ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верховний Вождь Гола Бор

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Не знаю за що? —
Здогадуюсь,
він любить харчо
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Олег Герман
2025.10.20 22:40
Більшість моїх розповідей є наболілими і базуються або на напрацьованому досвіді протягом тривалого часу, або інсайтах, що виникли в ході певного клінічного випадку. Ця історія не стала винятком. На прийомі молода жінка зі скаргами на тривожність, панічні

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Сонце Місяць
2025.10.19 10:22
я не в курсі, хто такий насправді юрій гундарєв
(щоби йому казати "ти")

але мене завше бавлять психологічні моменти
& власне, про що йде річ –

особа, котра понтується всяко
("Заслужений журналіст України", етц.)

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2025.10.21 21:23 ]
    Пустомедія
    Сценка із життя

    (Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
    Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
    З лівої куліси виходить Верховний Вождь Гола Борода. Він неголений, у берцях, штанах з камуфляжем та піджаку на голе тіло.)

    Верховний Вождь Гола Борода.
    От, я прийшов до білого вождя,
    шо проживає в Білому вігвамі,
    шоб срочно получити ці потужні...
    ну, як їх... бумеранги?..
    Тьфу ти, блять!
    Та я хотів сказати – томагавки!

    Великий Американський Президент.
    Мій хлопчику, підходь поближче, welcome!
    Що ти мугикаєш, ти що, із мугикан?..
    Тобі сказати маю по секрету:
    якби тоді я був би президентом,
    оця дурна Війна за незалежність –
    вона б не почалася взагалі...
    Мені тут розповів мій друг Владімір:
    у вас же вождь був спільний, mister Рюрік,
    тому́ усі ви маєте негайно
    на чисто русском, ёпта, говорить!
    Тобі ж – пора на вибори... До речі,
    чому ти звешся Гола Борода?

    Вождь Гола Борода.
    Коли я народився, то батьки
    помітили, що геть я безбородий,
    і так назвали... Тільки, підождітє,
    а шо нащот обіцяного масла?..
    Ось мапа, все оце я відвоюю,
    бо згоден на припинення вогню;
    вам особисто забронюю ложу
    на нашому концерті у Криму!

    Американський Президент.
    Ти репліки не плутай! Ач, артист!..
    Well, твій піджак, до речі, – дуже стильний.
    Подумай про білизну відтепер...
    І з теми не зіскакуй! Вам потрібно
    обрати вже новенького когось!

    Гола Борода.
    Мені по Конституції - два стро́ки
    положено. Я вмію рахувать!
    Оскільки перший – сім тягнувся ро́ків,
    то й другий має бути теж такий.
    Так каже Конституція, кажись...

    Президент.
    Мій милий, Конституція – то наше!
    Я сам пишаюсь «Біллем про права́»!
    Не мацай Конституцію руками!
    Що за діла́? Ти що, із ділаварів?..
    Ану, стривай! Подумай поки трішки, –
    у мене в Кабінетному Овалі
    висить мій друг Владімір на зв’язку...

    (Виходить у праву кулісу.
    За хвилину звідти вискакує м’ячик для гольфу.
    Гола Борода чухає бороду і голі груди.
    Президент повертається.)

    Oh fucking shit! У нас, диви, проблема:
    він каже, Конституція – то їхнє,
    він виправив її голосуванням...
    Я ж – тільки п’ятий рік у президентах,
    ти – тільки сьомий; а зате Владімір –
    вже чверть століття. Отже, він мудріший,
    давай коритись рішенням його:
    ти будеш вождь Одеського улусу.
    Біжи, собі це місце забронюй!

    Г.Б.
    А шо Єрмак?

    П.
                          One moment, please... (Озирається на кулісу.) Тут кажуть,
    що Єрмака чекає знов Сибір.

    (Народ безмолствует.
                                          Й чомусь здається,
    що він це робить на російській мові.)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  2. Ірина Білінська - [ 2025.10.17 13:17 ]
    І велелюдно...
    І велелюдно,
    і пустельно -
    у плетиві людських орбіт.

