Новоспочиле янголятку,
Тобі вже більше не болить.
Лети до мами і до татка
У райську радісну блакить.
Ні, то не правда, що за гранню
Нема нічого, вічна ніч.
Поглянь: сестричка, зірка рання
Тобі всміхається навстріч.
О, крихітко, чия провина,
Що світ – в полоні сатани?
То найстрашніший звір – людина,
Бо інший так би не вчинив.
Цей світ, здається, вже пропащий,
Суцільний бруд, і біль, і гріх.
Лети, тобі там буде краще,
Раз тут Господь не уберіг.
Учора ще була надія,
Що виживеш, продовжиш рід,
Зростеш у красеня Сергія…
А нині – й сонця промінь зблід,
І постаріло небо наче,
Паде дощем на товщу криг.
То за тобою гірко плаче
Той грішний світ, що не вберіг…