Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Роман Коляда (1976)
У меня есть две фазы, мама.
Я чистый бухарский эмир.
Когда я трезв, я - Муму и Герасим, мама.
А так, я - Война и Мир.
Б.Г.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Лист синові
    Лоно матері наче лук
    Відправляє тебе в політ.
  •   Aušros Vartų
    Тихесенько падав сніг
    На мури монастиря,
  •   Розмова з круком
    Перелітали дорогу круки
    У пташиних справах
  •   Він
    Він виходив із міста і здалеку не було видно,
    Що несе у руках, чи хреста чи дворучний меч,
  •   Таїна
    Її нікому й ніколи не було видно,
    Та всі знали, що вона неодмінно тут.
  •   ... them all
    До біса все: і суші, й шопінг-мол,
    Спортзали, танці, весь цей рок-н-рол,
  •   Піднімися на дах
    Піднімися на дах,
    Дочекайся досвітної тиші,
  •   Може...
    Можна піти як завгодно далеко
    Чи зовсім ніяк не йти.
  •   Хотів написати...
    Хотів написати легкий
    Помережаний вірш,
  •   Peace and...
    Небо зимове
    Холодне, шовкове,
  •   Мій світ - шахівниця
    Мій світ шахівниця, із мріями замість фігур
    Дебют уже зіграно, саме пора міттельшпілю,
  •   У одному не забутому Богом селі
    У одному не забутому Богом селі
    Між степами й замріяними лиманами
  •   Серпневий ескіз
    Давно так не лило,
    Неначе "Київ -Львів»
  •   Міра музики
    Ця музика – тільки привід
    Прислухатися до тиші
  •   ***
    Ще за вітром, що віяв колись над моїм
    До кінця не зарослим дитячим тім’ям
  •   Не питаю
    Не питаю, по кому дзвін,
    Бо його адресат незмінний.
  •   Libertango
    Зелені ноти, фарби четвертні,
    Ритмічні плями, мелодійні рухи,
  •   Синкопи
    Красуні на шпильках ідуть хідником -
    Суцільні синкопи.
  •   ***
    Це місто, що змієм кусає самого себе
    За хвіст опівнічного потяга від Лісової,
  •   Недонароджений
    Недонароджений,
    Тіло без першого крику.
  •   Ігри патріотів
    Це улюблена гра -
    «Головний патріот»,
  •   Вечір перед Маковія
    Зірвався вітер, трохи натрусив
    Зірок із неба. Кажуть – Персеїди
  •   Аеропорт "Едем"
    Кожна мрія людська - літак.
    У когось - "Конкорд",
  •   Холодно, Щойно освячено верби...
    Холодно. Щойно освячено верби,
    Скоро Великдень, на сході війна.
  •   Автостопила доля
    На битім шляху,
    Наче птаха на стрісі,
  •   Після мовчання
    Наче метелики в теплому-теплому липні
    Тихо тріпочуть у серці рядки полохливі,
  •   Несказане слово
    Птах, що ніколи не спить, вилітає на лови.
    Вже по Різдві, довгі ночі коротшають знову.
  •   Два серця
    Чуєш, мій сину,
    У кожної мами більше, ніж одне серце.
  •   Джазова імпровізація
    На жаль, в країні йде війна,
    Та ще в порохівницях сухо
  •   Думки після бою
    Навіть не думав ставати героєм
    Трохи живішим за Цоя,
  •   Солдатская молитва
    Знаешь ли, Господи,
    Как я устал
  •   Вернись...
    Гаряче серце
    Остудить вітер,
  •   ***
    Вот на дороге двое,
    Тучи над ними спят.
  •   Спалені світлини
    Дим над землею гіркий наче тертий полин
    Дим над водою відлунює рифами Річі
  •   Чайка на ймення Джа (Джамалі Джамаладіновій)
    Крила великі у тебе
    І світла та ніжна душа.
  •   Про цифри на війні та нестоличних героїв (похмурий хіп-хоп)
    Є велика різниця між цифрами «двісті» та «триста».
    Вона більша, аніж в «двісті двадцять» і «триста вісімдесят».
  •   Там, де зливаються ріки
    Де я нарешті зустріну тебе
    Й більш не залишу вовіки?
  •   Три крапки
    Три крапки в кінці рядка –
    Зітхання, прощання, вирок?
  •   ***
    Бракує сліз оплакати усіх.
    Спасибі небу, посилає зливи.
  •   Сни про Неї
    Щільно стулені уві сні повіки -
    Фаєрволл для чудовиськ і янголів.
  •   Про виховання, логіку і любов
    Я з дитинства хворів на логіку
    І тому було можна впарити
  •   Шлях любові
    Давай з тобою будемо відверті.
    Любов - це життя.
  •   Тяжіння любові
    Твоє тяжіння більше ніж земне,
    Бо ти для мене більше, ніж планета.
  •   Між...
    Ми живемо між смертю і смертю
    На вузесенькій смужці життя.
  •   ***
    Сльози неба на склі вітрин
    Як відлуння незнаного досі
  •   Любов у пташиній пісні
    Ти прилітаєш до мене зранку
    Співанкою пташиною на світанку,
  •   Я п’ю любов
    Я п’ю любов немов терпке вино,
    Визбирую пилком з ранкових квітів,
  •   Лебедине сяйво
    Подарована Богом
    Янголом радості в дорогу,
  •   ***
    узріти світло
    і пити воду
  •   ***
    Буває, що страх, наче змій заповзає у серце
    Спокусою вшитися в хащі від погляду Бога
  •   Колись мине ілюзія безсмертя
    Колись мине ілюзія безсмертя,
    Колись мине бажання насолод,
  •   ***
    Затиснутий між болем і гріхом
    Сліпою безнадійністю кохання,
  •   ***
    Хтось має бути тверезим,
    Хтось – від любові п’яним,
  •   Я стою
    Я стою у потоках вітрів,
    Відчуваючи шкірою холод,
  •   День тиші
    Тиша - це не абсолютний нуль
    На шкалі звукового тиску.
  •   ***
    Чи знає пуп'янок зникомої краси,
    Весняна квітка, зав'язь несмілива
  •   Лінія ніжності
    Кардіограма - завжди трохи більше ніж лінія.
    Це тільки ноти, допоки ти їх не зіграв.
  •   Антивоєнний маніфест
    Війна на порозі, я знову боюся не встигнути
    Зробити, сказати, піти, обійняти, простить,
  •   Момент істини
    Ця любов – це незрима війна,
    На якій не буває героїв,
  •   Танець квітневої ночі
    Твої шепочу імена
    У пахощі ночі квітневої,
  •   Автопортрет
    Для світу чужий і довіку по-вовчому сам.
    Не знаю де лик і обличчя, а де тільки маска.
  •   Екзистенційний ескіз
    У мене немає завтра,
    Немає учора й сьогодні.
  •   Дві смужки
    Дві смужки на тесті
    Неначе команда "пауза".
  •   ***
    Низочка строф – то набої в моїм патронташі.
    Хрестик прицілу вихоплює з мороку тіні.
  •   Весна. Квітка. Я... Т...
    Квітка на довгому пагоні
    Вихором винесла серце
  •   Монолог музиканта
    Я вишиваю хрестиком маршрути
    На мапі мандрівного музиканта
  •   B.Y.O.B. (практично, тост)
    Коли серце пече неможливо
    І так тягне до краю перону,
  •   Піду почитаю (дитячий вірш)
    Поки читав Євангеліє,
    Прилетіли архангели.
  •   Передпостове. Про порожнечу.
    Порожнеча в душі – це вірус
    Не дається взнаки роками,
  •   Думки у вагоні поїзда, що йде на північ
    Сніги за вікном, я все далі від тебе на північ.
    Як вершник шалений, пришпорюю меридіан.
  •   Лист до коханої із Зимового походу
    Кулі дзижчать, ми зі смертю танцюємо вальс,
    Щось про своє торохтять з висоти кулемети.
  •   Moonlight serenade
    Місячне сяйво та білий сніг
    Стали мені розрадою.
  •   ***
    Сім раз по сім прости мені мене,
    Я магматично рвуся на свободу,
  •   Digital memento...
    Wi-Fi "не добиває" на той світ -
    Душа пішла, а тіло ще в онлайні.
  •   Зимова акварель
    Вогке повітря і тихі потоки води,
    В дзеркалі пам’яті купа торішнього снігу.
  •   Експромт щодо зимової погоди
    Зірвався вітер, щось-то він надме
    Чи люту зиму, чи одразу - літо.
  •   Різдвяні відлуння
    Перехрестя буття з житієм:
    Ніч надворі, та тепло у домі.
  •   Священникам на Майдані
    вибір тільки один
    б’ють у ліву чи в праву
  •   Ти пахнеш яблуком (переписаний вірш)
    Ти пахнеш яблуком. Яблуком і корицею.
    В серці бриниш нерозгаданою таємницею.
  •   Листопадовий лист
    Мій листопад непримітним Леоном-кіллером
    Ходить незримо, стріляє опалим листям.
  •   Танець на площі Сан Марко
    Дві доби гойдання в автобусі
    Розфокусують чиє завгодно «тут і зараз»
  •   Любов
    Ти йдеш, не пригинаючи трави,
    Легка і недосяжна. Таємниця
  •   Подільська медитація
    Протікає Буг.
    Промишляє Бог.
  •   Вечірня молитва (тріолі)
    Чи тямлю я, про що Тебе молю?
    Чи відаю, за чим сльозу проллю?
  •   Memento mori з кадилом у руці
    Ти звук і запах, і тепло ти,
    Просте, чи срібне, чи у злоті,
  •   Запрошення до молитви
    Разом прихилимо коліна
    Молитву радісно вчинімо.
  •   Після спокуси
    Над хмарами - мрія,
    над водами - води.
  •   Безсонння Великого Посту
    Твердь під ногами чорніє
    Хмарами темних віків,
  •   Вірш, якого могло не бути, якби...
    Я хочу сказати, про те, що не можна,
    Не вмію, несила, і просто не слід.
  •   Імпровізація
    Коханка моя - струнка,
    п"янка, мелодійна й дзвінка.
  •   Про єдність слова і музики :)
    Життя, наче вірш: то дебільний верлібр,
    Сонетний вінок чи до пісні «текстовка».
  •   Німий метроном
    З метрономів для серця, найкращий – то стукіт коліс,
    Ну а те, що на стрілках збоїть, то на те вони й стрілки.
  •   Нічний краєвид з вікна поїзда Київ-Феодосія і уявний саундтрек до нього
    Небо просипало
    зоряним просом на місто
  •   На повороті
    Від чого сумно так?
    Чому немає сліз?
  •   Из очень-очень раннего
    Медленно, тише снов,
    Время течет, пьяно.
  •   Груз без маркировки (не кино)
    Лежит на сердце груз без маркировки,
    Транзитом в Вечность провозимый груз.
  •   Складний вибір (навіяно аббревіатурою ПМ)
    Епіграф:
    Шквал звонков после публикации рекламы в интернете озадачил менеджеров Базы Дорожно-Строительных Материалов (БДСМ).
  •   Последняя нота
    Последняя попытка стать счастливым, последняя попытка полюбить. Е.Евтушенко
  •   Размышляя о Божьем благоволении стремящимся к свету и о словах "Да" и "Нет"
    Я не знал, что давно уже – «Да»!
    Я все думал – «наверное», «может быть».
  •   ***
    Я хочу по поверхности плыть,
    Как пыльцу, собирая тлен,
  •   Прощання з янголом
    Я не скажу: «Прощавай», -
    Не зможу.
  •   Споглядаючи снігопад за вікном, подумалось...
    Цей сніг збиває з ніг
    Розніженістю лету
  •   Прогулянка крізь листопад
    Під час читання можна слухати
    пісню Pink Floyd - Comfortably Numb
  •   Іронічне літературознавство
    Короткий вірш, мов тістечко в глазурі
    (серветкою до рота – й насолода
  •   У відповідь на запрошення до розмови
    До розмови? Знову до розмови,
    Наче до бар’єру з пістолетом.
  •   Нічна медитація
    Ти хіба повітрям дишеш?
    Морфеус
  •   Все едино?
    В этом мире все так странно,
    розы пахнут черт-те чем.
  •   Молитва
    Множаться гріхи мої й ростуть,
    наче маслюки у лісосмузі.
  •   Флірт зі Звіром
    Людина фліртує зі злом
    Замість любити Бога,
  •   Езжайте в Пензу, господа.
    "I am the walrus" John Lennon
  •   Я – туча!
    Я – туча!
    Полить
  •   Ода войне
    Пытаясь выбраться из Матрицы и вспоминая пароль доступа.
  •   Міфи осені
    "а я усе відтягувала осінь,
    як тятиву..."
  •   17+17
    Неіснуючому коханню 1993 року у передчутті приходу року 2010-го
  •   ***
    Передчуття прогулянки улюбленим містом пізньої осені 2009 року, містом, до якого мало приїхати, яке ще треба аби впустило тебе у свої внутрішні світи.
  •   High hopes
    Всесвіт гойдається дзвону важким язиком,
    Комети летять, в небо серця ударів відлуннями –
  •   Сізіфове соло
    У оркестрі марнот
    Серце дріб виграє,
  •   Віртуальний сон про життєве лайно й апостола Петра
    Розтяжки, борди й сіті-лайти,
    У Інтернеті повно сайтів
  •   Мелодія самотності біля моря
    Третій день шторму, ями на дні
    Істина де? Поки я в бодуні...
  •   Невже ти не чуєш? (передчуття Різдва)
    Стеблинка.
    А в кроні майбутнього дуба
  •   Свіжі вірші
    Ю.Б.-К.
    Свіжий вірш, наче свіже повітря –
  •   Проти ночі
    Іще один поріг
    Слідами моїх ніг
  •   Десь там
    Олесю Берднику
  •   Вродилось слово! (Поетам)
    Наздоганяти резонанс
    Вдаряти словом в ритмі серця
  •   Кредо
    Нехай проб’є останній час,
    Нехай проб’є діру у грудях,
  •   ***
    Останні стебла загадкової трави
    Ростуть самі собі незрозумілі,
  •   Н.К.
    Мої двері не замкнені,
    бо їх без ключа не замкнеш.
  •   Передсвітанкова прогулянка
    вулицями, де колись точилися вуличні бої.
  •   Львівський блюз
    Цей дощ упертий хоче змити нас,
    І грім гуркоче – наче контрабас.
  •   ***
    Чимчикуючи містом,
    Чимчикуючи містом нічним,
  •   Байсікл рейс*
    Коротка спідниця
    й коротке життя
  •   ***
    Щось щемливе
    шаснуло повз,
  •   ***
    Ти бачила, як небо над Карпатами
    Зірками зазирало мені в душу,
  •   Містичний блюз
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав, несвідомо закінчу,
  •   В піснях старого цвіркуна.
    Полістилістичне щось імені безсмертних.
  •   Мелодія похмурих передчуттів
    людини, що змушена постійно слухати брехню можновладців.
  •   * * *
    Я хочу випити вина,
    Залити в кров п'янку отруту,
  •   З неба падає дощ...
    З неба падає дощ,
    В небо падає погляд.

