ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.06.01 13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.

Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ

Ігор Шоха
2026.06.01 13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.

ІІ

Борис Костиря
2026.06.01 12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.

Мороз величною ходою

Юрко Бужанин
2026.06.01 11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар

Землянине ми прийшли забрати твій розум

Вячеслав Руденко
2026.06.01 11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,

чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...

Володимир Бойко
2026.06.01 00:29
Бліда міль за токсичністю переважає навіть бліду поганку. Хворому на всю голову і всієї землі буде замало. «Братья» лізуть без упину – як не з любов’ю, то з ракетами. В українській політичній історії відцентрові сили переважали доцентрові. Кол

Артур Курдіновський
2026.05.31 19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.

Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо

С М
2026.05.31 15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим

Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс

Євген Федчук
2026.05.31 15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.

Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з

хома дідим
2026.05.31 14:35
ті хмари над
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило

Вячеслав Руденко
2026.05.31 11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,

Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -

Борис Костиря
2026.05.31 10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.

Ірина Вовк
2026.05.31 10:34
ІІІ. ВАГА КОРОНИ Тереми великого князя дихали прохолодою та запахом воску. Ярослав Мудрий сидів біля дубового столу, заваленого сувоями, книгами та картами. Його погляд – глибокий, проникливий, який бачив людей наскрізь – зараз був

Віктор Кучерук
2026.05.31 07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.

Борис Костиря
2026.05.30 12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.

Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак

Володимир Невесенко
2026.05.30 11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.

Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,

Іван Потьомкін
2026.05.30 11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.

хома дідим
2026.05.30 07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш

Віктор Кучерук
2026.05.30 06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.

Федір Паламар
2026.05.30 00:11
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Звідки прий

М Менянин
2026.05.29 23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!

* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв

Ірина Вовк
2026.05.29 18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем

Юрко Бужанин
2026.05.29 17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.

Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.

Юрій Лазірко
2026.05.29 16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці

ділена на пайки

Борис Костиря
2026.05.29 11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.

Ти кричиш відчайдушно, безмовно

Світлана Пирогова
2026.05.29 11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...

Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного

Віктор Кучерук
2026.05.29 06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.

хома дідим
2026.05.29 06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст

Володимир Бойко
2026.05.29 00:24
Не кричи ура, поки з бункера не виліз. Є чимало людей злопам'ятних, та не чути щось про добропам'ятних. У бункері путіну добре, та в землі було б краще. Погано, коли мізки запливають жиром, але значно гірше, коли мізки запливають ненавистю.

Ірина Вовк
2026.05.28 23:42
І. ВЕСНА У ГАРДАРИЦІ Коли на подвір’я великого князя вперше ступив цей чужинець, Київ потопав у білому цвіті садів. Юний норвезький принц Гаральд, який щойно втік від смерті та поразки на батьківщині, мав у кишенях лише вітер, а в руках

Юхим Семеняко
2026.05.28 22:31
Не смішно

Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними

Євген Федчук
2026.05.28 17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«

Володимир Ляшкевич
2026.05.28 16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.06.01 12:17 ]
    Мороз
    Прийшов мороз такий справдешній,
    Хитнув підвалини старі.
    Сховалась думка у черешні,
    Сховалась мова у землі.
    У теплім краю журавлі
    В піснях оспівують прийдешнє.

    Мороз величною ходою
    Іде лісами, як пророк.
    Прозріння обнялось з журбою,
    Засвоївши тяжкий урок.
    Напевно, не знайду спокою
    У магмі вічних помилок.

    Мороз піднявся із птахами,
    Злетів піднесено у вись.
    Він поріднився із роками,
    Де світло й темрява зійшлись.
    Пірнув у долю з жебраками,
    Лишивши трепетне: "Молись!"

    Широкі ходи і паради
    Мороз провадить у лугах.
    Немає більшої розради,
    Ніж велич снігу у полях.
    Горкочуть виступи й тиради.
    Співають небо і земля.

