ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!

Юрко Бужанин
2024.06.18 23:10
Подзвони просто так мені,
Надихни мене тим на вірш.
І гнітючі думки сумні
Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

Злине голос чарівний твій...
Сім метафор – сім кольорів
Розфарбують листок – сувій,

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ

Микола Соболь
2024.06.18 08:21
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
Всього за мить твій погляд хтивий
вщерть спепелити мене міг.
Але пророцтво не збулося,
не діють чари на землі.
Не спокушуся на волосся,
чужа віднині ти мені.

Віктор Кучерук
2024.06.18 05:57
Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –
Ще не втомило споглядання
Твого обличчя дивних рис.
Я ще та ще обводжу оком,
Допоки жар пашить оцей, –
Таку спокусливо-глибоку
Тісну щілинку між грудей.

Артур Курдіновський
2024.06.18 05:11
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.

Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.

Володимир Бойко
2024.06.18 01:50
Тим, що сіють пітьму і смерть, із розумним, добрим, вічним аж ніяк не по дорозі. Повчати любові до ближнього найбільше полюбляють найзапекліші вбивці. Постійна дезінформація призводить до деформації особистості. Якби ми вчились так, як треба, не

Юрій Левченко
2024.06.17 23:30
Моя любов - темно-карі очі,
руде волосся ,що літня злива,
безсонням мучить мене щоночі.
Як вся любов- не завжди щаслива.
Моя остання любов - це пастка !
Я ,наче миша ,що зголодніла
й сама хотіла до неї впасти,
без страху втратити душу , тіло...

Олександр Сушко
2024.06.17 08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо. Чи можна вв

Самослав Желіба
2024.06.17 08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.

Світлана Пирогова
2024.06.17 08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.

Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.

Віктор Кучерук
2024.06.17 06:36
Мабуть, зустрілися невпору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Чевіана Синя - [ 2009.02.25 20:56 ]
    Бар «Забутий Світ»
    На прикутті далеких доріг на захід
    До берези тулиться бар «забутий світ»
    Як картопляна лушпайка ззовні
    Всередині він – резиденція пенсійних богів
    Пухка мавка з тацею пивних пляшок
    Чаплею крокує між обпльованих пеньків-столів
    В дипломатів був шок, як від взломаних сейфових замків
    Коли під селом в них зламався мерседес
    Й довелося шукати допомоги в безликих селюків
    Цього Бару, забутого Світом Від"ємних Сердець
    Зорі на небі сходять до його димоходу
    Аби принюхатись до запаху напоїв та страв
    Зрештою, це смачно, свіже сире м'ясо
    Й декілька тухлих щуриних яєць.
    Все на хліб, змастити салом
    Й подавати в тиху ніч
    Самотньому мандрівнику з брошурою Ла Скала
    У кишені, поряд з кулоном із спиць.
    5.02


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  2. Василь Степаненко - [ 2009.02.25 20:28 ]
    Я вкриюся терпінням
    *
    Озимина під снігом
    чекатиме весну.
    Я вкриюся терпінням.


    річка Стугна (акварель автора)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Василь Степаненко - [ 2009.02.25 20:32 ]
    За ніч видивив очі
    *
    Лиш на ранок відчув,
    що люблю не даремно.
    За ніч видивив очі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Чевіана Синя - [ 2009.02.25 19:34 ]
    Бакалавр
    Бакалавр гризе нігті, в нього чорні долоні
    Прозорі слимаки чіпляються за волохаті скроні
    Собачим каменем гострить думка руки
    Тиша тече у порожнечу,
    видихаючи тремтячі звуки
    біль пропагує від себе втечу
    але чи я колись сама себе наздоганяла
    навряд, здається, що щасливих моментів
    взагалі не існувало.
    Ластівки п’ють сльози, читають документи
    Майбутнє зв’язує руки, але розпалює мрії
    Пекучий вогонь знищує захисні тенти
    Плюс та мінус, інші непотрібні дії
    Заливають пам'ять, закривають вибір
    Чи йти спати чи шукати привід
    Написати людині слово «привіт»
    Але це не має контексту й сенсу
    Краплями крові блищить надбання тенденсу
    А що має сенс?...
    Що???!!!!
    Що??!!
    Що?!
    20.02


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (7)


  5. Галина Косович - [ 2009.02.25 19:58 ]
    ***
    Продамо усе за безцінь:
    кішку, рибок і канарку.
    Осінь-зиму, літо- весни,
    мир, війну, кохання, сварку.
    Порахуймо, позітхаймо.
    А як глянемо у очі...
    Повернути все! Негайно!
    Тільки хто продати схоче?