  • Огляди

    1. Лист синові
      Лоно матері наче лук
      Відправляє тебе в політ.
      Батько видобув з лука звук
      І тобою поцілив світ.

      Хто такий і куди летиш?
      Хто зустріне - спитає всяк.
      Ти не знаєш. Боїшся лиш
      Пропустити у небі знак,

      Що не прісною зробить сіль
      І змінити дозволить шлях:
      Не стрілою приречено в ціль,
      А до мрії, як вільний птах.

      Може тільки у цьому суть:
      Ким прибудеш до точки Б?
      І чи зможеш в кінці почуть:
      Бог на ймення назвав тебе?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. Aušros Vartų
      Тихесенько падав сніг
      На мури монастиря,
      Молилася за усіх
      Ранкова Свята Зоря.

      За нею святі слова
      Я пошепки промовляв,
      Благаючи про дива.
      Не плакало немовля,

      У небо полинув дим
      З жертовника чи димаря
      І тихий почувся дзвін.
      З молитвою дзвонаря

      Тихесенько падав сніг
      На крила пташині Царя,
      Молилася за усіх
      Ранкова Свята Зоря.

      21.02.17



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Розмова з круком
      Перелітали дорогу круки
      У пташиних справах
      У повітрі бриніла тривога -
      То мабуть весна.
      Серце билося тихо
      Наче зліва, не справа,
      Отже поки воно на місці.
      Чи надовго? Хто ж зна...

      Сонце світило кволо,
      Як по довгій хворобі,
      Коли два роки пролежав
      І при цьому не спав.
      Один із круків сів на плече,
      Почухав лапою воло
      І спитав: "Чи ти точно хотів
      Бути тим, чим став?"

      Ну і що відповісти птаху?
      Та хіба що зізнатись,
      Що з птахами й деревами
      Надто довго не розмовляв.
      Ну а потім дивитись,
      Як із мріями відлітати
      Буде він і темнішатиме
      Під тінню від крил земля.

      24.02.17



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Він
      Він виходив із міста і здалеку не було видно,
      Що несе у руках, чи хреста чи дворучний меч,
      У повітрі стояв запах свіжого прісного тіста
      А зустрічні жінки згадували історію своїх втеч.

      Він колись розповів їм про кожний із своїх шрамів
      І промовчав про той, що через Неї одну.
      На його черевиках пил монастирів і ашрамів,
      Хоч ходив він і не по воді, переважно по дну.

      Він би може й хотів колись голову прихилити
      До чиїхось колін, але Та, що його приняла б
      Кажуть досі ще не з’явилася на цьому світі,
      Ну а іншим він вічний слуга, але жодній не раб.

      Він мовчить у юрбі, і мовчить наодинці з собою,
      Бо давно все сказав, не залишилось більше слів.
      Є одне, але він береже його для останнього бою,
      Аби наостанок промовити, як вижити б не зумів.

      Я вдивляюся вкотре у простір, у себе, в тумани,
      Шукаючи трасу останньої з його власних втеч,
      Поки ниють ночами у серці мені його рани
      І ввижається у руках чи то хрест, чи дворучний меч.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Таїна
      Її нікому й ніколи не було видно,
      Та всі знали, що вона неодмінно тут.
      Багато кому було перед нею встидно
      І всі робили вигляд, що її не ждуть.

      Її голос не переміг би на талант-шоу
      Бо і кастінгу напевно вона б не пройшла,
      Але вона говорила - і всім відбирало мову,
      А очі заступала якась біла імла.

      Її портрети не висять у галереях,
      Та кожен бачив напевне її у снах,
      Скільки народу полягло заради неї,
      Стільки ж загубилося на її стежках.

      Її не можна назвати, ще немає такого слова,
      І забути її так само неможливо ніяк.
      Вона слухає тебе і чує, знову і знову,
      Без чому, без навіщо, тому що і позаяк.

      Може марно я вкотре вінки із літер
      Виплітаючи мучуся знову й знов
      Та не вщухне у серці незримий вітер
      І не згасне до неї моя любов.

      06.02.17



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ... them all
      До біса все: і суші, й шопінг-мол,
      Спортзали, танці, весь цей рок-н-рол,
      Ток-шоу, бокс, новини і футбол
      Срач у коментах, фейки... "fuck them all".

      Ніж відрами ковтати корвалол,
      Мастило в руки й нумо чистить ствол,
      Шукати десь трінітротолуол,
      За ворогів молитись: "kill them all".

      Набриднув пошук меншого із зол
      І тать оплатить кров'ю кожний фол,
      Горить у серці стомлений глагол:
      "Хто не дожив, мій Боже, save them all"...

      05.02.17



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Піднімися на дах
      Піднімися на дах,
      Дочекайся досвітної тиші,
      Роздивись у безодні
      Невидимі траси комет.
      Що сьогодні тобі
      Цими трасами небо напише,
      Знову вірші? Не дивно,
      Бо небо - найкращий поет.

      У коротких рядках,
      У напруженій ритміці літер,
      У словах невагомих
      Водночас і надто тяжких
      Прочитай про любов,
      Що нестримна як сонячний вітер
      І про вірність планет,
      Що орбіт не полишать своїх.

      Про зірок наднових
      Вибухові раптові романи,
      Про гігантів червоних
      Колапси самотніх сердець,
      Про туманностей вічну
      Холодну бездушну оману,
      Як зітхає Сатурн
      За котримось із власних кілець.

      Піднімися на дах
      Дочекайся досвітної тиші.
      Подивись, ген твоє
      Між сузір'ями сяє ім'я.
      Це не просто слова
      В небесах, що не знати, хто пише.
      Це тобі у любові
      Небесній освідчуюсь я.

      30.01.17



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    8. Може...
      Можна піти як завгодно далеко
      Чи зовсім ніяк не йти.
      Може то в небі ширяють лелеки,
      А може то я і ти.

      Можна зірок невловимий бісер
      Пришити нитками назв.
      Вірити - звірі небесні та птиці
      Ніколи не зрадять нас.

      Можна сказати, а можна у тишу
      Продіти нитки думок.
      Знати, що час підніматися вище,
      Неначе весняний сок.

      Можна зайти за усі заборони,
      Згоріти і далі йти.
      Лики незнані поглянуть з ікони.
      Чи може то я... і ти?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Хотів написати...
      Хотів написати легкий
      Помережаний вірш,
      Побачив - у кожному слові
      Устромлений ніж.
      У тебе в очах невагому
      Небесну блакить
      Змінило кіно про любов
      І про те, що болить.

      І літери-кванти пішли за
      Подій горизонт,
      Втім, небо це дах, що тече
      І нескоро ремонт.
      У струмені слів приладнаю
      Відерце-блокнот,
      У ньому мов риби блищатимуть
      Вервиці нот.

      Пряміють мережива наче то
      Марля бинтів
      Просякнутих кров'ю. І голосом
      Синіх китів
      Мені океан просигналить:
      "Пиши-но скоріш,
      Слова неважливі, важливо
      Що над, і що між".

      26.01.17



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Peace and...
      Небо зимове
      Холодне, шовкове,
      Де їде нечутно
      Великий Віз,
      Місту промовить
      Німу колискову,
      Верхами костелів
      Покаже "peace".

      Хочеться місту
      Не спати, а лізти
      Угору, все вище,
      Вперед, навскіс
      Пхати паркани
      І стіни, і крани -
      Увесь цей залізо-
      Бетонний ліс.

      Сивий альтист
      У мансарді, де тісно
      Псалом заспіває
      І пісню "Бітлз",
      Чутимуть це
      Тільки ангели, звісно.
      Втім, все одно,
      Імовірно колись

      Небо зимове
      Холодне, шовкове,
      Де їде нечутно
      Великий Віз,
      Місту промовить
      Німу колискову,
      Верхами костелів
      Покаже "peace".



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Мій світ - шахівниця
      Мій світ шахівниця, із мріями замість фігур
      Дебют уже зіграно, саме пора міттельшпілю,
      У жертву іще не принесено жодної з тур,
      Зіставлено спосіб з метою і засоби з ціллю.

      А мрії поволі з казок виростають у міф,
      І лінії росту того, то всуціль асимптоти.
      Ти преш до вершини, і начебто ясно – Сізіф,
      А камінь з душі забери і не видно вже – хто ти.

      У небі хтось курить смачні запашні цигарки,
      Синоптиків зводячи з розуму хмарами диму,
      Це тільки здається, що пити давно нема з ким,
      Це тільки тому, що я пив не за те і не з тими.

      То чорний пішак наточив мені келих вина,
      І все натякав, як злодюжка, на обмін ферзями,
      Кінцево, він посланий мною був зопалу на…
      А потім я знову каміння тягав до нестями.

      Збирав, розкидав, а розкидавши, знову збирав
      І думав, чи скоро вже трапиться склеїти ласти,
      Аж раптом почувся був запах некошених трав
      То просто Сізіф познайомився з Еклезіястом.

      «Усе марнота» – написали вони на стіні
      І стали призерами конкурсу стильних муралів,
      Поштарка на ровері бачила їх у вікні
      І довго сварилась на них за відсутність моралі.

      Могла й не кричати, каміння ж бо стане на всіх,
      І свій Шоушенк є у кожного Форреста Гампа,
      І добре, що з неба летить не каміння, а сніг,
      І досі у Львові ще блимає гасова лямпа.

      А черга до Раю немов на кордоні із фур,
      І ангели-митники часом бувають нещирі.
      Мій світ – шахівниця із мріями замість фігур,
      І кожного ранку хтось ходить е2-е4.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. У одному не забутому Богом селі
      У одному не забутому Богом селі
      Між степами й замріяними лиманами
      Зрозуміли, що час ще увесь не сплив
      І слухають музику та зачитуються романами.

      А ще у них є Україна, не та,
      Що у паспорті, в серці, ачи на папері карти.
      А старенька, розстроєна трохи, проста,
      Не Стейнвей, але чисті у неї кварти

      І квінти у неї також цілком,
      Щоб на тім піаніно, коли попросять,
      Котрийсь музикант про добро зі злом,
      Про війну та любов міг сказати досить,

      Аби Той, Хто на хмарах співав у такт
      Цвіркунами та хвилями, шепотів очеретами
      І сказав би в кінці: "То ж хітяра. Це факт.
      Мов із часу коли користувались касетами."

      У одному не забутому Богом селі
      Під рясними серпневими зорепадами
      Є ще люди, для них час увесь не сплив,
      Вони слухають музику і читають романи з цикадами.

      (С)05.08.16 Очаків



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Серпневий ескіз
      Давно так не лило,
      Неначе "Київ -Львів»
      Не поїзд, а діра
      У просторі і часі.

      Я думаю що там,
      У місті всіх дощів
      У вирій попливу
      У зграї контрабасів.

      Чи осінь на поріг?
      Чи серпень перепрів?
      На виході одне
      З дощами граю jazzy.

      Стіна води за склом.
      Де Ной? Ще не відплив?
      Ще трохи і нудьга,
      Чи просто зсув по фазі.

      Меланхолійний дощ,
      Відлуння давніх злив
      Вливається у сни
      В дрімотному екстазі.

      Візьму вервицю нот,
      Додам з десяток слів
      До вересня сплету
      Кашне із парафразів.

      Київ-Львів, 13.08.12 - 13.08.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Міра музики
      Ця музика – тільки привід
      Прислухатися до тиші
      Ця музика, наче привид,
      Невтілений і невтішний.

      Ця музика має голос,
      І плаче за нездійсненним,
      Ця музика така гола,
      Що холодно їй без мене.

      Ця музика має міру,
      За неї життя кладеться.
      Ця музика - наче віра,
      Живе попід самим серцем.

      Ця музика, наче сонце,
      Зігріє у лютий холод.
      Ця музика, наче сон. Це
      Проникливе джазове соло –

      Це музика, що приносить
      Знеболення і спокуту,
      Це музика, що проносить
      Повз тебе гірку цикуту.

      Ця музика – тільки привід,
      Побути собою й ніжно
      Співати тобі, щасливій
      Про нашу любов дивовижну.
      (c) 16.11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Ще за вітром, що віяв колись над моїм
      До кінця не зарослим дитячим тім’ям
      Хтось хотів напророчити буду я з ким
      Чи не буду ні з ким я.

      Напророчив лишень кілька стриманих слів
      Про сумний листопад і гірке передзим'я
      І про те, що немислимо бути відвертим
      Ні з ким, як із ним я.

      А що люди довкола – не зовсім святі,
      І всі їхні слова – заважка епітим'я,
      Це єдине чого я почуть не хотів,
      Хоч і мав, перед тим як...

      (с) 27.07.16



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Не питаю
      Не питаю, по кому дзвін,
      Бо його адресат незмінний.
      Хто засуджений, хто безвинний,
      Вже давно не питає він.

      Не питаю, по кому плач.
      Нині плакальниці ледачі
      В бутіках вибирають клатчі.
      Хоч бери й сам себе оплач.

      А у небі немає змін.
      Мерзлі ягоди на калині
      Нагадають мені про плинне,
      А про вічне розкаже дзвін.

      (с) 22.07.16



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Libertango
      Зелені ноти, фарби четвертні,
      Ритмічні плями, мелодійні рухи,
      Густе повітря і прозорий ліс,
      Хвилясті прямо, а прямі навскіс,
      Вода у ступі, у криниці сухо.

      Синкопи смислів, парадідли слів,
      Легато кроків і стаккато стегон,
      Співаю вже не вперше у житті,
      Хоч наче і недавно прилетів,
      Про дещо несподіване для себе.

      Про те, що робить зайвими слова,
      Бо з почуттями логіка безсила,
      Бо світла ніч, je t'aimна голова,
      Бо vulez-vous coucher avec moi?
      А так і не злилися тіло з тілом...

      (C)16.07.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Синкопи
      Красуні на шпильках ідуть хідником -
      Суцільні синкопи.
      Заблимало синім під нашим вікном -
      Приїхали копи.
      У банку працюєш, прекрасні твої
      Дефолтнії свопи.
      Твоя неприступність бентежить мене,
      Готую підкопи.

      Спросоння у дзеркалі очі мої
      Червоні, мов «стопи»,
      І це ж я у гості іще не ходив
      До Гепи і Допи.
      Дивлюсь, у вітрині Коза-дереза,
      Купив за три копи.
      Недовго радів, бо веселий район -
      Наїхали «гопи».

      Та хай йому грець, я лечу навпростець
      Назад у окопи,
      Над полем розкриється мій парашут,
      Натягнуться стропи.
      Почую забуті свого ДШК
      Завзяті синкопи -
      Забуду усе, що я бачив і чув
      З глибин кінескопа.

      (с)11.07.2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Це місто, що змієм кусає самого себе
      За хвіст опівнічного потяга від Лісової,
      Скидається зранку на древній затертий ковчег
      З якого нагнали старого відлюдника Ноя.

