Автори /
Ігор Шоха (1947)
|
Рубрики
/ СВІТЛИНИ
Опис: Роздуми про особисте і суспільне місце поета у творчому процесі.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Заручниці честі
•
Востаннє на прощання
•
На узбіччі і в дозорі
•
По спіралі поколінь
•
Люди і кораблі
•
Фаза прозріння
•
Доля перекотиполя
•
По вибоїнах долі
•
Прогулянка
•
За обріями еміграції
•
Ознаки материнської любові
•
Карточка з неба
•
Різдвяні акорди
•
Філософія зрілості
•
Замальовки по шагрені
•
Супутники талану
•
На периферії часу
•
Дочка Прометея
•
Самопізнання
•
До вчителя
•
На посошок
•
Перфектно і публічно
•
Підсумки
•
Заповітна мрія
•
Яв уві сні
•
Ще раз
•
Мій край
•
Співай, гітара
•
Дні Василя
•
З Новим роком
•
Самоліквідація
•
Мутації імунітету
•
Видіння
•
Розлука
•
Навіяне ночами
•
Оптимістичний песимізм
•
Недосконалий сонет
•
Моя Муза
•
Післясмак
•
Обереги миру
•
Метеликом на вогник
•
Путі несповідимі
•
День сонця
•
Мої верби
•
Побутовий роман-с
•
До цього Дня
•
З імли словесного стовпотворіння
•
Наврочена доля
•
Свята простота
•
Ребуси Майстерень(6)
•
Ребуси Майстерень(5)
•
Ребуси Майстерень(4)
•
Ребуси Майстерень(3)
•
Ребуси Майстерень(2)
•
Ребуси Майстерень
•
Орієнтир
•
Рефрен мелодії життя
•
Акро – Майстерні
•
По теплих слідах
•
Спалені таємниці
•
Салют читачеві
•
За літами розлуки
•
Із Днем народження!!!
•
Зближення на відстані
•
Ювілейне
•
Біла журба
•
На гостині у рідні
•
Проміжні підсумки
•
У течії на мілині
•
Пото-лок
•
Пізнання себе
•
Та сама бентега
•
Повістка денна
•
Штрихи до автопортрета
•
Хиби істини
•
Секрети кузні
•
Ау
•
Зарубцьовані стигми
•
Відгомін
•
Під благовіст
•
Зірки й супутники мої
•
До дня поезії
•
Доля на три дороги
•
Час пік
•
Терапія
•
Русалії
•
Картина лаком
•
А ми такі!
•
Зима, погода і душа
•
Життє!
•
Сонет дитині
•
Солов'їною про солов'їну
•
Із утопії комуністичного завтра
•
Тобі
•
Останнє прощай
•
Поминки хрестин
•
Два кольори веселки
•
Голоси минулого
•
Під Божою рукою
•
Finita la...
•
По тріщині золотого перетину
•
Молодецькі сентенції
•
Ознаки дорослого щастя
•
Поезійні версти
•
Ігри на виліт
•
Рудиментарні плями
•
На проводи
•
По канату над прірвою
•
Сутінки весни
•
Стара закваска нового посолу
•
Квиток до каси вокзалу
•
Сеанс разової терапії
•
В системі неосяжності
•
Ти і вона
•
Поетичні вокабули
•
Драматургія закулісного театру
•
Зеро
•
Доля на двох
•
Переоцінка цінностей
•
Дід на пеньку
•
Витівки кебети
•
Зрізи поетичної піраміди
•
Велика шопта
•
Все одно...
•
Міражі вічності
•
Нон ґрата Парнасу
•
Фізика і фізіологія сущого
•
Сповідь добровольця
•
Ро-ко-ко і бароко-ко-ко
•
Багаж мандрівного поета
•
Молитва серця
•
Неприкаяні
•
Барометр успіху
•
Гадання на гущі часу
•
Медом по губах
•
Піррова перемога
•
Жага войовничої творчості
•
Генеза буття
•
А якби не ми?
•
Несуджені
•
Десерт на потім
•
Ех, якби...
•
Гопак на витрішки
•
Незворотні шляхи
•
Лист у Дніпро
•
Земне помилування
•
Таємне наяву
•
Росія не Європа
•
Моя спадщина
•
Інша платівка
•
Жебрак у метро
•
Бабця-кульбабця
•
Контрибуції долі
•
Гетьманіана
•
Талан
•
Митарства
•
Кряжі і басейни
•
На старті буття
•
Урівноваження
•
Гібридні станси
•
Ретроспектива
•
За європейський вибір
•
Заціплені мотиви
•
Нашій Надії
•
Козі сузір’я Скорпіона.
•
Вибір і призначення
•
Засів на врожай
•
Без перебільшень
•
Сліди на снігу
•
Зазим'я
•
За себе
•
Творчі майстерні
Переглянути всі твори з цієї сторінки
І
Пооживали міфи есесеру.
Пооживали міфи есесеру.
І
Кому – весна, кому – війна,
Кому – весна, кому – війна,
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
ні миші... і телята ще не з’їли,
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
у суєті самоти,
Не об’єднають гору із горою
ніякі осі й полюси Землі,
ніякі осі й полюси Землі,
ІОй! Погани нас опередили,
викупили першими вогонь
викупили першими вогонь
За туманами сивого ранку
і за мрякою сірого дня
і за мрякою сірого дня
ІЕх, якби то керувати часом
і літати у дитячі сни,
і літати у дитячі сни,
Іду на моціон як і щоранку,
коли ще не розведені мости
коли ще не розведені мости
Не курличуть мені журавлі,
та душею за обрії лину,
та душею за обрії лину,
Не перелічую миті щасливі.
Оберігаю ім’я,
Оберігаю ім’я,
Живу чи доживаю – все одно
буває давнє оживе наразі
буває давнє оживе наразі
ІБіжать як на пожежу куці дні,
і довгі ночі, і літа, і... всує,
і довгі ночі, і літа, і... всує,
Не Бог один формує ойкумену
і думкою пронизує пітьму...
і думкою пронизує пітьму...
Непомітно якось промайнуло
те, чого хотіли й не було:
те, чого хотіли й не було:
Все, що маю: пенати хатні,
щирі усмішки, ямби, хореї,
щирі усмішки, ямби, хореї,
Відлітають журавлики-мрії
у далеке минуле моє...
у далеке минуле моє...
Дівча... Наївне і святе –
за це недугою розп'яте –
за це недугою розп'яте –
Поки є ще радощі й жалі
і немає часу лиш на себе,
і немає часу лиш на себе,
Перед очима, як Сцевола Муцій,
усе ще визирає із гори
усе ще визирає із гори
Нумо, пане-брате, до коша!
Вдаримо об землю цю бідою,
Вдаримо об землю цю бідою,
Там, де щирості – біля відсотку,
а любові до ближнього – zero,
а любові до ближнього – zero,
Видувають з палуби роки,
а вітри не підпирають спину,
а вітри не підпирають спину,
Була у мене мрія... як весни
чекав її, але боявся миті,
чекав її, але боявся миті,
Сонце упало за обрії дня,
небо усіяли зорі...
небо усіяли зорі...
Не летять із далечі привіти,
а життя виходить на пряму.
а життя виходить на пряму.
У краю червоної калини
по траві й росі
по траві й росі
Співай, гітара моя,
пісня проста.
пісня проста.
I
У дні Різдва, коли у високості
У дні Різдва, коли у високості
Лишаються ще лічені години,
коли цієї золотої днини
коли цієї золотої днини
І
Обмежується коло друзів,
Обмежується коло друзів,
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
всьому новому, любимо пісні.
А я тебе учора бачив,
хоча то, може, і не ти,
хоча то, може, і не ти,
Ще немає лихої години,
а між нами зима на межі
а між нами зима на межі
Її ніколи не було ніде,
аж поки не пішли поети... « в люди».
аж поки не пішли поети... « в люди».
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Невесело безжурному мені
дивитися на бісову роботу,
дивитися на бісову роботу,
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і серце б’ється, і пульсує кров,
Доля наша то жартує з нами,
то кудись у безвісті несе.
то кудись у безвісті несе.
У перемоги – два боки медалі.
Ведуть любов і віра до мети,
Ведуть любов і віра до мети,
Лечу. Куди, і сам не знаю,
але вважаю, що лечу.
але вважаю, що лечу.
Які вони ошатні – ясени
і юні неопушені тополі,
і юні неопушені тополі,
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
сиротою у самотині.
Помолюсь, буває, і згадаю
проводи і зустрічі сумні,
проводи і зустрічі сумні,
Я з тобою, ти зі мною
тай виходить, що рідня.
тай виходить, що рідня.
Я не той, щоб на покуті жити.
Візерунки Його на вікні.
Візерунки Його на вікні.
Армада слів не додає «огрому»
і не лікує давню сліпоту.
і не лікує давню сліпоту.
Тяжко у світі одному.
Та варіанти ще є.
Та варіанти ще є.
Святкуємо! І цього доста.
Тремо і варимо кутю,
Тремо і варимо кутю,
Остання обойма
або
або
Серія V
Серія ІV
Серія ІІІ
Серія ІІ
Серія І
У найтемніші
моторошні ночі
моторошні ночі
Уже не буде ні нової,
ні неповторної пори.
ні неповторної пори.
Поете, ти єдиний, хто уміє
Оспівувати мрії чарівні.
Оспівувати мрії чарівні.
Подякую своєму читачеві,
якого помічаю де-не-де.
якого помічаю де-не-де.
Коли згасає полум'я свічі,
то і надія відійде остання.
то і надія відійде остання.
І
Ой не від того сивіє волосся,
Ой не від того сивіє волосся,
Недоля літає, а доля воркує,
що ладо у неї один.
що ладо у неї один.
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
паради зір і лет комет,
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
аби не сумувати за тобою.
Хай буде у пошані – Жінка!..,
яка у вуйків на чолі
яка у вуйків на чолі
Ви чули?
Ви чули, як осінню
Ви чули, як осінню
І де це я? У пеклі раю?
Ні. У едемі мук пекельних
Ні. У едемі мук пекельних
І
Чому – я знаю, а чого –
Чому – я знаю, а чого –
Сіріє надвечір’я на ріці.
У сутінки укутуються плеса.
У сутінки укутуються плеса.
Коли не бачу, що я чую,
то розумію, – тарарам!
то розумію, – тарарам!
І
Коли біда по світу носить,
Коли біда по світу носить,
Читаю Енеїду,
та не у казематі,
та не у казематі,
Я у Європу не тікаю,
хоча і хочу як дитя,
хоча і хочу як дитя,
І
Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
Анекдоти є й без бороди.
Ось, наприклад:
Ось, наприклад:
Я не пишу, а «вишиваю».
Хай крицю варить сталевар,
Хай крицю варить сталевар,
І
Одного разу, так буває
Одного разу, так буває
Ідуть літа, біжать роки
і утікає невловимо
і утікає невловимо
Її лірична героїня –
ікона із далеких літ,
ікона із далеких літ,
Одбіліли проліски на листі
сірому, пожухлому за рік,
сірому, пожухлому за рік,
Один із перших зодіаку,
але – на ниві для дітей,
але – на ниві для дітей,
Що мені поезія
у мої літа?
у мої літа?
Є у світі три дороги
однієї долі,
однієї долі,
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
у потойбічному сні.
Її руки уже цілував.
Обезболені зуби не чують,
Обезболені зуби не чують,
Не такі бували ми й убогі,
голі, одинокі і …одні –
голі, одинокі і …одні –
Жіночі портрети.
Її силуети,
Її силуети,
Маємо, що маємо, – забудьмо.
Хай наснагу інше додає,
Хай наснагу інше додає,
Чи то погода нами пише,
чи ми про неї кожен день,
чи ми про неї кожен день,
Якщо на тому світі,
у астралі
у астралі
Коли ти ще була малою,
тобі співав я, – баю-бай,
тобі співав я, – баю-бай,
Перемагає дієслово!
І знає не один поет,
І знає не один поет,
А я пам'ятаю майбутнє і досі.
Ми, босі, до нього ішли по стерні –
Ми, босі, до нього ішли по стерні –
У тиші келії моєї
понад водою край села
понад водою край села
Якщо ми є, то і розлук немає,
бо є у мене – ти, а в тебе – я.
бо є у мене – ти, а в тебе – я.
Нічого немає,
чого не буває
чого не буває
Нема палітри золотої,
але її веселка сяє,
але її веселка сяє,
Не поміняти течію ріки.
Не пізно пригадати, що забули,
Не пізно пригадати, що забули,
Бог є Закон – це альфа і омега.
Усі початки і усі кінці,
Усі початки і усі кінці,
Що Бог дає, то те і ймемо,
а забирає сатана
а забирає сатана
До золотої середини
далеке наше житіє,
далеке наше житіє,
Казав мені мій тато в юні ро́ки, –
коли не любиш бабу, не цілуйсь.
коли не любиш бабу, не цілуйсь.
Юна феє доросла і боса,
ще учора були ми малі.
ще учора були ми малі.
Повернуло життя на собаче
і старече біда стереже.
і старече біда стереже.
Усі задачі уряду нового
ті самі, що і плани у старого:
ті самі, що і плани у старого:
Кожного, здається,
вчили ще у школі:
вчили ще у школі:
Знову додому на проводи їду,
де і печалі, і радощі всі,
де і печалі, і радощі всі,
Коли йдемо тією течією,
яка уже не залишає сліз,
яка уже не залишає сліз,
Уже зів'яли проліски і ряст
і нагадає нам Еклезіаст, –
і нагадає нам Еклезіаст, –
Донбас палає. Море – у крові.
Росія багатіє. Мало миру
Росія багатіє. Мало миру
Іще не вечір і до ночі
куняє у мені піїт.
куняє у мені піїт.
Лікую зуби, а на серці – рана.
І не тому, що зуб мій – золотий.
І не тому, що зуб мій – золотий.
Уміємо торкнутися струни
забутою мелодією серця.
забутою мелодією серця.
Буває всяке у житті людей.
Не випити бездонного джерельця.
Не випити бездонного джерельця.
Теорія поетики беззуба
поезії нічого не дає.
поезії нічого не дає.
Не каюся, що я – із могікан,
але актор палаючого віку
але актор палаючого віку
Нічого не помножиться на нуль
і на зеро ніщо не поділити,
і на зеро ніщо не поділити,
Є у тебе не одна надія,
а у мене мрія є одна,
а у мене мрія є одна,
(на чужині)
Навчені любов'ю до братів,
Навчені любов'ю до братів,
За акаціями у садочку
ще поважно, як дідові слід,
ще поважно, як дідові слід,
Мене і кебету мою
Арей випробовує й досі.
Арей випробовує й досі.
Уявою поета, поетеси
ширяю небесами інь і янь,
ширяю небесами інь і янь,
Велике й різне наше плем'я,
а до душі – одна шопта,
а до душі – одна шопта,
Як немає долі, то не буде й волі.
Як не піднімайся, а чекає дно.
Як не піднімайся, а чекає дно.
Не научає Заповіт,
і літератора не чують,
і літератора не чують,
Перевелися уже пілігрими.
Барди й паяци почили в раю.
Барди й паяци почили в раю.
Все має жити, як тече вода,
за вічними законами тяжіння.
за вічними законами тяжіння.
Я пам’ятаю озеро Хасан,
і не забуті – « ...холода, тревоги».
і не забуті – « ...холода, тревоги».
Сіяє сонце угорі.
У затінку сараю
У затінку сараю
Які там опції і бали?
Записую, аби скоріш
Записую, аби скоріш
Прости мене, мій Боже, за моє
німе, – уа! дитяче у колисці,
німе, – уа! дитяче у колисці,
Дорогою чахлої осені
блукаємо разом і досі ми,
блукаємо разом і досі ми,
Ми тільки-но у бучі дозріваємо.
Авторитети знані – при кермі.
Авторитети знані – при кермі.
У вояка на летовищі
нема правиці і ноги.
нема правиці і ноги.
І у мене не усі удома,
і у добре вижаті літа
і у добре вижаті літа
Себе самого переміг
і не чекаю нагороди,
і не чекаю нагороди,
І як, і де воно береться,
ніхто не знає, а сміється,
ніхто не знає, а сміється,
Я із бурлак, але не із рабів.
Умію виживати, як усюди
Умію виживати, як усюди
Флібустьєри і авантюристи
проливають українську кров.
проливають українську кров.
І рідної, і дорогої
ще до любові неземної
ще до любові неземної
Усе дається у роботі,
у сьомому, буває, поті
у сьомому, буває, поті
Можна пожуритися і тільки.
що усе майнуло і пройшло.
що усе майнуло і пройшло.
Все, що зав'язане на небі,
не реєструє наших доль.
не реєструє наших доль.
Мандруємо і близько, і далеко.
Знайомимося – він, а он – вона:
Знайомимося – він, а он – вона:
Набачилися небо і поля,
що в Україні є іще поети,
що в Україні є іще поети,
Погода й та нагадувати стала,
що люди вельми грішні далебі
що люди вельми грішні далебі
Я хочу віршем і насолодитись,
і на солоне капнути сльозу,
і на солоне капнути сльозу,
Америку не відкриваю.
Вона і так була і є
Вона і так була і є
У данину мені нічого не попало.
А спадщина моя – це не одна сума,
А спадщина моя – це не одна сума,
і юним і малечею
ходив я проти течії
ходив я проти течії
Пронизує вагон підземний простір
від станції до станції метро.
від станції до станції метро.
І
Дорога, підмітаючи перони,
Дорога, підмітаючи перони,
І у печалі пізнається радість,
у далині, на дні, у однині.
у далині, на дні, у однині.
У Гоголя поеми – не пісні,
але і він єдиний, неділимий.
але і він єдиний, неділимий.
Бурлаці фора звідусіль
як фіміам кадила,
як фіміам кадила,
Немає часу без роботи
у каторжанина життя.
у каторжанина життя.
Ріки, і озера, і моря –
це малий окраєць океану.
це малий окраєць океану.
Як не буде, так і буде,
поки горе – не біда.
поки горе – не біда.
Коли цькують, то не байдуже,
що – ось! Помітили таки.
що – ось! Помітили таки.
1
Сьогодні день, коли емоцій море
Сьогодні день, коли емоцій море
Намарне філософію учити,
не знаючи абетки житія.
не знаючи абетки житія.
У ту далеку не мою війну
ходили наші воїни в атаку
ходили наші воїни в атаку
Є окаянні і мізерні теми,
які не красять наші імена.
які не красять наші імена.
Не буду я просити ката
уселюдського майбуття
уселюдського майбуття
Яку тебе у вірі не пізнав я,
це знає явно лише Він один.
це знає явно лише Він один.
Я можу йти куди завгодно:
у веремію суєти,
у веремію суєти,
Ми стоїмо
на сторожі землі
на сторожі землі
У цьому світі я бував не раз.
У генах закарбовані навіки
У генах закарбовані навіки
Минають і зима, і літо,
і юні роки, й золоті.
і юні роки, й золоті.
Вже нібито пора змиритись,
що потекли такі літа,
що потекли такі літа,
Усім світає у віконці,
і хай сіяє житіє,
і хай сіяє житіє,
У кожного є місце у коші,
аби не бути осторонь ніколи,
аби не бути осторонь ніколи,