ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.08.17 01:24
У світі, де шум став фоновим режимом, тиша перетворилася на рідкісний артефакт. Ми заповнюємо її музикою, подкастами, порожніми розмовами, нескінченною стрічкою новин. Вона лякає, бо змушує нас залишитися сам на сам з тим, що ми так ретельно намагаємося і

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і

Юрій Лазірко
2025.08.15 18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає

будьмо

Леся Горова
2025.08.15 13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.

Віктор Кучерук
2025.08.15 06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?

М Менянин
2025.08.14 23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.

14.08.2025р. UA

Володимир Бойко
2025.08.14 22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.

У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.

Борис Костиря
2025.08.14 21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.

Василь Дениско
2025.08.14 15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур

Юрко Бужанин
2025.08.14 15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...

С М
2025.08.14 06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську

Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу

Віктор Кучерук
2025.08.14 06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.

Батько вчитель нікудишній,

Іван Потьомкін
2025.08.13 22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Борис Костиря
2025.08.13 22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,

Артур Курдіновський
2025.08.13 20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,

А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,

Леся Горова
2025.08.13 19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:

Степу руда лямівка

М Менянин
2025.08.13 13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.

Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –

Віктор Кучерук
2025.08.13 07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.

Олег Герман
2025.08.13 00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.

Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,

Олена Побийголод
2025.08.12 23:09
Із Бориса Заходера

– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,

Іван Потьомкін
2025.08.12 22:40
Без кори й коріння
Про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в деревв,-різні:

Борис Костиря
2025.08.12 21:49
На стадіоні перемог і втрат
Стоїш, як початківець перед боєм,
І дивишся на сонце із-за брам,
Що не дають наповнитись собою.

Попереду ще стільки рубежів,
Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
І доля піднімає на ножі

Світлана Майя Залізняк
2025.08.12 17:09
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Наголоси позна

Юрко Бужанин
2025.08.12 17:00
Промені сонця пестливо
Перебирають листя груші.
Поблизу рясніє слива
Гілками необтрушеними

І персики на осонні.
Рум’яняться гордовито.
Немов пастораль-симфонія,

Світлана Пирогова
2025.08.12 13:47
Загубились удвох,
як волошки у полі пшеничнім.
Чи це яв, а чи, може, їм сниться.
Гріє сонце обох.

Доторкнувсь до чола
і ні слова, ні звуку, цілунки.
Ніби той же юнак, і та юнка.

Юрій Гундарєв
2025.08.12 10:06
У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна
та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову,

С М
2025.08.12 07:33
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце

Артур Курдіновський
2025.08.12 07:30
МАГІСТРАЛ

Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.

В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк

Юрій Лазірко
2025.08.12 01:23
Асю - в сільмазі і на матраці.
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м

Ярослав Чорногуз
2025.08.12 01:16
Не кажи, не проси, не кляни --
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.

Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Косович - [ 2009.05.23 20:41 ]
    ***
    Перестрілись дороги на чорному,
    Розійшлися дороги на білому,
    Чорне поле ще й досі не зоране,
    Біле поле снігами окрилене.
    А під тими снігами лапатими -
    Зріють сходи зеленими нитями
    Хто весни дочекається - матиме
    Квітнетравень, що в пісні бирнітиме....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  2. Василь Степаненко - [ 2009.05.23 16:58 ]
    Радість кульбаби
    *
    Вітру цілунок
    Витримати не усім.
    Так і кульбабці.

    Витримать спробуй
    Дотик моєї руки.
    Білі мурашки.

    Подуву мить – і горить
    Сніг феєрверку.
    З нами буває таке:
    Встояти важко.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Імітатор Стилів - [ 2009.05.23 15:25 ]
    …бав!
    «Зає…»
    Збиток Зеньо
    http://maysterni.com/publication.php?id=22500



    откапал
    отплакал
    ОКТЯБРЬ – ЛИХОДЕЙ!

    дождь падал на падл
    и хороших людей…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  4. Ванчіні Остапов - [ 2009.05.23 15:04 ]
    Чёрно-белые мысли...
    Мы требуем от жизни сотни ответов
    Не задавая при этом вопросы
    Пытаясь перепрыгнуть сквозь её турникеты,
    Мы взамен получаем отпорный щелчок по носу
    Примеряя одежду марионетки,
    Наша судьба не раз решалась простой процедурой
    Подбрасывания в воздух потёртой монетки,
    Орел или решка, ферзь или пешка, особой разнице нет,
    Если ты не в силах создать автопортрет
    Своей истинной жизни…
    Но только без рамок, но только без рамок…
    В толпе самих себя, мы очень часто теряем себя,
    Не веря своим глазам, смотрящим в зеркало вчерашнего дня......
    Ведь зная о том, что в дырявых карманах теряются планы,
    Когда мы очень быстро, безнадёжно переключаем каналы,
    Держа в руках пульт свой человеческой жизни,
    Не подозревая о том, что всё может закончиться очень быстро....
    Без права на переписку, посвященную родным, друзьям или близким,
    Погружаясь в паутину повседневной жизни.....
    Не замечаем, как стареют, умирают, ржавеют
    Наши заветные мечты и нереализованные мысли,
    Что давно уж пылятся на полках, или выброшены в урну
    На довольно глупых не запланированных нашим маршрутом остановках
    Поддаваясь чужым насмешкам, запретам, уловкам,
    Мы становимся жертвой своей внутренней недомолвки.......


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  5. Володимир Мельников - [ 2009.05.23 12:18 ]
    Михайлові ТКАЧУ
    Михайло Ткач…
    Білоголовий,
    Неначе ангел уві сні.
    Він – незабутнє,
    Тепле слово,
    Джерельні, лагідні пісні.
    Михайло Ткач –
    Це світ смерічок
    І кучерявих ясенів.
    У Буковиночки-Марічки
    Є сином він
    Серед синів.
    Та син Миколи і Марії
    Не тільки Буковини син,
    Він ціле людство
    Словом гріє.
    Його співають – і грузин,
    І росіянин…
    Я у Штатах
    З американцями співав
    Пісні Ткача,
    Та так, що в Татрах
    Той спів і горець відчував.
    Як білий сніг Ткача сивини,
    Ознака мудрості і втрат.
    Коли втрачаєш половину,
    Влучає в серце сніг і град,
    І у “Зазим’є”* холод кличе…
    Але у білій сивині
    Й лелека весняна курличе,
    І яблуневий цвіт весни.
    Тож рано у “Зазим’є”, рано!
    Ще довго наяву
    Й у снах
    Вам промовляти:
    “Добрий ранок!
    Ти знов прийшла, моя Весна!”

    м.Київ, 1999р.
    _______________
    * ”Зазим’є” - назва поетичної збірки всесвітньо відомого поета-пісняра, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка М.М.Ткача, автора пісень „Марічка”, „Ясени”, „На щастя, на долю”, а також назва села на березі Десни під Києвом, де розташована дача Михайла Миколайовича.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  6. Ірина Білінська - [ 2009.05.23 00:11 ]
    Я така

    Дощем в обличчя
    напівсонний день.
    Рахує власні кроки моє серце.
    Ти ніби всюди!
    І тебе – ніде…
    І видивляю очі у люстерце.
    Чи вже отак
    мені не пособі,
    що у мені самій –
    моя відсутність…
    Я там, де ти. А ти?
    А що тобі –
    тобі, в моєму серці
    всюдисущім…
    Не дуже смійся –
    не на ту попав,
    бо я свого умію добиватись.
    Сьогодні дощ
    мені в обличчя впав,
    бо завтра
    моя черга посміятись.
    І буде перемога у руках,
    але й тобі,
    не бійся,,
    пощастило,
    що я не звідси,
    знаєш - я така,
    якщо з усіх
    тебе я полюбила.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  7. Ігор Павлюк - [ 2009.05.22 23:33 ]
    * * *
    Капіталізм.
    А я ж його не ждав...
    Розмова з вітром про печаль і воду.
    І зірка, наче білочка, руда
    Душі відійшлій вдячна за свободу.

    Біль продається.
    Хочеться мовчать.
    Я в тому віці,
    Коли вже не стало
    Ні Байрона, ні Блока...
    Твою мать...

    Єсєнін – в бронзі,
    Лорка теж – зі сталі.

    А я ще цей...
    Із крові і вогню.
    Душа в Дніпрі свою дзеркалить вроду.
    Я більше нині каюсь, ніж виню
    Державу, батьківщину і природу.

    Бо смак життя втрачати не люблю
    Ні через них,
    Ні через різні «ізми».

    То ж я – нащадок гетьмана –
    Павлюк –
    На власній вже давно гуляю тризні.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  8. Ванчіні Остапов - [ 2009.05.22 22:05 ]
    ***
    Щекочут нервы пустые нюансы
    Кто-то плетёт смешные интриги
    Судьба раздаёт нам шансы, авансы
    Она ненавидит шпионские игры
    Скупые сердца на любви экономят
    Кто-то тоскует за ширмой улыбки
    Седея от счастья в стеклянном доме
    Считая как деньги чужые ошибки

    Мы хотим покупать только правду
    Продавая взамен только ложь
    Разложив на стол карты
    Мы носим под сердцем нож…

    Двигаясь против часовых стрелок
    Глядя в зеркала заднего вида
    Мы словно осколки разбитых тарелок
    Падаем вниз с высоты титров
    Люди как волки найдут запах крови
    Орудие смерти всегда под рукой
    Подводные камни слепой паранойи
    Нас научили беззубо любить

    Мы хотим покупать только правду
    Продавая взамен только ложь
    Разложив на стол карты
    Мы носим под сердцем нож…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (35)


  9. Ванчіні Остапов - [ 2009.05.22 22:52 ]
    Стерва
    "Язык завязан на узел
    Слова не играют главных ролей
    Коварный взгляд моей музы
    Раздевает меня до самых костей

    На полу рассыпаны бусы
    Пламя волос поджигает постель
    Жрица моих иллюзий
    Выпивает меня как сладкий коктейль

    Моя стерва сегодня сверху
    Без аргументов, без аргументов....

    Лежу распятый тобою
    Наручники давят запястья руки
    Сегодня рискую собою
    В море заплыть за твои буйки

    Ты увлечена игрою
    Срываешь с меня все свои замки
    Когти пропитаны кровью
    Рисуешь пейзаж в районе спины

    Моя стерва сегодня сверху Б
    ез аргументов, без аргументов...."


