ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Любов Долик - [ 2014.09.25 17:38 ]
    Кіт пішов
    Пародія

    Кіт пішов. І не просить їсти.
    І кімната уже не та.
    І в його улюбленім кріслі,
    як у серці моїм, – пустота.

    Обступили, напевне, киці,
    тож емоції – через край!
    Кіт сусідський дістав по пиці,
    дико нявкнувши «Прощавай!»

    Не сховати любов за грати,
    хоч котяча – а все ж любов.
    Кіт не міг перед нею встояти.
    Кіт пішов, кіт пішов, кіт пішов…

    Тепла шерсть зігрівала долоні –
    скільки ж ніжності і тепла!
    А тепер – тільки біль у скронях:
    де ж та киця його завела?

    Я вже знаю, що далі буде:
    серенади такі гучні,
    ми живем у котячих Бермудах,
    тож сусідам – всю ніч пісні!

    Час не йде, а летить на конях.
    Скоро буде котячий рай!
    Кошеняток смугасто-чорних –
    вибирай собі, вибирай!

    19.09.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (7)


  2. Мирон Шагало - [ 2014.09.23 16:19 ]
    Загадка (для дітей)
    День минув, темніти стало.
    Ось і я — зійду помалу
    і засяю ніжно, чемно,
    хай вночі не буде темно.

    Я виходжу в небо часто
    і виблискую сріблясто.
    Круглий, наче дно у діжки,
    хоч, буває, маю ріжки.

    Погуляю між зірками,
    над полями, над річками,
    ще й загляну до кімнати:
    чи лягли вже дітки спати?

    Я за ніч пройду півнеба —
    і мені спочити треба.
    Цілий день я буду спати.
    Як мене, вгадайте, звати?


    Відповідь: КОЧЯСІМ (читати навпаки)

    (вересень, 2014)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (8)


  3. Тетяна Бондар - [ 2014.09.23 10:30 ]
    ***
    Ти його, благаю, збережи.
    Під вогнем. Під кулями. Під зливами.
    В мокрому хиткому бліндажі
    Ти його зігрій
    своїми крилами…

    Сил додай і вірою зміцни…
    Перемогу дай над лютим ворогом!..
    І живого… Господи… верни.
    Рідного до болю.
    Невідомого…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (11)


  4. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.23 08:20 ]
    * * *
    Ходила жінка довкола Сонця Землею.
    Казала жінка: я буду, Сонце, твоєю.
    Розкрите серце пробили стріли промінні -
    І стало небо сліпучо-біле, нетінне.

    Солодка Мова пробудить ранок серпневий.
    Відкрию кроки, незнані досі для мене.
    У небі - голуб. У дзьобі - гілка вогненна.
    Висока воля прихилить небо до мене.
    22.08. 2006р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  5. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.21 15:03 ]
    З Днем Батька!
    Чи ми дорослі, чи маленькі, -
    Є дві опори у житті:
    Коханий тато, люба ненька...
    Вони для нас - немов святі.

    Матусям лагідним багато
    Віршів присвячено, пісень...
    А нині нам кого вітати?
    Це ж татусів святковий день.

    Немає кращої науки,
    Ніж тата приклад повсякчас.
    Його любов і сильні руки
    До неба підіймають нас.

    Не довго іноді до лиха,
    Що може діток збити з ніг...
    Суворість батька - то не примха -
    Від хибних кроків оберіг

    Якщо ж біда, не дай нам Боже,
    Він гідно прийме виклик цей,
    І захистити батько зможе
    Вітчизну, матір і дітей.

    Отож несіть не тільки в свято
    Йому любов, тепло своє
    І Богу дякуйте за тата,
    Бо не у кожного він є.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  6. Олександр Олехо - [ 2014.09.19 19:43 ]
    свинка-глинка
    привид мрії тче безсоння
    ніч вмикає світло дня
    ловить сонце підвіконня
    сито хрюкає свиня

    по хребті розріз-щілина
    я вкидаю щастя днів
    свинко-глинко ти не винна
    що із роду товстунів

    ти стоїш на підвіконні
    вже багато жирних літ
    протираєш очі сонні
    і чекаєш на обід

    не вгамую я сьогодні
    твій чудовий апетит
    бачиш осінь дні холодні
    і натхнення дефіцит

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (23)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.09 21:18 ]
    Максим Славинський В`ється стежка* (романс)
    В"ється стежка поміж житом,
    Поросла травою,
    Там колись щовечір літом
    Я ходив з тобою.

    Грає вітер колосками,
    Нахиля їх долі,
    Я прийшов сюди із сльозами
    Тяжкої недолі.

    Стану землю цілувати,
    Що ти походила,
    Стану плакати, ридати
    За тобою, мила.

    В"ється стежка поміж житом,
    Поросла травою.
    Ходжу, броджу, нуджу світом
    Тяжко за тобою.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  8. Марися Лавра - [ 2014.09.09 17:11 ]
    Мій
    увінчаною дівою
    являюся зникаючи
    збиваю спокій твій.

    войованою зброєю
    стріляю убиваючи
    умерти не посмій.

    улюбленою піснею
    літаю огортаючи
    смарагди твоіх вій.

    убраною царівною
    закохуюсь караючи
    єдиного, ти - мій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)


  9. Любов Бенедишин - [ 2014.09.08 18:16 ]
    Вавилон - ХХI
    Вертляві плани. Вертикальні гони.
    Агов, куди ти пнешся, Вавилоне?

    - До слави!
    (Аж захекався, пихатий.
    Отак-то в горе місто будувати).
    Народу тьма.
    Доточуєм. Обмежуєм.
    Зате, коли вже будемо із вежею -
    не знатимем ні холоду, ні голоду.
    А там... і Бога вхопимо за бороду.
    Землі не відчуваєм під ногами -
    що нам потоп!?

    ...Сплелися язиками.
    Єдина мова. Спільний інтерес.
    І що не день - то далі од Небес...

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  10. Іван Потьомкін - [ 2014.09.08 17:50 ]
    "Не простимо і не забудемо!"

    Нізащо не сяду на цей ослін:
    Недремна пам’ять прониже -
    Десятком сусідських голосів,
    Старих і молодих, і навіть немовлячих,
    Пошматованих тоді у досвітковій тиші.
    Усміхнені, задумані, ще напівсонні –
    Такими їх побачив терорист-араб
    І в злобі на смертоносний гудзик натиснув..
    ...Автобусна зупинка сьогодні тут, як і тоді:
    В’язанка квітів, молитовник,
    Розгорнутий там, де «Не вбий!»
    Та рукотворний напис угорі:
    «Не простимо і не забудемо!»
    Єрусалим ще спить, тож одинцем молюсь
    На цій освяченій кров’ю місцині.
    Осмалена сосна на спомин хилить віття,
    На зрошеній траві шпаки і горлиці пасуться –
    Нащадки птаства, що розлетілося
    Колись од вибуху навсібіч.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (3)


  11. Ігор Шоха - [ 2014.09.08 15:00 ]
    Пупи і лисини землі
    Є вічні народи. Є копії,
    як демон і ангел зорі.
    І знищити нас – це утопія.
    Росія не вища, допоки є
    наш пуп у найвищій горі.
                   Літали й над нами супутники,
                  носили і нас кораблі,
                   та правили нами безпутники,
                   являлись незвані і тут таки
                   щезали, як таті, в імлі.
    Були і таланти брехливості,
    та й досі ще є, як на гріх
    намісники нашою милістю,
    що рівень своєї значимості
    поставили вище усіх.
                   Уїлись у серце опричники,
                   що хочуть крові, як ропи,
                   і їхні таємні поплічники,
                   свої православні язичники:
                   усякі попи і пупи.
    У небі робили окраїну
    з руків’я земної осі.
                   І пупом рекли себе каїни.
    А без України нема її –
    Росії у межах Русі.
                   Нема і не буде, – ату її! –
                   замішаної на крові́
                   у Чуді, у Мері, Москві –
    то п’яної і непробудної,
    то надто високо заблудлої,
    як лисина на голові.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (8)


  12. Ірина Саковець - [ 2014.09.07 21:02 ]
    ***
    А ти пам’ятаєш: торкалося літо губ
    вечірніми рейдами вітру – і ми зникали
    у пусі кульбабинім, ніби в густім снігу,
    а з нами дороги, будинки, мости, вокзали?..

    Якимось рудавим теплом заливало світ,
    на гладі калюж відбивалося небо синню,
    а сонце лягало в колиску із верховіть –
    і ти спотикавсь об останнє його проміння.

    Від гомону трав до ріки розлітався блюз,
    а там – до мостів і будинків, доріг, вокзалів.
    Ми слухали літо, якого завжди чомусь
    для тебе, для мене, для цілого світу мало…

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (9)


  13. Андрій Басанець - [ 2014.09.07 15:29 ]
    * * * *
    Заграла осінь повагом, небавом
    в усіх садах, од болю голубих.
    Аж смертний гріх прикинувся ласкавим,
    аж сміх приліг на сходинках журби.

    Попрокидалась папороть безмовна,
    сторожею завмерла на скарбах.
    І тільки дуже плакала за човном
    у тридцять кіс заплетена верба.

    Забрів лісник у села стоголосі:
    "Такі часи. Куди я ще піду?"
    І не спитав, кому то грала осінь
    дощами соколиними в саду.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (7)


  14. Нінель Новікова - [ 2014.09.06 08:52 ]
    В обіймах осені
    Свою неслухняну думу
    Я знову жену від тебе,
    А сіра навала суму
    Закрила мені півнеба.

    І знову вологі очі.
    Чому, нерозумна, плачу?
    Я бачить тебе не хочу -.
    Сумую, коли не бачу.

    «Чужого, його не треба!» -
    Душа моя горда просить.
    Сьогодні ніжніше тебе
    Мене обіймає осінь!

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (15)


  15. Світлана Луцкова - [ 2014.09.05 19:55 ]
    Ягоди-сумниці
    Колись давно, як ми були удвох,
    Жили дуби у лісі темнолиці.
    А поміж них дідусь на ймення Ох
    Збирав у козуб ягоди-сумниці.

    Бо стільки їх вродило, скільки сліз.
    А скільки сліз - то стільки й дум осінніх.
    Птахи багряні падали на ліс.
    Руді біси рубали голоси їх.

    Та квітнув день усупереч біді,
    І пахнув димом дикий кущик м"яти.
    Старому уклонились ми тоді:
    " Дозвольте й нам сумниць покуштувати".

    Нагримав дід: "Немудрі дітваки!
    Ідіть собі, вишукуйте опеньки.
    Сумниць не дам, - то ягоди гіркі.
    А ви іще занадто молоденькі".

    Сказав отак - і зник у хащі Ох,
    Ласкавий погляд кинувши на мене.
    Руді біси витоптували мох,
    Та миготів кашкет його зелений.

    Дубові дзвони стишено гули.
    Біси руді місили жовту глину.
    Ми так і не збагнули, хто й коли
    На стежці нашій кошик перекинув...

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (36)


  16. Іван Гентош - [ 2014.09.04 13:35 ]
    Вересневе…

    Осінь літо вигнати не в змозі –
    І дощів вмивається слізьми…
    Світ застиг в неспокої й тривозі.
    Десь тумани ранні, десь дими.

    Залпи небо крають нагаями,
    І птахам вселяють дикий жах…
    Люди попрощалися зі снами –
    Гарячкові сни у бліндажах.

    Навпростець колони йдуть полями,
    Через силу, вперті, чорні, злі…
    А на сонці – плями, плями, плями,
    І від крові плями на землі.

    Багатьох вона навік пригорне.
    Дійде, хто живий, чи доповзе!
    Синьо-жовте і червоно-чорне –
    Небо, сонце, кров і чорнозем…

    Помисли ясні, молитви щирі,
    Біль утрат, і сльози, і жалі.
    На землі збираються у вирій…
    Може душі… Може журавлі…

    04.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.58) | "Майстерень" 5.63 (5.79)
    Коментарі: (34)


  17. Наталя Мазур - [ 2014.09.03 23:37 ]
    На ротацію
    Кужіль зажури хмаринами небо пряде,
    Шлях до родини і дому тривав цілу вічність.
    Він так чекав цей щасливий і радісний день,
    Справдились думи і мрії його чоловічі.

    Став на коліна, майбутнє своє притулив,
    Запах відчув білуватого шовку волосся…
    Смерть на війні, що не раз загравала із ним,
    Ще й молитвами доньки обійти удалося.

    Потом і пилом зчорнілим пропах камуфляж.
    Губи обвітрені. Шепіт придушений: «Мила!
    Світе єдиний, кровиночко, сонечко, я
    Знову з тобою, як ти мене, доню, просила».

    І розступилися люди, і гамір, і час,
    Як пригортав і голубив єдину дитину…
    «Боже! – промовив. - Помилуй і зглянься на нас!
    І ради щастя дітей бережи Україну!»

    03.09.2014 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (18)


  18. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.03 19:22 ]
    * * *
    Гойдає світ благенька павутина:
    Тут - сила болю, там - екстаз чуття.
    А воля у людини - страх - дитинна...
    Вхопившись павутини, мов життя,
    Розхитує, як гойдалку, основи...
    Тому довкола неї все горить...
    Ще мить... Та ні, - спинився світ у Слові.
    Звів у любові очі догори.

