ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.04.02 13:41 ]
    * * *
    Пожовкле листя опадає,
    Як невблаганності потік.
    Пожовклий смуток небокраю.
    Схилився ніжний базилік.

    Пожовкле листя промовляє
    До совісті і глибини.
    На місце радості розмаю
    Прийдуть пожовклі дивні сни.

    Нам щось важливе повідомить
    Ця осінь в сукні і плащі.
    А те, що листя не промовить,
    Нехай доспівують дощі.

    23 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  2. Артур Курдіновський - [ 2026.04.02 05:07 ]
    Мелодія весни (рондель)
    Не можу я ніяк запам'ятати
    Мелодію, що снилась навесні.
    А загадкові звуки голосні
    Лунають вокалізом від сонати.

    Оновлень час, жаги пора строката
    Дарує наяву свої пісні.
    Не можу я ніяк запам'ятати
    Мелодію, що снилась навесні.

    Реальності для мене - малувато,
    Любов розквітне тільки уві сні!
    Моя планида - спротив новизні...
    Ті ноти, що народжували свято,
    Не можу я ніяк запам'ятати.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2026.04.01 13:03 ]
    Емігрант
    Емігранту в далекій країні
    Сняться в цвіті тендентні гаї,
    Сняться сни йому тополині,
    Неповторні і рідні краї.

    Так війна усіх розштовхала.
    Не зібрати розбите село.
    Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
    Розділив на добро і на зло.

    Невідомо, коли він побачить
    Ту калину у росах нічних.
    І ніколи уже не пробачить
    Це вигнання у далях сумних.

    Не повернуться милі картини.
    Кожна мить відійшла назавжди.
    Так померкли колишні кумири.
    У епохи прощення не жди.

    21 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  4. Сергій Губерначук - [ 2026.03.31 21:35 ]
    Алконавт
    Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
    Вивчає підводочний світ.
    Усе пропливає: квартиру, машину…
    і шле нам сердечний привіт.

    Його шифроґрами без жодного SOSа.
    Детально заплутаний зміст:
    від Діда Мороза – до синього носа –
    до Спаса, минаючи піст!

    На виклики строгі зійти на поверхню
    у нього – «немає питань»!
    Але як герой-алконавт досить зверхньо
    він дражнить: – А спробуй – дістань!?

    І ми вже пірнали, але не дістали.
    Цікаво, а що́ ж там на дні?
    На битому склі різні рачки стояли,
    крізь товщу пляшо́к – не ясні́.

    29 квітня 2003 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2) | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 281"


  5. Борис Костиря - [ 2026.03.31 11:27 ]
    * * *
    Ніч у оголеність штовхає,
    Коли беззахисним стаєш.
    Іде барвистість небокраю,
    Приходить сірість без одеж.

    Приходить страх у масці фата,
    Ідуть тривога і абсурд.
    Приходить смерть в плащі рогата,
    Не зазираючи у суть.

    Вночі оголена самотність
    Бере фортеці і міста.
    Приходить ночі неповторність,
    Коли згасає суєта.

    І комплекси штиками злими
    Полюють хижо уночі.
    Стоїть людина нескоримо
    В наївнім трепеті свічі.

    20 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  6. Борис Костиря - [ 2026.03.30 13:51 ]
    Чарівна мить
    Проспати можна все на світі:
    Історію, чарівну мить,
    Проспати сонце у зеніті,
    Коли земля красу творить.

    Проспати вирішальний, гострий,
    Фатальний, неповторний час,
    Проспати доленосний голос,
    Який з глибин звучить до нас.

    Так мить на частки розпадеться,
    І не збереш прозоре скло.
    Розсипалися мрії скельця,
    Навік упавши у зело.

    Проспиш видіння і пророцтва,
    Інсайти, спалахи глибин.
    Як жест невидимий промовця,
    Відійде мить в пучину днин.

    20 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  7. Борис Костиря - [ 2026.03.29 13:20 ]
    Рання осінь
    Так перша ніжна позолота
    Торкнеться кленів і беріз.
    Пробудиться дружина Лота
    У сяйві нескоримих сліз.

    Торкнуться віяння епохи
    Думок, сердець, облич і слів.
    Порветься пристрасть Архілоха
    З далеких грецьких берегів.

    Торкнеться час повільноплинно,
    Наблизивши кінцеву мить.
    Так просуваються невпинно
    Роковані слова століть.

    18 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  8. Тетяна Бондар - [ 2026.03.28 18:08 ]
    ***
    коли весна як осінь
    і зупинився час
    небесні коси косять
    все більше нас із нас
    і сивина як просинь
    і небо як рілля
    і зоряно голосить
    душа за кожним я
    і кожен крик як рана
    і кожен біль пече
    і лють зшиває рвано
    безкрилене плече
    і сліпить сіллю очі
    несплаканих прощань
    і крицю в серці точить
    із рішень і вагань
    вогнем горить спиняє
    орду чужого зла
    усіх часів на краї
    весною без тепла...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  9. Борис Костиря - [ 2026.03.28 12:54 ]
    * * *
    Так осінь повільно відійде
    У млу, невідомість, туман.
    Здійсниться небачене дійство
    В танку невідомих примар.

    Навшпиньках відходить осінній
    Казковий і лагідний дим,
    Який принесе нам спасіння
    У час неминаючих зим.

