ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку, прі за Трою край
покладено. Хто переміг – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
полеглих покидають тільки греки.
І все-таки уздовжки нині шлях
додому видається непомірним,
неначе Посейдон, поки ми там
час гаяли, тягнув щомога про

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чому муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава

Серго Сокольник
2019.09.16 23:12
андеграунд, новословоутворення, "перелив теми" (авторське ноу-хау, як у ряді інших моїх творів. Трохи експериментую)))

Осінь літо бере, як Отелло
Дездемону... Собі в па-де-де
Танцівниці шукає метелик,
Мов нектар випиваючи день,
Цей дурману наповн

Вячеслав Семенко
2019.09.16 22:35
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
Цвіла ще памороззю ковила
над путівцем, що вів на водопій.

Не порошив іще замерзлий шлях,
ще промінь пробивався крізь туман.
День у село заходив крадькома,

Любов Бенедишин
2019.09.16 15:16
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…

То мить розмінює на центи,
То нараховує проценти

На кожну краплю: смутку, болю…
Ніяк не визначиться з роллю:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич / Вірші / Переклади

 Томас Венцлава «Той, що повернувся»
автор Томас Венцлова Поміж уламків далі стежкою угору
і підземелля враз усім збивало з тями:
провалля, острахи, пожовклі струпи глини,
скель ієрогліфи, смолисті спини лісу,
що підіймались потопельниками з мли.
Мандрівнику здалося, що і слід путі

від урви, де дрібніють, в сон впадають душі,
до піль земних згубився. Музика лише
росла у ньому - Міць, яка і над Аїдом,
і жаром Нілу, і гіперборейців льодом,
Найперша і Нізвідки, - що не поневолиш,
в якій лише і зміст, і все в чиїй потузі, -

вступала в тишу і була у ній тим більша,
чим обеззвучувалася посеред груди
пітьми, де Хронос почивав од руйнування.
Вона пророчила: верне йому кохану
із темряви дзеркал, і вільну від отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше:

усіх не роджених співців… Сторожкі кроки
ввижались вдалині. Холодний піт утерши
з обличчя, жертвує Сапфо він і Терпандром,
аби звестись могла вона над смерті одром.
Безбарвні кучері, ланіти, ніжні перси…
Якщо опали м’язи клаптями, як лахи,

з костей, чи усмішка зосталася? Як знати?
Жага, яка сюди вела, зве обернутись.
Така ж вона чи ні? Згадає? Схоче знову
відчути пристрасті вагу, його уміння,
їх майбуття?! - А ні, тоді лише існують
Фракійські ночі, їхні флейти і менади.

І обернувся він. І світ перемінився.
Ландшафт розвіявся. Знялися крики кволі
сутяг приморських, Євр ударив схил здичілий,
що вигнувся струною хвилі в такт. І скелі
закінчилися. Далі тільки зорі стріли
за мить століть вже іншого співця, що бачив Гадес.


Переклав: В.Ляшкевич, 2006


Томас Венцлова
ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA


(Той, що оглянувся на межі) посв. А.К.

Taku tarp nuolaužų reikėjo kiek palipti
į kalną. Požemy akis klaidino viskas:
kiaurymės, išgąstis, birus pageltęs molis,
uolų hieroglifai, nelyginant skenduolis
iš prieblandos išplaukęs tamsiaplaukis miškas.
Klajūnui rodėsi - jis pragaišino kryptį

nuo prarajos, kur sielos senka ir užminga,
į žemiškus laukus. Bet muzika stiprėjo
smegenyse - galia, kuriai paklūsta Hadas,
ankstesnė negu mes, nebūtyje suradus
sau formą, pranašesnė už hiperborėjų
ledus ir Nilo kaitrą. Nes tik ji prasminga.

Ji traukėsi tylon ir buvo juo didesnė,
juo nebylesnė, vos nuspėjama po juodo
akmens dangum, kur Chronas ilsis nuo griovimo,
pasižadėjusi laimėti sugrįžimą
iš veidrodžių tamsos. Atsikratyti nuodo,
apvilkti kūnu skaidrią tuštumą, pratęsti

tai, ko nėra. Toli vaidenosi neskubūs
šešėlio žingsniai. Vėsų prakaitą nušluostęs
nuo veido, jis aukojo Sappho ir Terpandrą,
kurie dar negimė, už tą kelionės bendrą.
Bespalvė garbana, švelnus dėmėtas skruostas...
Jei raumenų skutai nukrito tarsi rūbas

nuo kaulų, ar išliko šypsena? Jį vedęs
valdingas troškulys įsakė atsigręžti.
Ar ji dar ta pati? Ar atmena, ar nori
atgauti pojūčius, nelemtą geismo svorį,
likimą, ateitį, save? Jei ne, tai esti
vien Trakijos naktis, jos fleitos ir menadės.

