Десь так.
Дякую.
Автору залишається лише додати, мовляв, - ні. То не я, то не зі мною, боронь боже, щоб це був я - мене зроду не було в Гамбурзі.
Ю. С.

Напевне.
І ці марноти практично вічні.
Як і лірика у поезії.
Дякую,
Ю. С.

Може бути.
Я ще не доріс до рівня тих поетів, які віршують, римують і творять свої нетлінки, як кому заманеться.
Аматору ніхто не пробачить того, що пробачив би митцю.
Заздрив би віршувальникам, яких менше за все цікавить питання техніки віршування.

Дякую,
Ю. С.

Якщо не дивитися на те, що там відбувається, якось однобоко, і бачити життя комплексно - як, наприклад, у поезії - цілісним сприйняттям, а не лише чуттєвим або ще гірше - меркантильним, то магія якась існує. Якогось тимчасового свята, де кожний зайнятий чимось своїм. І знаходить він те, за чим прийшов. Щоправда, надмірність шкідлива.
А немає грошей - то багато не нагуляєшся. А полетиш собі додому - заробляти, скніти, радіти звичному життю тощо.
Дякую,
Ю. С.

Один з найкращих компліментів, яких у мене практично майже немає.
Дякую.
Шукачі-блукальці-оповідачі історій або епізодів, повз які випадково можна пройти настільки неуважно, що їх не зауважити. Допоки вони не будуть змальованими так, як це вдається Вам.
Де сум, де тонка іронія, не кожному читачу дано визначити. Вам вдаються такі поєднання, а мені, як мені віриться, їх вдається розпізнавати. І навпаки, вдається Вам, коли я сумую та іронізуюю, і це втілюється силою тих о́бразів, що створені моїм аматорським генієм. Ваш, зауважу, вищий.
І це визнано поетичним світом.
Дякую.
Ю. С.

Бути неподалік і не пройтися цією мілею, напевно, було би, може, і розсудливо. Чисто з прагматичних міркувань.
Це одне з тих місць, пересуваючись якими, можна покласти подалі свої мобільні дівайси. Тут можна розчинитися серед іншого люду, і твоя недосконала англійська буде ненабагато гіршою за чиюсь іншу. Та і німецька тобі зрозуміла за тематикою поставлених питань. І "якати" можеш. Ця літера не остання в алфавіті. Це згода.
Якщо наважишся пристати на пропозиції.
І дякуй, дякуй. Відмовишся ти, а хтось інший - ні. Життя на тобі не зупиниться.
Йдучи з бляшанкою пива у руці, ти не будеш "білою вороною" - лише пильнуй, щоб не став звичайною ґавою.
Краще за все навідатися удвох з приятелем. На якусь годину, може, і розійдетеся хто куди - і знову далі. Одного дня вистачить. Або декількох годин.
Це ж екскурсія, і ви на її термін - вільні у будь-чому.
Ходіть собі та ознайомлюйтеся.
А фотосесія буде в іншому місці. Якщо вона цікавить.
Тут і без неї справ - аби з усіма впорався.
І який з тебе матрос, якщо ти не пройшовся по цьому канату?
"Іду я по канату, іду я по канату... Сама сєбє крічу: Стоять!" (с)

Щодо мрій. Можна. Вони бувають кращими за дійсність.
Хіба що не у випадку з Мальдівами.
Їх не перемріяти.

Дякую,
Ви тонко відчули настрій.
Ю. С.