В цій кімнаті витав дух шмаття й сирої води,
і одна у кутку гукала мені: "Молодий!
Молодий, ходи, кому я кажу, сюди".
І я йшов, хоча був і замолоду сідий.

Червоніли у другій дранкою зі стін ножі,
і обрубок бовтався в яйцях, шептав "Біжи".
Позаяк не міг ворухнути бодай ноги,
у ній більш було простору, чим снаги.

Третю – в товщі свої укутував пил, як жир
пустоти, бо у ній ніколи ніхто не жив.
І це надило мене більше, чим отчий дім,
бо частенько буде деінде по тім.

А четверту згадати радий, але не зміг,
бо у ній було як у звивинах лобових.
Знати, я ще живий. Горіло там, далебіг,
або – лопнули труби; от я і збіг.
------------------------------

И. Бродский

В этой комнате пахло тряпьем и сырой водой,
и одна в углу говорила мне: "Молодой!
Молодой, поди, кому говорю, сюда".
И я шел, хотя голова у меня седа.

А в другой - красной дранкой свисали со стен ножи,
и обрубок, качаясь на яйцах, шептал: "Бежи!"
Но как сам не в пример не мог шевельнуть ногой,
то в ней было просторней, чем в той, другой.

В третьей - всюду лежала толстая пыль, как жир
пустоты, так как в ней никто никогда не жил.
И мне нравилось это лучше, чем отчий дом,
потому что так будет везде потом.

А четвертую рад бы вспомнить, но не могу,
потому что в ней было как у меня в мозгу.
Значит, я еще жив. То ли там был пожар,
либо - лопнули трубы; и я бежал.
1986