Венера Мілоська безрука стоїть.
Та, кажуть, колись вона бу́ла з руками.
І через жадобу звичайну за мить
Була так скалічена чоловіками.
Якиїсь бідак її був відкопав
Та й вирішив грошей собі вторгувати.
Якомусь французу Венеру продав
Той, доки ходив, аби грошей дістати,
Навідавсь з місцевих нахаба якийсь
І змусив Венеру продати для нього.
Допоки француз свої гроші приніс,
А вже купувати немає нічого.
Помчав за нахабою він по слідах,
Давай вимагати товар повернути.
Закінчилось бійкою все на ножах.
Французи і турки кривавились люто
І шарпали статую в різні боки,
На неї доводячи повнеє право.
Так смикали бідну її, аж, поки
Зламали на друзки. Уламки і слава
Достались французам. Вони все згребли,
Відве́зли у Францію, де все зліпили
І тільки тоді зрозуміти змогли,
Що десь її руки вони загубили.
Отак і стоїть у музеї вона,
Як жертва простої жадо́би людської.
Але для людей то все не новина-
Вони і з живими частенько так коять.