ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Володимир Ляшкевич
2026.07.04 16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ірина Вовк
2026.07.04 05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ 1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Юрко Бужанин
2026.07.03 10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Про траву
Коханий, лягай зі мною.
Я подихом і травою
тебе огорну… В сувої,
як в савані, ми заснем…
Трава проросте крізь тіло -
зелені, як стебла, жили…
Ромашками ворожили –
з ромашками і помрем.

Вино молоде, несміле…
Пелюстки повз нас летіли –
так біло, смертельно біло…
Торкнутися твоїх рук.
Коханий, поглянь, - це осінь…
Сивіє твоє волосся,
і зморшечки біля носа
плете золотий павук…

Для того смішного літа,
в якому були, як діти,
ми вмерли. Сніжинки літер
мережать чужі міста…
Пославшись на час і втому,
ти знову ідеш додому…
…Коханий, скажи по тому:
“Травинка Моя Золота”.




Найвища оцінка Марічка Казновіцька 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-11 15:54:09
Переглядів сторінки твору 5591
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.407 / 5.88  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.513 / 6  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-11 16:32:37 ]
Дуже органічно і образно, Ганусю.
Чудові рядки:
Трава проросте крізь тіло -
зелені , як стебла, жили…,
або от:
Сивіє твоє волосся,
і зморшки довкола носа
плете золотий павук…
Супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марічка Казновіцька (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-11 20:47:14 ]
Заворожує своєю ніжністю, нагадує круговерть життя.
Водночас легко й тепло на душі. Радила б всім прочитати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-05-12 00:34:31 ]
Спасибі, Ярославе і Марічко, дуже рада, що вам сподобалося. Вірш дуже свіжий - нині на роботі написалося:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-12 14:16:32 ]
Вірш легко читається, але важко переживається.Сумно, аж за край!
Щиро,
Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-05-12 15:40:46 ]
Я ще під враженням від постедемської трилогії, аж тут новий вірш;). Приємно-світлий, незважаючи на "саван", "смертельно біло" і "ми вмерли" - ніжний спокій, без надривів і надламів, а примирення із життям, світом, любов*ю - принаймні, у мене викликає саме такі асоціації. Особливо сподобалась форма - чудове вирішення, які рядки з якими римуються, сама рима, і легкість ритму.
Дякую за вірш і викликані емоції:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-05-14 10:58:38 ]
Святославе і Нато, дуже вдячна за прихильність. Хай щастить! Ні, Святославе, не "сумно аж за край"!Усе колись закінчується - і кохання, і весна, і життя, врешті. І добре, що закінчується. Немає нічого холоднішого за вічність. "Все йде, все минає - і краю немає...".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-05-14 12:45:10 ]
Гарненько, Аню!
Але маю внутрішній спротив до передостаннього рядка :(
"…Коханий, скажи по всьому:" ?

Бо далі таке гарне
“Травинка Моя Золота”. !

Чому спротив? Бо, можливо, краще в теперішньому часі? А ще у цьому, передостанньому, рядку ніби і вся квінтесенція твору? Зараз вона ніби занадто схематична і суха? Що, можливо, і є правдою, але правдою іншого життя, трохи іншого від життя саме цієї поезії?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-05-14 15:57:33 ]
Здрастуйте, Редакціє. Трохи замінила. Справді, передостанній рядок доволі суперечливий - він неначе вклинюється у назагал романтичний настрій вірша. Але то така "правда жизні" - лежання лежанням - а життя життям. Єдине що тішить у цьому всьому - що спогади залишаються десь глибоко-глибоко: "Травинка Моя Золота"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-05-26 13:27:07 ]
Пані Ганно, прошу заглянути у інтерв"ю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 17:59:28 ]
А мені сподобалося оце:

Для того смішного літа,
в якому були, як діти,
ми вмерли. Сніжинки літер
мережать чужі міста…

Сніжинки літер... Чомусь уявляється клавіатура мобільного... вечір, сніг навколо і з неба...
Навть оте літо не в значенні пори року взагалі, а літо тієї миті...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-06 18:27:31 ]
...вот тебе лютики, вот васильки...