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (1)


  6. Юрій Лазірко - [ 2009.02.25 18:36 ]
    Година зла
    Година зла, як пес – жени її до буди!
    Хай дзявкає собі та носа тиші втре,
    хай піниться від сказ і давиться в осуді,
    бо на плечі у тебе з янголів каре,

    бо у душі Тибет гуде джмелем для Будди,
    а карма – в серці, а воно – мов пух.
    Налиті кубки справ, мов у роділлі – груди,
    і сонце тягне рунь за променя стропу.

    У халабуді ніч заходиться в полуді,
    а ти їй простели усмішку аж до вух,
    (неначе вибілена зірка Голівуду)
    акупунктурою розсійся в ляльці вуду,
    тримай на голці злогодинне рандеву.

    25 Лютого 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  7. Оля Биндас - [ 2009.02.25 17:50 ]
    Лузер
    Я лузаю насіння, розумію, що ти лузер,
    Від тебе завжди пахне рушниками і рушницями.
    Не бути нам з тобою, ми більше вже не друзі,
    Бо ти лише тусуєшся із найманими вбивцями.

    Знайшла тебе у морі, ти був схожий на мило,
    Дивився у мій бік очима немовляти.
    І так мене від твоїх хвиль і поглядів ломило,
    Що я не пам’ятаю про що тоді вмовляв ти.

    Напевно, щоб стрічались, хоч і такий невдаха,
    І щоб тебе любила, як сонячне насіння.
    Проте, терпець ввірвався, набридла та мордаха,
    Не витерпить тих спогадів одне моє сумління.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (2)


  8. Микола Шевченко - [ 2009.02.25 16:25 ]
    Розумні люди...
    Розумні люди закуток гріють,
    А нерозумні про щастя мріють.
    Розумні літо крізь весну бачать,
    А нерозумні ночами плачуть.
    А мудрі люди втішають світа,
    То піднебесна Господня свита.
    Що непідвладна земному праху,
    Голови злові всякчас биваху.
    Розумні люди - розумні й будуть,
    Навряд, чи мудрости ще набудуть.
    А нащо мудрість, як розум лупить,
    З дурного він зо три шкури злупить.
    А нерозумні тяжко гибіють,
    Та в муках духом щораз міцніють.
    То з них вже певно мудрець походить,
    Земля - й та в муках врожая родить.
    Бо ми й живем задля того тута,
    Лиш за одне - мудрости набути.
    І мудрими, врешті- решт, померти...
    Й воскреснути, в виправдання смерти...
    літо 2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  9. Микола Шевченко - [ 2009.02.25 16:00 ]
    До Чуда Христового...

    На воді не видно сліду,
    Чи ходив хто по воді?
    От коли в бетон Він піде
    не застиглий - що тоді?
    Вистига бетон повільно,
    Скаменіє - назавжди.
    Лиш тоді ми вірим вільно,
    Коли бачимо сліди.
    Хоча знаєм - розмиває,
    З часом каменя вода.
    Може то вона лишає
    відтиск нам Його сліда?
    Як уміє - так говорить,
    Струменить, дзюрчить, пливе:
    Хай Він в кожнім серці ходить,
    Ось тоді воно - живе !
    15.03.02р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  10. Микола Шевченко - [ 2009.02.25 16:08 ]
    Засипає снігу...
    Засипає снігу повні з горією засіки
    Робітна старальниця зима...
    Покриває сліду ями, наче соти пасіки
    Не збіжиш - за комір задима.

    Сани грузнуть хрумкотливо, полозами повзають,
    Потом з коней в носі пробира
    Де авто під гірку люто шини лисі ковзають,
    Там гнідий хвоста їм задира.

    Весільниця радісна - вдихнув мороза свіжого,
    Очі мружить поля білий сніг...
    Сірий, бігу не ламай, голодний, та не їж його!
    враз на спину опущу батіг...

    І від того взимку праця забавою видасться,
    Бо краса й холодна зігріва!
    В літніх снах зимова днина отакою видиться,
    А в зимових - спекотні жнива...
    25.12.2002р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  11. МаріАнна Квітка - [ 2009.02.25 12:38 ]
    ...
    Засушені квіти
    поміж пожовклими сторінками книги...
    Їхній простір тепер обмежений.
    Але вони, як і слова,
    зовсім далекі від системи координат...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  12. МаріАнна Квітка - [ 2009.02.25 12:45 ]
    ...
    Ця осінь тепла і м'яка,
    Мов помаранчі спілі,
    Лежать листочків зморщені тіла
    На кам’яному тілі.

    А сонця вже скупе тепло
    Не здатне розігріти,
    Летять думки в небесне тло,
    Немов до мами діти.

    Загублений сьогодні день
    Віднайду завтра в слові...
    Я руки тягну до кишень –
    Вже холодно у Львові.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (5)


  13. Юрій Сегеда - [ 2009.02.25 11:14 ]
    Не будь зі мною. Просто будь...
    Я не зігріюсь, не розтану,
    Мене до серця не бери.
    Ти тільки матимеш оману -
    Мої холодні кольори.