    Шматує сни
    гудок пекельний,
    мов апокаліптичний біт, -
    ламається у хату, душу:
    от-от розтане грань тонка…

    Рубає незачату грушу
    чужа напаслива рука.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Гундарєв - [ 2025.10.03 11:30 ]
    ВОЇНИ СВІТЛА
    Цей поетичний ужинок присвячено нашим героям.
    Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
    І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.


    ВІЙНА ВБИВАЄ.
    ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
    БАГРЯНА ТРАВА.


    ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО

    Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
    Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов‘язаний саме з талантом - він гарно малював.
    Для нього найголовнішими у житті були - перемога і кохана дівчина.
    Загинув у битві за Бахмут.
    Йому було 27 років.

    Такий позивний незвичний,
    наче якийсь Ренесанс…
    Прислухайтеся: «Да Вінчі»!
    Невже це придумав сам?

    «Да Вінчі» - придумала доля,
    подарувавши йому талант,
    кохану, любов до волі,
    зневагу до сил зла…

    «Да Вінчі» - це іскра Божа,
    це не народжені ним картини…
    Це нині і тут Відродження
    планети з ім’ям - Україна.


    ОЛЬГА СІМОНОВА

    Ольга Сімонова, позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, сексапільна, завжди зі стильною зачіскою з підголеними скронями… Росіянка за походженням, родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
    Починала парамедиком у добровольчому підрозділі. А в 2017 році Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в армії.
    Боронила найгарячіші точки Луганщини, а згодом її підрозділ перекинули на південь. Та навіть під час найпекельніших боїв вона рятувала тварин, вивозячи їх із лінії фронту.
    А ще Оля Сімонова добре вивчила нашу мову. Вона - приклад того, що справжньою українкою не народжуються, а стають…

    Пливе у небі вінок жовто-синій
    на хвилях пекучого суму -
    душа безсмертна Ольги Сімонової,
    воїна і красуні:

    «Прощавайте, песики й котики!
    Прощавайте, мої побратими!
    Зі мною тепер зоряна готика -
    янголи, херувими…

    Але я все одно з вами,
    ми разом долаємо спротив,
    вперед прориваємося з боями…
    Чи пам‘ятаєте мій дотик?..»

    Як будете часом у храмі, може,
    помоліться в куточку за Сімбу -
    поставте свічку і тихо промовте:
    Олю, уклінне спасибі!..

    Пливе у небі вінок жовто-синій
    на хвилях пекучого суму -
    душа безсмертна Ольги Сімонової,
    воїна і красуні…


    ДМИТРО БУЙВАЛ

    Талановитого актора-міма зі Сумщини знали як «живу скульптуру». Він популяризував цей вид мистецтва в Україні та за кордоном. Дарував те, що сьогодні всім нам так не вистачає, - посмішку.
    Його життя обірвалося на 32-му році у бою під Куп‘янськом…
    Він захищав нас.

    Скульптура у бронзі -
    струнка, бородата
    виблискує на сонці,
    ігноруючи натовп…

    Та раптом зморшки вкрили чоло,
    сяє посмішкою лице золотаве -
    і всі проблеми, як рукою, зняло,
    ще б крила, і можна літати!

    Пірнати у небо - чисте, прозоре,
    і попри всі сльози любити,
    як хрест, нести безутішне горе,
    щоб далі крізь біль жити.

    Скульптура у бронзі
    струнка, бородата
    виблискує на сонці -
    постать солдата.


    АНДРІЙ ПІЛЬЩИКОВ

     У Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві проводжали в останній політ у небо українського бойового пілота, який був більше відомий своїм позивним «Джус». Він - один із тих, хто складав легендарний образ - Привид Києва…

    «Київський привид!» - не сходить з вуст.
    Він був невловимим, прозорим, незримим…
    Короткий, як сплеск, позивний - «Джус»,
    справді, це не реальність - привид…

    Стрункий, рудобородий, незламний,
    тремтливо ніс у долонях свічку:
    Україна. Мама. Меланія...
    А тепер - вічність.

    А тепер те, що він сам обрав,
    найвища, як ковток повітря, потреба:
    робота, покликання, насолода, гра -
    Небо.


