ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,

Олена Побийголод
2026.03.26 16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.

Артур Сіренко
2026.03.26 16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями

хома дідим
2026.03.26 15:01
шкандибає вперед за звичкою скоцюрблено роззираючись на місцевість понад свої крихітні окуляри · звіть його хомою чи сявою чи валєрою байдуже · зима завертається сніги пливуть дехто вже ходить без шапки · незнайомі тітки бабки матусі дідусі під пікселем і

Євген Федчук
2026.03.26 14:16
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп

Охмуд Песецький
2026.03.26 12:16
Себе ти бережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне,
Неначе я тебе вже не цікавлю.

Ні як амант і навіть не товариш,
Чи просто випадковий перехожий,
З яким ніде нічого не навариш,

Борис Костиря
2026.03.26 12:05
Як тяжко розуміти те,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.

Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця

Іван Потьомкін
2026.03.26 11:32
Зродилася калина як тужлива пісня
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як

Сергій Губерначук
2026.03.26 08:25
Зливаєш сотні тонн потів
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!

Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,

Віктор Кучерук
2026.03.26 07:05
Серед ранкової краси
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.

Володимир Бойко
2026.03.26 00:46
Солодке життя починалося з медового місяця, а закінчилося цукровим діабетом. Де келих по вінця, там і море по коліна. Той, хто ледве ворушить кінцівками, навряд чи здатний на порухи душі. Там, де вхід безкоштовний, вихід проблемний. Словесний

Артур Курдіновський
2026.03.25 20:51
Римовано буяють квіти
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!

Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!

Світлана Пирогова
2026.03.25 12:27
І п’є весна солодкий сік берези,
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.

Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —

Борис Костиря
2026.03.25 12:04
Так сон повільно, ніжно тане,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.

У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,

Віктор Кучерук
2026.03.25 05:33
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.

Артур Курдіновський
2026.03.25 03:43
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.

Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -

Юхим Семеняко
2026.03.24 20:26
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!

Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,

Іван Потьомкін
2026.03.24 18:05
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл

С М
2026.03.24 15:07
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я

герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими

Ігор Шоха
2026.03.24 14:43
                І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,

Борис Костиря
2026.03.24 11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.

Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Гундарів - [ 2026.03.28 09:40 ]
    Дай лапу, друже!
    Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.
Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

    

Сирена тривогою мучить:

    увага, знов небезпека!
    
Дрон у притулок влучив
    
для бездомних песиків…



    Пливе над хмарами стайка 

    нікому тут непотрібних.

    У чорному небі тануть

    зорі, мов сльози срібні…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Юрій Гундарів - [ 2026.03.18 09:22 ]
    ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Василь Сліпак
    Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
    Соліст Паризької національної опери.
    Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
    Загинув у бою на Донбасі від кулі снайпера.
    Герою України назавжди буде 41 рік.

    А що тобі ще треба?
    Гастролі, контракти, квіти,
    блискучий талант від неба,
    успіх несамовитий…

    У дім свій вертаєшся ти,
    коли його прагнуть стерти, -
    щоб кулю підступну знайти…
    Зустріти своє безсмертя.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Гундарів - [ 2026.03.14 13:25 ]
    Солдат і мавпа
    Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
    Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його відрадою…

    Перегоріло все, наче лампа, -
    ні дому тепер, ні дружини…
    Але прибилась до нього мавпа
    на звучне ім‘я Зіна.

    Жива істота, звірятко,
    ураз до життя повернула!
    Тепер залякають навряд чи
    підступні міни чи кулі.

    Але у нього - потужна, велична
    братів-побратимів родина,
    а поруч зворушливе личко -
    маленька і вірна Зіна.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. В Горова Леся - [ 2026.03.13 11:38 ]
    Утікач
    Щоденно поїзди гудками плакали,
    Коли везли вигнанців по землі,
    Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
    Що жадібно від галасу хмелів.

    Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
    Незнаний звір залісенських боліт,
    Гонимий і жадобою і заздрістю
    Вогнем плював із курячих голів:

    Зачатий андрофагами північними,
    Не може знати світла і добра.
    Летіли поїзди з гудками відчаю.
    Ручний багаж усе життя зібрав:

    На дні - світлини роду, чорно-білі ще,
    А зверху що лежало - вже в руці
    Малого втікача. Знайшов, радіючи,
    Блокнот і кольорові олівці,

    Й до мами на коліна. Плакав трохи лиш,
    Не знаючи, від кого утікав.
    А в мами очі - мокрі й наполохані.
    Малює сонце крихітна рука.






    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  5. Людмила Пуюл - [ 2026.03.06 12:15 ]
    Якщо б дух Тараса Шевченка повернувся тепер в Україну, то він, мабуть, сказав би такі слова:
    «Я помер. Ви поховали
    Мене на могилі…
    І свічки не раз згорали
    По Вкраїні милій.

    Встановили обеліски,
    Памʼятні шедеври,
    Але дехто аніскільки
    Не збагнув ті перли…

    Не второпав, хто є ворог,
    Не порвав кайдани.
    Не поможе ні психолог,
    Не усі Майдани…

    Доки в нас на заднім плані
    Тінь ворожа ходить,
    Затираючи всі грані,
    Нас у прірву зводить!

    Прокиньтеся, схаменіться!
    Протріть свої очі!
    Завжди прийде світлий ранок
    По ворожій ночі!

    І згадайте мої вірші
    Це ще споконвіку,
    Якщо забуваєш, хто ти –
    Нема тобі ліку!»

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  6. Людмила Пуюл - [ 2026.03.06 12:32 ]
    Забуття
    «Мова рiдна, слово рiдне!
    Хто вас забуває…»
    Кожен ці рядки напам’ять
    Ще зі школи знає!

    Вчили всі! Бо задавали…
    Вивчили й забули…
    Сенс тих слів пророчих, віщих.
    Тай біду здобули…

    «Что? Куда? Зачем? Откуда?
    Все с одной страны мы…»
    Ну, тай ворог скористався,
    Вибрав перспективи…

    Вирішив він рятувати
    Всіх російськомовних,
    Щоб у пам’яті не було
    Тай спогадів жодних…

    Щоб історію забули,
    Написали нову,
    І традиції й культуру,
    І звичайно ж - мову!

    Та у грудях в нас серденько,
    А не камінь бʼється.
    Ми нічого не забудем
    Все ще повернеться!

    Не пробачим ріки крові,
    Що ви тут пролили…
    Залишивши за собою
    Лиш одні могили…

    Ми повернем наші землі
    І нашу свободу!
    Бо всі знають, що народ наш
    Козацького роду!!!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  7. Юрій Гундарів - [ 2026.03.04 10:16 ]
    Зірка на ім‘я Олександра
    Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
    Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

    Знов військові об'єкти — діти!
    Витягують з-під завалу
    юну зовсім, тендітну…
    Вона мріяла, малювала…

    Придивіться зірко —
    над головою зараз
    спалахує зірка
    на ім‘я Олександра…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Гундарів - [ 2026.02.28 09:12 ]
    ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Дмитро Коцюбайло
    Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
    Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
    Для нього найголовнішими у житті були — перемога і кохана дівчина.
    Загинув у битві за Бахмут.
    Йому було 27 років.

    Такий позивний незвичний,
    наче якийсь Ренесанс…
    Прислухайтеся: "Да Вінчі"!
    Невже це придумав сам?

    "Да Вінчі" — придумала доля,
    подарувавши йому талант,
    кохану, любов до волі,
    зневагу до сил зла…

    "Да Вінчі" — це іскра Божа,
    це не народжені ним картини…
    Це нині і тут Відродження
    планети з ім'ям — Україна.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Світлана Пирогова - [ 2026.02.26 09:18 ]
    Чотири роки
    Вчетверте лютий дихає вогнем,
    І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
    Ми кожен ранок починаєм днем,
    Де вгризлось лихо, дим і бастіони.

    Чотири роки...Скільки в них життів?
    Розмов людей, обірваних на слові.
    Ми стали старші за своїх батьків
    У хрещенні воєнному й любові.

    Тримаючи на плечах небокрай,
    Стоїть людина - плавиться залізо.
    Шепоче кожен: " Лиш не відступай,
    Бий ворога, який підступно лізе".

    Цій миті знаємо важку ціну,
    І мову тиші й гуркіт канонади.
    Чи воля, а чи смерть? Все на кону.
    Безстрашні за свободу йдуть солдати

    Упевнено до власної мети
    Крізь темні зими, крізь вогонь і втому.
    Чотири роки...Скільки ще іти?
    Щоб з Перемогою дійти додому.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати: