ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.11.25 12:48 ]
    «ПЕДАГОГАМ» або "Ура! В садочок!"
    Скільки коштує ваша ввічливість?
    Ваше «Здраствуйте!» і «Спасибі»?
    Скільки коштує ваша усмішка?
    Я платити за це готова!
    Порахуйте, не прибідняйтеся!
    Прейскурант не потрібен - рибі,
    А – людині без нього?
    Як же це?!
    За кожнісіньке добре слово!

    Серце грубістю протикається,
    Слово гостре – як ніж по венах…
    Що ж ви зграєю в душу кинулись?
    Все хапаєтесь за рукава?
    Я сьогодні – дітей вам ввірила, -
    Найдорожче, що є у мене…
    Скільки ж ваше терпіння коштує,
    Слово сонячне і ласкаве?

    І по чім берете за лагідність?
    Доброта зазнає інфляції?
    Серце - куплено?
    Слово – продано?
    І – на складі немає душ?
    Нам би тільки –
    Привітний погляд ваш!
    Хоч по акції, хоч без акції,
    Хоча б декого з вас, Наталочок,
    І Тамарочок, І Катюш…

    Вам майбутнє заплатить дорого,
    До сльозинки віддасть сторицею,
    Не хвилюйтеся, не залишаться
    Жодні очі у вас в боргу…
    25.11.09.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)


  2. Зоряна Ель - [ 2009.11.24 15:17 ]
    Віхи
    Усім по скибочці з хлібини пам’яті -
    Розгладиш аркуші буденно вим’яті.
    Коса розбурхана торкнеться гребеня,
    І юність виблисне з-під сивих кременів.
    По слову слово, і - розмова точиться
    Про сум, веселощі, марноти, почесті.
    До крихти крихтонька в журбі та радості…
    Сплетуться веснами зелені паростки,
    П'янкими мріями, літами стиглими –
    Усе, що маємо, усе, що встигли ми.


    22.11.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (16)


  3. Олеся Овчар - [ 2009.11.24 09:03 ]
    Мишачі танці
    На майдані рано-вранці
    Влаштували миші танці.
    Музикантів запросили –
    Ті ушкварили щосили,
    Не вагалися ні хвильки,
    Та й заграли коломийки.
    Мишки носиками – в коло,
    Не стрибали так ніколи.
    Коломийка – бистра, жвава!
    Файна мишача забава!

    Ти в куточку не тулися,
    А до танцю теж берися!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (12)


  4. Чорнява Жінка - [ 2009.11.24 00:45 ]
    Короткая сказка на ночь
    Нике

    Когда дядюшка Гершвин в обнимку с тётушкой Эмми зайдут к тебе на чай: «нам с мятой, не надо премий», он будет сидеть в углу, незаметный, как тень от спицы, но внезапно окажется многотел, многорук, многолиц, и
    ты вдруг захочешь приговорить его к высшей мере, он вздохнёт устало: «Ты опять за своё? Не буди зверя», уронит тебе на рёбра свои ангельские ладони, а тебе будет сниться долго, что ты тонешь… тонешь,

    что в тебе прорастают водоросли /через руки и ноги босы/, на которых хоть вешайся, хоть плети из них косы, что тобою гуляют рыбы, рачки, черепахи даже, и все говорят тебе что-то, но это уже не важно. он прикоснётся к груди, животу, подержит за локоть крепко, в тебе качнётся трава-мурава: good bye, детка! посидит на сливовой ветке укуренной синей птицей.

    так и кончится твой ноябрь,
    такой небылицей.

    24.11.09


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.54) | "Майстерень" 5.58 (5.52)
    Коментарі: (15) | "I Go To Sleep"


  5. Леонід Терехович - [ 2009.11.23 23:33 ]
    ///***///



    Покотилося серце,
    мов з гори каменюка,
    десь упало в багно...
    Промовчу
    і не видам ні слова, ні звука, —
    помирать все одно.
    Промовчу,
    тільки губи кромсаю зубами, —
    не зайтись би плачем...
    Чи роки усі біди на мене зібрали, —
    аж судомить плече?..
    Навалився на плечі за дні за хороші
    ненависний тягар,
    ледь бреду,
    підгинаюсь від грішної ноші,
    хоч коня запрягай...
    Є достатньо всього:
    хватить людям на осуд,
    як хватало на суд...
    Донесу до кінця,
    то не матиму зносу.
    Тільки чи ж донесу?..

    14.10.90






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Романчук - [ 2009.11.23 21:18 ]
    Знайду?
    Дозволено грішити і не каятись
    Красі. Красі?
    З усіх доріг ви завжди повертаєтесь.
    Усі. Усі.
    Ви залишали яблуню квітучою
    В саду. В саду.
    А що я вам в тім урвищі під кручею
    Знайду? Знайду…
    За пісню мою сонячну не сплачено
    Ціну. Ціну…
    Я посміхнулась, але не пробачила
    Вину. Вину.
    Ковтаю вина вин уже отруєна
    Навік. Навік.
    Як там у тебе зоряно і буряно.
    Бо чо-ло-вік.
    Та крізь літа і вини знову кулею
    Рука. Рука.
    Пробач. Прийми. О, скільки цього чула я! –
    Ріка стіка!
    Стікає Стіксом, вистеля ожиною
    Біду. Біду…
    Та де ж я вам поміж чужими спинами
    Тепла знайду?!
    Тепер не клич заквітчаної зав’язі
    У далеч мрій.
    Не упізнав? То не роса, а паморозь.
    Зігрій… Зігрій?
    Навіщо у вінчальні віча бавитись?
    Пожовк засів…
    Ти знову мій? Ви завжди повертаєтесь.
    Усі. Усі.

    І знову – крок по тонкому льоду…
    Що я тобі на згарищі знайду?
    18.11.2009


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (16)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.11.23 20:57 ]
    Вигадливість
    Non sum qualis eram*

    1



    Вольєри... Кліті... Метушня дрібних...
    Цареві звірів – ще кривавий кусень.
    Підходить зледащіло... Жовна. Рик...
    Тепер і палець поміж ґрат – не вкусить.

    Погостювала плідно! В плазуна
    Навчилася заковтувать офіру.
    Стою, милуюсь тихо сприбока:
    Так...слоненя уміє жити сірим.

    Соломою зашарудів козел...
    Ось шпацірують квочка і курчата...
    Когорти...
    Стаї...
    Кліки...
    Я ж ледь-ледь
    У оберемок - стежечки хрещаті.

    2

    Ні, не погорда. Не зневіра. Путь.
    Біль. Антисептика. Обробка вірша сріблом.
    У ненажерні пельки – комашву.

    О, нене, я, нарешті, жити вмію...





    * - Я вже не такий, яким був раніше (лат.).


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (2)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.11.23 20:13 ]
    Гляссе
    А ми просо сіяли, сіяли...
    З пісні

    Колись, як дощ утопче в ґрунт сліди
    І перший сніг притрусить огорожі,
    Я відпочину від пліток і див,
    Спечу для музи з брошкою… бріоші.
    Вони вдадуться. Рік умію все…
    Й пустоти усередині – для крему…
    Ти каву пив з горнят моїх – гляссе –
    І впевнював: «…а жити варт окремо…».
    Ти, прожектер, накинув плед-обман…
    З листочка кукурудзи пахітоса
    Освітлює дванадцятий роман...
    Ми стрінемось в раю, де квітне просо?
    Нас розділятиме ажурний віадук…
    Ще любляча, сумлива і наївна,
    Ітиму я – на пломінь губ і рук,
    Шептатиму в екстазі: «… богорівний...”.
    Нехай – в романі. Та отут, в бутті,
    Замало ролі одаліски, милий.
    Я вже стоптала капці золоті…
    Ти докурив? Ну а тепер щосили
    Пожбур пісний роман за фалди штор!
    Вікно розкрий –
    орканом розбуялим!
    Торік ти плів: „Мій дід – конкістадор...”.
    Звойовуй форт, бо кличе бард – за яйли.


    2004-2012

















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (4)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.11.23 20:07 ]
    Хвиля


    Я вчора мандрувала:
    Псел...
    Дніпро...
    На берегах диміли жовтня ватри...
    Дніпр довжелезний...
    Кинь сікач, цебро!
    Запрошую тебе в журливі мандри.

    Ось тут ми спочивали, Вітре мій,
    На острівці хиткому в день погідний...
    А тут, де у Дніпро впада Супій,
    Ти прошептав:”Чекай мене... між лілій...”

    Тепер я – хвиля.
    Ти крило відтяв.
    Уп’яте розквітають верболози…

    Є місце на Землі – двох рік злиття,
    Куди обручку щовесни приносиш.


    2007-2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Ніна Яворська - [ 2009.11.23 18:28 ]
    Твій світ не стане моїм
    Між нами - кордони, держави
    і прірва прожитих років.
    Снується розлука іржава
    над верстами битих шляхів.
    Між нами - нездійснені мрії,
    гіркіші за чорний полин.
    Стуляєш на хвилечку вії
    і чути спів рідних долин.
    Між нами - нестворені вірші,
    б'ють дзвони загублених рим.
    Твій світ - він не кращий, не гірший -
    ніколи не стане моїм...


    23.11.2009 р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Коментарі: (4)


  11. Ігор Павлюк - [ 2009.11.23 14:05 ]
    У сіні лежу і минуле кличу...
    У сіні лежу і минуле кличу,
    Легкий і весняний духом.
    Сувору дитинність твого обличчя
    Пам’яттю серця слухаю.

    Усі твої жести дзвінкі і ранні
    Доторком вії знаю.
    Востаннє і вперше прожив кохання
    Глибоке, мов сльози бездітних чайок.

    Ми голі у нім, як молитва вишні.
    І хто нам суддя?
    І звідки?..

    Ні пекла не страшно, а ні Всевишнього,
    А ні міщанства сусідки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.72) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (21)


  12. Сонце Місяць - [ 2009.11.21 22:11 ]
    Пролог
     
    На сході оперного неба
    Засяй, неоновий Ромео
    Гітарою дзвінкого Феба

    Смугастим королем Борнео
    На сцени грозової бурі
    У сни стоокого дракона
    Під співи дисонансних фурій

    Де блудить смерть яскравочорна
    Проллється вечір, свято скресне
    Мить золота, натхненна, шлюбна

    Полум’яній вустами, Весно
    В саду видінь, ночами Юнга
    Танцюй, окрилена чудесно
    Квітуча пристрасть, вічно юна



     -&-




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (61)


  13. Леонід Терехович - [ 2009.11.21 18:25 ]
    ЩО Ж ЗОСТАВЛЯЄМ?..



    Не доведи, Господь, до нашої біди,
    з якою ми в майбутнє прем наосліп!..
    Ми вірили, що на Землі зоставимо сліди...
    Та звірились:
    зостався тільки послід.

    12.10.90



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2009.11.21 17:31 ]
    Про тебе
    * * *.
    Я знав, що ти умієш чарувати
    І здатна розтопити в серці лід,
    Ти віднайшла у це різдвяне свято
    Казковий трунок, папороті цвіт.

    Купайло-бог, не дочекавшись літа,
    Тривожить наші душі, нашу плоть,
    Серед зими цвітуть у серці квіти
    І у очах туманиться оброть.

    Ти – ангел мій, ти – подарунок бога!
    За що гріхи прощає він мені?
    У скрути час іде на допомогу
    Та здійснює жадання потайні.

    О небо, знаєш ти, як я хотів
    Тонути в почуттях як човен в хвилях.
    Невже я те, нарешті, заслужив,
    Що вистраждав, що виплекав у мріях?

    Як ніжне сонце вранішню росу,
    Як найдорожчі перли та коралі,
    Візьму до серця я твою сльозу
    І вицілую смутки та печалі.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.74)
    Коментарі: (11)


  15. Віталій Білець - [ 2009.11.21 09:59 ]
    Роздуми
    Ще днів багато попереду,
    Багато гіркості і меду,
    Падінь і злетів…Та хтозна,
    Чи згодом в них не запустіє
    Душі мрійливої казна.

    Ще слова пісні вистачає,
    Життя правдиво научає
    Простої мудрості, і ти,
    Йдучи, всі труднощі долаєш,
    І вірних друзів зустрічаєш
    Під майвами мети.

    Нехай у світі піднебеснім
    Не все стоїть на чині чеснім.
    Як небо вище від землі,
    Так Правда вища від неправди,
    І так було і буде завжди.
    Бо й чорна ніч в густій імлі
    Не здатна дню протистояти.

    У світанково-білі шати
    Одягне сонце ранки знов,
    І серцю явиться прозріння,
    Його яскраве пломеніння
    Зніме нічний покров.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  16. Павло Вольвач - [ 2009.11.20 21:43 ]
    ***

    Вже трохи є і гіркоти і втоми
    Оце б додому – та немає дому

    З розвалин днів що стали потойбіччям
    Сіріють очі з батьковим обличчям

    І сам ти є немов тебе нема
    Лиш мріями підсвічена пітьма
    Що синьо обіцяє – попри щастя –
    Багрову дрож чогось чому початься

    І розгортає зкам'янілі хащі
    Де жить найкраще – жити напропаще

    І, ставши вбік від інших – всяких – других
    Вчувати кулі на надбрівних дугах

    2003


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (5)


  17. Павло Вольвач - [ 2009.11.20 21:00 ]
    ***

    ...Рух мовчазної колони робив грізне враження...
    Юрко Тютюнник

    Вчуєш знічев’я з осінніх надсад
    раптом вдихнувши на повні – задарма
    як над туманні дахи амбасад
    плине поразка твого командарма

    плине роз’ятреність – тут і тепер
    ось і тобі – все зійшлося в підсонні
    карі чекання шепочуть з химер
    повивертавши мовчання назовні

    гострі потоки стокревних стихій
    знову на пару з ламким листопадом
    тремом у грудях порубаним садом
    градом де знову і юрій і змій

    знов так похідно лягають сніги
    станцій і піль – о моя невимовна!
    знов по обидва стає береги
    тайного степу кров затамована



    2008




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.73)
    Коментарі: (2)


  18. Віталій Білець - [ 2009.11.19 19:06 ]
    За Україну
    Мої брати ! Нам так судилось
    Іти за рідну землю в бій,
    Щоб не топталася по ній
    Поган запеклих зграя дика…
    Брати мої ! То честь велика
    Служити їй !

    Вітчизни нам не обирати,
    А зрадити – не дай Господь !
    Вкраїна в нас одна, як мати,
    Їй не вагаймося віддати
    І кров, і плоть !

    Наш славний Дніпр тече у море,
    І сонце ясне сяє нам.
    Чому ж тоді те древнє горе
    На ймення «розбрат» серця оре
    Плугом одвічних драм ?

    Брати мої ! Нам всім судилось
    За землю рідну йти у бій,
    Аби не вешталась по ній
    Зухвалих зайд ватага дика…
    Мої брати ! То честь велика
    Служити їй !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (5)


  19. Катерина Івченко - [ 2009.11.19 16:57 ]
    * * *
    на долонях моїх
    тавро твоїх поцілунків
    пропікає наскрізь
    неможливістю бути поруч
    мій єдиний глядач
    допущений за лаштунки
    ми створили це пекло
    з тобою удвох – власноруч
    знов з дощами приходить
    знайомий осінній розпач
    календар опадає днями
    дерева листям…
    щось до серця повільно вповзає
    холодне й гостре
    відганяєш раптовий здогад –
    вона вже близько

    (2008)


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (11)


  20. Олександр Христенко - [ 2009.11.19 13:24 ]
    БУДЬ ЗДОРОВА
    Так растеряно и неумело
    Я мечусь, как на Ладоге рыцарь:
    Моя милая, вдруг, заболела!
    Как такое посмело случиться!?
    Лишь вчера щебетала и пела:
    Умолкали, заслушавшись, птицы,
    А сегодня – «отравлено» тело,
    И поникли, стесняясь, ресницы.

    За спиной вероломного стресса –
    Подлый вирус – безжалостный Каин...
    Я б мерзавца за горло повесил,
    Чтобы ты не болела, родная!
    Если б мог, объяснил ему – в лицах –
    По-мужски: очень просто и внятно,
    Что над женщиной хрупкой глумиться
    Очень стыдно и впредь – неповадно.

    Чем могу я подругу утешить?
    Лишь обнять, приласкать, приголубить?..
    Или, попросту, чутко и нежно
    Поцелую горящие губы!
    Может выйдет, «как молвил Гораций»:
    Заболеть, чтобы стала ты снова,
    Как вчера, танцевать и смеяться,
    И была – совершенно здорова.
    (05.07.06 - 18.11.09)г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (20)


  21. Інна Нежуріна - [ 2009.11.18 00:57 ]
    З циклу "Заміжні вірші"
    Спориші запищали курчатами –
    Наче й думка до літа котиться...
    ...ти мене вже не прийдеш сватати
    пожовтіли вербові котики...

    розпустилися коси-китиці...
    стиглі-стиглі – під хустку просяться
    протираємо сум на ситечці
    з хати в хату плітки розносимо


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (7)


  22. Володимир Єременко - [ 2009.11.16 15:48 ]
    ***
    А почуття по чаші все течуть…
    Напевно, тріщина - раніше не стікали
    Усе раніше чаша поміщала
    По вінця завжди їй хотілось буть

    Мені не тяжко доливати - ні!
    Що з чашею робити? - я не знаю
    Свої долоні знизу підставляю
    А там - уже підставлені твої…

    2006


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  23. Олександр Христенко - [ 2009.11.16 12:38 ]
    СКУЧИВ
    Ці думки – безнадійно-сірі –
    Знов шкребуться, неначе миші:
    Вигризають безсоння діри,
    По зернині з’їдають тишу.

    І здається, що ніч не тане:
    Всюди темряви чорна вата.
    Десь дрімає, як кіт, світанок,
    Та несила його чекати.

    І навіщо мені це треба?
    Хто сказав, що насправді хочу
    Існувати ось так – без тебе –
    І терпіти самотні ночі?!

    Прокидайся – благаю – швидше!
    Хай розвидниться – сонце встане.
    Кольорами вікно розпише,
    Подарує надію ранок.

    Хвилювання
    у груди
    гупа.
    Я стрибаю
    Ікаром
    з кручі.
    Набираю
    твій номер:
    ” Люба!
    Як же я
    за тобою
    скучив...”
    9.11.09р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (23)


  24. Іван Андрусяк - [ 2009.11.15 13:35 ]
    *
    повернення на схід – вершина цих казок
    їх серпантинний біг вповільнено а й досі
    на вимогу бика згортається бузок
    і квилить навздогін стара параска осінь

    меж зламаних бажань колишеться як змій
    нірванний листопад нічного банування
    прощання – дотик шкла до вилинялих вій
    і течія вікон і терція овальна

    івасик без гусей і пристань без відра
    і крови без чобіт немислимо вточити
    повернення на схід така чудова гра
    і янгол під кущем – заслужений учитель

    а ми як вітражі застигли в лоні стін
    і довгі як життя минають катехизми
    кохана відірвім погуслі гливи тіл
    а тільки хто за нас діждеться тут вітчизни
    1995


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (2)


  25. Іван Андрусяк - [ 2009.11.14 22:59 ]
    *
    тут сон і сови. солодко. приходь.
    на цілі води папороть і водь.
    за чайками пливуть підбиті чайки.
    вітрила, що приспущені навзрид,
    витримують один-єдиний світ,
    роздвоєний на кінчику нагайки.

