ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Наталя Данилюк - [ 2012.11.11 09:40 ]
    У мами моєї...
    У мами моєї в городі
    замріяний бог
    приліг відпочити
    в пахучому свіжому сіні...
    І зблиски летять
    мерехтливо-серпнево-осінні
    між маминих буднів земних,
    між турбот і тривог.

    У мами моєї в саду
    заметіль хризантем
    тремтить, розполікана*
    в лагідно-сонячній зливі!
    І очі всміхаються мамині,
    добрі й щасливі,
    і в серці зоріє
    такий оксамитовий щем!..

    У мами моєї так солодко
    пахне в печІ-
    вогнем зацілована
    мліє рум'яна хлібина!..
    І я у кутку,
    ясноока, білява дитина,
    всміхаюся ніжно
    до теплих смачних калачів.

    У мами моєї намолені
    снять образИ
    і вишита хрестиком доля
    мого родоводу
    лягла на рушник, наче промені
    світлі на воду,
    немов на долоню Пречистої
    перла роси...

    У мами моєї таких
    розмаїтих казок,
    таких колискових у кУфері*
    в'язанка пишна!..
    І біля криниці
    зажурена мамина вишня
    у душу мені
    натрусила серпневих зірок...


    *Розполіканий(діалектне)-прополосканий.
    *Куфер(діалектне)-скриня.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (23)


  2. Андрій Басанець - [ 2012.11.09 22:23 ]
    Опівночі (з циклу "Жінка")
    Легка вода.
    І місяць над водою,
    теплом і цвіркунами молодий.
    І жінка йде –
    зі мною
    й не зі мною –
    опівночі купатись до води.

    Вона німа.
    І ніч уся німа.
    І світ увесь – омана, блуканина,
    де хмари плинуть і волосся плине
    по золотих серпневих килимах.

    І хтозна,
    як перемогти мені
    цю темряву,
    що світлом мироточить,
    цей плюскіт на осінній мілині,
    цю скойку сну,
    цю білу квітку ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (8)


  3. Устимко Яна - [ 2012.11.09 19:31 ]
    сум
    так багато свічок
    так багато свічок до води
    зазміїлася осінь у рінні обвітрені нори
    не ходи за водою
    облудні вогні не кради
    зачепися корінням за темну найглибшу покору

    хай розколеться небо
    розсиплеться мжею услід
    хай заб’ється в русалчиних вербах безпутна зозуля
    оживи її серце
    звільни з-під полуди на світ
    хай по черзі його потерчата до себе притулять


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  4. Олег Завадський - [ 2012.11.09 08:13 ]
    Літній вечір

    Збираю вишні у траві,
    А пальці плутаються в стеблах.
    Земля надвечір тепла-тепла,
    Аж думка суєтна затерпла
    І загорнулася в сувій.

    Кровить медвяно поміж губ,
    Тріскочуть голосно цикади,
    І бджоли юрмищем з левади,
    Як потаємний божий задум,
    Несуть у кошиках пергу.

    Під лопухом у буркуні
    Мурахи доять попелицю…
    Прості, здавалося, дрібниці,
    Але в зачумленій столиці
    Вони згадаються мені.

    Сідає сонце за межу,
    Щоб завтра знов почати коло.
    Звабливо пахне матіола,
    І сон ворушиться спроквола,
    Де я під зорями лежу.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (18)


  5. Юрій Лазірко - [ 2012.11.09 02:16 ]
    чорноокий Янь
    в три погибелі
    від загибелі
    траекторія
    течія
    невагомого
    невідомого
    чорноокого
    бога Янь

    мандруватиме
    світ лататиме
    слів не знатиме
    тільки з Інь
    визволятиме
    оголятиме
    аж до атома
    хвору тінь

    коріандрами
    мандри з мантрами
    материнками
    в місто тлі
    оминаючи
    розмурашену
    жандармерію
    на стеблі

    і здуваючись
    парасольками
    з розкульбаблених
    маківок
    розсіватиме
    долі дольками
    осушатиме
    росам крок

    утікатиме
    завмиратиме
    під метеликом
    бігла Інь
    покохаються
    квіт із квіткою
    поле висинить
    до колін

    фарби сходяться
    і розходяться
    незабудками
    й чебрецем
    вітром дихають
    вітер слухають
    тчуть зі спокою
    джерельце

    що дзюрчатиме
    світ не знатиме
    він занадто вже
    не в собі
    полем-полечком
    доля-долечка
    приземляється
    в серце
    бій

    7 Листопада, 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (15)


  6. Алекс Север - [ 2012.11.07 19:03 ]
    То як без них, панове, жити?
    Тебе кохаю до нестями,

    Це почуття не має меж,

    Жбурляє в жар воно місцями,

    Стискає груди, але все ж



    Душа співає і радіє -

    Нема у зиму вороття,

    Весна іде, вона вже діє

    Не лиш на одяг та взуття.



    Її серцева аритмія -

    Немовби допінг чи наркоз.

    Весна, хитрюга, розуміє:

    Вона - бажань апофеоз.



    Буває, все в очах тьмяніє,

    Не знаєш навіть, що робити.

    Хто не кохав - не мав надії,

    То як без них, панове, жити???

    2012р.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.19) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (28)


  7. Богдан Манюк - [ 2012.11.07 10:16 ]
    *****
    Відцуравшись
    пітьми сторожі,
    оприлюднивши
    ночі знак,
    не міняй аватарки,
    Боже, -
    місяць, зорі…
    Вже звично так…
    А коли небокраї
    шарфом,
    щоб зігріти
    земну печаль,
    повні жмені
    своїх метафор
    розсипай
    на крутий овал…
    Час поклониться
    римосхрестям
    і літотне
    світи
    сплете.
    Може, й відгуків
    не діждешся,
    а поезію…
    у святе.

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (36)


  8. Сусанна Барабанова - [ 2012.11.07 10:42 ]
    жінка
    жінка одного чоловіка
    жінка жінка
    одна прийшла як покликав
    друга втікла

    одна буде вірна до скону
    друга зрадить
    одна приховає стогін
    инша зранить

    жінка здає екзамен
    двійка двійка
    ходить по світу зиґзагами
    як крадійка
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (6)


  9. Роксолана Вірлан - [ 2012.11.07 00:28 ]
    Мрійте
    Люди, мрійте чисто і джерельно!-
    запилкуйте слово у зеніти.
    Мрійте кольорово!!!- то напевно
    мрія буде сонячно світити.
    Пропустіть уяву перед себе -
    не спішіть, не стоптуйте, бо сАме
    в диво-керамічних печах неба
    мрії випікаються роками!
    Виплітайте ті тонкі структури,
    слова вібросердям і думками-
    та не замуруйте у зажуру...
    І не доторкайте їх руками!
    Намалюйте виразні акценти
    і дарма, коли іще незбуті...
    Спроектуйте їх у епіцентри
    творчосил Божественної Суті!
    одпустіть іх у пташину зграю-
    Мрії люблять волю і простори!
    хай дари висотні не щезають!!!-
    бо без мрії світ - безводне море!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  10. Микола Гуцуляк - [ 2012.11.06 19:56 ]
    Марення сліпого Вітра
    Тримати за руку тебе так міцно, що аж до болю й ненависті, чуєш, болю й ненависті скрикне вальдшнеп, в пітьмі сльозами заллються верби, розтяті навпіл, – отак за руку тебе тримати, так міцно, так тремко.

    Усі прокльони старої відьми прослати шляхом – ні-ні, не нашим, а злого вепра, що вмів стріляти, коли був бравим, хоробрим кленом, – таким, як я був, допоки стрінув тебе, блаженну і окаянну.

    Так мало сонця мені без тебе, так мало ночі мені з тобою. Скажи, де корінь твойого чару, що зела барвні скропив росою і кличе, кличе когось до себе, кого – не знаю. О, де той хрест мій, із клена втятий?

    З ріки лунають пісні журливі – то кляті мавки сміються з горя мого до тебе, мого кохання, чи як то зветься... І ти вже – мавка, бо ти – несправжня, ти тільки марево сивих марень сліпого Вітра, що втратив силу...

    Не крекче вальдшнеп, не плачуть верби, не мчиться вепр, не тихнуть мавки. Лиш виє вітер, мов пес поночі, і я дивлюся у твої очі, і я тримаю тебе за руку, мов своє щастя, мов свою муку, що сипле щедро довкола чари...

    О, Вітре, зглянься, вже досить марень!

    05.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  11. Раїса Плотникова - [ 2012.11.04 22:54 ]
    Кажи, душа!

    Кажи, кажи… Я слухаю, душа!
    Такого не казали губи й руки.
    Ти простягни мені ледь чутні звуки,
    І, як дитя мале, мене втішай.
    Кажи, кажи… Я слухаю, душа!
    Про волю Божу говори тепер,
    Про жовті очі сонця і про тишу,
    І про пекучу серцевину вірша,
    Та тільки не кажи, що друг помер,
    І ти сама приходиш відтепер
    Сказати все до рани, до ганьби
    До стогону, до зойку, до нестями…
    Мовчи душа! Ти зараз поміж нами,
    Де туга прірви й мало так судьби…
    Хоча б на мить вернися з ним сюди!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Тетяна Роса - [ 2012.11.04 13:22 ]
    Казка для тебе
    Десь отам, де у часі зникає минуле,
    літепло проводжає сузір’ями Лев.
    Рудохвостою білкою осінь майнула,
    закосичила сонячно крони дерев.

    Промінець під ногами у схованки грає,
    ловить шерех у листі чарун-килимів.
    Буркотун-лісовик усміхається навіть,
    споглядаючи гру з-під насуплених брів.

    Вже зозуля відкрила дверцята у вирій,
    і болотник махає рукою услід
    легкоперому, вірному звичаю виру,
    котрий віру у сонце несе за овид.

