ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.22 22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.

На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,

Сергій СергійКо
2025.11.22 20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.

Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –

Іван Потьомкін
2025.11.22 20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

В Горова Леся
2025.11.22 14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.

Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,

Тетяна Левицька
2025.11.22 09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!

Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,

Віктор Насипаний
2025.11.22 07:30
Хочу щось намалювати. – мовив батьку син.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.

Артур Курдіновський
2025.11.22 06:28
Життя - вистава. Скрізь горять софіти.
Все знаю наперед. Нудьга зелена!
Я викинув костюм із реквізитом...
Ви ж, дурники, - мерщій по мізансценах!

Повторюю для вас усіх востаннє:
Я справжній у своїх похмурих віршах!
Сьогодні ваша роль - палке кохан

Борис Костиря
2025.11.21 22:14
На цвинтарі листя опале
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.

На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,

Юрій Лазірко
2025.11.21 21:13
мовчіть боги
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів

Юрій Лазірко
2025.11.21 21:11
вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі

я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам

Сергій Губерначук
2025.11.21 16:14
І прийшла Перемога!
Уся Україна в Києві постала.
Зійшов Віктор
од Андрія,
од Первозваного –
Багатоочікуваний.
На Михайла
він, як святий Михаїл, у вогні помаранчевім

Ігор Шоха
2025.11.21 16:07
У мене дуже мало часу
до неминучої біди,
та поки-що і цього разу
як Перебендя у Тараса
ще вештаюсь туди-сюди.
Зів’яло бачене раніше.
Не ті часи і біди інші:
у небо падає земля,

Микола Дудар
2025.11.21 15:58
Багатострадний верші пад
Джерел утомлених від спраги
Не відсторонить листопад
Бо він такий… цікаві справи…
У нього розклад, власний ритм
І безліч сотенних сюрпризів
А ще набрид волюнтаризм
Пустоголових арт-харцизів

Тетяна Левицька
2025.11.21 09:21
Осені прощальної мотив
нотами сумними у етері.
Він мене так легко відпустив,
ніби мріяв сам закрити двері.

Різко безпорадну відірвав
від грудей своїх на теплім ложі,
хоч вагомих не було підстав

Олександр Буй
2025.11.21 02:48
Димок мисливського багаття
Серед осінньої імли...
Згадаймо, хто живий ще, браття,
Як ми щасливими були!

Тісніше наше дружне коло,
Та всіх до нього не збереш:
Не стало Смоляра Миколи,

Борис Костиря
2025.11.20 22:08
Я іду у широкім роздоллі,
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.

Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Про траву
Коханий, лягай зі мною.
Я подихом і травою
тебе огорну… В сувої,
як в савані, ми заснем…
Трава проросте крізь тіло -
зелені, як стебла, жили…
Ромашками ворожили –
з ромашками і помрем.

Вино молоде, несміле…
Пелюстки повз нас летіли –
так біло, смертельно біло…
Торкнутися твоїх рук.
Коханий, поглянь, - це осінь…
Сивіє твоє волосся,
і зморшечки біля носа
плете золотий павук…

Для того смішного літа,
в якому були, як діти,
ми вмерли. Сніжинки літер
мережать чужі міста…
Пославшись на час і втому,
ти знову ідеш додому…
…Коханий, скажи по тому:
“Травинка Моя Золота”.




Найвища оцінка Марічка Казновіцька 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-11 15:54:09
Переглядів сторінки твору 5162
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.407 / 5.88  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.513 / 6  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-11 16:32:37 ]
Дуже органічно і образно, Ганусю.
Чудові рядки:
Трава проросте крізь тіло -
зелені , як стебла, жили…,
або от:
Сивіє твоє волосся,
і зморшки довкола носа
плете золотий павук…
Супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марічка Казновіцька (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-11 20:47:14 ]
Заворожує своєю ніжністю, нагадує круговерть життя.
Водночас легко й тепло на душі. Радила б всім прочитати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-05-12 00:34:31 ]
Спасибі, Ярославе і Марічко, дуже рада, що вам сподобалося. Вірш дуже свіжий - нині на роботі написалося:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-12 14:16:32 ]
Вірш легко читається, але важко переживається.Сумно, аж за край!
Щиро,
Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-05-12 15:40:46 ]
Я ще під враженням від постедемської трилогії, аж тут новий вірш;). Приємно-світлий, незважаючи на "саван", "смертельно біло" і "ми вмерли" - ніжний спокій, без надривів і надламів, а примирення із життям, світом, любов*ю - принаймні, у мене викликає саме такі асоціації. Особливо сподобалась форма - чудове вирішення, які рядки з якими римуються, сама рима, і легкість ритму.
Дякую за вірш і викликані емоції:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-05-14 10:58:38 ]
Святославе і Нато, дуже вдячна за прихильність. Хай щастить! Ні, Святославе, не "сумно аж за край"!Усе колись закінчується - і кохання, і весна, і життя, врешті. І добре, що закінчується. Немає нічого холоднішого за вічність. "Все йде, все минає - і краю немає...".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-05-14 12:45:10 ]
Гарненько, Аню!
Але маю внутрішній спротив до передостаннього рядка :(
"…Коханий, скажи по всьому:" ?

Бо далі таке гарне
“Травинка Моя Золота”. !

Чому спротив? Бо, можливо, краще в теперішньому часі? А ще у цьому, передостанньому, рядку ніби і вся квінтесенція твору? Зараз вона ніби занадто схематична і суха? Що, можливо, і є правдою, але правдою іншого життя, трохи іншого від життя саме цієї поезії?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-05-14 15:57:33 ]
Здрастуйте, Редакціє. Трохи замінила. Справді, передостанній рядок доволі суперечливий - він неначе вклинюється у назагал романтичний настрій вірша. Але то така "правда жизні" - лежання лежанням - а життя життям. Єдине що тішить у цьому всьому - що спогади залишаються десь глибоко-глибоко: "Травинка Моя Золота"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-05-26 13:27:07 ]
Пані Ганно, прошу заглянути у інтерв"ю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2009-01-06 17:59:28 ]
А мені сподобалося оце:

Для того смішного літа,
в якому були, як діти,
ми вмерли. Сніжинки літер
мережать чужі міста…

Сніжинки літер... Чомусь уявляється клавіатура мобільного... вечір, сніг навколо і з неба...
Навть оте літо не в значенні пори року взагалі, а літо тієї миті...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-01-06 18:27:31 ]
...вот тебе лютики, вот васильки...