ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2021.10.18 23:20
Угорнулася осінь багряною листя журбою,
І чоло золотила короною світлих обнов.
Затужила кохана, як ластівка ніжна, за мною,
Запечалилась Муза, що я не пишу про любов.

Не журися, рідненька, тобі лиш -- мої серця квіти,
Не сумуй, моя доле, -- вже со

Володимир Бойко
2021.10.18 19:23
Кохайтеся, чорнобриві,
З ким кохатись - неважливо,
Аби лихо звідкіля
Не принесло москаля.

Мирохович Андрій
2021.10.18 12:53
ціхутко ціхутко ціхутко
сміється дитиняче-весело-весело
так ніби лоскочуть ребра і п'яти
ціхутко хлопчику мій каже
а то ти завше метушливо і хутко
ніби крадеш ніби брешеш ніби зловили і зараз знехотя битимуть
світ ловить тебе ніби кіт паперову мишу

Іван Потьомкін
2021.10.18 11:38
Таж і хочу лиш це:
Позабуть гірку мить,
Серця крик, заблукалий в пустині,
Повернутись і жить,
Як жилося колись,-
Ой, дубочку ти мій...
Ой, озерце моє ти синє...

Ігор Герасименко
2021.10.18 10:10
Нависла ненависна сіра хмара,
похмура і жахлива, як мара.
Та думка буйнобарвна, наче ара:
«Вам, – закричала, – допоможе Ра!»
«Нам, – заспівала, – допоможе Ра!» –
Надія гарнобарвна, наче ара.
Загинула, розтанула мара,
і стала білоайстровою хмара.

Олена Музичук
2021.10.18 09:30
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.

Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,

Ігор Деркач
2021.10.18 09:25
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.

І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени

Тетяна Левицька
2021.10.18 09:24
Місяць — дозрілою скибкою дині,
вікна — очицями в чорну пітьму.
Боже Всевишній, у чому ж ми винні?
Я не збагну, все ніяк, не збагну.

Листя на вітрі тремтить від застуди,
Хмара плахтиною світ поглина —
все оповила туманом полуди.

Віктор Кучерук
2021.10.18 05:40
Не дає мені заснути
Суміш споминів і мрій, –
І донині незабутий
Неповторний образ твій.
Та і як не пригадати,
Наодинці уночі, –
Дівки коси вогкуваті
На юначому плечі.

Ярослав Чорногуз
2021.10.17 21:23
Багрянцем укрилися осені щоки,
І тішить природи прощальна краса.
І смуток проймає справдешній, глибокий,
Що день відлітає кудись в небеса.

Посидь-бо зі мною, отут ще, на лавці.
Чарівнощі ніжні, як мед, розливай.
Невидимі -- вітру — пориви-ласкавці

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.17 18:42
У цім падлючім світі все не так,
але на той, сучаснику, не квапся.
Щотижня все дорожче білі капці;
й не втиснешся
у транспорт
за п’ятак.

Від тих, що ТАМ,– ні слова… Хто б сказа

Микола Дудар
2021.10.17 18:02
Відтепер, відтепер
Світ поважчав на центнер
Ну а я, ну а я…
В тілі знову бугая
І не мав і нема
Ліків "звиду" зокрема
Запалю, запалю
Відпочину і звалю…

Володимир Бойко
2021.10.17 17:47
Наші білі і пухнасті,
Їхні чорні і гидкі,
Їхніх конче візьме трясця
І трафлятимуть шляки.

Отакі резони грізні
Побутують далебі.
Править логіка залізна

Ігор Деркач
2021.10.17 15:03
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.

Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –

Олена Музичук
2021.10.17 14:58
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.

Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю

Іван Потьомкін
2021.10.17 13:37
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Петро Скоропис (1980) / Вірші