    У пеленах осені сонце
    Народить новітні слова.
    Прокинеться зранена совість
    І ввійде в законні права.

    Так осінь з листами у вічність
    Навшпиньках підійде до нас.
    І так невблаганності вірність
    Дарує небесний екстаз.

    16 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  10. Артур Курдіновський - [ 2026.03.27 14:04 ]
    Червона Книга
    З'їдає душу болісна саркома.
    Круки літають. Вмерли солов'ї.
    Мені це місто більше незнайоме,
    Мої дороги - більше не мої.

    Снують у жалюгідному апломбі
    Однакові, безперспективні дні.
    Я тут, неначе зомбі серед зомбі,
    В жахітті нескінченному чи сні.

    Несеться крізь веселу "кукарачу"
    Відлуння заштампованих порад:
    "Будь сильним! Знай, чоловіки не плачуть!"
    Ніхто не плаче. Сльози - не формат.

    Іде весна, омріяна відлига,
    Та відступили люті холоди.
    Відкрита на столі Червона Книга.
    Святу любов я вписую туди.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  11. Борис Костиря - [ 2026.03.27 12:41 ]
    Пробудження
    Пробудження, немов із поля битви
    Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
    Це прокидання у росі молитви,
    У непорочнім сяєві краси.

    Пробудження із-під руїн і горя,
    Із-під уламків часу і доби.
    Пробудження у буйних хвилях моря,
    У боліснім народженні судьби.

    Це прокидання - відкидання масок,
    Відхід від штампів, пройдених шляхів.
    Прокинуться колись оспалі маси
    Для творчості із глибини віків.

    14 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  12. Артур Курдіновський - [ 2026.03.27 03:17 ]
    Зінаїді
    Знову до минулого йду в гості,
    Фантастичні створюю картини.
    Березень. Сьогодні двадцять шосте.
    Я тебе вітаю, мила Зіно!

    Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
    Я не їхав! Я летів на крилах!
    Невимовний сум сьогодні криє
    Серце, що боротися не в силах.

    Ми гуляли Маріїнським парком,
    Не розгублені в дрібних турботах.
    Цілував нас вересень так палко,
    Пристрасно, мов травня перший подих.

    Поцілунок нас підняв ще вище,
    Майже до самісінького раю.
    Я тобі читав незграбні вірші,
    Щось про осінь. Вже не пам'ятаю.

    Тільки день. І знову шум вокзалу.
    Висновки зарано ще робити.
    Щось мені в дорогу ти поклала,
    Я був дотиком твоїм зігрітий.

    Знаєш, я тепер пишу про інше...
    Зникли всі надії за дверима.
    Не зустрілися з тобою більше.
    Ми були занадто молодими.

    Сам себе запитую з журою:
    Ми були? Чи не було нас зовсім?
    Ти кудись побігла за весною...
    А мене навіки вкрала осінь...


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  13. Артур Курдіновський - [ 2026.03.26 17:33 ]
    Стати поетом
    Випльовуючи вірш новий
    В чекаючий на нього Всесвіт,
    Створімо справжній буревій,
    Що всі теорії закреслить!

    Навіщо правила дурні
    У творчій голові тримати?
    Тут будуть оплески гучні,
    Солодких відгуків багато.

    Скрізь оприлюднюють рядки
    Самі приховані таланти!
    Геть граматичні словники
    Та застарілі фоліанти!

    Запам'ятайте головне:
    Щоб стати визнаним поетом,
    Сьогодні треба лиш одне -
    Підключення до Інтернету.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  14. Борис Костиря - [ 2026.03.26 12:14 ]
    Минулий день

    Як тяжко розуміти те,
    Що час минає невблаганно.
    І Фауст чи то Прометей
    Не вилікують наші рани.

    Ще пів години до кінця
    Доби натхнення чи марноти.
    Ми не пізнаємо лиця
    Минулих болів і турботи.

    Так вислизають із-під ніг
    Можливості, надії, шанси,
    Наближуючи той поріг,
    Де не писатимуться станси.

    Так розтає пророча тінь,
    Яку ми так і не пізнали.
    Натомість хижий чародій
    Збиратиме роззяв до зали.

    Важливі люди проминуть
    Повз нас, немов пісок крізь пальці.
    Нам лаштуватися у путь,
    Як у нові химерні танці.

    13 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  15. Сергій Губерначук - [ 2026.03.26 08:13 ]
    Зливаєш сотні тонн потів…
    Зливаєш сотні тонн потів
    у океан ударів серця!
    Вміщаєш тисячі життів –
    в одне, яке акторським зветься!

    Опісля сцени, у думках,
    стоїш над світом, як лелека,
    бо кожен о́браз твій, мов птах,
    сягає у блакить далеку!

    Хай замалюється чоло,
    високе, горде, надкосмічне!..
    Ти стешеш го́ру над селом –
    і місто з’явиться античне!

    Ти кожне слово пронесеш,
    мов дивну амфору з напо́єм,
    і хто почує – скаже те́ ж,
    бо заворожений тобою!

    Мистецтво – вишуканий гріх!
    Театр – розкиданий по світу!
    Продайте нам возів – на всіх,
    старий Кайда́ше-Шептекіто!!

    20 грудня 2000 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 52"