ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Юрко Бужанин
2024.04.16 22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.

Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л

Володимир Каразуб
2024.04.16 20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік

Ніна Виноградська
2024.04.16 20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.

Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі

Віктор Михайлович Насипаний
2024.04.15 20:46
У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.

Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!

Артур Курдіновський
2024.04.15 19:23
Небо зоряне...
Поле зоране...
А між ними в повітрі - війна.
Над криницею,
Над пшеницею
Чорна хмара та злість вогняна.

Поле зоране...

Микола Дудар
2024.04.15 14:53
Відтінки радісного сплеску --
Як свідки зламаних спокус...
І світлим гумором Одеським —
Я вже нічого не боюсь!
Впливові дядечки принишкли…
Хвости стурбовані… є шанс:
У ніч виходити лиш нишком,
Чим будуть радувати вас…

Ніна Виноградська
2024.04.15 14:28
Поламав усі мої думки,
У минуле викинув надії.
Впали з неба – загасив зірки,
Щоби не збулися наші мрії.

Падав сам у прірву небуття
І мене за руку за собою.
Зрозуміла, що моє життя –

Юрій Гундарєв
2024.04.15 09:58
І знову у Вибраному - суцільні вірші й оповідання Олександра Сушка. По 6-8 текстів на добу - малохудожніх і з численними помилками! Цей автор намагається виправдовуватися: розумієте, друже, я пишу в електричках і без окулярів, тому ось так виходить… Підт

Юрій Гундарєв
2024.04.15 09:53
СупрОтив і талановитА непотріб

Стосовно питання, що я починаю першим.
Так, Микола Дудар, про якого я до сьогодні не сказав жодного слова, 12 квітня цього року написав у своїй рецензіїї на мій «Відкритий лист головному редакторові ПМ» такі слова про ме

Леся Горова
2024.04.15 08:51
Пташиний мікс звенить по гаю,
З туману сонце вирина,
Шпаки на всі лади співають -
Прийшла весна!

Між співом тим сирена дико
Відлунням котиться з війни,
Ти, вітре, по окопах тихо

Світлана Пирогова
2024.04.15 08:31
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.

Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.

Віктор Кучерук
2024.04.15 06:03
Знайомі, друзі та чужі,
Буває, скупчившись у стаю,
Волають дружно: Крім душі,
У віршах іншого немає!..
Напевно, є якісь гріхи,
Раз не освоїв ще науки
Навчати слухати глухих
Не в грудях шум, а серця стукіт.

Іван Потьомкін
2024.04.14 18:33
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на в

Сергій Губерначук
2024.04.14 17:35
Лячно мені і тужно
чути такі слова:
"Треба всім разом, дружно!
Кроком руш: раз-два…"
Хочеться запитати:
"Куди ж ви зібралися йти?"
У відповідь: "Йдемо спати!"
або ж "… обідати!"

Євген Федчук
2024.04.14 16:56
Сидим з кумом. Саме вірус по світу лютує.
Усі в масках… А навколо усе вже квітує.
Порадіти б. Телевізор не дає спокою,
Щогодини всіх лякає хворобою тою.
Щоб не надто перейматись із тим усім лихом,
Сядем собі на лавочці та й сидимо тихо.
Про щось, бу

Ніна Виноградська
2024.04.14 14:53
Чекаємо усі на перемогу,
На день отой, що є в житті один,
Коли з війни далекої дороги
Повернуться додому батько й син.

І перестануть падати ракети
На голови людей і на міста.
Затихне світ, радітиме планета,

Володимир Каразуб
2024.04.14 12:00
Люба, важливо, аби біля тебе був поряд хтось,
Хто розкаже тобі про мовчання голодної риби
В твоїй кімнаті фрески старих епох
Із жовтим фоном зійшли на червоний. Дивно,
А може й не дивно, що тільки з віком своїм
Штукатурка осипається долу на прах істо

Ольга Олеандра
2024.04.14 11:19
дихай!
чорт забирай, дихай!
в кліщах судоми, між лезами крику,
давлячись болем, втопаючи в ньому,
дихай!
борися!
до дідька утому, розпач, безсилля, зневіру, тривогу,
докори й скарги долі і богу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ілахім Поет
2024.04.15

Павло Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лія Ялдачка - [ 2007.12.21 12:14 ]
    осінь
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    розсотаного бабиного літа
    лелеки в синь впинаються ключем.
    І щербиться тонкий кришталь склепіння,
    небесні скалки ранять божий світ,
    і всупереч усім законам тління
    платан з останніх сил убрався в цвіт.
    Рожеві пелюстки спадають долу,
    спікаються, торкнувшись наших тіл...
    Приймає осінь нас з свого подолу,
    кладе між яблука на сонячну таріль.




    Рейтинги: Народний 5.13 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (3)


  2. Іван Гонта - [ 2007.11.30 16:07 ]
    У перервах на роботі
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Ти ніби в нормі, ніби й "хвіст трубою",
    На поцілунок відрубала "Киш"
    Та видалась тремтячою губою.

    - І що ж тепер? Напевно, до весни?
    - Мабуть. Ти ж хоч не забувай писати.
    - Угу. Писатиму... Але ж яка ти...
    Та ні, мовчу... Приходь хоча б у сни.
    Моя кохана, мій прекрасний кате.

    - Ну що, ти знов? Прошу тебе - не ний!
    - Пробач. То все вона виною - осінь.
    Я більш не буду. Дай, хоч до волосся
    Торкнутись. Я вже в нормі, ще сумний,
    Але ж не серджусь. Ось уже на носі

    Зима. І ні тебе, ні журавлів...
    - Ну перестань. Та, врешті, я не проти,
    Якщо ти заведеш когось...
                   - Ну що ти!...

    То я достатньо вже наплів
    Для конкурсу? Вертаюсь до роботи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (21)


  3. Ванда Нова - [ 2007.11.29 12:42 ]
    Під дощем
    Пастель осіння, подихи розмиті
    Тіла сплелись плющем - і під дощем,
    Що нас укрив плащем, промоклим вщент,
    Губами краплі ловимо, як миті…
    Можливо, ми самі у цьому місті
    Зосталися? Та листя золоте
    Безмовністю бруківку замете…
    Владарка у бурштиновім намисті
    Куйовдить вітру кучері русяві
    І розбишаку тулить до грудей:
    "Яке нам діло до отих людей?…"
    І заколише в променистім сяйві
    Очей-смарагдів…Наша перша осінь
    Безцінним скарбом сипле з рукава,
    І ми з дощем ковтаємо слова,
    Солодкі сльози в мокрому волоссі
    Ховаємо.. І прудконогий час
    Немов раптово уповільнив кроки…
    Тремтить в руці майстерній пензель вогкий,
    А дощ все ллє – на радість чи печаль…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (22)


  4. Олег Левченко - [ 2007.11.17 12:22 ]
    ПСЕВДОГОКУ
    • "Народна"
    Осінь. По вінця
    налити і випити...
    Слушна пропозиція.

    • "Високочола"
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Стаєш взірцем, вона - терниною.

    • "Класична"
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    О леле, тать... Невже з тобою!?


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.14) | "Майстерень" 5.25 (5.21) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  5. Василь Роман - [ 2007.11.13 22:41 ]
    Три осінні пт / х |/|
    [ СПІВ - автори ]
    ***
    пастель осіння...
    подихи розмиті,
    тіла сплелись плющем -
    і під дощем
    від почуттів гойдає...
    стилий вітер
    обійми рве
    і парасолю вщент
    з «трьома слонами»...
    омофóр Покрови
    вкриває нас...
    ти долю не кленú -
    нам добре разом...
    ліпляться кленові
    листки на груди
    ніби ордени
    за те, що небо
    нам сьогодні стеля,
    а «три слони»
    розірвані - тотем...
    тут долю
    - поцілунками пастельно -
    ми пишемо
    в співавторстві з дощем!

    [ віддзеркалення ]
    ***

    а журавлі летять…
    і ти летиш…
    і осінь
    відлітає за тобою…
    «курлú» прощання
    туляться до болю
    крилом багряним
    у смерканні тиш,
    до дзеркала душі -
    в живу глибінь,
    де плин вільги
    відмулює джерела,
    старих корінь
    підживлює дерева,
    що в рінь
    років
    ховають голу тінь,
    бо листя відлітає...
    і думки -
    у рідне небо
    з щирим Миколаєм -
    до дзвонів
    великодніх
    повертають,
    немов у гнізда
    з вирію птахи
    до тих дерев...
    в брунькову березіль,
    лишаючи у жовтнях
    літ простуди,
    ти знов летиш...
    і забираєш біль
    та ...
    пустка, що лишилась,
    коле в груди...


    [ ностальгія по старому вину ]
    ***
    осінь по вінця -
    налити і випити...
    чути вже пóдих
    зими -
    пари гуляють
    всі «пари» до іспитів
    (навіть здалося:
    це - ми?)

    пам’ять листи
    присилає ще досі нам
    в кóсу лінійку
    дощів...
    двадцять ключів
    загубилися в осенях
    від не відкритих
    замків...

    знов парасолі
    над парами вигнуті,
    парк розмальовує
    хна...
    осінь по вінця -
    налити і випити
    мовби старого
    вина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  6. Володимир Замшанський - [ 2007.11.13 16:17 ]
    Святе і грішне...
    а журавлі летять... і ти летиш...
    і осінь відлітає із тобою -
    така у нас любов, що трусиків фетиш
    гріхи єднає в суміш з аналоєм.
    такої я пори не бачив ще з творіння:
    як падає листок на хмари від землі.
    і кинувши, верба, думок своїх коріння
    припала на крило до зграї журавлів...
    а осінь відліта, і небо з тілом всуміш...
    і шовковим листоком - по вигинах - фетиш...
    така у нас любов, що у сніги не втулиш,
    і золото ряснить з бузковим впереміш.
    ввібрала акварель всі подихи світанків
    (цілунком наших губ), що падають на тло
    осінніх вечорів...
    а в ременах альтанки
    налився виноград - на диво, чи на зло...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Олег Левченко - [ 2007.11.12 09:55 ]
    СТИГМАТИ ОСЕНІ
    ОСІНЬ
    1: по вінця
    налити і випити
    альтернативу втраченої невимушености
    зловити себе на тому
    що творча самодостатність
    відтинає твій іржавий пошум жовтня
    від усіх спроможних уподобань
    серед окреслених простором
    облітань падінь самознищень
    дере горло оспівана взаємодія
    пережитків і пошуків нових ста законних
    або більше
    вдалих
    надійних
    впертих
    на всіх нас не вистачить
    сповнених гармонії
    із легким овіянням
    повз / проз / прости мене мать моя шизія
    до безумства спричинених
    спричинених до неподобств
    до неподобств глевку
    глевку для взаємодії з руками
    руками що втратили контроль над випитим
    в процесі творення
    усіх можливих і неможливих
    образів образ обрізів
    що ладні бозна-як збагатити
    збігти у глибокий яр смутку
    видряпатися на високу гору щастя
    зруділу / зріднілу / зріджену / зраджену
    струджену / страчену / стрижену / стражденну
    застуджену / засуджену на дослідження
    верезень-зовжень-листень
    сп’янілу г о л о в у
    ПАСТЕЛЬ ОСІННЯ
    2: подихи
    розмиті тіла
    сплелись плющем
    і під дощем
    шукаємо порятунку від таких як ми
    шукаємо владу над тими що мають
    щось менше за нас
    щось краще за нас
    щось інше від
    віднині і навіки вічні
    проголошуючи істину
    істина
    вона втратила для нас будь-яке значення
