валентина Попелюшка - [ 2014.06.18 10:16 ]
    Дай, Боже, миру Україні!
    Дай, Боже, миру Україні!
    Скажених звірів зупини.
    Невидимі ворожі тіні
    Хай не роздмухують війни.

    До кого руки простягати?
    Кого просити? Тільки Ти
    Від кулі захистиш солдата
    І діток зможеш вберегти.

    Чому найкращі люди гинуть?
    Даруєш рано крила їм.
    Хто ж буде завтра Україну
    Здіймати з попелу, з руїн?

    Прошу Тебе, Небесний Отче,
    (Земні не квапляться мужі):
    Хай нашу землю кат не топче,
    Хай підуть геть усі чужі.

    Я не кляну вороже зілля,
    Вже прокляла - за те прости.
    Спини, благаю, божевілля,
    Мою Вкраїну захисти!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  19. Віктор Кучерук - [ 2014.06.18 10:15 ]
    Горе
    Стали нижчими гори
    І мілкішими ріки,
    Як побільшало горя
    Скрізь без міри і ліку.
    І від плача навколо,
    І від крику без краю, –
    Спазми розпачу й болю
    Кожне серце стискають.
    Повні віри живої
    В славу й міць України, –
    Помирають герої
    За свою Батьківщину.
    15.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  20. Іван Гентош - [ 2014.06.18 08:10 ]
    пародія « Нічний художник »

    Пародія

    У грудях радісне й тривожне –
    Що значить мати добрий хист!
    Тепер ти знаєш – я художник,
    А думала – співак-артист!

    Малюю звечора і зрана –
    Немає втоми! В чому річ?
    Ще запримітив я, кохана,
    Найліпше малювати ніч.

    І уночі. Удвох, з тобою.
    До ранку не ловити гав,
    І темпераментно, з жагою,
    І щоб ніхто не заваджав!

    Найліпша ніч – чорніша сажі,
    Політ до зір і шум аорт!

    Вночі вдаються нам пейзажі,
    А ранком тільки... натюрморт…


    червень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (27)


  21. Юрій Лазірко - [ 2014.06.18 05:33 ]
    Коли би богом був поет
    Коли би богом був поет,
    його рядки — за херувимів:
    дорога в небо — не хребет,
    а серце вигнане на рими.

    Його душа — тремка сльоза,
    а очі — на плаву лілеї.
    Чумацьким Шляхом на возах
    він віз би ямби і хореї.

    Його воли — добро і зло —
    спрокволу йшли б і ремиґали
    подій і видумок зело,
    жовтеньку пресу і канали.

    Коли би богом був поет:
    повимирали би всі війни,
    коштовних не знайти карет,
    зате кордонам стало б вільно.

    Почеснішали глянь мужі,
    женуть жінок галопом в музи.
    І ті не в’ються, як вужі,
    на ложі шлюбного союзу.

    А діти — виводки лелек
    і гусінь виспана в капусті —
    у ельфів бавляться, і шле
    їм сонце лист — веселки усміх.

    Коли би богом був поет:
    він світ відмив би аж до правди,
    засклив би вікна у сонет
    і світлим сном розмалював би.

    Де річка пробігає псом
    домашнім добрим і кудлатим,
    в зубах оговтується сом,
    в очах вирують соменята.

    А вулиці тонка струна
    бринить безмежно і не рветься,
    по ній не котиться труна,
    не остигають грані серця.

    Де кожен день — Різдво і Спас,
    а ніч — не ніч — Христові Страсті.
    Де все завжди — як в перший раз,
    але невичерпно і настіж.

    8 Січня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  22. Ірина Саковець - [ 2014.06.17 22:17 ]
    ***
    ріки
    рóки
    крики
    кроки
    не стихають за дверима /
    знову
    наче
    ненароком
    генерує серце рими

    ризи
    кризи
    грози
    візи
    смерть гуляє на кордоні /
    ронять
    óбрази
    мов гільзи
    звуки клавіш монотонні

    гамір
    армій
    нари
    рани
    рвуть нитки як зілля мойри /
    рваним
    віршем
    на екрані
    розіллється лемент горя

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  23. Катинський Орест - [ 2014.06.17 17:58 ]
    Я пам'ятаю --- Був тоді Матріархат...
    ****************

    Я пам'ятаю ---
    Був тоді Матріархат
    І продавали чоловіків на базарі...
    Стояв їх довгий такий ряд
    І всі чомусь одні лиш знищені старі...
    А перед ними ходять старі дами
    Й випитуються хлопців молодих
    Та заглядають,
    Щоби був з зубами,
    Якщо сподобався котрийсь із них,
    Та ще питають ---
    Чи уміє танцювати,
    Це обовязково...
    Чи знає Камасутру і поезії ази?
    Чи знає, як звучить це на латині слово?
    Чи знає хтось рецепти для краси?
    Торговець-дама курить сигарету
    І спльовує крізь зуби
    Й матом гне:
    "Це не бордель Вам,
    Раком Вам карету,
    Це --- роботяги прості..."
    Й когось із них б'є...
    "Ну, чого вилупився,
    Як ніби примадонна,
    Чи сексуальний супер-пуп герой?"
    А той відповідає тупо,
    Ніби муха сонна:
    "Я --- Вася, чорнороб...
    І я --- отстой..."
    Всміхаються всі задоволено та мило
    І хтось купує Васю,
    Щоби ним,
    Рецепт записаний новий
    Провірить
    І зварити мило
    Для омолодження ось чоловіком цим...
    А я стояв і терпеливо парасольку
    Над дамою із песиком тримав ---
    Я думав про життя,
    Про Камасутру,
    Танець польку,
    Яку лиш вчора голий
    Перед гостями скакав...
    -----------------------------------------
    2014; PARIS (Hopital de la Salpetriere)
    -----------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Катинський Орест - [ 2014.06.17 17:10 ]
    Свобода...
    ************

    Свобода --- це не то,
    Що вам дали, щоби її якось трохи мати...
    Свобода --- це то,
    Що у вас не можна НІКОЛИ вже відібрати...
    ---------------------------------------------------------
    2014; Paris ( BnP )
    ---------------------------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Володимир Сірий - [ 2014.06.17 16:32 ]
    У тім краю
    І згадок дощ, і пил бажання,
    І сон знеможених тривог
    В епоху мрій щасливих манять,
    Де біль і втіха - все на двох.
    Там долі птаха стоголоса
    Віщує мир похилим дням,
    І обмиває в чистих росах
    Себе душа з гріховних плям.
    І п"ядь життя стає стезею,
    І подих - повівом сторіч
    У тім краю, де ти моєю
    Була в коротку юну ніч...

    17.06.14



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  26. Іван Потьомкін - [ 2014.06.17 16:22 ]
    Батьківські забаганки
    Доки батьки не перейшли у рай,
    Ти їм по змозі потурай.
    Курям на сміх їх забаганки...
    Щоб ти хоч раз на тижні подзвонив,
    А ліпше – щоб одвідав.
    Щоб одягавсь не всупереч погоді.
    Щоб на онуків не гримав без причини.
    Щоб їв не стоячи, позиркуючи в книгу.
    Щоб не ганявсь за кожним підробітком,
    А більше про здоров’я дбав...
    Ну, ще з десяток настанов і просьб.
    Якщо не плюсувать, не так уже й багато.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  27. Тимофій Західняк - [ 2014.06.17 10:34 ]
    Коли струни мовчать
    ***
    Коли струни мовчать,
    То говорять гармати,
    І на день насувається
    Морок і мла,
    І лихе відчуває
    Кохана і мати,
    А інакше – як бути
    Би нею могла…

    17 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (7)


  28. Тимофій Західняк - [ 2014.06.17 08:40 ]
    Життя, як воно є
    ***
    Він їй хотів віддати серце й душу,
    Вона йому сказала: «Зачекай,
    Я тут завершить справи певні мушу,
    Ти їх у себе трохи потримай»…
    А цей «товар» псується надто швидко,
    І без кохання довго не лежить,
    Згоріти може (так бува нерідко),
    І на друзки розлетітись за мить.
    А ще – боїться холоду й розлуки,
    Самотності, мовчання і ночей,
    Коли не можуть обійняти руки,
    І очі інших бачити очей…

    17 червня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  29. Аля Кондратенко - [ 2014.06.17 01:35 ]
    Крестоносец
    Сними с меня свой крест
    Он слишком долго и безжизненно висел
    Хочу вдохнуть полной грудью
    Я давно вынашивала этот протест

    Жизнь это война
    Каждого человека с самим собой
    Надень скорее шарф


    Сколько не спетых мелодий
    Сколько не сыгранных сцен
    Антрактов
    Аншлагов
    Пауз

    Столько трагикомедий
    Столько ужасных полотен
    Сотканных из наших умов


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  30. Лілія Ніколаєнко - [ 2014.06.16 19:22 ]
    Останній вірш...
    Останній вірш. Думок гарячий біль.
    Палац вітрів зруйнований прозрінням.
    Душа вагітна тишею безсиль.
    У серце ж без гріха – летить каміння.