      Це місто дощенту забите не стільки людьми,
      Як болем, думками і ще, зовсім трохи, тобою,
      Ранкова імла спокушає: «прийди і візьми»,
      Тривога у серці дзвенить, мов годинник із боєм.

      Не спиться вночі, бо у небі ширяє війна.
      Виходять із себе, з Єгипту, чи навіть з запою
      Заморені мешканці міста, де посланий на…
      Приходить назад і, буває, береться до зброї.

      Це місто розпалось би навпіл якби не мости,
      Дніпро напуває його не святою водою,
      Ніколи його не залишу, бо в ньому є ти,
      А отже нас тут, божевільних, як мінімум, двоє.
      (с) 5.07.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Недонароджений
      Недонароджений,
      Тіло без першого крику.
      З горла у небо несила
      Штовхнути своє ім’я.
      Гривня пучок,
      Нас у Бога таких – без ліку,
      Та закохався у тебе
      Один тільки я.

      Ти посміхнешся:
      «Усе ще у маминім лоні»?
      Не відповім,
      Ну або відповім не в такт.
      Кожен із нас побував
      У такому полоні,
      А на свободу –
      І радий би, тільки як?

      Недо, чи пере-
      Ачи й взагалі не любили.
      Може тому
      Цінував батарейки так.
      Лампочку до плюса
      З мінусом притулили
      Ось тобі й світло,
      Аби лише добрий контакт.

      Вже не до сміху,
      Коли не людина, а схема.
      Логіка, смисли,
      «Тому що» і «позаяк».
      А почуття?
      Невідома нікому тема.
      Кожні стосунки немов
      Міжнародний пакт.

      Раптом – кохання,
      І де було взятись «бзику»:
      Дикий відлюдько згадав
      Дивне слово «сім’я»?
      Думав, що пари нема,
      Бо яка б захотіла «шику»,
      Взяти за руку й не знати,
      Чи геній, чи маніяк?

      Новонароджений,
      Ох зараз буде і крику...
      З горла у небо щосили
      Штовхаю своє ім’я.
      Гривня пучок,
      Нас у Бога таких – без ліку,
      Та закохався у тебе
      Один тільки я.


      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. Ігри патріотів
      Це улюблена гра -
      «Головний патріот»,
      У якій переможець
      «Уграє» країну.
      Не одразу помітно,
      А тег «ідіот»
      Ідеально римується
      З тегом «руїна».
      Передвиборний спіч -
      Над зеленим сукном
      Карти пурхають, мічені
      Жовтим та синім.
      А за вікнами – ніч,
      І народ перед сном
      Споживає отруту
      Що зветься «новини».
      Ця спаскуджена гра -
      Не моя. Не гравець,
      Не букмекер, хоч мушу
      Тинятись між ними.
      Подивлюся на жадібну
      Стрижку овець,
      І удвох з Діогеном -
      Шукаю Людину.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Вечір перед Маковія
      Зірвався вітер, трохи натрусив
      Зірок із неба. Кажуть – Персеїди
      До нас летять, бо вже дождали жнив
      І вже повидло зварене в сусідів.

      Цвіркун пече вечірній ритм-енд-блюз,
      Надворі пахне серпнем. І ліниво
      Дзижчить комар. Закрило небо шлюз,
      Молитися ще довго нам про зливу.

      Щербатий місяць тихо підійняв
      Себе у небо сонцем розігріте.
      У полі повно перезрілих трав,
      Ще кілька днів – і відлітає літо.

      2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Аеропорт "Едем"
      Кожна мрія людська - літак.
      У когось - "Конкорд",
      У когось - маленька "Цессна".
      Кожна прибуде в аеропорт,
      Ув імлі не щезне?
      Небагато ж прошу,
      Царице Всечесна:
      Хай тече життя,
      Хай ростуть жита,
      Хай летять літа,
      Хай летить літак
      І надія нехай не помре,
      А як помре - воскресне.
      Хай Небо громами
      В долоні сплесне:
      "Як же ж так?!
      На старому біплані
      В палати Небесні?!"
      Ну а як?!
      Коли мрія людська - літак,
      І Едем - її аеропорт,
      І не страшно, що в когось "Конкорд",
      а у тебе - маленька "Цессна",
      Головне, що пілот - мастак!

      6.05.15



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Холодно, Щойно освячено верби...
      Холодно. Щойно освячено верби,
      Скоро Великдень, на сході війна.
      Жодного кадру життя я не стер би,
      Чашу годиться допити до дна.

      Лазар ожив, прокладає дорогу
      Тим, хто помре, від землі до Небес.
      Тим, хто живий, ниспошле допомогу
      З неба додолу Той, Хто воскрес.

      Зимно. Весна із теплом забарилась,
      Квітень вдає, наче він листопад,
      Боже, від льоду у серці спаси нас,
      Благослови наших душ виноград.

      5/04/2015



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Автостопила доля
      На битім шляху,
      Наче птаха на стрісі,
      Автостопила доля,
      Шукала сміливця.
      А люди казали:
      «Бач, вітер у лісі
      все хитає тополі».
      Ніхто не спинився.
      У сховку старому
      Іржавіє криця.
      Ніхто не прийшов
      І до бою не став.
      У сліпого мисливця
      Вже й порох замок.
      Він себе не уздрів
      Бо незрячі зіниці.
      Стою віддалік
      Наче звір на узліссі
      Дивлюсь на людей
      Хто є вовк, а хто вівці
      І бачу таке,
      Що ночами не спиться.
      Вже хтось овдовів,
      Не зумів зупиниться.
      Бо ж люди – ті скажуть,
      «То вітер у лісі
      Хитає тополі»
      Чи спи, чи напийся…
      А то ж на шляху,
      Наче птаха на стрісі,
      Автостопила доля,
      Шукала сміливця.

      27/04/15



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Після мовчання
      Наче метелики в теплому-теплому липні
      Тихо тріпочуть у серці рядки полохливі,
      Падають краплями в порох віщуючи зливу,
      Тихо торкаються неба, мов пальці тендітні.

      Наче лелеки, що гнізда сідлають у квітні
      Після мовчання слова повертаються в душу.
      Ті, що сказати уголос не хочу, а мушу,
      Ті, що мов лебеді в небі літають блакитнім.

      Вервиці речень минають вокзали транзитні,
      Їхні маршрути написані зовсім не мною,
      Кожне дається мені дорогою ціною:
      Царство поезії теж має правила митні.

      Їх набивати не варто на плити гранітні,
      Строфи оці неспокійні, мов птах на світанку
      Краще впустити у серце, мов юну обранку,
      Знову відчути себе вісімнадцятилітнім.

      Є ті слова, що нікому й ніяк не підзвітні,
      Щойно сказав їх і більше ніщо не важливе,
      Тільки любов розіллється мов хвиля припливу
      Й серце огорне собою в годину досвітню.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Несказане слово
      Птах, що ніколи не спить, вилітає на лови.
      Вже по Різдві, довгі ночі коротшають знову.
      Вироком неба чи спадком чужої любові
      В серці моєму щемить непромовлене слово.

      Гори на сході відлунюють голосом крові,
      Це наче музика, тільки на вухах окови.
      Ніжність - одвіку чужа і невивчена мова,
      Щойно хоч слово сказав - і одразу game over...

      Вітер здуває у море усе до основи,
      Лічені миті - й душа приміряє обнови.
      Небо доспівує серцю свою колискову.
      Все промине. Залишиться несказане слово.

      P.S.

      Коротке комюніке:
      Життя загалом нелегке
      І в кінці - піке.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Два серця
      Чуєш, мій сину,
      У кожної мами більше, ніж одне серце.
      Твоє, ще задовго до того,
      Як ти з’явився на світ,
      Билося всередині мого тіла.
      Я чую стукіт твого серця навіть зараз,
      Коли його намагаються заглушити
      Кулеметні черги і залповий вогонь.
      І я щодня молюся, щоб Господь
      Не попустив відібрати у мене і у світу
      Цей найкращий звук.
      Нехай твоє серце б’ється,
      Залишайся живим.

      Чуєш, коханий,
      У мене тепер два серця,
      Моє - і нашого малюка…
      Кажуть, у малого воно забилося
      Вже на п'ятому тижні,
      А оце на УЗІ я вже й сама побачила.
      Як воно швиденько тріпоче.
      Знаєш, кажуть молитва – у серці.
      Тоді у тебе тепер
      Подвійна порція «за здоров'я».
      Ми чекаємо на тебе удвох,
      І коли надворі вже темно,
      Але не спиться
      Ми удвох слухаємо темряву,
      І просимо Небеса:
      Нехай твоє серце б'ється,
      Залишайся живим.

      Чуєш, тату,
      Пам’ятаєш, як ти вчив мене
      Рахувати пульс?
      Я взнала тоді, що моє серце
      Б'ється частіше ніж твоє.
      А коли ти обіймав мене,
      Я чула у твоїх грудях
      «тук-тук, тук-тук»
      Так рівно і сильно…
      Я сьогодні увечері просила Бога,
      Щоб війна закінчилася,
      Я дуже скучила за тобою, тату.
      Нехай твоє серце б'ється,
      Залишайся живим.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Джазова імпровізація
      На жаль, в країні йде війна,
      Та ще в порохівницях сухо
      І є кого послати на...
      А музика - вона одна
      Нам повертає силу духа.

      Не допоможе протигаз,
      Коли отруту ллють у вуха.
      Єдине, що рятує нас -
      Це щирий, вільний, чесний джаз
      І люди, що уміють слухать.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Думки після бою
      Навіть не думав ставати героєм
      Трохи живішим за Цоя,
      З роти лишилось із другом нас двоє
      Після останнього бою.
      Котиться світ оповитий імлою
      Котиться сторч головою,
      Мусимо битися ми із ордою
      В цій наймерзеннішій з воєн.

      Небо над нами гуркоче грозою
      І поливає бідою,
      «Смерчі» і «Гради» – віднині це зброя,
      «Бук» - то не пара з вербою.
      Боже, як хочеться миру з собою
      Я вже наївся війною,
      Дай мені сили із долею злою
      Вистояти у двобої.

      Зовсім не хочу зробити вдовою
      І залишити самою
      Ту, що затьмарила б легко красою
      Давню гомерову Трою.
      Біль проливаю скупою сльозою,
      Мрію – босоніж росою
      Ще пробіжуся додому з тобою
      Гарною і молодою.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Солдатская молитва
      Знаешь ли, Господи,
      Как я устал
      Боже ж ты мой,
      Знаешь ли?
      Веришь ли, я уже
      Страх потерял,
      В сердце покой,
      Веришь ли?
      Видишь ли, насквозь я,
      Дымом пропах,
      Столько стрельбы,
      Видишь ли?
      Слышишь ли, Господи
      Там, в небесах,
      Наши мольбы,
      Слышишь ли?

      Выжить бы, Господи.
      Ради нее,
      Не для себя,
      Выжить бы.
      Вышить бы золотом
      В небе ее
      Образ любя,
      Вышить бы.
      Выжечь бы в памяти
      Скомканный лист
      Жуткой вины
      Выжечь бы.
      Выйти бы, Господи
      Целыми из
      Этой войны
      Выйти бы.

      Силы бы, Господи
      Силы стоять
      И побеждать
      Силы бы.
      С милой бы свадьбу
      Еще отгулять,
      Деток рожать
      С милой бы
      В тире бы лучше я
      Вместо войны
      Метко стрелял
      В тире бы.
      Мира бы, Господи
      И тишины.
      Послепобедного
      Мира бы.

      Слышишь ли, Господи
      Там, в небесах,
      Наши мольбы,
      Слышишь ли?
      Видишь ли, насквозь я,
      Дымом пропах,
      Столько стрельбы,
      Видишь ли?
      Веришь ли, я уже
      Страх потерял,
      В сердце покой,
      Веришь ли?
      Знаешь ли, Господи,
      Как я устал
      Боже ж ты мой,
      Знаешь ли?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Вернись...
      Гаряче серце
      Остудить вітер,
      Приносять квіти
      Холодний щем.
      Допий до денця
      Це зілля з літер,
      Із оксамиту
      І хризантем.

      Тебе я віршем
      Торкну й полишу.
      Душа не плаче,
      Не чує ран.
      Любов’ю дише
      У небі тиша,
      Сніги неначе
      Віків туман.

      Візьму я слово,
      Скажу у небо.
      Озвись-но, де ти?
      Німіє вись.
      Літає знову
      Душа-комета
      Мій білий лебідь,
      Вернись!
               Вернись...


      27.10.14



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Вот на дороге двое,
      Тучи над ними спят.
      Левый был чем-то расстроен.
      Правый с креста был снят.

      Страшно смотреть за край?
      Волю Всевышнего знай.
      Воды реки унесут, отпускай,
      В ад, или все же – в Рай?

      Небо себя раскроет
      Неба тревожен взгляд
      В небе осталось Трое
      Каждый из Них – Трехсвят.

      Страшно смотреть за край?
      Волю Всевышнего знай.
      Воды реки унесут, отпускай,
      В ад, или все же – в Рай?

      Выбор тебя достоин
      Ты или прав, или рад.
      Инок, отшельник, воин,
      Где твой Эдемский сад?

      Страшно смотреть за край?
      Волю Всевышнего знай.
      Воды реки унесут, отпускай,
      Милостью Божию в Рай!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Спалені світлини
      Дим над землею гіркий наче тертий полин
      Дим над водою відлунює рифами Річі
      Дим над багаттям окурює попіл світлин
      Лета і Стікс омивають своє межиріччя

      Вітер колише закустряні хащі лісів
      Вітер не знає, що жовтий – це знак небезпеки
      Вітер не знає - у жовтні навіє віршів
      Їх замітатиме сторож нічної аптеки

      Рейки трамвайні – улюблений зошит без нот
      Рейки вокзалу – нічного життя партитура
      Рейки нашіптують вервицю слів у блокнот
      Чай у вагоні – від болю у серці мікстура

      Шепіт асфальту колесам: «Жени – не жени,
      Шепіт миттєвостей швидкістю ти не заглушиш»
      Шепіт самотності серцю: «Старий, заціни,
      Ти вже нікому, нічого й ніколи не мусиш»

      Дим над землею гіркий наче тертий полин
      Дим над водою ширяє незгаданим віршем
      Дим – це усе, що лишається після світлин
      Спалених на узбіччі.

      15.10.14



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. Чайка на ймення Джа (Джамалі Джамаладіновій)
      Крила великі у тебе
      І світла та ніжна душа.
      Літає й співає небу
      Чайка на ймення Джа.

      Співає про квіти і очі,
      Ніщо вже давно не межа,
      Ні біль, ні заплакані ночі,
      Для чайки на ймення Джа.

      Ми зроблені із Любові,
      Нас в Небо вона проводжа.
      Ти - голос моєї крові,
      Чайка на ймення Джа.