    СЕРГО ГОРНАКАШВІЛІ

    Доброволець-грузин віддав своє життя за Україну в бою на Харківському напрямку.
    Виступав за український футбольний клуб «Колос».
    У нього залишилося троє дітей…

    Він покинув свою родину,
    хоч у серці забрав Грузію…
    Та для себе відкрив Україну,
    тут знайшов собі вірних друзів.

    Ось його омріяна доля -
    український футбольний «Колос»,
    в білих смугах зелене поле,
    сльози щастя від забитого голу…

    Та як поле стало червоним,
    він пішов боронити волю…
    Чуєте, б‘ють по ньому дзвони!
    Він сам обрав свою долю.


    ВАСИЛЬ СЛІПАК

    Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
    Соліст Паризької національної опери.
    Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
    Загинув у бою на Донбасі від кулі снайпера.
    Герою України назавжди буде 41 рік.

    А що тобі ще треба?
    Гастролі, контракти, квіти,
    блискучий талант від неба,
    успіх несамовитий…

    У дім свій вертаєшся ти,
    коли його прагнуть стерти, -
    щоб кулю свою знайти…
    Зустріти своє безсмертя.


    АНДРІЙ ХАЛОЇМОВ

    Його біографія складається з кількох речень.
    Одразу після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу прийшов працювати слюсарем в електродепо «Харківське» Київського метрополітену…
    Добровольцем пішов захищати Батьківщину.
    Побратими любили його - він міг лише одним веселим словам підняти настрій у скрутну хвилину.
    22 жовтня 2023 року загинув від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки.
    Йому було 32 роки…

    Андрію, як тобі там, з тими,
    хто вже на небі?
    Чуєш, твої побратими
    розказують про тебе?
    Бачиш, як сумує дружина,
    як мати плаче?
    Плаче вся Україна
    за тобою, козаче!
    Але будь певен, Андрію,
    за нами - сила:
    на кривавому рингу
    перемагає Світло…


    АНТОН СМЕЦЬКИЙ

    Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник.
    Йому було 37 років…
    До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
    Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до своїх побратимів-саперів…

    Він танцює красивий, усміхнений -
    віддзеркалює повітря рух…
    Ось летить над холодними мінами,
    перетворює муки у гру.

    Тож ніхто його не зупинить,
    він танцює під вибухи бомб…
    Під ногами - небесна піна,
    а під серцем - наша любов.


    ДЖЕРІКО МАГАЛЛОН

    Каліфорнієць Джеріко Скай Магаллон у березні 2022 року приїхав захищати Україну. На початку вересня 2023 року він загинув біля Бахмута. Йому було 28 років.
    Джеріко любив життя, свободу, тварин. Чи не на кожній світлині - він із песиком чи кішкою на руках.
    А через чотири місяці після смерті воїна в нього народився син…

    Ось так вважав Джеріко:
    не може спокійно спати
    його рідна Америка,
    коли плаче українська мати.

    Не можна жити спокійно,
    як ракети б‘ють по лікарнях,
    коли онкохворий хлопчик кинув
    в небо погляд прощальний…

    Підставив плече Джеріко,
    не дочекавшись сина…
    Плаче за ним Америка.
    Плаче за ним Україна.


    МАРГАРИТА ПОЛОВІНКО

    На фронті загинула 31-річна криворізька художниця Маргарита Половінко.
    Від 2024 року вона займалася волонтерством та евакуацією поранених українських захисників.
    Маргарита малювала кров‘ю свій щоденник, який планувала завершити після закінчення війни, щоб дати людям змогу змити її з малюнків…
    «Я почала багато малювати з початком повномасштабного вторгнення. Це були перші новини про загибель дітей в Ірпені. Я намалювала дівчинку, яка, наче янгол, летить над будинками…»

    Маргарита летить над будинками -
    криворізький янгол білявий,
    волонтерка, парамедикиня -
    до обителі вічної слави.