    Останній грім розірваних небес.
    У літерах-дощах – печальна сповідь.
    Не прийме жодна із твоїх адрес
    Дарунку запізнілої любові.

    Останній Рим ілюзій упаде.
    І винесе сумління грізний вирок.
    А спокій... Не знайду його ніде.
    Та відпущу рядки в далекий вирій.

    Останній лист у вічність – епілог,
    Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
    Не буду я у списку перемог.
    А ти не вчиниш цей блаженний злочин.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  31. Олександр Обрій - [ 2014.06.16 14:14 ]
    Йому би у небі зоріти
    Йому би у небі зоріти
    Ясним електронним таблом,
    Йому би з небес лазуриту
    Зірвати погорди апломб,
    Йому б віщувать: "Схаменіться!"
    В тісному вагоні метро,
    Йому би без військ, амуніцій
    Зійти преподобно на трон,
    Його прокляли би монахи,
    І тицяли б дулі богам,
    Та він не боїться анафем,
    Бо що йому купка доган?
    З планети летить бумерангом
    І палить свічки зоряниць,
    Стрічає красу буйних ранків,
    Вмиває росою лани...

    Він власну реальність голубить,
    Він бога різновид, а отже, - з ним
    Побути не гріх боголюбом,
    Бо він-таки - новонароджений.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Олександр Обрій - [ 2014.06.16 14:26 ]
    Два самотніх катети
    Ми - дві самотні лінії, два катети,
    І нас докупи склеїш біса з три:
    То я не бачу спільного кутка - то ти,
    Нас розділяє безмір бісектрис.

    Дарма, що Піфагор лаштує кореня -
    Не вичавиш із нас гіпотенуз!
    Ти - спалах миті, зіткнення в прискоренні,
    А я до бескінечності тягнусь.

    Це раллі. Не в команді ми - суперники,
    Проліг крізь міражі "Париж-Дакар",
    Горять системи відліку Коперника,
    І лікті до крові гризе Декарт.

    Скінчилося, як все на світі, й паливо,
    І пересохли губи двигунів,
    Господь нас, грішних, звісно, не побалував -
    Очистив душі в сонячнім вогні.

    Здавалося: живи собі і радуйся,
    Та ревнощів, як бджіл у стільнику!
    І знову гомонять таблиці Брадіса
    Про те, що не знайшли ми спільний кут.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  33. Лезо Оккама - [ 2014.06.16 00:44 ]
    Я врешті тут
    Хмари затягнуть повіки
    Великі калюжі у небі
    Тебе ігнорують квіти
    і всі позабули напевно

    Хмари втекли задалеко
    і ти проспав цей світанок
    сонце печє до нервів
    човни не йдуть у гавань

    і залишилось тобі
    лежати у цій траві
    марити за літаками
    й чекати від неї листи


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  34. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.16 00:52 ]
    ***
    Поруч зі мною – дощі.
    Балансую між вітром і мрякою
    Неспокійною ледь і ніякою.
    По щоці
    Легко вібрують жалі
    Ледь колючі, пронизливі, трепетні
    Завмирають в дешевому лепеті.
    До землі
    З неба зірвавшись летять
    Сліпо туляться, меркнуть калюжами
    В сіризні своїй тоскно-байдужими.
    Лише п’ядь
    Щоби до сонця дійти
    І тепліні в безхмар’ї надихатись.
    Народитись веселкою тихою
    Із води...




