ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...

Борис Костиря
2025.10.08 00:05
Скільки часу ми втрачаємо
на сон! Як шкода,
що безліч годин
іде в нікуди.
Сон - це ніби інша реальність,
але часом така моторошна.
Важко зрозуміти,
яка реальність є справжньою:

Олег Герман
2025.10.07 23:14
Давайте чесно, ми всі вже давно живемо не просто з телефонами, а в телефонах. Колись електронна пошта була чимось "вау", тепер це приблизно як відправити голуба. Ми досягли такого рівня спілкування, де відповідь є функцією швидкості пальців, а не мозку.

Олександр Буй
2025.10.07 21:12
Останнє золото кленове
Здимає осінь із палітри...
Зими морозна передмова
Уже вчувається в повітрі...

Довкілля стане чорно-білим,
Де півтони – у сірій гамі...
Вітри мереживні метілі

С М
2025.10.07 15:15
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг бо
Уже літо і знову час настав
Для уличних утіх бо!
На що ти годен отут
Самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба
Уличних вояків
От

Юрко Бужанин
2025.10.07 14:17
В пухнастому світі
Пухнасті створіння
Пухнасто щасливі
У всіх поколіннях.
І сонце пухнасте
Їм світить ласкаво.
В пухнастому небі –
Пухнасті заграви.

Сергій Губерначук
2025.10.07 12:23
Материк.
Атмосфера.
Зирк!!!
Птеродактиль – Неандерталець.
Далі
просто
людей
п

Олександр Сушко
2025.10.07 12:01
Поховах і донечок, й синів,
Нащо жити? Може, ліпше вмерти?
Бо осліп від горя, онімів,
Бо від горя став чорніший смерті.

Плюнула вогнем у рай орда
І потік в Дніпро ручай кривавий.
Боже! Я б своє життя віддав

Віктор Кучерук
2025.10.07 05:55
Темні хмари, а під ними
Міцнокрилі журавлі
Подаються невдержимо
До заморської землі.
Сіра далеч, а з-за неї,
Добре чутно звіддаля, -
Кличе теплістю своєю
Облюбована земля.

Борис Костиря
2025.10.06 22:11
Похмурий горіх
із зів'ялим після морозу листям.
Він нагадує старого,
який просить милостиню.
Голосіння дідугана
ударяються об небо
і осипаються
не золотими монетами,

Віктор Кучерук
2025.10.06 16:04
На отому далекому березі,
Де було веселіше стократ, -
Гожу днину догулює вересень, -
Мій зрадливий поплічник і брат.
Не подався за мною в бік сирості,.
Не проник до осінніх глибин, -
Не явив аніякої милості,
Щоб не був я один на один

Олег Герман
2025.10.06 15:49
Приходить осінь в дім
Неквапно, тихо. Втім,
Ніяк я не збагну, чому настільки сумно.
Застудженій душі не хочеться вже мрій,
Лише холодний дощ і роздуми абсурдні.

Нема вогню в зірках,
Змінили просто так

Світлана Пирогова
2025.10.06 13:45
Р-апсодія жовтня журлива,
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.

Іван Потьомкін
2025.10.06 13:00
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити. 2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що. 3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх. 4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Іван Потьомкін
2025.10.06 12:47
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ольга Олеандра
2025.10.06 10:55
Страх з усіх радників, мабуть, найгірший.
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.

Геовеличч

Артур Курдіновський
2025.10.06 05:53
Зустрілись ми в короткому рядку
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.

Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,

М Менянин
2025.10.05 23:31
Коли промінь сонця
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.

Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –

Борис Костиря
2025.10.05 22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,

Тетяна Левицька
2025.10.05 22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
одне до одного магнітом.

Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні

Олександр Буй
2025.10.05 21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!

Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Юрій Гундарєв - [ 2025.10.03 11:30 ]
    ВОЇНИ СВІТЛА
    Цей поетичний ужинок присвячено нашим героям.
    Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
    І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.


