ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.12.18 12:44
Обставини життя повільно роблять асом.
Протиснешся крізь дерен, кар'єрний турнікет...
А там віншує Гена напівтверезий Васю -
Запевнює: "...достойник, обстріляний поет".

У борошні жіноцтво, пече ньюпалянички.
Зупинишся - бо вітер, обіцяна гроза.

Лесь Українець
2017.12.18 11:47
Ой не хоче, любі друзі,
Душа моя много,
Для самого - хліба кусень
І більше нічого.

Для матусі - здоров'я
А решта прибуде;
Я вмію боротися

Ігор Шоха
2017.12.18 11:24
Наша пам'ять війну і горе
не вміщає у голові.
Негативу емоцій – море,
позитиву… А їх – аж дві:
у сусіди корова хвора
подихає і
...селяві.

Ірина Вовк
2017.12.18 10:38
Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомостами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родинон

Софія Кримовська
2017.12.18 10:14
Ти був моїм до кінчиків думок,
ти був моїм так довго, аж до серпня.
Спекотний час медовим був, аж терпнув.
Минулося... Лиш пам'яті пилок

розноситься чи протягом, чи вітром...
Ти був моїм. Як з цього літа вийти?

Олександр Сушко
2017.12.17 17:37
Вставай, лебідко! Годі спати!
У ковбиках уже бурчить!
Неситий дуже. Бога ради
Розклепли око хоч на мить!

Щоночі я - гарячий мачо,
Удень працюю, аж худий.
А ти - зманіжена, ледача,

Олександр Сушко
2017.12.17 16:46
Я - простий, просолений моряк.
Лаятись не буду, браття, мир вам.
Кажуть, у жінок усе не так,
Почуття глибокі, наче прірва.

Корабель штормисько підганя,
Палубою пролітають хвилі.
А у ліжку тішиться жона,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.17 16:27
Пасіонарій - завжди в небезпеці.
Крутяться шавки, хапають за п'яти.
Ловко живеться повсюд солопеці.
Нащо звичайне-осідле міняти?

Тхняве нахабство гілки вкорінило,
Гідність розтопчуть - збираєш самотньо.
Де ті криниці: поповнити сили?

Іван Потьомкін
2017.12.17 10:56
«Звідки взялась вона така»»
«Дивиться на всіх з погордою...»
«Не співає в нашім хорі...»
«Що ж дивного? Забули її батька?»
«Того, що луснув? Але від чого?»
«Пообіцяв, що, коли схоче, стане таким, як віл».
«Ви тільки гляньте, що витворя наша горд

Володимир Бойко
2017.12.17 01:04
Відчуття печалі і свободи,
Стогін муз на кладовищі мрій
І тяжке тавро прокляття роду –
Все змішав життєвий буревій.

Запливають кров'ю небокраї,
Всі шляхи ведуть на манівці.
В грішнім світі спокою немає –

Серго Сокольник
2017.12.16 23:41
Ми збираєм друзки від карафи кохання,
Що її аж по вінця собі налили.
Наостан залюбки налили "по останній"
І розбили минуле. Були?.. Не були?..

Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
Так серця лоскотав...

Олександр Сушко
2017.12.16 21:00
Що краще: косовиця в полі,
Чи телевізор і софа?
Труди фізичні - це мозолі,
А сите черево - лафа.

Коли ще був стрибучим шкетом
Щодня - гульня, дівки, синці.
А нині у руках планшети,

Сергій Гупало
2017.12.16 17:24
Радію римам і тобі
На тихій вулиці.
Слова минулої журби
До мене туляться.

Як не було, а ти – така
Реальна. Світу цім
Доречний сенс, що, мов ріка,

Ніна Виноградська
2017.12.16 15:56
Синочку наш, захиснику, солдате,
Не покидай так рано білий світ.
За тебе я молюся, рідна мати,
Щоб вижив і продовжив роду цвіт.

Ти плоть моя, оця душа єдина
Летить тобі у поміч, ніби птах.
Тобі в підтримку ціла Україна -

Ніна Виноградська
2017.12.16 15:53
Іще сніги не впали на охололу землю,
Дощами потихеньку скрізь осінь полива.
Це передзим’я в світі, тому не відокремлю
Твої гарячі руки і льодяні слова.

Неначе не змінилось ніщо у нашій долі –
Робота, ліс і друзі, гітара на стіні.
Відчутне передзим

Лесь Українець
2017.12.16 15:24
Ох, мавочко, мавко,
Кохав тебе палко,
Сонце лягало,
Кохання палало,
Сонце прокидалось,
Серце калаталось...

Ой на полонині,

Ігор Шоха
2017.12.16 11:20
Поезія поезії – різниця.
У кожної пародії свої,
чужі жалі і чари нічиї.
А як душа душею освятиться?

І поки-що не відаю, чому
я читачеві не даю простою,
пишу усе, що видиться йому

Олександр Сушко
2017.12.16 09:21
Ми не лежали на Майдані,
І куля не попала в лоба.
Але в кишенях повно "мані":
Віват, Америко-Європо!

Ми не ходили у жалобі,
Дітей в могили не ховали.
При владі. А дурній худобі

Софія Кримовська
2017.12.15 22:05
Які п'янкі у тебе... Ні, та ні!
Твої цілунки не бентежать більше.
Не очі, ні! Не еротичні вірші....
П'янять мене оці солодкі вишні.
Натрусиш у полумисок мені?..

Марія Дем'янюк
2017.12.15 15:31
Все буде так як завжди:
Місяць,зорі, небо...
Тільки без тебе!
Улюблений святковий торт,
Солодкі апельсини,
І Дід Морз радіє без упину...
Тільки без тебе!!
На склі вікна сніжинки паперові,

Світлана Майя Залізняк
2017.12.15 14:57
Призабула, що таке любов...
Падають каркаси, град, колоси.
О жаго моя, ти де? Агов...
Так весталка храму, що в облозі,
Відчиняє двері всім вітрам.
Там за планом будуть каруселі.
Надрукую фото в Instagram...
І пошлю ідилію за Делі.

Іван Потьомкін
2017.12.15 14:55
Почти всех, кто в это время – начало седьмого – отправляется на работу или подработки, я знаю в лицо. Вот человек десять румынских рабочих. Все как один курят. Чтобы не попасть в их дымовую завесу, стараюсь подойти к автобусной остановке не прямо, а в об

Петро Скоропис
2017.12.15 12:51
Я би волив жить, Фортунатус, в полісі, де ріка
висовувалась би з-під мосту, немов з рукава – рука,
і щоб вільно впадала затоку, на всі п’ять пальців,
як Шопен, що нікому не показував кулака.

І щоб там була Опера, і щоб в ній ветеран-
тенор в арі

Ігор Шоха
2017.12.15 11:24
За обрії білого світу
поволеньки котиться віз
до осені нашого літа,
до гаю у колі беріз.

Було у нас біле і чорне –
як млою укриті поля,
де іноді доля пригорне,

Любов Бенедишин
2017.12.15 09:46
В долині зла, як на долоні,
Пасе війна залізних коней…

Кривавий схід. Пекельні кола.
Небес журба високочола:
Під жовто-синьою габою –
Герої зрадженої Трої.

Олександр Бобошко Заколотний
2017.12.15 08:55
Аскетів не люблять. Панують черевані.
(Крізь них не пролізти у жодну з потрібних ніш).
Купюрами смітять направо, наліво… тощо –
і їм віддають серця жінки чарівні.


2

Ігор Шоха
2017.12.14 22:42
Життя минає, мов кіно,
як течія в ріці.
Але живемо все одно,
коли спускаємось на дно
при самому кінці.

***
Коли описую ясу,

Іван Потьомкін
2017.12.14 18:18
«Тиждень вже минає – дружини немає.
Як без жінки жити? Слід її провчити».
На другому тижні жінка входить в хату,
А старий давай-но лайкою стрічати.
Тільки заікнувся, з ким вона гуляла,
Жінка - за качалку, а старий - під лавку.
Жінка - за лопату, ст

Олександр Сушко
2017.12.14 15:34
Аж під хмари злітають орли,
Еверестом здираються шерпи.
Чумаки! Розпрягайте воли!
Будем сало із бульбою жерти!

Після пляшки - у космос гуртом.
Після другої - висохне море.
Нам пороблено. Взято в полон.

Лариса Пугачук
2017.12.14 14:24
з марева пухнастої ніжності
висотати радість тонку
згорнутись клубочком щастя
тобі вив'язуючи тепло

вагітність любов'ю
простір заповнює тихо
маревом пухнастої ніжності

Сергій Гупало
2017.12.14 11:03
Йди за мною у дощ, органічний, як доторки уст
І логічний опісля єднально-інтимних історій.
А не можеш – чекай: я з тобою іще розберусь,
Віднайду почуття, що і досі відверті, прозорі.

Гострота символічна дощу електронно тече.
Розуміємо: близькості т

Микола Соболь
2017.12.14 06:18
Світлина – радісне дитинство.
Мене ще не торкнувся гріх.
Ні меркантильності, не втіх,
Ані підлоти, ані свинства.

Все чітко визначене днями –
Там у «чомучках» я тону
І на мої оті, – чому?

Володимир Бойко
2017.12.13 23:26
А потім не буде нічого
І вічна простелеться путь.
Тоді заволаєш до Бога,
Та буде вже пізно.
Мабуть.

Олександр Козинець
2017.12.13 19:59
Дві жінки вростають одна в одну теплом.
Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
Між ними, насправді, усе вже давно відбулось.
Та це не важливо. Між ними – близькість.
Вона визрівала з їхніх різних світів,
Ніжних доторків, що й непомітні ніком

Олександр Козинець
2017.12.13 19:57
Якщо вже про зміни – залишилось кілька дій.
Прокидається рано весна, вітрами кличе.
Допоки зі снів виринає майбутнє з минулих подій,
Мій внутрішній всесвіт цілує твоє обличчя.
Ранок у місті доповнює сіра легка імла.
В телефоні й мережі – сповіщення,

Олександр Козинець
2017.12.13 19:55
Я знаю жінку, яка поверталася двічі.
За спиною місто ставало їй сірим тлом.
Очам тим властивий поспіх та відчай.
А вся вона – ніби злам перед злом.
Це – гарна опція, мов чуттєвий тюнінґ,
Який я не сплутаю ніколи й ні з ким.
Це – струм, не одразу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Трох
2017.12.17

Влад Войтич
2017.12.12

Сокор Сокор
2017.12.07

Валентин Коллар
2017.12.06

Анна Львова
2017.12.05

Ілейко Василь Муххабі
2017.12.02

Сергій Волинський
2017.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.18 12:40 ]
    Дзен. Дзинь...
    1
    Обставини життя повільно роблять асом.
    Протиснешся крізь дерен, кар'єрний турнікет...
    А там віншує Гена напівтверезий Васю -
    Запевнює: "...достойник, обстріляний поет".

    У борошні жіноцтво, пече ньюпалянички.
    Зупинишся - бо вітер, обіцяна гроза.
    А правдолюбство це така шкідлива звичка,
    Що дружби сітка чиста з долоні вислиза.

    Навіщо ті родзинки? Присмаки є своїші.
    Перекидай фігурки, наліплені для товп.
    І певно, наймудріше - анахоретна ніша
    Та високо у небо міцний яскравий стовп...

    2
    Теорія еліт... невігласи... койоти...
    Єхиди дрібнозубі... суворі блокпости...
    Латала парасолю - фарбую пальця йодом.
    З Мостиська їде Щастя, заметені мости.

    Ще треба кілька сосен для власного ковчега.
    Матуся дзвонить марно столітнім охам...
    Дзинь...
    Ядушними димами сповите гостре Его.
    І вабить несказанно морська холодна синь.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  2. Лесь Українець - [ 2017.12.18 11:49 ]
    ***
    Ой не хоче, любі друзі,
    Душа моя много,
    Для самого - хліба кусень
    І більше нічого.

    Для матусі - здоров'я
    А решта прибуде;
    Я вмію боротися
    І боротись буду!

    Але поки завиває
    За вікном хуртеча,
    У душі не затихає
    З рани кровотеча.

    Бо бракне душі моїй
    Спокою земного,
    Миру, правди, щирості
    І свободи слова.

    Душа мріє, щоб навколо
    Не було страждання,
    Та не справдяться ніколи
    Такі сподівання,

    Поки люди в Україні
    Якомога дужче,
    Линучи назустріч мрії,
    Серця не розплющать.

    Мрія нас одна єднає -
    Вільна Україна.
    Хай же воля наша грає,
    А неволя згине!

    Розрубаймо ці кайдани,
    Душі розчинімо,
    Пам'ятаймо на майдані
    Як з нами вчинили.

    Мене думка не лишає
    Одна сильно дуже:
    Доки можна залишатись
    До того байдужим?

    Україна тримається,
    Нам не привикати.
    Та поки триває ця
    Телеклоунада

    Поти непереливки
    Козакові буде -
    Пани битимуть келихи
    А люди, а люди...

