Автори /
Зоряна Ель (1968)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Спогад про колишніх
•
Мікробчик
•
Не забувай
•
Замість
•
Жив був кіт
•
Пісня "Коса"
•
комарі
•
за вікном
•
моя музика
•
Голубці
•
літо
•
Кульбаба
•
вірш про мед :)
•
вірш про зайця :)
•
відображення у дощі
•
криниця
•
***
•
рожевий фламінго
•
*****
•
горіх
•
тополі
•
*******
•
алхімія буття
•
у почекальні
•
літня ніч
•
*****
•
весняне
•
***
•
ранкове
•
вечорове
•
*****
•
кола на воді
•
закон ріки
•
хепіенд
фігляре, смійся, говори з помосту,
•
урбаністичний романс
•
***
•
знову зима
•
колискова для міста Львова
•
*******
•
сніг замовляли? :)
•
хто заникав сніг?
•
особливості епістолярного жанру
•
львів. відлуння сорокових
•
найлегший повітряний змій
•
*****
•
ось як
•
щастя
•
місто N
•
*****
•
давайте жити дружно :)
•
вірш
•
скоро зійде зима
•
*
•
рване па
•
у жовтому листі
•
вслухаюся
•
як тільки
•
***
•
вижити
•
*
•
Вечір з Ночі Вітром
•
осінньо-аналітичне
•
осінньо- депресивне
•
про осінь
•
вересневе
•
сонце
•
передзимове
•
*****
•
**
•
*******
•
Оптимістично про чорну мазду
•
шоколад
•
(в) осінь
•
Осінні настрої
•
*****
•
фіолетова ніч
•
ще не осінь
•
***
•
**
•
планета
•
***
•
як піна морська
•
автострада 60
•
Іди
•
Синиця :)
•
***
•
***
•
**
•
"""""""""""
•
Бузкові досвітки
•
Колискова для Іриски
•
Нічне місто
•
Стираючи пам'ять.
•
*****
•
за водою
•
*****
•
Відображення (за Шелом Сілверстейном)
•
пісенька-тарантінка
•
лицарське, найпечальнішого образу (часи VI)
•
*****
•
**
•
гавай :)
•
Весна лісом
•
Часи V (з пустого в порожнє)
•
Часи (IV) (мешканцям стихійно-масової забудови )
•
*******
•
весна, весна.
•
як правило
•
Відстані
•
Часи (ІІІ)
•
Весна. Робота. Мури і амури.
•
Часи (ІІ)
•
Часи
•
Пісенька про пані Жабу
•
Пародія "Проблема вибору"
•
Тобі
•
авторське право
•
мурашник
•
***
•
хвороба росту
•
Перебираючи старий мотлох...
•
Присвячується хатці на курячих ніжках ( з м. ф. «Летючий корабель»)
•
Котячий хліб
•
тут
•
Заручини
•
Святочне
•
Новорічне
•
Зимове.
•
*****
•
Прощай, літо!
•
***
•
*
•
Жнива
•
Завтра –осінь...
•
Заблукало зайченя.
•
Присиплянка.
•
Книга джунглів
•
Хасекі Хуррем.
•
***
•
Безповоротно...
•
"... я тебе розкохаю й забуду..."
•
*****
•
Віртуал
•
**
•
***
•
Знечулення досвідом дозволити...
•
.....
•
Осінні запусти
•
Лист
•
*****
•
*
•
*****
•
Попіл_в_юшці
•
По той бік - гора...
•
Королівна
•
Вечір
•
Морська пісня
•
Осіннє
•
Осеніє.
•
«Зозулині черевички»
•
Завтра - літо!!!
•
Гроза
•
***
•
***вілла
•
*
•
Манірне танго
•
Хрущі гудуть
•
* * * * *
•
Моє...
•
Весняне настроєве'
•
Спи, не плач…
•
Про верлібри
•
***
•
«Котяча допомога»
•
Дощ
•
Колискова
•
Гаївка
•
Великоднє
•
Березню
•
Верба б’є...
•
Життя як диво.
•
*******
•
*****
•
Весняний етюд
•
*****
•
Скрушно
•
Recherche d'hiver
•
Радіо безсоння.
•
Так, між іншим...
•
М’яч.
•
Відпусти.
•
Абрикосовий сніг...
•
***
•
Як завше
•
Лисички-посестрички
•
Тюльпаніссимо
•
Весна! :)
•
Передчуття весни
•
_ _ _
•
Веснянка
•
Стан душі
•
* * *
•
* * *
•
Вірш про Ворону
•
*****
•
*
•
* * *
•
Перегони тротуаром:)
•
Заєць-детектив
•
***
•
***
•
...зима. com. ua
•
Тайм-аут
•
* * *
•
Занадто дорога вистава
•
Мисливець
•
Ретроспективне
•
*******
•
Витязь у павичім пір'ї
•
Відгадай
•
Доредагувався.