    Розчесали волосся смарагдове мавці
    охолодні вітри Зоряниці-зорі.
    Павутинки-білявки розкреслили навкіс
    витинанки хмарок і старі чагарі.

    Повітрулі кружляють із листям барвистим,
    а Мокоша пряде довгу нитку дощів.
    Одягнула калина червоне намисто,
    бо її падолист у танок запросив.

    Напівсонної мавки закрилися очі,
    нахилився над нею вчарований сон,
    та про зірочку білу їй тихо шепоче,
    і юги скрижаніло-блискучий полон.

    Оповідці немає кінця і початку,
    і казала казкарка одна, далебі,
    що коли у дорослості зняти краватку,
    у цій казці знайдеться місцинка й тобі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  13. Устимко Яна - [ 2012.11.03 21:17 ]
    падолист
    а листя корчиться і тане під ногами
    повітря збурює суїцидальний гамір
    а місто зрадник місто полігамне
    іде собі по трупах до мети

    так близько дзвони Юрської дзвіниці
    фотографічна чорна кам'яниця
    усе правдиве це мені не сниться
    і Львів як лев лишень із висоти

    осточортіли війни і снодійне
    коли тепло до крихти жовтень вийняв
    паранормально хочеться обіймів
    і непрощань осінньо-золотих


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  14. Тамара Ганенко - [ 2012.11.01 06:04 ]
    Купина
    Крилами торкнувшися рідної землі,
    відлітали зраночку в ірій журавлі.

    Ти їх лет, Мар“яночко, серцем зупини -
    хай візьмуть для милого
    гілку купини:

    Як неопалимої спалахнуть вогні,
    він згада вкраїнськії дідові пісні.

    Певний роду гордого, сильний над усе,
    він окови рабськії спрагло рознесе.

    І забута мовонька стиха, наяву
    материнським подихом доторкнеться вуст,

    щоб землі, як дівчині, прошептав: “Моя“,
    щоб твоє, Мар“яночко, вимовив ім“я.


    (Риючись зошитами й паперами, відкрила давнє видання альманаху “Вітрила-89“, де був опублікований цей мій юнацький вірш.
    Подумала, що зараз твір звучить, на жаль, не менш актуально. Тому й потратила час передрукувати...)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  15. В'ячеслав Романовський - [ 2012.10.30 12:00 ]
    І ТИША...
    І тиша лягає на землю осінню волого,
    І котиться степом, і тягнеться в далеч дорога.

    А в балці гайок зустріча у строкатій заплаві,
    Де сонячні бризки гостюють іще золотаві.

    Прозоро і світло. Та серця торкається смуток,
    Бо літо минуло, залишивши спогадів жмутик...

    30.Х.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (14)


  16. Наталя Данилюк - [ 2012.10.30 11:46 ]
    І ЯК ЦЕ ТИ ПОСМІВ?
    Насипав жовтень пригорщі листків
    В мої долоні,сонцем обігріті...
    І як це ти, скажи мені, посмів
    Для мене стати найдорожчим в світі?

    І не хапати жменями зірок,
    Не розсипати матові перлини,
    А просто бути лагідним, як шовк,
    Лягти на душу пухом тополиним...

    І не будити пережитих днів,
    Хіба ж важливо, що було до тебе?
    І як це ти, скажи мені, зумів
    Раптово розпогодити це небо?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (10)


  17. Тамара Ганенко - [ 2012.10.30 07:58 ]
    * * * Не стямилися
    Не стямилися,
    як то з нами сталось,
    чого сплели ми руки
    і коли

    сміявся березень
    невпенено і тало,
    i льодяні дощі
    зі стріх лили,

    шугали авта
    по крутій дорозі,
    рудого диму
    кільчились клуби,

    а щастя тихо
    при твоїм порозі
    цвіло собі
    барвінком голубим


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  18. Олена Савела - [ 2012.10.30 00:25 ]
    Ця кава смачніша за тисячі випитих кав

    Ця кава смачніша за тисячі випитих кав.
    Чи вам зрозуміти, як важко себе побороти.
    Лише янголятко шепоче мені: не лукав,
    Бо справа не в каві, а в тому, хто зараз навпроти.
    Це він заховав дві жаринки за брамою вій.
    Це він перегорне мене, як сторінку, ласкавий.
    Чому ж ти не скажеш мені, янголятко: не смій,
    Дивитись на нього й безбожно про каву лукавить.
    Брехати собі, що він просто знайомий і все,
    І все, що про нього говорять, мене не цікавить.
    Бо погляд ласкавий він все-таки іншій несе,
    В очах, таких схожих на зерна іспанської кави.
    29/10/2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (7)


  19. Устимко Яна - [ 2012.10.29 22:15 ]
    (р)еволюція
    про неї писали ранкові газети
    про неї гули вокзали
    вона карбувалась глибоким офсетом
    на листі міських азалій

    і крила спогорда її шелестіли
    для тисяч палких фанатів
    вважали за честь доступити до тіла
    або хоч дотично знати