    Комусь добре і чужого
    Лиха їм не видно,
    А в когось нема нічого -
    Тим дуже обидно!

    Це не виправить політик,
    Махнувши рукою,
    Не зарадить аналітик
    Кивком головою.

    Ця проблема вимагає
    Глибшого втручання,
    Від неволі не спасає
    Звичайне пручання.

    Витоньчімо стратегію,
    Тактику сплануймо,
    Із тонкою матерією
    Делікатні будьмо.

    Має силу наше слово
    І красу безмежну.
    Мова - не свята корова,
    Але й не свиня теж.

    Застосуймо ефективно
    Цю зброю магічну,
    Зусиллями колективними
    Клубок протиріч

    Розплутаймо. Доки сонце
    Ще буде чекати,
    Щоб розчинились віконниці
    Нашої хати...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Верста - [ 2017.12.18 10:07 ]
    П'янкі тенета
    Я знов лечу в її п'янкі тенета,
    Загублений всіма на цій землі.
    Чорнилом з вени пишуться сонети,
    І линуть в море диво - кораблі.

    До неї відправляю я букети -
    Словами, що палають по крилі -
    Моїм. І загоряються комети,
    Летять та пропадаючи в імлі.

    І на столі згоряють між листами,
    Ті почуття що окриляли враз,
    Дорога плине різними мостами,
    Лишається лиш кілька тлінних фраз.

    А час летить космічними вогнями.
    Я дякую, за цю любов піснями.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 16.10.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Володимир Верста - [ 2017.12.18 10:11 ]
    Дарунок долі
    Мій дар - для мене, тільки є прокляття.
    Фальшиві нотки вічності в руках.
    Душа згоряє, серце без завзяття
    Любові прагне тоне у словах.

    Мій дар - пусте, лиш тліюче багаття.
    Холодний лід що сковує в думках.
    Вже відцвіло божественне латаття,
    Та мерехтить по сяючих струмках.

    Мій дар - шляхи, космічної безодні,
    Завжди здавався він мені сумним,
    Але приймаю я це до сьогодні,
    Хоч бачу по дорозі тлінний дим.

    Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
    Вирішувати це вже не мені...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 11.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.17 16:36 ]
    Що ви несли...
    1

    Пасіонарій - завжди в небезпеці.
    Крутяться шавки, хапають за п'яти.
    Ловко живеться повсюд солопеці.
    Нащо звичайне-осідле міняти?

    Тхняве нахабство гілки вкорінило,
    Гідність розтопчуть - збираєш самотньо.
    Де ті криниці: поповнити сили?
    Голосно котяться плісняві бодні...

    Жаби на березі - хором про любе...
    Лозунгів доста, змели павутину.
    Хитрість пузата розтягує губи.
    Що залишаємо - вічне - дитині?

    Зліва, де серце, пече несказанно.
    Стати у натовп? Лікують халепи...
    Пращурки сняться: то Марфа, то Ганна.
    Панські покої десь чистять від лепу.

    2

    Людоньки рідні, чужинці шляхетні.
    Що ви несли: паляниці чи розбрат?
    Сніг не вгамує розверзнуту Етну.
    Лізуть-шугають із присвистом кобри.

    Пізно мирити нервових скитальців.
    Хтось обіцяв, торохтіли скелети.
    Масажували Аїдові пальці...
    Ідол одвічний - дзвенюча монета.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  6. Федір Трох - [ 2017.12.17 08:28 ]
    Хтось пише...
    Хтось пише і багато, і про все,
    I кожен день, хоча-б рядок напише...
    Я ж лиш пишу, коли несила вже:
    Як вуха роздирає клята тиша!

    Віршую, як розради вже нема,
    Коли навкруг пітьма, чи все счезає,
    Життя якщо проходить задарма,
    То слово лиш надію залишає...

    Я знаю: хоть віршуй, а хоть кричи -
    Того ніхто й ніколи не почує!
    Та не зника без сліду крик душі
    I глибший слід залишить, хто римує...
    9/4/2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Федір Трох - [ 2017.12.17 07:19 ]
    То що ж воно таке, слова?
    То що ж воно таке, слова?
    Хтось мову любить i плекає,
    А хто як “гав” та “няв” вжива,
    Але йому теж вистачає.

    Що бачим, чуєм - вмить зникає,
    Слова лиш в пам’ятi лишає.
    Коли про щось хто розмiрковує,
    То мову вiн використовує.

    Словами можна пояснить,
    Що ми не в силi й уявить,
    А можна гладко розмовлять,
    Коли нема чого й сказать.

    Бува, що речення вбива,
    Або вiд слова бiль вщухає,
    Бувають i святi слова;
    У тишi лиш життя немає.

    Ми всi обплутанi словами,
    А мова - то зв’язок мiж нами:
    Щось обiщяли, щось питали,
    Писали, лаялись, спiвали.

    Слова усiх в народ єднають,
    На самотi нас не лишають.
    Людина лиш тодi з’явилась,
    Як спiлкуватися навчилась.
    26/02/2004


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2017.12.16 23:25 ]
    Ми збираєм друзки...
    Ми збираєм друзки від карафи кохання,
    Що її аж по вінця собі налили.
    Наостан залюбки налили "по останній"
    І розбили минуле. Були?.. Не були?..

    Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
    Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
    Так серця лоскотав... Післясмаковий смуток
    Гіркотою... Немов у минуле листи,

    Що чорнилом написані меду і крові...
    Без табу помережено наші тіла,
    Мов орнаментом розпису снів світанкових,
    Де я був... Та і ти... Теж, напевно, була...

    ...і висять ефемерно над нами вінцями,
    Мов корони із гілля шипшин, ясени...
    І пітьмі тій спливать, що лягла поміж нами,
    У багрянії сни... У багрянії сни...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117121611863


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (7)


  9. Володимир Верста - [ 2017.12.16 19:17 ]
    Летючий Голландець
    Вітрила підняті, вогнем палають ночі.
    Каліпсо втратив я та голос чарівний,
    Тієї німфи спів не чую рятівний,
    А тільки Кракен вдалині дощем регоче.

    Дев'ятий вал штурмує борт - як шаблю точить.
    Надію знищує - дарує сніговій
    Холодний в серці, мертвий, але ще живий.
    Немов Голландця капітан, що йде за злочин -

    Морями темними блукаючи один.
    Серед незвіданих усіх морських глибин.
    В вогні народжений, обвінчаний властитель -

    Прозорих вод та океанської сльози.
    Сирен чарівних і русалок повелитель.
    Циклічно - вічної, душевної грози.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 23.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Володимир Верста - [ 2017.12.16 19:30 ]
    Зоряний пил
    А ми зустрінемось з тобою поміж зір,
    Там де галактика народжується знову,
    У більш високу та небачену основу,
    Дає початок нам в незвіданий безмір.

    Чарує світочем, очей твоїх Ефір,
    Сузір'я з'єднують дорогу цю шовкову,
    Шляхами прядива я поклоняюсь слову,
    Але затягує стежки до чорних дір.

    Тебе побачити - знайти святу опору,
    Немов полинути як - Феніксом угору
    Згорівши миттю закінчити зорепад.

    І стати вічністю для сонця й розітнути
    Цей світ, частинками зробивши сонцепад,
    Вогнем осяяти, любов'ю огорнути.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 12.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Сергій Гупало - [ 2017.12.16 17:42 ]
    * * *
    Радію римам і тобі
    На тихій вулиці.
    Слова минулої журби
    До мене туляться.

    Як не було, а ти – така
    Реальна. Світу цім
    Доречний сенс, що, мов ріка,
    Небесно світиться.

    Мужніли ми на мілині.
    Образи в образи
    Я заховав аж на три дні,
    І маю обриси

    Повторних наших марнотрать
    У часі-золоті.
    Вони біжать, вони ячать,
    Печаллю сколоті.

    Ніщо усе це. Не болить.
    Жадане – визріло.
    І нічка наша, і блакить
    Із екзотизмами.

    І нам не треба далі йти
    Тією кладкою.
    Але сто раз не згідна ти
    З моєю гадкою.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  12. Лесь Українець - [ 2017.12.16 15:08 ]
    ***
    Ох, мавочко, мавко,
    Кохав тебе палко,
    Сонце лягало,
    Кохання палало,
    Сонце прокидалось,
    Серце калаталось...

    Ой на полонині,
    Не знаю, як нині,
    А тоді, пам'ятаю,
    Було як у раї.
    Були, серденько, з тобою
    Як дуб із вербою.
    З усіма віталися,
    Як справи, питалися,
    Ходили до плаю
    (Хто там був, той знає),
    Вертались нагору
    У вечірню пору,
    Побіля багаття
    Сіли зігрівацця.
    Як ти пригорнулась,
    Серце калатнулось,
    Як поцілувала,
    Душа заспівала...
    Та минуло свято,
    На траву зім'яту
    Коні вогнегриві
    Лягали ліниво.
    Літо ж промайнуло
    І нас обмануло.
    На коні рудавім
    Осінь прилітала,
    З тихої галяви
    Додому зганяла -
    У міста шумливі,
    У міста журливі.
    Хтось у них раює,
    Хтось у них горює,
    А я в тому місті
    Не на свому місці:
    Хатини не маю,
    Усюди блукаю.
    Ой не будеш, мила,
    Зі мною щаслива,
    Бо я свою мрію
    Забути не смію,
    До неї ітиму
    Поки попідтином
    Не ляжу заснути -
    Вже там мені й бути!
    А ти ж, моя мила,
    Тай будь же щаслива,
    Знайди собі пару -
    Хай про тебе дбає,
    Хай кохає палко
    Тебе, моя мавко.
    Та тільки палкіше,
    Та тільки ніжніше
    Від милого тво́го
    Хлопця молодого
    Не зможе кохати
    Коханець багатий...

    У теплій оселі
    Всі будуть веселі,
    Ситі та напиті -
    Чоловік і діти.
    А ти наодинці
    О котрійсь годинці
    Згадай молодого
    Козаченька сво́го...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  13. Ґейко Марґо - [ 2017.12.15 22:43 ]
    Пиши!
    Коли сумуєш, просто напиши!
    Старокитайське п'ятистопне ши
    Французькі альба чи японські танка
    Це виклик мій, салонна забаганка.

    Пограємо з тобою в буриме?!
    Слова зітчемо в’яззю макраме
    У техниці плетіння кавандолі
    Де кожен вузлик як цілунок долі

    Хоч на папері дотиком пера
    Або на схилах синього Дніпра
    Кристалами прозорого серпанку
    Що видно над водою тільки зранку

    На небі візерунками зірок
    Вважай, я–правовірна, ти–пророк
    Промінням сонця, розою вітрів
    Пиши про те, як ти мене зустрів!

    Залита медом спогадів перга
    В чарунці серця ніжна, дорога
    Із квітів перших зустрічей пилок
    У долі не буває помилок ...

    Сягай найнебезпечніших вершин
    Пиши мені, що хочеш, лиш пиши!
    Рядочки слів під музику думок
    Станцюють наймістичніший танок.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ґейко Марґо - [ 2017.12.15 22:59 ]
    Фея Моргана

    З’являюсь під вечір із надр океану
    Сиреною зваблюю, ввожу в оману
    Малюю промінням й водою примари
    Дивуються маревам цим сірі хмари

    Дружина Едему, Аїду – коханка
    Сповідниця шлюбу, нестримна вакханка
    Я завтра інакша, ніж вчора і нині
    Танцюю зі штормом, ховаюсь у піні

    Веселка – найкраща для мене кіфара
    Торкнусь її струн і вулкана-мольфара
    Могутності кратеру гратиму «Славу»
    Пекельну за вінця він вивергне лаву

    Контрастне повітря мене огортає
    Запитують часто, чи справді я – та є,
    Хто зводить чертоги оптичних палаців
    Тим зваблює з курсу усіх мореплавців

    Єдиний мій одяг – волосся і хвилі
    Тому я беззахисна в повному штилі
    Гадають мужі, що візьмуть собі бранку
    Хапають мене, їм не жити до ранку

    Співаю солодше за звуки органу
    Чи хочеш побачити Фата Моргану?!
    Прив’язуйся міцно до щогли канатом
    Заклей воском вуха, бо голос мій – Fatum.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Верста - [ 2017.12.15 18:31 ]
    Осінній бриз
    Холодна осінь закує свідомість -
    В кайдани, і не вибратися вже,
    З її тенет, а далі невідомість,
    У серце вжалить сяючим ножем.

    Розтане ця туманна невагомість,
    Мов перший сніг відійде міражем,
    Дарунок принесе мені натомість,
    Що за вікном осиплеться дощем.

    Сльозами упаде останнє листя,
    А ми із ним, кометами униз,
    Лунає знову ця самотня пісня,

    Пронизує все тіло наче спис.
    На березі чекаю, все імлисто,
    В обличчя б'є, лише осінній бриз.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 23.11.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Володимир Верста - [ 2017.12.15 18:43 ]
    Забута казка
    Ти чуєш цю мелодію в катренах?
    Що самотою рветься на Парнас...
    Пізніше пронесеться знов по венах,
    Забута казка, наша без прикрас.

    Та маска залишається в кайданах.
    Лунають ноти для пустих гримас.
    Заручниками є ми у романах -
    І весь вогонь що в серці вже погас...

    Хіба у римах заховати можна -
    Мою печаль. Твій погляд сніговий -
    Мов пектораль - виблискує й тривожно.

    Він сяє, оселився чарівний -
    В очах. За нього та напевне кожне -
    Спасибі і прощай же до весни...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 23.10.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Марія Дем'янюк - [ 2017.12.15 15:47 ]
    ***
    Все буде так як завжди:
    Місяць,зорі, небо...
    Тільки без тебе!
    Улюблений святковий торт,
    Солодкі апельсини,
    І Дід Морз радіє без упину...
    Тільки без тебе!!
    На склі вікна сніжинки паперові,
    Вогні святкові:жовті, пурпурові...
    Душевно щирі ніжні побажання,
    Що з телефону ллються до світання.
    Та не від тебе!!!
    Терпке вино гірку сльозу піймає...
    Та я... не віритиму,що тебе немає!!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.15 14:20 ]
    Те, що глибше...
    1

    Призабула, що таке любов...
    Падають каркаси, град, колоси.
    О жаго моя, ти де? Агов...
    Так весталка храму, що в облозі,
    Відчиняє двері всім вітрам.
    Там за планом будуть каруселі.
    Надрукую фото в Instagram...
    І пошлю ідилію за Делі.

    2

    При дорозі книги-жовтяки.
    Томик за двадцятку, три - дешевше.
    Офірую... Може, завдяки
    Їм - чужим - настане мить полегші?

    Паоло Коельо не візьму.
    Прочитала, рушила... не стріла.
    Бачу стежку, абрис у диму...
    Мимо серця - реп, канцони, стріли.

    Загортаю вірші в золоте.
    Не кричать. Іронія - за соску.
    Ось і грудень-дядечко... мете
    Давню фольгу, свіжі папіроски...

    3

    За двома зайцями... за трьома...
    На снігу сліди. Лілова тиша.
    Призабула, що таке зима.
    Сонце будить зерня - те, що глибше.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (4)


  19. Володимир Верста - [ 2017.12.14 14:25 ]
    Сяюча зоря
    У вільному польоті мов комети,
    Осколки серця сипались з небес,
    Збиралися слова в палкі сонети,
    І вже не зупинити нам процес.

    Блукали містом тіні й силуети,
    Тебе шукав я в тисячах принцес,
    Розбилися ті наші дві планети,
    Скажи мені, у чому був весь сенс?

    В гармонії життя? А може просто -
    Я так хотів що б ти була моя,
    Залишився тепер лиш тлінний простір.

    Примарою літаю в ньому я.
    Із неба заглядає знов у гості,
    Далека наша, сяюча зоря.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 23.09.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Володимир Верста - [ 2017.12.14 14:11 ]
    Сізіф
    Розвалена епоха все тріщить,
    І сам Гефест, її вже не відновить,
    Утримуючи смерть лише грішить,
    Безсмертя душу всю йому подробить.

    Сізіф, своє же царство все вершить,
    Закони звисока свої становить,
    І лоба ані трішки не морщить,
    Коли що треба - те і він промовить!

    Аїд гортає сторінки життя,
    Смакуючи великою душею,
    Яке є жалюгідне це буття.

    Від смерті не знайти йому спокою,
    Нема у нього більше вороття,
    Летіти в Тартар тихою стрілою.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 12.07.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Сергій Гупало - [ 2017.12.14 11:45 ]
    * * *
    Йди за мною у дощ, органічний, як доторки уст
    І логічний опісля єднально-інтимних історій.
    А не можеш – чекай: я з тобою іще розберусь,
    Віднайду почуття, що і досі відверті, прозорі.

    Гострота символічна дощу електронно тече.
    Розуміємо: близькості треба й собі порадіти,
    Не лише допомозі, де гроші, надійне плече,
    Романтичні троянди і тьмяні якісь оксамити…

    Злізь із неба, премуко невтомна моя. Освітись!
    І вологість остиглу свою занеси на мій човен.
    Нам забракло, як завжди, не вигадок, а простоти,
    І не дощ, а ріка нас до повного ранку полонить.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  22. Роман Сливка - [ 2017.12.13 22:29 ]
    Чому один?
    Чому один, чому її немає,
    Є твій маніж, а де моя рука,
    У радість дня тебе не пам’ятаю,
    В печалі сну тобою я живу.
    Перо в руках, папір готує зустріч,
    Черкаю риси милого лиця,
    Ти тінь моя, твоя краса забута,
    У снах цвітеш, вжитті тебе нема.
    Ти ідеал, кордон мого безумства,
    І реквій страму у твердій душі,
    В твоїх устах сльозами захлиснуся,
    За півгодини нездійснених мрій.
    Ти мною проклята, здалека бажана,
    Гірка мелодія, відкрита рана,
    Симфонія в життя вертає, де є усе….
    Тебе немає.. Прощай тінь…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Козинець - [ 2017.12.13 19:30 ]
    Близькість
    Дві жінки вростають одна в одну теплом.
    Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
    Між ними, насправді, усе вже давно відбулось.
    Та це не важливо. Між ними – близькість.
    Вона визрівала з їхніх різних світів,
    Ніжних доторків, що й непомітні нікому;
    Спільних поглядів, помислів, почуттів…
    Близькість між ними з’явилася поступово.
    Та поки існує маленька стіна
    Говорити про єдність вдається на відстані.
    Що потяг зростає – не їхня у тому вина.
    Це трохи лякає, а значить, зміцнює.
    Коли засинають, забувши про час,
    Вцілілі в обіймах, гріють тепло на грудях.
    Залежні постійно від довгих чекань і прощань –
    Це те, що тримає їх, те, що в них далі буде.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Козинець - [ 2017.12.13 19:34 ]
    ***
    Якщо вже про зміни – зали́шилось кілька дій.
    Прокидається рано весна, вітрами кличе.
    Допоки зі снів виринає майбутнє з минулих подій,
    Мій внутрішній всесвіт цілує твоє обличчя.
    Ранок у місті доповнює сіра легка імла.
    В телефоні й мережі – сповіщення, повідомлення.
    Час позбутись каміння, відкрити тіла й імена
    Для очищення, змін, усвідомлень, оновлення…
    Час летіти вперед – монета не стане ребром!
    Поміж бути чи ні – точно бути! (не знаю доки)
    Хай на заклик весни озоветься тепло і добро,
    Розіллється у тілі, як повінь, березовим соком.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Козинець - [ 2017.12.13 19:31 ]
    ***
    Я знаю жінку, яка поверталася двічі.
    За спиною місто ставало їй сірим тлом.
    Очам тим властивий поспіх та відчай.
    А вся вона – ніби злам перед злом.
    Це – гарна опція, мов чуттєвий тюнінґ,
    Який я не сплутаю ніколи й ні з ким.
    Це – струм, не одразу доступний юним,
    Коли вона злегка торкалась моєї руки.
    В пошуках дому, тіла, тепла і крові,
    Стишую подих, діставшись її грудей…
    Кожна спокуса породжує хибний промінь.
    Якщо люди перетинаються, то коли і де?
    І якщо перетинаються – невже це відчай?
    Що їх тримає разом ще певний час?
    Якщо не любов чи звичай – взагалі навіщо?
    Не я тримаю її – вона це робить за нас.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  26. Володимир Верста - [ 2017.12.13 17:32 ]
    У полоні кохання
    В щасливому полоні дивограю,
    Танцюють зорі, золоті безкраї,
    Я Феніксом у почуттях згораю,
    Весна покрилась знову у розмаї.

    Тобою я живу і помираю,
    Навічно б залишатися у раї.
    Та знай Тебе лишень одну кохаю,
    З тобою ми підкорим Гімалаї.

    Любов сліпа, не знає перешкод,
    У натовпі знайти свою людину,
    Створити найщасливішу родину.

    Не треба нам ніяких нагород,
    У нас є все, чого ми так хотіли
    Створивши світ, туди ми полетіли.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 07.05.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Володимир Верста - [ 2017.12.12 14:30 ]
    Мельпомена
    Німа вистава, ролі всі відомо.
    Антракт. Завіса. Я ступаю крок.
    Ця маска не дістанеться нікому,
    Осипиться крізь пальці наш пісок.

    О музо! Драма ця нам так знайома,
    Заплутаний життя увесь клубок,
    Твою цілую я святу корону,
    Та відлітаю у новий листок.

    Чи справді ти зумієш врятувати?
    Погубиш серце вихором подій,
    Можливо слово зможе дарувати.

    Ще сотні намальованих надій.
    Хтозна. Тепер бажаю скуштувати,
    Отрути приготований напій.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 18.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Володимир Верста - [ 2017.12.12 14:07 ]
    Калліопа
    Моя принцесо, слів моїх богине.
    Володарко граційної краси.
    Тобою марю і до тебе лину,
    Міняючи епохи та часи.

    Незримо в бій, затоптану долину.
    Мене з собою вітром пронеси
    Дорогою, крізь простір часоплину.
    Всі спогади примарно воскреси.

    Даруй знання забутих вже імперій.
    Та покажи у відблиску меча
    Ті сокровення схованих містерій.

    Що тліють як остання ця свіча,
    Згоряє словом сіро на папері,
    І осідає на моїх плечах.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 15.08.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Домінік Арфіст - [ 2017.12.12 13:01 ]
    псалом
    _______________________є у Савао́фа – арфа і голгофа…

    1
    на землю лягаю… не ниць – горілиць…
    а там – журавлі … я гукаю… гукаю…
    на кого чекаю? у чому я каюсь?
    скрижалі Твої кам’яні – спотикаюсь…

    від Твоєї пісні мені в тілі тісно…
    а від Твого слова меркне моя мова…
    сповнене по вінця серце псалмоспівця…
    сповнене журбою-смутком – за Тобою…

    2
    за порохом – порох… за ворогом – ворог…
    проститись… простити… у світ відпустити
    радіти… ридати... самотньо ставати
    пустим і порожнім – гладущиком Божим
    гудіти… гукати…
    кати і гекати…
    гукати… гукати…

    3
    торговці і торгаші…
    гонителі і гонитва…
    пощо у світі вірші
    якщо вони не молитва?


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (10)


  30. Мірлан Байимбєков - [ 2017.12.12 01:01 ]
    Роздуми
    Отримати тіло — не значить отримати душу.
    Я обіцянок своїх не порушу.
    Отримати тіло порожнє без тої душі
    Що так любить мої вірші...
    Не треба...
    Кохати нестримно- не значить бути коханим.
    Най ти будеш найкращим у світі, старанним -
    Можливо, не зможеш запалити вогонь
    У серці,душі...дотик долонь...
    Forever...
    Життя є бентежне,як не крути.
    Мене заспокоїти можеш лиш Ти.
    Без тебе не так все й дратує.
    Без тебе кожна людина нервує.
    На небі...
    Можливо буду щасливим,
    Коли для тебе буду я особливим...
    Єдиним...
    12.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Максим Доброгорський - [ 2017.12.12 00:52 ]
    ***
    Хтось пройшов біля дверей,
    надворі пташка проспівала.
    Зникала тиша безсонних ночей
    Десь за стінами світало…

    Вже не кричить і не волає
    і голову не здавлює в тиски
    Та тиша що мене чекає
    Щоб безумства навести мазки.

    Щоночі я вільний, щоночі я раб
    Ніхто не наказує і не неволить
    Зі своєю свободою я сам на сам
    І лиш вона мене з розуми зводить.

    Вогні сотворіння, сніги забуття,
    Порядок з Хаосом змішались в екстазі
    В мені безкінечна Священна війна!
    Яка назавжди застигла у часі…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.11 23:46 ]
    Прозоро
    1

    А домінанта котячих -
    вгризтися в горло чи бока.
    Лисці смугастенький м'ячик
    любо котити... й навтьоки...

    Шерсть облизати - і ніжно
    муркнути просьбу край тину.
    Сила несе центробіжна
    Лев'ячу кожну клітину.

    Війни - за овидом, гаєм.
    Чортополохи... осоти...
    Лев у стрибку помирає -
    щоб відродитися всоте.

    Вдача найліпша - лисича.
    З нею - цирульні, аптеки...
    Парка, знай, ниточку смиче.
    Вівці тремтять - небезпека.

    2

    Кольору судної ночі
    хамелеони й гадюки.
    Бути камінною хочу
    в літній Одесі край Дюка.

    Ні, не сьогодні... колись це...
    Втілення буде - я вірю.
    Любо маляті в колисці:
    Одаль вампіри та звірі...

    Ділять вовчиська толоки.
    Ліпить вареник Ерато.
    Позамовкали пророки.
    Всюди слизькенько, зубато.

    Мегаарени, пунктири...
    Чіткості хочу, безпеки.
    Сенс поділивсь на чотири.
    А до розвою - далеко.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  33. Мирослава Шевченко - [ 2017.12.11 23:50 ]
    ***
    Стліває тихо на світанні
    Далеке сяйво зір останніх...
    Серед розкиданих світів
    Я не знайшов свого пристанку
    І в самоті блукав до ранку,
    І повернутися не вмів.
    Печаль мою здолала душу,
    І сам собі тоді сказав:
    "Свій біль в зірках сховать я мушу"
    Вони мовчать і я мовчав...

    Прилинь, о музико чудова,
    В погасле серце хоч на мить.
    В твоїх очах, в очах, сліз повних,
    Незгасне полум’я горить,
    Холодну враз розіб’є тишу.
    Я в ній свій біль і сум полишу
    І на відлуння полечу...
    Від снів розпачливих тікаю,
    І давній сум, що в них зникає,
    Запалить десь надій свічу.

    2017 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  34. Володимир Верста - [ 2017.12.11 15:11 ]
    Евтерпа
    Веди мене через п'янку оману,
    Жагучими стежками насолоди,
    Де у полях квітучого дурману,
    Гартуються у римах епізоди.

    Пливуть по акварелі між туману,
    Долаючи магічні перешкоди,
    Де в просторі палкого океану,
    Лунають дивовижні хороводи.

    І час нам тане наче в задзеркаллі,
    Зловити мить тут майже неможливо,
    Немовби залишаємось в проваллі.

    Танцюємо з тобою тут бурхливо,
    Посеред снів ми линемо дедалі,
    Моя богине - летимо грайливо.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 29.05.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Володимир Верста - [ 2017.12.11 15:17 ]
    Ерато
    Богине слів, осяяних любов'ю,
    Тобі я поклоняюсь кожен день,
    В Парнасі загоряються іскрою,
    Твої дари окрилених натхнень.

    Ввійдуть у вічність чорною сльозою,
    Пролинуть тихо, десь поміж пісень,
    В полях широких заростуть кінзою,
    Та в серце траплять де свята мішень.

    Поезія розпалює багаття,
    Дарує сотні Вічних божевіль,
    Для кого дар, для когоcь це прокляття.

    Лишає в серці лиш отруйний хміль,
    Та розцвітає мов святе латаття,
    Що розбиває на частинки біль.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 12.04.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Маркіяна Рай - [ 2017.12.11 14:46 ]
    Білим маревом вкрита
    Білим маревом вкрита дорога -
    То не сніг, - то моя душа.
    Я стелюсь навпростець до Бога,
    Щоб ласкаво мене втішав.

    Ох, сьогодні я геть охляла.
    Лей, лей, лей, лиш би хто не взрів.
    По мені чиясь ніжка гуляла,
    Що аж зранений дух осів.

    І хрустіла моя серцевина,
    І спускала морозний сік -
    По людині ступала людина,
    Наче світ їх обох прирік!

    І одній було сиро і жаско,
    Іншій - слизько було спішачи.
    Вже оклякнувши мовлю: будь ласка,
    Тільки ніжок не намочи!

    03/12/17


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  37. Сергій Гупало - [ 2017.12.10 17:18 ]
    * * *
    Відшукалося щастя нарешті. Це втіха моя.
    Не хвалюся, а тільки відверто зізнатися хочу.
    Я теперечки – в рідних, як диво небесне, краях,
    Де усі негаразди – не факт, а лише потороча.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Верста - [ 2017.12.10 17:05 ]
    Самотні слова
    Я закрию тебе у темницю,
    Своїх рим і в чорнилі пера.
    Заховаю немов таємницю,
    Де живуть ці самотні слова.

    На папері, в рядках заблукавши.
    Шлях до тебе шукають щораз.
    Не знайшовши, ідуть все віддавши...
    І летить знов у прірву Пегас.

    Та розбитись не може ніколи,
    Вітер ловить його кожен раз,
    Окриляє і лине по колу,
    У листи поміж сотнями фраз.

    Він бажає одне лиш писати,
    Ці слова віддзеркалюю я -
    На папері. І хочу сказати -
    Це спасибі, для тебе моя!...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 22.10.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Володимир Верста - [ 2017.12.10 17:22 ]
    Мемуар Ареса
    Моє ім'я - Арес, я - вершник смерті!
    Аїда вірний друг та воєвода,
    Для всіх царів найбільша насолода,
    А для рабів страждання я відверті.

    Та почуття хіба є в мене, смертні?
    Описана у рунах Гесіода
    Епоха ця моя - лише незгода,
    У вічних битвах тоне в круговерті.

    Розпалюючи біль в жорсткому серці,
    Та помирають у важкому герці.
    Сестра Еріда шлях мій розділяє.

    І кожного з них даром наділяє.
    Ідуть через віки сини безсмертні,
    Та знову чутно ці вітри славетні.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 27.05.17


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Кристіан Грей - [ 2017.12.10 15:31 ]
    Перефразовуючи Наталю Пасічник
    графоманів лютих зграя -
    може - двісті може - сто
    я нікого не читаю
    і мене також ніхто


    10.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Наталя Пасічник спершу чашка потім пляшка"


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.10 14:06 ]
    Над землетрощею


    Маленькі радощі мегажиття.
    Утіхи зримі: полотно, хлібина.
    Плин буйних наративів - йди, затям...
    Чийсь ідол ошкіряється звірино.

    Вальяжний лев загарбає пісок.
    Відмовлять у любові, славі, ніші.
    Зросте в сопрано юнки голосок.
    Штовхнуть у прірву заздрі, найрідніші.

    Ословиш яв. І піднесеш ослам
    Див батик - розмальований, квітчастий.
    Ти не просилася в едем-бедлам,
    Над землетрощею творила щастя.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.09 22:58 ]
    Тривірш без закінчення

    1

    Цяцьки, щаблі, шаблюки - для живих.
    В чистилищі свідоме за...вми...рає...
    Обходжу дим, брикетики халви.
    Стаю у чергу мовчазливу скраю.

    Нема кишень у трун, паїв - катма.
    Не сняться мертвим танці, секс, дебати.
    Люд фільтрували сифіліс, чума...
    Чому ж не доста солі, сонця, хати?

    2

    Усяк це чув: жалій та возлюби...
    Йдуть фарисеї на всенощну прощу.
    Тріщать чуприни... Цілі ті лоби,
    Які скотили у провалля горщик.

    Азартні вої, книги їм - у дар.
    Нехай читають віршики наївні.
    Жене телят жертовних дід Макар...
    У хакі йде персиста Чураївна.

    Є ліки від сухот, її спасли.
    А ти ламай брикет гематогену.
    Стікали кров'ю веприки, осли...
    Живи, передавай знання та гени.

    3

    Засмоктує людву коловорот.
    Помазаних єлеєм - завтра в сірку...
    Місцевого розливу Дон Кіхот
    Підпер млина без осі та одвірка.

    .........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  43. Лесь Українець - [ 2017.12.09 18:25 ]
    ***
    Не дарма нас Бог карає,
    Мукою гартує:
    Поодинці в ріднім краї
    Ми не запануєм.

    Товариство! Об'єднаймось
    України ради,
    Не сварімося, не лаймось -
    Ото буде свято!

    Ото буде перемога
    Наша над собою,
    За свободу, правду й Бога -
    Уперед до бою!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  44. Сергій Гупало - [ 2017.12.08 22:40 ]
    * * *
    Відійди, подивися на мене, рікою пливи
    Не на жарти, друзяко. Ти знову таки випадковий
    На шляху на Поліссі, де предок губив постоли…
    Усміхнись! Я давно там шукаю на щастя підкову.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  45. Кристіан Грей - [ 2017.12.08 10:37 ]
    Бронзова фігурка
    як приїхав у Тернопіль -
    у Тернопіль, а не Львів! -
    незнайомка йшла навпроти -
    познайомитись не смів...

    зазирнув тоді до кнайпи -
    кави випити хотів -
    може, й випив трохи зайве -
    чи з надміру почуттів,

    та здалось, що ця красуня
    тут за столиком сидить -
    встав, стільця свого відсунув -
    і не встиг всього на мить...

    у таксі - й за нею прудко! -
    весь об'їздив я Терно- -
    а у скверику фігурка
    бронзовіла вже давно...


    08.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Наталя Пасічник спершу чашка потім пляшка"


  46. Лесь Українець - [ 2017.12.08 07:09 ]
    ***
    Доле бурлацька,
    Талане худий,
    Не коси зненацька
    Явір молодий.

    Не рубай, сокиро,
    Дерево живе,
    Хай воно розкине
    Пагіння своє.

    Забуяє пишне
    До неба гілля -
    Оживе, задише
    Усе довкілля́.

    Заспіває птаство,
    Сівши на гіллі,
    Мандрівник тим часом
    Присяде під ним.

    Затінок сховає
    Засмагле чоло,
    Вітерець ласкавий
    Остудить його.

    Відпочине трохи
    Бурлак молодий,
    Зведеться на ноги
    Високий, худий.

    Кине орлім оком
    Погляд уперед
    І до виднокола
    Спрямує свій лет...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  47. Маркіяна Рай - [ 2017.12.08 01:51 ]
    Я випускаю тіні із очей
    Я випускаю тіні із очей,
    Пожовклості мого гіркого серця,
    На сім вітрів, на стоголосих сім
    Немуз, невічностей, невчинків, несмертей,
    Щоб безголосо догоджати їм,
    Коли від тіні тінь обривисто озветься.

    Рветься остання сонця струна.
    Смеркає.
    Попросинались. Горе і ганьба!
    Котре з вас знає:
    Так було не спрадавна і не навіки буде.
    А бувало й буде по-всякому.
    Хвала небесам, - ви осушили усе, що розлите,
    Ви відняли усе недодане до ваги.
    Вичавили вологу серця мого соковитого,
    А крізь зуби цідили: повені – береги;
    Повні жмені і жмені порожні – мито і промисел,
    А на кожного метелика знайдеться його вогонь.

    Смеркає. Тепер вона розкута:
    Попрочиняли вікна і тривогу.
    А все ж, коли молитимемось Богу,
    Щоби не чули, як душа конає
    У стогонах, зіжмаканим папером,
    Позатуляйте вуха небесам.
    Самі ж, о, тіні із моїх очей,
    Сміливі будьте, дужі і холодні!
    Глибини в синяві зробилися безводні,
    Безплотними зробилися бажання,
    Невартими вагання й сповивань
    В надії пелену,
    Вона помре остання.

    О, Надіє! Обертайся лицем до чесного.
    Відрікайся причастя до пустоти.
    Нам зростати з тобою,
    Нам витися і цвісти.

    Та пожовклості серця мого гіркого розставляють тіні очей -
    Де шукати спочинку? -
    Стоголосо марудячи вітром невічностей і несмертей,
    Немуз і невчинків.

    08/12/17


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  48. Серго Сокольник - [ 2017.12.08 00:37 ]
    Вірші і проза
    ВІрші- не проза. Сприймаєм усе навпаки.
    В ній не збентежують розум химерні думки.
    В ній, мов Титанік, потоне в воді льодяній
    Спів мелодійного тону. Потоне у ній

    Дивоторканнями імпульс цілунків твоїх,
    Ніжне поЄднання тіл у дарунку утіх,
    Танців шалених оголенння в ритміці блюз,
    Пісні еротики синглом останнє "люблю"...

    Проза поезії- фавн, що наяду споїв
    І покохав наостанок... Знечещеній, їй,
    Мов потонулій красуні, спочити на дні.
    Мовлено-
    прозу купують.
    Поезію- ні.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117120800170


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  49. Леся Геник - [ 2017.12.07 22:31 ]
    Спаде з її плеча прозорий шарф…
    Спаде з її плеча прозорий шарф,
    стече повільно долі, долі, долі...
    А спраглі риби на твоїх устах
    почнуть молитись лагідно любові.

    Коли ковзне розтремлена рука
    на стан її, і стане, мов метелик,
    в її очах розбурхана ріка
    волошками усі світи застелить.

    І попливе прозорий шарф кудись
    туди у ніч, де зорі, наче сливи.
    А ти впадеш у неохопну вись
    із нею на руках - такий щасливий...

    20.10.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.07 15:36 ]
    Зміна течій

    1

    Торік на Ластівчачому гнізді
    освідчився чужий орел - над морем.
    Сказав: "Не бійся, ми ще молоді,
    злети зі мною, відстані поборем...".

    А я мовчала... пахнув кипарис.
    Була низовка - зміна течій. Літо.
    Міняти на коричневий ірис
    солонуваті шлюбні моноліти?

    2

    В ожині стежка.
    Червень. Кропива.
    Горбисто. Узвичаєні марноти.
    Мутніє Ворскла... Звомплює сова.
    І рвати шори наче я не проти.

    Душа нуртує, поночі летить,
    сідає на вітрила, пальми, рейки.
    Тьма комарви... Захмарену блакить
    оспівує сливовий соловейко.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4