•
*****
•
***
•
Бал
•
***
•
***
•
*****
•
Лабіринт
•
***
•
…через тисячу лих
•
Я малюю зиму.
•
Різдвяне.
•
Годівничка
•
Ніч Святого Миколая.
•
***
•
*****
•
*-*-*
•
Планета сновидінь.
•
.....
•
Віхи
•
***
•
***
•
*****
•
*
•
Острів
•
.......
•
Вернісаж
•
Поступ
•
*****
•
Передзимове
•
Осінній експромт
•
Осінній майстер-клас
•
Пісня серця
•
*****
•
Мері Поппінс, до побачення!
•
Осінній переспів
•
:)
•
***
•
***
•
***
•
Осіння пісня
•
* * *
•
Осінь-Шикидим
•
Вечірня казка
•
Русалчина ніч
•
Озероморе.
•
Озеро-небо-літо
•
Діалог I * До ****** *
•
Пробач…
•
******
•
* * *
•
***
•
* * * * *
•
** ** **
•
З життя метеликів
•
Вальс
•
***
•
Прощання.
•
C'est la vie.
•
*
•
**
•
*******
•
Чаклунка- ніч
•
Пам'ятник Жабі
•
На одній струні
•
- - -
•
* * *
•
*****
•
Вина червоного вина.
•
•
***
•
* * *
•
Бджілка
•
Урбаністична сінокісна
•
* * *
•
***
•
Пісочне
•
Квітковий вихор
•
Відчуття та мрії початківця
•
Мій дивосвіт
•
***
•
Тема
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Знайомий обрис. Очі, мов зі сну,
вросли чеканням в сиву далину.
вросли чеканням в сиву далину.
Хто їсть фрукти непомиті,
й рук не миє - добре робить.
й рук не миє - добре робить.
Промінь – сонця ковток.
Море гладить пісок,
Море гладить пісок,
Ти, Пане, маєш часу міх
і дім у хмарах і блакиті.
і дім у хмарах і блакиті.
Жив був кіт у місті Львові,
кіт звичайний, смітниковий.
кіт звичайний, смітниковий.
від зірниці до зорі
в будячинні комарі
в будячинні комарі
за вікном клопочеться весна
молодіє час на видноколі
молодіє час на видноколі
видираю пальці із обіймів
клавіш бо не граю бо не та
клавіш бо не граю бо не та
Голуби і горобці
накрутили голубців,
накрутили голубців,
з літа до літа щасливий однаково
джміль з контрабасом трюхикає маками
джміль з контрабасом трюхикає маками
Як чудово,бо кульбаба
не страшна сердита баба,
не страшна сердита баба,
Два опасисті ведмеді
продавали бочки з медом
продавали бочки з медом
Грядками, опіллями
йшов зайчисько стріляний
йшов зайчисько стріляний
сто років самотності в кожному місті живе
в ляльковому місті з очима побитого лева
в ляльковому місті з очима побитого лева
під нижнім небом попід самою його корою
десь біля пекла відкрили віко живій воді
десь біля пекла відкрили віко живій воді
плескач був теплим білим і смачним
його приніс у торбі добрий вечір
його приніс у торбі добрий вечір
рожевий фламінго стоїть на рожевій нозі
а другу сховав у рожевому пір’ї підкрилля
а другу сховав у рожевому пір’ї підкрилля
найголовніший з моїх парижів
облізлу гриву сяк-так прилиже
облізлу гриву сяк-так прилиже
горіх похилився горіх похилився горіх
горіховим оком закліпав заблимав спросоння
горіховим оком закліпав заблимав спросоння
на площі Підкови
сонце півколом
сонце півколом
чорний кінь копитом креше
ти його не клич
ти його не клич
було передвістя про скарб семи королів –
він дуже далеко в туманній чужій землі
він дуже далеко в туманній чужій землі
повернуло за ріг за гору
під ногами пливе ріка
під ногами пливе ріка
у літню ніч у синю літню ніч
гаряча млість над яблунями мріла
гаряча млість над яблунями мріла
світлотінню позір хисткий
за вікном тріпотять хустки
за вікном тріпотять хустки
м’які голки розпушує модрина,
ще сонний ліс вбирає ніжне листя,
ще сонний ліс вбирає ніжне листя,
в імлі купала тиша верболіз
і проступало плямою осоння
і проступало плямою осоння
я ішла по бруківці весна здоганяла дощем
лопотіла крильми із балкону на вулиці Руській
лопотіла крильми із балкону на вулиці Руській
довга-предовга стежка
клаптики поля ріже
клаптики поля ріже
уночі дозріли зорі -
срібні вишні срібні вишні -
срібні вишні срібні вишні -
ще із передвіків підмічено:
зима – це не найбільше з лих
зима – це не найбільше з лих
насиджені місця, пописані шпалери –
і світло помаранч... зима чи не зима,
і світло помаранч... зима чи не зима,
фігляре, смійся, говори з помосту,
сьогодні ми будемо начебто глухонімі,
нехай нам позаздрять успішні амбітні та зрячі.
нехай нам позаздрять успішні амбітні та зрячі.
різдвяний сон увінчується снігом
в якому стрімко гасне коляда
в якому стрімко гасне коляда
б'є у бубон щедре небо
б’є щосили
б’є щосили
спить моє місто спить
котиться дріб копит
котиться дріб копит
зустрілися душі. задовго до зустрічі тіл.
і довго в собі сумнівалися - раптом не ті?
і довго в собі сумнівалися - раптом не ті?
випав під роздачу повен білих бліх
зляканий котячий хитромордий сніг
зляканий котячий хитромордий сніг
бринить, бринить - не вибринить,
гуде, гуде - не вигуде,
гуде, гуде - не вигуде,
ти мені сто років не писав,
намалюй хоч найдрібніші літерки.
намалюй хоч найдрібніші літерки.
немає снігу. сниться пізній сніг
розкиданим засохлим хризантемам,
розкиданим засохлим хризантемам,
бачила, як серед білого дня
ворон у ворона їжу відняв
ворон у ворона їжу відняв
осідає кура з повітря затихає кленовий вітер
у старі почорнілі відра наливає отруту вечір
у старі почорнілі відра наливає отруту вечір
сидять в годиннику маленькі чоловічки -
Тиринь-Пружинь, Ходак – Перестрибак.
Тиринь-Пружинь, Ходак – Перестрибак.
щастя - луною та не золоте а бронзове
муміфіковане вичахле до кістяка
муміфіковане вичахле до кістяка
я вийду з осені у зжовкле місто N,
що кутає у сніг родимі вади.
що кутає у сніг родимі вади.
і так пусто без тебе одній на землі
і земля у зимі
і земля у зимі
поцупили мишки тепло, на горішки
дістанеться їм від кота:
дістанеться їм від кота:
а нема ))
скоро зійде зима. у гілляччі змовляються хворі граки,
відбирають останнє тепло з осокорових тіл безголосих.
відбирають останнє тепло з осокорових тіл безголосих.
із вирію, із вирію
я видивлюсь я вигрію
я видивлюсь я вигрію
терція осені дре перелатане серце
сипляться вишні на перший невиспаний сніг
сипляться вишні на перший невиспаний сніг
у жовтому листі збиратиме сни листопад,
і листя на вухо йому шепотітиме тихо
і листя на вухо йому шепотітиме тихо
вслухаюся у слово, наче п’ю
останні краплі вільги у пустелі .
останні краплі вільги у пустелі .
як тільки ніч засне,
нехай тобі
нехай тобі
спитайте:
«осінь?»,
«осінь?»,
я маю забути, благаю для себе тиші,
в якій не буває тебе, і в яку не пишеш.
в якій не буває тебе, і в яку не пишеш.
звичайно ж,
повірю словам
повірю словам
пародія
твій монолог – дрімучий, затяжний
упертістю свинцевою налитий.
упертістю свинцевою налитий.
такий, як інші. ти – такий, як всі.
як прикро опинитися у жовтні,
як прикро опинитися у жовтні,
жовтень мете зі злості
прахом старого міста,
прахом старого міста,
дрібка в оці. верес плаче,
з листу світло відпустив.
з листу світло відпустив.
їй часто снились червона хвиля
і самогубця у надцять літ
і самогубця у надцять літ
на заплавах осінь водить
плавуни
плавуни
гостра шалена сталь
кров’ю світить.
кров’ю світить.
з театру тіней щойно, де нема
тебе ніде. зима ось-ось затужить.
тебе ніде. зима ось-ось затужить.
пливе крізь літо, сонце, води, сни
прозора бабка, небо підпирають
прозора бабка, небо підпирають
пародія
осінь частує тебе шоколадом.
складно відмовитись –
складно відмовитись –
двері до сонця дощами забито -
па, літо.
па, літо.
нечутно осінь виспіла у зворах.
тягуча і солодка, наче мед.
тягуча і солодка, наче мед.
місяць сьогодні з похмілля в липкій іржі
зійде на дах із бокалом слабких надій.
зійде на дах із бокалом слабких надій.
а панна спить, так, ніби і не осінь
вона, над нею ще ген-ген зелено.
вона, над нею ще ген-ген зелено.