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (14)


  10. Ванчіні Остапов - [ 2009.05.22 21:30 ]
    ***
    В кругу хороводов седых облаков
    Усталое солнце седеет луной
    Забыв обо всём, теряют покой
    Беглые птицы в дороге домой
    Мы ищем ключи от старых замков
    Оставшись с собою один на один
    Но время стареет на оборот
    Не замечая душевных морщин
    Убегая в себя сквозь серебряный лес
    За собой рассыпая оставленный прах
    Мы не в силах сдержать слёзы небес
    Убивая синицу в холодных руках
    А шрамы на сердце рвутся по швам
    Приборы не в силах заставить дышать
    Земля будет пухом усопшим ветрам
    Они только знают, кто из нас был не прав...


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Іванна Голуб'юк - [ 2009.05.22 20:14 ]
    ****
    Вузькі і високі шибки,
    і стеля – немов безодня, -
    я тут – як маленька рибка,
    все марю дощем холодним.

    Акваріум грозами повен.
    Акваріум – світ многолиций.
    За вікнами шириться повінь,
    втопивши князівську столицю.

    Потоплено срібло і злато,
    перстені й кістки дідуганів.
    Під криту соломою хату
    галопом біжать вуркагани.

    І зграйки маленьких рибок
    із вулиць, будівель й площ
    припали гуртом до шибок,
    ввібравши очима дощ.

    Цей світ, що так пахнув пилом, -
    акваріум, грозами повен.
    Із вулиць газет і мила
    тікає розгублена повінь.

    І милі наївні рибки
    вертаються в світ тимчасовий,
    щоб бачити небо крізь шибки
    і знову чекати повінь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (2)


  12. Василь Степаненко - [ 2009.05.22 19:36 ]
    Моя душа
    *
    Моя душа
    Між небом і водою,
    І вітер її крила розіпнув.
    Як стати не судилося Зорею,
    То, крила склавши,
    Море запалю.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  13. Ірина Білінська - [ 2009.05.22 17:43 ]
    Бути поруч
    Бути поруч можна і на відстані.
    У любові відстаней нема.
    Є прості і вигадані істини.
    Є любов і вишуканий смак.
    Бути поруч усмішкою, думкою…
    Бути поруч сонцем чи дощем…
    Бути поруч, слухати як стукає
    серце, відзиваючись на щем…
    Бути поруч спогадом і мрією…
    Бути поруч тишею зірок…
    Бути поруч – неодмінно вірити
    в нову зустріч, зближуючи крок…
    Бути поруч – впізнавати, бачити
    не очима – серцем з-поміж всіх…
    Бути поруч – без вагань пробачити,
    розділити радощі і сміх…
    Ти зумієш розпізнати істину,
    як любов у серці бережеш.
    Бути поруч можна і на відстані
    без обману, ревнощів і жертв.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  14. Вітацький Сава - [ 2009.05.22 17:39 ]
    Амінь з наголосом на А
    Погляд блука по квіткових алеях,
    Ковзає, наче загублена ртуть.
    Знову в руках білі лілеї
    Власницю серця твого не діждуть.
    Ні, не чекай, не шукай, не надійся,
    Не намагайся, не мрій -
    Кралечка знає, як розбиває
    залишки твоїх надій.
    Скажи ти їй:
    /Амінь,
    Серце не камінь
    Хай же їй грець,
    То ще не кінець...
    Та серце не камінь/

    Завтра ти будеш по вулицях міста
    Мрію шукати нову
    І зрозумієш - не даремно лелієш
    в серці своєму весну.
    Рука в руці - так, тамуючи подих,
    З іншою поряд ти будеш іти,
    А за розлуку та мовчазну зраду
    З посмішкою ти ЇЇ відпусти,
    Або скажи:
    /Амінь,
    Серце не камінь
    Хай же їй грець,
    То ще не кінець...
    Та серце не камінь/
    ... та серце не камінь...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  15. Тарас Новий - [ 2009.05.22 16:21 ]
    спроба
    Я пробував вірші писати
    Я в них хотів тобі сказати
    А що казати я незнаю
    Бо просто я тебе кохаю
    І описати той мій стан
    Словами просто неможливо
    Любов пройшлась як ураган,
    Це все не фільм, це все наживо
    Та витримала ти усе
    Ти зберегла в душі надію
    Нехай душа твоя цвіте,
    І радується й нехай мріє
    Бо добре буде тобі жити,
    Бо щастя до тебе прийде
    Нетреба тільки лиш тужити
    Ти памятай це пропри все
    Ти правильно усе зробила
    І не картай себе за це
    Ти ж просто так і не любила
    Повір маленька це вже все
    Багато буде ще думок
    Багато сварок ради бога
    Пробач за цей страшний урок
    Пробач за все..


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  16. Тарас Новий - [ 2009.05.22 16:10 ]
    ***
    Слова самі в рядки стають
    Печаль на себе забирають
    І вірю я що зараз й тут
    вони мені допомагають.
    А що таке оці слова
    А що таке ота печаль
    Чому вона враз ожила
    Чому мені себе так жаль?
    Напевне знаю я чому
    Напевне сам я винуватий
    Сказала ти люблю йому
    Мені ж прйшлось це представляти
    Ти була всім в моїм житті
    Тепер нічим ти не осталась
    лиш тільки пам'ять про ті дні
    коли з тобою ми кохались
    залишилось одне кольцо
    яке мані подарувала
    холодне стало враз воно
    і все пропало все пропало…
    куди не глянь там всюди ти
    сорочка джинси гаманець
    чому ж не можу я піти?
    Коли настане вже кінець
    Коли нарешті зрозумію
    Що незміню нічого я
    Коли ж нарешті я зумію
    Прийти в нормальнеє життя


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  17. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2009.05.22 14:44 ]
    Прятки
    Выдают боль души
    Капли слез на ресницах...
    Уходить не спеши,
    Дай тобою напиться,
    А потом на десерт
    Поцелуй дари сладкий,
    Не хочу слышать :"НЕТ!",
    Поиграй со мной в прятки!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Ляшкевич - [ 2009.05.22 13:26 ]
    На смерть Назара Гончара
    Прощай і до побачення Назаре,
    небесні равлики тобі в поводирі
    і сиві дзвони львівські.
                                               Все, Гончаре, -
    тепер збиратимеш із друзями Вгорі.

