ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.

Володимир Бойко
2020.01.20 23:19
В моем дому немытые стаканы
Повсюду громоздятся тут и там,
И ходят на прогулку тараканы
Табачный дым вдыхать по вечерам.

Везде окурки да огрызки да объедки,
Да разный хлам давно ушедших лет.
Мне все равно – меня не видят предки,

Сергій Губерначук
2020.01.20 13:57
–– сюр ––

І навіть не поцікавилась.
Є коло у парку імені Ґолікава,
по якому щовечора чиркає відчай,
його камуфлює незвичний
для цих місць
ароматно блакитний дим

Ірина Вовк
2020.01.20 12:20
РОБЕРТ РОЖДЄСТВЄНСКИЙ
Неправда, час не відходить!
Відходимо тільки ми
Тим нерухомим часом.
По долинах просторих.
Біля забутих саней
В суворій сибірській зимі,
Біля іртишських плес

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20 10:10
у нашій славній пиріжкарні
печуть найкращі пиріжки
смачні пухкі поживні гарні
але бувають з тарганом

Олександр Сушко
2020.01.20 10:10
В безодні мрій затоплено причали,
Втонули в Леті роки молоді.
Я не шукав у суєті печалі -
Сама прийшла непрошеною в дім.

Огрійна блаж - для праведників, чистих,
А я пішов, беззбройний, на війну.
Сніжок уп'яте білить сіре листя,

Олена Музичук
2020.01.20 09:12
Повіває тепло
Як було восени.
На осонні – зело.
Ні зими, ні весни.

Щось у лісі не те.
Поздихали вовки.
Омела не цвіте,

Сергій Губерначук
2020.01.19 18:57
Збав ходу, і я поруч піду,
обережно ступаючи кроки,
біля тебе, півночі, півроку,
півжиття без знаття проведу.

Ти розгледь, це моя напівсмерть,
щоб отак про одне лиш благати –
зачекати мене, пригадати,

Ігор Шоха
2020.01.19 16:33
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
якщо це засоби досягнення мети.
Але ідуть по ній наївні люди –
природа сущого боїться пустоти.

Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мапі океанів, суші і небес,

Олена Музичук
2020.01.19 16:23
Ай! Моє брязкальце
троїсто лунає,
як циганська пісня
мре і серце крає!
Мре і серце крає
на циганській мові.
Кінець пісні, танку, горю
і моїй любові.

Олександр Сушко
2020.01.19 16:08
Товпа булькоче: - Гетьмана на мило-о-о!
Та пізно. Бо у лобі ґлузду брак.
Ти сам і винен в тому, що дурило
Державою керує. Чи не так?

В кишенях дулі? Постуєшся? Висох?
Життя не мед, а з дустом хай Бог ми?
Жаліти дурнів, вибач - не навчився,

Ігор Федів
2020.01.19 12:35
Балакаємо нині про… Турботу,
Якою доля душу обсідає,
Затягує журою у болото…
Немає слів?.. І тема не чіпає?
Поговорімо брате за … Роботу,
Яка не дуже грошей добавляє.
Чекаємо омріяну суботу…
Що і ця тема душу оминає?

Олександр Сушко
2020.01.19 11:27
Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
Біде чи золотий клозет?
Поспільство глупство навпіл ділить,
А я ізнов - ні те, ні се.

Владар наобіцяв пасатів,
Епохи бідності кінець.
Не вірю гномикам пейсатим,

Козак Дума
2020.01.19 09:57
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
У село до баби з дідом
завтра я поїду!

Там червоні помідори,
гарбузи пузаті,
кавунів розлогі гори,

Тетяна Левицька
2020.01.19 08:02
Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
мов останню надію на завтра.
Скільки спити тобі довелося
трунку відчаю, пір'я не варта.

Доля терен, жаливу стелила,
самий рідний топив у  багнюці,
упивались голками чорнила

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.01.20 10:42 ]
    анонс
    у нашій славній пиріжкарні
    печуть найкращі пиріжки
    смачні пухкі поживні гарні
    але бувають з тарганом


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  2. Галантний Маньєрист - [ 2020.01.04 19:21 ]
    Зимові пиріжки
    *
    Тремкі словесні оригамі,
    пребілі аркуші зими,
    наснаг і сподівань духмяні
    дими

    бо сутінки, і псячий холод,
    і неземна ціна на газ,
    але поезія земніша -
    рятують сторінки
    і хмиз

    *
    Що підіймає патос вІршів,
    те вабить у м'які віршІ,
    мов не чужі питання сексу
    й душі

    і свіжий сніг летить, як перший,
    морозний відгук на віршІ,
    бо передують завше гІрші,
    бо строчиш "вІрші" - й ти поет

    *
    Писати теж потрібно смачно:
    незнане - в знане, і в коньяк,
    і з кожного рядка спочатку,
    хмільне - і байдуже про що

    лише жінки - тверезий вибір,
    ось тільки втримати кермо,
    мотор - в регістри Челентано,
    й аmоrе mоrе mоrе mоrе nо

    *
    Позаслоняли вІрші-пави
    рій віршеняток і віршат,
    ошатні вІрші, крутодзьобі -
    академічні голоси

    тому вважай себе найкращим,
    найліпшим з найфайніших, - от
    щоякнайкращим і найбільшим,
    що не вмістити в жодний твір

    *
    Коли на терезах стосунків
    кохання, а потойбіч смерть -
    то спершу почуття найвищі,
    а далі раз - і легша смерть

    а ще кохання - зірка в небі,
    а потім - щастя в повен ріст,
    і сяєва того все більше,
    аж доки бах! і ти один

    *
    Весняних крапель римування
    і ті ще помисли дівчат,
    філософ гляне на усе це
    і скаже: ні-фі-га собі, -

    весна завершиться зимою,
    кохання упокоїть шлюб,
    і знов по колу, в сенсі жити, -
    платівка грає саме це

    *
    Підступні зваби приховали
    в зимові шати строгий піст,
    мужчини сторожко ступають,
    муркочуть «гречка» і - в сніги

    колінця, стегна, спинка, перса,
    протяжне «мяу», три рази
    тягнути хором «Алилуя»,
    еректум духу, піст як піст

    *
    Отак би й малював з натури
    хоча і муляє перо:
    і тут, і там - не те з жінками,
    лише з пупками все гаразд

    і все глядиш в її безодню,
    вона, достоту, теж кудись,
    але навзаєм анітрохи -
    ох, Ніцше, ти не знав жінок!



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Петро Дем'янчук - [ 2019.04.13 09:17 ]
    КРИТИКА
    Рано з ранку на базарі
    Все кругом вирує
    Хто з прилавку , хто з землі
    Продає , торгує

    Вибір в різний гаманець
    Контрастний попит вжитку
    Для когось пил , комусь капець
    Від фірмового зиску

    Як з власних рук , за свій товар
    Ціна цілком прийнятна
    А де вже профі - спекулянт
    Там мінімальній амба

    Маркетинг весь тут на коні
    Із глини ліплять кулю
    Для їх усе ціна - ціні
    Проценти солять шкуру

    І так кругом у нас завжди
    Політика абсурду
    Хто воза тягне , спину гне
    Працює за копійку.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2017.10.29 09:31 ]
    Ювілейне
    Хай буде у пошані – Жінка!..,
    яка у вуйків на чолі
    вирівнює кути і стінки.
    А що не зробить українка,
    коли прижали москалі?

    Бо поки майстра відшукала,
    оцінку кожному дала.
    Великий досвід – це не мало.
    За відставного генерала
    немає кращого хохла.

    І як не дивуватись нині?
    Сама, у ролі конячини
    із лошаками сам на сам,
    а перетворює руїни
    в неперевершений Сезам.

    Чоловіки – слабкі істоти,
    а особливо до роботи.
    Та дещо додає снаги.
    Бо ми і випити не проти,
    коли закушуємо тортом
    або жуємо пироги.

    На це й даються іменини!
    І хай ламаються столи,
    коли обідають хохли,
    аби на славу України
    за щастя нашої родини
    ми гарно їли і пили.

                                          29.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  5. Володимир Книр - [ 2013.08.04 17:27 ]
    Про роботу з читачем
    я кожним з творів неодмінно
    ділюся з любим читачем
    читач лайном їх називає
    та споживає разом з тим

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (3)


  6. Володимир Книр - [ 2013.08.02 18:16 ]
    Про пиріжковий вірш
    раз пиріжків наївшись з м'ясом
    я пиріжковий вірш зліпив
    тоді сіркові дав на пробу
    так він мов критик загарчав

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Книр - [ 2013.07.25 16:35 ]
    Про пиріжкове віршарство
    віршарство зветься пиріжковим
    ну я проглянув кілька штук
    і навіть подумки всміхнувся
    хоч голоду й не втамував

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  8. Оксана Галузкевич - [ 2012.05.06 17:30 ]
    Пиріжки)))





    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (14)


  9. Галантний Маньєрист - [ 2012.03.17 18:43 ]
    Неправильні пиріжки із пристрастями
    ІІІ

    * * *
    Прийшла аби піти одразу
    слова як лід а ось духи́
    і очі ярими огнями
    і що б це значило
    капець


    * * *
    Вона одна така у світі
    і світ один у мене теж
    а ще одна у неї кішка
    і ліжко теж одне на всіх


    * * *
    Півдня знімав я з неї лати
    затим шукав під ними щось
    так важко щось знайти нового
    хіба що аж на третій день


    * * *
    Вона у ліжку невгамовна
    і це заводить до пори
    рятує зрештою подушка
    ну скільки можна пролюбов


    * * *
    А спершу ти украй потрібен
    І ти звикаєшся - моє
    вона ж тебе згортає й ніжно
    кладе в кишеню гаманця


    * * *
    В усіх садах ті самі граблі
    хоч весни спершу як нові
    та мить і вже зів'яле листя
    і свіжі садна на чолі


    * * *
    І я подумав що спочатку
    чогось такого не було:
    стрічання проводів чекання -
    відразу ліжко і капець
    .........................
    .........................

    ІІ

    * * *
    Нехай життя у нас фігове
    ось тільки фіги не ростуть
    бігме не рай кажу сусідці
    а спробувати не дає


    * * *
    І взагалі вона дарунок
    який дістався не мені
    його тримав я б тільки в ліжку
    якого б теж не покидав


    * * *
    Безсонні дні безсонні ночі
    і в неї теж не все гаразд
    та одного лише я прагну
    вона ж все інше лиш не це


    * * *
    Та й чоловік Її недавно
    на заробітки поміняв
    а за півроку я напевно
    на заробітки дремену


    * * *
    О як багато мудрих правил
    та ліків більше все одно
    що еталон кохання склався
    уролог написав рецепт






    Їхні води. І

    * * *
    О як нелегко із жінками
    доки знайдеш якусь одну
    то іншу втратиш ледь не зразу
    лечу як над водою млин


    * * *
    Вона була як сонні брижі
    як далечінь і ніжний пляж
    як у блакиті мрійне сонце
    я ж каже все це зіпсував


    * * *
    Жінки насправді тільки хвилі
    бурхливі а приємно так
    чому приємно не згадати
    бо далі скелі і прибій


    * * *
    У цім буремнім океані
    я борсався з останніх сил
    доки "від жінки тільки жінка"
    востаннє не порадив глузд

    .........................
    .........................




    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (36)