 З Іосіфа Бродського. Пісня в третій особі ("Горбунов і Горчаков". Ч.V. )
"І він йому сказав"."І він йому
сказав"."І він сказав"."І він повірив".
"І він сказав"."І він"."І він пітьму
огледів і сказав"."Слова на вітер".
"І він йому сказав"."І це – при тім,
що "він сказав", яка не є робота,
– він сам сказав"."І щодо "упустім
подробиці" сказав; все ясно, тобто".
"Один сказав, і другий теж сказав".
"Сказав гріхи роздай сказав веригам".
"Сказав узяв, сказав на стіл і став".
"І хай відгонить стіл татарським ігом".
"І він йому сказав"."А він зв’язав
і свій сказав, і той, якого ради
"і він сказав", і "отоді сказав".
"І він йому сказав, бо мав сказати".
"І він сказав"."Так камені у став
шпуляють. Кола йдуть: одне, чотири…"
"І кола ніби ті ж, як "він сказав",
та радіус у кіл сягає в ирій"
"Сказав – і коло"."Сказонув – і німб".
"І ось його сказав уткнувся в берег".
"І дав сказав своєму стусанів
за брижі кіл"."Нових нема Америк".
"Сказав"."Сказав"."Сказав"."Сказав"."Сказав".
"Суть потягу"."І далі, далі рейси".
"І кожен зі сказав, як той вокзал".
"І жоден не валяється на рейці".
"І він сказав"."А він сказав, і, гледь –
зі зору щез"."Сказав, в кінець перону".
"І він сказав"."А раз сказав – предмет,
з манір узяти слідує пристойну".

"І він йому"."І він"."І він йому".
"І я вважаю вечір розпочатим".
"І він йому"."І геть усе тому,
що оба однієї суті задум".
"Він – ключ до суті"."Він – ціна питань".
"Позаочі й навспак"."І кличів тричі".
"Між них, зазвичай, просвіти вагань".
"Чи не єдиний вихід у дволиччі".
"Він ким (йому) доводиться йому?"
"Чи є де ще стосунки у природі,
так непідсудні нашому уму?"
"Не кревні хай, а щось у цьому роді?"
"Чого не добере ні суд, ні зал!
Сидить суддя; в пенсне немає скелець".
"Він хто йому?"."Сказав, що зі сказал".
"Не свекор, але є на що опертись".

У лоні мли укляк великий дім.
У проймі затхлій два лиця укляклі.
"Вони не тут"."Гаразд, а де тоді?"
"У відповіднім він-йому-сказалі".
"Громаддя дому. В шибі силует.
І гомін, як під зводами вокзалу.
Тут тиша настає, урешті-решт?"
"Коли заціпить він-йому сказалу".
"Сказала потребує і вона".
"Як і "його сказав" – часина она"
"А тиша "він сказав" не поглина?".
"Жаскіше, ніж анафема з амвона".
"І що, не лячно тиші вкупі з ним?"
"О, ні; у часопросторі за безцінь
лигається вона, і не з одним
і "він сказав", і кається в инцесті".

"І це – понука діяти?" "О,так.
Умовою стосунків є натхнення".
"Вони умовкнуть якось?" "Аніяк".
"Вони гучні, як імена, напевно".
"Так, імена – це мови концентрат.
Вони не допускають перенесень,
підмін, переіначень і утрат".
"І це – понука вдатися до звернень?".
"О, саме так! І в мові непрямій
вони пряміш усякої прямої".
"І неуникні в паузі німій
утрати особисті"."І, безмовні,
та Він сказав начувані чеснот,
у храмовім притворі діти мовби,
ми ніби долучаємось висот,
осяжних і до чутої розмови"

"І що вам снилось, Він Йому Сказав?"
"Тут лікарі"."Анумо, крок за кроком".
"Мені наснився океанський вал.
І снилось море"."Бавилося з оком!"
"Нівроку сказонув: ані гаїв,
лисичок"."Уявіть!""Якимось чином".
"Та ні, він за обох і відповів".
"Тоді – узагалі непояснимим".
"Я бачив сонми сутінкових вод
ясніше неба ясного. І весь там
на оці мав осяжний горизонт".
"Це, як пальнути, знаєте, дуплетом".
"І гребні, ніби гриви жеребців
у цугом колісниці вавилонській".
"А не було там, знаєте, гребців,
утоплеників?"."Я не Айвазовський.
Я бачив тільки пінні гребні хвиль.
І берег був – дугою, як підкова…
І Він Сказав роняв з небесних піль
усмішку Горбунова, Горчакова".



----------------------------------

И. Бродский.