    А правила цієї гри
    Ніким не писані й не знані,
    Усі слова, немов останні –
    Не помились, не повтори,
    Мене до серця не бери.

    Не будь зі мною. Просто будь.
    Не в парі, не у спільній спальні.
    Вони, можливо, не збагнуть –
    Є поміж нас небесна суть,

    Ми рівні вогники астральні,
    Ми паралельно проминальні
    Між цих розпуть і велелюдь.
    Не будь зі мною. Просто будь...




    Рейтинги: Народний 5.63 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (14)


  14. Роман Бойчук - [ 2009.02.25 10:02 ]
    НАБЛИЖЕННЯ ВЕСНИ
    Крижаним поглядом вдивляється зима
    У ледь зелені вже полотнища весни
    І у бурульку перетвориться сльоза,
    Яка, відбившись від щоки, порушить сни.

    І наче крига по водоймищах крихка,
    Котру шматує хаотично промінь сонця,
    Так ніжний погляд твій і посмішка й рука,
    Дотик якої, - зігрівають струни серця.

    Ясним теплом жевріють струни ці й душа
    Весняним співом солов’я заводить пісню;
    Мов сік березовий б’є в жилах у руках
    Віджила кров. Моя любов стрічає весну.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  15. Михайло Підгайний - [ 2009.02.25 03:29 ]
    дещо в наших головах
    нерідко людська сутність зла,
    вона постійно просить бруду,
    чорнішого, аніж смола,
    страшнішого страшного суду.

    живіт розпорений ножем,
    калюжі крові, сморід калу.
    ми все це жадібно жерем
    і нам всього цього замало.

    «офіціант! подай ще кави,
    видовищ, зґвалтувань, смертей».
    а що мораль? – дурні забави,
    гальмо при пошуку ідей.

    на все погодиться людина,
    щоб світ духовний «збагатити»,
    чи їсти печену свинину,
    чи гній хлептати із корита.

    не вмре поезія, яка
    зійшла творінням з унітазу.
    тому часом моя рука
    в мистецтві втілює відразу.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  16. Тетяна Роса - [ 2009.02.25 01:50 ]
    Три круга
    оДинаково серые лица,
    пЕрвый круг над вратами ада.
    оПтом вырваны теплостраницы.
    пРопуск в душу маркизу де Саду…
    тЕни мыслей твоих – не птицы:
    оСтаются бездвижием взгляда.
    пСихотропный туман кружится
    сИневою осеннего сада.
    рЯдом бродят печали – жрицы…

    ***
    Ты закроешь все окна в саД -
    Он стал вовсе не нужен тебЕ.
    Сторожит мертвоглазый циклоП
    Ядовитого зелья отваР –
    Твои мысли… Не быть борьбЕ.
    Пустотою твой мир безголоС
    Черномыслия вырос колóсС…
    Перед кругом вторым подойдИ
    Ты к циклопу за чашей питьЯ.


    ***
    Дегустация
    Единовластия мрака,
    Пролонгация
    Рассечения мыслей.
    Единение
    С отсутствием светлых знаков,
    Сотворение
    Исхода из чёрных высей
    Ядомыслием третьего круга…



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  17. Юрій Сегеда - [ 2009.02.25 00:57 ]
    Таке життя... Майдан затих
    Таке життя... Майдан затих.
    Серед живих нема святих...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  18. Юрій Лазірко - [ 2009.02.25 00:15 ]
    Колообіг безмежності
    Дозволь мені відкланятись – як жив,
    в Твоїй дощем розтанути пустелі,
    приспати у напнутих рейках жил,
    приборкане у точці. З рамки стелі

    набратися бездихання, бездих...
    Відчувши як душа скидає тіло,
    ставати голосом і силою води,
    закладеним під небеса тротилом.

    Мій весевіт вибухне. Повстання зір,
    відродження галактик – одночасно.
    І я збудую землю, сад і двір
    і цю кімнату і бажання власне –

    дозволити відкланятись – як жив,
    в Своїй дощем розтанути пустелі,
    приспати у напнутих рейках жил,
    приборкане у точці. Знову стеля...

    25 Лютого 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  19. Валерій Ковтун - [ 2009.02.25 00:11 ]
    Криза
    Криза
    Криє Київ,
    Крамниці кусають,
    Крижаніють кошти,
    Красно котрі
    Крадуть.

    Крам китайський
    Крихкий,
    Кризою кромсає,
    Крила кримінальні
    Криза коливає.

    Крадькома куштує
    Крамола,
    Кризу кислу -
    Крає кошториси,
    Кишені копирсає,

    Копійчина капає,
    Кривдить, кульгава,
    Конче краще клепає,
    Карбованця квапного…

    Кришувати клопітно,
    Клопітно кидати,
    Коли крісло квилить -
    Кепсько керувати…

    Клаптем кладовища
    Кмітлива криза криє,
    Країні класно кукіш
    Клапан …є.

    ***



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Валерій Ковтун - [ 2009.02.25 00:55 ]
    Буде...
    Буду –

    Багато, боротись…
    Біль -
    Бридкий, бринить,
    Бо бачу,
    Байдужості більма…

    Бач, бидло біснується,
    Б’ється бажанням,
    Буде брудною
    Буденністю бавитись більше…

    Буде –

    Буря - багаття
    Брати бидло
    Брутальне,
    Брякне безпорадне,
    Бруківкою болю,
    Безпечне бажання
    Бродити бездумно -
    Блокує,
    Бидло банальне
    Боїться –
    Бо буде!


    ***



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Настка Вільшинська - [ 2009.02.24 23:13 ]
    ***
    Коли ніч опустилась на землю, як чорне панно,
    І мазками в’язкої гуаші накидала сніг,
    Дві зорі заглянули в самотнє замерзле вікно
    Й залишили на шибці відбитки натомлених ніг.

    На замурзане скло налипав згустком місячний пил,
    Довгі пальці сплітались, в агонії билась струна,
    Пульсували акорди й зривались в безодню без сил,
    В горлі стрягнув клубок, а у вухах стояла луна…

    Калатали серця, грішні душі летіли в Тартар
    І кричали з безсилля, що Бога нема, він помер…
    Як птахи серед площі злітались на звуки гітар,
    Так до полум’я свічки тягнулися кігті химер.

    Помирали і жили, придворні інтриги плели
    І заради кохання на плаху ішли, як на біс.
    Тільки все, епілог, вони - там, а в реальності – ми
    Прагматичність сучасних «героїв» доводить до сліз.

    І у тіні від янгольських крил пекло їм не страшне,
    Ми ж гортаєм пожовклі від часу і рук сторінки,
    Гучно славим самотність, і силу, і рівність, проте
    До підніжжя тотему «Любові» складаєм вінки.

    А було їх без ліку джульєт, елоїз, клеопатр,
    Тільки ми на задвірках історії нині живем
    І свободу оту, що придумав закоханий Сартр,
    Ми поставим при вході у наш віртуальний Едем.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (6)


  22. Настка Вільшинська - [ 2009.02.24 23:40 ]
    Зимовий пасаж
    Коли на устах поцілунком жевріє зима
    І сонце замерзле розтане у твоїх долонях,
    Станцюємо вальс – суміш прянощів, запах вина
    І подзвін по літу, що гучно лунає у скронях.

    В загублених вулицях тихо шепочуть вітри,
    Два втомлені серця стукочуть у такт дзиґарям.
    І ми - вже не ми, ми тепер тільки я й тільки ти
    Неквапно ідемо назустріч сліпим ліхтарям.

    Ми мрієм про щастя, та гордість, мов зашморг душі,
    Тремтить, наче списані вітром старі сторінки,
    Бо все, що лишили по собі – незграбні вірші
    І запах жоржини, що вплівся в тернові вінки.

    Ми граємось в інших, ми прагнемо модних оков,
    Шукаємо в купах лахміття загублене щастя.
    Назавжди прощаємось, завтра зустрінемось знов
    І погляд розкаже усе, що словами не вдасться.

    Ледь п’яні сніжинки втрапляють в тента із вій,
    Так прагнем небес, що готові до них дотягтись,
    Діткнутись устами зірок і сузір’їв із мрій
    Хоч на мить, ну а потім, летіти, летіти униз.

    Нескінченно холодними сходами в вічність біжиш,
    Наче янгол-бунтар, що відтяв остогиднувші крила.
    - Моя львівська Ассоль, ти чекатимеш, люба, скажи?
    - Ти наївний, мій Грею, згоріли червоні вітрила…



    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  23. Олена Пашук - [ 2009.02.24 23:15 ]
    Вони кращі друзі, куди вже краще
    Вони кращі друзі, куди вже краще.
    Самураї нового тисячоліття.
    Іржуть у дворі не розмитнені клячі,
    Вони ж бо вдома кусають лікті.
    В той час, як планета в добу целюліту
    Страждає мовчки. Ніхто не бачить.

    Ніхто не рятує, не ставить банки,
    Нидіють в хаті, а хата скраю.
    Хата скраю, бетонні фіранки,
    Хоча рукою подати до раю.
    Апостол Петро і собі навзаєм
    Протягує руку крізь магму ранку.

