ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Критика | Аналітика

  Невтішні роздуми про свободу слова або «Над ким сміємось?»



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-02 17:34:56
Переглядів сторінки твору 8245
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.03.06 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-06-02 23:13:51 ]
На кожну отруту є протиотрута, правда ж?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-10 17:11:23 ]
Так, лише треба знати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-06-10 17:21:37 ]
Щодо найпоширеніших хіба не все відомо? :)
Але чому стільки калік - духовних і фізичних, так? Невже вживаємо таки не те? Не з тими, і не тоді... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-02 23:36:12 ]
А мені це здається певним мазохізмом. Нам не подобається, але ми все одно дивимось. Шоб шо? - таке сакраментальне питання :) Я, наприклад, не дивлюсь, не їм, не п"ю того, від чого мене верне.
Тому отрута може діяти лише на тих, хто її вживає, чи не так?

З іншого боку, де наш якісний продукт? Що можна протиставити?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-06-03 00:03:36 ]
Що, дорога Любо, протиставити експериментальній безодні Інтернету (що є насправді однією із реалій наступу тотальної прозорості на всіх і на все, так?) і викликаному ним (і не тільки ним), різноманітністю начебто досяжного - відчуттю вседозволеності? )

Складний і простий шлях, як оте я спробував описати трохи вище.

Складний нікуди не зникав і не зникне, а ось простий, як традиція, тільки має виникнути - для найменших. І той і інший базується на насолоді, але трішки альтернативній до звичної, як ми, в основному, звикли розуміти насолоду.
Теоретично - потрібно бути скерованим у правильному напрямку. Він один - вгору. Як мале дитя тягнеться вгору - до матері, відчуваючи її тепло і добротність, так відчувається, цілком фізично, і тепло-сяйво Божественне. Це, напевно, більше символьне сприйняття, для якого детальне усвідомлення процесу спершу не грає визначної ролі. Тож, якщо, паралельно із осяганням розмаїтості цивілізації дитина, відриваючись поступово від природної магії матері, починає активнішу співпрацю із "Батьком" - то можна вважати це продовженням прийняття протиотрути.
Не йдеться суто про справи церковні. Йдеться про особисту практику спілкування саме з Небесною енергетикою - і з достатньо юного віку...
Думаю, що традицію досить не важко виробити, вона вельми актуальна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-03 00:30:54 ]
А навіщо, Володю, щось протиставляти Інтернету? До речі, саме він є поки що чи не єдиною фортецею свободи слова і запорукою того, що тебе не зхарчують втихаря під ковдрою. Доказ - сьогодняшні події на ФБ із закриттям акаунта одного з журналістів, і що з того вийшло.

Щодо насолоди, як рушійної сили, яка лежить в підвалинах всього, а не тільки Еросу і Танатосу,- згодна з тобою. Але ж на те і дано нам різноманітні "фільтри". І, мабуть, справа в тому, щоб тримати їх у чистоті, періодично перевіряючи на забрудненність. Можливе, це те, що ти називаєш "правильним напрямом". Але оволодіння Небесними енергіями вимагають певних практик. І з цим вже складніше, адже важливо, хто саме їх надає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-06-03 12:08:15 ]
Ну, Любо, я і не казав, що явище "інформаційної прозорості" , Інтернету - це те, із чим потрібно боротися. Навпаки - прозорість є благом. Але Інтернет це не є тільки "прозорість", це й "пітьма єгипетська" теж. Я казав про "експериментальну безодню Інтернету" і викликане ним відчуття "вседозволеності". Принаймні хочу, аби саме так ви розуміли мої слова. :)
Інформація Інтернету взагалі вкрай небезпечна штука, - бо не суто від Бога вона, а є продуктом спільноти особистостей, і тому має в собі багато погрішимих моментів. Тож до неї постійно потрібно вживати антиотруту, чи, кажучи інакше, сприймати її на тлі інформаційного еталону Згори?

