ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Іван Потьомкін - [ 2012.04.11 19:08 ]
    Пінгвіни в Єрусалимі
    Якже це так? Бути в Єрусалимі
    І на вулицях не бачити пінгвінів?
    Стоять вони ще зовсім молоденькі
    І ловлять не таксі, а тремпи.
    У чорних штанях , у сорочках зі снігу –
    Чом не пінгвіни? От тільки шляпи
    Та ще ціціти, та пейси,
    Наче козацькі оселедці...
    Воно і справді далеке од вбрання пінгвінів.
    Хто б оцих хасидів – учнів єшив
    Одразу визнав за своїх,-
    Так це пінгвіни з Антарктиди..




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  2. Устимко Яна - [ 2012.04.10 22:58 ]
    вам це не снилось
    він говорив говорив говорив говорив
    тріскали вбиті наявні уявні дзеркала
    зорі панічно урозсип з-під ніг утікали
    він говорив ніби камінь котився з гори

    важко на плечі сідали птахами слова
    перетискаючи горло оливним пагінням
    їхні контексти глушили реальність як гімни
    вам це не снилося
    це і не снилося вам

    це відбувалося поряд за димленим склом
    поряд із нею стояли і ви недолуго
    їй не були ні коханим ні братом ні другом
    дуже ймовірно насправді вас там не було


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  3. Іван Гентош - [ 2012.04.09 22:08 ]
    романс « Як же я без Вас... »
    Здавалось – той вогонь давно у серці згас,
    Ваш погляд – і воно забилось, як шалене!
    Ну як же я без Вас, ну як же я без Вас,
    Ну як же я без Вас, і як же Ви без мене?

    Знайомі стільки літ, а я хвилююсь знов,
    І голос хриплий став, і ноги ніби з вати.
    Не треба більш розмов, не треба більш розмов,
    Мені би вії ці лише поцілувати.

    І скільки намагавсь забути, що булό,
    І в пам’яті благав, та не виходить в мене.
    А може то любов, а може то любов,
    А може то любов, жагуча і шалена?

    Цей вихор почуттів, і сподівань, і мрій,
    Ці очі, ці вуста, ці поцілунки, квіти.
    Ти тáкож зрозумій, ти тáкож зрозумій,
    Шалене то життя хотіло нас навчити…

    Обличчям би пірнув у кучері оці,
    І подихом зігрів і ямочки і вії.
    І знов рука в руці, і знов рука в руці,
    І знов, як в перший раз, очей піднять не смію.

    А почуття п’янить, хвилює як вино,
    Я знав що спалахне, горітиме, не згасне.
    І дивне то життя, таке складне воно,
    Воно одне на двох, чарівне і прекрасне…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (55)


  4. Анна Вейн - [ 2012.04.08 21:53 ]
    Допоки не проріс чортополох...
    Ми знов на Ви, але ти мій навіки.
    Змиває дощ утомлені сліди...
    Помовчимо - не піднімай повіки.
    Цілюща тиша - ліки. Лиш не йди.

    Отак лишись у пам'яті - коханим.
    Дозволь ще мить подихати удвох,
    Допоки в серці не відкрились рани
    І не проріс гіркий чортополох.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (9)


  5. Вітер Ночі - [ 2012.04.07 23:58 ]
    Смієшся...

    Смієшся, бо цього не може бути.
    Тамуєш подих – дивні відчуття,
    І краплі божевільної отрути
    Вбира твоє сполохане життя.

    І справді є: ось тут – чарівна пісня,
    А тут – тепло і одкровення слів.
    І серцю враз так солодко і тісно
    В чаклунській круговерті відчуттів.

    Забула все, очима прикипіла, –
    Блаженна мить (я теж її любив).
    Навіщо янголу здалися крила,
    Якщо без крил ти маєш стільки див?

    І відкриваєш знов і знов таємне,
    Гріховне, те, що привидом зійшло.
    І врешті-решт знаходиш безіменне,
    А там нема нічого й не було.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (14)


  6. Оксана Пухонська - [ 2012.04.06 15:37 ]
    ***
    Знову пульс перехресть
    розгарячено й гостро так
    відбивається в ритмі столюдь…
    Зачерпнути у жмені самотності
    просто би
    і податись, де весен наллють.
    Запалити б півсвіту
    рожевим надобрієм,
    коли більше немає тьми,
    та й піти у минуле
    із сивими обрами,
    що такі ж як і ми й не ми…
    Тільки надто багато себе для самотності,
    коли з веснами ще на «Ви».
    В цьому світі шаленому
    ми таки гостями
    і на йоту не відбули…
    Важкі ритми доріг
    розгарячено й гостро так
    відіб’ють мій вчорашній день,
    я – твоє заперечення,
    Часе і Просторе,
    що у завтра своє гряде.



    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  7. Махайло Епатюк - [ 2012.04.05 21:40 ]
    МИ = ВІКТОР ІІ
    Узаконим це в момент,
    Ми - Ренат із Вітьою -
    Той не буде президент,
    Хто тюрми не звідає.

    Хто відсидів - той нам брат,
    Беремо в команду ми!
    Вже донецький каганат
    Обклада всіх матами.

    Тільки правлячих братків
    Одна думка муляє:
    В президенти знов іти
    Буде шанс у Юлії!

