ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2026.11.17 18:29 ]
    Не вернусь
    Я ніколи туди не вернусь,
    У простори довіри і болю.
    Я могилам святим не вклонюсь,
    Не ввійду у величні собори.

    Я ніколи уже не піду
    Сизим степом у ніжнім смерканні.
    Я упав на слизькому льоду
    Розставання, немов покарання.

    Я ніколи уже не ступлю
    Незабутньою стежкою тихо.
    І немає у часу жалю.
    Не відійде непрохане лихо.

    Не торкнуся натруджених рук,
    Не пізнаю глибінь неозору
    Тих очей, від страждання і мук
    Посвітлілих, як вранішні зорі.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  2. Борис Костиря - [ 2026.11.15 18:10 ]
    Слово
    Не зупинятися у слові,
    Коли сягнеш глибин, вершин.
    Слова спочинуть охололі.
    На слово сяде херувим.
    Не зупинятися в розгоні,
    В польоті до далеких зір,
    Здолати мури й перепони
    У прагненні забутих вір.
    Не зупинятися в багатті,
    У смолоскипах слів і чар.
    Народяться слова багаті,
    Сягаючи поеми хмар.
    Не зупинятися в гонитві
    І тихоплинності мети,
    Як слово перейде в молитви,
    У сагу люті й висоти.

    2 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  3. Ігор Шоха - [ 2026.11.14 21:40 ]
    На чортових куличках
    Лише у пам’яті спливає
    дуга над плесами води
    і сум за веселковим краєм.
    На тому березі за плаєм
    лишилися мої сліди.

    У лузі, де росла калина
    і де-не-де чортополох,
    на куличках жила родина
    і пам’ятається місцина,
    мохами заслана на двох.

    Я засинав на тій перині,
    а просинався на печі
    і, може бути, що і нині
    мене чекає у хатині
    крилата фея при свічі.

    І я туди ночами лину
    у край далекий та єдиний
    за перехрестями доріг
    сомнамбулою за поріг
    частини тої України,
    яку забути я не зміг.

    11.2026


    Рейтинги: Народний 7 (5.58) | "Майстерень" 7 (5.95)
    Коментарі: (2)


  4. Борис Костиря - [ 2026.11.14 10:47 ]
    Травень
    Не віриться, що зараз травень
    Отак неждано підійшов.
    І музика крізь свіжі трави
    Вливається крізь біль і шок.

    Нові надії пробивають
    Жорсткі заслони небуття.
    Зупиниться новітній варвар
    Перед красою, мов дитя.

    Циклічність у житті й природі
    Звучить гармонією в нас.
    Вона ж бо геніїв народить,
    Мов золотий забутий час.

    Стоїть стоїчно, як спартанець,
    Могутній травень у чоті.
    Він вічний мученик-повстанець,
    Що не здається самоті.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  5. Борис Костиря - [ 2026.10.25 14:47 ]
    Лист
    Я жду листа, немов благої вісті
    З-за океану чи ошатних хмар,
    Немов картину проривного змісту
    З могутністю недовідомих чар,
    Мов пролісок на буйному узліссі,
    Вогонь у безнадійності примар.

    Я жду листа, що нині заспокоїть,
    Дасть нам гармонію у дні страшні,
    Утішить, як потужний гордий корінь,
    Даруючи небачені пісні.
    Проллються дні, немов дощі за комір,
    Холодні, неспинимі, чарівні.

    Я жду листа, як вісточку надії,
    Яка втонула в щільних чагарях,
    Як стимул для прогресу, руху, дії,
    Яка здолає незглибимий страх.
    Втечуть у хащі темні лиходії.
    Зростуть ідеї на сипких пісках.

    5 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  6. Ігор Шоха - [ 2026.10.22 15:29 ]
    Незафіксоване в кадрі
    І
    Поки ще летять літа мої,
    мрію наші витоки вернути,
    де течуть цілющі ручаї
    та джерела у чужі краї
    і колись проявлене й забуте
    повертає на круги свої.

    ІІ
    Хочеться у клас тієї школи,
    де на першій парті при вікні
    та, яку не забував ніколи,
    вперше усміхнулася мені.

    Та немає ще машини часу
    і не має сліду течія,
    у яку ступав одного разу
    як на цьому фото житія...
    хлопчаки – веселі водолази
    також усміхаються як я.

    А за кадром виступає інша
    героїня авторського вірша...
    певно наближалася гроза
    і вона тягла до перелазу
    нашого упертого Пегаса,
    байдуже, що то була коза...
    .................................................
    ой, чого лиш не було раніше,
    та мені, веселому, не смішно
    і ятрить непрохана сльоза,
    що і досі їду до Парнасу,
    а її найпершою із класу
    у воді забрали небеса.

    ІІІ
    «Точить бережечки тиха хвиля»
    і тече невідомо куди,
    душі розділяючи… на милі,
    за якими чути, – гиля-гиля,
    сірі гуси, гиля до води.

    Не чарують візії минулі.
    Теренами поросли стежки,
    чагарі займають бережки,
    відкіля ще чую, – гулі-гулі,
    голуби-хлоп’ята, що у мулі,
    і русалка-муза... на віки.

    10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2026.10.21 15:52 ]
    Сніги минулого
    Я згадую у лютому сніги,
    Немов фантом примарний і нещасний.
    Припливом на піщані береги
    Нахлине пристрасть гостра і нещадна.

    Сніг пропікав до глибини душі
    Прадавнім лезом і сарматським списом.
    Тепер до нас промовлять спориші
    Словами із невизначеним блиском.

    Сніги пішли, як лицарі небес.
    Іде весна правдива, непорочна.
    Сніги пішли, як у блакить Кортес.
    Це диво не спаплюжать, не зурочать.

    30 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  8. Борис Костиря - [ 2026.10.19 13:50 ]
    Море
    Я в море заходжу, у розум кипучий
    Для вищого смислу і вічних благань.
    Заходжу у задум потужний, сліпучий,
    У поле безмежне надсадних волань.

    Візьму у долоні солоні печалі,
    Солоні розлуки, солоні гріхи.
    В цю мить у затоці невтомно кричали
    Минулі тривоги, забуті роки.

    Візьму у долоні самотню безмежність,
    Фатальну приреченість, подвиг і крах.
    Потоне у хвилях стійка обережність,
    Сп'янівши в далеких запеклих гріхах.

    Візьму у долоні невтілені вірші,
    Які протікають між пальців униз.
    Їх легіт несе, як невтомлена вічність.
    Ці вірші допишуть самотність і бриз.

    28 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  9. Борис Костиря - [ 2026.10.17 13:35 ]
    Спокійне кохання
    Спокійне кохання у зрілому віці
    Тече, як ріка повноводна і тиха,
    Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
    Ховаючи у позапросторі лихо.

    Спокійне кохання прийнятне людині
    Таке, як є. Не потрібні прикраси.
    Пливуть, як човни, тихоплинні години
    І тонуть у плесі, далекі від маси.

    Та раптом на рифи любов наштовхнеться,
    І човен здригнеться, покинувши розум.
    Постануть, як сіті, натягнені нерви
    На сцені, де правлять безглуздя і розмах.

    27 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  10. Борис Костиря - [ 2026.10.09 14:44 ]
    Магія сну
    Я не хочу уже прокидатись.
    Хочу бути у магії сну.
    Я забуду паролі і дати
    І спалю на майдані весну.
    Я не хочу вертатись із казки,
    Із уяви, чарівних споруд,
    Із феєрій, туманів і ласки,
    Феєрверків, містерій і пут.
    Я не хочу вертатись у прозу,
    У банальність, стандартність, кліше,
    У знайомі набридлі погрози,
    Що лишають оскому лише.
    Хочу барви у світ повернути,
    Карнавал замість сірих мармиз
    І порвати ненависті пута,
    Що скували ідею і смисл.

    23 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  11. Борис Костиря - [ 2026.10.02 13:55 ]
    Слова
    Я відчуваю борг святий, несплатний
    Перед полями і перед людьми.
    Я - ніби лицар у залізних латах,
    Вкриваю вічність сильними грудьми.
    Я світові явлю слова закриті,
    Слова, заховані у тайниках,
    Слова, що небесами оповиті
    Там, де ширяє нескоримий птах.
    З глибин я дістаю премудрість,
    Уламки втрачених світів,
    Слова, заховані за муром,
    Слова у реготі вогнів,
    Слова оспалі, скам'янілі,
    Забуті, немічні, сумні
    І замуровані у тілі,
    Укриті листям давніх снів.

    16 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  12. Борис Костиря - [ 2026.09.27 15:52 ]
    * * *
    У березні тепло таке непевне,
    Як подих свічки чи легка печаль.
    Слова банальні, стерті і даремні
    Нас не зігріють, як сумний причал.

    Крізь товщу льоду і завали снігу
    Прорветься сонце і торкнеться нас
    У метушні і невгамовнім бігу,
    Немов забутий вигаслий Пегас.

    А слово довгождане і зникоме
    Прорветься також крізь палку югу,
    Долаючи пеньки, яруги й коми,
    Самотність осоружну й дорогу.

    У березні слова до нас прорвуться
    Крізь хащі і розбійницькі ліси,
    Крізь чаклунів, тиранів, ляльки вуду
    У сяєві небесної краси.

    14 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  13. Юрій Лазірко - [ 2026.09.25 17:41 ]
    поки ви не плачете -- з присмаком блюзу
    поки ви не плачете
    небо чисте
    як же гірко бачити
    пале листя

    як же любо дихати
    добрим словом
    що лягає тихо так
    у розмову

    скільки тої осені
    стільки втіхи
    не на перший сніг мені
    на горіхи

    не на келих відчаю
    а на сльози
    що з роками рідшають
    зводять розум

    не на листя згублене
    на надію
    що любов пригублена
    вже не втліє

    а уста ціловані
    пахнуть лісом
    а та смерть вготована
    стежку бісить

    що там за стежиною
    нас чекає
    те що тіло вимиє
    привітає

    душу відпускатиме
    білу птаху
    небо опускатиме
    нижче даху

    то воно до ніченьки
    сни ховає
    закриває віченька
    перед раєм


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  14. Борис Костиря - [ 2026.09.24 14:26 ]
    Прощання
    Колись доводиться прощатись
    Із домом, книгами, людьми.
    Не дочекаєшся пощади,
    Хоч упади на дот грудьми.
    Колись приходить час останній
    І вирішальна дивна мить.
    Всі непромовлені питання
    Не можна в серці утопить.
    Слова останні ти промовиш
    Знайомим, родичам, краям.
    Слова безкрайні, наче море.
    Слова долинам і полям.
    На дні у грудях відпочине
    Важливе слово, що тепер
    Ти не промовив. Цей учинок
    Загине у танку химер.

    12 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  15. Борис Костиря - [ 2026.09.21 13:58 ]
    Повноводне озеро
    Повноводнеє озеро. Берег любові.
    Повноводна печаль пропікає до дна.
    Повноводнеє небо, знайоме до болю.
    Проростають думки, ніби озимина.

    Повноводність чуттів розіллється далеко,
    Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
    Прилетіли із півдня знайомі лелеки.
    Ледве чується голос мадам Помпадур.

    Ця надмірність води, безумовно, потрібна.
    Ліпше надлишок, ніж безкінечність пустель.
    Ми впіймаємо в озері втрачену рибу
    І побачимо хмари у ролі гостей.

    Повноводність чуттів пролилася на горло,
    Затопила свідомість, безмежність подій.
    Повноводність озер долинатиме горном,
    Як загублений в часі поет-чародій.

    9 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  16. Борис Костиря - [ 2026.09.20 13:45 ]
    * * *
    Я хочу поїхати, щоби вернутись.
    Тікати від себе немає куди.
    Порвати могутні кайдани і пута.
    Нехай пил віків замітає сліди.
    Я буду в тумані, як брахман закутий,
    Полишивши всю метушню назавжди.

    Куди не поїдь, повертатися знову
    Тобі доведеться у рідні краї,
    До рідних гризот, що зігнули підкову.
    Покличе розпачливо голос землі.
    Лише розірвавши старезні закови,
    Здобудеш свободу в непевній імлі.

    Тебе віднайдуть і надійно повернуть
    Притлумлені болі під глицею снів.
    Почуєш ти здалеку музику Верді.
    Надія проблисне між дальніх вогнів.
    Стоїш на вітрах, як замучений Вертер,
    Який від прозріння закляк, занімів.

    9 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  17. Борис Костиря - [ 2026.09.15 17:06 ]
    Новітній сніг
    Новітній сніг пішов для нас неждано,
    Укривши сподівання на весну.
    Новітній сніг, як істина жадана,
    Яка покрила душу вогняну.

    Літопис тиші пише ця негода,
    Хорали душ, поеми небуття.
    Романи вічності здобули гордість
    І не дадуть упасти в забуття.

    Новітній сніг упав на ніжне серце,
    Зморозивши надію і любов.
    Добро і зло у невідступнім герці
    Зіткнулися без сяєва заков.

    Новітній сніг зерном повільно сипле
    Хвилини незабутні й дорогі,
    Укривши землю невблаганним ситцем,
    Де потонули спогади благі.

    6 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  18. Борис Костиря - [ 2026.09.14 13:12 ]
    Розмах
    Безсоння випалює розум.
    Пустеля, якою йде Ромул.
    Побачимо розуму розмах.
    Небачена сила і розмір.
    Пізнаю глибокі закони
    Свідомості без перепони.
    Не знають шляхи заборони,
    Долаючи всі забобони.
    Так пустка постане цвітінням
    Оази, веселим пагінням.
    Натхнення надійде опісля,
    Як музика звучна і пізня.
    Пізнаємо світлі печалі,
    Сягнувши простору і далі.
    Шукаємо в сні пекторалі,
    Немов першовитоки раю.

    5 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  19. Борис Костиря - [ 2026.09.10 12:22 ]
    Оновлення
    Нехай гряде оновлення весни,
    І зносить ідолів, старі закони,
    І зазирає бурею у сни,
    Долаючи погрози і прокльони.

    Усе віджиле має відійти.
    Чекаємо оновлення у жилах.
    Ніщо нас не зупинить до мети
    Дійти, немов паломників у житі.

    Новітні вірші крапають з дахів,
    Нові поеми поле породило.
    Новітні зерна у степах віків
    Впадуть, немов надійні побратими.

    Нові романи у гучних струмках
    Дописує оновлена епоха.
    Злітає в небо для свободи птах,
    Як оберіг провидця і пророка.

    3 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  20. Борис Костиря - [ 2026.09.07 14:02 ]
    Вода
    Вода розлилася в долини.
    Мовчання панує в степах.
    І правда тополі й калини
    Кричить, як поранений птах.
    Чекаємо світлої днини,
    Яка відкидатиме страх.

    Вода розлилася степами,
    Як щось непромовлене в нас.
    Вода розлилася, мов панна.
    У неї шубовснув Пегас.
    Слова пронеслись козаками.
    І промінь у лісі погас.

    Вода вже не знає обмежень,
    Нестримно несеться кудись.
    Вода, ніби пісня для мертвих,
    Звучатиме в даль і у вись.
    Фатальний завершився термін.
    Минуле й майбутнє зійшлись.

    1 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  21. Борис Костиря - [ 2026.09.06 20:52 ]
    Відшуміла епоха
    Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
    Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
    Залишається тінь відлітаючого журавля,
    Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.

    Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
    Залишається дух, у епоху закутий.
    Ця енергія нас покидає і руки здійма.
    Залишаються тільки розмови у залі й на кухні.

    Відшуміла епоха, немовби старий контрабас.
    Голос часу охрип. Не рятують античності хори.
    Проривається звідкись стривожений, пристрасний бас.
    Більше нам не дозволять банальні повтори.

    28 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  22. Борис Костиря - [ 2026.09.02 14:13 ]
    Зимова казка
    Зимова казка швидко закінчилась.
    Розтанув сніг, як неповторність мрій.
    Природа творить святість і безчинство,
    Даруючи пророків і повій.

    Розтанули минулого скульптури,
    Картини, фрески, видива століть.
    Там часу нищівна мускулатура
    Розчавила надбання поколінь.

    Зимова казка обернулась фарсом.
    Історія вернулася туди,
    До першовитоків. Яскрава фарба
    Вкриває неповторності сліди.

    Зимова казка - це важке прокляття
    Чи наше благо, дар і благодать?
    Хаос розносить на маленькі шмаття
    Могутність, що повинна панувать.

    26 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  23. Борис Костиря - [ 2026.08.30 18:15 ]
    * * *
    Тепер уже не скоро буду бігать.
    Погода розгулялась, Боже мій!
    Навала повені, навала снігу.
    Ніхто це передбачити не міг.
    Удалині, як видиво морігу,
    Співає тихо річковий прибій.

    Не скоро випрямлюсь у зріст свій дужий,
    Який маківкою сягає хмар.
    Ти упрягайся у роботу, друже,
    Як визначений вічністю звіздар.
    Розквітнуть у долині дивні ружі,
    Як Богом посланий небесний дар.

    Нехай погода розметає карти,
    Немов Кассандра змучена, стара.
    На нас нахлине повінь, наче кара,
    Як в космосі розлючена діра.
    Нам підбивати підсумки пора,
    А не пускати пил задля піару.

    Нехай пророк заплутає усіх.
    Майбутнє не дізнаємось ніколи.
    Лунає неземний, містичний сміх
    Забутої у шквалі часу школи,
    Де ллється щедро невідступний гріх.
    Усіх розсудить велемудре поле.

    22 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  24. Борис Костиря - [ 2026.08.24 11:24 ]
    Лютий
    То дощ холодний, то нервовий сніг.
    Спектакль природи чи її тортури.
    Ти до мети крізь вічність швидко біг,
    Крізь творчість пробирався до натури.
    Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
    Стоять застигло крижані скульптури.

    Природа іспит приготує нам.
    Слабким не місце в цьому Колізеї.
    Її шляхи нагадують бедлам.
    Спочинемо із бивнем у музеї.
    Помолимося сніговим богам.
    Зими жорстокість, ніби лють Вандеї.

    20 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  25. Борис Костиря - [ 2026.08.23 13:25 ]
    Клени
    Крізь роти кленів бачу вдалині
    Тендітний образ, дорогий і любий.
    Злились бажання вищі і земні,
    Які мене відродять і погублять.
    Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
    Крізь непорушні і міцні фортеці
    До радісних нескорених світів.
    Доходить крайній і тривожний термін.
    Хай клени не затулять дороге,
    Те, що в житті у тонусі тримає.
    Стоять кленки, як військо у каре,
    Чекаючи майбутнє, мов трамваю.

    19 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  26. Борис Костиря - [ 2026.08.22 14:25 ]
    Повінь
    Розлилась повінь. Грона почуттів
    Розкинулися далями-лугами.
    Це голоси загублених життів,
    Покликаних незнаними богами.

    Розлилась повінь і кудись пливе,
    Не знаючи спочинку, меж, заслони,
    Заповнивши собою все живе,
    Здолавши незборимі перепони.

    Так пристрасть вибухає і біжить
    Велично магмою несамовито.
    Киплять потоки молодечих жил.
    У цих полях колись уродить жито.

    А зараз шал нескорених стихій
    Нехай несеться у степи й долини.
    Буяє повінь, ніби лиходій,
    Не чуючи благання і молитви.

    19 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  27. Борис Костиря - [ 2026.08.19 13:34 ]
    Пристрасть
    Яка палка гармонія і дикість
    Цієї пари, що руйнує світ
    І трощить скелі, мов несамовитість!
    Летить у небо пристрасть, як болід.
    Вони злились, не можуть зупинитись
    На березі, мов непоборной цвіт.

    Такий коханець гарний і потужний
    В обійми взяв, як у міцний полон.
    А діва стогне і по морю тужить,
    В яке її веде сам Аполлон.
    Порвалися у кіфареда струни
    Оспівувать жагу тендітних лон.

    Хай море оспіває - там багато
    Глибинної енергії небес.
    Приймають хвилі, як дбайлива мати,
    Закоханих між небезпечних лез.
    Ніхто не буде їх уже картати.
    Навколо пальми грають полонез.

    17 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  28. Борис Костиря - [ 2026.08.18 13:22 ]
    Відлига
    Ураз погода зіпсувалась.
    Потоки бруду, як вулкан.
    Чи зможе у багнюці Вагнер
    Створити музику? Чи Кант
    Спроможен думати, як варвар?
    Абсурд виконує канкан.

    Потоки бруду полилися
    У душі і на тротуар.
    Відлига грає пізнім Лістом.
    Крадеться лисом наш звіздар.
    Похмурим і торішнім листям
    Вульгарність пре із Ніагар.

    Народження весни потворне.
    Воно не може породить
    Барвисті кетяги і грона,
    Мов неповторну вічну мить.
    Тому найвища нагорода -
    Це острів у морях століть.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  29. Борис Костиря - [ 2026.08.17 13:41 ]
    Понеділок
    Не віриться, що нині понеділок
    І невгамовна, вічна суєта.
    Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
    Тривога окуповує міста.
    Цей вічний, нескінченній понеділок
    Простягся на долонях самоти.
    Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
    Ідеш кудись без ясної мети.
    У понеділок ти летиш на гонку,
    Врізаючись у кригу давніх снів.
    Захована у переметах гордість
    Воскеснула у завірюсі днів.
    Цей понеділок гонить на галеру,
    У рабство, у ненависну тюрму.
    В пустелі не побачиш ти гетеру,
    А змучену приреченість саму.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  30. Борис Костиря - [ 2026.08.16 13:07 ]
    * * *
    Прийшла весна, і споконвічна втома
    На плечі сіла, як важезний птах.
    Історію не сприймеш ти без брому.
    Вона розвіється на злих вітрах.

    Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
    Тече вода, а з нею і літа.
    Так слово постає, немов гвинтівка,
    Де сяє плесом чиста простота.

    Прийшла весна. А з нею душі скресли.
    Із кригою пливе свята печаль.
    Такі слова незламні, мовби кремінь,
    Летять птахами у самотню даль.

    15 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  31. Юрій Лазірко - [ 2026.08.14 17:27 ]
    A Land of Fishes -- with a touch of blues
    my holy land
    stays on two ancient whales
    and
    the third one
    is a nomad-dolphin
    runs on a blackened star
    as far
    as someone makes a wish
    while times appreciate the fish
    with grasps of autumn
    right on the top
    not on the bottom
    stray thoughts
    are settled there
    it washed around to bear
    the bitter memories
    and mother’s rampant tears
    it’s doomed to linger
    till the sun is cleared
    to hang in dreams
    and after getting older
    to smolder
    in a heart
    emerge then
    on the ridge
    still drifting through
    the wordless world to reach
    the paradise with berths
    and shoals
    it will explode with gardens
    I should say
    of course
    then God
    shall master pottery
    to make self out of clay
    and give the name
    and start to play
    with Adam

    Translation:

    свята
    на двох старих китах
    і третьому
    кочівнику-дельфіні
    на спаленій зорі
    зага́данім бажа́нні
    і порі́ осі́нній
    тримається
    моя земля
    заселена
    приблудами-думками
    омита
    гіркотою спогадів
    нестримною сльозою мами
    вона
    приречена
    до сонця
    заникати в снах
    у серці
    тліти
    і виринати на хребтах
    дрейфуючи безслів’ям світу
    аж рай причалить
    до її мілин
    і вибухне на ній садами
    а Бог
    подасться в гончарі
    і виліпить себе
    й назве Адамом


    Рейтинги: Народний 7 (5.68) | "Майстерень" 7 (5.76)
    Коментарі: (2)


  32. Борис Костиря - [ 2026.08.13 13:46 ]
    Проміння
    Яскраве сонячне проміння.
    Так протискається весна
    Крізь заборони і каміння,
    Крізь забобони й письмена.

    Таке проміння пропікає
    До всіх глибин, до всіх основ.
    Воно жорстоке, ніби Каїн,
    І милосердне, як любов.

    Проміння так жорстоко вдарить
    На розі вулиць, мов кастет.
    І ти умудрений, мов Дарій,
    Напишеш вічності сонет.

    Його ти більше не відпустиш
    У далину, у сиві сни.
    Проміння відбиває пустку.
    Так проростуть слова весни.

    11 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  33. Борис Костиря - [ 2026.08.11 12:33 ]
    * * *
    Нарешті випав сніг.
    Небесна нагорода.
    У хаосі доріг
    Згубилася порода.

    Цей сніг, немов слова,
    Які всі зачекались.
    Надія ледь жива
    Затиснута в лекала.

    Ці білі письмена
    Нарешті прочитаєш.
    Зникома, як мана,
    Незрозумілість таїн.

    Ступає білий сніг,
    Мов непомітний привид.
    Освячує поріг
    Мелодією примхи.

    Цей білий чарівник
    Іде пустим подвір'ям.
    У снігу черевик
    Загруз, немов повір'я.

    9 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  34. Борис Костиря - [ 2026.08.09 13:16 ]
    На льоду
    Ледве шкутильгають люди на льоду,
    Ніби оминають лихо і біду.
    На льоду пратексту, на льоду буття
    Падає людина в пазли каяття.
    Падає людина у глибокий страх
    У безжальних, лютих, навісних вітрах.
    Падає людина в пазури зусиль,
    У лабети пам'яті, в пастку голосінь.
    Падає людина, ніби на війні.
    Заглушають Шумана постріли сумні.
    Заглушають грізно паростки надій,
    Наче невблаганний сильний буревій.

    8 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  35. Юрій Лазірко - [ 2026.08.08 19:17 ]
    Земля на Рибинах -- з присмаком блюзу
    свята
    на двох старих китах
    і третьому
    кочівнику-дельфіні
    на спаленій зорі
    зага́данім бажа́нні
    і порі́ осі́нній
    тримається
    моя земля
    заселена
    приблудами-думками
    омита
    гіркотою спогадів
    нестримною сльозою мами
    вона
    приречена
    до сонця
    заникати в снах
    у серці
    тліти
    і виринати на хребтах
    дрейфуючи безслів’ям світу
    аж рай причалить
    до її мілин
    і вибухне на ній садами
    а Бог
    подасться в гончарі
    і виліпить себе
    й назве Адамом



    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  36. Борис Костиря - [ 2026.08.04 13:22 ]
    * * *
    Здіймусь я на пагорб величний
    І хліба з росою вкушу.
    Нехай мене тиша покличе
    В безодню озер і дощу.

    Нехай мене кличе безмовність,
    Нехай мене кличе печаль,
    Немов недописана повість,
    В самотню задумливу даль.

    Нехай мене кличе безмежність.
    Я сльози втоплю у росі.
    Відкинувши геть обережність,
    Віддамся прадавній красі.

    Із пагорба зірко побачу
    Минуле й майбутнє в імлі.
    Це місце для вічних побачень.
    Хай кличуть у даль кораблі.

    5 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  37. Борис Костиря - [ 2026.08.03 13:42 ]
    Бурульки
    Бурульки падають з дахів
    Так несподівано, як бомби,
    Немов тягар німих гріхів
    Чи злитки неземного болю.
    Бурульки - посланці світів,
    Від нас захованих, далеких.
    Вони - уламки тих мостів
    До позачасся, мов лелеки.
    Цей злиток срібла із води
    Нам возвістить дорогу дальню.
    Він порятує від біди,
    Далекий, мов забуті даки.
    Візьми цей дивний амулет
    І пригорни його до серця.
    Наблизить він парад планет
    Або епоху милосердя.

    5 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  38. Борис Костиря - [ 2026.07.31 13:09 ]
    * * *
    Попереду мороз і вічна мерзлота,
    Розлам епох, непримиренні січі.
    Я йду у поле, де палають свічі,
    Де сипле снігом стигла німота.
    Я йду у бурю, жорна, у тартак.
    Хай перемелять світові хуртечі
    У невтолимій лютій ворожнечі.
    Проб'юсь крізь темряву, немов Спартак.
    Я залишаю затишок тісний
    І йду на поле бою нескоримо
    Крізь свіжі і зужиті, бідні рими,
    Такий запеклий і такий земний.

    3 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  39. Борис Костиря - [ 2026.07.30 12:10 ]
    Ностальгія
    Забрів у юність, у провулок тихий,
    Де спів птахів, далекі голоси.
    Під жовтим листям причаїлось лихо
    В обіймах споконвічної краси.

    Забрів подалі від кайданів міста
    До первісних мелодій і казок.
    Не виліплений із глевкого тіста,
    Стою на чатах неземних думок.

    Забрів туди, куди ніхто не ходить,
    Де голос у обіймах самоти,
    Де страх і болі проспівали хором
    Хорали відчаю і пустоти.

    Я хочу відродити й повернути
    Минуле і загублені часи,
    Стрілою влучити у серце суті
    В шаленстві неповторної краси.

    1 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  40. Борис Костиря - [ 2026.07.29 14:46 ]
    * * *
    Не хочеться зранку вставати
    І йти у збурунені дні,
    Долаючи стіни і ґрати
    І буднів задавнені пні.
    Просвітлені янгольські чати
    Пробудять тебе у вогні.

    Не хочеться зранку вставати
    І йти у приречений бій.
    Відступляться геть супостати
    У січі важкій, вогневій.
    А вірші, як мудрі солдати,
    Зіллються у річці сумній.

    Та щось доленосно покличе
    Тебе у пекельний двобій,
    Сховавши під каптур обличчя
    І натяк пославши: я свій.
    Промова гучна і незвична
    Пробудить у тьмі навісній.

    30 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  41. Борис Костиря - [ 2026.07.27 13:13 ]
    Минуле
    Не знав я, що колись у цьому місті
    Все зміниться і зробиться чужим.
    Стежок знайомих здавнене намисто
    Загубиться під тягарем сумним.

    Не впізнають мене оці стежини,
    І вулиці відводять погляд вбік.
    Лише частково в заростях ожини
    Я відшукаю дух твоїх повік.

    Ні, тут для мене місця не знайдеться.
    Я тут чужий, прадавнє полотно.
    З минулого далека дискотека
    Звучить, немов забуте доміно.

    Тяжкі валізи зболено чекають.
    Лише від'їзд, я не потрібен тут.
    Спаде з душі епох минулих камінь.
    Веде юрбу шалений баламут.

    29 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  42. Борис Костиря - [ 2026.07.25 13:41 ]
    Казка
    Так шкода, що казка так швидко скінчиться
    Зі снігу, і льоду, і вітру погроз.
    Завиє у лісі самотня вовчиця
    Крізь тугу і лютий недремний мороз.
    І замість принцеси у шатах святкових
    Нам явиться звична, буденна печаль.
    Так замість польоту до хмар пурпурових
    Вручає самотність важезну медаль.
    Феєрія снігу закінчиться скоро
    І нас приведе у нужденний вігвам.
    І замість величного дива собору
    Встановиться безлад, свавільний бедлам.
    В собі збережу я хоч залишки дива,
    Уламки краси і натхненних вистав.
    Я сутність плекаю порядну, правдиву,
    Яка проросте у незламності трав.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  43. Борис Костиря - [ 2026.07.23 12:14 ]
    * * *
    Останні судоми зими,
    Як вісті далекої тьми,
    Як погук самотніх морів,
    Прикутих у тьмі кораблів.
    Крізь пустку видніє причал,
    Де ти відчайдушно кричав.

    Приречений немічний птах
    Заплутався в нетрях, вітрах.
    Він рветься в оновлену даль,
    В тумані узрівши мигдаль.
    Але невідступний мороз
    Заковує птаха в торос.

    Останні судоми зими
    В полоні побачили ми.
    Не вирватися із тенет,
    Нещасний закутий поет.
    Замерзле у кригу стило
    Стилетом для нього було.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  44. Борис Костиря - [ 2026.07.22 11:34 ]
    Зимовий шлях
    Цей білий непорочний сніг,
    Як чистий аркуш для творіння.
    І не підкорить печеніг
    Духовні і міцні пагіння.

    Іду у білому гаю,
    У філармонії природи,
    У чарівливому краю
    Самої вічності породи.

    Навшпиньках пройде заметіль,
    Не сколихнувши подив лісу.
    Не треба надлюдських зусиль,
    Щоб розминутися із бісом.

    Так тиша з відрами води
    Ітиме крізь пеньки і хащі.
    Не знавши іншої біди,
    Себе відчує хтось пропащим,

    Приреченим на ці краї,
    На ці мелодії любові.
    І не потрібні вже раї,
    Так заяложені до болю.

    Ітимеш крізь нічний туман,
    Крізь невідомість і хуртечу.
    І сумнів, наче бусурман,
    Не спокусить тебе на втечу.

    26 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  45. Юрій Гундарів - [ 2026.07.22 09:40 ]
    Невідомий Девід Боуї
    У Британії опублікували 10 ранніх пісень легендарного рок-музиканта Девіда Боуї.
    Композиції були створені в період, коли він ще виступав під ім’ям Деві Джонс.
    Записи були зроблені за участю гітариста Джиммі Пейджа, який пізніше став засновником Led Zeppelin, та піаніста Нікі Хопкінса, який співпрацював з The Beatles, The Who та The Rolling Stones.
    У 1966 році, через рік після створення цих композицій, Деві Джонс змінив ім’я на Девід Боуї, щоб його не плутали зі співаком американського поп-рок-гурту The Monkees Деві Джонсом.
    Нагадаємо, що останній альбом видатного митця - композитора, співака, актора, художника, який пішов у небуття у самому розквіті творчих сил, має назву "Blackstar" (чорна зірка).

    У мертвій тиші
    запалив чорну зірку —
    стало світліше…
    Та все одно гірко,
    що так надто рано
    кращі падають свічкою
    на дно океану
    вічності.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  46. Борис Костиря - [ 2026.07.21 12:12 ]
    * * *
    Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
    Бере у свій нав'язливий полон,
    Мов споконвічна і небесна туга,
    Яка не має лику і погон.
    Вона повзе, як велетенські тури,
    Не знаючи надійних перепон.

    Я у морозі загубив надію,
    Невинну, непорочну і живу.
    Я вирватися із полону мрію
    І впасти десь у молоду траву.
    Лише стрімкі і вольові події
    Розтоплять кригу у крутім рову.

    25 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  47. Борис Костиря - [ 2026.07.20 15:39 ]
    Приїзд
    Брати приїхали на рідну батьківщину,
    У вигасле село, якого вже нема.
    Багато хто забув їх, ніби днину
    Минулого життя, що прожите дарма.

    Десь юність відшуміла первозданна
    На тихих вулицях, у цих місцях.
    Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
    Яка не має власного лиця.

    Вони гуляли, пили і шукали
    Минулого життя, якого згаснув слід.
    Брати приїхали не в світлі Канни -
    В минуле крізь суворості граніт.

    Те, що погасло, нам не повернути.
    Назад не відмотати кінокадр.
    Пірнути в спогади, в безодню суті
    Брати хотіли, мов баский кентавр.

    24 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  48. Юрій Лазірко - [ 2026.07.18 17:27 ]
    The Winter is Near -- with a touch of blues
    Life stops… where silent e’s are craggy.
    Define a quota for the sky and squint.
    Make clouded music free and shaggy
    by blowing out the note, a key imprint.

    An obit finds in me a cover.
    Am I a globe for lovers to be spun?
    If there can be no way to hover
    don’t rush to build for dreams a fowl run.

    The reckless time’s aghast and eaten,
    quicksilver poles are nailed when winters plod.
    Abandoned foliage can’t be Eden
    where all the “hell to pay” is “Oh my God!”

    Unseal the veins of winds and shivers.
    When smoke is gone a fire hibernates.
    Against the gentle crust of river
    the Universe stops rubbing shoes and waits…

    Translation:
    те "я" - останнє в зграї літер
    на небо квоти обміліле дно
    нанизуй музику на вітер
    цей сніжно-білий сонм тремтливих нот

    те "я" - у слові поминальнім
    і глобус для фанатів крутизни
    коли відходиш то принаймні
    залиш тут по собі солодкі сни

    зим безрозсудний час... навмисно
    забиті ртутні палі при вікні
    не рай - це вже опале листя
    коли "до біса все" - "О, Боже мій"

    відкриті вени вітру... звички:
    коли зникає дим - вогонь замре
    а об скоринку ніжну річки
    не тре підошву Всесвіт... просто жде...


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  49. Борис Костиря - [ 2026.07.18 16:18 ]
    * * *
    Навіщо я поглянув на цей сніг,
    Що спопеляє блиском потойбічним
    До глибини душі й кладе до ніг
    Дари небес у сяйві споконвічнім?

    Я щось важливе загубив на нім,
    Пощезнули нюанси і відтінки.
    Так слово сяє, як величний німб,
    Та гасне від банальності постійно.

    Цей спалах спопелив сітківку дня,
    Забравши буйство кольорів і звуків,
    Лишивши нам одноманітність пня
    На місці лісу, помислу і муки.

    23 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  50. Борис Костиря - [ 2026.07.16 13:42 ]
    Мелодія снігу
    Сповільнений тихий сніжок,
    Мов друг призабутий, далекий.
    Вкривається снігом порок.
    Пророк у снігу, мов лелека.

    Так тихий засніжений вальс
    В гаю прозвучить непомітно.
    Це ніжне послання до вас,
    Яке білосніжно розквітне.

    Мелодія снігу звучить
    У кронах самотньої липи.
    Так Хронос прорвався крізь мить.
    Ми чуємо стишені хрипи.

    Мелодія крізь вітражі,
    Крізь візії, марення, хугу
    Розвіє у нас міражі
    Для дужого творчого плугу.

    22 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   23