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  35. Тимофій Західняк - [ 2014.06.15 22:49 ]
    Старі світлини
    ***
    Витирає фікуса листочки
    хлопченя, –
    йому там три лишень.
    Бавиться, щасливе,
    в холодочку
    дідусевих
    райських черешень.
    А он там –
    на гойданці з піснями,
    в конюшині з дітками,
    в саду,
    на руках у тата
    і у мами,
    що зігріють,
    відведуть біду…
    ==============
    Ці пожовклі,
    вицвілі світлини –
    найдорожче,
    що у мене є,
    що, насправді,
    важить для людини,
    І коріння
    Напува твоє…

    28.05-15.06 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (6)


  36. Михайло Десна - [ 2014.06.15 22:38 ]
    Є потреба?
    Військовий (мо', й незайвий
    окремо надзвичайний?)
    уводити потреба є
    відлюдькуватий стан?
    А нащо? Адже всюди стан
    один у нас -
    Майдан.

    Стріляють, гинуть, плачуть...
    Йдемо в Європу, значить.
    Уводити потреба є
    відлюдькуватий стан?
    Народ народом. Європлан
    один у нас -
    Майдан.

    Очима папараці
    сенсацій дай і санкцій.
    Уводити потреба є
    відлюдькуватий стан?
    Сьогодні Біблія й Коран
    одні у нас -
    Майдан.


    14.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  37. Леся Геник - [ 2014.06.15 20:27 ]
    Приховане
    В моїй душі - печаль, і більш нічого.
    Безмежне море сірості, і все...
    Втомилася шукати правди в Бога,
    Боротися супроти лету злого
    Над банями розгублених осель.

    Ба, навіть у безмежжя днів солоних
    Несила прошкувати мимохіть.
    Хоч молитовно складені долоні,
    Та смутком огортає тихі скроні
    Слабких моїх, безрадних верховіть.

    І, наче втеча, кожний віддих думки.
    Омана ніби - паралелі сну,
    Де рідний хтось... Тримаємось за руки
    Супроти сірості, печалі, смутку, муки
    Над прірвою, що згризла далину.
    (10.06.14)


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (5)


  38. Ігор Шоха - [ 2014.06.15 17:42 ]
    Питання без відповіді
    Журба зелена, як з тобою жити
    і як без тебе вижити ці дні,
    коли не можна ворога любити
    за те, що ближні наші – на війні?

    Веселе літо, як тобі радіти
    увечері і рано на зорі,
    коли за волю гинуть наші діти
    і сльози витирають матері?

    О люди добрі, де мої надії?
    Для чого умирає юний цвіт
    за кращу долю у юдолі літ?

    Чого я вас навчити не умію?
    Чому моя душа не розуміє,
    чим завинив у Бога білий світ?

                                  06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (8)


  39. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.06.15 16:44 ]
    Только разве поможет - "прости"?
    Новолуние - ночь тоски.
    Ожидания и печали.
    Почему-то так долго молчали
    Нашей жизни косые виски...

    Мы не ждали. А надо было.
    Мы мечтали, а стоило жить.
    И на окнах нам гнезда вили
    Змеи лихо, а мы - смирись. -

    Говорили друг другу тихо,
    Ожидая, - минует авось,
    Ах, хохляцкое наше счастье
    Тяжкой кровью уже обошлось!

    Мы не знали, что вновь в июне
    Ночи темные к нам придут,
    Полнолуние - полнолуния
    Не увидели ведь не вдруг!

    Мы шагали, не видя света -
    Просто верили в фонари.
    Не искали причин-ответов,
    Только разве поможет - "прости"?

    15/06/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  40. Ігор Шоха - [ 2014.06.15 15:37 ]
    Епітафія невідомому поету
    «Тут почиє у мирі, у тиші
    той, що піснею...»
                   Може й воскресне...
    Епітафію інший напише
    своєчасну, і дуже почесну,
    і від імені всього народу
    непідкупно, і щиро, і мило, –
    не читали його ми і зроду,
    та зате хоронили з кадилом.
    На могилі не плакали гірко,
    що поклали у землю холодну.
    Почепили на паличці бирку
    чин-по-чину, зате благородно.
    Не даються нам рими, верлібри.
    Не вписалися ми у епоху.
    Нас потрібно будити калібром,
    від якого зашкалює строфи.
    І тому не балакали довго,
    що ходили, бувало, до школи
    і не мали ми свого нічого,
    і чужого не брали ніколи,
    і любили і ранки, і роси...
    І нарешті про нього згадали,
    що по світу ми бігали босі,
    та не голі...
                   І ми написали:
    «Тут почиє у тиші, у мирі
    той, кому пощастило померти...»
    Ми любили тиранів-кумирів.
    А чому умирали поети?