    ВІЙНА ВБИВАЄ.
    ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
    БАГРЯНА ТРАВА.


    ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО

    Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
    Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов‘язаний саме з талантом - він гарно малював.
    Для нього найголовнішими у житті були - перемога і кохана дівчина.
    Загинув у битві за Бахмут.
    Йому було 27 років.

    Такий позивний незвичний,
    наче якийсь Ренесанс…
    Прислухайтеся: «Да Вінчі»!
    Невже це придумав сам?

    «Да Вінчі» - придумала доля,
    подарувавши йому талант,
    кохану, любов до волі,
    зневагу до сил зла…

    «Да Вінчі» - це іскра Божа,
    це не народжені ним картини…
    Це нині і тут Відродження
    планети з ім’ям - Україна.


    ОЛЬГА СІМОНОВА

    Ольга Сімонова, позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, сексапільна, завжди зі стильною зачіскою з підголеними скронями… Росіянка за походженням, родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
    Починала парамедиком у добровольчому підрозділі. А в 2017 році Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в армії.
    Боронила найгарячіші точки Луганщини, а згодом її підрозділ перекинули на південь. Та навіть під час найпекельніших боїв вона рятувала тварин, вивозячи їх із лінії фронту.
    А ще Оля Сімонова добре вивчила нашу мову. Вона - приклад того, що справжньою українкою не народжуються, а стають…

    Пливе у небі вінок жовто-синій
    на хвилях пекучого суму -
    душа безсмертна Ольги Сімонової,
    воїна і красуні:

    «Прощавайте, песики й котики!
    Прощавайте, мої побратими!
    Зі мною тепер зоряна готика -
    янголи, херувими…

    Але я все одно з вами,
    ми разом долаємо спротив,
    вперед прориваємося з боями…
    Чи пам‘ятаєте мій дотик?..»

    Як будете часом у храмі, може,
    помоліться в куточку за Сімбу -
    поставте свічку і тихо промовте:
    Олю, уклінне спасибі!..

    Пливе у небі вінок жовто-синій
    на хвилях пекучого суму -
    душа безсмертна Ольги Сімонової,
    воїна і красуні…


    ДМИТРО БУЙВАЛ

    Талановитого актора-міма зі Сумщини знали як «живу скульптуру». Він популяризував цей вид мистецтва в Україні та за кордоном. Дарував те, що сьогодні всім нам так не вистачає, - посмішку.
    Його життя обірвалося на 32-му році у бою під Куп‘янськом…
    Він захищав нас.

    Скульптура у бронзі -
    струнка, бородата
    виблискує на сонці,
    ігноруючи натовп…

    Та раптом зморшки вкрили чоло,
    сяє посмішкою лице золотаве -
    і всі проблеми, як рукою, зняло,
    ще б крила, і можна літати!

    Пірнати у небо - чисте, прозоре,
    і попри всі сльози любити,
    як хрест, нести безутішне горе,
    щоб далі крізь біль жити.

    Скульптура у бронзі
    струнка, бородата
    виблискує на сонці -
    постать солдата.


    АНДРІЙ ПІЛЬЩИКОВ

     У Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві проводжали в останній політ у небо українського бойового пілота, який був більше відомий своїм позивним «Джус». Він - один із тих, хто складав легендарний образ - Привид Києва…

    «Київський привид!» - не сходить з вуст.
    Він був невловимим, прозорим, незримим…
    Короткий, як сплеск, позивний - «Джус»,
    справді, це не реальність - привид…

    Стрункий, рудобородий, незламний,
    тремтливо ніс у долонях свічку:
    Україна. Мама. Меланія...
    А тепер - вічність.

    А тепер те, що він сам обрав,
    найвища, як ковток повітря, потреба:
    робота, покликання, насолода, гра -
    Небо.


    СЕРГО ГОРНАКАШВІЛІ

    Доброволець-грузин віддав своє життя за Україну в бою на Харківському напрямку.
    Виступав за український футбольний клуб «Колос».
    У нього залишилося троє дітей…

    Він покинув свою родину,
    хоч у серці забрав Грузію…
    Та для себе відкрив Україну,
    тут знайшов собі вірних друзів.

    Ось його омріяна доля -
    український футбольний «Колос»,
    в білих смугах зелене поле,
    сльози щастя від забитого голу…

    Та як поле стало червоним,
    він пішов боронити волю…
    Чуєте, б‘ють по ньому дзвони!
    Він сам обрав свою долю.


    ВАСИЛЬ СЛІПАК

    Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
    Соліст Паризької національної опери.
    Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
    Загинув у бою на Донбасі від кулі снайпера.
    Герою України назавжди буде 41 рік.

    А що тобі ще треба?
    Гастролі, контракти, квіти,
    блискучий талант від неба,
    успіх несамовитий…

    У дім свій вертаєшся ти,
    коли його прагнуть стерти, -
    щоб кулю свою знайти…
    Зустріти своє безсмертя.


    АНДРІЙ ХАЛОЇМОВ

    Його біографія складається з кількох речень.
    Одразу після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу прийшов працювати слюсарем в електродепо «Харківське» Київського метрополітену…
    Добровольцем пішов захищати Батьківщину.
    Побратими любили його - він міг лише одним веселим словам підняти настрій у скрутну хвилину.
    22 жовтня 2023 року загинув від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки.
    Йому було 32 роки…

    Андрію, як тобі там, з тими,
    хто вже на небі?
    Чуєш, твої побратими
    розказують про тебе?
    Бачиш, як сумує дружина,
    як мати плаче?
    Плаче вся Україна
    за тобою, козаче!
    Але будь певен, Андрію,
    за нами - сила:
    на кривавому рингу
    перемагає Світло…


    АНТОН СМЕЦЬКИЙ

    Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник.
    Йому було 37 років…
    До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
    Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до своїх побратимів-саперів…

    Він танцює красивий, усміхнений -
    віддзеркалює повітря рух…
    Ось летить над холодними мінами,
    перетворює муки у гру.

    Тож ніхто його не зупинить,
    він танцює під вибухи бомб…
    Під ногами - небесна піна,
    а під серцем - наша любов.


    ДЖЕРІКО МАГАЛЛОН

    Каліфорнієць Джеріко Скай Магаллон у березні 2022 року приїхав захищати Україну. На початку вересня 2023 року він загинув біля Бахмута. Йому було 28 років.
    Джеріко любив життя, свободу, тварин. Чи не на кожній світлині - він із песиком чи кішкою на руках.
    А через чотири місяці після смерті воїна в нього народився син…

    Ось так вважав Джеріко:
    не може спокійно спати
    його рідна Америка,
    коли плаче українська мати.

    Не можна жити спокійно,
    як ракети б‘ють по лікарнях,
    коли онкохворий хлопчик кинув
    в небо погляд прощальний…

    Підставив плече Джеріко,
    не дочекавшись сина…
    Плаче за ним Америка.
    Плаче за ним Україна.


    МАРГАРИТА ПОЛОВІНКО

    На фронті загинула 31-річна криворізька художниця Маргарита Половінко.
    Від 2024 року вона займалася волонтерством та евакуацією поранених українських захисників.
    Маргарита малювала кров‘ю свій щоденник, який планувала завершити після закінчення війни, щоб дати людям змогу змити її з малюнків…
    «Я почала багато малювати з початком повномасштабного вторгнення. Це були перші новини про загибель дітей в Ірпені. Я намалювала дівчинку, яка, наче янгол, летить над будинками…»

    Маргарита летить над будинками -
    криворізький янгол білявий,
    волонтерка, парамедикиня -
    до обителі вічної слави.

    Маргарита лишає малюнки,
    нам нагадуючи палко знов:
    «Я благаю вас, добрі люди,
    змийте з них до останку кров…»


    ПАВЛО ІВАНОВ

    12 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув український льотчик Павло Іванов.
    Герою України було лише 26 років…

    Літак F-шістнадцять.
    Пілот - двадцять шість.
    Замовкла рація.
    Зупинилась мить…

    Він мріяв літати,
    а пішов молодим…
    Іванових - багато.
    Павло був - один.


    КРІС ГАРРЕТ

    6 травня 2025 року в районі Ізюма Харківської області загинув 40-річний волонтер Кріс Гарретт, отримавши смертельні поранення під час знешкодження вибухового пристрою.
    Британський фахівець із розмінування допоміг нашим саперам врятувати життя сотням українців…

    А навіщо тобі зранена Україна,
    якщо затишна Британія є у тебе?
    Тут - вибухи, страждання, міни,
    з ранку до ночі червоне небо…

    Але ти був до кінця з нами,
    є така місія - самопожертва!
    Адже не можна спати ночами,
    слухати музику, пити і жерти,

    коли чекають на твою допомогу
    бо ти можеш врятувати життя чиєсь..
    Звісна річ, важко бути Богом,
    але ти був ним…
    Не був, а є!


    МАКСИМ НЕЛІПА

    12 травня 2025 року загинув у бою відомий український кіноактор і телеведучий, старший лейтенант.
    Після перемоги він мріяв займатися мирними справами: «Чим саме? Про це поки що рано замислюватися. Потрібно зосередитися на контрнаступі. До того ж згадую афоризм: “Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани”…»

    На небо забирають кращих -
    співають вони під гітару
    у райських прозорих хащах
    тужливі пісні Сінатри…

    Але ти лишаєшся з нами.
    Співай і танцюй, козаче,
    на зло шахедів цунамі!
    Та Бог не сміється, а плаче…


    МАКСИМ УСТИМЕНКО

    У ніч на 29 червня 2025 року під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув український льотчик Максим Устименко.
    Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

    Вдалося збити сім повітряних цілей,
    відвести від населених пунктів літак
    ще вистачило майже останньої сили…
    І висота.

    Легені пронизує холодне повітря,
    внизу під тобою із хмар вінок…
    А там вдалині крізь тужливий вітер
    махає рукою малятко-синок.


    ТИГРАН ОГАННІСЯН І МИКИТА ХАНГАНОВ

    У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
    Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову, а Тигран – у серце…
    На превеликий жаль, рідні й досі не одержали тіла загиблих хлопчиків.
    16-річні герої нагороджені орденом Свободи.

    На двох - тридцять два:
    ще жити й жити!
    Для тебе сонце, небо й трава,
    щоб землю спраглу любов’ю покрити…

    Та подвиг не питає віку:
    цей заховавсь, мов у кокон в схрон,
    той завіявся десь, як вітер,
    а хтось у шістнадцять - герой.

    Але героїв нікому не вбити,
    вони не гинуть від снайперських ран!
    Шістнадцятирічні Тигран і Микита.
    Шістнадцятивічні Микита й Тигран.


    АНДРІЙ ПАРУБІЙ

    Одного з найяскравіших політиків націонал-демократичного руху України зухвало розстріляли посеред дня у Львові

    Такі не помирають від мікстур і ліків,
    через тривалу душевну втому,
    серед онуків у ліжку -
    вдома…

    Такі у Лету тихенько не кануть,
    шансів на спокій - абсолютний нуль:
    вони гинуть на барикадах
    від снайперських куль.

    Їхній життєпис не відає строку -
    на довголіття немає шансів.
    Бачу його: молодий, високий
    у вишиванці…

    Небо над містом бездонне і вічне,
    серпневий ранок пронизує біль…
    Запалімо свічку!
    Андрій Парубій.


    ВІЙНА ВБИВАЄ.
    СОНЦЕ ЦІЛУЄ ЗЕМЛЮ.
    ЖИТТЯ ТРИВАЄ.


    ГАЛИНА АЛМАЗОВА

    Відома українська гонщиця, має міжнародний титул «Королева доріг».
    Волонтерка, парамедик, підприємець.
    На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад сто поранених бійців.
    Народний Герой України.
    Позивний - «Вітерець».

    Ніч. Зима. В салоні - поранений.
    Фари вимкнено, інакше потрапиш на мушку.
    Ось таке надзвичайне ралі -
    виносити з пекла живу душу.

    Лети, «Вітерцю», на допомогу,
    твоя відвага інших гартує!
    А я помолюся за тебе Богу
    і за тих, кого ти рятуєш.


    МИКОЛА БІЛЕНЬКИЙ

    Львів‘янин. 53 роки. Професійний клоун.
    У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
    Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
    Недаремно він отримав такий позивний - «Фартовий Арлекін»...

    Серед крові і гару,
    серед суму і мін
    тішить щедрим даром
    фронтовий Арлекін.

    Позивний «ФартОвий».
    Професія - сміх.
    Враз знімає втому,
    заряджає всіх…

    Серед крові і гару
    світлим дням навздогін,
    мов дитинства примара, -
    фронтовий Арлекін.


    ОЛЕКСІЙ ЮКОВ

     Від самого початку війни він очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
    За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інколи стрілка годинника продовжує рухатися, коли серце його власника вже зупинилось…
    «Тіло треба повернути додому, - стверджує Юков, - щоб душа могла відродитися…
    Часом відчуваєш, що з тобою хтось розмовляє уві сні, або навіть бачиш рядки з листа загиблого…»

    З поля бою виносить загиблих
    в паузи між атаками,
    щоби матір перед могилою
    сина могла оплакати.

    Із фрагментів збирає ціле -
    сам, ніхто не примушує…
    Перед ним не скалічене тіло -
    розтерзані душі!

    А коли всі лягають спати,
    бачить літер дитячий ряд:
    «Ти не хвилюйся, тату!
    У нас все гаразд…»


    ІГОР БЄЛАНОВ

    Володар «Золотого м‘яча» 1986 року, легендарний форвард київського «Динамо», «кульова блискавка», міг би у свої 64 роки спокійно спочивати на зоряних лаврах.
    Але сьогодні він із автоматом у руках захищає нашу землю від безпощадного ворога. До речі, разом із сином, який гідно носить ім‘я Лобановського…

    Коли вже років достатньо,
    а ім‘я - в енциклопедіях,
    можна було б мандрувати
    десь на велосипеді…

    Але він гравець атаки
    і нині, і прісно -
    в руках з автоматом
    боронить Вітчизну.


    АНДРІЙ СИДОРЕНКО

    47-річний львів’янин покинув безпечне життя за кордоном та добровільно пішов захищати нашу землю від окупантів.
    Унаслідок важкого поранення втратив зір та ліву ногу.
    Лікарі зробили все, щоб повернути його до життя.
    Поруч - найближчі для нього люди: дружина, син і донька…

    Вдихаю запах твого волосся,
    знаю, діти наші вже зовсім дорослі,
    наша надія і наша опора,
    адже сьогодні - це продовження вчора…

    Відчуваю підошвами бруківки тепло,
    над нами небо, як прозоре скло,
    чую терції трамвайних дзвонів,
    певен, кішки гріються на підвіконні,
    на цьому розі двірник вічний,
    застиг на місці синьою свічкою
    в оточенні ліхтарів-сосон…
    Ти не повіриш: я бачу сонце!


    ВАСИЛЬ ФЕДОРЕНКО

    Плечима своїми тебе закриє і під крилами його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина його, не злякаєшся страху нічного…
    Псалом 90

    Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
    14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

    Капелан із Терпіння
    не з книжок знає, що таке зло,
    відчувши на власній спині
    хрест терновий - російський полон.

    Капелан із Терпіння
    бачив хижий оскал звіра,
    але крокував невпинно
    до світла - із свічкою віри.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати: