ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Михайлик - [ 2014.12.01 13:07 ]
    Передзимове
    Зелений сон брунатного листка
    в передзимовій тиші передгір’я…
    Дріма ріка, холодна і в’язка,
    поміж галактик кам’яних сузір’їв.

    М’яка отава вилягла в мороз,
    ранковим інеєм - ні сліду, ані звуку -
    іде зима нечутно… Вже ось-ось -
    з припону спустить хугу-завірюху,

    із пагілля зірве отой листок,
    ріку загатить чорним буреломом…
    Та раптом вловить комина димок,
    заскавулить і вляжеться за домом…

    Веселощів насипле дітворі,
    закоханим – сніжинок до цілунків…
    Дванадцять страв зготують матері
    опісля Миколаєвих дарунків.

    Покотиться ізнову Коляда
    дітвацьким гомоном від хати і до хати,
    а там – ріку розбудять на Йордан
    Небесним Духом, принесуть освяти

    у кожен закуток оселі повен дзбан...
    І до весни – діткнутися рукою…
    Зелений сон брунатного листка
    нуртує в тиші брунькою новою…

    01.12.2014


    Рейтинги: Народний 5 (5.64) | "Майстерень" 0 (5.79)
    Коментарі: (30)


  2. Іван Потьомкін - [ 2014.12.01 12:57 ]
    Збігнєв Херберт "Аріон"
    Ото він – Аріон
    еллінський Карузо
    концертмейстер античного світу
    дорогий як намисто
    або краще як сузір’я
    співа
    хвилям морським і купцям шовку
    тиранам і погоничам мулів
    а продавці перепічок із цибулею
    вперше хиблять в рахунках не на свою користь

    про що співа Аріон
    про те докладно не знає ніхто
    найважливіш що повертає гармонію світові
    лагідно море колише землю
    в тіні одного гекзаметра лежать
    вовк та олень яструб і голуб
    а немовлятко засинає на гриві лева
    як у колисці
    погляньте як звірята всміхаються
    білими квітами живиться люд
    і все так гарно
    як на початку світу було

    це він –Аріон
    дорогоцінний і велекратний
    винуватець запаморочення
    стоїть у віхолі образів
    вісім пальців має як октава
    й співає

    а як з голубіні на заході
    снуються шматочки шафрана
    що означає наближення ночі
    Аріон лагідним порухом голови
    прощається
    з погоничами мулів і тиранами
    крамарями й філософами
    і сідає в порту на спину
    прирученого дельфіна
    - до побачення –
    Який же гарний Аріон
    - кажуть дівчата –
    - як випливає в море
    сам
    з вінком видноколів на голові


    Arijon
    ________________________________________


    Oto on - Arijon -
    helleński Caruso
    koncertmistrz antycznego świata
    drogocenny jak naszyjnik
    albo lepiej jak konstelacja
    śpiewa
    bałwanom morskim i kupcom bławatnym
    tyranom i poganiaczom mułów
    tyranom czernieją na głowach korony
    a sprzedawcy placków z cebulą
    po raz pierwszy mylą się w rachubach na swoją niekorzyść

    o czym śpiewa Arijon
    tego dokładnie nikt nie wie
    najważniejsze jest to że przywraca światu harmonię
    morze kołysze łagodnie ziemię
    ogień rozmawia z wodą bez nienawiści
    w cieniu jednego heksametru leżą
    wilk i łania jastrząb i gołąb
    a dziecko usypia na grzywie lwa
    jak w kołysce

    patrzcie jak uśmiechają się zwierzęta
    ludzie żywią się białymi kwiatami
    i wszystko jest tak dobrze
    jak było na początku

    to on - Arijon
    drogocenny i wielokrotny
    sprawca zawrotów głowy stoi
    w zamieci obrazów ma osiem
    palców jak oktawa
    i śpiewa

    Aż kiedy z błękitu na zachodzie
    wysnuwają się świetliste niteczki szafranu
    co oznacza zbliżającą się noc
    Arijon uprzejmym ruchem głowy
    żegna
    poganiaczy mułów i tyranów
    sklepikarzy i filozofów
    i wsiada w porcie na grzbiet
    oswojonego delfina

    - do widzenia -

    jakże jest piękny Arijon
    - mówią dziewczęta -
    kiedy wypływa na morze
    sam
    z wieńcem widnokręgów na głowie



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Діана Петровська Петрик - [ 2014.12.01 12:49 ]
    Ілюзія спілкування
    Ми заблудились в соціальних мережах ,
    А наші почуття в цитатах потонули,
    Ми перетворили життя в комп’ютерний жах,
    А про справжнє спілкування практично забули…

    Ми проводимо в і-неті такі цінні хвилини життя,
    Які могли б проводити з кимось разом .
    Наша щирість зникла в процесі буття,
    Ми її потопили в афоризмах і фразах…..

    Наші друзі тепер – це лише піктограми ,
    Щиру посмішку зараз міняєм на смайли ,
    Наші життя – це банальні програми
    В які ми завантажуєм нові і нові файли….

    Ми обмінюємся тут банальними фразами,
    Ми мріємо ночами про щире кохання…
    Помиляємося в людях раз за разом
    ІЛЮЗІЯ СПІЛКУВАННЯ …….



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  4. Мирон Шагало - [ 2014.12.01 08:40 ]
    Де ти?
    Знов квиління пташине
    в сіре марево лине,
    знов холодні замети.
    Весно, веснонько, де ти?
    Повертайся невдовзі,
    доки я ще в дорозі,
    доки я вмію ждати.
    Весно, веснонько, де ти?
    Доторкнися, о весно,
    хай тобою воскресну,
    хай покину суєти.
    Весно, веснонько, де ти?

    (1 грудня 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  5. Домінік Арфіст - [ 2014.12.01 00:31 ]
    під шелех тиші...
    під шелех тиші, шарудіння снів
    осінній день морозцем заяснів
    останні яблука засяяли слюдою
    набрякло небо темною водою
    стримить стерня рудою бородою
    складає вітер завтрашні пісні
    і тулиться байдужа нетутешність
    до спини лісу вигнутої в біль…
    посходилися душі звідусіль
    і зазирають у свою прийдешність…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  6. Ераст Іваніцький - [ 2014.11.30 23:26 ]
    Серце й Сонце
    Серце й Сонце: синоніми мабуть,
    Однаково гріють і світять так само,
    Єдине, – що Сонця не можна звабить,
    Звабити ж серце можна піснями.

    Зваблене серце, мабуть, тепліше,
    Ніж тисячі Сонць, і світить краще,
    Ллються із нього і кров, і вірші
    Без запитань і пояснень – навіщо?..

    Просто тому, що не шкода крові,
    А, як віршів не писати,
    Розірветься Серце, як зорі зверхнові
    І все-таки...буде кохати!!!

    Ераст Іваніцький,


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.11.30 22:53 ]
    Зимние грезы
    Снежных вихрей круженье...
    Ночь, как день, так светло...
    Зимних грез наважденье...
    Замело... Замело...

    Эти зимние грезы-
    Словно песни любви...
    В белой шапке березы
    Эротичный извив...

    Небо сеет снегами
    Радость новых надежд.
    Вот они, под ногами,
    В дреме сомкнутых вежд...

    Наклонись, и подарок
    Подними, подними!
    Словно елочный шарик
    Радость в сердце прими!

    Эта зимняя вьюга-
    До чего хороша!
    Подойди же, подруга!
    Поцелуй, чуть дыша!..

    Это зимняя сказка...
    Нас сегодня найдет
    Вера, нежность и ласка...
    Впереди- Новый год!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114113011979


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  8. Світлана Ковальчук - [ 2014.11.30 21:14 ]
    Мамині хризантеми
    Хризантемна, мамо, осінь.
    До осоння - пелюстками.
    Знаю: серце сонця просить.
    Знаю: зимінь йде стежками.

    День який! То літо, мамо,
    Наше, "бабине", для втіхи.
    Розпогодився гілками
    і горіх,
    кладе горіхи.

    Жук малий бреде в долонях,
    взявши крила наопашки.
    День який солодкий, мамо!

    Чом же пелюстково, важко?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  9. Микола Бояров - [ 2014.11.30 20:00 ]
    переспів
    напрасую трусам плісе
    і просохне щонічна злива
    я й тобі дозволяю все
    німфоманко моя спесива

    нагромадити купи слів
    і втекти як було щоразу
    не почувши мій ніжний спів
    я рвонувся до перелазу

    наздогнавши тебе чи тінь
    я прилину грудьми і тазом
    не вагайся і ти прилинь
    відчуття подаруй екстазні

    заважають плісе й гофре
    у кущах на рояль скидаймо
    забуваймо про все старе
    відпускаймо етичні гальма

    напрасую трусам плісе
    хай за шибкою ніч і злива
    шансоньє оспіває все
    німфоманко моя спесива

    я прощаю тобі усе
    ще побачимось у ю-тубі
    доторкнись до мого плісе
    і розгладяться зморшки грубі

    30-11-14


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (4)


  10. Володя Криловець - [ 2014.11.30 20:10 ]
    ***
    Синє небо синій сніг
    Сумно сипле на поріг.
    В синім небі – сині зорі,
    Сині хвилі – в синім морі.
    Сняться птахам сині сни.
    Сині очі у весни.
    Синьо всюди навсібіч.
    Синьоока стала ніч.
    Синій сад і синя школа.
    Синя хата й синє поле.
    …Все сьогодні синє-синє
    Олівцем малюю синім.

    5–29 листопада 2014 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Микола Дудар - [ 2014.11.30 20:06 ]
    "Братня"
    через місто проходить рубіж
    поміж смертю й життям - безкінечність
    кілька крапель розлито на Вірш
    не біда що із глини… є глечик
    наповняється не молоком
    чорна смуга на тім пасовиську
    і земля що випльовує тромб
    якщо вухом на штик… аж по риску
    на поверхні замучені й злі
    кілька рим і буде достатьно
    щоб вивчали дорослі й малі
    найстрашнішу в історії - "Братня"
    30.11. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  12. Володя Криловець - [ 2014.11.30 20:42 ]
    ***
    Черепаха через яр
    Поспішала на базар.
    На собі везла товар –
    Чашки дві і самовар.

    Бідолаха поспішала
    Так, що й ніч її застала.

    29 листопада 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Марися Лавра - [ 2014.11.30 18:56 ]
    обійми
    обійми мене, обійми
    запитально, що буде далі?
    розцілуй, до грудей тули
    через вулицю перед раєм

    обійми, і жіночий стан
    океанним буде припливом
    обійми мене і нехай
    усміхаються ангели мило

    обійми, і тонка вуаль
    іспаде із лиця моментно,
    заясіється брама в рай
    перламутровим флюорисцентом

    у чеканні трамваю зими
    у обіймах прощальних ми
    2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (18)


  14. Володимир Книр - [ 2014.11.30 17:22 ]
    Кохання мить
    Кохання всього лиш мить...
    А спробуй за мить встромить!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  15. Олександра Камінчанська - [ 2014.11.30 15:40 ]
    ***
    Не боли мене, світе, не печи мене кров’ю
    Обривається відчай над годиною злою.
    Тихо схлипує вітер, небо знітилось гірко.
    Шини, кулі, коктейлі, чорна, в сажі, бруківка.

    І кружляє, як привид, сивий птах над угаром.
    Недарма народились і вмирали недаром
    І пішли у безсмертя, охрестилися небом.
    Опадають зірниці так нестерпно-миттєво…

    Де відради шукати сивій матері нині?..
    Завмирає сльозою заметіль на калині.
    І горить у минуле непогашена свічка.
    Не печи мене кров’ю, не боли мене, світе…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (14)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2014.11.30 11:53 ]
    Олексій Тичко Недопите глясе*
    Недопите моє глясе,
    В шибку стукає ніч і злива,
    Я тобі дозволяю все,
    Молода ти моя, красива.

    Нагромадила купу слів
    І у двері пішла відразу.
    Я прощати завжди умів,
    У собі не ношу образи.

    Наздогнавши твій силует,
    У дощі притулився станом,
    Ну а потім ми тет-а-тет,
    Ніби вперше чи у востаннє -

    Поскидали плащі на стіл,
    Заважає білизна в ліжку,
    Буде шал, буде танець тіл
    І по спині - нова доріжка.

    Недопите моє глясе,
    В шибку стукає ніч і злива,
    Я тобі дозволяю все,
    Молода ти моя, красива.

    Я прощаю тобі усе -
    Ще орел, але в сивім пір"ї -
    Недопиту в кафе глясе,
    Нігтів слід по душі і шкірі.

    7509 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (17)


  17. Петро Скоропис - [ 2014.11.30 08:50 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Осінь – погідна часина, щойно ви не ботанік,
    а нічию штиблетів з паркетом уклав ботвинник:
    у тротуарів явно її відтінки,
    а далі – дерева як руки, відлучені від готівки.

    Небо без птахів ратує за угоду
    з лицарем слів типу "прости", "не буду",
    буцім усюдисущі сплески сумлінь і моди
    на темно-сіре стосуються до погоди.

    Все стане краще, коли попосіє мжичка,
    бо по тому ані промінчика, ні словечка,
    хіба які очі заздрі, – нудьгою, коли не журом
    сп’янілі, – рубцям душевним і вишуканим тортурам.

    Мите тремка, тривай бо, коли завмирає риба
    в озерах, коли дістає природа зі гардероба,
    зітхаючи, м’яту річ, зовучи свідком
    трачене міллю місце з латками вікон.


    1995


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  18. Світлана Костюк - [ 2014.11.29 22:53 ]
    До власного ювілею
    О Боже мій, а я ще й не жила,
    А я ж лише «зализувала» крила,
    Які недоля прикра обпекла,
    Які неправда чорна обпалила…
    А я лише у царстві тіней злих
    Шукала світла, щоб донести людям.
    І цвітом опадав з грудей моїх
    Жертовний вірш, немов якийсь приблуда…
    А я себе палила кожен день
    (Коли болить життя – то душу чути),
    То крила виростають у пісень,
    Які несеш у пекло для спокути…
    Мій шлях – то траєкторія листка
    Осіннього, віднесеного вітром…
    Для цього світу «зовсім не така»,
    Сльозу сховаю в душу і…не витру…
    Нехай гірчить всім атомам єства,
    То й віршам надто солодко не буде…
    Лечу кудись…обпалено-жива…
    Прощайте, люде…


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (30)


  19. Серго Сокольник - [ 2014.11.29 21:27 ]
    Поетесі
    Ти вродлива. Цікава. Замріяна пані.
    Ти обраниця долі. Щаслива в коханні...
    Буде все. Забаганки бажай будь-якої.
    Та є ТА, що прямує завжди за тобою.

    Де не будеш- завжди оглядатися... Знаєш...
    Не запитуй про те, на що права не маєш
    Ти у долі. У смертнім зійтися двобої
    Тій із тою, що ходить завжди за тобою.

    Це- двійниця. У неї заплющені очі.
    Та тебе вона бачить крізь темряву ночі.
    Невдоволена всім, що ти маєш... Такої...
    І сміється. І плаче вона над тобою.

    Ти не житимеш, як задоволені люди.
    І ніколи собою ти сита не будеш.
    Ти угоди з собою в собі не знайдеш.
    Ситість долею- фах недалеких людей.

    Бо ВОНА жити так як усі, не захоче.
    Ти від себе тікаєш у темряву ночі.
    Це не втрата. Це- дар, незбагненний сповна,
    Бо завжди за тобою слідкує ВОНА.

    Тож така як усі, поетесі не бути.
    У банальність кайданів себе не закути.
    Перед НЕЮ неспинно зніму... капелюх...
    Ти- відмінна. За це я ТЕБЕ і люблю.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114112910849


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  20. Марися Лавра - [ 2014.11.29 20:18 ]
    даблmusic
    скрипкові сльози на лжеложе
    скрапають в озеро жалю
    повни його, далебі гірше
    нема куди, ну, сміливіше
    цитуй впечаленого Ніцше
    декламаційно свої вірші
    читай юнкому скрипалю

    грязьово-селеві потьоки
    цівками жури із очей
    диви в обидва, ненароком,
    невірних в бік півтора кроки
    зірветься голос наджорстокий,
    розіб'ється, і піде в склоки
    крихка надмір віолончель

    в даблфутлярі копійчина,
    на фейсі - прагнення мети,
    смичок ізмастить каніфолем
    залиже струнам ранеболі
    зіграє рівних три тріолі,
    й у кварто- квінтовому колі
    зійдуться - він, вона і ти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (21)


  21. Опанас Драпан - [ 2014.11.29 16:43 ]
    сиджу-палю
    кінець


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (25)


  22. Нінель Новікова - [ 2014.11.29 16:01 ]
    Споришами...
    Пам’ятаєш? Ішли споришами,
    Оксамитовим пилом стежин.
    І куди ми отак поспішали?
    Легковажно тоді залишали
    Берег Щастя, що в світі один…

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (16)


  23. Ігор Шоха - [ 2014.11.29 16:27 ]
    Ударимо по бездоріжжю
    Іване, Ви ще тільки почали.
    Але серйозно ще ніхто не слухав,
    коли усі од сміху полягли...
    І у жінок Ви слави досягли,
    що кожна закохається по вуха.

    А що удієш? Тільки опиши
    якусь пригоду на якійсь копиці –
    Іван уже сміється від душі,
    і з ним – усі путящі молодиці.

    Тому – дерзайте. І настане час,
    коли ще усміхнеться і кар’єра,
    і на Парнасі упізнають Вас
    усі літературні дипкур’єри.

    А далі – слава, Спілка, гонорар,
    нові пісні про Україну-неньку.
    І звісно, – за такий репертуар
    Вас висунуть на премію Шевченка.

    А далі що? А далі – ясна річ:
    Париж, богема, Швеція і – Нобель.
    І в першому із безлічі сторіч
    у Рашії утремо єйний шнобель.

    Ударимо, як Бендер ударяв
    пробігом по дорогах бездоріжжя
    аж до Кремля із нашого Міжгір’я.

    Аби у того, хто нас обікрав
    і у Криму себе завоював,
    по всій планеті полетіло пір’я.


                                  29.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (9)


  24. Інна Ковальчук - [ 2014.11.29 13:57 ]
    ***
    Поволі йде зима,
    морозним вітром дише,
    затоплює свої останні береги,
    і зріє навкруги, і застигає тиша,
    і губляться слова
    в кадильницях юги…

    Зігрій мені вуста,
    бо ще спитає літо
    за тишу, за югу, і чи зуміли ми
    утримати тепло
    і назавжди втопити
    холодну самоту у повені зими…





    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  25. Діана Петровська Петрик - [ 2014.11.29 09:50 ]
    Доля нас убила...
    А ми могли би разом постаріти ,
    Напевно весело б життя пройшло,
    Могли б по парку вечором ходити ,
    Сміятися , радіти …всім на зло.
    І наші дітки з нами б виростали ,
    І радість нам приносили б завжди .
    Та мрії ці мої розтанули …
    Прошу за це мене прости.

    А ми б сміялись шумно і нестримно ,
    Ти малював би на мені свої малюнки ,
    Мені б ніколи не бувало зимно
    В твоїх обіймах, твоїх поцілунках…
    А я б ходила в твоїй майці по кімнаті ,
    Ти знаєш як вона мені пасує ,
    Шкода , що цьому всьому вже не статись
    І інша тебе скоро поцілує…

    А ми змогли б усе що так хотіли ,
    І новий рік і всі ті інші плани
    І не було б у нас проблем великих ,
    Прожили б без брехні і без обману ,
    Ми б засинали разом й прокидались
    Ми б не давали один одному заснути ,
    Ти б обнімав мене щораз спросоння ….
    Так жаль , що цьому не відбутись …

    Шкода , безмірно жаль що почуття вмирають.
    І що між нами величезна прірва ,
    Про те , що відчував до мене , не згадаєш ,
    І це , напевно, дуже вірно…
    Шкода , що я ніколи так не вміла ,
    Забутись , не згадати це моє бажання
    Так жаль що ДОЛЯ НАС УБИЛА,
    Цілую ніжно на прощання…..

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Павло ГайНижник - [ 2014.11.29 08:45 ]
    Пісня «Ватника» (сповідально-затяжна)
    Пісня «Ватника»
    (сповідально-затяжна)

    Не сепарат і не зрадник вам я,
    Просто у мене дурна голова.
    Не знаю де Лондон і де та Москва,
    Я в школі навчився лише «два до два».

    Я ледве умію зв’язати слова.
    Про честь ані слухом, ні духом не зна.
    Я міні Хуйло, всім качаю права,
    Хоч й замість мізкі́в лиш вата одна.

    Блааа-блааа-блаж. На херу Крим-наш.
    Дооон-дооон, дін-дон. Укри єб..ть Лугандон.

    У мене лишень то і мрія проста,
    Знайти горіляки й ще трохи бабла.
    Мій світ – матюки і брехня про Христа,
    Я нéлюд «по жизні», а не відо зла.

    Продати я здатен усе запростá
    Вітчизну і матір (не раз і не два).
    Нена́виджу все я, і се́ла й міста,
    Були би жратва, п’яні шмари й братва.

    Блааа-блааа-блаж. На херу Крим-наш.
    Дооон-дооон, дін-дон. Укри єб..ть Лугандон.