"Горбунов и Горчаков"

V. Песня в третьем лице

«И он ему сказал». «И он ему
сказал». «И он сказал». «И он ответил».
«И он сказал». «И он». «И он во тьму
воззрился и сказал». «Слова на ветер».
«И он ему сказал». «Но, так сказать,
сказать «сказал» сказать совсем не то, что
он сам сказал». «И он «к чему влезать
в подробности» сказал; все ясно. Точка».
«Один сказал другой сказал струит».
«Сказал греха струит сказал к веригам».
«И молча на столе сказал стоит».
«И, в общем, отдает татарским игом».
«И он ему сказал». «А он связал
и свой сказал и тот, чей отзвук замер».
«И он сказал». «Но он тогда сказал».
«И он ему сказал; и время занял».
«И он сказал». «Вот так булыжник вдруг
швыряют в пруд. Круги — один, четыре…»
«И он сказал». «И это — тот же круг,
но радиус его, бесспорно, шире».
«Сказал — кольцо». «Сказал — еще кольцо».
«И вот его сказал уткнулся в берег».
«И собственный сказал толкнул в лицо,
вернувшись вспять». «И больше нет Америк».
«Сказал». «Сказал». «Сказал». «Сказал». «Сказал».
«Суть поезда». «Все дальше, дальше рейсы».
«И вот уже сказал почти вокзал».
«Никто из них не хочет лечь на рельсы».
«И он сказал». «А он сказал в ответ».
«Сказал исчез». «Сказал пришел к перрону».
«И он сказал». «Но раз сказал — предмет,
то также относиться должно к ону».

«И он ему». «И он». «И он ему».
«И я готов считать, что вечер начат».
«И он ему». «И все это к тому,
что оба суть одно взаимно значат».
«Он, собственно, вопрос». «Ему — ответ».
«Потом наоборот». «И нет различья».
«Конечно, между ними есть просвет».
«Но лишь как средство избежать двуличья».
«Он кем (ему) приходится ему?»
«И в неживой возможны ли природе
сношенья неподсудные уму?»
«Пусть не родня обычная, но вроде?»
«Чего не разберет судебный зал!
Сидит судья; очки его без стекол».
«Он кто ему?» «Да он ему — сказал».
«И это грандиознее, чем свекор».

«Огромный дом. Слепые этажи.
Два лика, побледневшие от вони».
«Они не здесь». «А где они, скажи?»
«Где? В он-ему-сказале или в оне».
«Огромный дом. Фигуры у окна.
И гомон, как под сводами вокзала.
Когда здесь наступает тишина?»
«Лишь в промежутках он-ему-сказала».
«Сказала, знаешь, требует она».
«Но это же сказал во время она».
«А все-таки приятна тишина».
«Страшнее, чем анафема с амвона».
«Так, значит, тут страшатся тишины?»
«Да нет; как обстоятельствами места
и времени, все объединены
сказалом наподобие инцеста».

«И это образ действия?» «О да.
Они полны сношеньями своими».
«Когда они умолкнут?» «Никогда».
«Наверное, как собственное имя».
«Да, собственное имя — концентрат.
Оно не допускает переносов,
замен, преображений и утрат».
«И это, в общем, двигатель вопросов».
«Вот именно! И косвенная речь
в действительности — самая прямая».
«И этим невозможно пренебречь
без личного ущерба». «И, внимая,
тому, что Он Сказал произнесет,
как дети у церковного притвора,
мы как бы приобщаемся высот,
достигнутых еще до разговора».

«Что вам приснилось, Он Ему Сказал?»
«Кругом — врачи». «Рассказывать подробно».
«Мне ночью снился океанский вал.
Мне снилось море». «Неправдоподобно!»
«Должно быть, он забыл уже своих
лисичек». «Невозможно!» «Вероятно».
«Да нет, он отвечает за двоих».
«И это уж, конечно, необъятно».
«Я видел сонмы сумеречных вод.
Отчетливо и ясно. Но при этом,
я видел столь же ясно небосвод…»
«И это вроде выстрела дуплетом».
«И гребни, словно гривы жеребцов,
расставшихся с утопленной повозкой».
«А не было там, знаете, гребцов,
утопленников?» «Я не Айвазовский.
Я видел гребни пенившихся круч.
И берег — как огромная подкова…
И Он Сказал носился между туч
с улыбкой Горбунова, Горчакова».

1965–1968



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-10-06 12:34:52
Переглядів сторінки твору 1325
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.815 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.418 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2021.10.18 20:03
Автор у цю хвилину відсутній