    вона втратила будь-які запобіжні елементи
    вона втратила цноту свого співуживання
    в наших – хіба то наші – душах
    вона нарвалася на коротке замикання
    всередині власної самоствердности
    затерпла в конструкції підсвідомого
    затерпла в соціологічних опитуваннях
    допитах
    викручуваннях рук / зарплатнею
    виколюваннях очей / телевізією
    знебарвленням душі / американською усмішкою
    знаходжу в руках
    прикутої по самісіньке „я” майстрині
    / тут я беру аналогію із Дівою Марією /
    плутані кружальця
    плутане небо
    плутані зорі
    очі що дивляться на нас згори
    / а ми на ті очі дивимося з-під лоба /
    і милосердно розкрапаються
    на поліетиленову поверхню
    прозорої до зір і взорів* парасольки
    в наших надійних
    ствердних справах
    / тікаю у „така то осінь” /
    А ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ
    3: і ти летиш
    і осінь
    / зопалу / відлітає із тобою
    дошкуляє реконструкцією іржавого міста
    хворобливо-п’янкого для легень
    скрушно звуженого в цілісності
    непристойно розширеного в новобудах
    серцево-судинного на щодень
    інтеліґентно-простудженого
    із носовичком
    зачовганим нежитем і сухим кашлем
    на таку вологу погоду
    як нинішня вона
    або ти / така схожа на неї /
    схожа на період сприятливий зародженню
    / або принаймні шанс на таку подію /
    ще одного міста
    міста в твоєму тілі
    / за аналогією до званої збірки
    Богдана-Олега Горобчука /
    так у часопросторі заховалися вири
    зіткані з берегів життя
    величних і водночас таких ницих
    в очах як наших так і Бога
    б е р е г і в - н о в о б у д о в
    б е р е г і в - р у ї н
    задля наших життєвих наснаг і виснажень
    отож
    шерехи / порухи / повіви / протяги
    пролягли закутками
    зраненого моральним виснаженням
    мозку
    спроможного
    щонайменше
    на черговий хід конем
    у нелегкій але привабливій бізнес-справі
    справді
    лише на околиці взаємопорозумінь
    і винятків
    щонайбільше
    доведеться зайнятися іншим –
    тим що лежить у площині
    сімейного часопростору –
    визбирати на підлозі смутку
    добру жменю бісеру
    розсипану моєю донечкою
    задля жвавого пізнання світу речей
    сповнених радости й любови
    але таких дражливих на дотик
    маленьких пальчиків
    _________
    *взори – арх.: узори


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Світлана Лавренчук - [ 2007.11.07 18:32 ]
    Я тебе не відпущу!!!
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем...
    Вони душею ще мандрують в літі,
    ЛистОпад заховався під кущем…

    Сховався, поки є ще де ховатись –
    Останній лист додолу вже спада,
    Тіла … допоки змога є кохатись…
    У скронях осінь – пара молода.

    Надворі осінь, сіро і туманно,
    Нещадний вітер рве останній лист,
    В моїй душі хоч був ти ураганом,
    На тебе спогад все-таки моливсь.

    Пейзаж осінній… з присмаком дощу,
    Хтось сірих фарб розвів багато наче…
    Ти чуєш? – Я тебе не відпущу!!!
    Тебе кохаю, сивий мій юначе.


    Рейтинги: Народний -- (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (3)


  9. Олександр Некрот - [ 2007.11.05 19:53 ]
    ПІД ДОЩЕМ
    Пастель осіння... Подихи розмиті...
    Тіла сплелись плющем - і під дощем...
    Кохаються, палкі й несамовиті,
    Мов нічиї собаки за кущем.

    Всіх розігнала по домах погода,
    Тому чужих очей нема довкіл -
    Відсутня найсильніша перешкода
    Для шалу на повітрі голих тіл.

    Але цей дощ! Мов Путін у сортирах,
    Безжально мочить, пада без кінця...
    Якщо в тих двох весь час батьки
    в квартирах,
    В під'їзд зайшли б! Любов щось дивна ця.

    Чи раптом не забута сильна ланка
    У цім пейзажі з елементом ню?
    Між тіл плющем й дощем, либонь, альтанка
    Любові згаснуть не дає вогню.

    Ті двоє на сухому склали й одяг -
    Вони охайні люди й не бомжі.
    А холоду тілам боятись годі
    Тому, мабуть, що парочка - "моржі".

    Пастель осіння, подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (10)


  10. Олександр Некрот - [ 2007.11.05 19:47 ]
    А ТИ ЛЕТИШ
    А журавлі летять. І ти летиш.
    І осінь відлітає із тобою...
    Стривай! А до якої ти мети?
    Ой, вибач - із якою б це метою?

    "Летиш" - бо тільки тлієш, не гориш:
    Така твоя в поезії манера?..
    Летиш?! На Хацапецьк чи на Париж?
    Смішне питання: ти не є фанера.

    Летиш! Не їдеш по автошляху
    "Запором", бо негусто у кишені,
    А скрізь ДАІ перевіряє хук,
    Що й оспівав прегарно Збиток Зеньо?

    Летиш зиґзаґом - добре погуляв,
    За це даішник, власне, й оштрафує?
    Не збий же всмерть тараном журавля!
    В курсах - Павлюк у нього наймитує!*

    Летиш на схід Вкраїни, за Дніпро?
    Гляди лишень, не збийся з курсу, брате!
    А то нарвешся в Чехії на ПРО -
    І буде нам тяжка поета втрата!

    А журавлі все - чуєш? - "КРУ! КРУ! КРУ!"
    В корупції доланні - обмаль зрушень,
    Зате ж бо нашукало ГоловКРУ
    У відомстві Луценковім порушень.

    Журавлики, ну як же вам не фе?
    З "один для всіх" властивістю закону
    Так чи інакше силовий портфель
    Знов візьме лідер "Самооборони"...

    А ти летиш - і свистом рукокрил
    Злякав, мабуть, не одного зіваку.
    А слідом - малиновий крокодил.
    Скоріш лети, щоб не схопив за лоба!

    [Постскриптум]
    От "наваляв" (не навалив) рядків!
    Виходить, як багато, так і радий?
    Та не люблю страшенно літунів:
    Директор я, й нема на теє ради.**
    _______
    *Сподіваюся, всі згадали вірш
    Ігоря Павлюка "Наймит журавля"?
    **Гра слів: літунами спершу називали льотчиків,
    потім - тих, хто часто змінював місце роботи.


    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Некрот - [ 2007.10.26 18:09 ]
    ПОРАДИ «ПСИХ-ОЛУХА» ПАНІ
    Осінь. По вінця налити і випити…
    Бо дозволяють здоров’я й конфесія.
    Потім - комусь би в жилетку похлипати,
    Бо загострилась у пані депресія.

    Вилити нІкому тугу страшнючую?
    Подруги давні також у прострації?
    Чи повважали Вас надто липучою,
    Вдатною тільки на маніпуляції?

    Видно, втомились жилетки Вам вірити,
    Вічно сприймати сердешною жертвою.
    Певне, вже й годі тих подруг вампірити,
    Бути в журбі та нещасності впертою.

    Вирийте з шафи кофтинку, що радує,
    Дозу прийміть вітамінів і магнію,
    Виведіть усміх на губках помадою
    І застосуйте підіть свою магію!

    Не переграйте з «відвички» лиш, панечко.
    Це Вам така терапія легесенька,
    Щоб заглядали якрідше у скляночку:
    Ох некрасивенька Ви, як п’янесенька!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.11) | "Майстерень" 5.5 (5.22)
    Коментарі: (10)


  12. Кока Черкаський - [ 2007.10.25 00:36 ]
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Пастель осіння...Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Тебе кохаю я, забувши все на світі,
    І відчуваю в точці „Я” солодкий щем.

    Цей щем солодкий треба притупити,
    Аби не закінчилося все враз,
    Щоб я тебе ще з півгодини міг любити –
    Я згадую огидний унітаз :

    На білому фаянсі... темні смуги....
    Вони не просто так.... а від лайна...
    Афроамериканські... два... бандюги...
    Цим унітазом скористалися сповна...

    А потім... ці подонки і уроди...
    Людей мочити стали... наче мух...
    І щоб тобі продовжить насолоду
    Я до уяви підключаю нюх.

    Та от, такої надивившись муті,
    Тебе кохать я раптом розхотів.
    І навіть щоб закінчити по суті
    У мене не знайшлося слів.

    Дивилась кішкою на мене ти, з-під носа
    Смачнючу мишку у котрої віднЯли.
    Але ж повір : ці афронегритоси –
    Ще ті казли !


    Рейтинги: Народний 5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  13. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 23:40 ]
    А журавлі летять... І ти летиш...
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою,
    З”явився в супермаркетах кишмиш,
    Він геннозмінений , так само як і соя.

    Летять не тільки журавлі : летять півні,
    Коти, собаки , кози й навіть свині,
    Бо їм генетики – розумні чи дурні ? –
    Вживили гени в організм пташині.

    Летять порушники на „Ладах”, „Москвичах”,
    А навздогін за ними – полісмени,
    І навіть Президент літа , мов птах, -
    Їм теж пташині в сраку ввели гени !

    Усі неначе подуріли, всі летять,
    У атмосфері - і дорослі, й діти,
    Для чого ждати з неба благодать,
    Коли за нею можна полетіти ?

    До мене теж приперлися вони :
    Давай – говорять- знімай брюки хутко!
    І будеш, як всі люди восени
    Літать у вирій, наче дика утка !

    Та я генетиків – розумних, чи дурних? –
    Не слухав і повиставляв за двері !
    Літать , на щастя, вмію і без них-
    Коли вірші складаю на папері....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Кока Черкаський - [ 2007.10.24 22:59 ]
    Осінь. По вінця налити і випити,
    Осінь. По вінця налити і випити,
    І закусити сирком „Дружба” випите,
    І як пройме організм тепло трепетне –
    Дружно утрьох, не змовляючись, крякнути.

    Хай обивателі в теплому ступорі
    Дивляться ящик, насіння лузаючи,
    Ноги в гірчичному тазику парячи, -
    Ми ж не такі, ми – останні романтики !

    Вітер газету шматує безжалісно,
    Тьмяний ліхтар , як шалений, гойдається,
    Але допоки у пляшці щось хлюпає,
    Можна вважати – життя лупить гейзером !

    А як у пляшці раптово все скінчиться,
    Ми не підемо просити і жебрати,
    Маємо ще одну пляшку заховану !
    Ми ж не абихто тут. Ми – діти осені !


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  15. Антоніна Мілян - [ 2007.10.22 22:11 ]
    Народна
    Осінь...
    По вінця налити і випити
    Аромат
    (Доспіле листя і дощове повітря).
    Сонце...
    Востаннє пірнути і захлинутись
    Теплом
    Небесно-безкрайого довголіття.

    Посмішка—
    Останній дитячий промінь постарілої
    Природи.
    В очах мудрість віків і плинність
    Води.
    Душа як суміш щасливої і наболілої
    Згадки
    Про все, що бачили ми і до нас.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  16. Анна Світлячок - [ 2007.10.21 16:28 ]
    І осінь...
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Твоя краса – змарнований фетиш,
    І звичка запивати долю болем…

    А журавлі летять... Роки летять…
    Наповнюється кошик із серцями,
    Тобі вже сорок,може, сорок п’ять, -
    А ти ще досі ходиш манівцями….

    На підвіконні жмуток хризантем…
    Дивись, в сусідів підростають діти…
    Сьогодні хто поповнить твій гарем?
    А журавлі… Їм є куди летіти…



    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Коментарі: (11)


  17. Ольга Анноун - [ 2007.10.20 20:59 ]
    ***
    Осінь. По вінця налити і випити
    Щастя крихкого опівночі чарку,
    В гойдалці слухати мовчки, зі скрипотом,
    Цокіт хвилин на старому дзиґарку.

    Вже посивіли світанки туманами,
    Жовтень холодними росами точить,
    Невипадково здаються оманою
    Цих вечорів аметистові очі.

    Бо як завжди, в передвечір шикуються
    Згадки - розлуки сумні міністранти,
    Гаснуть поволі вогні в нічних вулицях
    Перед безсоння важким фоліантом...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (12)


  18. Люта Ольга Козіна - [ 2007.10.19 18:02 ]
    ***
    Осінь - по вінця налити і випити
    Впасти у листя. І щоб не самій...
    Вкрасти кохання, здивовано кліпати,
    Пізно збагнути, що ти вже не мій!

    Осінь. У вікнах буденність і затишок,
    Смуток та легкість. А це вже - самій.
    Осінь. Налити і випити залишок...
    Дякую, осінь! За гарний напій...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (12)


  19. Варвара Черезова - [ 2007.10.13 08:34 ]
    Осіннє
    А журавлі летять… І ти летиш…
    І осінь відлітає за тобою…
    Прийде зима і білою габою
    укриє все… А потім… Втім, облиш!

    Це буде потім, і мабуть, не з нами.
    Ми лишимося в осені. Повір!
    Із ніжністю меланхолійних лір,
    магічних скрипок… Боги над Богами…

    Цей жовтень дні, немов за віршем вірш
    без поспіху гортає самотою…
    А журавлі летять… І ти летиш…
    І осінь відлітає за тобою…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (10)


  20. Ольга Анноун - [ 2007.10.13 02:43 ]
    Запізніла осіння гроза...
    Пастель осіння... Подихи розмиті,
    Тіла сплелись плющем - і під дощем
    Цілунки спраглі і несамовиті
    Як на прощання...
    А я хочу ще
    Відчути тіла Твого смак і запах
    Розплинутись у Тобі,
    Ще хоч мить
    Читати серцем потаємну мапу
    Де пристрасті солодкий слід лежить
    Я буду знову блискавкою,
    Громом
    Сьогодні будеш Ти,
    Без слів і нот
    Я вип‘ю з Тебе днів самотніх втому
    Зрікаючись удаваних чеснот...
    ...Шалені ночі ласкою прошиті
    Не вистигає в жовтні літа жар
    І знову я дивлюсь на календар
    Пастель осіння... Подихи розмиті


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.18) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Коментарі: (19)


  21. Зеньо Збиток - [ 2007.10.12 23:35 ]
    А журавлі летять
    А журавлі летять... І ти летиш...
    І осінь відлітає із тобою...
    Пихтиш, бурчиш, волаєш: "Киш!",
    Бебехкаєш - же світ іде луною.

    ДАІ перевіряє ближній хук,
    Хитаєшсі, як флюгер на виходку,
    Хитаютьсі з тобов гаї, ДАІ-мук,
    Макітра їде і робить фотки.

    І кіко б ти на лапу не давав,
    Усім розхитаним в цю ніч ДАІ-мукам,
    Усі вони на їдь жадають прав
    І в кожне слово прибав`яють "сука".

    Та дідько з ними - журавлі летять,
    Вони мені в дорозі не в заваді
    Чого ж то ті ДАІ-муки ще не сплять?
    І палкою махають, наче... кампазітори.

    12 Жовтня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (19)