ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...

Юрій Гундарєв
2025.04.07 13:48
Розривається серце:
ракетою спалені
діти на небесех…
Де сором, вандали?

Після ночі вертаєтесь,
донька й син зустрічають:
-Як справи, тату?

Козак Дума
2025.04.07 08:38
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…

Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –

Віктор Кучерук
2025.04.07 05:52
Поєднані бідою люди,
Украй стривожені та строгі, –
Ідуть зажурено зусюди
До дитмайданчика німого.
Приносять іграшки і квіти,
Щоб світлу пам’ять вшанувати
Загиблих від ракети діток,
У бійні цій невинуватих.

Ярослав Чорногуз
2025.04.07 00:09
Спотворили хвороби нас обох.
І смерть уже чигає недалека.
Життя не пестить більше - бачить Бог --
А ти у нім - філософ, як Сенека.

Усе минає - і кохання теж,
Вогонь згасає у горнилі серця,
Все менше в нім лавандових пожеж,

Іван Потьомкін
2025.04.06 22:25
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бо ж за цукор і за хліб навкулачки б'ються.
Ви ж, мов ті вовки, навесні не ситі,
приперлися на Вкраїну голод свій втолити.
Уже Київ маячів золотом Софії,
та не дали н

Борис Костиря
2025.04.06 21:47
Після зимової сплячки
розпускається листя на осокорі
боязко, нерішуче, несміливо.
Дерево промовляє до нас
зеленими язиками
різними мовами,
але ми не в силі
їх зрозуміти. Словників

Тетяна Левицька
2025.04.06 21:45
Не дивилась в дзеркало давно,
а оце сьогодні подивилась.
Скільки б не минуло, все одно,
як була колись струнка й красива,
так і залишилася тепер.
Не даремно голова сільради
залицявся, шкода, що помер,
не пізнавши всі мої принади.

Артур Курдіновський
2025.04.06 16:20
Відтепер в пакунку для сміття
Всі мої слова та перспективи.
Муштрувало так мене життя:
"Пам'ятай: правий або щасливий!"

Я на шию почепив жабо,
Тупотів ногою, щось доводив.
За одвічне це "або-або"

Євген Федчук
2025.04.06 15:06
На луках вогонь палає, аж від села знати.
Сидять хлопці навкруг нього, хмизу підкладають.
Щоб сидіти веселіше, щось розповідають.
Вибралися в нічне хлопці коней випасати.
Коні луками блукають, траву випасають,
Хлопці зрідка поглядають, щоб десь не по

Ольга Олеандра
2025.04.06 11:43
Кожного дня в якомусь нашому місті траур.
Й загальний траур по всіх українських містах.
Світе, ти маєш на нього управу?
Світе, ти знайдеш на нього управу?
Бо якщо ні, він тебе перетворить на прах.

Світе, ти можеш його і усіх його служок прибрати?

Юрій Гундарєв
2025.04.06 09:49
Сьогодні, 6 квітня, День жалоби за жертвами варварської російської атаки на Кривий Ріг.
Унаслідок цинічного удару, що припав на житловий мікрорайон, загинуло 18 українців, 9 із них – діти…

Приспущений стяг.
Загиблі дорослі і діти.
Холодні вуста.
Х

Віктор Кучерук
2025.04.06 06:09
Коли молодший трохи був,
То я, на безголов’я,
І закопилював губу,
І нехтував здоров’ям.
І папіросами димів,
І пив не тільки воду, –
І поперек за кілька днів
Не віщував погоду.

С М
2025.04.06 06:06
Зірка Терен
Тліє кришиться у темінь
Змісту клоччя
І рвуться сили геть із осі
Промінь скаче
До вад у хмарини ілюзій

Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?

Микола Соболь
2025.04.06 04:54
Цей білий день і білий світ,
і сніг до сивини збілілий,
бреде по снігу білий кіт,
муркоче щось зарозуміло.
Уже пора весні прийти
у ці краї молочно-білі,
стоять насуплені хати
і абрикоси побілілі.

Тетяна Левицька
2025.04.05 22:27
Нехай біснуються, а я люблю —
переплелися душами й тілами
до божевілля, присмаку жалю.
Обоє сунем голови в петлю
і за життя чіпляємось губами.

Ніколи не косила лободу,
та цього разу, як лихий попутав.

Борис Костиря
2025.04.05 21:52
Колишнє життя, як Атлантида,
потонуло на дні океану.
Чи існувало воно насправді?
Чи не було воно маренням?
Колишнє життя стало
материком, який пішов
під воду чи розчинився
у кислоті забуття.

Іван Потьомкін
2025.04.05 20:00
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Віктор Кучерук
2025.04.05 11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,

Іван Потьомкін
2025.04.04 19:13
«Чому розладналися твої заручини з Томом?» «Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці». 2 «Чому ти не відповіла на мій лист?» «Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому

Ольга Олеандра
2025.04.04 12:06
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими

Микола Соболь
2025.04.04 10:50
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі

Козак Дума
2025.04.04 09:25
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…

Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –

Юрій Гундарєв
2025.04.04 09:16
квітня - День народження видатної американської співачки українського походження.
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…


Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.05 14:55 ]
    А кохання цвіте (пісня)
    День весни новий лікує рани
    Лагідніє небо голубе.
    А кохання все цвіте, не в'яне,
    Дай же, люба, обійму тебе.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Ти пробач мене за горя сльози,
    Я цілую їх тремкий кришталь.
    Хай травневі чарівливі грози
    Змиють біль, і розпач, і печаль.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Глянь, сміються котики вербові,
    Вітер ніжні пестощі несе.
    Ти -- моє життя, моя любове,
    Ти для мене на цім світі -- все.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  2. Світлана Пирогова - [ 2024.10.04 08:20 ]
    Гойдається у ретро стилі осінь
    Гойдається у ретро стилі осінь...
    Той парк рудий із фейєрверком листя,
    Той падолист триває наче досі,
    І сонце те ж із променистим диском.

