ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Нінель Новікова - [ 2014.09.06 08:52 ]
    В обіймах осені
    Свою неслухняну думу
    Я знову жену від тебе,
    А сіра навала суму
    Закрила мені півнеба.

    І знову вологі очі.
    Чому, нерозумна, плачу?
    Я бачить тебе не хочу -.
    Сумую, коли не бачу.

    «Чужого, його не треба!» -
    Душа моя горда просить.
    Сьогодні ніжніше тебе
    Мене обіймає осінь!

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (15)


  2. Світлана Луцкова - [ 2014.09.05 19:55 ]
    Ягоди-сумниці
    Колись давно, як ми були удвох,
    Жили дуби у лісі темнолиці.
    А поміж них дідусь на ймення Ох
    Збирав у козуб ягоди-сумниці.

    Бо стільки їх вродило, скільки сліз.
    А скільки сліз - то стільки й дум осінніх.
    Птахи багряні падали на ліс.
    Руді біси рубали голоси їх.

    Та квітнув день усупереч біді,
    І пахнув димом дикий кущик м"яти.
    Старому уклонились ми тоді:
    " Дозвольте й нам сумниць покуштувати".

    Нагримав дід: "Немудрі дітваки!
    Ідіть собі, вишукуйте опеньки.
    Сумниць не дам, - то ягоди гіркі.
    А ви іще занадто молоденькі".

    Сказав отак - і зник у хащі Ох,
    Ласкавий погляд кинувши на мене.
    Руді біси витоптували мох,
    Та миготів кашкет його зелений.

    Дубові дзвони стишено гули.
    Біси руді місили жовту глину.
    Ми так і не збагнули, хто й коли
    На стежці нашій кошик перекинув...

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (36)


  3. Іван Гентош - [ 2014.09.04 13:35 ]
    Вересневе…

    Осінь літо вигнати не в змозі –
    І дощів вмивається слізьми…
    Світ застиг в неспокої й тривозі.
    Десь тумани ранні, десь дими.

    Залпи небо крають нагаями,
    І птахам вселяють дикий жах…
    Люди попрощалися зі снами –
    Гарячкові сни у бліндажах.

    Навпростець колони йдуть полями,
    Через силу, вперті, чорні, злі…
    А на сонці – плями, плями, плями,
    І від крові плями на землі.

    Багатьох вона навік пригорне.
    Дійде, хто живий, чи доповзе!
    Синьо-жовте і червоно-чорне –
    Небо, сонце, кров і чорнозем…

    Помисли ясні, молитви щирі,
    Біль утрат, і сльози, і жалі.
    На землі збираються у вирій…
    Може душі… Може журавлі…

    04.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.58) | "Майстерень" 5.63 (5.79)
    Коментарі: (34)


  4. Наталя Мазур - [ 2014.09.03 23:37 ]
    На ротацію
    Кужіль зажури хмаринами небо пряде,
    Шлях до родини і дому тривав цілу вічність.
    Він так чекав цей щасливий і радісний день,
    Справдились думи і мрії його чоловічі.

    Став на коліна, майбутнє своє притулив,
    Запах відчув білуватого шовку волосся…
    Смерть на війні, що не раз загравала із ним,
    Ще й молитвами доньки обійти удалося.

    Потом і пилом зчорнілим пропах камуфляж.
    Губи обвітрені. Шепіт придушений: «Мила!
    Світе єдиний, кровиночко, сонечко, я
    Знову з тобою, як ти мене, доню, просила».

    І розступилися люди, і гамір, і час,
    Як пригортав і голубив єдину дитину…
    «Боже! – промовив. - Помилуй і зглянься на нас!
    І ради щастя дітей бережи Україну!»

    03.09.2014 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (18)


  5. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.03 19:22 ]
    * * *
    Гойдає світ благенька павутина:
    Тут - сила болю, там - екстаз чуття.
    А воля у людини - страх - дитинна...
    Вхопившись павутини, мов життя,
    Розхитує, як гойдалку, основи...
    Тому довкола неї все горить...
    Ще мить... Та ні, - спинився світ у Слові.
    Звів у любові очі догори.

    17.04.07р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (26)


  6. Мирон Шагало - [ 2014.09.01 13:13 ]
    Стріти б ще раз літо
    Стріти б ще раз літо це —
    яблуневе, зоряне.
    Але ж ні — його лице
    зморшками пооране.
    А воно цвіло колись,
    пам’ятаєш, маками,
    що в серця тоді влились
    вам дивами всякими.
    А із них — найбільше з див —
    ви в любов запрошені…
    Ех, знов серпень переплив
    у тумани осені.