    А може подамся в політику я,
    Десь щось відіжму, набарижу сповна́,
    Підлижу, промовлю, включу́ холуя
    І стану кермом у якогось човна.

    Я просто істота з морального дна,
    Неначе пороблений був із лайна.
    Чи я бізнесюк, чи статист, чи шпана
    Не так вже й важливо. Подохну – й нема.

    Блааа-блааа-блаж. На херу Крим-наш.
    Дооон-дооон, дін-дон. Укри єб..ть Лугандон.

    Павло Гай-Нижник
    29 листопада 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Любов Бенедишин - [ 2014.11.29 08:07 ]
    Йов. Діаметральний діалог
    І прийшов Сатана до Бога.
    І спитав у лукавця Господь:

    – Бачив? Праведника такого
    ще не знала земля.
    Шкодь-не шкодь –
    у молитві, у праці щоденній
    віддаляється Йов од зла.

    – Не ТОБОЮ він благословенний?
    САМ діткнувся його чола!
    Дав багатства і щастя премного.
    А хоч що забери – далебі,
    пригадаєш мою засторогу –
    не подякує Йов тобі.

    – Можеш слати на нього напасті,
    спокушати (на те ти Змій) –
    віру Йова згубити не вдасться.
    Тож і душу чіпати не смій!

    – Ну, то згода! Ловлю на Слові…
    Тільки, знаєш... захмар лице.
    Я швиденько!
    (Не бійся, Йове,
    Бог поверне тобі усе).

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  28. Микола Дудар - [ 2014.11.29 00:52 ]
    Бог послал...
    Бог послал и все ушло
    выпивка закуска
    между делом помеж слов
    больно не по-русски…

    ни тебе ни драк ни слез
    ни рубахи в клочья
    ни по роже пару доз
    ни бинтов ни скотча...

    и пускай, кто в чем, за стол
    вселся не по росту
    ни тебе ни за футбол
    кто какую соску…

    кто когда грешил ( отож…)
    в церкви душу прятал
    ну нельзя… нельзя о том
    молодым ребятам...

    ржали пили - лишь бы впрок
    голосов под триста
    я - в сторонке, весь промок
    благо мысли чисты…
    28.11. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  29. Микола Дудар - [ 2014.11.29 00:30 ]
    / Ситуативне /
    Я в Карпати! я в Карпати!!
    що з собою, друзі, брати?..
    може вітру оберемок
    ні, про нього я окремо…
    може срібло, сивину...
    може жіночку одну...
    може снігу візьму я...
    може втоми бугая...
    може разом Їх по трішки
    навпростець… чи може пішки?
    о дісталось!
    о поперло!
    ой спокуснице,
    Говерло!..
    28.11. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  30. Серго Сокольник - [ 2014.11.28 21:34 ]
    Зимове кохання
    Ми з тобою вночі, наче діти.
    Наче діти, що хочуть зігрітись.
    І тіла ми під ковдрою грієм,
    І від себе самих шаленієм...

    Хай на вулиці морок і холод...
    Попід ковдрою тіл наших голих
    Не розплести чарівне єднання...
    Це тепло провокує кохання,

    Що замріяно грається нами...
    От свічки узяли з сірниками...
    Хай кімнату таємно- мрійливо
    Нам освітять вони мерехтливо...

    Ти з-під ковдри хутенько зіскочиш,
    І зтанцюєш мені серед ночі
    У містичному світлі свічному
    Еротичний танок невагомий...

    А тоді я тебе, прохолодну,
    З тіла присмаком трохи солоним,
    Увізьму, наче серця надію,
    І собою покривши, зігрію.

    Хай негода вовчицею виє...
    Хай вікно білим пилом засіє...
    Нас зуміє кохання зігріти.
    Ми щасливі удвох, наче діти...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114112810326


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  31. Домінік Арфіст - [ 2014.11.28 20:14 ]
    зимове фаду
    в зимóву піч –
    сухий епістолярій…
    архіви спалені безжалісно, безкарно…
    моє стотисячне зачовгане повторення
    переосутнена усталена історія
    та істерія, та божественна руйнація
    не все що відболіло вимовляється
    не всі мусони віють у пасати
    писати – свої пристрасті спасати…
    не тане у руці твоя крижина
    не гине на губах… туди біжімо
    де будемо по-різному мовчати
    під скавуління вітру-потерчати…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  32. Роман Коляда - [ 2014.11.28 12:37 ]
    Два серця
    Чуєш, мій сину,
    У кожної мами більше, ніж одне серце.
    Твоє, ще задовго до того,
    Як ти з’явився на світ,
    Билося всередині мого тіла.
    Я чую стукіт твого серця навіть зараз,
    Коли його намагаються заглушити
    Кулеметні черги і залповий вогонь.
    І я щодня молюся, щоб Господь
    Не попустив відібрати у мене і у світу
    Цей найкращий звук.
    Нехай твоє серце б’ється,
    Залишайся живим.

    Чуєш, коханий,
    У мене тепер два серця,
    Моє - і нашого малюка…
    Кажуть, у малого воно забилося
    Вже на п'ятому тижні,
    А оце на УЗІ я вже й сама побачила.
    Як воно швиденько тріпоче.
    Знаєш, кажуть молитва – у серці.
    Тоді у тебе тепер
    Подвійна порція «за здоров'я».
    Ми чекаємо на тебе удвох,
    І коли надворі вже темно,
    Але не спиться
    Ми удвох слухаємо темряву,
    І просимо Небеса:
    Нехай твоє серце б'ється,
    Залишайся живим.

    Чуєш, тату,
    Пам’ятаєш, як ти вчив мене
    Рахувати пульс?
    Я взнала тоді, що моє серце
    Б'ється частіше ніж твоє.
    А коли ти обіймав мене,
    Я чула у твоїх грудях
    «тук-тук, тук-тук»
    Так рівно і сильно…
    Я сьогодні увечері просила Бога,
    Щоб війна закінчилася,
    Я дуже скучила за тобою, тату.
    Нехай твоє серце б'ється,
    Залишайся живим.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  33. Світлана Шинкарук - [ 2014.11.28 12:14 ]
    Я так люблю, як пахнуть свіжі вірші...
    Я так люблю, як пахнуть свіжі вірші
    Від яблук в монастирському саду,
    Від злив ясних, що здалеку ідуть,
    Від зорь чужих, за наші втричі більших,

    Від слів отих, залежаних на споді,
    Які з душею разом відривать...
    Та з ран ростуть нові, немов трава,
    Мені й самій поінколи на подив.

    ...Від полум'я і терпкості камінь,
    Загуслих снів, здорожених та дійшлих...
    Я ж теж колись з душі чиєїсь вийшла,
    Щоб торувать шляхи свої самій.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  34. Діана Петровська Петрик - [ 2014.11.28 08:50 ]
    Ми шукаємо близьких у натовпі чужих...
    Ми шукаємо близьких у натовпі чужих ,
    Не знаходимо і страждаємо ,
    Мільйони надій розбиваємо ,
    Всеодно не знаходимо їх ….

    Ми шукаємо близьких у натовпі чужих ,
    У очі похмурі щораз заглядаємо ,
    І себе , в результаті , втрачаємо
    Всеодно не знаходимо їх ….

    Всеодно не знаходимо їх ….
    Ми найближчих не помічаємо ,
    У ілюзії світ утікаємо ,
    Шукаючи близьких у натовпі чужих …..

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Віктор Ох - [ 2014.11.27 22:51 ]
    Танці молодості


    Де танцмайданчик «Ж а б а» кожен знав і знає –
    трохи вниз до річки і вправо у гайок.
    Л а б у х і в а н с а м б е л ь вам будь-що заграє,
    хочете – «адєсу», хочете – хард-рок.
    На с а к с і грав сам Льова
    так неймовірно к л ь о в о –
    у всіх, хто його слухав, мокріло у паху.
    А на гітарі Вова
    рвав душу знову й знову,
    своїми с о л я к а м и видавлював сльозу.

    А кафешку поруч «Поплавком» назвали.
    На розлив там пиво, соки і вино.
    За р у б л я в бокали там сонце наливали*.
    Було це не зараз! Було це давно!
    Там юні діви з пляжу
    без фарб і макіяжу
    в халатиках легеньких. Нема гарніше їх!
    Всі юнаки активні,
    стрункі, швидкі, спортивні,
    і мускули рельєфні ще й кожен мав із них.

    Нині в тому місці клуб нічний «Камела».
    Там під фонограму скаче м о л о д н я к.
    Автогенні спалахи, скрегіт децибелів.
    Під блідою шкірою конопля і мак.
    Гель, фарба, туш, помада
    і пірсінгом бравада.
    Усе фірмове з п о н т о м – тату і навіть крем.
    Тупа на пиках маска.
    Судомна д у п о т р я с к а.
    Невже й від цього буде в них ностальгійний щем.
    -----------------------------------
    Хто не знає:
    * – «Сонце в бокалі» – популярний в 70-ті шмурдяк.
    Лабух – ресторанний музикант, який окрім основної програми виконує музичні твори різних жанрів на замовлення.
    --------------------
    Виконує – Ярослав Чорногуз
    Запис – Руслан Шевченко
    Кліп – Олексія Тичка:
    http://www.youtube.com/watch?v=kNxzHXIMnME
    =====================


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  36. Мирон Шагало - [ 2014.11.27 21:41 ]
    Безсоння (хокку)
    Вітер знічев'я
    флюгерцем поскрипує.
    Не засне ніяк.

    (27 листопада 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  37. Олександра Камінчанська - [ 2014.11.27 21:24 ]
    ***
    Веселки, що вчора маніжила досвіток
    Нині нема…
    Отерпли шляхи на холодному овиді.
    Грудень. Зима.
    Так ревно гамує сніги незагнуздані
    Чорна рілля.
    Забутися ледь і віддатися студені
    Прагну і я.
    Лілейним огнем надчуттєво цілована
    Вимрію мить.
    Хай щезне з лиця у хурделиці-повені
    Все, що болить.
    Хай кришаться вщент уготовані долею
    Лихо, журба.
    Маскуючи суть оберегами кволими
    День догорав.








    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  38. Ірина Саковець - [ 2014.11.27 16:42 ]
    ***
    Воскресіння зими, і каштани – безлисті привиди.
    Лабіринт онімілого міста збиває з ніг.
    Ти із нього мене, мій новітній Мойсею, виведи,
    поки виходи зовсім не канули в перший сніг.

    Перевтілення душ, і я чую холодне дихання
    гострокрилих вітрів – то були голоси трави.
    Напинається тиша на крики птахів невидимих,
    зіпсувавши останній етап мовчазної гри.

    Небо явір на плечі узяв, як міфічний велетень.
    На осіннім задвір'ї – посріблена мла, мороз,
    і незвичним тайнописом вікон сувої встелені,
    а дороги химерні, немов до країни Оз.

    Опівнічна пора. Білий пух на деревах селиться,
    м'яке хутро для голих березових тіл. Німі
    вартові мого спокою, зорі обох Ведмедиць,
    як і я, самовидці появи на світ зими.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.11.27 16:30 ]
    Мокуме гане *


    Писав ім`я піском... Сліпці украли.
    Ну що воно для них? Пливла яса.
    Ревли слони. Дзуміли бджоли, ралі.
    Колібрі край пелюстки зависа...

    Ти безіменний, бо не вмів годити.
    Пиши ізнов – піску повсюд гора.
    І хай куйовдять літери, тандити.
    Мереж вогнем! Повзе із гір кора...

    Оголення до сутності – тотальне.
    Торги – за душі, бивні, сьомгу, німб.
    Запруджено пустелі привокзальні.
    У поволоці очі тухлих німф.

    Пиши-обрамлюй. Нам своє робити.
    Косар не чує шемрання трави.
    І квітне-колоситься тепле жито.
    І сніжні волхви йдуть на крик сови.



    * Техніка обробки металу, «металічна текстура деревини»,
    використовувалася для оздоблювання мечів у Японії.
    Поєднання різних металів у неповторних візерунках.


    2014





    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  40. Іван Гентош - [ 2014.11.27 12:20 ]
    Коаліціянтам

    І шанованим, і не дуже,
    Що Верховних сягли висот –
    До роботи впрягайся, друже,
    Бо не той вже, що був, народ!

    І у вас небагато часу,
    На розмови про рух вперед.
    Більш не вийде “робити касу”,
    І “пиляти” щорік бюджет.

    Обіцяти і не робити –
    Вже нема вороття назад.
    Хто наїв черевце і ситий –
    Хай відразу здає мандат.

    Бо в мандаті тім – небо й колос,
    Що зі стягів зійшли немов,
    І Небесної Сотні голос,
    Іловайська жертовна кров.

    Плúве кáча, не має міри…
    Нас надія в житті трима…
    Вам – останній мандат довіри,
    І на помилку прав нема.

    Знов мільйони вручили долю –
    Ще Майдану гірчать дими…
    Непотрібний нам мир в неволі –
    На коліна не станем ми!

    І служити народу кожен –
    Аж до скону, немов святі!
    І не дай вам, не дай вам Боже
    Вбік звернути з цього путі…


    27.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  41. Маріанна Алетея - [ 2014.11.27 12:18 ]
    Листопад
    Листопадно руйнує осінь
    Той вечірній останній промінь,
    Тиша змінює стоголосся.
    Хто залишиться в обороні?

    І гілки, мов хребет відкритий.
    Чи скує їх жорстоким льодом?
    Незахищені лісу діти.
    Чи згадає весна їх згодом?

    Заніміло усе навколо,
    То приспала осіння втома.
    Затуманилось видноколо.
    Де дорогу знайти до дому?

    Там поріг до чужої хати,
    Що колись називав своєю.
    Чи можливо цей сон здолати?
    Чи то правда? Як жити з нею?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  42. Діана Петровська Петрик - [ 2014.11.27 09:42 ]
    Тебеневистачання
    Знаєш, а я хочу кожної хвилини ловити на собі твій погляд,
    Я хочу завжди і всюди бути тільки з тобою поряд.
    І нехай весь світ, весь всесвіт буде проти,
    Я всеодно буду щаслива доти,
    Доки ловитиму на собі твій погляд...

    Знаєш, а я хочу проводити з тобою дні і ночі,
    Я хочу як в морі тонути , дивлячись в твої очі .
    Мені, напевно, ніколи не набридне бути з тобою,
    Так люблю твою фразу : "Тобі не підходить бути злою",
    Хочу проводити з тобою дні і ночі...

    Знаєш, напевно це якесь захворювання ,
    Я індукована синдромом ТЕБЕНЕВИСТАЧАННЯ.
    Я захворіла, і це напевно хронічно
    будь зі мною, коханий вічно,
    Я ж індукована синдромом ТЕБЕНЕВИСТАЧАННЯ............

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2014.11.27 02:26 ]
    Колискова коханій
    Спить солоденько моя кохана,
    І у ві сні
    Їй сниться, як-но мені жадано
    Співа пісні...
    Ми біля річки, удвох, втомились...
    Вечірній час...
    Тендітно верби понахилились-
    Милують нас.
    От ми на березі нічному.
    Пала вогонь.
    І я лелію солодку втому
    Твоїх долонь.
    Я про кохання тобі співаю,
    А ти мені...
    І над темніючим небокраєм
    Луна пісні...
    Спи моя мила, моє кохання!
    І я завжди
    З тобою буду. Тобі достатньо
    Сказать-прийди!
    Хоч ми не разом, я йду до бою
    Без вороття,
    Пісні ще будем співать з тобою
    По скін життя.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114112701258


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Наталя Мазур - [ 2014.11.27 00:21 ]
    Бахрома ночi
    Мені так хочеться ізнов
    Пірнути у твої долоні,
    І там притихнути. Сторонніх
    Не чути звуків та розмов.

    Тоді самотність утече
    У сіре завіконня дому,
    І десь на обрії блідому
    Невтішним виллється плачем.

    Холодним подихом зима
    На склі напише криптограми,
    А те, що станеться між нами,
    Сховає ночі бахрома.

    25.11.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (16)


  45. Олександра Камінчанська - [ 2014.11.26 23:26 ]
    ***
    Сповзає тиша тінню по одвірках,
    Намоклий тин суглобами рипить.
    Німі двори, неначе сірі нірки
    І дивний сон, який чомусь не спить.

    Отак як є. Цього напевне досить.
    Збираю в душу перестиглу ніч.
    І лиже пломінь не зітліле досі
    Гаряче тіло напівголих свіч.

    Моя ти Музо, вередлива панно,
    Тобі пасує неспання, таки!
    І поза ніч приречено-рахманно
    На білий світ нанизую рядки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  46. Олександр Козинець - [ 2014.11.26 22:00 ]
    ***
    – Мамо, а правда, що кожній з родин
    Діток приносить лелека?
    [слизька необхідність штучних тканин
    стискує злегка…]
    – Так, доню, правда! – Кажуть з новин.
    Мама нам теж казали:
    Коли не було ще штучних тканин,
    Частіше лелеки літали.
    І кожна пташина несла під крилом
    Кохання новим родинам…
    – Скажи мені, мамо, якщо так було,
    Навіщо створили тканини?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2014.11.26 21:57 ]
    У гущі всенародної поеми
    Пригорнуся я душею
    до рідного слова,*
    З Україною моєю
    поведу розмову.

    Україно – рідна мати,
    у віках нетлінна,
    як було тобі співати,
    рівна серед рівних?

    Де черпала ти, рідненька,
    і снагу, і силу,
    поки тебе вороженьки
    до ноги косили?

    Станьмо, браття, отчим краєм,
    візьмемось за руки.
    У блакиті ще палає
    золото для злуки.

    Наша воля, наша слава
    буде нам окраса.
    Нездоланна є держава
    на землі Тараса.

    Споконвічними садами
    у піснях квітчалась.
    Православними дідами
    Руссю називалась.

    Отамани та гетьмани,
    козаки у полі
    під орудою Богдана
    дбали твою волю.

    Ще співає Україна
    і буде співати.
    За свободу, за родину
    будьмо, пане-брате.

    Стіймо, внуки Ярослава,
    на своєму полі.
    Не померкне наша слава,
    не ослабне воля.

    Пригорнуся я душею
    до рідного слова,
    З Україною моєю
    поведу розмову.

                                  1991


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  48. Сергій Гупало - [ 2014.11.26 21:55 ]
    О з и р а ю с ь …
    Позабуті хатини по груди застряли у сумі;
    І така самота, що від неї не можна втекти.
    Не відходять удалеч думки таємничо безумні.
    Там величчя, що непроминальне, й загублений ти.

    Відшукаються вихід і ліки – дороги, дороги…
    А по тім - той землиці шматочок застряне в тобі.
    Там іще погуляють. Не ми, а шалені епохи.
    Там і голуби будуть літати лише голубі.

    А тепер - ще туман, а у ньому немовби ескадра.
    Це страждальники-зруби – зарубки про зіншених нас
    І востаннє надійно відправлених нібито в мандри,
    І надовго усюдно розп'ятих новинами ТАРС.

    Озирнуся таки. Озираюсь – нічого не бачу.
    Лиш у нашім саду – віск, як сік перезрілий, тече.
    Не вернутись туди; там засвідчити можна удачу,
    Що у вишні та яблуні - тіні звичайних речей.




    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  49. Іван Потьомкін - [ 2014.11.26 20:06 ]
    ***

    Не легендарні Мафусаїлові літа
    Дай мені, Боже, а Пересове многоліття плідне,
    Щоб я не тільки книжечки Максимкові читав,
    А вочевидь побачив майбуття його погідне.
    Аби з дитинства ненависна мені війна
    Стала для нього словом архаїчним...
    ...Молюсь молитвами правічними щодня,
    Щоб радість освітила світ на віки вічні.

    Хьюстон, Техас (СЩА)
    --------------------------------------------
    Мафусаїл (івритське – Метушелах) – один з праотців людства,котрий уславився своїм довголіттям і прожив 969 років.
    Перес Шимон (народився 1923 року). В 90 літ був президентов Держави Ізраїль, лауреат Нобелівської премії миру.
    Максимко – онук.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  50. Олександр Олехо - [ 2014.11.26 16:28 ]
    «Як куля в лоб...
    «Як куля в лоб, то куля в лоб!
    Зате все справедливо!»
    Навіщо кров? Для чого? Щоб
    лиш бідкатись тужливо.

    Минувся час, та й не один
    (актори, гасла, сцена),
    і у душі гірчить полин,
    душа немов перчена.

    Якщо не зараз, то коли,
    хоч дрібку для народу.
    Чи далі ми оті козли,
    що мекають зісподу?

    На полі мрій зросла снага,
    та косарі з косою
    її під корінь. Ми – трава
    з кривавою росою?

    Багато слів та мало діл –
    такі у нас печалі.
    Їх дев'ять є, пекельних кіл.
    Вже шість пройшли, а далі?

    Заплаче мати в котрий раз
    і знову кача плине.
    Стає щоразу менше нас –
    вмирає, їде, гине…

    У Ярославни сліз катма,
    немає і княгині.
    І зріє в юрмищі «Ганьба!»,
    уже не вчора – нині.

    Якщо так станеться і знов
    омана запанує,
    вже не кричи, що куля в лоб,
    бо то таке, почує…

    26.11.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (26)



  51. Сторінки: 1   ...   728   729   730   731   732   733   734   735   736   ...   1854