ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Оксана Суховій - [ 2012.11.25 00:13 ]
    Новина
    Душа по вікна намерзає, немов зимовий монастир.
    Мене вже меншає… Немає... Застиглу руку відпусти…
    Мені вже сніг ладнає постіль. І ясно світиться крізь дим
    кленовий крихітний апостроф на темних письменах води.

    …Твоїх пробачень лід колючий. Твого «люблю» несхибний ніж.
    А я скінчилася. Не мучся. Оддай тепер мене мені.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (14)


  2. Тамара Шкіндер - [ 2012.11.23 08:31 ]
    ***
    Можна бути ніби хорошим
    У світлі відносних понять.
    Щось можна купити за гроші,
    А щось й на честь промінять.

    І можна прогнутися плідно,
    Замовивши вдале слівце.
    Ніколи не буде огидним
    Втратити власне лице.

    Колишучи одномоментно,
    То Бога, а то - Сатану,
    Плодити брехню іскрометно.
    Правду ховати в труну.

    Болото мішати з глиною
    В ролі невинної жертви.
    Якщо не став ти Людиною,
    То за життя був мертвим .

    Великому Богу молюся :
    "Дай силу достойно жити!"
    Хоч смерті я не боюся.
    Страшно Себе згубити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  3. Александр Колгатін - [ 2012.11.19 13:04 ]
    Осене
    Нова осене, дай мені сили.
    Я увірую, я любитиму
    У одежі любові і віри.
    Нова осене, дай мені сили.

    Ноче осене, ламіє сива,
    Листя тліє, твоє тіло тліє.
    Чи волати, чи далі воліти,
    Ноче осене, ламіє сива.

    Зосеніти мені, зосеніти.
    Руки-віти і небо, і вітер
    У одежі бажань і чекання
    Зосеніти мені, зосеніти.

    Ти забула усі заповіти,
    Ница осене, неміч убивча,
    Вогкий подих, імлою імліє.
    Ти забула усі заповіти.

    Мої спогади, сни і могили.
    У твоїй дощовій веремії,
    У одежі якої надії
    Мої спогади, сни і могили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (21)


  4. Відана Баганецька - [ 2012.11.16 20:03 ]
    Великий Луг
    Твої куряви стужавіли,
    горді коні твої німують.
    Випий трунку, випий, мій милий.

    Горди твої посірені, бавні.
    Листопадиш-огниш всує,
    соловею-розбійнику славний.

    Твої славні квасніють, гуснуть,
    гугнявішають сиві гуки
    ув озимих твоїх пустках.

    Випий зілля, брате, набілу,
    хай вертають лошиці на луки,
    хай глитають душу зболілу.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  5. Юлія Марищук - [ 2012.11.16 16:11 ]
    передзимове
    мороз цілує хризантеми
    тонкі шпилі здіймає іній
    і трави мов у діадемах
    стоять в холодній сивій піні

    земля втискає своє тіло
    в зимові крижані ворота
    з верби летить оскаженіло
    останнє листя тьмяно-жовте

    і топче ніби балерина
    пуантами по голих нервах
    і тенькає життя в судинах
    невідворотно й безперервно

    доба бреде до снігопадів
    мені ж до холоду байдуже -
    іде моя дитяча радість
    по взятих кригою калюжах


    16.11.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  6. Мирослав Артимович - [ 2012.11.15 19:44 ]
    На півдорозі
    …безжальна неміч тіла
    пульсує пучка духу
    а розум ціпеніє від химер
    одразу ж думка-спалах помутніла
    і чоловіка добиває скруха
    неначе й не живе а ще не вмер
    не погляд - поволока
    не бесіда - а шепіт
    обірваних і недоречних фраз…
    а ти куняєш поруч у пів-ока
    і ніч тобі вмостилася на плечі…
    і просиш мовчки: «Батьку, ще не час…»

    15.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (8)


  7. Олександр Менський - [ 2012.11.15 09:34 ]
    Зозуля
    Обіцяє безсмертя зозуля
    В поранково-святій тишині.
    Тільки б щастя іще не забула
    На додачу прислати мені.

    Як немає, зозуле, замовкни
    У чужому, як завше, гнізді,
    Бо навіщо безрадісні рОки?
    І безсмертя навіщо тоді?
    11.12р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  8. Світлана Луцкова - [ 2012.11.11 19:25 ]
    ***
    Знаю, хащі провин відпускають на світ одиниць.
    Їхні бранці подібні на душі завчасно померлих.
    Танцівниці дощу у зів'ялі долоні суниць
    Неохоче збирають розсипані поспіхом перли.

    Все до болю чуже: голослівні присяги дерев,
    Обіцянки птахів, що заламують крила картинно.
    Все до болю просте: я - ота, що у борг не бере.
    Це недоля така, безголоса моя половино:

    Із пасток утікати і знов потрапляти у них,
    Чи у зашморги слів, щоб тугішали узи некровні.
    Не вдається мені вкарбувати у свій акростих
    Красноперість осик і гнучкої лози красномовність.

    Передзахідна ватра згортає нерівні краї,
    Спопеляє поволі - по іскрі, по римі, по слову.
    Неохрещені вірші у сни потойбічні твої
    Долітаючи, гаснуть. А я намагаюся знову

    Пересилити осінь і листу плакучі рої,
    І присутність олжі у, здавалось, віднайденій ніші.
    Можна тишу озвучити, не осквернивши її,
    Та мовчання не вбити всесильними стрілами тиші.

    11 листопада 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (37)


  9. Юлька Гриценко - [ 2012.11.11 19:24 ]
    крит(ор)ичне
    Треба просто тебе зі сльозою пустити
    десь назовні, щоб далі не мучило.
    Із потоків словесно густих
    сотворити абзаци, а з них — підручник,
    для маленьких наївних і щирих,
    тих, що мріють кохати дужче.
    Я байдужості б їх навчила.

    Треба просто тебе у крові розчинити
    і спокійно п'ять днів на місяць
    кип'ятком (або майже) змивати.
    Не писати про втрачену дійсність,
    а натомість словесною ватою
    обтирати подряпані пальці,
    що ніяк не знайдуть собі місця -
    набирають черговий рапорт.

    Треба просто тебе натверезо прожити,
    не топити у чарці під ранок в суботу,
    щоб тобою думки не боліли
    в неділю.
    І писати про тебе доти,
    доки вистачить серцю слів,
    доки стане натхнення й чорнила,
    доки всі не закінчаться букви.

    Захотілось усе забути,
    праву руку поранила ручкою.
    І згадала - пишу ж бо лівою...


    11. 11. 2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (18)


  10. Устимко Яна - [ 2012.11.11 18:16 ]
    мальви
    він слухає село а я стою навшпиньки
    і спиною тулюсь до відголосу мальв
    до їхніх чорних мар до вибурілих паль
    таку тонку журу з них виточив скрипаль
    таку печаль пустив над мальвові обжинки

    а хустя на горі понадимало пір’я
    він слухає і йде а я за ним за ним
    його рука тонка як виснажений дим
    і куриться село суглинищем рудим
    і мальви мов хрести пливуть у надвечір'ї


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  11. Людмила Калиновська - [ 2012.11.11 17:54 ]
    ***
    …мені б твої печалі і думки
    ув осінь чисту, сонячну, блакитну,
    де ще не сплять, шепочуться рокити,
    прибілені повітрям срібляним...

    Мені б твої роки, і – шаленіть
    веселкою з дощу і з блискавиці!
    Болять мені не спогади, – очиці,
    що злі, як люде, ой, які ж бо злі…

    А осінь геть розтринькала тепло…
    Мене й тебе – нас порізно вгощала
    горнятком кави, що на двох одно,
    а нам його, згадай, було все мало…

    Й розмова, як мелодія без слів,
    мов яблука без листу в листопаді...
    Співає перший іній серенади
    на щоглах без вітрила й без вітрів…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (22)


  12. Александр Колгатін - [ 2012.11.11 14:26 ]
    Тихо
    Тихо-тихо.
    Отак
    Я вертаю видані за ніч
    Слова.

    Порух і вічність, порох і велич,
    Біле і зле.
    Небо омите і горе убите,
    Лихо і сміх.
    Берег і море, легіт і доля,
    Далеч і лет.

    І рубінова є зоря, і золоті зорі є,
    І гіацинтова тінь...

    Та нема тебе.
    Бо нема що казати тобі.

    Ти вище слів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (22)


  13. Олександр Менський - [ 2012.11.11 11:23 ]
    На річницю смерті батька...
    Не вистачає батькового слова,
    Його поради, дужого плеча.
    "Мені земля без тебе, батьку, гола".
    У сні сьогодні знову прокричав.

    Моя дорослість - замала утіха,
    В мені дитя не зникло ні на мить...
    І як тоді, сьогодні важко дихать,
    І згадка в серці болісно тремтить.
    11.11.12р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  14. Наталя Данилюк - [ 2012.11.11 09:40 ]
    У мами моєї...
    У мами моєї в городі
    замріяний бог
    приліг відпочити
    в пахучому свіжому сіні...
    І зблиски летять
    мерехтливо-серпнево-осінні
    між маминих буднів земних,
    між турбот і тривог.

    У мами моєї в саду
    заметіль хризантем
    тремтить, розполікана*
    в лагідно-сонячній зливі!
    І очі всміхаються мамині,
    добрі й щасливі,
    і в серці зоріє
    такий оксамитовий щем!..

    У мами моєї так солодко
    пахне в печІ-
    вогнем зацілована
    мліє рум'яна хлібина!..
    І я у кутку,
    ясноока, білява дитина,
    всміхаюся ніжно
    до теплих смачних калачів.

    У мами моєї намолені
    снять образИ
    і вишита хрестиком доля
    мого родоводу
    лягла на рушник, наче промені
    світлі на воду,
    немов на долоню Пречистої
    перла роси...

    У мами моєї таких
    розмаїтих казок,
    таких колискових у кУфері*
    в'язанка пишна!..
    І біля криниці
    зажурена мамина вишня
    у душу мені
    натрусила серпневих зірок...


    *Розполіканий(діалектне)-прополосканий.
    *Куфер(діалектне)-скриня.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (23)


  15. Андрій Басанець - [ 2012.11.09 22:23 ]
    Опівночі (з циклу "Жінка")
    Легка вода.
    І місяць над водою,
    теплом і цвіркунами молодий.
    І жінка йде –
    зі мною
    й не зі мною –
    опівночі купатись до води.

    Вона німа.
    І ніч уся німа.
    І світ увесь – омана, блуканина,
    де хмари плинуть і волосся плине
    по золотих серпневих килимах.

    І хтозна,
    як перемогти мені
    цю темряву,
    що світлом мироточить,
    цей плюскіт на осінній мілині,
    цю скойку сну,
    цю білу квітку ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (8)


  16. Устимко Яна - [ 2012.11.09 19:31 ]
    сум
    так багато свічок
    так багато свічок до води
    зазміїлася осінь у рінні обвітрені нори
    не ходи за водою
    облудні вогні не кради
    зачепися корінням за темну найглибшу покору

    хай розколеться небо
    розсиплеться мжею услід
    хай заб’ється в русалчиних вербах безпутна зозуля
    оживи її серце
    звільни з-під полуди на світ
    хай по черзі його потерчата до себе притулять


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  17. Олег Завадський - [ 2012.11.09 08:13 ]
    Літній вечір

    Збираю вишні у траві,
    А пальці плутаються в стеблах.
    Земля надвечір тепла-тепла,
    Аж думка суєтна затерпла
    І загорнулася в сувій.

    Кровить медвяно поміж губ,
    Тріскочуть голосно цикади,
    І бджоли юрмищем з левади,
    Як потаємний божий задум,
    Несуть у кошиках пергу.

    Під лопухом у буркуні
    Мурахи доять попелицю…
    Прості, здавалося, дрібниці,
    Але в зачумленій столиці
    Вони згадаються мені.

    Сідає сонце за межу,
    Щоб завтра знов почати коло.
    Звабливо пахне матіола,
    І сон ворушиться спроквола,
    Де я під зорями лежу.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (18)


  18. Юрій Лазірко - [ 2012.11.09 02:16 ]
    чорноокий Янь
    в три погибелі
    від загибелі
    траекторія
    течія
    невагомого
    невідомого
    чорноокого
    бога Янь

    мандруватиме
    світ лататиме
    слів не знатиме
    тільки з Інь
    визволятиме
    оголятиме
    аж до атома
    хвору тінь

    коріандрами
    мандри з мантрами
    материнками
    в місто тлі
    оминаючи
    розмурашену
    жандармерію
    на стеблі

    і здуваючись
    парасольками
    з розкульбаблених
    маківок
    розсіватиме
    долі дольками
    осушатиме
    росам крок

    утікатиме
    завмиратиме
    під метеликом
    бігла Інь
    покохаються
    квіт із квіткою
    поле висинить
    до колін

    фарби сходяться
    і розходяться
    незабудками
    й чебрецем
    вітром дихають
    вітер слухають
    тчуть зі спокою
    джерельце

    що дзюрчатиме
    світ не знатиме
    він занадто вже
    не в собі
    полем-полечком
    доля-долечка
    приземляється
    в серце
    бій

    7 Листопада, 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (15)


  19. Алекс Север - [ 2012.11.07 19:03 ]
    То як без них, панове, жити?
    Тебе кохаю до нестями,

    Це почуття не має меж,

    Жбурляє в жар воно місцями,

    Стискає груди, але все ж



    Душа співає і радіє -

    Нема у зиму вороття,

    Весна іде, вона вже діє

    Не лиш на одяг та взуття.



    Її серцева аритмія -

    Немовби допінг чи наркоз.

    Весна, хитрюга, розуміє:

    Вона - бажань апофеоз.



    Буває, все в очах тьмяніє,

    Не знаєш навіть, що робити.

    Хто не кохав - не мав надії,

    То як без них, панове, жити???

    2012р.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.19) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (28)


  20. Богдан Манюк - [ 2012.11.07 10:16 ]
    *****
    Відцуравшись
    пітьми сторожі,
    оприлюднивши
    ночі знак,
    не міняй аватарки,
    Боже, -
    місяць, зорі…
    Вже звично так…
    А коли небокраї
    шарфом,
    щоб зігріти
    земну печаль,
    повні жмені
    своїх метафор
    розсипай
    на крутий овал…
    Час поклониться
    римосхрестям
    і літотне
    світи
    сплете.
    Може, й відгуків
    не діждешся,
    а поезію…
    у святе.

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (36)


  21. Сусанна Барабанова - [ 2012.11.07 10:42 ]
    жінка
    жінка одного чоловіка
    жінка жінка
    одна прийшла як покликав
    друга втікла

    одна буде вірна до скону
    друга зрадить
    одна приховає стогін
    инша зранить

    жінка здає екзамен
    двійка двійка
    ходить по світу зиґзагами
    як крадійка
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (6)


  22. Роксолана Вірлан - [ 2012.11.07 00:28 ]
    Мрійте
    Люди, мрійте чисто і джерельно!-
    запилкуйте слово у зеніти.
    Мрійте кольорово!!!- то напевно
    мрія буде сонячно світити.
    Пропустіть уяву перед себе -
    не спішіть, не стоптуйте, бо сАме
    в диво-керамічних печах неба
    мрії випікаються роками!
    Виплітайте ті тонкі структури,
    слова вібросердям і думками-
    та не замуруйте у зажуру...
    І не доторкайте їх руками!
    Намалюйте виразні акценти
    і дарма, коли іще незбуті...
    Спроектуйте їх у епіцентри
    творчосил Божественної Суті!
    одпустіть іх у пташину зграю-
    Мрії люблять волю і простори!
    хай дари висотні не щезають!!!-
    бо без мрії світ - безводне море!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  23. Микола Гуцуляк - [ 2012.11.06 19:56 ]
    Марення сліпого Вітра
    Тримати за руку тебе так міцно, що аж до болю й ненависті, чуєш, болю й ненависті скрикне вальдшнеп, в пітьмі сльозами заллються верби, розтяті навпіл, – отак за руку тебе тримати, так міцно, так тремко.

    Усі прокльони старої відьми прослати шляхом – ні-ні, не нашим, а злого вепра, що вмів стріляти, коли був бравим, хоробрим кленом, – таким, як я був, допоки стрінув тебе, блаженну і окаянну.

    Так мало сонця мені без тебе, так мало ночі мені з тобою. Скажи, де корінь твойого чару, що зела барвні скропив росою і кличе, кличе когось до себе, кого – не знаю. О, де той хрест мій, із клена втятий?

    З ріки лунають пісні журливі – то кляті мавки сміються з горя мого до тебе, мого кохання, чи як то зветься... І ти вже – мавка, бо ти – несправжня, ти тільки марево сивих марень сліпого Вітра, що втратив силу...

    Не крекче вальдшнеп, не плачуть верби, не мчиться вепр, не тихнуть мавки. Лиш виє вітер, мов пес поночі, і я дивлюся у твої очі, і я тримаю тебе за руку, мов своє щастя, мов свою муку, що сипле щедро довкола чари...

    О, Вітре, зглянься, вже досить марень!

    05.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  24. Раїса Плотникова - [ 2012.11.04 22:54 ]
    Кажи, душа!

    Кажи, кажи… Я слухаю, душа!
    Такого не казали губи й руки.
    Ти простягни мені ледь чутні звуки,
    І, як дитя мале, мене втішай.
    Кажи, кажи… Я слухаю, душа!
    Про волю Божу говори тепер,
    Про жовті очі сонця і про тишу,
    І про пекучу серцевину вірша,
    Та тільки не кажи, що друг помер,
    І ти сама приходиш відтепер
    Сказати все до рани, до ганьби
    До стогону, до зойку, до нестями…
    Мовчи душа! Ти зараз поміж нами,
    Де туга прірви й мало так судьби…
    Хоча б на мить вернися з ним сюди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Тетяна Роса - [ 2012.11.04 13:22 ]
    Казка для тебе
    Десь отам, де у часі зникає минуле,
    літепло проводжає сузір’ями Лев.
    Рудохвостою білкою осінь майнула,
    закосичила сонячно крони дерев.

    Промінець під ногами у схованки грає,
    ловить шерех у листі чарун-килимів.
    Буркотун-лісовик усміхається навіть,
    споглядаючи гру з-під насуплених брів.

    Вже зозуля відкрила дверцята у вирій,
    і болотник махає рукою услід
    легкоперому, вірному звичаю виру,
    котрий віру у сонце несе за овид.

    Розчесали волосся смарагдове мавці
    охолодні вітри Зоряниці-зорі.
    Павутинки-білявки розкреслили навкіс
    витинанки хмарок і старі чагарі.

    Повітрулі кружляють із листям барвистим,
    а Мокоша пряде довгу нитку дощів.
    Одягнула калина червоне намисто,
    бо її падолист у танок запросив.

    Напівсонної мавки закрилися очі,
    нахилився над нею вчарований сон,
    та про зірочку білу їй тихо шепоче,
    і юги скрижаніло-блискучий полон.

    Оповідці немає кінця і початку,
    і казала казкарка одна, далебі,
    що коли у дорослості зняти краватку,
    у цій казці знайдеться місцинка й тобі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  26. Устимко Яна - [ 2012.11.03 21:17 ]
    падолист
    а листя корчиться і тане під ногами
    повітря збурює суїцидальний гамір
    а місто зрадник місто полігамне
    іде собі по трупах до мети

    так близько дзвони Юрської дзвіниці
    фотографічна чорна кам'яниця
    усе правдиве це мені не сниться
    і Львів як лев лишень із висоти

    осточортіли війни і снодійне
    коли тепло до крихти жовтень вийняв
    паранормально хочеться обіймів
    і непрощань осінньо-золотих


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  27. Тамара Ганенко - [ 2012.11.01 06:04 ]
    Купина
    Крилами торкнувшися рідної землі,
    відлітали зраночку в ірій журавлі.

    Ти їх лет, Мар“яночко, серцем зупини -
    хай візьмуть для милого
    гілку купини:

    Як неопалимої спалахнуть вогні,
    він згада вкраїнськії дідові пісні.

    Певний роду гордого, сильний над усе,
    він окови рабськії спрагло рознесе.

    І забута мовонька стиха, наяву
    материнським подихом доторкнеться вуст,

    щоб землі, як дівчині, прошептав: “Моя“,
    щоб твоє, Мар“яночко, вимовив ім“я.


    (Риючись зошитами й паперами, відкрила давнє видання альманаху “Вітрила-89“, де був опублікований цей мій юнацький вірш.
    Подумала, що зараз твір звучить, на жаль, не менш актуально. Тому й потратила час передрукувати...)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  28. В'ячеслав Романовський - [ 2012.10.30 12:00 ]
    І ТИША...
    І тиша лягає на землю осінню волого,
    І котиться степом, і тягнеться в далеч дорога.

    А в балці гайок зустріча у строкатій заплаві,
    Де сонячні бризки гостюють іще золотаві.

    Прозоро і світло. Та серця торкається смуток,
    Бо літо минуло, залишивши спогадів жмутик...

    30.Х.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (14)


  29. Наталя Данилюк - [ 2012.10.30 11:46 ]
    І ЯК ЦЕ ТИ ПОСМІВ?
    Насипав жовтень пригорщі листків
    В мої долоні,сонцем обігріті...
    І як це ти, скажи мені, посмів
    Для мене стати найдорожчим в світі?

    І не хапати жменями зірок,
    Не розсипати матові перлини,
    А просто бути лагідним, як шовк,
    Лягти на душу пухом тополиним...

    І не будити пережитих днів,
    Хіба ж важливо, що було до тебе?
    І як це ти, скажи мені, зумів
    Раптово розпогодити це небо?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (10)


  30. Тамара Ганенко - [ 2012.10.30 07:58 ]
    * * * Не стямилися
    Не стямилися,
    як то з нами сталось,
    чого сплели ми руки
    і коли

    сміявся березень
    невпенено і тало,
    i льодяні дощі
    зі стріх лили,

    шугали авта
    по крутій дорозі,
    рудого диму
    кільчились клуби,

    а щастя тихо
    при твоїм порозі
    цвіло собі
    барвінком голубим


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  31. Олена Савела - [ 2012.10.30 00:25 ]
    Ця кава смачніша за тисячі випитих кав

    Ця кава смачніша за тисячі випитих кав.
    Чи вам зрозуміти, як важко себе побороти.
    Лише янголятко шепоче мені: не лукав,
    Бо справа не в каві, а в тому, хто зараз навпроти.
    Це він заховав дві жаринки за брамою вій.
    Це він перегорне мене, як сторінку, ласкавий.
    Чому ж ти не скажеш мені, янголятко: не смій,
    Дивитись на нього й безбожно про каву лукавить.
    Брехати собі, що він просто знайомий і все,
    І все, що про нього говорять, мене не цікавить.
    Бо погляд ласкавий він все-таки іншій несе,
    В очах, таких схожих на зерна іспанської кави.
    29/10/2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (7)


  32. Устимко Яна - [ 2012.10.29 22:15 ]
    (р)еволюція
    про неї писали ранкові газети
    про неї гули вокзали
    вона карбувалась глибоким офсетом
    на листі міських азалій

    і крила спогорда її шелестіли
    для тисяч палких фанатів
    вважали за честь доступити до тіла
    або хоч дотично знати

