ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Павло Сікорський
2026.01.19 17:51
Сніжані
Якби ми вдвох поїхали в Херсон,
З тобою був би в нас х.ровий сон.

Олена Побийголод
2026.01.19 16:35
1981. Трамвайний джентльмен
Із Леоніда Сергєєва

Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.

А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,

Володимир Мацуцький
2026.01.19 14:43
Немає світла і хоодні батареї
Немає світла і холодні батареї

Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.

Микола Дудар
2026.01.19 13:38
Ти знаєш, ...
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…

Борис Костиря
2026.01.19 11:24
Поверховий сон
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.

Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,

Артур Курдіновський
2026.01.19 02:19
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!

Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом

Тетяна Левицька
2026.01.18 23:14
Є ті...
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.

Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил

С М
2026.01.18 19:31
Дівчина із цинамону (Neil Young)
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону

Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Облога Глухова 1664 року
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
***
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:

Борис Костиря
2026.01.18 10:49
Сон віків
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.

Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,

Олександр Сушко
2026.01.18 10:42
Спокій
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.

Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Сталеві, неначе сваї
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
***
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
Із 70-тих
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти хто?
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тобі
Жалість не любов, а штучні квіти,
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.
Щоб торкатися душі твоєї
срібло-словом, посмішкою вдень,
палахтіти уночі зорею,
Музою, натхненням для пісень.
Скільки б не судилося шукати
манівцем кохання береги,
я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги
у волосся заплітати мальви,
і гойдати неба сивину,
заглядати за горнятком кави,
в таїну очей, у глибину
голубих озер. На самім денці
вогник щастя, запальничка мрій.
Погляд більше скаже аніж серце -
рідний, ніжний, незбагненний мій.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-03-01 11:34:03
Переглядів сторінки твору 2244
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.418 / 6  (5.568 / 6.2)
* Рейтинг "Майстерень" 5.418 / 6  (5.647 / 6.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.19 14:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 11:40:39 ]
Нічого не вдієш, шановна пані Тетяно, доведеться з усім тим змиритись, бо така вона взаємність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:21:04 ]
Дяку, пане Іване! )))
Надіюсь на взаємність моєї ЛГ, хай їй щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-01 12:02:13 ]
Такий ніжний, щемний вірш...

Розділові знаки трішки поскакали місцями, де не слід.
Отак би мало бути:
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.

а отут, для увиразнення - не і, а чи би пасувало, нмд

я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:23:12 ]
Дякую, Любове, за суттєву допомогу, редагування!
Так поради слушні, безмежно вдячна, виправляю!
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 15:11:05 ]
Щоб ти, милий, без мене, руки на себе наклав.Тобто не міг без мене жити, втратив будь-який інтерес до всього на світі. А чи не забагато? Це дуже жорстоко, погодьтеся. Це вже навіть не ревність, а якась хвороба.
Можливо, треба написати - живи без мене і далі, посумував трохи і досить. Інакше я на тому світі опечалюся. Чи ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 15:54:20 ]
Дякую, пане Олександре, Вам не зрозуміти, мабуть, того, бо ви не жінка.
Я не хочу, щоб на себе руки накладав будь хто, про те не писала жодного слова. Кожна жінка хоче, щоб чоловік нікого не бачив крім неї, не дивився на інших, а тонув в обіймах кохання, вірності і затишку щастя)))
Коли закохуєшся у людину, не розумієш, як міг раніше без неї жити і, як жити коли її не стане. Коли народився мій син я йому часто говорила: "Не знаю, як я жила без тебе раніше." Ви мене розумієте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 20:39:54 ]
Як без тебе жила раніше та щоб не знав як далі жити без мене - діаметрально протилежні речі. Перше - зворушлив визнання, а друге - ревнива жорстокість самолюба. Все я розумію. Але...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:54:17 ]
Не знав, як жити не без мене, а без моїх обіймів, це різні речі, Олександре! Я не повинна Вам нічого доказувати, цей вірш, не Вам присвятила, тому не переймайтесь, не зурочу! ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 16:55:12 ]
Ці уявні (ямбічні, хорейні та інші) наголоси не завжди вписуються в ритмограми наших віршів - перш за все, якщо вони виникають на початку рядків (пісень) або строф.
Наприклад, у даному випадку:
"золотою посмішкою вдень"
"зо́лото" і "золото́ю" все таки ритмічно неоднакові.
Але в цілому нічого страшного.
Існує безліч випадків і ще більше - поетів і їхніх прихильників.
А мені чисто суб'єктивно хотілося би стрункості.
На початку рядків (строф, пісень) віршів.
Може, треба ці рядки робити довшими. Безліч аматорів починають з п'ятистопних анапестів, не кажучи про ямби або хореї. і десять можуть написати.

Для декламації вірш чудовий.
Але оця дрібничка...

Дякую,
Ю. С.
P. S. Щоправда, існують школи та студії - театральні та інші, які готують однакових випускників.
Їх розберуть кінорежисери.
А нас поки що ніхто.
Ми всі - особистості.
Якщо комусь не пощастило стати однією з них, то це - інше питання.
Вам про це пишу, бо бачу особистість.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:19:30 ]
Дякую, Юрію, за розлогий коментар!
Можна замість "золотою" написати , " срібло-словом, посмішкою вдень", і вистроїти слова , як солдат на парад, але моя душа шукає інших форм, слів та бачень.
Наголос у даному випадку, або падає на перший склад, або на третій і це не є помилкою чи збиттям ритміки. Читається легко і навіть мені більше подобається, коли чередується наголос. Завжди слідкую за зайвими складами, це головне, а ще зміст. Бажаю Вам натхнення. Такі люди, як Ви приносять користь кожному автору, бо інколи маленька ложка дьогтю може зіпсувати діжку меду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-02 00:07:49 ]
Як колись писав Василь Симоненко - очі - вікна моєї душі! Це так природно для закоханої жінки - прагнути, щоб тільки їй належав коханий! Хай мрії і помисли твоєї ЛГ збуваються! Чудова, прониклива, душевна лірика, бере за серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 08:57:30 ]
Дякую, дорогий Ярославе, приємно, що тут скажеш, коли подобається вірш і немає нарікань!
З найкращими побажаннями, весни та тепла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-02 17:37:55 ]
Гарно,сподобався!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 23:51:08 ]
Дякую, Тамаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 21:27:25 ]
і гойдати неба сивину, - широкоформатний такий образ...

Жалість - не любов, (гадаю тире після слова "жалість" доречно було б поставити).