    15 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  2. Борис Костиря - [ 2026.05.31 10:19 ]
    Кредо
    Я буду вічним депутатом,
    Посланником самих низів,
    Покараним нечутним катом
    На шальках мужніх терезів.
    Я буду вічним адвокатом
    Для юності і боротьби
    В житті шаленім і строкатім,
    В мінливім річищі плавби.
    Я буду вічним добровольцем
    Іти на штурм німих фортець
    Ненависті і зла для волі,
    Для визволення всіх сердець.
    Я буду вічним дисидентом,
    Нонконформістом і борцем.
    Зло не скасується декретом,
    А знищується із яйцем.

    13 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  3. Борис Костиря - [ 2026.05.30 12:02 ]
    Сподівання
    Напевно, вже до ранку не засну.
    Чекатиму за обрієм розлуку.
    Чекатиму у маренні весну,
    Як втілену в життя вселенську муку.

    Напевно, виглядатиму той знак,
    Який і порятує, і розрадить.
    Утілений у долі Зодіак
    Віщує перемоги, а не зради.

    Напевно, виглядатиму дарма
    На обрії рятунок від печалі.
    Прорветься крізь оточення зима,
    Сховавши у туман душі роялі.

    13 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  4. Борис Костиря - [ 2026.05.29 11:13 ]
    Крик
    Я кричу відчайдушно до світу:
    "Люди, люди, почуйте мене!"
    Світ, що створений із малахіту,
    Упаде в небуття кам'яне.
    Не дістанеш від неба привіту,
    Тільки град упаде в каберне.

    Ти кричиш відчайдушно, безмовно
    У далекі шумливі ліси.
    Ти кричиш у юрбу, як у морок,
    У поля неземної краси,
    Там, де болю пророслого повно
    У тривожній сюїті роси.

    Хтось почує мене у пустелі,
    В невблаганних сипучих пісках,
    Не у затишнім, ситім мотелі.
    У його вузлуватих руках
    Я побачу майбутнє, мов стеллу,
    Скам'янілу в забутих віках.

    Може, нічого врешті сказати
    На цей запит потужний, німий.
    Все пішло на затерті цитати,
    Ну а решта літає, як Вій.
    Крізь надійні паркани і ґрати
    Слово рветься у світ, ніби рій.

    13 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  5. Борис Костиря - [ 2026.05.28 12:41 ]
    * * *
    Я ніби вижатий лимон,
    В пустелі виснажений, схудлий,
    Іду до неба у циклон,
    Питаю зверху: "Хто ж ви, судді?"
    Вернувся з тисячі доріг,
    Немовби вигаслий паломник.
    Який такий єдиноріг
    Мене прохромить у полоні?
    В торбині ніц не принесу.
    Торкаємося дна пізнання.
    Приходить туга завчасу,
    Неначе пристрасні зізнання.
    У виснаженні досягну
    Я мудрості і безгоміння,
    Пізнавши щедру глибину,
    Яка освітиться промінням.

    12 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  6. Борис Костиря - [ 2026.05.27 12:02 ]
    * * *
    Я хочу прокинутись рано
    І рушити в радісний парк,
    Прикласти світанок до рани,
    Немов осяйну Жанну д'Арк.

    Я хочу спивати сніжинки
    На статуях і на гілках,
    Немовби космічні обжинки
    У сонячних стиглих віках.

    Я стану на березі річки
    І буду дивитись у жаль.
    На вигаслім тьмянім моріжку
    Я питиму ніжну печаль.

    Я питиму вранці не каву -
    Настояну в сумі століть,
    Терпку, нестерпиму, лукаву
    У річці розчинену мить.

    10 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  7. Борис Костиря - [ 2026.05.26 21:04 ]
    Новий рік
    Це святкування, певно, особливе,
    Коли нічого ти уже не ждеш.
    Де ж той провидець гострий, прозорливий,
    Що розпізнає спадахи пожеж
    І катаклізми без всіляких меж?

    Цей рік новий стрічаєш у тривозі
    Під вибухи і напади брехні.
    Так замерза надія на морозі
    Без прихистку надійної броні.
    І тоне сум у вичахлім вині.

    Так хочеться цей час перевернути
    Вперед чи то хоча б кудись назад.
    Коли побачать діти і онуки
    Майбутнє крізь задимленості чад?
    Старих ідей триває листопад.

    9 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (3)


  8. Борис Костиря - [ 2026.05.26 13:07 ]
    Перший сніг
    Перший сніг шелестить несміливо,
    Посрібливши суворі гаї.
    Перший сніг так тендітно й пестливо
    Полонить невідомі краї.

    Іще стільки снігів перебуде
    У житті, як на довгім шляху!
    Ці сніги, як великі прелюди
    До розкішних вистав на віку.

    Перший сніг, ніби звуки рояля
    Із далеких і сивих лісів.
    Так гілки невідчутно зіграють
    Незабутню сюїту віків.

    Перший сніг із дитячої казки,
    Потойбіччя, забутих світів,
    Мов далеке відлуння поразки,
    Щось важливе сказати хотів.

    9 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2026.05.25 22:00 ]
    Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука "Право"
    Анатолій Матвійчук

    ПРАВО

    У ці часи,
    Коли зоря кривава
    Скрадається
    В задимленій імлі,
    Я маю невідчужуване право:
    Родитися - і жити на землі.

    На це я згоди не питав ні в кого.
    За це подяка лиш моїм батькам.
    Вони нащадка вимолили в Бога
    Щоб я всміхався сонцю і зіркам.

    Крутилася планета по орбіті,
    Тривали війни, множились жалі,
    Лягали в землю
    Безневинно вбиті.
    Хоч місця вистачало на землі.

    Усіх нас рахували поіменно,
    І вносили у статистичний ряд.
    Нас вчили шикуватись під знамена,
    Й ходити, коли треба, на парад.

    А потім знову -
    Всіх нас розділили
    І нацькували, мов голодних псів,
    І знов поклали багатьох в могили,
    Щоб хтось надовго царювати сів.

    Ганьба тиранам
    І героям слава,
    Нехай Господь
    Всіх нас не залиша.
    Він дав нам невідчужуване право.
    На світі жити чесно й нелукаво,
    Любити свій народ
    І цю державу -
    Якщо держава, звісно,
    Не чужа…

    Антитеза Олександра Сушка

    У ці часи, коли зоря кривава
    Скрадається в задимленій імлі,
    Я маю лиш одне єдине право:
    Щитом надійним бути цій землі.

    А згоди не питав на це ні в кого,
    Подяки не просив і не прошу.
    Я оборонець України й Бога,
    Потрібно - то криваво согрішу.

    Планета колобродить по орбіті,
    Війна триває, множаться жалі.
    Мене жура в свої піймала сіті,
    Колеги ж - на Парнасі королі.

    Я знаю ухилянтів поіменно,
    Молотять красно довгі язики.
    Всі ж небайдужі стали під знамена,
    Діди поважні та молодики.

    Нас небеса давно вже розділили,
    Не на поетів, не на селюків:
    На віру і безвір'я, чорне й біле,
    На тих, хто вдома і на вояків.

    Ганьба позірним, а героям - слава!
    І ти у бій, мій брате, поспіши!
    Бо маєш лиш одне єдине право -
    Щитом надійним бути цій державі,
    Хто ж не воює - той для нас чужий.

    24.05.2026р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  10. Борис Костиря - [ 2026.05.25 11:04 ]
    Незнані шляхи
    Коли піду незнаними стежками
    У світ непізнаний, у світ новий,
    Я піднімусь над згубними віками,
    Здійнявши неймовірний буревій.
    У світ, захований за ста замками,
    Я доберусь у епіцентр подій.

    Коли пізнаю я нові закони
    В новому вимірі, в нових світах,
    Тоді я розірву старі закови.
    І заговорить із ніщоти прах.
    Порву старі і сірі заборони
    Й розвіюся, як попіл на вітрах.

    Коли піду незнаними лісами,
    Лише тоді прозріння досягну.
    Постане істина понад часами,
    Долаючи минулого луну.
    Над різними краями й поясами
    Засяє сонце ген у далину.

    8 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)