ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олексій Фомін - [ 2014.05.07 00:01 ]
    * * *
    Я не пізнав ще справжнього кохання.
    Я не відчув ще цього почуття.
    Хоча здавалось часто, що востаннє,
    Востаннє у житті кохаю я.

    Та все минає, забуваються обличчя.
    І іскорка, яка в мені колись була,
    Давно погасла, і на її місці
    Вже нова квітка розцвіла.

    Та все минає, забуваються обличчя.
    І квітка та, що в попелі зросла,
    Давно зав'яла, й, опустивши листя,
    Не залишила по собі й сліда.

    Я не пізнав ще справжнього кохання,
    Таке буває тільки раз в житті.
    Воно приходить вперше і востаннє.
    Ти не проґав його, не упусти.

    Впіймай найменший порух її серця,
    Найменший крик її чарівної душі.
    Назустріч ти піди, відкрий їй серце
    І в свою душу дух кохання упусти.

    Та все минає, забуваються обличчя,
    І лиш кохання справжнє пройде крізь віки.
    Воно тебе побачить, пройде поруч, усміхнеться...
    Впіймай його, тримай, не відпусти...

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Іван Гентош - [ 2014.05.06 22:47 ]
    пісня « Ти пішла... »
    Ти пішла. І на серці прісно…
    І планета уже не та…
    А було нам на ній не тісно,
    Хоч тепер взагалі пустотá.

    Обступили обрáзи нúці,
    І емоції – через край.
    Без прихильності до традицій –
    Сентиментів “Бувай”, “Прощай”.

    Так зігріти б тебе в долонях…
    Щем і біль – ні краплини зла.
    Лиш надривно пульсує в скронях:
    “Ти пішла… Ти пішла… Ти пішла…”

    Невідомо, як далі буде,
    Ти не знаєш іще сама…
    Тільки… манять очей Бермуди,
    Невимовна їх глибина.

    Час не йде, а летить на конях,
    Забирає тебе таки…
    Стисне серце удав безсоння –
    Доторкнутися б до щоки…

    Посадити любов за грати?
    Захлинутись у вирі справ?
    Світ не впав. Залишивсь стояти.
    Та чомусь чорно-білим став…


    6.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (20)


  3. Анна Куртєва - [ 2014.05.06 21:31 ]
    Президент
    Він
    пише новітню історію
    кров’ю святого народу.
    Мало йому території
    свого будинку для роду

    і міністерства корупції,
    схованих в банках мільярдів
    і за стіною презумпції
    проданців тих ар’єгарди,

    наших судів всіх деструкції,
    сотні парламентських тушок,
    діючих не по інструкції
    беркутівців і тітушок.

    Мало йому всіх знедолених
    співгромадян України,
    дочок, синочків, знекровлених
    владою в мирній країні.

    Хоче війни громадянської
    у миролюбній країні
    або межею дніпрянською
    наші ділити святині.

    Де ще гарант конституції
    так свій народ не любив, що
    дві спричинив революції,
    знаючи, мабуть, навіщо?

    Щоби забули дух пращурів
    і біля царського трону
    ми плазували, мов ящери,
    всі сорок п’ять мільйонів.

    Мудрість нескореної нації,
    знаючи влади природу,
    повної просить люстрації
    задля продовження роду!

    23 січня 2014



    Рейтинги: Народний 0 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.42)
    Коментарі: (10)


  4. Тимофій Західняк - [ 2014.05.06 19:00 ]
    Про природне чоловіче
    * * *
    Ну що поробиш - є така потреба
    У чоловіка, хлопа, мужика...
    Годинами сидіти просто неба
    Й не зводити очей із поплавка...

    6.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (7)


  5. Інна Ковальчук - [ 2014.05.06 18:50 ]
    ***
    Жахним потокам зла
    немає спину.
    Ворожить час на пелюстках оман.
    З осердя пекла діючий вулкан
    нечисту лаву ллє на Україну.

    Ятрить вуста скорботна німота
    і замість неба
    визріває пустка,
    коли біда вдягає в чорну хустку
    оторопілі села і міста.

    Лягає сива паморозь на дзвони.
    Свобода родить божевільні клони.

    Безглуздя кпить. Війна дає поради.
    Немає спину,
    і немає ради…





    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (17)


  6. Ігор Шоха - [ 2014.05.06 17:48 ]
    За єдність
                                  І
    О, мій народе, де твій Моісей?
    Куди ідеш із торбою пустою?
    Заляканий тюрмою і сумою,
    на той бік річки і на берег цей
    пливеш, як бадилина, за водою.

    Якби ж то ти хоч раз один доплів
    до берега, де сили вистачає
    любити землю й бити ворогів.
    Коли ти справді вийдеш з берегів,
    тобі на світі рівного немає.

    Ти як могутня течія ріки –
    мелодії, що досягає Бога.
    Якби тобі, як Шіві, все – з руки...

    Але усе нема чогось одного.
    Поліфонічно всі ми мастаки,
    а в унісон не вміємо нічого.

                                  ІІ
    Незаперечна місія народу,
    та без вождів далеко до мети.
    Коли нема удару за свободу,
    то і Вітчизну важко берегти.

    Не раз уже у черзі за дарами,
    очікували манну із гори.
    Але майбутнє – це не орігамі,
    омріяне у казці дітвори.

