ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.19 22:47
Рефлексії і сентенції
А піймані наразі на м’якині
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.

***
А європейці мовою Езопа

Ігор Шоха
2026.02.19 21:13
Прес-реліз у натурі
А воїни не одинокі в полі
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.

***
А демократій остається купка

Артур Курдіновський
2026.02.19 19:42
Світився вечір (сонет)
Ця вулиця, розради милий шлях, -
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!

Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках

Євген Федчук
2026.02.19 19:18
Похід Петра Козака в Молдову в 1592 році
У Кам’янці серед ринку в корчмі велелюдно.
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,

Іван Потьомкін
2026.02.19 18:06
Натан Йонатан
Сумують узбережжя часом
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,

Борис Костиря
2026.02.19 11:02
Вибухи
Вибухи дронів...
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.

Світлана Пирогова
2026.02.19 10:04
Відлига
Зітхнули дахи, скинувши гучно срібну парчу,
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.

Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених

Віктор Кучерук
2026.02.19 07:24
* * *
Уже повиривались
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.

Олена Побийголод
2026.02.19 07:12
1843. У дорозі
Із І.Тургенєва (1818-1883)

Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.

Враз пригадаєш гарячі зізнання,

Тетяна Левицька
2026.02.18 22:18
Старий архів
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.

Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:20
Зоринка
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.

Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:04
Надвечір’я
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.

Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:58
Зоряне небо
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:54
Нічне
Столочений день утомно
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...

Іван Потьомкін
2026.02.18 17:48
Псалом 114
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.

Володимир Бойко
2026.02.18 16:34
Контроверсійне – 7
І розворушили давні київські князі угро-фінське болото на нашу голову. Хтось зостається у пам’яті, а хтось – у прокльонах. Поки виборсувався із трясовини давніх ілюзій – вляпався у новітні фантазії. За кількістю накопиченої отрути деякі токсичні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тобі
Жалість не любов, а штучні квіти,
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.
Щоб торкатися душі твоєї
срібло-словом, посмішкою вдень,
палахтіти уночі зорею,
Музою, натхненням для пісень.
Скільки б не судилося шукати
манівцем кохання береги,
я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги
у волосся заплітати мальви,
і гойдати неба сивину,
заглядати за горнятком кави,
в таїну очей, у глибину
голубих озер. На самім денці
вогник щастя, запальничка мрій.
Погляд більше скаже аніж серце -
рідний, ніжний, незбагненний мій.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-03-01 11:34:03
Переглядів сторінки твору 2272
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.419 / 6  (5.582 / 6.22)
* Рейтинг "Майстерень" 5.418 / 6  (5.661 / 6.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.19 20:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 11:40:39 ]
Нічого не вдієш, шановна пані Тетяно, доведеться з усім тим змиритись, бо така вона взаємність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:21:04 ]
Дяку, пане Іване! )))
Надіюсь на взаємність моєї ЛГ, хай їй щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-01 12:02:13 ]
Такий ніжний, щемний вірш...

Розділові знаки трішки поскакали місцями, де не слід.
Отак би мало бути:
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.

а отут, для увиразнення - не і, а чи би пасувало, нмд

я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:23:12 ]
Дякую, Любове, за суттєву допомогу, редагування!
Так поради слушні, безмежно вдячна, виправляю!
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 15:11:05 ]
Щоб ти, милий, без мене, руки на себе наклав.Тобто не міг без мене жити, втратив будь-який інтерес до всього на світі. А чи не забагато? Це дуже жорстоко, погодьтеся. Це вже навіть не ревність, а якась хвороба.
Можливо, треба написати - живи без мене і далі, посумував трохи і досить. Інакше я на тому світі опечалюся. Чи ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 15:54:20 ]
Дякую, пане Олександре, Вам не зрозуміти, мабуть, того, бо ви не жінка.
Я не хочу, щоб на себе руки накладав будь хто, про те не писала жодного слова. Кожна жінка хоче, щоб чоловік нікого не бачив крім неї, не дивився на інших, а тонув в обіймах кохання, вірності і затишку щастя)))
Коли закохуєшся у людину, не розумієш, як міг раніше без неї жити і, як жити коли її не стане. Коли народився мій син я йому часто говорила: "Не знаю, як я жила без тебе раніше." Ви мене розумієте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 20:39:54 ]
Як без тебе жила раніше та щоб не знав як далі жити без мене - діаметрально протилежні речі. Перше - зворушлив визнання, а друге - ревнива жорстокість самолюба. Все я розумію. Але...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:54:17 ]
Не знав, як жити не без мене, а без моїх обіймів, це різні речі, Олександре! Я не повинна Вам нічого доказувати, цей вірш, не Вам присвятила, тому не переймайтесь, не зурочу! ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 16:55:12 ]
Ці уявні (ямбічні, хорейні та інші) наголоси не завжди вписуються в ритмограми наших віршів - перш за все, якщо вони виникають на початку рядків (пісень) або строф.
Наприклад, у даному випадку:
"золотою посмішкою вдень"
"зо́лото" і "золото́ю" все таки ритмічно неоднакові.
Але в цілому нічого страшного.
Існує безліч випадків і ще більше - поетів і їхніх прихильників.
А мені чисто суб'єктивно хотілося би стрункості.
На початку рядків (строф, пісень) віршів.
Може, треба ці рядки робити довшими. Безліч аматорів починають з п'ятистопних анапестів, не кажучи про ямби або хореї. і десять можуть написати.

Для декламації вірш чудовий.
Але оця дрібничка...

Дякую,
Ю. С.
P. S. Щоправда, існують школи та студії - театральні та інші, які готують однакових випускників.
Їх розберуть кінорежисери.
А нас поки що ніхто.
Ми всі - особистості.
Якщо комусь не пощастило стати однією з них, то це - інше питання.
Вам про це пишу, бо бачу особистість.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:19:30 ]
Дякую, Юрію, за розлогий коментар!
Можна замість "золотою" написати , " срібло-словом, посмішкою вдень", і вистроїти слова , як солдат на парад, але моя душа шукає інших форм, слів та бачень.
Наголос у даному випадку, або падає на перший склад, або на третій і це не є помилкою чи збиттям ритміки. Читається легко і навіть мені більше подобається, коли чередується наголос. Завжди слідкую за зайвими складами, це головне, а ще зміст. Бажаю Вам натхнення. Такі люди, як Ви приносять користь кожному автору, бо інколи маленька ложка дьогтю може зіпсувати діжку меду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-02 00:07:49 ]
Як колись писав Василь Симоненко - очі - вікна моєї душі! Це так природно для закоханої жінки - прагнути, щоб тільки їй належав коханий! Хай мрії і помисли твоєї ЛГ збуваються! Чудова, прониклива, душевна лірика, бере за серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 08:57:30 ]
Дякую, дорогий Ярославе, приємно, що тут скажеш, коли подобається вірш і немає нарікань!
З найкращими побажаннями, весни та тепла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-02 17:37:55 ]
Гарно,сподобався!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 23:51:08 ]
Дякую, Тамаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 21:27:25 ]
і гойдати неба сивину, - широкоформатний такий образ...

Жалість - не любов, (гадаю тире після слова "жалість" доречно було б поставити).