ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катерина Івченко / Вірші

 * * *
Я можу без тебе -
так вмить зупиняється кров.
Я можу без тебе -
це наново вчитись ходити.
Сліпий, що ніколи
не зможе побачити знов,
Та якось змирився
й не прагне нічого змінити.

Я можу без тебе...
Чому ж тоді досі болить
від змісту цих слів -
просто вслухайся -
можу без тебе .
В них пустка - немає нічого,
ні снів, ні молитв,
бо більше не маю про що
я просити у неба.

Я можу без тебе -
це більше ніколи й ні з ким
на відстань,
що змусить ходити по лезу.
“Ме му тос кікльос тарате” -
не зрушити кіл
тому, кому кола мої
відтепер не належать.




Найвища оцінка Просто Немо 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Лисий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-08-02 19:40:54
Переглядів сторінки твору 7837
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.760 / 5.39  (4.723 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 4.757 / 5.5  (4.641 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2014.11.23 21:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Плахтій (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-02 20:02:46 ]
Мені дуже сподобався вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-08-02 20:04:16 ]
Катю, віршик гарний, доволі непогано програний варіант із ЗМОЖУ, бо звично всі плачуть: НЕ ЗМОЖУ, а тут - щось свіженьке. А що, коли не секрет, оте:
“Ме му тос кікльос тарате” -?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Моргун (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-03 10:21:45 ]
Гарно, Катю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-03 10:45:59 ]
Юрку, а слабо по-еллінськи подібне загаратати?)) а то лиш покої в голові ;-)

Тарасе, дякую!

Ярославе, то в мене паралель з творчістю улюбленої поетеси - тут дивиться http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=zabuzhko&page=zabuzhko039
так дослівно і перекладається - "не руш моїх кіл"
p.s. для мене не існує такого слова - "не можу" ;-)

Ірино, рада, що сподобалось))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буджак (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-03 11:08:05 ]
вірш просто чудовий.Я його прочитала в потрібний для душі момент...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-03 14:22:13 ]
Сподобалось, Катю. Емоційність, глибина почуттів, прив`язка до творчості інших відомих творців і античної історії. На думку приходить термін "фундаментальність". Проводячи паралелі з твоїми фотороботами, скажу, коли задум лежить не на поверхні, а значно глибше - це вже прояв правильного, як на мене, напрямку руху в творчості. Для себе відмітив правильну ритміку твору (раніше у тебе саме цей напрямок трішки "шкутильгав"). Подальшого досконалення!
:-)).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-03 15:27:03 ]
дякую, друзі, за теплі відгуки))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-08-03 15:43:45 ]
Катю, то ви вже повернулися із далеких мандрів? Тоді ще загляньте, як випаде нагода, на нашу, сайтову сторіночку Раз на місяць вечір поезії не зашкодить?"
Щодо віршу, то із задоволенням перечитав, тим більше, що ви свідомо акцентували, вплели свої погляди і відчуття із дещо схожими роздумами від Оксани Забужко, на тлі античного розуміння цих речей.
"Я можу без тебе" - взагалі чудова тема роздумів.
Чисто формально, я звернув увагу на можливий повтор думки - ось тут:
"Та якось змирився
й не прагне нічого змінити."
Мені здається, що вам цікаво було б розглянути варіанти замість "й не прагне нічого змінити" (що тільки доповнює ""Та якось змирився") - варіанти, які б розширювали, давали б пояснення до "та якось змирився" - на кшталт, "не в змозі", "не в силі..." Зрозуміло, що вам краще відомі відчуття вашого ліричного героя, але, здається мені, що інколи його характер, для кращого подальшого самостійного існування вірша, можна трохи змінювати?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-08-03 16:01:40 ]
Катю, перепрошую, думав ви зі Львова. Гарні фотки у вас на сайті з'явилися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-03 23:57:21 ]
щойно пошкодувала, що не зі Львова))

Редакціє, дякую за увагу, таки повернулася з мандрів - тішуся, що не забули ;-)
запропоновані варіанти розгляну, дякую за ідею


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2007-08-04 06:43:24 ]
Мені здається, що все ж таке рішення віршу дуже пахне плагіатом. Я би дала епіграф з Оксани Забужко... Та й то все ж — дуже її слова. Хоч би не було чогось одного: чи грецької фрази, чи отого "кола тобі не належать"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-08-04 11:17:59 ]
Бачите, Ларисо, думки на античні теми досить поширене явище. Ось Пушкін О.С., наприклад, набагато ближчим був до Горація з "Я памятник собі..." і нічого, посилань на класичні джерела ніби не давав.
Утім, питання запозичень в поезії (свідомих чи не свідомих) не думаю, що стоїть гостро - не те, що в музиці - якраз, можливо, навпаки, таким чином вибудовується поліфонія звучань - від автора, від джерела, від Бога, + акцентовані автором деякі вдалі думки інших авторів, що писали на схожу тему. І читач тут займає вже зовсім не пасивну позицію, але, власне, чи не найголовнішу, бо в залежності від освіченості кінцевий результат, ефект, створюється саме його, читацьким внутрішнім обсягом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-08-04 12:16:57 ]
моя думка наступна - про який плагіат може йти мова, коли вірш має абсолютно інший зміст і сенс, більше того - я не планувала акцентувати на творі Забужко, це виключно мій контекст, а фразу грецькою вона в свою чергу також запозичувала з інших джерел
пропоную сприймати просто як вживання будь-якого іншого поширеного тексту, наприклад, латинською.. або шекспірівського "бути чи не бути" ;-) або Подерев'янського... ой, ні, стоп))

дякую за увагу до поезії


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Барет (М.К./Л.П.) [ 2007-08-07 13:16:47 ]
а я про вірш, а не про стосунки :)

ідея як у U-2 "With or without you", що тішить і є близьке. Найсильніше, ІМХО, якраз і в такому порядку 1-2-3.