    Якщо ідемо чотою одною
    і у шерензі злуки стоїмо,
    розіб’ємо кайдани і ярмо.

    Ми на сторожі у Русі святої.
    За долю України молодої
    останню краплю крові віддамо.

                                  06.05.14


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.56) | "Майстерень" 5.25 (5.91)
    Коментарі: (3)


  7. Лямченко Анастасія Атмосфера - [ 2014.05.06 17:57 ]
    Ну і що, що не моя
    Ну і що, що не моя
    Ну і що, що обірвані крила
    Зима забрала весну,
    Полонила
    Тепер не спиться одному
    Моє бажання несміливе
    В мені нове життя пробудило
    Коли немає сили доторкнутись до небес
    І сказати ні своїм мріям
    І для чого летіти самому
    Коли ти є

    Ну і що, що не моя
    Ну і що, що обірвані крила
    Ти зламала мої грати
    Так необачно
    І звільнила
    Моє серце скам’яніле
    Розтопила
    Тепер сам не свій
    Ти все змінила
    Одним своїм поглядом
    Однією своєю посмішкою
    Одним своїм дотиком
    І стала моєю єдиною

    Ну і що, це ж є кохання
    Дихати її звучанням
    Невидимої присутності поряд
    Ароматом пахучої весни.
    Моя квітка неземна
    Ніжна і така нетривка.

    Ну і що, що не моя
    Ну і що, що обірвані крила
    Летіти все ж зможу тепер
    Які б сильні не дули вітри
    І як би сонце очі не сліпило
    Бо є мрія, надія
    І ти.



    Листопад 2013




    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  8. Лямченко Анастасія Атмосфера - [ 2014.05.06 17:16 ]
    Її голос
    Її голос
    Заворожує
    І пробуджує
    Мій космос.
    Не для всіх
    Ми так довго,
    Ми чекали,
    Ми кохали.
    Поодиноке
    Світло ліхтарів —
    Нічні сторожі,
    Вони чекають,
    Вони кохають
    Як і ми.
    І вже неважливо
    Так несміливо
    Покохати
    Її погляд,
    Не відпускати
    Міцніше тримати.

    Її голос
    Тремтінням по шкірі
    Її голос
    Вічність на моїх плечах
    Стікає розталими снігами
    По знайомих бульварах
    П’яних пабах і барах
    Її голос
    Тривожить
    Не дає заснути
    Її голос
    Не забути
    Він живе в мені
    Її голос
    Дотик ангела
    Що зійшов із небес
    І навіки став
    Моїм пеклом і раєм.








    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.05.06 16:26 ]
    Життям лелію
    Принижено
    Схиляю руки й тіло:
    Заділо - не за діло, а за тіло,
    За серця ритм вчепилося й байдуже
    Примушує не тьохкати, а тужить…

    Недужа я,
    Півроку як вагітна,
    На противагу всім рокам бездітним
    Вслухаюся у себе і радію:
    Життям лелію, я життям лелію!

    Червневим днем народиться дитина -
    Чекать несила…


    06.05.2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  10. Микола Істин - [ 2014.05.06 15:53 ]
    Поява некстмодернізму
    Коли майдан як вулкан революційний
    змінюється заворушеннями вуличної контрреволюції,
    і ідеологія заходу
    наштовхується на політтехнологію сходу,
    тоді кулями по-народу
    вистрілюють геополітичні війни,
    з вини -
    владолюбивих диктаторів,
    і тоталітарних культур агітаторів.
    І від військової операції
    посттравматичні рани нації
    не зализати ображеній політиці,
    і не вилікувати обмеженій економіці.
    Цій країні потрібні зміни
    до глибини душі України,
    щоб в її метафізичному небі світоглядному
    відбулась поява некстмодернізму,
    як новий виток розвитку,
    розбудови людської, і розквіту...
    Він у вірі в людей,
    і в галактиках наших ідей,
    у гармоніях з світом
    і з Всесвітом,
    у повазі до різноманіття -
    життя.
    В цьому краї, де античні філософи не ходили,
    й люд хрестили мечем
    і вогнем...
    Україну, насправді, таки сотворили -
    поети.
    І в літературному слові, що дальше від класика,
    розбудова її ДНК,
    і успіху пріоритети -
    в оновленні -
    в самій людині,
    і в її домівці - країні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.05.06 13:30 ]
    А наснаги більшає...


    Ось іду по вулиці...
    "Єс" та "ок"...
    Від майдана до Майданека - видих-крок.
    Цей народ, мій Господи, вбережи -
    Між вогнів у слоїках і довжин.
    Ти мені доріженьку простели.
    Жбухнуті в басейничок Щука, Лин...
    Полягли голівоньки та й на брук.
    Ми країна геніїв, бевзнів, сук.
    Тут читати проповідь - кожен ас...
    Почорніла заполоч між ковбас...
    І вмирає мученик...
    Рик гієн.
    Вже не знаю, Батечку, - спільне є?

    Кажуть, що недавнечко був Ти тут.
    Хто ж тепер послухає...
    Свій статут...
    Ген пастух застрелений.
    Рев корів.
    А наснаги більшає - в дзвонарів...
    Чи за місяць буде ще молоко...
    Головне - перейдено рубікон.