ще до заходу сонця
вичахне виноград
вичахне виноград
плескалося літечко
у дзвінкій ріці
у дзвінкій ріці
невблаганно і незворотньо
проникатиму у твій безлад
проникатиму у твій безлад
чотири роки, мов чотири колії,
збіжать у конюшинних вечорах,
збіжать у конюшинних вечорах,
так чаїно гук надсадний
виливає в піднебесся
виливає в піднебесся
шукати дорогу, яка тобі часто сниться,
плестися узбіччям, ловити вказівники.
плестися узбіччям, ловити вказівники.
в осінь горнеться сад
пустий
пустий
Пародія
легінь що гори горне
понад водою йде
понад водою йде
із тебе і мене щодня проростатиме сонце,
а місяць до себе щоночі навсе прикує.
а місяць до себе щоночі навсе прикує.
горять латаття келихи
ні шереху ні шереху
ні шереху ні шереху
не ходи до лісу, сину,
там не гладять по голівці,
там не гладять по голівці,
у сонний ранок випурхне бузок
зі соловейкової сірої сопілки.
зі соловейкової сірої сопілки.
Спи, моя Іриско,
cпи, моя солодка.
cпи, моя солодка.
місто пливе, утікає крізь ніч
як велетенська налякана риба
як велетенська налякана риба
зайшлася темрява, пашить загравою -
горять церкви.
горять церкви.
коливається синьо уповні розлита весна
виполіскує простір cвої зазимовані коци
виполіскує простір cвої зазимовані коци
пірнали дрова в баби з рук до печі,
місився хліб і пікся хліб старечий.
місився хліб і пікся хліб старечий.
до тебе йти, і не дійти, і перейти.
і, опираючись на пристінок чекання,
і, опираючись на пристінок чекання,
Із Пана_Дриґом_Догори,
Що у воді стоїть,
Що у воді стоїть,
відпливають кораблі
з усмішками друзів
з усмішками друзів
начищені до блиску обладунки,
не навчені на лаврах спочивати.
не навчені на лаврах спочивати.
перебіжить несамовита квінта,
і потічки з підтопленого льоду,
і потічки з підтопленого льоду,
замалює на чорно ніч
жовту бурю у склянці соку.
жовту бурю у склянці соку.
ультрамарин, індиго, бірюза... –
зелено-синя гама релаксації.
зелено-синя гама релаксації.
берези слухали стояли тонкострунні
чекали на розхристаних орфеїв
чекали на розхристаних орфеїв
нехитра гра в дорослому садку -
впливові дами, чванні кавалери.
впливові дами, чванні кавалери.
героїв - гать, нема відваги.
маса
маса
не треба, не журись - ламаються сніжинки
під поглядом важким, неначе пластівці.
під поглядом важким, неначе пластівці.
пастух ластів’ячий виспівує світло.
весна прокидається в синьому дзвоні,
весна прокидається в синьому дзвоні,
у суму – вологі очі,
припухлі тремкі повіки.
припухлі тремкі повіки.
на випростаній руці
тримаю маленьке місто.
тримаю маленьке місто.
на сцені - король, як останній блазнюк,
позує і шкіриться в залу.
позує і шкіриться в залу.
Пародія
я ніч виглядатиму день виглядатиму жити
клячатиму довго над яром наляканих снів
клячатиму довго над яром наляканих снів
невиднява. за іншими лечу.
прощальне коло понад рідним домом.
прощальне коло понад рідним домом.
прибігла Жаба,
поважна пані,
поважна пані,
Пародія
чи не здалося - ти таки самотній.
серед людей і поміж диких трав
серед людей і поміж диких трав
йому судилось на світ з’явитись не в тому місті -
вона чекає, готує каву і груші в тісті.
вона чекає, готує каву і груші в тісті.
мозаїка віку –
освітлені віка
освітлені віка
Посмію тінню у чужих піснях
іти на голос твій, і на мовчання,
іти на голос твій, і на мовчання,
стара карга, білявка із «динамо»,
ханжа, повія, сіра миша, відьма... -
ханжа, повія, сіра миша, відьма... -
за принципом тамагочі -
годую, вкладаю спати…
годую, вкладаю спати…
попалася, голубонько, куди
зібралася летіти, лиш заблисло
зібралася летіти, лиш заблисло
На облізлу черепицю
влігся кіт:
влігся кіт:
там, де роси медовіють
на здичавілих стежках,
на здичавілих стежках,
закрутить віхола, заб’ється серденько -
свати приїхали. як і заведено,
свати приїхали. як і заведено,
так затишно й святково водночас
зітхне зима в калейдоскопі щастя
зітхне зима в калейдоскопі щастя
біжить, спотикається настрій святковий -
ніяк не встигає, і стільки ще треба,
ніяк не встигає, і стільки ще треба,
перебираючи по зерну супокій,
вдихаючи пташиний дим холодний,
вдихаючи пташиний дим холодний,
сніг завис у повітрі, а ми летимо в оману
вище й вище, вростає у всесвіт біляста куля.
вище й вище, вростає у всесвіт біляста куля.
В таку погоду можна тільки пити.
Хмільні літа, настояні на літі,
Хмільні літа, настояні на літі,
Пишнота осені рудої
у вихрі падолиста гасне,
у вихрі падолиста гасне,
зі скляних очей осінніх
котяться дощі,
котяться дощі,
я без тебе сумую,
знаєш?
знаєш?
Мій закоханий хлопчику з теплими віями літа,
чуєш, море сьогодні співає, шумить особливо,
чуєш, море сьогодні співає, шумить особливо,
Хто там скулився у травах -
чи то мишка, чи то ґава
чи то мишка, чи то ґава
"Ні, не спати ще не досить!" -
невгамовне серце просить -
невгамовне серце просить -
Для звіра,
що, не кліпаючи,
що, не кліпаючи,
Розсміяна –
срібні дзвіночки у голосі,
срібні дзвіночки у голосі,
осінь сколола коралі каштанів,
листя брунатне затерпло між ними,
листя брунатне затерпло між ними,
розцілована осінь
безпутним дощем,
безпутним дощем,
я тебе розкохаю й забуду,
і подамся копати буряк,
і подамся копати буряк,
хата вухата в ожинову ніч,
ніч загадкову,
ніч загадкову,
Самозакоханому франтові поету
вона носила каву й виноград,
вона носила каву й виноград,
я не сплю.
і ти не спиш,
і ти не спиш,
Ми відпливаємо, мов кораблі,
в далеч від пристані.
в далеч від пристані.
Не збувається -
що ж,
що ж,
Давай помовчимо - нема чого казати.
Все сказано... до нас, не нами, не про нас.
Все сказано... до нас, не нами, не про нас.
Осінь талію осину
підпереже, вигне спину,
підпереже, вигне спину,
На пошті пахло сургучем,
і сонний ранок сьорбав каву,
і сонний ранок сьорбав каву,
від битви шовковими подушками
до комплексу втраченого ребра -
до комплексу втраченого ребра -
не зачиняй вікно,
нехай
нехай
Ще хапається літо
за брудно-зелений слід,
за брудно-зелений слід,
В казанку булькоче страва,
котикові - повна миска,
котикові - повна миска,
Несе потік, закручує дараби,
між валунами піниться життя…
між валунами піниться життя…
Біле личко... оченята...
а вуста, мов мак.
а вуста, мов мак.
Мармур неба індиго, і тихо
виринають зі сну ліхтарі,
виринають зі сну ліхтарі,
де ти зник, чудний рибалко?-
не гойдає пісня море,
не гойдає пісня море,
золотистою змійкою
в’юниться час –
в’юниться час –
піщаний берег чує ранню осінь,
м’яким пилком
м’яким пилком
У зозулі в пірї – чічка,
але боса, черевички
але боса, черевички
завмирає все довкола
і вкладається до сну,
і вкладається до сну,
Жовтогарячий пил доріг курів,
просив, сердега, хоч ковток вологи
просив, сердега, хоч ковток вологи
і шкода, і не шкода -
це було колись, напевно,
це було колись, напевно,
очі. зажди, тільки день закочу
знаю. цей травень такий доречний
знаю. цей травень такий доречний
хрущі не винні, це чаклують вишні,
квітують так – очей не відвести:
квітують так – очей не відвести:
Чула, що зорі скляні – ну і хто це сказав таке?
тіло м’яке лиш ховають у хатку, як равлики,
тіло м’яке лиш ховають у хатку, як равлики,
Моє болото - ідеально кругле,
і цілорічно – груші на вербі,
і цілорічно – груші на вербі,
золоті пасма день накрутив на дрібні папільйотки
і з букетом кульбаб сонцесяйних біжить на трамвай,
і з букетом кульбаб сонцесяйних біжить на трамвай,
Око спати не хоче, та день виглядає дарма,
той пішов до крамниці, де черга до каси ще та,
той пішов до крамниці, де черга до каси ще та,
цікава штука оті без рими, як-як? – верлібри -
тонкі джерела, чудні рингтони в режимі вібро.
тонкі джерела, чудні рингтони в режимі вібро.
коле руки прядиво
силоміць загадане
силоміць загадане
Плаче котик у кутку -
хтось наддер біленьку лапу,
хтось наддер біленьку лапу,
Дощ_як_ дощ, знову веснами падає
у слова, що воскресли армадами,
у слова, що воскресли армадами,
зіроньки срібні блимають дрібно,
тихо летять до вікна,
тихо летять до вікна,
Перегуки в лісі линуть, перегуки -
заховалася весна за білим буком,
заховалася весна за білим буком,
Давно чекали, щоб роздати бідним
по крапельці тепла... Риплять вози,
по крапельці тепла... Риплять вози,
Прокидайся, соньку, ти чуєш,-
жебонить потічок на вухо,
жебонить потічок на вухо,
ото віднині -
і вже за тиждень...
і вже за тиждень...
тоненький промінь – життя-бо щойно лише в зачатті,
ще тихо-тихо, але ритмічно долає пульс
ще тихо-тихо, але ритмічно долає пульс
та звідки у домі цей запах знайомий.. - аніс?
яскраво і пряно, і терпко, це - пахне дитинство...
яскраво і пряно, і терпко, це - пахне дитинство...
Пахнуть підсніжники медом, і марять весною,
хочеш зірки порахуємо, сонце, з тобою?
хочеш зірки порахуємо, сонце, з тобою?
місять мешти ліниве тісто
і магнолії у безлисті
і магнолії у безлисті
у тексті обірвані речення жмут помилок
адже не писався для друку скоріш як щоденник
адже не писався для друку скоріш як щоденник
Вилягали крокуси
за кріпкими кроками
за кріпкими кроками
Час летіти - накину манто
(зими також літають у вирій)
(зими також літають у вирій)
Сорокаватний холодний небесний ліхтар
вату розпушить стоденну приплюснуто-збиту,
вату розпушить стоденну приплюснуто-збиту,
у березня поцупивши вино,
п’яніє сніг у ночі на бенкеті,
п’яніє сніг у ночі на бенкеті,
Бум і бум, і сто раз бум -
із нічого грюкіт, шум.
із нічого грюкіт, шум.
Відпусти мою руку... Колеться,
б’є в обличчя цинічна проза,
б’є в обличчя цинічна проза,
З абрикосових снів пелюстками зсипається сніг,
так спонтанно, неждано, пробачте невчасну присутність,
так спонтанно, неждано, пробачте невчасну присутність,
Ой, ґулі-ґулі, мої сіренькі, ходіть до мене,
нема довіри, а їсти треба, літати треба,
нема довіри, а їсти треба, літати треба,
одну кавову ложку смутку
в мигдалевий горішок ока -
в мигдалевий горішок ока -
Тішиться руда лисичка,
Що купила черевички -
Що купила черевички -
не випрошуй манни у панни,
а вирощуй для панни тюльпани
а вирощуй для панни тюльпани
а скільки тієї зими? – ну, з-півроку -
півкроку до провесни звабної, звісно!
півкроку до провесни звабної, звісно!
Вливає сонце золото жагуче
в діряві сни торішнього асфальту –
в діряві сни торішнього асфальту –
Ти ідеш, перехожий, зауваж на хвилинку,
як тікають урозсип жовті очі будинків,
як тікають урозсип жовті очі будинків,
Човником до берега -
що привіз нам березень?
що привіз нам березень?
нескінченний день нескінченний сніг
і зима не пора а стан
і зима не пора а стан
падає душа в сніжну заметіль
губляться слова
губляться слова
Гляну вгору на наше небо –
я лечу, я лучу, я кличу,
я лечу, я лучу, я кличу,
норовити грітися всю зиму на гілці,
вміти не попастися нелюдам у сильця,
вміти не попастися нелюдам у сильця,
не дійти нам ніяк, не дістатися осені,
ми у літо зірки, мов у вулик позносили
ми у літо зірки, мов у вулик позносили
у волоссі мак
на подвір’ї лихо
на подвір’ї лихо
жували колеса трасу
і відстань топилась оловом
і відстань топилась оловом
Туман і сніг, дороги вплав
кудись собі спішать
кудись собі спішать
... падав сніг на поріг...
дрібно січеться листя мімози
жовтим туманом ваблений мозок
жовтим туманом ваблений мозок
Не вір на слово тим білим снігам
ще мить і згасне їхня снага
ще мить і згасне їхня снага
день заточився, скулився сіро
втомлений грою вірю-не-вірю
втомлений грою вірю-не-вірю
немає сенсу в ловленні примар
подій і почуттів,
подій і почуттів,
Ми всі не перші ані ти ні я,
до нас жили і житимуть опісля -
до нас жили і житимуть опісля -
(римований анекдот)
(заримований анекдот)
зі стріхи сніг пилюжиться додолу
то ласиця пробралась на горище
то ласиця пробралась на горище
пасе-мережить віями
того, кого омріяла
того, кого омріяла
гей ти, пихатий павичу,
cумління твоє – облізле
cумління твоє – облізле
Відро на чубі, у руці мітла -
Стоїть поважна баба снігова.
Стоїть поважна баба снігова.
Ось тільки слово заміню
І цей зворот, аякже,
І цей зворот, аякже,
Ходила люта хуга попід вікна,
Забрала із собою коляду…
Забрала із собою коляду…
Два місяці-соколики
якби не гірко, солодко
якби не гірко, солодко
Хіба не для мене сьогодні затіяли бал,
Хіба не для мене оця метушня безпросвітна,
Хіба не для мене оця метушня безпросвітна,
Це життя залишає на людях відбитки на згадку,
Пошарово наклеює аркуші густо покреслені.
Пошарово наклеює аркуші густо покреслені.
Спіймаю у снах аметистову краплю,
Збігаючи сріблом у неї, потраплю
Збігаючи сріблом у неї, потраплю
Ні вітерцю, завмерло навкруги
Усе живе в очікуванні з’яви.
Усе живе в очікуванні з’яви.
Танцюють веретена дикі танці,
прядуть, прядуть дзвінкоголосу нить,
прядуть, прядуть дзвінкоголосу нить,
Новорічні вогні, свіжий подих ялин -
Опускає завісу несміло
Опускає завісу несміло
Тихо-претихо, зітхаючи, дихає сніг,
Сном увиває натомлену тисячу лих,
Сном увиває натомлену тисячу лих,
Приготую фарби, пензлик і альбом -
Ух, яка зима чудова за вікном.
Ух, яка зима чудова за вікном.
Гукає простір звуками зими,
Повітря мерзне – хрумає бурульку.
Повітря мерзне – хрумає бурульку.
Голодно, важко,
Де ти, комашко?
Де ти, комашко?
«Вію, вію білим-білим
М’яко стелю снігу килим»,-
М’яко стелю снігу килим»,-
Усі чекають Миколая…
Принишкла радість. У вікно
Принишкла радість. У вікно
Не гоїться струна, поранена до крику.
Невистражданий біль шукає висоти,
Невистражданий біль шукає висоти,
Майже невидиме плетиво настроїв міряю -
Ось і пора розпрощатись нарешті із мріями.
Ось і пора розпрощатись нарешті із мріями.
Молодик згорнув доріжку
І приліг поспати трішки
І приліг поспати трішки
Занурюватись так повільно, довго
В прозоро - білу стиглу каламуть.
В прозоро - білу стиглу каламуть.
Усім по скибочці з хлібини пам’яті -
Розгладиш аркуші буденно вим’яті.
Розгладиш аркуші буденно вим’яті.
..............О&Л
Вітражні фрагменти осені
У серці старої прими
У серці старої прими
На удачу два пальці схрещую…
Не виношуй пиху в наплечнику –
Не виношуй пиху в наплечнику –
Я росою зранку
Виполощу дзбанки,
Виполощу дзбанки,
Прошарований відчай тривогами
До порогу свого проведеш,
До порогу свого проведеш,
Марево-видиво дощ - не нова візитівка,
Наче від часу пошкрябаний фон-кіноплівка.
Наче від часу пошкрябаний фон-кіноплівка.
Сервус, заходь, ось доварюю каву.
Саме пора для пліток.
Саме пора для пліток.
Продірявлюєш натовп - нарешті оце "колись":
Крок за кроком ідеш і не можеш оговтатись.
Крок за кроком ідеш і не можеш оговтатись.
Заплутались ноти у блюзу химерних нитках,
Що струнно бринять і дублюють самотності простір.
Що струнно бринять і дублюють самотності простір.
У листопада – ручиська дужі,
Перенесе нас через калюжі
Перенесе нас через калюжі
Відкружляли кульбаб парашутики,
Не всміхається сонце привітно нам,
Не всміхається сонце привітно нам,
Супляться осінні хмари,
Сірі ватяні примари,
Сірі ватяні примари,
Читати (співати) під музику Романа Коляди "Пісня серця" :)
Акордом осінь визріє прощальним -
Вкарбовуючи в душу кожен звук.
Вкарбовуючи в душу кожен звук.
В синь віконну сумовито
Сочиться жура –
Сочиться жура –
На ногах в Абу-Касима
Дрантя-шлапаки.
Дрантя-шлапаки.
Зорі- мишенята.
Круглі оченята,
Круглі оченята,
Осінні барви, смутки вечорові…
У мряку жовтень вилиє журбу.
У мряку жовтень вилиє журбу.
А у Жовтня - вологе волосся,
І розмок від сльоти правий мешт,
І розмок від сльоти правий мешт,
Танцювала по мокрих дахах
Переливчасто світлом і тінню,
Переливчасто світлом і тінню,
Отак ледь чутно, наче сизий дим,
Туманів марево нависло понад гаєм,
Туманів марево нависло понад гаєм,
Напустила осінь білого туману,
Щоб ніхто не бачив, як листок паде.
Щоб ніхто не бачив, як листок паде.
У блакиті хмар тюрбани,
Літа колажі,
Літа колажі,
Вечір вив'язав панчоху
День у ній хова потроху,
День у ній хова потроху,
На березі чорного озера випали роси.
У темряві світяться сріблом русалчині коси.
У темряві світяться сріблом русалчині коси.
Примарилось в озері море далеке:
Ліниві глибини, гарячі піски
Ліниві глибини, гарячі піски
Сонце хлюпоче у хвилі
Човниками дрібними,
Човниками дрібними,
Сонце Місяць
Перше побачення… Перше "пробач"…
Перша тремтлива сльоза…
Перша тремтлива сльоза…
Відроджуватись міліард разів,
Щоби не повторитися тотожно.
Щоби не повторитися тотожно.
Махнула хвостом світлосяйна жар-птиця
В омріяну даль.
В омріяну даль.
Знайома кав'ярня за рогом,
Ще сонна і млява.
Ще сонна і млява.
Згадає мелодію тиху старе фортеп'яно,
Обізветься щемно минулого давнє кіно.
Обізветься щемно минулого давнє кіно.
Підкинув хтось дбайливій пташці-ночі
Округле срібне місячне яйце.
Округле срібне місячне яйце.
Я – красень-Метелик. Недавно із лялечки,
Уже залицяються, ох які, кралечки.
Уже залицяються, ох які, кралечки.
А ви танцювали коли-небудь вальс
Під музику серця?
Під музику серця?
Так традиційно – квіти і вино…
А, може, ну їх, ті стереотипи!
А, може, ну їх, ті стереотипи!
Прощання, як завше, у серці – вокзальним гудком.
Валізи, сумки – як незмінна масовка перону.
Валізи, сумки – як незмінна масовка перону.
Піду, мабуть. І ти, мабуть, іди.
Нехай тебе не зупиняє совість.
Нехай тебе не зупиняє совість.
Не покличу осінь.
Навіть,як попросить.
Навіть,як попросить.
Не варто бавитись вогнем –
Ця гра закінчується болем,
Ця гра закінчується болем,
Сполохано здійнялись чорні галки,
Над балкою, що терням поросла.
Над балкою, що терням поросла.
Нічка чари збирає у темряви міх.
Заховала у дикій лозі
Заховала у дикій лозі
При повнім здоров'ї – пухнаста і біла
Жила - була Жаба тихенько несміла.
Жила - була Жаба тихенько несміла.
До віконного скла від облудного дня,
Що у скронях пульсує нещадно.
Що у скронях пульсує нещадно.
Не нагадуйте про осінь, навіть пошепки,
Бо готує ще улітку , хитра, кошики.
Бо готує ще улітку , хитра, кошики.
Пахуче сіно дивиться на зорі.
Співають цвіркуни в густих стогах
Співають цвіркуни в густих стогах
Змітає вітром учорашній пил,
Залишений після гучного балу,
Залишений після гучного балу,
Це – Бахуса безцінний дар.
В усі часи із хлібом-сіллю
В усі часи із хлібом-сіллю
Виклик прийнято). Вірш з римами на -ель)
Львів часто плаче. Львів – сентиментальний.
Із добрими очима сивий лев.
Із добрими очима сивий лев.
У смугастім відеречку
Носить бджілка мед із гречки.
Носить бджілка мед із гречки.
Джмелем гуде травокосарка:
Газони косять, в ЖЕКу ж – план.
Газони косять, в ЖЕКу ж – план.
Промоклий Львів, проплаканий дощем
Заснув у ночі затишній кишені,
Заснув у ночі затишній кишені,
Зі шпарки неба стежить молодик,
Чи серденько-зоря його не згасла.
Чи серденько-зоря його не згасла.
Сосни, наче стріли, пущені до хмар,
Пахне хвої килим під ногами.
Пахне хвої килим під ногами.
А навколо тихо-тихо...
Раптом – фур-р! – квітковий вихор
Раптом – фур-р! – квітковий вихор
Потік поезїї мене останнім часом
Ковтнув. Аж лячно, плавати ж не вмію.
Ковтнув. Аж лячно, плавати ж не вмію.
У моєму дивосвіті
Диво дивне з дивних квітів
Диво дивне з дивних квітів
Готуй рискаль.Ідем на бараболю,
А я тримати буду парасолю,
А я тримати буду парасолю,
Забулькав чайник на плиті,
Бо зранку істини прості:
Бо зранку істини прості: