ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Іронічно-істеричне
Образ твору Вони мені кажуть: «Усе – у твоїй голові:
І рай там, і пекло, і мертві твої, і живі».
Я чесно пішла туди і силкувалась найти
Бодай щось із того. А дзуськи! Окрім пустоти

Та вічного болю - хіба що ще морок найшла.
Чи, може, усе те якраз і ховає імла?
В ній золото й зелень, а ще – білий храм на горі,
І світло – нізвідки, там зайві земні ліхтарі;

Там райдужні квіти - ніхто їх ніколи не рве:
Із ними говорять. Там навіть каміння – живе…
Лише голубого ти кольору там не шукай,
Вся синь – у тобі, а не зовні. На те він і рай.

…Невільною птахою тяжко зриваюся вниз,
На чийсь злобний поклик, на звикло недобрий каприз.
А пут чи не видно, чи то їх і справді нема –
Невже так покірно я йду на той голос сама?!

Він тягне на дно – і крізь дно – і ще далі, і ще…
А спогад про інше буття вже нестерпно пече,
І друзками в хлань розлітається споминів скло,
Примарного щастя – і того немов не було…

…Вони мені кажуть: «Усе твої творять думки.
Позбудешся їх – і танцюй, і живи залюбки».
Не думати? О, я щосили старатимусь! Ви
Лишень із моєї мене заберіть голови…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-05 21:54:57
Переглядів сторінки твору 7333
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.580 / 6  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 5.512 / 6  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-05 22:13:08 ]
з іншого боку - забрати того себе зі своєї голови -
може би й полегшало б (що не хвакт!)
але оце ж не було би таких коштовностей більш...

як то кажуть, а бідний молюск страждає від тієї
перлини, якою ви всі оце захоплюєтеся, до нестями


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-05 22:27:38 ]
Насміялася ))
Та таки не хвакт, бо оце дивлюся на деяких тутешніх персонажів, які відгороджуються щосили від світу, бар'єри дивні придумують, при цьому себе самі садовлять на якийсь картонний саморобний трон - з одного боку смішно і наче можна позаздрити відсутності всяких мук сумління і сумнівів узагалі, а з іншого - розумієш, що це лише певний ступінь розвитку, і не втечеш ти від цього серпантину нікуди - мусиш дертися догори, до вершини, і настане час, коли все одно доведеться крізь усі муки пройти. Та й не факт, що картинка, яку демонструють нам, відображає реальність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-05 22:41:56 ]
так, воно часто-густо спантеличує, часом і вибішує

війна, війна, війна, всі воюють, воюють...

просто так щоби я поет зовусь я цвєтік от меня вам балалайка
вже не проканує, якби
зіткнення епох, поколінь, ідей, світоглядів
а ще - кожен намагається видерти собі хоч трохи місця під сонцем

найсмішніша (нмд) оця панківська поза ’фак авторитетам’
так ніби це не нав’язування власного одразу ж, панківського, авторитету...

але все це фігня, фігня, фігня...

є любов & є смерть, а ще, кажуть, є Бог

та й усе ось




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-05 23:03:57 ]
Та й того більш ніж досить, бо як тільки пробуєш щось про них збагнути і до чогось там докопатися - як усе розсипається прямо в руках. Певно, є речі, які не треба намагатися аналізувати, бо вони цільні і неподільні, а що незбагненні - то, може, ще не час просто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 00:07:04 ]
а нема нічого на ділі
є люди & зірки
& їхнє сяєво

а всі слова слова слова - ну, їх чимало
рóботи цим так само займатимуться
вже завтра - якщо не вже наразі

просто треба розуміти
що всі ми насправді слухаємо тишу в собі
і кожен намагається в найліпшому випадку
не заважати іншому слухати & чути

тишу в собі


а потім вже можна про щось трохи поговорити
але ж - саме потім, а не навпаки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-18 01:12:27 ]
перечитав і так наразі бачу, що тут скоріше про пекло, все таки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-19 01:22:03 ]
Таки про пекло. І в голові воно, і навколо - тому часом (чи й часто) так уже хочеться, щоб швидше все це скінчилося. А оте "золото й зелень", отой шматочок раю (тобто це я тоді думала, що то рай) мені якось привидівся (показали?) у т. зв. просоночному стані (це коли тільки починаєш засинати, але ще не спиш - на грані сну і яві). Бачила все гранично ясно, але ж коли прийшла до тями, картинка розпливлася, і лишилися тільки невиразні плями. А бачила схил пагорба, зелене все довкола - трава і ще рослинність якась, і люди - всі в білому, походжають по одному і групами, бесідують, ближче до мене, праворуч у нижньому кутку - троє чи четверо дівчат, і оці райдужні квіти коло них... А вгорі - білий із золотом храм, і золото ще в чомусь навколо, і ще щось, що в пам'яті не лишилося чи не вмістилося. Але головною була не картинка, а відчуття - а для нього слів я не підберу. Умиротвореність, спокій, абсолютна відсутність всякого страху і тривоги, якась піднесена радість - ну отакими бідними словами хіба щось опишеш?
Прокинувшись (вірніше, отямившись від того видіння), я сіла на постелі і сказала перше, що в голову прийшло: "Тепер я знаю, що в раю не нудно" )))
А через кілька років, читаючи "Розу Мира", дійшла до опису "первого из миров Просветления" - Олірни.
Цитую: "...Самое небо было не синим и не голубым, но глубоко-зеленым. И солнце там было прекраснее, чем у нас: оно играло разными цветами, медлительно и плавно их сменяя, и теперь я не могу объяснить, почему эта окраска источника света не определяла окраски того, что им освещалось: ландшафт оставался почти одинаков, и преобладали в нем цвета зеленый, белый и золотой".
До-о-о-о-вго я сиділа і лупала очима )) аж нарешті спромоглася видушити: "Так от що то було"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-19 09:08:54 ]
смарагд, окрім іншого символізує інтуїцію, магію, зв’язок зі світом померлих
про це можна було колись поговорити під emerald shuffle,
але так ніби ніхто особливо саме цими контекстами не
цікавився, ну то й мова була скоріше про вісімки,
також симпатична річ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 00:09:21 ]
голова - предмет, як відомо, темний...

але оті загадкові "вони" - поза головою?
для мене це вічна проблема...

інколи безмежно мрію про пустоту голови...

текст...

о Гренуіль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 18:23:03 ]
Оце сиджу в хаті, кругом тихо, тільки годинник на стіні цокає - а все ж і в голові, і поза головою такий гармидер, що ну ))
Текст з'явився, бо увірвався терпець - років десять намагалася слідувати настановам, які мали, по ідеї, привести до внутрішньої (а там - і зовнішньої) гармонії. Все начебто просто, аж простіше нікуди: зміни свої думки - і зміниться твоє життя. Ага, щас. Видно, програма негативу в мені (та й чи тільки в мені?) впечатана намертво. Не вдається негативні думки видворити, а позитивні чимось заманити. Тільки щось наче починає налагоджуватися - бабах! - знову все пішло шкереберть, і знову починай спочатку, а сил і надії все менше і менше. Та й, чесно кажучи, життя у вічних злиднях і не менш вічних болячках не дуже-то сприяє впевненості у власних силах. Ну от і виходить замкнуте коло - чи колесо - і кручуся в ньому, як та білка... будеш тут мріяти не те що про пустоту в голові, а про пустоту взагалі :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 02:48:36 ]
І для мене симпатична композиція. З посмішкою про дуже серйозні речі.

З дрібничок - можна, нмсд, тут трішки подумати

"Примарного щастя – і тогО немов не було…" - ну це для аж такого вже перфекціонізму )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 18:33:32 ]
Дякую )) Та, знаєте, вже обридла серйозність, і так усе довкола серйозне - аж занадто.
Стосовно перфекціонізму - можна було б виправити на "й тогО вже немов не було", але чи варто зайве слово тулити тільки заради зміни наголосу? От правопис - то святе, я його шаную, як Остап Бендер - Кримінальний кодекс, а наголоси - діло суперечливе. Я, наприклад, у живому спілкуванні ніколи не чула, щоб хтось спитав, приміром: "Ти знаєш тогО чоловіка?". У нас - тільки "тОго", "цьОго". Може, в інших регіонах по-іншому, але ми чим гірші? ;) Так що, з вашого дозволу, залишу так, як є (я й сама - перфекціоністка, так що будемо обоє страждати, дивлячись на цей "несловниковий" наголос) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:38:25 ]
Ні, ні - страждання зайві, тільки спільні радості.

Щодо "тОго", то ми ж із вами, дорога Гре_де_Ма, на відміну від перфекціоністської абсолютної більшості, в своїй ілюзорності буття щось точно пам"ятаємо ще і про "тОгу" ).
Взагналі, мені хтось розповідав, що мова аристократії в Європі- Британії частенько суттєво відрізняється від мови перфекціоністської більшості, тому, думаю, нічого страшного, що й ми виділятимемося )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-06 13:19:29 ]
Не забувайте, що думка - матеріальна, особливо емоційно(істерично:) забарвлена.
Принагідно:
злобний=злісний,
звикло=звично.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 15:54:05 ]
І "злобний", і "звикло" слова , що мають місце в українській літ. мові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-06 18:30:18 ]
Тоді:)
злобний<злісний,
звикло<звично.
Мова про те, що притаманніше укр. мові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 18:42:56 ]
Дякую за нагадування, але якщо ви пильніше придивитеся, то побачите, що весь вірш - про матеріальність (вірніше, про матеріалізацію) думок.
І не вірте аж так вивіскам - слова іноді лукавлять: у тексті - жодної істеричної нотки.
Принагідно: я в курсі, що наведені вами слова - синоніми (більше того, навіть розумію значення цього терміну), але синонімічні ряди тут значно більші за обсягом ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 15:47:05 ]
Приввіт))) З Різдвом!
А не знаєш, куди Чорнява Жінка запропастилась?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 18:48:32 ]
Привіт, Вітрику ))
Дякую, і тебе з Різдвом )) Світлий вечір сьогодні, хай же це світло нас зігріває і дорогу нам освітлює.
Питаєш, чи не знаю, де ЧЖ? Знаю. У бані (не в лазні). На жаль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:00:20 ]
ЧЖ усім передає сердечні вітання
’у неї все окей’
інформація з перших рук...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:12:48 ]
О, за вітання - спасибі )) Передавай і від мене - найщиріші ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:15:19 ]
???)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:18:00 ]
радо передаю, від усіх


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:41:26 ]
Та ні, Чорнява Жінка не в "бані", в нас "бан" якшо і буває, то на дуже короткі терміни. Ще декілька років тому ми з Любою про це говорили.
Думаю, що тут інші причини - діти, внуки, робота. Напевно таке.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-06 19:52:11 ]
Від мене найпалкіші вітання!!!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-05-12 16:38:35 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=80240&p=9


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-01-07 14:52:10 ]
О, Грені... Такий несподіваний ракурс... Мені до вподоби) А закінчення - просто бомба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-08 20:53:14 ]
Дякую ))
Мабуть, прищеплена нам з пелюшок звичка (чи потреба) вчитися у когось - не виправдовує себе. Ніхто толком не знає, як чинити, коли тебе щось (чи і все) в цьому житті не влаштовує. Пропоновані схеми - не діють. Врешті-решт опиняєшся там, звідки починала, і все так же поняття не маєш: куди, як, навіщо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-19 09:19:57 ]
Гармонії в душі і навколишнім світом, творчого натхнення!