ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

 Ти це зробив!

Учасникам першого заїзду військово-патріотичного табору "Серце патріота", де мені пощастило працювати у якості польового кухаря.

То доля звела молодих патріотів,
Щоб разом пройшли незвичайний маршрут.
Забулося "До", не бентежило "Потім",
Усе відбдувалося "Зараз і Тут".

Забув про умови ти в таборі, друже,
Хоча до комфорту і затишку звик,
А тут не стогнав, був терплячим і мужнім,
Майбутній солдат, захисник, чоловік.

Хіба зрозуміє любитель дивану
Усе, що не з ним, а з тобою було:
Як дрова в буржуйці палатки з майдану
Давали ні з чим не зрівнянне тепло,

Як з друзями разом підкорював хвилю,
А сам би ніколи її не здолав,
Як множила пісня і витримку, й силу,
Як тричі піднявся, де двічі упав,

Як ближнього біль був твоїм особистим,
Як успіх його був тобі дорогим,
Як друг із ногою, пробитою вістрям,
Не вийшов зі строю, доспівував Гімн,

Як стихли вітри і підкорена злива,
В яких з Юнака виростав Чоловік...
І довго ще будеш від того щасливим,
Що ти це зробив! Не злякався й не втік!

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Табір


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-07-04 22:18:21
Переглядів сторінки твору 4347
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.759 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 4.671 / 5.5  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.719
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2014-07-05 09:49:03 ]
Уклін за вірш, Валю! Стільки любові тут - кожен рядок - виплаканий! - це вже історія - справжня історія - живе творіння...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-07-07 11:53:28 ]
Дякую, Роксолано!
Але, схоже, мене не зрозуміли. У передмові до вірша я зазначила, що це вірш про хлопців з військово-патріотичного табору. там були юнаки 15-17 років, яких навчали виживати у польових умовах, підкорювати труднощі, надавати першу допомогу тощо. Дисципліна, вишкіл, витримка і дух патріотизму.
Хлопці жили у великих палатках, одна з них - привезена майданівцями з Теребовлі, стала улюбленою для хлопців, мабуть, дух Майдану, не вивітрюється і не відмивається, як та кіптява, від якої хлопці двічі мили намет.
Їм теж було непросто: пригоди, випробування... До кінця дійшли не всі. Але за тих, що дійшли, я спокійна, за цими хлопцями - майбутнє України!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тимофій Західняк (Л.П./М.К.) [ 2014-07-05 09:56:05 ]
неймовірно гордий за наш народ, нашу молодь,наших хлопців та чоловіків,жінок,що боронили наше майбутнє на Майдані і нині це роблять на Сході! Від участі в Русі 20 років тому дістав "пам'ятку" і 2 роки провів у шпиталі та на реабілітації,нині кульгаю на одну ногу, але не шкодую ані трохи...Господи, борони наших хлопців! Спаси і помилуй нас!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-07-07 11:56:29 ]
Дякую, Тимофію! У відповіді на попередній коментар я пояснила, чому і кому присвячений вірш. Але, безумовно, і хлопцям-майданівцям, і нашим героям, учасникам бойових дій на сході України, низький уклін і безмежна вдячність. Підростає гідна зміна, підмога, хлопці, що завтра чи післязавтра доповнять стрій. Дай Боже, щоб мирний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тимофій Західняк (Л.П./М.К.) [ 2014-07-07 21:22:25 ]
Так, Дай, Боже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2014-07-05 10:19:02 ]
"Як тричі піднявся, де двічі упав"- !!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-07-07 11:57:14 ]
Так, Світлано, це і є найголовніше - підійматися хоча б на один аз більше, ніж упав.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 10:55:56 ]
дрова в буржуйці палатки з майдану
Давали ні з чим не зрівнянне тепло, - здається ціла вічність минула з того часу... Стільки всього відбулося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-07-07 11:59:59 ]
Так, неймовірно насичений тяжими подіями час переживаємо. Не встигли оговтатись від однієї рани, як здобуваємо нові, болючі, криваві...
Дай Боже, щоб юнакам, про яких пишу в цьому вірші, довелося долати тільки мирні "фортеці" - відбудовувати і прославляти рідну державу.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 11:25:38 ]
Класно, вітаю, Віль!
"Як тричі піднявся, де двічі упав" - символічно неймовірно!
ПС. Я би в передостанній строфі порадив трохи інший варіант останнього рядка:
"Із стрОю не вийшов, доспівував Гімн" (?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 11:26:16 ]
Вибачаюсь, Валь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-07-07 12:04:34 ]
Дякую, Іване! Порада приймається, так справді краще.
А було так: один з юнаків у таборі напередодні закриття зміни травмував ногу, не міг на неї ступати. Лікар обробила рану, і Валера весь день лежав у наметі. Батьки хотіли в той же день забрати його (живуть у сусідньому з табором селі), але він сказав, що залишиться в таборі до самого фінішу.
Увечері на традиційну лінійку друзі винесли його і посадили на стілець. А коли співали Гімн, він піднявся і співав з усіма, стоячи на одній нозі.
... Наче що б там такого... А я до сліз рада, що такі хлопці підростають в підмогу нашим Героям! Молюся за них! Хай мирні звитяги, тільки мирні, чекають на кожного!