    5.04.2012 р.

    КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо По


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  8. Уляна Дудок - [ 2012.04.04 21:17 ]
    Ворожба
    Ви випали мені у ворожбі
    а може просто доля необачна
    вечірня кава з присмаком коньячним
    і очі неможливо голубі
    немов прожилка що тремтить на скроні
    королю Ви чужий занадто мій
    казенний дім з верандою для мрій
    о я прошу минайте відсьогодні
    замовкнуть пересуди для забав
    мене забудьте краще будьте з нею
    стеблинкою стежинкою зорею
    до Вас прив’язана моя судьба
    очей блакитна повінь топить знову
    непогамовним вечором сп’янілим
    душа не заживає так як тіло
    ця ворожба була невипадкова



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (18)


  9. Осока Сергій - [ 2012.04.04 12:51 ]
    * * * *
    ти бачила як затихає сад
    ти бачила як туманіє сад
    ти бачила як умліває сад
    як він до тебе простягає тіло
    у тім саду ти теж була як сад
    у тім саду ти дихала як сад
    ти там дощем вигойдувала сад
    і гілкою вишневою тремтіла

    а я там був сокирою в саду
    я темнотою був у тім саду
    тобою мабуть був у тім саду
    бо я на мить побачив у несилі
    як ти тремтиш і гаснеш на виду
    чолом по брови в темряву руду
    й немов лошицю я тебе веду
    і губи твої терпнуть у вудилах

    та тільки ти світилась не мені
    і в сутінки котилась не мені
    і роздягалась мабуть не мені
    на видноті при березі і людях
    кому ж то ти послалась на стерні
    із ким же ти купалась на стерні
    і нащо ж ну навіщо на стерні
    полегко полягла комусь на груди

    та тільки не прощав осінній сад
    пручався і кричав осінній сад
    гострив дощі курний осінній сад
    де ти всю ніч невірною ходила
    куди ж тепер пішла твоя краса
    скажи кохана де твоя краса
    чого так важко дихає коса
    і в землю кров стікає крізь вудила

    2012.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.62) | "Майстерень" 5.75 (5.63)
    Коментарі: (21)


  10. Наталя Чепурко - [ 2012.04.02 22:25 ]
    Я...просто...
    Я не наказана презреньем,
    И не одарена любовью-
    Я- лишь одно из многих звеньев,
    Которым ты сказал:"I love you".
    Хотя, я думаю иначе:
    Я- просто "биостимулятор",
    Я- просто трудная задача,
    Я для тебя- сравнений фактор!
    Пусть будет так!(что мне за дело),
    Ведь, я покоя не хотела!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (3)


  11. Наталя Чепурко - [ 2012.04.02 22:38 ]
    Роковая ночь.
    Хмельная паутинка
    Запуталась в листве,
    Здесь каждая травинка
    Напомнит о тебе...
    Знакомою дорожкой
    Иду в полночной тьме:
    Ты подожди немножко,
    Не жалуйся луне.
    Твой поцелуйчик-призрак:
    Коснулся и изчез...
    В неоновых сюрпризах
    Мы обрекаем честь...
    В космические дали
    Уносится душа...
    (Мне не найти сандалии)-
    Ах! Ночка хороша!
    Запомнится надолго
    Ее туманный взор:
    И томная тревога,
    И травяной "шатер"!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  12. Володимир Назарук - [ 2012.04.02 21:35 ]
    Інтер'єр або На щастя
    Годинника стрілка
    Пульсує: "Тік-так...".
    Розбилась тарілка.
    Наляканий птах
    Злітає у небо.
    Квартира... Книжки...
    Знесилена Феба,
    У стані важкім,
    Тяжіє до списа,
    Як дим до вогню,
    Як квітка нарцису
    До слова: "Люблю".


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  13. Люба Світанок - [ 2012.04.02 14:22 ]
    Розлука
    Мов Сонце і Місяць – такі ми далекі…
    Зустрітись не можемо, як і вони.
    Вже стільки разів прилітали лелеки,
    Несли на крилятах цвітіння весни.
    Та сонце не нашій любові світило,
    Не нас зігрівало промінням своїм.
    А пустка і темрява душу гнітили,
    Це доля – коханням не стати твоїм.
    Між нами розлука – й немає рятунку.
    Чи буде єднання двох наших доріг?
    О, як я жадаю твого поцілунку,
    Благаю у місяця, щоб допоміг.
    Щоб сяйва нахлюпав у амфору ночі
    І стежку до серця твого показав –
    Так мрію побачити лагідні очі,
    Так хочу, щоб ти голос мій упізнав.
    Я буду без страху іти, без упину
    Крізь вічні тумани нічних сновидінь.
    Немов біла птаха до тебе прилину,
    Хоча би змінилося сто поколінь.
    Ти тільки чекай мене, жди на світанні.
    Явлюся із променем першим ясним,
    Розсіється морок і щезнуть страждання –
    Кохання розквітне вінком неземним.
    Впаду я в обійми твої довгождані
    Й подумаю щемно: «Нарешті я з ним…»




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  14. Ігор Калиниченко - [ 2012.04.02 12:47 ]
    Подаруй мені весну, кохана
    В синім небі зоря полум'яна
    Розливає чарівний вогонь.
    Подаруй мені весну, Кохана,
    Наче посмішку серця свого.