    тут майже мокро. майже відчуття,
    присилені на кільчику життя,
    присилувані майже відчувати,
    що крик сови, що папороть, що плоть,
    що десь на небі сіється Господь
    тонким дощем останньої відплати


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (1)


  26. Іван Андрусяк - [ 2009.11.14 22:35 ]
    333.
    є три узбережжя твоєї ріки
    і сонцю судилось намислити кожне
    порожня вода витікає в порожнє
    кудись попід небо – аби навпрошки

    і солоно їй і не соромно їй
    і майже під воду ховаються бризки
    тоненькі судини сакральної книжки
    спиває поранений вартовий


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Прокоментувати:


  27. Ян Джерельний - [ 2009.11.14 21:19 ]
    19
    Число дев’ятнадцять – магічне;
    звучить, звісно, дещо цинічно
    (а як же усі інші числа)
    до того ж не дуже логічно…

    Десятка і дев’ять – не пара
    (самий лише гриф без гітари).
    Тринадцять і шість - не зіграє.
    Двадцятка – безжалісна скнара.

    Не зовсім це орфографічно:
    тринадцять – то (а)політично.
    Трояк – то релігія певна…
    Число дев’ятнадцять – космічне.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Юлія Фульмес - [ 2009.11.14 11:53 ]
    *-*-*-*-*
    Безглуздо, коли хтось не знає, що ти відійшов.
    Невже зав”язав і минулось без наслідків-свідків?
    Як перший удар або перший накладений шов,
    І перші розклеєні сонним кварталом агітки.

    Розсипане просо твоїх незавершених справ
    Дбайливо зберуть голуби до поштових торбинок.
    А ти стільки років жив поряд і навіть не знав,
    Що в їхніх очах повсякчас відбивається ринок.

    Їм не відлетіти далеко, мабуть, заважкі
    Від мітів, з яких починалась твоя батьківщина,
    Від пісні, яку легковажно ти ставив на кін
    І в муках щоразу втрачав, ніби власну дитину.

    Та біль не найкращий порадник, тим більше, партнер,
    Він зробить тебе своїм другом і зрадить як друга,
    Коли телефонний дзвінок з потойбічних озер
    Проб”є твого ніби-то благополуччя кольчугу:
    „Він не відповість Вам, він два роки тому помер...”

    ...Короткі гудки і зависла в повітрі напруга.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (6)


  29. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.11.13 22:10 ]
    * * *
    Скільки неба в тобі глибокого!
    Скільки сонця в тобі гарячого!
    Я давно вже не знаю спокою.
    І без тебе себе не бачу я.

    Прилітають ночами Янголи,
    Засівають кімнату віршами.
    Сновидіння – в прозорих ампулах:
    Обирай собі наймиліше і

    Залишай суєту непрошену –
    Хай розсиплеться час на атоми.
    На планеті (звідсіль горошині)
    Я терпляче тебе чекатиму.

    Від солодкого щему – сироти.
    Із найважчого – бачиш? - виходи.
    Просто б – разом з тобою вірити.
    Просто б – поруч з тобою дихати.
    13.11.09.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (21)


  30. Павло Вольвач - [ 2009.11.13 20:11 ]
    ***
    Василеві ГЕРАСИМ’ЮКУ

    Хвости павині розпуска узвіз,
    зернисте світло сіється навскіс,
    на брук, на пруг, на світ поза світами.

    там, де зміліли шрами ножові,
    де майже всі зробились неживі,
    з тих, що заповідалися братами.

    І самота такої глибини,
    і тиша з тиш – вчуваються тони
    підземних кровотеч і горніх русел.

    Посходились в одно, над злото бань,
    всі басамани спроб і осягань,
    і заплелись в лілово-чорний вузол.

    Із грізних піль, з таємних сновидінь
    урочих наснувалося промінь
    (летючі тіні – маєстати наші).

    Прочувані тепер, і не тепер,
    світають з льодянистих стратосфер
    зотлілі сторінки і патронташі.

    Отак: синьотабунний часоплин
    ярами з глин, дощами із краплин
    пройшов і став. Тепер твоя година.

    Діткаючись полічених волось,
    шепоче хтось (о ні, то не здалось...),
    що кров твоя таки не самотинна.



    2008






    Рейтинги: Народний 5.67 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (3)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2009.11.13 18:42 ]
    ТУМАН
    Хмари сполотнілою юрбою
    По гаях, дібровах розбрелись,
    Вкрили річку ковдрою пухкою,
    Віддзеркаливши поблідлу вись.

    Місяць, закуривши понад лісом,
    Упірнув у сизу пелену,
    І пустивши димову завісу,
    Сивиною гілля огорнув.

    Наче хвору, деревину горду -
    Молоком і медом напував,
    І людьми поранену природу
    З ватою так ніжно бинтував.

    12.11.7517 р. (від Трипілля) (2009)


    Рейтинги: Народний 5.88 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  32. Владимир Бурич - [ 2009.11.13 15:56 ]
    * * *
    Убежав с последнего урока
    я столкнулся
    со своей бабушкой
    шедшей домой с рынка

    Над ней вьются подмосковные метели
    балы в Колонном
    Мациевич-Мигуевич на летающей этажерке

    Надо мной —
    парашют Осоавиахима
    со значка
    прикрученного к куртке
    черной пуговицей вместо медной шайбы

    Мир
    рухнул
    когда оказалось
    что стены моей разбомбленной школы
    были в середине красными

    Мир
    рухнул
    когда я увидел
    что переулок
    который я считал до этого вечным
    перерезали
    противотанковыми рвами

    Мир
    рухнул
    когда в замерзшем аквариуме я увидел
    удивленные глаза
    рыбок

    Он рухнул
    и превратился в бездну
    которую невозможно заполнить
    ни телами любимых женщин
    ни стихами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  33. Іван Андрусяк - [ 2009.11.13 14:58 ]
    ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ
    Катрусі


    перелети мене через янгола
    через янголя янголятко
    з білими крильцями в білій кирилиці
    з потерчам над губами
    на голубій воді

    та перелети мене через янголеня
    почерез вітер левадами
    вишиту воду хрестиком
    голосом щекавицею ниткою корабля
    з потерчам над губами

    та перелети мене почерез янголенятко
    та пригорнися собі обабіч води
    та пригорнися мені в її янголінь
    білими крильцями вишита янголань моя
    янголедь моя янголинна з потерчам на щоці

    та перелети мене почерез янголенятонько
    почерез кола кириличні в голубій воді над губами
    потерчам корабля на долоні янголень моя янголинь
    відлунюючи хрестиком понад левадами
    щекавицею понад вишиття вуст янголелю

    та перелети


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (2)


  34. Інна Нежуріна - [ 2009.11.13 01:33 ]
    З циклу ПЕРЕВТІЛЕННЯ В СОНЕТАХ


    І
    Створила день, що стане невмирущим,
    Запахне мною літер таємниця.
    Чекатиме журавликів криниця,
    Обмотана плющем в правічній пущі.

    Коли мені спіткнутися об хмари –
    Нехай вже буде відчаю по вінця.
    Ніхто мені не принесе гостинця.
    Міняю день омріяний на чвари.

    Вустам гарячим відповім брехнею.
    Бруківка не відчує слабкість кроку.
    Я короную день, що не вмирає.

    На рівні задзеркальної ідеї,
    Усе, що спрагле, оживляю соком –
    Із вен твоїх, незвідане “кохаю”…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  35. Інна Нежуріна - [ 2009.11.13 01:07 ]
    З циклу "Спинивши простір" (Мить, Кіровоград, 2004)
    * * *
    Соковиті повисли червневі зорі.
    Вогким вечором вислизну з-за бузини.
    Залихоманить любисток, любов’ю хворий,
    Заскреготять вітряками примари-млини.

    Піде примха шукати загублену пару
    (що сховалась і плаче за скельцями шиб),
    щоб наповнити щоки солодким узваром
    й гомоніти до ранку мовою риб.

    Випадковості знак ворухнеться зачаттям.
    Затремчу неспокійна і -... розіллюсь
    У сліпому світанку неспілим щастям,
    Позичаючи ласку, життям обернусь.
    (2004)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  36. Валентина Захабура - [ 2009.11.12 16:41 ]
    Запрошення на каву
    Книжок полиці
    автівки
    обличчя як візитівки
    великі налякані очі
    спаси і помилуй
    Отче
    Змінюю сум на каву
    з корицею та вершками
    з подивом
    ач яка Ви
    підходять тендітні дами
    лякливі неначе сарни
    та пристрасні мов тигриці
    Скуштуйте
    ви такі само
    я бачу по ваших лицях
    Ось усміхи ледь помітні
    м'які та горді постави
    ось сміх
    наче дощ у квітні
    в горнятку смачної кави
    Катарсис душі власної
    це злива в краю безводнім
    так просто
    бути собою
    так гарно
    жити сьогодні
    05.11.09


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8)


  37. Іван Андрусяк - [ 2009.11.12 15:03 ]
    *
    чого тобі, зимо: з полону ідемо.
    подовшало розмов, як вигинів на карті.
    окріпли ґражди слів у кутиках розмов,
    як патетичний шов на тріснутій кокарді.

    і притча з полину про листяну війну,
    про мітки на стіні, обмочені у хвою, –
    про трою, що її врятовано до сну,
    аби на денці сну поруйнувати трою:

    трояндову її – з дзеркальних кучугур,
    з болотяних люкроз, притулених на біле, –
    коли раптовий крик відлунює об мур
    загублених вікном, усе ще уцілілим.

