ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2026.11.23 00:38
А нам би ще пів дрібочки тепла
І слів, як шепіт, або вдих і видих.
І не шукати знову й знову винних,
Та ця зима укотре замела...
І мерзнуть руки, серце і думки,
І множиться образа на роки....

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2026.11.22 22:28 ]
    Творчий процес
    Пишу я ампулою ці
    Такі стражденні вірші.
    Стікають кров'ю на лиці
    Рядки, осінні, грішні.

    Пишу сльозами у собі,
    Молитвою і криком.
    Спалю на давньому вогні
    Печаль багатолику.

    Про болі сходжених доріг
    Я напишу завзято.
    Нехай спадатимуть до ніг
    Листки журби на свято.

    Нехай заклятий антисвіт
    Впаде в озера ночі.
    Я передам туди привіт
    Крізь сіті поторочі.

    5 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  2. Борис Костиря - [ 2026.11.22 13:59 ]
    * * *
    Холод ще повільно відступає,
    А тепло приходить, мов король.
    Долинають голоси із раю.
    Так весна вступає в гідну роль.
    Мерехтлива мова небокраю
    Прозвучить, як первісний пароль.

    Квіти язиками небо молять
    І відспівують відхід зими.
    Так слова з'являються у мові,
    Що позбулась давньої тюрми.
    У озерах розчинився Мордор,
    Залишились відголоски тьми.

    Так прозоре набуло вагомість,
    Дарувавши невідомий зміст.
    Німота набула звучний голос,
    Перекинувши в минуле міст.
    Народився і зростає гомін
    Мас потужних на майданах міст.

    5 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  3. Борис Костиря - [ 2026.11.21 13:01 ]
    Леза пелюсток
    Я лезами тендітних пелюсток
    Прийду у край нечуваний, незнаний
    Крізь сонце і розпечений пісок,
    Де квітне час глибокий, несказанний.

    Так важко парадоксами іти,
    Шляхами незбагненними, чужими.
    Ти битим склом дістанешся мети,
    Які відкриють доленосні зими.

    Пізнаєш ти самотній антисвіт,
    Сягнеш глибінь пізнання, одкровення.
    Спадає з вишень первозданний цвіт
    Прадавнім Нострадамуса знаменням.

    3 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  4. В Горова Леся - [ 2026.11.17 11:20 ]
    Берека
    Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
    Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
    Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
    З крони високої дня доливаються рештки.

    Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
    Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
    Мідними грушками балку берека усіяла -
    Шелестом бурих полівок бринить ейфорія.
    ..
    З гілок розлогих вже осеней скільки обтрушено!
    Балка полівкам підкочує ягоди всоте:
    Куце життя солодити ведмежими грушками
    В полі, яке для ворони орали ще сохи.

    Тут лише день не міняється в Божому замислі:
    Шляхом протореним сонце мандрує по небу.
    Давня берека, ворона, полівка беззахисна -
    Часу відмірено кожному з них по потребі.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  5. Борис Костиря - [ 2026.11.05 13:31 ]
    Маршрут
    Тепер автобус більше не приїде
    За визначеним шляхом. Пізній час
    Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
    Так відійшов, що вже забув про нас.
    Замість вогнів - задавнені корита.
    Колючий дріт обплутує Парнас.

    За визначеним шляхом не приїдуть
    Жаданий спокій, щастя і слова,
    Які врятують у потужній дії
    І від яких ясніє голова.
    В полях ідуть вродливі голі діви.
    У річці часу - лиш сама плотва.

    За визначеним шляхом прийде лихо
    І катаклізми в мантії страшній.
    Це лихо заспіває пісню стиха.
    Увірветься із лісу лиходій.
    Минулий час у спину жижо диха,
    Немов суддя утрачених подій.

    27 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  6. Ігор Шоха - [ 2026.10.08 15:19 ]
    Руськоязичеська мелодрама
                            І
    Розбійники з великої дороги
    трамбують меншу із усіх боків,
    ніде не припиняються тривоги...
    ніхто не кликав їх, а хто привів
    неважко здогадатися – це строгі
    третейські судді – жупел демагогів
    у вигляді ґарантів і братів.

                            ІІ
    Великороси люблять малоросів
    і люблячи, звичайно, кожен б’є,
    аби як і вони ходили босі,
    зимою гартувались на морозі
    і не претендували на своє
    на берегах Дніпра, Сули і Росі.
    Такі вони, язичники-пани...
    розп’яти Україну – їхнє кредо
    і це не міф, не байка, не легенда,
    що їхній бог на капищі війни,
    підв’язує закаляні штани
    і йде позаду, а не попереду.

                            ІІІ
    А малороси мають свій девіз –
    терпіти, поки раша їх подоїть,
    і доїть, наче сидорових кіз
    у хвіст і гриву та зганяє злість,
    коли вони на суржику глаголять.
    Своє коріння забуває молодь...
    ....................................................
    ой люди, люди, боляче до сліз
    і гидко... гірко, гірко! –
                    виє проблядь.

    10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2026.09.16 16:14 ]
    Репост прозріння
                      І
    Закони – альфа і омеґа
    конституційності, однак
    вони виконуються як
    дитячі іграшки у лєґо
    у клоунаді про барdак.
    Та не сміємося наразі,
    бо наші буки та ази:
    гучні сирени, грім грози,
    мінливі о́брази, обра́зи,
    заплакані іконостаси,
    мироточиві образи́.
    Міняє лиця мімікрія,
    оглянешся на ці події, –
    чого у світі не було!
    І скільки ще чого не буде
    за дорогу́ дорогу в люди,
    яку будують нам на зло.

                      ІІ
    Усі претензії до влади,
    до опозиції, до Ради,
    а от маленький бонапарт
    не винен, що веде назад
    і узаконює проекти,
    властиві часу есесер...
    за оприлюднені сюжети,
    що нібито чужі, поети
    відповідатимуть тепер.
    А за украдені бюджети,
    а за війну – чия вина?
    Ой! Розхитаємо човна,
    в якому сидимо із чортом,
    якому треба, – «цап-царап»
    усе підряд... і патріоти
    із європейського болота
    не відають, що cе каcап.

                      ІІІ
    Керують нами дилетанти,
    у головах яких пітьма,
    тому і горе від ума,
    і нікому іти за ґрати...
    ............................
    та цур їм, є у нас таланти
    і дітям нашим, зокрема,
    не аплодують задарма,
    буває... є кого вітати.
    Вітаю ШІ... за плагіати
    статті каральної нема.

    09.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.09.16 13:23 ]
    * * *
    Відрахунок ведеться на долі секунди.
    Щось повинно відбутися саме тепер.
    Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
    Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
    Може, випити залпом гіркої цикути.
    Я прорвався у небо, у вічний етер.

    Щось повинно відбутися. Маятник грізно
    Колихає хвилини, немовби арбітр.
    І майбутнє вривається в латах залізних
    В пориванні до центру неназваних битв.
    А навколо процесії парії слізно
    Просять час зупинити. Неспинний цей біг.

    Ніби Первісний Вибух відбутися має
    Чи страшний катаклізм із запилених книг.
    Ми ввірвемося в сніг чи цвітіння розмаю.
    Так хвилюємось ми. Головою поник
    Наш пророк сивочолий стражденного краю,
    Та лунає із далі прийдешнього рик.

    7 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  9. Борис Костиря - [ 2026.09.07 14:02 ]
    Вода
    Вода розлилася в долини.
    Мовчання панує в степах.
    І правда тополі й калини
    Кричить, як поранений птах.
    Чекаємо світлої днини,
    Яка відкидатиме страх.

    Вода розлилася степами,
    Як щось непромовлене в нас.
    Вода розлилася, мов панна.
    У неї шубовснув Пегас.
    Слова пронеслись козаками.
    І промінь у лісі погас.

    Вода вже не знає обмежень,
    Нестримно несеться кудись.
    Вода, ніби пісня для мертвих,
    Звучатиме в даль і у вись.
    Фатальний завершився термін.
    Минуле й майбутнє зійшлись.

    1 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  10. Борис Костиря - [ 2026.09.04 14:40 ]
    * * *
    Останні помахи руки
    Зими епічної, важкої,
    Як покарання за гріхи.
    Не вибратися нам із колій.
    Спадають краплі й матюки.
    Співає крига колискову.

    Останні помахи зими,
    Як відставного диригента.
    Кулак напружено здійми
    У вирішальності моменту,
    Розпачливо закрий грудьми
    Майбутнє від ресентименту.

    Зима - промовець, мім, актор
    На сцені пізнього театру.
    Ми не побачимо повтор
    В напівзабутому Монмартрі.
    Сніг падає, немов мінор.
    До когось він спішить на варту.

    27 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  11. Борис Костиря - [ 2026.09.03 16:46 ]
    * * *
    Калюжі розлилися, як моря.
    Виходить божевілля із порогів.
    Ідей могутніх первісна зоря
    Укаже шлях для магів і пророків.
    Виходить з берегів прадавній світ,
    Давно забутий, згаяний, завмерлий.
    Він проривається, немовби квіт
    На цвинтарі, де відпочили мертві.
    Жага виходить з русел річкових,
    Затоплює округи і долини,
    Звільняється з неволі вартових
    І у безмежність нездоланно лине.
    Пророк іде крізь доли і ліси,
    Долаючи дощів лихі полони,
    До світу нездоланної краси,
    Зневаживши багнети й перепони.

    26 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  12. Борис Костиря - [ 2026.09.01 22:13 ]
    * * *
    Я нікуди не хочу іти.
    Я побуду сьогодні удома.
    Подивлюсь я на все з висоти
    Чи із попелу й диму Содома.

    Подивлюсь я із храму хмарин
    Чи з боліт, із низини Аїда.
    Не пізнаю я більших вершин,
    Ніж вершини прадавні Колхіди.

    Подивлюся із вибуху магм,
    З мікросвіту амеби чи голки,
    Як потужний невизнаний маг,
    Що в полоні безжальних моголів.

    Подивлюсь я із жовтих домів
    На сувору величність Касталій,
    Що побачити я не зумів
    У гонитві зухвалих баталій.

    Давня Спарта постане тепер
    Як сучасність, а не як минуле,
    Щоб поглянув я і завмер,
    Відшукавши алмази в намулі.

    25 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  13. Борис Костиря - [ 2026.08.25 13:17 ]
    * * *
    Дешеве срібло висне із дахів,
    Важливе щось промовити нам хоче.
    Це витвори прихованих гріхів,
    Які прийдуть нечутно серед ночі.

    Прозорий страх, розкаяння і блуд,
    Прозора пристрасть бачиться узимку.
    Вони впадуть на зледенілий брук.
    І піде Блум в майбутнє на обжинки.

    Прозорі сором, роздуми, гріхи,
    Прозорий час, напівпрозорий простір.
    Нап'ємося з прозорої ріки,
    Аж поки жрець нам не промовить: "Пробі!"

    20 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  14. Володимир Журавльов - [ 2026.08.21 00:33 ]
    За лісами не видно дерев
    Провал вистави.
    Глядачі пішли.
    А втомлені актори
    все ще грають.
    Безумний бог
    з небес картонних
    в підвал зійшов,—
    під скрип іржавий
    театральної машини,
    і там —
    дияволом розгубленим —
    блукає по деталях…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Володимир Журавльов - [ 2026.08.20 00:10 ]
    Від мавпи до Ейнштейна
    А слово так спритно зловило предмет…
    якого за словом і зовсім немає ...

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.19 20:20 ]
    Нічне божество
    Коли все добре вже лягло
    і суєта вже вгамувалась
    приходить час
    для мене…
    чорніший за чорний
    і в ньому — Місяць ...
    і так легко
    зіллюся я
    з місячним світлом
    та силуетом Божества
    або Нічного Звіра
    по вашим снам
    пройдусь
    і сріблом осиплю…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.18 14:26 ]
    Очікування
    В вечірнім небосхилі є
    тривалі миті
    коли природа мріє
    в загадковій тиші

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2026.08.18 13:22 ]
    Відлига
    Ураз погода зіпсувалась.
    Потоки бруду, як вулкан.
    Чи зможе у багнюці Вагнер
    Створити музику? Чи Кант
    Спроможен думати, як варвар?
    Абсурд виконує канкан.

    Потоки бруду полилися
    У душі і на тротуар.
    Відлига грає пізнім Лістом.
    Крадеться лисом наш звіздар.
    Похмурим і торішнім листям
    Вульгарність пре із Ніагар.

    Народження весни потворне.
    Воно не може породить
    Барвисті кетяги і грона,
    Мов неповторну вічну мить.
    Тому найвища нагорода -
    Це острів у морях століть.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  19. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.17 13:40 ]
    Сутінки
    Вечір розчиняє фарби в сутінках
    кішкою з'явлюсь на дереві
    на самій верхівці
    гілочка не обломиться піді мною
    тінь дерева вкаже дорогу
    ковзаючи змійкою введе в ніч
    від тиші заплющу очі
    і все зникне

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.16 16:06 ]
    Ім'я своє пригадую
    Звір не біжить у нору
    Звір починає біг
    Час завмирає
    Чекає

    Згадую ім'я своє
    але слово зносить
    Потоп

    Повітря наповнилось пилом
    хрускіт гілки сухий у задусі
    Вогонь зароджується опівдні

    Згадую ім'я своє
    томиться вогонь у Землі

    День у волозі нічній приховав
    тіні постійні та вічні

    Згадую ім'я своє
    світлом далекої Зірки

    2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.15 18:04 ]
    Кіт у серпні
    Кіт у сутінках
    це не той Кіт
    що вдень чи вранці
    із сонячними плямами
    на боках

    Кіт у сутінках
    мерехтливе тепло
    яке народжує
    метелика за вікном

    не доклавши до цього
    ані думки ані лапи
    ні хвоста
    і навіть бажання знати
    чи народжує він
    метелика за вікном

    безмовне Ом
    вимальовує
    у сутінках
    застиглий ієрогліф
    завтрашнього дощу

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Ігор Шоха - [ 2026.08.15 13:15 ]
    Парейдолія незбагненої дійсності
    І
    Ніколи не помиряться, їй Богу,
    розбійники з великої дороги.
    Ця візія «у мене на виду»,
    чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
    отямлюсь і дивуюся із того,
    які я миролюбні діалоги
    з юрбою войовничою веду.
    Та й наяву є видива чимало –
    як і було, та якось виживали
    у світі, де не бачили добра.
    І бевзі уму-розуму навчали,
    і генії теорій капіталу,
    і автори сокири і пера,
    і ось... настала іспитів пора
    або точніше – це небесна кара
    за те, що і не бідні, та дурні
    самі себе лаштуємо на нари,
    то й маємо: руїни у вогні,
    мозаїки Херсону і Чонгару,
    потішну владу, бомбові удари –
    парейдолія миру на війні.

    ІІ
    У хаосі помітити нелегко,
    якій картині застує пітьма.
    До істини, здається, недалеко.
    та це не додає ані ума,
    ані уяви, що добра нема,
    а ми ще є, завжди напоготові,
    що пощезають люті москалі.
    Буває, чую голоси в імлі, –
    не вляпуйтеся, як бувало, знову
    у чергову історію, панове!
    На те і є сибірська Колима
    і Соловки, і світова тюрма,
    аби не забували помилково
    своє коріння, материнську мову
    і захищали в місті і селі
    скарби обітованої землі,
    досягнення науки та освіти,
    допоки Україна ще стоїть
    останньою Бастилією світу,
    де силами фальшивої еліти
    винищують культуру всіх століть
    пірати ХХІ-го століття.

    ІІІ
    Не помагає вічна боротьба
    із братією лютого сусіди
    повірити, що це така судьба,
    якщо до пацаків нема огиди.
    Усяке лихо де-не-де ще їде
    наосліп із бідою на горбі,
    з лапшею на вухах, що далебі,
    стосується любителів кориди –
    яким аршином міряєш собі,
    таким тобі відміряє Феміда...
    ....................................................
    На пагорбах не чують ще сирен,
    над Колізеєм ще нема сафарі,
    аби плішива гадина і пень
    і далі верховодили у парі.
    Відомо і для кого, і чого
    не хочуть миру ні американці,
    ні їхні сателіти росіянці,
    змагаються дебіли – хто кого
    переплює з трибуни ліги націй.
    Не діє право і мовчить закон,
    імперія винищує мільйони...
    а скільки буде посивілих скронь,
    щоб довго царював хамелеон
    в оточенні каліґул і неронів,
    які ведуть із полум’я в огонь.

    08.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.14 17:10 ]
    Дудук
    Середа чи п'ятниця
    Але все це раптом
    Перетворюється
    У кімнату
    Де вікон немає і
    Завіса
    А вихід за рогом
    Сусіднього кварталу
    Де під протяжний дудук
    Чується чийсь подих
    І все закрутиться заново
    Понеділок
    Вівторок
    П'ятниця.

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.13 20:08 ]
    Намистинка
    Намистинки розкотилися
    радісно підстрибуючи
    застигли — посміхаються
    чи все я зберу?

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.12 18:35 ]
    Погляд не встиг
    Погляд не встиг помітити
    пташку на гілочці
    спурхнула вона
    листок тремтить на вітрі

    2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Борис Костиря - [ 2026.08.12 13:45 ]
    Слушний час
    Він вичікував слушну нагоду,
    Щоб до неї колись підійти,
    Подолавши непевність, погорду,
    Перешкоди до тої мети.
    Він чекав дорогу нагороду,
    А одержав плоди пустоти.

    Слушний час забарився, спізнився.
    І про нього забула давно
    Його пасія. Спалах в зіницях
    Відгорів, як старе полотно.
    І минуле зрадливе, столице
    Відійшло в чорно-біле кіно.

    Слушний час не прийшов, загубився
    І обличчя у вічності стер.
    А у душах точилася битва,
    Мов далека мета трьох сестер.
    Наш герой доторкається бильця,
    Вириваючись з болісних сфер.

    Та все марно, зусилля даремні.
    Хижий час відкидає його
    В тепле ліжко, у спогади темні,
    У минуле, мов болю крило.
    Лиш примари зникомі і чемні
    Пронеслись, ніби їх не було.

    10 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  27. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.11 13:33 ]
    Лускунчик
    Прогнози
    до мінус
    ну загалом
    зима
    морози
    Лускунчик
    балет
    які слова
    танець квітів
    ну то навесні
    зараз зима
    залишу записку
    пішла
    не забудь
    погодувати кота

    1999


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.10 16:17 ]
    Коротше ніж думка
    Слова
    мало
    а то
    й багато
    слова
    того
    що коротше
    ніж думка

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Борис Костиря - [ 2026.08.10 12:17 ]
    * * *
    Біліє поступово полотно
    Від снігу із його авангардизмом.
    Вже вицвіло гомерове руно,
    Укривши душі білим песимізмом.
    Так чорно-біле втомлене кіно
    Міняється і міниться зі свистом.

    Сніг владно і уперто наступа,
    Іде вперед, немов нова поема.
    Виконують сніжинки ніжні па.
    Навколо білі гасла і знамена.
    Танцюють сніговії гопака.
    Лунають фуги хуги безіменні.

    Хто переможе в цьому полотні:
    Веласкес, Рафаель чи Пимоненко?
    Ідеї не ідуть у множині,
    А в однині, мов незабутнє небо.
    Ми беремо натхнення у вині
    Зимової сюїти і у Феба.

    8 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  30. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.09 15:33 ]
    Лети і ти
    білим мете хуртовина
    по краю
    зима проходить
    повз вас
    навряд чи
    затримається

    і маючись від туги
    все в очікуванні
    весни
    піднімаються
    навшпиньки
    трохи
    злітаючи
    переміщаючись
    за календарем
    ближче до травня

    лети і ти

    2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Борис Костиря - [ 2026.08.09 13:16 ]
    На льоду
    Ледве шкутильгають люди на льоду,
    Ніби оминають лихо і біду.
    На льоду пратексту, на льоду буття
    Падає людина в пазли каяття.
    Падає людина у глибокий страх
    У безжальних, лютих, навісних вітрах.
    Падає людина в пазури зусиль,
    У лабети пам'яті, в пастку голосінь.
    Падає людина, ніби на війні.
    Заглушають Шумана постріли сумні.
    Заглушають грізно паростки надій,
    Наче невблаганний сильний буревій.

    8 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  32. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.08 16:58 ]
    Тихо
    Рік а то й два
    прошу небо бути
    блакитним
    блакитним
    не змушуйте мене
    говорити голосно

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.07 13:22 ]
    Море та дитинство
    Вони кажуть, все буде добре
    спливають
    Я чекаю на березі

    Через обрій дивиться щось
    іЗ хвилями під ноги стелиться
    З постійним рокотом
    Шепче лякаюче ласкаво
    Твій слід зникне в мені

    Я не зводжу погляду з горизонту
    я чекаю
    Море дихає
    парує під сонцем

    Потім вони повертаються
    Красиві як боги
    Вони жорстокі
    Батьки не залишають свою дитину
    На березі з медузами
    які жалять
    Навіть коли їх рятують
    І хіба медузи можуть навчити чекати
    Нетерплячі тануть у піску

    Сонце ховається у щось за обрій
    Наші тіні повертаються додому

    завтра
    знову вчитимусь чекати

    1991


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.06 12:25 ]
    Літня ніч
    Пізніше від опівночі
    дві собаки оглушують
    простір
    новинами
    і раптом
    стало тихо
    яка прекрасна літня ніч
    у шарудінні цвіркунів
    нарешті стала чутна
    власна маячінь

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.05 20:26 ]
    Ластівка
    Рожевий захід Сонця
    І в небі було тихо
    Лиш ластівка злітала в височінь
    Також мені хотілось вільній бути

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.04 21:57 ]
    Падає сніг
    Танцівниця
    в кімоно та
    з віялом
    у повільному
    русі
    до тебе
    наближається
    почуття
    так просто
    падає
    тихо
    сніг

    2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.03 20:22 ]
    Самотня Мері
    Хто там у віконці маячить
    що там
    то світло
    то темно
    може маніяк
    О Боже
    хай буде він
    добреньким

    2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Ігор Шоха - [ 2026.08.03 18:33 ]
    Вісті від Харона
    І
    У тому, що імперія проклята,
    немає української вини.
    Рятують душі дочки і сини –
    у кожного згоріла крайня хата,
    немає де ховатись від війни.

    ІІ
    Дійшло уже й до тричі ухилянта
    в його подвійній, ради себе, грі,
    що ненадійне місце угорі,
    ніхто йому не подарує яхту
    ні на Багамах, ані на Дніпрі
    ні за Чонгар, ні за міста розп’яті,
    які окупували упирі.

    ІІІ
    Феміда має всевидюще око,
    який ти окаянний чоловік
    і обраний, і той, що не утік...
    ..................................................
    і не молись даремно Мельпомені,
    що ти ані в житті, ані на сцені
    не визначився, чий прийняти бік,
    і вилізе тобі усе це боком
    іще на цьому світі рік за роком
    або на тому, де безмежний вік.

    08.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  39. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.02 18:36 ]
    Гравець
    Мені вказали віртуозного гравця
    Ну, я і сів за гру, облишивши зухвалість
    Мій супротивник виявився туз,
    Далекоглядний в просторі та часу.
    Я не заходжу так далеко
    Упевнений в собі я б'ю впритул
    Щоби усім було все зрозуміло

    Наприкінці мій супротивник
    скрізь прорвався
    І не лишив мені ніяких шансів
    Я подумки убив його
    Та здався

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.01 12:47 ]
    Серпень, що йде
    Може, ти бачив
    як щезає серпень?
    Найкоротший
    місяць у році…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.31 19:14 ]
    Лівійському хлопчику
    Тобі сняться сніги
    безкорислива млість
    нескінченних степів
    Лукомор'я

    де грайливе око
    зелене
    відчуло твоє минуле

    там дзюрчали слова твої
    все проходить
    і шепотіла на вушко тобі
    широкоплеча Саба
    все повториться

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.30 16:43 ]
    Темперою ля фанер
    намалюй
    розфарбуй
    мене сам
    у моїх пальчиках
    завиток
    та шафран
    пеклом пахне мій аромат
    млосний погляд мій
    не забудь
    мій монер
    буду фрескою
    буду Леді
    Ла Фанер

    2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.29 15:11 ]
    Стара Ліліт або танок Шиви
    У запорошених дзеркалах
    пропливає її тінь

    Непомітно

    Струмки засихають
    у її жилах

    Повільно

    Вона ховається
    у свою шаль

    Може цього вечора
    вона станцює

    невигадливо

    свій останній танець
    танець Шиви

    І зруйнує цей світ

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.28 16:35 ]
    Історія капелюха
    Капелюх пляшкового кольору дістався від діда.
    Ні, щоб він був старий — ні.
    Просто він був діда.
    Капелюх темно-синій, у формі казанка,
    дістався мені від батька.
    Історія капелюха завжди дуже проста.

    2020


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. В Горова Леся - [ 2026.07.27 17:33 ]
    Падають яблука
    Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
    Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
    Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
    Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

    Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
    Не охолонуть до ранку, бо роси далеко.
    Жевріє і за світанком вигулькує спека.
    Падають яблука гулко під відголос півнячий.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (2)


  46. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.27 12:31 ]
    Домашня старанність
    Ми вдвох придбали праску
    до неї для загального затúшку
    торшер купили
    та килим до стіни прицвяхували
    транзитом у повітрі зависали
    торшер та килим, праска та затúшок…

    2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.26 23:42 ]
    Січень
    ні тіні
    ні кольору
    без жалю
    застигло
    відтепер
    все
    це точка
    вона важлива у січні

    звичайно можна
    але з нею ясніше
    визначати
    межі
    білого
    і низку днів

    звичайно можна але
    поки це точка
    розкручує
    свій біг і
    вихід у червоне

    Січень!

    2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Борис Костиря - [ 2026.07.26 13:59 ]
    * * *
    Сьогодні виспався на полі бою,
    На полі парадоксів і пасток.
    Схрестився я у лютому двобої
    Із долею на згарищі думок.
    І тільки так пребуду я собою,
    Будуючи із космосом місток.

    Там ворони невтомно голосили,
    Віщуючи недолю і біду.
    Я рвався уперед щораз, щосили,
    Долаючи потужну ворожбу.
    І голос вдалині озвався милий.
    До нього я приречено бреду.

    Я виспався хоч раз за сотню років.
    Це крапля вічності, святий алмаз.
    Вистукую симфонію із кроків
    У нападі чаклунства і проказ.
    Натхнення урочисте і високе
    Прийшло, мов рятівний дороговказ.

    Думки кружляють у величнім танці.
    Я провидіння ухопив за хвіст.
    Ми стоїмо, невільники і бранці,
    Мов на бенкеті у суворий піст.
    Ми спустимось, немов палкі коханці,
    На дно ночей, витворюючи твіст.

    29 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.94) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  49. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.25 12:02 ]
    Історія, якої немає
    раптом життя чи думка
    зависає десь поруч
    де?
    може там
    де недоречність
    а може непотрібність
    всього того
    що так було необхідно
    хвилину тому

    ***
    нехай скажуть
    історія рухається
    по спіралі
    але я не сперечаюсь
    але на мене
    це маячня
    топтання намагається
    здійснити втечу

    ***
    сусід Абрам
    (студент із Нігерії)
    і я заходимо в ліфт
    двері ліфта зачиняються
    прихопивши важкий запах
    смаженої риби
    через залізну завісу
    фіш?
    фіш
    але пахне російською
    ми сміємося
    чорний єврей з Нігерії
    і я — білий негр степів
    дві нереальності
    ліфт повільно піднімає нас догори

    ***
    Абрам нудьгує по дому
    щоб минуле не забуло про нього
    він поспішає у фейсбук

    ***
    можна довго згадувати номер своєї квартири
    але ключ відчиняє двері сам
    я падаю в крісло
    у темряву
    свого простору
    і віконцем з видом на тишу
    втомлена
    слухаю її
    тишу

    ***
    стара сусідка згадує
    забуте танго
    якого вже нема


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.24 19:09 ]
    Тяжке обтяхливе
    Жахливе
    Минуще… та…
    Затрималось
    Потім як належало
    Минулим назвалося
    А зміни
    Блукаюче
    Витріщилися
    Безглуздо
    В найближчому
    Майбутньому
    Не мислячи
    Нас


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   17