      2014 - Затока-Київ



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    36. Про цифри на війні та нестоличних героїв (похмурий хіп-хоп)
      Є велика різниця між цифрами «двісті» та «триста».
      Вона більша, аніж в «двісті двадцять» і «триста вісімдесят».
      І навіки стоять кимсь трагічно не випиті стопійсят
      У кімнаті посеред Богом забутого міста.

      У вогні молитов і боїв проминула перша Пречиста,
      Вже не хоче ніхто оббивати пороги, ефіри,
      Починати дзвінки із магічного "сорок чотири",
      Щоб дізнатися раптом, що з того ж наліплені тіста

      І люди й недолюдки тут і десь там, у столиці.
      Тільки їх там мільйони і може не так разюче,
      Не так поміж ребра ножем, в свіжі рани болючі
      Коли поміж ликів трапляються миршаві лиця.

      А коли тільки ти і чотири стіні й стопійсят
      І не випито їх і ніколи вже мабуть не буде,
      Бо не вміють без тіла бухати від розпачу люди,
      Бо немає у цинку ні голосу, ані лиця,

      То всі числа складуться у вісімку й ляжуть на бік,
      І покаже лице нелюдське небуття нескінченність,
      І поступиться місцем для смерті життя небуденність,
      Бо ізнову на «двісті» іще чийсь помножився вік.

      Відтепер заглядаєш у книжку і бачиш сторінку "двісті"
      І не думаєш більше «чи не задофіга прочитав»,
      Ти лякаєшся думки, що хлопець, якого не знав
      Десь лежить у холодному цинку у зовсім чужому місті.

      Ти жахався колись в телефонному номері зайвої шістки,
      Вичисляв номери більш козирні в потоці чужих машин,
      А тепер вичисляєш бігом із котрої ж із тихих місцин
      В тебе снайпер поцілити зможе під час нової зачистки.

      Третій тост поділився на третій і третій плюс
      І ні той ані інший вже не за любов ані разу
      За небіжчиків ну і щоб ними ж не стати одразу,
      Замість маршів у вухах все більше – тотальний блюз.

      Є велика різниця в словах теле- і тепловізор,
      Ти за бронік чужий платиш більше, ніж собі за харчі
      Бо коли за тобою прийдуть, то кричи не кричи,
      Не почує ні сліз, ні прокльонів гаряче тупе залізо,

      І всі числа складуться у вісімку й ляжуть на бік
      І покаже лице нелюдське небуття нескінченність
      І поступиться місцем для смерті життя небуденність
      Бо ізнову на «двісті» іще чийсь вкоротиться вік.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Там, де зливаються ріки
      Де я нарешті зустріну тебе
      Й більш не залишу вовіки?
      Там, де іще не бував дотепер,
      Там, де зливаються ріки.

      Я розумів, що ми двоє – одне
      Тільки не знав, що настільки.
      Це одкровення мене не мине,
      Там, де зливаються ріки.

      Навіть коли я відчую, що час,
      Мирно стулити повіки,
      Не розлучити закоханих нас
      Там, де зливаються ріки.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Три крапки
      Три крапки в кінці рядка –
      Зітхання, прощання, вирок?
      Три крапки, в яких зника
      Минулого фотознімок.

      Три крапки і більше ніц,
      Чи слів, чи повітря бракне,
      Чи часу. Любові шкіц
      На сонці серпневім блякне.

      Невидима і легка
      Підміна словам відсутнім.
      Три крапки в кінці рядка –
      Три постріли у майбутнє.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. ***
      Бракує сліз оплакати усіх.
      Спасибі небу, посилає зливи.
      Стрічки новин - якийсь пекельний сміх.
      Спаси нас, Господи, від нього і помилуй.

      Бракує слів, які про головне.
      Спасибі небу, промовляє громом.
      Хай милість нас Твоя не омине,
      Бо ж прагнемо Едему, не Содому.

      Якби ж то знати, що не задарма,
      Ці божевільні втрати, Боже милий.
      Немає сну, і спокою нема.
      Крізь ніч лунає: Господи, помилуй.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Сни про Неї
      Щільно стулені уві сні повіки -
      Фаєрволл для чудовиськ і янголів.
      Жоден з них не полишить світу снів
      Крізь цю надійно зачинену браму.

      Але в моїх снах часом з'являєшся ти,
      ТаЯкоїНемаєІНеМожеБутиНіколи,
      І тоді я ризикую мріяти про міст
      Між матрицею снів і реальністю.

      Чи можна провести тебе цим мостом
      І не випустити на волю нічні кошмари?
      Чи можна призначити тобі побачення на цій межі
      І не відчувати докору в поглядах янголів?

      Я пробував спати з розплющеними очима,
      Щоб узріти обидва світи одночасно.
      Тоді я не бачив тебе, а тільки чув твій сміх.
      Звісно, зламати божественний антивірус -

      Це не просто смішно, це страшно.
      Це не просто небезпечно, це катастрофа.
      Вже сам задум - подібний на на те,
      За що жорстоко поплатилися Атланти.

      Але іноді мені здається, що Господь -
      Великий жартівник і попри всі заборони
      Десь поряд є іще одні двері,
      За якими ми можемо зустрітися.

      Щось мені підказує, що вони відчиняться,
      Щойно ми зможемо одночасно прочитати
      Написане на них сяйвом щасливих очей
      Слово "Любов".



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Про виховання, логіку і любов
      Я з дитинства хворів на логіку
      І тому було можна впарити
      Цьому правильному маляткові
      Що завгодно з крутим поясненням.  

      Користалися цим "на полную"
      Мама з татом, дідусь з бабусею.
      "Образцовий і показатєльний"
      Брав мєдаль і діплом з відзнакою.

      А потому відкрилося страшноє -
      Все довкола логічно і... порожньо.
      І нема кому слова промовити,
      Рятувала хіба що музика.  

      Навіть віра, на горе родичам
      І на ломку моєму розуму,
      Була зовсім не тим що думають.
      Чули ж: "Вірую, бо абсурдно є!"?

      І куди ти засунеш логіку,
      А докупи із нею й правила,
      Коли все, що на світі важить щось,
      Бодай щось - то одна любов?..



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Шлях любові
      Давай з тобою будемо відверті.
      Любов - це життя.
      Але знай:
      Шлях любові - завжди шлях смерті.  

      Якщо хочеш любові і волі,
      (прекрасний вибір),
      Але пам'ятай:
      Шлях до них завжди сповнений болю.  

      Можна, звісно, лишитися в зоні комфорту
      І не ризикувати жити й любити.
      Але вважай:
      Це шлях в майстри жирового спорту.  

      А як же рожеві казки про прекрасну любов?
      Спитай у Христа, чи у самураїв...
      Але потім вставай!
      Вставай, щоб любити... І помирати знов...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Тяжіння любові
      Твоє тяжіння більше ніж земне,
      Бо ти для мене більше, ніж планета.
      Ти - сонце. Я ж мов злякана комета,
      Яка вогню твого не омине,

      Та мчить назад, у космос, бо у нас,
      Комет непевних є свої орбіти.
      На них коханню неможливо жити,
      (І біль від цього не лікує час).

      Вертаюся у темряву, в якій
      Так звично бути із самим собою,
      Без ризику згоріти у любові,
      Шаленій, смертній, пристрасній, такій,

      Чиє тяжіння більше, ніж земне,
      Яка для мене більша, ніж планета...
      А ти... Де б не була, я серцем знаю, де ти...
      Нехай тебе любов не омине.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Між...
      Ми живемо між смертю і смертю
      На вузесенькій смужці життя.
      Із прихованим комлексом жертви
      Ми крокуємо в царство мертвих
      Із цикутою для пиття.

      Ми живемо між болем і болем,
      На знеболення йде півжиття.
      Наче мандри на мінному полі
      Дослухання до Божої волі
      По дорозі до каяття.

      Ми живемо між ніччю і ніччю
      І благаю я, Господи, Тя.
      Не зроби шлях у темряву - звичним.
      Імена у відмінку кличнім
      Хай покличуть нас до життя.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Сльози неба на склі вітрин
      Як відлуння незнаного досі
      Чорна стрічка уплетена в коси
      Неодплаканих домовин.

      Сльози неба і тихий джаз
      Пролилися на площі Ринок.
      Доки ж, Господи? Скоро ужинок?
      Де всі ті, хто проводять нас?

      Сльози неба сліпим дощем
      Над сумним останнім концертом.
      Ще живі поминають мертвих.
      Плачуть: Господи, скільки ще?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Любов у пташиній пісні
      Ти прилітаєш до мене зранку
      Співанкою пташиною на світанку,
      Квіткою розквітлою біля ганку,
      Сну недобаченого уламком.

      Вітром лоскочеш на вікні фіранку,
      Співаючи для закоханих колисанку,
      Втішаючи непереможену бранку
      Довіку заховану у високому замку.

      Ти встановила найвищу планку
      Для серця мого невимовно п’янко,
      В ланцюгу випадковостей неодмінна ланка
      Обійми мене, любове моя, поцілуй зранку.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Я п’ю любов
      Я п’ю любов немов терпке вино,
      Визбирую пилком з ранкових квітів,
      Вичитую з твоїх постів і твітів
      Сценарієм незнятого кіно.

      Я бавлюся любов’ю як дитя,
      Що об вогонь не обпікало руки,
      Не плакало від горя і розлуки
      І не пізнало болю від життя.

      Свічуся від любові, наче мідь
      Розплавлена, аби постати дзвоном
      І бачиться мені, що квітне льоном
      В твоїх очах небес і снів блакить.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Лебедине сяйво
      Подарована Богом
      Янголом радості в дорогу,
      Стежкою до незнаного порогу,
      Пам’яттю про солодку знемогу.

      Подарована світу
      Запахом пишного цвіту.
      Чарами цього теплого літа
      У келих життя сонцем налита.

      Подароване Небом
      Щастя для юного Феба.
      Ось лебедине сяйво Денеба,
      Чого тобі ще, мандрівцю, треба?

      *Денеб - яскрава зірка в сузір"ї Лебедя, також, за однією з легенд, фея, що допомагала закоханим зустрічатися на прокладеному через Всесвіт мосту Чумацького шляху



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    49. ***
      узріти світло
      і пити воду
      дихнуть повітрям
      відчуть свободу

      вкусити хліба
      і грітись тихо
      так жити ніби
      немає лиха

      як мало треба
      й багато хочу
      щоразу Небу
      хмари морочу

      дзвенять у небі
      ключі від раю
      прошу у Тебе
      чого не знаю

      співати пісню
      любити жінку
      у грудях тісно
      у небо стрімко

      щоб разом з нею
      одна дорога
      щоб разом з нею
      хвалити Бога



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ***
      Буває, що страх, наче змій заповзає у серце
      Спокусою вшитися в хащі від погляду Бога
      Спокусю смертю померти і більше не жити
      Звіряючи серця удари з ударами грому

      Буває, ти раптом почав про життя забувати
      І в небо вже більше не дивишся поглядом тихим
      І ти вже не можеш почути як вітер співає
      Бо вуха затиснула сила не схожа на совість

      Тоді подивись на дерева, що вітер колише
      У них є коріння й верхівки і більше нічого
      Поглянь на птахів, на траву, на квітучі лілеї
      Згадай, що Господь говорив про страхи і турботи

      Любові небес не властиво колись перестати
      Любові земної не спиниш зупинкою серця
      Любові занадто багато ніколи не буде
      Любові моїй посміхнулося хвилею море

      Любові моїй громовицями плескало небо
      Любове моя - окрім тебе - нічого не треба.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Колись мине ілюзія безсмертя
      Колись мине ілюзія безсмертя,
      Колись мине бажання насолод,
      Зостанешся один в плащі протертім
      Без жодної охоти до пригод.

      У залишку сухому небагато,
      Скарби свої перебираєш знов:
      В раю новозбудовані палати,
      Земну святу незраджену любов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Затиснутий між болем і гріхом
      Сліпою безнадійністю кохання,
      Освідчуся знесиленим зітханням
      І в хащі утечу лісовиком.

      Заскочений в любові наче тать
      В ущелині між спокоєм і страхом,
      Я тихо зойкну опівнічним птахом
      І соляним стовпом не схочу стать.

      Збентежений раптовістю краси,
      Навчуся я літати і поволі
      Простими стануть лабіринти долі,
      Мене крізь них, мій Боже, пронеси.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ***
      Хтось має бути тверезим,
      Хтось – від любові п’яним,
      Хтось має світом ходити
      Наче відкрита рана.

      Десь тобі скажуть – геній,
      Десь – обплюють старанно,
      Десь тобі скажуть – пізно,
      Хоч і прийшов зарано.

      Дещо буває зайвим,
      Дещо – якраз достатнім,
      Дозу комусь диктують
      Абонементи платні.

      Деколи треба жити,
      Деколи – виживати,
      Деколи вже водою
      Спраги не втамувати.

      Хтось має бути тверезим,
      Хтось – від любові п’яним…
      А музики не буває
      Без рваної в серці рани.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Я стою
      Я стою у потоках вітрів,
      Відчуваючи шкірою холод,
      Відчуваючи серце як молот,
      Що кує нескінченність віків.

      Я стою у потоках води,
      Відчуваючи сіль і свободу,
      Відчуваючи танення льоду,
      І на серці – кохання сліди.

      Я стою у потоках вогню,
      Не згораючи гріюся тихо.
      З мене Бог так випалює лихо,
      Волю Неба я не зупиню.

      Я стою в буревії життя,
      Як вітрами обточена скеля,
      Як водою спасенна пустеля
      Я чекаю потоків злиття.

      Я стою, Боже милий, стою.
      Не впаду, не розтану, не трісну,
      Хоч і плачу ночами я звісно,
      Жити страшно бо так, на краю.

      Та не можна спочити в Раю,
      Не побачивши те, що за краєм
      Не побачене – серце не крає…

      Я стою, Боже мій, я стою.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. День тиші
      Тиша - це не абсолютний нуль
      На шкалі звукового тиску.
      Тиша - це коли не чути польоту куль
      Шо вишукують свого зиску.

      Тиша - це не тоді, коли вуха
      Не чують крізь поклади вати.
      Тиша - це коли віяння Духа
      Вчувається в запаху квітів солдату.

      Тиша - це зовсім не глухота
      До співу птахів і дихання лісу.
      Тиша - це коли світ знову став
      Добрим і згори, і знизу.

      Тиша - це коли більш не кричать
      На тебе "за всіх я кращий!"
      Тиша - це благословення печать
      На тому, що геть видавалось пропащим.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ***
      Чи знає пуп'янок зникомої краси,
      Весняна квітка, зав'язь несмілива
      Якими хвилями у безвість їй плисти
      Коли відпустить осінь з неба зливи.

      Чи знає поле про рясні сніги
      Коли травнево-гаряче квітує,
      Чи плин сумний осінньої нудьги
      Когось у серце в квітні поцілує.

      Живу я, хоч народжений у смерть,
      Минущої краси співець крилатий.
      Я птахом у небесну круговерть
      Йду за тобою... щоб себе пізнати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Лінія ніжності
      Кардіограма - завжди трохи більше ніж лінія.
      Це тільки ноти, допоки ти їх не зіграв.
      Це наче жестами хтось переказує Плінія
      Це мов хімічний аналіз нескошених трав.

      Хочеш почути в ту лінію вписану музику?
      Ніжно схилися у тиші мені до грудей,
      Серце послухай, у ньому, скарбами у вузлику
      Складено звуки, якими із пекла Орфей

      Вивів кохану. Послухай, омий мене ніжністю,
      Серце тобі відповість чимось більшим за ритм.
      Чари лісів, що гніздяться в туманистій вільгості,
      Тихо впливуть у серпневу мелодію літ.

      Я огорну тебе крилами й не відпускатиму,
      Трави вже скошено, пахне повітря дощем,
      Наче вином із тонами тендітно-мускатними
      І поцілунком беззахисно-тихим в плече.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Антивоєнний маніфест
      Війна на порозі, я знову боюся не встигнути
      Зробити, сказати, піти, обійняти, простить,
      Почути нечуване й висловить навіть немислиме,
      Відчути, що кров ще гаряча і хочеться жить.

      Боюся злякати тебе несподіваним вихором,
      А втім, коли в мене нічого, крім зараз нема,
      Побудь мені тихою, ніжною, теплою втіхою
      Допоки іще не настала остання зима.

      Допоки нас ангели ще заколисують крилами,
      Допоки ще тане від подиху злякано лід,
      Лечу у любов і немає у всесвіті цілому
      Того, хто наважиться цей зупинити політ.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    59. Момент істини
      Ця любов – це незрима війна,
      На якій не буває героїв,
      Де зі смертю змагаються двоє.
      І нікому ніхто – не вина.

      Ця любов – тільки в ній і життя,
      І у тому і благо й спокуса,
      І тому я з тобою ділюся
      Наполоханим серцебиттям.

      Ця любов – більш нічого нема,
      Я у ній розчиняюся тихо,
      Лиш вона – моє щастя і втіха,
      Бо в любові життя – не дарма.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Танець квітневої ночі
      Твої шепочу імена
      У пахощі ночі квітневої,
      Вічно єдина-одна,
      Відколи ще звалася Євою.

      Ти літо посеред зими,
      Спалах весни священної,
      Залопотали крильми
      Янголи в небі темному,

      Злетілися на вогонь
      Тобою в мені розпалений
      Доторком ніжних долонь
      До серця мого розталого.

      Твої шепочу імена,
      У неба знамень випрошую,
      Хоч бачу і сам, ти одна
      До танцю з душею запрошена.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Автопортрет
      Для світу чужий і довіку по-вовчому сам.
      Не знаю де лик і обличчя, а де тільки маска.
      Залякано-дикий і спраглий звичайної ласки -
      Так хочеться їсти старим неприкаяним псам,

      Так хочеться пити в пустелі, в палючих пісках.
      Та тільки в пустелі від краплі води не втікають,
      Неначе від світла мара опівнічна, що знає:
      Де сонце проллється, там буде подолано страх.

      У щільних обіймах самотності стиснений птах,
      Крилатий і вільний, та сам же собі й несвобода.
      Такої він вже непростої, бідака, породи:
      Все прагне між люди, а сам пропадає в лісах.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Екзистенційний ескіз
      У мене немає завтра,
      Немає учора й сьогодні.
      У мене є тут і зараз,
      І благословення Господнє.

      У мене немає нервів,
      Немає судин і м'язів.
      Є ноти, смички і струни
      І зламаний внутрішній блазень.

      У мене немає дому,
      В дорозі помру скоморохом.
      У мене є тільки спогад.
      І мрія. Заплакана трохи.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Дві смужки
      Дві смужки на тесті
      Неначе команда "пауза".
      Є така клавіша, пам'ятаєте, на плеєрах?
      Ні слова протесту,
      При чому тут старий маузер?
      Просто зальот? Катастрофа? Чи посмішка на вустах?

      Дві смужки, так просто
      А зразу ж, неначе обухом.
      А Евклід з Лобачевським сперечалися геть не про них.
      Ці дві паралельні,
      Намальовані одним порухом,
      Все життя перетворюють на гонитву "від сих до сих".

      Дві смужки на тесті
      Поставлять тебе на паузу.
      Надовго, не думай, тепер ти навіки не сам.
      Забудь про сієсту,
      Колись почитаєш в Брокгаузі,
      А поки вивчай, чим годують майбутніх мам.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ***
      Низочка строф – то набої в моїм патронташі.
      Хрестик прицілу вихоплює з мороку тіні.
      Поки без крові, пасуться пегаси на паші.
      Миті безцінні.

      Ким би не був, у душі я – замріяний снайпер,
      Хоч із кадилом чи просто при клавіатурі.
      Граючи, пишучи, тихо гортаючи сайти –
      Стражник на мурі.

      В мене стріляють не кулями, тільки словами,
      Наче й не боляче тілу, а душу виймає,
      Так, мов на Пасху палити примусили храми
      К пєрвому Мая…

      Я відіб’юсь, відстріляюсь останнім набоєм,
      І серед пустки розплачусь неначе дитина.
      Серце затисне, думки як годинник із боєм –
      Лобом у стіну.

      Цегла розсиплеться в пил наче сіль на підлогу,
      Не забаряться і чвари, неначе наврочив.
      Гасне свідомість… чи дрова були завологі?
      Гріти не хочуть…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    65. Весна. Квітка. Я... Т...
      Квітка на довгому пагоні
      Вихором винесла серце
      В небо, а душу засіяла
      Ніжністю з перцем.

      Квітко з високого пагорба,
      Тихо виписую віршем,
      Спогад про тебе, лагідну.
      Вітер колише

      Квітку, у коси вплетену
      Мавці казкового гаю,
      Тій, що у вітті калиновім
      Пісню співає.

      Квітка. Над нею тендітною
      Тишу джмелем розрізаю.
      Він, за пелюстку скинуту,
      Вигнаний з раю.

      Квітко, довіку не встигнемо
      Матір весну наздогнати.
      Я ж все одно не наважуся
      Поцілувати.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. Монолог музиканта
      Я вишиваю хрестиком маршрути
      На мапі мандрівного музиканта
      У радості, в печалі чи у скруті,
      Коли allegro, а коли й andante.

      Це шоу вічне – бус, дорога, сцена
      І сотні кілометрів у безсонні.
      Швидкі сто грамів, лексика обсценна,
      І знову по машинах чи вагонах.

      Заради тих півста хвилин концерту
      І втома й піт, і діти, що сумують,
      Бо тато знову із чохлом протертим
      Нову мандрівку, й знов без них, планує.

      Навіщо все? Заради миті щастя,
      Коли слухач і ти – єдине ціле.
      І разом ви – галявина квітчаста
      У Бога – сонця правди у прицілі.

      Я вишиваю хрестиком маршрути,
      А пальцями сплітаю гобелени
      Із нот і слів, із радості і скрути.
      Я знову їду, знову йду на сцену.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. B.Y.O.B. (практично, тост)
      Коли серце пече неможливо
      І так тягне до краю перону,
      Вимикай зомбоящик брехливий,
      Bring your own бідон самогону.

      Коли хочеться лізти на стелю
      Чи з розгону забігти на пальму
      Бо довкола бездушна пустеля,
      Bring your own цистерну напалму.

      Коли ворог «країв не побачив»
      І не просто країв, а кордонів,
      Які сам же колись і позначив,
      Bring your own це ящик патронів.

      А ще краще у спокої миру
      Забувати війну і прокльони,
      А стріляти ходити до тиру.
      Bring your own бідон самогону.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Піду почитаю (дитячий вірш)
      Поки читав Євангеліє,
      Прилетіли архангели.
      Розігнали крилами хмари,
      Стало видно мені Стожари.

      Хатня миша сховалась в нірку,
      Я побачив у небі зірку.
      Як піду я за нею, за гаєм,
      Я зустрінуся з Миколаєм

      Миколай загадає загадку,
      Про лева, орла і телятко.
      На хвості є у лева китиця,
      З ним гуляє Марія Єгипетська.

      Лев маленьких дітей не лякає,
      Себе гладити їм дозволяє.
      І телятко його не боїться
      Бо той лев, наче мила киця.

      А орел над землею літає
      Бога бачить і нам повідає.
      Його крила, мов крила у ангела...
      Піду ще почитаю Євангеліє.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Передпостове. Про порожнечу.
      Порожнеча в душі – це вірус
      Не дається взнаки роками,
      Але щойно надворі «мінус»,
      Чи на серці – холодний камінь,
      Де була собі просто пустка,
      Вже за мить – сірководень пекла,
      І ніхто уже гріх не відпустить.

      Кимось криво покладена цегла
      Затуляє шляхи спасіння,
      І пробитись – дедалі важче,
      Небо, й те вже не зовсім синє,
      А душа іще більш ледача.

      Врятуватись буває складно,
      Та у Бога усе можливо,
      Все під небом Йому підвладне
      Тільки серце своє норовливе
      Запрягати пора у молитву,
      Піст і послух узяти в поміч.
      Дуже страшно програти битву
      І зостатись в духовній комі.

      Порожнеча – підступний вірус,
      Що лікується Благодаттю,
      Повнотою, благанням про милість
      І бажанням чистішим стати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Думки у вагоні поїзда, що йде на північ
      Сніги за вікном, я все далі від тебе на північ.
      Як вершник шалений, пришпорюю меридіан.
      Не в золоті він, як гламурний розкручений Гринвіч,
      Мені без різниці – цей теж приведе в океан.

      Нам полюс не фініш і край нам – давно не орбіта,
      Хіба що орбіта планети, що зветься Любов.
      З тобою до неї готовий довіку летіти,
      Стрічати й лишати, у путь вирушаючи знов.

      У цій круговерті гаптується золотом серце,
      Хоч нерви, неначе заряди по сто кілотонн.
      Частоти розлук не знайомі покійному Герцу
      А сила любові не знає, що міряв Ньютон.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Лист до коханої із Зимового походу
      Кулі дзижчать, ми зі смертю танцюємо вальс,
      Щось про своє торохтять з висоти кулемети.
      Війни дають багатьом на той світ аусвайс,
      Царство померлих – суцільні військові намети.

      Чуєш, кохана, я скучив, хоч наче й не час –
      Серед снігів мені мариться постать легенька.
      Я повернусь, не розлучить ніхто більше нас,
      Поки ж молися за мене, моя ти рідненька.

      Так невловимо стікає між пальців життя,
      Ти не повіриш, буває, здається, вже мертвий.
      Так навіть легше, бо не заважає виття
      Льоту снарядів, що сліпо вишукують жертву.

      Кожен мій крок переповнений словом «люблю»,
      Тільки для Бога й для тебе моя перемога.
      З вирію скоро додому летіть журавлю,
      Тільки до тебе моя пролягає дорога.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Moonlight serenade
      Місячне сяйво та білий сніг
      Стали мені розрадою.
      Сил не було вже та Бог поміг
      З ангелами крилатими.

      Місячне сяйво у сріблі хмар
      Дрібно гіллям порізане.
      Скільки ще, Господи, дивних чар
      Сховано за кулісами?

      Місячне диво, подай мені
      Сяйва свого небесного.
      В ньому побачу щасливі дні
      Й сонце - лице Воскреслого.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Сім раз по сім прости мені мене,
      Я магматично рвуся на свободу,
      Посттравматично знуджений народе,
      Хай Істина тебе не омине.

      Сім раз по сім за генія помстись,
      Сувоєм неба нагодуй німого,
      Він потім скаже правду – то нічого,
      Йому у правді тільки й вознестись.

      Сім раз по сім – це далі, ніж до дна,
      Хоч Немовля й не вміє рахувати,
      Та поряд з Ним Прісноблаженна Мати,
      Простить мені мою печаль Вона.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Digital memento...
      Wi-Fi "не добиває" на той світ -
      Душа пішла, а тіло ще в онлайні.
      Ще шлють "мессаги" молодиці файні,
      А ти вже відписав останній tweet.

      Колись ішли зі свічкою в руці,
      Тепер лиш гаджет блимає в зіницях,
      Зі стрічки сумно поглядають киці,
      В блокнот графітом плачуть олівці.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Зимова акварель
      Вогке повітря і тихі потоки води,
      В дзеркалі пам’яті купа торішнього снігу.
      Він заміта нетривкі силуети біди,
      Пахне весною раптова невчасна відлига.

      Нашепочи мені паморозь на полотні,
      Наговори її, потім довіку відспівуй.
      Викричи, вимоли, випиши золотом дні,
      Ті коли світ ще не був аж такий знавіснілий.

      Тиха тривога над водами, вітер і щем,
      Янголам в небо дерева сигналять осанну.
      Ті прилетять, може, в серце спустошене ще
      І принесуть йому тиху надію останню.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Експромт щодо зимової погоди
      Зірвався вітер, щось-то він надме
      Чи люту зиму, чи одразу - літо.
      Не всі гріхи дощами нині змито...
      Про дощ в зимі писав би Малларме.

      А сніг впаде, він все одно впаде.
      Як не на землю грішну - то у душу,
      Я ж поки в січні вимокати мушу
      І зиму виглядати - чи не йде?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Різдвяні відлуння
      Перехрестя буття з житієм:
      Ніч надворі, та тепло у домі.
      В неосяжного світу огромі
      Ти обрав для Різдва Віфлеєм.

      В переході з буття в житіє
      Перехід від обличчя до лику
      І назад: від «Осанни» до крику,
      Щоб одплакать Рахілі своє.

      Бог Предвічний над сонмом суєт
      Хай не буде пом’янутий всує.
      У Святвечір я серцем відчую
      Як зустрілись буття з житієм.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Священникам на Майдані
      вибір тільки один
      б’ють у ліву чи в праву
      якщо з Богом ідеш
      все одно - на Хрест

      за дітей чи за себе
      за зрадливу державу
      обдеруть, перепишуть
      мов старий палімпсест

      хоч сто раз повтори
      та хіба хто почує
      між тортур глухота
      найстрашніша з усіх

      не пом’янемо ми
      Твого імені всує
      тільки не поклади
      нас калиною в сніг
      29.11.13



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ти пахнеш яблуком (переписаний вірш)
      Ти пахнеш яблуком. Яблуком і корицею.
      В серці бриниш нерозгаданою таємницею.
      Янголи з неба на нас нетутешніми птицями
      Дивляться й далі летять із дитячими лицями.

      Звідки ти, щастя? Неначе Всевишній десницею
      Взяв і віддав (ти сказала тоді: «це я!»)
      Нині ж очей Своїх всевидючими зіницями
      Дивиться з неба, і, то благословить громовицями,
      Тихо рахуючи дні з безконечників сплетеною вервúцею,
      То заскрипить вітряком чи старою криницею.

      В лісі галявини вкрилися густо суницями,
      Хмарами небо рясніє всуціль білолицими,
      Серце дзвенить у любові гартованою крицею…
      А ти пахнеш яблуком. Яблуком і трохи корицею.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Листопадовий лист
      Мій листопад непримітним Леоном-кіллером
      Ходить незримо, стріляє опалим листям.
      Круки на вітті, цинічної осені філери
      Скніють над тими, кому через Лету плисти.