    горталася слава як жоване чтиво
    і тиснула дужче й гірше
    і навіть чужинці несли їй поштиво
    букети весни та вірші

    і тінь її врешті настільки змаліла
    у світлі пихи і слави
    що просто відпала від царського тіла
    на богопідсудну лаву

    шкода її тому хто знався із тінню
    хто пера на крилах чистив
    дощить його погляд безмежно осінній
    отак уже літ за триста


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  33. Мирослав Артимович - [ 2012.10.29 19:17 ]
    ШЕПІТ ЛИСТЯ

    Ліс у шибку неба зазирає,
    оглядає кучері барвисті:
    «А колись я тішився розмаєм...»
    І леліє легіт барволистя, -

    а воно до пестощів охоче
    і не може всидіти на гіллі, -
    у польоті вільному шепоче:
    — Як ш-ш-ш-иряти мило у привіллі!

    Неймовірна тиш-ш-ша… Заніміло
    осягаю падолисту трепет
    і вбираю у єство зомліле
    листяної заметілі ш-ш-шепіт …


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (26)


  34. Олена Савела - [ 2012.10.27 19:48 ]
    Ти перегорнеш
    Ти перегорнеш цей аркуш медичної картки,
    Може знайдеш там діагноз «закохана в тебе».
    Мазать зеленкою збиті колінця не варто.
    Я прикладала шматочок вечірнього неба.
    Я голосила на місяць здичавіло-жовтий,
    Ніч, замовляла, як каву, холодну та чорну.
    Час відірве, наче пластир, болючий мій жовтень.
    Ранок зійде і, як аркуш, цей біль перегорне.
    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (7)


  35. Іван Потьомкін - [ 2012.10.27 14:28 ]
    ...Буттям твоїм прохромлений увесь я

    Де батьківщина, де твоя, скажи.
    Якої син планети чи комети,
    Які твій лет міжсвітній має мети,
    Де перед мандрами давніш ти жив?
    Богдан Ігор Антонич «Метеор»

    Не застують мені Юдейські гори,
    Ні мінарети аж до піднебесся,
    Бо ти в моєму серці, Україно,
    Буттям твоїм прохромлений увесь я.
    У такт і радощам, і клопотам твоїм
    Воно вистукує ще й думу потаємну,
    Прадавню думу на любов взаємну:
    Бодай відсотком стать для тебе,
    Бо ж на всі сто віддавна ти для мене.
    .


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (6)


  36. Оксана Суховій - [ 2012.10.26 22:51 ]
    Едіп
    Пощезли дні – базальтові колоси,
    Побив мороз черлену воронь кіс,
    іде у вражу осінь доля боса
    по вутлім сліду мажевих коліс.
    Куди ж гостинець той? Куди ж бо битий?
    Які терни, захланні манівці
    віщатимеш, мій чулий ворожбите,
    по довгій лінії, що на руці?
    В сини б мені… Каправі повитухи
    тобі рекли такі страшні діла…
    Не слухай їх, лебедику, не слухай,
    Я пожила свого, ой, пожила…
    І ось тепер – така яса і стужа,
    така мана, що я – немов маля,
    немов рілля, одним тобою дужа,
    живу себе спочатку, од нуля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (6)


  37. Устимко Яна - [ 2012.10.26 21:23 ]
    пасадобль
    кармінні айстри Кармен зриває
    забути має себе Кармен
    над нею карма висить кривава
    у неї сотні чужих імен

    дотанцювала – кохати годі
    уста гарячі покуту п'ють
    колючі айстри росою сходять
    в імлі клекоче стоока лють

    тореро браво вперед тореро
    важкі завіси зірви на біс
    злітають долі сліпучі пера
    найвидатніші з твоїх містерій
    залиті криком обтятих кіс


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  38. Ірина Білінська - [ 2012.10.25 23:13 ]
    ОСІННЄ
    А знаєте,
    Я думала про Вас,
    В цій осені із вигорілим тілом…
    Як стрінемось у ній іще хоч раз,
    Пронизані Амуровими стрілами.

    Я подумки верталася туди,
    Де грають води,
    Пнуться в небо гори,
    Щоб не згубити сонячні сліди
    Того, хто серце поглядом підкорить...

    Я думала…
    Чи Ви ще досі там -
    У нашій казці, теплій, наче літо?
    Я вірила цим зливам і вітрам,
    І голосу, яким була зігріта.

    Я потайки молилася за Вас,
    І спогади були мені причастям.
    Щоб стрітися в цій осені ще раз,
    Цілую всі дерева у зап’ястя…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (39)


  39. Володимир Сірий - [ 2012.10.25 18:18 ]
    *-*-* / романс /
    Ваші коси, мов лісу осіннього дим
    Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
    Але досі так сумно, так сумно за ним,
    Аж проймає і душу, і тіло.

    Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
    Наче море на сонці безкрає.
    Одбриніли давно журавлів голоси,
    А у серці їх клич не змовкає.

    Ваші руки, мов сонячна тиха ріка
    Зігрівають, вигоюють смуток.
    Ви ласкава і ніжна, і добра така,
    Що незмога про Вас позабути.

    Я до лісу, я в небо, я долом піду
    На ту згублену стежку до раю,
    Де зустрів колись Вас гарну і молоду,
    Покохав і донині кохаю.


    24.10.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (38)


  40. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.25 14:08 ]
    Весь час у осені живу
    Весь час у осені
    живу...
    Учора був політ
    крізь тьму,
    Сьогодні сон, життя
    в кредит,
    На каву вибраний
    ліміт.
    У шафці зернятка
    із дна
    Збираю в сумнівах,
    однак...

    Моя чи осені
    вина,
    Що листя впало
    до вина,
    Накрило істини,
    провини,
    А шлях мій стелиться
    у зиму…

    Узимку сумнівів немає...
    Усе чекає...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (27)


  41. Лариса Лисенко - [ 2012.10.25 12:16 ]
    Я не Я (з Хуана Рамона Хіменеса)
    Я той
    що поруч, і кого не бачу,
    про кого іноді забуду.
    а іноді в думках відзначу.

    Він мовчазний коли я говорю,
    він просить ласки, я ж ненавистю горю,
    він там блукає де слідів моїх не знати,
    він буде на ногах, коли мені прийде пора вмирати

    http://www.los-poetas.com/d/juanr1.htm#YO NO SOY YO.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Прокоментувати:


  42. Ірина Білінська - [ 2012.10.25 11:27 ]
    БІЛИЙ ВАЛЬС
    Потанцюйте зі мною, пане.
    Я запрошую Вас до танцю!
    Мріє вечір, такий духмяний!
    Може, більше не буде шансів.

    Потанцюйте зі мною. Глибше
    небо диха над нами низько.
    Пригорніть, як тоді, у тиші…
    Ви ж так любите це дівчисько!

    Потанцюйте зі мною! Може,
    дощ мине і багряна осінь…
    Щось наспівує перехожим
    голос Ваш у моїм волоссі.

    Тихо. Осінь німує, пане, -
    не бажає нас відпускати.
    Потанцюйте зі мною. Ранок.
    Як не хочеться прокидатись…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (23)


  43. Ганна Осадко - [ 2012.10.24 21:07 ]
    поза кадром
    На цій зупинці автобус стоїть найдовше,
    У водія ранковий перекур і кава у пластиковому стаканчику,
    Гірка та розчинна, нібе осіннє згоріле листя.

    Небо щоранку інше, а люди майже ті самі,
    Упізнаю їх у натовпі,
    Вигадую для них імена та приватні історії,
    Вгадую їхні безсоння по ранніх зморшках,
    Читаю по ворушких губах їхні ранкові месиджі,
    Подумки одягаю в костюми середньовічні...

    Осені ж личать найбільше – середньовічні...

    Думаю –
    цей чоловік був би хорошим пекарем,
    І його жорстка борода була би припорошена борошном.
    Тітка з вустами, стиснутими у риску, -
    Не інакше, сестра-черниця,
    Що мерзне на ранок у порожній келії власного тіла.
    Розпашіла кремезна дівка,
    Студентка медучилища,
    Приміряє чіпець перекупки і кричить розкотистим голосом
    На ринковій площі: «Гле-е-е-ечики!!!»
    Хлопець із плеєром – юний збіднілий лицар,
    Золота – тільки у серці та під ногами...

    ...Лише одна жінка щоразу лишається поза кадром,
    Зайва і в цьому світі, і в тому, далекому –
    Молода макоцвітна двірничка із цілим виводком безхатніх собак –
    Вони говорять до неї, а вона – до них.
    Тільки й завжди – до них.

    Витнуті манікюрними ножничками силуети
    У Господній книзі пізньої осені...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (7)


  44. Юлія Вітер - [ 2012.10.24 19:56 ]
    на Вы
    Октябрь идёт на Вы*
    решительно и строго,
    и чьё-то «дорогóй» сменяется дорóгой.

    Он пленных не берёт,
    пускай рыдают-плачут,
    ведь это ничего для октября не значит.

    У войска октября
    валторны, трубы, горны,
    но шансы на успех, похоже, иллюзорны.

    Он сам – колосс на час
    по замыслу Природы,
    а мы ещё живём, какие наши годы.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (61)


  45. Наталя Данилюк - [ 2012.10.24 17:03 ]
    Так важко відвикаю...
    Як важко відвикаю я від тебе...
    Нестерпне жало ниє і пече.
    Ну, прихилися волошковим небом
    Мені хоч раз на стомлене плече!..

    Проникни в душу краплею розмаю,
    Духмяно-ніжно квітом завесній!..
    Так важко я від тебе відвикаю-
    Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.

    Згасає літа бабиного згадка
    Між павутинок росяно-крихких.
    Моїх надій розхитується кладка-
    Лиш би дістатись теплої руки...

    Лиш би вхопитись за краєчок неба,
    Торкнувшись пальцем білого крила!..
    Так важко відвикаю я від тебе,
    Від ніжності твоєї і тепла...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (5)


  46. Флора Генрик - [ 2012.10.23 22:53 ]
    Ніколи!!!
    Ніколи не кажи ніколи,
    Тебе це тихо поневолить:
    Ніколи? Як? Ні – ні? Чому?
    І вже ти істину просту
    Зав`яжеш у клубок питань.
    Отут не стань -
    Казав «ніколи».
    Не розкажу!
    Чому? «Ніколи!»
    Не покажу, не полюблю…
    А все: у впертості стою!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (8)


  47. Василь Світлий - [ 2012.10.23 20:33 ]
    Пізнє цвітіння
    Горе моє, лихо, гарбузовий цвіте,
    Розпустивсь у пору бабиного літа.
    Бабиного літа, на коротку днину
    Появивсь ти, друже, у лиху годину.
    Пелюстки на сонці тішаться як діти:
    Треба кожній миті у житті радіти.
    А навколо тебе світлі амплітуди
    І тобі байдуже, що там далі буде.
    Що там далі буде: тепло чи морози?
    Висіваєш вітру щирі свої сльози
    І бентежиш серця заскорублу тишу.
    Як це янголятко я тепер залишу.
    І такий ти пізній, що мені робити ?
    Попереду грізно вітер дме сердитий,
    Білі кучугури кличе за собою.
    Стану тобі, брате, теплою стіною.
    Хай мізерні шанси вдвох весну зустріти
    Та я біля тебе, гарбузовий цвіте.

    23.10.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (36)


  48. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.22 11:17 ]
    Не моя...
    Не моя вина -
    Не твоя вона.
    Від торкань струна
    Не звучить, німа…

    Розірву струну -перейду стерню!
    Принесу вогню!..

    Не моя вина,
    Що любов земна...
    Не твоя вина,
    Що мене нема.

    І струни нема, і стерні нема,
    У житті зима...

    2012.10.21.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  49. Іван Низовий - [ 2012.10.20 08:01 ]
    * * *
    Моя любове середзимна,
    На щастя ти чи на біду?

    Ще платонічна, не інтимна,
    Не легітимна до ладу;
    Ще нерозділена, нерівна
    Між нами:
    Я в таких літах
    Сивоморозних!
    Ти ж – царівна
    Волошкам в стигнучих житах!

    Мені так боляче з тобою,
    На самоті – ще болючіш:
    Завжди каленою стрілою
    Стримиш у серці
    І мовчиш
    Про все, що станеться,
    Що стало
    Трагічним вислідом в кінці…

    Мені лишилося так мало
    В степах топтати чебреці!

    Моя любове неповторна,
    Згорай в пекельному вогні…
    Вже чорна ніч непереборна
    Не розвидня і при вогні
    Мені, осміяному…
    Де вже
    Мені боротися –
    Либонь,
    З ошмать словесної одежі
    Вже не роздмухати вогонь
    Ліричний!

    О, моя любове –
    Моє світання вечорове…





    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (4)


  50. Іван Низовий - [ 2012.10.20 08:32 ]
    * * *
    Телефонуєш – мов із того світу…
    Я вже й забув про те, що ти – була,
    Що ти – цвіла в ту весну розмаїту,
    Цвіла для когось – виклично цвіла
    І безсоромно! Я ж у білій кроні
    Притулку не знаходив – був чужим;
    Лиш забілив той цвіт дочасно скроні
    І без любові літо я прожив;
    Та й осінь відпалала без любові,
    Та й душу вже вистуджує зима,
    І дні такі суцільно-вечорові,
    І просвітку ніякого нема…

    А в телефонній рурці – схлип і сльози, –
    Та й слів не треба… Крихітку жалю
    Для тебе ще знайду, хоча морози
    Давно вже вбили словоцвіт «люблю»;
    Знайду я співчуття твоїй печалі,
    Хоча моя печаль – твоя вина
    Досмертна… Проганяю все ж чимдалі
    Свою образу – зайва тут вона!
    Життя минуло: ми чужих чужіші,
    Та спогади нас в’яжуть вочевидь,
    І я пишу ці невеселі вірші,
    Мабуть же, не від нічого робить…


    2001


    Рейтинги: Народний 6.5 (6.53) | "Майстерень" 6.5 (5.79)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   159