    Маргарита лишає малюнки,
    нам нагадуючи палко знов:
    «Я благаю вас, добрі люди,
    змийте з них до останку кров…»


    ПАВЛО ІВАНОВ

    12 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув український льотчик Павло Іванов.
    Герою України було лише 26 років…

    Літак F-шістнадцять.
    Пілот - двадцять шість.
    Замовкла рація.
    Зупинилась мить…

    Він мріяв літати,
    а пішов молодим…
    Іванових - багато.
    Павло був - один.


    КРІС ГАРРЕТ

    6 травня 2025 року в районі Ізюма Харківської області загинув 40-річний волонтер Кріс Гарретт, отримавши смертельні поранення під час знешкодження вибухового пристрою.
    Британський фахівець із розмінування допоміг нашим саперам врятувати життя сотням українців…

    А навіщо тобі зранена Україна,
    якщо затишна Британія є у тебе?
    Тут - вибухи, страждання, міни,
    з ранку до ночі червоне небо…

    Але ти був до кінця з нами,
    є така місія - самопожертва!
    Адже не можна спати ночами,
    слухати музику, пити і жерти,

    коли чекають на твою допомогу
    бо ти можеш врятувати життя чиєсь..
    Звісна річ, важко бути Богом,
    але ти був ним…
    Не був, а є!


    МАКСИМ НЕЛІПА

    12 травня 2025 року загинув у бою відомий український кіноактор і телеведучий, старший лейтенант.
    Після перемоги він мріяв займатися мирними справами: «Чим саме? Про це поки що рано замислюватися. Потрібно зосередитися на контрнаступі. До того ж згадую афоризм: “Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани”…»

    На небо забирають кращих -
    співають вони під гітару
    у райських прозорих хащах
    тужливі пісні Сінатри…

    Але ти лишаєшся з нами.
    Співай і танцюй, козаче,
    на зло шахедів цунамі!
    Та Бог не сміється, а плаче…


    МАКСИМ УСТИМЕНКО

    У ніч на 29 червня 2025 року під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув український льотчик Максим Устименко.
    Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

    Вдалося збити сім повітряних цілей,
    відвести від населених пунктів літак
    ще вистачило майже останньої сили…
    І висота.

    Легені пронизує холодне повітря,
    внизу під тобою із хмар вінок…
    А там вдалині крізь тужливий вітер
    махає рукою малятко-синок.


    ТИГРАН ОГАННІСЯН І МИКИТА ХАНГАНОВ

    У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
    Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову, а Тигран – у серце…
    На превеликий жаль, рідні й досі не одержали тіла загиблих хлопчиків.
    16-річні герої нагороджені орденом Свободи.

    На двох - тридцять два:
    ще жити й жити!
    Для тебе сонце, небо й трава,
    щоб землю спраглу любов’ю покрити…

    Та подвиг не питає віку:
    цей заховавсь, мов у кокон в схрон,
    той завіявся десь, як вітер,
    а хтось у шістнадцять - герой.

    Але героїв нікому не вбити,
    вони не гинуть від снайперських ран!
    Шістнадцятирічні Тигран і Микита.
    Шістнадцятивічні Микита й Тигран.


    АНДРІЙ ПАРУБІЙ

    Одного з найяскравіших політиків націонал-демократичного руху України зухвало розстріляли посеред дня у Львові

    Такі не помирають від мікстур і ліків,
    через тривалу душевну втому,
    серед онуків у ліжку -
    вдома…

    Такі у Лету тихенько не кануть,
    шансів на спокій - абсолютний нуль:
    вони гинуть на барикадах
    від снайперських куль.

    Їхній життєпис не відає строку -
    на довголіття немає шансів.
    Бачу його: молодий, високий
    у вишиванці…

    Небо над містом бездонне і вічне,
    серпневий ранок пронизує біль…
    Запалімо свічку!
    Андрій Парубій.


    ВІЙНА ВБИВАЄ.
    СОНЦЕ ЦІЛУЄ ЗЕМЛЮ.
    ЖИТТЯ ТРИВАЄ.


    ГАЛИНА АЛМАЗОВА

    Відома українська гонщиця, має міжнародний титул «Королева доріг».
    Волонтерка, парамедик, підприємець.
    На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад сто поранених бійців.
    Народний Герой України.
    Позивний - «Вітерець».

