ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Мацуцький
2025.11.20 13:41
У Росії немає своєї мови 2
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.20 10:40
Дирижаблики
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?

Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою

С М
2025.11.20 07:42
Поневіряючись (Procol Harum)
За рогом тут кіношку
Про Бетмена крутили
Як він літає по небесах –
Чому і я не міг би сам?

Придбавши пару крил
Стіною вліз нагору
Майже стрибав у повітря

Тетяна Левицька
2025.11.20 00:03
Туманний
На її повіках чорна сажа,
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Невідомість
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
***
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Тетяна Левицька
2025.11.19 17:30
Над прірвою...
Над прірвою я балансую, а ти
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.

Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів

Юлія Щербатюк
2025.11.19 13:12
Дощ осінній
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.

Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
За лаштунками політики
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Ігор Терен
2025.11.19 12:24
Креатура без коректури
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.

***
А вибір означає за і проти

М Менянин
2025.11.19 01:27
По міндічгейту
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Ревнулька
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Краплі горобинового меду
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Мініода пішохода
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
Почути
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тобі
Жалість не любов, а штучні квіти,
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.
Щоб торкатися душі твоєї
срібло-словом, посмішкою вдень,
палахтіти уночі зорею,
Музою, натхненням для пісень.
Скільки б не судилося шукати
манівцем кохання береги,
я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги
у волосся заплітати мальви,
і гойдати неба сивину,
заглядати за горнятком кави,
в таїну очей, у глибину
голубих озер. На самім денці
вогник щастя, запальничка мрій.
Погляд більше скаже аніж серце -
рідний, ніжний, незбагненний мій.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-03-01 11:34:03
Переглядів сторінки твору 2189
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.418 / 6  (5.537 / 6.17)
* Рейтинг "Майстерень" 5.418 / 6  (5.617 / 6.26)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.20 00:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 11:40:39 ]
Нічого не вдієш, шановна пані Тетяно, доведеться з усім тим змиритись, бо така вона взаємність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:21:04 ]
Дяку, пане Іване! )))
Надіюсь на взаємність моєї ЛГ, хай їй щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-01 12:02:13 ]
Такий ніжний, щемний вірш...

Розділові знаки трішки поскакали місцями, де не слід.
Отак би мало бути:
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.

а отут, для увиразнення - не і, а чи би пасувало, нмд

я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:23:12 ]
Дякую, Любове, за суттєву допомогу, редагування!
Так поради слушні, безмежно вдячна, виправляю!
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 15:11:05 ]
Щоб ти, милий, без мене, руки на себе наклав.Тобто не міг без мене жити, втратив будь-який інтерес до всього на світі. А чи не забагато? Це дуже жорстоко, погодьтеся. Це вже навіть не ревність, а якась хвороба.
Можливо, треба написати - живи без мене і далі, посумував трохи і досить. Інакше я на тому світі опечалюся. Чи ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 15:54:20 ]
Дякую, пане Олександре, Вам не зрозуміти, мабуть, того, бо ви не жінка.
Я не хочу, щоб на себе руки накладав будь хто, про те не писала жодного слова. Кожна жінка хоче, щоб чоловік нікого не бачив крім неї, не дивився на інших, а тонув в обіймах кохання, вірності і затишку щастя)))
Коли закохуєшся у людину, не розумієш, як міг раніше без неї жити і, як жити коли її не стане. Коли народився мій син я йому часто говорила: "Не знаю, як я жила без тебе раніше." Ви мене розумієте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 20:39:54 ]
Як без тебе жила раніше та щоб не знав як далі жити без мене - діаметрально протилежні речі. Перше - зворушлив визнання, а друге - ревнива жорстокість самолюба. Все я розумію. Але...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:54:17 ]
Не знав, як жити не без мене, а без моїх обіймів, це різні речі, Олександре! Я не повинна Вам нічого доказувати, цей вірш, не Вам присвятила, тому не переймайтесь, не зурочу! ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 16:55:12 ]
Ці уявні (ямбічні, хорейні та інші) наголоси не завжди вписуються в ритмограми наших віршів - перш за все, якщо вони виникають на початку рядків (пісень) або строф.
Наприклад, у даному випадку:
"золотою посмішкою вдень"
"зо́лото" і "золото́ю" все таки ритмічно неоднакові.
Але в цілому нічого страшного.
Існує безліч випадків і ще більше - поетів і їхніх прихильників.
А мені чисто суб'єктивно хотілося би стрункості.
На початку рядків (строф, пісень) віршів.
Може, треба ці рядки робити довшими. Безліч аматорів починають з п'ятистопних анапестів, не кажучи про ямби або хореї. і десять можуть написати.

Для декламації вірш чудовий.
Але оця дрібничка...

Дякую,
Ю. С.
P. S. Щоправда, існують школи та студії - театральні та інші, які готують однакових випускників.
Їх розберуть кінорежисери.
А нас поки що ніхто.
Ми всі - особистості.
Якщо комусь не пощастило стати однією з них, то це - інше питання.
Вам про це пишу, бо бачу особистість.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:19:30 ]
Дякую, Юрію, за розлогий коментар!
Можна замість "золотою" написати , " срібло-словом, посмішкою вдень", і вистроїти слова , як солдат на парад, але моя душа шукає інших форм, слів та бачень.
Наголос у даному випадку, або падає на перший склад, або на третій і це не є помилкою чи збиттям ритміки. Читається легко і навіть мені більше подобається, коли чередується наголос. Завжди слідкую за зайвими складами, це головне, а ще зміст. Бажаю Вам натхнення. Такі люди, як Ви приносять користь кожному автору, бо інколи маленька ложка дьогтю може зіпсувати діжку меду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-02 00:07:49 ]
Як колись писав Василь Симоненко - очі - вікна моєї душі! Це так природно для закоханої жінки - прагнути, щоб тільки їй належав коханий! Хай мрії і помисли твоєї ЛГ збуваються! Чудова, прониклива, душевна лірика, бере за серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 08:57:30 ]
Дякую, дорогий Ярославе, приємно, що тут скажеш, коли подобається вірш і немає нарікань!
З найкращими побажаннями, весни та тепла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-02 17:37:55 ]
Гарно,сподобався!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 23:51:08 ]
Дякую, Тамаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 21:27:25 ]
і гойдати неба сивину, - широкоформатний такий образ...

Жалість - не любов, (гадаю тире після слова "жалість" доречно було б поставити).