ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2023.12.08 23:17
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.

Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі

Юрій Левченко
2023.12.08 23:07
Мене мАбуть уже не існує...
Хай і чую годинника хід,
як пацюк в своїй нірці ночує,
навіть птаха беззвучний політ...
Але я...десь подівся...не можу
зрозуміти в якому краю,
і для чого тут дихаю, хОджу,
марно рими оці дістаю.

Ігор Шоха
2023.12.08 15:25
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
є ще до кого іти
душі живі обігріти.

Інші шляхи до мети
наші освоїли діти,
є кому слати привіти

Микола Соболь
2023.12.08 12:58
Що ти, ноче, хочеш тут знайти?
Тобі місяць брат, але ж не рідний.
І мотиви західні чи східні
не співай мені до ранку ти.

Я напився сонячних заграв,
цілував тумани, чисті роси,
ти ж мене немов коханка просиш,

Наталія Кравченко
2023.12.08 12:36
Начебто всім хороший і істину глаголить, А коли над кимось «за очі» сміється і ганьбить… Бачиш його надзвичайно ввічливим і вкрай милим, З тим з ким нещодавно глаголив, То тепер за спиною їхньою ображає, А з тим з ким розмовляв раніше розповідає Пр

Світлана Бур
2023.12.08 11:00
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло

Юрій Гундарєв
2023.12.08 10:55
Олені Побийголод

Складається враження, що Данило Хармс
завждИ українською писав для нас.
Просто найпершою його голос
розчула Олена Побийголод.

Автор: Юрко Дар

Володимир Бойко
2023.12.08 10:51
Моя поезія не вільна
Від божевільних почуттів.
Стрясають вихори свавільні
Нещонайкращий із світів.

Нема ні ради, ні розради,
Ані кількох утішних слів.
Стихає шерех листопаду,

Іван Потьомкін
2023.12.08 09:23
Сказав я: «Обережний буду на шляху своїм,
Стерегтиму вуста,
Допоки злочинець передо мною.
Заціпенів я, принишк, замовк від добра.
Та біль мій нараз збаламутивсь.
Розпалилося серце, палахкотить роздумом,
Заговорив я своєю мовою:
«Повідом мені, Бо

Тетяна Левицька
2023.12.08 08:57
Хіба жебрачка, щоб любов святу
вимолювати на колінах в неба?
Та ліпше гріть під серцем самоту,
ніж виглядати ницою ганебно.

Не звикла я ні з ким любов ділить,
жада замучить — вип'ю біль до краплі,
розчулених мелодій щемну мить,

Леся Горова
2023.12.08 08:46
По білому ступаю і стікає
Із мене хмуровиння сірих снів,
Досада від чужих колючих слів,
Все губиться у білому безкраї.
Іду по білому, немов лечу по раю!
Не віриться, що то звичайний сніг.

Не знаю, зваба в тім мені, чи мука-

Олена Побийголод
2023.12.08 07:20
Із Данила Хармса

Тягнув я санки крізь узлісся,
стояли сосни по боках;
і враз – по річці хтось пронісся
на начебто стальних крючках.

Я витягнув на берег санки,

Віктор Кучерук
2023.12.08 04:48
Про успіхи наші і втрати
Новини приємні й сумні, –
За вас, українські солдати,
Молюся всі ночі та дні.
Щомиті звертаюсь до Бога
З проханням своїм і чужим:
Даруй нам скоріш Перемогу
Й солдат від смертей вбережи!

Микола Дудар
2023.12.07 22:01
…Зі слів майструє човен в небо,
Не копіюючи чуже.
Дощі супротив стелять ревно
На тлі, завідомо брудне…
Ще й вітер змотує в мотузки.
Бо ненароком зачепивсь…
Щоб розлетітися на друзки -
Старечий небу ніч моливсь…

Євген Федчук
2023.12.07 17:32
День разом з сонцем за горою згас,
Розбіглись хмари, що весь день блукали.
Сипнуло зорі небом, бо в цей час
Ще місяця година не настала.
Тож небо все усіяне було
Перлинами, що сяяли яскраво.
Над річкою на луках за селом,
Закінчивши свої всі денні с

Володимир Каразуб
2023.12.07 13:06
Заплітає зима папільотки своїх вітрів
Затирає сліди і заковує сизим льодом
Поети буває дописують власний вірш,
Що хапає за хвіст
І з’їдає себе до рогів.
А тоді вирушають в дорогу по білих слідах,
Ледь помітних немов би закінчилась чорна стрічк

Наталія Кравченко
2023.12.07 12:55
Похмурий килим сповзає все нижче і нижче Туман - килим упав мені під ноги… Опустить ніч туман - килим на Землю, то Вечірній вуальний морок під ноги мені лягає, а Печаль на серці мені туман - килим несе, та Душа - килим то плаче, то ридає Сумною піс

Юрій Гундарєв
2023.12.07 12:19
…Листопад. Осінь переходила в стадію старечої щуплості, дні її були вже обчислені, її сльози вже вичерпувались перед неминучим кінцем. Вона стала тиха й холодна, нахмурена й спокійна напередодні сніжного загину, і кам'яні звуки міста глухіш бриніли в цій

Тетяна Левицька
2023.12.07 10:33
Місяць в темнім небі п'є кумис...
В оди не складаються катрени.
Чом же, добрий друже, ти не спиш? —
Бачу в чаті світлофор зелений.

Розгорнув обійми інтернет,
І затяг у темну павутину.
Вирватися важко із тенет,

Світлана Бур
2023.12.07 09:51
У кожної сніжинки унікальна сукня,
Неначе на замовлення пошита.
Чиїсь старанні, ніжні доторкнулись руки,
І філігранний залишивсь відбиток.

Вбрання, мережане сріблястими нитками.
Мороз їм додає і шарму й блиску.
Під усмішками сонця і небес вершками

Іван Потьомкін
2023.12.07 09:32
І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться ще вчинки-фарисеї
І відчитають лживі обіцянки,

Леся Горова
2023.12.07 09:02
З ранку смого ожеледиця
Виграє кришталевим відблиском.
Подивися- під ноги стелиться
Як ти любиш- покірно й віддано.

Така чиста, ніким не торкана,
Пофарбована в синє променем,
Не зім'Ята чужими кроками,

Козак Дума
2023.12.07 07:14
Узимку дощ кінчається морозом,
весняне сонце завше не пече
і не завжди потужні літні грози
осіннім проливаються дощем…

Віктор Кучерук
2023.12.07 05:57
Я знову пробую безсило
Хоча б на мить одну заснуть,
Бо згадки душу обліпили
Тим, що уже не поверну.
Вмостились колом нерухомим
І сяють зорями у ній,
А я віддавсь приємній втомі
Полону дум оцих і мрій.

Микола Соболь
2023.12.07 05:56
Вербою чи тополею? Яка різниця.
Бачиш лелека шукає домівку,
там, де зміліла водою свята криниця.
Наші діти збідніли щедрівкою.

Язик чи мова? Мені не кажи ні слова.
Пнуться танки відв’язані степами,
хочуть стоптати пам'ять про бійців «Азова».

Микола Дудар
2023.12.06 23:32
Змарніла нічка, день зігнувсь.
Грудневий шум в тумані стих...
Самотній вулички дідусь
Іде до мертвих від живих…
Замкнув хфіртину, позіхнув -
Доспить у вічності, доспить!
І проклинатиме війну,
А що лишилося робить?

Юрій Левченко
2023.12.06 18:31
Душа до скону вигоріла вщент.
Вона померла, я її не чую...
А у мізках, як вирок- той момент -
позвав її, холодну і чужую...
Жаліти про кохання - вище
зло.
Та я жалію, Боже, як жалію!
Воно і їй в житті не помогло ,

Юлія Щербатюк
2023.12.06 13:17
Несподівано
У кінці листопада
Настала зима.

* * *
Сильна віхола
Заполонила місто
Снігу багато.

Юрій Гундарєв
2023.12.06 10:40
Николай Амосов - уникальный украинский хирург, философ, автор новаторских методик по геронтологии и проблемам искусственного интеллекта.
Человек кристальной чистоты. Будучи директором Института сердечно-сосудистой хирургии, требовал, чтобы в благодарност

Тетяна Левицька
2023.12.06 10:07
Читав мене, цікаву, по складах,
виношував у лоні серця — вірші,
купав блаженно в запашних медах,
шукав слова для щастя наймиліші.

Перетинав зруйновані мости,
оберігав, щоб знахар не зурочив,
осиротілу душу золотив

Іван Потьомкін
2023.12.06 08:43
Як по росяній траві йде дівча.
На голові несе глечик молока.
Співа з птаством – не змовка.
А ще так собі мудрує:
«Ось як грошики вторгую,
То сьогодні ж, до обіду,
Куплю крашанок в сусіда.
Треба трішки почекать

Світлана Бур
2023.12.06 08:31
Білим зефіром вляглася зима.
Білі покрівлі і біла земля.
Іншої фарби навколо нема.
В білому солоді біла імла.

Лоно все біле, чисте-пречисте.
Біла одежда дерев і кущів.
Білих сніжинок - свіже намисто.

Віктор Кучерук
2023.12.06 07:28
Моя дружина, гарна і добряча,
Чому тебе обтяжує граніт, –
Чому знедавна ти уже не бачиш
І не спроможна чути білий світ?
Чому без тебе я від сонця сліпну
І вже оглух од сміхів і плачів, –
Чому удень буравлю зором вікна
Й до скрипів прислухаюся вно

Микола Соболь
2023.12.06 05:52
Свічею окопною висвітли ніч.
Виведи тьму. Вибіли начисто.
Кулею плюється в лице потойбіч.
Фосфором кине з неба вогнисто.
Випалить спогад про мирне минуле.
Поруч засне побратим вічним сном…
Тиша? Ні-ні, ми про неї не чули.
Кров полилася на землю вин

Леся Горова
2023.12.05 23:45
Десь у якомусь кутку
згаслих почуттів
Я ревную його
як раніше, хоч це і смішно.
Згірклі бажання як тінь,
і такі пусті.
Вирву зІм'ятий лист
щоб спалити, й побачу пісню.

Олена Побийголод
2023.12.05 22:23
Із Данила Хармса

Сидить бульдог над кісткою,
припнутий до стовпа;
й до нього, голосистого,
враз таксик підступа.

«Поважаний бульдожику! –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Артур Курдіновський
2023.12.07

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Іван Кушнір
2023.11.22

Діана Новикова
2023.11.18

Галюся Чудак
2023.11.15

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Артур Сіренко - [ 2023.12.06 16:34 ]
    Прогулянка у тьмі
    Ніч бавиться моїм серцем
    Як чужинка дорійського племені
    Склерос
    Бавиться глобусом Птолемея.
    Дивиться! Дивіться!
    Це видовище буде тривати!
    Адже ми в Римі
    Напередодні років Аттіли
    Шепочемо на готському діалекті
    Цитати з вульгати:
    «Коли думки мої болючі…»
    Вдягаюсь у чорне –
    Відчуваю себе відступником:
    Прокидаюсь босоніж:
    Хоча б тому, що так ходить Істина
    По саду яблуневої паморозі
    Να χαίρεστε κύριοι!
    У вкритому пилом дзеркалі
    Бачу когось схожого на себе
    Чи то на якогось єретика,
    Що радіє життєдайності холоду:
    Якщо вода стає попелястою
    Наче гризун міста плащів і площ
    На яких виглядають вдову.
    Майстер-штукар
    Носить у скриньці кельми і циркулі,
    А на вулицю втрачених мрій
    Визирають пусткою двері:
    Хто зірвав вас з петель?
    Чи може це зовсім не Рим?
    Теж вічне, але не місто?
    Сюди ніхто не прийде.
    На прогулянку.



    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Юлія Щербатюк - [ 2023.12.06 13:22 ]
    Сніговий полон ( хайку)
    Несподівано
    У кінці листопада
    Настала зима.

    * * *
    Сильна віхола
    Заполонила місто
    Снігу багато.

    * * *
    Зимова пора
    Огорнула холодом
    Природа у сні.

    * * *
    Усі дерева
    Одягли білі шапки
    Красиві стоять.

    * * *
    Ожеледиця
    Лягла долу на землю
    Льодова кірка.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  3. Козак Дума - [ 2023.12.04 15:28 ]
    Не гарантія

    Наявність мозку, навіть у людини,
    іще не є ознакою ума!.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2023.12.03 16:39 ]
    Маски
    Шкода, що це медичні маски,
    а не театр но і кабукі,
    по вінця налитий трагізмом.
    Маска дозволяє приховати
    справжню сутність людини.
    Можна зробити маски
    постійними атрибутами життя.
    Від цього нічого не змінилося б.
    Люди і так їх постійно одягають.
    Під кригою маски ховається
    протоплазма емоцій.
    Перекошена стражданням маска
    приросла до обличчя,
    вона застигла
    у вічній непорушності
    людського горя і неможливості
    знайти відповідь
    на вічні питання буття.
    Маска відображає вічний крик
    у глибині самотнього лісу,
    вона відтворює вічний жах
    перед відкритою реальністю,
    вона являє провидіння,
    сховане за сімома замками
    у потаємних підвалах.

    22 квітня 2020



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  5. Артур Сіренко - [ 2023.12.02 13:47 ]
    Безбарвний димар
    Безбарвні сліпі телефони
    Наче кавалки віконного скла
    Хати, де жив синій кудлатий пес –
    Замість людей-димарів,
    Замість круків-нездар,
    Що плутають гілку ясена
    (На якій так зручно старіти,
    На якій так зручно бути самотнім)
    З хатою-пусткою, п о р о ж н е ч е ю,
    Де вікна вибили ще вовкулаки
    За часів сумного Трояна –
    Князя ілюзій та мрій сорочиних,
    Батька синів зими Бористена.
    Де вікна зірвали з петель
    Ще печеніги-зайди: заброди трави.
    Телефони як зайці – скачуть у сни,
    Вистрибують з темних шаф –
    Лабіринтів залізних комах:
    Все безбарвно – навіть зимовий сад,
    Де Афродита з Конфуцієм
    Садила колись черлені бегонії
    В торф. Добутий з болота венедів:
    Було де ховати мечі і перстені:
    Треба. Ті – непомітні треби жадали,
    Офіри – меду й вина. І вохри.
    Якої в нас вдосталь.
    Над димарем безбарвним
    Апостоли снігу.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Ольга Олеандра - [ 2023.12.02 09:33 ]
    Запрошення
    Вікно відкриваю снігові безпосередньо у душу.
    Заходь і ти.
    Бо ти, як і він, буваєш ледь стерпно колючим.
    А я все одно (чуєш, все одно) тебе, як і його, люблю.

    Бо він, як і ти, може бути осяйним,
    пухнастим,
    турботливим,
    може заслонити та берегти,
    зігріваючи своїм теплом, якого в нього нема,
    але яке він все-таки примудряється якось створити.
    І, зігріваючи, сам спромагається відчути те тепло.

    Ти не схотів заходити з квітами та з сонячним промінням.
    Заходь зі снігом.
    Віхолою, заметіллю, сніговієм,
    з нашаруваннями криги і її виблискуючими гострими краями.
    З холодом, в якому стільки краси.
    Заходьте.
    Обидва.
    Вікно відчинене.
    І двері відчинені також.

    02.12.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  7. Козак Дума - [ 2023.12.02 07:30 ]
    Треба фільтрувати
    Як воду друзів треба фільтрувати,
    аби не накипало на душі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)