ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
З тобою робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,

Олена Побийголод
2026.03.26 16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.

Артур Сіренко
2026.03.26 16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.03.29 13:20 ]
    Рання осінь
    Так перша ніжна позолота
    Торкнеться кленів і беріз.
    Пробудиться дружина Лота
    У сяйві нескоримих сліз.

    Торкнуться віяння епохи
    Думок, сердець, облич і слів.
    Порветься пристрасть Архілоха
    З далеких грецьких берегів.

    Торкнеться час повільноплинно,
    Наблизивши кінцеву мить.
    Так просуваються невпинно
    Роковані слова століть.

    18 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  2. Тетяна Бондар - [ 2026.03.28 18:08 ]
    ***
    коли весна як осінь
    і зупинився час
    небесні коси косять
    все більше нас із нас
    і сивина як просинь
    і небо як рілля
    і зоряно голосить
    душа за кожним я
    і кожен крик як рана
    і кожен біль пече
    і лють зшиває рвано
    безкрилене плече
    і сліпить сіллю очі
    несплаканих прощань
    і крицю в серці точить
    із рішень і вагань
    вогнем горить спиняє
    орду чужого зла
    усіх часів на краї
    весною без тепла...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  3. Борис Костиря - [ 2026.03.28 12:54 ]
    * * *
    Так осінь повільно відійде
    У млу, невідомість, туман.
    Здійсниться небачене дійство
    В танку невідомих примар.

    Навшпиньках відходить осінній
    Казковий і лагідний дим,
    Який принесе нам спасіння
    У час неминаючих зим.

    У пеленах осені сонце
    Народить новітні слова.
    Прокинеться зранена совість
    І ввійде в законні права.

    Так осінь з листами у вічність
    Навшпиньках підійде до нас.
    І так невблаганності вірність
    Дарує небесний екстаз.

    16 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  4. Артур Курдіновський - [ 2026.03.27 14:04 ]
    Червона Книга
    З'їдає душу болісна саркома.
    Круки літають. Вмерли солов'ї.
    Мені це місто більше незнайоме,
    Мої дороги - більше не мої.

    Снують у жалюгідному апломбі
    Однакові, безперспективні дні.
    Я тут, неначе зомбі серед зомбі,
    В жахітті нескінченному чи сні.

    Несеться крізь веселу "кукарачу"
    Відлуння заштампованих порад:
    "Будь сильним! Знай, чоловіки не плачуть!"
    Ніхто не плаче. Сльози - не формат.

    Іде весна, омріяна відлига,
    Та відступили люті холоди.
    Відкрита на столі Червона Книга.
    Святу любов я вписую туди.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  5. Борис Костиря - [ 2026.03.27 12:41 ]
    Пробудження
    Пробудження, немов із поля битви
    Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
    Це прокидання у росі молитви,
    У непорочнім сяєві краси.

    Пробудження із-під руїн і горя,
    Із-під уламків часу і доби.
    Пробудження у буйних хвилях моря,
    У боліснім народженні судьби.

    Це прокидання - відкидання масок,
    Відхід від штампів, пройдених шляхів.
    Прокинуться колись оспалі маси
    Для творчості із глибини віків.

    14 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  6. Артур Курдіновський - [ 2026.03.27 03:17 ]
    Зінаїді
    Знову до минулого йду в гості,
    Фантастичні створюю картини.
    Березень. Сьогодні двадцять шосте.
    Я тебе вітаю, мила Зіно!

    Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
    Я не їхав! Я летів на крилах!
    Невимовний сум сьогодні криє
    Серце, що боротися не в силах.

    Ми гуляли Маріїнським парком,
    Не розгублені в дрібних турботах.
    Цілував нас вересень так палко,
    Пристрасно, мов травня перший подих.

    Поцілунок нас підняв ще вище,
    Майже до самісінького раю.
    Я тобі читав незграбні вірші,
    Щось про осінь. Вже не пам'ятаю.

    Тільки день. І знову шум вокзалу.
    Висновки зарано ще робити.
    Щось мені в дорогу ти поклала,
    Я був дотиком твоїм зігрітий.

    Знаєш, я тепер пишу про інше...
    Зникли всі надії за дверима.
    Не зустрілися з тобою більше.
    Ми були занадто молодими.

    Сам себе запитую з журою:
    Ми були? Чи не було нас зовсім?
    Ти кудись побігла за весною...
    А мене навіки вкрала осінь...


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  7. Артур Курдіновський - [ 2026.03.26 17:33 ]
    Стати поетом
    Випльовуючи вірш новий
    В чекаючий на нього Всесвіт,
    Створімо справжній буревій,
    Що всі теорії закреслить!

    Навіщо правила дурні
    У творчій голові тримати?
    Тут будуть оплески гучні,
    Солодких відгуків багато.

    Скрізь оприлюднюють рядки
    Самі приховані таланти!
    Геть граматичні словники
    Та застарілі фоліанти!

    Запам'ятайте головне:
    Щоб стати визнаним поетом,
    Сьогодні треба лиш одне -
    Підключення до Інтернету.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.03.26 12:14 ]
    Минулий день

    Як тяжко розуміти те,
    Що час минає невблаганно.
    І Фауст чи то Прометей
    Не вилікують наші рани.

    Ще пів години до кінця
    Доби натхнення чи марноти.
    Ми не пізнаємо лиця
    Минулих болів і турботи.

    Так вислизають із-під ніг
    Можливості, надії, шанси,
    Наближуючи той поріг,
    Де не писатимуться станси.

    Так розтає пророча тінь,
    Яку ми так і не пізнали.
    Натомість хижий чародій
    Збиратиме роззяв до зали.

    Важливі люди проминуть
    Повз нас, немов пісок крізь пальці.
    Нам лаштуватися у путь,
    Як у нові химерні танці.

    13 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  9. Сергій Губерначук - [ 2026.03.26 08:13 ]
    Зливаєш сотні тонн потів…
    Зливаєш сотні тонн потів
    у океан ударів серця!
    Вміщаєш тисячі життів –
    в одне, яке акторським зветься!

    Опісля сцени, у думках,
    стоїш над світом, як лелека,
    бо кожен о́браз твій, мов птах,
    сягає у блакить далеку!

    Хай замалюється чоло,
    високе, горде, надкосмічне!..
    Ти стешеш го́ру над селом –
    і місто з’явиться античне!

    Ти кожне слово пронесеш,
    мов дивну амфору з напо́єм,
    і хто почує – скаже те́ ж,
    бо заворожений тобою!

    Мистецтво – вишуканий гріх!
    Театр – розкиданий по світу!
    Продайте нам возів – на всіх,
    старий Кайда́ше-Шептекіто!!

    20 грудня 2000 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 52"


  10. Артур Курдіновський - [ 2026.03.25 20:47 ]
    Живіть поезією!
    Римовано буяють квіти
    І не чекають на антракт.
    Поезією треба жити,
    І з нею дихати у такт!

    Давати їй святу присягу,
    Коли планета вся - чужа!
    Поезія - це не розвага!
    Це та беззахисна душа,
    Яка крихкий будує панцир,
    Що зруйнувати можна вмить!
    Нас на земні не кличе танці,
    На крилах в небеса летить.

    Вона збирає по краплинках
    Відлуння полум'яних слів.
    Поезія - це не розминка
    Для недалеких пліткарів.

    Вона - розрада і тривога,
    Корона літа і зими.
    Не смійте витирати ноги,
    Її топтати чобітьми!

    Сьогодні квітень синьоокий -
    Відвертий, щирий візаві.
    Хай у серцях тремтить неспокій,
    Який підкаже: ми - живі.

    Живе на згарищі кохання
    Усупереч глухим світам.
    І ставить незручні питання,
    Шукати відповіді - нам.

    Поезія - шляхетна панна,
    Тонка, немов квітнева віть.
    До товстошкірих - невблаганна...
    Ви нею дихайте й живіть!


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2026.03.25 12:40 ]
    * * *
    Так сон повільно, ніжно тане,
    Як сніг у променях весни.
    Мов первозданність океану,
    Нахлинуть кольорові сни.

    У сні, напевно, все можливо.
    Там відбуваються дива.
    Проллються, як щедротні зливи,
    Вві сні небачені слова.

    Чарівна паличка постане
    Вві сні крізь біль і німоту.
    Прозріння прийде у тумані,
    Впіймавши сутність на льоту.

    Вві сні відкриється таємне,
    Приховане в золі сум'ять.
    Крізь хащі непролазні, темні
    Долинуть голоси розп'ять.


    12 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  12. Артур Курдіновський - [ 2026.03.25 03:12 ]
    Тьмяне світло (сонет)
    Незнану, невідому серцю тугу
    Благий зимовий вечір переміг.
    Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
    Світильник чийсь для мене - оберіг.

    Віддати найсвятіше на наругу?
    Забути світ фантазій чарівних?
    Писав листи уявному я другу -
    Відповідав беззвучно білий сніг.

    Кажу собі: "Тут вижити не зміг ти!"
    Мого дитинства найцінніші крихти
    Надійно сон мінорний береже.

    У цій життєвій клятій веремії
    Мою геть безпритульну душу гріє
    Те тьмяне світло. Тепле та чуже.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2026.03.24 11:30 ]
    Відкритість
    Я залишу усі двері навстіж
    Для усіх пропащих і бичів,
    Розмалюю стіни, наче Нарбут,
    Не знайшовши до небес ключів.

    Душу для вітрів усіх відкрию.
    Хай панує хуга, як мана.
    І знайду у попелі надію.
    А на дні відкриється вина.

    Я ворота відчиню для духу.
    Лиш би не прийшов лукавий біс.
    Розрізню пророка і злодюгу
    В мерехтінні в'язів і беріз.

    Я відкритий для проміння сонця
    І для мороку могутніх слів.
    Відчиню у світ новий віконце
    Для свободи юних берегів.

    10 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)