Автори /
Нінель Новікова (1949)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
І вічний бій
•
***
•
***
•
Присмерковий етюд
•
До жахливого теракту у Кременчуці
•
Бетховен Іоанн Богомил Переклад із рос.мови
•
Весняні сирени
•
Звичайний герой
•
*** Борис Пастернак
•
Борис Пастернак ***
•
Перший сніг
•
У негоду
•
Осінньо-осине і графоманське
•
Любов - країна чарівна Ельдар Рязанов переклад з рос.
•
СПРОБА РЕВНОЩiВ Марина Цвєтаєва перекл. з рос. мови
•
Лотоси на Україні
•
Прогулянка у карантині
•
Світла мить
•
Ніколи... Олександр Блок Переклад з рос.
•
Кохання вiльне, наче птиця... О. Блок Переклад
•
Ти - вiдлуння забутого гiмну... О.Блок Переклад з рос.
•
Недобрий погляд... О. Блок Перекл. із рос.
•
Катрени в карантині
•
Між залицяльників Кармен... О.Блок Перекл.
•
Сніжить розбурхана весна... О.Блок Переклад із рос.
•
Як океану кольори... Олександр Блок Переклад з рос.
•
Діва Яків Баст (переклад із рос.)
•
За що?
•
Жовтневий етюд
•
Анні Ахматовій (Із циклу) Марина Цвєтаєва
•
Маленька чорна сукня... Якiв Баст
•
Скільки примх у коханих... Анна Ахматова
•
Благають очі... Анна Ахматова
•
П'ю вино на морськiм бережку... Яков Баст переклад
•
Твій білий дім... Анна Ахматова Переклад
•
Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
•
Увечері Анна Ахматова (переклад з рос.)
•
Сум'яття Анна Ахматова Переклад з рос. мови
•
І завтра знову я прийду (Яків Баст) Переклад з рос.
•
Непокiрний спогад Яков Баст ( Перекл. з рос.)
•
Весняний подарунок
•
Міст Ватерлоо Яків Баст Переклад з рос.мови
•
Гіацинтове диво
•
Примула
•
Весняний сум
•
Крокуси
•
Я надихатись хочу весною... (Яків Баст) Переклад з рос.
•
Будь щасливим!
•
Єдине
•
Березень-2019
•
Любов
•
Олександр Блок Демон (Переклад з рос. мови)
•
Поетичній парі "водоліїв"
•
Так у нас ведеться...
•
Не дай Вам Бог...
•
Зимний этюд
•
Олександр Блок Я присоромлений гульвіса...(Переклад з російської мови)
•
Іній (автопереклад )
•
Симфония снега
•
Иней
•
Незнайомка Олександр Блок (переклад з російської мови)
•
*** Олександр Блок (переклад )
•
Суперницi з любов'ю
•
Бабине лiто
•
Осіннє
•
Треба вірити!
•
***
•
***
•
Етюд
•
Ясену-вічнику
•
Весняний салют
•
Слово
•
Сніг
•
Оаза культури
•
У ресторані Олександр Блок
•
Вітання
•
Кременчуцький грудень
•
Скрипки Кременчуга
•
Осіння зустріч
•
Сирота
•
Лейтмотив шастя. Ліна Костенко Переклад
•
Рідному заводу
•
Марне застереження
•
Жестокая шутка
•
Марина Цветаева Я помню первый день... Перевод
•
Марина Цветаева Не узнает никто... Перевод
•
Марина Цветаева Я знаю правду... Перевод
•
Марина Цветаева Стихи растут, как звезды... Перевод
•
Марина Цветаева Молитва Переклад
•
Циганська пристрасть... Марина Цвєтаєва Переклад
•
Дві руки... Марина Цвєтаєва Переклад
•
Марина Цветаева Сергею Эфрону... Перевод
•
Марина Цветаева Из могилы... Перевод
•
Марина Цветаева Бабушке... Перевод
•
Під плюшем пледу
•
Марина Цветаева Мне нравится... Перевод
•
Весенний этюд 2
•
Дзвони
•
Весенний дождь
•
Ліна Костенко Настане день... Переклад
•
Ліна Костенко Пращур Переклад
•
Ліна Костенко Рана ведмедя Переклад
•
Ліна костенко Щасливі очі... Переклад
•
Ліна Костенко Спини мене... переклад
•
Ліна Костенко Тобі... переклад
•
Ліна Костенко Уривки із роману Маруся Чурай
•
Ліна Костенко Я хочу знати...
•
Приморський сонет Анна Ахматова
•
Смех сквозь слезы
•
Танець білого лебедя
•
Варто жити...
•
Справжнє
•
Осіння казка
•
Чужий
•
Беззахисна душа
•
Нежность
•
Пішов Поет
•
Під музику дощу
•
Не повертайся!
•
Крымское урочище*
•
Повернення Надії
•
8 мая
•
Наші бабусі
•
Жовті нарциси
•
Квітує абрикоса...
•
Мужчинам 8 марта
•
Після кохання
•
Острови
•
Господиня-зима
•
Осіння хандра
•
Привид
•
Не чекайте любові...
•
Вересень 2015
•
На могилі
•
Слава Богу!
•
Мій слухач
•
З днем Поезії!
•
Безцінний дарунок
•
1 березня 2015
•
Проходить все
•
Хвиля гніву
•
Герої не вмирають
•
Надоело!
•
Усе мине...
•
Я прилину...
•
Загадка
•
Казанова
•
Зимова осанна
•
Споришами...
•
Как дальше жить?