Словом, не порушувати енергетичного балансу - даної тобі Згори енергії, і сприйнятої (для яких цілей?) "тутешньої" інформації...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-03 18:41:38 ]
Прочитала роздуми, прочитала коментарі. І подумала: ну і що? Ну ми тут такі розумні, а піпл все одно хаває і Вечірній квартал, і Нашу рашу. Бо там смішно. А тут мудро, іноді занадто. Скажу чесно, ми тут теж іноді такого наваюємо, що і не второпаєш, для кого і для чого пишеться оте все вище поетичне слово. Деколи без словника іншомовних слів не обійтися, а вуйко не буде шукати словника, він включить те, що він добре розуміє. І ми самі себе опустили до рівня тупого американського га-га-га під фонограму, записану в п"ятдесятих роках минулого століття. Чи не ми як зварйовані гнали на перші серіали, кидаючи недосапані картоплю і буряки і недомиті тарілки? Чи не ми вчилися секаса в савєцком саюзє, чи не ми вважали еталоном краси задохликів-підлітків, котрі дохли як мухи за кулісами подіумів? Модними сигарети в жіночих руках з довжелезним нігтями, котрі навіть в носі поколупатися самостійно не можуть? Чи не ми традиційну українську родинність звели наніц модою на круті тачки і дєвачєк? А тепер ми дивуємося, що наших політиків висміюють. Правильно, їх вистрілювати треба, а не висміювати. тільки ніхто того не зробить, от і хоч поржуть з "суки Юлі" чи "падли Юща". То ще добре було, що могли сміятися, в роки не такі далекі за один анекдот могли вліпити двадцять п"ять без права переписки. Ми своє суспільство перевернули догори ногами, а тепер дивуємося, як воно так сталося. А ви подивіться, на наші терени, хто дістає нагороди, премії, що там? Про мову солов"їну, про садочок вишневий коло хати? Ні , любі мої, хто є кумирами молоді? Пара-трійця-десятка авториків, у котрих мат частіше ніж слова, там вже не мат для зв"язки слів, а слова для зв"язки матюків. І ото є мода. ТОму не дивуймося, що ми того діждали, ми до того йшли, кожного разу поступаючись міліметром моралі, порядності, тонкого українського гумору, і озирнувшись, побачили, як далеко нас віднесло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-06-04 11:52:23 ]
Дорога Галинко, можливо ви кажете раціональні слова, але частково забуваєте, напевно, що не суспільне, в цілому, є головним, і було би, як на мене, дуже добре, якби йшлося в наших "диспутах" і про те, що обрії нині значно розширилися - в усі боки. І що така ж частина як і колись (принаймні сподіваюся, що у відсотках така ж) тягнеться вгору, інша кружить земними колами, якась самознищується, на жаль, зараз це робити особливо легко...
Отже, якщо нас насправді цікавить рух вгору, то вочевидь, потрібно зрозуміти і відчути цей шлях, і навіть відкинути дещо зі старих дурниць, які продовжують химерити юні розсуди.
На жаль, у будь-яких писаннях, що вийшли з під руки давніх писців - є як і Непогрішиме, так і погрішиме. І безумовно, той, хто не в змозі відділяти зерно від плевели успіху не досягне.
Аби навчитися відділяти, кажуть, потрібні дві реальні речі.
Перша - достатня інтелектуальна чутливість (для жінок - комплексна чутливість),
Друга - постійне звернення Вгору, усвідомлене налагодження реального енергетичного зв'язку.
Якщо вам цікаво, то відкрию вам добре відому у певних колах "таємницю".
Досі живі традиції вирощування мудреців. Народних поводирів, якщо хочете. На жаль, це мало стосується нинішньої України.
Отже, уявімо собі, що років так з двадцять обрані діти вивчають окрім широкого спектру наук, ще й чітко визначений круг наймудріших книжок - на мовах першоджерел, зрозуміло. Далі вони поступово відсіюються, хтось в науку, хтось в життя, а меншість вчиться далі. Вчиться вже проникати максимально в природу речей, а дірочки в решеті навколо нас все менші, так? тож "працюють" на рівні особистості все тонші і тонші налаштування, розуміння-відчуття реально існуючих, і закладених у Світобудову, пропорцій, констант, краси і сили. Це можливо лише чітко дотримуючись певних правил, і не порушуючи звичних природних фаз в онтогенезі. Словом, після тридцяти з чимсь років з'являється і можливість усвідомленої співпраці з енергією Згори. І тоді, і тільки тоді на індивідуальному рівні через цілком реальну енергетичну співпрацю нижчого з Вищим і пізнається Істина, і в тому вигляді, в якому Вона призначена саме тобі. Себто Істини можуть відрізнятися для кожного, хто їх осягнув, але ця різниця, зрозуміло, тільки формальна і служить для формування нових обріїв для призначеного Промислом руху.

Вважається, що саме наявність достатньої кількості таких осіб власне і формуватимуть далі шлях народу, а також формуватимуть його вищий захист. І зрозуміло, що призначення тих мудреців інше, але побіжно, і народ з ними рятується...
Отже, всім дано, та мало хто справді хоче взяти, сприйняти, - і сприймати саме з Божих Рук...

Ось таке говорять в певних колах, а як воно є - побачимо. :)