ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.11.13
00:36
ось & танці що яничари
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ
& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте
їхні чари ~ твої божі квіти
незвичайне & надзвичайне
доломіти початку літ
& огнів попелиста приязнь
прояв здогадів & відтінку
клеопатро моя провинносте
2019.11.12
23:40
В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
У сутінки вечірніх меланхолій.
Невипитий гарячий шоколад
Залишу десь біля трамвайних колій.
І хай трамвай позаду дзеленчить,
Мені із ним тепер не по дорозі.
Побачити б ту елегійну мить,
У сутінки вечірніх меланхолій.
Невипитий гарячий шоколад
Залишу десь біля трамвайних колій.
І хай трамвай позаду дзеленчить,
Мені із ним тепер не по дорозі.
Побачити б ту елегійну мить,
2019.11.12
22:41
Били байдики… груші цупили
День на виворіт - в самий раз
Серед зелені - ми як руккало
Поміж кольору - білий наш…
Поцілунками в зав’язь вечора
Забинтовані сонні в рай
Із кастрюлі щось… щось із глечика
День на виворіт - в самий раз
Серед зелені - ми як руккало
Поміж кольору - білий наш…
Поцілунками в зав’язь вечора
Забинтовані сонні в рай
Із кастрюлі щось… щось із глечика
2019.11.12
22:11
І знов валізи пакувать...
Здається, пройдено півсвіта,
Та серце, невгамовністю зігріте,
Нізащо не хоче спочивать.
Уже відкрито всі материки,
Та їх він самотужки відкрива для себе:
Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
Змагається із норовом св
Здається, пройдено півсвіта,
Та серце, невгамовністю зігріте,
Нізащо не хоче спочивать.
Уже відкрито всі материки,
Та їх він самотужки відкрива для себе:
Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
Змагається із норовом св
2019.11.12
20:53
пам"яті Іловайського оточення*
***роздум. алегоричний складноструктурований вірш***
Йшла химерою ніч.
А розвиднілось- Боже святий...
Артилерії клінч
Охопив і нещадно гатив
Поле болем оте
***роздум. алегоричний складноструктурований вірш***
Йшла химерою ніч.
А розвиднілось- Боже святий...
Артилерії клінч
Охопив і нещадно гатив
Поле болем оте
2019.11.12
15:48
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!
Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!
Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!
2019.11.12
14:26
Зірвався вітер, мов оскаженів.
Всією міццю тузає дерева.
В зелених кронах вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.
Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,
Всією міццю тузає дерева.
В зелених кронах вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.
Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,
2019.11.12
11:45
Агов, колеги! Є рецепт для вас!
Відкрию тайну, щоб були у курсі:
Я анапестом вилікував сказ,
Гекзаметром - два пролежня на гузні.
Викачує навроки лиш пеон,
Забудькуватість - до снаги хорею.
Від геморою - дактиль. Ой', пардон!
Відкрию тайну, щоб були у курсі:
Я анапестом вилікував сказ,
Гекзаметром - два пролежня на гузні.
Викачує навроки лиш пеон,
Забудькуватість - до снаги хорею.
Від геморою - дактиль. Ой', пардон!
2019.11.12
10:34
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.
Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.
Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,
2019.11.12
09:37
Сьогодні я ще більше ніж учора
тебе люблю, моє життя, люблю.
Поглянь, коханий, ліхтаря опора
з туману ліпить бабу снігову.
У Маріїнськім парку надвечір'ям
гуляєм поміж стомлених алей.
Сховала далеч золоте сузір'я -
тебе люблю, моє життя, люблю.
Поглянь, коханий, ліхтаря опора
з туману ліпить бабу снігову.
У Маріїнськім парку надвечір'ям
гуляєм поміж стомлених алей.
Сховала далеч золоте сузір'я -
2019.11.12
08:21
Знов надія у серці гасне
І нуртує тривоги гребінь…
…Він приходить до мене вчасно,
Й не з’являється без потреби.
Я не знаю, якого Він рангу
І чи жде похвали від Бога.
Кажуть, в кожного є свій ангел,
І нуртує тривоги гребінь…
…Він приходить до мене вчасно,
Й не з’являється без потреби.
Я не знаю, якого Він рангу
І чи жде похвали від Бога.
Кажуть, в кожного є свій ангел,
2019.11.12
06:55
Мій брат по крові каже: - Напиши
Про безпринципну зраду чорнороту.
Бо знову хочуть миру торгаші
З Росією, із сатаною, з чортом.
Кацап однині вже не тать, а ксен,
Ріднею стала лексика обсценна.
Цей мир війну у Київ принесе
Про безпринципну зраду чорнороту.
Бо знову хочуть миру торгаші
З Росією, із сатаною, з чортом.
Кацап однині вже не тать, а ксен,
Ріднею стала лексика обсценна.
Цей мир війну у Київ принесе
2019.11.12
05:22
Мудрість іде не зі сходу,
М’яко ступаючи в душу
Світоч, що ллється з народу
Визнати мудрістю мушу.
Хто не вбиває дитину,
Старість вітає привітно,
Бачить у жінці – людину,
Що біля донечки квітне.
М’яко ступаючи в душу
Світоч, що ллється з народу
Визнати мудрістю мушу.
Хто не вбиває дитину,
Старість вітає привітно,
Бачить у жінці – людину,
Що біля донечки квітне.
2019.11.12
05:11
Г. С...
Пригадаю коли-небудь
І коханій розповім
Про хмаринок рух у небі
Несподівано блідім.
Без надуманих колізій,
Також любій розкажу,
Як дощу густа завіса
Пригадаю коли-небудь
І коханій розповім
Про хмаринок рух у небі
Несподівано блідім.
Без надуманих колізій,
Також любій розкажу,
Як дощу густа завіса
2019.11.11
21:16
Дерева похилились у поклоні -
Рвав вітер. Він нагадував хто пан
Остання качка Чіо-чіо-сан
Крилами затуляє очі сонні
Своєму сину. Завтра відлетить
Вона — навік. У нього все ще буде
На протягах риплять хребти хвіртки
Рипкий той голос плещеться в
Рвав вітер. Він нагадував хто пан
Остання качка Чіо-чіо-сан
Крилами затуляє очі сонні
Своєму сину. Завтра відлетить
Вона — навік. У нього все ще буде
На протягах риплять хребти хвіртки
Рипкий той голос плещеться в
2019.11.11
20:45
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.
І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.
І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2019.11.06
2019.11.03
2019.11.03
2019.10.31
2019.09.28
2019.09.27
2019.09.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентина Попелюшка (1967) /
Вірші
/
Життя-міраж
1. Зустрілися колишня і майбутня
Історія цікава й незабутня.
Затих над містом до вечірні дзвін…
Зустрілися колишня і майбутня,
А поміж ними - їхній спільний він.
«А я молодша», - думала колишня…
«Вона молодша, але вже не з ним»…
І сперечались подумки дві грішні,
Поєднані неспокоєм одним.
Колишня ледве стримувала сльози,
За посмішку ховала, та дарма.
Уже не сам… Яка невтішна проза!
Була надія, а тепер нема.
Майбутня теж терзалася від муки,
Коли варила каву їм на трьох…
Як ставила на стіл – тремтіли руки,
І серце так тривожно: «тьох-тьох-тьох».
Одна пішла, допивши чорну каву,
Лишилась інша. На душі – полин…
Обом було і прикро, і цікаво:
Що зараз думав їхній спільний він?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1. Зустрілися колишня і майбутня
Продовження: Вона прийшла, як завжди, красива
Історія цікава й незабутня.Затих над містом до вечірні дзвін…
Зустрілися колишня і майбутня,
А поміж ними - їхній спільний він.
«А я молодша», - думала колишня…
«Вона молодша, але вже не з ним»…
І сперечались подумки дві грішні,
Поєднані неспокоєм одним.
Колишня ледве стримувала сльози,
За посмішку ховала, та дарма.
Уже не сам… Яка невтішна проза!
Була надія, а тепер нема.
Майбутня теж терзалася від муки,
Коли варила каву їм на трьох…
Як ставила на стіл – тремтіли руки,
І серце так тривожно: «тьох-тьох-тьох».
Одна пішла, допивши чорну каву,
Лишилась інша. На душі – полин…
Обом було і прикро, і цікаво:
Що зараз думав їхній спільний він?
На сторінці звучить мелодія "Танго втрьох" К. Орбакайте.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Володимир Сірий | 5.5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 5.25 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
2.11. Не буде моря у твоїх вітрил" Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1112 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1112 seconds