ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ігор Шоха - [ 2015.09.14 17:37 ]
    Силует в юрбі
    Такої не повинно бути,
    що розтає, неначе дим,
    і тільки поглядом одним
    перевертає все забуте.
    Ім'я, буває, заміняє
    усі імення золоті
    тієї, що давно немає
    у перекроєнім житті,
    у перекошеному світі,
    у перекошених полях,
    у недокошеному житі
    веде стежиною на шлях
    у вересневі дні погожі,
    де інші – тіні перехожі
    на недожатому серпом
    тієї, що минає сном,
    де є ще і на неї схожі.

                   09.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (4)


  2. Уляна Яресько - [ 2015.09.08 11:21 ]
    Близький мені
    Спалило сонце листя на вербі...
    Лунає гучно контрабасне соло.
    Я віднайду спасіння у тобі
    Від порожнечі, що снує навколо.

    Закрила світло суму бахрома,
    Зламала душу прикра астенія.
    Не дишеться,коли тебе нема,
    Печаль паде сльозиною на вії.

    Усі пороги я перепливу,
    А осінь подолає люту спеку.
    Зі снів моїх постанеш наяву,
    Близький мені, хоча такий далекий.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  3. Валентина Попелюшка - [ 2015.09.07 16:26 ]
    Колискова для лиха

    Люлі-люлі, лишеньку,
    Слухай мене, грішненьку,
    Та й стули повіки,
    Та й засни навіки.

    І вдові, й сирітці
    Щастя дасть по свитці,
    Доки спиш, прокляте…
    Спати, лихо, спати.

    Я б заснула і сама,
    Тільки милого нема,
    Він тепер далеко,
    Там, де бій запеклий,
    Там, де свищуть кулі...
    Люлі, лихо, люлі.

    Може, лишенько присплю,
    Поки Господа молю
    За мого слодата...
    Спати, лихо, спати.

    Хай тобі, приблудо,
    Сон безмежним буде,
    Щоб не сміло взяти
    Ні у діток тата,
    Ні малої кицьки,
    Тільки в жаби цицьки.

    Люлі лихо, люлі…
    Дулі тобі, дулі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  4. Уляна Яресько - [ 2015.09.05 14:21 ]
    В твої обійми
    Малюю очі щастя на піску,
    Шифрую їх, немов послання інків.
    Я виграла в палкому поєдинку
    Опору на хитливому містку.

    В неоні зір запалюю вогнем
    Іскру жаги в сузір'ї Оріона,
    Стою перед тобою безборонна
    І втілююсь у мрію, у тотем.

    На зло добі байдужій і черствій
    Горю нестримно в полум'ї Сварога,
    Біжу розпатлана і босонога
    В твої обійми - в жевриво стихій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  5. Наталя Шаповалова - [ 2015.09.04 22:45 ]
    Ти - моя втіха, ти - моя втома...
    Ти - моя втіха, ти - моя втома,
    ти - моя спрага в пустелі німій,
    може, звичайна, мені - невідома
    протиотрута цілованих змій,
    трохи тремтячий, майже прозорий
    спалах в химерних руках Палія,
    ти - безкінечно-тривкі коридори,
    ти - точка відліку в центрі нуля,
    дурість від галасу, щем із турботою,
    збиті коліна й розмиті сліди,
    ти - мій кредит з недопитою квотою
    і на сьогодні, і назавжди,
    світлий праобраз чужої прихильності,
    чорний метелик захованих книг,
    пошук кінця і пошук первинності,
    ти - та печаль, до якої не звик.
    Жодні з пояснень не варті і позору,
    жодне із міст не сховає пісень,
    ти - моя відстань червоного кольору,
    я - твоя біла самотня мішень.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Саковець - [ 2015.08.28 19:10 ]
    ***
    А літо іде – так у море пливуть кораблі,
    керовані вічним у вічності колом Сварога.
    На прив'язі – сонце, в кишені – ключі журавлів,
    у теплій руці – путівник по осінніх дорогах.

    Зерном зорепадів засіявши спраглі лани,
    дбайливо ховає від холоду збрую і рало.
    Як п'ята стихія в містах – запах меду і вин.
    А літо іде не прощаючись, ніби й не знало

    нікого, нічого... І збудеться осінь, коли
    заледве живу і прозору, немов павутина,
    жертовно, без тихого жалю, березовий лист
    її воскресить рятівним ритуалом жовтіння.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  7. Юлія БережкоКамінська - [ 2015.08.25 19:04 ]
    Ти пишеш літо...
    Ти пишеш літо. Знову пишеш літо –
    Тягучі дні на білім полотні,
    Всепроникаюче медове світло
    Крізь виноградні грона наливні,

    Крізь брижі листя ситцевих акацій,
    Плетіння хмелю, вигини лози…
    І ту, якій тремтливо пестив пальці,
    Але руки ніколи не просив.

    Ти пишеш щастя першої вечері,
    Строкаті айстри в склянці на столі,
    Як тільки розгорталася містерія
    Очей і рук, невипадкових слів.

    Переблиск намистинок бурштинових
    (В очах ще більше того бурштину!),
    Не піймані на думці і на слові
    Дві пристрасті, не зведені в одну.

    Ти пишеш літа швидкоплинний розчерк
    У вигрітім, обласканім краю.
    Ти пишеш нас.
    А я дивлюся мовчки
    І вже нікого тут не впізнаю.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (2)


  8. Мирослав Артимович - [ 2015.08.24 19:05 ]
    Фанфари волелюбства*
    В серпневому сонці твоя золотіє краса,
    А лет між народів аж ген піднебесно-орлиний,
    І ця тимчасова московсько-кремлівська яса
    Не стишить фанфар волелюбства твого, Україно.

    Тобі дивувати цей світ під покровом небес,
    Нікому не вдасться поставити нас на коліна.
    Довірся нам, ненько, не зрадим довіку тебе –
    Ми діти батьків, але також твої, Україно.

    Яви свою волю і мудрість усіх поколінь,
    На нас уповай, найкоштовніша наша перлино.
    Даремні потуги твоїх ворогів – тільки тлінь,
    Вовік незалежною й вільною будь, Україно!

    Приспів:

    Будь певна, Вітчизно, хоч ми для борні замалі –
    Та парость родюча у рідній правічній землі,
    І соки живильні твого джерела – без кінця –
    Наповнюють наші дитячі та горді серця.

    2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (13)


  9. Олександра Камінчанська - [ 2015.08.24 00:13 ]
    Україні
    Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
    Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
    І маячать могили по стежці до волі, додому,
    Й наскрізь вигіркле літо у слізно-солоній росі.

    Нерозковано-вільна – печуть омерзілі кайдани,
    Захмелілі од смерті мільйони злорадих Варавв.
    І тяжіють під серцем у мами незгоєні рани,
    Смолоскипиться небо від пінно-червлених заграв.

    О моя Україно, в безглуздих парадах і війнах,
    Де знекровлену тишу неславлять холодні огні.
    І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна
    Загартована болем у спадок дісталась мені.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (13)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2015.08.22 22:07 ]
    Спрага кохання
    Де запаху немає любих кіс,
    Отам тобі стає і світ немилий.
    Немовби щастя й доля відреклись
    Й за крок ти опинився від могили.

    Лежиш, мов розпростертий, горілиць,
    Завмерлий, наче камінь, оніміло.
    Води кохання взять з яких криниць,
    Щоб душу напоїла й оживила.

    Та гарні ліки є все ж од зневір –
    Тут рівновага й спокій порятує –
    Спинись. Глибоко дихай. Перевір.

    Й поклич думками милу, золотую,
    Бо знаєш сам – підеш наперекір –
    І порожнеча, і життя це – всує.

    31.07.7523 р. (2015)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  11. Олександр Олехо - [ 2015.08.21 11:51 ]
    Старий філософ Чень
    Старий філософ Чень-дивак,
    «неграмотний і безталанний»,
    сидить на призьбі, п’є первак
    і пише вірші бездоганні –
    про кошт життєвої суми,
    про суть речей і речі суті,
    про сни пророчі і уми,
    які до скелі мар прикуті.
    Усе не просто у бутті,
    але на те він не зважає,
    шукає сенси і путі,
    із котиком у шахи грає.

    Старий філософ Чень від нас
    живе на сході в закуточку
    і кожний день у ранній час
    вдягає вишиту сорочку,
    щоби стрічали сонце дня
    стьожки і чорні, і червоні.
    Опісля ослика-коня
    веде в Пегасовій опоні.
    І об’їжджає все навкруг
    і оком ворона пильнує,
    аби крутився неба круг,
    аби все прісно і не всує.

    Старий філософ Чень-поет
    пасе отари слів і Слова.
    Його підпаски - Інтернет
    і українська рідна мова.

    21/08/2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (13)


  12. Галина Михайлик - [ 2015.08.21 11:22 ]
    Перигей
    Навіяння? - сеньйора, кавалер...
    …В щоденній веремії ритуалів
    стежки-шляхи між безлічі химер:
    кому - по колу, іншим – по спіралі,

    орбіти звичні. Марить циферблат
    про опівнічні винятки із правил –
    навспак змотати двадцять п’ятий кадр
    й застигнути за хвилю до ударів…

    Ударна хвиля! В скроні, під ребро –
    заряд подивування в перигеї…
    Ковзнуло? Зачепило? Відлягло? –

    лиш ліхтарі на дощовій алеї
    підморгують крізь жовтувате скло
    пробудженню нової Галатеї…


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (14)


  13. Уляна Яресько - [ 2015.08.17 17:51 ]
    Ой мольфарику, мій ворожбите...
    Ой, мольфарику, мій ворожбите,
    Чи умиєш у ку́пелі чар
    Безнадією душу побиту?
    Порятуй, повелителю хмар!

    Нагучи забуття на флоярі,
    Різнотрав'ям-жагою напій,
    Нехай дні зненавиджено-ярі
    Заблукають у гущі глухій!
    Поцілунки роздмухай у ватру,
    Повишарпуй з корінням жалі,
    Щоб і не спом'янути їх завтра!

    Пожалій ти мене, пожалій...

    Неприборкана магії сила
    Здатна гори звернути круті,
    Тож тебе, чарівниче, просила б:
    Поможи не зітліти в куті,
    не згубити себе до останку,
    відшукати назначену суть ...

    ...Я твоя до наступного ранку,
    Ти зі мною, мольфаре, побудь...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4) | "Флояра"


  14. Василь Луцик - [ 2015.08.14 21:13 ]
    ***
    тіло – не ґрати
    розум – не ґрати
    люди – не ґрати інші
    дуже легко програти
    важко стати да Вінчі

    тіло – ілюзія
    розум – ілюзія
    люди – ілюзія або й ні
    всі на щоденній війні
    (це знає не тільки Грузія)

    тіло – тваринне
    розум – нітрохи не менше
    люди для тварин – тварини
    ніхто
    нікому
    нічого
    не винен –
    це знаємо навіть ми

    але будьмо людьми

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  15. Наталка Пілігрим - [ 2015.08.14 16:30 ]
    Передшестя
    Ховає, як решту безцінну, вологу з небесного ока
    у пазуху, в жменю, за скельце озерного дзеркала
    заморений серпень і міряє-міряє місяця кроки –
    довідує - скоро чи скоро прихід і чи кликала?

    Ота, що заходить у обрію двері ледь-ледь розпашіла,
    хоч ранок ще сипле між трави прозорої патоки,
    та згодом, достоту, захмарює душу, остуджує тіло
    землі й небесам, навіть людям. У прагненні доторку

    так хочеться бути до смутку потрібною всім і нікому,
    так охряно-сіро-брунатно-багряно-мінливою…
    І мариться серпню безтямно під сонцем граничної втоми,
    і падає вечір в кропиву достиглою сливою.

    13/08/15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Уляна Яресько - [ 2015.08.12 18:44 ]
    Біла сукня
    Одягну білу сукню для тебе із ніжної зваби
    Плавні вигини тіла покриє легенький сатин.
    І з'їдатимуть очі мене, неймовірні нахаби!
    Я зійду у реальність з твоїх ілюзорних картин.
    Малюватимем щастя нестримно-солодке з натури.
    І не спинить ніхто буревію і зливи дует.
    Ти сміливо зруйнуєш іще неприборкані мури
    Зі спокусою в парі, з поривом жаги тет-а-тет.
    Усі рамки зірвеш, обійдеш неприступні кордони,
    Нас охопить раптово шаленства і мрії завій,
    Ми дізнаємося, що бажання буває бездонне...
    А опісля, коханий, ти знову поринеш у бій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  17. Наталя Шаповалова - [ 2015.08.10 22:00 ]
    Д.
    Занотовуючи власні турботи - утворюєш мапу жіночої ніжності
    до розпечених липнем плечей і спаплюжених книгами рук,
    мапу трохи наївної мудрості, позабутої Богом суміжності
    поміж радощів на самоті і дуету замулених мук.

    Ти складаєш їх голосу тембр в нерозбірливі сині ієрогліфи,
    загортаєш апарти свої в безкінечні клітинні ряди,
    підсвідомо цитуєш свій щем, залишаючи дати й автографи,
    бо боїшся на завтра забуть закодованих прізвищ склади.

    Твоє літо виходить надвір з паперовим на шиї метеликом,
    авантюрно стрибає в вагон із віршів про любов і дощі.
    Хтось, шукаючи твої сліди, розгорне цей щоденник за келихом
    і знайде серед тисячі слів лиш жіночого серця ключі.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  18. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.08.10 13:34 ]
    А вони собі легко прощають

    А вони собі легко прощають пролиту кров.
    Неважливо: за Блока, Чайковського чи Малевича.
    Головне, щоб під їхнім царем не хитався трон,
    щоб юрба – на його підтримку
    стадом оленячим.

    І усі, хто не з ними, – звичайно ж, супроти них.
    І усім, хто супроти,
    рятунку, авжеж, не буде.
    Тож, простивши себе,
    приміряють
    за німбом німб,
    бо у них же Толстой і Гагарін
    і, звісно ж, Бунін.

    Перевернуться в трунах
    Рахманінов і Брюллов:
    Треба ж так бездоганно
    загалу мізки запудрити!
    ...Черговий кроволюб,
    помолившись на триколор,
    в с е прощає Росії.
    За Пушкіна чи за Путіна.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (5)


  19. Кароліна Бундаш - [ 2015.07.28 18:05 ]
    комета
    мені комета впала за комір:

    вкусила голкою за плече,
    лягла у кратер зі шкіри, –
    не йми віри
    усім, хто каже, що не пече
    носити зірку у кулаці,
    чи сонячному сплетінні,
    чи над лопаткою, як Пелоп.

    візьми за правило телескоп,
    терпіння лише з прямих ліній,
    лягай горілиць,
    бо небо надто старий кобзар:

    порветься сузір’я – матимеш свій квазар.

    комети падають не за обрій,
    комети падають у людей.

    комети падають в люди
    у гороскопі - як пил як опік
    як зміст,
    рудий хвіст
    комусь у волосся, комусь - на груди

    тому, якщо замість серця чорна діра
    спробуй комету витягти з-під ребра


    2015


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  20. Ірина Кримська - [ 2015.07.27 07:58 ]
    Монолог Галатеї
    Ти хочеш мистецтва? Мистецтва забракло –
    Готується рама чи рампа, чи тур.
    Я вже не пір’їна в руках у Геракла –
    Мистецтво не стерпить повтору тортур.

    Ти хочеш мистецтва. А я невблаганна.
    Я стомлена й чемна. І майже свята.
    Хоч грала мистецьки, не знаючи гами –
    Бо не розуміла, що то – висота.

    То тільки тобі зрозуміло достоту,
    Що я – Галатея – і задум, і плоть.
    У власних очах я – вразлива істота.
    В очах у митця – найкоштовніший лот.

    Ти хочеш мистецтва. А я поламалась!
    Банально. Як лялька, чи гаджет, чи план.
    Для нас семи нот було ніби замало –
    Ураз обезкрилів обіймів реглан…

    Усе я вгадала. Усе ти прогавив.
    Нехай не фальшивіє нота кінця.
    Натхненно зіграли і пристрасть, і славу.
    За це мені – волю, митцеві – вінця.

    26 липня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  21. Вадим Василенко - [ 2015.07.25 13:34 ]
    ***
    Тут птахи не злітають у небо, а падають ниць,
    Гостродзьобо вгрузаючи в землю свою, як чужинну,
    Важкокрилі без лету, лежатимуть так долілиць,
    Заростаючи травами тихо, безслідно, невпинно.

    Шукачі за птахами не прийдуть, загублять сліди,
    Чи пощезнуть самі, заблукавши, німі та безликі.
    Не знайшовши ні мертвої, ані живої води,
    Стануть каменем, горем чиїмось важким і великим.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (9)


  22. Ірина Кримська - [ 2015.07.23 15:36 ]
    У джазі лише…
    Маю душу кларнетну.
    Я твій джаз.
    Внучка старого корнета
    У наш час.

    Вся – доторкнись! – глісандо!
    Розтіклась!
    Ти у джазовій банді –
    Контрабас.

    Тіла мого, ой тіла!
    Соло? Ритм?
    Грати регтайм уміло –
    Алгоритм!

    Знаєш, душа кларнета
    Мріє блюз.
    Соло – ніщо! Дуету б –
    Зізнаюсь.

    Свінг? Контрабас безтямний:
    Флажолет…
    Млість. Синкопи. Регтайм.
    Тактів лет!..

    Джазові – тільки джазу!
    Такту – такт.
    Ноти мого екстазу
    Чують так.

    (корнет не той, що корнет Оболєнскій, а той, що інструмент)


    23 липня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (7)


  23. Уляна Яресько - [ 2015.07.22 08:38 ]
    Не допусти, щоб сивіла душа!
    Ніхто не знає на землі і досі,
    Чи є стрімкому часоплину край.
    Ти не дивись на зиму у волоссі,
    Аби любов не в'янула, зважай!

    Роки посіють на обличчі зморшки,
    Поблякнуть очі, зміниться хода...
    Хай буде щастя у життя завдовжки,
    Хай буде мрія вічно молода!

    Хоч дуже швидко побіліли коси
    І ти собі у дзеркалі чужа,
    Буває й тепла, ніжновійна осінь...
    Не допусти, щоб сивіла душа!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (12)


  24. Роксолана Вірлан - [ 2015.07.22 07:01 ]
    Літо вийде з берегів

    Вже завтра літо вийде з берегів,
    роззелено уплине в теплий окіл,
    а нині буде так - як ти хотів:
    зірки цвіркотні, небні перецьмоки,

    вогні розлиті з чарок ліхтарів
    неоновими винами по бруці,
    де вечір босо площами побрів,
    дозбируючи дня тороки куці.

    Прошиє фара місяця - як меч-
    лани смакотні - м"якоті бездоння
    і вилоняться наші сотні втеч
    із виру міста - за нічні заслони.

    Гойднуся стебелиновим огнем
    у лодії долонь твоїх. Аж доки
    світанок у розлуку не вгорне, -
    розхилитаю сну липневий спокій.

    До сходу літо вийде з берегів-
    та зелень ця - як окиси сторіччя.
    Усе було би так - як ти хотів...
    тривожаться всепалахкотні свічі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  25. Мирослав Артимович - [ 2015.07.20 23:31 ]
    ***
    В обійсті літа порядкує липень -
    Готує місце серпню, хоч-не-хоч.
    Балюють хмари, часом сонце глипне,
    А за хвилину – бешкетує дощ.
    Так і в душі – то сонячно, то хмарно,
    То ностальгійна нотка забринить –
    Життя, мабуть, дарує нам не марно
    То полинову, то медову мить…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (13)


  26. Олена Балера - [ 2015.07.19 01:28 ]
    Amoretti. Сонет XXVII (переклад з Едмунда Спенсера )
    Чому красуня горда й величава?
    Всесвітня слава – цілковитий тлін:
    Вона у тіні смерті, наче саван.
    Для вічності усі ми замалі.
    Красивий ідол, гордий на землі,
    Колись тілесне убрання відкине,
    Немов не існував узагалі,
    Хоч викликає захват щохвилини.
    А забуття – безжальне і невпинне,
    І врода не залишиться тобі,
    Але у вірші образ твій не згине,
    Тебе увічнить мій невдячний біль,
    Бо навіть з плином часу не згаса
    У творчості оспівана краса.


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (17)


  27. Уляна Яресько - [ 2015.07.17 09:37 ]
    Омана
    Прийшла зваблива ніч, незнано-таємнича,
    Мені розповіла казкові знаки снів.
    Від губ лишила слід на сонному обличчі,
    А душу понесла у безміри світів.
    Плила у небуття кудись на її крилах,
    В оманливі краї безумства та утіх.
    Шаленої снаги ілюзіями вкрила...
    А ранок-реаліст узяв мене на сміх!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (7)


  28. Уляна Яресько - [ 2015.07.16 08:29 ]
    Самотність
    Стара домівка - згублена душа
    Сумною впала в ропачі додолу.
    Раптово стала всім вона чужа,
    Вже не збере родину біля столу.
    Не заколише вітер її сон,
    Забули хату навіть вітровії...
    Старенька лампа - зношений кулон
    Не подарує вогники надії.
    Зі стін бадилля буйно пророста,
    Печаль укрила тінню вікна-очі.
    Та ще вона, наївна і проста,
    У самоту́ повірити не хоче.
    Жила бабуся з мудрістю сови ,
    Любила груші, доглядала квіти.
    Нема її -зови чи не зови,
    Лише жаліє хату з того світу.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (7)


  29. Ірина Кримська - [ 2015.07.13 19:46 ]
    Вінок
    Минає літо – маками згорає.
    Світанок обпікається крильми.
    І суша люта. Стежечку до раю
    За рай обА хотіли б мати ми.

    Минає цвіт. За цвітом – інша квітка.
    Вінок мого чекання є вінець.
    У плетиві його зненацька й зрідка
    Зринає нам надії острівець.

    О! він явА! Поява із нізвідки –
    Прогалина між пагонів річних.
    Кладу стеблину до стеблини. Квітка –
    Закладинка непережитих книг.

    Зникає він – спливає у нікуди.
    Що я чекаю, вбрана у вінок?
    Тривога – вдих – наповнюються груди.
    Зневіра – видих – серденька танок.

    Танцює літо. Серця колотнеча.
    Світ обертом – тримаюсь за стебло.
    Не літо – пекло. Не танОк – утеча –
    Із лейтмотивом: все уже було.

    13 липня 2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (15)


  30. Ірина Кримська - [ 2015.07.11 10:30 ]
    Звикати до тебе?
    Звикає квітка до води з-під крана.
    Звикає жінка до формальних див.
    Колись мені ти стрівся надто рано.
    Банально пізно отепер зустрів.

    І ворожу я – диво чи не диво?
    Звикати до минулого уже?
    Щасливішати більше, як щаслива –
    Звикати до потопів і пожеж.

    11 липня 2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (17)


  31. Софія Троян - [ 2015.07.10 19:15 ]
    Я сегодня собираюсь на банкет
    Я сегодня собираюсь на банкет,
    Долго и усердно чищу пёрышки.
    Как на бал, готовлюсь выйти «в свет» -
    Туфли-шпильки, платьице с иголочки.

    Лёг на щеки легкий макияж,
    Распушил ресницы, сделал стрелочки,
    Будто мастер занимательный коллаж,
    Упоительно малюет на тарелочке.

    Безупречность имиджа важна,
    Мне доверена ответственная роль,
    Хоть искусно скрыта седина,
    Я нисколько не скрываю возраст свой.

    Потому, что праздник непростой:
    Милой внучке годик. Вот дела!
    Очень хочется, чтоб с внученькой такой
    Рядом бабушка красивою была!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  32. Гренуіль де Маре - [ 2015.07.10 14:56 ]
    Дика черешня
    В черешневім чужім раю
    Оку солодко, згадці – гірко.
    Колисаєш нудьгу свою,
    Тулиш зарубки на одвірку.

    Крізь таврований градом сад
    Носиш роси німій зозулі
    Манівцем, що веде назад,
    Де спів горлечко ще не муляв;

    Де гірчила любистком ніч,
    У тумани облуд повита,
    Блідла, никла – і зслизла пріч…
    Та зозулі вже шосте літо

    Бракне голосу, й кожна мить
    Глибше всаджує ніж між ребра:
    І тобою ніхто не снить,
    І нікого тобі не треба.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (10)


  33. Олександра Камінчанська - [ 2015.07.09 22:03 ]
    ***
    Лінія сонця і лінія долі
    По вертикалі.
    Краплі холодні капають долу
    Далі і далі…
    Геть задощило. Небо погідне
    Певне в декреті
    Тіні вечірні ліплять по стінах
    Лжетрафарети.
    Дивно і темно. Думка малює
    Зоряні пасма.
    Хмарно-погідно, ніч балансує.
    …Не впасти б…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (2)


  34. Віктор Кучерук - [ 2015.07.09 12:38 ]
    В очікуванні грози
    Засмаглих трав скорботний шурхіт
    Пливе дрімотністю садів, –
    То оживає ледве чутно,
    То гине в спеці літніх днів.
    Зростає гірко чад задухи,
    Хоч тіні хмар плазують скрізь, –
    Хоч одягаю капелюха,
    Та все одно линяє ніс.
    Хоч би дощу якась краплина
    На мене впала чи траву,
    Бо, бронзовіючи, – загину
    В годину передгрозову.
    09.07.15


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (14)


  35. Владислав Лоза - [ 2015.07.08 18:03 ]
    Мить
    Марять водами ятері,
    на узбіччях лежать шкатулки.
    Йти у напрямку від зорі
    кам’янистим сільським провулком,

    оминути ламкий спориш,
    озирнутися коло хати
    на зорю – і нічого більш
    по дорозі не оминати.

    07.07.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  36. Аліна Харламова - [ 2015.06.30 23:42 ]
    Чекатиму тебе, немов Христа...
    Чекатиму тебе, немов Христа,
    До подиху останнього, до скону.
    Хоч вже позаду води Рубікону
    І попіл від останнього моста, -

    Суцвіттям снів мене не відпускай!
    Мов у Путивлі я на заборолі.
    На тихі води щоб, на ясні зорі
    Ти повернувся у веселий край, -

    Хай пронесуться мимо стріли, кулі!
    Я буду ждати звістки день у день.
    І на Ітаці ткати гобелен.
    І плакати тихенько, щоб не чули.

    12. 05. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Кримська - [ 2015.06.30 18:56 ]
    Хрестиком
    Перехресна рима
    Хрестиком незримим
    Вишиває долю чорним у рядок.
    А поміж рядочків – віють снігом зими.
    А мені б квітучий бачити садок.
    Щоб у ньому Доля
    Колисала Волю.
    Щоб у ньому стежка проганяла страх.
    І ніякі болі,
    І ніякі ролі –
    А лише чекання лагідна пора.

    30 червня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (12)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2015.06.29 22:18 ]
    Олег Чорногуз Пахнуть липи*
    Пахнуть липи медвяно і хмільно
    В серці – збудження радісний щем.
    І рука твоя ніжно й повільно,
    Як у вальсі, ляга на плече.

    Всесвіт чулий летить понад нами,
    Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
    І сп`янілий, торкаюсь губами
    До твоїх нецілованих губ.

    Пахнуть коси медвяно, духмяно,
    Сіножать засина поміж плес,
    І здається, в тобі я розтану,
    Наче хмарка у сині небес.

    Ніч заснула і впала на груди,
    Засина поміж трав вітерець,
    І нічого навкруг нас не чути,
    Окрім стукоту наших сердець.

    Я не можу із пам `яті стерти
    Ніч, коханням наповнену вщерть…
    Я хотів би від щастя померти,
    Бо ж кохання сильніше за смерть.

    Ніч зітхає і млосно і хмільно,
    Сіножать ожива поміж плес,
    І згорають, як роки, повільно
    Зорі в куполі синіх небес.

    2008 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  39. Ірина Кримська - [ 2015.06.29 12:34 ]
    Моєму водоспаду
    Тепер,
    Коли розбуджено потік
    І прямовисно він летить зі скелі,
    Коли у нім вгадався чоловік
    Химерно й раптом поруч на постелі,
    Я всю себе – під цей потік – бери!
    Омий мене, мини мене достатком,
    Дай мені все дарунками згори –
    Щоб по тобі хоча б струмочком стати…

    25 червня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  40. Тетяна Кльокта - [ 2015.06.28 08:09 ]
    ПОМІЖ ДОЩІВ
    Дощить… Дощі дощів передощили.
    Громи похрипли. Небо попливло.
    Беру своє запилене вітрило,
    Забувши, як життя його крутило,
    Сідлаю дощ і… кидаю весло.

    Дощі до щік долоні притулили,
    Щоб зняти запал (бо ж роки не ті),
    А кулачками гупали щосили
    У скроні й нерви, напнуте вітрило
    Хотіли утопити у смітті.

    Пливу, лечу, збунтована дощами.
    До щему в дощ чомусь душа пече.
    Маленька цятка серця між словами
    От-от всотається у землю й плями
    Не лишить на землі.
    Усе тече…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  41. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.26 07:04 ]
    Літо в підземеллі
    Війни не гідні ніякі
    Смутків і жахів дитячих.
    Літечко кольору хакі
    Ягід і квітів не бачить.
    Літечко кольору хакі
    В погребі днює й ночує.
    Сповнене дикого страху,
    Та несподівано чуйне.
    Рвуться снаряди над містом…
    В погребі свічка не гасне.
    Там заховалось дитинство,
    Ставши дорослим завчасно.
    Там не прижитися квітам,
    Іграм, розвагам – тим паче…
    Діти сумують за літом,
    Літа у червні не бачать –
    З ягід солодким намистом,
    В пишнім віночку із маків.
    Боже! Хай стане барвистим
    Літечко кольору хакі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  42. Вадим Василенко - [ 2015.06.25 18:02 ]
    ***
    Небо вдосвіта змовкне і стане як брила - камінне,
    Щойно води озвуться до смерті стома вояками...
    І зостануться в річці дві тіні - тремкі, безгомінні,
    І зачують обидві як трісне під водами камінь.

    І зупиняться душі – людини й коня, що, свавільні,
    Відділились од тіл, бо важкими моренами ріні
    Охололи тіла їх... І вершник, і кінь нероздільно
    Тут лежатимуть ниць, непорушні і, може, нетлінні.

    І тремтітиме голос – чужий, як гірка порожнеча,
    Несподівано вирваний списом пекучим і чорним,
    Доки висохнуть води... І доки не прийде предтеча,
    І не взброїть мечем, і у саван тугий не загорне.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  43. Владислав Лоза - [ 2015.06.24 23:55 ]
    ***
    …а у тому випадку, якщо ми
    атомом поголимо планету,
    я, не давши пеклу рятівному
    витіснити з нутрощів естета,
    на рудому згарищі готелю
    приручу безрідного собаку,
    щоби він завів мене в пустелю
    імені Пустого Бензобаку,

    де з уламків ми зведемо хижу,
    у якій поселимося з ним і
    обживатимемо бездоріжжя
    без твердого розміру та рими,
    рудиментів спаленого світу –

    їх ми забуватимемо разом,
    зрідка прислухаючись до вітру
    імені Обірваного Джазу.

    22.06.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  44. Лана Світ - [ 2015.06.24 13:02 ]
    Я померла в тобі...
    Я померла в тобі. Підранок.
    Бога ради, ти гідний смерти!
    І це сталось числом четвертим.
    Я надіюсь, мій світ, тепер ти
    Вніс у список своїх прочанок?
    Ти надумав мене для себе,
    І родитись для того варто.
    Ти очолив мене, як Спарту
    Сам Лікург дивувся ґарту –
    І кохання палало з стебел.
    Я померла в тобі. О шостій.
    Ти почув. Ти відчув. Ти знаєш.
    Та в мені ти чомусь не вмираєш.
    Ні, таких у собі не долають.
    І стою я тепер опостінь –
    Твого серця, як тінь багряна.
    Ти тримаєш моє зап’ястя
    Та спиваєш блакитні устя,
    І в руках твоїх мабуть щастя –
    Помирати отак підранок.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  45. Валерій Хмельницький - [ 2015.06.24 11:21 ]
    єрихонські труби
    гриміли гучно єрихонські труби
    і шаленіли дзвони на дзвіницях
    в передчутті ненависної згуби
    чорніли ще давно зчорнілі лиця

    дзвеніла зброя в крижаній мовчанці
    дзвеніла зброя у нестерпних криках
    котились голови додолу рано-вранці
    дзвеніла зброя кована із криці

    у бій ішли із піднятим забралом
    у бій ішли в блискучих грізних латах
    і ворогів собі не обирали
    але на горло мусили карати


    15.05.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12)


  46. Ольга Прохорчук - [ 2015.06.18 19:46 ]
    Рожеві наплічники
    Дівчинко в джинсах потертих, з рожевим наплічником,
    Тепла кофтинка з широких ангорових смуг,
    Хто з казкарів записався до тебе прибічником?
    Хто з-поміж принців доводить, що він тобі друг?

    Шкіра прозора, повіки безсонням підсвічені,
    Знічений мозок бунтує вже третю добу.
    Дівчинко в шибці, які ти болючі освідчення
    Душиш, знічев’я кусаючи нижню губу?

    Захист від світу – блакитних навушників клапани,
    Русе волосся до ліктя – хиткий кринолін.
    Дівчинко, знаєш, буває, із серця подряпини
    Сходять повільніше, аніж з дитячих колін.

    Знаєш, в метро стільки ліній, зупинок і напрямків,
    В наших долонях прописано стільки шляхів,
    Нам уготовано стільки забоїв і набряків,
    В пошуках теплих долонь і привітних дахів.

    Карти, буває, обманюють, схеми прибріхують,
    Принци подекуди вірять у хибні казки,
    І у погоні за короткочасною втіхою
    Наші вагони втрачають насущні зв’язки.

    Дівчинко, квіточко, рибонько, сонечко, ясочко,
    Очі-волошки зі світлим відтінком журби,
    В темній столичній підземці, будь ласка, будь ласочка,
    Будь обережна, ріднесенька, не загубись!

    Джинси потерті, душа, наче сукня, у квіточку.
    Поміж бровами напруга тримає кордон.
    Я пам'ятаю, яка ти була без наплічника –
    В середньовіччі з таких малювали Мадонн.

    Дівчинко світла, із записниками дешевими,
    Очі не торкнуті тушшю ані олівцем,
    Хай всі наплічники будуть у тебе рожевими,
    Хай всі казки твої будуть з хорошим кінцем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (6)


  47. Уляна Яресько - [ 2015.06.16 08:56 ]
    Душа зміцніла
    Гарячий віск у душу кап-кап-кап...
    Народжує життя похмурі рими.
    Раніше так я, певно, не змогла б,
    Та щось мені відкрилося незриме.

    Вмирає день... агонія надій,
    Вогні на спомин засвітило місто.
    Журливе серце літній суховій
    Шовково-ніжним оповиє змістом.

    Сапфіри влаштували зорепад,
    Ляка сова-несплюха... Трохи тоскно.
    Хоч іноді буває все невлад,
    Душа зміцніла під гарячим воском.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2015.06.08 01:47 ]
    Надія Козак Бурштинові зірки*
    Зійшлися восени, як чорнобривці зрілі
    Одним погідним днем всі кольори зуміли
    Ввібрати з дивини гаптованого літа,
    Коли в нас не було і гадки, щоб зустрітись...

    Приспів:
    Бурштинові зірки накрили нас з тобою,
    Відбившись у душі шаленого прибою;
    А почуття зайшли з настояного цвіту...
    Які ж вони терпкі ці доленосні квіти... Двічі

    Розвісила пора мережку з павутиння,
    Щоб не подумав хтось, що ми у чомусь винні.
    Адже зайшли у цвіт якОсь так...ненароком:
    Від погляду очей - до неземних потоків...

    Приспів.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  49. Владислав Лоза - [ 2015.06.06 23:20 ]
    ***
    Затямити, що свічі – це покута
    за вишкірену ліхтарями ніч;

    крокуючи асфальтом, не забути
    затоптані піщаники узбіч;

    спираючись на металевий костур,
    читати мурашині письмена:

    прийдешнє літо обіцяє простір,
    який не забезпечила весна.

    06.06.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  50. Михайло Підгайний - [ 2015.06.05 17:06 ]
    Scarlet
    This cruel dawn of mourning for
    Delightful dream that was discarded,
    I cannot sleep, not anymore,
    When sky is painted deeply scarlet.

    I can’t give up, I still recall
    Decisive choice that wasn’t chosen.
    It’s not regret, it’s not at all,
    It’s just because of sky explosion.

    And still I have to ask myself
    That simple question with no answer.
    Will I decease inside my shell
    Or will I fall like wire dancer.

    2015-05-18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   159