    І кличе в юність неба сіть бездонна,
    Під ним зустрілись очі сині вперше,
    Не знаючи, що приготує доля,
    Який для них у неї щастя сервіс.

    Гойдається у ретро стилі осінь...
    Невже промчалось те кохання ланню?
    Крилата пам*ять, ніби в долі просить...
    Продовження осіннього роману.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.04 00:10 ]
    Осінні марення
    В саду прекрасному моєму
    Заснула осінь чарівна.
    І золотаву діадему
    Сховала в листячку вона.

    І так поблискує лукаво,
    Немов підморгує мені.
    І стелить запашні отави
    Як ложе, у солодкім сні.

    І я, здивовано-щасливий
    Вдихаю щемний запах їх,
    Сп’янілий, поринаю в диво,
    Неначе падаю до ніг.

    І ковдрою вкривають хмари,
    В обійми ніжні тихо йду...
    Кохання чудесами марив
    Я тут, в осінньому саду.

    3 жовтня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  4. Тетяна Левицька - [ 2024.10.03 22:34 ]
    З Богом віч-на-віч
    День поховала ніч,
    ладаном пахне мла,
    з Господом вíч-на-вíч
    щирою не була.
    Зиркаю в даль тепер,
    бо припекло як слід.
    Батько давно помер,
    мати, як визрів глід.
    А восени сестра
    скучила за бузком.
    Може, й мені пора
    зринуть у вись крилом?
    Простору шлях крихкий
    спробувати на смак?
    (Впала у чорторий...
    вибратися ніяк.)
    Щемний небес мотив
    зваблює віддалік.
    Той, хто мене любив,
    дивиться в інший бік.
    Хмари снують жалі...
    служить мамоні храм...
    той, хто мене жалів,
    спасу шукає сам.
    Хата — стара печаль —
    спогади огорта.
    На превеликий жаль,
    кругла я сирота.
    Мов безпритульний кіт
    біль мій сам пó собі.
    Певно, зійшовся світ,
    Боже, лиш на Тобі.

    3.10.2024р


    Рейтинги: Народний 7 (6.12) | "Майстерень" 7 (6.21)
    Коментарі: (6)


  5. Тетяна Левицька - [ 2024.10.02 17:06 ]
    Двохсотому
    Скажи, рідненький, як тобі живеться
    у затишному зорянім раю?
    Мені ж ніяк не відірвать від серця
    того, кого без пам'яті люблю.

    Вже третя осінь, за вікном ридає,
    перецвітають квіти чарівні,
    сніг білими кульбабами над плаєм
    летить назустріч осені й мені.

    Ти знаєш більше ніж я зараз в змозі
    безмовно повідомити тобі.
    У сіті маскувальній на порозі:
    зелені стрічки, чорні й голубі.

    Дороги не знайти, не подзвонити,
    по річці забуття пливуть човни.
    Життя збирає у дозрілім житі
    останні сльози — зернята вини.

    А там за потойбічною стіною
    блаженна тиша, та чому ж туди
    за благодаттю, миром, супокоєм
    ніхто з живих істот не хоче йти?

    Хіба ж не я, у кров коліна стерши
    об шлях чумацький, впала з висоти?
    Найлегше не дивитись в очі смерті,
    найважче гідно до небес дійти.

    2.10.2024р




    Рейтинги: Народний 7 (6.12) | "Майстерень" 7 (6.21)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Горова - [ 2024.10.02 11:04 ]
    Шістнадцять...
    Шістнадцять голубів знялися в небо.
    Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
    Бо кожному із них додому треба,
    Зробити там останні сорок кіл.

    Пір'їна біла у долоню ляже.
    Вже рідне серце не переболить.
    Коли ж тобі таки воздасться, враже?
    Заллється в горло порція смоли?

    Із пекла чортове коли всміхнеться рило:
    Заходь, для тебе маю вічність мук!
    Котлів мільйони, щоб усім хватило -
    Багато ж вас, як на гноярці мух!

    Коли? Коли? Стискає серце відчай
    За тими, хто додому відлетів,
    Де сорок кіл, і зорями - у вічність...
    Коли ж ти, враже, щезнеш в темноті?


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  7. Олександр Сушко - [ 2024.10.01 08:11 ]
    Руссій язик
    Прівєтік! Здрастє! Как дєлішкі?
    Папіл лі водочкі с утра?
    Сєгодня сабантуй у Мішкі,
    Пайдьом, хлєбньом, уже пора.


    У вишиванках півстолиці
    Жує непотріб у ротах.
    І це прещирі українці
    Чи збайдужіла гопота?


    І тут, і там, усоте, знову
    По вухах лайки б'є батіг.
    Яка ж гидка російська мова!
    Балакать нею - смертний гріх.

    1.10.2024р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (4)


  8. Тетяна Левицька - [ 2024.09.30 15:40 ]
    Елегія осені
    Не треба так несамовито
    шукати винних без вини,
    допоки в душу не забито
    цвяхи іржаві восени

    Хоча покинути пернатим
    гніздечка теплі довелось,
    нема підстави сумувати,
    коли тебе зігріє хтось.