    (серпень, 2014)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  7. Яфинка Незабудка - [ 2014.08.31 23:39 ]
    Мій сивий хлопчик!
    ****

    Ти був один такий мені,
    Як сльози, рідний.
    Купалося у сивині
    Ще сонце мідне
    Твого волосся. Та очей -
    Зелене світло
    Чому ще дотепер печеш?
    Немов магнітом...

    Магнітні бурі там, де ти,
    Сумні акорди,
    Пишу тобі я ще листи,
    Де взяти гордість?

    А ти не вір моїм словам -
    Тобою хворим,
    Ти на прощання цілував,
    Як чайка - море.
    Мій сивий хлопчику, земний
    Мій чоловіче,
    Любов скінчилася в мені.
    Кохати нічим.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  8. Інна Ковальчук - [ 2014.08.31 10:44 ]
    Осінь
    Крадеться осінь, стука у вікно…
    Агов, чаклунко!
    Щось ти надто швидко…
    Серпневу ніч спиваєш, як вино,
    мов оковиту, вистояну влітку.

    Вплете земля жоржини у вінки,
    достиглу зав’язь поскладає в кошик…
    Які плоди – медові чи гіркі –
    ховає твій небесний міхоноша?

    Удосталь поцарюєш, далебі,
    але минеться, знову все минеться…
    Не зрадь, чаклунко! Вернеться тобі,
    коли морози визріють під серцем…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.69)
    Коментарі: (17)


  9. Олена Балера - [ 2014.08.29 12:34 ]
    вернусь додому із тобою скутий (переклад з Едварда Естліна Каммінгса)
    вернусь додому із тобою скутий –

    з тобою – «я» мої, як слід ламкий,
    мов тінь, примара, видимість чи смуток
    (як майже хтось, хто є завжди ніким)

    хто був ніким, допоки ти вернулась,
    назавжди пережив самотню мить
    і мріє, щоб печаль пішла в минуле,

    зійти зірками крізь твою блакить:

    тому ім’я любові забарилось
    не більше, ніж терпів би я ярмо –
    відсутність миті, де мене щосили
    тримає зайда, ніби натюрморт

    хто ти, якщо страхи й надії
    зникають всі і радість серце гріє?


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (17)


  10. Микола Дудар - [ 2014.08.28 21:49 ]
    О!..
    Терпець урветься
    В Серпні згине…
    Із потойбіччя
    Сни і сни…
    І марить їхнє
    "вражий сину…"
    І не втекти,
    Бракує сил

    … ген баба Мотря
    Крекче - стогне
    У неї нерви від
    "нірван"
    Цвіте і родить
    Врозріз догми
    А світ хай сп’ється
    В драбадан…

    Та й дід Микита
    Як макітра
    Є завжди сало й чорний хліб…
    А серпень, що?
    Засмокче вітром
    Принишкнуть всі
    На кілька діб…
    2014.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (7)


  11. Іван Гентош - [ 2014.08.28 12:13 ]
    Світе, подивися правді в очі…
    Світе, подивися правді в очі –
    Звір напав на нас, іде війна!
    Ми наш вибір боронити хочем,
    Та сильніший нині сатана.

    Править бал – криваві злодіяння,
    Без личини вже – у всій “красі”.
    Хижаку потрібні умовляння?
    Чом не втихомиримо усі?

    В небеса ідуть Герої наші…
    Хто Ведмедю вкаже місце – Стій!
    Ну а ви – всміхаєтеся Раші?
    Скільки можна потурати їй?

    Безконечні заклики, дебати –
    То з гранати вирване кільце!
    Скільки можна в толерантність грати –
    Помагати зберегти “лице”?

    Та нема давно лиця у звіра –
    Є захланний і бездушний спрут!
    А у нас живе надія й віра –
    Ми за вас також воюєм тут!

    Пахне воля кров’ю і димами…
    Як слова молитви в неба вись –
    Світе, докажи, що ти із нами,
    Швидше правді в очі подивись!


    28.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (24)


  12. Олександр Олехо - [ 2014.08.27 11:46 ]
    Промінчик - Домінік Луцюк
    с вершин высокого обмана
    из глубины молящих слов
    сочится кровью чувства рана
    что называется любовь…
    из дали той где смерть устала
    у мира отбирать свое
    таю я болью те начала
    что называются житье…
    из бездны где огонь ужасный
    где всех вина – моя вина
    я искупаю грех мой страшный
    что называется война…
    из непременного рассвета
    наитием стиха дыша
    несу я лучик мой - последний
    что называется душа…

    27.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (9)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.26 16:30 ]
    Розбита мрія
    На ободі красивім чобітка* -
    Твоя оселя – озеро велике,
    Чарівні гори – зелень там витка
    Над плесом величаво-темноликим.

    І ти, як світла хмаронька легка,
    Що у волосся заплела гвоздику –
    У замку, де зубці, як у казках –
    У небі понад лісом напівдиким.

    І я лечу лелекою туди,
    У теплий край, де квіти веснянії,
    Забувши про осінні холоди…

    А там зима в лице з порогу віє
    І прозою шмагає: геть іди!..
    Я не тебе кохав, а тільки - мрію!

    26.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (28)


  14. Роксолана Вірлан - [ 2014.08.25 02:04 ]
    Характерник ( магосвіт)
    І чаїною мовою моря, і кострища знаком-
    з білокостя виспівуйся, з крови скипай! Виходи!
    І собою здійнявшись, чіпайся за віру окляклу-
    над прострації урвища - за понадземні сади.

    Там, де гнізда покинуті чорно вколисують серпень,
    розгіляччя дубів зашивають обранений схід.
    Одягни, характернику, тіло -допіру розтерпле,
    облачися у сонячну збрую на довгий похід.

    А із обрію простір виглиблюй гострінню зіниці -
    це твій день ясновиджений - час уселенських боїв.
    Зісковзнулі життя молоді з доленосної спиці -
    перезвуч на своїй - на струні - відродились щоби.

    У поніччі муругім і променем утлим не гребуй,
    зо світіння найменшого вигостри нерва мечу.
    І, давай-но, упирю не вибачим кромсання Неба!
    Не забудемо рострілу кревного в ніч Корочун.

    Ревно вилюби тут - на калиновім гніздищі волі -
    яко ніжну коханку, що всеянголіє тобі-
    до стеблинки, до крихти, до одуру, щему, до болю-
    рідну землю - осоння й блавати її голубі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  15. Світлана Луцкова - [ 2014.08.22 21:48 ]
    Пісня із Пісень
    Морозом дихало. А ми
    В житті своєму не стрічали
    Такої сніжної зими,
    Такої ніжної печалі.
    Тоді півсвіта замело,
    Зрівняло прірви і узвишшя,
    Та зігрівало нас тепло
    Ще ненародженого вірша.

    Сніжила Пісня із Пісень
    У душу скрипчину відталу.
    Чи зорі падали удень?
    Чи то опівночі світало?
    У грудях билися вони -
    Акорди слів невідзвучалі:
    Мої - печальної зими,
    Твої - зимової печалі.

    А сніг світився і світив,
    Та колір неба - незабутній.
    У тебе - я, у мене - ти.
    Чого бентежити майбутнє?
    Бо перша квітка сивини -
    Ще таємниця нерозкрита.
    Під серцем ніжної зими -
    Лі -
    - то...

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  16. Софія Кримовська - [ 2014.08.21 22:22 ]
    З непрочитаного чоловіком
    Можна, я цілуватиму день у губи,
    поки ти спатимеш? Звикаю потроху, любий,
    в те, що сова ти. Шукаєш софійність всюди
    в етносі, слові, ландшафті… А я приблуда
    світу твоїх наукових досліджень – трощу
    стереотипи, звички, манери тощо.
    Куряву вічно здіймаю, між книг, у мислях.
    Надто відверто твого не сприймаю міста
    (видно, передчувала війну на сході).
    Дуже серйозний в житті. Та вже рік відтоді,
    як між полиць оселись помада й пудра,
    став жартувати. От вчора, мовляв, я мудра.
    Я цілуватиму день у пошерхлі губи,
    питиму каву. Ти спи… Не читай це, любий!


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (18)


  17. Опанас Драпан - [ 2014.08.21 12:12 ]
    яви

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.20 23:15 ]
    Химера чи правда?
    Не знаю, як довірити паперу
    Цю думку, що ману зняла з очей…
    Невже – о Боже! – полюбив мегеру,
    Яка повинну голову січе?!

    Злопам`ятна і мстива, як пантера,
    Готова ззаду стрибнуть на плече
    І горло прокусити… Це – химера
    Чи правда, що святим вогнем пече?!

    О Велесе, не дай мені прозріти,
    Скажи, що це – облуда, тільки сни…
    Від горя божеволію… О, світе,

    Мою любов сяйну оборони
    І подаруй їй милосердя квіти,
    Вгорни ізнов обіймами весни!

    20.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  19. Іван Гентош - [ 2014.08.19 16:13 ]
    На Спаса
    У світлиці з образом Тараса,
    Під гудіння впертої бджоли
    Пахнуть димом яблука на Спаса,
    Наче їх зі сходу привезли.

    За вікном перестигає літо,
    І в церквах освячують дари…
    А зі сходу вісті – вбито… вбито…
    Тиждень. Другий. Місяць. Два. І три…

    Різнотрав’я повниться медами,
    Мак свячений дихає теплом…
    Повернуться не усі до мами,
    І не всіх накриють знаменом.

    То громи, чи, може, канонада
    Засіває залпами жахіть?
    Лиш терпка приємність від приклада –
    Як загину – вибачте й простіть…

    Тільки б не на свято – Спаса нині…
    Боже збав! – усоте повтори.
    …Кличуть поле й небо – жовто-сині,
    То одвічні наші кольори!


    19.08.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (28)


  20. Богдан Манюк - [ 2014.08.17 18:36 ]
    *****
    У прозоре вдягається темінь.
    Б’є на сполох.
    Пора кольорів.
    Дощ.
    І жінка як вічність окрема,
    де в розмаї і янгол, і демон,
    дочаклує мені.
    На порі
    небосхилом замовлена пісня
    і циганського світла танОк.
    Сивий голуб
    збиратиме вістки
    в одежинах і в кольорі спізнень,
    що в майбутнє жбурну за вікно.
    У вазонах посіяно сниво,
    з ними ревно для жінки мовчу,
    щоб веселці подібно, вродлива,
    з молитвами ще райської Єви
    не втекла у краплину дощу.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (22)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.17 17:01 ]
    Невідворотність випробування
    Схили мені голівку на плече,
    Відчути дай свою жіночу слабкість,
    Розчулення у серце потече,
    Але мої обійми не ослабнуть.

    Ні, я не з тих, повір, не із нечем –
    Від сили почуття стаю незграбний.
    Знесу за тебе голови з плечей,
    Загину – лиш за погляд твій привабний.

    А що образив… Справді, це було
    Од вищих сил тяжке випробування,
    Помилка, на яку штовхає зло…

    Над урвищем ловлю цей шанс останній!
    О як же ти зміцніло і зросло
    І всесвіт обняло – моє кохання!!!

    17.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (32)


  22. Іван Гентош - [ 2014.08.16 12:29 ]
    Сниво
    Твій дотик виймає серце,
    Твій погляд стиска аорту,
    В звучанні мажорних терцій
    Віддав би і душу чорту.

    У небі вмирають зорі,
    І солодко пахнуть плечі –
    Усіх безнадійно хворих
    Лікує серпневий вечір.

    А час витікає віщо,
    Розкрилено і тремтливо…
    Навіщо слова, навіщо?
    Сполохати світле сниво?

    Затерпли думки, не дишу,
    Лиш зорі про щось говорять…
    Я слухаю просто тишу,
    Без серця, з тобою поряд.

    Мовчання терпке, як докір,
    Тремтить ув очей глибіні.
    …Відлуння квапливих кроків
    Відмолять дощі осінні.


    16.08.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (29)


  23. Інна Ковальчук - [ 2014.08.16 09:17 ]
    Навіщо...
    Усе вертається… Якої
    сваволі, святості, покути,
    коли розгорнуто сувої
    майбутнього, що мало бути?

    Війна ятрить земне осердя
    із покоління в покоління…
    Чи має вибір милосердя
    в лабетах вищого веління?

    Невже до сотого коліна
    рабів карає ангел віщий?
    Йдемо дорогою руїни
    і не питаємо, навіщо…



    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (26)


  24. Ірина Саковець - [ 2014.08.15 19:59 ]
    ***
    Достигли яблука і груші,
    і сонце жаром налилося,
    вплітає серпень у волосся
    сухий листок. І не порушу
    святого таїнства довіри,
    ні тиші, що без дна, як сито,
    ні права в осені просити,
    аби не квапилась надміру.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  25. Іван Гентош - [ 2014.08.14 23:48 ]
    Білий сон
    Приснився сон – фарбуєм в біле КРАЗи,
    Вантажим сало й гречку – будь здоров!
    Нас не просили? Непотрібні фрази –
    Ми виступаєм дружно на Тамбов.

    Кордон? Премо – плювати! Дай дорогу!
    Без митниць і узгоджень, зайвих слів.
    Там українцям треба допомогу –
    Бо “другу мову” Путя ще не ввів.

    Тамбов – і далі! Їдем – не вертаєм,
    Пусті полиці, “множєство” проблем.
    Зупинимось напевне під Китаєм –
    Народу тьма страда під москалем.

    Республік з десять створим по дорозі,
    На Красній площі підіймем Майдан!
    А там, дивись, і “сам” спочине в Бозі –
    Розвалиться мерзенний Кацапстан.

    Поможемо – чого чекати всує?
    Навіки пропади страшна маро!
    Не триста КРАЗів – тисячу фарбуєм,
    Сторицею віддячим за “добро”!

    Куранти відізвуться трубним гласом,
    І зло кремлівське згине на віки!
    …Молюся в сні, щоб не збудитись часом –
    В Тамбов хоча б доїхати таки…


    14.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (40)


  26. Роман Коляда - [ 2014.08.13 00:55 ]
    Три крапки
    Три крапки в кінці рядка –
    Зітхання, прощання, вирок?
    Три крапки, в яких зника
    Минулого фотознімок.

    Три крапки і більше ніц,
    Чи слів, чи повітря бракне,
    Чи часу. Любові шкіц
    На сонці серпневім блякне.

    Невидима і легка
    Підміна словам відсутнім.
    Три крапки в кінці рядка –
    Три постріли у майбутнє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (3)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.13 00:09 ]
    Повернення від Аїда
    Я вигнання твоє духовне звідав –
    Мов за плечима – років три тюрми,
    Тепер уже спілкуємося ми,
    Хоч ти сувора, наче Немезида.*

    Три роки заполярної зими
    Без твого світла… Жив, немов сновида.
    І царство найпохмуріше Аїда
    Мені здавалось раєм неземним.

    Та що тепер?! Я маю кілька слів,
    Од котрих ледве-ледве не зомлів…
    Сяйнули ж бо привітністю раптово.

    Благословляю час гіркий розлук,
    Над океаном сліз моїх і мук –
    Надія на відродження любові.

    12.08. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.11 21:37 ]
    ГОЛУБІ ЯЛИНИ (пісня)
    Голубі ялини, голубі ялини
    Пензлями верхівок небо обвели.
    Я до тебе мила, голубом прилину,
    Голубою мрією вирину з імли.

    Голубі ялини, голубі ялини
    Приголубте тінню-ласкою ви нас,
    Хай нам затуркоче щастя голубине,
    Голубінню вгорне непомітний час.

    Голубі ялини, голубі ялини
    Вас голубоокий вітер обвіва.
    Голубою казкою наше щастя плине,
    Аж заголубіла ніжністю трава.

    11.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  29. Богдан Манюк - [ 2014.08.10 17:43 ]
    *****
    Колишні плями…
    Кажеш, від чорнильниці?
    Опів на вічність – не плети обман.
    Годинник – сонце
    на тоненьких милицях,
    коли веселка ранку
    надарма.

    Від позолоти – ті, готичні, дворики,
    на шклянці хліб…
    і кола молитов,
    і соняхи – всесвітності повторення
    на стеблах довгих
    під земним кутом.

    Навчались духу,
    смерті -
    так побільшаєм,
    а чистоту виточуючи з лих,
    різьбили вірші
    й вирізьбили віршами
    усе, що Бог без усмішки не встиг.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (22)


  30. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.08 16:37 ]
    Язичник і пісок
    Ходив по піску золотому,
    А серце не здужав нести.
    І ноги не знали утоми:
    На горах стояли хрести.

    Хрестився. І за горизонти
    Молився на сонце своє.
    Бувало, одну мав гризоту:
    Дивився, чи добре стає.

    24.10.2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (14)


  31. Богдан Манюк - [ 2014.08.06 01:00 ]
    *****
    Павутина, клепсидра - душі танцівниця,
    і надбитий ліхтар,
    як метелик над раєм.
    На пергаменти спогадів
    кава проллється
    і змарнує талант
    не губитись навзаєм.

    Заховаєш назбиране світло під вії,
    щоб у шибку просунувшись
    місяць не видер.
    В гамаку з павутини
    захутко старіють
    пересипані -па-
    золотої клепсидри.

    Мовчимо, ніби щастя в чужому подолі,
    ніби вибрано нами своє наостанку
    ...а метелику з раєм поволі, поволі,
    але все-таки звиклося
    ближче до ранку...

    2014р


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (18)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.04 17:19 ]
    Сивина (пісня)
    Вже мій чуб, вже мій чуб – поле припорошене,
    І на нім чорноти майже і нема,
    Мов прийшла, мов прийшла, мов прийшла непрошена
    І укрила снігом голову зима.