    А їм це не треба, вони самураї,
    Гострять мечі об сонця зубило.
    Потім щоночі один з них вмирає,
    А інший чекає осиротіло.
    Та той, кого запросили до раю,
    Вже не повернеться, навіть за тілом.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.51) | "Майстерень" 5.75 (5.46)
    Коментарі: (13)


  24. Лариса Коваль - [ 2009.02.24 22:35 ]
    ЗИМНЕ
    Немає вже ні болю, ні жаги.
    Так, може, й ліпше світом мандрувати.
    Розстелить ніч свої пекельні шати,—
    Мені ж залишить здмухувать сніги.

    А далі що? Того не зна ніхто,
    Які у долі дивні забаганки.
    Роять сніги незаймані на ґанку,
    А на мені розхристаний хітон.

    Іду. Мороз торкається чола.
    Вже на паркан розвішено перини.
    Зима волосся снігом замела,
    Мені ж так легко, наче я пір’їна.

    Хоч я і сніг в цім світі не нові,
    Та озирнеться дивний перехожий:
    Невже на бабу снігову я схожа?
    Чи, може, це з’явивсь казковий Вій.

    І вже не мій. а долі білий слід
    Ледь-ледь помітний до моєї хати,
    Де не зустріне безборонна мати,
    Поклавши руки стомлено на пліт.

    Один за одним падають мазки,
    І димарі ще дихають з розколин.
    Та днів моїх знебарвлені разки
    Кудись летять, мов потяги без колій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  25. Олександра Новгородова - [ 2009.02.24 22:00 ]
    Балада
    Блідість не прикрашає майбутніх катів
    Вечорами кохання. Крізь темне скло
    Попелюшки скидають залізні лахи з
    Лицарів. Мерехтить вікно. Обважнілі пари
    В обіймах танців Аргентини, Куби:
    «- Не зупинись!»
    Розвертають голови в ритмі вальсів.
    Повертають гроші в кишені. Вниз
    Опускають очі. В безмежжі неба,
    Роздивляючись дно з глибини морів.
    Аннабель кохає тебе, Жан-П’єре!
    Аннабель здобута, як ти хотів.
    Аннабель вкладе своє тіло в ліжко
    Під блакитну ковдру. З семи тканин.
    Поцілунок долі легкий, Жан-П’єре.
    Мій метелик, Жане. Мій пілігрим!
    Ти готовий бачити мить у миті.
    У нещирості – поштовх. Зізнання в грі.
    Ти сліпий у вірі в крихкі «граніти»
    Обіцянок важити час в труні. У піску
    Годинника руки, Жане. Зголоднілі рухи -
    Ти сам, один. Аннабель кохає тебе,
    Омаре. По-жіночому вперше
    Вдихає дим. Полуничний цукор
    Її долоні. Золотаві коси, Бліда чолом.
    Аннабель прийшла на нерідній мові.
    Шепотіть очима тобі: - «Шолом».
    Мій хоробрий Едварде, князю, принце.
    Заховай ножа під кущем. В землі.
    Поділить коштовності – чесність вбивці.
    Аннабель вітає тебе з війни.
    О, блискучий Карле, зніми корону!
    Подаруй турботливість їй одній.
    Аннабель забула про заборону – доторкнутись
    Спиною до країв. Річкових западин
    В лісах барона. До руки примхливого крадія.
    Де вона заснула стоїть корова,
    У природній вогкості течія
    Ароматом стегон вмиває трави. Квітнуть
    Барбариси червоним сном. Аннабель
    Кохає тебе, клошаре, не соромлячись запаху під
    Столом. Де оливи, й маки, й духмяні страви.
    На гусячій шкірі помітно хіть. Аннабель
    Зітхає. Лишає драми у заглибинах
    Тисяч
    віків -
    століть.
    02.09




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  26. Євген Сахно - [ 2009.02.24 22:27 ]
    Протез

    Пронизаний іглою світ.
    Замість повітря - купа диму,
    У дзеркалі відбиток гніву,
    А замість розуму – протез.
    Таким зображує життя,
    Ота страшенно злая сила,
    Що молодь нашу погубила
    І винесла її в сміття.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  27. Євген Сахно - [ 2009.02.24 22:32 ]
    Запаліть вогонь

    Хай в очах запалає вогонь,
    І дух тіло підірве з землі,
    Воля стисне в руках прапори
    І відчує народне тепло.
    Піднімайся!.. на крилах вітри
    Принесуть в кожне серце любов.
    Роздери ці кайдани міцні,
    І здобудь перемогу над злом.
    Україно!

    Бачу дух тіло рве, із сторіч
    Закликає йти на боротьбу.
    Щоб гордились за нас ті діди,
    Дні яких закінчились в бою.
    Підіймайся! - моя дорога.
    Визволяйся моя непокоро.
    Запали у наших серцях
    Віру в те, що дано нам від Бога.
    Україно!

    В далеч степу твого прокричу:
    "єдина, одна, нероздільна!"
    До твоєї землі припаду
    І в обіймах за тебе зрадію.
    Підіймайся! - велика країно,
    Визволяйся з важкого ярма.
    Будеш вічною славою мила.
    Хочу бачити силу добра.
    Україно!
    ***


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Василь Степаненко - [ 2009.02.24 22:26 ]
    Іконостас
    *
    Іконостас
    з червленого листя.
    Осінь ступає…
    Десь у горах, на хорах
    спів лунає.


    с.Кожухівка (акварель автора)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  29. МаріАнна Квітка - [ 2009.02.24 21:12 ]
    ...
    Доспіли мої вірші на папері
    Мов яблука в осінньому саду,
    А я си ” їду на ровері
    І думаю про то, як я живу .

    І завжди трапиться деталь,
    З якої плачу, чи сміюся...
    Так сильно тисну на педаль –
    Додому швидше повернуся.

    І розумію, що всі ми
    Такі не перші – кращі, гірші...
    Доспіли ябка у саду –
    Вже відлетіли мої вірші...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (8)


  30. Юрій Лазірко - [ 2009.02.24 21:15 ]
    Політ над краєм
    Затерті образи торбатої юрби,
    обірваний літак із гілки злето-дрантя,
    прощання вигарки та зустрічі пруги,
    Шевченко гривниться між Лінкольном та Ґрантом.

    І сухо в горлі, ніби рій у сто спокус
    у яблуці адамовім, а пульс вітчизни
    ілюмінаторно вщухає. Ллється з уст
    гаряче серце променем у слово-призму.

    Думки на смак приблизні, та пусті – на звук.
    Повідпускав би грішно їх на всі чотири –
    вони ж умільці відбиватися від рук,
    блукати гаслами по нетному ефірі.

    І видно, як змалів та колінкує край
    отой, з котрого вигнав сам себе в дорогу.
    Коли я зрадник – "Боже милий, покарай,
    та не виймай з грудей повернення до нього!"

    Тут вріс по саме серце, коли руку клав
    на очі материнські, щоби їх закрити,
    тут світ ловив на прю посеред бід та зла
    і був тим світом приголомшений та ситий.

    Сивіє пам`ять – споконвічна мита мить
    заплачу-заплачу і так до з болем стрічі.
    В мені двадцятилітній легінь як не спить,
    то металевим птахом огортає відчай.

    24 Лютого 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  31. Галина Косович - [ 2009.02.24 20:07 ]
    ***
    ...я на скрипці тебе заграю
    ти напишеш мене пастеллю
    камінці удвох позбираймо
    відшліфуємо їх ретельно
    і нехай позаздрять сусіди
    хоч несправжнім нашим каратам
    про підробку цю несолідну
    ми удвох лиш будемо знати


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (20)


  32. Василь Степаненко - [ 2009.02.24 20:01 ]
    Я вкриюся терпінням
    *
    Озимина під снігом
    чекатиме весну.
    Я вкриюся терпінням.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Василь Степаненко - [ 2009.02.24 20:53 ]
    Твої слова медові
    *
    Твої слова медові,
    Немов нектар меліси.
    Бджолою можу стати.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Василь Степаненко - [ 2009.02.24 20:25 ]
    Крізь тебе вдихаю світ
    *
    Ти облягла моє тіло
    серпанком лякливим.
    Крізь тебе вдихаю світ.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Микола Левандівський - [ 2009.02.24 19:23 ]
    Осіння соната
    Заще́мить груди. Осінь золота
    Мені простягне мідні руки,
    Ти не чекай, цілуй уста
    І не пускай до серця муки.

    Заще́мить груди. Листя золоте
    Впаде на тво́ї білі руки,
    Ти не зважай на листя те
    Зважай на серця ніжні муки.

    У грудях щем. А листя золоте
    Кружляє з вітром вальс осінній,
    Ти не зважай на листя те,

    Зважай на щем, бажання тлінні,
    Кохання наше розцвіте
    Пелю́стками троянд на тілі.
    2005-2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Сегеда - [ 2009.02.24 19:25 ]
    Кав'ярня. Місто чуже
    Кав’ярня. Місто чуже.
    Випити щось гаряче.
    Більше вас не побачу.
    Сьома година вже.

    Дивно, що ви сама.
    Ви не замовили каву.
    Посмішка. Слів нема.
    Очі такі ласкаві.

    Я не спитав ім’я,
    Ви мені не сказали.
    Йду за лаштунки я,
    Ви — до зали.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (17)


  37. Ірина Гнатюк - [ 2009.02.24 17:52 ]
    Мрія
    Я мрію лише про одне:
    Що завжди ти зі мною поряд,
    Що час любові не мине,
    Не відведеш від мене погляд.

    Я хочу,щоб і ти хотів,
    Ще раз відчути ніжний дотик,
    Зірватись в прірву почуттів,
    Почути знов любові ноти.

    Щоб не забракло ніжних слів
    Про почуття свої сказати,
    Щоб знову тисячі разів
    Мене коханою назвати.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  38. Варвара Черезова - [ 2009.02.24 17:20 ]
    Просто - це...
    Зможеш – приголуб. А ні, то й ні.
    Мене знову зацілує злива.
    Діло ж не в січневій сивині,
    І не в закосиченій весні.
    Просто звичка – це завжди шкідливо.

    Зможеш відлетіти – то лети.
    Це не я, а це ніч до болю хтива.
    Сум? Не страшно. Ми давно на «ти».
    Жовте листя – списані листи…
    Просто небо – це завжди сміливо.

    Зможеш не забути - не забудь.
    І в обличчя вітру тепла грива.
    Тільки кров у венах, наче ртуть.
    Впав туман на безіменну путь.
    Просто радість –це завжди мінливо.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  39. Юлія Івченко - [ 2009.02.24 17:47 ]
    Сповідь Ганнусі.

    Привіталась Ганнуся і тихо присіла на лаву,
    Де тепер її космос, що коси розчісує ніжно.
    Ти поглянь, тільки глянь, як довкола грайливо і вічно!
    – Щоб Купава подихав, я з космосу – тілом у трави...

    Цей асфальт, це каміння, цей погляд байдужий і гострий.
    Що до вроків мені, як прозріння відбудеться скоро?
    Я вже звикла: вдих – видих… І квіти тут штучні і гості,
    А вжахнутися гострого – сором, який же це сором!

    Тільки сльози блакитні впадуть у долоні байдуже.
    Тільки очі поблякнуть, неначе розбитий ліхтарик.
    Ці долоні – запестять, ці стегна у шалі – задушать,
    Ця дурна – пожаліє й ніколи тебе не насварить…

    Я вернуся на землю. Чи очі мені розбинтують?
    Янгол помсти – любов – намалює строкатий рум’янець.
    Задихнуся цим щемом, ковтну його весь, ніби кулю!
    .Ну, Ганнусю, привіт.
    Пригостись зі святого Грааля.



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Ляшкевич - [ 2009.02.24 17:12 ]
    Сергій Єсенін. Клене мій опалий...
    Клене мій опалий, клене зледенілий,
    Чом стоїш, вклонився заметілі білій?

    Може, що почув ти, може що побачив?
    За селом у полі загулявся, наче.

    І, як п’яний сторож, загубив дорогу,
    Тонучи в заметі, приморозив ногу.

    Ах і сам я нині не стійкий од хмелю,
    Із гостини в рідну не дійду оселю.

    Там вербу зустрів я, там сосну примітив.
    Піснею про літо їх узявся гріти.

    І собі самому видався я кленом,
    Тільки не опалим, а таким зеленим.

    І, згубивши тяму, перебравши лишку,
    Як чужу дружину, обіймав берізку.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (18)


  41. Владислав Бурик - [ 2009.02.24 16:19 ]
    Торт
    Я зранку наче торт
    Огидний і солодкий
    Палають гнівом твої сині очі
    І я боюсь вилазити з коробки
    Але у вечір ти біжиш додому
    Де я твердий як хліб і трішечки солоний


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (4.23)
    Прокоментувати:


  42. МаріАнна Квітка - [ 2009.02.24 15:26 ]
    ...
    Ти пахнеш вчорашнім дощем
    І свіжими квітами нині.
    Крізь прочинене злегка вікно
    У кімнату вливаєшся тінню.

    Бачу трохи яблук в руках –
    свіжих і теплих , осінніх,
    ми з тобою з”їмо їх навпіл
    і трохи сховаємо в сінях.

    Я позичу у вітру пісень,
    і сорочку в старенької скрині.
    Ти прийдеш із теплим дощем
    і свіжими квітами...Нині.

    Ми будемо їсти яблука знов
    і тихо співати про гори.
    Ти спитаєш мене про любов,
    а я запитаю про горе.

    І зайде за північ давно,
    Стане тихо і темно у світі.
    Ми прочинемо злегка вікно
    і в сад проллємося світлом.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  43. Юлія Фульмес - [ 2009.02.24 14:47 ]
    Мур
    А змістом спільних недомовлень—
    Його зіпсована фігура.
    Ти не помітив? Ніби повінь
    Накрила вікова зажура
    Соборний мур святого Юра.
    У листя вдягнений опале,
    Він випроваджує понуро
    Студенство до яскинь вокзалу.
    І вже прощань одних замало—
    Всепрощення йому належить,
    На варті біля нього стали
    Чотири стільникові вежі
    Як ангели, що в небі стежать
    Апокаліпсову пожежу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (16)


  44. Микола Шевченко - [ 2009.02.24 11:16 ]
    Виборчі колізії...
    Поспівали, чи поспали?
    Вибирали - піарили,
    Простороди чуби рвали,
    Доки шиї не впарили.
    Гнівосійно, чи спокійно,
    Ковдри перетягували.
    Однобоко, чи подвійно,
    Сором і звитягу мали.
    Кволоплеча колотнеча,
    Костоломна оскомина.
    Совість - клекітня лелеча,
    лектораттям потомлена.
    Їх там трошки - як до дошки,
    Виходили учнями.
    Кожне бите - тім`я вкрите,
    Шишками бундючними.
    Біганина маловпинна,
    Боротьба поборницька.
    За що тобі, Україно,
    Доля стидпозорницька?!
    А насниться кривавиця,
    Та жовтоблакитниця.
    Бюлетенева дільниця,
    Клятвенна обітниця.
    І платком покрита мати,
    І курорти - фініки.
    Аби ... лише тонші грати...
    В тупику... На фініші...
    21.02.02р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (1)


  45. Сергій Корнієнко - [ 2009.02.24 10:34 ]
    * * *
    Коли я з’явлюся,
    в не дуже старому костюмі,
    бо часу так обмаль,
    практично його і нема –
    на пошук обнови
    в якомусь захмарному ЦУМі…
    Коли я з’явлюся,
    не скажеш: «Ти їхав дарма»?
    Мене ти впізнаєш –
    я буду з вазоном, це кактус.
    Та ти не лякайся,
    він ніжно, небесно цвіте.
    Він так салютує, на радощах,
    рясно, ручкасто –
    всю акупунктуру
    йому пробачають за те…
    А нам хай проститься
    цвітіння небес бірюзою.
    Зустрінуться очі,
    ну як не цвісти небесам…

    Коли ще з’явлюся
    удосвіта вмившись росою...
    Зустрілись у слові,
    і то вже, як Божа роса.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  46. Роман Романюк - [ 2009.02.24 10:03 ]
    Асфальтна туга…

    Асфальтна туга…
    Така стара вона.
    Як з ліпшим другом,
    Йду в поле з травами.
    Іду від себе
    З дідами радитись:
    Як там на небі?
    Де більше радості?
    У вишиванці я,
    Трава – в зеленому.
    Діди – вигнанці
    Зі світу ленінів.
    Дід – бас, я – альтом
    В траві зрослися:
    Під тріск асфальту
    Тягнемо пісню.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (5)


  47. Лілі Белінська - [ 2009.02.24 01:59 ]
    ***
    Шкребуся лізучи на гору
    Вмиваючись побілкою
    Як тою кров’ю

    І так лежу ничком
    Вся біла
    Як в платті на весілля

    А навкруги весь Всесвіт
    А навкруги вся доля
    В середині ж ніщо


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  48. Мар'яна Невиліковна - [ 2009.02.23 22:41 ]
    :) це я бавлюся... не зважайте
    буває, від часу тікає стрілка,
    виписує коло на цій каруселі
    втішається: "зараз..! одненька хвилька -
    й покину годинник. придбаю оселю:
    візьму грошенят у профспілці для стрілок,
    знайду працьовитого вірного мужа.
    ми будем веселі і радісні тільки", -
    як раптом спинилась - замріялась дуже.

    годинник завмер і замовк від образи
    він дувся весь ранок: хоч сонце, хоч хмари!
    але - заперечиш? - причина прекрасна,
    чому я спізнилась на пари.


    Рейтинги: Народний 5.41 (5.43) | "Майстерень" 5.42 (5.43)
    Коментарі: (9)


  49. Сергій Дяків - [ 2009.02.23 21:27 ]
    ***
    Слова мовчать – не мають що сказати,
    Та правду відкриває кожен рух.
    Твоя байдужість – найміцніші грати.
    Вони не тіло стримують, а дух.

    Слова мовчать, а очі щось ховають,
    В їх глибині блукають почуття.
    Ти добре знаєш все і всі це знають,
    Що тільки ти, лиш ти моє життя.

    Слова мовчать, так тихо причаїлись.
    Душа ж кричить у тишину німу.
    Були уже колись усі слова чиїмись
    І тільки душу кожен мав лише одну.


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  50. Чорнява Жінка - [ 2009.02.23 20:51 ]
    Метаморфоза
    хоть мальчик алчно постигал
    азы склонений и спряжений,
    увы! в нем не проснулся гений…
    но замечал, как вечер ал,
    когда, устав от вдохновений,
    он мухам крылья обрывал...
    ..........................
    он и теперь, гляди, живёт –
    не Мышкин – просто идиот...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (23)



  51. Сторінки: 1   ...   1478   1479   1480   1481   1482   1483   1484   1485   1486   ...   1780