    Від сніжної зими чимдалі
    тікають в ирій журавлі.
    Немає місця для печалі,
    коли едем є на землі.

    І для нудьги нема причини!
    Не втратить небо бірюзу,
    якщо в сумних очах людини
    ти бачиш Господа сльозу.

    Допоки ще бентежне скерцо
    втішає дзвонами церков,
    не відцвіте у чуйнім серці:
    надія, віра і любов!

    30.09.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.12) | "Майстерень" 7 (6.21)
    Коментарі: (2)


  9. Світлана Пирогова - [ 2024.09.30 08:47 ]
    Духовні крила ( до Всеукраїнського дня бібліотек)
    Плекають чарівне вкраїнське слово,
    І зберігають мудрість споконвічну,
    І досвід поколінь, потужність мови
    У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
    Бібліотекарі зустрінуть радо,
    (Бо тут працюють чуйні і уважні),
    Знайдуть потрібну книгу і порадять.
    Повірте, читачі, їм це неважко,
    Бо дуже люблять, звісно, свою справу.
    Щоденно в клопотах про цінність книги,
    Проводять заходи завжди цікаві.
    В " Бестселері" душевні в'яжуть ниті,
    Талантів-диво розкривають вправно.
    Бібліотека - рідна всім домівка
    Культури і життя живі вітрила.
    У світ фантазії і знань мандрівка,
    Бо книги - це людські духовні крила.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  10. Юлія Щербатюк - [ 2024.09.28 21:32 ]
    Осінній мотив
    Заплітає вітер віти тополині,
    Золотава осінь в вікна загляда.
    Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
    І зимова в ранках чується хода.

    Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
    У його промінні тішиться блакить.
    Павуки мережив вже не будуть плести, -
    Павутиння срібне вдалечінь летить.

    Утрачає листя свій зелений вигляд,
    Тріпотить із сумом на рудім гіллі.
    Опадає долу горобина стигла,
    Та ступає осінь тихо по землі.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Леся Горова - [ 2024.09.27 15:13 ]
    Косий дощ (пісня)
    Дощ у шибку стукає косий
    Вітром кинутий іздаля,
    Сотня крапель дзвінкоголосих
    Ніжно ім'я твоє промовля.

    Він малює й змиває букви ,
    Я вдивляюсь у мокре скло.
    Скільки ще цій розлуці бути ,
    В ній за щастя твоє "алло ".

    Вітер кидає краплі косо,
    Пам'ять лине в дні без тривог.
    І вертає в холодну осінь
    Де нам тепло було удвох.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  12. Світлана Пирогова - [ 2024.09.26 09:03 ]
    Любити й вірити (квартон)
    Любити й вірити - є справжнє.
    Усмішку дарувати іншим.
    Добра надати хоч би краплю,
    У серці щезнуть муки тіні.

    Метеликом - в політ на світло,
    Любити й вірити - є справжнє.
    Очиститься від лжі повітря.
    В душі ж - чистіше, мов у храмі.

    І відстояти з честю правду,
    Про біль чужий не забувати.
    Любити й вірити - є справжнє.
    Не втратити життєву ватру.

    Нужденному подати руку,
    І віднайти комусь розраду,
    Щоб серце не ятрили круки,
    Любити й вірити - є справжнє.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  13. Ілахім Поет - [ 2024.09.23 19:50 ]
    Константа
    Я ліз у пекло поперед батьків.
    Бентежив лихо, доки воно тихе.
    Хотілось - не надкусював, а їв.
    Кохалося – тим почуттям і дихав.
    З пісень слова незграбні викидав,
    А стогін перетворював на блюзи.
    Ловилась риба, хоч не ліз у став.
    Любила та, на кого подивлюся.
    Тризуб на серці, начебто тату,
    Виколювала голка грамофону…
    І зрозумів я істину просту,
    Що коштує, можливо, і мільйону:
    Хай навкруги чимало пишних нив -
    Пшениця та ж; приваблива хіба що
    Іздалеку… То жив своїм, не нив.. 
    Вважав: що не моє, то є пропаще.
    Тепер не той – не надто хвацький від
    Років; повільний пульс, мілкіший подих.
    Всіх перспектив моїх: пивний живіт -
    Чи горб від вовкулачої роботи.
    Від вибриків грайливого пера
    Не вийде по-дитячому радіти.
    І та, що всіх викошує, стара
    Являється з обличчям Афродіти.
    Щоб покохала нині молода
    Потрібен прес грішви – не білі айстри.
    А справ найзвичайнісіньких орда 
    Сама злякати ладна свого майстра.
    Колись вагоме бачу геть пустим.
    Колись важливе стало ділом п’ятим.
    І тільки із своєї пічки дим
    Лишився найсолодшим ароматом.

    2024


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (1)


  14. Леся Горова - [ 2024.09.23 11:21 ]
    Світанкове
    Немічні промені сонця, що сонне ще,
    Ріжуть туману навішену шаль.
    Та не під силу дебеле полотнище
    Ніччю затупленим іхнім ножам.

    Човгають вперто, дирявлять настирливо,
    Вже не такі і безсилі на взір,
    Бо заблищала роса намистинами
    В космах ніким не обірваних зіль.

    В небі не видно негоди вчорашньої -
    Хлющі, що змила серпневі пили.
    Балка свіжіє зеленою чашею -
    Трави доволі дощу напились.

    А за хвилину - ні сліду туманного,
    В обширі синьому променів шал.
    І піднімається в небо Осанною
    В сповіді і сподіванні душа.

    В осені юній, у тиші блаватовій
    Стверджує сонце своє торжество.
    Боже, всього дарував так багато нам,
    Й вибір - як вирок:чи тьма,чи єство.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  15. Юрій Лазірко - [ 2024.09.23 02:41 ]
    не потрібні вже слова
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    1.
    місячного сяйва мілина
    ти і я
    не випиті до дна
    ти і я
    бурхлива течія
    ти моя ти моя ти моя

    приспів:
    ---------
    дай мені
    твіого меду скоштувати
    доки ніч
    нерозлучна
    і жива
    у вогні
    серцю довго ще палати
    ми одні
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    2.
    ніжне облітання пелюстків
    у думках
    бракує маяків
    ти і я
    бурхлива течія
    ти моя ти моя ти моя

    приспів:
    ---------
    дай мені
    твіого меду скоштувати
    доки ніч
    нерозлучна
    і жива
    у вогнІ
    серцю довго ще палати
    ми одні
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.73)
    Коментарі: (2)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.22 22:11 ]
    Чого сумую?
    Питаєте, чого це я сумую?
    Бо самота навколо, самота.
    І ніби все життя минає всує,
    У бік незрозумілий поверта.

    І що у нім? Яка краса чи втіха?
    І зникло розмаїття, хоч любов
    Горить, яріє чи палає стиха,
    Та оживає в серці знов і знов.

    Вона шукає барв нових, яскравих,
    І лету дивовижного краси.
    Допоки б’є ще струмінь величавий,
    Як водоспаду пасма з небеси.

    У чому річ, питаю все у Бога?
    Холоне серце, мов дзвінкий кришталь.
    Це осінь настає життя мойого,
    І сповива в зажуру і печаль.

    22 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  17. Світлана Пирогова - [ 2024.09.22 14:11 ]
    Ми різні з Вами (пісня)
    Ми різні з Вами...Небо і земля,
    Холодний місяць і гаряче сонце.
    Мелодії старого скрипаля
    Примарою лягають у долоньці.

    Ми різні з Вами...Літо і зима,
    Як тиха осінь і весна квітуча.
    Ніщо й ніхто нас разом не трима.
    Згори дощить, внизу - глибока круча.

    Ми різні з Вами - відчуваю я,
    Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
    Мелодії не чути скрипаля...
    Чому ж іще сльоза не висихає?


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (4)


  18. Леся Горова - [ 2024.09.21 12:11 ]
    Вечірнє
    Вечір тіняву тче ажурну,
    І спадає по краплі гулко.
    То гріхи й грішки мене журять
    В сповідань моїх перегуках.

    Тиша ллється, та не вспокоїть,
    Не обійме, така колюча.
    А мені її, надважкої,
    Щедро видала неминучість.

    І росте вона в синіх тінях,
    Вболіває у давніх саднах,
    В ній думок моїх шепотіння,
    Про забуті за дня досади.

    Чи забуті, а чи припнуті,
    Чи стриножені скрутом дужо,
    Спаленілі чуття- салюти
    Блиском зоряним по калюжах,

    Де так рівно дорога мокра
    Мірить вибої глибиною.
    Цідить вечір думки і кроки,
    Тишу гонить услід за мною.




    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.20 23:31 ]
    В обіймах матінки Природи
    В обіймах матінки Природи
    Люблю душею я цвісти.
    Якби хоч тінь твоєї вроди,
    Якби була зі мною ти!

    І це високе безгоміння
    Сміялося б із висоти,
    Розвіялась печаль осіння,
    Якби була зі мною ти.

    Було би щастя так багато,
    І щедрості, і доброти.
    Співало б нам любові свято,
    Якби була зі мною ти.

    І неба океан безкраїй
    Нам дощ посіяв золотий.
    Лише тоді життя буяє,
    Коли зі мною поруч ти!

    20.09.7532 р. Від Трипілля) (2024).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  20. Світлана Пирогова - [ 2024.09.20 12:14 ]
    Без тебе і з тобою


    Без тебе плачу я струною,
    І пісня, наче темна хмара
    Далеко лине із журбою.
    Тебе чекати - мені кара.

    Без тебе засихає квітка,
    Хоч дощ періщить, як з відра.
    Квартира, мов залізна клітка.
    Невже це долі підла гра?

    Без тебе кам*яніє серце,
    Не бачу я земні принади.
    Душа, мов висохле озерце.
    Чарівний світ не має зваби.

    І ось...з*явився, ніби сонце.
    Твої цілунки – буйноцвіт.
    Всміхнулось щастя у віконце,
    Люблю з тобою цілий світ.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  21. Леся Горова - [ 2024.09.19 11:48 ]
    Здогадка

    Так хотіла підгледіти: хто ж літній день торочить?
    Променисті пацьорки фарбує у чорне, та
    Добавляє помалу та впевнено їх до ночі.
    І радіють об тім сумота, пустота й німота.

    Хто ж то? Може, той ворон, що каркає надто бридко?
    Підлетів над сухою вербою поволі, бо
    Потягнулась за дзьобом проміння червона нитка,
    За яку йому ніч обіцяла платню, либонь.

    І даремно заграва ховає поділ за крони.
    Хиже око вдивляється в обрій, пантрує, щоб
    Не уґавити, як заблищить неслухняний промінь,
    І торочок яскравих напхати у чорний дзьоб.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Пирогова - [ 2024.09.18 11:11 ]
    З тобою не запалювали свіч (пісня)
    З тобою не запалювали свіч,
    Не цілував мої ти ніжно руки.
    Звучала пісня в горобину ніч,
    Роїлися думки. Терпіння. Муки.

    Лежали пелюстки сухих троянд
    На клавішах холодних піаніно.
    Нанизані роки і блиск гірлянд -
    Співав дискант Лоретті Робертіно.

    Лиш не почула кроки тихі я
    В густих трояндах біля темних вікон.
    І досі у душі твоє ім*я,
    Хоч спільних не було у нас реліквій.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.16 23:56 ]
    Осіннє видіння
    Майнули ген жовтаві коси,
    Сяйнули очі на виду.
    Це - чарівлива пані Осінь
    В моїм з'явилася саду.

    Ішла в бурштиновім намисті,
    Музичний шурхіт ніг росте.
    Замріяно торкала листя,
    Воно ставало золоте.

    Багряний захід за горою
    Їй пестив пасма вогняні.
    Ішла, манила за собою,
    Ледь усміхаючись мені.

    Я думкою за нею линув,
    Як сонце, танули слова.
    Зігрітий, мов осіння днина,
    Дивився вслід і умлівав.

    16 вересня 7532 р. (Від Трипілля), (2024).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  24. Леся Горова - [ 2024.09.16 12:02 ]
    Ти тільки не мовчи...
    Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
    Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
    Як так - не вірити? У соломинці віра!
    У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
    Бери і грай, ще хтось чекає гри.

    А щоб не вгамувала німота,
    Ганебний шепіт виривай із горла.
    Заглушений громами, лийся горном.
    Жени від себе тишу ілюзорну,
    Щоб звичним животтям покір не став.

    Зніміти не посмій, бо кожен звук,
    Запертий у тобі, не дасть дихнути.
    Мелодія притишиться забута.
    Струна порветься, і накине путо
    На крила мрій і на спроможність рук.

    Якщо й чорнила змиються в хлющах,
    Не витримає лист негод осінніх,
    Слова ж твої залишаться насінням.
    А жати будеш те, що сам посіяв.
    А сіяв ти тоді, коли звучав.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  25. Світлана Пирогова - [ 2024.09.16 09:37 ]
    Червоний квіткоспад


    Червоний водоспад трояндовий стікав -
    То Муза із колючими шипами.
    Її теплом торкала сонячна рука,
    Пливли назустріч хмари в білій парі.

    А я була твоєю Музою у снах,
    Пелюстками лягали поцілунки.
    В трояндові бутони ласку пеленав
    І називав мене "моя чаклунка".

    Плетистими трояндами запахла ніч,
    Лагуною в*янкою - зваби рими.
    Червоний квіткоспад побачили увіч -
    Любов аж до світанку вилась зримо.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  26. Козак Дума - [ 2024.09.15 09:39 ]
    Жага польоту
    Як хочеться людині мати крила,
    аби за хмари птахою летіть,
    щоб оживала мрія помарніла
    хоча би на недовго, лиш на мить!

    Піднятися у марево безмежжя
    і лебедем полинути до зір.
    Надихавшись лазур’ю побережжя,
    шугнути знову у життєвий вир.

    То щастя невимовне – мати крила,
    хоч подумки зриватись у політ
    і відчувати невагомість тіла,
    коли у тебе під ногами світ!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Пирогова - [ 2024.09.14 08:11 ]
    Не забувай мене (пісня)
    Не забувай мене в ранковім світлі свята,
    Коли врочисто сонце розкриває світ.
    І повногруддям дихає земля завзято,
    Колише вітровій цнотливий диво-квіт.

    Не забувай у день напружено-гарячий
    У суєті людській бурхливої ріки.
    Тебе одного дочекаюся терпляче,
    Яку б нам прірву не пророчили б роки.

    Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
    Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
    І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
    Немов води душа черпнула із глибин.

    Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
    До тебе в загадковість сонну прилечу
    І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
    Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  28. Світлана Пирогова - [ 2024.09.12 19:19 ]
    Селфі восени
    Знімають люди селфі на смартфони
    На тлі осінньої арт-модної краси,
    Бо осінь пробігає марафоном,
    Коралом, яшмою фарбуючи ліси.

    Хітовий помаранчево-лимонний,
    Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
    Новинки із осіннього салону,
    Вбрання дерев, кущів - це розмаїття сплеск.

    Залишаться на згадку фотознімки,
    Бо згодом естетична осінь стане в "ню".
    І вітражем завершиться мандрівка,
    Як спомин пряного осіннього вогню.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.12 18:16 ]
    У тихім герці
    Ще борюкає осінь літо,
    Ховає спеку у кущі.
    І моросять, ну ледь помітно
    Старечо-немічні дощі.

    Ідуть, ідуть і затихають...
    Тепліє знову вітерець.
    І рвана ритміка безкрая
    Увінчує цей тихий герць.

    У паузах стрекоче птаство,
    І сходить спрагою земля.
    Ворона будить сонне царство,
    Звисає сонячна петля --

    Арканить мокре листя важко,
    Його висушує за мить.
    Шукає воду стриж, як пляшку,
    Бо знову випити кортить.

    12 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  30. Леся Горова - [ 2024.09.12 14:01 ]
    До рук твоїх...
    До рук твоїх тулюся шкарубких.
    Вони мені тепліші за осоння.
    Ніжніші за усі м'які шовки -
    Натруджені і затишні долоні.

    Закрий мене плечима від жури.
    Сховай мене в обіймах від тривоги.
    Твій погляд так надією горить,
    Що й у мені палає віри вогник.

    Зігрілась ним, і дух не зледенів.
    Зміцніла ним, і не знесла негода.
    І злудою мутних напівтонів
    Не вкралась у взаємність прохолода.

    В тобі биттям сердечним зазвучу -
    Притисни міцно-міцно! Я не проти.
    Послухай - вітер біля нас ущух.
    А як грозився бурею збороти!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  31. Світлана Пирогова - [ 2024.09.10 10:51 ]
    Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
    Війни несамовите соло.
    Горланить гучно вороже воло.

    Хати-примари, вишень зойки.
    Димиться темінь, суцільна темінь.
    Хрипить самотня в смугах сойка.
    Стиснув вже душі печалі ремінь.

    Хронічна втома... Віра. Зранку
    Свинцеві оси, свинцеві крила.
    Крізь бинт тугий сочиться рана,
    Але мужніє, мужніє сила.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  32. Леся Горова - [ 2024.09.08 14:22 ]
    Земле-нене

    Знову осінь із сумом вінчана.
    Їй туманами - білий вельон.
    Засипаєш журбу із відчаєм
    Ти собою, о, земле-нене!

    І від того, що сиро кутаєш,
    Заливаєш себе печаллю.
    Паперовими квітнуть рутами
    Рівно виставлені причали.

    Не по синім Дністрі, а Летою
    Допливає вінок у вічне,
    Що дівчам на Купала плетений.
    Нене, плач, заспокоїть нічим.



    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.07 10:25 ]
    Осінній сон (медитація)
    Я в тишу цю утік від світу --
    Душа запрагла чистоти.
    Живу, допоки світло лити,
    Мій саде, в неї будеш ти.

    Розвієш все: печалі, стреси,
    І гнилуватих друзів глум.
    Іще б сюди озерне плесо,
    Як протидію тиху злу...

    Медитативний шелест листя
    Тривогу ласкою зніма.
    Мов для дорослого — колиска --
    Ця ніжна темрява німа.

    Пітьма густішає поволі,
    Не чуть у вересні цикад.
    Останні робить рухи кволі...
    І засинає тихо сад.

    6 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Пирогова - [ 2024.09.06 15:39 ]
    Лиш ти так міг


    Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
    Ввірватись вітерцем у тихі сни.
    І шепотіти з ніжністю мені "мадонна",
    Троянди дарувати навесні.

    Лиш ти так міг без дозволу поцілувати,
    І розсипати діаманти мрій,
    І з пристрастю запалювати в серці ватру...
    Гарячих пестощів був цілий рій.

    Лиш ти так міг кохати палко до без тями.
    На жаль, той сон короткий, ніби мить.
    Любові залишився вензель монограми,
    І наяву...всередині... щемить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  35. Леся Горова - [ 2024.09.06 11:39 ]
    Ластовенята

    О, скільки раз я тамувала подих!
    Сама безкрила, та мені болять
    Всі помахи пташиного польоту,
    В стараннях молодих ластовенят.

    Лишають після себе тиші зліпки,
    Які спадають, сіючи журу,
    І чергова з очей зникає дрібка,
    Як хто насіння соняха жбурнув,

    Щоб вітром підхватило ті зернята.
    Де їм, дрібним, чужину пролітать?
    Безжальну зиму де перечекати,
    Вгамовуючи потяг до гнізда?

    І дочекатись миті, що покличе
    Назад у небо, у дощі й вітри,
    У шлях додому, хоч важкий, та швидший -
    Вертатися весняної пори.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.05 21:41 ]
    Після тривалої розлуки
    Природо люба, здрастуй знову,
    Як скучив я, немає слів.
    Осінню ти вдягла обнову,
    Кольє з бурштинових жалів.

    І очі лагідні, печальні
    Мені всміхнулись із-за хмар.
    Ти вийшла, мов з опочивальні,
    Повита аурою чар.

    Вони мене всього вгорнули
    В ледь жовтий вересневий пух.
    У серце зболене і чуле,
    Ввійшов пестливий, щемний дух.

    Легка і ніжна ця атака
    Єство пронизала усе.
    І я, зворушений, заплакав,
    Мов од найкращої з пісень.

    5 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  37. Юрій Лазірко - [ 2024.09.05 05:22 ]
    ой болю спопелілого
    ой болю
    спопелілого
    насипала війна
    ні яблука поспілого
    ні істини
    з вина

    ні дзену
    в стінах пагоди
    чи мислості
    в душі
    цвіте собі
    нелагода
    як втома
    у іржі

    стригун
    стає кандибою
    вдовою
    теплота
    за вибитою шибою
    не тиша золота

    у сонці
    сон купається
    в легені
    лізе дим
    любов
    не відгукається
    з окопної гряди

    ті втрати
    неосмислені
    ці очі
    не зі шкла
    рядки
    що ненаписані
    уривком
    в горло вклав

    нехай
    сльоза ковтається
    стискається
    п'ястук
    надія
    залишається
    допоки в серці
    стук

    журба себе
    не виплаче
    дорога
    не піде
    насушний хліб
    не випечуть
    коли не буде
    де

    тому тебе
    тримаюся
    тобі
    моє плече
    за нами
    діти граються
    і час
    без нас тече

    хай долі
    край немислимий
    а мрії
    в пелюшках
    ліси
    дарують кисневі
    народження
    в листках

    морями
    заколисує
    всі суші кораблям
    отой
    хто править тишею
    нектаром для джмеля

    отой
    із кого світло б'є
    незайманим ключем
    воно
    невпинно
    просто ллє
    на радощі
    і щем

    31 Грудня, 2023


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.73)
    Коментарі: (4)


  38. Світлана Пирогова - [ 2024.09.04 16:05 ]
    Зоряні квіти
    Небесні розсипи на землю вересневу -
    Фантазія, а чи казкова суть?
    Вони яскраво-жовті, білі і рожеві,
    Блакитні, сині - зорями цвітуть.

    Садки у смугах айстр. Пухнасті заметілі
    Плекає ніжно сонячна рука.
    І пахнуть, мов ввібрали запахи ванілі,
    Пелюсток подих - віхола легка.

    І вітерець голівки пестить, кучерявить.
    Потоки зоряні і на землі.
    Милується й моїх очей жива уява.
    Малюю словом образи в імлі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  39. Юрко Бужанин - [ 2024.09.03 18:14 ]
    ***
    Відкладаєш наші побачення,
    Обіцянки твої – в ціну біляшів...
    Гонор мій, учергове страчений,
    Реінкарнується в рубці на душі.

    Слів кохання з тебе не витиснути...
    Легше з каменя – “КіндзмараУлі”...
    Твоє серце уко́тре вислизнуло,
    Сумління в безнадійному загулі...

    Поцілунки твоЇ надто стримані,
    У каріатид точно тепліші...
    Відгородила ти ніжність стінами -
    Їх в облогу взяло́ серце грішне.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  40. Леся Горова - [ 2024.09.02 13:24 ]
    Чи не багато осені мені...
    Чи не багато осені мені?
    У небі осінь, в погляді і в серці,
    В неспиннім леті все коротших днів,
    У недосяжності примарних сенсів.

    У шурхоті листків, ніби листів,
    Згасанні їх крихкої позолоти:
    Учора ніби перший пролетів,
    А завтра всі під ноги вітер скотить.

    А ніч, як повінь - розливає тінь,
    Що гусне, поки чорною не стане.
    Я знаю, любий, як би ти хотів
    Моєю усмішкою красити світання,

    І захватом моїм від хризантем
    Та дзвону горобиної бравади.
    Таке бажання тепле і просте.
    Чому ж мені так осені багато?


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  41. Світлана Пирогова - [ 2024.09.02 11:42 ]
    У лісі осіннім


    Вересня кроки спекотні, як влітку,
    Сонце палає до втоми щодня.
    Бабине літо накинуло сітку,
    Те павутиння йому, мов броня.

    Ягідки чорні смачної ожини
    В лісі осіннім, мов очі блищать.
    Терен з колючками попід стежину,
    Мов на сторожі озброєна рать.

    Гриб білобокий сховався під дубом.
    Свіжість повітря рознеслась навкруг.
    Вересень весело грає на дудці,
    Вітер здіймає навколишній рух.

    Як же, людино, у лісі приємно.
    Збіглась брусниця - щедро у травах.
    Ось і дерева вклонилися чемно,
    То ж збережи красу цього краю.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  42. Світлана Пирогова - [ 2024.09.01 13:11 ]
    У реєстрі осіннім


    Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
    Вересневий купаж-аромат на порозі.
    І життя набирає звичний осені темп,
    Інкрустація дивна чекає за рогом.

    У реєстрі осіннім - чорнобривців парад
    І жоржинне жабо, хризантем криноліни.
    І кизилу підсвітка прикрашає наш сад,
    Ще й ожинне намисто схилилось уклінно.

    Перезрілість плодів з кракелюровим шармом,
    Груш бурштинність і яблук рубіни.
    А на небі розкішні шифонові барви,
    Серед них журавлині польоти у клині.

    І ще теплим крилом пригортає нас осінь.
    Час для роздумів, час для натхнення приходить.
    У небесну уважно вдивляємось просинь,
    Підбираєм ключі до осіннього коду.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  43. Леся Горова - [ 2024.08.31 12:17 ]
    Ой, соколику...

    Ой, соколику, що ж там сталося?
    Не розправив чому ти крил?
    Чи не встиг в молодій зухвалості,
    Чи біль очі тобі закрив?

    В полі спалене лиш перо твоє.
    Що ж там сталось в останню мить?
    Місяць знає, про що німотствує.
    Вітер знає, про що шумить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  44. Артур Курдіновський - [ 2024.08.30 19:33 ]
    Зелений коридор (до 10 річниці іловайської трагедії)
    Нащадку! Пам'ятай жахливу мить,
    Як вороги співали підлим хором:
    "Ідіть! Ідіть! Не бійтеся! Ідіть!
    Ідіть вперед зеленим коридором!"

    Вони пішли. Пішли, але не вийшли.
    А десь у рідних селах - стиглі вишні,
    Дитинство. Мама. Дівчина кохана...
    А тут, під керівництвом злих потвор
    Брехнею став зелений коридор.

    Земля палала, а стріляли - в спину.
    Вогонь пекельний все заполонив.
    Район - одна велика домовина.
    Реакція країн: "Немає слів!"

    А хлопці? Хлопці, янголи небесні!
    Серпневий день всі плани перекреслив
    Та вирвав їх з обіймів матерів.

    Брудний загарбник - ниций та смердючий.
    Нехай його приб'є відлуння Бучі!
    Прокльон! Прокльон! Безмежний мій прокльон!
    За кожний постріл - тисяча прокльонів,
    А краще - десять тисяч наших куль
    В довбешки "орків", "гойдів" і "дон-донів",
    Брехливих зайд - вони сконають тут!

    Гей, світе! Не пиши новий статут,
    Де в кожнім слові - мертва справедливість,
    Геть всі слова, порожню галасливість!
    Земля це - наша! Наша це земля!
    Зійде над нею зірка світла, вільна,
    Вона спостерігати буде пильно,
    Влаштує помсту зверху та здаля!

    Нічого не забудеться, принаймні,
    Допоки не загнеться балалайня!

    Нащадку! Забувати це не можна!
    На відповідь жорстку ти будь спроможним,
    Не вір словам рашистської потвори
    Про дружбу та зелені коридори!

    Живи! Не забувай! Не маєш права!
    Зеленого нема - лише криваве,
    Тож пункти не згортай свої опорні!

    І знищуй ворога! Вбивай щодня!
    Бо там брехня. А колір - тільки чорний.


    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2024.08.30 16:56 ]
    Благання до сонця
    Набридло вже спекотне літо,

    Якби -- осіннього дощу,

    Даруй вологи ніжним квітам,

    Людині, дереву, кущу.



    А тут ще бомби і розриви,

    Пилюк туманна круговерть,

    Уже для сліз немає зливи...

    Засуха люта, наче смерть.



    Вода поволі відповзає,

    Пече геєнною метал.

    Водоймам, душам — не до раю --

    Гризе огидна мілкота.



    О сонце, змилуйся над нами,

    Нахмурся хмарами на мить.

    Нехай гроза, немов цунамі,

    Цей світ по вінця захмелить.



    30 серпня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  46. Світлана Пирогова - [ 2024.08.29 12:58 ]
    Жахіття Іловайська

    Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
    Тоді з'явилась армія рашистська,
    Створили нам котел чорно-пекельний,
    Бо розстріл був в упор бійців - фашистський.
    Ворожі батареї всюди " Градів",
    Могутня авіація і танки -
    Вони гатили цим смертельним градом,
    По двох колонах били спозаранку.
    Розбиті БМП, УАЗ, машини,
    Бійців загиблих полягло чимало.
    Поранені волали тої днини,
    Потвори убивали всіх зухвало.
    Навіки пам'ятатимем героїв,
    І той "зелений коридор" обману.
    І доки матимем сучасну зброю,
    Ми переможемо лихих тиранів.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  47. Леся Горова - [ 2024.08.28 15:42 ]
    Свято під вогнем
    Тобі сьогодні канонади - джазом!
    Тобі сьогодні - зАспівом сирени!
    Та я не впав, не втік - з тобою разом
    Ми зло це чорне в порох перетрЕмо!

    Тобі сьогодні зАспівом сирени
    Над містом, де дитя моє заснуло,
    Дружина жде, і звІдкіль мати кревно
    Молитвами летить над бою гулом.

    Та я не впав, не втік - з тобою разом
    Засліном стати хочу всьому світу,
    Майбутнє зберігаючи від сказу,
    Тарасовим натхненний Заповітом!

    Ми зло це чорне в порох перетрЕмо!
    Піднімемо до бою світ наївний!
    Нам Бог послав прожити час буремний
    З тобою, Незалежна Україно!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  48. Світлана Пирогова - [ 2024.08.25 21:37 ]
    Моя Україно (пісня)
    Україно моя, хоч страждала від болю,
    Не збороти нікому твій вільності дух,
    Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
    Не здолати вкраїнської нації рух.

    Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
    Веселкової мови, любові, добра.
    Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
    Джерелом його духу є води Дніпра.

    Зазіхнула потвора на землю родючу,
    На державу, на сина, на матір і рід.
    І чекає розплата її неминуча.
    Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Пирогова - [ 2024.08.24 07:14 ]
    З Днем Незалежності, Україно! (акровірш)
    З-орі серпневі дають тобі світло,

    Д-ні урожайні збирає земля.

    Н-і! Не захопить ворожа імла -

    Е-ра нова - військо мужнє, елітне.



    М-онстри російські зазнають поразку.

    Н-а́ворот швидко - кривава ганьба.

    Е́-йдос підкаже - відійде журба,

    З-лагода, людськість - до миру зав'язка.



    А́-брис подій відслідковуєм знову,

    Л-инуть загиблі, мов янголи в рай.

    Е́-хо приносить співзвуччя у край.

    Ж-ити б Героям, плекати б їм мову.



    Н-ебу безхмарному людям радіти ,

    О-ду співати лише без тривог.

    С-онце зійде́ - переможе сам Бог.

    Т-иша потрібна, упевненість дітям.



    І́-ній трагедій у душах розтане,

    У́-смішка блиском - на лицях людей.

    К-рила ростимуть для мудрих ідей.

    Р-анок барвистий покличе у та́нець,



    А ворогів заметуть, як непо́тріб,

    Ї-хню запеклість, нена́висть і слід.

    Н-ині, Вкраїно, плекай родовід.

    О-брій манли́вий, а щастя вже поруч.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  50. Леся Горова - [ 2024.08.19 10:14 ]
    Стискаю руку...
    В моїй правиці - відголоски болю.
    Стискаю руку, і тримаю рв'яно.
    Тримаю міцно, щоб згоріле поле
    Не сіяти на весну кураями.

    Вміщаю в п'ясток окрики тривоги.
    Стискаю так, що побіліли пальці.
    Коли сушу від сліз, то ненадовго
    Розтягую на слово, як на п'яльця.

    Гаряче слово важкість непосильну
    Обвітрює пекучими рядками.
    І сталка у каштані дивно сива
    Мені щоденним сумом дорікає.

    А сум важкий. В долоні загрубілій
    Пульсує серцем, ранить більше, більше.
    Від того я , здається, заніміла.
    Аж ні. Червоним скрапую на вірші.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   162