                                  2013


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  41. Іван Гентош - [ 2014.06.15 12:28 ]
    Траурне літо
    Літо спекотне, тривожне, гаряче,
    Із блокпостами, що в землю вросли…
    Ворон на Сході траурно кряче,
    Хижо кричать двоголові орли…

    Преться безбожно до нашої хати,
    Сіючи біди, диявольська рать…
    Ще на граблі скільки будем ставати?
    Скільки просити, молити, чекать?

    Мало ще кров струменіла гаряча?
    Косить нещадно “братерська” коса…
    Скільки ще буде плавати кáча,
    Сотні героїв нести в небеса?

    Встанемо, браття, Вкраїна за нами,
    Сонце засвітить, розвіється дим!
    Лиш пам’ятаймо – з такими “братами”
    Порох нам завжди тримати сухим.

    Ноша одвічна у нас на раменах –
    Нас не впрягти у імперське ярмо!
    Схилимо в траурі наші знамена,
    Ми не забудем.
    І не простимо.

    15.06.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  42. Богдан Манюк - [ 2014.06.15 09:24 ]
    *****
    Декламує гроза
    віртуозно,
    заклично,
    облямовують голос
    вулкани і арфи.
    О вогненні,
    о вірші!
    Гучніше та вище
    не буває гротеску,
    літоти,
    метафор.

    Сто епітетів
    тільки босоніж дахами,
    на бруківці завулків
    без масок і гриму,
    щоб різцями небесними
    різьблений камінь
    відізвався прозорими
    сплесками рими.

    Між загрозливих ноток
    потік ангелочків
    миготінням відходить
    на стінах,
    на лицях.

    … Аплодуєш у тиші
    зеленим рядочкам,
    що, всотавши небесне,
    в дарунок землиці…

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (17)


  43. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.15 01:57 ]
    Ілюзія
    Ілюзія намовлених огнів
    Коли горить минуле й невідоме,
    Коли надія гіркне до оскоми
    І день, що подарований мені –
    Це всього-на-всього лиш звуки павутини
    І шал рутини...

    Ілюзія несказаних думок
    Де всі слова загублені в «сьогодні»,
    Від горя слизько – далі йти негодні.
    З пісочника розсипався пісок,
    Що рахував: «а скільки ще до літа?»
    Лишився вітер…

    Ілюзія не вистиглих бажань
    Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
    Оте столике, стоязике «треба»
    Де кожен крок – на вічних терезах.
    І дощ не дощ, а марево зелене,
    Що йде крізь мене…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (10)


  44. Дмитро Куренівець - [ 2014.06.14 21:25 ]
    России
    Ты смотришь на нас в БТРов бойницы,
    но как эти взгляды узки!..
    Вот так в сорок первом зыркали фрицы…
    В КОГО
    ПРЕВРАТИЛИ
    РУССКИХ?!!

    Откуда столько злости
    в сердцах твоих детей?
    Зашли бы просто в гости –
    без крови и смертей…

    Кому-то из нас эта пропасть нужна ли?
    Ведь даже представить больно:
    навеки отныне вражда меж нами.
    Зачем
    начала ты
    бойню?!!

    Что ты для нас мессия –
    не веришь и сама…
    Сестра моя Россия,
    ДА ТЫ СОШЛА С УМА!

    14.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  45. Вікторія Осташ - [ 2014.06.14 21:04 ]
    Нокаутоване Місто
    нокаутоване Місто... в нім містика – яв
    кольором неба твого невдоволена вічність
    позачинялися вікна не вітром північним
    втома печерна від новоготичних вистав

    хто ти – товариш чи ворог самому собі
    хто тобі цезар хто брут хто хома недовірливий
    пристрасть убивча до міфів – обкластись кумирами
    пам’ятні дошки без пам’яті і голубів

    може повстанеш – відновишся – з попелу й снів
    кільця віків розшифруєш нарешті як треба
    Місто без вмісту в намітці небесній без неба
    над головою... позбудешся тих голосів...

    нокаутована вічність... в тобі... у мені...
    передчуттями неситими перехворіти б
    долі болять незапам’ятні дереворити
    в темних долонях пророщують зерна сумні



    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (11)


  46. Ігор Шоха - [ 2014.06.14 20:38 ]
    На роздоріжжі
    На перехрестя всіх доріг
    ми потрапляємо не часто.
    А скільки світлого погасло,
    де кликали, а ти не міг.

    Щось недобачив, недочув,
    проспав чи не звернув уваги
    і поклик долі до відваги
    нечутним зойком промайнув.

    О, Боже, Боже, як далеко
    безжурні та безтямні дні,
    коли, здавалося, так легко
    усе давалося мені.

    Неначе всі були щасливі
    і ніби хтось когось любив,
    і навіть льотри чорнобриві
    здавалися найкращі з див.

    Та лиш у пам’яті не стерлись
    ті найясніші почуття –
    нанизані намистом перли
    на світлій ниточці життя.

                                  2010


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2014.06.14 14:18 ]
    Своє і наше
    Чи є таке, що кожному належить?
    Все нічиє розвіють небеса.
    А не твоє тобі – це вічна нежить,
    як алергія і тяжка яса.

    Ось – Україна, а осьо – Росія.
    А їй «усё» Господь подарував?
    І досі ще «регоче Борислав»,
    як висмоктала наше ця повія,
    перетворивши надра на анклав.

    Оно – кіно, а ондечки – і преса,
    і радіо, і телеопопса...
    Але чиї у Раші інтереси?
    Дивіться «Ліквідацію» Одеси
    і буде вам дешева ковбаса.

    ...............................................
    Якщо на волі не навчився жити
    і все життя у вічній боротьбі,
    щоб виїхати на чужім горбі,
    не зазіхай на іншими нажите.

    Уламки від розбитого корита –
    оце і все, що лишиться тобі.

                                                 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  48. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.14 13:29 ]
    Про вітер, вітряк і пшеницю
    На попутних вітрах,
    що породжують страх,
    дехто добре живе...
    Серед інших отак
    розкрутився вітряк,
    бо хвалив все нове...
    Спересердя спитався вітряк
    у стеблиночки слів:
    – Скільки в тебе вітрів?
    – Хоч стеблина мала,
    та у душах зросла
    надвисоких людей...
    От вітри гнуть мене,
    та міцніша стаю
    у любові ідей.
    І негода мине,
    дощ напоїть мене,
    у пшеницю зросту.
    Ти ж стоїш на посту –
    чи не диво із див? –
    І розмахуєш страшно руками, скрипиш,
    хазяйнуєш, керуєш, караєш, не спиш,
    щоб зробити придатною Тому мене,
    Хто мене посадив!

    03.05.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  49. Віктор Кучерук - [ 2014.06.14 09:27 ]
    Холодне літо
    Сяйне на мить із-поза хмари
    Зненацька сонце крадькома, –
    І потім знов, як Божа кара,
    Мене вкриває напівтьма.
    Якби я міг – одразу б витер
    На небі хмар оті ряди,
    Бо так, холодний і сердитий,
    Засмагну лиш вряди-годи…
    14.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  50. Любов Долик - [ 2014.06.14 09:53 ]
    Слов'янськ
    Розбудіть, благаю, розбудіть!
    Цей жахливий сон так довго сниться:
    камуфляж, стривожені зіниці,
    терористи... і ота пивниця,
    з дітьми, що сховались від страхіть.
    Розбудіть, благаю, розбудіть!

    Тут війна - страшна така, банальна:
    вибухом скалічений асфальт,
    руйнування світу - і у спальні
    вирвано стіну...
    жіночий ґвалт,
    плач і сльози, постріли стукочуть,
    як майшинка швейна - тра-та-та.
    Дивний ранок -
    тиша донесхОчу,
    наче в лісі...
    чи надовго так?

    Розбудіть!
    Бо далі це
    страхіття -
    сниться дивне місто
    битих шиб,
    доль убитих
    і убитого дитинства...

    Я кричу, благаю -
    ЗУПИНІТЬСЯ!

    Але уві сні
    не чути крик...


    13.06.2014


    образ твору можна подивитися тут
    http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?znakovi_foto_italiyskogo_zhurnalista_yakiy_zaginuv_pid_slovyanskom&objectId=446706


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9) | ""



  51. Сторінки: 1   ...   724   725   726   727   728   729   730   731   732   ...   1814