•
Життя - театр
•
Щастя
•
Покрова
•
Як сумно...
•
Ще рано
•
30 вересня - зі святом!
•
На руїні
•
Ридають дощі
•
Реалії життя
•
В обіймах осені
•
Русской матери
•
Зоріє...
•
Пора назвати
•
Таким народився
•
Не пишеться...
•
С дачи, или безнадега
•
Війна і весна
•
Весна - 2014
•
Фіалки
•
Згасає...
•
Тривожна весна
•
Сумно...
•
Круговорот
•
Двадцять перше лютого. Майдан
•
Срібна симфонія
•
Ода небесам
•
Доброта
•
Рідна мова
•
Игра
•
Остается - память...
•
Икебана
•
Я пам'ятаю...
•
Не завидуй!
•
Загублені у часі
•
Новорічне побажання
•
Ты - мой...?
•
Телефонне диво
•
Серебряный туман
•
Ангелу-Хранителю
•
Зимовий етюд
•
Журбою оповита...
•
Зимние березы
•
У відчаї
•
Южные ночи
•
Не забудьмо!
•
Любов земна
•
Осенние балы
•
Ода поезії
•
Сумую...
•
Осіннє прощання
•
Повертає борги
•
Поезія
•
Лесі Низовій
•
Осіння жінка
•
Епілог
•
Іменини oсені
•
Святo серця
•
Свято серця
•
* * *
•
Павутина
•
Осіннє
•
Автобиография
•
Благословенне щастя
•
Мечты
•
Березка на чужбине
•
Так держать, Ветераны!
•
Світлій пам'яті Івана Даниловича Низового
•
Отпустила...
•
Від цвіту до грона
•
Бережи!
•
Читаю Ліну...
•
Украли літо...
•
Россия
•
Магия осени
•
Я шукала тебе...
•
Сімейка
•
Вопреки всему...
•
Негода
•
Заховаю любов...
•
Художниця-осінь
•
Упасти зорею...
•
Падають каштани
•
Я у світлій печалі...
•
Осінній вальс
•
Страждає земля...
•
Не питайте...
•
Вереснева негода
•
Поету
•
Прощание
•
Кому дістанешся?
•
На руинах любви
•
Виноградна альтанка
•
Моїм читачам
•
Серпнева благодать
•
Чари поезії
•
Злодейка
•
Ноктюрн
•
Заблукав...
•
Малыш
•
Тихе щастя
•
Відшуміло...
•
Жінці
•
Аромат яблок
•
Випадкова зустріч
•
Зимовий сон
•
Лиане Цвелых
•
Усміхнена осінь
•
Востаннє...
•
Твої руки
•
Згадалось...
•
Свадьба
•
Все прекрасно на этой планете...
•
У грозу
•
Жизнь, как вода в песок, текла...
•
Біла симфонія
•
Надії Рябенко
•
Мінорний
•
Відродження
•
Кінець літа
•
Світлі сльози
•
Дивилася...
•
Скажи мені...
•
Зрада
•
Я летіла...
•
Не кажи, що кохання замерзло...
•
Благодать
•
Новорічний невеселий
•
Березневі заметілі
•
Чари поезії
•
Чому?
•
Прощавай, Король!
•
Осінній бал
•
Не простое родство
•
Музыка
•
Не хочется модного
•
Півроку
•
Нас кафе повінчало...
•
Любов
•
Безвихідь
•
Реквієм коханню
•
Не згасай!
•
Моїм пращурам
•
Українкам
•
У вальсі
•
* * *
•
Коротка зустріч
•
Чистий четвер
•
Осіння рапсодія
•
Юність відлетіла
•
Не покинь!
•
Кременчук
•
Осінній романс
•
Рання осінь
•
Жила і дихала тобою...
•
Незабудки
•
Поцілуй мене ...
•
Зоряний вальс
•
Про бабусю, Петю та інтернет
•
"Бізнес-леді"
•
На річці
•
Коли від жорстокої муки...
•
На порозі - осінь....
•
Осіння елегія
•
Ліні Костенко
•
До 25-річчя аварії на ЧАЕС
•
Панорама вечірнього неба...
•
Яблука спокуси
•
Келеберда
•
Нічний етюд
•
Проліски
•
Мелодія рук
•
Мала батьківщина
•
Босоноге дитинство
•
Зустріч
•
Бабусині страждання
•
Літо
•
Калина
•
Зів'яла троянда
•
Сизокрилі літа
•
Чудодійні ліки
•
Не той клімат
•
Екстрасенс
•
Перше кохання
•
Витоки
•
Ода маленькій річці
•
Весняний гімн
•
Палітра життя
•
У Всесвіті без меж...
•
Щаслива хвилинка
•
Квітневі кольори
•
Пізнє кохання
•
Весняний сонет
•
Твоя байдужість...
•
Закохані
•
Осінній сонет
•
Театр
•
Солов'їне скерцо
•
Політ голубів
•
Весняний гімн
•
Пізнє щастя
•
Лечу на вогонь
ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
Переклад із рос. мови
Переклад із рос. мови
Струна душі дзвеніти вже не може –
Вона давно й затято так мовчить.
Вона давно й затято так мовчить.
АННА АХМАТОВА
У серпанку безмежної ніжності
Я втрачала і розум, і страх.
Я втрачала і розум, і страх.
Душу чорною печаллю
Огорнуло вмить…
Огорнуло вмить…
Бетховен, Бетховен,
Наче бог той безсмертям повен.
Наче бог той безсмертям повен.
Знов персидський бузок
Ароматом французьким духмянить.
Ароматом французьким духмянить.
Здавалося, звичайний був хлопчина –
Веселий, добрий – от і всі діла…
Веселий, добрий – от і всі діла…
Переклад із російської мови
Переклад із російської мови
Наче біла пухова перина,
Рано-вранці лягла на поля…
Рано-вранці лягла на поля…
О, цей сірий, заплаканий січень!
Лиш дощами січе у вікно…
Лиш дощами січе у вікно…
Слава й Оксана сливи збирали.
Оси Оксану атакували.
Оси Оксану атакували.
Як той метелик до вогню,
Летіла в спраглім пориванні
Летіла в спраглім пориванні
Як живеться Вам із іншою,–
Чи простіше? – Змах весла! –
Чи простіше? – Змах весла! –
Священна квітко чистоти,
У літеплі ріки –
У літеплі ріки –
Вам не здолати нас, тяжкі часи,
Бо ми у добровільному полоні
Бо ми у добровільному полоні
Сумувати сьогодні не стану –
Оспіваю заплакані дні:
Оспіваю заплакані дні:
Ніколи ти моя і нічия не будеш.
От що манило так крізь літ печальних лет,
От що манило так крізь літ печальних лет,
Кохання вільне, наче птиця,
Та все одно – я твій!
Та все одно – я твій!
Ти – відлуння забутого гімну
В моїй долі у дикі ці дні,
В моїй долі у дикі ці дні,
Недобрий погляд із-під брів.
І гордий виклик, і зневага,
І гордий виклик, і зневага,
Ти на хвилинку завітав до мене –
Крізь сірий сум проглянула любов!
Крізь сірий сум проглянула любов!
Між залицяльників Кармен,
Що скрізь строкатою юрбою,
Що скрізь строкатою юрбою,
Сніжить розбурхана весна.
Відводжу очі я від книги…
Відводжу очі я від книги…
Як океану кольори
Під хмарами завжди мінливі,
Під хмарами завжди мінливі,
По місячній стежці крізь хвилі морського приливу
У сяйві гірлянд мерехтливих з небесних сузірь
У сяйві гірлянд мерехтливих з небесних сузірь
За що я Його любила?
За кожну лінію тіла,
За кожну лінію тіла,
Ця кучерява абрикоса
Вже меліровочку зробила -
Вже меліровочку зробила -
Іще один величний змах –
Й заснули вії:
Й заснули вії:
Накотяться хвилі душевні з таємних глибин
І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
Скільки примх у коханих завжди!
У нелюбої примх не буває.
У нелюбої примх не буває.
Про милість очі благають
І що можу вдіяти я,
І що можу вдіяти я,
На вечірній зорі
П’ю вино на морськім бережку.
П’ю вино на морськім бережку.
Твій білий дім і тихий сад залишу.
Життя хай стане світле і пусте.
Життя хай стане світле і пусте.
Безпорадно холонули груди,
Та були мої кроки легкі.
Та були мої кроки легкі.
Дзвеніла музика в саду
Щемким і невимовним горем.
Щемким і невимовним горем.
Спекотно від світла палких очей,
Ніби проміння – погляди.
Ніби проміння – погляди.
Я зустрічаю тут зорю
В приємнім сутінку смеркання.
В приємнім сутінку смеркання.
У дворі наїжачилось злісно алое заснуле.
Пелюстки олеандра пістряві, як маки в траві…
Пелюстки олеандра пістряві, як маки в траві…
Ізнов під віконцем стара абрикоса розквітла.
Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
Із вуст в порожнечу зірвалося слово
Останнім відлунням кохання в крові…
Останнім відлунням кохання в крові…
Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
Тепло десь згинуло…
Вітрисько входить в раж
Вітрисько входить в раж
Чиєсь кохання десь розквітло
В промінні ранньої весни.
В промінні ранньої весни.
Сипонула весна самоцвіти
По вологій і чорній землі…
По вологій і чорній землі…
Розбудіть! Я надихатись хочу весною іще,
Я побачити мрію конвалію білу ізнову.
Я побачити мрію конвалію білу ізнову.
Не чекай, що колись буде краще,
Що життя стане легше, простіше…
Що життя стане легше, простіше…
Усі колись на світі помирають…
І найдорожче залишають люди!
І найдорожче залишають люди!
Де замети страшенні?
Наче і не було!
Наче і не було!
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Гіркі були твої розлуки.
Віддай свою душу гарячу,
Не жив я – блукав між чужих…
Не жив я – блукав між чужих…
Два «водолії» у одній сім’ї -
Дві особистості та два таланти,
Дві особистості та два таланти,
Добре б пригадать було
Факти дуже давні –
Факти дуже давні –
Не дай Вам Бог життя своє покласти
На ниву творчу в прагматичний час!
На ниву творчу в прагматичний час!
И куда не иду, что ни делаю,
То виденье забыть не могу:
То виденье забыть не могу:
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Мене дражнив твій темний шовк.
Так і сяє у інеї ліс –
Як у храмі, усе урочисто.
Як у храмі, усе урочисто.
Эта симфония снега
Околдовала сады…
Околдовала сады…
Словно сказочный, в инее лес –
Свой наряд получил ниоткуда…
Свой наряд получил ниоткуда…
Увечері над ресторанами
В повітрі тополиний пух,
В повітрі тополиний пух,
Ні перемог, ні подвигів, ні слави
Не прагнув на згорьованій землі,
Не прагнув на згорьованій землі,
На таланти і вроду багата,
Що здавалось, згоріла до тла,
Що здавалось, згоріла до тла,
Щиро дякую, осінь, за ласку,
За емоції, що через край,
За емоції, що через край,
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Почуття догоріли до тла.
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Не лякайтеся чорної днини –
У чарівливі вечори,
Коли душа душі співала,
Коли душа душі співала,
У чарівливі вечори,
Коли душа душі співала,
Коли душа душі співала,
До баба Гані
килимком дорога,
килимком дорога,
Цікаві у Саду* дерева,
Та я із ясенем дружу.
Та я із ясенем дружу.
Люблю я перший спалах цвіту,
Цей абрикосовий салют!
Цей абрикосовий салют!
А знаєте, яким буває слово?
Не те, казенне і високомовне,
Не те, казенне і високомовне,
Нарешті, сніг! Найперший справжній сніг –
Землі сумної сірої причастя.
Землі сумної сірої причастя.
Колись, лише писали формуляри,
І чувся в тиші пер старанний скрип.
І чувся в тиші пер старанний скрип.
Нінель Новікова
Півень згинув-забіяка,
Прихопивши сніг...
Прихопивши сніг...
Сум, як багно,
Що ліпиться до ніг…
Що ліпиться до ніг…
Чистой магией печали
Струны скрипок зазвучали.
Струны скрипок зазвучали.
Під акорди артрозного болю
У сюїті вітрів і дощів,
У сюїті вітрів і дощів,
Мерехтіла, палаючи, свічка
В гранчаку із зерном в головах –
В гранчаку із зерном в головах –
Перевод с украинского языка
Пролягло життя, як довга нива –
І тепер, пригадую не раз,
І тепер, пригадую не раз,
Не пригадаю рук твоїх тепло.
Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
Ничего тебе не обещала,
Ничего не сулила взамен.
Ничего не сулила взамен.
Переклад з російської мови
Ні, так і не знатиме жоден із вас…
–Не зможе і не захоче! –
–Не зможе і не захоче! –
Я знаю правду! Всі інші правди – пусте!
Не треба людям з людьми на землі боротись!
Не треба людям з людьми на землі боротись!
РОСТУТЬ, ЯК ЗОРІ, ВІРШІ…
О, Христе, Боже! Прагну дива
На сході дня, без каяття!
На сході дня, без каяття!
Циганська пристрасть розлуки!
Ледь стрівши – рвонути геть.
Ледь стрівши – рвонути геть.
ДВІ РУКИ…
Нінель Новікова
Переклад з російської мови
БАБУСІ
Переклад з російської мови
НІНЕЛЬ НОВІКОВА
Божественно играли на рояле
И расцветали крокусы в садах,
И расцветали крокусы в садах,
Над містом котять
Хвилі церковні дзвони –
Хвилі церковні дзвони –
Весенне-бисерный, весёлый дождь!
Хотя уже не грёзы, а суставы
Хотя уже не грёзы, а суставы
ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО ТОБІ…
ЛІНА КОСТЕНКО
ЛІНА КОСТЕНКО
Переклад з російської мови
Как собаки, напали болезни:
Размечтались, что я задрожу!
Размечтались, что я задрожу!
Я лебедя сумного пригостила –
На самотині озером гуляв.
На самотині озером гуляв.
Собі в утіху шепочу слова,
Що варто жити, доки ще жива
Що варто жити, доки ще жива
Вона йому зростила два крила.
Як зрозуміла, що уже не мила,
Як зрозуміла, що уже не мила,
Дрімав похмурий, чорний ліс
У макраме сплетінні.
У макраме сплетінні.
І знову ці руки і губи –
Спокусливий, що не кажи.
Спокусливий, що не кажи.
Я знаю, люди в більшості, невдячні.
Давно до цього звикнути пора,
Давно до цього звикнути пора,
Скупые лучики тепла,
Руки касание, надежда.
Руки касание, надежда.
Маленьку збірку «кишенькову»*
Я сумно відкриваю знову
Я сумно відкриваю знову
Усе живе від спеки спочиває,
Краплині кожній душу відкриває.
Краплині кожній душу відкриває.
О, знову це гірке розчарування...
І не літає зламане крило!
І не літає зламане крило!
(На даче у сына)
Коли, після дворічного страждання,
Вона зійшла по трапу, зовсім боса,
Вона зійшла по трапу, зовсім боса,
/Моему сыну Олегу посвящается/
В усі часи було новеньке «плаття» --
Одне, чи два, із ситцю в квіточках.
Одне, чи два, із ситцю в квіточках.
Магія світла – жовті нарциси!
Сяйво духмяне на чорній ріллі…
Сяйво духмяне на чорній ріллі…
Божественно квітує абрикоса!
Душа в полоні сяючого дива…
Душа в полоні сяючого дива…
Когда сильны, глядите свысока,
Не исполняя то, что ЕЙ обещано.
Не исполняя то, что ЕЙ обещано.
Зустрілися, байдужі і лукаві,
Немов у нас нічого й не було…
Немов у нас нічого й не було…
Моєї пам’яті яскраві острови!
Мої скарби, що зігрівали душу.
Мої скарби, що зігрівали душу.
Застелила степи
Простирадлами білими,
Простирадлами білими,
Золоту розгубивши казну,
Осінь вітром у відчаї вила,
Осінь вітром у відчаї вила,
Я осені красу
Не чую і не бачу.
Не чую і не бачу.
Не чекайте, як дива, любові,
Але доки наснага ще є,
Але доки наснага ще є,
Що за диво це бабине літо?
Тиха розкіш, немов у раю,
Тиха розкіш, немов у раю,
Майоріла могила вінками, яскравими квітами
І згорьована мати вже сива дочасно була...
І згорьована мати вже сива дочасно була...
Під зеленим шатром,
У розкішному літі
У розкішному літі
Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
Нещира посмішка ховає все…
Нещира посмішка ховає все…
Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
Нещира посмішка ховає все…
Нещира посмішка ховає все…
Я спокійно жила –
Не стара, врівноважена пані.
Не стара, врівноважена пані.
«Свободу Савченко Надії!» -
Всі піднялися. І Росія
Всі піднялися. І Росія
Тебе не кличу я. О ні!
Хоч тяжко на душі.
Хоч тяжко на душі.
Чи війна, чи АТО,
Чи нечистая сила,
Чи нечистая сила,
Може хто ще не відчув наразі -
Від війни немає укриття,
Від війни немає укриття,
Ты мило, спокойно
Все делал мне больно.
Все делал мне больно.
Усе мине, коли кохання є,
А ревнощі – вони ще підігріють!
А ревнощі – вони ще підігріють!
У найтяжчу хвилину,
Як зрадить ота, красивіша,
Як зрадить ота, красивіша,
Насунула хмара сіра –
Півнеба закрила.
Півнеба закрила.
Я знаю – ти не мій!
У ролі Казанови…
У ролі Казанови…
Осанна, матінко моя, осанна!
Земля моя, зимою осіянна!
Земля моя, зимою осіянна!
Пам’ятаєш? Ішли споришами,
Оксамитовим пилом стежин.
Оксамитовим пилом стежин.
Сегодня я проснулась от того,
Что стало пусто, холодно и тихо…
Что стало пусто, холодно и тихо…
«Цей світ – театр, а люди, то - актори», –
Так мудро написав, Шекспір великий.
Так мудро написав, Шекспір великий.
Укрили сиві хмари небо,
Неначе попеляста шаль.
Неначе попеляста шаль.
Неначе посилає нам привіт,
Сьогодні сяйво світлої ікони.
Сьогодні сяйво світлої ікони.
Як сумно йти, як гірко йти
Услід минулому коханню
Услід минулому коханню
Ще рано, Господи! Мені - ще рано!
Хоча відомо, що Тобі видніше…
Хоча відомо, що Тобі видніше…
В день погожий все сонцем зігріто –
Ні холодних вітрів, ні хмарин!
Ні холодних вітрів, ні хмарин!
Не хапала за пОли, не кликала,
Як до іншої ти поспішав.
Як до іншої ти поспішав.
Золотої цієї пори
Ще хотілося сонцю радіти,
Ще хотілося сонцю радіти,
Ми вірили, любили,
Співали під гітару,
Співали під гітару,
Свою неслухняну думу
Я знову жену від тебе,
Я знову жену від тебе,
Вот опасности туча нависла
И отчаянье выело душу:
И отчаянье выело душу:
Відболіло все. Перебуло.
Згасли почуття мої і мрії.
Згасли почуття мої і мрії.
Яке «АТО» рятує Україну?
Пора уже назвати імена!
Пора уже назвати імена!
Його кохаю гірко, непомірно –
Від цього не врятуюся повік.
Від цього не врятуюся повік.
Не пишеться… Поезіє, пробач!
Новини все страшніші, усе гірші.
Новини все страшніші, усе гірші.
Мы устали не на шутку,
Но не стал автобус ждать.
Но не стал автобус ждать.
В жерлі божевільної війни
Мимоволі душу відпускає,
Мимоволі душу відпускає,
А за вікнами сяє весна.
Кожна квітка до сонця сміється,
Кожна квітка до сонця сміється,
Сонечко щиро послало
Перше ласкАве тепло -
Перше ласкАве тепло -
Ідуть у небуття
І місяці й роки...
І місяці й роки...
О, що навіює весна
Цього нерадісного року?
Цього нерадісного року?
У часи стародавні, козачі
Всі тяглися сюди залюбки.
Всі тяглися сюди залюбки.
Словно юная вишня, весною цвела.
Замуж вышла и сына ему родила.
Замуж вышла и сына ему родила.
Віками прогинали спини –
Раби у панському ярмі,
Раби у панському ярмі,
Біла мелодія снігу
Зачарувала сади.
Зачарувала сади.
Я хмари сяючі, веселі
Люблю і грізно-величаві,
Люблю і грізно-величаві,
Над плечами парили голуби,
А у ног ее три кота.
А у ног ее три кота.
Пригорнуся душею
Я до рідного слова –
Я до рідного слова –
Своею милою улыбкой
Меня увидев, озари.
Меня увидев, озари.
Мимо гаснущего заката –
Серой облачности гряда.
Серой облачности гряда.
Я корявую ветку
Листами сухими украсила
Листами сухими украсила
Чому цієї теплої зими
Мені до болю холодно з тобою?
Мені до болю холодно з тобою?
Я забуду обиду
И его не кляня,
И его не кляня,
Для пари призначалися колись,
У часі загубилися з тобою.
У часі загубилися з тобою.
Рік «Змії» прожили у напрузі,
Бо «тринадцятим» був недарма,
Бо «тринадцятим» був недарма,
Ты – мой и близок мне душою,
Поэзий ярким озарением!
Поэзий ярким озарением!
І мряка, і тумани... І негода
За вікнами моїми ворожила.
За вікнами моїми ворожила.
А он, я помню, был –
Серебряный туман…
Серебряный туман…
О, где ты, Ангел?
С моего плеча
С моего плеча
Осокори остовпіли
І ворони оніміли,
І ворони оніміли,
Я іду, журбою оповита,
Нібито до свіжої могили,
Нібито до свіжої могили,
Робеют по-девчоночьи,
Раздетые березы…
Раздетые березы…
Чорніючи, сумують у вікні
Скелети кленів,
Скелети кленів,
Южные ночи
Были короче
Были короче
Мали люди оті працьовиті
Мозолясті, порепані руки.
Мозолясті, порепані руки.
Сказав, що я приземлена занадто,
І що не вмію високо літати...
І що не вмію високо літати...
Осенние балы...
Вальсирую устало.
Вальсирую устало.
І осміяна, і придушена,
Переслідувана не раз,
Переслідувана не раз,
Сумую за тобою я,
Любове запізніла!
Любове запізніла!
Хвилююча мелодія
У вітру голосінні.
У вітру голосінні.
Вже і «білії мухи» могли прилетіти,
Але сонячні дні і тепер до снаги.
Але сонячні дні і тепер до снаги.
Зачарована, знову
Душею тону
Душею тону
До дня Народження
Ясноока і пишноволоса,
А душею, ніби теплий день,
А душею, ніби теплий день,
Ну oт і все. Тепер я далі, далі.
Тебе, чужoгo, більше не люблю…
Тебе, чужoгo, більше не люблю…
Грибами пахне на узліссі –
Готує осінь іменний пиріг
Готує осінь іменний пиріг
Палає листя клену зa вікном,
Опало тихо...
Опало тихо...
Пaлaє листя клену зa вікном,
Oпале тихо...
Oпале тихо...
Високої поезії сонети,
Кохаючи, присвячувала Вам!
Кохаючи, присвячувала Вам!
Вишукана павутина слів
Заплелася у казкові шати...
Заплелася у казкові шати...
О, заплакала осінь дощами!
Ні тепла, ані сонця нема.
Ні тепла, ані сонця нема.
Я осталась одна очень рано.
Этот мир показался мне черным
Этот мир показался мне черным
Укрили сірі хмари небо,
Неначе попеляста шаль.
Неначе попеляста шаль.
Зачем эти черные кудри
И синие искры в глазах?
И синие искры в глазах?
Уж тепло возвратится едва ли,
Потянуло морозом с высот.
Потянуло морозом с высот.
Молодцы, ветераны!
Хоть болят ваши раны,
Хоть болят ваши раны,
Ти оплакав свою Україну,
Оспівав у піснях
Оспівав у піснях
Любимого я не держала
И гирей не висла на нем.
И гирей не висла на нем.
Ми тільки цвіт.
Лише початок
Лише початок
Напиши про удачі відсутність
Похвалися добром «через край»...
Похвалися добром «через край»...
Я плагіатом не грішу.
Але, коли натхнення гине,
Але, коли натхнення гине,
Золотої цієї пори
Ще хотілося сонцю радіти,
Ще хотілося сонцю радіти,
Глаза, как небо, голубые,
И золотая вьется прядь.
И золотая вьется прядь.
Золотые стояли деньки!
Эта осень меня озарила,
Эта осень меня озарила,
Яке щастя, коханий - у темряві зла
Я надіятись не перестала:
Я надіятись не перестала:
Осінньою порою
На сонячнім узліссі
На сонячнім узліссі
Не только рост, что впору королю,
Поэзию и поцелуй твой сладкий,
Поэзию и поцелуй твой сладкий,
Етюд
Заховаю любов
У рядки почорнілі,
У рядки почорнілі,
Вже мольберта свого залюбки
Розкладає художниця-осінь.
Розкладає художниця-осінь.
Доплело павутини
Десь у затишку «бабине літо»,
Десь у затишку «бабине літо»,
Тиша на світанні
Тільки чути стук...
Тільки чути стук...
Я у світлій печалі,
Як у місячнім сяйві.
Як у місячнім сяйві.
Осінній вальс, чудовий вальс
Мою тривожить душу.
Мою тривожить душу.
Село заросло бур’янами,
Зруйновані ферми, хаткИ...
Зруйновані ферми, хаткИ...
Не питайте, чому
Неспокійно мені –
Неспокійно мені –
У сіре одяглось
Це соняхове поле.
Це соняхове поле.
Він поруч з нами – цей співець природи,
Що кожну бур’янинку пожалів,
Що кожну бур’янинку пожалів,
На прощанье заплакало лето
Проливными дождями навзрыд.
Проливными дождями навзрыд.
Зелена молодіж у барах
Крізь соломинки смокче «муть».
Крізь соломинки смокче «муть».
Как царицу, на троне любви
Воспевал ее в нежных стихах,
Воспевал ее в нежных стихах,
Це смарагдове листя,
Все просвічене вранішнім сонцем.
Все просвічене вранішнім сонцем.
Не знаю, що у мене з цього вийшло,
Вам, читачі мої, про це судить.
Вам, читачі мої, про це судить.
Яка благодатна серпнева вода –
Гамує і спеку, і спрагу!
Гамує і спеку, і спрагу!
Хай наші зустрічі нечасті –
Чужими стали Ти і Я,
Чужими стали Ти і Я,
Она, до поры неизвестна,
С рождения свыше дана.
С рождения свыше дана.
Його душа мені близька.
Його вуста такі смачні,
Його вуста такі смачні,
Вже загули бджолині, довгождані,
Омріяні, оспівані оргАни.
Омріяні, оспівані оргАни.
Резво прыгая, катится мячик.
То счастливое детство бежит.
То счастливое детство бежит.
У густій блакиті неба
Вражено заціпеніли
Вражено заціпеніли
Відшуміло, відболіло
І від серця відлягло.
І від серця відлягло.
Ти, жінко, наймогутніших долала
Лиш пострілом очей з укрИття вій.
Лиш пострілом очей з укрИття вій.
Разрушенный дом и заброшенный сад,
Где в юности часто гуляли.
Где в юности часто гуляли.
В тролейбус ускочила. Дощ у вікні.
Цього не забуду ніколи,
Цього не забуду ніколи,
Де шумів, шаленів листопад,
Спить під білою ковдрою сад,
Спить під білою ковдрою сад,
Замирает душа. Сердце громче стучит,
Слезы катятся сами невольно...
Слезы катятся сами невольно...
Чекаєм у тривозі
Холодної негоди,
Холодної негоди,
Так ось чому, холодні губи?
Я, за красою дивних фраз,
Я, за красою дивних фраз,
Без тебе пропадаю від розлуки...
Здавалось би, за чим тужити так?
Здавалось би, за чим тужити так?
Згадалось, як були найближчими з тобою,
Як плавились від ніжності серця...
Як плавились від ніжності серця...
Ты недолго невестой ходила:
Женихов было – хоть отбавляй…
Женихов было – хоть отбавляй…
Всё прекрасно на этой планете;
Даже серая груда камней,
Даже серая груда камней,
Підігнало з краю світу
Хмару чорну та важку.
Хмару чорну та важку.
Жизнь, как вода в песок, текла.
Одну, другую звал ты милой.
Одну, другую звал ты милой.
Біла мелодія снігу
Зачарувала світи.
Зачарувала світи.
ДухмянІли троянди і липи
І прикрасив степи зорецвіт.
І прикрасив степи зорецвіт.
Поринаю в акорди мінорні –
У душі, наче скрипки звучать,
У душі, наче скрипки звучать,
Зустрічати зорю світанкову
Ми на берег забутий прийшли...
Ми на берег забутий прийшли...
Нас чарує нічний зорепад.
Аж горять чорнобривці та айстри.
Аж горять чорнобривці та айстри.
Свілі сльози гіркої печалі
Переповнюють вінця очей.
Переповнюють вінця очей.
Дивилася... А ти, поволі
Все далі йшов – такий стрункий,
Все далі йшов – такий стрункий,
Скажи мені, порадь, де взяти сили,
Щоб те страшне кощунство пережить,
Щоб те страшне кощунство пережить,
Чорна буря всю ніч вирувала:
Він поринув у чари чужі...
Він поринув у чари чужі...
Я летіла до тебе. Летіла!
Сподівалася – станеться диво:
Сподівалася – станеться диво:
Не кажи, що кохання замерзло,
Що снігами його замело.
Що снігами його замело.
Все дощем довгожданим умито
І не втримати яблук гілкам.
І не втримати яблук гілкам.
Колись я линула до тебе,
Тепер, чомусь, все навпаки...
Тепер, чомусь, все навпаки...
Березневі заметілі
Так зненацька налетіли!
Так зненацька налетіли!
Хоч наші зустрічі нечасті –
Чужими стали ти і я,
Чужими стали ти і я,
Було квітневе небо синім
І ми щасливими були.
І ми щасливими були.
Артисте! Я - в журбі,
Що вичерпалась роль...
Що вичерпалась роль...
Бал улаштовує осінь,
Дійство уже почалося,
Дійство уже почалося,
Мы чужие, далёкие, разные –
Две стихии: воды и огня!
Две стихии: воды и огня!
Я музыку с детства люблю,
Хоть «слон наступил мне на ухо»,
Хоть «слон наступил мне на ухо»,
Не хочется модного «чтива»:
Кровавых романов-интриг,
Кровавых романов-интриг,
Той найкоротший день і вечір був чудовий –
Зі мною вперше ти зустрітись захотів.
Зі мною вперше ти зустрітись захотів.
Нас кафе повінчало.
Всі нам «Гірко!» - кричали,
Всі нам «Гірко!» - кричали,
Любове! Ти складна була.
Гіркі були твої розлуки.
Гіркі були твої розлуки.
Як сумно! Не пишеться більше –
Якісь недолугі вірші.
Якісь недолугі вірші.
Ми в холодному смутку зустрілись,
Запалили кохання вогонь,
Запалили кохання вогонь,
Ця без снігу зима,
Що життя без кохання,
Що життя без кохання,
Не знаю я, ким ви були,
Мої прапращури родинні,
Мої прапращури родинні,
У світі славні ви з правіку,
Як і земля квітуча ця.
Як і земля квітуча ця.
В найніжніших обіймах
Я, сніжинкою, тану,
Я, сніжинкою, тану,
Ледь блимав з неба «Віз»* розпряжений,
Давно заснули вже воли,
Давно заснули вже воли,
Коротка, мов постріл, зустріч –
З’явився на мить, проїздом,
З’явився на мить, проїздом,
Є такий день, за два дні до ВелИкодня,
«Чистий четвер» -- його люди назвали.
«Чистий четвер» -- його люди назвали.
Вдягла намисто горобина –
Яскравим полум’ям горить.
Яскравим полум’ям горить.
На міцних, ще не втомлених, крилах,
Наче кінь легендарний Пегас,
Наче кінь легендарний Пегас,
Це страшно, коли помирає
Велике, палке почуття.
Велике, палке почуття.
Мальовниче містечко стояло,
Заглядаючи в русло ріки,
Заглядаючи в русло ріки,
Осінь - краля золотоволоса,
В люстро річки тихо загляда…
В люстро річки тихо загляда…
Рання осінь буває такою,
Коли, де-не-де, в кронах беріз
Коли, де-не-де, в кронах беріз
Жила і дихала тобою,
Купала в ніжності, в теплі,
Купала в ніжності, в теплі,
Я зустріла його ненароком
На стежині, що бігла з села.
На стежині, що бігла з села.
Поцілуй мене, любий,
Більш нічого не треба.
Більш нічого не треба.
В спогадах знов оживає
Дружний десятий наш клас.
Дружний десятий наш клас.
З ранку старшокласник Петя
Вже блукає інтернеті.
Вже блукає інтернеті.
На розі двох вулиць базарчик зробили.
Мов лялечки, сіли в рядок бабусі.
Мов лялечки, сіли в рядок бабусі.
Все сяє в безхмарному небі,
Малесенька річка біжить,
Малесенька річка біжить,
Коли від жорстокої муки
Слова мої вдарять, як град,
Слова мої вдарять, як град,
Чекаємо в тривозі
Осінньої негоди,
Осінньої негоди,
Довго сяяло «бабине літо»,
Забарились холодні дощі.
Забарились холодні дощі.
Я щирішого слова не знаю,
І нехай все на світі мовчить,
І нехай все на світі мовчить,
«В м. Кременчуці станом на
01.04.2011 р
01.04.2011 р
Панорама вечірнього неба
Захопила зненацька мене,
Захопила зненацька мене,
Мовчав. І слова не сказав.
Одкрив обійми чорно-білі.
Одкрив обійми чорно-білі.
Довідка: в 1943 році в районі с. Келеберди, Кременчуцького району радянським командуванням було влаштовано підставну переправу, як відволікаючий маневр. Сюди звезли тисячі сімнадцятирічних юнаків, які не мали шинелей, зброї, навіть не вміли плавати. Майже всі вони пото-нули чи загинули під шквальним фа-шистським вогнем, а в іншому місці радянські війська в цей час змогли форсувати р.Дніпро...
Заколисує тиша
На ніч трави шовкові,
На ніч трави шовкові,
Там, де проліски-очі
Несміливо моргають,
Несміливо моргають,
Не плелися слова у вінки
І мовчали в душі солов’ї,
І мовчали в душі солов’ї,
Як битва Полтавська зі шведом була,
Семенівський полк там стояв край села.
Семенівський полк там стояв край села.
Не дивуйтесь, якщо я заплачу,
Бо у пам’яті знов постає,
Бо у пам’яті знов постає,
Зелена благодать
В дорозі недалекій.
В дорозі недалекій.
Маєтки амбітні
з високими мурами
з високими мурами
Зранку – ні хмаринки,
Росяні стежинки,
Росяні стежинки,
У садочку біля тину
Заховалася калина,
Заховалася калина,
Ні надії нема, ні розради –
Безкінечні ці ночі та дні…
Безкінечні ці ночі та дні…
Я жила, як усі,
В повсякденних турботах.
В повсякденних турботах.
Тещі мусили возить
Ми харчі частенько:
Ми харчі частенько:
Почув Іван, що по чотири жінки
В Малі дозволено чоловікам!
В Малі дозволено чоловікам!
Реклама, реклама, неначе зараза,
Від неї сховатись не можна ніде.
Від неї сховатись не можна ніде.
Повний місяць пишні вишні
Заливав сріблястим світлом…
Заливав сріблястим світлом…
Сонетів і віршів,
Високих, благородних,
Високих, благородних,
Вода нашу вулицю, мов обіймала,
Милуючись цвітом вишневих садів.
Милуючись цвітом вишневих садів.
Весняна заметіль, чарівна заметіль!
Заміта білий світ пелюстками.
Заміта білий світ пелюстками.
Життя палітра промениста
Дає натхнення і снагу:
Дає натхнення і снагу:
У Всесвіті без меж
Людина, як пилинка,
Людина, як пилинка,
І зітхнула полегшено жінка –
Босі ніжки цілує земля,
Босі ніжки цілує земля,
В бірюзові підвіски
Повбирались берізки
Повбирались берізки
З безумством такої напасті
Зуміла б упоратись я,
Зуміла б упоратись я,
Салютувала ця весна
Всіма квітками одночасно!
Всіма квітками одночасно!
Твоя байдужість до нестями
Душі глибини потрясе.
Душі глибини потрясе.
Вони серед натовпу сяють, як зорі,
Гуляють, узявшись за руки, щодня.
Гуляють, узявшись за руки, щодня.
Задрімали під листям старенькі гриби,
Галасливі гуртуються зграї,
Галасливі гуртуються зграї,
«Весь світ – театр, а люди в нім – актори», –
Так написав колись Шекспір великий.
Так написав колись Шекспір великий.
Розсипалося скерцо
І сміялося серце
І сміялося серце
Чи довелось вам бачити колись,
Як у пориві захвату єдинім,
Як у пориві захвату єдинім,
Весняна заметіль, чарівна заметіль!
Заміта білий світ пелюстками.
Заміта білий світ пелюстками.
Жила, хворіла, догоряла тихо,
Гадала, що кінчається життя,
Гадала, що кінчається життя,
Що ти, любий, зі мною накоїв?
Я у коконі чар і надій!
Я у коконі чар і надій!
Огляди