Це помилкове бачення, дорога Зоряно.
Першородний гріх, навіть чисто теологічно, вчинено конкретними особистостями, а не ідеєю людини. Тож покарання завжди було умовно загальним. Та й Син Божий, відкриваючи нам повніше сенси буття, і довівши своїм життям безгрішність ідеї Людини, зняв проблему першогріха. Навіть офіційні церкви вважають, що проблема першогріха нині не перешкоджає людині здобувати вічне життя.

До пори до часу, доки "маленьке людство" примітивним чином бачило (як і наші маленькі діти) свої стосунки із Богом - діяли старі "строгі догми" "загально племінної відповідальності", але людство росло, картинка ставала обширнішою.
Принаймні вже за часів Хаммурапі (приблизно 2,5 тис. до Р.Х), почали відділяли колективну відповідальність від особистої.
Та й син Людський, і разом із тим, Божий Син, Ісус Христос, вочевидь, не був гріховним. Тому, можна говорити про такого сякого Івана, чи Марусю, чи Віктора Федоровича, з табачатами, але ображати в цілому людину, яка за Образом і Подібністю (вочевидь Духовними) аж ніяк не можна. Оскверняють землю не люди, а нелюди, ось і вся загадка. Нелюди нищать Боже, а людина оберігає, відтворює - користуйтесь, Зорянко, оцим критерієм, і не помилятиметесь у житті з чоловіками, принаймні. :)

А щодо гріха найкраще, як на мене, користуватися таким його розумінням:
"гріх є усвідомленим відношенням бунтівника - відношенням, принесеним у наш світ отими, що випали із духовного світу у суцільну пітьму"...