усякі неодмінності, Олеже
славімо Його, із Новим прийдешнім і Вас
із усіма лагідними правдивостями
із усією подячністю за Вашу підтримку
та можливості якось побазікати
для мене це завжди є винятковою приємністю

о так, я був зауважив, що Ви любите Нійла Янґа
& повсякчас якось по-людському тепло
тож я направду дякую Вам, щиро

ми мабуть трохи вступаємо в темніші води

тут мимовільно могли би протанцювати деякі особи
карнавального навіть штибу, завсідники певних кнайп
у Берліні 1815 року (Е. T. A. Гофман, Адельберт фон Шаміссо,
Фрідріх де ла Мотт Фукé, Карл-Вільгельм Заліс-Контесса)
які змагалися написати роман на чотирьох
(Der Roman des Freiherrn von Vieren)
який так і не був написаний, хоча, пізніше (1821 року)
Гофман використав фрагменти всіх цих посиденьок
написавши оповідання "Двійники (Die Doppeltgänger)"
там, де відбувається публічний перформанс із гаданням
і персона, яка гадає, виносить героєві свій вирок, який звучить:
»Die Hoffnung ist der Tod! – Das Leben dunkler Mächte grauses Spiel!«
(»Сподівання – це смерть! Життя – жахлива гра темних сил!«)

Нійл Янґ, який протягом одного року пережив смерть декількох
близьких йому людей, внаслідок зловживання героїном,
так само використовує тему двійника
неодмінно міркуючи про Денні Віттена, гітариста власної групи Янґа
який загинув від героїнового передозу, подібно до того, як то сталося із
Брюсом Бері, роуді його-ж-таки групи, але промовляючи саме про Бері,
у намаганні висловити свої розпач, страх, фрустрацію, утім,
насамперед щодо Денні Віттена, який усе ж був складнішим
і близькішим, аніж Бері

ситуація, в чімось типова для початку 1970-х
коли музикант, чи артист, у духові часу, міг обрати тріюмф моменту
завдяки наркотикам, відкидаючи майбуття, знецінюючи його
руйнуючи власний організм, бо ж "ліпш у згар, чим пропасти десь"
за словами того ж Янґа (декількома роками пізніше
і до речі, Джон Леннон не сприйняв цей меседж, одверто)

голос (вокал) тут, власне, і промовляє щодо всього вищесказаного
слова, вони прості, чоловічі рими, чоловічий вибір
десь-потім трохи веселкова інтерлюдія
й знову-таки, можу запросто відіслати до іронії німецьких
романтиків, які надзвичайно підносили Шекспіра
згадуючи його образ мерців, які танцюють навколо могили
що весело & моторошно водночас

не впадайте в депресію, Ви шо!
тут не було анічого про депресію
те, що "ми жиємо" це вже дуже навіть не сумно

дякую зо всіма правдивими подячними чуттями
о Юхиме

із прийдешнім новим і Вас!

тексти Янґа ми часом тут обговорюємо
він складний тим, що добирає здебільшого надто прості
слова
із вірним таким відчуттям глибини
більшість його пісень нереально транслювати
бо на виході чекає єкесь розчарування, чи щось типу

в нього воно автентично, англійською, все дуже музично
завжди
просто в нас дещо інша музика мови, тут приходиться
або впіймати якийсь божевільний шанс
або потіти & потіти

ревізуйте хоча б такі його популярні теми, як
"Cowgirl in the Sand" або "Down by the River"
там, до речі красивий гітарний інтерплей
і так, це почасти гітара того ж таки Денні Віттена
та як оце перекласти? як?

я виклав уже всі його тексти в своєму перекладі, тобто
їх обмаль, насправді, у мене, тих перекладів Янґа
ще оце намагався морочитися із "Cinnamon Girl"
але відклав на невизначений термін
все не можу ухопити якихось суттєвих енергій
важко

хоча текст в принципі не є якимось нереальним
цілком собі тривіальний навіть текст
але в цім якраз і є проблема

чому він має місце і навіть далеко не останнє
і як його можна було би піднести вірогідно

але-от, бозна