ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нінель Новікова
2017.04.27 10:44
БАБУСІ

Трохи довгастий, точений овал,
Розтруби сукні упавші…
Юна бабусенько! Хто цілував
Губи погордливі Ваші?

Руки, що в залах палацу колись

Вікторія Торон
2017.04.27 03:44
Під ліхтарями -- тепло, непорушно,
немов у ваті.
Культі асфальту втоплені у тінях
і ніздрюваті.
Поснули люди. Блякла скатертина –
в нерівних складках.
Засохлі плями. Скніє недопите
вино в карафках.

Олександр Сушко
2017.04.27 03:21
У кожного народа свій Христос,
Пілат байдужий, зрАдливий Іуда.
Навергали своїх гріхів обоз,
І понесли чужим богам до суду.

Своє лайно - сусіду за паркан,
Неначе із балкона папіросу.
І усихає з люті Іордан,

Ігор Шоха
2017.04.26 23:32
Зі мною поряд, мирно, звично,
як іноді в одній сім'ї,
здавалось, будуть жити вічно
усі ровесники мої.

Здавалося, усі сусіди –
моя родина по крові,
коли обманюючи біди,

Галина Михайлик
2017.04.26 23:08
Шановні колеги по перу! Кременчуцька поетеса і педагог, а також наша колега по "Поетичних майстернях" Тая Цибульська, організовує колективну збірку творів, присвячену Т.Г.Шевченку. Кого зацікавить цей проект - заходьте на сторінку проекту у Фейсбу

Лариса Пугачук
2017.04.26 22:22
Нижче плінтуса опустився…
Радикулiтна криза?
Чи може тарганів
людина ця шукає
або зарядку робить?..

26.04.2017

Ярослав Чорногуз
2017.04.26 21:59
Ці чари музики святої,
Яка підносить і п”янить –
Доба епохи золотої,
І золотого чуда нить -

Коли душа зліта над світом,
Як лебідь, маючи крильми,
І сонця золотого квіту

Ігор Шоха
2017.04.26 15:17
На етюди
Минають покаянні дні.
Гріхів уже немає,
та є Амур, що навесні
на інші спокушає.

Лукавий ангел у серцях
ламає перепони

Нінель Новікова
2017.04.26 11:50
Переклад з російської мови

З-під плюшу пледу, як знемога,
Сон учорашній визирав.
Що це було? Чи перемога? –
І хто програв?

Все передумую щоразу.

Олександр Сушко
2017.04.26 06:25
Не питай, чом заплакані очі,
Чом сховала обличчя в кущах;
Плаче серце від горя дівоче,
Бо на носі нагнало прища.

Я боюся з’явитись на люди,
Телефона до рук не беру.
Від ридання здригаються груди,

Володимир Бойко
2017.04.26 00:14
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Більше нічого мені і не треба,
Ані жар-птиці, ані солов’їв.

Решту візьму я від теплої ночі –
Руки твої, що мене оповили,
Ніжне, тремтливе від дотику тіло,

Ніна Виноградська
2017.04.25 21:54
Я вперше приїжджаю не до мами,
А до її могили і хреста.
Весни початок і квітневі гами
Птахи вивчають з нотного листа.

Немає квітів і не квітне слово,
Із-за парканів зиркне кропива.
Пусті гніздечка ластівок, діброви,

Іван Потьомкін
2017.04.25 21:52
Обвішані турботами,
як у радянську давнину
колгоспниці з торбами,
що вершили хресний хід у Київ,
вертаючись із хлібом в «авоськах»,
з рулонами паперу туалетного на шиї,-
куди ви дивитесь, Жінки, сьогодні?
На Захід, де можна понаймитувати?

Микола Соболь
2017.04.25 19:57
До кожного в життя прийде спокуса.
Щоб вирішити Ви самі змогли:
Чи Юдою на хрест звести Ісуса,
Чи вкрити сіном, наче ті воли.

У кожного у грудях б'ється серце.
Яке воно рішати Вам оте:
А чи любов'ю до людей озветься,

Олександр Сушко
2017.04.25 17:14
Живе зі мною поруч пан.
Але не можу я збагнути,
Чому в пітьмі через паркан
Летять брудні шматки отрути.

То пісню я не так пишу,
Сумну змальовую картину.
Щодня сатирою грішу,

Віта Парфенович
2017.04.25 14:33
Уже не важливо, що скажеш,
якщо скажеш,
бо вчинки красномовніші від слів,
мене ти оцінити не зумів,
хоча тобі відкрилась надто справжня,
обман...
з обману саме ти почав,
продовжував, аби доволі зручно,

Адель Станіславська
2017.04.25 14:09
Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Поміж простір думки -
розсівається туглість єства.
Ілюзорна ява...
Гори, тіні, потріскує ватра,
лижуть ніч язики -
медативний огень божества.

Нінель Новікова
2017.04.25 13:56
НІНЕЛЬ НОВІКОВА

Переклад з російської мови

***

Чудово, що не Вами хвора я,
Чудово , що і Ви не хворі мною,

Юрій Ерметов
2017.04.25 12:23
Як крапель чи клавіш
музичних
легкий перебір...

Промайнути, пробігти
а чи оминути?..

Хвилини чужі

Ніка Новікова
2017.04.25 12:21
Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
Через очі у груди олова натекло.
Я дивилася вгору, місяць отам білів.
І лягали на щоки видихи ліхтарів.

І молилася тінь від гострих моїх колін:
хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
Чи сидів у мені, п

Марія Дем'янюк
2017.04.25 11:22
Цілий світ у мені:
Минуле, цей день і майбутнє,
Мов кленові вогні,
Ті події такі незабутні.
Пурпурові світанки,
І краплини дощу на віконні,
Твої ніжні обійми
І синочкові оченьки сонні.

Юрій Ерметов
2017.04.25 10:29
Щоранку варто
затамувати подих,
тому що все
залишиться
від вчора.

Щовечора не зчуєшся,
як заклякає вічність

Любов Бенедишин
2017.04.25 09:45
Хто перший в красу?!" -
заблуд грає деревами.
Спішать, пригинаються -
цвіт оберемками.

А зайда-мороз
грізно клацає клешнею
і над абрикосою,

Наталка Янушевич
2017.04.25 07:50
Він стояв обличчям до вулиці, обпершись боком об синій потрісканий одвірок і повільно роздивлявся навколо. Що нового могло бути на дідовому подвір’ї, щоліта переміряному Михайловими кроками? Нічогісінько. Однак тепер усе видавалося таким малим, майже ігр

Олександр Сушко
2017.04.25 07:37
Кричали чайки, наче ті коти,
І билися за вкрадену рибину,
Стовбурчили загривки та хвости,
І клацали дзьобами безупину.

Не помічали в приступах жаги
Затоптану, скалічену чайчину.
Стирчала кістка в неї із ноги,

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся,

Юрій Ерметов
2017.04.24 17:42
Колись я думав, що почуття гумору – чи не найвища чеснота!.. Що це те, що робить нас людьми. Дозволяючи поглянути на страхи й затятості легко і невимушено бічним а чи ущипливим поглядом... Коли правила стають пекучими (або пекельними), наче розжарені пу

Микола Соболь
2017.04.24 17:28
Моя сусідка по городу
Сварлива баба, хай їй грець.
Оце взяла собі за моду,
Іще ходити навпростець.

Повчає "лізучи" по грядці:
– Не так посаджено усе!
Кляне мене, як у гарячці,

Ніна Виноградська
2017.04.24 16:47
Ви на колінах біля трону квилите,
Долоні простягнули для прохань.
І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
Напишете про тисячі кохань.

Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
Про ґрона виноградні і вино.
А правду ви ніколи не напишете,

Олександр Сушко
2017.04.24 16:09
Вже котрий рік тебе немає поруч,
І жити звик уже на самоті.
Але не відпускає болю обруч -
Без тебе стіни дому геть пусті.

І, як колись, уже не тішать свята
Та потьмяніли юності дива.
Пішла у рай моя старенька мати

Юрій Ерметов
2017.04.24 12:34
Любиш Путіна, ну, зізнайся? Ах, який сурйозний чувак! І, головне, строгий!.. І чьоткий. Чьоткий пацан. "Сказал – сдєлал". Нє, ну ні то що нєкоторіє. І нє сказал, і нє сдєлал. А, главноє, нє заставіл. Вот в чьом йіго нєдостаток! Гдє же ваш вождь? Чт

Світлана Майя Залізняк
2017.04.24 10:54
Серце - стрімка саламандра.
Сонце... тривоги-кущі.
Плани - і сходження, й мандри.
Час приминає плющі.
Крекче, затоптує сутнє.
Онде сріблистий ціпок.
Щемко душі... неспокутно...
Плащ Мамариги намок.

Ніна Виноградська
2017.04.24 06:11
І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
То регоче печаль і волає розбита душа.
А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
Де у вікна щоранку — і сонце,

Юрій Ерметов
2017.04.24 00:18
Я вже починаю сердитись!..
Із цими своїми коханнями...
Я вже починаю сердитись!..
Ви жити мені не даєте...
Як можна весь час вас любити?
Я вже починаю сердитись!..

Коли я вже стану,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:17
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Іван Гористеп
2017.04.20

Катерінка Ярошовець
2017.04.17

Олександр Крижанівський Космос
2017.04.13

ксюша корнелюк
2017.04.08

Бондаренко Вікторія Бондаренко Вікторія
2017.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.27 07:00 ]
    Солодощі весняної душі
    Земля була худа і боса..
    На передпутті вечорів.
    Рябіла синь весноголоса,
    І свист триоких ліхтарів
    Мені підморгував. Мовчанням
    Співала тиша мовчазна.
    Ніч, захлинаючись коханням,
    Любила серце допізна.
    Нудьга губилась чорнорота
    Над обрієм від самоти.
    Акації, немов на фото,
    Барвішали від простоти...
    Дзюрчало море пурпурове,
    Вкладались спати віщі сни.
    Без слів, без сил я, і без мови
    Поклонник ранньої весни..

    2017 рік





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.27 07:22 ]
    Мамо..
    Мамо,
    Рядки ці спонтанні,
    Мов перла останні
    Летять несказанно,
    Як сніг.
    Твої вмілі руки
    Не знають розпуки,
    Мов приязні муки
    Доріг.
    Не плач, моя нене,
    Як вітер поверне
    Неторкані зерна
    Прийду.
    Промінчиком неба
    Схилюся до тебе.
    В твій дім на розпутті
    Зайду.


    2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Вікторія Торон - [ 2017.04.27 03:46 ]
    ...І страшно

    Під ліхтарями -- тепло, непорушно,
    немов у ваті.
    Культі асфальту втоплені у тінях
    і ніздрюваті.
    Поснули люди. Блякла скатертина –
    в нерівних складках.
    Засохлі плями. Скніє недопите
    вино в карафках.
    Життя застигло в спазмових обіймах
    чужої форми –
    в рідких зірках, кошлатому тер’єрі,
    деревах чорних.
    Змінилась сцена -- вибрані актори
    мовчать уважно.
    ...Тривожно між пришельців незнайомих --
    і страшно.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  4. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.26 09:05 ]
    Тополі, поволі
    Так смеркнуть тополі поволі,
    Зірки, наче сови, не сплять.
    Куняють вітри ясночолі,
    Шовкову вирівнюють гладь.

    А десь у далекому полі
    Осінню симфонію, спів,
    Наслухались трави стодолі,
    В дурмані хвилюючих снів.

    Відлунює барвами листя,
    Спада, мов ранкова роса.
    Їх погляд вибагливо-чистий
    Тепер підпира небеса.

    І все невідоме – знайоме,
    І все не чуже, надземне.
    Побачиш, спіткнешся на слові,
    Відчуєш, як серце щемне.

    Так смеркнуть тополі поволі,
    Я й досі між ними стою.
    У пошуках кращої долі,
    Навіки віддавши свою.


    2016 рік​


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.26 08:59 ]
    Морський скелет
    З-під лоба дивиться на степ
    Морський скелет.
    Плекає римами поет
    Цей силует.
    Білим по білому мете
    Пухка зима.
    Снігами спілими плете
    Косу пітьма.
    Акордами морозних війн
    Мчать береги.
    Піднявся вітер із колін —
    Тремтять сніги.

    Євство зими - це плід холоднокров'я,

    Іі сезонно-нерухома зброя.



    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 22:51 ]
    Блаженственні гості
    А ти мене нагодуй:
    душевноспеченими почуттями,
    аби до мене вони знестями
    прийшли блаженственними гостями.
    Мов спілі вишні -
    червоні, пишні.
    Пірнаті хвилі -
    тисячокрилі,
    Мене купали б на небосхилі
    Вечірньої морської тиші.
    Я цілував би їхні долоні, --
    Душа заграла б на саксофоні.
    Пузата радість на струнах скрипки
    Безбожно стукала б людям в шибки...
    Глянь: над Дніпром, над Дунаєм, Бугом
    Веселка небо зорала плугом!...
    Душевноспеченим пахне простір,--
    До мене хлинуть ранкові гості!!


    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Я хочу..
    Вдихнути ранкову ранковість,
    Почути твій голос, твій сміх..
    Надпити туманом бадьорість
    З роси, що в тилу твоїх ніг.
    Будити морські оксамити,
    Як будять їх зранку Боги.
    Спішити любити, - щоб жити.
    Я хочу хотінням жаги.
    Незвершене - чудом вершити.
    Будуючи правди мости, -
    Я хочу життєм просто жити!!
    Бажаю свободи, а ти!?


    2017 рік












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ніка Новікова - [ 2017.04.25 12:59 ]
    Я палю листа
    Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
    Через очі у груди олова натекло.
    Я дивилася вгору, місяць отам білів.
    І лягали на щоки видихи ліхтарів.

    І молилася тінь від гострих моїх колін:
    хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
    Чи сидів у мені, писав не мені листа.
    Я читала його. Історія непроста:
    жив був сон. Уві сні, як водиться, жив був ти.
    Не ходив по воді (навіщо ж тудою йти?).
    Не шукав поза домом. Не відкривав грудей.
    Не любив говорити. Ще – не любив людей.
    Ну та біс із тобою. Швидко горять листи.
    Їм не важко супроти течії попливти.
    Їм не важко зійти у попіл. Від мене – вниз:
    до землі і у землю. Вигорить, був би хмиз.

    Доки лист під ногами стогнучи догорить,
    говори не до мене, місяцю, говори.
    Доки твердне земля, а небо отам – згори,
    догори у мені. Й за межами догори.

    Я читала тебе. Історія непроста.
    В ній я лист.
    А іще у ній я палю листа


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  9. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.25 11:44 ]
    Споконвічне
    Цілий світ у мені:
    Минуле, цей день і майбутнє,
    Мов кленові вогні,
    Ті події такі незабутні.
    Пурпурові світанки,
    І краплини дощу на віконні,
    Твої ніжні обійми
    І синочкові оченьки сонні.
    Теплі мами слова,
    Що щебече завжди - соловейкова доля.
    Святить паску світанок у ріднім селі,
    І на те Божа воля.
    Неба клич : Обійми!
    І навшпиньки тягнусь до хмаринки,
    Чи ранкової зірки,
    Яка щедро дарує зіринки...
    Нерозривно у часі
    Минуле, цей день і майбутнє:
    Споконвічна любов,
    мов черешневий цвіт,
    Зустрічає попутніх...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.24 10:29 ]
    Сутнє


    Серце - стрімка саламандра.
    Сонце... тривоги-кущі.
    Плани - і сходження, й мандри.
    Час приминає плющі.
    Крекче, затоптує сутнє.
    Онде сріблистий ціпок.
    Щемко душі... неспокутно...
    Плащ Мамариги намок.
    Стрівся козак той казковий,
    Дивиться мутно - хоч плач.
    Каже: зчужіли діброви,
    Гіркне поліський калач.

    Чим заперечиш? Туманно.
    Квітне розмир`я осот.
    Топче босяк Челентано
    Шрот виноградний... та в рот...
    Люд зазирає - раденький,
    Тче свої рядна-путі.
    Тужить-кривавиться ненька:
    Сили ізнову не ті...

    Ціни й погода мінливі....
    Скупчення лозунгів-ос.
    Чавляться спогади, сливи.
    Книжники вчать - не Христос.

    Повняться манною хмари.
    Білиться стовбур до свят.
    Уречевились примари.
    Скрапує сік-дистилят...

    В Часу чимало роботи.
    Йде шестернями Шекспір.
    Мізки запудрюють боти -
    Між профурсеток, порфір.

    Бачиться завтра - багате.
    Багнеться вірити (все ж...)
    В дух прадідівської хати,
    Яр животворчих пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.23 15:52 ]
    Аномалія
    1

    Бувають різні дні, букетики, невдачі.
    Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
    Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
    Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

    Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
    Читатимеш у зливу бульбисті смс.
    Я, Юргене, мовчу... Міцній безперешкодно.
    Якщо болить не вельми, то... прикладу компрес.

    2

    Три нулики та мінус. Навіщо цей аналіз?
    Довкола пінне море і квітень у снігу.
    Ти ж не любив, хитнув листки, горизонталі...
    Кольчугу доплітаю, повчаю на бігу.

    І я колись отак летіла на сяйливе.
    І затуляла вуха, бо всі казали - грім.
    Чекає десь, повір, твоє охвітне диво.
    А миготливу рибку лиши в кіно старім.

    Зігрів. Пусти! Віддай - тому, хто грубий-перший.
    Луска її зелена, цілісінька... в тату...
    Знай: дівчинці-піраньї не до вподоби верші.
    Ти кликав у бархани буденщини не ту.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2017.04.22 23:28 ]
    Доля без дорікання...
    ***маленька філософська поема***

    Доля без дорікання
    В камені... Жанна Дарк
    Вкотре зі здивуванням
    Переглядає, як
    Муху прадавню гарно
    Капсулював бурштин...
    .....................................
    -сумніви мають, Жанно,
    Що не відьмачка ти.
    Зрада і треті півні
    Будуть і поготів.
    Витримаєш катівню
    Із запитань попів.
    Друзі із ворогами-
    Плевели і зерно-
    Склали у орігамі
    Тіло твоє давно,
    Вільноневільна пташко...
    -душу вітрам відкрий!...
    ...як же літати важко
    В полум"ї власних крил!..
    Долею обійняти
    Світу металобрухт...
    Полум"ям запалати-
    Не заплямує бруд,
    Що полетить у спину.
    -звільнений Орлеан...
    -трон короля- дофіну...
    -спіймана у капкан...
    -Ви не спроможні так лі-
    тати!- останній крик...
    ...у бурштиновій краплі
    Спати тобі повік
    Статикою атлантів
    На постаментах тих,
    Що історичних фактів
    Місцем обрав бурштин,
    Поверх якого автор
    Випише ці слова-
    ЛЮБИШ СВІЙ МЕЧ І ПРАПОР-
    СПРАВА ТВОЯ ЖИВА.
    ..................................
    ...і наостанок слова,
    Наданого мені:
    ЦЕ НЕ НОВЕ, ПАНОВЕ-
    В ДОЛІ ГОРІТЬ ВОГНІ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117042211931


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  13. Олександр Жилко - [ 2017.04.22 21:01 ]
    Мої двадцяті
    Я дебютую в двадцятих роках
    маленькою книжкою віршів.
    Двадцять шість коротких історій
    поміж золотавих форзаців.
    Бо двадцяті роки твердо стоять
    на пустих сторінках антологій,
    бо неминуча спрага для них
    ці темні пробіли заповнити.

    Чи товаришем, а чи зрадником
    запишеться проміжком в змісті.
    Зрештою, кимось таки запишеться.
    Можливо, і першим, і другим.
    Хтозна чи прийде тридцять другий
    і скільки достигне до того.
    Хтозна чи прийде сорок перший
    і чи нитка достатньо довга.

    Молодість вимальовує кола
    і прошиває століття наскрізь.
    Так записано сто років тому,
    так перепишеться наново зараз.
    Страшно чути гомін святковий,
    пам'ятаючи обпечені пальці.
    Страшно радісно розуміти:
    я на собі відчую двадцяті.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  14. Олександра Камінчанська - [ 2017.04.21 21:40 ]
    Спогадальне...
    ***
    Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
    У Бога просив урожайного, щедрого року…
    Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
    Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

    Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
    Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
    Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
    Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.

    А брати серед поля – довільні, чекають мене,
    Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
    І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
    Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.

    Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
    Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
    Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
    Вродливиться осінь неюна багата хлібами...

    …Ще і нині дитина, бо тато чека на жнива,
    Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
    Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
    Я – дитина…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  15. Принцеса Поетеса - [ 2017.04.21 17:23 ]
    Недописане богами
    Недосказане між нами,
    Недописане богами,
    Бо зустрілися раптово
    Наші очі знову.
    Ми мабуть уже стомились,
    В почуттях своїх згубились.
    Сотий раз уже по колу
    Все шукаєм спільну мову.
    Може, краще відпустити,
    Все забути, далі жити
    І навік закрити дверці
    Для кохання в свому серці.
    Та залишиться я між нами
    Щось недописане богами.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  16. Лесь Українець - [ 2017.04.21 14:15 ]
    Коротко про нашу освіту
    Навчайтеся добре, діти,
    На високий рівень,
    Тоді підете робити
    За три тищі гривень.

    Бо програму написали
    Щурі кабінетні,
    І це все фінансувалось
    За гроші бюджетні.

    Міністерство ухвалило,
    Може й не читало;
    Дірвалися до кормила -
    Ото й уся справа.

    Але годі нам шукати
    У тім винуватих,
    Не добавиться у Радах
    Голів головатих.

    Ні на кого ж не вповаймо,
    А самі навчаймось -
    Чужого не обминаймо
    Й свого не цураймось.

    Хто найбільше прагне правди -
    Спрагу утамує,
    Хто найбільше прагне влади -
    Правду ігнорує.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Мілєвська - [ 2017.04.21 01:09 ]
    Увы?
    Я не праздничная птица.
    И не в стае воронья.
    Если что - я не синица.
    И журавль - увы - не я.
    Мчатся лица, лица. Злится
    Ночь тихонько за окном.
    Бирюзой лечу к зарнице.
    Волком ветер за спиной.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  18. Тетяна Мілєвська - [ 2017.04.21 00:18 ]
    Де не була
    Де не була, і де вже ніколи не буду.
    Вітер зриває із неба сіру полуду.
    Осінь вкриває весну. А їй це байдуже.
    У щастя сторінки тремтливі - вирвати мушу
    День у весни, що з осіннім нальотом.
    Листя
    Дивиться так і предсмертно, і слізно.
    Дихає груднем квітень.
    Бруньки ж при надії:
    Хтось їх засіяв. Для чогось таки ж засіяв?..


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  19. Віта Парфенович - [ 2017.04.20 16:42 ]
    Приказка і казка
    Мій Рубікон невидимий й нежданий,
    який вдалося вкотре перейти,
    і став колишнім нинішній коханий,
    і сплутав дати, погляди, сліди,
    посіяв у мені сумяття й тугу,
    не відрізнити правда де й брехня,
    хоч мовчки брав багато мою руку,
    і тіло, якби міг, то брав щодня.

    Разів по три, не менше, і насильно,
    втискався в плоть, втамовуючи хіть,
    кохатися і грати у всесильних,
    цілунками лишати в мені слід,
    нав'язлива огида й порожнеча,
    любив себе аж надто, через край,
    а я пристойна і якраз доречна,
    якщо не так щось, отже, вибачай.

    Простий, як картоплина у мундирі,
    а ти хотіла, панно, фрікасе?
    А ти хотіла щось? Доволі дивна,
    коли не роздивилась оте все,
    а я такий, як є, бери і падай,
    вклоняйся в реверансі і давай,
    дивуй і феєричним шоу радуй,
    лишу тобі я мідяка на чай.

    Оце така є приказка і казка,
    мораль така - шануйсь й ціни себе,
    і зійде і на тебе Божа ласка,
    коли не зрадиш сам перед себе.
    Коли не втратиш ти свого обличчя.
    Коли оману скинеш із очей,
    не побоїшся висказати в вічі,
    що то не лицар, а всього плебей.
    Що тіло - то твоє здоров'я й власність,
    а не нахаби річ, вперед, цінуй!
    Жени подалі, хто не чує плачу,
    але себе і душу не гвалтуй.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  20. Ірина Саковець - [ 2017.04.20 12:40 ]
    ***
    Вмивається бризками світла весняне місто,
    і скрізь викладає мозаїку білий цвіт.
    Люблю оксамитову тишу, глибоку, чисту.
    Люблю цей святковий і приязний за́вжди світ.

    Вертається день, виливаючи куди-небудь
    усі кольори: золотий, бірюзу, бордо...
    Плету з різнотрав'я вінок і вдягаю небу,
    а небо мені у дарунок – легенький дощ.

    Мов крашанка, сонце в насиченій сині квітня.
    У кошику ранку – тепло і, немов нектар,
    пахуче повітря. Вдихаю бажання жити,
    де квітнуть каштани і рідно шумлять жита.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  21. Кристіан Грей - [ 2017.04.20 12:21 ]
    Застряг(ла) (поетична пародія)
    Я по самісінькі в тобі застряг – чи здогадаєшся?.. -
    Ніякими зусиллями не витягти.
    Мо', скористаюся оливою чи смальцем -
    Вціліють вівці при вовках неситих.

    Застряг в тобі, немов старий годинник,
    І зупинився... Боженько мій, Боже!
    Не розберу, кому і хто що винен -
    А ти ста́ттю розібратися хоч зможеш?..


    20.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2) | "Богдана Лапченко Застрягла "


  22. Олександр Жилко - [ 2017.04.18 18:47 ]
    Ґрунти і насіння
    Живуть поміж своїх, живуть поміж дерев
    в садах фруктових, в домах без вікон,
    в домах без стін, під куполом дірявим.
    Живуть поміж дерев, живуть поміж своїх,
    живуть по-двоє, по-троє, як вирішує час,
    як жартує погода і сміється врожай.
    Живуть поміж своїх, не покидаючи дому,
    який збудував, який виростив і доглядав.
    Їдять плоди соковиті, полюють на звірів.
    Живуть поміж дерев, не виходять на зовні
    бояться світла убивчого і вітру гарячого
    пустелю і втомлений ґрунт, сірий пісок.
    Живуть поміж своїх, живуть поміж дерев,
    сиротами бездітними, без пам'яті зовсім,
    без імен і назв, на простих словах.
    Живуть поміж дерев, живуть поміж своїх,
    живуть - доживають, засихають, старіють,
    насінням входять у землю,
                                        проростають садами.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  23. Андрій Грановський - [ 2017.04.18 17:20 ]
    Жлоб
    А бува і таке, що, наче тупим радянським ножем,
    Тим, шо для масла,
    Лізуть до тебе
    Одразу в нейрони,
    Привносячи гасла,
    Кліше
    Та речитативом доктрини
    Накрапають, наче маленькій дитині, -
    І маєш зорясті погони
    Отут, із засвідченням у папірці.
    І ти не вахтьор - увесь світ у тебе в руці.
    Ну наче суддя
    Конституційного Суду.
    Та пам'ятай: нема вороття
    До стану
    Такого собі звичайного
    Люду.

    18.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  24. Олена Багрянцева - [ 2017.04.18 12:31 ]
    А ти станеш мені писати складні етюди...
    А ти станеш мені писати складні етюди.
    Говоритимеш те, що почути завжди хотіла.
    Тільки знаю, між нами відстань нестерпна буде.
    Буде прірва між нами глибока і захміліла.

    Ти пускатимеш в серце моє гарячі стріли.
    Обіцятимеш повні пригоршні втіх оманливих.
    Але буде стіна стояти між нами біла.
    Білі крила пасують тільки безпечним янголам.

    І ти будеш мені брехати про все на світі.
    Рахуватимеш перешкоди, які ми здолали.
    Даруватимеш оберемки духмяних квітів.
    Тільки знай, що всього цього мені буде мало.
    16.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  25. Тамара Ганенко - [ 2017.04.18 06:24 ]
    Засипало, завіяло
    Засипало, завіяло, снігами занесло
    Далеке, недосяжне, перемріяне село.

    Зі штормом океанами летить моє: -- Агов!..
    Як ви,
        моі залишені?
           І
            як
               моя любов?

    Ідуть сніги лапатіі, мандрують по землі,
    Листи, як снігу клаптики, біліють на столі,

    Цілують- виціловують і душу, і лице,
    Словечком кожним горнуться, початком і кінцем,

    Незграбні іхні літери барвінками цвітуть,
    Тихенько перешіптують про зустріч золоту...

    А сутінки за вікнами дощі й дощі прядуть.
    Сніги села далекого десь тихо- тихо йдуть...


    10 грудня 1997





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  26. Тамара Ганенко - [ 2017.04.18 06:24 ]
    ... Гору щастя й криницю печалі
    У світінні асфальтів чужих,
    Ліхтарів, що байдуже мовчали,
    Ворожбит мені наворожив
    Гору щастя й криницю печалі.

    Ти веди мене, доле моя,
    У поля, де все зелено й чисто,
    Де тополі край шляху стоять,
    І калина вдягає намисто.

    Де правічний, прадавній мій ліс
    Дочекатись не може з дороги,
    У хатину, де аж до землі
    Прилягли, мов щенята, пороги,

    Де зірки опадають в пітьму
    Урочисто, як свічі вінчальні,
    Там безмовно з рук долі прийму
    Гору щастя й криницю печалі...


    (З книги "Із тернами в серці", 2003)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  27. Катерінка Ярошовець - [ 2017.04.17 21:18 ]
    Україна
    Моє серце з тобою моя Україна –
    Ти у мене одна,
    ти у мене єдина.
    З тобою в печалі, і в радості в кожну хвилину.
    Розривають Україну ті прокляті кати,
    А ми не в змозі їх прогнати.
    Серце кров’ю знов заллється –
    Від рани, від болю.
    Затужила Україна , бо хоче на волю.
    Затужила моя мила,
    Що буде з тобою,
    Як би мала крила,
    Полетіла б на волю.
    Полетіла б, як та птиця –
    До сонця, до неба.
    Затужило моє серце –
    Нам болю не треба.
    Ллється кров синів твоїх,
    А що ж буде з нами,
    Як же бути із «братами» -
    З тими москалями.
    Болить серце за країну –
    За тебе доню, за тебе сину…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  28. Катерінка Ярошовець - [ 2017.04.17 21:03 ]
    Шепоче діброва
    Твої очі
    Дівочі,
    І серце тріпоче –
    Побачити хоче..
    ****
    Йому забути несила,
    Як тебе колись любила.
    Як шептала діброва,
    Такі ніжні три слова.
    Шептала …. А може ні..
    Здалось уві сні.
    ****
    Твої очі –
    Дівочі,
    І серце тріпоче –
    Кохати хоче.
    ****
    Чекала я знову ,
    Почути три слова,
    Чекала ….а може ні??
    Знов приснилось в вісні…
    ****
    Приходжу я знову,
    Де плаче діброва.
    І вже не почути –
    Ніжні три слова.
    ****
    Твої очі –
    Дівочі …
    І серце не хоче….
    І вже не тріпоче…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  29. Катерінка Ярошовець - [ 2017.04.17 19:49 ]
    Жизнь – море…
    О море бушует,
    Ему тоже не спится,
    А я все смотрю,
    как чайка кружится.
    Волна набегает
    На берег родимый,
    Рисунки на песке стирает,
    Моей жизни не длинной.
    Вновь с тоскою я сдружилась,
    А чайка надо мной кружилась.
    Снова к морю возвращаюсь,
    Рукою жизни касаюсь.
    А жизнь, как кинопленка рвется.
    Я жить хочу,
    Душа из тела прется….
    Душа моя, как птица в небе,
    И былью снова станет небыль.
    А чайка мой – Ангел,
    Хранитель небесный,
    А ворон прилетел –
    Ворон зловестный!!
    Ведь жизнь моя не повторится,
    А чайка-ангел вновь кружится….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Катерінка Ярошовець - [ 2017.04.17 19:20 ]
    Сад
    Люблю я сад весною,
    Коли рожево-білий цвіт.
    Все покривається красою,
    Мого дитинства, юних літ.
    ****
    Весна пришла, все оживає,
    А цвіт летить-летить, кружляє.
    І знов в думках до тебе лину
    До того цвіту, мов перлини.
    ****
    І квітне сад –
    Мій милий сад.
    І знов з’являєшся у сні,
    Той цвіт, приснився ти мені.
    ****
    Від аромату я п’янію,
    І знов в думках про тебе мрію.
    Мій сад розцвів в життєву днину –
    Моєї юності хвилину.
    ****
    Приснився мені мов наяву,
    Лише для тебе я живу.
    Для тебе, саде мій пашнистий,
    Ти як сльоза дитини – чистий.
    ****
    І знов приснився ти у сні,
    Моєї юності весни.
    Вітер закрутить, той цвіт у танок
    Під пісню весняну, під пісню пташок….
    ****
    Моя душа знов заспіває,
    А цвіт летить-летить, кружляє…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Катря Садовнікова - [ 2017.04.17 18:35 ]
    Я не умею ложно молвить речи
    Я не умею ложно молвить речи.
    Я не умею ждать, коль ничего.
    Я не зажгу опять потухши свечи.
    Не жду рассвет - наверстую его.

    Не плачу - я прелюдие не строю.
    Не сочиняю правды поворот.
    А жизнь я назвала свою игрою.
    Общин не спотыкаюсь - власть широт.

    27.05.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Катря Садовнікова - [ 2017.04.17 18:36 ]
    Моему любимому
    Я так тебя люблю и больше надо
    Нам кислорода на двоих в огне.
    Нас не разлучит: дождь и снег, прохлада.
    Я не хочу тебя терять, о нет!

    Ты мне так нужен растворюсь я в тени
    Твоей, мне нужен этот кислород.
    И наши пролетали так апрели...
    И не было в помин других охот.

    Лишь ты и боле ничего нинадо,
    Лишь я в твоих объятьях - это сон.
    Твой голос мне в душе, обычно, градом.
    Здесь многоточие - люблю, пасьйонс.

    03.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.17 12:40 ]
    Холодні руки
    Не триматиму телефон в руках холодних,
    Не дзвонитиму тобі щоночі,
    Не любитиму тебе ніколи більше...
    Я так багато зарікалась,
    І щоразу до минулого поверталась.
    Мріяла я зовсім не про казку,
    А про кохання щире.
    Я мріяла про Львів і каву.
    Лиш кава виявилась гіркою,
    А Львів холодний взимку.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  34. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.17 12:23 ]
    Айсберга вершина
    Він прийде!
    Всі вони приходять!
    В нічних снах,
    З крові та плоті.
    ***
    Тотально зламана ти
    Лежиш на підлозі ,
    Серед темної ночі
    Лиш серце тріпоче.
    ***
    І ось диво;
    Він прийшов несправедливий,
    Та такий справжній,
    Ти така чутлива.
    ***
    Ти любиш?
    Чи може любила?
    Та так і не відпустила,
    Бо ти так сильно хотіла з ним життя розділити.
    ***
    Ти так гірко плакала,
    І палко щоночі молилась.
    Наразі серце просто зломилось,
    і ти в чарівну і не підкорену красуню перетворилась.
    ***
    Він кохає тебе,
    Так палко бажає тебе.
    Лиш ти стала як айсберга вершина.
    А він більше не твоя половина.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  35. Тамара Ганенко - [ 2017.04.17 07:20 ]
    Не клени...
    Черешневий цвіте
    Квітневий леготе
    Сокоре сріблистий

    Завірюха із днів опадаючих
    Зорі дзвінко й помітно ростуть
    Безсоромна червоність тюльпанова
    І цибульки зелені сліди

    Не приходь. Не зови. Не клени.
    Лиш люби. Не вагайся. Люби.


    17.04.17






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  36. Тамара Ганенко - [ 2017.04.17 07:19 ]
    Храм
    Давно я входжу в цей розкішний храм.
    Горять свічки довгасті, як лілеі,
    Марія світиться у злоті рам
    І до дитинки тулиться своєі.
    І білих рук ласкаві голуби
    Стражденний люд окрилюють до світла.
    Так чисто пахне небом голубим,
    Така блаженна тиша несусвітня,
    Хіба священник зрушує іі,
    Повніш ріки його вагоме слово,-
    Пливе журливим плином ручаів,
    Вигоює любов'ю присмерково.

    Давно я входжу в цей чудовний храм,
    Усім єством вбираючи хорали,
    Клячу у нім, підспівую хорам.
    О храм душі, який не відібрали,

    Бо аж ніхто на те не має сил,
    Доки творець не начертає в і ч н і с т ь...

    Благословен стократно світ краси,
    Що не зміняв святе на пересічність.


    ( З книги "Із тернами в серці", 2003)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  37. Серго Сокольник - [ 2017.04.16 23:06 ]
    О болю мій!..
    О болю мій!
    Ти є життя, я знаю.
    Хто не живе-
    Тому і не болить...
    І ниють рани...
    І душа страждає...
    Яка ж ти різна,
    Різна, болю мить...
    То розкажи,
    Яким же ти буваєш,
    Мій болю,
    Віддзеркалення життя?
    Ти мати й мачуха,
    Ти день за небокраєм,
    Ти незрівнянна
    Сила відчуття
    Моментів тих,
    Що дарувала доля,
    Яка під доброю
    Зорею нас звела
    Дарунком щастя...
    Тільки вже ніколи
    Нам не відпити
    з того джерела.
    Ми сліпо маєм,
    Не цінуючи, ЩО маєм,
    П"ючи, допоки
    У криниці є вода,
    І так п"ючи,
    Безтямно пропиваєм
    Той дар на двох,
    Що Бог кохання дав...
    А рани що ж?
    На те вони, щоб нити,
    Застуджені об млосний
    Світ нічний.
    І все ж... Згадавши
    Неповторні миті-
    Який же ти солодкий,
    Болю мій!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117041611229


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  38. Андрій Грановський - [ 2017.04.16 16:25 ]
    Переклад тексту пісні Rainbow "Stargazer"
    Пече, вже віддам за воду душу.
    Котрий рік, як раб, спину гну
    Глянь! Нарешті спада тінь чародія.
    Як він летить! Глянь же, як він летить!
    Та глянь на лице!

    Де ж блиск в очах?
    Чом лиш страх, лише страх, лише страх?
    "Він нас звільнить" -
    Віри мить, так... Віри мить.

    Та лиш щоб він злетів,
    Від кайданів,
    Спекотних злив
    Я не дожив.
    Як і всі, вежу робив
    З кісток і тіл рабів
    Лиш щоб він злетів.
    Та хто ж хотів?

    Для чого це все?

    Тре нас посеред пустелі вітер.
    Усі знають: наш час вже настав.
    Кожен з нас най об вежу мозолі тер
    Лише щоб узріти мить, як володар злітав.
    Та глянь на лице!

    Де ж блиск в очах?
    Чом лиш страх, лише страх, страх?
    "Він нас звільнить" -
    О, віри мить, віри мить.

    Та лиш щоб він злетів,
    Од кайданів
    Та спекотних злив
    Я не дожив.
    Як і всі, вежу робив
    З кісток і тіл рабів
    Щоб він злетів
    Але хто ж хотів?

    О, для чого це все?

    Всіх очі прикуті до фігури,
    Як вона марширує вгорі.
    Тиша, наче й не було ніколи
    Тих чаклунів, і лиш кров на пісках.
    Та його лице!

    Де ж блиск в очах?
    Лише страх, лише страх?
    "Він нас звільнить" -
    Була мить, була мить, віри мить.

    Щоб він злетів,
    Од кайданів,
    Спекотних злив,
    Я не дожив
    Як і всі, вежу робив
    З кісток і тіл рабів
    Щоб він злетів

    Хотів?
    Я не дожив
    Од кайданів
    Та спекотних злив
    Лиш щоб він злетів.
    Глянь мені в очі. Раб,
    Я був, був, був, був,
    Гвинтиком вежі незграб.
    Лиш райдуга на небі
    Правду має далебі,
    Я її не забув, я не забув, я не забув.

    Земля не стоїть,
    І повернули мить,
    Так, так, так, так.
    Не забув,
    Я не забув.

    Сльози та втома,
    Та я вже вдома, так!
    Колись тут був,
    Не дім - забув, ні!

    Повернись, віддай те, що забрав!
    Ні! Ні! Ні! Ні!
    Не забув! Я не забув!
    Очі вже в крові,
    Та краї чудові там.

    Колись тут був,
    Не дім - забув, ні!
    Повернись, повернись,
    Я не забув! Ні, ні, ні...
    Тиша назавжди.
    ***
    Оригінал:

    High noon, oh I'd sell my soul for water
    Nine years worth of breakin' my back
    There's no sun in the shadow of the wizard
    See how he glides, why he's lighter than air
    Oh I see his face!

    Where is your star?
    Is it far, is it far, is it far?
    When do we leave?
    I believe, yes, I believe

    In the heat and the rain
    With whips and chains
    To see him fly
    So many die
    We build a tower of stone
    With our flesh and bone
    Just to see him fly
    But don't know why
    Now where do we go?

    Hot wind, moving fast across the desert
    We feel that our time has arrived
    The world spins, while we put his dream together
    A tower of stone to take him straight to the sky
    Oh I see his face!

    Where is your star?
    Is it far, is it far, far?
    When do we leave?
    Hey, I believe, I believe

    In the heat and the rain
    With whips and chains
    Just to see him fly
    Too many die
    We build a tower of stone
    With our flesh and bone
    To see him fly
    But we don't know why
    Ooh, now where do we go

    All eyes see the figure of the wizard
    As he climbs to the top of the world
    No sound, as he falls instead of rising
    Time standing still, then there's blood on the sand
    Oh I see his face!

    Where was your star?
    Was it far, was it far
    When did we leave?
    We believed, we believed, we believed

    In heat and rain
    With whips and chains
    To see him fly
    So many died
    We built a tower of stone
    With our flesh and bone
    To see him fly

    But why
    In all the rain
    With all the chains
    Did so many die
    Just to see him fly

    Look at my flesh and bone
    Now, look, look, look, look,
    Look at his tower of stone
    I see a rainbow rising
    Look there, on the horizon
    And I'm coming home, I'm coming home, I'm coming home

    Time is standing still
    He gave back my will
    Ooh ooh ooh ooh
    Going home
    I'm going home

    My eyes are bleeding
    And my heart is leaving here
    A place I've known
    But it's not home, ooh

    Take me back
    He gave me back my will
    Ooh ooh ooh ooh

    Going home
    I'm going home

    My eyes are bleeding
    And my heart is leaving here
    The place I've known
    But it's not home ooh

    Take me back, he gave me back my will
    Ooh, ooh, ooh, ooh
    Going home, I'm going home
    My eyes are bleeding
    And my heart is leaving here

    The place I've known
    But it's not home, ooh
    Take me back, take me back
    Back to my home oh oh ooh
    Time standing still


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Тамара Ганенко - [ 2017.04.16 08:05 ]
    *
    Тихо, тихо, - ще побудьмо,
    Ще хвилиночку і трошки.
    А сади весніють буйні
    Яблуневі ронять брості

    І ця мить на повні груди
    Нетутешня і святочна
    Нам у будні дихать буде
    Мов дитятко непорочне

    15.04.17




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  40. Тамара Ганенко - [ 2017.04.16 07:14 ]
    ...Нестяма...
    Ожинні сходять твоі очі
    І кольори не додивляюсь
    А лиш глибінь і темінь чую
    Таку що у нестяму стигне, -

    Вишнево зрілу, сутінкову,
    Настояну на матіолах,
    В жасминові обійми згуслу,
    Медово у вуста зашерхлу, -

    Ту невимовну і всезвучну
    Що нас безслівними лишає
    Як дотягнемося на хвилю
    Не тільки душами крізь вирій...

    15.04.17



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  41. Домінік Арфіст - [ 2017.04.15 23:07 ]
    зневіра...
    зневіра – для людини спокуса…
    по справжньому єдина спокуса…
    спочатку люди вбили Ісуса
    а потім полюбили Ісуса…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.15 18:29 ]
    ***
    Хмарка нюхала цвіт вишні,
    У вишні запахи розкішні.
    Пелюстками милувалась -
    Синьонебо зачекалось!

    Небо в диві зачаїлось :
    Хмароквітка розпустилась!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  43. Андрій Грановський - [ 2017.04.14 23:53 ]
    Катерині
    ***
    Я б і не здивувався від лунання чуток,
    Що навіть мій погляд
    Бентежить тебе.
    Усе ок.
    As you want, as you wish.
    Та прослухай-таки
    Нічні фламенко мої,
    А то й ранок проспиш.

    Ти питаєш мене невербально,
    Чом і нащо мені
    Волоктись нереально,
    Гнутись під світ, що не змінюється
    Хіба що від весняних гріз
    У даличині -
    Константа, аксіома природи.
    Та не чути у настрої тембру твого
    Ані бризу, ані тієї ж дощової погоди.

    Та не можу стлумачити:
    Од павутиння, де ховаєшся ти,
    Не маю мітли.
    І що ж криють вони,
    Сфокусовані й у партикулярні кинуті краї
    Погляди твої?
    Грози, чи то гаї?

    14.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.14 12:18 ]
    По колу...
    1

    Латала діри на трьох екранах.
    Мелькали Делі... Диканька... Гана.
    Душа злинала іскристо вгору...
    Цвіли агава, рис, помідори...

    У саквояжі забула вірші.
    "Дарую прозу..." - торочив Іржі.
    Зелений потяг - крізь чад - по колу...
    Ні ароматів... ні ореола...

    2

    Спинявся гід наш, хотілось пити.
    В бархани грузли сліди-копита.
    Творці чекали вогню із неба.
    Палити лахи була потреба.

    Жмути сновиддя, темнава ніша.
    Прости, банальне. Люблю складніше.

    3

    Намисто крупне дала мулатка.
    Крупа небесна... хмаринка-латка...
    Співоче древо хитало зірку.
    Людву покликав чорт на вечірку.
    В плід черви лізли... сотали соки.
    Низьке одвічно плює в високе.

    Брели з хрестами - хить-хить - хапуги.
    Полуда вкрила щити... попруги...

    Дивочні снива. Четвер пречистий.
    А вколо вої... гній... терористи...



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Крижанівський Космос - [ 2017.04.13 06:25 ]
    Тепло
    Тепло твоєї руки
    На моїй шкірі.
    Секунда - і ми
    В ніжних обіймах.

    Мій реальний міраж
    Моє божевільне падіння
    У твій палаючий погляд
    Нескінченне вільне падіння.

    У нас із тобою є тільки сьогодні
    Занурся ж у мене!
    А завтра зробимо вигляд,
    що незнайомі.

    Я свою улюблену майку,
    Яка непристойно пропахла нами,
    Залишу тобі, як спогад
    Про нашу подорож морем кохання.

    Я знав тебе все життя
    Зустрів зовсім недавно
    Ще довго я буду знаходити
    В інших натяк на тебе.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  46. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.13 00:06 ]
    Біль...
    Очі сповнені болю і крові.
    Ноги ніби не мої.
    Знаєш ,рік пройшов.
    А відчуття ніби ти вперше прийшов, перед очима якось випадково пройшов.
    А я просто взяла і закохалась,
    Хоча сама такого не чекала...
    Він мариться мені ночами, як жаль що він герой не мого роману.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  47. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.12 23:07 ]
    "Руїна"
    Я в'яну без нього,
    Я дуже по ньому сумую.
    Знаєш,як мені жаль,
    Що не можемо склеїти дві половини.
    Я до без тями сумую по ньому.
    Небесного кольору очі,
    В яких я тонула мов в хмарах.
    Він став моїм храмом.
    Стала б молитись до нього.
    В ногах у нього б стояла.
    Пестила б як дитину.
    Молила я Бога про диво.
    Та пішов він давно,
    По собі залишив руїну.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  48. Зоряна Інша - [ 2017.04.12 23:04 ]
    Клаптик весни в горах
    Ось дні розквітають собі жовто-біло,
    і зелень вистрілює бура гора.
    Весна захопилась своїм добрим ділом.
    У душі весну теж впускати пора.
    * * *

    Гори сьогодні - ще сонні,
    латані сіро-зеленим.
    Небо у строгім фасоні
    сонце ховає від мене.
    Венами річок прошиті
    сплячі підніжжя тутешні.
    Вічність сховалась у миті, -
    в неї пірнаю до решти...
    Стукає поїзд у риму
    з чистим ранковим повітрям.
    Гори ховають незриме
    в вершинах, пригладжених вітром.
    * * *

    Сонце, як десять копійок,
    котиться понад горами.
    Гори чекати не вміють -
    сонце хапають руками.
    Вкрали вечірні години
    сонця коралову тишу.
    Зорі, як очі дитини,
    в небі казки нові пишуть.
    3.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.38)
    Прокоментувати:


  49. Тамара Ганенко - [ 2017.04.12 16:13 ]
    Київ
    ...А білі сніжинки
    сідали на вії
    й тонули у синіх очах.
    Снив Київ майбутнім,
    замріяний Київ,
    і синім усе помічав.

    Стояли собори
    в шапках соболиних,
    розсіював золото дзвін.

    Складались
    морозним узором хвилини,
    які нам видзвонював він.

    Який нескінченно
    величний Хрещатик,
    який без кінця дорогий!
    А день той впадав у замети горбаті,
    в глибокі заходив сніги, -

    в такі, що уже не дійти, не добратись,
    в такі, що зайшлись од пурги...
    Засніжений Київ.
    Примовклий Хрещатик.
    І синіх очей береги.


    (З книги “Із тернами в серці“, 2003)






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  50. Кристіан Грей - [ 2017.04.12 15:16 ]
    Адам і Єва (альтернативна історія)
    В раю гуляла пустотлива Єва,
    Над яблуком замислився Адам -
    Враз блиснуло і загриміло зліва!..
    Злякалась Єва й мовила: «Не дам...»

    «Ах, так?!.» - Адам до неї люто -
    «Піду я до Ліліт - і назавжди!..»
    Адама Єва стиснула за руки
    І в ноги кинулась: «Залишся, не іди!..»

    Повів Адам її у райські ку́щі -
    Удвох вкусили яблука й гріха,
    Що насолодою для них став сущою…
    Альтернативна є історія й така...


    12.04.17


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" 5 (5.43)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   2