    Ніч. Зима. В салоні - поранений.
    Фари вимкнено, інакше потрапиш на мушку.
    Ось таке надзвичайне ралі -
    виносити з пекла живу душу.

    Лети, «Вітерцю», на допомогу,
    твоя відвага інших гартує!
    А я помолюся за тебе Богу
    і за тих, кого ти рятуєш.


    МИКОЛА БІЛЕНЬКИЙ

    Львів‘янин. 53 роки. Професійний клоун.
    У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
    Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
    Недаремно він отримав такий позивний - «Фартовий Арлекін»...

    Серед крові і гару,
    серед суму і мін
    тішить щедрим даром
    фронтовий Арлекін.

    Позивний «ФартОвий».
    Професія - сміх.
    Враз знімає втому,
    заряджає всіх…

    Серед крові і гару
    світлим дням навздогін,
    мов дитинства примара, -
    фронтовий Арлекін.


    ОЛЕКСІЙ ЮКОВ

     Від самого початку війни він очолює групу «Плацдарм», яка забирає з лінії фронту тіла загиблих. Ця сумна цифра становить вже понад півтори тисячі тіл. Нерідко доводиться збирати рештки рук і ніг, кістки…
    За цей час Олексій оглянув сотні тіл. Інколи стрілка годинника продовжує рухатися, коли серце його власника вже зупинилось…
    «Тіло треба повернути додому, - стверджує Юков, - щоб душа могла відродитися…
    Часом відчуваєш, що з тобою хтось розмовляє уві сні, або навіть бачиш рядки з листа загиблого…»

    З поля бою виносить загиблих
    в паузи між атаками,
    щоби матір перед могилою
    сина могла оплакати.

    Із фрагментів збирає ціле -
    сам, ніхто не примушує…
    Перед ним не скалічене тіло -
    розтерзані душі!

    А коли всі лягають спати,
    бачить літер дитячий ряд:
    «Ти не хвилюйся, тату!
    У нас все гаразд…»


    ІГОР БЄЛАНОВ

    Володар «Золотого м‘яча» 1986 року, легендарний форвард київського «Динамо», «кульова блискавка», міг би у свої 64 роки спокійно спочивати на зоряних лаврах.
    Але сьогодні він із автоматом у руках захищає нашу землю від безпощадного ворога. До речі, разом із сином, який гідно носить ім‘я Лобановського…

    Коли вже років достатньо,
    а ім‘я - в енциклопедіях,
    можна було б мандрувати
    десь на велосипеді…

    Але він гравець атаки
    і нині, і прісно -
    в руках з автоматом
    боронить Вітчизну.


    АНДРІЙ СИДОРЕНКО

    47-річний львів’янин покинув безпечне життя за кордоном та добровільно пішов захищати нашу землю від окупантів.
    Унаслідок важкого поранення втратив зір та ліву ногу.
    Лікарі зробили все, щоб повернути його до життя.
    Поруч - найближчі для нього люди: дружина, син і донька…

    Вдихаю запах твого волосся,
    знаю, діти наші вже зовсім дорослі,
    наша надія і наша опора,
    адже сьогодні - це продовження вчора…

    Відчуваю підошвами бруківки тепло,
    над нами небо, як прозоре скло,
    чую терції трамвайних дзвонів,
    певен, кішки гріються на підвіконні,
    на цьому розі двірник вічний,
    застиг на місці синьою свічкою
    в оточенні ліхтарів-сосон…
    Ти не повіриш: я бачу сонце!


    ВАСИЛЬ ФЕДОРЕНКО

    Плечима своїми тебе закриє і під крилами його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина його, не злякаєшся страху нічного…
    Псалом 90

    Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
    14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

    Капелан із Терпіння
    не з книжок знає, що таке зло,
    відчувши на власній спині
    хрест терновий - російський полон.

    Капелан із Терпіння
    бачив хижий оскал звіра,
    але крокував невпинно
    до світла - із свічкою віри.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.07) | "Майстерень" -- (4.96)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Гундарєв - [ 2025.09.29 09:55 ]
    Колона на Бабин Яр
    29 вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
    де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

    Це мій друг Фіма,
    літні сандалі…
    Зустрілись очима,
    проходить далі.