    06.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Володимир Сірий - [ 2014.05.06 11:53 ]
    Твоїх останніх слів надія
    Твоїх останніх слів надія
    Зайшла за зради темний ліс,
    І вітер дум гірких повіяв
    На мрії, повні тихих сліз.
    І місяць трепетної злуки
    Поміж хмарин імлистих зліг,
    І втіхи зоряної звуки
    Збідніли на веселий сміх.
    Позбувся рай своїх щасливців
    На, горем зведеній, межі,
    Лише пригадки блідолиці
    Мотають в душах віражі...

    05.05.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  13. Ігор Шоха - [ 2014.05.06 10:29 ]
    Недалекому майбутньому
    Не хочу я відходити у вічність.
    Я хочу бути, поки не зачах
    дух вольності у мене на очах.

    Я буду доти, поки сонце світить
    у небесах. І хай про це засвідчить
    моє перо у радісних рядках.

    А поки-що об’єднує і мрія,
    і віра, і надія вдалині,
    що де-не-де ще світить і мені.

    У душах революція триває
    і нашу правду ворог не здолає
    сезамами великої брехні.

    А Україна вимітає сміття.
    А їй ще і сміятись по плечу
    і плюнути у очі палачу.

    Ти чуєш, юдо ери лихоліття,
    за все лихе з межі тисячоліття
    розмінною монетою плачу.

    Чи не тобі, новітній людоморе,
    якому люта кара й та мала,
    я у боргу за згарища села?

    Чи не з вини твоєї всім на горе
    кривавого нещастя Чорне море
    не уміщає скоєного зла?

    Ти ще сьогодні цілишся у груди
    моїй Землі. А лаври у паскуди
    отримаєш за «мать твою таку».

    Але коли таких уже не буде,
    які бували на моїм віку,
    нехай не буде і у сповитку
    минулого позорища і бруду.

    Історія немислиме забуде.
    Але нехай не забувають люди
    про душу у терновому вінку.

    05.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  14. Маріанна Алетея - [ 2014.05.06 09:36 ]
    Вперед
    Хтось іде вперед,
    Хтось впаде назад,
    Зламано хребет,
    Марною сльоза.

    Встати сила є?
    Крил уже нема.
    Думка та цькує:
    Скоро вже зима?

    Добрести кінця
    Важче ніж стрибок,
    В череві кільця
    Марний кожен крок.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  15. Віктор Кучерук - [ 2014.05.06 07:05 ]
    Ти і я
    В мені тебе - безмежне море,
    В тобі мене - малий ручай, -
    Твоя жіноча непокора
    В мені народжує відчай.
    З тобою, часом, важко жити
    І неможливо прямо йти, -
    Твоїх бажань стрімкі візити
    Мене штовхають у кути.
    Мені - твоє не осягнути,
    Тобі - моє на видноті, -
    Ти безкінечний первопуток
    Моєї давньої путі.
    В мені моє усе єдине,
    В тобі твоїх багато "я", -
    Душі жіночої глибини
    Не змірить думки течія.
    18.02.10


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  16. Мар'ян Радковський - [ 2014.05.06 01:57 ]
    Народжений з повітря
    В шати обкутий,
    Вітром обдутий
    Я маю бути,
    Лиш не забути
    Місто і тісто,
    Сісти і їсти,
    Ми всі з повітря, -
    Ти пам’ятай!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Тимофій Західняк - [ 2014.05.05 23:16 ]
    Наслідування Псалма 109
    ***
    Боже, пельки замкни нечестивим
    І спини ненаситну орду, –
    Звірину з хижим поглядом хтивим,
    (Відведи від Вкраїни біду!)
    Бо вона безпричинно воює,
    Віддає за добро мені злом…
    Хай правиця Твоя порятує
    Й милосердя накриє крилом!
    Щоб на знищення стали нащадки
    Ворогів, і щоб сина ім’я
    Було стерте за злочини батька,
    І віднесла його течія
    В небуття, й зодяглися ганьбою
    Ті, що нас обмовляють й клянуть,
    Бо вони погордують й Тобою,
    І удруге Тебе розіпнуть.

    5 травня 2014 року Божого



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (6)


  18. Олеся Лященко - [ 2014.05.05 18:58 ]
    АТО, їй сумно
    Квіти дзвінків розриваються ввечері,
    Сад притулився обличчям до ґрат.
    Вона ще не знає, що ти повернешся,
    Коли навіть сонце щодень помира.

    Браслети годин по зап’ястях проковзують.
    Місяць прокинувся, сад прохолов.
    У неї для тебе сорочка вготована,
    З якої так легко змивається кров.

    Сад посипає свою срібну голову
    Покірним корінням низької трави.
    Вона у будинку долонях зловлена
    Просить у тебе: «Живи!»


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Ростислав Бодзян - [ 2014.05.05 18:48 ]
    ***

    слова кусають мов піраньї
    їх часто чуєш при прощанні
    і ті людські приготування
    не переллються у бажання

    ти мов не бачиш ні польотів
    ні пережитих ешафотів
    закриєш очі – наче темно
    та не забудеш – це даремно

    давай прокрутимо платівку
    як застрибали у автівку
    як мчали в дощ чи може зливу
    і поділили спілу сливу

    і знаю я що у нас двох
    все ж рвуться струни на обох
    я не скажу тобі ні слова
    кому потрібна зараз мова…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Тимофій Західняк - [ 2014.05.05 18:49 ]
    Квитки в минуле...
    ***
    Твої речі у шафі
    Сумують тепер за тобою…
    У кишенях пальто
    Я знаходжу в минуле
    Квитки…
    В те далеке «колись»,
    Де ще радість
    Не звиклась з журбою,
    Де ще ми молоді
    Й кожен ранок
    Щасливий такий...
    А навколо весна
    Знову трунку
    Напитися просить,
    Котрим вечір щодня
    Напуває травневі сади,
    І шепочуть серця –
    Ще не досить,
    Не досить,
    Не досить,
    Зачекай ще хоч мить,
    І не йди,
    Я благаю –
    Не йди…

    5 травня 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  21. Олександра Камінчанська - [ 2014.05.05 16:30 ]
    На порозі обрію (акростих)
    Наповню келих іменем твоїм,
    Аби тепла ще раз напитись вволю.

    Палають мрії в серці, як в огні
    Останню свічку випросивши в долі.
    Розмови меркнуть. Вже немає слів .
    Одна сльоза в очах, як дрібка солі
    Застигла самотою на щоці.
    І зорі в небі, наче на стіні.

    Опалим листям вишиває осінь,
    Бредуть думки по сходжених стежках,
    Розп’яті, наче грішні, на вітрах,
    І тягнуться за обрій, де колись
    Юначі крила нам відкрили вись.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  22. Маріанна Алетея - [ 2014.05.05 15:11 ]
    Мантра
    Не завжди життя – феєрверк, поема.
    Хто то може це не на жарт – насправді?
    Заростають всі атрибути теми,
    Медитує ніч, мантра – дощ у травні.

    Хтось складав слова – бісер у гердані
    Хтось метеликів шпилить -мертві квіти,
    Віднайти б на мить в чому поталанить
    Забувають дні вже дорослі діти.

    Пролетів верлібр. Зачепив струною.
    Шепотом вітрів спалахнув тумани,
    Марно із віків голоси луною.
    То хіба листи, мрії відблиск тьмяний.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  23. Ін О - [ 2014.05.05 10:32 ]
    Схід
    Ця ніч остання, а завтра кривавий схід!
    Затискують пошесть у лаві своїй кордони.
    Царям замалими стають велетенські трони
    І цей безголосий донині світ!
    І буцімто так і треба: мовчи й молись...
    За кожним Іудою виростуть знов титани
    І стане від крові спянілим вогкий світанок,
    Де смерчем тебе обертає вісь...

    Де всі богослови в тисячах молитов
    Згадають запроданців, виберуть лжепророків!
    Як стрімко малі вовченята вивчають кроки,
    Голодні та спраглі на цей престол!
    А цар, просто цар, підніме дамоклів меч,
    Бо люди, розіп'яті серцем, стануть навпроти...
    Ще стільки судилося горя, стільки скорботи,
    Допоки тебе обертає смерч!

    Ще стільки судилося перейти царин,
    Вкривати смертю дороги, відхаркувать кров'ю,
    Хапати повітря, задимлене, лиш рукою,
    Відчути, як час зупиняє плин!
    Відчути біль, змінити історії хід,
    Піднятись з колін під сповиті сонцем знамена!
    Ця ніч закарбує вічністю всіх поіменно,
    Зустрівши криваво-травневий схід...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  24. Ігор Шоха - [ 2014.05.05 09:20 ]
    Пародія без іронії
    Усупереч розгнузданому ретро
    люблю я розперезані слова,
    які шанують,
                    як і я,
                              всі метри,
    допоки пам’ять серця ще жива.
    Заходимо
                   із хижі біля тину,
    минаючи веселі паничі,
    у сіни,
                   за пороги,
                                  у хатину.
    А он –
               і коцюба, і рогачі.
    Чорніють під лежанкою штандари,
    у ко́вбасі – копистка чимала,
    і на шнурку – присмачка для котяри,
    а далі – піч,
                   і у чеканні жа́ру
    затикана за запічком кагла.
    А біля печі
                   ближче до Масни́ці
    кружляє веретено кужіля́
    із куклою у перхоті костриці...
    І наче
             так усе,
                            як для годиться
    навколо Сонця крутиться Земля.
    Під сволоком – колиска на пружині,
    малеча на коні
                   до калити,
    і образи́
                   на покуті
                                  в калині.
    І як це любо
                      і мені –
                              дитині
    дивитись ці літаючі світи.
    А вже коли почується, –
                                  ґерґеля,
    то це – до діда.
                   Це його устав
    навчати, як
                  до ночі
                             від купелі
    на призьбі
                   все чекати, як Ємеля
    на піч
               до но́вих віників
                                     чекав.

                                  05.14


    Рейтинги: Народний 0 (5.56) | "Майстерень" 0 (5.91)
    Коментарі: (4)


  25. Віктор Кучерук - [ 2014.05.05 09:53 ]
    * * *
    Осяяна веселкою, блакить,
    Неначе жар, палахкотить, –
    Розбурханий вітрами і
    Розквітлий весело в золі.
    Зітерши хутко хмари, наче грим,
    Знов стало небо голубим, –
    І я незчувсь, як потекло
    Із нього світло і тепло…
    04.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  26. Тимофій Західняк - [ 2014.05.05 08:14 ]
    21 серпня 2013 року... незабутнє...
    ...дружині...

    ***
    Закарбувався
    В пам’яті
    І в серці
    Спекотний серпень,
    Погляд неземний…
    Коли крилом
    Уперше
    Ангел смерті
    Твого плеча
    Торкнувся…
    Боже мій!
    Я бачив,
    Як згасало
    Серед літа
    Твоє життя,
    І догорав вогонь
    В твоїх очах…
    І світ,
    Що звик радіти,
    Умить принишк…
    І збочив осторонь…

    5 травня 2014 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  27. Ігор Шоха - [ 2014.05.04 21:16 ]
    Раша - не Росія
    Наїлися емоціями доста.
    Пора настала оцінити зло,
    відоме, як агресія московська,
    якої досі ніби й не було.
                   Та і добра неначе й не бувало,
                   і не хватає ґлею в голові
                   допетрати, – а що се ся то стало?
                   Європа рубікони руйнувала,
                   Росія завойовує нові.
    У Думі, як один, усі месії.
    Закон, як дишло, – всяк собі гребе.
    Усе поперек горла тій Росії,
    що братом уособлює себе.
                   У старшого – амбіції монарші,
                   а меншому є місце у ясі
                   від Волго-Дону до джерел Росі.
    Є дві Росії – наша і не наша.
    Одна асоціюється як Раша,
    а інша за походженням – з Русі.
                   І воздається тій і тій належне.
                   Одній Росії – вічна боротьба,
                   а інша буде мати протилежне
                   тим благам, що очікує юрба.
    У пам'яті залишаться злодії,
    що атакують наші рубежі.
                   Іде упадок місії месії,
                   лишається осадок у душі.
    Лякає безголов’я двоголове.
    І кидає на землю всім на зло
    зловіщу тінь капутінське крило.
                   І аплодує плем’я гонорове,
                                  закльоване, етично нездорове,
                   якого у проекті не було.

                                  04.14


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  28. Мирослав Артимович - [ 2014.05.04 14:58 ]
    Заступи, спаси, охорони…
    Ведмежої позбав любові й дружби:
    твоя душа – в нечистого на службі.
    А Україна, звісно, – не Росія:
    поміж братами розбрату не сіє.
    І пам’ятай, неситий московите,
    що генів аж ніяк не обдурити –
    крізь покоління грає кров погана
    «братів-слов'ян» із роду Чингіз-хана.
    Здається-бо – розтануть неосудно
    діяння злі, брехливі і облудні:
    забити баки світові готова
    орда кремлівська – чуркіно-лаврова,
    нахабно преться «русских» захищати
    у нашій світлій українській хаті…

    Від путіна-ординця-«славянина»
    і пут його спаси нас, Божий Сину…

    04.05.2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.7)
    Коментарі: (22)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.05.04 14:29 ]
    Танки край танків

    Пішла пустопаш.
    Зникло тіло.
    Я – гострий промінь між рапір...
    Іще учора аркуш білий.
    А нині кров`ю крапа Звір...

    Не буду пити, відмолюся.
    Злечу над Ворсклою, мостом...
    Тримайтесь, Катрі та Марусі.
    Ось-ось поманить Джек чи Том.

    Кричіть про волю... Вишиванки
    Вдягніть найліпші, оголіть
    Засмаглі перса... І до ранку
    Під "єс", "о`кей" терзайте сіть...

    Не плачте. Ви ж самі бажали.
    У таці били, мов у гонг...
    Не відхилитись... Труйні жала.
    І течки, стоси ЗАБОРОН.

    Хай вас втіша Іродіада:
    На рік її відпустять з аду.

    Нема свого обряду, глею...
    Чи варт жаліти Саломею?

    Дотанцювались – нагорода...
    Така безшия річ – свобода.

    Тепер вам кисло, німо, тісно?
    А я – ліском, а я вже пісня.


    2014











    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2014.05.04 13:35 ]
    Тінь Богині
    Здрастуй мила, травневая весно,
    Буйноцвіт заяснів ув очах .
    Загойдалась на вітрі чудесно
    Сонцелюбна каштану свіча.

    О, трави шовковистая звабо,
    Потонути б у хвилях твоїх!..
    Поміж крон верховіть величавих
    Чути птаства розгонистий спів.

    Фіолетові грона, мов тучі
    З оксамитом єдвабним сплелись…
    То бузок і черемха пахучі
    Захмелили вчаровану вись.

    Тінь Богині прадавньої Майї*
    Огортає розквітлі гаї.
    Їй осанну врочисто співають,
    Щастям плачуть немов – солов`ї!

    2.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014), Дажбогів гай.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (13)


  31. Богдан Манюк - [ 2014.05.04 13:35 ]
    Етюд про тебе, рідну
    Оланцюжена Сходом, тікаєш на Захід, прописала майбутнє на стрічках коси. Розфасовані ворогом охи і ахи відхили, почерпнувши з води та роси. Не повернеш. Ітимеш надалі сакрально – серце в розвідку боєм, на таці – калач. Від сусідки - примари із казки-ґуральні - в камуфляжах, бинтах, голяком – антураж! Доганяють, хапають за плечі запекло, а найнижчий – за горло… Кістлява рука… І шепочуть на небі: тепліше вже… тепло, а тобі не упасти б якось на витках. Мати б линву від Бога, бо крівця в болоті, ще й рогачкою бруд, що несла за поріг,
    й мироточить дорога
    Небесної сотні,
    відчуваючи знову
    наступних
    своїх.

    2014р.
    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (12)


  32. Віктор Кучерук - [ 2014.05.04 11:14 ]
    Після грози
    У запахах меліси і душиці,
    Пливе за обрій грому гуркотня.
    Кошлатими туманами клубиться
    Напоєна вологою земля.
    Іскряться і здригаються листочки,
    Вгамовані й обтяжені дощем, –
    І ціляться краплинки їхні в очка
    Наляканим кульбабам під кущем.
    Пригашені грозою, світлотіні
    Розходяться й збираються в гурток
    Там, де лежить під вишнями, як іній,
    Опалий цвіт побитих пелюсток.
    03.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (16)


  33. Устимко Яна - [ 2014.05.03 20:06 ]
    магнолія
    подих метеликом спурхує з уст
    шанси магнолії потяг-прокруст


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  34. Валерій Хмельницький - [ 2014.05.03 17:19 ]
    суб'єктивно об'єктивно (поетична пародія)
    суб'єктивно за ніч утомились
    об'єктивно на сходах вляглися
    об'єктивні сіренькі миші
    суб'єктивно агенти лісу
    об'єктивно прийшли зі сходу
    суб'єктивно в них гострі зуби
    об'єктивно скоріше зі споду
    суб'єктивно собі на згубу
    об'єктивно злякались любовно
    суб'єктивно завили на когось
    об'єктивно як місяць уповні
    суб'єктивно загавкали вголос


    03.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Наталя Бичок Ніч втопилася"


  35. Артур Сіренко - [ 2014.05.03 15:29 ]
    Наш сумний сад
    Наш цвіт обірвано. І пусткою наш сад стоїть.
    Жорстокий садівник посеред марева століть
    Чужий і зайда – мріє порубати наш вишневий сад,
    На пустищі собі садити чорний виноград
    І готувати трунок із його гірких плодів,
    І ним втруїти світ – птахам забракло слів:
    І не папугам – солов’ям наляканим для співу,
    Замовкли й зажурились сірі птахи посивілі,
    Коли з сокирою у наш чарівний край
    Прилізли нелюди. Палає небокрай,
    Дідівську шаблю й кріса дістає орач,
    Знов, як в старі часи над селами лунає плач
    Сиріт і вдів. На герць за волю встануть козаки
    Ми сад захистимо. Сьогодні. Й на віки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  36. Ігор Шоха - [ 2014.05.03 14:22 ]
    Сонет одеській сотні
    І знов перо умочене у кров,
    і знову у жалобі аж до краю
    перелітає неземна любов
    за житіями мучеників раю.

    І скільки на арені боротьби
    потрібно ще покласти одеситів,
    аби були до Перемоги ситі
    міста герої і міста ганьби?

    Убивці і посібники убивць,
    гидує вами навіть прах ординця.
    Ми знаємо мерзенні ваші лиця.

    Не затіняйте волелюбних лиць,
    що на землі сьогодні горілиць
    дають нам знати, ким земля святиться.

    03.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2014.05.03 14:08 ]
    Капутін
    Не будьте боягузами, вкраїнці,
    Не піддавайтесь голосу зневір.
    Серця наповніть мужністю по вінця,
    Боїться хай триклятий бузувір.

    Не дайте отруїть себе отруті -
    Це - пропаганда промосковських ЗМІ.
    І сам ведмідь опиниться в ярмі,
    І назвемо ми Путіна – КАПУТІН.

    Лиш у собі збудити треба силу,
    Лиш у собі здолати треба страх!
    І ляжуть окупанти у могилу,
    Бо зла імперію чекає крах!

    Піднімуться знедолені народи –
    Чечен, якут і чукча і бурят!
    І разом з нами в битві за свободу
    Боротиметься кожен з них, як брат!

    І чесні росіяни, і євреї,
    Й нескорені татари-кримчаки
    Позбудуться лакейської лівреї
    Однині і на вічнії віки!

    Плече підставлять нам у час критичний
    Америка, Європа і Кавказ.
    І санкції Москві економічні
    Введуть. І зброю надішлють до нас.

    Ковтне Китай Сибір неісходиму,
    Японія Курили забере…
    Лише борімось, наче одержимі,
    Хай сила духу наша не умре!

    І воїнів Свободи Божа доблесть
    Зруйнує світ, де править сатана.
    Й залишиться лише Московська область,
    Від Риму як – Італія одна.

    І кожен з нас тоді розвеселиться,
    І пам`ятник Свободі возведуть…
    Вкраїна, як духовності столиця
    Усьому світу світлий вкаже путь!

    3.05.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  38. Ігор Шоха - [ 2014.05.03 12:38 ]
    Репортаж з невидимого фронту
    Впала навзнак Земля, як вояк на дуелі,
    для якого війна – це один епатаж.
    Про сексота Кремля – всі палаци й оселі.
    І немає нічого про слово веселе,
    що несе у ефір бойовий репортаж.

    Он – чергові граблі Україна зломила.
    У міліції дух бойовий охолов.
    У тугішу узду лізе люмпен без мила,
    ґероїчний Донбас наступає на вила,
    проливає Одеса за люмпена кров.

    А імперія зла заповзає змією
    у комору Землі, у запаси чужі.
    І немає ні честі, ні совісті в неї.
    І стріляючий філер «єдіной Расєї»
    завойовує їй вогневі рубежі.

    І пакує бомонд запасні чемодани.
    І еліта все ближче до пекла гребе.
    Кандидати у рай перев’язують рани,
    а очільники, що стартували з Майдану,
    у обійми Європи готують себе.

                                  05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  39. Валентина Попелюшка - [ 2014.05.03 12:17 ]
    Осколки сьогодення
    Антихрист прикривається хрестом...
    Антифашистом зве себе фашист...
    Шукає у собаки під хвостом
    "новини" для ефіру "журналіст"...

    Міцнішає невидима стіна...
    Раби тамують спрагу із калюж...
    І тішиться, радіє сатана,
    Пакуючи мішки продажних душ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (18)


  40. Олександра Камінчанська - [ 2014.05.03 12:34 ]
    Майданне


    Замерзало небо, терпли руки,
    Гусла кров на зболених вустах
    і душа невинна в хресних муках
    Янголом виходила на шлях.
    Путь важка, торована сльозою,
    Згарищами болю і метань
    І вела тривоги за собою
    Ревна доля у лютневу рань.
    Відмолити б віру, Боже милий,
    Відстраждати б і переболіть!..
    …А тим часом обгорілі крила
    Попелили стомлену блакить.
    Вкрилось димом сонце за плечима,
    Люта смерть дірявила щити.
    Мій стражденний горе-побратиме,
    Мій народе, хто ж, коли не ти?!
    Окропившись кров’ю свого сина,
    Знісши муки грішні та святі -
    Воскресала Мати-Україна
    В сотий раз прибита на хресті.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  41. Віктор Кучерук - [ 2014.05.03 11:15 ]
    Забута могила
    Відлунює тиша від журу могил,
    Між строєм хрестів і граніту, –
    Де я над одною схилився без сил,
    Зупинений здогадів гнітом.
    Затінене горем узвишшя землі,
    Нічим непримітне для зору, –
    Роками не може ввібрати жалі
    І туги моєї не зборе.
    Все нижче і нижче горбочок оцей,
    Порослий барвінком і глодом, –
    Все менше і менше знедавна людей
    До нього в скорботі підходить.
    Болить голова від громаддя думок,
    Повита печаллю гіркою, –
    Дрімотно шурхоче самотній вінок,
    Сумлінно покладений мною.
    02.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  42. Дмитро Куренівець - [ 2014.05.03 10:44 ]
    Мурка-2014 (Из цикла "Старые песни о грязном")
    Прибыла до Крыма банда из России,
    Были в банде воры, шулера
    И еще пять тысяч «зеленых человечков»
    И разной мелкой швали до хера.

    Замутила банда типа референдум,
    Всех крымчан, как лохов, развела.
    Главный местный гоблин стал типа президентом,
    И пошли веселые дела.

    А для этой банды крышей была Раша,
    За нее тут делался гоп-стоп.
    Прикрывали банду прокурорша Няша,
    Черноморский флот и Перекоп.

    Их пахан реальный – в нычке за кордоном:
    Всем известный Питерский Вован.
    Целую Европу он нагнул «Газпромом»
    И крутой затеял дерибан.

    Вова, ты наш Путеночек,
    Шизик-бонапартеночек!
    Видно, забыл ты правило:
    ЧТО губит фраера!

    Будет тебе, Раша, полная параша
    За тобой творимый беспредел!
    Хрен тебе удастся захавать Украину,
    Словно краматорский горотдел!..

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  43. Анонім Я Саландяк - [ 2014.05.03 06:19 ]
    Оптимістичне прочитання...
    Женя Бурштинова

    ***
    Час розповитий.
    Зріють сліди.
    Зернятко з колоса
    Рветься увись
    До мети.
    ***
    Стигла самотність.
    Короткі гудки.
    Берегом дотику
    Шепчуть вуста:
    "Полюби".
    ***
    Світ збожеволів.
    Споловіли роки.
    Зболені руки

    Вимолюють краплю
    Води.
    20.09.2011

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  44. Мар'ян Радковський - [ 2014.05.03 02:58 ]
    Боязки лоскітно від почуттів не фальшивих
    Квартири й стилі форсовані,
    Місцями світ давно зіпсовано,
    Знервовані, а спини зломлені -
    Гуляють над вечір ходою втомлено.

    Ночують, знов у місто втоплені
    На ранок мішки і кава солена -
    Так, ніби зроблено, а може - пороблено,
    Та все ж народиться на обличчі посмішка…

    Боязко, лоскітно від почуттів
    Нефальшивих, чому ви так?...
    Як добре їм затулити і збутися
    Того, що світу немодно, невигідно…

    Добре, що є вона…
    За кадром в нас і міста, і політика,
    І ноги йдуть у краї, щоб позбутися
    Всього, що їм вже проїлось, що впилося.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Радь Діанка Радь Діанка - [ 2014.05.03 00:21 ]
    ******
    Якщо захочу піти-
    Ти мене тримай, не дай втекти,.

    Якщо захочу піти -
    Не відпусти,тільки оберігай.

    Якщо захочу піти-
    Допоможи в собі розібратись,

    Якщо захочу піти -
    Не дай мені себе злякатись..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  46. Михайло Десна - [ 2014.05.02 23:39 ]
    Лист на телебачення*
    Знай же, вперта передачо!
    У суботу, слізно наче,
    лікарняна наша дача
    телевізором живе.
    Замість щоб поїсти, дутись -
    за державу не забутись,
    стали всі за пультом гнутись -
    від екрану до фойє.
    Говорив (а хто?), що діткам
    не страшний метеорит
    з європейським тільки дідьком,
    бо з челябінським - артрит.
    Нежить викликав і рвоту -
    аж запарився медбрат:
    ввів у дупу (в кожну соту)
    вітчизняний препарат.
    Гей, редакторе, шановний!
    Може, хай про "ясла повні"?
    Про футбол з "Динамо" зовні?!
    Скільки ж можна? Кожен раз:
    то "на вибори" скликають,
    то на гречку "попит" мають,
    то понюхати лякають,
    чим російський цінний газ.
    Ми не сваримося, знаєм:
    нам вождя не вистачає...
    Сталін був. Ну, був... Немає -
    є ще поки що Блохін.
    Розуміємо: є ролі
    в правовому тільки полі,
    а Блохін - по лікоть голий!
    І нема в суспільстві змін.
    Ми, було, собі хотіли
    відродити власні сили -
    княже ще дістали мило,
    адже Путін - печеніг.
    Заявляємо ми ноту,
    що Барак не мав охоти
    виконати ту роботу,
    котру Клінтон юний зміг.
    Імпотент Обама санкцій -
    депортація землі.
    Крим увесь "в зеленім глянці" -
    читачам, що у Кремлі.
    Тож шановна передачо!
    Лікарняна наша дача
    пише скаргу нетерпляче,
    одностайно і тепер:
    "Заходів не буде вжито -
    ми за це суботнє літо
    вже напишемо сердито
    про усе в СССР!"


    3.05.2014




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  47. Інна Ковальчук - [ 2014.05.02 19:11 ]
    ***
    Молюся…
    Господи, помилуй
    того, кого поплутав біс,
    і хто на батькову могилу
    брехливі сповіді приніс,

    хто за щитами на майдані
    в собі людину розпинав
    і мамині тяжкі ридання
    ховав у зношений рукав,

    над ким любов не має влади,
    хто всує вчить Ім’я Твоє,
    хто вимагає Бога ради
    і не від серця подає

    помилуй, Господи, заблудлих…
    Молюся…




    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (17)


  48. Малина Ольхович - [ 2014.05.02 19:28 ]
    глиновірш
    Жінко, ти хоч собі не бреши. Бо якщо вже ти,
    то що говорити про інших?
    Збирай далі мушлі з темних садів, розкинь по підлозі
    нестиглих цвіт вишень.
    І море в собі бережи, як копійку порядний касир,
    зарплату якому затримують тиждень.

    Жінко, від тебе знову втікає табун черепах, що їх
    ти пастушиш, вбиваючи ночі.
    Панцирі їхні міцні та робочі, душі – буремні, та
    більшість зубів – ще й досі молочні.
    Самотності триста років слізьми із нутра
    плазунам кровоточать.

    Жінко, твої равлики знову сховались - не бачать
    виходу з тієї сторони потойбіччя,
    бо коли віра в себе тріщить, як глина на
    усміхненому не до речі обличчі,
    чим її окропити – святою водою, портвейном чи
    спиртом, де градуси вбивчі?

    02.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Олена Балера - [ 2014.05.02 18:43 ]
    Amoretti. Сонет ХХII (переклад з Едмунда Спенсера)
    В священну пору посту й молитов
    До Бога линуть звернення й пісні.
    І я також у день святковий знов
    Святій молюсь коханій, їй одній.
    Її пречистий храм живе в мені,
    Де світлий образ пам’ять не зітре,
    Бо там думки мої, і день, і ніч,
    Немов побожний наймудріший жрець.
    І я – блаженства власного творець –
    Зроблю олтар, її згасивши лють,
    І серце в жертву принесу, котре
    Дотла у пристраснім вогні спалю.
    Богине, серце, віддане тобі,
    Тримай поміж реліктових скарбів.




    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (9)


  50. Артур Сіренко - [ 2014.05.02 17:49 ]
    Полювання на хижаків
    Наче мисливець вистежую слід хижака.
    У землю засіюю гільзи замість зерна.
    Нащадок спокійних і добрих селян
    Я нині козак – у руках скоростріл-ятаган.
    Я нині стріляю, собі обираю двоногу мішень,
    Я нині як вітер минаю дороги стооких ночей,
    Мій степ наче рана і спрагла пошерхла земля,
    І пестить обличчя, як ніжна коханка, трава-ковила,
    Тому, що інакше не можу – інакше пітьма,
    Тому, що свободу віддати не маю я прав,
    Тому, що мій край окупант чобітьми розтоптав.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   724   725   726   727   728   729   730   731   732   ...   1806