ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Троянди білі ( слова для пісні)
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
* * *
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Здолаю відстань
Залишились підказки – нечутні, легкі сліди
У весняних калюжах, на росах у конюшині,
В тополиному пусі обабіч шляху. Один
Ти пішов надвечір’ям в ясній сутінковій сині.

Дожену, перестріну! У мене ж стонадцять сил!
Розливається полем очей твоїх мудрий спокій.
За мовчання, байдужість, за осуд мене прости.
Бути поряд хотіла… – Завжди не ставало кроку.

Полетів… Невагомо. Розвіяв кульбабам чуб,
Як мене вчив – рожево – розвів аквареллю захід,
Вже за обрієм десь запалив межи зір свічу.
В мене крила лелечі...! – Завжди не ставало змаху.

Наче вузлик на згадку – шумить твій розлогий сад,
Вишні-шпанки у кронах, як жар, червоніють знову.
Ріки часу ніколи, на жаль, не течуть назад,
Та я спробую, тату, цю відстань здолати словом.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Кузан 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Христенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-06-15 13:13:00
Переглядів сторінки твору 7467
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.048 / 5.83  (4.935 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.156 / 6  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 13:42:36 ]
Душевно і щемно. Дуже гарно, Оленочко, пишете. Ніжно. Захоплена.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 14:45:37 ]
Дякую, Аделенько. За тепло, за вміння почути і відчути. Щиро. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 13:50:32 ]
Чудоао, Оленко!
Так щиро і віддано...
Останній рядок, як на мене,не досить виразним вийшов. Може, так:
"Ріки часу ніколи, нажаль, не течуть назад,
Але ти залишаєшся, тату, в мені
безстроково."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 14:55:01 ]
Привіт, Олександре, як я за вами скучила! :)

А останній рядок..., я розумію, що любов не мине, але біль притихне. А поки розмовляю з портретом, і взагалі... розмовляю.

Дякую, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-06-15 13:55:29 ]
Рідна моя Осінько, привіт! Прочитала. Спершу думала, шо вірш коханому, але останній куплет все ж таки не розчарував. Як завжди, натхненно і ніжно! Добре, що в житті є такі люди, котрі вчать малювати захід рожевою аквареллю, пам’ятати щасливі миті і жити ними, не забувати.
У тебе в текст закралася одруківочка. На жаль - розділи. Я тебе люблю за те, що ти є така вся сонячна і світла! Цьом-цьом!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:05:17 ]
Привіт, ріднесенька! Маріашечко, ти мені теж, як сонячна струна - дзвінка, ніжна, чуттєва.

Мама переконує, що всі наші з сестрою здібності - від тата: і акварелі, і степові крила, і художнє сприйняття світу, і невгамовна енергія. Я йому вдячна!

Цілую тебе навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 14:03:09 ]
Перш за все хочу щиро подякувати за цей вірш, пані Олено. Дуже близьке мені, невигойне, незнищенне...
Лише кілька дрібних моментів, на які пропоную звернути увагу ( на Ваш розсуд, звісно):
дванадцять (замислюєшся - чому саме 12, і підсвідомо розумієш, що це надто мало у всій силі цього вірша) - може, стонадцять?

"Рожевим" - як на мене, це слово стосовно "аквареллю" не в тому відмінку, хоча воно й відокремлене (все одно проситься "кольром").
Тому краще сказати так, нмсд:

"Як мене вчив - рожево - розвів аквареллю захід".
(не впевнена щодо "розвів" у цьому значенні: розбавив швидше)
До речі - чудовий образ, як і "розвіяв кульбабам чуб". Просто прекрасно!
І так захотілось "здолати відстань"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:19:22 ]
Дуже дякую вам, Любо, за такі дорогі поради. :)

Ми, люди, неначе ті дерева - чим тісніше, тим більше зростаємося корінням. Приходить час, і тоненькі корінці рвуться з болем (як мені зараз: он светрик у куточку, он запальничка, шматочок нез'їденої шоколадки). Але рветься тільки тоненьке, те, що підвладне часу. А товсте коріння, любов, дружба - це назавжди, як говорить Олександр - безстроково. Незнищенне :)
Це так я спочатку собі пояснювала, а зараз просто у це вірю.

Ще раз щиро вам дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 14:38:54 ]
Просто прекрасно! Настільки довірливий тон, що віриш кожному слову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:25:35 ]
Дякую вам, Василю, за таку високу оцінку! За віру і довіру! Ціную.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-15 14:51:17 ]
мені надзвичайно подобаютьтся вірші, коли первісні відчуття читача змінюються в останній строфі, де одночасно відбувається кульмінація і розвязка твору. Сподобалось і підтримую шановну пані Любов Бенедишин.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:35:19 ]
Вдячна, Костянтине, що читаєте. Надзвичайно приємно! Старатимуся для вас! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-15 15:30:28 ]
Я вже читала з виправленнями за Любиними порадами. Ледь дочитала, своє накотило... Ми не безтатченки, Оленко, бо вони з нами довіку. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:46:30 ]
Угу... Дякую, Патарочко.

А ще, хочеться вірити, що і ми з ними. Що цей діалог двосторонній і вони знають, як ми їх любимо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 17:32:17 ]
Ріки взагалі ніколи не течуть назад - за своєї волі.
І словами ці ріки теж навряд здолаєш. Хіба що пам"яттю.
Щемний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 15:34:08 ]
Я подумаю ще над цим рядком, он і Редакція радить, та й сама відчуваю, що більше змісту потрібно.

Любо, а раптом можна... словами? Як і думкою, як і спогадом, як молитвою...

Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-17 19:23:31 ]
Хотіла б я з Вами погодитись, Олено... Але ж відомо "скільки не кажи "халва", солодше в роті не стане". Втім, смак халви можна собі уявити, можно його не забувати, пригадувати.
Дорогих серцю людей охороняють не наші слова. Хоча і вони багато значать, але скоріше для нас самих.
У рік свої закони. Не нам їх змінювати. Ми їх можемо тільки прийняти. Або ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-06-16 14:29:31 ]
Дуже і дуже, як на мене...
Живе...

Оленочко, можливо трішки точніше "межи зір запалив"?

Можливо, "і нехай ріки часу не в силі вести назад",
"долати"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 15:58:22 ]
Живе. Ціна живого зависока. Але ж це і закони із своїм глибоким, і я впевнена - єдиноправильним змістом.

Вдячна порадам і підказкам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-16 15:58:27 ]
Не знаю, почему, но мой взгляд выхватывает рифмы. А они великолепны, и это не столько рифмы как ассонансы и аллитерации.
К отметке совершенно справедливо выставленной Редакцией, добавить больше нечего - разве что овации.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 16:26:55 ]
Алексий, знаете, критику проще слушать, чем высокую похвалу. :) Даже как ответить не знаю. - Благодарю!

Заметила, что умеете вы (и чаще всего по делу) так… колючек акациевых положить, травушкой поверх посыпать – кто смотрит – гладенько, ровненько, а сядет – да и покалывает. И не всяк рад этому, да каждый заметит – есть, значит, куда расти, куда стремиться. :)

А я вот сейчас все и так по траве, и эдак – не колет! Наверное искренне. - Приятно.

И за урок познаварельный спасибо, за ассонансы и аллитерации – мелодию в повторении гласных и согласных. Век живи – век учись!

Не простой вы «мужик с Невы», ой не простой! – Интересно! :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 17:03:36 ]
Ну вірш все має про це вже тут написано. Дуже цікаво закінчили, рими образи - все чудово. Більше того - Священні почуття, Золоті слова...
Єдине що мені заважало перейнятись емоційно в повній мірі - сезонна мішанина

"У весняних калюжах, на росах у конюшині,
В тополиному пусі обабіч шляху."

тополі пухом кидають далеко після кульбаб...

Дивно що Констянтин Мордатенко цього не помітив ))

Про те може я щось не дозрозуміла, тоді вибачте.
Рада знайомству.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-07-08 16:57:23 ]
Юль, ті сліди усесезонні. Стежечки по всьому подвір'ї між снігових заметів, саморобні дерев'яні меблі, малюнки...

Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-11 16:35:14 ]
Славний вірш. Справжній. Утім, по-українськи у Вас виходить напрочуд органічно, а російською якось наче "літературно".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-07-12 08:48:09 ]
:) Літературно - це як повинно бути, правильно, а органічно - як відчуваєш, щиро. Так? Ну то тоді це не моя заслуга, це наша мова така - справжня! Дякую за те, що вмієте відчути.