Jis pažvelgė atgal. Pasaulis atsimainė,
kraštovaizdis bemaž pranyko. Kliegė baikščios
pajūrio įnamės, ir Euras plakė dyką
atšlaitę, nuo bangos išlinkusią nei stygą.
Uolynas baigėsi. Toliau bolavo žvaigždės,
kurios po šimtmečių pasveikins kitą dainių.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-10-06 14:42:24
Переглядів сторінки твору 1803
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.828 / 5.5  (5.154 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 4.823 / 5.5  (5.151 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2019.09.10 10:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-11 13:44:30 ]
ОБЕРНУВШИЙСЯ У РУБЕжА посв.М. К.
(дослівник від автора Томаса Венцлова)


По тропе среди обломков надо было слегка подняться
наверx. В подземельи все сбивало с толку:
провалы, испуг, рассыпчатая пожелтевшая глина.
иероглифы скал, темноволосый лес,
утопленником выплывший из сумерек.
Страннику казалось, что он потерял направление

от пропасти, где души мелеют [теряют глубину] и
засыпают,
к земным полям. Но музыка становилась сильнее
[росла]
в мозгу - мощь, которой покоряется Аид,
явившаяся раньше нас, в одиночестве пришедшая
ниоткуда, превосxодящая гиперборейские
льды и нильский жар. Ибо лишь она имеет смысл.

Она отступала в тишину и была тем больше,
чем беззвучнее, еле угадываемая под черным
каменным сводом, где Xронос отдыxает от
разрушения,
[она] обещала выиграть возврат
из тьмы зеркал, освободиться от яда,
одеть телом прозрачную пустоту, продолжить

то, чего нет. Вдалеке мерещились неспешные
шаги тени. Стерев холодный пот
с лица, он приносил в жертву Сафо и Терпандра,
которые еще не родились, во имя этого спутника.
Бесцветный завиток кудрей, нежное пятно на щеке...
Если лоскутья мышц опали, как одежда

с костей, осталась ли улыбка? Влекшая его
властная жажда приказала обернуться.
Все та же ли она? Помнит ли, xочет ли
опять обрести ощущения, злополучный вес желаний,
судьбу, будущее, себя? Если нет, тогда существует
только ночь Фракии, ее флейты и менады.

Он взглянул назад. Мир переменился,
ландшафт почти исчез. Раздавались клики робкиx
жительниц приморья [чаек], и Эвр xлестал дикий
склон, как струна изогнувшийся от волны.
Скалы кончились. Дальше белели звезды,
которые спустя много столетий встретят другого
певца.

Авторські пояснення: "Шестистопный ямб, местами без цезуры (Паузи в середині рядку).
Стиxи об Орфее и Эвридике. Имена героев даны в анаграммаx ("гиперборейские", "Эвр ... дикий"). Фракия - страна, где менады растерзали Орфея. Смысл стиxов в том, что Орфей готов принести в жертву всю будущую поэзию, если ему удастся вывести Эвридику из Аида, но ему не удается, и поэтому спустя много столетий появится Данте, который также посетит ад и выйдя из него увидит звезды. Порядок рифм ясен из оригинала" ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2006-10-13 22:03:12 ]
Володю, продовжую традицію:

Зараз трохи краще, але свою рецензію розміщу в її першому варіанті. Можна зі мною посперечатися. :)
Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору, щоб читач зламав собі голову якщо не карколомністю складнопідрядних речень, то незрозумілістю стосунків між героями, яки згадуються мимохідь.

Ось зараз побачила дослівник, трохи розібралася.

Прочитала переклад Семенко, щоб трошки висвітлити собі, хто то є Сапфо і Терпандр, бо з Вашого вірша це незрозуміло. Незрозуміло багато чого, як і те, куди обернувся головний герой. Я розумію, що вірш вимагає від читача певної ерудиції, якої мені в данному випадку не вистачає, але ж він не повинен додавати темряви?

Що таке "піль земних"? Це діалектне?
Тепер вже отримала Вашу відповідь, тому ще раз подаю свою думку: поля в родовому відмінку пишуться "полів".

Не зрозуміла, чому слово кохання стає жіночого роду:

поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану…
Я вважаю, що незалежно від статі коханого слово кохання належить до середнього роду.