    17.04.07р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (26)


  19. Мирон Шагало - [ 2014.09.01 13:13 ]
    Стріти б ще раз літо
    Стріти б ще раз літо це —
    яблуневе, зоряне.
    Але ж ні — його лице
    зморшками пооране.
    А воно цвіло колись,
    пам’ятаєш, маками,
    що в серця тоді влились
    вам дивами всякими.
    А із них — найбільше з див —
    ви в любов запрошені…
    Ех, знов серпень переплив
    у тумани осені.

    (серпень, 2014)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  20. Яфинка Незабудка - [ 2014.08.31 23:39 ]
    Мій сивий хлопчик!
    ****

    Ти був один такий мені,
    Як сльози, рідний.
    Купалося у сивині
    Ще сонце мідне
    Твого волосся. Та очей -
    Зелене світло
    Чому ще дотепер печеш?
    Немов магнітом...

    Магнітні бурі там, де ти,
    Сумні акорди,
    Пишу тобі я ще листи,
    Де взяти гордість?

    А ти не вір моїм словам -
    Тобою хворим,
    Ти на прощання цілував,
    Як чайка - море.
    Мій сивий хлопчику, земний
    Мій чоловіче,
    Любов скінчилася в мені.
    Кохати нічим.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  21. Інна Ковальчук - [ 2014.08.31 10:44 ]
    Осінь
    Крадеться осінь, стука у вікно…
    Агов, чаклунко!
    Щось ти надто швидко…
    Серпневу ніч спиваєш, як вино,
    мов оковиту, вистояну влітку.

    Вплете земля жоржини у вінки,
    достиглу зав’язь поскладає в кошик…
    Які плоди – медові чи гіркі –
    ховає твій небесний міхоноша?

    Удосталь поцарюєш, далебі,
    але минеться, знову все минеться…
    Не зрадь, чаклунко! Вернеться тобі,
    коли морози визріють під серцем…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (17)


  22. Олена Балера - [ 2014.08.29 12:34 ]
    вернусь додому із тобою скутий (переклад з Едварда Естліна Каммінгса)
    вернусь додому із тобою скутий –

    з тобою – «я» мої, як слід ламкий,
    мов тінь, примара, видимість чи смуток
    (як майже хтось, хто є завжди ніким)

    хто був ніким, допоки ти вернулась,
    назавжди пережив самотню мить
    і мріє, щоб печаль пішла в минуле,

    зійти зірками крізь твою блакить:

    тому ім’я любові забарилось
    не більше, ніж терпів би я ярмо –
    відсутність миті, де мене щосили
    тримає зайда, ніби натюрморт

    хто ти, якщо страхи й надії
    зникають всі і радість серце гріє?


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (17)


  23. Микола Дудар - [ 2014.08.28 21:49 ]
    О!..
    Терпець урветься
    В Серпні згине…
    Із потойбіччя
    Сни і сни…
    І марить їхнє
    "вражий сину…"
    І не втекти,
    Бракує сил

    … ген баба Мотря
    Крекче - стогне
    У неї нерви від
    "нірван"
    Цвіте і родить
    Врозріз догми
    А світ хай сп’ється
    В драбадан…

    Та й дід Микита
    Як макітра
    Є завжди сало й чорний хліб…
    А серпень, що?
    Засмокче вітром
    Принишкнуть всі
    На кілька діб…
    2014.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (7)


  24. Іван Гентош - [ 2014.08.28 12:13 ]
    Світе, подивися правді в очі…
    Світе, подивися правді в очі –
    Звір напав на нас, іде війна!
    Ми наш вибір боронити хочем,
    Та сильніший нині сатана.

    Править бал – криваві злодіяння,
    Без личини вже – у всій “красі”.
    Хижаку потрібні умовляння?
    Чом не втихомиримо усі?

    В небеса ідуть Герої наші…
    Хто Ведмедю вкаже місце – Стій!
    Ну а ви – всміхаєтеся Раші?
    Скільки можна потурати їй?

    Безконечні заклики, дебати –
    То з гранати вирване кільце!
    Скільки можна в толерантність грати –
    Помагати зберегти “лице”?

    Та нема давно лиця у звіра –
    Є захланний і бездушний спрут!
    А у нас живе надія й віра –
    Ми за вас також воюєм тут!

    Пахне воля кров’ю і димами…
    Як слова молитви в неба вись –
    Світе, докажи, що ти із нами,
    Швидше правді в очі подивись!


    28.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (24)


  25. Олександр Олехо - [ 2014.08.27 11:46 ]
    Промінчик - Домінік Луцюк
    с вершин высокого обмана
    из глубины молящих слов
    сочится кровью чувства рана
    что называется любовь…
    из дали той где смерть устала
    у мира отбирать свое
    таю я болью те начала
    что называются житье…
    из бездны где огонь ужасный
    где всех вина – моя вина
    я искупаю грех мой страшный
    что называется война…
    из непременного рассвета
    наитием стиха дыша
    несу я лучик мой - последний
    что называется душа…

    27.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (9)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.26 16:30 ]
    Розбита мрія
    На ободі красивім чобітка* -
    Твоя оселя – озеро велике,
    Чарівні гори – зелень там витка
    Над плесом величаво-темноликим.

    І ти, як світла хмаронька легка,
    Що у волосся заплела гвоздику –
    У замку, де зубці, як у казках –
    У небі понад лісом напівдиким.

    І я лечу лелекою туди,
    У теплий край, де квіти веснянії,
    Забувши про осінні холоди…

    А там зима в лице з порогу віє
    І прозою шмагає: геть іди!..
    Я не тебе кохав, а тільки - мрію!

    26.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (28)


  27. Роксолана Вірлан - [ 2014.08.25 02:04 ]
    Характерник ( магосвіт)
    І чаїною мовою моря, і кострища знаком-
    з білокостя виспівуйся, з крови скипай! Виходи!
    І собою здійнявшись, чіпайся за віру окляклу-
    над прострації урвища - за понадземні сади.

    Там, де гнізда покинуті чорно вколисують серпень,
    розгіляччя дубів зашивають обранений схід.
    Одягни, характернику, тіло -допіру розтерпле,
    облачися у сонячну збрую на довгий похід.

    А із обрію простір виглиблюй гострінню зіниці -
    це твій день ясновиджений - час уселенських боїв.
    Зісковзнулі життя молоді з доленосної спиці -
    перезвуч на своїй - на струні - відродились щоби.

    У поніччі муругім і променем утлим не гребуй,
    зо світіння найменшого вигостри нерва мечу.
    І, давай-но, упирю не вибачим кромсання Неба!
    Не забудемо рострілу кревного в ніч Корочун.

    Ревно вилюби тут - на калиновім гніздищі волі -
    яко ніжну коханку, що всеянголіє тобі-
    до стеблинки, до крихти, до одуру, щему, до болю-
    рідну землю - осоння й блавати її голубі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  28. Світлана Луцкова - [ 2014.08.22 21:48 ]
    Пісня із Пісень
    Морозом дихало. А ми
    В житті своєму не стрічали
    Такої сніжної зими,
    Такої ніжної печалі.
    Тоді півсвіта замело,
    Зрівняло прірви і узвишшя,
    Та зігрівало нас тепло
    Ще ненародженого вірша.

    Сніжила Пісня із Пісень
    У душу скрипчину відталу.
    Чи зорі падали удень?
    Чи то опівночі світало?
    У грудях билися вони -
    Акорди слів невідзвучалі:
    Мої - печальної зими,
    Твої - зимової печалі.

    А сніг світився і світив,
    Та колір неба - незабутній.
    У тебе - я, у мене - ти.
    Чого бентежити майбутнє?
    Бо перша квітка сивини -
    Ще таємниця нерозкрита.
    Під серцем ніжної зими -
    Лі -
    - то...

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  29. Софія Кримовська - [ 2014.08.21 22:22 ]
    З непрочитаного чоловіком
    Можна, я цілуватиму день у губи,
    поки ти спатимеш? Звикаю потроху, любий,
    в те, що сова ти. Шукаєш софійність всюди
    в етносі, слові, ландшафті… А я приблуда
    світу твоїх наукових досліджень – трощу
    стереотипи, звички, манери тощо.
    Куряву вічно здіймаю, між книг, у мислях.
    Надто відверто твого не сприймаю міста
    (видно, передчувала війну на сході).
    Дуже серйозний в житті. Та вже рік відтоді,
    як між полиць оселись помада й пудра,
    став жартувати. От вчора, мовляв, я мудра.
    Я цілуватиму день у пошерхлі губи,
    питиму каву. Ти спи… Не читай це, любий!


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (18)


  30. Опанас Драпан - [ 2014.08.21 12:12 ]
    яви

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.20 23:15 ]
    Химера чи правда?
    Не знаю, як довірити паперу
    Цю думку, що ману зняла з очей…
    Невже – о Боже! – полюбив мегеру,
    Яка повинну голову січе?!

    Злопам`ятна і мстива, як пантера,
    Готова ззаду стрибнуть на плече
    І горло прокусити… Це – химера
    Чи правда, що святим вогнем пече?!

    О Велесе, не дай мені прозріти,
    Скажи, що це – облуда, тільки сни…
    Від горя божеволію… О, світе,

    Мою любов сяйну оборони
    І подаруй їй милосердя квіти,
    Вгорни ізнов обіймами весни!

    20.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  32. Іван Гентош - [ 2014.08.19 16:13 ]
    На Спаса
    У світлиці з образом Тараса,
    Під гудіння впертої бджоли
    Пахнуть димом яблука на Спаса,
    Наче їх зі сходу привезли.

    За вікном перестигає літо,
    І в церквах освячують дари…
    А зі сходу вісті – вбито… вбито…
    Тиждень. Другий. Місяць. Два. І три…

    Різнотрав’я повниться медами,
    Мак свячений дихає теплом…
    Повернуться не усі до мами,
    І не всіх накриють знаменом.

    То громи, чи, може, канонада
    Засіває залпами жахіть?
    Лиш терпка приємність від приклада –
    Як загину – вибачте й простіть…

    Тільки б не на свято – Спаса нині…
    Боже збав! – усоте повтори.
    …Кличуть поле й небо – жовто-сині,
    То одвічні наші кольори!


    19.08.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (28)


  33. Богдан Манюк - [ 2014.08.17 18:36 ]
    *****
    У прозоре вдягається темінь.
    Б’є на сполох.
    Пора кольорів.
    Дощ.
    І жінка як вічність окрема,
    де в розмаї і янгол, і демон,
    дочаклує мені.
    На порі
    небосхилом замовлена пісня
    і циганського світла танОк.
    Сивий голуб
    збиратиме вістки
    в одежинах і в кольорі спізнень,
    що в майбутнє жбурну за вікно.
    У вазонах посіяно сниво,
    з ними ревно для жінки мовчу,
    щоб веселці подібно, вродлива,
    з молитвами ще райської Єви
    не втекла у краплину дощу.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (22)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.17 17:01 ]
    Невідворотність випробування
    Схили мені голівку на плече,
    Відчути дай свою жіночу слабкість,
    Розчулення у серце потече,
    Але мої обійми не ослабнуть.

    Ні, я не з тих, повір, не із нечем –
    Від сили почуття стаю незграбний.
    Знесу за тебе голови з плечей,
    Загину – лиш за погляд твій привабний.

    А що образив… Справді, це було
    Од вищих сил тяжке випробування,
    Помилка, на яку штовхає зло…

    Над урвищем ловлю цей шанс останній!
    О як же ти зміцніло і зросло
    І всесвіт обняло – моє кохання!!!

    17.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (32)


  35. Іван Гентош - [ 2014.08.16 12:29 ]
    Сниво
    Твій дотик виймає серце,
    Твій погляд стиска аорту,
    В звучанні мажорних терцій
    Віддав би і душу чорту.

    У небі вмирають зорі,
    І солодко пахнуть плечі –
    Усіх безнадійно хворих
    Лікує серпневий вечір.

    А час витікає віщо,
    Розкрилено і тремтливо…
    Навіщо слова, навіщо?
    Сполохати світле сниво?

    Затерпли думки, не дишу,
    Лиш зорі про щось говорять…
    Я слухаю просто тишу,
    Без серця, з тобою поряд.

    Мовчання терпке, як докір,
    Тремтить ув очей глибіні.
    …Відлуння квапливих кроків
    Відмолять дощі осінні.


    16.08.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (29)


  36. Інна Ковальчук - [ 2014.08.16 09:17 ]
    Навіщо...
    Усе вертається… Якої
    сваволі, святості, покути,
    коли розгорнуто сувої
    майбутнього, що мало бути?

    Війна ятрить земне осердя
    із покоління в покоління…
    Чи має вибір милосердя
    в лабетах вищого веління?

    Невже до сотого коліна
    рабів карає ангел віщий?
    Йдемо дорогою руїни
    і не питаємо, навіщо…



    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (26)


  37. Ірина Саковець - [ 2014.08.15 19:59 ]
    ***
    Достигли яблука і груші,
    і сонце жаром налилося,
    вплітає серпень у волосся
    сухий листок. І не порушу
    святого таїнства довіри,
    ні тиші, що без дна, як сито,
    ні права в осені просити,
    аби не квапилась надміру.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  38. Іван Гентош - [ 2014.08.14 23:48 ]
    Білий сон
    Приснився сон – фарбуєм в біле КРАЗи,
    Вантажим сало й гречку – будь здоров!
    Нас не просили? Непотрібні фрази –
    Ми виступаєм дружно на Тамбов.

    Кордон? Премо – плювати! Дай дорогу!
    Без митниць і узгоджень, зайвих слів.
    Там українцям треба допомогу –
    Бо “другу мову” Путя ще не ввів.

    Тамбов – і далі! Їдем – не вертаєм,
    Пусті полиці, “множєство” проблем.
    Зупинимось напевне під Китаєм –
    Народу тьма страда під москалем.

    Республік з десять створим по дорозі,
    На Красній площі підіймем Майдан!
    А там, дивись, і “сам” спочине в Бозі –
    Розвалиться мерзенний Кацапстан.

    Поможемо – чого чекати всує?
    Навіки пропади страшна маро!
    Не триста КРАЗів – тисячу фарбуєм,
    Сторицею віддячим за “добро”!

    Куранти відізвуться трубним гласом,
    І зло кремлівське згине на віки!
    …Молюся в сні, щоб не збудитись часом –
    В Тамбов хоча б доїхати таки…


    14.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (40)


  39. Роман Коляда - [ 2014.08.13 00:55 ]
    Три крапки
    Три крапки в кінці рядка –
    Зітхання, прощання, вирок?
    Три крапки, в яких зника
    Минулого фотознімок.

    Три крапки і більше ніц,
    Чи слів, чи повітря бракне,
    Чи часу. Любові шкіц
    На сонці серпневім блякне.

    Невидима і легка
    Підміна словам відсутнім.
    Три крапки в кінці рядка –
    Три постріли у майбутнє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (3)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.13 00:09 ]
    Повернення від Аїда
    Я вигнання твоє духовне звідав –
    Мов за плечима – років три тюрми,
    Тепер уже спілкуємося ми,
    Хоч ти сувора, наче Немезида.*

    Три роки заполярної зими
    Без твого світла… Жив, немов сновида.
    І царство найпохмуріше Аїда
    Мені здавалось раєм неземним.

    Та що тепер?! Я маю кілька слів,
    Од котрих ледве-ледве не зомлів…
    Сяйнули ж бо привітністю раптово.

    Благословляю час гіркий розлук,
    Над океаном сліз моїх і мук –
    Надія на відродження любові.

    12.08. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.11 21:37 ]
    ГОЛУБІ ЯЛИНИ (пісня)
    Голубі ялини, голубі ялини
    Пензлями верхівок небо обвели.
    Я до тебе мила, голубом прилину,
    Голубою мрією вирину з імли.

    Голубі ялини, голубі ялини
    Приголубте тінню-ласкою ви нас,
    Хай нам затуркоче щастя голубине,
    Голубінню вгорне непомітний час.

    Голубі ялини, голубі ялини
    Вас голубоокий вітер обвіва.
    Голубою казкою наше щастя плине,
    Аж заголубіла ніжністю трава.

    11.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  42. Богдан Манюк - [ 2014.08.10 17:43 ]
    *****
    Колишні плями…
    Кажеш, від чорнильниці?
    Опів на вічність – не плети обман.
    Годинник – сонце
    на тоненьких милицях,
    коли веселка ранку
    надарма.

    Від позолоти – ті, готичні, дворики,
    на шклянці хліб…
    і кола молитов,
    і соняхи – всесвітності повторення
    на стеблах довгих
    під земним кутом.

    Навчались духу,
    смерті -
    так побільшаєм,
    а чистоту виточуючи з лих,
    різьбили вірші
    й вирізьбили віршами
    усе, що Бог без усмішки не встиг.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (22)


  43. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.08 16:37 ]
    Язичник і пісок
    Ходив по піску золотому,
    А серце не здужав нести.
    І ноги не знали утоми:
    На горах стояли хрести.

    Хрестився. І за горизонти
    Молився на сонце своє.
    Бувало, одну мав гризоту:
    Дивився, чи добре стає.

    24.10.2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (14)


  44. Богдан Манюк - [ 2014.08.06 01:00 ]
    *****
    Павутина, клепсидра - душі танцівниця,
    і надбитий ліхтар,
    як метелик над раєм.
    На пергаменти спогадів
    кава проллється
    і змарнує талант
    не губитись навзаєм.

    Заховаєш назбиране світло під вії,
    щоб у шибку просунувшись
    місяць не видер.
    В гамаку з павутини
    захутко старіють
    пересипані -па-
    золотої клепсидри.

    Мовчимо, ніби щастя в чужому подолі,
    ніби вибрано нами своє наостанку
    ...а метелику з раєм поволі, поволі,
    але все-таки звиклося
    ближче до ранку...

    2014р


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (18)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.04 17:19 ]
    Сивина (пісня)
    Вже мій чуб, вже мій чуб – поле припорошене,
    І на нім чорноти майже і нема,
    Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
    І укрила снігом голову зима.

    Я струсити хотів, та не осипається,
    Потім пробував змить весняним дощем,
    Тільки вже чорнота більше не вертається,
    А пороша свого додає іще.

    Красне літо навкруг розквітає звабою
    І природу усю зеленню вгорта,
    Лиш моя голова білою кульбабою
    В соковиту траву тихо обліта.

    7509 р. (Від Трипілля) (2001)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  46. Іван Гентош - [ 2014.08.03 15:41 ]
    пародія « Покаявся...»
    Пародія

    Добігався. Лежу. Скрутило.
    Вслухаюсь в тишу і думки…
    Чи жеребців здають “на мило”,
    Чи підліковують таки?
    Болить душа і ледь не плаче…
    Невже чужі жінки – то гріх?
    Покаявсь. Відпустило наче.
    І душу. Й ноги.
    То побіг!


    3.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (39)


  47. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.02 21:49 ]
    Хлопчики, спасибі, що живі.
    В кожного, мов німб, на голові
    Зеленіє формений берет…
    Хлопчики, спасибі, що живі,
    Хай ніяке зло вас не бере!

    Радість переймає біль тупий,
    Котиться сльозою по щоці.
    Місто, не відхрещуйся, не спи!
    Привітай з поверненням бійців.

    Вийди і навколішки впади,
    Землю біля їхніх ніг цілуй.
    Щоб і ти не бачило біди,
    Хлопці на війну ішли – цінуй!

    Спуститься Небесний Побратим,
    Голубом над строєм закружля.
    Хай душа всміхається святим,
    Тілові – м’яким пушком земля.

    Вулиці – героєве ім’я,
    Батькові і матері – уклін.
    Лиш віддавши шану, ти і я
    Можемо вставати із колін.

    Будуть ранки з росами в траві
    І відлуння-спогади: невже?
    …Хлопчики, спасибі, що живі!
    Хай і далі Бог вас береже!


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (14)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.31 00:12 ]
    Чистотою голубить краса...
    Після спеки прийшла прохолода,
    Вітерець повіває легкий,
    Мов Стрибожої майво руки –
    Насолода, яка насолода.

    Хвиль озерних безшумне вібрато,
    Наче вимите скло – небеса,
    Чистотою голубить краса…
    Чи на долю іще нарікати?!

    Як же хочеться жити, любити,
    Цілувати пташину малу,
    Що радіє земному теплу
    І злітає, мов сонцем умита!

    30.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  49. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.30 08:57 ]
    Ярмо
    На вітрі помислу уярмлений, як біль,
    Що тілом протікає безупинно.
    Пропущений у серце, у клітини,
    Відпущений, як бджіл кусючих рій.
    Звучиш? – Звучи. Віддалено, як літо.
    Німе пташа – моя душа – відкрита.
    Нема нічого, й все зібралось в ній.

    Тебе уже вписали пастухи
    Іще до нас на наші перехрестя,
    На гачкуваті костури опершись.
    Слова ловили втомлені птахи.
    На захід йшли отари. Передзвін.
    Туге повітря втягувало простір.
    Ішли самі. Нас не вели на розстріл.
    Ми планували голоси сторін...

    29.08.2012р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (13)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.30 01:06 ]
    Видіння-відчуття
    Де коси пахучі лугів
    Погладжує вітер ласкаво,
    Де сонячний промінь зігрів
    Гілки верховіть величавих –

    Ласкаве Дажбоже тепло
    На озеро впало росою…
    І серце моє розцвіло
    Лілеєю в нім золотою.

    29.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   62   63   64   65   66   67   68   69   70   ...   159