ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.02.16 23:03
З вишини золоті волоконечка
Дивне плетиво казки несуть!
Моя квіточко, ясочко, сонечко –
Це кохання омріяна суть.

Долі усміх сія злотозливою…
Ми пірнаємо в цю течію.
І стаєш ти зі мною щасливою,

Мессір Лукас
2020.02.16 19:06
Ці очі – келихи абсенту,
Зелений колір.. саме те!
Мене захоплює дощенту
Троянда в рюшах декольте,

Свавільні локони і вії,
Грайливий сміх, тонка печаль,
Я їх приборкаю, розвію,

Євген Федчук
2020.02.16 16:35
Що ж ви лякали, що боліти має?
Ну, а воно нітрішки не болить.
Так, може, зовсім трохи сіль щипає
Та кров лоскоче – по ногах біжить.
Я ж говорив, що смерті не боюся
І не лякаюсь цих наївних мук.
Здирайте шкуру, а я посміюся
З невправних і манірних в

Володимир Бойко
2020.02.16 14:48
Бреши. Бреши
Без міри і без ліку
І без царя
В убогій голові.
То матимеш
Пошану превелику
В брехливій,
Здеґрадованій Москві.

Олександр Сушко
2020.02.16 12:33
В лобі заіржавів глузду вентиль?
Власні твори - згустки маячні?
Ляж і почитай віршатка в неті
Під чайок і тістечка смачні.

Надокучить - то іди кохатись,
Бо додавить мряка у мислях.
А мені ( пардон!) - пора із хати

Тетяна Левицька
2020.02.16 08:47
В хуртовинову ніч,
напростець,
в чистім полі
не видно дороги.
Снігокрутиця,
хай йому грець,
крутить білому
оленю роги.

Сергій Губерначук
2020.02.16 08:32
…однак померли твої арханґели,
безсмертя їх спіткала істина.
Душа твоя, не ними забрана,
життям твоїм була освистана.

Ти кисень жер в уявних просторах,
в печерах власного добробуту,
де відходили чорні чоботи,

Микола Соболь
2020.02.16 06:08
Життя красиве. Обернись довкола.
Часоплин уповільнює свій хід.
Прислухайся. Це вічна баркарола
Оспівує прекрасний сонця схід.

І огортає таємнича вічність
Потоками вселенської любові
І неважливо травень це чи січень

Володимир Бойко
2020.02.15 22:03
Надсадний рев моторів протинає
Південну ніч безжально раз у раз.
Аеропорт бо спокою не знає
Попри оцей нічний і сонний час.

На лавах люди втомлені поснули,
Мабуть їм сниться теплий рідний дім.
Мене ж і сни мої чомусь забули

Оксана Логоша
2020.02.15 21:10
В долині тиха рань туманна і легка,
І річки рукава прошиті очеретом.
Сидить Він на горі захоплений сюжетом,
І погляд,мов магніт й окрилена рука
Змальовує тонкі,ледь-ледь помітні,грані.
А спалахи Зорі,як вістря від рапір.
З пологих берегів до річки

Олександр Панін
2020.02.15 18:38
Чорне танго – рідкісне явище,
Коли танцювати запрошує
надприродна сила.

***

Колір блакитний – страчені мрії,
із ароматом

Микола Дудар
2020.02.15 18:12
Ты проснулся в чужом кармане.
Значит выброшен был за борт…
Словно в неком одном романе -
Каждой нудной строке - аборт…
Ну и пусть, ну и пусть потеха -
Сколько их, сколько нас на дне?
Мы роднились не ради смеха,
Это первый прокол. Ты нем.

Олександр Сушко
2020.02.15 18:09
Лютий, темно і зимно,
В лобі - думка сумбурна...
Б'юсь горохом об стіну,
Тихим болем по струнах.

Де ж ви - червні та липні,
Юнь у травах та квітах...
Замальовує лик мій

Євген Федчук
2020.02.15 16:55
Вигоди для себе не шукала,
За чужий рахунок не жила,
Від невдач своїх не горювала,
Від чужого успіху цвіла.
Хтось вважав святою,хтось – дурною
І про це відкрито говорив.
Та вона жила сама собою
І не надто дослухалась слів.

Ірина Білінська
2020.02.15 14:21
Нарікаються ночі безсонними...
Котяться небом дні...
У серці осені - жовті соняхи
Перший стрічають сніг...
Крилами білими, огортаючи -
Доля наперегін...
Будь мені небом непроминаючим,
Де не існує стін...

Олексій Кацай
2020.02.15 14:13
Ховайте, барди й королі,
мечі у піхвах, звуки в нотах –
у сатанинських зорельотах
нас теж сховало від Землі
та й понесло поміж сузір’їв,
домашніх – для викрадачів,
не лицарями верхогір’їв,
а просто купкою рабів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Настя Цеглина
2020.02.14

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич / Вірші / Переклади

 Томас Венцлава «Той, що повернувся»
автор Томас Венцлова Поміж уламків далі стежкою угору
і підземелля враз усім збивало з тями:
провалля, острахи, пожовклі струпи глини,
скель ієрогліфи, смолисті спини лісу,
що підіймались потопельниками з мли.
Мандрівнику здалося, що і слід путі

від урви, де дрібніють, в сон впадають душі,
до піль земних згубився. Музика лише
росла у ньому - Міць, яка і над Аїдом,
і жаром Нілу, і гіперборейців льодом,
Найперша і Нізвідки, - що не поневолиш,
в якій лише і зміст, і все в чиїй потузі, -

вступала в тишу і була у ній тим більша,
чим обеззвучувалася посеред груди
пітьми, де Хронос почивав од руйнування.
Вона пророчила: верне йому кохану
із темряви дзеркал, і вільну від отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше:

усіх не роджених співців… Сторожкі кроки
ввижались вдалині. Холодний піт утерши
з обличчя, жертвує Сапфо він і Терпандром,
аби звестись могла вона над смерті одром.
Безбарвні кучері, ланіти, ніжні перси…
Якщо опали м’язи клаптями, як лахи,

з костей, чи усмішка зосталася? Як знати?
Жага, яка сюди вела, зве обернутись.
Така ж вона чи ні? Згадає? Схоче знову
відчути пристрасті вагу, його уміння,
їх майбуття?! - А ні, тоді лише існують
Фракійські ночі, їхні флейти і менади.

І обернувся він. І світ перемінився.
Ландшафт розвіявся. Знялися крики кволі
сутяг приморських, Євр ударив схил здичілий,
що вигнувся струною хвилі в такт. І скелі
закінчилися. Далі тільки зорі стріли
за мить століть вже іншого співця, що бачив Гадес.


Переклав: В.Ляшкевич, 2006


Томас Венцлова
ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA


(Той, що оглянувся на межі) посв. А.К.

Taku tarp nuolaužų reikėjo kiek palipti
į kalną. Požemy akis klaidino viskas:
kiaurymės, išgąstis, birus pageltęs molis,
uolų hieroglifai, nelyginant skenduolis
iš prieblandos išplaukęs tamsiaplaukis miškas.
Klajūnui rodėsi - jis pragaišino kryptį

nuo prarajos, kur sielos senka ir užminga,
į žemiškus laukus. Bet muzika stiprėjo
smegenyse - galia, kuriai paklūsta Hadas,
ankstesnė negu mes, nebūtyje suradus
sau formą, pranašesnė už hiperborėjų
ledus ir Nilo kaitrą. Nes tik ji prasminga.

Ji traukėsi tylon ir buvo juo didesnė,
juo nebylesnė, vos nuspėjama po juodo
akmens dangum, kur Chronas ilsis nuo griovimo,
pasižadėjusi laimėti sugrįžimą
iš veidrodžių tamsos. Atsikratyti nuodo,
apvilkti kūnu skaidrią tuštumą, pratęsti

tai, ko nėra. Toli vaidenosi neskubūs
šešėlio žingsniai. Vėsų prakaitą nušluostęs
nuo veido, jis aukojo Sappho ir Terpandrą,
kurie dar negimė, už tą kelionės bendrą.
Bespalvė garbana, švelnus dėmėtas skruostas...
Jei raumenų skutai nukrito tarsi rūbas

nuo kaulų, ar išliko šypsena? Jį vedęs
valdingas troškulys įsakė atsigręžti.
Ar ji dar ta pati? Ar atmena, ar nori
atgauti pojūčius, nelemtą geismo svorį,
likimą, ateitį, save? Jei ne, tai esti
vien Trakijos naktis, jos fleitos ir menadės.

Jis pažvelgė atgal. Pasaulis atsimainė,
kraštovaizdis bemaž pranyko. Kliegė baikščios
pajūrio įnamės, ir Euras plakė dyką
atšlaitę, nuo bangos išlinkusią nei stygą.
Uolynas baigėsi. Toliau bolavo žvaigždės,
kurios po šimtmečių pasveikins kitą dainių.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-10-06 14:42:24
Переглядів сторінки твору 1864
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.828 / 5.5  (5.154 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 4.823 / 5.5  (5.151 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2020.02.12 18:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-11 13:44:30 ]
ОБЕРНУВШИЙСЯ У РУБЕжА посв.М. К.
(дослівник від автора Томаса Венцлова)


По тропе среди обломков надо было слегка подняться
наверx. В подземельи все сбивало с толку:
провалы, испуг, рассыпчатая пожелтевшая глина.
иероглифы скал, темноволосый лес,
утопленником выплывший из сумерек.
Страннику казалось, что он потерял направление

от пропасти, где души мелеют [теряют глубину] и
засыпают,
к земным полям. Но музыка становилась сильнее
[росла]
в мозгу - мощь, которой покоряется Аид,
явившаяся раньше нас, в одиночестве пришедшая
ниоткуда, превосxодящая гиперборейские
льды и нильский жар. Ибо лишь она имеет смысл.

Она отступала в тишину и была тем больше,
чем беззвучнее, еле угадываемая под черным
каменным сводом, где Xронос отдыxает от
разрушения,
[она] обещала выиграть возврат
из тьмы зеркал, освободиться от яда,
одеть телом прозрачную пустоту, продолжить

то, чего нет. Вдалеке мерещились неспешные
шаги тени. Стерев холодный пот
с лица, он приносил в жертву Сафо и Терпандра,
которые еще не родились, во имя этого спутника.
Бесцветный завиток кудрей, нежное пятно на щеке...
Если лоскутья мышц опали, как одежда

с костей, осталась ли улыбка? Влекшая его
властная жажда приказала обернуться.
Все та же ли она? Помнит ли, xочет ли
опять обрести ощущения, злополучный вес желаний,
судьбу, будущее, себя? Если нет, тогда существует
только ночь Фракии, ее флейты и менады.

Он взглянул назад. Мир переменился,
ландшафт почти исчез. Раздавались клики робкиx
жительниц приморья [чаек], и Эвр xлестал дикий
склон, как струна изогнувшийся от волны.
Скалы кончились. Дальше белели звезды,
которые спустя много столетий встретят другого
певца.

Авторські пояснення: "Шестистопный ямб, местами без цезуры (Паузи в середині рядку).
Стиxи об Орфее и Эвридике. Имена героев даны в анаграммаx ("гиперборейские", "Эвр ... дикий"). Фракия - страна, где менады растерзали Орфея. Смысл стиxов в том, что Орфей готов принести в жертву всю будущую поэзию, если ему удастся вывести Эвридику из Аида, но ему не удается, и поэтому спустя много столетий появится Данте, который также посетит ад и выйдя из него увидит звезды. Порядок рифм ясен из оригинала" ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2006-10-13 22:03:12 ]
Володю, продовжую традицію:

Зараз трохи краще, але свою рецензію розміщу в її першому варіанті. Можна зі мною посперечатися. :)
Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору, щоб читач зламав собі голову якщо не карколомністю складнопідрядних речень, то незрозумілістю стосунків між героями, яки згадуються мимохідь.

Ось зараз побачила дослівник, трохи розібралася.

Прочитала переклад Семенко, щоб трошки висвітлити собі, хто то є Сапфо і Терпандр, бо з Вашого вірша це незрозуміло. Незрозуміло багато чого, як і те, куди обернувся головний герой. Я розумію, що вірш вимагає від читача певної ерудиції, якої мені в данному випадку не вистачає, але ж він не повинен додавати темряви?

Що таке "піль земних"? Це діалектне?
Тепер вже отримала Вашу відповідь, тому ще раз подаю свою думку: поля в родовому відмінку пишуться "полів".

Не зрозуміла, чому слово кохання стає жіночого роду:

поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану…
Я вважаю, що незалежно від статі коханого слово кохання належить до середнього роду.

Не подобається сполучення слів "потопельниками з мли".
Забагато і цих "він" та "вона", вже й не збагнеш, яке дієслово до якого займенника належить за змістом.
Це можу віднести й до вірша в цілому.
Перенасичений вірш, на мій звичайно погляд, і міфологічними іменами, що не додають до його розуміння нічого.

Скажіть: "Йди, Ларисо, вивчай класику!"
:))
З повагою, Лариса


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-27 16:30:18 ]
Шановна Ларисо, радий, що ви взяли на себе таку нелегку роботу, це все перечитати, відчути, звірити!! :)

Тим більше, що переклад ще буде доводитися до кращого вигляду.
Безумовно, є дослівник, і він задає і русло, й ідеї, й основні змістові рішення. Є оригінал, що задає схему рим, розмір віршу, - поезія перекладу - десь посередині. :))

Я думаю, Ларисо, що ви, перечитуючи дослівник, відчули ті проблеми, з якими зіштовхується перекладач, який намагається бути максимально адекватний оригінальному твору Томаса Венцлова. :(

Утім, перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над помітним спрощенням ситуації російським дослівником :)

А думки які! - куди поділась (і як це сталося) та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми відаємо з міфів та легенд древньої Греції, та про яку нічого не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і "недавно" вимерлих народів :((

Отож, авторський погляд на дійство Орфея - спробу повернути назад Евридіку, - обіймає, відтворює, як на мене, кардинальну зміну епох - перетік часів Предтеч (зі всіма живими ще Олімпійцями) у легендарну історію древньої Греції, де від богів поступово тільки пам'ять і залишилась. А потім вже перехід від Древньої Греції до часів Данте. І це теж у цьому творі :)

Тут я собі дозволив піти трохи далі, аніж дозволяє оригінал автора, зауваживши, що "Він обернувся, і зникла в світі радість,.."
Одним словом, хмільного і веселого світу Богів не стало, - (тут і невеличка згадка про дитинство, так? Коли є боги - батько і матір, і відчуття життя неймовірні :)) )

Але ви, Ларисо, таки праві, що автор і перекладачі не намагаються висвітлити, спростити, подбати про читача.
"Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору"...
І ми (З паном Семенком) постаралися :)

Утім, читаючи дослівник, що можна ще запропонувати? :)

Щодо стосунків поміж героями, то, виходячи з ідеї "невдалої" спроби повернути назад часи, цілу епоху - ці стосунки в контексті ще більшої драми не такі вже й важливі (тим більше на фоні головних стосунків Орфея з Музикою? Я навіть трохи додав, здається, лірики :)

"Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, (-) позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше, "

Тут просто, як на мене, потрібно буквально акцентувати змістову паузу ( цезуру) у вигляді тире.
"... із темряви дзеркал, - позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,"
Щодо статі - то, я з вами згідний, - але по сучасному згідний - а в минулому трохи інакше ніби було. Тому я рядки залишаю ніби в минулому.

Тут дійсно є нюанси, з древнім коханням. Тобто рівноправності - як в оточенні Зевса, так і серед древніх греків (окрім, скажімо, досить віртуальних часів "матріархату") - не було. Цінилося, власне, своє почуття, тобто, кохання, як право героя на володіння насолодою, жінкою, іншим добром. :)
Тобто сучасне розуміння кохання - щонайменше двополюсне. А дрєвнє - на 99.9 % однополюсне :(

Це без образи, без наїзду на жінок, яких я вважаю таки вищими творіннями і останніми Божими творіннями. Але такі були колись реалії :(

Тому у мене розбито - на його кохання, що потрібно повернути - і на неї, що додається до "його кохання" - "позбавлена отрути, у тіло вбрана"

Щодо "піль земних" - то таким є досить поширений новотвір використання слова "полів" у родовому відмінку. Як на мене, ніби і гармонійне словечко.:)

Погоджуюсь із злом смислового перевантаження, але куди діватись від оригіналу? Ось Семенко на 30 % текст зробив більшим і все одно у нього перевантаження залишилися ? :(

Тут ( із вашою допомогою) радий допрацювати. :)

Щодо вивчати класику, то непевний, що там усе є, а якщо є, то на словянські остаточно не перекладено :(

А перехресні у вірші дійсно не тільки рими, а й епохи, щонайменше три - "радісна" Олімпійська; напружена, постОрфеївська (шумери, єгиптяни, греки, євреї), та нинішня, - після Данте...

Успіхів!