ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.04.01 13:03 ]
    Емігрант
    Емігранту в далекій країні
    Сняться в цвіті тендентні гаї,
    Сняться сни йому тополині,
    Неповторні і рідні краї.

    Так війна усіх розштовхала.
    Не зібрати розбите село.
    Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
    Розділив на добро і на зло.

    Невідомо, коли він побачить
    Ту калину у росах нічних.
    І ніколи уже не пробачить
    Це вигнання у далях сумних.

    Не повернуться милі картини.
    Кожна мить відійшла назавжди.
    Так померкли колишні кумири.
    У епохи прощення не жди.

    21 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  2. Юрій Гундарів - [ 2026.03.29 09:52 ]
    Одеса: удар по пологовому будинку
    У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
    Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонароджених.
    Лікарі піднялися на дах будівлі і гасили пожежу…

    Хтось намагається будинок життя
    перетворити на будинок страхУ…

    Евакуювати встигли всіх в укриття.
    Гасили вогонь лікарі на даху
    після навмисного удару вражого
    з брандспойтами і вогнегасниками -
    самовіддано і відважно,
    й, найголовніше, вчасно…

    Усі двадцять два малюки -
    дай, Боже, їм небесної сили -
    виростуть ще й ті козаки:
    гідні, потужні й щасливі!

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Бондар - [ 2026.03.28 18:08 ]
    ***
    коли весна як осінь
    і зупинився час
    небесні коси косять
    все більше нас із нас
    і сивина як просинь
    і небо як рілля
    і зоряно голосить
    душа за кожним я
    і кожен крик як рана
    і кожен біль пече
    і лють зшиває рвано
    безкрилене плече
    і сліпить сіллю очі
    несплаканих прощань
    і крицю в серці точить
    із рішень і вагань
    вогнем горить спиняє
    орду чужого зла
    усіх часів на краї
    весною без тепла...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2026.03.28 15:09 ]
    Сниться мені
    Сниться мені небо —
    Лагідно-блакитне,
    Все довкола сяє,
    Все таке привітне.

    Сниться мені тато,
    Йдемо разом в лісі,
    Сниться мені мама —
    Садимо нарциси.

    Сниться старший братик —
    Поруч, на природі,
    Шепочу щасливо:
    «Вдома… Не на Сході».

    І яка ж чудова
    Моїх снів дорога —
    Мандрував би вічно…
    Та реве «Тривога».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (3)


  5. Юрій Гундарів - [ 2026.03.28 09:40 ]
    Дай лапу, друже!
    Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.
Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

    

Сирена тривогою мучить:

    увага, знов небезпека!
    
Дрон у притулок влучив
    
для бездомних песиків…



    Пливе над хмарами стайка 

    нікому тут непотрібних.

    У чорному небі тануть

    зорі, мов сльози срібні…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Юрій Гундарів - [ 2026.03.18 09:22 ]
    ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Василь Сліпак
    Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
    Соліст Паризької національної опери.
    Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
    Загинув у бою на Донбасі від кулі снайпера.
    Герою України назавжди буде 41 рік.

    А що тобі ще треба?
    Гастролі, контракти, квіти,
    блискучий талант від неба,
    успіх несамовитий…

    У дім свій вертаєшся ти,
    коли його прагнуть стерти, -
    щоб кулю підступну знайти…
    Зустріти своє безсмертя.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Юрій Гундарів - [ 2026.03.14 13:25 ]
    Солдат і мавпа
    Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
    Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його відрадою…

    Перегоріло все, наче лампа, -
    ні дому тепер, ні дружини…
    Але прибилась до нього мавпа
    на звучне ім‘я Зіна.

    Жива істота, звірятко,
    ураз до життя повернула!
    Тепер залякають навряд чи
    підступні міни чи кулі.

    Але у нього - потужна, велична
    братів-побратимів родина,
    а поруч зворушливе личко -
    маленька і вірна Зіна.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. В Горова Леся - [ 2026.03.13 11:38 ]
    Утікач
    Щоденно поїзди гудками плакали,
    Коли везли вигнанців по землі,
    Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
    Що жадібно від галасу хмелів.

    Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
    Незнаний звір залісенських боліт,
    Гонимий і жадобою і заздрістю
    Вогнем плював із курячих голів:

    Зачатий андрофагами північними,
    Не може знати світла і добра.
    Летіли поїзди з гудками відчаю.
    Ручний багаж усе життя зібрав:

    На дні - світлини роду, чорно-білі ще,
    А зверху що лежало - вже в руці
    Малого втікача. Знайшов, радіючи,
    Блокнот і кольорові олівці,

    Й до мами на коліна. Плакав трохи лиш,
    Не знаючи, від кого утікав.
    А в мами очі - мокрі й наполохані.
    Малює сонце крихітна рука.






    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  9. Людмила Пуюл - [ 2026.03.06 12:15 ]
    Якщо б дух Тараса Шевченка повернувся тепер в Україну, то він, мабуть, сказав би такі слова:
    «Я помер. Ви поховали
    Мене на могилі…
    І свічки не раз згорали
    По Вкраїні милій.

    Встановили обеліски,
    Памʼятні шедеври,
    Але дехто аніскільки
    Не збагнув ті перли…

    Не второпав, хто є ворог,
    Не порвав кайдани.
    Не поможе ні психолог,
    Не усі Майдани…

    Доки в нас на заднім плані
    Тінь ворожа ходить,
    Затираючи всі грані,
    Нас у прірву зводить!

    Прокиньтеся, схаменіться!
    Протріть свої очі!
    Завжди прийде світлий ранок
    По ворожій ночі!

    І згадайте мої вірші
    Це ще споконвіку,
    Якщо забуваєш, хто ти –
    Нема тобі ліку!»

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Людмила Пуюл - [ 2026.03.06 12:32 ]
    Забуття
    «Мова рiдна, слово рiдне!
    Хто вас забуває…»
    Кожен ці рядки напам’ять
    Ще зі школи знає!

    Вчили всі! Бо задавали…
    Вивчили й забули…
    Сенс тих слів пророчих, віщих.
    Тай біду здобули…

    «Что? Куда? Зачем? Откуда?
    Все с одной страны мы…»
    Ну, тай ворог скористався,
    Вибрав перспективи…

    Вирішив він рятувати
    Всіх російськомовних,
    Щоб у пам’яті не було
    Тай спогадів жодних…

    Щоб історію забули,
    Написали нову,
    І традиції й культуру,
    І звичайно ж - мову!

    Та у грудях в нас серденько,
    А не камінь бʼється.
    Ми нічого не забудем
    Все ще повернеться!

    Не пробачим ріки крові,
    Що ви тут пролили…
    Залишивши за собою
    Лиш одні могили…

    Ми повернем наші землі
    І нашу свободу!
    Бо всі знають, що народ наш
    Козацького роду!!!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  11. Юрій Гундарів - [ 2026.03.04 10:16 ]
    Зірка на ім‘я Олександра
    Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
    Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

    Знов військові об'єкти — діти!
    Витягують з-під завалу
    юну зовсім, тендітну…
    Вона мріяла, малювала…

    Придивіться зірко —
    над головою зараз
    спалахує зірка
    на ім‘я Олександра…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: