ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2020.02.21 10:50
Ця зима без зими,
Мов би келих на стіл пустий...
Роз"єдналися ми,
Допалили оті мости,
Що з бажаннями чис-
тими щиро пройти хоті-
ли, палили вночі з
Хіті сполохом наших тіл,

Сергій Губерначук
2020.02.21 10:25
Пустіть мене у вільну торгівлю!
Реалізуйте мене за вільними цінами!
Хай повільно.
Хай довільно.
Я стомився стискати рядки між колінами,
як непорозуміння між поколіннями.
Задовольніть моє динамо.
Дами, читайте мій плаґіат

Тетяна Роса
2020.02.21 09:03
Сліпі не бачать: в нашім краї
страшний не вірус із Китаю,
бо, більша є у нас загроза -
зелена неміч вражає розум.

Микола Соболь
2020.02.21 06:28
Увірував у тебе Україно!
Не я один, – Герої Небесної сотні,
Ті, хто бій прийняли на сході сьогодні,
Не схиливши у покорі коліна.
Увірують ті, хто прийде за нами,
Оті, хто не зречеться духу свободи
І Переяславської не підпишуть угоди,
І випалять смо

Віктор Кучерук
2020.02.20 22:25
Половіють зорі на світанні
І згасають, наче ліхтарі, –
Пригорнися ще раз на прощання
І вуста устами обігрій.
У досвітню пору якнайкраще
Жовтим цвітом квітнуть буркуни, –
Не лишай мене напризволяще,
Посеред лукавої весни.

Олександр Панін
2020.02.20 19:47
На основі відеокліпу:
"John Powell - Assassin's Tango"

Assassin's Tango,
тобто - танго вбивць -
то назва відеокліпу,
де попри гангстерські війни,
двоє кохають і танцюють

Козак Дума
2020.02.20 15:52
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
в кулак зібравши свою волю й сили.
Сьогодні нам говорять: «Ви в боргу!»

Що сталося? Куди бредеш, народе,
уперши більма в ясла, і мовчиш?!
Вже не потрібні воля і свобода?

Євген Федчук
2020.02.20 15:41
Якось несподівано захопила старість,
Вчора ще енергія била через край,
А сьогодні думати тільки і зосталось,
Що мене очікує:пекло або рай.
Що мене очікує – я і сам не знаю.
Жити намагався наче без гріха,
Але доля, кажуть, свій рахунок має,
А вона н

Тетяна Левицька
2020.02.20 15:16
Війна скінчиться, вбивце, у полон
здасися, не радій що снайпер схибив.
У кожного є свій армагеддон,
здируть і шкіру, як луску із риби.

Гряде розплата за жорстокість, кат!
Настане черга скинути забрало.
На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,

Сергій Губерначук
2020.02.20 12:34
Цей рух між елементами буття –
злиденний покер аж до самогубства –
повсюдний блеф гріха чи боголюбства –
блеф задля гри в життя без каяття!

П’яніє ґеніальність у нужді –
зливається з божественним началом –
їй коряться піґмеї і вожді –

Микола Соболь
2020.02.20 07:14
Чай без цукру зробить ранок ситим.
Не люблю писати уночі.
Хіба пелька тістечком забита
Провіршує рим складні ключі?

Кажуть: лине муза не до пуза.
Спродаю святкові кунтуші.
Бо поет у долі вічний лузер,

Королева Гір
2020.02.19 23:59
Запалю лампадку знову на вікні,
За НЕБЕСНУ СОТНЮ ці скорботні дні.
Роковини шості...шості...та не в снах,
Це - болюча рана, думка голосна.

Не палають шини на майдані скрізь,
Але плинуть ріки, не води, а й сліз,
Не стоять намети, не буде гуде майда

Козак Дума
2020.02.19 23:21
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в танці до сонця він линув,
принцом себе уявляв.
Раптом зітхнув, в гай повернув,
ліг під кущем відпочити –
плинув у сни серед весни,
бачив хмарину у квітах.

Олександр Сушко
2020.02.19 20:09
Нарешті! Ура! Алілуя!
Грипозна минулась халепа!
Давай я тебе поцілую,
Щоб настрій піднявся до неба.

Заскніла любов без обіймів,
Втомилася слухати чмихи.
Чахоточний вірусняк здимів,

Олександр Панін
2020.02.19 18:57
Зелені схили, мала альтанка,
Де не зустріти кохання вже,
І таємницю побачень давніх
Альтанка вірно береже…

Дівча ласкаве, красуня мила,
Твій образ чистий - кохання цвіт,
Як ти світилась, як ти любила,

Козак Дума
2020.02.19 18:19
Яка стратегія, навчання де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Діждалися покращення часів?!

Євген Федчук
2020.02.19 15:41
Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Чи тебе зродила справді Україна,
Отакого злого невдячного сина?
Як же ти на матір підняв свою руку,
Залишив по собі стогін, плач і муки?
Чи ж того хотіла твоя рідна мати
Щоб ім’ям

Вікторія Лимарівна
2020.02.19 14:08
З несамовитою швидкістю потяг,
не зупиняючись, мчиться вперед.
Брами йому відчиняють, ворота.
Тільки й бажає про зоряний злет.

Потяг час`у в неймовірному русі
лине в безмежність, зупинок нема.
Десь там, далекий перон його змусить

Королева Гір
2020.02.19 11:09
Прийду до тата, сяду на порозі
І все я розпитаю про життя,
За мене він в молитві і в тривозі.
Дорослий я, та для батьків – дитя.
Пройдуся залюбки батьківським садом,
Нап’юсь води з криниці досхочу,
Торкнуся до лози із виноградом,
Думками у дитинств

Сергій Губерначук
2020.02.19 11:06
На тих бульварах, де зима й сніги
давно розсілись по глибоких лавах,
де в темних ліхтарях нічні боги
використовують вогні у власних справах,
де зустріч неможлива ані з ким,
окрім єдиної супутниці – розлуки,
на тих бульварах я шукаю дім,
якого ном

Тетяна Левицька
2020.02.19 10:25
Без тепла у травні втішно -
плоду не рости.
Як смаку не знаєш вишні, 
то і не кортить.
Скільки вишняку довкола
зваблює вуста.
Кисло, солодко, розколеш -
кісточка пуста.

Олександр Сушко
2020.02.19 09:30
Сатири плуг, як масло правду оре,
Нявчить котом розрізаний апломб.
На пасовиську хмар поетів море,
І з ложкою не менше за столом.

Упроголодь любов така нервова,
Поезія - дешева, наче гріш.
Устав із ліжка - каша же готова!

Ярослав Чорногуз
2020.02.19 02:32
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
До моєї спочивальні
Ти усміхнена прийди.

І вростай у мене зрана,
Ніби квітка золота.
Хай розтуляться, мов рана,

Оксана Логоша
2020.02.18 22:47
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Чистий аквамарин-
Боже небо синіє.

Поміж шалу юрби,
Де втопитися більш вірогідно,
Посміхнеться тобі

Олександр Панін
2020.02.18 21:35
Глибока філософія на мілині


Як для мореплавця важлива
лоція,
так само архіважливо
не діяти під емоціями…

Аліна Майстер
2020.02.18 20:42
Мы будем думать о своем -
О мимолетном, неизбежном.
А мимо пронесется мир
И упоительный, и нежный.
И страшный, буйный, как сирень.
Но в чьем-то смехе, чьем-то крике
Предстанет вдруг такой великий
И невозможный Судный день.

Козак Дума
2020.02.18 19:22
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
а на кожнім перехресті
світлофори угорі.
Мають гарні кольори,
та всього їх лише три:
жовто-, зелено- червоні –
майорять для дітвори.

Тетяна Роса
2020.02.18 16:52
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
У серця прірву.
Я там незримо. Воно не зрине.
Воно зі мною неначе рідне.
Ніхто не вирве.
Розправиш крила – лети угору.
А ми у серці, на самім денці,

Євген Федчук
2020.02.18 14:23
Світ мене ловив, та не спіймав.
Не схотів. Такий я не потрібний
Світові, де очі всім застлав
Полиск грошей золотих та срібних.
Все моє багатство – голова,
Палиця й торбина за плечима.
А ученість світу – то слова,
Мудрість визначається не ними.

Володимир Бойко
2020.02.18 13:48
Мовчить вгодована Європа,
Лишень подекуди бурчить,
Тимчасом Раша-Азіопа
Не оминає жодну мить
Аби урвати якнайбільше
З пожару вкрадений покров.
Про це колись напишуть вірші,
Але сьогодні ллється кров.

Олександр Сушко
2020.02.18 11:44
Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.

Сергій Губерначук
2020.02.18 08:02
Тебе породили в Бедламі,
ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
своє і твоє волосся рвуть,
свої і твої кістки заламують,
і сльози купують, і сміх продають
у Бедламі.

Микола Соболь
2020.02.18 07:01
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Іще сніги біліють до пори,
Але земелька вже уваги просить.

До сходу сонця встане хлібороб.
У руки візьме прапрадіда рало
І пролунає світанкове: «Цоб…» –

Віктор Кучерук
2020.02.18 04:01
Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –
Котра дала тобі багато
Надій, натхнення і тепла.
Бо я, зістарений, вже знаю
І маю право говорить,
Що блискавиця не сіяє,
А лиш спалахує на мить…

Серго Сокольник
2020.02.17 23:04
Славослів"я звитяг...
Смерть героя - усім еталон.
- хто поверне життя,
Що в одвічноминуле пішло?..
...не повернуться зні-
жені таїни серцетепла,
Поцілунки рясні
На коханих дівочих тілах...

Олександр Сушко
2020.02.17 22:42
Не зогледівсь - промайнула осінь,
Через тиждень зиму вхопить грець.
Я ж люблю тебе, мов курка просо
Чи як січку тлустий кабанець.

Лине з неба музика органна,
Всотую душею кожен звук.
Бо живу лише одним коханням,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Серго Сокольник - [ 2020.02.21 10:47 ]
    Ця зима без зими...
    Ця зима без зими,
    Мов би келих на стіл пустий...
    Роз"єдналися ми,
    Допалили оті мости,
    Що з бажаннями чис-
    тими щиро пройти хоті-
    ли, палили вночі з
    Хіті сполохом наших тіл,
    Та нові постава-
    ли при зустрічі кожен раз,
    Як самі ми пала-
    ли... Та нинішній перелаз -
    Не місток через тин.
    Ним світи роз"єднали ми.
    Стіл. І келих пустий.
    І зима. І нема зими.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2020
    Св. №120022103978


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Тетяна Левицька - [ 2020.02.20 15:37 ]
    Бог не прощає смертної вини
    Війна скінчиться, вбивце, у полон
    здасися, не радій що снайпер схибив.
    У кожного є свій армагеддон,
    здируть і шкіру, як луску із риби.

    Гряде розплата за жорстокість, кат!
    Настане черга скинути забрало.
    На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,
    для домовин нових погостів мало.

    Бог не прощає смертної вини,
    вже гільйотину буревій полоще.
    Твій прийде час знімати ордени,
    ковтати хлипи каяття на площі.

    Кривавої душі, страховище війни
    не вдасться оправдати  в потойбіччі.
    За Україну ти воістину
    горітимеш у жерлі пекла вічно.
    Бог не прощає смертної вини!

    18.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Левицька - [ 2020.02.19 10:08 ]
    П'яна вишня
    Без тепла у травні втішно -
    плоду не рости.
    Як смаку не знаєш вишні, 
    то і не кортить.
    Скільки вишняку довкола
    зваблює вуста.
    Кисло, солодко, розколеш -
    кісточка пуста.
    Спробував - п'янка дозріла,
    сумнів поборов.
    Вишивав на шовку тіла
    хрестиком любов,
    гладдю почуття багряні -
    плетиво мереж,
    а на вишньому коханні
    ти поставив - хрест.

    19.02.2020р.





    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  4. Серго Сокольник - [ 2020.02.17 23:32 ]
    Герою
    Славослів"я звитяг...
    Смерть героя - усім еталон.
    - хто поверне життя,
    Що в одвічноминуле пішло?..
    ...не повернуться зні-
    жені таїни серцетепла,
    Поцілунки рясні
    На коханих дівочих тілах...
    При пологах не пла-
    че дитя, по майбутньому дзвін...
    ...бо таки довела
    Крізь пророчу кіптявину стін
    Стежка слави туди,
    Що зоветься повік забуттям...
    Світ трухлявий. -Іди,
    Ризикуючи власним життям!..
    ...чи не власним... Бо є
    Розробивший під долю твою
    Відповідний проєкт -
    "ЦЕЙ ГЕРОЄМ ЗАГИНЕ В БОЮ"

    © Copyright: Серго Сокольник, 2020
    Св. №120021709804


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Марія Дем'янюк - [ 2020.02.17 14:36 ]
    ***
    І Небовиду Церква...Зоресвічі...
    І сам Господь вдивляється у вічі
    Й питає тихо: де ти був?
    І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.

    І перли покаяння на долівку.
    Єпитрахиль убереже голівку.
    Жадане світло омиває лиця -
    Постукали до Божої Світлиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  6. Тетяна Левицька - [ 2020.02.17 08:59 ]
    Я тебе люблю
    Ішла до тебе все життя крізь сон,
    пустельну спеку, зливу, хуртовину,
    щоб мрію відшукати голубину
    із пліч огуди скинути хітон,
    серцями тріпотіти в унісон.

    На станції осіньої пори,
    в казкову таїну білет придбала.
    На денці кришталевого бокала
    перлина щастя ніжністю зорить,
    пригублюю і котиться з гори

    у озеро душі, блаженства чар,
    шампанським піниться, шумить у скронях.
    Перед очима миготять вагони...
    вантажиться дорожній інвентар.
    Колеса  стукотять... Orevoir*!

    Мій потяг відправляється і я
    рушаю в подорож завдовжки в рОки.
    Де править всесвітом  її високість -
    Любов!  Де хвилі срібна течія
    плекає на губах твоє ім'я.

    Малиновий букетик хризантем,
    за обрієм незвідане, незнане.
    До тебе ніби вперше і останнє
    на крилах мчу в омріяний едем.
    Люблю... люблю...
    je t'aime...je t'aime, je t'aime...**.

    оrevoir* - допобачення!
    je t'aime** -  я люблю тебе

    16.02.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (6)


  7. Мессір Лукас - [ 2020.02.16 19:18 ]
    Кохання піїта
    Ці очі – келихи абсенту,
    Зелений колір.. саме те!
    Мене захоплює дощенту
    Троянда в рюшах декольте,

    Свавільні локони і вії,
    Грайливий сміх, тонка печаль,
    Я їх приборкаю, розвію,
    Торкнувшись Вашого плеча.

    А далі.. далі.. далі буде..
    Довіртеся, благаю Вас!
    Важке похмілля, сірий будень,
    І квітка, що об’їв Пегас.


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (6)


  8. Тетяна Левицька - [ 2020.02.16 08:04 ]
    Охиза
    В хуртовинову ніч,
    напростець,
    в чистім полі
    не видно дороги.
    Снігокрутиця,
    хай йому грець,
    крутить білому
    оленю роги.
    Ледве стримує
    віжки, дарма -
    сила духу охиз -
    центробіжна.
    Цій білявці,
    так личить зима,
    і хутрянка з песця
    білосніжна.
    Із небесних
    завій снігових,
    божевільною мчить
    на ґринджолах.
    Стогін, видих,
    прискорений вдих
    зі свавільним
    шаленством по колу.
    Світу на перекір
    заметіль -
    алебастрова шкіра
    обличчя.
    Холод смерті,
    агонії біль -
    не дивися
    хурделиці в вічі!
    13.02.2020р.



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Деркач - [ 2020.02.15 10:10 ]
    Сценарій сюр
    Мода не міняється
    і юрба не кається,
    у судах єднаються зрада і совок.
    Дев’яносто п'ятою
    йде колона ватою.
    Зашивайте, братіє, рота на замок.
    Волонтери, бійтеся!
    Пугало комісії
    на чолі дивізії їде на війну.
    Буйна охоронниця
    б’є, кого їй хочеться,
    Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
    Як то любо-дорого!
    Удає суворого:
    очі в очі ворогу дивиться в упор,
    із еміром снідає,
    з папою обідає...
    а тилами відає горе-прокурор.
    Урку одубілого,
    що за Сашу Білого
    уникає цілого строку у тюрмі,
    на жінок натравлює,
    на героїв армії
    пальцями показує...
    Весело юрмі!
    Ожила кацапія.
    Нео-дипломатія
    обіцяє Рашії нашої води.
    Мода зеленішає,
    Вова веселішає
    і на вуха вішає локшини орди.
    Українізація
    чи колаборація?
    І не знає нація, хто куди гребе.
    Здати економіку
    і країну Вовіку –
    це і є у коміка варіанти Бе?


    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Тарас Ріль - [ 2020.02.15 01:23 ]
    Тривожній Н.
    Тривожній Н.

    Надія — це наймиліша мрія
    Як віра, і любощі, дружба спіла

    Сподіванки породжують чуття
    Пильність затягує до смутку вбрання

    За нею ззаду колихнеться чиясь рука
    Стоятиму
    Тремтливий, істеричний і жіночний
    Я.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Мессір Лукас - [ 2020.02.14 15:44 ]
    *****
    Ви мене, здається, не догнали,
    Ну і що із того. Що із того?
    Не фінал, бо ми не починали,
    Десь не тут дорога і тривога.

    Мабуть Ви мене не розкурили,
    То є так, на все потрібно часу.
    Як нам слід? Поліземо в архіви.
    Чи навіщо ця блюзнірська маска?

    Ви мене забудете вже завтра.
    Я читатиму вірші, натхненням п’яні.
    Відчуваючи, що мав сказати автор.
    Напартачивши розумними словами.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  12. Ігор Деркач - [ 2020.02.14 11:56 ]
    Резонатори розбрату
    ***
    Ой хазяї ми, хазяї...
    А хазяйнує в нашій хаті
    кацаполюбіє її...
    Колоною чужої раті
    ідуть іуди язикаті,
    раби Московії свої.

    ***
    Козачок у Раді ляпає на люди
    неокогнітивний дисонанс:
    підіймемо руки і війни не буде,
    Крим купує воду і тоді усюди
    запанує Раша і Донбас.

    ***
    Вівці цілі, та вовки не ситі.
    Барани не розуміють, що
    ворога ніяк не зупинити,
    поки Русь очолює ніщо.

    ***
    Не сховає сонце чорна хмара,
    поки сяє золота блакить.
    Небу українському болить
    остогидла мова яничара,
    що не чує, як воно звучить
    моветоном, – «надо зупинить».

    ***
    Ворога і чудо не зупинить,
    поки з нами мешкає свояк,
    що із комунальної квартири
    на Кацапію мільйони тирить
    і не зупиняється ніяк.

    ***
    Ми не із одної випали колиски.
    З чорною душею – це не білорус.
    Балалайка Раші – не бандура муз.
    То навіщо їхні зайві обеліски,
    що як сон дурний нагадують Союз?

    ***
    Резонує поетичне слово
    як сигнали Тесли* на болід.
    Хай воює українська мова
    і тоді за зло і геноцид
    на орду осатанілу знову
    з неба упаде метеорит.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  13. Юлія Савіцька - [ 2020.02.14 00:19 ]
    залишайся на ніч
    залишайся на ніч
    залишайся на скільки хочеш
    залишайся, я обіцяю мовчати
    обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
    обіцяю любити, прощати, чекати

    залишайся, я стану тобі подушкою,
    лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
    залишайся, будь як удома,
    сиди на балконі й пий чай
    з видом на Ярославів Вал

    залишайся, пиши дивні вірші,
    ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
    залишайся, в нас все буде добре
    я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

    залишайся, не бійся,
    я стерегтиму кожен твій крок,
    залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
    залишайся, стань моєю відвертістю
    "будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Тарас Ріль - [ 2020.02.13 19:03 ]
    Жлоб
    Ми засунемо тебе в гроб
    Там буде й темно
    І дуже приємно

    Жлоб
    Ти справжній ідіот
    Ти ненависник і жінкофоб
    З тебе буде помірний компот

    Жлоб
    Ми підсмажимо тебе на мангалі
    Який друзі в дарунок дали на Уралі
    Будеш смердіти так мило і спіло

    Жлоб
    Твоя смерть усе би змінила
    Хоча життя й так тебе ігнорує
    Але ми ще гірше продемонструємо

    Жлоб
    Хтось прийде до твого очевидного дому
    Порухом ножа зніме всю втому
    Витреться кухонно об твою обідрану майку

    Жлоб
    Прихопи у пекло "фуфайку"
    Хоча вона й не знадобиться
    Бо твій жир до найжаркішої печі зможе прибиться

    Жлоб
    Ти знаєш що таке ненависть?
    А ми знаємо що таке радість!
    Твою тушку ліниво членуємо

    Жлоб
    Тебе на обід воронам годуємо!
    Такого знедоленого, перекрученого, підсмаженого
    Нема розради нам!

    Жлоб
    Коли дама з косою прийде
    Вона всіх твоїх дружків теж забере
    Ми вас компактно упакуємо

    Жлоб
    І відправив у шкірці апельсина
    Присипка із фекалій
    Зверху щаслива звірина!

    Жлоб
    Твої страждання будуть вічні
    За помилки всі платять
    І легіон карає вас тим більше!

    Жлоб
    Як забава люта скінчиться
    Твої рештки розпилимо
    Друзі, за решту прийміться!

    Жлоб
    Я ж казав ще тоді
    Що ти порушив свою долю
    Взамін тобі вічна неволя!

    Жлоб
    Вирушає в какофонію вигнання
    На місце приходить новий
    Хай почнеться його лінчування!

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Тетяна Левицька - [ 2020.02.13 12:20 ]
    Печериця
    Ніколи не буде пручатися злу,
    із власним терпінням боротись.
    Небажаним гостем на світськім балу
    фальшиві не чутиме ноти.

    Посеред дубини, муслінових злив
    без янгола на передпліччі,
    жила, як уміла, ніхто не навчив
    дивитися сонцю у вічі.
    Без ласки тепла, крил потужних орла -
    забувши жіночу природу,
    грибницею в землю родючу вросла,
    і неба не бачила зроду.
    Не чула пташиних пісень і джмелів,
    всі будні, як чорна пір'їна,
    й ніхто не здогадувався на землі,
    що в неї - душа солов'їна.
    Що мрії щоночі пряде голубі,
    сплітає з надій - колискові.
    Бреде непохитно, крізь сльози і біль,
    тунелем до світла й любові.

    12.02.2020р


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  16. Сонячна Принцеса - [ 2020.02.13 11:58 ]
    Жива

    Я ні про що сьогодні не жалію.
    Спасибі щедрій долі за усе:
    що я живу і мрію, як умію,
    хоч іноді від спогадів трясе,
    що я завжди з тобою - і без тебе:
    у сни тривожно заповзає ніч...
    за кожну краплю чистої потреби -
    мене в тобі, а чи тебе - в мені...
    за кожен клаптик сонячного неба,
    який хоч раз над нами пропливав...

    Спасибі долі, над усе,
    за тебе -
    у тобі я - безсмертна,
    я - жива.






    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Максим Кусимир - [ 2020.02.13 01:34 ]
    Мовний Пацифіст
    Так я пацифіст і це моя фішка
    На мому полі запахом хмелю несе
    В світі біда
    І на голови ваші скоро кину я корки

    Я сміло плюю у ваші вершини
    Всі блять кричать щому ти щасливий?
    Тому що весь світ сука паршивий !
    Ніколи не цінував чужі я мотив

    Так я пацифіст і це моя фішка
    Любов як це яблуко дуже красиве
    А в середині осине гніздо
    Навіть не вздумай вкусити його

    Так я пацифіст
    Поможу свиняче рило почистити я
    Вихлопними газами дизаєти
    Налию тобі в морду літир вина

    На цілий лисій горі
    Загоряться священні вогні
    І запалає в цьому котлі
    Нехрещена роза

    Спущу на вас я диких собак
    Пожеруть вони вас
    На деревах знову весять мертві тіла
    Нова петля чекає вже вас

    Так я пацифіст І це моя фішка
    Голос мій тихо буде звучати
    Коли буду вас я катувати
    Попробуй тільки мені щось не так сказати



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Гренуіль де Маре - [ 2020.02.12 21:27 ]
    Про значення поезії у житті та поза ним ;)
    Усе протекло поміж пальцями:
    Всі води, сонця й піски.
    Лишилося стежку намацати
    На древній місток хисткий

    Між прірвами (ну і клекочуть – аж
    Не знати, котра вже й гірш!).
    Ітимеш – згадати б хоч «Отче наш»,
    Не те що якийсь там вірш…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (13)


  19. Ігор Деркач - [ 2020.02.12 11:35 ]
    Міні-романи
    Де ви, мої нефертіті,
    милі навіки жінки?
    Я пам’ятаю ті миті,
    сині волошки у житі
    і – за водою – вінки.

    Канули за течією
    як силуети купав
    пізні жалі за тією,
    що називав – орхідея,
    та не її обіймав.

    І на Івана Купала
    інша вела у вогонь,
    вабила за оболонь...
    Та, що мене обіймала,
    переживає, либонь?

    Гречкою пахло у просі...
    Щастя минає земне
    і повертає на осінь.
    Та, що сумує і досі,
    не забуває мене.

    Часу немає на рани.
    Поки живі ветерани,
    маємо іншу ясу.

    Пишемо міні-романи.
    Коней сідлають улани,
    дами роняють сльозу.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Тетяна Левицька - [ 2020.02.12 09:38 ]
    Віддаляємся
    Віддаляємся, зрада,
    ще страшніше ножа.
    Краще болісна правда,
    ніж чудова олжа.

    Я усе розумію,
    що було, те було,
    і спокусливе тіло,
    і гладеньке чоло.

    І можливо, те знає,
    чим не відаю я,
    заблукав темним гаєм,
    пив гріхи з кришталя,

    гладив русе волосся,
    серед затишку трав.
    Чи мені те здалося?
    Ранні яблука рвав,

    доторкався губами
    соковитих грудей.
    Юність мчить за роками,
    зрілість п'є молоде,

    тривіальне, богемне
    з золотого ковша -
    вабить зір діадема,
    не блискуча душа.

    Та, як щезне в Лоліти
    ластовиння рябе,
    а чи буде любити
    завше тільки тебе?

    Доглядати, як січень
    скроні літ посріблить?
    Лебедіть хочеш вічно -
    бережи щастя мить!

    11.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Левицька - [ 2020.02.11 10:09 ]
    Душею назовні

    Місяць - зримий пейзаж Фаберже,
    чорна "Мазда" чекає за рогом.
    Ти іще не спіткнулась, а вже 
    тисне серце ядуча тривога.

    Сніг іскриться, безе  хрумкотить
    на підошвах слизьких ботильйонів*.
    Перед тишею небо щомить
    вивертає душею назовні.

    Повернути назад сил нема,
    йти вперед не пускають вагання.
    Зупинилась... Зима крадькома
    замітає сліди... Не остання...

    Скільки тої сунички тобі
    із минулих закрУток у студень.
    М'яко стелить любов далебі,
    п'янко, зоряно, світ не засудить.

    Чистий аркуш на білім снігу
    і червона троянда кохання.
    Крутить віхола долю в дугу,
    все майбутнє під знаком питання.

    Місяць - зримий, пейзаж Фаберже,
    в чорну "Mазду" сідаєш за рогом.
    Ти іще не спіткнулась, а вже
    тисне серце ядуча тривога.

    * ботильйони - короткі чобітки
    10.02.2020.



     






     


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Деркач - [ 2020.02.11 10:45 ]
    Камертони слова
    ***
    Куди поділися аматори сатири?
    Лишилися одні комедіанти ліри
    і невпихуємі у душі і серця
    хіпуючі сонця, міксуючі месіри.

    ***
    Поету темно, а п’яниці ясно –
    поезію навіює аї.
    Що́ імітує іноді прекрасне –
    резону додає ґаліматьї.

    ***
    Ніякої немає думки,
    то й сенсу – думати, нема,
    що слово вищого ґатунку
    не від лукавого ума.

    ***
    Адепти екзальтованих левиць,
    шокуючих величиною циць
    і публіки дешевої кумири, –
    не варто воювати ради миру,
    показуючи файні морди лиць.

    ***
    У метри кандидати незборимі
    і, ради очевидної дурні,
    видумують оригінальні рими
    та шепеляво глушать голосні.

    ***
    Мімікрія мову не поборе
    і не зайві КаПеДе мої.
    Українська мова не прозора,
    поки ЗОЯ* бовтає її.

    02/20

    * — змія особливо ядовита



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2020.02.11 05:13 ]
    Джанике з Кирк-Ор (Чуфут-Кале)
    У місті каменю, повітряних фортець,
    Де скеля понад прірвою звиса,
    Тисячолітній вітер, лагідний митець,
    Відточує вікно у небеса.

    Промінням сонця сяє перламутр,
    Крізь моху й черепашнику рядно,
    І плющ по стінах повиває смуток
    За Джанике, змахнувшою крилом.

    Мов срібна гілочка, вона була струнка,
    У спраги час лихий, у листопад смертей,
    Крізь тінь розщелини діставшись до струмка,
    Живильної води принесла для людей.

    І, стомлена від темряви й туги,
    Від трепету хвороби в серці стін,
    Востаннє озирнулась навкруги,
    За сонцем полетіла навздогін.



    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  24. Максим Баштинов - [ 2020.02.11 00:56 ]
    Лише безмежна пустота...
    Невже ось це – кінець життя ?
    Можливо дальше рай ? Вальгала ?
    Ні, насправді просто пустота
    Всепожираюча, яка все їсть, а їй все мало
    Чому ж бо шлях цей вибрав я ?
    А я й не вибирав
    Він сам книжками розтелився
    І як би всесвіт не благав
    Шлях увесь – сльозами вкрився

    Та все ж
    Нехай я опущуся до останнього кільця
    І Люцифера-друга обніму
    Я зроблю все – лиш бо діставшись до кінця
    Не чуть безмежну пустоту
    А як почую
    То й пекло раєм назову
    Бо в пеклі я, хоча б існую...
    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Максим Баштинов - [ 2020.02.11 00:40 ]
    Панівська чернь
    Ось це і є шляхетні пани ?
    Повиїдали так жупани
    Що гомба сорочинна й то, єдина виліта
    Та вам свиня не стане за раба !
    Бо навіть свині знають правду
    Яку ховаєте ви так старанно
    І не виводите у люде

    А правда ця
    Що ви такая ж чернь людськая
    Що помира й не вимирая
    Продовжує сей рух вельможе
    Бач бо,
    ходить с холопом вам негоже
    По вулиці одній.
    Вам подавай як для мойсея
    Щоб роступилася дорога всея !
    Щоб білі чоботи шкіряні
    Та ноги бідні, голодранні
    Не бачились в одних путях !

    Та люде, прошу, схаменіться
    В народ сей бідний подивіться
    Загляньте прямо їм у очі
    Що так не досипали нóчей !
    Для вас панів се так старались
    І за роботу всюю брались
    Аби в раю себе ви чули...
    Та поки ви ще не тварини
    Питаю я, в свої останні днини
    Такі слова:

    Невже
    Невже нема у вас сумління
    Немає совісті, ані терпіння
    Щоб жити так як жили всі ?

    Авжеш нема, вам бо навіщо,
    Уж лучче грабить, убивать й навічно
    Падлюкой залишитися для всіх.

    Для всіх й помрете як падлюки
    Бо не відмиються кроваві руки !
    Що мордували так чужії душі...
    Побійтесь бога, бісові чинуші !
    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Тарас Ріль - [ 2020.02.10 16:30 ]
    Ода свободі
    Я вдихаю свіжий аромат

    Надзвичайно терпкий, дитячо-ігровий

    Переливається нотами смаку



    Ти плюєш у мою кружку

    Більше не усміхаєшся напружено

    Постукуєш ніжкою об асфальт



    Форма речі розпливається

    Голос лунає повсюдно

    Найперші заголовки шпальт



    Я виходжу в найближчий ліс

    У світ природи тіло переніс

    Лягаю на порослий мохом камінь



    Ти дивишся з-під дерева, мов лисиця

    Ти одночасно прикрилася хащами, і нам дійство сниться

    Зиркаєш тихо і хитро



    Віє вітер, котяться пустинні гілочки

    Бринить надія, гукають інакші, що основу знайшли

    Тим часом засвітилася зірка



    Я починаю спершу кричати, бити міцну твердину молотом

    Тоді відходжу в тінь, вдихаю віяння темряви й порухів

    Закриваю очі, усміхаюся, відчуття повільно підкочується



    Ти лазиш по гілках, темно-сіра пантера

    Очі королеви, гнучкість лева

    Готуєшся стрибнути і пристрастю з'їсти



    Ми врешті сходимося, танцюємо, по-бісівськи й божественно викрикаємо

    Змішується вогонь пекла і блаженство раю

    Тоді ми поруч один одного, мовчки питаємо



    Дивимося в очі самі собі:

    "Свободу ми маємо?"

    - "Так!", паралельно гукаємо й обнімаємося.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Торон - [ 2020.02.10 02:41 ]
    Не загравай зі злом
    Не загравай зі злом! Будь пильною, дивись
    на тремори земні і гуркоту відлунки.
    Якщо не цього дня, то завтра чи колись
    обернеться воно і вкусить пострибунку.

    Не думай, що воно на інших нападе,
    тебе ж бо обійде по-лицарському гречно.
    Потрапиш у приціл -- не дінешся ніде,
    питатимеш «за що?» кумедно й недоречно.

    Є зло, що сліпаком і жалить, і дзижчить,
    є гнівно-громіздке, разить куди попало,
    є зло, яке петлю захльостує умить...
    Якого тільки зла у світі не бувало!

    Не бався із вогнем, зі злом не загравай
    під настрій запальний, з раптової охоти.
    Тебе не захистить хвалебний водограй,
    і в світі не на всіх стачає Дон Кіхотів.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Левицька - [ 2020.02.09 19:08 ]
    Зима не зимна
    Смеркло швидко,
    цьогоріч -
    зима не зимна,
    на узбіччі
    тротуару
    мерзне крига.
    Клякнуть руки,
    кров холоне
    у судинах,
    а в душі
    опісля холоду -
    відлига.

    Всі образи
    потонули
    в ополонці
    голубих очей,
    студеньці
    крижаному.
    Дочекаємось
    бузку, 
    живиці сонця,
    надвечір'я
    соковитого
    Ренклоду.

    То, напевно,
    я надумала
    причину,
    божевільних
    образів
    глуху  безвихідь.
    Угорі смакує
    дольку апельсина,
    золоте драже -
    ніч.
    Дивно,
    надто тихо.

    Грудка снігу
    білого
    у серця лунці.
    Закружляли
    хуртовинові
    цикути.
    Тануть на губах
    сніжинки
    від цілунків,
    легко втратити
    і важко -
    повернути.

    08.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  29. Мессір Лукас - [ 2020.02.09 19:16 ]
    Сила, бо тоніка
    Розписані ролі, прописані ліки,
    Чуття – це оркестр, а свідомість – театр.
    Сюжетів і партій у ньому без ліку,
    Тепер диригує усім психіатр.

    А ти мені пишеш якусь ахінею,
    Що типу кохаєш і, мабуть, простиш.
    У мене вже інша, я дихаю нею,
    Вона піднімає.. мій кволий престиж.

    Я наче юнак верлібрую присвяти,
    Лабаю на всіх інструментах чуттів.
    Вона ж хоче ритму, а де ж його взяти?
    І знов невдоволена – рими не ті!

    Сорочка туга́ і болючі уколи –
    Ця сила, бо тоніка – БДСМ.
    Я спробував, більше не буду ніколи,
    Віднині писатиму тільки есе.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  30. Гренуіль де Маре - [ 2020.02.09 16:53 ]
    Передзимове
    Знов поранки, підранки, поребрики, ламані ребра…
    Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
    Листопадні жар-птиці пожухли, збрелися до тебе:
    Защепни од них двері, принишкни, мовчи лиш та диш.

    А стерня вже не коле — ріллею скалічене поле
    Узялось мерзлим груддям, а грудень он прийде за мить;
    Сонце в ятір посадки спіймалось, недуже та кволе,
    За крайнебо не скотиться — так між осик і згорить.

    Об шипшинову радість до крові поколоті пучки,
    Хміль посох, не хмелить — обвиває, до горла повзе;
    Жмут ожинових паростей душиться сміхом безгучно,
    Бо хіба ж то не смішно — пташини безкрилої злет…


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7)


  31. Марія Дем'янюк - [ 2020.02.09 13:30 ]
    Тролейбусик
    Жовтий гарний слимачок
    По дорозі їде,
    І везе додому він
    Мене і сусіда.

    Ще багато пасажирів
    Їдуть до домівки,
    Гарні ріжки в слимачка -
    Окраса голівки.

    Жовтий-жовтий слимачок
    Оселився в місті,
    І чекають всі його
    Й тупцяють на місці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  32. Ігор Деркач - [ 2020.02.09 09:42 ]
    Операція Ы
    ***
    Поки ще не закінчені курси,
    а казна - це порожня сума,
    має наміри влада сама
    підмітати останні ресурси,
    щоб лишатися біля керма.

    ***
    Не живеться тихо чоловіку,
    у якого успіхи малі.
    От би цю енергію базіки
    та на мирну працю у селі.

    ***
    Що народу кулі й кулемети,
    і коронавіруси планети
    у колонізаторській війні?
    Наступає час імунітету.
    їсти не салати, а котлети
    означає – вижити чи ні.

    ***
    Вирішило всенародне віче, –
    є на кого вішати собак!
    Де за газ не заплатили двічі,
    їли чи не їли,
    все одно купили.
    І ніде не гавкає бідняк.

    ***
    І сліпе узріє, що не пейси
    виділяють націю мою.
    На базарі інші інтереси, –
    як продати крадене за пенси,
    а рублі рубати у бою?

    ***
    Зима переступила за поріг
    і правда наші очі відкриває...
    Одна бабуся іншій повідає,–
    Зеленський краще прибирає сніг,
    ніж Порошенко.
    І таке буває.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  33. Тетяна Левицька - [ 2020.02.08 12:33 ]
    Діагноз
    В МСЕК прийшов мужчина славний,
    заявив, що хворий вщент.

    - Сподіваєтесь Ви марно,
    бо не наш Ви пацієнт.
    Цілі руки, нирки, ноги,
    мізки теж, чудовий зір.
    Ми не бачимо знемоги,
    зовні точно - Річард Гір.
    В нормі серце і печінка,

    (чоловік раптово зблід).

    - То чому ж говорить жінка,
    що у ліжку - "інвалід?"
    07.02.2020р


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  34. Мессір Лукас - [ 2020.02.07 22:37 ]
    *****
    Меланхолійні зорі,
    Поодинокі звірі.
    Я вас обожнив з фото.
    Все на моїй квартирі.

    Під оксамитом кайданки.
    Єдваби й лакова шкіра.
    Я служка у графоманки.
    Яка нікому не вірна.

    Яка мене катуватиме.
    Зі строгим ритмом, у риму.
    Вживаючи різні метафори.
    Безбатченко, скурвій сину.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  35. Олена Багрянцева - [ 2020.02.07 21:22 ]
    А я ворожила. Складала до кошика трави...
    А я ворожила. Складала до кошика трави.
    Мережила тіні на гладко побіленій стелі.
    І ти несвідомо ішов до моєї оселі,
    Де замість лампадок світили сліпучі кристали.

    Варилося зілля, виблискував місяць уповні.
    І пахощі пряні витали в повітрі звабливо.
    А ти усміхався до мене привітно, грайливо.
    На полум’я свічки дивився безпечно, безмовно.

    І я ворожила, вдягаючи хустку квітчасту.
    На лагідну вдачу стелила доріжку барвисту.
    Із наших побачень плекала коштовне намисто
    На долю яскраву,
    На щире кохання,
    На щастя.
    03.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Левицька - [ 2020.02.07 19:15 ]
    Прощення
    Що ти важиш для мене збагнула відрадно,
    як тікала підлога з-під ніг від одчаю.
    Ненароком котилась сльоза безпорадна.
    Ображаюсь, й на цей раз, тобі вибачаю.

    За проникливий погляд і теплі долоні,
    за терпіння, уміння рішати проблеми,
    непривабливу правду, пульсацію в лоні
    незрадливого серця до ніжності щему.

    Я дарую тобі дратівливість, ревнивість,
    незважаю на те, що не поряд у будні.
    Водограй розділити з дощем неможливо,
    уявити без тебе минуле...майбутнє...

    Я  спроможна пробачити все поки любиш,
    колисаєш на гойдалці мрії  лілові.
    Поки тужиш за мною і вірити будеш
    перед смертною карою кожному слову.

    Не буває без диму вогню часоплину,
    без болючих розлук - емоційних побачень.
    Тож, коли на світанку тебе я покину,
    то надіюсь й мені  цю провину пробачиш.

    06.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  37. Мессір Лукас - [ 2020.02.06 19:45 ]
    *****
    Остання краплина мого еліксиру,
    У ньому на дні помічаю лина.
    Зі страху давлюся обрізками сиру
    І чую, що дзвін по мені пролунав.

    Аб’юзливі феї, заюзані музи..
    Не хочу вже віршів, тим більше віршів.
    Та хтось мені каже – не хочеш, а мусиш,
    Не вірить, що я зав’язати рішив.

    І я як усі, на усю графоманю,
    Служу Дамі серця, що відданий пес.
    Римую Роману, заманюю Маню,
    Аж гикає дактиль, блює анапест.

    Аб’юзливі музи, заюзані феї..
    Не каявся той, хто увік не грішив.
    Пили ми за ямби, пили за хореї,
    За танка і хоку, верлібри і ши.

    Вночі ти мене називала Мессіром,
    Та вранці упала з очей пелена..
    Мій кеш на нулі і на карточці – зіро.
    О цукре, гори!
    Я засмажу лина.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  38. Ігор Деркач - [ 2020.02.06 16:11 ]
    Скарабеї історії
    ***
    Як не помилитися усоте,
    поки клоунада наша суть?
    Кожному побачити охота,
    як саджають Пороха Зе-боти,
    а Пуйлу оклигати дають.

    ***
    Догоджає Зеля окупанту,
    поки не уміє поміняти
    коней, що линяють на скоку,
    бо не знає, чи хвости рубати,
    чи міняти шкуру на луску.

    ***
    Щось пливе до берега, до мого
    і на дно занурює ґузно...
    і не знаю, – що то за одно?..
    Чи воно вартує дорогого,
    що таке не тонуче воно?

    ***
    Намалюю контури на мапі.
    Ось де Лугандонія і Крим.
    Їх не вистачає у кацапів,
    щоб завоювати третій Рим.

    ***
    Що то за історія Росії,
    що уже така як Русь колись?
    Наша Анна – їхня? Мама мія!
    Ми були братами Візантії!
    А вони? Батию віддались.

    ***
    І у нас є золоті монети,
    де не закарбований кацап.
    Та немає пазурів і лап.
    Вирили в могилах конкуренти
    княжі мощі, черепи, скелети...
    а Пуйло віщає, – цап-царап!..
    Ось і всі історії секрети.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Тарас Ріль - [ 2020.02.06 14:18 ]
    Львів є справжнім домом..
    Львів є справжнім домом
    У ньому нарозпашку стоять кам'яні грифони
    Химери уривків ідей
    Старий корінний львів'янин-юдей

    Львів грає на невидимій арфі
    У ньому ховається і Мавка, і Марфа
    На площі Ринок біжить Домовий
    Бруківка відбивається, там хлопчик малий

    Львів улазить у душу
    Він в'є в ній гніздо
    В цьому місті чути твою пісню
    У ньому чути сопрано

    Львів сам створює рими
    Кожну мить, як дивак, грає він
    Львів то кожна в місті Лева людина
    Львів то кожен камінчик, сплеск дощу, ніжний буревій

    Львів обіймає бездомних тварин
    Жалить чуттями, розвіює сигаретний дим
    Львів готує смачний алкоголь
    Місто Лемберг, Львів-король

    Піднімаєшся на Високий (і Низький) Замок
    Вогні пурхають, видно систему
    Підводних каналів, садів хризантеми
    Обриваєшся знов, із башти в зимівці

    Пада сніг, пада ти на мерзлотній бруківці
    Вибуха сміх, сміх крізь біль, крізь синці
    Ти лежиш, файно так, мов знову потрапив у казку
    Лижеш лід, дмуха в руки, цілуєш дворову собаку...

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Тата Рівна - [ 2020.02.05 20:36 ]
    Бурчання дітям
    Нестерпні діти — вони ростуть повільно роблять усе не так

    Вічно розсунута постіль розкидані черевики доводять до сказу
    Помальовані книги зошити брудні кишені крихти крихти на столі
    У них синці подряпини й інколи температура і шмарклі о боже

    Вони ще навіть не розмовляють а вже дістають як можуть
    Вони ще зовсім малі й усяку погань до рота вишпортують із землі
    Вони не хочуть вчити вірші на пам‘ять із першого разу

    Вони катують кота а кіт катує мене
    Коли ж вони виростуть й усе це мине мине
    Я стану своєю — собі господинею — дому
    Піду до театру на каву — з такого дурдому
    Виберусь у доросле життя барвисте й хмільне
    Й кіт нарешті припинить ненавидіти мене

    Заслана постіль черевики під нитку доводять до сказу
    Нові книги без плям зошити чисті порожні кишені пустка на столі
    Всі ночі спокійні тихі минають швидше потягів у метро о боже

    Вони не телефонують ніколи хоча не складно можуть —
    Умовні відстані не так багато часових поясів на кульці-Землі...
    Чекаєш чекаєш не спиш та чекаєш марно знову і марно щоразу

    Вони не катують кота кіт катує мене
    Минули роки та вже скоро життя промине
    Я стала своєю — собі господинею — дому
    В театри ходила й на каву — такого дурдому
    Нема більш як це сьогодення доросле й хмільне
    Лиш кіт дяка богу так само не зносить мене


    Нестерпні діти — вони виросли швидко роблять усе не так


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  41. Мессір Лукас - [ 2020.02.04 21:01 ]
    *****
    В пошукові дешевих
    Чудес, яких не буває,
    Я обійшов свій квартал,
    Всі інші райони в місті,
    Позаяк доля сліпа.

    Я зберігаю светр,
    У який ти любила влізти.
    Ми слухали Billie Holiday,
    Billie вітала нас
    Із новим роком, ще б пак.

    В мене стоїть токайське,
    Яке ти хотіла би пити.
    В мене стоїть настійно
    На ластовиння твоє.

    Долі не інтересно,
    З ким тобі спати нині.
    В долі мізантропія.
    І нетверезий реп.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  42. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 15:06 ]
    Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
    її пенсії - катма,
    як надалі жити?
    Депутат про ДніпроГЕС,
    знов лапшу на вуха.
    Радить бабці: "В тебе пес
    у дворі, тож слухай.
    Продавай Дружка, й сплати
    всі борги державі".
    Каже бабця : "То купи,
    він сліпий, кульгавий.
    Бо водила на село
    думала продати,
    люди кажуть, що було -
    винесли із хати
    за опалення і газ
    і гарячу воду.
    Щоб напав собачий сказ
    на катів народу!
    Знаємо таких давно,
    що  лиш травлять байки.
    Хай своє продасть лайно
    і своєї лайки!"
    04.02.2020р.




    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  43. Тарас Ріль - [ 2020.02.04 01:11 ]
    Львів красивий..
    Львів красивий, Львів гострий, Львів виколює рани
    Львів хтивий, Львів пісний, Львів гукає в забрало
    Вовк степовий, клоун дурний чи несмілива школярка
    Місто всіх обійме, всіх прийме їх повадки

    Заковулки, проспекти, театри
    Архітектура стара і багатство
    Іноземці, припорошені дами
    Дика й гаряча молодь, слабка дочка та її тверда мама

    Університет, кращий той, про який усі знають
    Новомодний квартет, християнська печаль
    Храми, шпиль, тепле світло воскової свічки
    Доторк до стін, язиком по склу, думками про вічне

    Кожен раз все наївно і стримно чекаєш
    І кусочок Львова зі слізьми радості на очах обіймаєш
    Ти у центрі, чути ритми Дебюссі
    Вам крихту грошей, музиканти, любі мої!

    Трамвай їде, колихається, квитків рух, їх тьма
    Найпопулярніший і незатишний 3А
    Трохи свіжий і розріджений Стрийський Парк
    За ним Колегіум, ера людей нова

    Ти кружляєш ногами, підстрибуєш, рухаєш
    Томливий ранок, беліберда, ти біжиш туди й туда
    Медитація, стрес, лекція нова
    Акуратні дівчата, перенос, книжка в мозок пішла

    Львів тим часом гудить, і тихесенько слухає
    Ту й цю мить, як кипить, як життя пересушує
    Коливає своїми магічними ритмами, дибками
    Ти стоїш і дивуєшся його плутаними свитками

    Львів! Я люблю тебе! На твоєму помості
    Тут я стався, сюди втік, і воскрес
    Ти поміг, як католик і його хрест
    Істерично й надривно плачу і кричу

    Львів! Я твій! Я тільки тебе люблю й не пущу!..
    Усміхаюся, втираюся, я вже знову дитина
    Перед Львовом сповідаюся
    Він складає кожну днину

    Львів тримає, трима кріпко й до крові
    Львів є сильний, місто з діброви
    Всі слова вже керуються ним
    Львів, ти мій володар, галицький принц!

    Львів легенько так коцає в душу
    Львів робить чутливим, робить шубушним
    Він рядок вивіряє й ізсередини рве
    Львів мене покоряє, Львів мене жде..

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 00:21 ]
    Запам'ятай мене такою...
    Запам'ятай мене такою,
    коли щасливою убрід
    ішла медвяною порою,
    на узбережжі танув слід
    від босих ніг в піску сипучім.
    Як в неозорі спориші
    шугала ластівкою з кручі
    плекати вогняні дощі.
    Успішним заздрять, недолугих
    презирством б'ють, а я така
    малопомітна квітка в лузі,
    чи мо, зірве чиясь рука,
    а чи розтопче кінь копитом
    байдуже, мов чужі жалі,
    за те, що так несамовито
    ховаю душу в ковилі.

    03.02.2020р.




























    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (8)


  45. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.02.03 22:09 ]
    про газ
    щораз покращення все більше
    нов-гав придумав п-рас:
    сірків здавати не на мило
    на газ


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  46. Ігор Деркач - [ 2020.02.03 20:45 ]
    Освоєні горизонти
                       І
    Осінню, а іноді й зимою
    я у школу біг без черевик,
    пам'ятаю, мовою чужою
    викладали там «Радной язик».

    І «радной» була «літєратура» .
    А коли за партою сидів,
    то учив невимовно культурну
    мову язикатих москалів.

                        ІІ
    «Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
    Радо танцювали краков'як,
    «бариню» співали під гармошку
    і не знали, що таке гопак.

    Модною училися. Одначе
    чуємо і досі це собаче
    «драстє» іванових і марусь...

    Як того не хочеться комусь,
    автохтонна нація козача
    заселяє Україну-Русь.

                        ІІІ
    Не минає «бєсіє» у Рашки
    і не опустіла Колима.
    Розумом поїхати не важко
    од її лукавого ума.

    І тому од самого Дунаю
    і до Дону є ще вчителі –
    мовою й душею – москалі,
    а з-за парти й досі вилізає
    нація, яка не помічає,
    що у неї голі королі.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  47. Дара Двора - [ 2020.02.02 20:54 ]
    Побічний ефект
    Я - побічний ефект
    Не вдалий експеримент мутації
    Я хвороба, що з'їдає з середини
    Я фальшива як декорації
    Мої слова не варті й копійки
    Я паперова як "Міста" Ґріна
    Кожної ночі біля барної стійки
    Піднімаю рівень свого ендорфіну
    А ти досі віриш в мою ідеальність
    Я ж бо цитую класиків
    Знай лиш анархія й аморальність
    Живуть на дні душі моєї в будинках із ананасиків
    Я як глюк від галюциногенок
    Поки прикипаєш до мене поглядом -вбиваю
    Кидаю під машини, ріжу, та на шию замок
    Чіпляю
    І ти плентаєшся в пекло за мною
    Худим силуетом,своєю кривою ходою
    Тонеш у лаві бо ходити по ній не вмієш
    Як старі фотографії в ногах моїх тлієш
    І
    розчиняєшся
    в мені.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  48. Тетяна Левицька - [ 2020.02.02 16:50 ]
    Кохана, Муза і поет
    Цілу ніч не спав поет
    вірш писав старанно,
    щоб розчулений сонет
    зворушив кохану.

    Мучився, редагував ,
    рвав папір на слові,
    і душевнно дарував
    почуття любові.
    Швидко бігало перо,
    не відволікався,
    а коханій, як назло,
    закортіло щастя.
    Написала  кілька слів:
    "Ти мене ще, любиш?"
    Враз поет позеленів,
    став сердитим, грубим:

    Відписав їй: "Не пиши
    дурощі Наташо,
    і за горло не души,
    заважаєш нащо?
    Перебила, як завжди
    думку полум'яну.
    В мене Муза, а ти йди..."
    І послав у баню...

    А коли натхненному
    закортіло любки,
    подзвонив, а та йому
    показала зубки.
    Я у бані з обома,
    тож закрили тему.
    А ти Музу обіймай
    і пиши поему!

    29.01.2020р.




    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (8)


  49. Ігор Деркач - [ 2020.02.01 15:30 ]
    Історія з географією
                        І
    Гуляю в основному наодинці.
    Компанії немає і – зима.
    Нав'язуюся кожній українці,
    а їх, дивуюсь, наче і нема.

    Буває, усміхаюся дівчатам
    і не зважаю на флюїди дам,
    які уміють посилати матом
    і обіцяють тільки-но фігвам.

    Мені то що? Я шпацірую мощі,
    і до усього поступово звик,
    і не питаю у німих заїк,
    чому у лісі, як на Красній площі,
    існує окацаплений язик.

                        ІІ
    Шановні фарисеї-пацифісти,
    ви бачите, – попереду нас рать?
    Так учать окаянні пофігісти
    і залишки російської еліти,
    яку чекає «родіна» і «мать».

    Сучасники мої, самаритяни,
    невже і ви на службі у орди
    як деякі язичники-погани?
    Уже навіщо лісові цигани,
    а й ті – як не кацапи, то жиди.

                        ІІІ
    Тут ні до чого капища Сінаю.
    Ахейці пам’ятають про дари
    данайців. Із далекої пори
    історія і досі убиває.
    Це не біда, що брата я не маю,
    та лихо, що немає і сестри.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  50. Тетяна Левицька - [ 2020.02.01 08:18 ]
    Недосяжна
    Не діждешся вогненної страти,
    хоч багаття горить - не чаклунка.
    І в обіймах гидких воскресати
    не дано мені - прах у стосунках.

    Недосяжна, як зірка, що світить
    та душі не зігріє і тіла.
    Вже давно наше макове літо
    відшуміло, опало, зітліло.

    Он драбина у небо нетлінна,
    кожна сходинка - вигини долі.
    Не побачиш тієї вершини,
    до якої пластуєш поволі.

    Стуку серця  не чув під рукою,
    не дивився у очі мінливі.
    Ми такі неподібні з тобою,
    ні яси, ні сльози в перспективі.

    31.01.2020р



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   2