ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Констатація очевидного
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Миті
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
Де?..
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Мамина хата
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Їжак
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
* * *
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
Lost in you
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
Колискова
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Звідки в кремені з’явився вогонь
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Різдвяне

 Різдвяний романс, (Й. Бродський)
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2005-12-30 16:42:38
Переглядів сторінки твору 7400
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.388 / 6  (5.170 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 5.383 / 6  (5.173 / 5.56)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Різдвяна поезія (для дорослих)
Автор востаннє на сайті 2024.04.26 19:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-30 17:22:48 ]
Здається, що залишилась невирішеною проблема останньої строфи?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-30 19:01:29 ]
Мені видається, що остання строфа - не проблєма, навпаки - родзинка цього мелодійного твору, що, наче крижинки, кружляє й кружляє, на хвильку зупиняючись саме на останній строфі, втім лише з тим, аби знову крутнутись у вирі танку.
Особисто мій "рєспєкт" наступній влучній кулі автора, яка гризнула щось таке особисте в моєму внутрішньому: "Кружляє в танку заметілі
в стосунках заблукала пара".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2005-12-30 20:36:39 ]
Сподіваючись на більш строгу критику, дякую, Вам, за гуманне відношення. Скажу по правді, - початково взятий рівень звучання для мене виявився не під силу, бажання достойно дописати цей вірш наштовхувалося на дріб'язковість як мого існування останніх днів (алкоголь і важке прокидання ближче до обіду), так і дивного життя в ці дні міста Львова, і сніг розтанув, і суєта будівельно-ремонтна, - та найгірше, що мій рівень виявився для цієї штуки недостатнім. Відчуваю проблему нутром, а вдіяти нічого не можу - тонкощів недостає, операційних...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 01:09:42 ]
Пане Володимире. Але ж це - абсолютно "бродський різдвяний" вірш: за тематикою і будовою. Принаймні, таке стійке враження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 16:39:58 ]
У тому і справа, пане Сергію. Це додатковий фактор - колишній переклад відомого вірша Йосифа Бродського, вплив перекладу, тобою здійсненого. Але ж ніхто з нас ніщо початково не створює у цьому світі, чи не так? Отож форма і тема нікому крім Всевишнього не належать, - важливо, як впоратись з цим усім, - Бродським я задоволений, собою - ні. Принаймні, поки що...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-31 16:50:13 ]
Погоджуюсь із паном Андрієм щодо "родзинок". Кожна строфа даного твору - це таємниця, що не пов"язана логічно (але тільки за внутрішнім настроєм)із наступним фрагментом. То, як життя, до останньої строфи потрібно ще дожити і дійти. Куди поспішати?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 17:44:18 ]
Пане Володимире. В такому баченні - я з вами згоден. І якщо ви Бродським задоволені, а собою ні, то я вдоволений і ним, і вами.
З Новим роком! З святами!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-01-19 17:02:31 ]
Дякую, пане Сергію, пані Тетяно, пане Андрію! І всім небайдужим, особливо пану Майстру! Ось і дійшов я до останньої строфи. Власне, шановний Майстер вірно відчув нюанс - я хотів завершити незавершену Йосифом Бродським ідею, якщо ця річ, себто ідея, має таку здатність і тому остання строфа мала би піти трохи далі мого кружляння, чи плиття у Бродського. Звичайно, закінчення вірша у Бродського прекрасно-самодостатнє, чого в більшій мірі бракувало моїй строфі,
І ділять хміль на трьох, на ніжне
зворушливе різноголосся
волхви місцеві під неспішне
звучання дива, що збулося
і наче тиха колискова
звучить при Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.

Після виправлення, зараз, думаю, все трохи краще...
Всім вдячний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-01-20 11:11:49 ]
"Проблема останньої строфи..." - тепер її не існує, як і не існує багато чого іншого. Чи не так, пане Майстре? Вибачайте, що змушена повторюватись, але ви маєте рідкісний дар - бачити те основне, зерно. Бачити і розуміти, розуміти... Може через те, що такий образ гарний, і певне тому хочу запитати у вас як у Майстра: але ж "Рукописи не горять..." - так було сказано колись іншому "Майстру" в іншому тексті, тексті Булгакова. Вибачайте за таку алюзійність. Але ж вони не горять. Але... якби не та ваша репліка, то може б і не було інших текстів, інших роздумів. Отже, добре, що найперший небайдужий - то ви.
Пане Володимире, справді, ви дійшли до останньої строфи. Ви до неї тільки дійшли... Але якщо говорити про конкретний вірш, то він дійсно став кращим: струнким, гармонійним. Проте - прибрати дисгармонію у вірші - це одне, а як же зняти енгармонійність у собі? Де ж ви справжній? Ось цей красивий, самодостатній - я не вірю, що це ви. Я пам"ятаю ту іншу строфу - вона була і спраді "іншою", але не можу сказати, що гіршою. Це, знаєте, так буває, коли вирішую про манеру власного письма - чорним по білому, чи білим по чорному. Отже, вирішила вам писати, як пише Тетяна МЕльник (чорним по білому), оскільки білим по чорному ви не сприймаєте. От і ви - спочатку захотіли написати як Володимир Ляшкевич, але передумали і написали як написав би Бродський чи... головний редактор - а вони обидва занадто самодостатні, щоб потребувати чиїхось коментарів або реплік.
І знову ж таки - важко віддати перевагу - який же варіант вірша кращий? Від Володимира чи... від головного редактора? Перший - то як та троянда з колючками (вибачте, що краду ваше порівняння)- на такий дивишся з бажанням зірвати, але в останній момент передумуєш і даруєш шанс на життя. Другий -троянда без колючок, навіть і зачепитись немає за що, отож позковзаєшся якийсь час по гладенькому стеблу, а потім зірвавши, полюбуєшся кілька днів та й викинеш, назавжди забувши, що була така. А та, колюча, буде жити, як перший варіант вашого вірша, примушуючи думати, боротись, не погоджуватись, підсвідомо наслідуючи того, хто її створив. Бо ж і ви самі ідете за голосом Творця, чи не так?
Нехай це беде мій останній коментар. НЕ знаю, хто з вас буде його читати. У будь-якому випадку хочу сказати - обидва варіанти вірша гарні, але ваша остання строфа (ви ж самі використали мою репліку) - ще буде...бо "рукописи не горять".