•  ***

Я намагаюсь вигадати осінь,
якої не було на мапах й в книжках...

•  ***

Кожного разу, коли відкриваєш, що ти
в парку, в метро, в літаку – ну завжди в позачассі,

•  ***

Відбувається день : не збагнути тобі і мені,

•  ***

В обіймах дощу розчинялося наше літо,
в якому (якщо вже насправді) ми не були.

•  ***

Знаєш, я зовсім не вірю, що ніч ця приречена
бути такою ж мовчазною, як самота.

•  ***

І що тобі з тої жриці, скажи, маестро? –
Ну, очі примружені, наче не вірить гриму,

•  Морська пригода

На вітрилах вашої історії
білі плями – дивні острови.

•  ***

...А дорога від моря завжди завертає до неба.

•  ***

Мідно течуть хвилини.
Скрапує з неба літо.

•  ***

Коли над тобою схиляються вербові струни,
ти чуєш мелодію вітру – високу, мов ніч,

•  ***

Засмагає осінь. Тихо-тихо.
Денний пляж у стилі „між-модерн”.

•  ***

...Комусь твій біль нагадує екстаз.

•  ***

Ти пам‘ятаєш сніг на синіх лапах
кудлатих сосен і гірлянди снів ?..

•  ***

Тобі, який народжений у літі,

•  ***

Березневіє час на Сході.
Перехрестя рудих доріг.

•  ***

Це просто дощ, коханий, літній дощ.

•  ***

Чиїсь душі, - а може, твоя? – прилітають надвечір
і сідають навпроти вікна - на долоні дахів,

•  ***

Шкода, що ти повернешся до мене
тоді, коли пісками схлине час

•  Таємна вечеря

Тоді, коли збуваються слова,
так само передбачено, як зливи,

•  Портрет з натури

Ти просто одиноко-нетутешній,
мов крапка – в незакінчених думках.

•  ***

Отам, де вечір пізній на бульварі,

•  Майже казка

А там сніги такі, що тільки мріяти,
І п’яні буки – вітами – в “аркан”,

•  ***

Зупиняється Бог край дороги як ліс і жебрак.
Тінь від рук (чи гілля?) спазматично руйнує екватор.

•  ***

Цей день не схожий на твою нудьгу,
бо він прозорий, а вона густіша...

•  ***

Коли світають вранішні міста,
і пахне димом, грозами і небом,

•  ***

Цілюща втома на німих вустах.

•  ***

Накрапує дощик у зрошені часом долоні.
Густішає чай – той, що зварений тільки на двох.

•  ***

Риплять твої пророчі пера.
Ти витинаєш : „Ще не вмерла...” –

•  ***

Мій янгол світає щоночі.
Безсонням годинник стражда,

•  ***

***
Цей місяць – твій.

•  ***

***
Хіба ти не бачиш – я інша,

•  ***

Час творчості

•  ***

Перони подалися десь на Схід.
І колії блоковано дощами.

•  ***

Ходити по колу
і знати : ніколи

•  ***

І в заметілі, в дикій заметілі,
коли дерева падають до хмар,

•  ***

Пробач мені небо,
що, наче пиріг,

•  ***

найбільший твій біль починається завше з нуля
найменша провина із спогаду вічної миті

•  ***

Вітрів перехрестя.
Долоні вокзалів і вени

•  ***

В будинку, де пахне зрадливим притулком зими,
із хаосу часу музейного й вицвілих мушель,

•  ***

Ця осінь така, що не хочеться вголос мовчати.
Ця осінь напнута на душу, немовби струна.

•  ***

Піди до Бога.
Попроси