    горталася слава як жоване чтиво
    і тиснула дужче й гірше
    і навіть чужинці несли їй поштиво
    букети весни та вірші

    і тінь її врешті настільки змаліла
    у світлі пихи і слави
    що просто відпала від царського тіла
    на богопідсудну лаву

    шкода її тому хто знався із тінню
    хто пера на крилах чистив
    дощить його погляд безмежно осінній
    отак уже літ за триста


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  20. Мирослав Артимович - [ 2012.10.29 19:17 ]
    ШЕПІТ ЛИСТЯ

    Ліс у шибку неба зазирає,
    оглядає кучері барвисті:
    «А колись я тішився розмаєм...»
    І леліє легіт барволистя, -

    а воно до пестощів охоче
    і не може всидіти на гіллі, -
    у польоті вільному шепоче:
    — Як ш-ш-ш-иряти мило у привіллі!

    Неймовірна тиш-ш-ша… Заніміло
    осягаю падолисту трепет
    і вбираю у єство зомліле
    листяної заметілі ш-ш-шепіт …


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (26)


  21. Олена Савела - [ 2012.10.27 19:48 ]
    Ти перегорнеш
    Ти перегорнеш цей аркуш медичної картки,
    Може знайдеш там діагноз «закохана в тебе».
    Мазать зеленкою збиті колінця не варто.
    Я прикладала шматочок вечірнього неба.
    Я голосила на місяць здичавіло-жовтий,
    Ніч, замовляла, як каву, холодну та чорну.
    Час відірве, наче пластир, болючий мій жовтень.
    Ранок зійде і, як аркуш, цей біль перегорне.
    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (7)


  22. Іван Потьомкін - [ 2012.10.27 14:28 ]
    ...Буттям твоїм прохромлений увесь я

    Де батьківщина, де твоя, скажи.
    Якої син планети чи комети,
    Які твій лет міжсвітній має мети,
    Де перед мандрами давніш ти жив?
    Богдан Ігор Антонич «Метеор»

    Не застують мені Юдейські гори,
    Ні мінарети аж до піднебесся,
    Бо ти в моєму серці, Україно,
    Буттям твоїм прохромлений увесь я.
    У такт і радощам, і клопотам твоїм
    Воно вистукує ще й думу потаємну,
    Прадавню думу на любов взаємну:
    Бодай відсотком стать для тебе,
    Бо ж на всі сто віддавна ти для мене.
    .


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (6)


  23. Оксана Суховій - [ 2012.10.26 22:51 ]
    Едіп
    Пощезли дні – базальтові колоси,
    Побив мороз черлену воронь кіс,
    іде у вражу осінь доля боса
    по вутлім сліду мажевих коліс.
    Куди ж гостинець той? Куди ж бо битий?
    Які терни, захланні манівці
    віщатимеш, мій чулий ворожбите,
    по довгій лінії, що на руці?
    В сини б мені… Каправі повитухи
    тобі рекли такі страшні діла…
    Не слухай їх, лебедику, не слухай,
    Я пожила свого, ой, пожила…
    І ось тепер – така яса і стужа,
    така мана, що я – немов маля,
    немов рілля, одним тобою дужа,
    живу себе спочатку, од нуля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (6)


  24. Устимко Яна - [ 2012.10.26 21:23 ]
    пасадобль
    кармінні айстри Кармен зриває
    забути має себе Кармен
    над нею карма висить кривава
    у неї сотні чужих імен

    дотанцювала – кохати годі
    уста гарячі покуту п'ють
    колючі айстри росою сходять
    в імлі клекоче стоока лють

    тореро браво вперед тореро
    важкі завіси зірви на біс
    злітають долі сліпучі пера
    найвидатніші з твоїх містерій
    залиті криком обтятих кіс


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  25. Ірина Білінська - [ 2012.10.25 23:13 ]
    ОСІННЄ
    А знаєте,
    Я думала про Вас,
    В цій осені із вигорілим тілом…
    Як стрінемось у ній іще хоч раз,
    Пронизані Амуровими стрілами.

    Я подумки верталася туди,
    Де грають води,
    Пнуться в небо гори,
    Щоб не згубити сонячні сліди
    Того, хто серце поглядом підкорить...

    Я думала…
    Чи Ви ще досі там -
    У нашій казці, теплій, наче літо?
    Я вірила цим зливам і вітрам,
    І голосу, яким була зігріта.

    Я потайки молилася за Вас,
    І спогади були мені причастям.
    Щоб стрітися в цій осені ще раз,
    Цілую всі дерева у зап’ястя…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (39)


  26. Володимир Сірий - [ 2012.10.25 18:18 ]
    *-*-* / романс /
    Ваші коси, мов лісу осіннього дим
    Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
    Але досі так сумно, так сумно за ним,
    Аж проймає і душу, і тіло.

    Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
    Наче море на сонці безкрає.
    Одбриніли давно журавлів голоси,
    А у серці їх клич не змовкає.

