ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.08 07:33
* * *
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.

Ольга Садкова
2026.08.07 21:51
Чекання
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.

Ірина Вовк
2026.08.07 15:27
"Чорний сніг Александрії" (продовження 2)
Чорний сніг і попелястий світанок Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.

хома дідим
2026.08.07 12:05
* 165 *
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того

Борис Костиря
2026.08.07 11:54
Холодний вітер
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.

Холодний вітер продиктує

Віктор Кучерук
2026.08.07 07:27
* * *
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.

М Менянин
2026.08.06 20:14
Колискова Україні
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Лімерики F 3
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Перші відкриті бої загонів УПА проти німців (січень-лютий 1943 року)
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
Ніхто так не мотивує, як вороги та заздрісники
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Хмари
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Чорний сніг Александрії (продовження 1)
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
* 164 *
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
У спеку липня снігову
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
* * *
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тобі
Жалість не любов, а штучні квіти,
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.
Щоб торкатися душі твоєї
срібло-словом, посмішкою вдень,
палахтіти уночі зорею,
Музою, натхненням для пісень.
Скільки б не судилося шукати
манівцем кохання береги,
я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги
у волосся заплітати мальви,
і гойдати неба сивину,
заглядати за горнятком кави,
в таїну очей, у глибину
голубих озер. На самім денці
вогник щастя, запальничка мрій.
Погляд більше скаже аніж серце -
рідний, ніжний, незбагненний мій.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-03-01 11:34:03
Переглядів сторінки твору 2517
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.419 / 6  (5.610 / 6.24)
* Рейтинг "Майстерень" 5.418 / 6  (5.692 / 6.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.08.07 19:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 11:40:39 ]
Нічого не вдієш, шановна пані Тетяно, доведеться з усім тим змиритись, бо така вона взаємність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:21:04 ]
Дяку, пане Іване! )))
Надіюсь на взаємність моєї ЛГ, хай їй щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-01 12:02:13 ]
Такий ніжний, щемний вірш...

Розділові знаки трішки поскакали місцями, де не слід.
Отак би мало бути:
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.

а отут, для увиразнення - не і, а чи би пасувало, нмд

я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:23:12 ]
Дякую, Любове, за суттєву допомогу, редагування!
Так поради слушні, безмежно вдячна, виправляю!
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 15:11:05 ]
Щоб ти, милий, без мене, руки на себе наклав.Тобто не міг без мене жити, втратив будь-який інтерес до всього на світі. А чи не забагато? Це дуже жорстоко, погодьтеся. Це вже навіть не ревність, а якась хвороба.
Можливо, треба написати - живи без мене і далі, посумував трохи і досить. Інакше я на тому світі опечалюся. Чи ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 15:54:20 ]
Дякую, пане Олександре, Вам не зрозуміти, мабуть, того, бо ви не жінка.
Я не хочу, щоб на себе руки накладав будь хто, про те не писала жодного слова. Кожна жінка хоче, щоб чоловік нікого не бачив крім неї, не дивився на інших, а тонув в обіймах кохання, вірності і затишку щастя)))
Коли закохуєшся у людину, не розумієш, як міг раніше без неї жити і, як жити коли її не стане. Коли народився мій син я йому часто говорила: "Не знаю, як я жила без тебе раніше." Ви мене розумієте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 20:39:54 ]
Як без тебе жила раніше та щоб не знав як далі жити без мене - діаметрально протилежні речі. Перше - зворушлив визнання, а друге - ревнива жорстокість самолюба. Все я розумію. Але...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:54:17 ]
Не знав, як жити не без мене, а без моїх обіймів, це різні речі, Олександре! Я не повинна Вам нічого доказувати, цей вірш, не Вам присвятила, тому не переймайтесь, не зурочу! ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 16:55:12 ]
Ці уявні (ямбічні, хорейні та інші) наголоси не завжди вписуються в ритмограми наших віршів - перш за все, якщо вони виникають на початку рядків (пісень) або строф.
Наприклад, у даному випадку:
"золотою посмішкою вдень"
"зо́лото" і "золото́ю" все таки ритмічно неоднакові.
Але в цілому нічого страшного.
Існує безліч випадків і ще більше - поетів і їхніх прихильників.
А мені чисто суб'єктивно хотілося би стрункості.
На початку рядків (строф, пісень) віршів.
Може, треба ці рядки робити довшими. Безліч аматорів починають з п'ятистопних анапестів, не кажучи про ямби або хореї. і десять можуть написати.

Для декламації вірш чудовий.
Але оця дрібничка...

Дякую,
Ю. С.
P. S. Щоправда, існують школи та студії - театральні та інші, які готують однакових випускників.
Їх розберуть кінорежисери.
А нас поки що ніхто.
Ми всі - особистості.
Якщо комусь не пощастило стати однією з них, то це - інше питання.
Вам про це пишу, бо бачу особистість.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:19:30 ]
Дякую, Юрію, за розлогий коментар!
Можна замість "золотою" написати , " срібло-словом, посмішкою вдень", і вистроїти слова , як солдат на парад, але моя душа шукає інших форм, слів та бачень.
Наголос у даному випадку, або падає на перший склад, або на третій і це не є помилкою чи збиттям ритміки. Читається легко і навіть мені більше подобається, коли чередується наголос. Завжди слідкую за зайвими складами, це головне, а ще зміст. Бажаю Вам натхнення. Такі люди, як Ви приносять користь кожному автору, бо інколи маленька ложка дьогтю може зіпсувати діжку меду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-02 00:07:49 ]
Як колись писав Василь Симоненко - очі - вікна моєї душі! Це так природно для закоханої жінки - прагнути, щоб тільки їй належав коханий! Хай мрії і помисли твоєї ЛГ збуваються! Чудова, прониклива, душевна лірика, бере за серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 08:57:30 ]
Дякую, дорогий Ярославе, приємно, що тут скажеш, коли подобається вірш і немає нарікань!
З найкращими побажаннями, весни та тепла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-02 17:37:55 ]
Гарно,сподобався!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 23:51:08 ]
Дякую, Тамаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 21:27:25 ]
і гойдати неба сивину, - широкоформатний такий образ...

Жалість - не любов, (гадаю тире після слова "жалість" доречно було б поставити).