    Я струсити хотів, та не осипається,
    Потім пробував змить весняним дощем,
    Тільки вже чорнота більше не вертається,
    А пороша свого додає іще.

    Красне літо навкруг розквітає звабою
    І природу усю зеленню вгорта,
    Лиш моя голова білою кульбабою
    В соковиту траву тихо обліта.

    7509 р. (Від Трипілля) (2001)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  33. Іван Гентош - [ 2014.08.03 15:41 ]
    пародія « Покаявся...»
    Пародія

    Добігався. Лежу. Скрутило.
    Вслухаюсь в тишу і думки…
    Чи жеребців здають “на мило”,
    Чи підліковують таки?
    Болить душа і ледь не плаче…
    Невже чужі жінки – то гріх?
    Покаявсь. Відпустило наче.
    І душу. Й ноги.
    То побіг!


    3.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (39)


  34. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.02 21:49 ]
    Хлопчики, спасибі, що живі.
    В кожного, мов німб, на голові
    Зеленіє формений берет…
    Хлопчики, спасибі, що живі,
    Хай ніяке зло вас не бере!

    Радість переймає біль тупий,
    Котиться сльозою по щоці.
    Місто, не відхрещуйся, не спи!
    Привітай з поверненням бійців.

    Вийди і навколішки впади,
    Землю біля їхніх ніг цілуй.
    Щоб і ти не бачило біди,
    Хлопці на війну ішли – цінуй!

    Спуститься Небесний Побратим,
    Голубом над строєм закружля.
    Хай душа всміхається святим,
    Тілові – м’яким пушком земля.

    Вулиці – героєве ім’я,
    Батькові і матері – уклін.
    Лиш віддавши шану, ти і я
    Можемо вставати із колін.

    Будуть ранки з росами в траві
    І відлуння-спогади: невже?
    …Хлопчики, спасибі, що живі!
    Хай і далі Бог вас береже!


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (14)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.31 00:12 ]
    Чистотою голубить краса...
    Після спеки прийшла прохолода,
    Вітерець повіває легкий,
    Мов Стрибожої майво руки –
    Насолода, яка насолода.

    Хвиль озерних безшумне вібрато,
    Наче вимите скло – небеса,
    Чистотою голубить краса…
    Чи на долю іще нарікати?!

    Як же хочеться жити, любити,
    Цілувати пташину малу,
    Що радіє земному теплу
    І злітає, мов сонцем умита!

    30.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  36. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.30 08:57 ]
    Ярмо
    На вітрі помислу уярмлений, як біль,
    Що тілом протікає безупинно.
    Пропущений у серце, у клітини,
    Відпущений, як бджіл кусючих рій.
    Звучиш? – Звучи. Віддалено, як літо.
    Німе пташа – моя душа – відкрита.
    Нема нічого, й все зібралось в ній.

    Тебе уже вписали пастухи
    Іще до нас на наші перехрестя,
    На гачкуваті костури опершись.
    Слова ловили втомлені птахи.
    На захід йшли отари. Передзвін.
    Туге повітря втягувало простір.
    Ішли самі. Нас не вели на розстріл.
    Ми планували голоси сторін...

    29.08.2012р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (13)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.30 01:06 ]
    Видіння-відчуття
    Де коси пахучі лугів
    Погладжує вітер ласкаво,
    Де сонячний промінь зігрів
    Гілки верховіть величавих –

    Ласкаве Дажбоже тепло
    На озеро впало росою…
    І серце моє розцвіло
    Лілеєю в нім золотою.

    29.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  38. Опанас Драпан - [ 2014.07.28 11:24 ]
    згадки
    кінець

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  39. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.28 08:33 ]
    Співає птах
    Співає птах. Травою -- аж по хмари
    Лягає щебіт. У весняних снах
    Любові просить і шукає пари.
    Тихіше, звуки і буденні чвари, --
    Небесні чари -- то співає птах.

    Закличніше. Ще нижче. Ще ніжніше.
    Високо знов. Чи досить добрий спів?
    Пташиними словами -- найріднішій.
    Так лагідно, і чисто, і свіжіше
    Від всіх шумів невидимих вітрів.

    Співає птах. Розкотисто і лунко.
    В найкращих, найзатишніших кущах.
    Солодким, найніжнішим є дарунком
    Той спів, що просить забуття у трунку
    Добірного вина -- співає птах.

    Життя віддав би, тільки б стріти пташку.
    Таку як він -- маленьку, незначну.
    Чи світ відняв би? І дрібним комашкам
    Сповняється життя. Хіба то важко?
    Дарує Бог призначене -- весну!

    Співає птах. А спів -- дрібні сльозинки.
    Перлинами на радісних устах.
    Надія це, а чи таємний страх:
    Невже нема найменшої пташинки,
    Яка почула б як співає птах?!

    Минає день. Сьогодні ще -- нікого.
    І звуки тихнуть. І німіє страх.
    Та буде ранок, щоб співати Богу
    І знов чекати часу дорогого.
    Змовкає світ, і в тиші болю свого --
    Останній з виду на планеті птах.

    01.06.2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  40. Роксолана Вірлан - [ 2014.07.27 00:31 ]
    Заклекотала чорна ворожба ( в орбітах честі)
    Заклекотала чорна ворожба
    в гортані літа. Чернями війнуло.
    А слід од сонця никлого - як дуло-
    наставлене у спину. Лише збав..!

    О, Боже, збав од сірого страху...
    не так од кулі, - як од самовтечі,
    не так од смерти, - як од всепреречень-
    колАми вгнаних в душу колихку.

    Од цвілі, що міцний буравить мур,
    од шумовиння торопкої стезі,
    од баляндрасу, що розносять бевзі
    і, краще, од німот - ніж од зажур.

    Oд сніння серця - а не від борні -
    позбав од нерва літеплого, Боже! -
    і не від болю, - а від роздорожень
    не од війни, - неперемоги в ній!

    Ще сон горгонний ніч не перебув.
    I нашу землю мрякопляс копитить.
    Та вої, що повстали - честю вмиті
    зітнуть на горло чорнy ворожбу.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (28)


  41. Олена Кіс - [ 2014.07.27 00:18 ]
    Проща непрощення
    Я тій любові не прощу містерій
    Пересуду, озлоби, суєти,
    Я тій любові зачиняю двері
    Розхитані Едемом гіркоти.

    Літеплим днем осінньо-млистим, всує
    Прощальний крик почую журавля,
    Прощальне те причастя поцілую
    І відпущу на прощу навмання.

    Я тій любові не прощу скигління
    Покривджених пташаток доброти,
    За літом – осінь, там зими Успіння
    Літати, впасти, стати знову, йти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (24)


  42. Іван Гентош - [ 2014.07.26 15:56 ]
    Не сприймаю
    Не сприймаю підвішені стани,
    “Так” – є так, а як “ні” – то вже ні!
    Не сприймаю, як сіллю на рани,
    Як синонім шукають “війні”.

    Не сприймаю, коли “хата скраю” –
    То до бою вже програний бій.
    Як в обгортку брехню загортають,
    І як “правда” напишуть на ній.

    Як країна сусідня осліпла
    Виглядає двохсотий вантаж.
    Не сприймаю російського піпла,
    Що з похмілля скандує “кримнаш”.

    Не сприймаю пробоїн в металі,
    Буки, гради і дзвін срібняків.
    Не сприймаю французькі “містралі”,
    І російських бабаїв-стрілків.

    Не сприймаю, коли при потопі
    Найсильніший – один на скалу.
    Не сприймаю, коли у Європі
    Тиснуть руку імперському злу.

    Обіцянками в’їдуть до раю,
    Непокоїтись будуть роки?
    Слово “санкції” теж не сприймаю.
    Але, вірю, прозріють таки!


    26.07.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (38)


  43. Нінель Новікова - [ 2014.07.25 11:04 ]
    Таким народився
    Його кохаю гірко, непомірно –
    Від цього не врятуюся повік.
    А він не може і не буде вірним,
    У світі найніжніший чоловік!

    Йому потрібні самота і воля,
    І враження нові, і почуття…
    Його таланту навіжена доля
    Свої диктує правила життя.

    І я не буду ставити капкану,
    Бо він і руку відгризе собі…
    Любитиму такого до остану,
    Щоб не ламати крил у боротьбі.

    І знову каже «кат» мій наймиліший:
    -Кохана моя, зіронько, не плач!
    До себе пригортаючи міцніше:
    -Таким я народився. Ну,, пробач!

    2014



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (21)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.24 23:21 ]
    Літній пейзаж
    Супиться вечір. Брови кущисті
    Дряпають ніби хмари важкі.
    Ну а стрижі на «піано» у листі
    Нотами вже просвердлили дірки.

    Сонце, мов фарою, сліпить зіниці,
    Зменшується у крапку малу.
    Промінь прощально вдаряє імлу -
    Сяють дерева, неначе жар-птиці.

    24.07.7522 р. (Від Трипілля)(2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  45. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.23 19:29 ]
    На тракті історії
    Закосичене літо коралями дзвонить в кориті,
    І коридою кров проливається кроками крокв.
    Чорним морем віків пролітають вітри неумиті,
    Білим шляхом надій молитовно прямує народ.

    Болем здиблений, тягне свій плуг по землиці.
    Родить пам’ять століть. Вільні зерна пшениці
    Проростають у віть.
    Виливається серце усе на ріллю незагоєну.
    Треба йти…
    Б’ють у груди мечем не останньому воїну
    Три вітри.
    Білі храми - світлицями душам заквітчаним
    Вишиттям.
    Вишнім духом помічений, з небом повінчаний
    Кожен там.
    І узором ниток закодований час -
    Чистим склом.
    Я стою і дивлюсь у тридцятих віків
    Під вікном.

    14.08.2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  46. Тимофій Західняк - [ 2014.07.23 18:18 ]
    Світе, ти оглух?
    ***
    Світе, ти оглух чи з глузду з’їхав,
    Хочеш пересидіти війну?
    Буде і для тебе на горіхи
    І гіркого келих полину!
    І щоночі хлопці вбиті наші
    Будуть снитись ситому тобі,
    І картати, що боявся Раші…
    Ти ж таки боявся, далебі?
    І боїшся - be or not to be...

    23 липня 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (10)


  47. Анна Куртєва - [ 2014.07.22 11:22 ]
    Прерванный полет
    Траур для всех континентов…
    Мир к мониторам прилип:
    «подвиг» московских агентов
    крутит LifeNews, словно клип.

    Хочет диктатор покрасить
    цивилизованный свет
    в плохо отмытый от грязи
    красный кремлевский цвет.

    Мало ему всей России,
    мало с соседями войн,
    статус присвоив мессии,
    рвется к войне мировой.

    Но эталону коварства,
    выращенному в Кремле,
    молча подскажет пространство:
    «Места вам нет на Земле".

    Это кричали нам дети,
    падая прямо с небес…
    Жизнью он должен ответить,
    новый совдеповский бес.

    В самое сердце Гааги
    он не случайно попал:
    Кремль не отбелят писаки -
    там его ждет трибунал.

    17 июля 2014

    https://www.youtube.com/watch?v=9gNa0S4FevY - читаю стих.





    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (21)


  48. Юрій Кисельов - [ 2014.07.21 00:52 ]
    * * *
    Літаки вирушають у зону АТО...
    В невідоме летять понад зрошеним полем -
    Не росою, а слізьми людськими та болем.
    Чи повернуться звідти - не знає ніхто.

    Ще під крилами - вільна вкраїнська земля,
    За бортом - голубінь сонцесяйного неба,
    Та не всюди так. Отже - на схід. Є потреба,
    Хоч війни блискавиці не чути здаля.

    Там, на Сході, щодня канонада гримить,
    Підривають мости і стріляють із "градів"...
    Не пора для салютів, оркестрів, парадів,
    Де знецінено тане життя кожну мить.

    Гинуть люди, зникають - не десять, не сто
    Полонених. Забиті вже ними катівні.
    Хто тепер їм зарадить у битві нерівній?
    Літаки вирушають у зону АТО...


    Липень 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (27)


  49. Любов Бенедишин - [ 2014.07.19 12:09 ]
    Рейс у Небеса
    небесний тихохід...
    рухома срібна цятка...
    летючий не_голландець...
    до мрії... на курорт...
    у чорному квадраті
    мішень для супостата
    і три фатальні сімки
    для нелюда джек-пот...

    збере дбайливо Бог
    усі квитки і візи...
    і янголи притлумлять
    плачі у голосах...

    Усміхнені обличчя,
    надії, гам, валізи.
    Ніхто не запізнився
    на рейс у Небеса.

    18.07.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (32)


  50. Віталій Ткачук - [ 2014.07.18 22:06 ]
    ****
    замовляємо жертви трупи
    відчай сіємо на межі
    без жовтка і без шкаралупи
    біль стікає білком
    мужі
    все ще мужні
    жінки молочні
    напісочені дітлахи
    ще науки нудні і точні
    ще не впали стовпи й дахи
    та каміння катма в Сізіфа
    вже у скелі вросли орли
    розвіваються стрімко міфи
    заборони і прапори



    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   62   63   64   65   66   67   68   69   70   ...   159