    Лишивши трубку тут і зорі сина,
    малюнки звуку, ''лугосадівські'' порти,
    свого розмаю недопиті вина,
    де стільки туги та едемської сльоти.

    Все інше із собою взяв - осібне,
    на довгу пам’ять замальовані вірші...
    Але раптово так пішов, нестримне
    не втамувавши, видно, зрушення душі.


    21/05/2009


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (5)


  19. Володимир Мельников - [ 2009.05.22 12:02 ]
    Я тобі не подарую, кохана
    Я тобі не подарую, кохана,
    Диво-замків з кришталю і бетону.
    Та в палаці короля чи султана
    Нам не буде так з тобою, як вдома.

    Подарую я тобі свої вірші,
    Заберу твої хвороби і втому,
    А в квартирі нам з тобою не гірше,
    Ніж у замку з кришталю і бетону.

    І за це не ображайся, кохана,
    Що тобі не обіцяю мільйони.
    Ти ж не хочеш тих грошей від “пахана”,
    На яких чиясь біда і прокльони.

    Подарую я тобі свої вірші,
    Заберу твої хвороби і втому,
    А в квартирі нам з тобою не гірше,
    Ніж у замку з кришталю і бетону.

    Не поїдемо також на Канари,
    Але є в нас острови “Гідропарку”.
    Подарую тобі ніч під гітару
    І волошки польові на світанку.

    Подарую я тобі свої вірші,
    Заберу твої хвороби і втому,
    А в квартирі нам з тобою не гірше,
    Ніж у замку з кришталю і бетону.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  20. Олександр Христенко - [ 2009.05.22 11:09 ]
    ВИБАЧАЙМО ВЗАЄМНІ ОБРАЗИ (ПІСНЯ)
    Я останню втрачаю надію,
    Хоч вона помирати не хоче.
    Хтось від цього, напевно, радіє,
    Що сльозами туманяться очі...
    У любовних розвагах і зливах
    Не зі мною лягатимеш в ліжко,
    Не зі мною ти будеш щаслива,
    Не мене цілуватимеш ніжно.

    Приспів:

    Вибачатися, люба, не варто:
    Ти не винна, хіба, може трохи,
    Просто доля моя вузлувата,
    На твою повернула дорогу...
    Не судилося, іншого разу.
    Мрії линуть, як хмари пухнасті.
    Вибачаймо взаємні образи,
    Щоб і нам посміхнулося щастя.

    Ми, напевно, не станем сім’єю
    І у нас не народяться діти.
    Ти ніколи не станеш моєю.
    Я ще довго не зможу радіти.
    Розціпити не сила правицю,
    Щоб на волю тебе відпустити:
    Ти вже вільна, кохана Жар-Птице
    І дорогу для тебе відкрито.

    Я неначе потрапив за грати:
    Світ навколо – суцільна темниця.
    Лиш для тебе я мушу програти,
    Від кохання свого відступитись.
    Щиро вдячний за чесну розмову,
    За відвертість, надію і муку.
    Ти розумна і просто чудова,
    Неповторна і зовсім не ......


    Рейтинги: Народний 5.35 (5.51) | "Майстерень" 5.33 (5.42)
    Коментарі: (12) | "sevama, Євгенія Токар"


  21. Вітацький Сава - [ 2009.05.22 10:12 ]
    Арт-майдану Брестського ДУ (відгук на виставу за новеллами Стефанника "Мамині співанки") - (співана
    Ти - актор. Занімілий на сцені образ.
    І, здається, що твій не наступить ще час.
    Але все ще чекаєш чарівного дотику ролі.
    Потім граєш, доки пломінь свічі не погас.
    Забуваєш про все, концентруєш увагу на ролі.
    Ти - не ти, світла тінь чийогось забуття.
    Ти лише перевтілення в душу героя,
    Смутком горе повите і тихе чиєсь каяття.
    Це і мати, що тужить, вмирає, надіється.
    Це і син, що загине чи лишиться вік пам"ятати
    Все, що діялося чи все те, що діється,
    Щоб нащадкам своїм у піснях чи казках передати.
    Бо з героєм Стефаника в тебе споріднені душі вже,
    І на тілі твоїм українські квітують вишиванки.
    І не в ніхто передати цього не в змозі так
    Як ти,
    Бо вже рідні для тебе ці "Мамині співанки"...
    Ти актор. Ти на сцені, хоч роль уже зіграна...
    Раптом тишу розвіють бурхливі, шаленні овації!
    Ти - актор! І за це отримуєш вячність.
    Вдячність іншої вже, хоч до болю ще рідної нації...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  22. Евгений Спежаков - [ 2009.05.22 10:31 ]
    "Уже не стон, уже не крик..."
    * * *

    Ю.Б.

    Уже не стон, уже не крик –
    Молчанье в золотой фольге.
    Я сам себя загнал в тупик.
    Ну что же, так и надо мне.

    Я – камень. Не поднять руки.
    Себе тюрьма и арестант.
    Кому нужны мои стихи,
    И кто сказал, что я – талант?

    Мне быть назначено мостом,
    Висеть над пропастью века,
    Не быть, не думать ни о чем,
    Соединяя берега,

    И, слыша голоса друзей,
    Им помогать, и отгонять
    От края пропасти своей, –
    И забывать… и забывать…

    Но вы однажды в тишине
    Прошли – и я запомнил. Да,
    Вы уж простите память мне –
    Она есть даже у моста.

    Она услужлива, она –
    Лишь тронь – напомнит вашу речь
    И гордый профиль у окна, –
    Все то, что не сумел сберечь.

    А впрочем, что это за бред?!
    Мне жаль, что все случилось так:
    Никчемный друг, плохой поэт,
    Нелепый и смешной чудак,

    Упавший не с луны – со звезд,
    Чужой в чужих краях Земли…
    И я для вас – всего лишь мост.
    Забудьте. Вы меня прошли.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  23. Імітатор Стилів - [ 2009.05.22 10:14 ]
    Пишу и чувствую

    Язык, как правило, сулит
    Открытий много самых разных:
    Порой до Киева доводит,
    Но чаще только до… оргазма


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (21)


  24. Оля Радкевич - [ 2009.05.22 09:45 ]
    Чорна кішка
    Я - чорна кішка, що приносить удачу...
    Якщо шляхи наші зійдуться - не чекай невдачу...
    Я стараюся триматися осторонь від людей...
    Я завжди ховаюся в світі тіней...

    Я буду кішкою, я нікого не кохатиму...
    Я не кохатиму і чудово це знатиму...
    Я буду чорною кішкою яка гулятиме одна...
    Я буду чорною кішкою, що завжди сумна...

    Але в душі я буду не така...
    Насправді я буду дуже проста...
    Я буду завжди в компанії гуляти...
    І сумною я буду рідко бувати...

    Така я буду в своєму майбутньому...
    Така я буду в своєму житті незабутньому...
    А зараз я чорна кішка - ласкава і ніжна...
    Вся я ніби білосніжна...

    Але час прийде і стануться зміни...
    Не знаю чи будуть добрі ці переміни..
    я стану неповторною чорною кішкою...
    І більше ні для кого я не буду насмішкою...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  25. Оля Радкевич - [ 2009.05.22 09:48 ]
    Нарциси
    А на вікні стоять нарциси..
    Вони ще не зів'яли, як наша любов..
    Як ми розійшлись, уже місяць пройшов..
    А кохання наше я не забуваю..
    Я його все пам'ятаю...

    А все ж я не розумію... Чому ти досі мене кохаєш?
    Чому ти завжди все мені пробачаєш?
    Ти ж знаєш, що я тебе не кохаю....ти ж знаєш..
    Але всерівно мене кохаєш...

    Невже ти справді пробачив мені зраду?
    І ти ще досі шукаєш у мені відраду?
    І нарциси ти ще досі мені даруєш...
    На дошці своєї долі мене карбуєш...

    Якщо кохаєш ти мене....Я дам тобі шанс один раз..
    І я не зраджу тебе ще раз...
    І на вікні стоятимуть нарциси....


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  26. Оля Радкевич - [ 2009.05.22 09:16 ]
    Кохання і Дружба
    Кохання безмежне як океан,
    Але воно ж обманює, як той дурман...
    Заради кохання готовий на все,
    І твій розум за це тебе проклине...

    Заради кохання ти можеш життя віддати,
    Заради кохання можеш Батьківщину продати...
    Заради кохання можеш друга зрадити,
    І тоді не буде кому в тяжку хвилину тебе розрадити...

    Кохання прийде і піде...
    Можливо кохання тебе не знайде...
    Кохання тоді не розрадить,
    Нічого, зовсім нічого не порадить...

    І тоді, ти зрозумієш - нікого краще друга немає..
    Друг завжди тобі все прощає.
    Але пізно ти це зрозумієш, адже
    Друга ти втратиш уже назавжди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  27. Оля Радкевич - [ 2009.05.22 09:23 ]
    Навіщо?
    Навіщо серце на частини ділити?
    Тоді ж не залишиться чим нам любити!
    Тоді весь світ стане сумним,
    Тоді ж люди не захочуть жити!

    Навіщо троянду нещасну ламати?
    Навіщо сліди кохання прибирати?
    Тоді ж кохання гине назавжди,
    Тоді ж люди перестають кохати.

    А навіщо тоді людям кохати?
    Навіщо ж кохати, якщо від нього тікати?
    Тоді ж кохання не зникає...
    Тоді ж люди починають ще дужче страждати!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  28. Оля Радкевич - [ 2009.05.22 09:03 ]
    Україно наша люба!
    Україно наша люба, чом же ти заснула?
    Подивись-но як Росія тебе з газом обманула!
    Україно наша люба, що ти дозволяєш їм робити?
    Вони ж всі хочуть тебе, як ту муху прибити!

    Україно наша люба, гетьманів славних ми пам"ятаємо!
    Але чому інколи їх же ж і проклинаємо?
    Україно наша люба, чом ж тебе так розкрадають?
    Чом ж про тебе українці власне й забувають?

    Україно наша люба, нащо ти дозволяєш їм тебе на шматки ділити?
    Україно наша люба, нам же ж скоро не буде що любити!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  29. Імітатор Стилів - [ 2009.05.22 09:59 ]
    ГУL – метаморфозы


    А и Б сидели на трубе…

    А любит Б,
    Б любит Г.
    Что делать А?

    Найти себе другую Б!



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (43)


  30. Андрей Мединский - [ 2009.05.22 08:42 ]
    ***
    Если бы я не знал о том, что такое жизнь,
    Я cтал бы учить других, писал бы о ней в стихах.
    Сегодня унылый день, в моем окне - гаражи,
    И серый дырявый снег тает на гаражах.

    Если бы я мог знать о том, что такое смерть,
    Я бы сказал: «Не боюсь!» и верил в свое вранье.
    Сегодня унылый день, я буду в окно смотреть
    На серый дырявый снег и гаражи на нем.

    Пью кофе без молока; пепельница и стол;
    Город - столичный; дом; мой адрес - девятый этаж.
    Если бы я не один - мне кто-то налил бы сто.
    Семья из трех человек... ставят авто в гараж.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  31. Дмитро Дроздовський - [ 2009.05.21 21:35 ]
    * * *
    Ми помрем не в Парижі, якщо ми колись ще помрем,
    Бо у нашому серці є те, що не вмре, не загине,
    І брунатне світило засліпить самотній гарем,
    Не паризький. Шкода, що в марноту утопія плине.

    Ми ніколи не будемо бачити схили небес,
    І ніколи на Вежу паризьку не зайдемо разом,
    Ми помрем у Сан Ремо, помрем, як останній черкес
    На Кавказі вмирає, забутий, як мойра чи Аза.

    І над нами не буде цвісти ні жасмин, ні полин.
    Тільки гілочка сакури жовта, привезена звідкись,
    І хирлявеньке небо просипле на нас білий тмин,
    Ми — це тісто землі, ми вода, ми і розчин, і викис.

    Ми помрем не в Парижі, помрем де-завгодно й ніде,
    Щоби випити келих останній в ірландському пабі,
    Щоб пожити хоч трохи під тінню… Вже осінь іде.
    І Париж замерзає, злипаються листя кольрабі.

    Я не знаю, де ми, а тому: чи помрем? Зюйд-зюйд-вест.
    Кружеляє магніт на осерді вулканних ерозій.
    Тільки хтось нам, напевно, поставить олив’яний хрест,
    Нам, самотньому вітру і пташці-зозулі-небозі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  32. Василь Степаненко - [ 2009.05.21 21:36 ]
    Дерев верхів'я
    *
    Дерев верхів’я
    Не дістать мені,
    Як птахам, що літають над ставочком,
    Як і, впірнувши,
    Не дістать – на дні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  33. Катруся Матвійко - [ 2009.05.21 20:24 ]
    А Ви?
    У своєму світі
    Малювала вітер,
    Але вийшли квіти
    Вранішні в росі.
    Сонцем обігріті,
    Мов сплетіння літер,
    Світлом оповиті,
    Створені в красі.

    У своїй уяві
    Малювала трави,
    Та чомусь заграва
    Розлилась теплом.
    Ніби у виставі
    В пурпурову гавань
    З вигуками "Браво!"
    Сонце попливло...

    У своїй любові
    Малювала повінь,
    Та пісні казкові
    Забриніли вмить.
    Різнокольорові,
    У чарівній змові,
    Зовсім випадково
    Зринули в блакить.

    У своїй надії,
    Яку так лелію,
    Малювала мрію
    В шелесті трави.
    Народилась мрія,
    Яка душу гріє.
    В ній живу й радію.
    Й Вас люблю. А Ви???


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  34. Оксана Сірик - [ 2009.05.21 19:51 ]
    Розмова (без опонента)...
    "Це та, яка ніколи не здається..."
    Життя мене зламало, певен будь!
    Що кажеш ти? Хто у кінці сміється,
    Той переміг? Не впевнена... Мабуть...

    Тоді я посміятись пропоную!
    Над ким? Хіба важливо? Просто так!..
    Ти знаєш, завжди людям імпоную -
    Тим, хто зловив непевність у кулак.

    =)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (5)


  35. Віра Шмига - [ 2009.05.21 17:18 ]
    * * *

    Молилася –
    була на те біда.
    Поважчав сум,
    бо холодно без мами.
    Весну байдужий вітер розхитав,
    І я, як всі,
    бреду до свого храму.
    Молилася,
    бо поруч ні душі.
    І головне,
    що бажані далеко.
    Якби птахи злетіли в небо всі,
    Чи долетів би, хоч
    якийсь лелека
    На сповідь, прощу.
    Кого світ не мав,
    Той не вдягав іще його облуду.
    Від вперше „мама”,
    до востаннє „ма...”
    Звичайно, я молилася,
    і буду.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  36. Володимир Мельников - [ 2009.05.21 17:30 ]
    Гроза у Києві
    Величні хмари грозові
    Нас прохолодою накрили…
    І миттю, майже всі, вітрила
    Жбурнуло в хвилі "призові"…

    Гроза у спеку – рай, і ми
    Її чекаємо, як дива.
    Невже ще є альтернатива,
    Коли над Києвом громи?

    Неспішно яхти і птахи
    Згортають свої сильні крила…
    Аж раптом - все дощем накрило:
    Дніпро, дерева і дахи...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  37. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2009.05.21 14:46 ]
    Запрошення
    Заблокована від світу тьми,

    Не пущу його у душу,

    Світло ллється з неба, подивись,

    А не хочеш - не примушу.

    І хоча сміється сива ніч

    Наді мною білим сміхом,

    Я виходжу в люди, "йду на Ви" -

    Попереджую... І тихо

    Проникаю в хід твоїх думок,

    І стаю їх синтез-кодом,

    Розчиняюсь, хай твій кожен крок

    Буде кроком несвободи,

    Хай поборе сила почуттів,

    Що я маю щодо тебе

    Опір сумнівів твоїх, і снів,

    Полетимо разом в небо.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  38. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2009.05.21 14:03 ]
    Не дарма зоря котилась
    Не приховую від світу,

    Що я в пошуках кохання.

    Пам*ятаю, якось влітку

    Загадала я бажання

    На зорю, котра котилась

    Небосхилом в зорепаді,

    Щоб любов мене на крилах

    Віднесла як можна далі

    Від буденності рутини,

    Щоб змогла мене зробити

    Вщерт щасливою, до крику,

    Щоб сто літ іще творити

    І виховувати діток,

    Залишити добрий спадок

    На землі в своїм корінні,

    Жити в злагоді.Азартно

    Загорілись мої очі,

    Поки думала про завтра,

    Передбачила пророче

    Всі маршрути я на карті

    Мого пристрасного щастя,

    І воно таки з*явилось,

    Не дарма зоря упала,

    Не дарма зоря скотилась.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Христенко - [ 2009.05.21 14:44 ]
    Умита вранішнім дощем
    Умита вранішнім дощем
    Земля, позбавилась вуалі
    І я вдихаю ще і ще,
    Смакую свіжі пасторалі.

    Цвітуть каштани і бузок –
    Як щедро пахощі розлито.
    Бринить відновлений зв’язок
    З природою, дитинством, літом...

    Весна схилилась на плече,
    Забрала всі мої печалі.
    Життя захоплено тече
    І манить у казкові далі.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (3)


  40. Михайло Підгайний - [ 2009.05.21 12:33 ]
    8387
    ваші душі – темні води
    найбруднішої ріки.
    ваші душі з-під прилавка
    продають за копійки.
    ваші душі не вартують
    навіть згадки в цих рядках.
    ваші душі позгорають
    у вогненних язиках.

    ви знущаєтесь із сиріт,
    ви ґвалтуєте жінок,
    ви обманюєте інших,
    ви спускаєте курок.
    так, ви людство, а не люди,
    сіра маса, чорна гниль,
    чутно сморід ваш нестерпний
    за десятки, сотні миль.
    не ссавці ви – паразити,
    найбридкіша із хворіб.
    вас давно пора спалити,
    мов паршивий житній сніп.

    світ тріщить по швах вже зараз,
    все вмирає на очах.
    ваші діти не побачать
    світла сонця в небесах.
    дні гріха практично збігли,
    вам не вибратись із ям.
    ви копали їх для себе,
    в них судилось гнити вам.

    2009-05-21


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  41. Евгений Спежаков - [ 2009.05.21 11:19 ]
    "Кто замесил мне пасху на тоске?.."
    * * *

    Ю.Б.

    Кто замесил мне пасху на тоске?
    Дверь заперта, но не моим ключом.
    Вселенная висит на волоске
    Над головой дамокловым мечом.

    И в той вселенной – сколько ни звони –
    Ты будешь вновь курить и пить вино
    С семипроцентной примесью любви.
    А что потом наступит – всё равно.

    Однажды ночью, дёрнув за стоп-кран,
    Останется ни с чем твоя рука,
    И пьяной полудрёмы океан
    Заполнит твой приют до потолка.

    Немой вопрос. Неслышимый ответ.
    Не хватит сил ни завтра, ни теперь.
    Расколет тьму упавший табурет,
    Как стук засова, запершего дверь,

    И этот звук насквозь пронзит меня –
    Звук лопнувшей струны. И в тот же миг
    Стена сплошная звёздного огня
    Беззвучно рухнет, мой рождая крик.

    Вселенная, которой имя – ТЫ –
    Исчезнет, сгинет, канет за черту,
    Уставши от житейской суеты,
    В наполненную болью пустоту…

    Вскочил с постели. В ледяном поту.
    Опять кошмары ночью снятся мне.
    Взял сигарету. Подошёл к окну.

    …Вселенная висит на волоске…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  42. Ксенія Малиновська - [ 2009.05.21 11:17 ]
    Хтось чекав на весну...
    Хтось чекав на весну-
    Панацею від болю...
    Хтось чекав-не діждав
    І забрав все з собою...
    А весна не барилась-
    Віти квітами вкрились...
    І тепло вже усюди-
    Не тепліше лиш в грудях,
    Що боліло-болить....
    Як на світі цім жить?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Наталя Терещенко - [ 2009.05.21 10:52 ]
    ПОДАРУЙ
    Подаруй, Галантний Маньєристе,
    Це рожево - пурпурове море,
    Колір вічних пристрастей аморе,
    Ключик до ларця галантних істин,
    Де душі пастельні акварелі
    поринають у чуттєвий танок,
    Де в долонях моря, на тарелі,
    Простір, розпрозорюючись, тане...
    Подих вітру, зовсім невагомий,
    Зорепад барвистих рим-колібрі,
    поступ вірша – легітний відгомін,
    та його відлуння у верлібрі.
    Поцілунок ранку - не вустами,
    Дотик снів рожевих - не рукою,
    Сповідь – не словами й не листами
    береги - не стиснені поко́ї.
    Серце, що метеликом тріпоче,
    У глибинах моря - пульс вулкану,
    Пурпурове небо - сліпить очі,
    Поступ Командора й Дон-Хуана...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  44. Летюча Мишка - [ 2009.05.21 10:26 ]
    розірвана
    Розірвана навпіл й небаче роси
    Прибрала з дороги свої першкоди
    Вона відійшла від канонів й пустила
    у світ непокору
    Боляче кровить надріз
    Очі вже бічать різні світанки
    Одна рука одна нога - рівно навпіл
    Вже звикла жити половиною
    Вже розійшлися у різні сторони
    Навчилась писати лівою рукою
    І бачити все одним оком
    Важко лягати боляче вставати
    Не заліковують надріз препарати
    Лікарі розводять руками
    Пропонують пройти реабілітацію
    Засинає з світанком
    Збирає мукулатуру
    Спить у короббці
    Перехожі стороняться
    Діти лякаються
    Ніхто не хоче бачити розірвану навпіл душу


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  45. Тарас Новий - [ 2009.05.21 01:14 ]
    ***
    на небі зорі появились
    затихло жваве місто враз
    і мешканцям його приснилось
    що все це клас,що все це клас
    несплю цієї ночі я
    бо йде війна,бо йде війна
    але без танків, без піхоти
    без криків болі без турботи
    ви скажите неправда це
    війни такої небуває
    та хто загляне в моє серце
    той думку свою поміняє
    і хоч як добре зверху все
    всередині одна пустиця
    там вже нічого не цвіте
    нема нічого всередині


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  46. Тарас Новий - [ 2009.05.20 23:07 ]
    Не мовчи
    Як надоїло, то скажи,
    Я постараюсь замовчати,
    І ти не бійсь, не буду я
    тобі цей брєд тоді писати
    Я просто мовчки у кутку
    Доб’ю все те що ще осталось,
    І заховаю, замовчу,
    І вже не скажу… обірвалось..
    Я постараюсь знову жити
    Попробую когось любити,
    А може просто говорити,
    Що я люблю
    Бо я не знаю
    Мені здається ще кохаю,
    Й хоч відповіді і не маю
    А може просто я не бачу
    Що надарма я зараз плачу
    Що марно це тобі пишу
    Що вже тебе я не верну…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  47. Віра Шмига - [ 2009.05.20 23:11 ]
    * * *
    Не спиться.Ліхтарна варта
    У скло заглядає скоса.
    Не спиться тому, що завтра
    Розпуститься абрикоса.
    Ліхтар – божевільна втома.
    Та, все-таки, більш природно
    Не спати, коли судома
    Народження – вже сьогодні.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Лариса Зіганшина - [ 2009.05.20 21:24 ]
    Калиновий Рай
    КАЛИНОВИЙ РАЙ

    Солодка ягода й гірка,
    Червона, цвітом біла,
    В пісеннім колі солов’я
    На гіллячку дозріла.

    П’янка, бо знає про любов:
    Що радість, а що втрата.
    Тому й в кетягах сік, мов кров,
    І серденька – зернята.

    Налиті грона – плід життя,
    По вінця, – дзвони в гаю,
    То вітер келихи хита
    Калинового Раю.

    Збірка “У чарівному колі твого дитинства” (2006)


    Рейтинги: Народний -- (3.6) | "Майстерень" -- (4.38)
    Прокоментувати:


  49. Василь Степаненко - [ 2009.05.20 20:51 ]
    Кохалися
    *
    Кохалися.
    І бачили дзеркала
    Цнотливість нашу.
    Поголос пішов,
    Бо сонячні зайчата забігали.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  50. Зеньо Збиток - [ 2009.05.20 18:38 ]
    Радейко ко-ко
    З радейка надоїли слова –
    до вуха вліз рожевий слон,
    він дувся легко, мов бальон,
    немов корова від полови.
    Яка труба – такий музон.
    Насмикано новин з ефіру,
    мов хопту мацали граблі.
    Нє – шляк не трафив москалів,
    а коби трафив – то допіру
    було би свято на селі.
    Кричали би на празник свині,
    а борщ про єндика згадав,
    не знав би де подітись "гав",
    горівку пили би - аж сині,
    а еСБеУ лапало б ґав.
    І намуштровані у чарці,
    кропили, мов жуків, вождів –
    від олігархів до попів
    по жовтій видали б їм картці
    а їхнім курвам по п...пилі.
    І вже натішена до ручки
    та дорахована до ста
    лягла би пісня на вуста
    у розмоскаленій Сердючці,
    а Путін – бандуристом став.
    Та москалі – не рагулі
    (на жигулях)
    від них подітися ніззя
    і шо той лисий їм казав?
    – Без української землі
    хиріють руки у Кремля.
    Ну й мля...

    20 Травня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1461   1462   1463   1464   1465   1466   1467   1468   1469   ...   1798