Не подобається сполучення слів "потопельниками з мли".
Забагато і цих "він" та "вона", вже й не збагнеш, яке дієслово до якого займенника належить за змістом.
Це можу віднести й до вірша в цілому.
Перенасичений вірш, на мій звичайно погляд, і міфологічними іменами, що не додають до його розуміння нічого.

Скажіть: "Йди, Ларисо, вивчай класику!"
:))
З повагою, Лариса


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-27 16:30:18 ]
Шановна Ларисо, радий, що ви взяли на себе таку нелегку роботу, це все перечитати, відчути, звірити!! :)

Тим більше, що переклад ще буде доводитися до кращого вигляду.
Безумовно, є дослівник, і він задає і русло, й ідеї, й основні змістові рішення. Є оригінал, що задає схему рим, розмір віршу, - поезія перекладу - десь посередині. :))

Я думаю, Ларисо, що ви, перечитуючи дослівник, відчули ті проблеми, з якими зіштовхується перекладач, який намагається бути максимально адекватний оригінальному твору Томаса Венцлова. :(

Утім, перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над помітним спрощенням ситуації російським дослівником :)

А думки які! - куди поділась (і як це сталося) та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми відаємо з міфів та легенд древньої Греції, та про яку нічого не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і "недавно" вимерлих народів :((

Отож, авторський погляд на дійство Орфея - спробу повернути назад Евридіку, - обіймає, відтворює, як на мене, кардинальну зміну епох - перетік часів Предтеч (зі всіма живими ще Олімпійцями) у легендарну історію древньої Греції, де від богів поступово тільки пам'ять і залишилась. А потім вже перехід від Древньої Греції до часів Данте. І це теж у цьому творі :)

Тут я собі дозволив піти трохи далі, аніж дозволяє оригінал автора, зауваживши, що "Він обернувся, і зникла в світі радість,.."
Одним словом, хмільного і веселого світу Богів не стало, - (тут і невеличка згадка про дитинство, так? Коли є боги - батько і матір, і відчуття життя неймовірні :)) )

Але ви, Ларисо, таки праві, що автор і перекладачі не намагаються висвітлити, спростити, подбати про читача.
"Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору"...
І ми (З паном Семенком) постаралися :)

Утім, читаючи дослівник, що можна ще запропонувати? :)

Щодо стосунків поміж героями, то, виходячи з ідеї "невдалої" спроби повернути назад часи, цілу епоху - ці стосунки в контексті ще більшої драми не такі вже й важливі (тим більше на фоні головних стосунків Орфея з Музикою? Я навіть трохи додав, здається, лірики :)

"Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, (-) позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше, "

Тут просто, як на мене, потрібно буквально акцентувати змістову паузу ( цезуру) у вигляді тире.
"... із темряви дзеркал, - позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,"
Щодо статі - то, я з вами згідний, - але по сучасному згідний - а в минулому трохи інакше ніби було. Тому я рядки залишаю ніби в минулому.

Тут дійсно є нюанси, з древнім коханням. Тобто рівноправності - як в оточенні Зевса, так і серед древніх греків (окрім, скажімо, досить віртуальних часів "матріархату") - не було. Цінилося, власне, своє почуття, тобто, кохання, як право героя на володіння насолодою, жінкою, іншим добром. :)
Тобто сучасне розуміння кохання - щонайменше двополюсне. А дрєвнє - на 99.9 % однополюсне :(

Це без образи, без наїзду на жінок, яких я вважаю таки вищими творіннями і останніми Божими творіннями. Але такі були колись реалії :(

Тому у мене розбито - на його кохання, що потрібно повернути - і на неї, що додається до "його кохання" - "позбавлена отрути, у тіло вбрана"

Щодо "піль земних" - то таким є досить поширений новотвір використання слова "полів" у родовому відмінку. Як на мене, ніби і гармонійне словечко.:)

Погоджуюсь із злом смислового перевантаження, але куди діватись від оригіналу? Ось Семенко на 30 % текст зробив більшим і все одно у нього перевантаження залишилися ? :(

Тут ( із вашою допомогою) радий допрацювати. :)

Щодо вивчати класику, то непевний, що там усе є, а якщо є, то на словянські остаточно не перекладено :(

А перехресні у вірші дійсно не тільки рими, а й епохи, щонайменше три - "радісна" Олімпійська; напружена, постОрфеївська (шумери, єгиптяни, греки, євреї), та нинішня, - після Данте...

Успіхів!