Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Нінель Новікова (1949)
Мене приваблюють найбільше,
Навік карбуючись в душі,
Аж просяться в новели, вірші
Людей цікавих типажі...


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   І вічний бій
    ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
    Переклад із рос. мови
  •   ***
    Струна душі дзвеніти вже не може –
    Вона давно й затято так мовчить.
  •   ***
    АННА АХМАТОВА
  •   Присмерковий етюд
    У серпанку безмежної ніжності
    Я втрачала і розум, і страх.
  •   До жахливого теракту у Кременчуці
    Душу чорною печаллю
    Огорнуло вмить…
  •   Бетховен Іоанн Богомил Переклад із рос.мови
    Бетховен, Бетховен,
    Наче бог той безсмертям повен.
  •   Весняні сирени
    Знов персидський бузок
    Ароматом французьким духмянить.
  •   Звичайний герой
    Здавалося, звичайний був хлопчина –
    Веселий, добрий – от і всі діла…
  •   *** Борис Пастернак
    Переклад із російської мови
  •   Борис Пастернак ***
    Переклад із російської мови
  •   Перший сніг
    Наче біла пухова перина,
    Рано-вранці лягла на поля…
  •   У негоду
    О, цей сірий, заплаканий січень!
    Лиш дощами січе у вікно…
  •   Осінньо-осине і графоманське
    Слава й Оксана сливи збирали.
    Оси Оксану атакували.
  •   Любов - країна чарівна Ельдар Рязанов переклад з рос.
    Як той метелик до вогню,
    Летіла в спраглім пориванні
  •   СПРОБА РЕВНОЩiВ Марина Цвєтаєва перекл. з рос. мови
    Як живеться Вам із іншою,–
    Чи простіше? – Змах весла! –
  •   Лотоси на Україні
    Священна квітко чистоти,
    У літеплі ріки –
  •   Прогулянка у карантині
    Вам не здолати нас, тяжкі часи,
    Бо ми у добровільному полоні
  •   Світла мить
    Сумувати сьогодні не стану –
    Оспіваю заплакані дні:
  •   Ніколи... Олександр Блок Переклад з рос.
    Ніколи ти моя і нічия не будеш.
    От що манило так крізь літ печальних лет,
  •   Кохання вiльне, наче птиця... О. Блок Переклад
    Кохання вільне, наче птиця,
    Та все одно – я твій!
  •   Ти - вiдлуння забутого гiмну... О.Блок Переклад з рос.
    Ти – відлуння забутого гімну
    В моїй долі у дикі ці дні,
  •   Недобрий погляд... О. Блок Перекл. із рос.
    Недобрий погляд із-під брів.
    І гордий виклик, і зневага,
  •   Катрени в карантині
    Ти на хвилинку завітав до мене –
    Крізь сірий сум проглянула любов!
  •   Між залицяльників Кармен... О.Блок Перекл.
    Між залицяльників Кармен,
    Що скрізь строкатою юрбою,
  •   Сніжить розбурхана весна... О.Блок Переклад із рос.
    Сніжить розбурхана весна.
    Відводжу очі я від книги…
  •   Як океану кольори... Олександр Блок Переклад з рос.
    Як океану кольори
    Під хмарами завжди мінливі,
  •   Діва Яків Баст (переклад із рос.)
    По місячній стежці крізь хвилі морського приливу
    У сяйві гірлянд мерехтливих з небесних сузірь
  •   За що?
    За що я Його любила?
    За кожну лінію тіла,
  •   Жовтневий етюд
    Ця кучерява абрикоса
    Вже меліровочку зробила -
  •   Анні Ахматовій (Із циклу) Марина Цвєтаєва
    Іще один величний змах –
    Й заснули вії:
  •   Маленька чорна сукня... Якiв Баст
    Накотяться хвилі душевні з таємних глибин
    І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
  •   Скільки примх у коханих... Анна Ахматова
    Скільки примх у коханих завжди!
    У нелюбої примх не буває.
  •   Благають очі... Анна Ахматова
    Про милість очі благають
    І що можу вдіяти я,
  •   П'ю вино на морськiм бережку... Яков Баст переклад
    На вечірній зорі
    П’ю вино на морськім бережку.
  •   Твій білий дім... Анна Ахматова Переклад
    Твій білий дім і тихий сад залишу.
    Життя хай стане світле і пусте.
  •   Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
    Безпорадно холонули груди,
    Та були мої кроки легкі.
  •   Увечері Анна Ахматова (переклад з рос.)
    Дзвеніла музика в саду
    Щемким і невимовним горем.
  •   Сум'яття Анна Ахматова Переклад з рос. мови
    Спекотно від світла палких очей,
    Ніби проміння – погляди.
  •   І завтра знову я прийду (Яків Баст) Переклад з рос.
    Я зустрічаю тут зорю
    В приємнім сутінку смеркання.
  •   Непокiрний спогад Яков Баст ( Перекл. з рос.)
    У дворі наїжачилось злісно алое заснуле.
    Пелюстки олеандра пістряві, як маки в траві…
  •   Весняний подарунок
    Ізнов під віконцем стара абрикоса розквітла.
    Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
  •   Міст Ватерлоо Яків Баст Переклад з рос.мови
    Із вуст в порожнечу зірвалося слово
    Останнім відлунням кохання в крові…
  •   Гіацинтове диво
    Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
    Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
  •   Примула
    Тепло десь згинуло…
    Вітрисько входить в раж
  •   Весняний сум
    Чиєсь кохання десь розквітло
    В промінні ранньої весни.
  •   Крокуси
    Сипонула весна самоцвіти
    По вологій і чорній землі…
  •   Я надихатись хочу весною... (Яків Баст) Переклад з рос.
    Розбудіть! Я надихатись хочу весною іще,
    Я побачити мрію конвалію білу ізнову.
  •   Будь щасливим!
    Не чекай, що колись буде краще,
    Що життя стане легше, простіше…
  •   Єдине
    Усі колись на світі помирають…
    І найдорожче залишають люди!
  •   Березень-2019
    Де замети страшенні?
    Наче і не було!
  •   Любов
    Любове! Ти складна була.
    Гіркі були твої розлуки.
  •   Олександр Блок Демон (Переклад з рос. мови)
    Віддай свою душу гарячу,
    Не жив я – блукав між чужих…
  •   Поетичній парі "водоліїв"
    Два «водолії» у одній сім’ї -
    Дві особистості та два таланти,
  •   Так у нас ведеться...
    Добре б пригадать було
    Факти дуже давні –
  •   Не дай Вам Бог...
    Не дай Вам Бог життя своє покласти
    На ниву творчу в прагматичний час!
  •   Зимний этюд
    И куда не иду, что ни делаю,
    То виденье забыть не могу:
  •   Олександр Блок Я присоромлений гульвіса...(Переклад з російської мови)
    Я присоромлений гульвіса.
    Мене дражнив твій темний шовк.
  •   Іній (автопереклад )
    Так і сяє у інеї ліс –
    Як у храмі, усе урочисто.
  •   Симфония снега
    Эта симфония снега
    Околдовала сады…
  •   Иней
    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
  •   Незнайомка Олександр Блок (переклад з російської мови)
    Увечері над ресторанами
    В повітрі тополиний пух,
  •   *** Олександр Блок (переклад )
    Ні перемог, ні подвигів, ні слави
    Не прагнув на згорьованій землі,
  •   Суперницi з любов'ю
    На таланти і вроду багата,
    Що здавалось, згоріла до тла,
  •   Бабине лiто
    Щиро дякую, осінь, за ласку,
    За емоції, що через край,
  •   Осіннє
    Не зігріють м’які оксамити –
    Почуття догоріли до тла.
  •   Треба вірити!
    Треба вірити: диво буває!
    Не лякайтеся чорної днини –
  •   ***
    У чарівливі вечори,
    Коли душа душі співала,
  •   ***
    У чарівливі вечори,
    Коли душа душі співала,
  •   Етюд
    До баба Гані
    килимком дорога,
  •   Ясену-вічнику
    Цікаві у Саду* дерева,
    Та я із ясенем дружу.
  •   Весняний салют
    Люблю я перший спалах цвіту,
    Цей абрикосовий салют!
  •   Слово
    А знаєте, яким буває слово?
    Не те, казенне і високомовне,
  •   Сніг
    Нарешті, сніг! Найперший справжній сніг –
    Землі сумної сірої причастя.
  •   Оаза культури
    Колись, лише писали формуляри,
    І чувся в тиші пер старанний скрип.
  •   У ресторані Олександр Блок
    Нінель Новікова
  •   Вітання
    Півень згинув-забіяка,
    Прихопивши сніг...
  •   Кременчуцький грудень
    Сум, як багно,
    Що ліпиться до ніг…
  •   Скрипки Кременчуга
    Чистой магией печали
    Струны скрипок зазвучали.
  •   Осіння зустріч
    Під акорди артрозного болю
    У сюїті вітрів і дощів,
  •   Сирота
    Мерехтіла, палаючи, свічка
    В гранчаку із зерном в головах –
  •   Лейтмотив шастя. Ліна Костенко Переклад
    Перевод с украинского языка
  •   Рідному заводу
    Пролягло життя, як довга нива –
    І тепер, пригадую не раз,
  •   Марне застереження
    Не пригадаю рук твоїх тепло.
    Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
  •   Жестокая шутка
    Ничего тебе не обещала,
    Ничего не сулила взамен.
  •   Марина Цветаева Я помню первый день... Перевод
    Переклад з російської мови
  •   Марина Цветаева Не узнает никто... Перевод
    Ні, так і не знатиме жоден із вас…
    –Не зможе і не захоче! –
  •   Марина Цветаева Я знаю правду... Перевод
    Я знаю правду! Всі інші правди – пусте!
    Не треба людям з людьми на землі боротись!
  •   Марина Цветаева Стихи растут, как звезды... Перевод
    РОСТУТЬ, ЯК ЗОРІ, ВІРШІ…
  •   Марина Цветаева Молитва Переклад
    О, Христе, Боже! Прагну дива
    На сході дня, без каяття!
  •   Циганська пристрасть... Марина Цвєтаєва Переклад
    Циганська пристрасть розлуки!
    Ледь стрівши – рвонути геть.
  •   Дві руки... Марина Цвєтаєва Переклад
    ДВІ РУКИ…
  •   Марина Цветаева Сергею Эфрону... Перевод
    Нінель Новікова
  •   Марина Цветаева Из могилы... Перевод
    Переклад з російської мови
  •   Марина Цветаева Бабушке... Перевод
    БАБУСІ
  •   Під плюшем пледу
    Переклад з російської мови
  •   Марина Цветаева Мне нравится... Перевод
    НІНЕЛЬ НОВІКОВА
  •   Весенний этюд 2
    Божественно играли на рояле
    И расцветали крокусы в садах,
  •   Дзвони
    Над містом котять
    Хвилі церковні дзвони –
  •   Весенний дождь
    Весенне-бисерный, весёлый дождь!
    Хотя уже не грёзы, а суставы
  •   Ліна Костенко Настане день... Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Ліна Костенко Пращур Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Ліна Костенко Рана ведмедя Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Ліна костенко Щасливі очі... Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Ліна Костенко Спини мене... переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Ліна Костенко Тобі... переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО ТОБІ…
  •   Ліна Костенко Уривки із роману Маруся Чурай
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Ліна Костенко Я хочу знати...
    ЛІНА КОСТЕНКО
  •   Приморський сонет Анна Ахматова
    Переклад з російської мови
  •   Смех сквозь слезы
    Как собаки, напали болезни:
    Размечтались, что я задрожу!
  •   Танець білого лебедя
    Я лебедя сумного пригостила –
    На самотині озером гуляв.
  •   Варто жити...
    Собі в утіху шепочу слова,
    Що варто жити, доки ще жива
  •   Справжнє
    Вона йому зростила два крила.
    Як зрозуміла, що уже не мила,
  •   Осіння казка
    Дрімав похмурий, чорний ліс
    У макраме сплетінні.
  •   Чужий
    І знову ці руки і губи –
    Спокусливий, що не кажи.
  •   Беззахисна душа
    Я знаю, люди в більшості, невдячні.
    Давно до цього звикнути пора,
  •   Нежность
    Скупые лучики тепла,
    Руки касание, надежда.
  •   Пішов Поет
    Маленьку збірку «кишенькову»*
    Я сумно відкриваю знову
  •   Під музику дощу
    Усе живе від спеки спочиває,
    Краплині кожній душу відкриває.
  •   Не повертайся!
    О, знову це гірке розчарування...
    І не літає зламане крило!
  •   Крымское урочище*
    (На даче у сына)
  •   Повернення Надії
    Коли, після дворічного страждання,
    Вона зійшла по трапу, зовсім боса,
  •   8 мая
    /Моему сыну Олегу посвящается/
  •   Наші бабусі
    В усі часи було новеньке «плаття» --
    Одне, чи два, із ситцю в квіточках.
  •   Жовті нарциси
    Магія світла – жовті нарциси!
    Сяйво духмяне на чорній ріллі…
  •   Квітує абрикоса...
    Божественно квітує абрикоса!
    Душа в полоні сяючого дива…
  •   Мужчинам 8 марта
    Когда сильны, глядите свысока,
    Не исполняя то, что ЕЙ обещано.
  •   Після кохання
    Зустрілися, байдужі і лукаві,
    Немов у нас нічого й не було…
  •   Острови
    Моєї пам’яті яскраві острови!
    Мої скарби, що зігрівали душу.
  •   Господиня-зима
    Застелила степи
    Простирадлами білими,
  •   Осіння хандра
    Золоту розгубивши казну,
    Осінь вітром у відчаї вила,
  •   Привид
    Я осені красу
    Не чую і не бачу.
  •   Не чекайте любові...
    Не чекайте, як дива, любові,
    Але доки наснага ще є,
  •   Вересень 2015
    Що за диво це бабине літо?
    Тиха розкіш, немов у раю,
  •   На могилі
    Майоріла могила вінками, яскравими квітами
    І згорьована мати вже сива дочасно була...
  •   Слава Богу!
    Під зеленим шатром,
    У розкішному літі
  •   Мій слухач
    Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
    Нещира посмішка ховає все…
  •   З днем Поезії!
    Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
    Нещира посмішка ховає все…
  •   Безцінний дарунок
    Я спокійно жила –
    Не стара, врівноважена пані.
  •   1 березня 2015
    «Свободу Савченко Надії!» -
    Всі піднялися. І Росія
  •   Проходить все
    Тебе не кличу я. О ні!
    Хоч тяжко на душі.
  •   Хвиля гніву
    Чи війна, чи АТО,
    Чи нечистая сила,
  •   Герої не вмирають
    Може хто ще не відчув наразі -
    Від війни немає укриття,
  •   Надоело!
    Ты мило, спокойно
    Все делал мне больно.
  •   Усе мине...
    Усе мине, коли кохання є,
    А ревнощі – вони ще підігріють!
  •   Я прилину...
    У найтяжчу хвилину,
    Як зрадить ота, красивіша,
  •   Загадка
    Насунула хмара сіра –
    Півнеба закрила.
  •   Казанова
    Я знаю – ти не мій!
    У ролі Казанови…
  •   Зимова осанна
    Осанна, матінко моя, осанна!
    Земля моя, зимою осіянна!
  •   Споришами...
    Пам’ятаєш? Ішли споришами,
    Оксамитовим пилом стежин.
  •   Как дальше жить?
    Сегодня я проснулась от того,
    Что стало пусто, холодно и тихо…
  •   Життя - театр
    «Цей світ – театр, а люди, то - актори», –
    Так мудро написав, Шекспір великий.
  •   Щастя
    Укрили сиві хмари небо,
    Неначе попеляста шаль.
  •   Покрова
    Неначе посилає нам привіт,
    Сьогодні сяйво світлої ікони.
  •   Як сумно...
    Як сумно йти, як гірко йти
    Услід минулому коханню
  •   Ще рано
    Ще рано, Господи! Мені - ще рано!
    Хоча відомо, що Тобі видніше…
  •   30 вересня - зі святом!
    В день погожий все сонцем зігріто –
    Ні холодних вітрів, ні хмарин!
  •   На руїні
    Не хапала за пОли, не кликала,
    Як до іншої ти поспішав.
  •   Ридають дощі
    Золотої цієї пори
    Ще хотілося сонцю радіти,
  •   Реалії життя
    Ми вірили, любили,
    Співали під гітару,
  •   В обіймах осені
    Свою неслухняну думу
    Я знову жену від тебе,
  •   Русской матери
    Вот опасности туча нависла
    И отчаянье выело душу:
  •   Зоріє...
    Відболіло все. Перебуло.
    Згасли почуття мої і мрії.
  •   Пора назвати
    Яке «АТО» рятує Україну?
    Пора уже назвати імена!
  •   Таким народився
    Його кохаю гірко, непомірно –
    Від цього не врятуюся повік.
  •   Не пишеться...
    Не пишеться… Поезіє, пробач!
    Новини все страшніші, усе гірші.
  •   С дачи, или безнадега
    Мы устали не на шутку,
    Но не стал автобус ждать.
  •   Війна і весна
    В жерлі божевільної війни
    Мимоволі душу відпускає,
  •   Весна - 2014
    А за вікнами сяє весна.
    Кожна квітка до сонця сміється,
  •   Фіалки
    Сонечко щиро послало
    Перше ласкАве тепло -
  •   Згасає...
    Ідуть у небуття
    І місяці й роки...
  •   Тривожна весна
    О, що навіює весна
    Цього нерадісного року?
  •   Сумно...
    У часи стародавні, козачі
    Всі тяглися сюди залюбки.
  •   Круговорот
    Словно юная вишня, весною цвела.
    Замуж вышла и сына ему родила.
  •   Двадцять перше лютого. Майдан
    Віками прогинали спини –
    Раби у панському ярмі,
  •   Срібна симфонія
    Біла мелодія снігу
    Зачарувала сади.
  •   Ода небесам
    Я хмари сяючі, веселі
    Люблю і грізно-величаві,
  •   Доброта
    Над плечами парили голуби,
    А у ног ее три кота.
  •   Рідна мова
    Пригорнуся душею
    Я до рідного слова –
  •   Игра
    Своею милою улыбкой
    Меня увидев, озари.
  •   Остается - память...
    Мимо гаснущего заката –
    Серой облачности гряда.
  •   Икебана
    Я корявую ветку
    Листами сухими украсила
  •   Я пам'ятаю...
    Чому цієї теплої зими
    Мені до болю холодно з тобою?
  •   Не завидуй!
    Я забуду обиду
    И его не кляня,
  •   Загублені у часі
    Для пари призначалися колись,
    У часі загубилися з тобою.
  •   Новорічне побажання
    Рік «Змії» прожили у напрузі,
    Бо «тринадцятим» був недарма,
  •   Ты - мой...?
    Ты – мой и близок мне душою,
    Поэзий ярким озарением!
  •   Телефонне диво
    І мряка, і тумани... І негода
    За вікнами моїми ворожила.
  •   Серебряный туман
    А он, я помню, был –
    Серебряный туман…
  •   Ангелу-Хранителю
    О, где ты, Ангел?
    С моего плеча
  •   Зимовий етюд
    Осокори остовпіли
    І ворони оніміли,
  •   Журбою оповита...
    Я іду, журбою оповита,
    Нібито до свіжої могили,
  •   Зимние березы
    Робеют по-девчоночьи,
    Раздетые березы…
  •   У відчаї
    Чорніючи, сумують у вікні
    Скелети кленів,
  •   Южные ночи
    Южные ночи
    Были короче
  •   Не забудьмо!
    Мали люди оті працьовиті
    Мозолясті, порепані руки.
  •   Любов земна
    Сказав, що я приземлена занадто,
    І що не вмію високо літати...
  •   Осенние балы
    Осенние балы...
    Вальсирую устало.
  •   Ода поезії
    І осміяна, і придушена,
    Переслідувана не раз,
  •   Сумую...
    Сумую за тобою я,
    Любове запізніла!
  •   Осіннє прощання
    Хвилююча мелодія
    У вітру голосінні.
  •   Повертає борги
    Вже і «білії мухи» могли прилетіти,
    Але сонячні дні і тепер до снаги.
  •   Поезія
    Зачарована, знову
    Душею тону
  •   Лесі Низовій
    До дня Народження
  •   Осіння жінка
    Ясноока і пишноволоса,
    А душею, ніби теплий день,
  •   Епілог
    Ну oт і все. Тепер я далі, далі.
    Тебе, чужoгo, більше не люблю…
  •   Іменини oсені
    Грибами пахне на узліссі –
    Готує осінь іменний пиріг
  •   Святo серця
    Палає листя клену зa вікном,
    Опало тихо...
  •   Свято серця
    Пaлaє листя клену зa вікном,
    Oпале тихо...
  •   * * *
    Високої поезії сонети,
    Кохаючи, присвячувала Вам!
  •   Павутина
    Вишукана павутина слів
    Заплелася у казкові шати...
  •   Осіннє
    О, заплакала осінь дощами!
    Ні тепла, ані сонця нема.
  •   Автобиография
    Я осталась одна очень рано.
    Этот мир показался мне черным
  •   Благословенне щастя
    Укрили сірі хмари небо,
    Неначе попеляста шаль.
  •   Мечты
    Зачем эти черные кудри
    И синие искры в глазах?
  •   Березка на чужбине
    Уж тепло возвратится едва ли,
    Потянуло морозом с высот.
  •   Так держать, Ветераны!
    Молодцы, ветераны!
    Хоть болят ваши раны,
  •   Світлій пам'яті Івана Даниловича Низового
    Ти оплакав свою Україну,
    Оспівав у піснях
  •   Отпустила...
    Любимого я не держала
    И гирей не висла на нем.
  •   Від цвіту до грона
    Ми тільки цвіт.
    Лише початок
  •   Бережи!
    Напиши про удачі відсутність
    Похвалися добром «через край»...
  •   Читаю Ліну...
    Я плагіатом не грішу.
    Але, коли натхнення гине,
  •   Украли літо...
    Золотої цієї пори
    Ще хотілося сонцю радіти,
  •   Россия
    Глаза, как небо, голубые,
    И золотая вьется прядь.
  •   Магия осени
    Золотые стояли деньки!
    Эта осень меня озарила,
  •   Я шукала тебе...
    Яке щастя, коханий - у темряві зла
    Я надіятись не перестала:
  •   Сімейка
    Осінньою порою
    На сонячнім узліссі
  •   Вопреки всему...
    Не только рост, что впору королю,
    Поэзию и поцелуй твой сладкий,
  •   Негода
    Етюд
  •   Заховаю любов...
    Заховаю любов
    У рядки почорнілі,
  •   Художниця-осінь
    Вже мольберта свого залюбки
    Розкладає художниця-осінь.
  •   Упасти зорею...
    Доплело павутини
    Десь у затишку «бабине літо»,
  •   Падають каштани
    Тиша на світанні
    Тільки чути стук...
  •   Я у світлій печалі...
    Я у світлій печалі,
    Як у місячнім сяйві.
  •   Осінній вальс
    Осінній вальс, чудовий вальс
    Мою тривожить душу.
  •   Страждає земля...
    Село заросло бур’янами,
    Зруйновані ферми, хаткИ...
  •   Не питайте...
    Не питайте, чому
    Неспокійно мені –
  •   Вереснева негода
    У сіре одяглось
    Це соняхове поле.
  •   Поету
    Він поруч з нами – цей співець природи,
    Що кожну бур’янинку пожалів,
  •   Прощание
    На прощанье заплакало лето
    Проливными дождями навзрыд.
  •   Кому дістанешся?
    Зелена молодіж у барах
    Крізь соломинки смокче «муть».
  •   На руинах любви
    Как царицу, на троне любви
    Воспевал ее в нежных стихах,
  •   Виноградна альтанка
    Це смарагдове листя,
    Все просвічене вранішнім сонцем.
  •   Моїм читачам
    Не знаю, що у мене з цього вийшло,
    Вам, читачі мої, про це судить.
  •   Серпнева благодать
    Яка благодатна серпнева вода –
    Гамує і спеку, і спрагу!
  •   Чари поезії
    Хай наші зустрічі нечасті –
    Чужими стали Ти і Я,
  •   Злодейка
    Она, до поры неизвестна,
    С рождения свыше дана.
  •   Ноктюрн
    Його душа мені близька.
    Його вуста такі смачні,
  •   Заблукав...
    Вже загули бджолині, довгождані,
    Омріяні, оспівані оргАни.
  •   Малыш
    Резво прыгая, катится мячик.
    То счастливое детство бежит.
  •   Тихе щастя
    У густій блакиті неба
    Вражено заціпеніли
  •   Відшуміло...
    Відшуміло, відболіло
    І від серця відлягло.
  •   Жінці
    Ти, жінко, наймогутніших долала
    Лиш пострілом очей з укрИття вій.
  •   Аромат яблок
    Разрушенный дом и заброшенный сад,
    Где в юности часто гуляли.
  •   Випадкова зустріч
    В тролейбус ускочила. Дощ у вікні.
    Цього не забуду ніколи,
  •   Зимовий сон
    Де шумів, шаленів листопад,
    Спить під білою ковдрою сад,
  •   Лиане Цвелых
    Замирает душа. Сердце громче стучит,
    Слезы катятся сами невольно...
  •   Усміхнена осінь
    Чекаєм у тривозі
    Холодної негоди,
  •   Востаннє...
    Так ось чому, холодні губи?
    Я, за красою дивних фраз,
  •   Твої руки
    Без тебе пропадаю від розлуки...
    Здавалось би, за чим тужити так?
  •   Згадалось...
    Згадалось, як були найближчими з тобою,
    Як плавились від ніжності серця...
  •   Свадьба
    Ты недолго невестой ходила:
    Женихов было – хоть отбавляй…
  •   Все прекрасно на этой планете...
    Всё прекрасно на этой планете;
    Даже серая груда камней,
  •   У грозу
    Підігнало з краю світу
    Хмару чорну та важку.
  •   Жизнь, как вода в песок, текла...
    Жизнь, как вода в песок, текла.
    Одну, другую звал ты милой.
  •   Біла симфонія
    Біла мелодія снігу
    Зачарувала світи.
  •   Надії Рябенко
    ДухмянІли троянди і липи
    І прикрасив степи зорецвіт.
  •   Мінорний
    Поринаю в акорди мінорні –
    У душі, наче скрипки звучать,
  •   Відродження
    Зустрічати зорю світанкову
    Ми на берег забутий прийшли...
  •   Кінець літа
    Нас чарує нічний зорепад.
    Аж горять чорнобривці та айстри.
  •   Світлі сльози
    Свілі сльози гіркої печалі
    Переповнюють вінця очей.
  •   Дивилася...
    Дивилася... А ти, поволі
    Все далі йшов – такий стрункий,
  •   Скажи мені...
    Скажи мені, порадь, де взяти сили,
    Щоб те страшне кощунство пережить,
  •   Зрада
    Чорна буря всю ніч вирувала:
    Він поринув у чари чужі...
  •   Я летіла...
    Я летіла до тебе. Летіла!
    Сподівалася – станеться диво:
  •   Не кажи, що кохання замерзло...
    Не кажи, що кохання замерзло,
    Що снігами його замело.
  •   Благодать
    Все дощем довгожданим умито
    І не втримати яблук гілкам.
  •   Новорічний невеселий
    Колись я линула до тебе,
    Тепер, чомусь, все навпаки...
  •   Березневі заметілі
    Березневі заметілі
    Так зненацька налетіли!
  •   Чари поезії
    Хоч наші зустрічі нечасті –
    Чужими стали ти і я,
  •   Чому?
    Було квітневе небо синім
    І ми щасливими були.
  •   Прощавай, Король!
    Артисте! Я - в журбі,
    Що вичерпалась роль...
  •   Осінній бал
    Бал улаштовує осінь,
    Дійство уже почалося,
  •   Не простое родство
    Мы чужие, далёкие, разные –
    Две стихии: воды и огня!
  •   Музыка
    Я музыку с детства люблю,
    Хоть «слон наступил мне на ухо»,
  •   Не хочется модного
    Не хочется модного «чтива»:
    Кровавых романов-интриг,
  •   Півроку
    Той найкоротший день і вечір був чудовий –
    Зі мною вперше ти зустрітись захотів.
  •   Нас кафе повінчало...
    Нас кафе повінчало.
    Всі нам «Гірко!» - кричали,
  •   Любов
    Любове! Ти складна була.
    Гіркі були твої розлуки.
  •   Безвихідь
    Як сумно! Не пишеться більше –
    Якісь недолугі вірші.
  •   Реквієм коханню
    Ми в холодному смутку зустрілись,
    Запалили кохання вогонь,
  •   Не згасай!
    Ця без снігу зима,
    Що життя без кохання,
  •   Моїм пращурам
    Не знаю я, ким ви були,
    Мої прапращури родинні,
  •   Українкам
    У світі славні ви з правіку,
    Як і земля квітуча ця.
  •   У вальсі
    В найніжніших обіймах
    Я, сніжинкою, тану,
  •   * * *
    Ледь блимав з неба «Віз»* розпряжений,
    Давно заснули вже воли,
  •   Коротка зустріч
    Коротка, мов постріл, зустріч –
    З’явився на мить, проїздом,
  •   Чистий четвер
    Є такий день, за два дні до ВелИкодня,
    «Чистий четвер» -- його люди назвали.
  •   Осіння рапсодія
    Вдягла намисто горобина –
    Яскравим полум’ям горить.
  •   Юність відлетіла
    На міцних, ще не втомлених, крилах,
    Наче кінь легендарний Пегас,
  •   Не покинь!
    Це страшно, коли помирає
    Велике, палке почуття.
  •   Кременчук
    Мальовниче містечко стояло,
    Заглядаючи в русло ріки,
  •   Осінній романс
    Осінь - краля золотоволоса,
    В люстро річки тихо загляда…
  •   Рання осінь
    Рання осінь буває такою,
    Коли, де-не-де, в кронах беріз
  •   Жила і дихала тобою...
    Жила і дихала тобою,
    Купала в ніжності, в теплі,
  •   Незабудки
    Я зустріла його ненароком
    На стежині, що бігла з села.
  •   Поцілуй мене ...
    Поцілуй мене, любий,
    Більш нічого не треба.
  •   Зоряний вальс
    В спогадах знов оживає
    Дружний десятий наш клас.
  •   Про бабусю, Петю та інтернет
    З ранку старшокласник Петя
    Вже блукає інтернеті.
  •   "Бізнес-леді"
    На розі двох вулиць базарчик зробили.
    Мов лялечки, сіли в рядок бабусі.
  •   На річці
    Все сяє в безхмарному небі,
    Малесенька річка біжить,
  •   Коли від жорстокої муки...
    Коли від жорстокої муки
    Слова мої вдарять, як град,
  •   На порозі - осінь....
    Чекаємо в тривозі
    Осінньої негоди,
  •   Осіння елегія
    Довго сяяло «бабине літо»,
    Забарились холодні дощі.
  •   Ліні Костенко
    Я щирішого слова не знаю,
    І нехай все на світі мовчить,
  •   До 25-річчя аварії на ЧАЕС
    «В м. Кременчуці станом на
    01.04.2011 р
  •   Панорама вечірнього неба...
    Панорама вечірнього неба
    Захопила зненацька мене,
  •   Яблука спокуси
    Мовчав. І слова не сказав.
    Одкрив обійми чорно-білі.
  •   Келеберда
    Довідка: в 1943 році в районі с. Келеберди, Кременчуцького району радянським командуванням було влаштовано підставну переправу, як відволікаючий маневр. Сюди звезли тисячі сімнадцятирічних юнаків, які не мали шинелей, зброї, навіть не вміли плавати. Майже всі вони пото-нули чи загинули під шквальним фа-шистським вогнем, а в іншому місці радянські війська в цей час змогли форсувати р.Дніпро...
  •   Нічний етюд
    Заколисує тиша
    На ніч трави шовкові,
  •   Проліски
    Там, де проліски-очі
    Несміливо моргають,
  •   Мелодія рук
    Не плелися слова у вінки
    І мовчали в душі солов’ї,
  •   Мала батьківщина
    Як битва Полтавська зі шведом була,
    Семенівський полк там стояв край села.
  •   Босоноге дитинство
    Не дивуйтесь, якщо я заплачу,
    Бо у пам’яті знов постає,
  •   Зустріч
    Зелена благодать
    В дорозі недалекій.
  •   Бабусині страждання
    Маєтки амбітні
    з високими мурами
  •   Літо
    Зранку – ні хмаринки,
    Росяні стежинки,
  •   Калина
    У садочку біля тину
    Заховалася калина,
  •   Зів'яла троянда
    Ні надії нема, ні розради –
    Безкінечні ці ночі та дні…
  •   Сизокрилі літа
    Я жила, як усі,
    В повсякденних турботах.
  •   Чудодійні ліки
    Тещі мусили возить
    Ми харчі частенько:
  •   Не той клімат
    Почув Іван, що по чотири жінки
    В Малі дозволено чоловікам!
  •   Екстрасенс
    Реклама, реклама, неначе зараза,
    Від неї сховатись не можна ніде.
  •   Перше кохання
    Повний місяць пишні вишні
    Заливав сріблястим світлом…
  •   Витоки
    Сонетів і віршів,
    Високих, благородних,
  •   Ода маленькій річці
    Вода нашу вулицю, мов обіймала,
    Милуючись цвітом вишневих садів.
  •   Весняний гімн
    Весняна заметіль, чарівна заметіль!
    Заміта білий світ пелюстками.
  •   Палітра життя
    Життя палітра промениста
    Дає натхнення і снагу:
  •   У Всесвіті без меж...
    У Всесвіті без меж
    Людина, як пилинка,
  •   Щаслива хвилинка
    І зітхнула полегшено жінка –
    Босі ніжки цілує земля,
  •   Квітневі кольори
    В бірюзові підвіски
    Повбирались берізки
  •   Пізнє кохання
    З безумством такої напасті
    Зуміла б упоратись я,
  •   Весняний сонет
    Салютувала ця весна
    Всіма квітками одночасно!
  •   Твоя байдужість...
    Твоя байдужість до нестями
    Душі глибини потрясе.
  •   Закохані
    Вони серед натовпу сяють, як зорі,
    Гуляють, узявшись за руки, щодня.
  •   Осінній сонет
    Задрімали під листям старенькі гриби,
    Галасливі гуртуються зграї,
  •   Театр
    «Весь світ – театр, а люди в нім – актори», –
    Так написав колись Шекспір великий.
  •   Солов'їне скерцо
    Розсипалося скерцо
    І сміялося серце
  •   Політ голубів
    Чи довелось вам бачити колись,
    Як у пориві захвату єдинім,
  •   Весняний гімн
    Весняна заметіль, чарівна заметіль!
    Заміта білий світ пелюстками.
  •   Пізнє щастя
    Жила, хворіла, догоряла тихо,
    Гадала, що кінчається життя,
  •   Лечу на вогонь
    Що ти, любий, зі мною накоїв?
    Я у коконі чар і надій!

  • Огляди

    1. І вічний бій
      ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
      Переклад із рос. мови
      Нінель Новікова

      І ВІЧНИЙ БІЙ…

      І вічний бій.
      Нам спокій тільки сниться.
      І хай ніщо
      не потривожить сни.
      Хай сива ніч
      і у дрімоті птиця
      гойдаються у тихій далині.
      І вічний бій.
      Атаки наші вперті
      і куля,
      що у пісні смерть несе,
      кричали нам,
      що є іще Безсмертя…
      …А ми хотіли вижити і все.
      Пробачте нас.
      Ми до кінця кипіли,
      І світ сприймали,
      Наче прикриття.
      Серця метались,
      рвались і хрипіли,
      як коні ті,
      втрачаючи життя.
      …Скажіть… там…
      Щоб нас більше не будили.
      Нехай ніщо
      не потривожить сни.
      …Ну , що із того –
      не перемогли ми,
      із того,
      що не повернулись ми?

      26.02.2024





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      ***

      Струна душі дзвеніти вже не може –
      Вона давно й затято так мовчить.
      І тільки голос твій іще спроможен
      Своїм звучанням лід цей розтопить.

      І тільки рук твоїх тепло ласкаве
      Її іще тримає на землі…
      Життя моє, жорстоке і лукаве,
      Не загаси ці іскорки малі!

      01.01.2024



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      АННА АХМАТОВА

      ***
      Переклад із російської мови

      Мені приснився майже ти.
      Яка це рідкісна удача!
      Прокинулась і гірко плачу,
      І кличу з темряви прийти.

      Та той був вище і стрункіш,
      Здається, навіть, і молодше
      І таємниць тих днів страшних
      Не знав. То що робити, Отче?

      То що !... Це привид тут блукав,
      Як я давно передбачала.
      Але ж людину я чекала,
      Так, як ніхто ще не чекав.

      2023




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Присмерковий етюд
      У серпанку безмежної ніжності
      Я втрачала і розум, і страх.
      Никли сумніви всі та розбіжності
      В Його ласк незрівнянних шовках.

      Може хтось би від цього відмовився,
      В кого риб’яча кров, чи сім’я,
      В кого кодекс табу і умовностей,
      Та не я! Вибач, світе, не я!

      Дивна казка повік не забудеться –
      Ще таку не надійся знайти…
      Як не мрій, але більше не збудеться –
      Це трапляється раз у житті!

      05.11.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. До жахливого теракту у Кременчуці
      Душу чорною печаллю
      Огорнуло вмить…
      Пекло з крилами примчало –
      Світу це болить!

      І якщо нема нікого,
      Хто б це зло спинив,
      Господи! Скажи для чого
      Ти цей світ створив?!

      27.06.2022




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Бетховен Іоанн Богомил Переклад із рос.мови
      Бетховен, Бетховен,
      Наче бог той безсмертям повен.
      Героям-першопрохідцям брат по крові
      Бетховен.

      На столі запилюжена пачка – дукати.
      Хотів би – та не повернеш назад ти.
      Тіло зносилося, глухувата старість.
      Спадщина здуру хтозна кому дісталась.

      Таємна поліція очей не спускає, висліджує.
      Інфлюенца кінець неминучий наближує.
      Цироз печінки. Отруєний страждалець палкий.
      Роки самотності та гоніння далися взнаки.

      Не устиг стулити очей – поліція з обшуком наскочила.
      І як поєднати гоніння із Добрим Промислом?

      На столі томик Гейне та рукопис Шиллера.
      Чиясь рука послання у розмовному зошиті вивела.
      Рукописи оцінені у десять тисяч дукатів.
      Недописана соната обірвалася на першім фатальнім стакато.

      Упав зі стільця, відкинувся. Скінчилось нарешті все це.
      Зупинилося земне – запрацювало духовне серце!
      Друзі поплакали. Ховання призначено на четвер.
      Дорого поплатився той, хто устрій світу відкинув –
      помер.

      09.06.2022



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Весняні сирени

      Знов персидський бузок
      Ароматом французьким духмянить.
      Поміж нас лише крок –
      Від усього ми трішечки п’яні…

      А сирени виття,
      Що голосить, немов оглашенна,
      Про вразливість життя
      Нам нагадує пильна сирена.

      Що усе тільки мить,
      Яку треба яскраво прожити.
      І у серці бринить
      Вірш, неначе сльоза непролита…


      30.04.2022



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. Звичайний герой


      Здавалося, звичайний був хлопчина –
      Веселий, добрий – от і всі діла…
      Та краща в школі, дівчинка Ірина
      Йому і руку й серце віддала.

      Романтик, своїм прізвищем пишався –
      Усе йому вчувалося: сер Дюк!
      У дайвінгу по-справжньому кохався.
      Таким він був, наш Ігорьок Сердюк.

      В житті його не вабила рутина –
      Чогось живого прагнула душа…
      Як на Майдан зібралась Україна,
      На боротьбу натхненно поспішав!

      Стояли, наче спаяна родина,
      Усіх приймали, хто туди хотів!
      І барикади зводили і шини
      Палили від спецназу і ментів.

      Здавалося, що розправлялись крила!
      Було усе героям до снаги.
      В єднанні братньому зростала сила –
      Тремтіли всі злодюги-вороги!

      У тій «ході», що на Верховну Раду,
      Жовто-блакитний прапор підіймав!
      Душа співала! Йшли сміливо, радо –
      Для доні світлу долю здобував.

      Та кат від жаху глузд останній втратив –
      Стріляти у людей наказ віддав!
      Упав одним із перших Сашин* тато
      І стяг його, як саван, обійняв…

      -------------------------------------------------

      Батьки невтішні, доня і дружина…
      Схилив народ коліна у пошані.
      Оплакує і нині Україна
      Героїв, що колись були звичайні…

      *Саша, Олександра – так назвав доньку
      на честь своєї матері Ігор Сердюк.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. *** Борис Пастернак
      Переклад із російської мови


      ***

      В усьому прагну я дійти
      Самої суті.
      В роботі, в пошуках путі,
      В серцевій смуті.

      До сутності старих часів,
      До їх причини
      І до засад і корінців,
      До серцевини.

      Весь час нитки в руках тримать
      Подій, фортуни,
      Кохати, мислить, відчувать
      Життя буруни.

      О, тільки б я лишень зумів
      Хоча б почасти,
      Я б вісім присвятив рядків
      Жаги пристрастю.

      І беззаконню, і гріхам,
      Бігам, погоням,
      Несподіванням в похапках,
      Рукам, долоням.

      Я вивів би її домен
      І суть підвалин.
      Я б шепотів її імен
      Ініціали.

      Я б вірші виплекав, як сад,
      Дрижали б жижки.
      Цвіли б там липи всі уряд,
      Уздовж доріжки.

      У вірші дихання б уніс
      Троянд і м’яти,
      Осоки, луки, сінокіс,
      Дощів стакато.

      Отак Шопен уклав колись
      Нетлінне чудо
      Могил, фільварків та узлісь
      В свої етюди.

      Досягнутого торжества
      І гра, і мука –
      То є напнута тятива
      Тугого лука.

      12.02.2022





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Борис Пастернак ***


      Переклад із російської мови


      * * *

      О, лютий. Плакати охота!
      Та ридма лютий цей ганьбить,
      Допоки чвакає болото
      Й весною чорною блищить.

      Дістати бричку. За шість гривень.
      Крізь благовіст, крізь скрип коліс
      Перенестись туди, де ливень
      Шумливіше чорнила й сліз.

      Де, наче обгорілі груші,
      Із гаю орди чорних птиць
      В калюжі ринуть і обрушать
      Суху печаль на дно зіниць.

      Проталини там ще чорніше,
      Від крику вітру – сум в душі.
      Що випадковіш, то певніше
      Тут ридма пишуться вірші.

      01.02.2022



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. Перший сніг


      Наче біла пухова перина,
      Рано-вранці лягла на поля…
      Ну, тепер у теплі відпочине
      Годувальниця наша – земля!

      Запорошені сосни, ялинки –
      То зима вистеляє постіль.
      Божевільно кружляють сніжинки –
      Розгулялась таки заметіль!

      Дружно тягне на гірку санчата
      Галаслива, мала дітвора.
      Доки ще не побачила мати,
      В сніг пірнають, лунає: «Ура!»

      Заглядає у вікна пташина –
      Ну й розумна ж синичка оця!
      Наче знає, що добра людина
      Подарує шматочок сальця.

      Горобину смачну полюбляють
      На зимове меню снігурі –
      Як рожеві ліхтарики, сяють
      На засніжених вітах вгорі.

      Ці картини душі моїй милі
      І небажаних зовсім нема.
      Ще недавно ми осінь любили,
      А тепер нас чарує зима!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. У негоду


      О, цей сірий, заплаканий січень!
      Лиш дощами січе у вікно…
      Спить за хмарами радість давно.
      Щоб душа не впадала у відчай,
      Ми святкові запалимо свічі –
      В кришталеві бокали вино
      Наливаємо. Ні, не багато,
      Щоб відчути букет аромату.
      Скільки сонця ввібрало воно,
      Щоби взимку серця зігрівати!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Осінньо-осине і графоманське
      Слава й Оксана сливи збирали.
      Оси Оксану атакували.
      Скоро їх, правда, щось відігнало –
      Спокій Оксани, а чи сміливість?
      Слава ті сливи в сумці носила
      І психувала! Справді, щосили –
      Славу за стегна оси вкусили…
      Плакала Слава: де справедливість?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Любов - країна чарівна Ельдар Рязанов переклад з рос.

      Як той метелик до вогню,
      Летіла в спраглім пориванні
      В любов – країну чарівну,
      Де я порину у кохання!
      Де кожна мить в раю немов,
      Де не страшне мені ненастя,
      Країна розкоші – любов,
      О, так, любов!
      І тільки в ній буває щастя!

      Та інший час тепер прийшов:
      Ти одягнув собі личину.
      Я зрозуміла, що любов
      Країна, де усі не щирі.
      Моя біда – скажу ізнов,
      Що я тобі наївно вірю,
      Країна брехунів – любов,
      Все та ж– любов!
      І жителі в ній лицеміри.

      Навіщо плачу від розмов
      І посміхаюсь недоречно?
      Країна зрадників – любов,
      Там люди, мабуть, безсердечні.
      Але трава проб’ється знов
      Крізь перепони і напасті.
      Країна весняна – любов,
      О, ця любов!
      Бо тільки там буває щастя,
      Буває щастя!

      09.02.2021



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. СПРОБА РЕВНОЩiВ Марина Цвєтаєва перекл. з рос. мови
      Як живеться Вам із іншою,–
      Чи простіше? – Змах весла! –
      Чи по узбережжя лінії
      Швидко пам’ять відійшла
      Там, де я – плавучим островом
      ( В небесах – не по воді!)
      Душі, душі! – будьте просто ви
      Сестрами, не як – тоді!
      Як живеться вам з простою
      Жінкою? Без божества!
      Самодержицю з престолу
      Скинувши (сама зійшла).
      Як живеться вам – кохається –
      Щулиться? Встається – як?
      З митом вічної банальності
      Як вправляєтесь, бідняк?
      «Цих судом із перебоями
      Досить! Дім собі найму.»
      Як живеться без любові вам –
      Мною обраний, чомусь!
      Апетитніше й поживніше
      Їжа? Звикнеш – не пеняй…
      Як живеться вам з подібністю –
      Вам, хто знехтував Синай!
      Як ведеться вам з чужинкою,
      Із тутешньою! Пройшло?
      Сором Зевсовими віжками
      Не шмагає вам чоло?
      Як співається, здоровиться –
      Можеться-живеться як?
      Вічно з виразкою совісті
      Як вправляєтесь, бідняк?
      Як живеться Вам з товаром
      Ринковим? Ярмо – круте?
      Після мармурів Каррари
      Як з трухою живете
      Гіпсовою? (З брили висічений
      Бог розбитий там лежить!)
      Як живеться зі сто-тисячною
      Вам, який пізнав Ліліт?
      Ринковою новизною
      Ситі? Звикнувши до див,
      Як живеться із земною
      Жінкою без почуттів
      Шостих?
      Чи пізнали щастя?
      Ні? В провал без глибини ¬
      Як живеться, любий? Тяжче?
      Так, як з іншим і мені?

      2020





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Лотоси на Україні
      Священна квітко чистоти,
      У літеплі ріки –
      Як добре прижилася ти
      І, схоже, на вікИ!

      Оберігаймо чистоту
      Природи і душі,
      Бо десь і лотоси цвітуть,
      А десь – лиш комиші…

      05.07.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. Прогулянка у карантині
      Вам не здолати нас, тяжкі часи,
      Бо ми у добровільному полоні
      Кохання і цвітіння, і краси,
      У таїні і магії гармоній.

      А ця весна – комусь вона страшна –
      Коронавірусу жахливе лихо…
      Та я іду з тобою, не одна,
      Ми щось таке наспівуємо тихо.

      Нас не лякає пандемія ця…
      Що маска й рукавички для поета?
      Ти рятував сьогодні горобця,
      Який, чомусь, заплутався в тенетах.

      Ти бджілку на кульбабці привітав,
      Помітив анемони ледь розквітлі
      І Пастернака вірші прочитав –
      Осяяв душу романтичним світлом…

      Тому мені без тебе меркне світ,
      Ніхто й ніщо уже не тішить більше.
      Зігрій мене на схилі сивих літ,
      Мій спомине, для серця наймиліший!

      15.05. 2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Світла мить
      Сумувати сьогодні не стану –
      Оспіваю заплакані дні:
      На зеленій долоні каштану
      Пізня свічечка сяє мені.

      Це життя і страшне, і прекрасне –
      Неповторна в нім блискавка-мить.
      І багаття колищнє не гасне –
      Десь жаринка остання болить…

      2020




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ніколи... Олександр Блок Переклад з рос.
      Ніколи ти моя і нічия не будеш.
      От що манило так крізь літ печальних лет,
      Крізь прірву марних днів, тягар яких не збудеш,
      І ось чому я твій – прихильник і поет!

      Тут є страшна печать знедоленості жінки.
      За чарами – її збагнуть не стане сил,
      Там дикий сплав світів, де Всесвіту частинка
      Ридає і творить гармонію світил.

      Ось захват мій і страх у тій вечірній залі.
      Ось, бідна ти, чому в душі за тебе щем!
      І очі ось чиї так дивно проводжали,
      Не знаючи мене, не люблячи іще!

      Сама собі закон – летиш, летиш ти мимо,
      Десь до чужих сузірь, не знаючи орбіт,
      А світ оцей тобі – лиш бура хмарка диму,
      Де щось пече, болить, співає і горить!

      І у заграві цій – твоя шалена жвавість…
      Все – музика: ні зрад, ні щастя, ні імен…
      В мелодії одній звучать і сум, і радість,
      Та я люблю тебе: я сам такий, Кармен.

      30.04.2020




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Кохання вiльне, наче птиця... О. Блок Переклад
      Кохання вільне, наче птиця,
      Та все одно – я твій!
      Та все одно мені насниться
      Вогнистий стан тонкий!
      Так, в хижій силі рук прегарних,
      У тузі зрад очей,
      Сон пристрастей моїх примарних,
      Кармен, моїх ночей!
      Тебе я оспіваю, небу
      Твій голос передам.
      Мов ієрей, здійсню я требу
      За твій вогонь – зіркам!
      Ти встанеш хвилею бурхливо
      В ріці поем палких.
      Із рук моїх не змиє злива
      Парфуми чар твоїх…
      І в тихий час нічний, мов іскра,
      Яка сяйне на мить,
      Зубами білосніжно зблисне
      Твій образ, захмелить.
      Томлюсь надією, можливо,
      Що ти в чужім краю,
      Що ти, хоч іноді, скрадливо
      Вдихнеш печаль мою…
      Життєві бурі і тривога,
      Сум зраджених імен, –
      Хай думка ця постане строга,
      Проста і біла, як дорога,
      Як дальній шлях, Кармен!

      15.03.2020



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ти - вiдлуння забутого гiмну... О.Блок Переклад з рос.
      Ти – відлуння забутого гімну
      В моїй долі у дикі ці дні,
      О, Кармен, як же сумно і дивно,
      Що ти знову наснилась мені.
      Зовні трепет, якесь шарудіння,
      Страхітливі, виснажливі сни,
      І твоя здичавіла чарівність –
      Як гітара, як бубон весни!
      Ти проходиш у мареві світла,
      Мов цариця блаженних часів,
      Ця голівка, в трояндах увита,
      У казковім зануренні снів.
      Спиш, змією скрутившись примхливо,
      Спиш в дурмані і бачиш у сні,
      Далеч моря і берег щасливий,
      Мрію, що недосяжна мені.
      Бачиш день променистий, пекучий
      І улюблений, рідний твій край.
      Синій, синій, співучий, співучий,
      Нерухомо-розкішний, мов рай.
      Тиша в тому раю безбережна,
      Лиш у нетрях густих чагарів
      Дивний голос, низький і химерний.
      Славить пристрасть циганських шатрів.

      12.03.2020




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Недобрий погляд... О. Блок Перекл. із рос.
      Недобрий погляд із-під брів.
      І гордий виклик, і зневага,
      Всіх ліній – співи і наснага.
      Такою вперше Вас зустрів.
      В партері ніч. І духота.
      Нагрудник темний близько, близько…
      Бліде обличчя… Чорнота
      Волосся, що спадає низько…
      Уже не вперше дивних стріч
      Я відчував німу жахливість!
      Та цих нервових рук і пліч
      Така бентежлива чутливість…
      У гордім русі королев
      На прикрощі ознаки схожі…
      (Так на людей із огорожі
      Похмуро поглядає лев).
      А там, під лампою, в цей час
      Уже замовкла сегідилья;
      І ревнощі, що не до Вас
      Йде полум’яний Ескамільйо.
      Не Ви потягнете тасьму,
      Щоб світло збавити навмисно,
      І не сяйне вже ряд перлистий
      Зубів – нещасному тому…
      О, не дивитися – не хочу,
      Сказати треба, та мовчи…
      І Ви (зорею серед ночі)
      Ковзнули, плавно ідучи,
      У русі поступу – знемога,
      І пісня Ваших ніжних пліч
      Мені до жаху вже знайома,
      А серце збереже цю ніч,
      Як пам’ять про вітчизну іншу, –
      Ваш образ дорогий навік…
      А там: життя оце залишим,
      Сумне життя разом залишим!
      Кричить пропащий чоловік…
      А березень наносить сніг.

      18.02.2020



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Катрени в карантині
      ***
      Ти на хвилинку завітав до мене –
      Крізь сірий сум проглянула любов!
      Як первоцвіти, весняні катрени
      В душі моїй порозцвітали знов…

      ***
      Списи зелені підняли іриси –
      Вони пошану віддають весні,
      А на газонах золоті нарциси
      Палають, наче сонечка ясні…

      ***

      Он абрикоса, наче люстра світла.
      Холодний вітер гілочки хитає.
      Самотній джмелик з квіточки на квітку
      Невесело якось перелітає…

      21.03.2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Між залицяльників Кармен... О.Блок Перекл.
      Між залицяльників Кармен,
      Що скрізь строкатою юрбою,
      Заклично ваблять за собою,
      Один, як тінь, біля таверн,
      Нічних і сірих, в Лілас-Паст’я,
      Похмуро дивиться, мовчить,
      Для себе не благає щастя,
      А тільки бубон забренчить
      І глухо задзвенять зап’ястя,
      Пригадує ті дні весни,
      Серед бурхливого співзвуччя,
      Він бачить стан її співучий
      І споглядає творчі сни.

      19.02.2020



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Сніжить розбурхана весна... О.Блок Переклад із рос.
      Сніжить розбурхана весна.
      Відводжу очі я від книги…
      О, мить страшна, коли вона
      Читала по руці Цуниги,
      В Хосе метнула погляд свій!
      Глузливо засвітились очі,
      Сяйнула перлами зубів,
      Забув я дні свої і ночі,
      І серце обливала кров,
      Усе змиваючи собою…
      А спів лунав: життя ціною
      Мені заплатиш за любов!

      17.02.2020



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Як океану кольори... Олександр Блок Переклад з рос.

      Як океану кольори
      Під хмарами завжди мінливі,
      Раптове сяйво світлогри, –
      Як серце в грози гомінливі
      Міняє ритм, щоб не зітхнуть,
      Кров прибуває у ланіти,
      Щасливі сльози обпечуть
      Перед видінням Карменсіти…

      17.02.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Діва Яків Баст (переклад із рос.)
      По місячній стежці крізь хвилі морського приливу
      У сяйві гірлянд мерехтливих з небесних сузірь
      На березі темному бачу оголену діву
      Утіленням навіч жагучих фантазій і мрій…

      Іде по пісочку неспішно, легкою ходою.
      Дияволу душу за неї, таку, продаси.
      Приморський безхатько у трансі трусне бородою,
      Украй очманіє від влади п’янкої краси.

      У захваті вслід засвистять їй із байків іскристих,
      Відійде з дороги розгублений пес у туман.
      Без сорому й страху пливе. Господинею міста…
      Встеляють їй шлях пелюстки нерозквітлих троянд…

      Навіщо з’явилась із мороку моря пучини?
      Що вабить її вдалину і заклично веде?
      Не буду шукати таємної тому причини.
      Так вірити хочу, що діва шукала мене…
      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. За що?
      За що я Його любила?
      За кожну лінію тіла,
      За риси Його обличчя,
      За згоди і протиріччя…

      За ті поцілунків зливи,
      За те, що були щасливі,
      За теплі, ласкаві руки,
      За радощі і за муки…

      За душу Його дитячу,
      За вдачу Його котячу,
      За те, що не вмів нічого,
      За те, що Поет від Бога!

      За стрункість і за високість,
      За ніжність і за жорстокість,
      За голосу оксамити,
      За те, що Він є на світі!

      25. 12.2019




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Жовтневий етюд
      Ця кучерява абрикоса
      Вже меліровочку зробила -
      Тепер така, пістряво-модна,
      А інші поглядають скоса
      Від заздрощів позеленіли
      Під жовтня подихом холодним...
      10.10.2019




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Анні Ахматовій (Із циклу) Марина Цвєтаєва
      Іще один величний змах –
      Й заснули вії:
      Це тіло миле! О, цей прах
      Легкий, як пір’я!

      Робила що в тумані днів?
      В піснях чекала…
      Було зітхань багато в ній,
      А тіла – мало.

      Нелюдськи-милою була –
      Немов дрімала.
      Від янгола і від орла
      Вона щось мала.

      І спить, та ваблять день у день
      Сади Едему.
      Неначе спраглий до пісень
      Чекає демон.

      А нас, що зналися колись –
      Як час збігає! –
      Вже й пам’ятник, що похиливсь,
      Не пригадає.

      Давно не діюча мітла,
      Схилились в шані
      До Музи Царського Села
      Хрести бур’янні.

      2019





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Маленька чорна сукня... Якiв Баст
      Накотяться хвилі душевні з таємних глибин
      І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
      Народжена ніжність, фарбована в аквамарин,
      Плете візерунки на чорній кримпленовій сукні.

      Зариюсь щокою у гриву розпущених кіс…
      Вдихну аромати п’янкої знемоги парфума.
      Незримо відпустить страховки таємної трос.
      Ми разом. Удвох. Ми кохаємо. От і вся дума.

      Чарує японське в розкосих і темних очах
      І усмішка в рисах тонких пустотливо блукає…
      В пітьмі накриваю своїм поцілунком уста,
      Продовжити муку солодку ще трохи бажаю…

      Я весь розчиняюсь в тобі. В насолоді тону.
      Уміло веду у чутливому танці прелюдій.
      Із місячним променем лину у казку ясну,
      І стукає серце, мов залпи гарматні, у грудях.

      Рука ніжно гладить плече і по спині веде,
      А ти пригортаєшся міцно і стогнеш в обіймах.
      Було це давно. Та мені все на згадку іде
      Парфум «Може бути» і застібка сукні надійна…

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Скільки примх у коханих... Анна Ахматова
      Скільки примх у коханих завжди!
      У нелюбої примх не буває.
      Я радію, що шепіт води
      Також сном крижаним засинає.

      І я стану – Христос, поможи! –
      На цей пОкрив, крихкий і прозорий,
      Ти листи мої всі бережи –
      Нас нащадки розсудять нескоро.

      Щоб вирАзніше і яскравІш,
      Ти їм бачився, мудрий і смілий,
      В біографії славній твоїй
      Хіба можна лишати пробіли?

      Надто вабить питво це земне,
      Надто щільні любовнії сіті.
      Може справді колись і мене
      По підручниках вчитимуть діти.

      І, смакуючи повість сумну,
      Приймуть з посмішкою лукавою.
      Ти, кохання не дав таїну,
      Обдаруй хоч гіркою славою.

      2019



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Благають очі... Анна Ахматова
      Про милість очі благають
      І що можу вдіяти я,
      Коли при мені згадають
      Те коротке, дзвінке ім’я?

      Іду стежиною в полі,
      Повз сірі, старі колоди.
      Тут вітер легкий на волі
      По-весняному ще холодний.

      І серце томливе чує
      Здалека вість таємничу –
      Живий він і не сумує,
      Зухвало-оптимістичний.

      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. П'ю вино на морськiм бережку... Яков Баст переклад
      На вечірній зорі
      П’ю вино на морськім бережку.
      Поглядаю на захід, як втомлене сонце сідає…
      Як багрянець небес, наче кров на застиглім сніжку,
      Розтає… І ніколи прожитий цей день не вертає…

      По пустельному пляжу
      Вздовж моря босоніж іду.
      І сліди на піску заливає вода нескінченна...
      Ухиляюсь від хвилі, ступаю у піни орду,
      Наче в пам’ятних кадрах безсмертного кліпу Дассена…

      Проведу теплохід,
      Що у мареві моря сяйне.
      І вдихну з насолодою свіже цілюще повітря.
      Цей виснажливий сум ненадовго покине мене,
      Відлетить в небеса, де моргає вже зіронька світла…

      Сіра сутінь
      Опустить на місто серпанку вуаль.
      Потім темрява все зачаклує, мов трепетну казку…
      Не спинити нічим цей довічний земний ритуал…
      І не можна пізнати, що вічність ховає під маску…

      2019




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Твій білий дім... Анна Ахматова Переклад
      Твій білий дім і тихий сад залишу.
      Життя хай стане світле і пусте.
      Лише тебе в моїх прославлю віршах,
      Як жінка славити не вміла те.
      Ти подругу згадаєш гордовиту
      В твоїм для неї створенім раю,
      А я торгую цінностями світу –
      Твоє кохання й ніжність продаю.

      2019




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
      Безпорадно холонули груди,
      Та були мої кроки легкі.
      Одягла рукавичку на руку
      Не з тієї, чомусь, руки.

      І здалося – чимало східців,
      А я знала – їх тільки три!
      Поміж кленів шепіт осінній
      Шелестів: «Зі мною помри!

      Ошукала мене підступна
      Доля, зрадила, от і край».
      Відгукнулась я: «Любий, любий!
      Я з тобою помру. Чекай…»

      Пісня зустрічі, що востаннє...
      Темний дім засмутив мене.
      Тільки свічка горіла в спальні
      Незворушно-ясним вогнем.

      2019




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Увечері Анна Ахматова (переклад з рос.)
      Дзвеніла музика в саду
      Щемким і невимовним горем.
      Так свіжо й гостро пахли морем
      На блюді устриці в льоду.

      Сказав мені: « Я вірний друг!» –
      Торкнувся сукні переможно.
      О, як з обіймами не схожі
      Ці дотики жаданих рук.

      Так пестять кішку або птиць,
      На вершниць дивляться граційних…
      Лиш сміх в очах його спокійних,
      У війнім золоті зіниць.

      Тужливих скрипок голоси
      Співають над нічним туманом:
      «Ти Небу дяку вознеси,
      Бо вперше тет-а-тет з коханим».

      2019




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. Сум'яття Анна Ахматова Переклад з рос. мови


      1
      Спекотно від світла палких очей,
      Ніби проміння – погляди.
      Я здригнулася: саме цей
      Може мене приборкати.
      Схилився – він щось мені скаже…
      Від обличчя відринула кров.
      Хай могильним каменем ляже
      На життя моє ця любов.

      2
      Не любиш, не хочеш дивитись?
      Який же ти красень, клятий!
      І я не можу злетіти,
      Хоча з дитинства крилата.
      Застилає очі туман,
      Зливаються речі і лиця.
      Тільки червоний тюльпан,
      Тюльпан у тебе в петлиці.

      3
      Наче просто чемна людина,
      Наблизився, ледь посміхнувся,
      Напівлагідно і ліниво
      Поцілунком руки торкнувся –
      Загадкових, прадавніх ликів
      Подивились на мене очі…

      Десять років тамованих криків,
      Всі мої недоспані ночі
      Вклала я в одне тихе слово
      І промовила його – марно.
      Відійшов – на душі ізнову
      Стало порожньо і безхмарно.

      2019



      Примітки: Оригінал вірша Анни Ахматової

      СМЯТЕНИЕ

      1
      Было душно от жгучего света,
      А взгляды его – как лучи.
      Я только вздрогнула: этот
      Может меня приручить.
      Наклонился – он что-то скажет…
      От лица отхлынула кровь.
      Пусть камнем надгробным ляжет
      На жизни моей любовь.

      2
      Не любишь, не хочешь смотреть?
      О, как ты красив, проклятый!
      И я не могу взлететь,
      А с детства была крылатой.
      Мне очи застит туман,
      Сливаются вещи и лица,
      И только красный тюльпан,
      Тюльпан у тебя в петлице.

      3
      Как велит простая учтивость,
      Подошел ко мне, улыбнулся,
      Полуласково, полулениво
      Поцелуем руки коснулся –
      И загадочных, древних ликов
      На меня поглядели очи…

      Десять лет замираний и криков,
      Все мои бессонные ночи
      Я вложила в тихое слово
      И сказала его – напрасно.
      Отошел ты, и стало снова
      На душе и пусто и ясно.

      1913





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. І завтра знову я прийду (Яків Баст) Переклад з рос.
      Я зустрічаю тут зорю
      В приємнім сутінку смеркання.
      У тиші цій не говорю…
      Давно вже сказано останнє…
      Не треба вимучених слів
      І фраз фальшивих та невдалих.
      Не гнусь під натиском вітрів.
      Старий і море… І що далі?
      Сюди приходжу я один.
      Беру пивця у ближнім барі.
      І штучний змій, як серпантин,
      Летить у небі… На гітарі
      Хтось грає… Сів на парапет…
      Бреду по лінії прибою.
      Вечірній неба фіолет
      Ліниво кличе до покою.
      І завтра знову я прийду,
      Притягнутий якоюсь силою.
      І першу зіроньку знайду,
      Що цяточкою невгасимою
      Вже світить в гаснучому дні,
      Який упав, мов сірий парус.
      Стою, завмер в німій вині…
      Дивлюсь на море і не каюсь.

      Примітка: Оригінал вірша
      И завтра снова я приду...
      Яков Баст
      Встречаю нежную зарю
      В приятном сумраке заката.
      Молчу в тиши. Не говорю…
      Всё сказано давно. Когда-то…
      Не надо вымученных слов
      И фраз, несущих запах фальши.
      Не гнусь под натиском ветров.
      Старик и море…Что же дальше.
      Сюда я прихожу один.
      Беру пивка в ближайшем баре.
      Воздушный змей, как серпантин,
      Летает… Кто-то на гитаре
      Играет, сев на парапет…
      Брожу по линии прибоя.
      А солнечный багровый свет
      Зовёт к ленивому покою.
      И завтра снова я приду,
      Ведомый непонятной силой.
      Привечу первую звезду.
      На небе точкой негасимой
      Горящей в предвечерней мгле,
      Упавшей словно серый парус.
      Стою, застыл в немой вине…
      Смотрю на море и не каюсь.


      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Непокiрний спогад Яков Баст ( Перекл. з рос.)
      У дворі наїжачилось злісно алое заснуле.
      Пелюстки олеандра пістряві, як маки в траві…
      Я заплющую очі… І тихо лечу у минуле.
      Пропливаю незримою тінню по сонній землі…

      Непокірний мій спогад закине в садки над рікою.
      Прохолода огорне у тій тополиновій тиші.
      Змочить ноги мої світанковою диво-росою.
      На утомленім серці на крапельку стане тепліше.

      Я побачу, як промінь заграє на золоті Лаври,
      Як вогнем відіб’ється на хвилях Славути-Дніпра.
      Ароматом схвилюють червоні квітуючі мальви
      І верба помахає услід мені, наче сестра.

      Вабить чайка, сяйнувши крилом – вдалині пролітає…
      І знайомий трамвай поспішає зі дзвоном у справі…
      Незрадлива краса. Непорочна і горда. Святая…
      А навколо розпліскує квіти вируючий травень.

      Та проходить манА. Все хороше так швидко минає…
      І оголене сонце в зеніті безжалісно палить…
      І здається мені, що життя безкінечно-безкрає.
      Невеселі думки, наче хмари. У мареві тануть…

      Примітки: Оригінал вірша
      Непослушная память
      Яков Баст

      Во дворе ощетинилось злобным драконом алоэ.
      Лепестки олеандра пестрят, словно маки в траве…
      Закрываю глаза… Улетаю беззвучно в былое.
      Проплываю невидимой тенью по спящей земле…

      Непослушная память забросит в сады над рекою.
      Спеленает прохладой в тиши тополиных аллей.
      Окропит и намочит мне ноги рассветной росою.
      И на сердце усталом на капельку станет теплей.

      Я увижу, как луч заструится по золоту Лавры.
      Отразившись, огнём заиграет на волнах Днепра.
      Ароматом окатят цветущие красные мальвы
      И помашет мне ветками, будто руками, верба.

      Белокрылая чайка поманит крылом, пролетая…
      Нескончаемым звоном наполнит спешащий трамвай…
      Красота. Непорочная…Гордая…Просто святая…
      А вокруг расплескался цветами бушующий май.

      Наважденье проходит. Хорошее – всё быстротечно…
      Обнажённое солнце в зените безбожно палит…
      И мне кажется: жизнь нескончаема и бесконечна.
      Невесёлые мысли, как облако. Тают вдали…

      2019






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Весняний подарунок
      Ізнов під віконцем стара абрикоса розквітла.
      Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
      Я дякую, Боже, за цей осяйний подарунок,
      Що в душу мою найчистішим вливається світлом!

      2019



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Міст Ватерлоо Яків Баст Переклад з рос.мови
      Із вуст в порожнечу зірвалося слово
      Останнім відлунням кохання в крові…
      Злетіло в туман над мостом Ватерлоо,
      Упало під струмінь фонтану Треві.
      А зорі пульсують в нічнім оксамиті,
      Чарують, як очі небесних цариць.
      Минає усе… Навіть весни на світі
      Зникають на крилах небачених птиць.
      А щастя було. Та пішло. Не спіймаєш…
      Як голку не знайдеш у сіна стогу.
      Табун вздовж обриву панічно стрибає.
      Летить у провалля безтямний табун…
      Та сонце червоне ще зійде на сході,
      Осяє цю темряву вулиць і площ.
      І холод гіркої утрати проходить –
      Розмиє бурхливими струнами дощ.
      Померлого вже не побачиш живого,
      Кохання з тобою ми не зберегли…
      Завмерла ріка під мостом Ватерлоо…
      І краплі, мов сльози, в фонтані Треві…

      2019


      Примітки: Оригінал вірша
      Мост Ватерлоо
      Яков Баст

      В пустоту с губ сорвалось последнее слово
      Затихающим эхом ушедшей любви…
      Улетело в туман над мостом Ватерлоо
      И упало под струи фонтана Треви…
      В тёмном бархате ночи пульсируют звёзды,
      Как волшебные очи небесных цариц.
      Всё проходит… Уносятся вечностью вёсны
      На невидимых крыльях невиданных птиц…
      Счастье было так близко. Ушло. Не догонишь…
      Отыскать невозможно иголку в стогу.
      Вдоль обрыва бегут беспризорные кони.
      И пикирует в пропасть летящий табун….
      Утром красное солнце взойдёт на востоке,
      Осветив темень улиц и мрак площадей.
      Холод горькой потери застынет на вздохе.
      Растворится в бурлящем потоке дождей…
      Нам уже не вернуть, не исправить былого
      Мы с тобою любовь сохранить не смогли…
      Замирает река под мостом Ватерлоо…
      Грустно падают капли фонтана Треви…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Гіацинтове диво
      Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
      Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
      Надивитись не можу на це несподіване диво!
      Жаль, що з ним не знайомі ні бджілки, ні ласі джмелі…

      2019



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. Примула
      Тепло десь згинуло…
      Вітрисько входить в раж
      І гне дерева,
      Грається гілками.
      А кущик прИмули,
      Мов ніжний флердоранж,
      Білесенькими
      Сяє квіточками…

      2019



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Весняний сум
      Чиєсь кохання десь розквітло
      В промінні ранньої весни.
      Чомусь чуже не тішить світло –
      Лиш іноді щасливі сни…

      2019



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Крокуси
      Сипонула весна самоцвіти
      По вологій і чорній землі…
      Скромні крокуси – дивного світу
      Досконалі творіння малі!

      2019



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Я надихатись хочу весною... (Яків Баст) Переклад з рос.
      Розбудіть! Я надихатись хочу весною іще,
      Я побачити мрію конвалію білу ізнову.
      Танцювати, кружляти під першим весняним дощем,
      Відбиватись у люстрах калюж на алеї кленовій.

      Покажіть мені вишню, немов наречену в саду…
      Я сп’янію від захвату і аромату хмільного.
      Весь пірну і душею порину у цю красоту,
      У це радісне свято життя закохаюся знову…

      Подаруйте любов… Хай стривожить, печаль прожене…
      Хай світлішою стане до Храму святого дорога.
      Бо з любові приходить на світ споконвіку земне…
      Від народження так все людині завітано Богом.

      Розбудіть же мене! Світанковою впитись росою.
      У вікно моє стукніть бузком запашним і розквітлим…
      Тихо двері відкрию. Надихатись хочу весною…
      Повернутись ізнов у минулі ті березні-квітні.

      Примітки: Оригінал вірша Якова Баста

      Я хочу надышаться весной...
      Яков Баст

      Разбудите меня. Я хочу надышаться весной…
      Мне так хочется утром увидеть, как ландыш белеет.
      Танцевать и кружиться под первым весенним дождём,
      В глади луж отражаясь на мокрой кленовой аллее…

      Покажите мне вишню, невестой стоящей в саду…
      Опьянею от запахов, от аромата хмельного.
      Погружусь без остатка, душой окунусь в красоту,
      В жизни радостный праздник влюбляясь всё "снова и снова"…

      Подарите любовь.. Растревожит, прогонит печаль…
      Пусть счастливее станет ведущая к Храму дорога.
      Ведь в любви всё рождается. Это начало начал…
      Так с мгновений рожденья завещано людям от Бога.

      Разбудите меня. Напоите рассветной росой.
      Постучите в окно мне душистою гроздью сирени….
      Тихо дверь отворю. Я хочу надышаться весной…
      И вернуться опять в те, прошедшие, марты-апрели…

      2019




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Будь щасливим!
      Не чекай, що колись буде краще,
      Що життя стане легше, простіше…
      Та не стане ніколи, нізащо!
      А з роками все буде складніше!
      Тож, пораду прийми немудрящу:
      Вчися бути щасливим скоріше –
      Просто зараз, отут, любий брате!
      Бо не встигнеш і щастя зазнати…

      10.03.2019




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Єдине
      Усі колись на світі помирають…
      І найдорожче залишають люди!
      Єдине, що з собою забирають –
      Свою любов. Її вже тут не буде…

      06.03.2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Березень-2019
      Де замети страшенні?
      Наче і не було!
      Гілочки, мов антени,
      Ловлять перше тепло…

      07.03.2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Любов
      Любове! Ти складна була.
      Гіркі були твої розлуки.
      Ти рай земний мені дала,
      А також, всі пекельні муки!

      У прірву розпачу вела,
      Небесну втіху дарувала,
      А скарб душевного тепла
      Холодним снігом замітала.

      Ти, може, десь іще жива?
      Хоча, здається, зовсім згасла...
      Та ні сльозам, а ні словам
      Уже не повернути щастя.

      Ти нерозважлива була –
      Печаль залишила на згадку,
      Та я б і душу віддала,
      Щоб пережити все спочатку

      2012-2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Олександр Блок Демон (Переклад з рос. мови)

      Віддай свою душу гарячу,
      Не жив я – блукав між чужих…
      О, сон мій! Незвідане бачу
      В жагучих обіймах твоїх!

      У млості твоїй до нестями
      Нечувана туга весни,
      Що променем гріє ласкавим
      Тягуча, мов пісня зурни.

      В бузково-серпанкові ночі
      Приніс я на світло та звук
      Утомлені губи і очі
      Та пуги надломлених рук.

      В пожежі гірського смеркання,
      В розливі розгорнутих крил,
      З тобою, Тамаро, в коханні,
      Горішній я, зовсім без сил…

      І сниться – в далекім аулі,
      На вічному схилі гори,
      Тужливо до неба пурхнули
      Вже зайві тут складки чадри…

      Там стелиться в танці і плаче,
      Під стогін зурни молода…
      Хай скаче жених – не доскаче!
      Рука у чеченця тверда!

      12.02.2019

      Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

      ДЕМОН

      Прижмись ко мне крепче и ближе,
      Не жил я – блуждал средь чужих…
      О, сон мой! Я новое вижу
      В бреду поцелуев твоих!

      В томленьи твоём исступлённом
      Тоска небывалой весны
      Горит мне лучом отдалённым
      И тянется песней зурны.

      На дымно-лиловые горы
      Принёс я на луч и на звук
      Усталые губы и взоры
      И плети изломанных рук.

      И в горном закатном пожаре,
      В разливах синеющих крыл,
      С тобою, с мечтой о Тамаре,
      Я, горний, навеки без сил…

      И снится – в далёком ауле,
      У склона бессмертной горы,
      Тоскливо к нам в небо плеснули
      Ненужные складки чадры…

      Там стелется в пляске и плачет,
      Пыль вьётся и стонет зурна…
      Пусть скачет жених – не доскачет!
      Чеченская пуля верна.

      19.04.1910



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Поетичній парі "водоліїв"
      Два «водолії» у одній сім’ї -
      Дві особистості та два таланти,
      Що об’єднали здібності свої
      В альянс каріатиди та атланта.

      Нехай вони поезію несуть,
      Тримаючи могутніми руками –
      Це буде їх життя висока суть!
      Аби не стали в склянці павуками…

      2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    54. Так у нас ведеться...
      Добре б пригадать було
      Факти дуже давні –
      Скільки гетьманів пройшло
      В Україні славній!

      Так хотілось надарма
      Їсти їм і пити –
      Дозволяли жартома
      Навіть себе бити!

      Так би мовить, наперед,
      За гріхи грядущі –
      Хто ж при владі не бере?
      Грішні наші душі…

      І кого лиш не було –
      Військо обирало!
      Та хоча б одне прийшло,
      Щоб з казни не крало!

      Мудрі люди на селі –
      Вчитися в них треба –
      Кажуть: Ні одні граблі
      Не гребуть від себе!

      То біда ще не страшна,
      Як гребуть граблями…
      Вже вивозиться казна
      І грузовиками!

      І ведеться так, на жаль,
      Братці, і до нині.
      Ось тому така печаль
      В бідній Україні…

      2019



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Не дай Вам Бог...
      Не дай Вам Бог життя своє покласти
      На ниву творчу в прагматичний час!
      Життя Петренка*, як за приклад взяте,
      То – засторога, не дороговказ.

      Ніхто тобі ніде не допоможе
      І доброзичливо не прийме твір –
      За все платити треба гроші, гроші,
      Бо лиш вони у цім житті кумир.

      Людина пише, відкриває душу –
      Скарби сердечні сипле всім до ніг,
      Та зі скорботою признати мушу –
      Поету необхідний оберіг:

      Сім’я, робота, пенсія нехила,
      Щоб на життя було і на тираж –
      У кого гроші, блат, у того й сила –
      На презентаціях – ажіотаж!

      Буває, що із «гулькин ніс» таланту,
      Та є настирливість, цинізм, обман…
      І пробиває , справді, як тараном,
      Бюрократичні двері графоман.

      То ж, припадають пилом на полицях
      Державою оплачені книжки –
      На них ніхто не хоче і дивиться,
      А той все далі «творить» залюбки!

      17.09.2017









      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Зимний этюд
      И куда не иду, что ни делаю,
      То виденье забыть не могу:
      Словно вышивка – белым по белому,
      Две берёзки на белом снегу…

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. Олександр Блок Я присоромлений гульвіса...(Переклад з російської мови)
      ***

      Я присоромлений гульвіса.
      Мене дражнив твій темний шовк.
      Коли твоя важка завіса
      Розкрилася – театр замовк.

      Вогнем яскравим роз’єднало
      Нас рампи золоте кільце,
      І музика, що пролунала,
      Змінила враз твоє лице…

      І знову сяють свічі – вечір,
      Душа самотня і сліпа...
      Твої блискучі, пишні плечі
      І п’яна від краси юрба...

      Зоря, що відійшла від світу,
      В тумані ти, як в молоці...
      І срібній лірі вік тремтіти
      В твоїй простягнутій руці...

      Січень 2019 р.

      Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

      ***
      Я был смущённый и весёлый.
      Меня дразнил твой тёмный шелк,
      Когда твой занавес тяжёлый
      Раздвинулся – театр умолк.

      Живым огнём разъединило
      Нас рампы светлое кольцо,
      И музыка преобразила
      И обожгла твоё лицо.

      И вот – опять сияют свечи,
      Душа одна, душа слепа…
      Твои блистательные плечи,
      Тобою пьяная толпа…

      Звезда, ушедшая от мира,
      Ты над равниной – вдалеке…
      Дрожит серебряная лира
      В твоей протянутой руке…

      Декабрь 1906 г.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Іній (автопереклад )
      Так і сяє у інеї ліс –
      Як у храмі, усе урочисто.
      Хто вбрання це казкове приніс?
      Хто створив оце диво пречисте?

      Навіть вітер, шалений пустун,
      За пухким причаївся заметом,
      Пустувати не сміючи тут,
      Прикидався ліричним поетом.

      Озираючи все з висоти,
      Покружляє стривожена птиця,
      Мов красу цю крихку обтрясти
      Із гілля чарівного боїться.

      Завмираю і тихо стою,
      Аби теж не порушить нічого –
      У священнім і світлім раю,
      Де годиться лиш славити Бога!

      2019

      Оригинал стихотворения

      Нинель Новикова

      Иней

      Словно сказочный, в инее лес –
      Свой наряд получил ниоткуда…
      Это диво из зимних чудес,
      Белоснежно-ажурное чудо!

      Даже ветер, проказник шальной,
      Притаился за мягким сугробом.
      Поиграть не решился с сосной,
      Притворился порядочным снобом.

      Наблюдая за всем на лету,
      Покружит осторожная птица.
      Веток хрупких щадя красоту,
      Потревожить наряд их боится…

      Вот и я, замирая, стою
      И боюсь даже след здесь оставить…
      Словно в сказочном зимнем раю,
      Где лишь Господа хочется славить!

      2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    59. Симфония снега
      Эта симфония снега
      Околдовала сады…
      Рыженький пёсик с разбега
      Вышил узоры-следы.

      Белыми струнами ветер
      Тихо играет в ночи…
      И, словно ноты, на ветках
      Чёрные сели грачи.

      В сказке серебряной – нега.
      Ты помечтай, не спеша…
      В белой симфонии снега
      Пусть растворится душа!

      2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    60. Иней

      Словно сказочный, в инее лес –
      Свой наряд получил ниоткуда…
      Это диво из зимних чудес,
      Белоснежно-ажурное чудо!

      Даже ветер, проказник шальной,
      Притаился за мягким сугробом.
      Поиграть не решился с сосной,
      Притворился порядочным снобом.

      Наблюдая за всем на лету,
      Покружит осторожная птица.
      Веток хрупких щадя красоту,
      Потревожить наряд их боится…

      Вот и я, замирая, стою
      И боюсь даже след здесь оставить…
      Словно в сказочном зимнем раю,
      Где лишь Господа хочется славить!

      2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. Незнайомка Олександр Блок (переклад з російської мови)
      Увечері над ресторанами
      В повітрі тополиний пух,
      І править вигуками п’яними
      Весняний і розтлінний дух.

      Удалині десь над провулками
      І над нудьгою сірих дач
      Висить рум’яний місяць булкою
      І чується дитячий плач.

      Щовечора, поза шлагбаумами,
      Заламуючи котелки,
      Серед канав гуляють з дамами
      Відомі тут жартівники.

      На озері скрип втаємничений,
      Лунає там жіночий виск,
      У небі, до усього прИвчений,
      Безглуздо покривився диск.

      Щоразу друга там єдиного
      У склянці бачу відблиск мій.
      Він рідиною старовинною,
      Як я, впокорений, глухий.

      А поряд, біля ближніх столиків
      Лакеї заспані стирчать.
      П’яниці із очима кроликів
      «In vino veritas!*» кричать.

      Щовечора, в час установлений
      (Чи все це мариться мені?),
      Дівочий стан, шовками скований,
      Пливе в туманному вікні.

      Пройшовши тихо поміж п’яними,
      Все без супутників, одна,
      Духами віючи й туманами,
      Вона сідає до вікна.

      І манять древніми легендами
      Її пружинисті шовки,
      Жалобний капелюх із перами,
      Персні тендітної руки.

      Чудною близькістю прикований,
      Дивлюся за густу вуаль,
      І бачу берег зачарований
      Та чарівливо-сизу даль.

      Чужі жалі мені довірені
      І сонце, що на всіх одно.
      Усі душі моєї звивини
      Пронизує терпке вино.

      І пера страуса похилені
      Хитаються у мозку тут,
      І очі сині, мов задимлені,
      На тому березі цвітуть.

      Цей скарб в душі моїй заховано.
      І ключ довірено мені!
      Послухай, п’яне ти страховисько!
      Я знаю: істина в вині!

      *"Істина у вині!" (з латин.)
      26.12.2018

      Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока:

      НЕЗНАКОМКА

      По вечерам над ресторанами
      Горячий воздух дик и глух,
      И правит окриками пьяными
      Весенний и тлетворный дух.

      Вдали, над пылью переулочной,
      Над скукой загородных дач,
      Чуть золотится крендель булочный,
      И раздаётся детский плач.

      И каждый вечер, за шлагбаумами
      Заламывая котелки,
      Среди канав гуляют с дамами
      Испытанные остряки.

      Над озером скрипят уключены,
      И раздаётся женский визг,
      А в небе, ко всему приученный,
      Бессмысленно кривится диск.

      И каждый вечер друг единственный
      В моём стакане отражён
      И влагой терпкой и таинственной,
      Как я, смирён и оглушён.

      А рядом у соседних столиков
      Лакеи сонные торчат,
      И пьяницы с глазами кроликов
      «In vino veritas*!» кричат.

      И каждый вечер, в час назначенный
      (Иль это только снится мне?),
      Девичий стан, шелками схваченный,
      В туманном движется окне.

      И веют древними поверьями
      Ёё упругие шелка,
      И шляпа с траурными перьями,
      И в кольцах узкая рука.

      И странной близостью закованный.
      Смотрю за тёмную вуаль,
      И вижу берег очарованный
      И очарованную даль.

      Глухие тайны мне поручены,
      Мне чьё-то солнце вручено,
      И все души моей излучины
      Пронзило терпкое вино.

      И перья страуса склонённые
      В моём качаются мозгу,
      И очи синие бездонные
      Цветут на дальнем берегу.

      В моей душе лежит сокровище,
      И ключ доверен только мне!
      Ты право, пьяное чудовище!
      Я знаю: истина в вине!

      * "Истина в вине!" (с латын.)
      24.01.1906



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. *** Олександр Блок (переклад )
      Ні перемог, ні подвигів, ні слави
      Не прагнув на згорьованій землі,
      Коли твоє лице в простій оправі
      Мене сліпило сяйвом на столі.

      Та час настав, і ти пішла із дому.
      Я заповітне викинув кільце.
      Ти іншому свою вручила долю,
      Забулося те сяюче лице.

      Летіли дні, кружляли клятим роєм…
      Вино й жага розкраяли життя…
      Тебе згадав я перед аналоєм,
      І кликав із твого не вороття.

      Я кликав, але ти не озирнулась,
      Я плакав, невблаганна ти була.
      У синій плащ ти сумно загорнулась.
      У ніч сиру із дому ти пішла.

      Не знаю, де притулок для гордині
      Моя ти мила, ніжна, віднайшла…
      Я міцно сплю і сниться плащ твій синій,
      В якому ти у ніч сиру пішла…

      Мені вже не до ніжності та слави,
      Минуло все і молодість пройшла!
      Твоє лице в його простій оправі
      Я власноруч прибрав геть зі стола.

      23.12.2018


      Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

      ***

      О доблестях, о подвигах, о славе
      Я забывал на горестной земле,
      Когда твоё лицо в простой оправе
      Передо мной сияло на столе.

      Но час настал, и ты ушла из дому,
      Я бросил в ночь заветное кольцо,
      Ты отдала свою судьбу другому,
      И я забыл прекрасное лицо.

      Летели дни, крутясь проклятым роем…
      Вино и страсть терзали жизнь мою…
      И вспомнил я тебя пред аналоем,
      И звал тебя, как молодость свою…

      Я звал тебя, но ты не оглянулась,
      Я слёзы лил, но ты не снизошла.
      Ты в синий плащ печально завернулась,
      В сырую ночь ты из дому ушла.

      Не знаю, где приют своей гордыне
      Ты, милая, ты, нежная, нашла...
      Я крепко сплю, мне снится плащ твой синий,
      В котором ты в сырую ночь ушла...

      Уж не мечтать о нежности, о славе,
      Всё миновалось, молодость прошла!
      Твоё лицо в его простой оправе
      Своей рукой убрал я со стола.

      08.12.1908



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Суперницi з любов'ю
      На таланти і вроду багата,
      Що здавалось, згоріла до тла,
      Покохала поета-вар’ята,
      Щире серце йому віддала.

      Чи позаздрять, зітхаючи люди,
      Помічаючи все, звідусіль?
      Чи осудять і швидко забудуть?
      А з тобою залишиться біль…

      Це не раз уже пройдено нами,
      –Той блаженний, хто не пережив –
      І шаленого щастя цунамі,
      І гіркого відчАю розлив.

      Полюбити такого… Що гірше?
      –Невблаганних інстинктів дитя –
      Та безсмертні народяться вірші,
      Як вершина людського життя.

      2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Бабине лiто
      Щиро дякую, осінь, за ласку,
      За емоції, що через край,
      За кохання даровану казку,
      За поезій рясний урожай.

      Не зігріти душі оксамитом –
      Почуття догоріли до тла!
      Прощавай, моє бабине літо,
      Пізня осінь жіноча прийшла…

      2018



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    65. Осіннє
      Не зігріють м’які оксамити –
      Почуття догоріли до тла.
      Прощавай, тепле бабине літо!
      Пізня осінь до мене прийшла…

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Треба вірити!
      Треба вірити: диво буває!
      Не лякайтеся чорної днини –
      Навіть доля лиха відступає
      Перед силою духу людини!

      2018



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ***


      У чарівливі вечори,
      Коли душа душі співала,
      Кохання дійсність фарбувало
      У найніжніші кольори.

      Від кого хто чого хотів?
      І не було обом спасіння…
      Цвіла поезія осіння
      У зливі слів і почуттів.

      Та стало все, чомусь, не миле.
      Ми розлучилися – так треба.
      І Муза утекла від тебе.
      У мене ліра заніміла…

      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ***


      У чарівливі вечори,
      Коли душа душі співала,
      Кохання дійсність фарбувало
      У найніжніші кольори.

      Від кого хто чого хотів?
      І не було обом спасіння…
      Цвіла поезія осіння
      У зливі слів і почуттів.

      Та стало все, чомусь, не миле.
      Ми розлучилися – так треба.
      І Муза утекла від тебе.
      У мене ліра заніміла…

      2018





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Етюд
      До баба Гані
      килимком дорога,
      бо споришами
      все позаростало.
      Дівчатко,
      наче коник,
      довгоноге
      в зеленім сарафані
      пострибало…


      2018



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Ясену-вічнику


      Цікаві у Саду* дерева,
      Та я із ясенем дружу.
      Як віковому-королеві,
      Замріяному дідусеві,
      Йому я віршами скажу:

      Мій ясеню, тобі що сниться?
      Потьомкін, красень-фаворит?
      Аби потішити царицю,
      Загарбницю-імператрицю,
      Миттєво Сад цей сотворив!

      Ти і занедбаність байдужу
      Й безжальні війни пережив,
      А все стоїш, живий і дужий,
      Нам тішачи серця і душі,
      Століть мінливих на межі.

      До тебе міцно пригорнуся,
      Кору погладивши шорстку.
      Словами теплими звернуся,
      Твоєї сили наберуся
      І погуляю по містку…

      • Відновлений Міський Сад у м. Кременчуку,
      • створений тодішнім губернатором Г. Потьомкіним
      • до приїзду цариці Катерини 2, деякі дерева збереглися
      • до наших днів.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Весняний салют


      Люблю я перший спалах цвіту,
      Цей абрикосовий салют!
      Обліплені, як снігом, віти –
      Окрасу сірого ще світу,
      Краси земної абсолют.

      Блаженні бджоли-трудівниці
      Гудуть позмінно цілий день.
      Їм і вночі, напевно, сниться
      Ця абрикоса-чарівниця,
      Натхненниця дзвінких пісень…

      2018




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Слово
      А знаєте, яким буває слово?
      Не те, казенне і високомовне,
      А просто, тепле, людяно-коштовне…
      Те слово – щастя нашого основа.

      Воно тебе поверне з того світу,
      Зігріє серце у лиху годину.
      Коли хорошу слухаєш людину,
      То хочеться і жити, і творити.

      Але буває слово, як сокира –
      Скалічить душу, обрубає крила.
      Cпаплюжить, осміє святе і миле,
      Ядуча і образлива сатира.

      Не вивчено ще силу слів над нами -
      Всі, хто отримав щедрий дар від Бога.
      Хіба, щоб ранити? Хіба для цього?
      То ж, обережно граймося словами!

      06.03.2018
      ,



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    73. Сніг
      Нарешті, сніг! Найперший справжній сніг –
      Землі сумної сірої причастя.
      На душу мерехтливо сяйвом ліг,
      Даруючи натхнення їй і щастя.

      Пречистий сніг! Хрусткий, морозний сніг.
      В кінці зими, на самому краєчку.
      Лунає у дворі дитячий сміх,
      Летять сніжки, мов курячі яєчка.

      А заметіль продовжує танок.
      Двірник невтомно стежку прогортає.
      І мабуть, твій пропущений дзвінок
      Мені життя і радість повертає.

      28.02.2018



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Оаза культури
      Колись, лише писали формуляри,
      І чувся в тиші пер старанний скрип.
      Сіреньке щось, на носі – окуляри,
      Бібліотечний був стереотип.

      Минули ті часи благословенні.
      В книжкові храми завітав прогрес.
      І темпи розвитку його шалені
      Розбурхали дрімотний той процес.

      Тепер, яскраві і талановиті,
      На заходи збираєте людей.
      Умієте, здається, все на світі
      Не вичерпати ваш фонтан ідей!

      Сучасних «компів» манять монітори.
      Полиці повні книг на всі смаки!
      Від метушні рятують гарні штори –
      Працюйте на здоров’я, залюбки!

      І тягнуться сюди цікаві люди –
      Лунає музика, пісні, вірші.
      Бібліотека і була, і буде
      Оазою культури для душі!

      18.01.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. У ресторані Олександр Блок
      Нінель Новікова

      Переклад з російської мови

      Не забуду ніколи (він був, чи примаривсь,
      Вечір цей): у пожежі зорі
      Тліло небо бліде у розчахнутій хмарі,
      І на жовтій зорі – ліхтарі.

      Я сидів при вікні в переповненій залі.
      А смички розливали жалі.
      Я послав тобі чорну троянду в бокалі
      Золотого, як небо, аї.

      Подивилася. Стрів ніяково й зухвало
      Погляд гордий, віддавши уклін.
      Кавалеру навмисно і різко сказала:
      «О, уже закохався і він».

      І відразу у відповідь гримнули струни,
      Заспівали шалено смички…
      Та була ти зі мною у зверхності юній,
      В ледь помітнім тремтінні руки…

      Підхопилась поривом крилатої мрії,
      Ти пройшла, наче сон мій легкий…
      І зітхнули духи, засоромились вії.
      Шепотіли бентежно шовки.

      Із свічада глибин ти очима кричала,
      Слала погляди знову і знов…
      Танцювала циганка, намистом бряжчала
      І вищала зорі про любов.

      2017

      Примітки: Оригінал вірша Олександра Блока

      В РЕСТОРАНЕ

      Никогда не забуду ( он был, или не был,
      Этот вечер): пожаром зари
      Сожжено и раздвинуто бледное небо,
      И на желтой заре – фонари.

      Я сидел у окна в переполненном зазе.
      Где-то пели смычки о любви.
      Я послал тебе черную розу в бокале
      Золотого, как небо, аи.

      Ты взглянула. Я встретил смущенно и дерзко
      Взор надменный и отдал поклон.
      Обратясь к кавалеру, намеренно резко
      Ты сказала: « И этот влюблен».

      И сейчас же в ответ что-то грянули струны,
      Исступленно запели смычки…
      Но была ты со мной всем презрением юным,
      Чуть заметным дрожаньем руки…

      Ты рванулась движеньем испуганной птицы,
      Ты прошла, словно сон мой легка…
      И вздохнули духи, задремали ресницы,
      Зашептались тревожно шелка.

      Но из глуби зеркал ты мне взгляды бросала
      И, бросая, кричала: «Лови!..»
      А монисто бренчало, цыганка плясала
      И визжала заре о любви.

      19.04.1910



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Вітання
      Півень згинув-забіяка,
      Прихопивши сніг...
      Рік веселої Собаки
      Лащиться до ніг!
      З Новим Роком, творчі люди!
      Хай Вам мир і щастя буде!
      Дай Вам Бог добра і сили,
      Щоб Собака не вкусила!!!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Кременчуцький грудень
      Сум, як багно,
      Що ліпиться до ніг…
      І вкотре, я
      Зітхати тихо мушу:
      -Та де той сніг?
      Хоча б на сіре ліг
      І звеселив
      Мою охлялу душу!

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Скрипки Кременчуга
      Чистой магией печали
      Струны скрипок зазвучали.
      Что за музыка, о Боже!
      Аж мурашками по коже,
      В сердце, в душу проникая –
      Неземная, колдовская…
      Девять женщин, словно скрипки,
      В платьях-деках, без улыбки.
      Виртуозы, без сомненья,
      Их возносит вдохновенье!

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Осіння зустріч
      Під акорди артрозного болю
      У сюїті вітрів і дощів,
      Все ж радію, зустрівшись з тобою,
      Пані Осінь, в багрянім плащі.

      Клавікорди твої й парасолі
      І червоне жабо із плющу –
      У пухнастім хмарок ореолі…
      Я тобі всі хвороби прощу!


      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Сирота
      Мерехтіла, палаючи, свічка
      В гранчаку із зерном в головах –
      Упокій дорогого обличчя
      І мій відчай дитячий і страх…

      А за спиною – люди, як море!
      І не плакалось, ніби на зло.
      Непролите, страшне моє горе
      Розривало і душу пекло.

      А коли у холодну могилу
      Домовину спустили до дна,
      Мене зовсім залишили сили -
      Непритомність прийшла рятівна.

      Мабуть, в ту безпорадності пору,
      Коли зовсім не знала, як жить,
      Матір Божа свою омофору
      Наді мною розправила вмить.

      Я не відала, що тепер буде –
      Зовсім юна, зелена була…
      Богом послані, добрії люди
      Відвели від халепи і зла.

      Знов раділа і зимам, і літу.
      Був і успіх – кохання, слухач.
      Мабуть, матінка з іншого світу
      Намолила мені тих удач…

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Лейтмотив шастя. Ліна Костенко Переклад

      Перевод с украинского языка


      ЛЕЙТМОТИВ СЧАСТЬЯ


      Мне страшно называть себя счастливой.
      Года идут, а ты мне мил все так!
      Беснуется любви обвальный ливень –
      Земли и неба одержимый брак.

      Укутанная в ночь. Тобой орошена.
      Меня шатает от пролитых слез.
      Ковшами бед оплаченная пошлина
      За все незнания и все «авось».

      Моих несчастий жатва обеспечена.
      Душа моя. Ну, опъяней! – прошу.
      Ах, я не Фауст. Я ведь только женщина.
      «Остановись, мгновенье!» – не скажу.

      Мгновенье, будь! Но только не мгновением,
      А жизнью целою – волнуй, тревожь.
      Пока не понесут под певчих пение,
      Туда, откуда…
      Ну, тогда уж, что ж…

      ЛІНА КОСТЕНКО


      ЛЕЙТМОТИВ ЩАСТЯ


      Мені страшно признатися: я щаслива.
      Минають роки, а ти мені люб.
      Шаліє любові тропічна злива –
      Землі і неба шалений шлюб.

      Вколисана в ніч, тобою омита.
      Хитає мене серед білого дня.
      Ковшами самотності сплачене мито
      За всі незнання і всі навмання.

      Нещасть моїх золоті обжинки.
      Душа моя. Аж тепер сп’янись.
      Ох, я не Фауст. Я тільки жінка.
      Я не скажу: «Хвилино, спинись!»

      Хвилино, будь! Лише не хвилиною,
      А цілим життям – хвилюй і тривож!
      Аж поки мене понесуть з калиною
      Туди…ну, звідки…
      Тоді вже, що ж…

      2017







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Рідному заводу
      Пролягло життя, як довга нива –
      І тепер, пригадую не раз,
      Як прийшла ще юна і наївна,
      Як мене прийняв ти, рідний «КрАЗ»!

      Ти мене, мов гілку без коріння,
      В благодатний грунт пересадив.
      І тобі я душу, серце, вміння
      Віддавала вдячно і завжди.

      Я тебе любила не за гроші –
      За тепло, за розвиток ідей.
      Кузня кадрів тут була хороша,
      Де «кували» золотих людей!

      Я давно на пенсії, та разом
      Із тобою вся душа моя –
      І сумую, і радію КрАЗам,
      Коли їх, могутніх, бачу я.

      У часи такі, найлиховісніші,
      Поетичний мій прийми привіт!
      Вірю я, що ти, мій «КрАЗе», вистоїш
      І не раз іще здивуєш світ!

      18.07.2017



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Марне застереження
      Не пригадаю рук твоїх тепло.
      Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
      Немов того дурману й не було,
      Коли здавалось, що найщасливіша.

      Проходить все у нашому житті
      І я дивуюсь, що була сліпою.
      Рожеві окуляри – у смітті,
      Забуті і затоптані тобою.

      Тепер осліпнути настав твій час
      Від буйства її кучерів і плоті.
      За все платити треба повсякчас,
      Хоч золота й не знайдеш в позолоті.

      Хотіла б я тебе застерегти,
      Утримати від необачних кроків,
      Та знаю, що все марно, бо вже ти
      Летиш у прірву в пристрасті високій…

      22.07.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    84. Жестокая шутка
      Ничего тебе не обещала,
      Ничего не сулила взамен.
      И начать не просила сначала,
      Не ждала никаких перемен.

      Вырывала с корнями и кровью,
      Не просила тепла у зимы –
      Оказалось бессмертной любовью
      То, что в шутку затеяли мы.

      Этой сказки хватило надолго.
      Этой драмы нельзя пережить!
      Своё сердце зажала в ладони –
      Я ему запретила любить.

      А оно обливается кровью,
      Леденеет средь этой зимы.
      Оказалось бессмертной любовью
      То, что в шутку затеяли мы…

      И порою становится жутко –
      Не играют любовью такой!
      Я за эту жестокую шутку
      Навсегда потеряла покой!

      Вечер тихо прильнет к изголовью
      и попросит печали взаймы.
      Оказалось бессмертной любовью
      То, что в шутку, затеяли мы...

      2017




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    85. Марина Цветаева Я помню первый день... Перевод
      Переклад з російської мови

      О, ТОЙ НАШ ПЕРШИЙ ДЕНЬ…

      О, той наш перший день, дитяче наше звірство,
      Млість і ковток божественної муті,
      Вся безтурботність рук і серця бузувірство,
      Що падало ядром – і яструбом – на груди.

      Тепер ось – тремтячи і від жалю, й від жару,
      Одне: завить, як вовк, припасти до ноги,
      Знітившись, зрозуміть –всю любострастю кару –
      Розпачливу любов і каторжність жаги.

      16.05.2017

      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      ***

      Я ПОМНЮ ПЕРВЫЙ ДЕНЬ…

      Я помню первый день, младенческое зверство,
      Истомы и глотка божественную муть,
      Всю беззаботность рук, всю бессердечность сердца,
      Что камнем падало – и ястребом – на грудь.

      И вот – теперь – дрожа от жалости и жара,
      Одно: завыть, как волк, одно: к ногам припасть,
      Потупиться – понять –что сладострастью кара –
      Жестокая любовь и каторжная страсть.

      04.09.1917



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Марина Цветаева Не узнает никто... Перевод

      Ні, так і не знатиме жоден із вас…
      –Не зможе і не захоче! –
      Як люте сумління в безсонний час
      Життя моє юне точить!

      Душить подушкою, б’є в набати,
      Шепоче одне й те слово…
      –Яким обернувся пеклом триклятим
      Дурний мій грішок грошовий!

      12.05.2017


      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      ***

      НЕ УЗНАЕТ НИКТО ИЗ ВАС…


      О нет, не узнает никто из вас…
      – Не сможет и не захочет! –
      Как страстная совесть в бессонный час
      Мне жизнь молодую точит!

      Как душит подушкой, как бьет в набат,
      Как шепчет все то же слово…
      – В какой обратился треклятый ад
      Мой глупый грешок грошовый!

      Март 1919



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Марина Цветаева Я знаю правду... Перевод


      Я знаю правду! Всі інші правди – пусте!
      Не треба людям з людьми на землі боротись!
      Дивіться: вечір, дивіться: вже ніч іде.
      Про що ви – поети, коханці, полководці?

      Вже вечір стелиться і земля у росі,
      Хуга зоряна замре в небі холодному,
      І під землею скоро заснемо всі,
      Хто на землі не давав заснуть один одному.

      13.05.2017

      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      ***

      Я ЗНАЮ ПРАВДУ…

      Я знаю правду. Все прежние правды – прочь!
      Не надо людям с людьми на земле бороться!
      Смотрите: вечер, смотрите: уж скоро ночь.
      О чем – поэты, любовники, полководцы?

      Уж ветер стелется, уже земля в росе,
      Уж скоро звездная в небе застынет вьюга,
      И под землею скоро уснем мы все,
      Кто на земле не давали уснуть друг другу.
      03.10.1915



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Марина Цветаева Стихи растут, как звезды... Перевод
      РОСТУТЬ, ЯК ЗОРІ, ВІРШІ…

      Ростуть, як зорі, вірші, як мімози,
      Немов краса – що зайва у сім’ї.
      А на корони, на апофеози –
      Скажу лише: – І звідки це мені?

      Спимо – і ось, через гранітні брили,
      Небесний гість на кілька пелюсток.
      О, світе, знай! Співці – у снах відкрили
      Закони зір і формули квіток.

      12.05.2017


      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      ***

      СТИХИ РАСТУТ, КАК ЗВЕЗДЫ…


      Стихи растут, как звезды и как розы,
      Как красота – ненужная в семье.
      А на венцы и на апофеозы –
      Один ответ: – Откуда мне сие?

      Мы спим – и вот, сквозь каменные плиты,
      Небесный гость в четыре лепестка.
      О, мир. Пойми! Певцом – во сне – открыты
      Закон звезды и формула цветка.

      14.08.1916



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Марина Цветаева Молитва Переклад

      О, Христе, Боже! Прагну дива
      На сході дня, без каяття!
      Померти дай мені красиво,
      Допоки книгою життя…

      Ти мудрий, не зречеш затято:
      «Терпи, ще не настав твій час».
      Ти надто дав мені багато.
      Я прагну всіх доріг ураз!

      З циганами із шарабану
      Іти під пісню на розбій,
      Страждать за всіх під звук органу
      І амазонкою – у бій;

      По зорях ворожить на краще,
      Вести дітей крізь жах знамень…
      Щоб став легендою – вчорашній
      І був безумством кожен день!

      Люблю і хрест, і шовк, і каски,
      Моя душа – то миті слід…
      Ти дав дитинство – краще казки –
      То дай і смерть – в сімнадцять літ!

      11.05.2017


      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      МОЛИТВА


      Христос и бог! Я жажду чуда
      Теперь, сейчас, в начале дня!
      О, дай мне умереть, покуда
      Вся жизнь, как книга для меня.

      Ты мудрий, ты не скажешь строго:
      «Терпи, еще не кончен срок».
      Ты сам мне подал очень много!
      Я жажду сразу – всех дорог!

      Всего хочу: с душой цыгана
      Идти под песни на разбой,
      За всех страдать под звук органа
      И амазонкой мчаться в бой;

      Гадать по звездам в черной башне,
      Вести детей вперед, сквозь тень…
      Чтоб был легендой день вчерашний,
      Чтоб стал безумством каждый день!

      Люблю и крест, и шелк, и каски,
      Моя душа мгновений след…
      Ты дал мне детство – лучше сказки
      И дай мне смерть – в семнадцать лет!

      26.09.1909



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Циганська пристрасть... Марина Цвєтаєва Переклад
      Циганська пристрасть розлуки!
      Ледь стрівши – рвонути геть.
      Я лоб упустила в руки.
      Думки мої шкереберть:

      Ніхто, листи наші скромні
      Гортаючи, далебі,
      Не втямить: ми віроломні,
      Бо вірні самим собі.

      10.09.2017



      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      * * *

      Цыганская страсть разлуки!
      Чуть встретишь – уж рвешься прочь.
      Я лоб уронила в руки
      И думаю, глядя в ночь:

      Никто, в наших письмах роясь,
      Не понял до глубины,
      Как мы вероломны, то есть –
      Как сами себе верны.

      Октябрь 1915



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Дві руки... Марина Цвєтаєва Переклад
      ***

      ДВІ РУКИ…

      Дві руки, що легко зложені
      На дитячу світлу голову!
      По одній було на кожну з них –
      Дві голівки подаровані.

      Але обома – затиснула –
      До нестями – як могла! –
      Старшу з темряви я висмикнула –
      Меншої не зберегла.

      Дві руки, щоб пестить-гладити
      Ніжних двох голівок сяйва.
      Дві руки – і ось одна із них
      В ніч гірку лишилась зайва.

      На тоненькій шийці – схилена–
      Мов кульбабка на стеблі!
      Зовсім ще не зрозуміла я,
      Що дитя моє в землі.

      2017

      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      * * *

      Две руки, легко опущенные
      На младенческую голову!
      Были – по одной на каждую –
      Две головки мне дарованы.

      Но обеими – зажатыми –
      Яростными – как могла –
      Старшую из тьмы выхватывая –
      Младшей не уберегла.

      Две руки – ласкать-разглаживать
      Нежные головки пышные.
      Две руки – и вот одна из них
      За ночь оказалась лишняя.

      Светлая – на шейке тоненькой –
      Одуванчик на стебле!
      Мной еще совсем не понято,
      Что дитя мое в земле.

      1920



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Марина Цветаева Сергею Эфрону... Перевод
      Нінель Новікова

      Переклад з російської мови

      С. Е. ( Сергію Ефрону)

      Я з викликом ношу його кільце!
      –У Вічності – жона, не по бумагах!
      Його вузьке, загострене лице,
      Неначе шпага.

      Безмовний рот, що кутиками вниз.
      І болісно-розкішні, горді брови.
      Трагічно у роду його злились
      Дві древні крові.

      Тонкий, як віти юних яворів.
      Чудові очі – марні і безмірні! –
      Під крилами розкинутості брів –
      Дві прірви.

      В його особі лицарям усім
      Я вірна – вам, хто помирав без страху!
      Такі – в фатальні грозові часи
      Складали станси – та ішли на плаху.

      29.04.2017



      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      С. Э.

      Я с вызовом ношу его кольцо! –
      Да, в Вечности жена, не на бумаге! –
      Чрезмерно узкое его лицо
      Подобно шпаге.

      Безмолвен рот его, углами вниз,
      Мучительно- великолепны брови.
      В его лице трагически слились
      Две древних крови.

      Он тонок первой тонкостью ветвей.
      Его глаза – прекрасно-бесполезны! –
      Под крыльями раскинутых бровей –
      Две бездны.

      В его лице я рыцарству верна.
      –Всем вам, кто жил и умирал без страху! –
      Такие – в роковые времена –
      Слагают стансы и идут на плаху.

      03.06.1914



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    93. Марина Цветаева Из могилы... Перевод


      Переклад з російської мови


      З МОГИЛИ…

      Проходиш, на мене схожий,
      Очі потупивши вниз,
      Як я колись! Перехожий,
      Прислухайся, зупинись!

      Узнай – набравши травинок
      В букетик, де маків цвіт,
      Що звалась колись – Марина
      І скільки я мала літ.

      Не думай, що тут – могила,
      Що раптом з’явлюся, зла…
      Сміятись і я любила
      І стриматись не могла.

      Рум’янились мої щоки
      І кучерики вились…
      Я теж була, ясноокий!
      Не бійся і зупинись!

      Собі тут біля гробниці
      Ти ягідок назбирай –
      Від цвинтарної суниці
      Солодшої не шукай.

      Похмуро лише не стій ти
      І дуже сумним не будь.
      Подумай про мене світло –
      І легко мене забудь.

      Як сонце тінню мережить
      Піт на твоєму чолі…
      Нехай тебе не бентежить
      Мій голос із-під землі.

      28.04.2017


      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      ***


      Идешь, на меня похожий,
      Глаза опуская вниз.
      Я их опускала тоже!
      Прохожий, остановись!

      Прочти – слепоты куриной
      И маков набрав букет,
      Что звали меня Мариной
      И сколько мне было лет.

      Не думай, что здесь – могила,
      Что я появлюсь, грозя…
      Я слишком сама любила
      Смеяться, когда нельзя!

      И кровь приливала к коже,
      И кудри мои вились…
      Я тоже была, прохожий!
      Прохожий, остановись!

      Сорви себе стебель дикий
      И ягоду ему вслед –
      Кладбищенской земляники
      Крупнее и слаще нет.

      Но только не стой угрюмо,
      Главу опустив на грудь.
      Легко обо мне подумай,
      Легко обо мне забудь.

      Как луч тебя освещает!
      Ты весь в золотой пыли…
      – И пусть тебя не смущает
      Мой голос из-под земли.

      03.05.1913




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Марина Цветаева Бабушке... Перевод
      БАБУСІ

      Трохи довгастий, точений овал,
      Одягу розтруби пишні…
      Юна бабусю! Хто Вам цілував
      Губи - погордливі вишні?

      Руки, що в залах палацу колись
      Вальси Шопена так грали…
      А вздовж обличчя блідого вились
      Локонів чорні спіралі.

      Погляд вимогливий, темний, прямий,
      До оборони готовий.
      Так ще дивитися спробуй, зумій!
      Юна бабусю, то хто Ви?

      Скільки можливостей з Вами пішли
      І не можливостей – лячно! –
      У невситиме провалля землі,
      Двадцятирічно полячко!

      День був невинним і вітряним був.
      Зорі темніли, згасали.
      Юна бабусю! Жорстокий цей бунт
      В серце – не Ви мені вклали?

      27.04.2017


      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:


      БАБУШКЕ


      Продолговатый и твердый овал,
      Черного платья раструбы…
      Юная бабушка! Кто целовал
      Ваши надменные губы?

      Руки, которые в залах дворца
      Вальсы Шопена играли…
      По сторонам ледяного лица
      Локоны в виде спирали.

      Темный, прямой и взыскательный взгляд.
      Взгляд, к обороне готовый.
      Юные женщины так не глядят.
      Юная бабушка, кто вы?

      Сколько возможностей Вы унесли,
      И невозможностей сколько? –
      В ненасытимую прорву земли,
      Двадцатилетняя полька!

      День был невинен, и ветер был свеж.
      Темные звезды погасли.
      Бабушка! Этот жестокий мятеж
      В сердце моем – не от Вас ли?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Під плюшем пледу
      Переклад з російської мови

      З-під плюшу пледу, як знемога,
      Сон учорашній визирав.
      Що це було? Чи перемога? –
      І хто програв?

      Все передумую щоразу.
      Усе переживаю знов.
      У тім, чому не знаю назву.
      Чи то любов?

      Хто був мисливець? – Хто пожива?
      Все по бісівськи – навпаки!
      Що зрозумів глядач важливий –
      Сибірський кіт?

      У цій дуелі, хто був слабше?
      Хто, в кого був лиш тільки м’яч?
      А серце – чи моє, чи Ваше
      Летіло вскач?

      Що все-таки було – хто знає?
      Чого так хочеться весь час?
      Не знаю, чи перемогла я?
      А чи здалась?


      26.04.2017



      Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

      ПОД ЛАСКОЙ ПЛЮШЕВОГО ПЛЕДА


      Под лаской плюшевого пледа
      Вчерашний вызываю сон.
      Что это было? – Чья победа?
      Кто побежден?

      Все передумываю снова.
      Всем перемучиваюсь вновь.
      В том, для чего не знаю слова.
      Была ль любовь?

      Кто был охотник? – Кто добыча?
      Все дявольски-наоборот!
      Что понял, длительно мурлыча,
      Сибирский кот?

      В том поединке своеволий
      Кто, в чьей руке был только мяч?
      Чье сердце – Ваше ли, мое ли?
      Летело вскачь?

      И все-таки – что это было?
      Чего так хочется и жаль?
      Так и не знаю, победила ль?
      Побеждена ль?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Марина Цветаева Мне нравится... Перевод
      НІНЕЛЬ НОВІКОВА

      Переклад з російської мови

      ***

      Чудово, що не Вами хвора я,
      Чудово , що і Ви не хворі мною,
      І що важкою кулею земля
      З-під наших ніг не попливе весною.

      Що можу бути щира і чудна,
      Розкута і не гратися словами,
      І що палкою хвилею одна
      Не паленію, стрівшись рукавами.

      Чудово те, що іншу при мені
      Спокійно обіймаєте за плечі,
      Не прагнучи в пекельному вогні
      Спалить мене, ревнуючи, в цей вечір.

      За те, що, ніжний мій, моє ім’я
      Вдень і вночі не згадуєте всує…
      І що ніколи в тиші церкви я
      Над нами не почую: алілуя!

      Вам дякую рукою й серцем теж,
      Що Ви мене – не знаючи, на щастя! –
      Так любите – за спокій мій без меж,
      За вечорами зустрічі нечасті.

      За наші не прогулянки нічні,
      За сонце не у нас над головами, –
      Що Ви, на жаль, не мною хворі, ні!
      І що, на жаль, хворію я не Вами!

      25.04.2017

      Примітки: Оригінал вірша

      Мне нравится, что Вы больны не мной,
      Мне нравится, что я больна не Вами,
      Что никогда тяжелый шар земной
      Не уплывет под нашими ногами.

      Мне нравится, что можно быть смешной –
      Распущенной – и не играть словами,
      И не краснеть удушливой волной,
      Слегка соприкоснувшись рукавами.

      Мне нравится еще, что Вы при мне
      Спокойно обнимаете другую,
      Не прочите мне в адовом огне
      Гореть за то, что я не Вас целую.

      Что имя нежное мое, мой нежный, не
      Упоминаете ни днем, ни ночью всуе…
      Что никогда в церковной тишине
      Не пропоют над нами: алиллуйя!

      Спасибо вам и сердцем и рукой
      За то, что Вы меня –не зная сами! –
      Так любите: за мой ночной покой,
      За редкость встреч закатными часами.

      За наши негулянья под луной,
      За солнце не у нас над головами, –
      За то что Вы больны – увы! – не мной
      За то, что я больна – увы! – не Вами!

      03.05.1915



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Весенний этюд 2
      Божественно играли на рояле
      И расцветали крокусы в садах,
      А у дорог кокетливо стояли
      Берёзки в изумрудных кружевах.

      Невестились деревья в белой пене.
      Гнездо готовил аист-старожил.
      А куст персидской сказочной сирени
      Нам ароматом головы кружил…

      2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Дзвони
      Над містом котять
      Хвилі церковні дзвони –
      Душа радіє…

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Весенний дождь
      Весенне-бисерный, весёлый дождь!
      Хотя уже не грёзы, а суставы
      Ночами чаще беспокоить стали,
      Я возрождаюсь, если ты идёшь.

      Маэстро-ветер отложил смычок.
      А на сирени почка-желторотик
      Навстречу дождику открыла ротик –
      И дразнится зеленый язычок!

      Всё, словно пробудилось ото сна.
      В зеркальных лужах небо утонуло
      И солнышко умытое блеснуло –
      Вступила в мир торжественно весна!

      Один поэт, красивый чей-то муж,
      Домой спешил, усталый и счастливый.
      Он обошёл сторонкой это диво,
      Открыв метафору: «колье из луж».



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Ліна Костенко Настане день... Переклад
      ЛІНА КОСТЕНКО

      НАСТАНЕ ДЕНЬ…

      ***

      Настане день, обтяжений плодами.
      Не страшно їм ні слави, ні хули.
      Мої соцвіття, биті холодами,
      ви добру зав’язь все-таки дали.

      І то нічого, що чигали круки,
      що проминуло так багато літ.
      З такого болю і з такої муки
      душа не створить бутафорський плід.


      Перевод с украинского языка

      НИНЕЛЬ НОВИКОВА

      НАСТУПИТ ДЕНЬ…

      ***

      Наступит день, увешанный плодами.
      Не надо им ни славы, ни хулы.
      Мои цветы, подбиты холодами,
      хорошую вы завязь принесли.

      И ничего, что вороны летали,
      что миновал который жизни год.
      С такой вот боли и с такой печали
      душа не выдаст бутафорский плод.

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Ліна Костенко Пращур Переклад
      ЛІНА КОСТЕНКО

      ПРАЩУР

      Коли ридали сосни янтарем
      і динозаври ніжились в щириці,
      коли ще жив у пралісі пралев,
      коли у небі глибали праптиці,
      коли льоди зсувалися із гір
      і ще була не ящірка, а ящір, –
      який він був, мій особистий пращур,
      неандерталець, вертикальний звір?
      А він же був, той дикий, той праперший,
      котрий жарину виглядів із хвищ,
      на стійбища людинячі приперши
      ведмедя із пралютих суктовищ.
      Йому іще кохання і не снилось.
      Він знав ще, може, тільки букву «р-р-р».
      Душа іще нічим не осінилась
      І розум був іще кошлатий… Бр-р!
      Сліпого духу зарослі дрімучі,
      печерна тінь у потолоччі трав,
      він ще себе питаннями не мучив,
      не каявся, не сіяв, не орав.
      У груди сарні вскіплював стрілу
      і твердо спав, упоравши ведмедя.
      І наче Богу, кланявся дуплу,
      Де срібні липи чаділи від меду.
      Він з лапи їв. Криваве м’ясо плямкав.
      Та в ніч, коли зацвів гіркий мигдаль,
      погладив раптом рябомизу самку
      і перший в світі винайшов печаль.


      Перевод с украинского языка

      НИНЕЛЬ НОВИКОВА

      ПРЕДОК

      Когда рыдали сосны янтарями
      и динозавры нежились в траве,
      когда праптицы в небесах шныряли,
      а в пралесах охотился пралев,
      сходили льдины с гор возле пещер,
      не ящерица, ящер был нередок –
      каким он был тогда, мой личный предок,
      неандерталец, вертикальный зверь?
      А он ведь был, тот дикий, прадалёкий.
      что уголёк с пожара приглядел,
      на стойбища людские приволок он
      медведя – в смертной схватке одолел.
      Ему любовь тогда ещё не снилась.
      Он, может, знал одну лишь букву «р-р-р».
      Душа ещё ничем не осенилась,
      И разум был ещё косматым… Бр-р!
      Слепого духа заросли дремучие,
      пещерной тенью в чаще он мелькал,
      вопросами себя ещё не мучил,
      не каялся, не сеял, не пахал.
      В грудь быстрой серне всаживал стрелу
      и твёрдо спал, разделавшись с медведем.
      Он словно Богу, кланялся дуплу,
      где липы мёд вдыхали на рассвете.
      Из лапы ел. Он мясо с кровью чавкал.
      А в ночь одну, когда зацвёл миндаль,
      погладил вдруг веснушчатую самку
      и первый в мире испытал печаль.
      2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    102. Ліна Костенко Рана ведмедя Переклад
      ЛІНА КОСТЕНКО

      РАНА ВЕДМЕДЯ

      Ще не було ні пензля, ні мольберта
      і не писались мудрі письмена.
      Була природа гола і одверта,
      жили в печерах дикі племена.

      Іще тих сосен не торкався іній,
      іще землі й не снились лемеші.
      Іще тривожна досконалість ліній
      не хвилювала дикої душі.

      Ще не було ні анта, ні венеда.
      Але під вечір, на розливі рік,
      старий валун був схожий на ведмедя –
      і зупинився дикий чоловік.

      Йому ще жодна муза не сприяла.
      Ще й не світало в сутінках сердець.
      Ще розум спав –прокинулась уява.
      І це був перший – первісний! – митець.

      Не знаю, де та фарба була брана,
      з яких молюсків пурпур той розцвів.
      Стоїть ведмідь, на грудях в нього рана.
      Тому ведмедю тисячі віків.

      Глухих лісів німі аборигени,
      людського духу навіть не ази,
      вже як не є – спасибі вам за гени.
      Хай грають далі в довгої лози.

      Перевод с украинского языка

      НИнель НОВИКОВА

      РАНА МЕДВЕДЯ

      Ещё не знали кисточки и краски,
      Ещё веками скрыты письмена.
      Была нага природа и прекрасна.
      В пещерах дико жили племена.

      Ещё тех сосен не касался иней
      и плуг земле не грезился в тиши.
      Изысканное совершенство линий
      не волновало дикости души.

      И не было ни анта, ни венеда.
      Но раз под вечер, на разливе рек,
      старик-валун похож был на медведя –
      остановился дикий человек.

      Нет, муза не дарила вдохновенья.
      Не рассветало в сумерке сердец.
      И разум спал – проснулось озаренье.
      То первый – первобытный! – был творец.

      Не ведаю, где краску эту брал он.
      В каких моллюсках пурпур тот нашёл?
      Стоит медведь – цветёт живая рана –
      Из глубины веков до нас дошёл.

      Глухих лесов «прапрааборигены».
      Людского духа даже не азы,
      но как ни есть, спасибо вам за гены.
      Пусть дальше совершенствуется жизнь.

      2017



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Ліна костенко Щасливі очі... Переклад
      ЛІНА КОСТЕНКО

      ЩАСЛИВІ ОЧІ…

      Які щасливі очі у казок!
      Я прокидаюсь, серце калатає.
      Зима стоїть персидська, як бузок.
      і жоден птах її не хилитає.
      Мої палаци, вежі крижані,
      я в першу мить не знаю навіть, де я, –
      чи там в дитинстві, чи іще у сні,
      чи в Ірпені, чи в царстві Берендея.
      Я в першу мить не знаю, що це – я.
      Сосновий ліс здивовано вивчаю.
      Я прокидаюсь. І твоє ім’я
      наповнить душу сонцем і печаллю.

      Перевод с украинского языка


      СЧАСТЛИВЫЕ ГЛАЗА…

      Счастливые глаза откроет день.
      Я просыпаюсь, сердце гулко бьется.
      Зима, словно персидская сирень,
      стоит и веточка не шелохнется.
      Мои дворцы и башни изо льда,
      вначале не осознаю и где я, –
      во сне ли, может, в детские года
      переселилась в царство Берендея.
      Не знаю, я ли это, в первый миг.
      Мир сосен изумленно изучаю.
      Я просыпаюсь. С именем твоим
      душа зальётся солнцем и печалью.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Ліна Костенко Спини мене... переклад
      ЛІНА КОСТЕНКО

      СПИНИ МЕНЕ…

      Спини мене отямся і отям
      така любов буває раз в ніколи
      вона промчить над зламаним життям
      за нею будуть бігти видноколи
      вона ж порве нам спокій до струни
      вона ж слова поспалює вустами
      спини мене спини і схамени
      ще поки можу думати востаннє
      ще поки можу але вже не можу
      настала черга й на мою зорю
      чи біля тебе душу відморожу
      чи біля тебе полум’ям згорю

      Перевод на русский язык

      Нинель Новикова

      ОСТАНОВИ МЕНЯ.…

      Останови уймись уйми меня
      раз в никогда любовь такую встретишь
      промчит она судьбы руинами
      за нею пустится вдогонку ветер
      она порвет покой нам до струны
      слова сожжет горящими губами
      останови меня угомони
      пока еще со мною ум и память
      пока со мной хотя пожалуй поздно
      уже пришла пора моей заре
      с тобою рядом душу отморозить
      или от страсти пламенем сгореть

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Ліна Костенко Тобі... переклад
      ЛІНА КОСТЕНКО ТОБІ…

      ***
      І як тепер тебе забути?
      Душа до краю добрела.
      Такої дивної отрути
      Я ще ніколи не пила.
      Такої чистої печалі,
      Такої спраглої жаги,
      Такого зойку у мовчанні,
      Такого сяйва навкруги.
      Такої зоряної тиші,
      Такого безміру в добі!
      Це, може, навіть і не вірші,
      А квіти, кинуті тобі.

      Перевод на русский язык
      Нинель Новикова ТЕБЕ...

      ***
      И как забыть тебя? Ведь надо.
      Душа до края добрела.
      Такого сладостного яда
      Еще я в жизни не пила.
      Такой возвышенной печали,
      Такого жара страсти вдруг,
      Такого выкрика в молчании,
      Сиянья магии вокруг.
      Такого звездного безмолвья,
      Такого дня, где меры нет!
      И это не стихи, быть может,
      А брошенный тебе букет.

      2016



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Ліна Костенко Уривки із роману Маруся Чурай
      ЛІНА КОСТЕНКО


      Уривки із роману «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

      …Буває, часом сліпну від краси.
      Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
      Оці степи, це небо, ці ліси,
      Усе так гарно, чисто, незрадливо.

      Усе, як є – дорога, явори,
      Усе моє, все зветься Україна.
      Така краса, висока і нетлінна,
      Що хоч спинись і з Богом говори.
      ……………………………………..
      …А степ уже сивий на поминках літа.
      Осіннього неба останні глибини.
      І гілка суха, як рука кармеліта,
      Тримає у жмені оранж горобини.

      Як глянеш упростяж – дорога в намисті.
      Ці барви червоні і жовтогарячі.
      Ці щедрі сади у багряному листі! –
      А люди бредуть і бредуть, як незрячі…


      Перевод с украинского языка

      Нінель Новікова

      Отрывки из романа «МАРУСЯ ЧУРАЙ»


      …Бывает, иногда ослеплена,
      Остановлюсь, осмысливая диво –
      И лес, и степи, небо и луна,
      Все так невинно, чисто и красиво.

      И все, как есть – дорога, клены, высь.
      Оно мое, все это – Украина.
      И красота здесь высока, былинна,
      Хоть на беседу с Богом становись.

      ………………………………………

      А степь уж седая на поминках лета.
      Осеннего неба бездонны глубины.
      Рукой кармелита, засохшая ветка
      В ладони протянет оранжи рябины.

      Вперед поглядишь – вся дорога в монистах.
      Цвета больше алые и золотые.
      Садов этих роскошь в багрянцевых листьях! –
      А люди бредут и бредут, как слепые…

      2016






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Ліна Костенко Я хочу знати...
      ЛІНА КОСТЕНКО

      Я ХОЧУ ЗНАТИ…

      Я хочу знати, любиш ти мене,
      Чи це вже сон, який уже не сниться?
      Моєї долі пекло потайне,
      Моя сама від себе таємниця!

      Чи ти за мене душу віддаси,
      Чи розміняєш суєтно і дрібно?
      Краса – і тільки, трішечки краси,
      Душі нічого більше не потрібно.

      Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
      Де все нещадно звичне і щоденне,
      Ти просто мені дивишся услід
      І трохи любиш сни свої про мене?

      Перевод с украинского языка


      Я ХОЧУ УЗНАТЬ…

      Меня ты любишь - я хочу узнать,
      Иль это все лишь только сон случайный?
      Моей судьбины потаенный ад
      И от себя самой моя же тайна!

      А за меня бы душу отдал ты,
      Не разменявшись мелко и натужно?
      Лишь красота, немножко красоты
      И больше ничего душе не нужно.

      А, может быть, в калейдоскопе лет,
      Где все, увы, обыденно и строго,
      Ты просто молча смотришь мне вослед,
      Сны обо мне свои любя немного?

      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Приморський сонет Анна Ахматова
      Переклад з російської мови

      НІНЕЛЬ НОВІКОВА


      Тут все переживе мене,
      Шпаківні - ветхі, узбережні,
      Повітря, запашне, прийдешнє,
      Що вітер з моря нажене.

      І голос вічності зове –
      Невідворотність нетутешня.
      А ця, квітуюча черешня,
      У сяйві місяця пливе.

      Здається зовсім не страшною,
      Біліючи в гаю весною,
      Дорога, не скажу яка…

      Де між берез іще світліше,
      Все на алею схоже більше,
      Біля відомого ставка.

      2016




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Смех сквозь слезы
      Как собаки, напали болезни:
      Размечтались, что я задрожу!
      Но со мной это все бесполезно –
      Со зверюшками с детства дружу.

      Все собаки виляют хвостами,
      Когда мимо я вдруг прохожу.
      И болезни нестрашными стали –
      К ним я тоже подход нахожу.

      - Прекратите же болями мучить! –
      Улыбаясь сквозь слезы, кричу:
      -Бесполезный со мною ваш случай –
      Как собак, я и Вас приручу!

      2016



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Танець білого лебедя
      Я лебедя сумного пригостила –
      На самотині озером гуляв.
      І він граційно вигнув шию, крила,
      У тихім танці вдячно закружляв.

      Зворушливо, божественно-красиво,
      Неначе ангел нам явив себе.
      Хотілось плакати від того дива
      Й молитися на небо голубе…

      Буває так, що світ увесь не милий.
      Безодні манять невблаганні очі.
      Згадай тоді цей тихий танець білий
      І раптом жити знову так захочеш!

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    111. Варто жити...
      Собі в утіху шепочу слова,
      Що варто жити, доки ще жива
      У мене пам’ять ніжності тієї…

      О так! Ще варто в цьому світі жити,
      Бо чую голосукохані оксамити
      Ще іноді з мобілочки моєї!

      2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Справжнє
      Вона йому зростила два крила.
      Як зрозуміла, що уже не мила,
      Сама в чужу дорогу провела
      І з усміхом його благословила.

      Свою удачу кинула до ніг,
      Щодня за нього все молила Бога.
      Своє кохання, ніби оберіг,
      Йому услід послала, на дорогу.

      Таким буває справжнє почуття,
      Що нагороди і подяк не просить –
      Аби лише коханого життя
      Не стало схоже на сльотаву осінь.

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Осіння казка
      Дрімав похмурий, чорний ліс
      У макраме сплетінні.
      Один яскраво сяяв лист –
      Останній лист осінній.

      Все листячко давно в смітті –
      Перетлівало тихо.
      А цей - усе на висоті,
      На щастя, чи на лихо.

      І звідки сили дістає?
      Триматись, знаю, тяжко.
      Таємний стимул, мабуть, є –
      Ота співоча пташка.

      Вона, бувало, прилетить
      І біля нього сяде.
      Листок у захваті тремтить,
      Як чує серенади.

      Її не стало. Пожовтів,
      Оплакуючи літо.
      Триматись більш не захотів.
      Зірвався. Тихо полетів –
      Нема для кого жити…

      2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Чужий
      І знову ці руки і губи –
      Спокусливий, що не кажи.
      Такий мені, начебто, любий,
      Але… незворотньо чужий!

      2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Беззахисна душа
      Я знаю, люди в більшості, невдячні.
      Давно до цього звикнути пора,
      Слова твої, холодні, необачні –
      Нерівна і невиправдана гра.

      Від них я довго, болісно хворію,
      Бо жалять серце, наче та змія…
      Нічого із цим лихом не подію –
      Беззахисна перед тобою я!

      2016



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Нежность
      Скупые лучики тепла,
      Руки касание, надежда.
      Проснулась или ожила
      И снова душу обожгла
      Остывшая когда-то, нежность


      2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Пішов Поет
      Маленьку збірку «кишенькову»*
      Я сумно відкриваю знову
      Співця знедоленого краю.
      Його автограф розглядаю.

      Розкішний почерк, як і вдача,
      Широка, сильна і гаряча.
      Слова: «УкрАїна одна!»
      І що «напівжива» вона.

      Мене і взагалі не знав.
      У залі чисто випадково,
      Сів, усміхнувся, тепле слово
      І збірку цю подарував,
      Що «мироточила» любов’ю.

      В еліті не пробилась темній,
      Серед проноз і академій…
      Та кожен, хто її читав,
      І серце й душу віддавав,
      А це – дорожче різних премій!

      Про нього знала я замало,
      Бо ще поезій не читала.
      І ось тоді відкрила диво –
      Талант глибокий, незрадливий –
      Ні слова римі на поталу!

      Пішов, найкращий, найщиріший.
      Як сонечко, його життя
      За горизонт зайшло. А вірші,
      Я вірю, прийме Майбуття!

      2016



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Під музику дощу
      Усе живе від спеки спочиває,
      Краплині кожній душу відкриває.
      І Богу дякує за чистий трунок -
      Безцінний, довгожданий подарунок!

      Вслухаючись у музику дощу,
      Я втому та знемогу відпущу.
      І зрозумію: кращого немає
      На світі білому від цього Раю!

      Я прохолоду свіжості вдихаю
      І почуття й натхнення оживають,
      А дощик тихо струнами бринить…
      О, зупинися благодатна мить!

      19.07. 2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Не повертайся!
      О, знову це гірке розчарування...
      І не літає зламане крило!
      Не повертайся у старе кохання –
      Уже не буде, як колись було…

      2016



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Крымское урочище*
      (На даче у сына)

      Здесь Самара** с Днепром
      повстречались когда-то,
      Раздвигая зеленых лугов берега.
      Приднепровье, что рыбой издавна богато,
      Не ступала сюда террориста нога!

      Стрекотали весь день скандалистки-сороки,
      Сосны тихо скрипели с утра на ветру,
      Трясогузкам с гнездом столько дел и мороки!
      Как гусары, удОды брели по двору.

      А невидимый филин смеялся и плакал,
      Что мне сердце пронзил тощий розовый*** кот,
      Положив мне на плечи изящные лапы,
      Он в глаза заглянул и неплохо живет!

      Во дворе настоящие райские кУщи –
      Ослепительных роз водопады свои
      Распускают кусты все шикарней и гуще!
      Серенады любви им поют соловьи…

      Строй экзотики южной в симметрии строгой,
      Но свое, есть свое – мне милее оно:
      Утром юная вишенка, душу растрогав,
      Протянула мне ягоды прямо в окно!

      И от солнечных ласк зарумянились щечки
      У зеленых плодов молодых абрикос.
      Вылез еж из кустов – я здесь главный и точка!
      По делам побежал, что-то хрюкая в нос…

      Вот огромный бассейн с голубою водою,
      Чистотою хрустальною манит в себя…
      Здесь мой сын все руками своими построил,
      Эту землю, семью и природу любя!

      Жизнь семейная может быть трудной и зыбкой,
      Но немало воды из Днепра утекло,
      А невесточка светлой своею улыбкой
      В это гнездышко вносит добро и тепло!

      15.06.2016

      *Крымское урочище – дачный кооператив под Днепропетровском
      ** Самара – река, впадающая в р. Днепр в Приднепровском районе
      ***Розовый кот – удивительно нежный окрас
      беспородного дачного кота



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Повернення Надії
      Коли, після дворічного страждання,
      Вона зійшла по трапу, зовсім боса,
      Щоб землю рідну і травичку в росах
      Відчути, наче вперше і востаннє,

      Любов безмежна серце розривала –
      Вона не говорила, а кричала!
      До сИріт, матерів знайшла слова:
      «Простіть, що Їх нема, а я жива!
      За Україну ще б я помирала…»

      Свобода ця народами омріяна!
      Для нас вона останньою Надією,
      Благословенною від Бога іскрою,
      Спустилась з неба дівою Пречистою!

      Гуртуйтеся всі сили наші праведні
      Навколо цього дивного знамення –
      Могутні ми усі своєю правдою,
      Бо Україна - нам святе наймення!

      26.05.2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. 8 мая
      /Моему сыну Олегу посвящается/

      Весна тогда за окнами цвела…
      В день Матери я сына родила!

      Была счастливой самой-самой-самой –
      В день Матери я тоже стала мамой!

      За все мои страдания – награда,
      Мой сын – моя надежда и отрада!

      Какого еще счастья маме надо,
      Когда и воспитатель из детсада
      В четыре года, в самом юном веке,
      Его звала надежным человеком?!

      Была тому, наверное, причина –
      Он с детства настоящим был мужчиной!

      Но пролетели годы жизни скоро –
      Он стал для нас единственной опорой…

      Жена и дочка любят, обожают
      И на работе сложной уважают!

      Вот день Рождения его очередной –
      Будь счастлив, сын великолепный мой!

      08.05.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Наші бабусі


      В усі часи було новеньке «плаття» --
      Одне, чи два, із ситцю в квіточках.
      Тепер на них із «секонд хенду» шмаття,
      Турецькі капці на старих ногах.

      «На вихід» є китайські чорні «брюки»,
      Що в темряві іскрять, як світлячки.
      Із нашого, лиш мозолясті руки
      Та ще радянські, білі хусточки.

      Такі от, за кордонами, як пані!
      Поставлять зуби білі з порцеляни,
      Мандрують світом. Ну, а ці що знають?
      Зберуться, під наливку поспівають…

      В селі ні фельдшера, ані аптеки,
      А до району – важко і далеко!
      Так доживають сиві бідаки.
      «На смерть» собі збирають копійки.

      Городи і садки позаростали…
      Зате вирують митниці, вокзали.
      То витікають, наче кров із рани,
      Твої, країно, юні громадяни!

      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    124. Жовті нарциси
      Магія світла – жовті нарциси!
      Сяйво духмяне на чорній ріллі…
      Є гіацинти, тюльпани, іриси,
      Тільки мене надихають нарциси:
      Варто ще жити на грішній землі,
      Де межи квітів такі королі!

      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Квітує абрикоса...
      Божественно квітує абрикоса!
      Душа в полоні сяючого дива…
      Щороку цей сюрприз весна підносить,
      А звикнути до нього неможливо!

      09.04.2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Мужчинам 8 марта
      Когда сильны, глядите свысока,
      Не исполняя то, что ЕЙ обещано.
      И вряд ли, озаботит хоть слегка,
      Что рядом загрустила Ваша Женщина…

      Но если вдруг нагрянула беда,
      Или болезнь вцепилась в тело бешено,
      То на пути отчаянья всегда
      Охранный щит поставит Ваша Женщина.

      Она спасет, поможет, не предаст,
      В своей любви всесильна, как Богиня,
      И о себе забудет ради Вас –
      Душа семьи и жизни Берегиня!


      08.03.2016



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Після кохання
      Зустрілися, байдужі і лукаві,
      Немов у нас нічого й не було…
      Але тієї ніжності тепло
      Все ж, розтопило крижані застави.

      Кричала ніжність:" Я іще жива!"
      І сяяв світ від зустрічі з тобою.
      Були ж бронею відчаю і болю
      Мої колючі і пусті слова…

      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Острови
      Моєї пам’яті яскраві острови!
      Мої скарби, що зігрівали душу.
      Життя мого священні хоругви!
      Немов музей, я вас відкрити мушу…


      2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Господиня-зима
      Застелила степи
      Простирадлами білими,
      А замети підбила,
      Немов подушки,
      Повбирала ліси
      Оксамитами інію
      І мости навести
      Подалась навпрошки…

      По дорозі із вітром
      Роман закрутила,
      Завірюхою-вальсом
      По місту пройшла…
      По-жіночому хитра,
      Чарівна і мила!
      Всі відчули ураз –
      Господиня прийшла!

      30.12.2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Осіння хандра
      Золоту розгубивши казну,
      Осінь вітром у відчаї вила,
      І хандрою, що серцю не мила,
      Душу змучила і не одну.

      Струменіли по вікнах дощі,
      Наче сльози вдови молодої,
      Що гіркої куштуючи долі,
      Посивіла у чорнім плащі...

      Бачу, осене, хвора і ти –
      Безнадійне це пізнє кохання!
      Мусиш квіти зібравши останні,
      Обійняти фантом самоти.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Привид
      Я осені красу
      Не чую і не бачу.
      Я випала з часу
      І не сміюсь, не плачу.

      Як привид, на землі
      Сама себе шукаю…
      Неначе у імлі,
      А чи у сні блукаю.

      Немає укриття
      У осені коралях,
      Бо сенс мого життя
      Розлучниця украла…

      2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Не чекайте любові...
      Не чекайте, як дива, любові,
      Але доки наснага ще є,
      То даруйте у вчинку і слові
      ВсьОму світу кохання своє.

      Не картайте того, що любили,
      Його доля вітрами несе...
      Ви ж набралися щастя і сили –
      І подякуйте Богу за те!

      Що посієте, те Вам і вродить,
      І сторицею, що віддали,
      Вам поверне життя, нагородить
      За тепло, що у світ принесли!

      2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Вересень 2015
      Що за диво це бабине літо?
      Тиха розкіш, немов у раю,
      Огортає м’яким оксамитом
      Україну – красуню мою!

      І повітря, і води цілющі,
      І родючі поля і сади.
      То ж, і руки свої загребущі
      Простягає агресор сюди.

      Ще на сході лякають руїни,
      Та стихають жорстокі бої.
      Бо за тебе стоять, Україно,
      І сини, і онуки твої!

      Ну, а ми їм – пошану і ласку,
      І смачненьке, домашнє, своє:
      Пиріжечки свіженькі на Пасху,
      В Новий рік – у відрі «олів’є».

      Час зручний для афер і піару,
      Та історія виявить все:
      Хто на горі мільйони наварить,
      Хто останній компот віднесе…

      Про війну не пишу, бо не знаю.
      Бачу дещо на користь іде:
      Тих все менше, чия хата скраю
      І все більшає справжніх людей!

      2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. На могилі
      Майоріла могила вінками, яскравими квітами
      І згорьована мати вже сива дочасно була...
      Сумовита вербичка схилялась плакучими вітами
      До Його кам'яного, навік молодого чола...

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Слава Богу!
      Під зеленим шатром,
      У розкішному літі
      Я спочити душею
      Спинюся на мить.
      Лебединим пером
      Лине хмарка в блакиті.
      Моя думка за нею
      Услід полетить.

      А буває, красу
      Часто не помічаю.
      Метушня і робота
      Затьмарили все.
      Урізає часУ
      І дарує печалі,
      Безкінечні турботи
      Реальність несе…

      А навколо цвіте
      І буяє, і сяє
      Неповторного світу
      Дарований рай.
      Слава Богу за те,
      Що нам допомагає
      Біди всі пережити,
      Вхопившись за край!

      2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Мій слухач
      Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
      Нещира посмішка ховає все…
      Поет же душу відкрива у вІрші
      І вам на суд довірливо несе.

      Буває, переймаються не дуже –
      Хто задрімав -- пробачте слабака!
      Кому до віршів, взагалі байдУже,
      А хто і посміється з дивака.

      А він же вам свою читає сповідь,
      А він, душею зболено кричить!
      А він очима ваші очі ловить.
      І ось, впіймав – і просвітлів за мить.

      І може бути, в залі цій людині
      Одні лиш очі сяють співчуттям…
      Один слухач. Нехай, один-єдиний,
      Але він – мій!
      Йому читаю я!

      2015



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. З днем Поезії!
      Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
      Нещира посмішка ховає все…
      Поет же душу відкрива у вІрші
      І вам на суд, довірливо несе.

      Буває, переймаються не дуже –
      Хтось задрімав, замислився злегка.
      Комусь і зовсім до віршІв байдуже,
      А хто і посміється з дивака.

      А він же вам свою читає сповідь,
      А він, душею зболений, кричить!
      А він очима ваші очі ловить.
      І ось, впіймав – і просвітлів за мить.

      І може бути в залі, цій людині
      Одні лиш очі сяють співчуттям…
      Один слухач. Нехай, один-єдиний,
      Але він – мій!
      Йому читаю я!
      2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Безцінний дарунок
      Я спокійно жила –
      Не стара, врівноважена пані.
      Для краси і наснаги
      Наївні писала віршІ.
      І не знала тоді,
      В глибині визріває кохання –
      Не заради розваги,
      А як вибух моєї душі!

      Ця остання любов…
      Може вирішив хтось посміятись,
      Недоречно пославши
      Мені оце пекло і рай?
      Наче в юності знов,
      У під’їздах чужих цілуватись
      І за руки узявшись,
      Щасливими буть через край!

      Та настала пора –
      О, як важко усе забувати!
      Адже зламані крила –
      Не злетиш у п’янку височінь.
      І страждання гора
      Накотилася валом дев’ятим.
      І відпущений милий
      Уже у чужу далечінь.

      Ця велика любов!
      Я не буду її проклинати!
      Цей безцінний дарунок,
      Мій сон золотий наяву
      В найтаємніший схов
      У душі заховаю палати,
      Наче долі цілунок…
      І з нею свій вік доживу!

      2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. 1 березня 2015
      «Свободу Савченко Надії!» -
      Всі піднялися. І Росія
      З палкими гаслами : «Борися!»
      З душею світлою Бориса,
      Убитого підступно в спину –
      Борця і друга України…

      А там, у путінських застінках,
      Незламна голодує жінка.
      І Вам, кремлівські «відчайдухи»,
      Її не похитнути духу!

      Вам прийдуть у кошмарні сни
      Всі жертви підлої війни –
      Донбасу сльози і руїни
      І Надя – символ України!

      01.03.2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Проходить все
      Тебе не кличу я. О ні!
      Хоч тяжко на душі.
      Перечитаю ті вірші,
      Що ти писав мені.

      Згадаю пісню чарівну –
      Подякую за те.
      Кохання диво золоте
      В долоні зачерпну.

      О, як у сяйві абрикос
      ОргАни бджіл гули!
      Найщасливішими були
      Здавалося, всерйоз…

      Але, на жаль, проходить все.
      Минає, наче сон.
      Лиш пам’ять, віршам в унісон,
      Отари мрій пасе…

      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Хвиля гніву
      Чи війна, чи АТО,
      Чи нечистая сила,
      Вже не скаже ніхто,
      Скільки душ покосила!

      З ритуальних вінків -
      Паперовії квіти.
      На могилах батьків
      Вдови, сироти-діти.

      Наче чайка кричить
      Посивілая мати.
      Гірко батько мовчить,
      Що за крок до інфаркту…

      У нерівних боях
      Вояки наші гинуть.
      Жовто-синій наш стяг
      Оповив Україну.

      І все більше повзе
      "Руських" танків і «градів».
      Хто вітчизну спасе
      Від ворожих парадів?

      Хвиля гніву гряде –
      Піднімається нація.
      В Україні іде
      Духу мобілізація.

      2015




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Герої не вмирають
      Може хто ще не відчув наразі -
      Від війни немає укриття,
      Бо вона пускає метастази –
      Виїдає радість із життя…

      Поціляє у серця реальні.
      І ростуть на цвинтарі хрести,
      Дошки все нові меморіальні –
      Біль уже довіку цей нести!

      Душі ті потрапили до Раю –
      Їм вітчизна освятила путь!
      Знаю, що герої не вмирають –
      У народній пам’яті живуть!

      2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Надоело!
      Ты мило, спокойно
      Все делал мне больно.
      Возможно, невольно.
      Ужасно болело,
      А я все терпела...
      И вот – надоело!
      Скажу тебе смело:
      Довольно! Довольно!
      Хоть было прикольно,
      Но осточертело!
      Такое вот дело!
      Прости, если больно
      Я скалкой задела…

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Усе мине...
      Усе мине, коли кохання є,
      А ревнощі – вони ще підігріють!
      Це давнє спостереження моє:
      Ревнивці довго злитися не вміють!

      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Я прилину...
      У найтяжчу хвилину,
      Як зрадить ота, красивіша,
      Як у сосни стежинка
      Заведе тебе десь далебі…
      Я до тебе прилину
      Всією чарівністю вірша –
      Я для тебе не жінка,
      Я – все те, що найближче тобі…

      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Загадка
      Насунула хмара сіра –
      Півнеба закрила.
      З неї роєм полетіли
      Мухи білокрилі.
      Полетіли, закружляли
      І сіли до ніг.
      Малих діток здивували –
      То був перший........(сніг)

      2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Казанова
      Я знаю – ти не мій!
      У ролі Казанови…
      Звабливий, наче Змій,
      Когось морочиш знову.

      Полегшено зітхни,
      Чому сумна така?
      В мої приходиш сни…
      Чекаю ще дзвінка…

      2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Зимова осанна
      Осанна, матінко моя, осанна!
      Земля моя, зимою осіянна!
      Співаю світу чистому: «Оса-а-анна!»
      Засніженим лісам кричу: "Осанна-а-а!"
      І сяйву інею я шепочу: «Осанна-а-а…»
      Краса наметів снігу - океанна,
      Сніжинка кожна - диво бездоганне!
      Чия то є робота філігранна?
      О, Україно, мила, незрівнянна…
      Осанна, матінко моя, осанна!

      2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Споришами...
      Пам’ятаєш? Ішли споришами,
      Оксамитовим пилом стежин.
      І куди ми отак поспішали?
      Легковажно тоді залишали
      Берег Щастя, що в світі один…

      2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Как дальше жить?
      Сегодня я проснулась от того,
      Что стало пусто, холодно и тихо…
      Откуда-то, ко мне подкралось Лихо,
      А я и не заметила его!

      Оно украло счастье быть с тобой,
      Замерзли листья яблоньки зеленой…
      И как мне жить с душой опустошенной,
      Где одиноко поселилась боль?

      Утратив краски, утро занялось.
      Огромный мир мне стал неинтересен!
      Умолкли звуки всех стихов и песен.
      Как дальше жить? Все мучает вопрос…
      2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Життя - театр
      «Цей світ – театр, а люди, то - актори», –
      Так мудро написав, Шекспір великий.
      І п’ять віків уже минає скоро.
      Та сцени усе ті, багатоликі.

      Талановито «грають» кандидати!
      (Відпочивають Ступка і Бенюк),
      Усім кортить пролізти в депутати,
      Узять мандат до загребущих рук.

      Укотре, аплодуючи «артистам»,
      Що обіцяють пенсії підняти,
      І зачаровані художнім «свистом»,
      Покірно йдемо «за» голосувати.

      Вони начеплять «Ролекси» на руки,
      І на куму оформлять «Мерседеси»,
      І забезпечать правнуків-онуків,
      Забувши всі народні інтереси.

      В «театрі» нашому ми на «гальорці»,
      Як глядачі, довірливі, пасивні,
      «Актори» – на Мальдівах і Мальорці.
      Ми – на грядках, електорат наївний.

      Чи не пора й собі на «сцену» вийти
      Масовкою у цій великій «п’єсі»?
      Змінити «трупу» цю і захистити
      Самим свої законні інтереси!

      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Щастя
      Укрили сиві хмари небо,
      Неначе попеляста шаль.
      Я посміхаюся до тебе,
      Вій опускаючи вуаль,

      Щоб і сльозини не помітив
      І щиро дякую дощу.
      «Незатишно без тебе жити». –
      Душею, зболено, кричу.

      А ти усе про мене знаєш,
      Даруючи тепло долонь,
      І, обійнявши, запитаєш:
      «А де очей твоїх вогонь?»

      І рук, і губ святе причастя
      Знімає тягарі тривог...
      Моє благословене щастя,
      Оберігає, мабуть, Бог!

      2014




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Покрова
      Неначе посилає нам привіт,
      Сьогодні сяйво світлої ікони.
      І, очищаючи цей грішний світ,
      Лунають малинОво чисті дзвони!

      У очі дивишся ти, як жива,
      Благая Богородице Пречиста!
      Розкинула Святії Покрова
      Над вуликом стривоженого міста.

      Ти рятувала сироту не раз
      Молитвою всесильною своєю
      І народився Син – для людства Спас!
      Ми славимо Ім’я Твоє душею!

      Так розіпни сьогодні Покрова
      Над православним одурілим світом!
      Одумайтесь, у кого ще жива
      Душа і припиняйте битись!
      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Як сумно...
      Як сумно йти, як гірко йти
      Услід минулому коханню
      На гострім лезі самоти,
      Надію гублячи останню…

      Лише ці спогади і ти...
      І біль, і парк, і ці каштани!

      2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    155. Ще рано
      Ще рано, Господи! Мені - ще рано!
      Хоча відомо, що Тобі видніше…
      Але панує у душі коханий,
      І ще найкращого не написала вірша.

      А в Україні біди чималі:
      Печалі, горю ще немає краю.
      І доки це хвилює на Землі,
      Не забирай іще, хоч і до Раю
      2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. 30 вересня - зі святом!
      В день погожий все сонцем зігріто –
      Ні холодних вітрів, ні хмарин!
      Знов засяяло бабине літо –
      День жіночих святих іменин!

      День Надії і Віри й Любові,
      І Софії. Це – символ добра!
      Хай же будуть щасливі й здорові
      Всі жінки, бо це іхня пора!

      Хай квітують в цвітінні останнім
      І таланти , і зріла краса!
      Хай лунають пісні про кохання –
      То нічого, що сива коса.

      Бо жіноча, вибаглива, доля,
      То короткої радості мить!
      Хай порадує жінку любов’ю,
      Що у бабинім літі звенить.

      То ж, зі святом вас, любі дівчатка!
      Ви- чудові! Повірте мені.
      І життя починайте спочатку
      В ці погожі і радісні дні!

      30 вересня 2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. На руїні
      Не хапала за пОли, не кликала,
      Як до іншої ти поспішав.
      На руїні кохання великого
      У печалі тужила душа…


      2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Ридають дощі

      Золотої цієї пори
      Ще хотілося сонцю радіти,
      Та загнали холодні вітри
      Десь, у Африку, «бабине літо».

      Безутішно ридають дощі,
      Заливаючи землю щоднини...
      Розкошують у лузі кущі
      Молодої, гіркої калини...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Реалії життя
      Ми вірили, любили,
      Співали під гітару,
      Та опалило крила
      Не одному «Ікару».

      Романи і романси
      Ілюзії давали,
      Та невеликі шанси
      На щастя всі ми мали.

      Але їх не ловили,
      Бо виглядали принців
      І, певне, упустили
      Оту свою «синицю».

      З роками все скромніші
      І мрії наші й плани.
      Щодалі, все видніші
      Реальні ці обмани…

      2014




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. В обіймах осені
      Свою неслухняну думу
      Я знову жену від тебе,
      А сіра навала суму
      Закрила мені півнеба.

      І знову вологі очі.
      Чому, нерозумна, плачу?
      Я бачить тебе не хочу -.
      Сумую, коли не бачу.

      «Чужого, його не треба!» -
      Душа моя горда просить.
      Сьогодні ніжніше тебе
      Мене обіймає осінь!

      2014



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    161. Русской матери
      Вот опасности туча нависла
      И отчаянье выело душу:
      В смерти сына нет божьего смысла.
      Правда горькая рвется наружу…

      2014




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Зоріє...
      Відболіло все. Перебуло.
      Згасли почуття мої і мрії.
      А тієї ніжності тепло
      У душі жариною зоріє…

      2014




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Пора назвати


      Яке «АТО» рятує Україну?
      Пора уже назвати імена!
      Ідуть бої. Руїни. Люди гинуть!
      Хіба оце, панове, не війна?

      2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Таким народився
      Його кохаю гірко, непомірно –
      Від цього не врятуюся повік.
      А він не може і не буде вірним,
      У світі найніжніший чоловік!

      Йому потрібні самота і воля,
      І враження нові, і почуття…
      Його таланту навіжена доля
      Свої диктує правила життя.

      І я не буду ставити капкану,
      Бо він і руку відгризе собі…
      Любитиму такого до остану,
      Щоб не ламати крил у боротьбі.

      І знову каже «кат» мій наймиліший:
      -Кохана моя, зіронько, не плач!
      До себе пригортаючи міцніше:
      -Таким я народився. Ну,, пробач!

      2014




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    165. Не пишеться...
      Не пишеться… Поезіє, пробач!
      Новини все страшніші, усе гірші.
      Під вибухи і материнський плач
      В душі уже не розцвітають вірші.


      2014



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    166. С дачи, или безнадега
      Мы устали не на шутку,
      Но не стал автобус ждать.
      И немало до маршрутки
      Остается «загорать».

      Неопрятное селенье –
      Грязи, мусора полно,
      Потому и населенье,
      Будто вымерло давно.

      И пустынно, и уныло –
      Негде глаз остановить!
      А тоскливо – нету силы,
      Просто хочется завыть.

      Нет отрады для поэта…
      Только, чу! Простите, вру:
      Мелодрама из пакета
      Разыгралась на ветру.

      Как-то выдуло «беднягу»
      Из укромного угла,
      Реял он прозрачным флагом
      Среди сонного села.

      Псом бродячим он метался
      По дороге меж авто,
      Под колеса им кидался –
      Не притормозил никто…

      Он искал того, кто бросил.
      Был до края обозлен,
      Тыкался в кабины носом,
      Рвался в окна и в салон.

      Равнодушием убитый,
      Он, как будто бы, устал,
      Только край один открытый
      Воздух горестно хватал…

      Но промчался внедорожник
      И воздушною волной
      Зацепил неосторожно,
      Увлекая за собой.

      Он отчаянно взметнулся,
      Вроде этого и ждал –
      Из последних сил рванулся,
      Но, конечно, не догнал!

      И в тоскливой безнадеге
      На обочине прилег,
      Подышал еще немного,
      И, сложившись, изнемог…

      2014



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    167. Війна і весна
      В жерлі божевільної війни
      Мимоволі душу відпускає,
      Проникає у короткі сни
      Геніальна опера весни –
      Соловейка арія лунає
      У нічному мареві війни…

      Травень 2014



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    168. Весна - 2014
      А за вікнами сяє весна.
      Кожна квітка до сонця сміється,
      Та зі сходу потвора-війна
      Незалежності цілить у серце.

      Не орда, не навала чужа –
      Це твій брат і сусід, Україно.
      Нагострив на кордоні ножа,
      Щоб ударити прямо у спину
      У найтяжчу для тебе хвилину…

      Піднімайтесь, брати і сини
      І підтримає світ нашу волю.
      Вбереже нас Господь від війни,
      Собі світлу здобудемо долю.

      Україно, красуне моя
      У вінку із вишневого цвіту!
      Хай не вибухи – спів солов’я
      У садах твоїх буде дзвеніти,
      Звеселяючи сині зеніти!

      2014



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    169. Фіалки
      Сонечко щиро послало
      Перше ласкАве тепло -
      Синє озерце фіалок
      У низині зацвіло.

      Сумно душа завмирала,
      Та посланцями весни,
      Сяяли очі фіалок
      І не чекали війни...

      2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Згасає...
      Ідуть у небуття
      І місяці й роки...
      Холоне почуття
      І магія руки.

      І образу того,
      Що хвилював мене
      Згасає ореол –
      Ще іноді майне...

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    171. Тривожна весна
      О, що навіює весна
      Цього нерадісного року?
      Од необдуманого кроку
      І революція й війна...

      Не чую пісні журавлів
      І неба синього не бачу.
      Ночами думаю і плачу
      Я про онуків і синів.

      Уже пролита перша кров –
      Війна розкрила хижу пащу.
      І сотні щирих і найкращих
      Не верне сила молитов.

      Хтось у Криму святкує вже
      Свою утечу з України.
      Святеє слово «Батьківщина»
      Їм невідоме і чуже!

      О, Боже, зупини безумних! –
      Кричать окопами поля,
      А бідна матінка-земля
      Дітей оплаче нерозумних...

      Рятуй же, доле, од війни!
      А як залишаться руїни –
      Тебе піднімуть, Україно,
      Твої обпалені сини!

      2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    172. Сумно...
      У часи стародавні, козачі
      Всі тяглися сюди залюбки.
      Я люблю Україну і плАчу,
      Коли рвуть її пси на шматки!

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Круговорот
      Словно юная вишня, весною цвела.
      Замуж вышла и сына ему родила.

      В суете утопая, все лето жила,
      Паутинкою легкою осень легла…

      И хотя я ее не ждала, не звала,
      Но седая зима, не спеша подошла,

      Словно пышная тучка, весна приплыла –
      Юной вишнею внучка моя расцвела!

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    174. Двадцять перше лютого. Майдан
      Віками прогинали спини –
      Раби у панському ярмі,
      Та піднялися у борні
      Сини і доньки України.

      І вражено усі завмерли,
      Коли од їхніх камінців
      Серця спецназівських бійців
      У жаху за щитами терпли.

      А ті, що не боялись смерті,
      Були готові полягти,
      І волю нації спасти
      Стояли, непохитно-вперті!

      Диміли Києва руїни.
      І у жалобі всі були -
      «Небесну сотню» понесли
      Твоїх Героїв, Україно!

      Що смертю вибороли славу...
      І син, і батько, муж і брат.
      Ховається «кривавий кат»,
      Очікуючи на розправу.

      Уже не стане на коліна
      Пригнічений віками клас.
      Єдині цінності у нас –
      Лише людина й Україна!

      22.02.2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    175. Срібна симфонія

      Біла мелодія снігу
      Зачарувала сади.
      Песик рудий із розбігу
      Вибив стакато* сліди.

      Білими струнами вітер
      Грає собі залюбки.
      І, наче ноти, на вітах
      Чорні усілись граки.

      Казку побачивши тиху,
      Серце замре від краси...
      Срібну симфонію снігу
      Слухають сонні ліси.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    176. Ода небесам
      Я хмари сяючі, веселі
      Люблю і грізно-величаві,
      Ранкові неба акварелі,
      Огняні заходу заграви!

      Або побачити химеру,
      А чи фігуру ідеальну,
      Коли оленя, чи пантеру
      Покаже хмара геніально.

      Коли безодню таємничу
      Усіють осіянні зорі,
      Майстриня, що зоветься ніччю,
      Магічні вишиє узори.

      А місяць у своєму блиску
      Султанно сяє з небокраю,
      Як у гаремі одаліску
      ЩонаймилІшу обирає.

      Буває на душі тужливо...
      Тоді доречно пригадати:
      Над нами неосяжне диво –
      Лиш варто голову підняти!

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    177. Доброта
      Над плечами парили голуби,
      А у ног ее три кота.
      Повстречала я – шла по городу
      В шубе вытертой Доброта!

      Мизер пенсии, как и многие,
      Получила. И поскорей:
      На лекарства, харчи убогие
      И кормА для своих друзей!

      Вынимала из сумки ситцевой
      Рыбу мелкую - для котят,
      Голубям же пшеницу сыпала –
      Все бездомные есть хотят!

      Да, не каждый помочь потянется,
      Уплетая по два куска,
      А на бабушку лишь оглянется,
      Повертев себе у виска.

      А над нею парили голуби.
      Словно факелы, три хвоста!
      Виновато склоняя голову,
      Шла по городу Доброта!

      2014




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Рідна мова
      Пригорнуся душею
      Я до рідного слова –
      Те, що в’їлось іржею,
      Облетить, як полова.

      Заструмує джерельце
      Наймилішої мови.
      З нею входять у серце
      України основи.

      «Кобзаря» почитаю
      І, укотре, заплачу...
      Як умію і знаю,
      Поділюся, читачу:

      Наша мова чудова,
      Це – держави зіниця!
      А для лірика – слова
      Невичерпна криниця!

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Игра
      Своею милою улыбкой
      Меня увидев, озари.
      "Я знаю, было все ошибкой,"
      На «Бис» еще раз повтори!

      Создай иллюзию блаженства,
      Хотя откланяться пора!
      Чаруя магиею жеста,
      Гипнотизирует игра…

      Изысканно целуя руки,
      Умело маскируешь грусть.
      И обмирая от разлуки,
      Я артистично улыбнусь!

      2014




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Остается - память...
      Мимо гаснущего заката –
      Серой облачности гряда.
      Были счастливы мы когда-то,
      Или не были никогда?

      Все минует, как этот ветер,
      Оглянешься – и нет его!
      Остается одно на свете –
      Только памяти торжество!

      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Икебана
      Я корявую ветку
      Листами сухими украсила
      И рябину добавила
      Алую без церемонии.
      Все в махотку из тыквы
      Оранжевой это поставила
      А потом и сама
      Онемела от чуда гармонии...

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Я пам'ятаю...
      Чому цієї теплої зими
      Мені до болю холодно з тобою?
      А пам’ятаю, як горіли ми
      В мороз, укриті білою габою...

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Не завидуй!
      Я забуду обиду
      И его не кляня,
      На свидание выйду
      Среди белого дня...

      Он одним только видом
      Очарует меня.
      Небо, ты не завидуй,
      Эту тайну храня!

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Загублені у часі
      Для пари призначалися колись,
      У часі загубилися з тобою.
      Із долею ставали у двобої.
      Поранені, нескорені – зійшлись!

      І не було рідніших у житті,
      Бо хто ще міг ясніше розуміти?
      Беззахисні. наївні, наче діти,
      Жили у чарівному забутті.

      Ти – юності яскравий ідеал,
      Царевич із бабусиної казки,
      Король поезії, маестро ласки!
      Та пізно я знайшла цей ареал...

      А ще банальні заздрощі богів!
      Вони такого щастя не прощали – .
      Творили перешкоди і завали
      Минулого несплачених боргів...

      2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Новорічне побажання
      Рік «Змії» прожили у напрузі,
      Бо «тринадцятим» був недарма,
      Але «гаду» таки по заслузі
      Затіває розплату зима.

      І уже посилає із неба
      Синю мрію: коня-скакуна!
      Тільки правити впевнено треба –
      Перешкода впаде не одна!

      Ви, брати-козаки наші милі!
      Осідлайте «коня» на льоту.
      Вам і пращури всі із могили
      Посилають молитву святу!

      Побажання іще новорічне:
      Кулаками махать не спіши!
      Справжня сила – вона не фізична.
      Перемога – це сила душі!

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ты - мой...?
      Ты – мой и близок мне душою,
      Поэзий ярким озарением!
      Но почему-то, не со мною
      Ты страсти стал рабом и гением.

      Обидно – с нею делишь ты
      Веселье праздника и быта,
      А я взираю с высоты
      Твоею звездочкой забытой...

      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Телефонне диво
      І мряка, і тумани... І негода
      За вікнами моїми ворожила.
      А у душі застигла прохолода
      У відчаї розлуки затужила.

      Здавалося, дощі хотіли змити
      Усі мої утіхи і печалі,
      Та голосу кохані оксамити
      У телефоні піснею звучали...

      І сяяло тоді усе навколо,
      Тумани осідали чарівливі.
      Вчувалось вітру віртуозне соло –
      Все тануло у невимовнім диві!

      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Серебряный туман
      А он, я помню, был –
      Серебряный туман…
      Меня заворожил
      Чарующий обман
      И голову кружил
      Поэзии дурман,
      Но он уже отжил,
      Красивый наш роман...

      А улицами плыл
      Серебряный туман...
      Дай, Господи, мне сил
      Не угодить в капкан!

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Ангелу-Хранителю
      О, где ты, Ангел?
      С моего плеча
      Куда-то скрылся.
      Видно, сгоряча…
      И я одна,
      Страдаю, пропадаю,
      Зову тебя,
      А имени не знаю.

      Необходимо мне
      Твое тепло,
      Твоя защита свыше
      И опора…
      О, Ангел!
      Время «отпуска» прошло –
      Лети скорее,
      Встречу - без укора!

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Зимовий етюд
      Осокори остовпіли
      І ворони оніміли,
      Очаровані зимою,
      Що явила диво біле
      Осіянною красою!
      Мої очі засліпила
      Кришталевою сльозою...

      2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Журбою оповита...
      Я іду, журбою оповита,
      Нібито до свіжої могили,
      У саду, де ми хмільного літа
      Келихи кохання пригубили.
      І думки мої заполонили
      Спогадів яскраві самоцвіти...

      Плакали невтішно полонези
      У рудій осінній заметілі,
      Коли ми кохання хоронили.
      Любі мої, яблуні, берези,
      А тепер і ви осиротіли,
      Листопаду переживши стреси...

      2013




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Зимние березы
      Робеют по-девчоночьи,
      Раздетые березы…
      Они стыдливо плачутся
      Завьюженой зиме.
      Засохшие и черные
      Сережки, словно слезы.
      А стан ее не прячется
      В одежду – макраме…

      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. У відчаї
      Чорніючи, сумують у вікні
      Скелети кленів,
      Що простягали щедро навесні
      Зелені жмені.

      Ох і палали крони золоті
      У дні осінні!
      Обібрані, стоять у наготі
      І потрясінні.

      Хапаються у відчаї гілки
      За сиве небо,
      А почуття оголено-гіркі
      Мої - за тебе!

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Южные ночи
      Южные ночи
      Были короче
      Жаркого дня.
      Милые очи!
      Не было мочи
      Спать у меня.

      Запах магнолий…
      Губы от соли
      Были горьки.
      Грезы Ассоли –
      Счастья и боли
      Были близки

      Море ласкало,
      Галька шуршала –
      Звезд огоньки...
      Я и не знала,
      Что ожидало
      Море тоски…

      2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Не забудьмо!
      Мали люди оті працьовиті
      Мозолясті, порепані руки.
      І за що їм дістались у світі
      Найлютіші, від голоду, муки?

      Від ярма здобули собі волю,
      Та Кремлівська шалена навала,
      Що народу калічила долю,
      Вказівки, без ума, видавала!

      ХазяЇв у колгоспи загнали –
      Господарства приватні згубили.
      «Комітети» усім керували
      І даремно вкладалися сили...

      А тоді, у людей вимагали
      У державні бездонні засІки,
      Щоби все, до зернини, здавали:
      ЗасланнЯ, за непослух, довіку!

      І постали страшенні потвори
      У дворах, ще недавно, веселих,
      Геноциду і голодомору
      У нещадно задушених селах!

      Потяглися удаль, за кордони,
      Не якісь невеликі обози –
      Безкінечні зернА ешелони,
      Залишаючи відчай і сльози.

      Не було чого дати дитині,
      Що поїсти очима молила...
      Вимирали нещасні родини,
      Бо котів і кору вже поїли!

      І стояли холодними хати –
      Весняного зелА не діждали.
      Не було кому трупи ховати,
      Бо останні уже полягали.

      То якої ще треба науки,
      Щоб довіку оце пам’ятати?
      І простягнені жадібно руки,
      Загребущії, повідбивати!

      Поминальні свічки запаливши,
      Пригадаємо злочин жахливий,
      У скорботі чоло похиливши,
      Обіцянки відкиньмо брехливі!

      Бо погрозами і полюбовно
      До "союзу" сусід закликає.
      Не забудьмо, що сир безкоштовно
      В мишоловці якраз, і буває!

      2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Любов земна
      Сказав, що я приземлена занадто,
      І що не вмію високо літати...
      Та думаю, лише вона одна
      Зігріє і спасе, любов моя земна!

      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Осенние балы
      Осенние балы...
      Вальсирую устало.
      Не та уже я стала,
      Но как же мне милы -
      Осенние балы!

      Партнеры хороши,
      Хотя они седые,
      Душою молодые,
      Ты ими дорожи -
      С отказом не спеши!

      Балы мои, балы!
      Немного я устала,
      Уже не та я стала,
      Но для меня милы
      Осенние балы...

      2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ода поезії
      І осміяна, і придушена,
      Переслідувана не раз,
      Ти – єдина моя віддушина
      Для душі у непевний час.

      Осліпила нажива очі нам –
      Інші цінності у життя.
      І Пегаси твої поховані
      У могильнику забуття.

      Та шпарини собі вишукуєш,
      Межи сповнених жаху, шпальт.
      Диво-пагонами вигулькуєш,
      Проростаючи крізь асфальт.

      Є загальновідома істина –
      Що у світі мине усе!
      І краса лиш одна, воістину,
      Світ і душу іще спасе!

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Сумую...
      Сумую за тобою я,
      Любове запізніла!
      Зажурена душа моя,
      Немов осиротіла...

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Осіннє прощання
      Хвилююча мелодія
      У вітру голосінні.
      Спокусливі для злодія
      Останні дні осінні.

      Украли лісу золото
      "Злодюги" потенційні.
      Розлуками розколото
      Прощання емоційні.

      Не знаю я, чи стрінемось
      Узимку із тобою,
      Та крилами обіймемось,
      Надією живою...

      2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Повертає борги
      Вже і «білії мухи» могли прилетіти,
      Але сонячні дні і тепер до снаги.
      Бо у вересні викравши «бабине літо»,
      В листопаді нам осінь вертає борги!

      2013



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Поезія
      Зачарована, знову
      Душею тону
      Я у блискавці слова,
      У магії фрази...
      І метафор чудові
      Скарби сипону,
      У поезії мову
      Порину в екстазі!

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Лесі Низовій
      До дня Народження

      Ви, Лесю, добра, ніжна та красива,
      А на ПМ без Вас якийсь «обрив»,
      Бо, мабуть, саме Ви – найбільше диво,
      Яке Ваш славний тато сотворив.
      02.11.2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Осіння жінка
      Ясноока і пишноволоса,
      А душею, ніби теплий день,
      Увійшла ти у життєву осінь
      І внесла мелодії пісень.

      Ще не заснувала павутина
      Зморшками високого чола.
      Наче ти «відродження» картина,
      У це літо бабине була.

      Сяяли, неначе зорі світлі,
      Щирі очі, сіро-голубі.
      Почуття, негадано розквітлі,
      Невимовно личили тобі!

      Може, не була така щаслива
      І у перший юності розмай...
      Жінко, ти - п’янке, осіннє диво,
      Усмішкою долю зігрівай!

      Бо від тебе відвести не в змозі
      Погляди закохані усі.
      Зимо! Зупинися у дорозі.
      Дай іще пожити у красі!

      2013



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Епілог
      Ну oт і все. Тепер я далі, далі.
      Тебе, чужoгo, більше не люблю…
      Перед яснoю пам’яттю печалі
      Я тільки тихo гoлoву схилю.

      Бo ця любoв oбoм зрoстила крила,
      Але злетіла тільки я oдна…
      Тебе білява жінка пoлoнила,
      А я oбрАзу дoпила дo дна

      Усю і дo oстанньoї краплини.
      Тепер уже і рана зажива.
      Бринить у небі туга журавлина,
      Бoлять усі несказані слoва.

      2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Іменини oсені
      Грибами пахне на узліссі –
      Готує осінь іменний пиріг
      І oпадає тихo листя,
      І вистеляє килими дoріг.

      Цієї дoщoвoї днини,
      Жoвтневo-зoлoтавoї пoри
      Святкує oсінь іменини –
      Свічки дерев задмухують вітри...

      Убралась в кетяги калини,
      У обліпихи світлі бурштинИ,
      І кличе oсінь на гостини:
      - Виходьте зі столиць і глушини!

      2013





      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Святo серця
      Палає листя клену зa вікном,
      Опало тихо...
      Переплелися у душі вінком
      І сум, і втіха.

      Думки і сни болючі та гіркі.
      Але не плачу –
      Жалі усі лікує залюбки
      Тепло побачень.

      Коли відчую на своїй щоці
      Кохані губи,
      Рука приляже на моїй руці
      І приголубить...

      А хвиля щастя, ніби вoдoграй
      Душі поллється,
      Осяє радістю осінній рай
      На святі серця!

      2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Свято серця
      Пaлaє листя клену зa вікном,
      Oпале тихо...
      Переплелися у душі вінком
      І сум, і втіха.

      Думки і сни болючі та гіркі.
      Але не плачу –
      Жалі усі лікує залюбки
      Тепло побачень.

      Коли відчую на своїй щоці
      Кохані губи,
      Рука приляже на моїй руці
      І приголубить...

      А хвиля щастя, ніби вoдoграй
      Душі поллється,
      Осяє радістю осінній рай
      На святі серця!

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      Високої поезії сонети,
      Кохаючи, присвячувала Вам!
      А Ви, в собі вбачаючи естета,
      Співали оди іншій. Під «сто грам»...

      2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Павутина
      Вишукана павутина слів
      Заплелася у казкові шати...
      Думаю, творець її хотів
      Душу, як метелика, впіймати!

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Осіннє
      О, заплакала осінь дощами!
      Ні тепла, ані сонця нема.
      Підкрадається поза кущами,
      Підступає все ближче зима.

      Зачекай же, затримайся, осене!
      Бо ясніють багрянці в лісах,
      Іще трави зелені та росяні,
      Та сталеві твої небеса...

      Ми чекаємо «бабине літо»,
      Що осяє ласкаво теплом
      І любити нам ще та радіти
      І негоді. і вітру на зло!

      2010



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5

    35. Автобиография
      Я осталась одна очень рано.
      Этот мир показался мне черным
      И болела сердечная рана,
      Но стремилась я к цели упорно.

      Да, судьба испытала на прочность
      И признала достойным партнером.
      И с тех пор мне везло – это точно!
      Достигала успехов я споро.

      Всё имела: и верную дружбу,
      И семью, и чудесного сына,
      Интересную, трудную службу –
      Я жила, как хотела, красиво.

      И тянулась к высокой культуре,
      Где могла и когда успевала.
      А поэзии, литературе
      Предпочтение я отдавала.

      На своих беспокойных дорогах
      Много добрых людей повстречала.
      Повидала, изъездила много,
      Уходя от родного причала.

      И всегда, от чудес утомившись,
      Я мечтала в далеком краю,
      Что приеду, колени склонивши,
      Поцелую я землю свою!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Благословенне щастя
      Укрили сірі хмари небо,
      Неначе попеляста шаль.
      Я посміхаюся до тебе,
      Вій опускаючи вуаль...

      Щоб і сльозини не помітив,
      Я щиро дякую дощу.
      «Незатишно без тебе жити», –
      Душею тихо шепочу.

      А ти усе про мене знаєш,
      Даруючи тепло долонь
      І, обійнявши, запитаєш:
      «А де твоїх очей вогонь?»

      І рук, і губ оце причастя
      Знімає тягарі тривог...
      Благословенне наше щастя,
      Оберігає свято Бог!

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Мечты
      Зачем эти черные кудри
      И синие искры в глазах?
      Заели проклятые будни -
      Порою, вздохнуть нельзя.

      Оставить бы все заботы,
      Красивый наряд одеть
      На "Боинге"-самолёте,
      На отдых бы улететь.

      Туда, где такие зори,
      что кружится голова,
      Где пальмы, песок и море,
      Где будет все "трын-трава"!

      И бронзой покроются руки,
      Зажжется огонь в крови,
      А моря волшебные звуки
      Прошепчут: «Жи-ви, жи-ви!»

      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Березка на чужбине
      Уж тепло возвратится едва ли,
      Потянуло морозом с высот.
      А березка дрожит у ворот
      В золотистой, ажурной вуали.

      От ее облетевших нарядов
      Распестрелся зеленый газон.
      Клен соседний безумно влюблен,
      Но она ему, видно, не рада.

      О России тоскует береза,
      Где сестричек застыл хоровод,
      В белой роще свистит и поет
      Соловей свои дивные грезы.

      Ну зачем нас увозят порою,
      За собою уводит любовь?
      Чтобы Родина милая вновь
      Вспоминалась со светлой слезою!

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Так держать, Ветераны!
      Молодцы, ветераны!
      Хоть болят ваши раны,
      Наступают болезни –
      Жизнь у вас нелегка!
      Вы привыкли сражаться,
      Никогда не сдаваться,
      Это, право, полезно,
      Что закваска крепка!

      Уж состарились дети.
      Вы живёте на свете
      Так, как должен по жизни
      Боевой офицер,
      За себя и за павших!
      Ведь для правнуков Ваших
      Вы служенья Отчизне
      Самый лучший пример!

      Уходить ещё рано.
      Так держать, ветераны!
      За Победу поднимем
      Фронтовые сто грамм!
      Дай нам, Господи, тоже
      Жизни, в чем-то похожей,
      За Ваш подвиг, родные,
      Низко кланяюсь Вам!

      2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Світлій пам'яті Івана Даниловича Низового
      Ти оплакав свою Україну,
      Оспівав у піснях
      І за обрій навіки полинув,
      Осідлавши коня...

      Вся у квітах зоріє могила
      І мовчать солов’ї,
      Але пісню твою підхопили
      Вихованці твої!

      І поезії сила нетлінна
      В інтернеті – щодня!
      Пам’ятає тебе Україна.
      Безутішна - рідня...

      29.09.2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Отпустила...
      Любимого я не держала
      И гирей не висла на нем.
      Я счастья ему пожелала,
      Забыв о несчастье своем.

      Но только, когда мы прощались,
      Шепнула: «Скорей уходи!»
      И губы мои улыбались,
      Но сердце стонало в груди.

      Еще, по-предательски, слезы
      Волной подкатили к глазам.
      Как сок по коре у березы,
      Струились по бледным щекам.

      Его отпустила на волю
      И крылья в дорогу дала –
      Искать неизвестную долю
      От нежности и от тепла…

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Від цвіту до грона
      Ми тільки цвіт.
      Лише початок
      І школа творчості у нас.
      На цілий світ
      Щоб прокричати
      Про щось своє,
      Настане час!

      Ми тут зібрались, Україно,
      Твої і дочки, і сини.
      А вже, коли цвіте калина,
      То будуть "Грона"* восени!

      30.03.2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Бережи!
      Напиши про удачі відсутність
      Похвалися добром «через край»...
      Але щастя свого на вселюдність,
      Не подумавши, не виставляй!

      Люди добрі усе зрозуміють,
      Не відмовиш їм у співчутті.
      Та не всі вони щиро зуміють
      Порадіти за тебе в житті...

      Щастя часто від заздрості гине,
      То ж, не треба його – у віршІ.
      Цю реліквію дорогоцінну
      Бережи у скарбниці душі!

      2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Читаю Ліну...
      Я плагіатом не грішу.
      Але, коли натхнення гине,
      Або за долею країни,
      Буває, іноді тужу,
      Сама нічого не пишу –
      Тоді звертаюся до Ліни*.

      2012




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Украли літо...
      Етюд

      Золотої цієї пори
      Ще хотілося сонцю радіти,
      Та загнали холодні вітри
      Десь, у Африку, «бабине літо».

      Безутішно ридають дощі,
      Заливаючи землю щоднини...
      Розкошують у лузі кущі
      Молодої, гіркої калини...

      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Россия
      Глаза, как небо, голубые,
      И золотая вьется прядь.
      Иваны, Анны да Марии –
      Добрее в мире не сыскать.

      Но в годы бурные, лихие
      Умела за себя стоять.
      Да, эта самая Россия
      Земли не уступила пядь!

      Но терпит бар своих засилье
      И лень ей что-либо менять…
      Но, Боже, это же Россия!
      Ее никто не мог понять.

      Когда же вырвется стихия
      Отчаянно с ее груди,
      Проснется грозная Россия,
      Все зло сметая на пути!

      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Магия осени
      Золотые стояли деньки!
      Эта осень меня озарила,
      А от нежной, любимой руки
      Исходила флюидами сила…

      Забывала любые дела
      И болезни свои, и проблемы.
      Я летела к нему, а не шла,
      В добровольные омуты плена.

      Но напрасно искала тепла –
      Оказалось обманом и это.
      Просто, осень сеанс провела
      Белой магии «бабьего лета»…

      2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Я шукала тебе...
      Яке щастя, коханий - у темряві зла
      Я надіятись не перестала:
      Все шукала тебе і нарешті, знайшла.
      В нагороду за віру дістала.

      Ти осипав мене діамантами слів
      І бальзамом палких поцілунків
      Обезсилену душу мою напоїв
      І заграв на пробуджених струнах.

      Віртуоза, як ти, я не знала в житті,
      Не любила так палко нікого...
      І злилися чуття у однім почутті:
      До коханого, друга і Бога!

      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Сімейка
      Осінньою порою
      На сонячнім узліссі
      Грибочки під сосною
      Сховалися у листі.

      А маслючиха-ненька
      Ховатися не стала,
      Бо діточок маленьких
      Вона охороняла.

      У лісі я ходила,
      Втомилася немало
      І цю сімейку милу
      Зафотографувала!

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Вопреки всему...
      Не только рост, что впору королю,
      Поэзию и поцелуй твой сладкий,
      Но даже взгляд на сторону, украдкой,
      И все твои грешки и недостатки –
      Я, вопреки всему, тебя люблю…

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Негода
      Етюд

      Бліді світання
      Дивляться у вікна...
      В таку погоду
      Сумно ізраннЯ.
      Моя печале!
      Я до тебе звикла,
      А ця негода,
      Як нудна рідня...

      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Заховаю любов...
      Заховаю любов
      У рядки почорнілі,
      У скорботі гіркій
      Оніміли слова.
      Ти на тризну прийшов
      І стоїш, посивілий,
      Вже далекий, чужий,
      А любов ще жива!

      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Художниця-осінь
      Етюд

      Вже мольберта свого залюбки
      Розкладає художниця-осінь.
      Де-не-де, колоритні мазки
      На зелену палітру наносить.

      А довкола хвилюється світ,
      Бо чекає, наповнений щемом,
      Коли жовтень увійде в зеніт
      І засяє жаданим едемом...

      2013



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Упасти зорею...
      Доплело павутини
      Десь у затишку «бабине літо»,
      Перукарочка-осінь
      Буйним кленам фарбує чуби.
      Гордовиті жоржини
      Кольорами по вінця налиті,
      А березі у коси
      Заплелися іскрини журби.

      Із якої причини
      Поринаю у тихі печалі?
      Не повернеться знову
      Почуттів осяйна висота.
      Потече тихоплинно
      У холодні, сивіючі далі
      Без тепла і любові
      Невблаганна, гірка самота...

      Не уміла ніколи
      У сумній безпорадності жити.
      Не впадала душею
      В летаргійний дурман забуття.
      Я хотіла би, доле,
      Догоріти у «бабинім літі»
      І упасти зорею
      У святу таїну Небуття!

      2013



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Падають каштани

      Тиша на світанні
      Тільки чути стук...
      О! Та це каштани
      Падають на брук!

      Кожушки колючі
      Скинути спішать
      І бочки лискучі
      Світу показать.

      Збилися із ліку,
      Як збирали їх:
      Для бабусь - на ліки,
      А собі – для втіх!

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Я у світлій печалі...
      Я у світлій печалі,
      Як у місячнім сяйві.
      І не спиться ночами,
      Наче сни мені зайві...

      Загубило дорогу
      У осіннім ненасті.
      До чужого порогу
      Забрело моє щастя...

      Там синицю тримає
      В нерішучих руках –
      У тумані зникає
      Щастя зоряний птах.

      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Осінній вальс
      Осінній вальс, чудовий вальс
      Мою тривожить душу.
      Востаннє він звучить для нас –
      Тебе забути мушу!

      Сріблясте листя вітерець
      Зриває із тополі.
      Невже це осені кінець
      Руйнує наші долі?

      Була ти, осене, для нас
      Такою золотою,
      Та твій прощальний, тихий вальс
      Не кличе за собою!

      Хоч ролучатися пора,
      Не будемо журитись,
      Бо знов на березі Дніпра
      Ми можемо зустрітись.

      Осінній вальс, останній вальс –
      Кружляємо поволі...
      Неначе зупинився час,
      І ми - не охололі.

      Не плач, осінній вітерець,
      Нам нічого втрачати –
      Це тільки осені кінець,
      Зими лише початок!

      2011- 2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Страждає земля...
      Село заросло бур’янами,
      Зруйновані ферми, хаткИ...
      А тут же бабусі та мами
      Трудилися, юні, меткі!

      Родили поля і городи,
      Розкішні садочки цвіли.
      Найвища була нагорода –
      Пухкий коровай на столі.

      І пращури діток учили
      Вклонятися рідній землі...
      Сумують забуті могили
      На цвинтарі в мертвім селі.

      Та й села зникають у краї -
      Уже «перспектива» не та...
      І молодь сьогодні втікає
      В чужі та далекі міста.

      Немає кому лікувати
      Отруєні ріки, поля...
      Страждає згорьована мати –
      Свята українська земля!

      2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Не питайте...
      Не питайте, чому
      Неспокійно мені –
      Вересневі дощі
      Накликають біду.
      Може саме тому,
      Мої очі сумні
      І троянди кущі
      Почорніли в саду.

      А недавно вони
      Так яскраво цвіли...
      Я у магію ласк
      Поринала до дна.
      Ті чаруючі сни
      Найсолодші були,
      Але осінь прийшла
      І плачУ я сповна...

      2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Вереснева негода
      Етюд

      У сіре одяглось
      Це соняхове поле.
      Понуро до землі
      Схиляє віти ліс.
      Здається, не було
      Журливіше ніколи –
      Негоду на крилі
      Ти, вересню, приніс!

      А мій убрався вік
      У цифри не найкращі
      І голосний дзвінок
      Панічно калата,
      Бо високосний* рік,
      Хоча і не найважчий,
      Дає мені урок
      На тему: «Самота»...

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Поету
      Він поруч з нами – цей співець природи,
      Що кожну бур’янинку пожалів,
      Гарбуз йoму – «кабанчик» на городі,
      Гудуть «оргАни» бджілок і джмелів.

      Фіалочки і шелест очерету,
      Та цвіту яблуневого дивА,
      Політ метелика назвав балетом!
      В поезіях – симфонія жива.

      А почуття – високі, лебедині!
      Мов зорі, сяють мрій його жінки!
      І роздуми про долю України,
      Історії яскраві сторінки!

      Нехай же не покине Вас натхнення
      Поезію до неба піднести!
      Не тільки в мріях, одах і катренах
      До «Панни Музи» допливти в житті!

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Прощание
      На прощанье заплакало лето
      Проливными дождями навзрыд.
      А в душе моей боль без ответа
      Затихающей ноткой звенит…

      Отцвело, отшумело, отпело
      Это лето сгорело дотла,
      Ну а жизнь без тепла пролетела,
      А ведь я так упорно ждала!

      Зря его я искала по свету,
      Согревая все светом своим.
      Вот и это последнее лето
      Пролетело с холодным, чужим.

      Скоро птиц улетающих стаи
      Неизбежно отправятся вдаль,
      И надежды в тумане растают,
      Не найдя свой бесценный Грааль…

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Кому дістанешся?
      Зелена молодіж у барах
      Крізь соломинки смокче «муть».
      «Тузи» пузаті на Канарах
      «Текілу» та «Мартіні» п’ють.

      А виснажені та старенькі,
      «Кравчучки» тягнучи риплять,
      Щоб і онуків молоденьких
      І «пузанів» нагодувать.

      Хоча вони не уявляють,
      Як взяти ту сапу до рук,
      Та споживати полюбляють
      Свіженький, з грядочки, продукт.

      Кому дістанешся ти, земле,
      Як ці старенькі перемруть?
      Китайці з’їдуться, напевне,
      І «кров» із тебе всю доп’ють!
      2013




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. На руинах любви
      Как царицу, на троне любви
      Воспевал ее в нежных стихах,
      Но фальшивые оды твои
      Правда жизни развеяла в прах...

      Скоро тучи больших перемен
      Заслонили волшебный мираж.
      Беспощадные ветры измен
      Хрупкий замок разрушили ваш.

      Вы пытаетесь что-то спасти
      И угасшее пламя раздуть...
      Только прошлое, встав на пути,
      Уступать не желает ни чуть.

      Не вернется, зови – не зови,
      Сказка та, что была хороша.
      На руинах великой любви
      В тихой скорби застыла душа...

      2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Виноградна альтанка
      Етюд

      Це смарагдове листя,
      Все просвічене вранішнім сонцем.
      Причепились до вишні
      Виноградні сивіючі грона.
      Павутинка іскриться,
      Вся росиста в просвіту віконця,
      Коли подихом ніжно
      Пустун-вітерець її троне...

      Не згинаються лози,
      За опори хапаються зранку.
      Я від правди сумної
      В цім раю забуваюсь на мить.
      І висушує сльози
      Виноградна чудова альтанка,
      А ще потім, зимою,
      Ароматним вином пригостить.

      2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Моїм читачам
      Не знаю, що у мене з цього вийшло,
      Вам, читачі мої, про це судить.
      Хотіла в ці недосконалі вірші
      І почуття, і душу перелить.

      Я намагалась. Може, не зуміла?
      Чомусь, скупа вродилась на слова...
      Та в ці рядочки втілити хотіла
      Все те, чим я щаслива і жива.

      Сказати, як цей світ увесь любила,
      Про радість, горе і про вас усіх
      Якщо в душі десь струни зачепила,
      То, може, й недарма писала їх.

      2013



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Серпнева благодать
      Яка благодатна серпнева вода –
      Гамує і спеку, і спрагу!
      Світлину хмарини на хвилі гойда,
      Вливаючи в душу наснагу.

      Замріяні полчища очеретів
      Чуби молоді розпустили.
      Вітрець, що погратися з ними хотів,
      Приліг десь, збираючи сили.

      Лише дітлахів галаслива орда
      Цей райський порушує спокій!
      І заздрісно сонце на все погляда,
      Втомившись на вахті високій.

      Усе ми за щастя готові віддать!
      Благаєм його молитовно.
      Смарагдова ж річка води благодать
      Усім роздає безкоштовно...

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Чари поезії
      Хай наші зустрічі нечасті –
      Чужими стали Ти і Я,
      Та скільки щастя, скільки щастя
      Дає поезія Твоя!

      І ось уже всі чорні хмари
      За горизонти відійшли.
      Твоїх поезій дивні чари
      Вже вкотре з розуму звели.

      Вони високого гатунку,
      Та розуміння прийде мить:
      Коли того нап’єшся трунку,
      То довго серденько щемить!

      Ви згиньте, радощі й печалі,
      Бо все ясніше бачу я,
      Що всі ці чари, всі ці чари
      Лише поезія твоя!
      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Злодейка
      Она, до поры неизвестна,
      С рождения свыше дана.
      И каждому так интересно,
      Что завтра готовит она?

      Не знает никто, что случится
      Уже через десять минут...
      И что остается? Молиться
      И ждать, что же преподнесут?

      Не купишь ее, не обманешь,
      Никак ее не избежишь!
      Решает она, кем ты станешь,
      Кому посвятишь эту жизнь.

      И как бы ты не «трепыхался»,
      Но с ней бесполезна тяжбА*.
      Наверное, ты догадался,
      Что эта «злодейка» - судьба!

      2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Ноктюрн
      Його душа мені близька.
      Його вуста такі смачні,
      А сильна, лагідна рука
      Майстерно струни всі торка
      І будить музику в мені
      У темні ночі й світлі дні!

      Для нього взимку я розквітла,
      Закон порушивши земний,
      І зігрівала теплим світлом
      Та ніжним сяйвом семицвітним
      В холодні дні і в час нічний
      Життєвий шлях його складний.

      Не тільки магією тіла
      І медом губ, і шовком рук
      Його я втримати хотіла...
      На той олтар я все зложила:
      Скарби душі і серця стук,
      І ніжний сміх, і стогін мук.

      Я все життя його шукала.
      Напевне, він іще не зна,
      Яка стихія та навала,
      Взяла в полон і поєднала,
      Без нього скрипка -- мовчазна,
      Бо він – смичок, а я -- струна!

      2010



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Заблукав...
      Вже загули бджолині, довгождані,
      Омріяні, оспівані оргАни.
      Ти на оцю прем’єру так чекав!
      Але в садку чужому заблукав...

      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Малыш
      Резво прыгая, катится мячик.
      То счастливое детство бежит.
      А за мячиком – крошечный мальчик.
      В нем твоя продолжается жизнь.

      Как у ангела, ясные глазки,
      А улыбка – подарок Небес!
      Обожает он добрые сказки,
      У него ко всему интерес.

      Затрудняешься часто с ответом.
      Заболеет – и ночи не спишь!
      Но зато, сколько нежного света
      Излучает любимый малыш!

      Словно солнышко в доме сияет!
      Без него и семья – не семья.
      А когда в доброте вырастает,
      То, на старость, опора твоя!

      2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Тихе щастя
      У густій блакиті неба
      Вражено заціпеніли
      Хмари – білі циппеліни:
      Задивилися на тебе.

      І завмерла наша річка,
      Бо куди текла, забула...
      Може, хвильками відчула
      Справжнє, щире, споконвічне?

      Мій засмаглий янгол милий
      Обійняв мене крилАми.
      Світла ніжність поміж нами
      Все живе заворожила.

      Утекли журба та лихо,
      Як мені ти посміхнувся.
      Очерет лиш колихнувся,
      Щось прошепотівши тихо...

      2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Відшуміло...
      Відшуміло, відболіло
      І від серця відлягло.
      Душу ніби відпустило,
      Рану наче затягло.

      Незалежна і мінлива,
      Я ступаю по землі,
      Та чомусь, я не щаслива
      Почуття мої в імлі.

      Знаю, іншої любові
      Вже не буду я «раба».
      Згасли пізні, вечорові
      Щастя, ніжність і журба.

      Може, буду ще востаннє
      Тихо Господа молить,
      Знову спраглими вустами
      Цю отруту пригубить...

      2013



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Жінці
      Ти, жінко, наймогутніших долала
      Лиш пострілом очей з укрИття вій.
      Ніяка сила в світі не зламала
      Твій стан тендітний і характер твій!

      Як Усмішка Джоконди, загадкова,
      Ти – незбагненна, грішна і свята.
      І ніжність рук, і диво кіс шовкових,
      Душі та серця жар і доброта!

      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Аромат яблок
      Разрушенный дом и заброшенный сад,
      Где в юности часто гуляли.
      «Антоновских» яблок дразнил аромат,
      И мы их с тобой собирали.

      Умолкли в ту пору в садах соловьи,
      Но все же, забуду едва ли,
      Как пахли «антоновкой» губы твои,
      Что робко меня целовали...

      Я помню те губы, те яблоки, сад
      И запах «антоновки» нежный...
      А сердце стучало в груди, как набат,
      В душе пробуждая надежды.

      Но вскоре, судьба увлекла тебя вдаль,
      Умолкла сердец наших песня.
      С тех пор, на меня навевает печаль
      «Антоновки» запах небесный...

      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    77. Випадкова зустріч
      В тролейбус ускочила. Дощ у вікні.
      Цього не забуду ніколи,
      Як раптом, заглянуло в душу мені
      Обличчя, неначе з ікони!

      За комір йому, бо ж була тіснота,
      Вода з парасольки стікала...
      З очей струменіли тепло й доброта,
      І я у тім сяйві втопала.

      Він мило всміхався мені, жартував,
      А я, онімівши, стояла...
      Коли ж мені вийти вже час наставав,
      Від серця мов щось відірвала.

      Хоч більше зустрітися не довелось,
      Згадались чомусь, випадково
      Ті очі, що враз полонили всерйоз,
      Обличчя, неначе з ікони...
      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Зимовий сон
      Етюд

      Де шумів, шаленів листопад,
      Спить під білою ковдрою сад,
      У видіннях солодкого сну
      Обіймає красуню-весну.

      Він палаюче серце тюльпану
      Простягає омріяній панні,
      Обіймає їх ніжно пітьма,
      І над снами лютує зима!

      2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Лиане Цвелых
      Замирает душа. Сердце громче стучит,
      Слезы катятся сами невольно...
      Здесь поэзия Лии сегодня звучит –
      И светло нам, и сладко, и больно!

      Этот ангельский голос читает стихи.
      На лице чуть заметна улыбка...
      Ведь не зря, в интернете ее нарекли
      Необычно-изысканно: Скрипка!

      Словно нежная скрипка, тревожит сердца
      Этим голосом, тихим и юным.
      Пусть «мелодии» этой не будет конца –
      Не смолкайте, волшебные струны!

      2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Усміхнена осінь
      Чекаєм у тривозі
      Холодної негоди,
      Але, на щастя, осінь,
      Усміхнена, підходить:

      В калиновім намисті,
      Одягнена в обнови:
      Всі барви заплелися
      В її вбрання чудове!

      Ще й глоду самоцвіти
      Зоріють у браслетах,
      І торохтять на вітрі
      Горіхів кастаньєти.

      Підвіски з винограду,
      Та й квіти не померкли --
      Осіннього параду
      Розкішні фейєрверки!

      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Востаннє...
      Так ось чому, холодні губи?
      Я, за красою дивних фраз,
      Все зрозуміла: ти не любиш!
      Ніщо не об’єднало нас.

      Була лиш дружба, допомога,
      Моя любов, моє тепло!
      Не будемо ж гнівити Бога –
      Нічого більше й не було.

      Ніколи я не «побиралась»:
      Чого нема – просить дарма!
      Бажання твій «зів’ялий парус»
      Нехай хтось інший підійма.

      Надія більше не воскресне.
      Весну зустріну я в журбі.
      За ніжність і відверту чесність
      Востаннє дякую тобі!

      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Твої руки
      Без тебе пропадаю від розлуки...
      Здавалось би, за чим тужити так?
      Всього два діла вміють твої руки.
      Всього лиш два... Але ж які! І як!

      Хоч руки ці не дуже працьовиті,
      Та кожній царський одягнуть вінок,
      Бо геніально вмієш на цім світі
      Писати вірші й пестити жінок!
      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Згадалось...
      Згадалось, як були найближчими з тобою,
      Як плавились від ніжності серця...
      А зараз – ми чужі. В холодному двобої.
      І тілька пам’ять плаче без кінця.

      Спустошена душа сумує за минулим.
      Байдужості твоїй підігрую злегка.
      Поранений мій птах! Всі почуття заснули.
      Мелодія сумна лунає здалека.

      Ти іншій понесеш всі вишукані ласки,
      Тій, чий нещирий сміх забути не хотів.
      Все буде, як у нас. Не буде тільки казки.
      І сяйва, і тепла високих почуттів.

      Ти Музою обрав ту «цяцю невелику».
      Поезія з небес пригнулась до землі...
      Бо що ти оспівав? Її «звірині» крики.
      Бур’ян. Неурожай. Та трусики її...

      У кожного із нас тепер своя орбіта:
      Для «зіроньки» вона десь ближче до висот,
      А тій потрібен раб на дачу, і не віда,
      Який «метеорит» упав їй у горОд!

      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Свадьба
      Ты недолго невестой ходила:
      Женихов было – хоть отбавляй…
      А один был особенно милый,
      Обвенчал вас обманчивый май.

      Развесёлая свадьба гремела,
      До упаду плясали друзья.
      Ты со свадьбы сбежать захотела,
      Но решила, что поздно, нельзя!

      «Горько! Горько!» -- все гости кричали,
      А им вторил весенний гром.
      Отчего твои руки дрожали?
      Горько было на сердце твоём.

      Да, жених был весёлый, и милый,
      Ко всему относился легко,
      Но совсем не его ты любила,
      А любимый был так далеко!

      Никого с тобой не было рядом,
      Кто бы добрый мог дать совет.
      Ты подумала: «Может, так надо?»
      «Завязала» себе белый свет.

      Но бежала слеза на улыбку,
      Ты печаль прикрывала фатой,
      Будто знала: за эту ошибку
      Дорогою заплатишь ценой!

      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Все прекрасно на этой планете...
      Всё прекрасно на этой планете;
      Даже серая груда камней,
      И былиночка каждая летом,
      И снежинка на шубе моей,

      Соловьиные трели весною
      И пылающий в небе закат,
      Блик волны под волшебной луною,
      В белопенном цветении сад.

      Пёстрой бабочки хрупкие крылья,
      Полевые цветы в хрустале…
      Если этого вы не любили,
      Вы не жили на нашей Земле!

      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. У грозу
      Підігнало з краю світу
      Хмару чорну та важку.
      Закружляв тополю вітер
      У шаленому танку.

      Сипонули з неба «кулі»,
      По дорозі – вже ріка!
      Град і дощ оце утнули
      «Бойового гопака».

      І від страху полягали
      Молоді дерева ниць!
      Небо краяли й кромсали
      Гострі шаблі блискавиць.

      Вибухав і розсипався
      Над заляканим усім
      Басовито реготався
      Навіжений «дядько Грім»!

      А земля, що тліла довго,
      Вигораючи до тла,
      Життєдайну цю вологу,
      Захлинаючись, пила!

      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Жизнь, как вода в песок, текла...
      Жизнь, как вода в песок, текла.
      Одну, другую звал ты милой.
      А рядом женщина жила,
      Что больше всех тебя ЛЮБИЛА!

      Ты даже капельки тепла
      Ей не дарил. И не просила.
      Она всегда тебя ждала
      И просто так тебя любила.

      Как путеводная звезда,
      Тебе дорогу освещала…
      Когда ж угасла навсегда,
      На свете неуютно стало.

      2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Біла симфонія
      Етюд

      Біла мелодія снігу
      Зачарувала світи.
      Песик рудий із розбігу
      Вишив на ньому сліди.

      Влігся натомлений вітер
      Відпочивать залюбки.
      І, наче ноти, на вітах
      Чорні розсілись граки.

      В казку потрапивши тиху,
      Раптом замреш від краси...
      Срібну симфонію снігу
      Слухають сонні ліси.




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. Надії Рябенко
      ДухмянІли троянди і липи
      І прикрасив степи зорецвіт.
      Народилася Надя у липні,
      Щоб побачити цей дивосвіт!

      Їй відсипано щедро таланту,
      Але випала доля сумна:
      По дитинству проїхавши танком,
      Її тата забрала війна.

      І лишилась матуся-«мадонна»
      Одинока, з дитям на руках.
      Оспівала життя її доня
      У поемах, новелах, піснях!

      Подвиг матері дав їй натхнення,
      Ну, а рідна природа – снаги!
      Нам дарує тепер одкровення
      Гарних Образів. сліз і жаги!

      Її голос дзвінкий не змовкає,
      Ну, а пензлик малює дивА!
      Вона долю невтомно шукає,
      Хоч у сріблі давно голова.

      Хай же Небо дарує їй сили
      І натхнення повік не згаса!
      Щоб онуки і діти любили
      І щоб квітла поезій краса!

      16.07.2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Мінорний
      Поринаю в акорди мінорні –
      У душі, наче скрипки звучать,
      А на серце наклали печать
      Ці непрохані ревнощі чорні...

      Заховаю подалі страждання,
      Хай нещирістю трохи грішу,
      Я жартую і вірші пишу,
      І знаходжу всьому виправдання

      Ідеалу свого не порушу:
      Розумію – це слабкості мить.
      Та чому ж так нестерпно болить?
      Розриває мелодія душу...

      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Відродження
      Зустрічати зорю світанкову
      Ми на берег забутий прийшли...
      Поєднала нас річенька знову,
      Як у лагідну воду ввійшли.

      Не могла відірватись від тебе
      Та від шовку твоєї руки...
      Пропливали у мареві неба,
      Наче лебеді, білі хмарки.

      І тамуючи пристрасті спрагу,
      Упивалися ніжністю ми.
      В нескінченну поринувши сагу,
      Як фантоми, були між людьми.

      Наші душі цей день святкували,
      Відновивши до щастя мости.
      А на варті кохання стояли
      Тихі велетні-очерети!

      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Кінець літа
      Нас чарує нічний зорепад.
      Аж горять чорнобривці та айстри.
      Дня і ночі різкіші контрасти.
      Плаче стиглими сливами сад.

      З павутинок сплелася вуаль,
      А підвіски – із грон винограду.
      Прохолоди розкішну розраду
      Дочекались. А літа нам жаль!

      Осінь нову приміряла шаль –
      До лиця їй убрАння барвисте
      І вінок із кленового листя!
      Грає коник - зелений скрипаль!

      У красі розчинилась печаль!
      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Світлі сльози
      Свілі сльози гіркої печалі
      Переповнюють вінця очей.
      Як без тебе я житиму далі
      В смутку довгих зимових ночей?

      Ніжних рук, милих губ твоїх казка
      Прийде тільки в замріяні сни.
      Інша прийме божественні ласки,
      Їм не знаючи, навіть, ціни.
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Дивилася...
      Дивилася... А ти, поволі
      Все далі йшов – такий стрункий,
      Такий коханий! І – чужий...
      НазАвжди із моєї долі.

      2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Скажи мені...
      Скажи мені, порадь, де взяти сили,
      Щоб те страшне кощунство пережить,
      Коли її, чуже і хиже, тіло
      Тебе, мою святиню, осквернить?

      Як давлять душу смутку чорні брили!
      На серці, мов лещата крижані...
      Невже ті руки, що мене любили,
      Вже пестять іншу? Господи! О. ні...
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Зрада
      Чорна буря всю ніч вирувала:
      Він поринув у чари чужі...
      Все зламала й уламки злизала –
      Ій поживи здавалося мало!
      Тихо, темно і порожньо стало,
      Наче смерч, прокотився в душі.

      Щастя – краплі, а болю – багато...
      Той, хто любить, усе віддає!
      Тільки, гріх свою гідність карати,
      І комусь, після підлої зради,
      У пекельнім вогні дарувати,
      Світле й ніжне, кохання своє...

      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Я летіла...
      Я летіла до тебе. Летіла!
      Сподівалася – станеться диво:
      Між снігами прокинеться літо,
      Де все квітне, і люди – щасливі,
      Де я душу змогла б відігріти.
      А тепер... тільки зламані крила!
      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Не кажи, що кохання замерзло...
      Не кажи, що кохання замерзло,
      Що снігами його замело.
      Ще лунають в душі полонези
      Всім вітрам і негодам назло.

      Причаїлось, неначе підсніжник,
      Почуття під покровом зими,
      Щоб весною розквітнути ніжно,
      Коли серцем відтанемо ми.

      Загуде в яблуневому цвіті
      Стоголосий бджолиний оргАн,
      І розтане у чистій блакиті
      Міражем твій несправжній роман.

      Не даремно звучать полонези
      Світлим гімном нев’янучих мрій.
      То ж, не вір, що кохання замерзло,
      Ти в надіях його відігрій!
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    99. Благодать
      Все дощем довгожданим умито
      І не втримати яблук гілкам.
      П’ю на травах настояне літо,
      Як цілющий, від Бога, бальзам.

      Гладіолуси – юні гусари –
      Тріумфально увінчана рать!
      Неохоче розсунулись хмари,
      Щоб веселки міраж показать.

      Чи сміється, чи солодко плаче
      В сяйві сонця заквітчаний сад.
      Тихо струшує листя тремтяче
      Світлих крапель дзвінкий зорепад.

      А троянди стоять гордовито,
      Бо вони тут зманіжена знать!
      П’ю на травах настояне літо –
      Розцвітає в душі благодать!
      04.07.2013




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Новорічний невеселий
      Колись я линула до тебе,
      Тепер, чомусь, все навпаки...
      Кайму палаючого неба
      Нам чорним вишили граки.

      Високі почуття зітліли
      Від зрад, підступності та чвар.
      Пливли, від смутку почорнілі,
      В яскравім небі зграйки хмар.

      Ніхто з нас вже не намагався
      Щось повернути в інший бік.
      Похмуро з нами розпрощався
      Жахливий високосний рік.

      Розбив мої рожеві мрії,
      Залишив гіркоту невдач.
      Маленьким сонечком зоріє
      Лиш твій гостинець – помаранч!

      31.12.2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Березневі заметілі
      Березневі заметілі
      Так зненацька налетіли!
      І когось вони злякали,
      А когось і засмутили.

      І пречисті, і прекрасні,
      І нікому не підвласні!
      Ми всю зиму їх чекали,
      А тепер вони - невчасні.

      Скоро сонечко весняне
      Із усмішкою прогляне
      І наробить тут проталин.
      Білосніжності не стане.

      Ти пробач, я не хотіла:
      Закужляло, захопило!
      І струмочки із печалі
      Після себе нам лишило.

      То було примарне щастя.
      І несправжнє, і невчасне.
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Чари поезії
      Хоч наші зустрічі нечасті –
      Чужими стали ти і я,
      Та скільки щастя, скільки щастя
      Дає поезія твоя!

      І ось уже всі чорні хмари
      За горизонти відійшли.
      Це знов твоїх поезій чари
      Мене із розуму звели.

      Вони високого гатунку,
      Приходить насолоди мить:
      Коли того нап’юся трунку,
      Так довго серденько щемить!

      То ж, згиньте, болі та печалі,
      Бо все ясніше бачу я,
      Що всі ці чари, всі ці чари
      Лише поезія твоя!

      2013




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Чому?
      Було квітневе небо синім
      І ми щасливими були.
      У абрикосовім цвітінні,
      За руки взявшись, в Рай ішли.

      Нам вслід зітхали перехожі
      Від заздрощів, чи від журби?
      У небі, з янголами схожі,
      Витали білі голуби.

      А пальці дарували ласку
      Ніжнішу, ніж заморський шовк...
      Чому ж пішов Ти в іншу казку,
      І що Ти, любий, там знайшов?
      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Прощавай, Король!
      Артисте! Я - в журбі,
      Що вичерпалась роль...
      І дякую тобі -
      Зіграв ти, як Король!
      Хоч жаль мені до сліз,
      Сказати це дозволь:
      "Не викличу "на біс".
      То ж, прощавай, Король!"

      2011



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Осінній бал
      Бал улаштовує осінь,
      Дійство уже почалося,
      Звабно вальсують берізки легкі,
      Клени цілують їх ніжки стрункі,
      Золотосяйне волосся.

      Приспів: Тішить красою все нАвколо нас,
      Вітер запрошує осінь на вальс
      І розлетівся над містом
      Шлейф із яскравого листя.

      А горобині в намисті,
      Дужий, хоча й ненайвищий,
      Ще молодий та зелений дубок,
      Гілку міцну подає на танок,
      Встояти як їй на місці?

      Приспів:

      Ось на узбіччі стежинки,
      Мов дві ображені жінки,
      Сукні вечірні, з блакиті вуаль,
      Принців для них не знайшлося, на жаль,
      Аристократки-ялинки.

      Приспів:

      Всі веселяться завзято,
      Шуму та сміху багато,
      Аж яскравішає неба блакить
      І попелюшкою хмарка летить,
      Бо поспішає на свято!

      Приспів:

      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Не простое родство
      Мы чужие, далёкие, разные –
      Две стихии: воды и огня!
      Отчего же слова Ваши праздные
      Задевают и ранят меня?

      Вы другими всегда увлекаетесь,
      Я – с другим и приду, и уйду…
      Почему же тогда получается,
      Что всегда я невольно Вас жду?

      Вы садитесь с усталой небрежностью,
      Почему-то от всех в стороне…
      Отчего же щемящею нежностью
      Отзывается что-то во мне?

      Интересна загадка мне эта:
      Что такое влечёт меня к Вам?
      Интеллект или сердце поэта,
      Или жалость к больным старикам?

      Может быть, Вы с тоской неприятною
      Наблюдаете тоже за мной?
      Я кажусь Вам не очень понятною,
      И капризной, и резкой, и злой.

      Никогда ничего там не свяжется,
      Где амбиций царит торжество…
      Только время от времени скажется
      Наших душ не простое родство!
      2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Музыка
      Я музыку с детства люблю,
      Хоть «слон наступил мне на ухо»,
      И нет музыкального слуха,
      Но я её сердцем ловлю.

      Не рок и не джаз, не «попсу»,
      А то, что всегда будет мило:
      Лишь в классике вечная сила –
      Её через годы несу.

      Читала, легенда гласит,
      А может быть, это преданье,
      Как будто во всём мирозданье
      Гармония вечно звучит.

      Создал её, словно венец,
      Своим совершенным твореньям,
      Для избранных, как наслажденье,
      Наш Бог – всемогущий Отец!

      Легенда за душу берёт,
      Хоть нам не дано это слышать:
      Лишь гении классику пишут,
      Мелодий подслушав полёт.

      Волшебный аккорд прозвучал,
      Взрывая сердца человечьи.
      Не зря кто-то мудрый сказал:
      «Пройдёт всё, а музыка – вечна!»

      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Не хочется модного
      Не хочется модного «чтива»:
      Кровавых романов-интриг,
      А хочется умных, красивых
      И трудночитаемых книг.

      У вас переплёты простые,
      Но как я жила без вас, как?
      Великие, сердцу родные,
      Ахматова, Блок, Пастернак!

      Вас трепетно с полки снимаю.
      Пред вами склоняюсь я ниц
      И пыль золотую стираю
      С желтеющих ваших страниц.

      Я в тысячный раз замираю
      От ваших изысканных слов,
      И с возрастом, глубже ныряю
      В чудесное море стихов.

      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    109. Півроку
      Той найкоротший день і вечір був чудовий –
      Зі мною вперше ти зустрітись захотів.
      Відкрила я тоді тебе, мов книгу нОву,
      І час наш, як у казці, полетів.

      І ось – найдовший день, а нічка – найкоротша...
      Як в дзеркалі, тепер все навпаки...
      Не знаю, чи була для тебе найсолодша,
      Гортаю я тепер останні сорінки.

      Прочитаний роман. Закрию. Не заплАчу,
      Хоч прийде ще у сни ця пОсмішка твоя.
      Історія сумна. Продовження не бачу.
      І героїня в ній, на жаль, була не я!
      2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Нас кафе повінчало...
      Нас кафе повінчало.
      Всі нам «Гірко!» - кричали,
      Коли в танцю обіймах
      Ти мене цілував.
      Але тихо так стало,
      Як ішли ми по залу.
      І одна з них сказала:
      «Як ми заздримо вам!»
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Любов
      Любове! Ти складна була.
      Гіркі були твої розлуки.
      Ти Рай земний мені дала,
      А також. всі пекельні муки!

      В безвихідь розпачу вела.
      Небесну втіху дарувала,
      А скарб душевного тепла
      Холодним снігом замітала.

      Ти, може, десь іще жива?
      Хоча, здається, зовсім згасла...
      Та ні сльозам, а ні словам
      Того не повернути щастя.

      Ти нерозважлива була –
      Печаль залишила на згадку.
      Та я б і душу віддала,
      Щоб пережити все спочатку
      2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    112. Безвихідь
      Як сумно! Не пишеться більше –
      Якісь недолугі вірші.
      На серці все важче, все гірше...
      Так порожньо, темно в душі.

      Чому нерозумно, невдало,
      Чому, на безумства межі,
      Вважаєм своїм ідеалом
      Людину, якій ми чужі?

      Сліпі від нестерпної муки,
      Ми також в недобрий цей час,
      Відхилим простягнуті руки
      Нещасних, кохаючих нас.

      Безвихідь – це замкнуте коло
      Без відповіді почуттів.
      Не сходяться майже ніколи
      Два справжніх кохання в житті!
      2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Реквієм коханню
      Ми в холодному смутку зустрілись,
      Запалили кохання вогонь,
      Та в одній лиш душі розгорілось,
      Грівся ти біля щастя мого.

      Відпалало багаття і згасло,
      Не освітлює більше життя.
      Полонезом, сумним і прекрасним,
      Ще відлунюють десь почуття.

      Намагався вогонь оживити,
      Говорив поетично, як міг,
      Та слова, наче висохлі квіти,
      З мертвим шелестом впали до ніг.

      Мою душу, мов пташку замерзлу,
      Ти живим почуттям не зігрів...
      Замість ніжних надій полонезу,
      Плаче реквієм буйних вітрів!
      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Не згасай!
      Ця без снігу зима,
      Що життя без кохання,
      Наче все заплела
      Павутини вуаль...
      У душі вже нема
      Ні тепла, ні бажання,
      А на серце лягла
      Невимовна печаль.

      Все холодне, чуже,
      Навіть сяюче небо.
      А любов, як сльоза
      З-під завіси долонь.
      Хто її вбереже?
      Сумно, темно без тебе!
      Я прошу: не згасай,
      Життєдайний вогонь!
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Моїм пращурам
      Не знаю я, ким ви були,
      Мої прапращури родинні,
      Чи сіті з рибою тягли,
      Чи пасли кіз на полонині?

      Не знаю, також, де жили.
      Ніхто вже з вас не заговорить.
      Здається, ви із гір зійшли,
      Бо наче вдома, я у гОрах.

      І ще гадаю, що колись
      Ви теж страждали від задухи,
      Бо звідки ж у мені взялись
      Ця сила та свобода духу?

      Давно сховала вас земля,
      Та відчуваю до нестями –
      Ви озиваєтесь здаля
      Моїми тихими словами.

      І бачу, наче наяву,
      Які пройшли ви лихоліття.
      За вас усіх тепер живу
      У двадцять першому столітті!

      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    116. Українкам
      У світі славні ви з правіку,
      Як і земля квітуча ця.
      Віночки, коси та очіпки
      І зачіски - вам до лиця.

      Як бджілки, дома ви в турботі.
      Не присідаєте й на мить...
      Чаклунки в танці, а в роботі
      Усе в руках у вас горить.

      На вроду пишні, наче панни,
      В коханні ніжні та палкі,
      Наталки, Юлі, Роксолани,
      На вдачу спритні та меткі.

      Колись сиділи ви на тронах
      І не боялись в бій іти.
      Та не одній із вас корону
      Сміливо можна одягти!

      Незламні духом, наче криця.
      То ж, вірю, що настане час,
      І жити буде, як цариця,
      На Україні кожна з вас!
      2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    117. У вальсі
      В найніжніших обіймах
      Я, сніжинкою, тану,
      У божественнім вальсі,
      Мов у казці, пливу.
      Мені легко й надійно,
      Бо танцюю з коханим.
      Завмираю від щастя –
      І живу й не живу…

      Все погасло навколо –
      Тільки сяючі очі.
      Я, неначе в повітрі,
      Невагома, лечу.
      «Ще хоч тур, чи хоч коло!
      Більш нічого не хочу», –
      Наче тиху молитву,
      Я в душі шепочу…

      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    118. * * *
      Ледь блимав з неба «Віз»* розпряжений,
      Давно заснули вже воли,
      Ми, ніжністю щемкою вражені,
      Все розлучитись не могли.

      І на губах бриніла піснею
      Мелодія сердець палких,
      Старим вином кохання пізнього,
      Хмеліли очі і зірки.

      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    119. Коротка зустріч
      Коротка, мов постріл, зустріч –
      З’явився на мить, проїздом,
      Та прямо у серце влучив
      Той погляд – палкий і ніжний.

      Відразу все заіскрилось,
      Засяяли видноколи
      І виросли раптом крила,
      Розквітло усе навколо.

      Поніс його далі вихор –
      Пригоди, чиєсь кохання,
      На нього чекали втіхи,
      На неї – лиш сподівання…

      Неначе хтось вимкнув світло,
      Упали безсило крила,
      Душа, мов зів’яла квітка,
      Краплинку роси просила.

      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    120. Чистий четвер
      Є такий день, за два дні до ВелИкодня,
      «Чистий четвер» -- його люди назвали.
      Світла пора прибирання великого,
      День, щоб усі розібрати завали.

      Вимити тіло з відваром вербиченьки,
      Двір та оселю від скверни звільнити.
      Душу, постом і смирінням очищену,
      В тихій молитві до Бога відкрити.

      І через чисті, святкові віконечка
      Можна побачить, як радісно сяє
      В синьому небі начищене сонечко,
      Ніби Великодня з нами чекає!

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    121. Осіння рапсодія
      Пісня

      Вдягла намисто горобина –
      Яскравим полум’ям горить.
      Як необачно ми робили,
      Втрачаючи безцінну мить.

      Приспів: Бринить рапсодія осіння
      І струни пам’яті торка...
      Ми вже чужі, чому ж донині
      В твоїй руці моя рука?

      Колись мелодія лунала
      ВеснЯним гімном у серцях,
      Та зрада мрії обірвала –
      Іду і плачу на вітрах.

      Приспів: Тепер рапсодія осіння,
      Неначе реквієм, звучить.
      Холодний вечір темно-синій
      Назовсім хоче розлучить.

      З тобою нам не по дорозі –
      Жар-птицю мрієш упіймать,
      Але ні ти, ні я невзмозі,
      Цих рук надовго роз’єднать.

      Приспів: Сумна рапсодія лунає
      Під шум осіннього дощу.
      Як буду жити, я не знаю,
      Але прощу і відпущу.
      2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    122. Юність відлетіла
      На міцних, ще не втомлених, крилах,
      Наче кінь легендарний Пегас,
      Наша юність кудись відлетіла,
      Не питаючи дозволу в нас.

      В метушні, в повсякденних турботах,
      Між навчанням, коханням, дітьми,
      Отакого життя повороту
      Не відразу й помітили ми.

      Хтось, у відчаї, встиг постаріти:
      Адже юність покинула нас!
      Ну, а той, хто цього не помітив,
      Залишається юним весь час!

      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    123. Не покинь!
      Це страшно, коли помирає
      Велике, палке почуття.
      Здається, що більше немає
      Ні сяйва, ні сенсу життя!

      Ті дні, ті недоспані ночі ...
      Розбитого серця не жаль,
      А жаль, що відкрилися очі,
      І серце скувала печаль.

      У відчай впадати не стану.
      Життя – воно, мабуть, таке:
      Завжди, чим солодша омана,
      Тим більше прозріння гірке!

      Та хочеться сонцю радіти –
      Тепла його стане на всих!
      Ще друзів хороших зустріти.
      Ділить з ними пісню і сміх,

      У злеті розправити крила,
      Безмежну долаючи синь.
      Поезіє, подруго мила,
      Розрадь мене і не покинь!

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    124. Кременчук
      Мальовниче містечко стояло,
      Заглядаючи в русло ріки,
      I про нього завжди пам’ятали,
      Пропливаючи в Січ, козаки.

      На порогах їх «чайки» тріщали,
      «Обережніше, кремінь! Ти чув?»--
      Так вони своїм друзям кричали,
      А вчувалося всім: «Кре-мен-чук!»

      А коли сотник Кремінь навалу
      Ненависних татар відігнав,
      «Кремінь чук» – тут фортецю назвали,
      А Славута – Дніпром тоді став.

      Те містечко росло, будувалось,
      Стало долею, домом для нас,
      Бо невпевнених, юних приймало.
      Наче рідну, зустрів мене «КрАЗ»*.

      Кременчук! Його парки, бульвари,
      А навколо соснові ліси.
      Не спотворили навіть базари
      Чарівної тієї краси.

      А Дніпро! Золоті його пляжі
      I зелені його острови --
      Рай земний, бо інакше не скажеш!
      Мабуть, згодні зі мною і Ви?

      2010



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    125. Осінній романс
      Осінь - краля золотоволоса,
      В люстро річки тихо загляда…
      Пам’ятаєш, мій коханий, роси?
      Пам’ятаєш? Ніч, місток, вода…

      Край чарІвний, де ми зустрічались
      У літа щасливі, молоді,
      Де в коханні вічнім присягались,
      Мов на Біблії, на тій воді.

      Та ріки моєї чиста просинь
      В сиву далечінь сливла давно.
      Літо відцвіло, минає осінь
      І зима вже стука у вікно...

      Закружляли жовті заметілі.
      Нас з тобою доля розвела,
      Швидкоплинні роки пролетіли
      З іншим, без любові і тепла.

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    126. Рання осінь
      Рання осінь буває такою,
      Коли, де-не-де, в кронах беріз
      Блисне іскрою лист золотою,
      Наче в жінки, іще молодої,
      Перша паморозь в розкоші кіс.

      Сяють жовті, духмяні гвоздики,
      Чорнобривці на сонці горять,
      В синім небі хмарки ясноликі
      Та птахів заклопотаних крики
      І засмучених соняхів рать.

      Чути в лагіднім «бабинім літі»,
      Перший подих осінніх вітрів.
      Все збулось, та ще хочеться жити,
      Щоби хтось у холодному світі
      Твою душу коханням зігрів.

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    127. Жила і дихала тобою...
      Жила і дихала тобою,
      Купала в ніжності, в теплі,
      А ти втопив у морі болю,
      У найгіркішім на землі.

      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    128. Незабудки
      Я зустріла його ненароком
      На стежині, що бігла з села.
      Він такий, як тоді, ясноокий,
      Тільки паморозь рання лягла.

      Був романтиком, трохи – поетом,
      І пісень українських співав,
      А із квітів – маленькі букети
      Незабудок мені дарував.

      Саме тут ми колись розлучались,
      Поєднать наші долі клялись.
      Але сталось не так, як гадалось,
      І дороги навік розійшлись.

      Він шукав і достатку, і слави.
      Чи знайшов? Не питала про те.
      В нього донька – «Красуня Полтави»,
      В мене славний синочок росте.

      Не судилось мені, не судилось
      Обіпертись на любе плече.
      Тільки серце на мить зупинилось,
      Він щось швидко змахнув із очей.

      Ще сказав, що дружина не мила,
      Та немає назад вороття.
      Скоро звістка сумна прилетіла,
      Що трагічно пішов із життя.

      Доля, мабуть, жорстоко карає
      Зраду, навіть самому собі...
      Я тепер на могилку збираю
      Незабудки йому голубі.
      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    129. Поцілуй мене ...
      Поцілуй мене, любий,
      Більш нічого не треба.
      Не прошу я у Бога
      Собі іншого дива:
      Лиш ці руки і губи,
      Мов даровані Небом,
      Щоб на мить, чи на довго,
      Ще була я щаслива.

      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    130. Зоряний вальс
      В спогадах знов оживає
      Дружний десятий наш клас.
      І через роки лунає
      Перший хвилюючий вальс.

      Перший наш, з танцями, вечір,
      Музика ніжна лилась.
      Коси спускались на плечі –
      То був мій зоряний час.

      Милий, високий хлопчина
      Ніжно мій стан обіймав,
      Мов два крила за плечима,
      Я була – юність сама.

      Доля той вальс обірвала,
      Кинула в інші світи.
      Та ні на мить не згасала
      Зірка моєї мети!

      В моді були вже чарльстони,
      Твісти і шейки були,
      Вальси забуті «бостони»,
      А рок-н-роли гули.

      Я ж у душі зберігаю
      Лиш неповторний той час.
      Світлим акордом лунає
      Перший мій зоряний вальс.

      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    131. Про бабусю, Петю та інтернет
      З ранку старшокласник Петя
      Вже блукає інтернеті.

      На курорті мама з татом,
      За онуком приглядати
      Ще учора прибула
      Бабця здалеку, з села.

      Вранці Петю пригостила,
      Посуд гарно перемила,
      І хотіла ще, як слід,
      Борщ зварити на обід.

      Але що ж його робити?
      Треба дещо докупити…
      – Збігай, Петрику, благаю.
      Я ж нічого тут не знаю!

      Відповів бабусі Петя:
      – Не турбуй мене дарма,
      Бо коли я в інтернеті,
      Хоч я й тут, мене нема!

      – Що ж воно така за штука? –
      Запитала бабця внука.
      – Ти, бабусю, темнота…
      Інтернет, це – красота!

      Бо, якщо він є у тебе,
      То й борщу варить не треба.
      Бабця трішки засмутилась:
      «Бач, які тепер діла!»
      На портрет перехрестилась,
      Відпочити прилягла.

      А годині десь о третій
      Захотілось їсти Петі.

      Він бабусю став будити:
      – Думаєш мене кормити?
      А бабуся здивувалась,
      І спросонку аж злякалась:

      – Ти ж сказав, що в тім «тернеті»
      Є готове чисто все.
      Думала, що звідти, Петю,
      Хтось і їсти принесе!
      2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    132. "Бізнес-леді"
      На розі двох вулиць базарчик зробили.
      Мов лялечки, сіли в рядок бабусі.
      I ціни на збіжжя такі заломили,
      Втікають і хрестяться всі покупці.

      Але «бізнес-леді» на те не зважають,
      Політику цін вони твердо ведуть:
      «Хіба ви не чули, що "доляр стрибає"?
      «Iнхляцїя», спека, дощі не ідуть!»

      I де ж ви навчились отак торгувати,
      А совість та сором у Вас іще є?
      З своїх же сусідів три шкури здирати.
      Хіба ж ваша курка валюту клює?
      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    133. На річці
      Все сяє в безхмарному небі,
      Малесенька річка біжить,
      І я, пригорнувшись до тебе,
      Прошу зупинитися мить.

      В затоках дрімає латаття,
      Слабкий вітерець пролетів,
      Лиш матінку дикі качата
      Все кличуть із очеретів.

      Я, наче та губка, вбираю
      Цю тишу і ніжність твою.
      Нема мені іншого раю,
      Ніж той, де з тобою стою.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    134. Коли від жорстокої муки...
      Коли від жорстокої муки
      Слова мої вдарять, як град,
      Ти просто, візьми мою руку,
      Торкнися вустами, мов брат.

      І хмарка розтане в блакиті
      Від тихих і лагідних слів...
      Ті ліки – найкращі на світі,
      Аби ти знайти їх зумів!

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    135. На порозі - осінь....


      Чекаємо в тривозі
      Осінньої негоди,
      Та осінь на порозі --
      Усміхнена, підходить:

      В калиновім намисті,
      Вдяглася у обнови:
      Із золотого листя
      Вбрання її чудове!

      А глоду самоцвіти
      Зоріють у браслетах
      І торохтять на вітрі
      Горіхів кастаньєти.

      Підвіски з винограду,
      Ще й квіти не померкли --
      Осіннього параду
      Розкішні феєрверки!

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    136. Осіння елегія
      Довго сяяло «бабине літо»,
      Забарились холодні дощі.
      Ще яскравих шипшин самоцвіти
      Аж горять на зеленім кущі.

      Та зненацька, морозець ударив,
      І дерева до сну роздяглись,
      На газонах, стежках, тротуарах,
      Наче килим пухкий простеливсь.

      Лиш тополі в сріблястому листі –
      Літні сукні їм скинути жаль,
      А зима десь далеко за містом
      Білосніжну дов’язує шаль.

      Спочиває натомлений вітер –
      Скільки ж можна це листя мести?
      Осінь в жовтих конвертах по світу
      Розсилає прощальні листи.
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    137. Ліні Костенко
      Я щирішого слова не знаю,
      І нехай все на світі мовчить,
      Коли Ліну Костенко читаю,
      Там гармонія вічна звучить.

      Там красою природною дише
      Кожне слово, магічне й просте,
      Поетеса душею їх пише,
      Я ж, вклонитись їй хочу за те!

      І хмарину, і білу хатину
      Змалювала в барвистих тонах,
      І пташину, і дивну шипшину
      Та кохання безмежний розмах.

      Як захоплює доля трагічна
      Чарівниці Марусі Чурай!
      Цей безсмертний роман історичний
      Прославляє Полтавський наш край.

      Є поетів великих багато,
      Мабуть, і геніальніші є,
      Тільки в Ліни слова всі крилаті,
      Возвеличують рідне, своє!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    138. До 25-річчя аварії на ЧАЕС
      «В м. Кременчуці станом на
      01.04.2011 р
      померло 700 чоловік ліквідаторів
      аварії на ЧАЕС»
      (Статистичні дані)


      Спокійно, мирно ми жили,
      Та раптом щастя обірвалось,
      Коли над Прип’яттю зірвалась
      Страшна й гірка зоря Полинь
      Й зламала долю поколінь.

      З однОго лиш Кременчука
      Сімсот життів – це так багато!
      Немає батька, сина, брата
      І на весільних рушниках
      Нема з ким нареченим стати.

      Тече отруєна ріка,
      Шумлять обпалені ліси...
      В краю казкової краси
      Цивілізація зника ...
      Лиш кінь Пржевальського блука.

      Не забувай про тих братів,
      Що монстра атому спинили,
      Тілами власними закрили
      Мільйони дорогих життів.
      Не стримуй світлих почуттів!

      Свічу скорботну запали,
      Замри хвилиною мовчання,
      Сльозу священної печалі
      Зрони і голову схили
      В честь тих, що в вічність відійшли.

      Гуде набатом на весь світ:
      – Не забувай про це, людино!
      Земля така - одна-єдина
      Для всіх нас, на багато літ!
      Який залишимо ми слід?
      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Панорама вечірнього неба...
      Панорама вечірнього неба
      Захопила зненацька мене,
      Як кохання пригасле до тебе
      Десь за обрієм тихо сяйне...

      І згасає, вже зовсім згасає,
      Вбите чорними хмарами зрад.
      І, здається, надії немає –
      Облетів, зажурився наш сад.

      Та освітиться вранішнім сонцем
      Все навколо, немов оживе.
      І в погасле від суму віконце
      Ще загляне кохання нове!
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    140. Яблука спокуси
      Мовчав. І слова не сказав.
      Одкрив обійми чорно-білі.
      І був до сліз, до болю милий.
      Мою хворобу вмить прогнав,
      Хоча, ні слова не сказав...

      Спокуси яблука, мов змій,
      Мені приніс ти у пакунку.
      І їх я , замість поцілунку,
      Тепер смакую, любий мій,
      Хоча, давно уже чужий...

      2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    141. Келеберда
      Довідка: в 1943 році в районі с. Келеберди, Кременчуцького району радянським командуванням було влаштовано підставну переправу, як відволікаючий маневр. Сюди звезли тисячі сімнадцятирічних юнаків, які не мали шинелей, зброї, навіть не вміли плавати. Майже всі вони пото-нули чи загинули під шквальним фа-шистським вогнем, а в іншому місці радянські війська в цей час змогли форсувати р.Дніпро...

      По формі, як чобіт негострий,
      Окреслена Келеберда,
      Немов Апенінський півострів,
      Її омиває вода.

      Земля ця, багата і славна –
      Рожевих гранітів дива!
      Цей ласий шматочок ще здавна
      Спокою комусь не давав.

      Була в сорок третьому році
      Ріка тут від крові руда.
      Про все це на кожному кроці
      Нагадує Келеберда.

      Без форми і навіть без зброї
      Синочків спіткала біда:
      Сімнадцятирічних героїв
      Оплакує Келеберда.

      Звіріла фашистська навала –
      Два дні і дві ночі підряд
      Залізним вогнем поливала
      Беззахисних мужніх хлоп’ят.

      Були вони юні та вперті,
      «Своїх» дожидались здаля.
      Змішались на «Острові смерті»
      З кістками метал і земля.

      На цій переправі-підставі
      Трималися, скільки змогли,
      Аби берег і лівий, і правий
      Радянські війська зайняли.

      Стоять у священнім покої
      І церква, і «хрест», і вода...
      Шанує загиблих героїв
      Відновлена Келеберда.

      «Кінь» в бронзі схиливсь до водиці,
      А поряд – гранітрий «Кобзар»,
      У траурі чорні дзвінниці
      І сяє новенький вівтар.

      В Дніпрі їхня братська могила,
      Навколо – соснові ліси...
      Заплава рясніє від лілій,
      А серце щемить від краси!
      2012




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    142. Нічний етюд
      Заколисує тиша
      На ніч трави шовкові,
      І дерева складають
      Оди юній весні.
      Срібним пензликом пише
      Місяць твори казкові.
      В хороводах кружляють
      Зорі в небі нічнім...

      Хай так буде віками –
      Ні кінця, ні початку.
      В цьому світі чудовім,
      Лихо, нас обмини!
      Бо під боком у мами
      Спить маленьке дівчатко
      І йому кольорові
      Ніч показує сни...
      2013



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    143. Проліски
      Там, де проліски-очі
      Несміливо моргають,
      Ліс гілками гнучкими
      Потягнувся зі сну,
      Навіть пні-поторочі
      Вже зайців не лякають,
      Вигріваючи спини,
      Виглядають весну.

      І вона, легкокрила,
      Недалеко вже нині.
      Будь, людино, щаслива,
      Скільки є ще часу!
      Бо природа відкрила
      Очі-проліски сині!
      Не губи цього дива,
      Збережи цю красу!
      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    144. Мелодія рук
      Не плелися слова у вінки
      І мовчали в душі солов’ї,
      Та лилися з моєї руки
      Струми ніжності в руки твої.

      Ти підслухав у залі тісній
      Мого серця схвильований стук.
      І була наймиліша мені
      Та мелодія пальців і рук.

      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    145. Мала батьківщина
      Як битва Полтавська зі шведом була,
      Семенівський полк там стояв край села.
      А наші дівчата, мов ружі цвіли,
      У війську ж були не монахи – орли!

      І звідти гарненьке потомство пішло:
      Біляві, руденькі – веселе село!
      Семенівка – селище так і назвали.
      З тих пір вже часу промайнуло немало.

      І дуже цікава в нас склалась картина:
      Жили ми, неначе велика родина.
      Було там багато сімей росіян,
      А поряд – весела чота молдаван...

      Матуся моя білоруска була
      І німець тихенько приживсь край села.
      Єврейка Рахіля – красуня, модистка
      Нас музики вчила – була піаністка,

      А Яків Баглай був «від Бога» дантист
      І байки читав, наче справжній артист.
      Циганочка Магда жила біля річки.
      Татарка Фатьма їй була за сестричку.

      Люблю ту малу батьківщину свою,
      Де я підростала в вишневім раю.
      Там люди, хоч бідні, душею багаті,
      Справляли весілля і зводили хати,


      Гуртом проводжали в останню дорогу,
      Завжди надавали якусь допомогу.
      Не стерлися з пам’яті давні роки –
      На цвинтар старий не забуті стежки.

      На давніх могилках, забутих, незнаних,
      Де нікому вже фарбувати хрести,
      Вони насадили конвалій духмяних,
      Які не дають бур’яном зарости.

      І кожну весну в поминальнії дні
      Цвітуть квіточки, наче сльзи рясні.
      Коли поминаю матусю свою,
      Над ними в скорботі я також стою.

      Хоч доля розкидала нас по світах,
      Та ми прилітаєм, як з Вирію птах,
      Буває, на днину, чи хоч на часину –
      Вклонитись землі цій, на світі єдиній!
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    146. Босоноге дитинство
      Не дивуйтесь, якщо я заплачу,
      Бо у пам’яті знов постає,
      Безтурботне, мов сонячний зайчик,
      Босоноге дитинство моє.

      Я розради частенько шукала
      У старенькім вишневім саду.
      Там природу і світ пізнавала,
      І не відала ще про біду.

      Iз осіннього жовтого листя
      Дивний одяг робила лялькам,
      А з калини й пасльону – намисто
      Та сережки сільським дітлахам.

      А в п'ятнадцять сама залишилась,
      Не доросла, та вже й не мала.
      Так дитинство моє закінчилось,
      По колючій стерні я пішла.

      Хоч лякала незнана дорога
      В невідоме тоді майбуття,
      Та я дякую людям і Богу
      За пристойно прожите життя.

      Добрі люди мені зустрічались,
      Мабуть, доля мене берегла.
      Їм віддячить завжди намагалась.
      Як би, люди, без вас я жила?
      2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    147. Зустріч
      Зелена благодать
      В дорозі недалекій.
      Своєї річки гладь
      Впізнаєш за версту,
      І можеш привітать
      Знайомого лелеку,
      І соняха погладь
      Голівку золоту.

      Он «кручений панич»
      Подерся на ворота,
      Квітками засинів,
      Немов у ті літа.
      Ти спогади поклич –
      І ось вона – скорбота
      З твоїх тривожних снів:
      Хатинка-сирота.

      Вона тепер чужа,
      Та цвинтар недалеко.
      Ще буде сліз і слів
      Біля того хреста...
      І знову проводжа
      Тебе сумний лелека
      Та сивих полинів
      Щемлива гіркота.

      2011



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    148. Бабусині страждання
      Маєтки амбітні
      з високими мурами
      Вражають елітною
      архітектурою.
      Між ними вціліла
      маленька хатинка
      І там зажурилась
      старіюча жінка.
      У темній хатині
      сидить в самотині.
      Не видно з віконця
      за мурами сонця.
      І грушу спиляли
      велику, крислату,
      Бо їм заважала
      той мур мурувати.
      Стрекочуть прокляті
      газонокосилки…
      А де ж випасати
      їй кізоньку Мілку?
      Вона прибирала
      ті модні хороми,
      Та не помічала
      ладУ в тому домі.
      Бо доки в машині
      господар ганяє,
      З коханцем дружина
      коньяк попиває.
      Щоб стомлена бабця
      побільше мовчала,
      Їй стоптані капці
      не раз дарувала.
      Та ще й наїжджають
      круті та багаті,
      І вже виживають
      із рідної хати.
      Садибу їм треба:
      - скоріш, продавай!
      Сама ж хоч на небо,
      хоч в пекло, хоч в рай.
      Не дивляться очі
      на пики пихаті,
      І плаче щоночі:
      - куди їй тікати?
      А рідних – нікого.
      Старенька схилилась,
      На темну ікону
      до ранку молилась.

      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Літо
      Зранку – ні хмаринки,
      Росяні стежинки,
      Вишеньки червоні
      На жаркім осонні
      Про своє, жіноче,
      Стиха гомонять,
      Як уста дівочі,
      Солодко блищать.
      В травах для мене
      Коник зелений
      Ніжно і тихо
      Щось виграє,
      А під листочком,
      Ніби в таночку,
      Павученятко –
      Сітку снує.
      «Скільки нам жити?» –
      Зозуля кує.
      В розпалі літо!
      Слів не стає...

      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Калина
      У садочку біля тину
      Заховалася калина,
      Підростала, мов дитина,
      Напомітно піднялась.
      А під зиму щось зробилось:
      Листячком розчервонілась,
      Вся намистечком покрилась,
      Мов панянка, одяглась.

      Вже й очей не відірвати
      Від палаючого дива.
      Так і жіночка щаслива,
      Непомітно розцвіте,
      Якщо їй подарувати
      Ніжності, хоч небагато,
      І вона стократ відплатить
      Вам за слово щіре те.
      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Зів'яла троянда
      Ні надії нема, ні розради –
      Безкінечні ці ночі та дні…
      Помирає на білім вікні
      В тихім розпачі біла троянда.

      Від безсилля опущені руки,
      Стороною проходить життя…
      Проникають в твоє забуття
      Лиш мелодій божественні звуки.

      Тож, у відчай впадати не варто,
      Треба вірити, жити, співать,
      Бо в ефірі над світом звучать
      Нам симфонії, рондо, сонати.

      Щож, бувало і важче, і гірше.
      Не зламали ж знегоди тебе!
      Так на небо поглянь голубе,
      Вилий смуток у музику віршів –

      Для душі, не заради престижу.
      Не наклич до порогу біду,
      А троянду, зів’ялу, бліду,
      Заміни на яскраву і свіжу!

      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Сизокрилі літа
      Я жила, як усі,
      В повсякденних турботах.
      Ждала: прийде колись
      Ще для свята пора.
      Лиш хвилини – красі,
      А все інше – роботі.
      І літа пронеслись,
      Наче хвилі Дніпра.

      Час, звичайно, несе
      І хвороби, і старість.
      Похилились в журбі
      Сизокрилі літа…
      Посміхнись, бо це все,
      Що на світі зосталось,
      Та для щастя тобі
      Ця пора золота.

      Хай кружляють літа,
      Ніби листя осіннє,
      Їх, я знаю сама,
      Не повернеш назад.
      Та душа молода.
      Небеса такі сині!
      Ще далеко зима,
      Не спіши, листопад!

      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    153. Чудодійні ліки
      Тещі мусили возить
      Ми харчі частенько:
      Не хотіла в місті жить
      Немічна старенька.

      Тільки потяг став рушать,
      Сполошилась Женя:
      -Я ж забула мамі взять
      Ліки від мигрені!

      В сумці нишпорить своїй –
      Пусто, як на диво!
      І єдине, що при ній,
      Це – контрацептиви.

      Я сказав: - Хай їх поп’є,
      Шкода – невелика,
      Бо полегшення дає
      Тільки віра в ліки.

      За це діло взявся сам
      І зробив рекламу:
      - Чудодійні ліки Вам
      Ось дістали, мамо!

      Теща ледве на ногах
      Того дня трималась.
      Женя в сумнівах, в сльозах
      Тиждень весь каралась.

      А в наступний наш візит
      Теща зустрічає:
      - Чи пігулок привезли? –
      Від воріт гукає.

      - Я ж бадьора ось яка! –
      Аж танцює ненька:
      - Може, вийду за Панька?
      Сватає давненько!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Не той клімат
      Почув Іван, що по чотири жінки
      В Малі дозволено чоловікам!
      Подумав: «От же бісові личинки!
      Щастить же цим піратам-дикунам!

      Я б не відмовився, якби повік
      Були чотири в мене жінки милі.
      Але ж в Малі їх кормить чоловік,
      А тут… якби вони мене кормили!

      Одна поснідать пропонує плов,
      На срібній таці інша тягне каву,
      А третя – чарочку! І про любов
      Четверта пісню завела лукаву!»

      Отут Іванко трохи зажуривсь:
      Чи зможе він усім їм дати раду?
      Бо рідко щось, вряди-годи колись
      До жінки в спальню став він заглядати.

      А далі вже задумався всерйоз:
      «А що, коли у всіх них підуть діти?
      Тим дикунам не страшно – впав кокос
      І є вже що погризти і попити.

      Не той тут клімат! Дуже важко нам
      На рідній Україні стало жити.
      То ж , хай їм грець усім отим жінкам.
      Дай Боже, хоч Параску обслужити!»



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Екстрасенс
      Реклама, реклама, неначе зараза,
      Від неї сховатись не можна ніде.
      Якісь екстрасенси, цілителька Аза,
      Кохання поверне, біду відведе.

      I порчу знiмає iз цілого роду,
      Найтяжчу хворобу лiкує за мить.
      I як не дурили простого народу,
      Він знову до неї юрбою біжить.

      Ой, люди довiрливi! Душі прекрасні,
      Чи зніме з вас порчу отой екстрасенс?
      А зніме він ваші останні прикраси,
      Ще й бідні кишені у вас потрясе!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Перше кохання
      Повний місяць пишні вишні
      Заливав сріблястим світлом…
      І уперше в серці ніжнім
      Розцвіла кохання квітка.

      У дівочих світанкових
      Дивоснах цвіли щоночі
      Світлі кучері шовкові
      І блакитні любі очі!

      Я пила солодкий трунок
      Несміливого признання…
      Чистий, ніжний поцілунок –
      Казка першого кохання.

      Та в житті таке буває –
      Розлучили нас жорстоко,
      Хоч тебе не забуваю,
      Моє диво, яснооке!

      Все ж, зустрілось щастя інше
      І в коханні знов розквітло,
      Та ніколи більше вишні
      Не буяли срібним світлом.
      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Витоки
      Сонетів і віршів,
      Високих, благородних,
      Цих вишуканих фраз
      Мереживо і блиск!
      І всі вони прийшли
      Із витоків народних,
      Із тих пісень, що нас
      В полон взяли колись.

      З бабусиних казок,
      Тих мудрості уроків,
      Цікавих і страшних,
      Де добрим був кінець.
      То був найперший крок
      З усіх наступних кроків
      До цих вершин святих
      І творчості взірець.

      А ще із «Кобзаря»,
      Що ми колись відкрили.
      Мов Біблію, його
      Читаєм все життя.
      Поезій тих зоря
      З дитинства освітила
      До рідного всього
      Високі почуття.

      З дитиною брела
      Нещасна Катерина,
      Пробуджуючи в нас
      І співчуття, і щем...
      А може, то була
      Красуня-Україна,
      Обдурена не раз
      Підступним москалем?

      Шевченківські вірші –
      Вони тепер народні,
      Бо над усе любив
      Вкраїну наш Тарас.
      Молився від душі,
      Щоб на краю безодні
      Свавілля зупинив
      Народ і гідність спас!!

      Яка б вона була,
      Сучасна Україна,
      Якби не той фольклор,
      Що цей народ зберіг?
      І може б не цвіла
      Так мова солов’їна,
      Якби не був «Кобзар»
      Їй вічний оберіг?
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Ода маленькій річці
      Вода нашу вулицю, мов обіймала,
      Милуючись цвітом вишневих садів.
      «Зеленим Кутом» наш район називали,
      А станція звалась «Веселий Поділ».

      Ці назви чудові їм так пасували,
      А річці маленькій не так повезло:
      «Кривою Рудою» чомусь обізвали,
      Та кращої в світі для нас не було.

      Вона карасями усіх годувала,
      Своїм очеретом вкривала дахи,
      А в спеку таку прохолоду давала!
      Росли там домашні і дикі птахи.

      Зеленими вербами зір милувала,
      Зимою ходили по ній напрямки,
      А ще нам і ковзанкою слугувала
      Улітку ж там хлюпались ми , мов качки..

      Міцними, засмаглими швидко зростали,
      Зими не боялись, холодних вітрів,
      I перше кохання над нею стрічали,
      Милуючись дивом її берегів.

      До неї я їду завжди на пораду,
      Сюди я і радість, i смуток несу.
      Я дякую, річко, тобі за розраду,
      За спогади милі, за вічну красу.

      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Весняний гімн
      Весняна заметіль, чарівна заметіль!
      Заміта білий світ пелюстками.
      Спів і щебет лунає, дзвенить звідусіль,
      Наче з неба ці фуги і гами.

      Свої вікна відкрий, свою душу відкрий
      Ти назустріч весні і коханню,
      І послухай цей світ, неповторно-дзвінкий,
      Ти сприйми його, ніби востаннє.

      А які голубі, осяйні небеса!
      Салютують свічками каштани.
      Це така невимовна і чиста краса!
      Ти на неї поглянь, як востаннє.

      Зеленіє і квітне, і світиться все,
      Завмирає в хмільному чеканні...
      Скільки весен ще доля тобі принесе?
      Тож, живи кожен день, як в останній!

      Щастя жити ж бо випало саме тобі,
      Розкіш дружби і диво кохання!
      Не втрачай ні хвилини в злобі, чи в журбі,
      І радій, наче справді, востаннє!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Палітра життя
      Життя палітра промениста
      Дає натхнення і снагу:
      Химерна хмарка в небі чистім,
      Сосна -- по пояс у снігу...

      Осіннє золото берези,
      Веселки сяючий міраж,
      І горді звуки полонезу,
      Балету чари і кураж.

      І все ж, приваблюють найбільше,
      Навік карбуються в душі,
      Аж просяться в новели, вірші
      Людей цікавих типажі.

      Все неповторне розмаїття
      Їхніх учинків, поривань,
      Солодких таємниць палітра --
      Кохання, захвату, страждань!

      І ось тоді натхнення чисте
      Крізь твори пройде, мов курсив,
      Душі палітра промениста --
      Найдивовижніше із див!

      2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    161. У Всесвіті без меж...
      У Всесвіті без меж
      Людина, як пилинка,
      У безмірі часу
      Життя – єдина мить!
      І все ж, і все ж, і все ж,
      Дарована сторінка
      Свою вписати суть
      В літописи століть.

      Не кожному із нас
      Дається хист і слава,
      Але під силу всім
      Душею світ зігріть.
      Без розкоші й прикрас
      Хай промайне яскраво
      В безмежності віків
      Життя коротка мить!

      2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. Щаслива хвилинка
      І зітхнула полегшено жінка –
      Босі ніжки цілує земля,
      Оксамитовим пилом стежинка
      Вистеляє їй шлях у поля.

      Тут, купаючись в тиші спочинку,
      Вже душа іменини справля –
      Навіть жайвір, маленька пташинка,
      Дзвінко в небі життя прославля.

      Це розради щаслива хвилинка!
      (Добиралась для цього здаля)
      В тихім Раї відроджена жінка
      Ласкам вітру лице підставля...
      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    163. Квітневі кольори
      В бірюзові підвіски
      Повбирались берізки
      І смарагдові коси
      Вже верба розпуска…
      У весільнім убранні,
      Аж хмільна від кохання,
      Править бал абрикоса –
      Бджіл на свято склика.

      Клен цвіте під віконцем.
      Ясно-жовті, мов сонце,
      Ці нарциси аж світять,
      А тюльпан весь горить!
      Заглядають у вічі
      Гіацинтові свічі –
      Тріумфального квітня
      Молоді кольори!

      2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. Пізнє кохання
      З безумством такої напасті
      Зуміла б упоратись я,
      Коли б не манила до щастя
      Ця посмішка мила твоя.

      Коли б не ці лагідні руки,
      Якби не медові вуста,
      Не знала б солодкої муки
      Душа, і холодна й пуста.

      Коли б не віршів самоцвіти,
      Що збуджують всі почуття,
      Без тебе змогла б я прожити,
      Та що то було б за життя?

      2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    165. Весняний сонет
      Салютувала ця весна
      Всіма квітками одночасно!
      І ми світилися від щастя,
      А, може, тільки я одна…

      Всю чашу випила до дна –
      Моїх очей вогонь не гаснув,
      Бо від епітетів прекрасних
      Хмеліла, наче від вина.

      Примарне щастя дарував,
      Але чому не покохав,
      Хто може пояснити, любий?

      Ще й соловейко чарував,
      Красою ніжною октав,
      Мене доводячи до згуби…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    166. Твоя байдужість...
      Твоя байдужість до нестями
      Душі глибини потрясе.
      Глухого відчаю цунамі
      Накотить і зруйнує все...

      А ти цього і не помітиш
      В чаду чужого почуття...
      Страшна стихія десь по світу
      Скалічить не одне життя.

      2012





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    167. Закохані
      Вони серед натовпу сяють, як зорі,
      Гуляють, узявшись за руки, щодня.
      Ці світлі два паруси в темному морі,
      У морі людському пливуть навмання.

      Та ось зупинились, ступивши два кроки,
      Цілуються ніжно, немов голубки…
      Хіба це важливо, по скільки їм років,
      Якщо у них квітнуть і очі, й думки?

      Ви їх не судіть і не смійтеся, люди!
      Це диво кохання пройщло біля вас.
      І, може, на серці теплішати буде,
      В душі озоветься забутий той вальс…

      Ви їх захистіть від ханжі і від хама,
      Які так брутально паплюжать життя.
      Нехай не торкнеться брудними руками
      Ніхто до святого цього почуття!

      Вони ж серед натовпу, ніби блаженні,
      Нікого й нічого не бачать удвох,
      І зовсім беззахисні ці навіжені…
      То ж, хай їх спасе і помилує Бог!

      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. Осінній сонет
      Задрімали під листям старенькі гриби,
      Галасливі гуртуються зграї,
      Відростив очерет собі пишні чуби
      І пухнастий десант запускає.

      Синьооко моргає між хмарами вись,
      Рвуть холодні вітри павутиння,
      У останнім цвітінні вогнем зайнялись
      Найяскравіші квіти осінні.

      Заметалося листя в шаленім танку,
      Все спочинку і спокою просить.
      Роздягнув юний вітер берізку тонку,
      І ревниво заплакала осінь.

      Затухають, гарячі колись, почуття.
      Гасить ватри в душі обережне життя.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    169. Театр
      «Весь світ – театр, а люди в нім – актори», –
      Так написав колись Шекспір великий.
      Вже п’ять віків з тих пір минає скоро.
      Змінилось все, крім сцен багатоликих.

      О, як натхненно «грають» кандидати!
      (Відпочивають Ступка і Бенюк),
      Бо так кортить пролізти в депутати,
      Вхопить мандат до загребущих рук.

      І вкотре, аплодуючи «артистам»,
      Що обіцяють пенсії підняти,
      Наслухавшись художнього їх «свисту»,
      Покірно йдем за них голосувати.

      Вони ж начеплять «Ролекси» на руки,
      На родичів оформлять «Мерседеси»,
      І забезпечать старість для онуків,
      Забувши всі «народні інтереси».

      В театрі нашім ми десь на «гальорці».
      Лиш глядачі, довірливі й пасивні,
      «Актори» – на Мальдівах і Мальорці.
      Ми – на грядках, електорат наївний.

      Чи не пора вже й нам на сцену вийти
      Масовкою у цій великій «п’єсі»?
      Змінити «трупу» всю, і захистити
      Самим свої законні інтереси!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    170. Солов'їне скерцо
      Розсипалося скерцо
      І сміялося серце
      Од хмільної блакиті
      Та солодких октав,
      Од весни і кохання,
      Як уперше й востаннє,
      Для обох у цім світі
      Соловейко співав.

      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    171. Політ голубів
      Чи довелось вам бачити колись,
      Як у пориві захвату єдинім,
      Мов білосніжні фейєрверки, ввись
      Зривались дружні зграйки голубині?

      І, мабуть, підкоряючись красі,
      Серця і душі їм услід летіли.
      Як зачаровано змовкали всі!
      Лиш крильця срібні в тиші тріпотіли.

      Там, сяючи у небі голубім,
      У танці, граціознім і натхненнім,
      Витали і кружляли голуби,
      Мов Божий дух, легкі та незбагненні.

      Ви, мабуть, не відчуєте ніде
      Думок і почуттів такого злету,
      Як саме тут, в полоні «Па-де-де»
      Крилатого небесного балету.

      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    172. Весняний гімн
      Весняна заметіль, чарівна заметіль!
      Заміта білий світ пелюстками.
      Спів і щебет лунає, дзвенить звідусіль,
      Наче з неба ці фуги і гами.

      Свої вікна відкрий, свою душу відкрий
      Ти назустріч весні і коханню,
      І послухай цей світ, неповторно-дзвінкий,
      Ти сприйми його, ніби востаннє.

      А які голубі, осяйні небеса!
      Салютують свічками каштани.
      Це така невимовна і чиста краса!
      Ти на неї поглянь, як востаннє.

      Зеленіє і квітне, і світиться все,
      Завмирає в хмільному чеканні...
      Скільки весен ще доля тобі принесе?
      Ти живи кожен день, як останній!

      Щастя жити, що випало саме тобі,
      Розкіш дружби і диво кохання!
      Не втрачай ні хвилини в злобі чи в журбі,
      І радій, наче справді, востаннє!

      2012






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    173. Пізнє щастя
      Жила, хворіла, догоряла тихо,
      Гадала, що кінчається життя,
      Та налетіло, мов стихійне лихо
      Непереборне, пізнє почуття.

      Все нищило, палило без розбору,
      Бо зайнялося палко, наче хмиз.
      Не розуміла, чи здіймалась вгору,
      Чи, наче в прірву, полетіла вниз?

      Чому це сталось? Бо дрімали мрії.
      В поезію спліталися слова…
      То ж, хай в душі вирують буревії,
      Бо ти ще сяєш, ніжна і жива.

      Не хочеш скніти в тихому болоті,
      Безбарвною ніколи не була.
      Ще буде спокій. Тиша буде.-- потім!
      Палай востаннє і згори до тла!

      Хтось скаже: «Недоречно і невчасно!»,
      Та час нам вибирати не дано,
      Воно таке примхливе, пізнє щастя,
      Коли захоче – знайде всеодно!

      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    174. Лечу на вогонь
      Що ти, любий, зі мною накоїв?
      Я у коконі чар і надій!
      Не з тобою, та тільки з тобою
      У дурмані спокусливих мрій.

      Тиха магія щирого слова,
      Ніжних дотиків лагідний шовк…
      З найказковіших снів світанкових
      Ти до мене у дійсність прийшов.

      Ти в житті моїм, світоче милий,
      Наче ясну свічу засвітив.
      І на неї,розправивши крила,
      Вилітаю із темних світів.

      Я лечу і не знаю, що буде:
      Може, крила свої обпечу...
      Чи загину, чи щастя здобуду?
      Я не знаю, але я лечу!

      2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6