      Вересень - літо, про жовтень томи написано,
      Тільки november, немов католицький frater
      Мовить вервúцю, а поміж гілками лисими
      Вітер протягує сонні від мряки vibrato.

      Так не зогледишся й осінь при скроні свиснула,
      Камінь давидів і той не літав так швидко.
      Щось невесела моя з листопаду епістола.
      Місяць такий - не для широкого вжитку.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Танець на площі Сан Марко
      Дві доби гойдання в автобусі
      Розфокусують чиє завгодно «тут і зараз»
      Аж надто з «напівпрозорими» кордонами ЄС,
      Зі спагетті у базиліковому соусі,
      В аритмії перегонів і нескінченних мхатівських пауз.
      З тобою складно, та ще складніше мені, коли без.

      Уявіть, дві галактики танцюють вальс,
      Дві наповнені газом і невидимою матерією дзиги,
      Вони чують музику сфер у глибинах себе самих.
      Хто ладен дати їм простір і час,
      Зламати марнот і рутини сатанинські інтриги
      І дати ролі людей, простих, але неодмінно живих?

      Неможливо для нас, щоб просто так.
      Треба за тисячі кілометрів і дуже бажано,
      Щоб на другій космічній швидкості, у відриві.
      На Сан Марко небо дало нам знак.
      Три музики на площі і ми, більш нічого не важило.
      Кілька па й виднокрай розчинивсь у чуттєвім припливі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Любов
      Ти йдеш, не пригинаючи трави,
      Легка і недосяжна. Таємниця
      У кожнім повороті голови.
      Ти сарна, одночасно, і левиця.

      Ти йдеш, не залишаючи слідів,
      Окрім, хіба що, в серці. Неможлива,
      З якихось понадмислимих світів
      Ти пролилася, як липнева злива.

      І кожен крок - це крок назустріч снам
      І кожен сон - про перший поцілунок.
      З усіх зірок миліша та, що нам
      Упала в руки, як небес дарунок.

      Ти йдеш, не розтискаючи руки,
      В ній пташенятко - мрія. Чи про мене?
      Чи приймуть води вічної ріки
      Нас нерозлучних. Як весна священна

      Ти йдеш наосліп, ти ідеш навспак,
      Не так і не туди, де всі чекають.
      Ти невблаганна, наче неба знак.
      І я його, кохана, прочитаю.

      І кожен крок - це крок назустріч снам
      І кожен сон - про перший поцілунок.
      З усіх зірок миліша та, що нам
      Упала в руки, як небес дарунок.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Подільська медитація
      Протікає Буг.
      Промишляє Бог.
      Укріпи, бо струх.
      Окропи, я всох...
      Як же гарно, ух!
      Ти, Єдиний в Трьох.
      Де ти, вірний друг?
      Чи я зможу? Ох...
      Хто я? В небі круг...
      На камінні мох.
      Протікає Буг,
      Промишляє Бог.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вечірня молитва (тріолі)
      Чи тямлю я, про що Тебе молю?
      Чи відаю, за чим сльозу проллю?
      Яке зерно я кинув у ріллю?

      Вечірню, як волхви, чекав зорю.
      Не знав, що всіх вона веде на прю.
      І ось я вже від каяття горю.

      Я так давно в марнотах заблукав.
      А так хотів прожити не лукав-
      Лячи, себе геєнною лякав...

      Небесний жнець за мить зійде на пруг.
      Тривожна тиша. Все мовчить навкруг.
      Прийми мене як Батько і як Друг.

      В піснях своїх Тебе благословлю.
      Засій мене, немов Свою ріллю!..
      Чи тямлю я, про що Тебе молю?



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. Memento mori з кадилом у руці
      Ти звук і запах, і тепло ти,
      Просте, чи срібне, чи у злоті,
      Аби лишень вугілля тліло
      І Сонце Правди нам світило.

      І на Різдво й на Воскресіння,
      На хрещення й на погребіння,
      Від Аарона до Стефана,
      Без тебе не уявиш храму.

      Ніхто не злічить днів достоту,
      Людина – нетривка істота.
      Ми ляжем разом у могилу,
      Диякон - я, і ти - кадило.

      Хай Бог дає благословення
      Не зрадити свого наймення,
      І благовонним фіміамом
      Небесну обкадити браму.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Запрошення до молитви
      Разом прихилимо коліна
      Молитву радісно вчинімо.
      І хай зійде дев'ятичинно
      Господня благодать і змінить

      Марнот мінливість швидкоплинну
      На упокореність Причині,
      На істинне і на безцінне.
      Співаймо "Іже Херувими..."

      Возниспослються нам незримо
      Дари духовні. Ми ж сумлінно,
      Безбоязно і неодмінно
      Хвалу Творцеві вознесімо.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Після спокуси
      Над хмарами - мрія,
      над водами - води.
      Над космосом - святість,
      над розумом - сон.

      Чи мислю, чи дію,
      та сходить зі Сходу
      Сподівана Радість
      зі світлих ікон.

      Стежки - у безмежжя,
      Без них - безнадія.
      Ще є сподівання,
      точніше - проста

      і світла, бентежна,
      примарна надія -
      із чистим сумлінням
      зустріти Христа.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Безсонння Великого Посту
      Твердь під ногами чорніє
      Хмарами темних віків,
      Книга життя рясніє
      Рукописанням гріхів.
      Господи, голови зміїв
      Ти у воді сокрушив,
      Душу, що ледь животіє
      Не залиши…

      Янголе мій, сутеніє,
      Лину я царствами снів.
      Чую про Діву Марію
      Тихий небесний спів,
      Треба в світильник олії
      Взяти у мудрих дів.
      Світ без любові й надії
      Геть знавіснів…

      Сонце нікого не гріє,
      Сонцю не чути вже слів,
      Що промовляє Месія
      Стоячи серед олив.
      Вітер потопу завиє
      В небі шаленством злив.
      Боже, ковчег до мрії
      Ще не відплив?
      2/04/2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вірш, якого могло не бути, якби...
      Я хочу сказати, про те, що не можна,
      Не вмію, несила, і просто не слід.
      Ніякі романи, поезія жодна
      Не вмістять того, що залишило слід
      У серці моєму. Хіба, заспіваю…
      Та марно – ні нот, ні мелодій, ні слів,
      Художники, пензлем шукаючи раю,
      Для мене ще теж не знайшли кольорів.

      Чи зможеш, кохана, вмістити у серці
      Все те, що, здається, в життя не вкладеш?
      Любов, яку маєш пізнати до денця,
      Любов, яка прагне не бачити меж.

      Дощі промовляють до тебе моїми
      Сльозами нестримно. Чи чуєш ти їх?
      Чи може веселка струмками гірськими
      Небесний кришталь тобі вкласти до ніг?
      Глибини морів, наче милі обійми –
      Потонеш у щасті, не чуючи дна.
      Аби лиш любові не втратити. Війни?
      Пожежі? З тобою – і смерть не страшна!

      Чи зможеш, кохана, вмістити у серці
      Все те, що, здається, в життя не вкладеш?
      Любов, яку маєш пізнати до денця,
      Любов, яка прагне не бачити меж.
      1/04/2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Імпровізація
      Коханка моя - струнка,
      п"янка, мелодійна й дзвінка.
      Часом, буває така,
      Що пальцями кров стіка.

      Тверда, бо сталева вона.
      Буває від неї луна.
      І в тому моя є вина,
      Бо коханка моя - струна.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Про єдність слова і музики :)
      Життя, наче вірш: то дебільний верлібр,
      Сонетний вінок чи до пісні «текстовка».
      Римується все, навіть з тегом «литдибр»
      Можна хоку писати в жж-шній тусовці.

      Для хоку та рима, як зайцю трамвай,
      В житті ж заримовано все, аж до пчиху.
      Знайомства, розлуки, любов по вай-фай
      (І з Віндовсом секс, Біллу Гейтсу на втіху).

      Дві долі колись незнайомих людей
      Складуться в ліричну баладу чи оду,
      Вервиця ж із зустрічей, випадків ще й
      Звучатиме так, наче низка рапсодій.

      В усього є ритм і римується все,
      В усьому почую чи заспів, чи приспів,
      Життя – не роман, не короткий есей,
      Життя – то є вірш, який лине мов пісня.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Німий метроном
      З метрономів для серця, найкращий – то стукіт коліс,
      Ну а те, що на стрілках збоїть, то на те вони й стрілки.
      Як легеням непросто з пустелі – у мішаний ліс,
      Так і серцю непросто оговтатись після помилки –

      Розігнатись, почути – струною дзвенить магістраль
      І летіти вздовж неї, лякаючись тахікардії,
      Як узяті разом Трамонтана, Памперо й Містраль,
      Незборимо, нестримно, наосліп, до неба, до мрії!

      З метрономів для серця найкращий – то стукіт коліс,
      На якої ж холєри придумали рейки безшовні?
      Вже й в святая-святих – в поїзди запихає свій ніс
      Всюдисущий гламур, все псує і зсередини й ззовні.

      Все однаково тепле, зручне, й не чуже й не своє,
      Все гладеньке стає, все блискуче, рожеве і … мертве,
      Доведеться вже скоро шукати, де ж, Господи, є
      Хоч один хтось, кому не в бутік, чи у банк, а до церкви.

      З метрономів для серця найкращий – то стукіт коліс,
      Записати б цей звук, бо, їй-право, вже скоро забудем,
      Разом з вод чистотою й святою солоністю сліз
      Як зовуться оті, за подобою й образом створені… Люди!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Нічний краєвид з вікна поїзда Київ-Феодосія і уявний саундтрек до нього
      Небо просипало
      зоряним просом на місто
      намисто
      своїх вогнів.
      Наче тріолі з етюдів Ліста.
      Ба, ні!
      То - ніч
      антифонно світила у тісто
      замішує, щоб на світанку балліста
      небесна закинула сонце в політ.
      Тромбоніста
      старого ніхто не просив,
      він порухав кулісу
      і все, чим він снив,
      поки небо плело антифони,
      і просом, чекаючи жнив,
      міста засівало,
      відлив
      у бронзі своїх мелодій
      стрімкий океанський приплив
      небесного смутку, забутих снів,
      (таких світлосяйних, що аж виднокрай заряснів
      новими зірками),
      щоб ще раз і знов
      небесний сіяч написав вогняними рядками
      слова
      про щастя ніким не знане,
      про все, що було і що буде між нами,
      про вічну любов.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    24. На повороті
      Від чого сумно так?
      Чому немає сліз?
      Оплакує душа
      Невідворотність долі?

      Не пропустити б знак,
      Не осквернити б риз.
      Відчути б, де межа
      Покори і сваволі.

      На щастя, чи на жаль,
      Тримаючи скрижаль,
      Не утекти від болю.

      Дивлюся в неба синь,
      Мій Боже, не відкинь
      Мої зусилля кволі.

      20.03.2010










      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Из очень-очень раннего
      Медленно, тише снов,
      Время течет, пьяно.
      Ночь, двенадцать часов,
      Просто смотрю в окно.

      Там только свет фонарей,
      Блики на стенах домов.
      Сколько таких ночей,
      Столько несбывшихся снов.

      В каплях воды дождевой
      Времени бег ощутим.
      Годы прожитые зря
      Тают легко, будто дым.

      Царства несбывшихся снов
      Веки хранят покой.
      Сколько несказанных слов
      Я унесу с собой?
      1991-2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Груз без маркировки (не кино)
      Лежит на сердце груз без маркировки,
      Транзитом в Вечность провозимый груз.
      Над пропастью ходок я без страховки,
      Давно ушел в игру козырный туз.

      И цель едва видна в тумане вязком,
      Тревожит мысли ранняя весна,
      Пугает непредвиденность развязки,
      И тела клеть душе моей тесна.

      Во мне как будто маятник незримый,
      Мои сомненья, Боже, разреши.
      Я сам себе судья и подсудимый
      За то, что жить так яростно спешил.
      199?-2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Складний вибір (навіяно аббревіатурою ПМ)
      Епіграф:
      Шквал звонков после публикации рекламы в интернете озадачил менеджеров Базы Дорожно-Строительных Материалов (БДСМ).
      А вопросы и предложения поставили просто в тупик.



      Створив Макаров пістолета.
      В Майстернях кубляться поети.
      І тут ПМ, і там ПМ…
      Що ж ми для себе оберем?





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Последняя нота
      Последняя попытка стать счастливым, последняя попытка полюбить. Е.Евтушенко


      Последняя нота ударится о тишину,
      Последняя нота истает в безмолвия дым.
      Последняя нота нырнет с головой в темноту,
      Последняя нота к тебе устремленной мольбы.

      Последняя нота ожившей в душе красоты,
      Зовущей меня в беспредельность несбыточных грез,
      Последняя нота той песни, которую ты
      В душе моей, нежно любимая, вечно поешь,

      Последняя нота погаснет последней звездой,
      На небе, где больше мечта в облаках не живет,
      Последняя нота вдруг станет навеки чужой
      И больше ее никогда и никто не споет.
      1997-2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Размышляя о Божьем благоволении стремящимся к свету и о словах "Да" и "Нет"
      Я не знал, что давно уже – «Да»!
      Я все думал – «наверное», «может быть».
      Оказалось, что все ерунда
      И пора прекращать уже ныть.

      Когда сил не хватает для «Нет!»,
      Остаются – «возможно» и «кажется».
      Знаю точно: громады планет
      От орбит своих не откажутся.

      Я не знал, что давно уже – «Да»!
      И дурак, больше тысячи лет
      Опасался – настигнет беда
      И не сможет никто дать ответ.

      А ответ был давно уже дан!
      Я, узнав его, чуть не ослеп.
      Оказалось, всегда было «Да!»,
      Нам, крылатым, летящим на свет.

      199...-2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Я хочу по поверхности плыть,
      Как пыльцу, собирая тлен,
      Не успеть от любви остыть,
      Не попасться к иллюзиям в плен,

      Невесомым и легким быть,
      Словно бабочка на кимоно,
      Лета снова дождаться и пить
      Одуванчиковое вино,

      Своей жизни тончайшую нить
      Протянуть сквозь иглу всех времен,
      Без оглядки, без устали жить,
      Созерцая паденья знамен,

      Наблюдая рассветы эпох,
      Не стремясь имена изменить,
      И запомнить лишь то, что мне Бог
      Завещал навсегда сохранить.
      2001-2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Прощання з янголом
      Я не скажу: «Прощавай», -
      Не зможу.
      Не зазирну я за край.
      Скоро
      Білі у небі птахи
      Зітчуть сорочку із снігів холодних
      Для нас, не відпускай.

      Я не скажу, що не знав,
      Навіщо?
      Птах мого серця літав
      Легко.
      Каменем стало крило,
      Зустріла скеля жменьку тіла з неба.
      Сліпий янгол упав.

      То я.

      Не забирай.
      Ти нитку надії із рук моїх.
      Поглянь на мене
      І не зникай,
      кров тече
      І смерть за лівим вже плечем.
      Молю, не мовчи.
      І не вмирай.

      Я не скажу: «Прощавай»…
      Німію.
      Скотиться за виднокрай
      З неба
      Сонце сльозою вогню.
      І ніч на землю принесе безсоння
      Без сліз. Не відлітай.

      Моя.

      Не забирай.
      Ти нитку надії із рук моїх.
      Поглянь на мене
      І не зникай,
      кров тече
      І смерть за лівим вже плечем.
      Молю, не мовчи.
      І не вмирай.

      6.02.2010

      "Спроба позаконкурсного виступу у темі № 14. Р.Коляда, mp3 (3mb)"

      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Споглядаючи снігопад за вікном, подумалось...
      Цей сніг збиває з ніг
      Розніженістю лету
      І плавністю сніжинок траєкторій.
      Я б мабуть так не зміг
      Із Неба – зразу в Лету,
      Хоч і не мало чув таких історій.

      Засніжена краса
      Прикрила, мов жилетом
      Занедбану людьми землі поверхню.
      Та ріжуть, мов коса,
      Бульдозери-Gillet’и
      Красу оту упевнено і зверхньо.

      Тож краще я у ліс
      Сховаюся до літа
      У сплячку, у барліг ведмедем сонним.
      Куди б я не заліз,
      Я буду снігом вкритий...
      Чекатиму теплішого сезону.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Прогулянка крізь листопад
      Під час читання можна слухати
      пісню Pink Floyd - Comfortably Numb
      (затишне заціпеніння)...
      а можна і не слухати :)


      І сніг, і дощ, і осінь, і зима
      Між інь та ян завис ти, листопаде!
      Нема тепла і спокою нема,
      Іду-бреду один похмурим садом.

      Опале листя простір для думок
      У небі вивільняє мимоволі.
      На місяць виє десь голодний вовк,
      Про кращу сіромаха мріє долю.

      Ховаються за хмарами зірки,
      Вони – сліди від погляду поета,
      Що в небі пропікає дірочки
      Тоненькі, наче проткнуті стилетом.

      Заціпеніння затишного стан –
      Усе, що залишила нам природа.
      Прогулянка крізь осінь і туман
      До мрій про сонце і тепло приводить.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Іронічне літературознавство
      Короткий вірш, мов тістечко в глазурі
      (серветкою до рота – й насолода
      У шлунку розчиняється за мить),
      І думка вже збентежено кипить,
      І коні мрій вже мчать швидким алюром,
      І очі вже шукають неба вроду...

      Поему ж, чи томисько грубий прози
      Доречно порівнять з пшеничним ланом:
      Зорать, зростить, скосить, обмолотить...
      І тільки потім стомлено спожить
      Скоринку хліба чорного в морози.
      У кількостях призначених Держпланом.

      P.S.
      Агов, прозаїки, ви чом такі похмурі?
      І автори поем, чом зажурились?
      Все-дно ніхто не дасть ні срібняка
      За будь-якого розміру рядка.
      Гаплик прийшов, мабуть, літературі,
      Книгарні, майже всі, он, зачинились...




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. У відповідь на запрошення до розмови
      Т.
      До розмови? Знову до розмови,
      Наче до бар’єру з пістолетом.
      Наче й не зникали, ось ви, знову:
      Дами, кавалери, еполети.

      До розмови? Прошу до розмови.
      Я сентенцій вигострю рапіру,
      Забобонів розігну підкову
      Силогізмом випробую віру.

      До розмови? Наче в тій розмові
      На коні з важким не скачеш списом,
      Та в гонитві за доречним словом
      Ти стаєш старим і хитрим лисом.

      До розмови? Я до ваших послуг,
      Істину покаже Провидіння.
      Спілкування – не найлегший послух,
      Та за ним – легкі прозріння тіні.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Нічна медитація
      Ти хіба повітрям дишеш?
      Морфеус


      Наче в космосі спробував дихати
      Без балона з повітрям
      Стисненим.
      Дуже легко у пошуках істини
      Переплутати вхід
      Із виходом,

      Переплутати видихи з вдихами.
      Озирнувся навколо…
      Порожньо,
      Між могилами вічності пролежні
      Неприємно відлунюють
      Лихами.

      Чи ж не досить наїлися лиха ми,
      Чи біда вже коня
      Стриножила?
      «Час рушати», - когось потривожила
      Жінка в білому кроками
      Тихими.

      Роздоріжжя. Ще трохи, і віхола
      Приховає все те,
      Що відає
      Битий шлях. «То оце se a vida e?» -
      Серця скрикнула флейта
      Пікколо.

      «C'est la vie» – то їй вторить французькою
      Ніжний голос душі
      Віоловий:
      «Відливаємо в міді та олові
      Все, що маємо справжнього,
      ЛЮдського».

      ……………………………….

      Коли серце з душею захоплено
      Перетнуться
      У інтерференції,
      Ніч-провайдер цю веб-конференцію
      Перерве дисконектом
      Стомленим.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Все едино?
      В этом мире все так странно,
      розы пахнут черт-те чем.
      Думал, стану наркоманом,
      но не смог понять, зачем?

      В мире этом все едино,
      впрочем, как и в мире том.
      Сверху, снизу, в шею, в спину
      тычут все - такой дурдом!

      В этом мире все отлично,
      полный фарш, при всех делах.
      Незнакомы только лично
      Будда, Кришна и Аллах.

      В этом мире все едино,
      как ни плюнь, все сам в себя.
      Нимб на ухо лихо сдвинув,
      ус священный теребя,
      думай: ты или тебя?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Молитва
      Множаться гріхи мої й ростуть,
      наче маслюки у лісосмузі.
      Дай не загубити свою суть,
      Зглянься наді мною, о, Ісусе!

      Біси легіонами плетуть
      Сіті, я для них мов куля в лузі.
      Сили дай тенет цих оминуть,
      Боже, не введи мене в спокусу!

      Слава Тобі в Вишніх, я - живий.
      Хоч і не уникнути ілюзій,
      Лик святий колись побачу Твій,
      Боже Всеблагий? Тобі молюся,

      Не моя хай воля, а Твоя.
      Древ животворящих доторкнуся
      І на мить прозрію грішний я.
      Змилуйся, о, Господи Ісусе!


      2009
      Верхня полиця вагону потяга №63 "Оберіг" Київ - Харків десь перед Полтавою



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Флірт зі Звіром
      Людина фліртує зі злом
      Замість любити Бога,
      Не знаючи, де перелом
      Життя непрямої дороги.

      Любов – неодмінна вимога
      Бути з тим, кого любиш - увесь.
      Людина ж існує убого,
      Не тут і не зараз, а десь.

      Бути сильним - нечастий симптом.
      Стати цільним - важка перемога.
      І фліртує людина зі Злом –
      Замість любити Бога.

      Звір – людино, це завжди звір.
      Зроби собі, врешті, зізнання.
      Бува, й безневинний флірт
      Закінчується зґвалтуванням.

      2006-2009



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Езжайте в Пензу, господа.
      "I am the walrus" John Lennon

      Езжайте в Пензу, господа.
      Я - морж, стремящийся к восторгу.
      Мне чужды хлад и строгость морга,
      Я трезв бываю... иногда.

      Полным полна вином волна
      Щедротами Внешпосылторга.
      Как речь советского профорга,
      Она резона лишена.

      Как солнца светозарный край
      Слова и музыка - из злата
      (хоть дом - не царские палаты),
      У тех, кому похмелье - рай.

      Я трезв бываю... иногда,
      И мне чужда промозглость морга.
      Я - морж, стремящийся к восторгу,
      Так в Пензу ж, в Пензу... господа!

      2005-2009

      "Езжайте в Пензу" - легко заменяется на "подите нах**", и тогда стих обретает свой изначальный пафос обращения к обывателям, пытающимся урезонить мятущееся существо "мытця".



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Я – туча!
      Я – туча!
      Полить
      холодным дождем?
      Я видела флага последний подъем.
      Я видела всех
      в хрустальном гробу
      И в белом во всем.

      Я – туча,
      и мною придется дышать,
      (легкие есть?
      Давай, не спеша…)
      Всем тем кто не стал
      от тоски помирать,
      Но чья умерла
      Душа.

      Я – туча! Я – тонны
      сожженных костей,
      Я траурный марш
      на пять четвертей.
      Тебе не прикрыться холодной стеной
      От пекла страстей.

      Не стану пугать.
      Да и страх ни при чем.
      Плеваться не стану кислотным дождем.
      Я – туча!
      Забуду где ты и твой дом,
      И жизнь
      прекратится
      в нем.

      2005-2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Ода войне
      Пытаясь выбраться из Матрицы и вспоминая пароль доступа.

      Нас признали виновными в чистке сознанья
      И в греховности наших заблудших душ.
      Мы устали от вечного неба ворчанья
      И от меди, все время орущей туш.

      Воротит от мерзких морд.
      Каков же "current password"?

      Золото - платина - серебро...
      Истина - в курсе банковских металлов.
      Словно редкоземельные минералы
      Редки настоящие правда и добро.

      Разум завис, будто крекнутый "Word".
      Бесит реальности лживый аккорд.
      Дайте мне "current password"!

      Pin-коды, пассворды, магнитные карты,
      Душа оцифрована и передана по "Wi-Fi".
      Мне бы, да снега, собак и нарты -
      И мир стал бы снова похожим на рай.

      Падает снег на теннисный корт,
      Не вспомнить "current password"…
      Жизнь превратилась в кошмарный фарс…
      Current password - "Восходящий Марс"!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Міфи осені
      "а я усе відтягувала осінь,
      як тятиву..."

      Ю.Бережко-Камінська

      Прямісінько в серце. З часів Робін Гуда
      Ця осінь, здається, точніша за всіх.
      Ключі журавлині цілунками Юди
      Торкнулись небес і вже падає сніг
      Пожовклого листя, що вальсом кружляє…
      Банально? Нехай, та чи краще за вальс
      Dies Irae, що кличе прощатись із раєм
      останнього літа приречених нас.
      Приречених знову пірнати у осінь,
      І марити літа едемським теплом.
      Гей, відьмо-жовтушнице, може вже досить
      Махати над Стіксом самотнім веслом?
      Натягнуті струнами стомлені нерви -
      Торкнеться смичок і поллється романс.
      Подивиться сумно з-за хмари Мінерва
      І візьметься знов розкладати пасьянс
      Із нот і мелодій. А як же хотілось
      Співати на честь Афродіти-весни,
      та знову здаюсь переможцю на милість
      І мрію… про вічнозеленість сосни.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. 17+17
      Неіснуючому коханню 1993 року у передчутті приходу року 2010-го

      17

      Сімнадцять – і мріями за горизонт,
      У погляді кращий за гроші понт,
      Сімнадцять – і є тільки слово «to want»
      У всіх словниках на світі.

      Сімнадцять – у венах пекучий бальзам
      Із крові і сили, не віриш сльозам
      Крім тих, про які ти усе знаєш сам
      Та кажеш, що дме в очі вітер.

      Сімнадцять – і сонце не відає плям,
      У гаванях раді твоїм кораблям
      І зірка удачі, назло ворогам,
      Усе ще стоїть в зеніті.

      +17

      Сімнадцять. Достоту щасливе число,
      Солодке, як слово «джек-пот» на табло.
      Таке і зі мною колись було…
      В минулому тисячолітті :)

      Теперішній розум та в той би вік,
      На той почуттєвий і пристрасний пік.
      І може б на тридцять четвертий наш рік
      (Ніколи б до щастя такого не звик)
      Сімнадцять було б нашим дітям.




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Передчуття прогулянки улюбленим містом пізньої осені 2009 року, містом, до якого мало приїхати, яке ще треба аби впустило тебе у свої внутрішні світи.

      Сніг на Ринку, з Святого Юра
      Чорні круки летять на Личаків,
      А сльотава бруківка похмуро
      Віддзеркалює неба знаки.

      Я Вірменською всоте крокую,
      Чую дзвони на ратуші всоте,
      Та хвилююсь, як вперше, бо чую -
      Зараз леви спитають: «Хто ти?»

      З-поміж тисячі серця ударів,
      Є такі, що карбують камінь.
      Над тобою, як завше, хмари,
      Львове мій, чи відчиниш браму?



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. High hopes
      Всесвіт гойдається дзвону важким язиком,
      Комети летять, в небо серця ударів відлуннями –
      Вгледіла світло посеред правічних пітьом
      Душа, що на мить піднялася раптово над буднями.

      Нільською повінню греблі старі позміта,
      Цунамі прокотиться, хвилею хвиль надпотужною,
      Грати свідомості селем з гірського хребта
      Зруйнує любов, що віки самоти надолужує.

      Плуг заіржавів, пегаси у милі стоять,
      Розлук переліг із наскоку не втяти і танкові.
      Серце ланцюг розірве застарілих проклять
      І піде назустріч любові п’янкому світанкові.




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Сізіфове соло
      У оркестрі марнот
      Серце дріб виграє,
      Знавісніле самотності
      Вічне staccato.
      Є життя і є смерть.
      Є кінець і початок.
      А між ними любов
      Забирає своє.

      Камінця у Сізіфа
      Не думаю красти
      Вистачає свого,
      Не сягнути вершин.
      Кілометри ногами
      Стоптати стежин,
      Й не помацати
      Марева вічного щастя.

      Є життя і є смерть.
      Є кінець і початок.
      І в усьому є сенс.
      (Хоч якийсь, але є…)
      Я в оркестрі марнот
      Граю соло своє.
      Гонорар у кінці,
      За життя лиш завдаток.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    48. Віртуальний сон про життєве лайно й апостола Петра
      Розтяжки, борди й сіті-лайти,
      У Інтернеті повно сайтів
      з лайном, його там - терабайти
      Повсюди. Люди! Зачекайте…
      А рай – де?
      Чи заважкий технічний райдер
      У Бога, хай йде
      Концерт його без нас? Мо’ знайде
      хтось службовий вхід і зайде
      За лаштунки. І гукне: «Коллайдер
      Адронний тобі в дупу, зайдо!», -
      Йому Петро з ключем.
      «Ач, поналазило нікчем,
      Й у кожного – душевний щем,
      Мовляв, і каяття – аж б’є ключем!»
      Втомивсь Петро і змив дощем
      Картинку цю в моїй уяві,
      І у його святій поставі
      Побачив Бога я у славі.
      Побачив – мало не осліп.
      Що ж, грішному – немов окріп
      Господнє сяйво, хай чи піп
      Чи волоцюга буде. Skip?
      Save?

      Delete?




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Мелодія самотності біля моря
      Третій день шторму, ями на дні
      Істина де? Поки я в бодуні...
      Хтось написав, що вона у вині –
      Брехня…

      Понад водою - місяць вповні,
      Бачив я перса її наливні.
      Спирт у крові та одчай - нарівні.
      Пияк.

      Очі її промовляли мені
      Німе й однозначне: «Ні»!
      Хтось би співав про цеглини в стіні –
      Не я.

      Погляд, немов босяка по стерні,
      На тілі під сонцем, і знову: «Ні»…
      Може оці почуття головні?
      Чи як?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Невже ти не чуєш? (передчуття Різдва)
      Стеблинка.
      А в кроні майбутнього дуба
      Вже вітер співає.
      Невже ти не чуєш?

      Ікринка.
      А короп дзеркальний на плесі
      Вже скинувся дзвінко.
      Невже ти не чуєш?

      Хмаринка.
      А блискавка вже розщепила
      Березу на друзки.
      Невже ти не чуєш?

      Дитинка.
      А янголи вже «Алілуя»
      Гуртом заспівали.
      Чуєш?



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. Свіжі вірші
      Ю.Б.-К.
      Свіжий вірш, наче свіже повітря –
      Потрібен. Тому, неспроста,
      Читаєш, і наче ти блискавки вістря,
      Мчиш зоряним мостом.

      Хочеш читати багато, вдосталь
      Іпостасі єдиного Слова,
      Сяйва прозрінь гігабайтами поспіль
      Знову і знову, і знову.

      Свіжий вірш, наче янгола пір’я,
      Небесної ніжності постіль.
      Посмішка неба, дитяча, щира
      І на безсмертя дозвіл.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Проти ночі
      Іще один поріг
      Слідами моїх ніг
      Ще не позначений.
      За ним пекельний гріх,
      Спокути білий сніг
      Чи борг не сплачений?

      Душа і плоть, не стих
      Мій біль іще. Не зміг
      Я все пробачити.
      То рок, чи просто збіг?
      Гора, з якої збіг –
      Мій пункт призначення.

      Три янголи, не встиг
      Сказати вам про сміх.
      Ми ще побачимось?
      Чи може, я не з тих –
      Моїх земних доріг
      Ще не означено?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Десь там
      Олесю Берднику

      Поміж білих гігантів і чорних дірок, десь там
      катастроф і колапсів, наднових зірок там-там.
      Пульсує той ритм і співає пророк чи нам
      про карму і фатум, про долю і рок? Світам
      яким уклонімось, горішнім чи дольнім? Синам
      чиїм прислужімось? Чи ключ від небесних брам
      віддасть нам апостол зі стомлених рук, синам
      правічних ілюзій? Небаченим досі світам
      себе показать доведеться нескореним нам.
      Між білих гігантів і чорних дірок, десь там
      пульсує душею небес світотвору там-там.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Вродилось слово! (Поетам)
      Наздоганяти резонанс
      Вдаряти словом в ритмі серця
      Ніхто не просить грішних нас.

      І не заплатять нам сестерцій
      За літри крові, що сплила
      Зі сторінок чорнилом марним,
      Яке поглинула імла.

      Своїм екстазом незугарним
      Злякаєм ангельські хорú
      Й побіжимо алюром славним
      Подалі, поки нас тхори
      Не засмерділи.

      Фіміамом
      Знесуться в небо молитви
      І затанцюють в колі рими.

      Наш вірш піде комусь «на ви»,
      Комусь постане третім Римом,
      Комусь привидиться Содом.

      А хтось слідом за пілігримом
      За хмари побіжить притьмом.

      Хтось, не ховаючись за гримом,
      Закине торбу на плече
      І, в світ пішовши геть розкислий,
      Від світу назавжди втече.

      А що ж поет?
      Сидить у кріслі,
      Наздоганяє резонанс
      Вдаряє словом в ритмі серця,
      У нього з Вічністю альянс
      І звуки піднебесних терцій
      Йому замінять хліб і сіль,
      А радість тисяч породіль
      Душевний затамує біль.

      Та радість розлилась довкіль –

      Вродилось слово!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    55. Кредо
      Нехай проб’є останній час,
      Нехай проб’є діру у грудях,
      Не загублю я віру в буднях,
      Що в небі хтось чекає нас.

      Вогонь у сонці ще не згас,
      І доки є серця у людях -
      Земні не налякають судді,
      Що в небі хтось засудить нас.

      Хоч світ сам у собі захряс,
      І вітер віє звідусюди,
      Мої слова останні будуть:
      “Є в небі Бог, Він любить нас!”



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ***
      Останні стебла загадкової трави
      Ростуть самі собі незрозумілі,
      Над ними хмари пролітають білі,
      Написано на хмарах: “Йду на Ви”!

      Під ними люди на уламках скла
      Танцюють сумовито сарабанду
      Забули всю й одразу пропаганду,
      Здобувши промінь вічного тепла.

      А час, мов дощ, нікого не питав
      Чиї серця дощенту ним розбиті
      Куди, коли і як йому ходити
      Чий попіл він у вічність вимітав.

      У тиші, серед загадкових трав,
      Лежить кісток маловиразна купка
      Без черепа (він став для когось кубком)...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Н.К.
      Мої двері не замкнені,
      бо їх без ключа не замкнеш.
      До них без ключа не зайдеш.
      Твої двері навпроти,
      Й не знає ніхто наших меж.
      Чи б"ються серця в унісон
      У шпилях сторожових веж
      ключами від брам?
      Чи Єві - Адам,
      чи двері - у храм,
      чи дзвони небесні - нам?
      За тінню своєю постеж,
      піди за собою. Де стеж-
      ка до мрії
      душі про безмеж-
      жя? Ключі від незамкнених
      істин ми.
      Над нами
      світитиме істинно
      сонце спасенних душ.
      Чимдуж
      побіжи і постукай
      в мої двері незамкнені,
      в які без ключа не зайдеш...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    58. Передсвітанкова прогулянка
      вулицями, де колись точилися вуличні бої.

      Повітря дзвенить.
      В порожнечі недоспаних вулиць
      Вчувається стишений шал навісної юрби.
      Немовби за мить
      Задзижчать рикошетами кулі
      Й почне косовицю стара в простирадлі журби.

      Я бачу німого,
      В очах його небо-хоругва
      Тріпоче надією: «Все ще минеться і знов
      Не стане нікого,
      Хто словом своїм недолугим
      Хитне терези і проллється розпечена кров.»

      Сьогодні зима почуттів
      І ніхто вже не хоче
      Сокири до рук та ходити поснулих будить.
      Скривавлений прапор зотлів
      «Пре» плебеїв від збочень.
      А вулиця тиха ще й досі побоїщем снить.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. Львівський блюз
      Цей дощ упертий хоче змити нас,
      І грім гуркоче – наче контрабас.
      А дощ січе об шпички парасоль,
      Співає блюз in соль.

      Я звик гуляти Львовом під дощем
      І чути в дзвонах – серця тихий щем.
      Не лізе більше пиво в пуза мі-бемоль -
      Співаю блюз in соль.

      Холоне кава в кнайпі на столі
      І леви тануть в дощовій імлі.
      Шеф-кухар кинув смажити брізоль -
      Смачніший блюз in соль.

      В калюжах видно, що мені вже час
      Іти додому, та у серці джаз.
      Ходімо в дощ, не треба парасоль,
      Співаймо блюз in соль.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    60. ***
      Чимчикуючи містом,
      Чимчикуючи містом нічним,
      Я впізнаю себе
      В віддзеркаленні темних вітрин,
      Чимчикуючи містом нічним.

      Чимчикуючи містом,
      Невпізнавано чистим.
      Я почую крізь хмари
      Щось просипане срібним намистом,
      Чимчикуючи містом нічним.

      Чимчикуючи містом,
      Що під ранок стає
      Надзвичайно росистим,
      Я відчую, що чистим
      Я став перед Богом,
      Просто крокуючи містом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    61. Байсікл рейс*
      Коротка спідниця
      й коротке життя
      короткої хитрої думки.
      Смуток в очах
      й у розкішних зубах
      плювочок жувальної гумки.
      Довге зітхання
      і довгий мінєт
      в довгій розтерзаній ночі.
      Добре обкатаний
      велосипед.
      Хто тебе хоче?

      __________________
      *Назва пісні “Queen”
      з подвійним змістом –
      «кататися на велосипеді»
      англійською так само
      може означати
      «трахатися з повією».

      ""

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    62. ***
      Щось щемливе
      шаснуло повз,
      по щоці.
      Не вхопиш.
      Якось небо
      глянуло на мене,
      наче я не летів, а повз.
      І сказало
      Щось щемливе.

      Так тремтливо
      Зависли
      Краплі сліз.
      А із неба
      Все одно
      Ніхто не зліз.
      Все одно
      У душі
      Так тремтливо.

      Защеміло
      В душі.
      Наче серце
      В лещатах
      Защемило.
      Навесні
      Серцям,
      Повз які щось щемливе шаснуло –
      Так тремтливо.

      "http://poezia.org"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. ***
      Ти бачила, як небо над Карпатами
      Зірками зазирало мені в душу,
      Як мрії, що їх Бог створив крилатими,
      Мені співали, що здійснити мушу.

      Ти бачила, як винограду лозами
      У кров мою текло нестерпне сонце.
      Ранковими, живими диво-росами,
      В моєму серці збуреними грозами

      Ти чуєш, Бог співа тобі Осанну,
      А я тихцем молюсь на самоті,
      Аби була ця зустріч не остання
      У звивистім моїм земнім житті.

      "збірка"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. Містичний блюз
      Невідомо коли, невідомо навіщо,
      Несвідомо почав, несвідомо закінчу,
      Невідомо коли, невідомо навіщо,
      Мимоволі святий, несподівано грішний.

      Так додому хотів повернутися пішки,
      Бо збентежені хмари за сонце тепліші.
      Повернутися в дощ набагато світлішим,
      Невідомо коли й невідомо навіщо.

      Та зненацька із неба повіяло іншим
      І обличчя ставали дедалі простіші
      І буле неможливо лишатись колишнім
      Невідомо коли, невідомо навіщо.

      І здалося далеке непізнаним ближнім,
      І минули роки заклопотаним тижнем,
      І став голос юрби за сумління тихішим
      Невідомо коли й невідомо навіщо.

      Невідомо коли, невідомо навіщо,
      Несвідомо почав і не знав, як закінчу.
      Не робивши пусте, не співавши абищо
      Став поволі святим, хоч вважав себе грішним.

      "http://poezia.org"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    65. В піснях старого цвіркуна.
      Полістилістичне щось імені безсмертних.

      Вступ.

      В піснях старого цвіркуна
      Відлунює і час, і простір,
      І Всесвіту вага і розмір
      В піснях старого цвіркуна.

      В піснях старого цвіркуна
      У кожній трелі – три парсеки.
      Й звучать зірки – такі далекі
      В піснях старого цвіркуна.

      В піснях старого цвіркуна
      І «хай живе…» й «memento mori».
      Проста краса й таємних знаків море
      В піснях…
      (серпневих, десь на сконі літа,
      де падають зірки в стерню від жита)
      самотнього
      …старого цвіркуна.



      Цвіркун імені Мацуо Басьо

      Цвіркун заспівав за вікном
      Так друзів багато померло
      Скоро зима.



      Цвіркун імені Роджера Уотерса

      В піснях старого цвіркуна
      Звучать нові галюцинації
      Я не зміню орієнтації
      Скоріше всіх пошлю я на…

      В очах старого цвіркуна
      Маразм розмножений фасетками
      Шестисотковими фазендами
      Розбрівсь народ наш з бодуна.

      В мізках старого цвіркуна
      Останній здогад ледь зажеврів
      Аби вже геть не здали нерви
      Потрібна захисна стіна.

      В піснях старого цвіркуна
      Звучать Pink Floyd’s галюцинації.
      Хрєново все в моєї нації,
      Чи мо’ й її послати на…


      Цвіркун імені Івана Котляревського

      Цвіркун. Він був старий гуляка
      І змолоду – на повну жив.
      Здоровий, сильний лобуряка
      З мозгами не завжди дружив.

      Сьогодні ж він співає нам
      Своїм сюрчанням монотонним,
      Що ні тротилу мегатонни,
      Ні бункери багатотонні,
      Ані красуні на балконі
      Й холодна цівка біля скроні
      Душі спасіння не дарують.
      А вороги – невидимо пантрують
      І тільки зойки тих, кому на цвинтар,
      Ледь-ледь позначать лінію вогню.


      Цвіркун імені Володимира Маяковського

      Цвіркун.
      Затирає резонансами скроні.
      Кострубато докричатися
      Намагається
      Крізь долоні,
      Що рота Всесвіту затуляють.

      Цвіркун.
      Жалюгідна комаха з жалом
      У вигляді шалу,
      Що будять у серці
      Його скажені пісні
      Напередодні осені.

      Цвіркун.
      Провісник наглої смерті
      Чи літописець затертих
      В пилюку віків
      Міжзоряних істин.
      Крилатий і крихітний містик.

      Цвіркун.
      Голос мого безсоння,
      відлуння мого сумління,
      надія на можливість спасіння

      допоки ти
      здатен
      чути
      його пісню…

      "htto://www.poezia.org"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. Мелодія похмурих передчуттів
      людини, що змушена постійно слухати брехню можновладців.

      Cantabile вселенського lieна
      Проллється з lípких вуст
      Наступного Прокруста.
      Почує ненька в наших іменах
      Крихких кісток немелодійний хрускіт.

      Його crescendo стелю неба струсить
      І «Ще не вмерла» заспівати зmusить
      І мертвих, і живих
      (шалом Шевченку),
      І тих, кому поперек горла
      слово «nanька»…

      Через pesante страху і вогню,
      Через майдан ми вже не раз ходили.
      Від тих походів спадок нам – могили.
      Коли ж ми поховаємо брехню?

      Кантабілє - музичний термін, що означає наспівність виконання.
      Лай - англійською - брехня.
      Лип - англійською - губи.
      Крещендо - музичний термін, що означає збільшення гучності.
      Мус - німецький корінь слова що й означає "мусити"
      Ненні - англійською нянька.
      Пезанте - музичний термін, що означає тяжке, массивне звучання.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 0

    67. * * *
      Я хочу випити вина,
      Залити в кров п'янку отруту,
      Забути про душевну скруту,
      Допоки не мине вона.

      Я хочу випити вина,
      Я хочу спокою без болю
      Давно омріяної волі,
      З якою смерть вже не страшна.

      Я хочу випити вина,
      Упитись маревом кохання,
      Забути сум і сподівання,
      Сягнути насолоди дна.

      Я хочу випити вина,
      Як дикий звір жадає крові,
      Бо він із кров'ю в давній змові
      І в тому не його вина.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.3 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. З неба падає дощ...
      З неба падає дощ,
      В небо падає погляд.
      У мрійливу безодню
      Мокрих вулиць і площ

      Тихо падає дощ,
      Все давно стало вогким.
      Сум за небом високим
      Ллється з хмар потороч.

      Довго падає дощ,
      Наче вічність - це море,
      Де вже плавають зорі,
      Бо давно іде дощ.

      З неба йде теплий дощ,
      Він зволожує очі,
      Які дивляться в небо,
      Із якого на тебе
      Тихо падає дощ.

      ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5