ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (метания)
Образ твору finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-12-03 23:35:41
Переглядів сторінки твору 3224
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-12-04 03:22:05 ]
Вітаю Вас, Олексію!
То Ваш ліричний герой вже й у космос полетів, поки мене небуло. Багатенько я пропустила цікавого. Треба перечитати.
Це ж треба!...:)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 08:48:40 ]
Я правильно понимаю факт Вашего длительного отсутствия. Вы, наверное, трудились, а не просаживали время за монитором.
Мы, как мне кажется, живем для того, чтобы работать, и работаем для того, чтобы жить. Это две работы. А бывает, что их бывает и больше.
Меня с бестолкового возраста приучали да уговаривали - съешь, мол, ложечку каши за дедушку, за бабушку... А теперь я на всех работаю.
Правда, не на них. Но во времена кормления меня с ложечки о других потребителях никто не мог догадываться.
А вырастили меня крепким.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-04 09:51:34 ]
Хорошее стихотворение со смыслом. Спасибо, Алексей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 09:58:19 ]
Оно просто не надлежащим видом оформлено.
Я еще вернусь к этому стихотворению. Мною уже несколько дней владеет мысль о том, что, возможно, в последний раз я вижу ту или иную улицу, знакомых или незнакомых людей. Это было для меня тоже некоей орбитой, а сейчас я на другой, спиральной. Она восходит к вершинам людского блаженства, а мне это непривычно...
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-04 12:42:14 ]
Є про що думати...
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 20:27:26 ]
И ЛГ задумался над уже практически решенным и сделанным.
Брак (если ознакомиться с историей ЛГ) - это их бегство от всего, что их окружало, к друг дружке.
Эдакая орбита новой высоты. Это очень важный момент, который будет длиться (а долго ли?) оставшуюся, хотелось бы верить, большую часть оставшейся жизни. Не со всеми старыми друзьями якутской ночлежки удалось попрощаться. А если даже и удалось бы, стало ли хоть кому-нибудь от этого легче?
Вы правильно догадались.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-06 16:13:37 ]
***Метаться и путаться - тупо,
Поступки обдумывай впредь".*** - обдумывать не всегда успевается-получается, а надо бы.

***С витка судьбоносной спирали,*** -
спираль такая штука...

О Питере и о Сибири сказано так, что становится весело.
Спасибо за непринужденное и легкое стихотворение:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 23:08:56 ]
И дни такие же - то легкие, то тяжелые.
От меня они зависят. Примерно так и со стихами.
Сам, бывает, через некоторое время гляну - и не ликую. Но вспоминаю тот день...
И пошло-поехало.
Спасибон, а за цитаты - особенно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-09 08:37:01 ]
С возвращением:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-06 19:47:31 ]
Вітаю, Алексію III, написано схвильовано, з притаманною Вам домішкою іронії ... гарний вірш.
Наснаги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 22:58:36 ]
Я уже побывал в пике.
Пятый день не могу из него выйти.
Одни друзья одобряют, а другие - отговаривают.
Ладно бы - только лишь меня...
А эти, казалось бы, мелочи, влияют на настроение.
Но крепнет дух.

Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-08 15:44:24 ]
По-моєму, у Вашого ЛГ, насправді, немає іншого вибору - тільки як звикати до нової ВИСОКОЇ орбіти. Легкого і світлого польоту!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 23:00:12 ]
Через пике - к высочайшим орбитам.
Спасибон за понимание.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-08 16:18:07 ]
ого, мало не пропустила)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 23:01:28 ]
Ну да...