    Ваші руки, мов сонячна тиха ріка
    Зігрівають, вигоюють смуток.
    Ви ласкава і ніжна, і добра така,
    Що незмога про Вас позабути.

    Я до лісу, я в небо, я долом піду
    На ту згублену стежку до раю,
    Де зустрів колись Вас гарну і молоду,
    Покохав і донині кохаю.


    24.10.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (38)


  27. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.25 14:08 ]
    Весь час у осені живу
    Весь час у осені
    живу...
    Учора був політ
    крізь тьму,
    Сьогодні сон, життя
    в кредит,
    На каву вибраний
    ліміт.
    У шафці зернятка
    із дна
    Збираю в сумнівах,
    однак...

    Моя чи осені
    вина,
    Що листя впало
    до вина,
    Накрило істини,
    провини,
    А шлях мій стелиться
    у зиму…

    Узимку сумнівів немає...
    Усе чекає...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (27)


  28. Лариса Лисенко - [ 2012.10.25 12:16 ]
    Я не Я (з Хуана Рамона Хіменеса)
    Я той
    що поруч, і кого не бачу,
    про кого іноді забуду.
    а іноді в думках відзначу.

    Він мовчазний коли я говорю,
    він просить ласки, я ж ненавистю горю,
    він там блукає де слідів моїх не знати,
    він буде на ногах, коли мені прийде пора вмирати

    http://www.los-poetas.com/d/juanr1.htm#YO NO SOY YO.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Прокоментувати:


  29. Ірина Білінська - [ 2012.10.25 11:27 ]
    БІЛИЙ ВАЛЬС
    Потанцюйте зі мною, пане.
    Я запрошую Вас до танцю!
    Мріє вечір, такий духмяний!
    Може, більше не буде шансів.

    Потанцюйте зі мною. Глибше
    небо диха над нами низько.
    Пригорніть, як тоді, у тиші…
    Ви ж так любите це дівчисько!

    Потанцюйте зі мною! Може,
    дощ мине і багряна осінь…
    Щось наспівує перехожим
    голос Ваш у моїм волоссі.

    Тихо. Осінь німує, пане, -
    не бажає нас відпускати.
    Потанцюйте зі мною. Ранок.
    Як не хочеться прокидатись…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (23)


  30. Ганна Осадко - [ 2012.10.24 21:07 ]
    поза кадром
    На цій зупинці автобус стоїть найдовше,
    У водія ранковий перекур і кава у пластиковому стаканчику,
    Гірка та розчинна, нібе осіннє згоріле листя.

    Небо щоранку інше, а люди майже ті самі,
    Упізнаю їх у натовпі,
    Вигадую для них імена та приватні історії,
    Вгадую їхні безсоння по ранніх зморшках,
    Читаю по ворушких губах їхні ранкові месиджі,
    Подумки одягаю в костюми середньовічні...

    Осені ж личать найбільше – середньовічні...

    Думаю –
    цей чоловік був би хорошим пекарем,
    І його жорстка борода була би припорошена борошном.
    Тітка з вустами, стиснутими у риску, -
    Не інакше, сестра-черниця,
    Що мерзне на ранок у порожній келії власного тіла.
    Розпашіла кремезна дівка,
    Студентка медучилища,
    Приміряє чіпець перекупки і кричить розкотистим голосом
    На ринковій площі: «Гле-е-е-ечики!!!»
    Хлопець із плеєром – юний збіднілий лицар,
    Золота – тільки у серці та під ногами...

    ...Лише одна жінка щоразу лишається поза кадром,
    Зайва і в цьому світі, і в тому, далекому –
    Молода макоцвітна двірничка із цілим виводком безхатніх собак –
    Вони говорять до неї, а вона – до них.
    Тільки й завжди – до них.

    Витнуті манікюрними ножничками силуети
    У Господній книзі пізньої осені...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (7)


  31. Юлія Вітер - [ 2012.10.24 19:56 ]
    на Вы
    Октябрь идёт на Вы*
    решительно и строго,
    и чьё-то «дорогóй» сменяется дорóгой.

    Он пленных не берёт,
    пускай рыдают-плачут,
    ведь это ничего для октября не значит.

    У войска октября
    валторны, трубы, горны,
    но шансы на успех, похоже, иллюзорны.

    Он сам – колосс на час
    по замыслу Природы,
    а мы ещё живём, какие наши годы.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (61)


  32. Наталя Данилюк - [ 2012.10.24 17:03 ]
    Так важко відвикаю...
    Як важко відвикаю я від тебе...
    Нестерпне жало ниє і пече.
    Ну, прихилися волошковим небом
    Мені хоч раз на стомлене плече!..

    Проникни в душу краплею розмаю,
    Духмяно-ніжно квітом завесній!..
    Так важко я від тебе відвикаю-
    Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.

    Згасає літа бабиного згадка
    Між павутинок росяно-крихких.
    Моїх надій розхитується кладка-
    Лиш би дістатись теплої руки...

    Лиш би вхопитись за краєчок неба,
    Торкнувшись пальцем білого крила!..
    Так важко відвикаю я від тебе,
    Від ніжності твоєї і тепла...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (5)


  33. Флора Генрик - [ 2012.10.23 22:53 ]
    Ніколи!!!
    Ніколи не кажи ніколи,
    Тебе це тихо поневолить:
    Ніколи? Як? Ні – ні? Чому?
    І вже ти істину просту
    Зав`яжеш у клубок питань.
    Отут не стань -
    Казав «ніколи».
    Не розкажу!
    Чому? «Ніколи!»
    Не покажу, не полюблю…
    А все: у впертості стою!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (8)


  34. Василь Світлий - [ 2012.10.23 20:33 ]
    Пізнє цвітіння
    Горе моє, лихо, гарбузовий цвіте,
    Розпустивсь у пору бабиного літа.
    Бабиного літа, на коротку днину
    Появивсь ти, друже, у лиху годину.
    Пелюстки на сонці тішаться як діти:
    Треба кожній миті у житті радіти.
    А навколо тебе світлі амплітуди
    І тобі байдуже, що там далі буде.
    Що там далі буде: тепло чи морози?
    Висіваєш вітру щирі свої сльози
    І бентежиш серця заскорублу тишу.
    Як це янголятко я тепер залишу.
    І такий ти пізній, що мені робити ?
    Попереду грізно вітер дме сердитий,
    Білі кучугури кличе за собою.
    Стану тобі, брате, теплою стіною.
    Хай мізерні шанси вдвох весну зустріти
    Та я біля тебе, гарбузовий цвіте.

    23.10.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (36)


  35. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.22 11:17 ]
    Не моя...
    Не моя вина -
    Не твоя вона.
    Від торкань струна
    Не звучить, німа…

    Розірву струну -перейду стерню!
    Принесу вогню!..

    Не моя вина,
    Що любов земна...
    Не твоя вина,
    Що мене нема.

    І струни нема, і стерні нема,
    У житті зима...

    2012.10.21.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  36. Іван Низовий - [ 2012.10.20 08:01 ]
    * * *
    Моя любове середзимна,
    На щастя ти чи на біду?

    Ще платонічна, не інтимна,
    Не легітимна до ладу;
    Ще нерозділена, нерівна
    Між нами:
    Я в таких літах
    Сивоморозних!
    Ти ж – царівна
    Волошкам в стигнучих житах!

    Мені так боляче з тобою,
    На самоті – ще болючіш:
    Завжди каленою стрілою
    Стримиш у серці
    І мовчиш
    Про все, що станеться,
    Що стало
    Трагічним вислідом в кінці…

    Мені лишилося так мало
    В степах топтати чебреці!

    Моя любове неповторна,
    Згорай в пекельному вогні…
    Вже чорна ніч непереборна
    Не розвидня і при вогні
    Мені, осміяному…
    Де вже
    Мені боротися –
    Либонь,
    З ошмать словесної одежі
    Вже не роздмухати вогонь
    Ліричний!

    О, моя любове –
    Моє світання вечорове…





    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (4)


  37. Іван Низовий - [ 2012.10.20 08:32 ]
    * * *
    Телефонуєш – мов із того світу…
    Я вже й забув про те, що ти – була,
    Що ти – цвіла в ту весну розмаїту,
    Цвіла для когось – виклично цвіла
    І безсоромно! Я ж у білій кроні
    Притулку не знаходив – був чужим;
    Лиш забілив той цвіт дочасно скроні
    І без любові літо я прожив;
    Та й осінь відпалала без любові,
    Та й душу вже вистуджує зима,
    І дні такі суцільно-вечорові,
    І просвітку ніякого нема…

    А в телефонній рурці – схлип і сльози, –
    Та й слів не треба… Крихітку жалю
    Для тебе ще знайду, хоча морози
    Давно вже вбили словоцвіт «люблю»;
    Знайду я співчуття твоїй печалі,
    Хоча моя печаль – твоя вина
    Досмертна… Проганяю все ж чимдалі
    Свою образу – зайва тут вона!
    Життя минуло: ми чужих чужіші,
    Та спогади нас в’яжуть вочевидь,
    І я пишу ці невеселі вірші,
    Мабуть же, не від нічого робить…


    2001


    Рейтинги: Народний 6.5 (6.53) | "Майстерень" 6.5 (5.79)
    Коментарі: (2)


  38. Іван Низовий - [ 2012.10.20 07:42 ]
    * * *

    Тайна жінки – всім тайнам тайна,
    Не розгадана ще ніким.
    Її чар золоте кайдання
    Носять з гордістю чоловіки.

    Вся із затишку і неспокою,
    Із узгоджень і протиріч:
    То засвітиться яснооко,
    То в очах її – темна ніч.

    Хто її отакою вигадав,
    В плоть зодяг і вдихнув життя?
    Хто й навіщо у серці вигойдав
    Незбагненно смутні чуття?

    Я дивлюсь, я тамую подих.
    Ось вуста… Ще вони мовчать.
    Тільки подив, нелюдський подив
    Закипає в її очах.

    Ось зіниці її кришталяться.
    В них – півсвіту в оздобі вій.
    Зараз станеться… Зараз станеться!..
    Я в тривозі. Я сам не свій…


    1971



    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (3)


  39. Юрій Лазірко - [ 2012.10.20 05:39 ]
    людинi iз лампадними очима
    1.
    людино
    із лампадними очима
    з обличчям
    із потрісканої глини
    знекровились
    давно уклінні трави
    згоріли
    неприборкані заграви
    а серце матері
    калини серцевина

    на віроломних воскресіннях
    палих
    дощів снігів і зір попутних
    підносить груди вдих
    за тих
    всесутніх
    хто вже посіявся
    в нетлінність
    у тишу карцерну
    впустив коріння
    набрався висі
    і затих оклично

    2.
    людино
    з поглядом у вічність
    у кожнім подиху
    незвичність
    перекликається зі страхом
    думки ідуть
    немов на плаху
    в устах переростають
    у словоблудну стаю

    неначе всілася земля
    твій видих заникає
    на почорнілих берегах
    де пеклом вийняті слова
    при брамах агонічних раю
    де вже немає
    бідолах-дзеркал
    що старяться
    із кожним днем
    та іритують

    а час працює
    без лекал
    де подається
    боронує
    та не лікує
    а лічить сам себе
    до шістдесят
    збивається
    і починає знову
    перебирати душі
    на місцях
    перекладати мову
    розчавленого всесвіту
    на вуличність судин
    благі його почини і суди
    пeрeганяє
    поетапно кров-обнову
    і виганяє кола із води
    повіками стинає
    барви кволі

    3.
    людино
    з костуром
    що застигає
    як сидиш
    в підгорлі
    що виявляється
    міцнішим
    за земне тяжіння
    і служить кроку
    замість флюгера й коріння
    він переносить неміч
    і невпинність болю
    доступного приреченим
    та впертим
    хто бореться
    за кожну мить
    коли зболить
    її посестра

    4.
    людино
    чиста
    ненебесна
    перед обличчям смерті
    людино
    вибілена криком
    церков безхрестих
    чайок безморих
    кому нести
    ти залишаєш небо хворе
    до видноколу
    з пекельним колом
    де край згорає
    і окриляє
    вітрам дорогу
    та наповняє
    поштовх серця
    жертовним стиском
    до знемоги

    5.
    людино
    із лампадними очима
    а як тобі
    у Бога

    близько

    19 Жовтня 2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (32)


  40. Ондо Линдэ - [ 2012.10.19 23:19 ]
    чтд
    и крикнешь ты в огонь во тьму врагу врачу
    что живы мы а если нет я прокричу
    не ты в огонь не ты во тьму но я в ноябрь
    нас не разъять на инь и янь на ид и яд
    и живы мы и оба мы живем во мне

    но ты солжешь
    и я солгу
    и эха нет


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (7)


  41. Тамара Ганенко - [ 2012.10.19 22:15 ]
    Яблуні
    Закурівся бузок біля кручі,
    Ніч зайшлася плачем золотим,
    Пахнуть яблуні густо-жагуче,
    Біло котиться місячний дим.

    Сумовито-протяжно за гаєм
    Щось виводить баян голосне.
    - Чи ти любиш, скажи, чи кохаєш? -
    Може, всоте питаєш мене.

    І чекаєш на відповідь ревно,
    Яблуневу хитнувши фату.
    Хата світить віконце даремно,
    Видивляється у темноту...



    1990


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  42. Ксенія Озерна - [ 2012.10.19 08:42 ]
    Навіяне...
    Шукали вирію
    і ми, і чорні крýки,
    а небо музику шукало -
    отам, де попіл бурштину
    і там, де крила,
    котрим
    ця суголось тепла
    німотно римами ятрила.

    І дощ, як клавіші
    вогню, слова, як струни.
    Згорало соло, ти і я,
    на повні груди...

    А падолист
    у сни укутує негоду.

    Твоя рука, фортепіано...
    Так необачно все було
    і так мінливо.
    Проте,
    без тебе й осінь
    не була б така красива...
    2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (18)


  43. Сергій П'ятаченко - [ 2012.10.17 22:54 ]
    Spiderman’s Blues
    я не знаю чи буде це схоже на блюз
    бо у мене там мінус де мав бути плюс

    бо струна випробовує пальці на міць
    бо я дика і люта гризота самиць

    і мене б оспівали жадан і бажан
    я людина павук я людина кажан

    я людина людина і це мій секрет
    я плету павутинно свій хижий інет

    пролітаючи повз ваших вікон нічних
    це не місяць це я заглядаю у них

    де коханці сплелись в позиційнім бою
    де самотні гойдають самотність свою

    де хлопчина вдивляється в темне вікно
    за яком невидиме і хиже воно

    реагує на рухи а може на звук
    мене звати червоний як твердить памук

    та на тому кінці найчорніша з самиць
    і струну випробовують пальці на міць

    рветься блюз бажанові приносять житан
    я людина памук я людина жадан

    7.12.08


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (5)


  44. Ольга Бражник - [ 2012.10.17 22:18 ]
    Кристалізація
    Як розгублені мрії похрустують під ногами,
    Із сентенцій ванільних – рожевий будинок Барбі...
    Посеред усіх раніше бачених моногамій
    Перед очі – гітарно-наметова святість бардів
    І дівчатка, що гострі на слово, м"які на дотик,
    Їм про це вже давно, не один і не раз казали.
    Не біда, навпаки, компліменти, вони ж – наркотик,
    Навіть вихованим на «Катрусинім кінозалі».
    І тоді вони підсідають і знову пишуть,
    І тоді їх читають, так – аж у вухах ляскіт,
    І тоді кристалізується сутність миші,
    Коли осьде три коти, два коти, раз кіт…

    17.10.12


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (7)


  45. Василь Кузан - [ 2012.10.15 23:40 ]
    Повернення
    Повернення висмоктує не менш
    Енергії, упевненості, сили,
    Аніж прощання. До умовних меж
    Звикати легко… Небо колесити,

    Себе привчивши до простих речей,
    Яких ніхто не хоче розуміти
    Отут, удома. А життя тече…
    А душу не нагодувати світом.

    Хоча… Таке пекуче слово «допоба…»,
    Немов «пробач». Приїхав… Поцілуймо
    Себе минулих. Та живе доба,
    Яка на серці випекла клеймо…

    Летів додому, щоб черпнути віри,
    А враження – мов зазирнув у прірву…

    13-15.10.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (27)


  46. Леля Далія - [ 2012.10.13 15:05 ]
    ВАКХА-ПАВУЧИХА
    — тихо

    з духа
    глухо
    руться струни дикі
    оповиті
    в одинокі
    жовтаві осені октави

    розпатлали
    розжумлили
    вої вогнище стожар
    із-за хмар
    дзвонар
    вигойдує гірчинкою вітриська
    низько
    сердоблизько
    опускає опій одурманених утопій
    зленоокій
    зависокій
    п’янкуватій ясновласій яворині
    по краплині

    в павутинні
    заполоч чадру чіпля чванливо

    диво
    розтрусило
    сиво-сиву сонну сутінь
    мерехтінь
    шепотінь
    півгріха медовухи в скруху
    завірюху-
    вередуху

    вакха-павучиха із осоння тче відчАй
    теплограй
    Рай...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Тамара Ганенко - [ 2012.10.12 05:00 ]
    На бистрині...
    Рятуй, хоча б надії подих
    Гойдни мені...
    Судома душу терпко зводить
    На бистрині

    Спасти не хочеш чи не можеш, -
    Ніхто не зна
    Русалка я... чи ласка божа...
    вина... весна...

    А вир нуртується затято
    Димить глибінь
    І потопаю я безтямно,
    Тону
    В тобі





    1992. 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  48. Ірина Білінська - [ 2012.10.11 23:08 ]
    НОСТАЛЬГІЯ
    Ностальгія приходить першою,
    А за нею он - осінь йде.
    Ми чужинської долі вершники,
    Свій розшукуємо Едем.

    І давно не рятує музика
    (якось, звикли іти в туман).
    Ніби діти малі вовтузимось -
    Ніде спокою нам нема.

    І зневірені, і розлючені
    Ми розігруєм свій спектакль.
    І безсилі такі, бо змучені
    Перегукуватись в світах.

    Але що, коли совість приспана?!
    Хто розбудить її? Спасе
    Від отих ностальгійних приступів?
    Хто поставить на кон усе?

    Чую, земле моя спустошена,
    Як болить тобі твій народ…
    Кров’ю власних дітей просочена,
    Чи діждешся своїх свобод?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  49. Валерій Хмельницький - [ 2012.10.11 13:32 ]
    Безнадія
    А вітер все віє,
    і віє, і віє,
    По небу летять,
    наче відьми, хмари,
    І черкають тушшю
    по віях повії,
    І дивляться в дзеркальце
    шмари, шмари.
    А хмари на небі
    чорні, чорні,
    А вітер сильніше
    все віє і віє,
    І чую, як голосно
    каркає ворон,
    А в душу вповзає
    сумна безнадія...
    Ховається в серці,
    тріпоче і мліє
    Така безнадія,
    Така безнадія…


    11.10.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (18) | "Софія Назарчук Жмут блискавиць - на згадку"


  50. Володимир Сірий - [ 2012.10.10 23:28 ]
    Серце осені
    У холодних росах терпне
    Нив – лугів єство безкрає.

    На стезю гарячу серпня
    Бурштинова мла ступає.

    Протирають шибу неба
    Журавлі прощальним клином.

    Безродинні в полі стебла
    Гнуть на вітрі темні спини.

    Вікові пустіють клени,
    Фарб зелених сила хляне.

    Прихиляється до мене
    Серце осені багряне.

    10.09.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (13)



  51. Сторінки: 1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   159