    Золотава струна солов'їна
    Колихає бузкові кущі.
    Подаруй мені весну, Єдина,
    Наче подих своєї душі.

    Тихо падає цвіт в зелен-трави,
    Линуть пахощі в сяйві дібров.
    Подаруй мені весну, Ласкава,
    Наче світлу і щиру любов.

    Шепчуть губи: "Тетяна, Тетяна",
    Тонуть очі у клекоті мрій.
    Подаруй мені весну, Кохана,
    Будь, як пісня, у долі моїй!

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.67) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  15. Осока Сергій - [ 2012.04.02 01:25 ]
    * * * *
    ми мовчимо і бачимо немов
    зима а трави наче й не зимові
    стоять губами в тому табунові
    в якому й ми по губи стоїмо

    і наша фіра їде по ночах
    неначе човен а в човні неначе
    то ти чогось смієшся ніби плачеш
    то черкається човен об печаль

    чи то до скронь тече твоє пасмо
    чи в голий степ стікаються ковили
    тим часом фіра їде проз могили
    в яких ми теж по губи стоїмо

    бо це табун бо ми йому пливем
    а може то з туману нам здалося
    що ми пливем щасливі й безголосі
    що плачемо неначе сміємося
    й не знаємо де мертве де живе


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.62) | "Майстерень" 5.75 (5.63)
    Коментарі: (10)


  16. Ірина Швед - [ 2012.04.01 22:29 ]
    На каштановій вулиці
    На лавах старих, на каштановій вулиці
    Йдуть у вирій газети прожитих життів.
    Тут старенький дідусь до кота свого тулиться,
    Сірохвостий його ж - зрозуміти зумів!

    Обнялись, щоб зігрітись. А в листі опалому,
    Наче з риби луски, ніби з печі коржів,
    Із життя дідуся - кінофільму посталому,
    Як любилось-жилось, як зігріти умів.

    І здавалося б все. І здавалося б все повернути.
    І спалити із листям всі печалі його і жалі.
    Тільки час невблаганний -
    платівку життя його крутить.
    Та ніхто не прослухає більше ніколи її.
    По алеї Шевченка, по каштановій вулиці.
    Йшов старенький двірник, ніс мітлу і кота.
    У очах його сивих вечір осінній щулився,
    Й листопадом услід опадали за ними літа.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  17. Петро Скоропис - [ 2012.03.30 16:40 ]
    І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Ніколи не буде запізно вийти з домівки на
    вулицю, де оглядини навмання
    заспокоюють око під’їздами, худорбою
    голих дерев, блиском калюж, ходою.
    На пустій голові бриз коливне ботву,
    і вулиця віддалік звужується в букву "У",
    як лице в підборідді, і пся причинна
    вилітає зі підворіття, що зібгана папірчина.
    Вулиця. У деяких зі споруд
    показні вітрини, повні полиці;
    і, що ліпші, то тішишся, що здоровий глузд
    не лишив тебе з ними наодинці.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (4)


  18. Осока Сергій - [ 2012.03.30 15:45 ]
    З Арсєнія Тарковского. * * * *
    Це снилося мені. І сниться ще мені.
    І все оце колись не раз мені насниться,
    Повториться усе, все втілиться, здійсниться,
    І вам насниться все, що бачив я вві сні.

    Там, віддалік од нас, од світу віддалік
    там хвиля хвилі вслід іде у берег битись,
    Посеред хвилі птах, людина, і зірниця,
    І яв, і сни, і смерть – то хвиля хвилі вслід.

    Не хочу я числа: я був, і є, і буду,
    Життя – то чудо з див, тому на руки чуду
    Один, мов сирота, я сам себе кладу,
    Один, серед люстер – у відблисках і звуках,
    Поміж морів і міст, що світяться в чаду.
    І мати у сльозах бере дитя на руки.
    ____________________________________________

    Текст оригіналу:

    * * * *
    И это снилось мне, и это снится мне,
    И это мне еще когда-нибудь приснится,
    И повторится все, и все довоплотится,
    И вам приснится все, что видел я во сне.

    Там, в стороне от нас, от мира в стороне
    Волна идет послед волне о берег биться,
    А на волне звезда, и человек, и птица,
    И явь, и сны, и смерть - волна вослед волне.

    Не надо мне числа: я был, и есмь, и буду,
    Жизнь - чудо из чудес, и на колени чуду
    Один, как сирота, я сам себя кладу,
    Один, среди зеркал - в ограде отражений
    Морей и городов, лучащихся в чаду.
    И мать в слезах берет ребенка на колени.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (15)


  19. Олександр Комаров - [ 2012.03.27 11:27 ]
    Роберт Л. Стівенсон. Вересовий ель
    Той смак питва старого
    Утрачений давно,
    Він був солодше меду
    Міцнішим за вино.
    Цвіт вересу варили
    Пили, затим у сні
    В своїх підземних житлах
    Лежали ночі й дні.

    Прийшов король шотландський,
    З ворожих ситий сліз,
    Здолав низеньких піктів,
    Погнав як диких кіз.
    Де верес цвів червоним
    І кожен тішив зір,
    Маленькими тілами
    Покриті схили гір.

