Моя думка така: якщо немає достатньої снаги та грамотності, то таки справді ліпше орати, пахати, садити не слова, а зелень та бульбу.
У віршотворці кортить майже усім, у танцівники - трохи менше, лише напідпитку... а в балерини та солістів балету таки й не кожна особа здатна...
Тим паче поетом бути - хист потрібен. А не лише бажання шпарке: ось напишу...ось тема є...
Рученька, ручиця повторюються у ваших віршах. Ще мавка тиражується.
Тут нема хоч її.
Фабула зрозуміла: спрацьована особа критикує зманіжених поетів, високого класу майстерності, які - начебто - є трутнями...
Чому ж так яро кпинити віртуозів, "надгігантів"? Написати справді красивий вірш спроможний не будь-хто... Це теж праця - глузду, серця.
У кожному ремеслі потрібна одиниця... Якщо не виростаєш вище за 7 по 12 бальній шкалі, то можна втихомиритися, писати про все прозою... і на авторів з вищим рейтингом чи потенціалом не плювати. Кожному - своя ніша, трон...крісельце.
Праця, село - - чудово. Я б і сама після .....років осіла в селі і працювала на грядках.
Ось у вашому вірші мозОлі наголос. А правильний мозолІ у множині.
Люд, що одного кабана ріже - це щось..... і продає одну кишку.
Якщо люд, то таки кабани і кишки. Ліпше б узгоджувати.
Зневажлива поза? А як дивиться співак на гонорового, але невдатного аматора, що пнеться у переможці якогось конкурсу?
От муза вас коле шпицею - і щодня віршик...
А якби кількість перейшла у якість? Про це вже, пригадую, писала......натякала вам авторка ПМ Лариса Пугачук.
Я додам:
Оці жжж, сідниці..дупки...задки.,. циці..борщі...каші...ручиці...п'ястуки......це маркери ваших текстів.
Писала щиро, по-дружньому.
Пегас під кашкетом до лисини може призвести. Гнати його на луг...).
А загалом...вірш для застілля...кількох авторів, посміятися над отими, хто яскравіший, значущіший (?). помітніший. Якось так. Гумор, одним словом...з відтінком сарказму.

То ви таки вирішили не рости-міцніти - до поета, лишитися корисною робочою бджолою. Похвально.

Ну оціню такого автора, що сперечається про наголос.
Ви українською пишете? Вчіть наголоси.
Я ніколи не зауважую того, чого не знаю. А ви публікуєте, не звіряєте наголоси і ще сперечаєтеся.

мозо́ль – іменник чоловічого роду

відмінок однина множина
називний мозо́ль мозолі́
родовий мозоля́ мозолі́в
давальний мозолю́, мозоле́ві мозоля́м
знахідний мозо́ль мозолі́
орудний мозоле́м мозоля́ми
місцевий на/у мозолі́, мозолю́ на/у мозоля́х
кличний мозо́лю* мозолі́*

Отже, моє 4 від майстра)))))

Захалявний словник і справді дає наголос на останньому складі. А от світовий - ні. Отже - вчіть мову і все буде гаразд. Чи нє? Посперечаємося?

відмінок однина множина
називний мозо́ля мозо́лі
родовий мозо́лі мозо́ль
давальний мозо́лі мозо́лям
знахідний мозо́лю мозо́лі
орудний мозо́лею мозо́лями
місцевий на/у мозо́лі на/у мозо́лях
кличний мозо́ле* мозо́лі*

Пане Сушко, з вами відбулася дивна метаморфоза: ви від пошани, від зачудування моїми поезіями і занням української мови.... перейшли до "вчіть мову".
Нахабство чи бравада?
Зроду було мозолІ, так українці кажуть і пишуть.
Коректор моєї книги (ви знаєте, хто) щойно підтримала мене, сказала, що мозолІ наголос у множині.
мозоль чоловічий рід.
....................
Є ще маловживане мозоля - жіночий рід, тоді наголос множина мозОлі.
Ви будете стверджувати, що завжди вживали слово у жіночому роді? Я - ні. І переважна кількість українців, певно, теж.
У моєму мовному середовищі це слово чоловічого роду, отже мозолІ.
Отак. Ви автор, пишіть...як вчувається. Тут такий випадок.

Випадок особливий, оцінку зняла. Після самооцінювання вашого трохи понизила...)
Мозоля...квасоля)....
У нас лише мозоль- мозолІ - у трудівників.
(там знанням)

А ви написали "без варіантів" - отже...не знали.
То це знання мови?????
Є варіанти.
Є. Чоловічий рід зазвичай і жіночий рідше.