ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
Живе
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Земля квітує (хайку)
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Два в одному
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Перша козацька Січ
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Пазлики ні в дугу
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
***
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Ще б пак
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Райдуга
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
На дозвіллі
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Безкровне
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Одарчина кицька
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Побажай – і я воскресну
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
До Великодня
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
* * *
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Всесвіт: право на власність
Образ твору Мій світ не тримається купи.
Тягар гравітації – марний,
Випорскує Хронос підступно,
Тікає й глумиться безкарно.

Розпущеним плетивом висне
Метелиця над видноколом.
Король мій однині і прісно
Отак і зостанеться голим,

Німим і байдужим. Одначе
Покута йому вже готова:
Осколків галактик не стачить,
Щоб скласти бодай одне слово…

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-01-25 12:17:21
Переглядів сторінки твору 8785
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.663 / 5.5  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-25 12:57:46 ]
Уламки галактик то ми з вами, кожен уламок окрема полівимірна площина. Якщо послідовно, то глумляться, а вже потім тікають, але це так, в кого як, як духу вистачить і зуби вкорінені мають бути моцно!)) Най би трималося купно все і вся. Щиро!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 13:22:14 ]
Марисю, та куди тим галактикам до нас - навряд чи вони здатні щось усвідомлювати. А ми з вами - то і є увесь Всесвіт ))
Щодо Хроноса - в тім і весь глум, що час ніяк не упіймаєш. А земляни - так, спочатку поглумляться вволю, а потім уже п'ятами накивають ))
Часом просто стоїш - і дивишся, як усе беззвучно розсипається... от і написалося таке.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 13:07:09 ]
Коли не все складається докупи в сенсі багатообразності і в читача, то можна присвятити розгляд вірша його красотам і прихованим змістам, а не протокольному співчуттю. Воно або є, або його немає - пиши про нього чи не пиши.
З Хроносом зрозуміло, з голим королем - також. А вгадав чи ні - то питання десяте.
Нострадамуса донині розгадують, і його катрени від цього гіршими не стають.
І ходимо читати не щось і десь, а саме те що цікавить. Загадками, красотами тощо.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 13:31:14 ]
Ех, пане Миколо ))
Коли читач ламає голову над віршем - це нормально, вірш не обов'язково розуміти, найчастіше буває досить першого враження ("моє", "не моє", "а не пішов би цей автор лісом...").
А от утнути такий коментар, щоб автор чухав над ним потилицю - це треба вміти ;))
Робочий тиждень тривалістю сім днів сприяє скручуванню звивин у лабіринт. Так що смисл деяких виразів, мабуть, блукатиме там аж до вихідного.
"Я подумаю над цим завтра" (с).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 14:19:40 ]
Можна сказати, 1:1. Ваш вірш, мій коментар.
Як не важко буває напружувати м'язи звивин, та це заняття корисне. Я не хотів писати про прозору образотворчість, побудовану за простими схемами, як-от: втомлені ноги-горб на спині-живіт попереду-очі недобачають-руки тремтять. Колгоспні мотиви + той же самий Хронос, що вже догукався Некроса. Причому про цих менеджерів двох вимірів додумую я, а не автор, бо настільки у нього глибока поезія, що без верховних богів читачу у ній нема чого робити.
З Вашою вийшло інакше. Ось образи, а ти, читаче, знаходь скріпи. І я таки знайшов. Кого я впізнав, яка подія - то, як я писав, питання десяте. Головне те, що є над чим думати і воно тулиться докупи. Як Ви бачите, на красотах я не зупинявся, співчутливо не заспокоював. Вірш, на мене, вдався :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 23:29:16 ]
Спробую розкласти по поличках.
З Хроносом дійсно все зрозуміло, йдемо далі.
"А король-то голий" - тобто віднайдена якась істина (вірніше, те, що ЛГ нею вважає на даному етапі). І ця "істина" в тому, що Творцю якось паралельно до всіх метань і мук ЛГ: мовляв, ото швиргануло тебе у цей світ - то сама й розбирайся, шо до чого, а я подивлюся... А воно ж обідно, ну то ЛГ собі й думає: ах, так, да? Тоді який привіт - такий і одвіт, тобі ж без мене теж не солодко буде (сподіваюся), бо всі твої галактики тобі не здатні навіть усміхнутися, не те що добре слово сказати...
Ну от якось так ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-26 23:53:09 ]
Я десь там в тенетах моєї душі байкар (брехун, вигадник тощо). То я намагався когось упізнати. В цьому я міг не вгадати в дрібницях і стратегічно.
От і вся можлива розбіжність.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-25 13:10:24 ]
Люблю в поезії щось від Далі (якщо це Вас не ображає). Хоча тут - винятково Ви, незаперечно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 13:45:33 ]
Саме Далі колись примирив мене з самою собою. В юності часто снилися якісь дивні годинники, з якими щось було не в порядку - і відчуття після пробудження були, м'яко кажучи, не найприємнішими. Це тривало доти, поки не трапилась мені на очі картина Далі "Постійність пам'яті" - я побачила, що не в мене одної в голові такий кавардак, і заспокоїлась :))
До речі, спасибі за підказку - міняю ілюстрацію.





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-25 13:49:09 ]
А Ви хіба не знаєте, що то не кавардак, а просто інший вимір. І побут його - як психічно-емоційний, так і творчо-вжитковий - це дар, унікальність. Отож бережіть і плекайте. Комплекси - ГЕТЬ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 14:12:17 ]
В інших вимірах легко заблудитися, а варіант примусового повертання у наш грішний світ з допомогою примірки сорочечки з довгими рукавчиками, що зав'язуються на спині, мало кого приваблює ;))
Хоча той же Далі більше вдавав із себе безумного, аніж був ним. Цікавий дядько, хоч і надміру епатажний ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 18:17:28 ]
Спочатку було Слово, а потім - галактики. У вас трохи навпаки. Не руйнуйте Гармонію(жартую).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 23:00:05 ]
Ой, то така давнина, що вже й не згадаю, що саме було спочатку ))
Дехто каже, що найпершим було Ніщо - а далі вже все інше по порядку.
А гармонію для початку знайти б та подивитися хоч, що воно таке ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 20:32:11 ]
Без права на передачу... )
Далі буде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 23:01:31 ]
Точно. А так часом хочеться те право разом із обов'язками комусь передати, а самій так із парочку століть перепочити... Ага, дзуськи - далі таки буде ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 16:46:45 ]
Метелиць не існує - це фантастика #отакітеперказими


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 23:04:42 ]
Нічо не знаю, у нас учора сніг ішов, проти лампи навіть щось крутилося і мело - якщо фантазію включити, дуже навіть на метелицю похоже ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 17:28:00 ]
Рахуючи осколки галактик, ми мимоволі стаємо містиками.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-26 23:06:04 ]
І так ясно, що їх безліч - то нащо ж лічити? Є й веселіші заняття на цьому світі ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-01-27 11:53:05 ]
Осколки узагалі ні на шо не годні - ні на слова, ні на побудову нового життя (треба з нуля починати, як на мене). Якщо це, звісно, не "осколкі самовластья", на яких пишуть чиїсь імена :)). Йєй!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-27 18:00:23 ]
А з законом збереження матерії що робити будемо, кума? ;))
Воно ж наче ніде нічо не дівається, просто з тих же кубиків нові об'єкти будуються - виходить, що взагалі все тільки з осколків і створюється...
Ой, та ну його, то не для жіночих мізків. Піду краще борщу наварю... хоча він теж, мабуть, з осколків... ну, нічого, аби смачний вдався :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-01-27 22:29:19 ]
добре.
особливо про плетиво метелиці - !


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-28 14:07:26 ]
Дякую.
Це торішнє, ще з ЛК. Рік минув, а настрій той же ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 22:46:01 ]
І мені якось довелось таке бачити. То була зима 1981-го. Хутор Михайлівький залишився позаду, вже Україна якось відчувається. Такий самий сніг, така ж сама завірюха. А звалась вона хурделицею.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-01-28 14:09:08 ]
Заздрю вам білою (як сніг) заздрістю: у вас не лише дороги і ниви, у вас ще й природні явища з табличкам - щоб не переплутати, котре як звати ;))