    Вирує літо світом
    І верес знов зацвів,
    Про таїнство напою
    Ніхто не розповів.
    В ущелинах вузеньких,
    В могилах у траві
    Знавці того напою
    Лежали неживі.

    По прерії червоній
    Король скакав в сідлі,
    Кроншнепи розлітались,
    Роїлися джмелі.
    Лице сердито хмурив
    Безжалісний вожак,
    По вересу ходити
    Й не знати його смак

    Нарешті вірні слуги
    В норі між кажанів
    Знайшли двох хмелеварів
    Хто вижити зумів.
    Останні хто лишився
    Із карликів-родин -
    Змарнілий сивий батько
    І ще безвусий син.

    Король сидів високо
    У бойовім сідлі,
    А карлики смагляві
    Стояли на землі.
    - За таїнство напою -
    Король промовив сам,
    - Життя вам подарую
    Нікчемним хробакам.

    До батька син тулився,
    Глядів, то вверх, то вниз,
    І пух його волосся
    Куйовдив легкий бриз.
    Тут старець обізвався
    - Могутній мій король,
    Сказати наодинці
    Слова тобі дозволь.

    Життя старі цінують
    Їм совість чисто крам
    Секрет питва старого
    Я з радістю продам.
    Здавався тонкий голос
    Цвірчанням горобця -
    Лиш син мене тривожить
    Страшусь його лиця.

    Ціну життя не знають
    Хто зветься молодим
    І торгувати совість
    Ніяко перед ним.
    Схопи його королю
    І кинь в безодню вод.
    Я видам таємницю
    Яку беріг народ.

    Зв’язали батогами
    Від шиї і до п’ят,
    І кинули у море
    Дитя людей-малят.
    В ревучому прибої
    Маленький хлопчик зник,
    А над водою довго
    Лунав старечий крик.

    - Повірите, чужинці,
    Від сина ждав біди,
    Не покладусь на стійкість
    Тих хто без бороди.
    Тортур сам не страшуся,
    Тепер зі мною вмре
    Моя священна тайна,
    Мій елевий секрет.

    26.03.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" 5.5 (5.12)
    Коментарі: (21)


  20. Уляна Дудок - [ 2012.03.26 20:26 ]
    Доля
    Зростом така невеличка
    дівчинка-запальничка:
    ягідка соковита
    до_мі_соль мого літа
    сонячна намистинка
    непосидюча пружинка!
    Горнеться, наче киця
    смокче натхненно цицю
    в білій-білесенькій льолі
    …моя донечка…
    моя до_ля.


    (2012)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (17)


  21. Володимир Сірий - [ 2012.03.24 09:46 ]
    Світанок
    Світанок пальця умочив
    У сонний став,
    Рожевим колом ідучи
    Убрід і вплав.

    На хвилях радісних надій
    Блищить рубін,
    Махають верби молоді
    Їм навздогін.

    Знімає тиша з пліч імлу, -
    Веселий гам
    Розлогим колом по селу
    І тут, і там.


    24.03.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (17)


  22. Петрів Батіг - [ 2012.03.22 02:02 ]
    Петрів батіг
    там де коні ох коні лиш коні і степ
    там де зроду трави ох трави не косили
    там по серце убрід синя квітка цвіте
    за імлою за сном за ковилом

    їй би в небо навскіс їй би в море убрід
    їй би степом і вітром ох вітром гривастим
    прокотитись пролитись прожити пропасти
    та й прибитися ох до зорі на поріг

    їй по груди цей світ а мені а мені
    а мені аж по серце гіркавим пагінням
    проросло і вгинає аж аж до стерні
    розімліло розтанно розтінно

    тільки вітер нехай тільки осінь і синь
    тільки б кінь аж по серце в траві попелистій
    і щоб жовтень ще трохи цих піль не скосив
    поки випасуть коні ковили імлисті


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  23. Хуан Марі - [ 2012.03.21 18:39 ]
    Четыре шага назад
    1
    Погасла синяя звезда,
    Звезда любви, тоски и муки.
    Насильно скомканные звуки
    Уносит стылая вода.
    Аллеи голые стоят,
    И дни – мгновения короче.
    Зато удушливые ночи
    Таят бессонниц горький яд.

    И до утра, и до утра
    Слезятся окна слабым светом.
    Почти взахлёб шуршит об этом
    Сухая музыка пера.
    На изумлённые листы
    Ложится реквием разлуки,
    А мне, в протянутые руки,
    Обломок гулкой пустоты.

    Вот дом, в котором кто-то жил,
    Под знаком длительной кончины,
    Вот фотография мужчины,
    Всего за пропасть ото лжи.
    Его здесь помнят два стола,
    Кровать, картины, стул в прихожей
    И оглянувшийся прохожий
    В прямоугольнике стекла.
    А он глядит со дна листа
    На влажный мрак остывших спален,
    Печален, тих, сентиментален –
    Погасла синяя звезда.


    2
    Не разбит ли случайно разлуки венец?
    Беспокойной тоски обрывается пряжа.
    В это позднее счастье не верится даже
    И не хочется думать, что это конец.

    Мы увидимся там же – в опавшем саду.
    Ты такая родная, такая чужая,
    Что и сердце замрёт, безвозвратно лишая,
    Этих сладких минут, сочинённых в бреду.

    Очень просто всё будет.
    Но даже потом
    Я уже ни за что не свяжу воедино
    Отрешенность деревьев и ливня гардины,
    И беседку с намокшим бездомным котом.


    3
    Вот и всё.
    О тебе мне напомнят
    Склепы парков, скамейки и дождь,
    Беспорядок неубранных комнат,
    Фотоснимки – а ты не придёшь.

    Вот и всё.
    А за окнами осень
    Ржавым пламенем выжгла сады.
    Ветер-сыч над макушками сосен
    Гонит к северу тучи-цветы.

    Вот и всё.
    И прошу я лишь малость:
    Чтобы в дни, когда жизнь – на закат,
    Не пришла запоздалая жалость
    К тем глазам, что со снимков глядят.

    Вот и всё.


    4
    А я не стану
    Помнить и звонить.
    А я устану –
    Оборвалась нить.
    Мне этот голос –
    Летом – холода.
    Созреет колос,
    Скатится звезда.
    И станет пусто
    В доме и в саду.
    Засохнет куст, и
    Места не найду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (25)


  24. Осока Сергій - [ 2012.03.21 14:24 ]
    З Алєксандра Блока. * * * *
    Білий кінь ледь ступає в утомі своїй,
    Там де бриж неосяжна лягла.
    Хай же схима болотна дає супокій,
    І ночівлю – зелена імла!

    Смуга стрічки Твоєї мій зір червонить,
    Змійовик по ногах мене б’є.
    Голоси величають з гірської луни
    Золоте повечір’я Твоє.

    З неживим нареченим сховалася Ти,
    З душогубом, що землю палив.
    Крізь ялини Твій промінь прощальний летить,
    Мерехтить твоя тиша з полів.

    Я з тобою – навік, не залишу повік,
    І осінню свободу віддам,
    Де дрімає вода серед темних ровів,
    Закриваючи браму шаленим ключам.

    О, Володарко днів! Яра стрічка твоя
    Оповила небес лазурове вікно.
    Впізнаю Твою ніжність, Другине моя -
    Осяянних боліт давнино.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (7)


  25. Володимир Назарук - [ 2012.03.18 19:49 ]
    Viva La Vita
    Збігають краплини по скронях -
    Весняного неба сльозинки.
    Зелена в руках парасоля
    І жовтоквітучі стежинки -
    Одвічні. Відносять на крилах,
    Як біломолочні лелеки,
    Надії на світлих вітрилах
    У Всесвіт безмежно далекий.
    Тульпанів червоні корони
    Під кронами лип виглядають,
    Бджолині сімейства-вагони,
    Як потяг дзвінкий пролітають.
    За лісом пружніють джерела -
    Прозорі, потужні фонтани.
    Зозулина пісня весела
    Віддала зимі чемодани.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Костянтин Мордатенко - [ 2012.03.17 08:05 ]
    :
    Шлях Молочний в небі, як запішва;
    між зірками точні рими мотляються.
    … і пожалкував поет, що вірша
    написав – і кинув зшиток в полум’я…

    Наче піаніно, у Карпатах
    розійшлись чорниці; ноти – єзвіро…
    Сто і п’ятдесят день прибувала
    літерами в зошити поезія…

    Місяць розваривсь, мов гардибурка.
    Згадують по ділу Бога інколи…
    Стукається в сни мої голубка,
    а в дзюбку у неї вірш оливковий…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  27. Леся Геник - [ 2012.03.16 18:21 ]
    ***
    ...І кожен світ примірює на себе,
    І фастриґує вдавано з боків
    На протязі невпинності років...
    І посилає прес-релізи в небо:
    Мовляв, ця мірка - врешті акурат!
    А виявляється: що врізане - то факт,
    Та лиш не в лінію, і зрештою - не мірка:
    Шмат полотна, а збоку - просто дірка!
    (15.03.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4)


  28. Дарія Мосягіна - [ 2012.03.15 21:21 ]
    Весна
    Місто спить горілиць, оголивши натягнуту сітку
    Асфальтованих вен і вузьких капілярів-стежок.
    На вишневім крилі невагомих тонких пелюсток
    Відлітає удаль білосніжна тендітна лебідка.

    А повітря м’яке, і безмежність вчувається в ньому.
    Тільки й жив би, що пив зілля це із квітневих долонь!
    Б’ються ноти-птахи в божевільній пульсації скронь
    І втихають собі,як відчують отруйливу стому.

    Барвну тишу розлив мідний гонг по блакиті скляній,
    Що учора надзвонював пісеньку епікурейську.
    Отакої пори і живи, і чаруйся, і мрій!

    У сережки гіркі одяглися знайомі березки,
    І, заплівши мереживо ніжне зелених надій,
    В’ються тіні дерев, як химерні тонкі арабески.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  29. Лариса Омельченко - [ 2012.03.14 22:33 ]
    Студентка
    Він читав свої рядки виразно,
    Ніби учень, заглядав у шпору…
    Світ її уявного екстазу:
    Хай говорить, Боже, хай говорить!..

    Він лизне неакуратно пальці,
    Аркуш на льоту перегорнувши…
    …Хто придумав цю кубинську сальсу,
    Яка вабить, в безнадії душить?

    Хай в поета віршів більше буде:
    О, які достиглі в нього тексти!
    На цитати розбирайте, люди!
    Вам відбиток слини – не зітерти…

    …Вкраде потай, з шрифтом чотирнадцять,
    Аркуші, мережані рядками…
    Доторкнеться плямки, що від пальця:
    Це ж він, мабуть,пахне – отак само?...

    Вона знайде в неті все, що вдасться:
    Тексти, біографію і фото.
    Щезла плямка… тонуть стегна в сальсі…
    Дишлом тиснуть модульні роботи…

    14.03.2012.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (8)


  30. Анастасія Гут - [ 2012.03.12 11:54 ]
    ***
    Я перевтілююсь у літо,
    щоб гріти серце, руки, слово
    тобі, мій любий. Я – основа
    життя і сонячного світла.
    Я – ти.

    Ти – я. І це не теорема,
    яку доводити потрібно.
    Клітинка кожна в тілі дрібно
    прописує обох. Даремно
    не віриш.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  31. Ірина Швед - [ 2012.03.12 01:34 ]
    Ми час пісків
    Ми
    Час пісків
    І пірамід кути
    Ми –кварцеве дитя,
    Закутане у простір,
    Що не тримає на прийдешніх злості,
    Непроханих та наших днів,
    Даруючи нове життя
    З конвеєра
    віків.
    Ми
    час пісків…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (5)


  32. Ірина Швед - [ 2012.03.12 01:49 ]
    * * *

    Уся зима у нас
    на підвіконні:
    Зірки маленькі
    в молоці –
    Розхристані
    сніжинки
    на щоці,
    Я –
    клаптик неба у твоїй долоні

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (5)


  33. Наталія Пірогова - [ 2012.03.09 17:03 ]
    "Сніг у березні падав в долоні, як зойк небес..."
    Сніг у березні падав в долоні, як зойк небес.
    Він був поруч; я – гостро жива; und die Welt – in Ordnung.
    А тоді довелося навчитися жити БЕЗ,
    І потроху втрачали свій сенс всі степи і фйорди.

    Кожен спогад про нього чавив з мене соки, м*яв;
    Дні вкладались в бляшанку життя, як слухняні шпроти.
    Бог уже іронічно цитує його ім*я,
    Коли бачить, як я відкриваю в молитві рота.

    Сніг у березні – це першокласне знущання з нас,
    Хірургічне втручання в найм*якшу ефірну м*якоть.
    Кожен спогад про нього – то сяюча жовтизна,
    Для якої не шкода ні слів, ні мовчань ніяких.

    7-9.03.12


    * "В його думках панувала тиша, думати не було про що. Нічний вітер злегка хитав кулі трояндових кущів. Терезіна сиділа поруч із ним, сережка в її вусі відблискувала зеленим камінцем.
    Світ був у порядку".

    Г. Гесе "Останнє літо Клінгзора"



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Гнєушев - [ 2012.03.08 22:43 ]
    Коли зриваються...
    Коли зриваються вітри
    Й тугими батогами
    Січуть будинки і двори,
    Хитають під ногами
    Люстерка зляканих калюж,
    Хизуючись у силі, -
    До моря я біжу чимдуж,
    Де величезні хвилі
    Гарматним боєм скелі б’ють,
    Висмоктуючи пляжі, –
    Поєднують красу і лють
    Природні епатажі!
    …………………………………
    Коли ж бушує чоловік,
    Це зовсім не стихія:
    Не прояв сили лютий крик,
    Скоріше – істерія,
    І епатажність цих людей
    Мені не симпатична:
    Їх роль фальшива, для гостей?
    Або шизофренічна?
    Вважаю: може чоловік
    Лише в одному разі
    Зірватись на щасливий крик –
    В любовному екстазі!
    Це постріл, вибух почуттів,
    Це шторм, бурхлива злива,
    Це – поєднання двох життів…
    А, згодом,… трьох, можливо?..
    2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  35. Олександр Козинець - [ 2012.03.05 13:33 ]
    Київ. Весна...
    Тут менше снігу й чорніші душі,
    Бракує простору вільно дихати.
    Я маю право на всюдисущість,
    Однак не всюди своїми вдихами.
    Я до весни учора ввечері
    Заходив з кавою й круасанами.
    Ми так домовились: приношу печиво –
    Тоді насправді вона настане.
    Ховає місто бетонне тіло,
    І тільки очі готують повені.
    Весна сьогодні влягає біле,
    Хоча зеленим уже наповнена.
    І час для вчинків та для рішучості,
    Для поцілунків, тепла і ніжності.
    Весна чекає твоєї участі….
    Тобі проб’ється сама підсніжником.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (10)


  36. Анничка Королишин - [ 2012.03.05 03:35 ]
    Бентежне.
    Бентежить вітер пагони березам.
    Бентежить стежка і потреба йти.
    Бентежить серце.
    Розумом тверезим
    не обійняти суті й суєти.
    Бентежить світ.
    Така маленька в йому -
    ростеш і оживаєш,мов дитя.
    Бентежить доля.
    В простір твого дому
    приходить час продовжити життя...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (12)


  37. Татьяна Квашенко - [ 2012.03.04 20:40 ]
    босое сердце
    Уходил,
    по словесным торосам.

    Следом – сердце моё,
    голо-босо.

    А души пастораль
    коченела
    на мистрале разлуки.

    Ты тела
    мой таинственный жрец,

    мой оракул,

    полукровка –
    драконьих и дракул*
    принц наследный,

    отчаянный вызов
    одиночеству
    в порванной ризе,

    моя срочная виза
    шенгенская
    во все земли его -
    счастья женского,
    там где счастье -
    сплошной полосою…

    Оглянись!

    и пропустят босое
    сердце моё
    в рай…


    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  38. Іван Гентош - [ 2012.03.03 12:30 ]
    пародія « Танго на двох або Дачне танго »



    Пародія

    Для танго потрібні двоє
    Не четверо і не троє,
    На танго не ходять строєм,
    Шеренгами, як кадриль.
    А темп – стугонить аорта,
    І одяг увесь – до чорта!
    Ти чуєш – увесь до чорта!
    Хоч… можеш лишити … бриль.

    До Трої іще неблизько.
    Альо! Обережно! Слизько!
    Бо я, як дурне дівчисько,
    Натерла, як лід, паркет!
    Чекала тебе півроку!
    Сьогодні! Ще мить… Півкроку…
    А ти танцюрист… нівроку!
    А може іще й поет?

    Хвилююсь – тримай міцніше!
    Хутчіше, іще хутчіше!
    А кров стугонить гучніше –
    Земна чи небесна твердь?
    Діждала свого Героя –
    Палає, палає Троя!
    Судомно… здається зброя…
    То танго – справжніська смерть!


    …О добра старенька дачо!
    Тепер лежимо ледачо…
    Ти змучений, милий мачо?
    Троянда в зубах – бабай!
    Ти з дуба упав чи з клена?
    Не гуля – зоря зелена!
    Шепочеш мені: Єлена…
    Та я пробачаю… Хай…


    3.03.2012


    Рейтинги: Народний 5.65 (5.58) | "Майстерень" 5.63 (5.79)
    Коментарі: (58)


  39. Микола Дудар - [ 2012.02.28 17:38 ]
    Вагання...
    Якщо тобі не плачеться, дивись
    Як дикі гуси тягнуться у вирій...
    У світі хмар рядочками сплелись...
    І ми так само нині будем щирі...

    Сльоза-- листок пожовклий на вербі.
    Його у невідоме манять хвилі...
    Ми згодні опиратися журбі.
    А гуси вже від пострілу за милю...

    І вечір заповзає в очерет.
    Зірчасте плесо. Неба тінь на ньому.
    Сипнула Осінь пригорщу монет,
    Щоб гуси поверталися додому...
    2005.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (14)


  40. Віктор Марач - [ 2012.02.28 16:00 ]
    Віл хохлів (сонет-паліндром)
    Віл. Хата. Хлів.
    Віл. Сажа слів.
    Віл міг. І млів.
    Він – дата днів,
    Він – гулу гнів,
    Він – сколок снів,
    Він – пара пнів.
    Від арф радів;
    Від оводів,
    Від орд родів,
    Від ярм рядів,–
    Вір: біг і брів;
    Вір: зими зрів;
    Вір: губу грів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (7)


  41. Олена Багрянцева - [ 2012.02.28 15:01 ]
    На світанку ти пахнеш медом...
    На світанку ти пахнеш медом
    І мускатом, країно омріяна.
    Ніби дівчина з довгими віями,
    Вкрита вірністю замість пледу.

    Не важливо, що дощ грайливий
    Змиє пудру з обличчя вродливого.
    До волосся твого посивілого
    Пригортаюсь, країно мила.

    Оповита квітневим небом,
    Незабутня з дитинства далекого,
    Україна, з піснями й лелеками,
    Пахне медом.
    28.02.2012




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  42. Іван Гентош - [ 2012.02.25 13:54 ]
    пародія « Дозрівання »
    Пародія

    Вже відчуваю, що дозріла,
    Вишу на гілці – сил нема…
    Тремтить на сонці бідне тіло –
    Себе би викрала сама!

    Висіти небезпечно… надто…
    Зірвуть же – діло молоде!
    Буває щастя забагато?
    Вже ледь тримаюсь! Де Ви? Де?

    Нектаром пóвнюся добíла,
    Здалека видно на біду!
    Ледь від чекання не зімліла…
    А Ви, мабуть… в чужім саду?

    25.02.2012


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (54)


  43. Юрій Лазірко - [ 2012.02.25 01:26 ]
    побудь зi мною
    хай заростає
    шторами
    місце
    де ніч
    голка
    що полатала
    хворих нас
    в кожному щось та
    змовкло

    те що за мене
    дихає
    пам’ять
    стінна
    риба
    під крейдяною
    кригою
    з ротом завбільшки
    в шибу

    зникнуть пороги
    рідного
    слова
    душа
    в хоку
    звик_не до вітру
    східного
    щирого наче
    опік

    рань ще розквітне
    в мильниці
    м’ята
    в зубній
    пасті
    в що крапля світла
    виллється
    де мають тіні
    впасти

    сон тонший звуку
    звуглиться
    святом
    води
    з крану
    і однорука
    вулиця
    посеред горла
    стане

    24 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.66) | "Майстерень" 5.75 (5.72)
    Коментарі: (33)


  44. Світлана Козаченко - [ 2012.02.23 19:56 ]
    Цветок
    Двор опустел. Суть вытекла из формы.
    Стих уходящих голосов поток.
    А на асфальте, молча и покорно,
    лежать остался брошенный цветок.
    Шум праздничный умчался, затихая;
    свет, блеск, цветная мишура –
    исчезло всё. Реальность не такая,
    какой была сегодня и вчера.
    На краткий миг под знойным покрывалом
    на том цветке остановился взгляд –
    и всё вокруг иным и… тусклым стало.
    Я поняла, что нет пути назад.
    Как звёзды гаснут в глубине бездонной,
    как убегает влага сквозь песок –
    пропало что-то. Я осталась, словно
    твоей рукою брошенный цветок.


    1996


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  45. Володимир Сірий - [ 2012.02.23 18:27 ]
    -*-*-
    І вінегрет, і олів’є,
    «Біленька» і «Немирів», -
    Гніздо сімейне Оля в’є,
    А Гнат - усе у вирій.

    23.02.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (6)


  46. Оля Лахоцька - [ 2012.02.22 18:36 ]
    Народження Афродіти
    це тільки вечір впав на сад,
    це тільки вечір.
    пишу на листячку свічад
    так не до речі

    сліпі, безпомічні слова
    нестримно-палко,
    уже не мертва й не жива –
    твоя весталка.

    немовби тлін і чорнота
    для пересудів,
    та тільки тінь паде з чола
    у наших суддів.

    на колісниці для пісень
    лети, безгрішний,
    я – тільки келих на щодень
    твоєї пісні.

    до рук вкладаюся і губ,
    черпнувши болю,
    бо він – затятий однолюб,
    як ми з тобою.

    і сонце вирине за грань
    небесних ліній,
    що пробиваються із ран
    у світлі й піні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (36)


  47. Ольга Бражник - [ 2012.02.21 23:21 ]
    Пингвиниум
    Слушай, а были бы мы, например, стрижами…
    Низко летать… Ну на чуть-чуть хотя бы?
    В норке чирикать утром в льняных пижамах…
    Поздно – октябрь.

    Время морским коньком, золотой пираньей
    /нужное вставить/ или волшебной сельдью
    Тайно исполнит третье моё желание.
    Третье, последнее.

    Может и зря – стрижами, давай – пингвинами.
    Знаешь, у них ведь тоже мечты и планы:
    Ходят на службу, греются у камина…
    Учатся плавать.

    Хочешь – старайся, или же просто сдайся:
    Волки морские любят пиццу Ди Маре,
    А сухопутные – ловят в трамваях зайцев,
    Чёрствых и старых.

    Просто так холодно… Даже аура синяя,
    Нашего моря дно – вязкое, пресное.
    Жалко тонуть, как никогда – сильными.
    Там уже тесно.

    21.02.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.18 21:44 ]
    In medias res*



    Карб самоти – довічний. Стежка прощ
    Не заведе у жевриво бруслини.
    Зелений з ароматом дині дощ
    Відрощує жалі, чуприну сина...

    Себе опанувала. В стиглі сни
    Іду хвилястим золотим тунелем...
    Подолом ще торкаюсь капустин,
    Засмаглими руками – неба гелю...

    Порахувала кроки, півковтки
    Серед курганів зрослої цикути…
    Вже не жадаю дотиків руки
    Того, хто з моря виманив у смуток.

    Я – жінка Осінь. Тьмі холодних душ
    За безцінь продавала мушлі, спеку...
    В благе цебро насиплю смокв і груш.
    Цвітіння бузу обіця лелека...


    * в сутність (лат.)


    2006-2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (17)


  49. Микола Дудар - [ 2012.02.16 17:58 ]
    Моє...
    Зима-вже ні.Весна-ще ні...
    Солоні погляди в незнане.
    Вітри - бентежні і сумні.
    Ніщо їм на шляху не стане...
    Хіба що виникне ріка.
    Не скоро ще, але навіки
    Чиясь невидима рука
    Насипле дріб*язку на ліки...
    О дай не вимовить ніким
    Акорди хвиль цих потойбічних!
    Торкнутись променем до рим
    Щоб не були такі трагічні...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (9)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2012.02.15 21:36 ]
    САЛЮТ КОХАННЯ
    Забреди у самотність хвилево
    Між забутих любов`ю світань.
    О моя, снігова королево,
    Од цілунків моїх ти розтань.

    Пустотливі влаштуємо гульки,
    Вип`єм з льоду й черешні коктейль,
    Я тебе поцілую в бурульки,
    У бурульки навислих грудей.

    І зірвуть наші «ахи» і «охи»
    Із зимової сплячки печать
    Як твої - ніжно-білі - панчохи
    Наді мною, мов крила, злетять.

    Нас підніме у небо та сила,
    Ніби щастя сяйний абсолют
    І у лоні твоїм - сніжно-білий -
    Розлетиться кохання салют!!!

    7.02.7519 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)



  51. Сторінки: 1   ...   76   77   78   79   80   81   82   83   84   ...   159