    чого тобі іще: безодню на плече,
    чаїнку осоки і хриплого туману.
    і хай не по щоці остання міць тече,
    по снігові – нехай, а по щоці зарано


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (2)


  38. Іван Андрусяк - [ 2009.11.12 15:40 ]
    ALTERA PARS
    сокиру в руці не догледиш – вона не сама,
    їй ближче до неба на ідиш отари і трави.
    стискаючи губи, вивищуєш в кутиках славу,
    і тиша гіркава, як пава, по небу сплива.

    судома не втримає знічену крихту держави,
    що – тінь морова – з волохатих колін вирива.
    губи її щиро, щоб жниця не стерла слова,
    бо з губ золотистих уже тятива кучерява.

    коруючи в простори – мощі чи моці в шлеї, –
    уривками ранку – над степом, над возом, над мозком
    окрилює лоскіт – вертаються з поля рої.

    над колосом хльостко, над білим бердичевим хльостко.
    рубай поворозки, з розмаху – рубай поворозки…
    до стертої млості утримуй в долонях її


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.55) | "Майстерень" 5.75 (5.61)
    Коментарі: (1)


  39. Іван Андрусяк - [ 2009.11.12 15:09 ]
    *
    цей час – як обростання хвилями.
    по колу ширяться тіла.
    і лиш деревами похилими
    відпочиває омела.

    стікають крильцями до кореня
    хіба мурахи золоті
    і засинають, упокорені,
    в непокорованій воді.

    підеш по горло в темінь ликаву.
    як дріж холодний по спині,
    канонізовано великими
    здаються кратери на дні.

    опалені або відламані
    сліди отетеріють вглиб,
    де відобразились на камені
    гортанні силуети риб.

    ще мить, і вал накриє голову, –
    і я не знаю наперед,
    чи відкладусь у цьому колові,
    чи допливу до тих дерев.

    і буду в омелі зманіженій
    надію важити малу,
    допоки хвилі не піднімуться
    і не накриють омелу


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (3)


  40. Олеся Овчар - [ 2009.11.12 00:27 ]
    Лише уява
    Обоє знаємо, що це – уява,
    Навіяна бажанням забуття.
    А ти цілуй і пригортай ласкаво
    На цій межі реальності буття.

    Хоч я легеньким порухом руки
    Спинитись намагаюся востаннє,
    Та порух той зневірено-леткий –
    Зникає у достиглому бажанні.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (12)


  41. Павло Вольвач - [ 2009.11.11 19:51 ]
    ***

    Прийшов і станув морок зусібіч.
    І ти стоїш у мене під повіками.
    Зчорніле місто дивиться на ніч
    Густими помаранчевими вікнами.

    Під синє небо сніг так біло ліг,
    Набившись густо світу в плоть залізну.
    А світ отой і вичахлий наш гріх
    Хтось розгляда через небесну лінзу.

    У світі цім нам холодно обом.
    Чужі слова, шляхи і підприємства.
    Та, кажуть, щось міняється, бо он
    Зіходить зірка. Кажуть – віфлеємська.

    1997




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.73)
    Прокоментувати:


  42. Владимир Бурич - [ 2009.11.11 13:22 ]
    * * *
    Детство

    северный полюс
    ангины

    к ноге прижался
    теплый тюлень
    грелки

    голову сжали
    наушники

    земных полушарий

    термометр
    вынутый из-под мышки
    показывает

    температуру
    океана


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  43. Владимир Бурич - [ 2009.11.11 13:42 ]
    ***
    Фигуру моей души
    не могло передать мое тело

    Тело моей любви
    не найти на фресках Помпеи

    Фигура моей любви
    не сплетение
    не слияние
    не нанизывание
    не поедание
    это не действие
    это маленький вакуум
    образующийся в горле


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  44. Ярина Брилинська - [ 2009.11.11 12:41 ]
    Осіннє
    Голубить сонце жовтаве листя
    Своїм проміння,
    Стікають барви до падолиста
    Німим молінням.

    Минає літо, триває осінь,
    А я чекаю...
    Прихильно небо дарує просинь -
    Ворота раю...

    Маленьку мушлю в руках тримаю -
    Вона зігріє:
    Кому розрада у дні одчаю,
    Кому – надія.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  45. Юлька Гриценко - [ 2009.11.11 10:57 ]
    «Відпусти»
    Відпусти, я так більше не можу.
    Відпусти, я забуду тебе.
    Знаєш, все це на казку не схоже,
    Тільки плачу й жалію себе.

    Відпусти, я не хочу так жити.
    Я давно не кохаю тебе.
    Наші спогади хвилею змито,
    Я піду, ти забудеш мене.

    Відпусти, я тікаю від тебе.
    Я іду. Прощавай і лети.
    А вгорі плаче зорями небо.
    Плаче небо. Мене відпусти.


    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  46. Василина Іванина - [ 2009.11.11 00:14 ]
    З рідного голосу
    ІІ
    Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,
    та він мої співаночки горами розсіяв...
    .........
    у наших міжгір’ях і зворах,
    по сиглах, бескидах, плаях
    душа прабатьківської мови
    блукає, мов зранений птах
    ...........
    Співай, доню, не бороню, кілько твого світа,
    по чім будеш пам’ятати молоденькі літа?..
    ...........
    відлуння між скелями б’ється,
    чи встигнеш, чи вловиш цей біль
    все тихше і тихше.
    А в серці
    прадавніх пісень заметіль.
    ...........
    Загусляй ми, гудаченьку, в чотири струночки,
    най любкови заспіваю красні співаночки...


    -----------
    звір, зворина – великий яр у горах, по дну якого зазвичай тече струмок, а схили поросли кущами чи деревами;
    сигла – густий смерековий ліс, заплутаний, в якому дерева можуть мати по кілька верхівок, там легко заблудитися;
    бескиди – скелясті неприступні гори із прірвами. урвищами;
    плай, плаїк, плайик – плато на гребені гори, де нема лісу, там можуть випасати худобу або косити; і стежка в горах теж так деколи називається.
    ...але, можливо, в інших діалектах ці слова мають інші значення чи нюанси :)


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (53)


  47. Ганна Осадко - [ 2009.11.10 12:26 ]
    Осінні парки
    Три шпарівні ґаздині – сиві парки
    Прядуть куделю осені у парку
    Артроз суглоби крутить, та припарки
    Як мертвому кадило, і сумна
    Похукає в долоні Нона перша,
    Безсонну втому на коліна сперши,
    Бо сонні риби утікають з верші
    Бо все – марнота
    І усе – мана.

    Веретено тікає, як достоту
    Життя стікає з п'ятниці в суботу,
    Децима друга не спитає, хто ти,
    Її робота – стежити за тим,
    Як стежка-стьожка стелиться під арку…
    Шукай її – тепліше… тепло…парко…
    Як жовта білка у зимову шпарку,
    Збігає шпарко ниточка у дим,

    Як в дім до нього…
    Дивно і пустинно,
    Нечулі руки пестять зимну спину
    І парка третя затремтить: дитино,
    Ти не повинна, як не хочеш, та…
    Воли волочать темряву вологу,
    Впряглася й Морта (вже якась підмога)
    Листопадове прядиво убоге,
    Лише у Бога – голка золота.

    А гола тиша вляжеться на груди,
    Як сивий камінь чи гіркавий грудень,
    Воли умерзнуть в груддя, і маруди
    Ворони галасливі…
    І тіка-
    ють
    жінка-осінь-нитка – три в одному
    з отого диму та отого дому
    І третя парка мружиться крізь втому
    І не здригнеться парчина рука…


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (14)


  48. Павло Вольвач - [ 2009.11.10 01:30 ]
    тінь твого дихання лине сюди



    тінь твого дихання лине сюди
    тінь твого кроку
    в каре візьми залети упади
    теж кароока

    час що потоншав плече замастив
    тиньками відня
    та сповиває міста і мости
    мрія надсвітня

    з”явишся! свінеш!
    над тлумом отих
    кінних і піших
    там
    на воротах
    на золотих
    найзолотіших...


    2002


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (1)


  49. Марина Мельник - [ 2009.11.09 00:00 ]
    Вдома
    — Знімай пальто.
    Тримай —
    ось чай гарячий.
    Не обпечи уста...
    Спочинь з дороги.
    ---------------------
    — Ось я малий,
    то тато-мама...
    Ти пий, ти пий...
    Я просто гляну,
    Чи ти не сон,
    а чи не
    приверзлося.
    --------------------
    — Твоя рука...
    Які тендітні пальці...
    Замерзли любі?
    Дай-но поцілую...
    Ось я, торкнись,
    Ще зранку брився...
    Я так люблю...
    Пробач, що я
    колючий...
    -----------------------
    А хочеш я
    до зір дістану?
    А може ковдру?
    Мила, ти зігрілась?..
    НЕ метушусь —
    Я місця не знаходжу....
    Дозволь торкнусь —
    Чи, часом,
    не наснилась.
    ©ммв


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (9)


  50. Чорнява Жінка - [ 2009.11.08 21:03 ]
    Ты мне
    как Алигьери
    адовы ступени,
    как древней мушке
    тело янтаря,
    как рыбам тина,
    как кулисы сцене,
    как букварю
    слова от «а» до «я»,
    как контрабасу
    только голос низкий,
    как пальцев пять,
    чтоб сжать их в кулаке,
    ты нужен мне,
    как Риму Папа Римский,
    как рваный ритм
    верлибровой строке.

    ноябрь 2009


    Рейтинги: Народний 5.47 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (113)



  51. Сторінки: 1   ...   97   98   99   100   101   102   103   104   105   ...   159