    Ось іде Софа —
    дівчина з бантом,
    я був закоханий…
    Тепер — панна.

    Це мій вчитель музики —
    комірець зім‘ятий,
    відірвані гудзики…
    Стакато… сто катів…

    Наче нерв голий,
    точить сум-пам‘ять
    про людські долі,
    що розіп‘яли…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.07) | "Майстерень" -- (4.96)
    Прокоментувати:


  5. Сергій СергійКо - [ 2025.09.28 14:41 ]
    Угода
    Відірвати планують руку.
    Пропонують протез натомість
    І щоб – розпачу ані звуку,
    Зараз вимкнемо вам свідомість.
    “Поступитися”- кажуть, – “треба”!
    І зі скальпелем всі у чергу.
    “Он ще друга, дивись, у тебе”–
    І вже сіли на шию зверху.
    Від злоякісних новотворень –
    ДНР, ЛНР, Абхазії –
    Вже на цвинтарі тільки спомин.
    Це – насильницька евтаназія!
    Он, на милицях Придністров’я,
    Що відрубане від Молдови.
    Ледь жевріє Чечні здоров’я.
    Знов про “мир під вогнем” – промови.
    Знов псують нам життя, тварюки.
    Об’єднатись всі разом мусим!
    Бо, вже час відірвати руки
    Трансплантологам всім безглуздим!

    18.08.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Гундарєв - [ 2025.09.28 10:24 ]
    Кремлівська гопота
    Уночі на 28 вересня  росіяни обстріляли столицю, пошкоджені житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Соломʼянському, Святошинському, Голосіївському, Дарницькому та Дніпровському районах.
    У Києві вже четверо загиблих, серед них 12-річна дівчинка…

    Тим кремлівським правителям, які віддають накази гатити вночі ракетами, «кинджалами» і «шахедами» по мирних українських містах, абсолютно начхати на те, що ось за тим вікном хлопчик солодко спить після напруженого дня у школі, а за цим - бабуся прощається із життям, читаючи свої останні молитви, а там, на першому поверсі, молода мама намагається нагодувати груддю зниклим через страшні вибухи молоком…

    Кремлівська гопОта
    з кривавого днища
    прагне до чорта -
    вбивати і нищити.

    Важка вкрай робота -
    гопоту ту знищити,
    але це турбота
    про волю Всевишнього…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.07) | "Майстерень" -- (4.96)
    Прокоментувати:


  7. Сергій СергійКо - [ 2025.09.25 14:54 ]
    Намалюй мені...
    Аркуш тіла свого підставляю під сонячний промінь.
    Хай на білому щось намалює в рожевих тонах.
    Нас багато у черзі до сонця, здіймаючих гомін,
    На піщаних, річок, і озер, і морів берегах.
    Намалюй мені ранок без плачу чиєгось і горя.
    Без розривів, без диму, без крові, без болю і втрат.
    Хай не сльози, а змиє вода річки, озера, моря,
    Геть із пляжів Вкраїни усіх іноземних солдат!
    Намалюй мені день, де панує жадана свобода,
    Де кохання природно, як подих, як вітру ковток,
    Не вимога Вітчизні служити де, а нагорода,
    Де завжди буде чистим і затишним пляжів пісок.

    06.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  8. Сергій СергійКо - [ 2025.09.22 19:35 ]
    Чи потрібна осінь?
    (Сонет)

    Четвертий рік вона приходить поспіль.
    Колись весела,
    А тепер сумна.
    Розгублена нерозумінням Осінь.
    Чом йде війна?

    Чом на її теренах жах цей стався?
    Чи фарб колись жаліла золотих?
    Як відбулось, що тих хто милувався,
    Нема в живих?

    Чому мільйони кинули домівки,
    А ті хто залишилися – тремтять?
    І у полях не квіти, а кінцівки!
    Міста горять!

    Земля знівечена, в скорботі небеса!
    Кому потрібна осені краса?


    6.09.2025р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)