ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.03.28 17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…

Євген Федчук
2024.03.28 17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.

Світлана Пирогова
2024.03.28 14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх

Лава Вулкана
2024.03.28 13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.

В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.

Віктор Кучерук
2024.03.27 06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на

Артур Курдіновський
2024.03.27 00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.

Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша

Козак Дума
2024.03.26 22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…

На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,

Іван Потьомкін
2024.03.26 22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо

Сергій Губерначук
2024.03.26 21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –

Юрій Гундарєв
2024.03.26 19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего

Світлана Пирогова
2024.03.26 10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.

Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,

Леся Горова
2024.03.26 09:08
Так вияснилось небо, ніби погляд
Твоїх очей, відкритих і живих.
Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
На довгій-довгій вулиці притих

У розпачі. Це горе непоправне.
Підставив друг тобі своє плече,
Та не рука твоя на ньому, рану

Козак Дума
2024.03.26 07:07
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…

Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,

Віктор Кучерук
2024.03.26 05:57
Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -
Немов продовжує нічліг
У світлу вже годину.
Уздрівши тільки звіддалі
Світання жар на сході, -
Припав лякливо до землі,
Затамувавши подих.

Володимир Бойко
2024.03.25 21:06
Інстинкт влади – найстрашніший із людських інстинктів. Чималенька країна пишається маленькою гідністю. Ефект стадності спричинений дефектом індивідуальності. Що більші гроші, то приємніший їхній запах. Копаючи іншому яму пам’ятай, що ти не од

Юрій Гундарєв
2024.03.25 15:09
Лава вулкана


Побачив сьогодні в «Актуальному» одразу сім (!) віршів Олени Студникової:
«вулкан почуттів», «думка лавою», «промені слів» тощо…


Приголомшена читацька публіка -

Іван Потьомкін
2024.03.25 13:53
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

Ольга Олеандра
2024.03.25 09:29
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
відокремленості і близькості,
несхожості і сумісност

Віктор Кучерук
2024.03.25 05:26
Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –
Сусідка в гарнім негліже
Завмерла на подвір’ї.
Бентежна й ніжна, як весна
Ця молода і рання, –
Теплом втішається вона
Й своїм прозорим вбранням.

Шон Маклех
2024.03.25 01:09
В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –

Артур Курдіновський
2024.03.24 23:31
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.

А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!

Ігор Деркач
2024.03.24 21:54
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,

Євген Федчук
2024.03.24 17:38
Загубив чоловік воли.
Задрімав десь на хвильку, може,
А воли ті пішли й пішли,
Завернули до лісу, схоже.
Він по лісі пішов шукать,
Доки й зовсім уже стемніло.
Тож уклався під дубом спать,
Бо ходити не мав вже й сили.

Володимир Каразуб
2024.03.24 17:29
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від туп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Світлана Пирогова - [ 2024.03.28 14:10 ]
    Дитинства казка нетривала
    Стежки дитинства пролягали полем,
    Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
    Їх гріло сонячне гаряче коло.
    На цій землі зростали ніжні теплі крила.

    Весна: кульбаб легкі чуби літали,
    Червоних маків трепетали влітку щічки.
    Пшеничні ниви позирали в далі.
    Гойдалося плісе ромашкових спідничок.

    А ось і став у захисті вербовім,
    Води прозорої блищало плесо вранці,
    Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
    З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.

    І світ здавався добрим і цнотливим,
    Така краса у душах тихо проростала.
    Міцніли з кожним роком юні крила.
    На жаль, дитинства мого казка нетривала.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  2. Лава Вулкана - [ 2024.03.28 13:19 ]
    Стікаю лавою...
    Стікаю лавою
    ув океан віршастості,
    де вправно плаваю
    без акваланга й ластів я.

    В роздолля римами
    полуменисто дмухаю.
    Чуття нестримані
    інтерпретую плю́хами.

    Стихій експресія
    в афористичнім ро́зкрилі
    складає версію
    трансформування в просторі.

    28.03.2024

    © Олена Студникова


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Артур Курдіновський - [ 2024.03.28 13:27 ]
    Харківські сльози
    Харківські сльози, серпневі краплинки,
    Ллються на листя живе.
    Хмарка у небі, як біла хустинка,
    Тихо в майбутнє пливе.

    Харківські сльози - це звуки тривоги,
    Ті, що розколюють сон.
    Харкове! Буде твоя Перемога!
    Це - справедливий закон!

    Харківські сльози - це бєлгород клятий,
    Заздрісний, п'яний сусід.
    Той, що гамселить по людях з гармати,
    Знищує славний наш рід.

    Будемо все пам'ятати з тобою -
    Сум та запеклі бої.
    Сльози сміливого Міста-Героя...
    Сльози твої і мої.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  4. Леся Горова - [ 2024.03.28 08:50 ]
    Горіхи
    Горіхи розпустили чорні крила
    ( Воронячі!) на вЕльон аличі,
    У сні стоять, весна не розбудила,
    І треться в гіллі голому Ярило,
    Брунькам тугим тепло віддаючи.

    Цілує кожну пристрасно, бо хоче
    Зацілувати так, щоб і чалма
    Із них сповзла, і зародки охоче
    Відкрили прийми цвіту непорочні,
    І звісилась сережок бахрома.

    В м'ясистому безпристрастному гіллі,
    Що викували дужі ковалі
    Із чавуну, по жилах зціпенілих
    Від коренів снага заструменіла,
    Підтягуючи соки від землі.

    І зрітимуть плоди, на юність схожі,
    Що набухає жагою життя,
    Яку щодня цікавить і тривожить:
    - А завтра як? А вже сьогодні, може?
    О, як бажання ті палахкотять!
    Та прийде час, в долоні ляже кожен.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (1)


  5. Світлана Пирогова - [ 2024.03.27 10:20 ]
    Метелик щастя прилетів
    У білому вінку всміхалась юна вишня,
    Птахи кружляли з піснею весни.
    І сонце життєдайне піднімалось вище,
    Пливли на небі хмар легкі човни.

    А він дивився у дівочі сині очі,
    В яких бриніла райдужна краса.
    І білий світ здавався чистим і урочим.
    Кохання променилось, мов яса.

    Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
    Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
    І пахло квітами вишневе юне віття,
    Метелик щастя прилетів меткий.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Горова - [ 2024.03.27 08:04 ]
    Кизил

    Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
    І слід вологий на долоньках трав.
    Та світить кущ, що видається жовтим,
    Загубленим з учора клаптем шовку,
    Який від сонця вітер відірвав.

    Застлало небо, й дОнизу провисло
    Суцільне підволожене сукно,
    Лежить на голих тополиних списах,
    Обкутує на їх поставах лисих
    Із омели зеленої руно.

    Але кизил при степовій дорозі,
    Як новорічна іграшка горить
    Поміж сусідів сіро- голомозих,
    Й хоча зраннЯ на нього дощ моросить,
    То ніби сонце блиснуло на мить.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  7. Лава Вулкана - [ 2024.03.27 07:40 ]
    Лава вулкана
    Ядро душі жагуче –
    пашить металів сплав.
    Почав клектати гучно
    вулкан, що довго спав.
    Був вкритий шаром криги,
    але прорвав той шар,
    зірвав з душі вериги
    у по́блиску Стожар.

    Пішла назовні лава
    жари́сто-вогняна́.
    Розпеченому сплаву
    дорога висхідна́!
    Второ́вую незламно
    поезії етер,
    тож "Лавою Вулкана"
    йменуюсь відтепер.

    27.03.2024

    © Олена Студникова


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Артур Курдіновський - [ 2024.03.27 00:31 ]
    Чи потрібна вишиванка?
    Прийшло розуміння. А що було треба,
    Щоб випити з чаші прозріння сповна?
    Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
    Комусь - ця підступна та підла війна.

    Завісили небо безрадісні хмари...
    Усе пригадалось, як тільки дійшло,
    Як з реготом тикали ми в шаровари,
    А як чули мову - казали: "село!"

    Так любимо світло, коли ми в темниці!
    Нам так було нудно! Шукали пригод!
    Ось спалює ворог гектари пшениці,
    А ось він ґвалтує увесь наш народ.

    А ми, толерантні, всі йшли на приманку,
    А ворог радів, коли бачив, як ми
    Зняли й розтоптали свої вишиванки...
    Ми дзвінко сміялись лише до зими.

    А потім - війна... Ось такі результати
    Смішних анекдотів, незграбних кліше.
    Коли навчимося своє шанувати?
    Своє цінувати! Своє! Не чуже!

    Незламна, кохана моя Україно!
    Свята ворогине диявольських справ!
    Пробач мене, рідна! Я став на коліна,
    Хоча вишиванку свою не знімав.

    А хто познімав - ну то хай так і буде!
    Бо їм все одно: що з душею, що без.
    Нещирі, невдячні та заздрісні люди!
    Навіщо вам сонце від наших небес?

    Чого тепер варті дрібні забаганки,
    Коли Перемога - мета головна!
    Чи треба вдягнути усім вишиванки -
    Тепер пояснила ця клята війна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (2)


  9. Вадим Водичка - [ 2024.03.26 13:46 ]
    Послання у минуле
    Знаєш, я колись тебе любив,
    Був готовий все віддати.
    Знаєш, адже я лише хотів,
    Твої сльози всі забрати.



    А наразі я пустий,
    Тут життя прекрасне.
    Я оновлений, простий,
    Через тебе, власне.


    Це послання розчинилось в темноті,
    Сподіваюсь, не побачиш.
    Я колись тебе любив,
    І ти знову плачеш.


    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Пирогова - [ 2024.03.26 10:52 ]
    Нехай засіє


    Весна вже дихає на повні груди,
    Хоча зі смутком у сплетінні дні.
    Проміння сонячне танцює румбу,
    Немов шепоче: горю, лиху - ні.

    Гілки вербові у пухнастих сукнях
    Гойдає вітер теплий ніжно їх.
    І ніби виганяє ноти суму,
    Садок в чеканні розквіту притих.

    У білому цвітінні абрикоса
    І стукає гілля її в вікно.
    Крокує скрізь весна зеленокоса.
    Нехай засіє лиш добра зерно.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  11. Леся Горова - [ 2024.03.26 09:45 ]
    У розпачі

    Так вияснилось небо, ніби погляд
    Твоїх очей, відкритих і живих.
    Ти бачиш зараз, хто з тобою поряд
    На довгій-довгій вулиці притих

    У розпачі. Це горе непоправне.
    Підставив друг тобі своє плече,
    Та не рука твоя на ньому, рану
    Стирає брус. І серце біль пече.

    Три дні підряд зливало сльози небо.
    І ось пливеш над сотнями голів.
    Палає сонце на останній требі,
    Як ти для всіх в житті своїм горів.



    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (1)


  12. Артур Курдіновський - [ 2024.03.24 23:17 ]
    Я - не жебрак!
    Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
    Приїхав я сюди не від нудьги.
    Будинок мій на вулиці Чудовій
    Вже місяць, як розбили вороги.

    А доля, та жорстока господиня,
    Мені розбила вщент віконне скло.
    Не кидайте мені монети в скриню!
    Я - не жебрак! У мене все було!

    Повірте, що нікому я не зичу
    Життя міняти на єдину мить.
    Я не ховаю душу та обличчя!
    Я - чистий, і від мене не смердить.

    Сусід одразу за кордон поїхав,
    У нього там - неписаний закон.
    Цей дядько шкаралупками з горіхів
    Вже засмітив тамтешній весь район.

    Сусідка теж втекла, бо має гроші.
    Було у неї декілька квартир.
    У неї все гаразд. Вона у Польщі
    Сидить і вперто славить рускій мир.

    Я - не жебрак. Я хочу працювати!
    Не хочу, сидячи, казати "пас!"
    Хіба я винен, що мене гармати
    Примусили приїхати до вас?

    Ніхто мені нічого тут не винен.
    Я не прошу. Хоча б куток знайти!
    Ціна за місяць - тридцять тисяч гривень.
    Грошей нема? Котись під три чорти!

    І покотився. Безпритульний. Знову.
    Такі, як я, - небажане сміття.
    Приїхав я на вулицю Чудову...
    Руїни мрій. Розтрощене життя.

    Хіба мені багато було треба?
    Хіба я не дотримувався меж?
    У нас - одне велике синє небо
    І перемога спільна буде теж.

    "Допомогти не треба зневажати"
    Де ставити важливу кому тут?
    Хто знає, як нас буде зустрічати
    Великий, справедливий Божий Суд?


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7)


  13. Ігор Деркач - [ 2024.03.24 21:36 ]
    Три калоші – пара
    Ми ще пізнаємо уповні
    зачаєне комічне зло,
    що вивертається назовні
    як явне ще одне пуйло.
    Є паралелі історичні,
    але реакції нема...
    рішає, нібито, величний
    і не відповідає, звично,
    за скоєне біля керма.
    Чому немає перемоги?
    А, може, не туди веде
    оманське чучело двоноге?
    Чому немає допомоги?
    Тому... що офіс украде?
    А на московії ще видно:
    її лакея єрмака,
    колаборацію совка...
    і ошкіряється огидне
    чудовище вурдулака,
    тому що пізно, очевидно,
    його утнути до пенька.
    Але за кого... ні, не дуже
    іспанський сором опече,
    коли почуємо іще,
    чому Америці байдуже
    як тій калоші у калюжі,
    що протікає і... тече.

    03/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Пирогова - [ 2024.03.24 10:52 ]
    Кобила (сатира)

    На просторах Інтернету
    Скаче Галя, мов кобила.
    Звідки в неї тая сила,
    Дошкуляти всім поетам?

    Норовиста і скажена,
    Загордилась критиканка.
    Їй би чвари, навіженій,
    Бо смакує, ніби манну.

    Зранку скаче і до ночі:
    То алюром, то галопом.
    Бережися, - можеш лопнуть!
    Жаба давить, сліпнуть очі,

    Бо в поетів є сонети,
    Акровірші, тавтограми,
    А у Галі - "вінегрети",
    Наче з дуба впала "дама".

    Доскакалась на порталах,
    Видаляють язикату,
    Заборонені їй батли.
    Іподром чекає Галю.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (4)


  15. Леся Горова - [ 2024.03.23 15:50 ]
    Весняна дорога
    Полущилось небо хмарами,
    І важко чадИть туман.
    У передранкове марево
    Розлився світанку жбан.

    Зірки, що недавно блимали,
    Згубилися між лушпин.
    Зарожевіло за спинами
    Засмучених тополин.

    Дорога до сходу котиться,
    Не стихла й на мить за ніч.
    І променів перші дотики
    Фарбують вершки обіч.

    Як хвилями, поле скибами,
    Малює розмітку тінь.
    І котиться гравій з вибоїн
    Облущеної путі.

    В гіллЯ, як у коси чесані
    Накинула чад журба.
    І третьою сходить вЕсною
    Червоного сонця жбан.

    А пісня пташина гулові
    Почулася лиш на мить,
    Про те, як селом обвугленим
    Із півдня весна спішить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (6)


  16. Карпо Карпенко - [ 2024.03.22 19:50 ]
    В дівчат є тенденції квітнути, в'янути
    В дівчат є тенденції квітнути, в'янути,
    П'яними танути серед зловтіх,
    Днями найгіршими жити у пам'яті,
    Тихо сміятись, кохати не тих.

    В дівчатах помітна тільки околиця,
    Схований нетрями внутрішній шовк,
    Та часто у мандрах марно їм хочеться,
    Щоб у кущах чатував на них вовк.

    Ледве вмолиме дівоче кохання
    Лишає назавжди безболісний слід.
    Серця віддають свої на зберігання,
    Їм повертають обшарпаний лід.

    Пустопорожні розмови в повітрі
    Дівчат обвивають мереживом слів:
    "Закони життя — підступні та хитрі,
    Вальсом кружляйте поміж граблів,

    Не витрачайте себе на подробиці,
    Дороги кохання в безвихідь ведуть,
    Давно кимось іншим розбиті дороги ці,
    Хтось вже ганьбив вами обрану путь".

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Яна Розенбліт - [ 2024.03.22 16:55 ]
    Самопроголошена мантра
    Страшна тінь
    А це лиш твоє відображення
    Хоч і лінь
    Концентруй своє врівноваження
    Подивись
    Загляни у пітьму, глибОко
    Доторкнись
    Нутра і росплющ третє око,
    Відвʼяжи
    Минулого навʼязливих привидів
    Осягни
    Що для тебе багато є привидів
    Існувати
    З собою віч-на-віч сміливо
    Проживати
    Не тікати від себе гидливо.
    Просто бути
    Без обмежень. Очікуваннь. Балів
    Просто чути
    Бажаннь тихеньких сигналів
    Обнулитись
    Бо тінь пропадає опівдні
    Попуститись
    Ідеальні завжди божевільні.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Артур Курдіновський - [ 2024.03.21 23:10 ]
    Лютневий сонет
    Здавалось - літо... Ні! Ще досі лютий -
    Єдиний звук безрадісних сонат.
    Хтось безпорадно дивиться назад,
    До спогадів з минулого прикутий.

    Як вижити? Чи можна повернути
    Той затишок простих рожевих свят?
    Війна гортає книгу чорних страт
    І пише закривавлені статути.

    Лунає скрізь лише одне питання:
    Невже до пекла ближче, ніж до раю?
    Та зараз осінь ближче, ніж весна...

    Хвилинка синіх мрій - немов остання.
    І крізь зелений серпень проступає
    Лютнева мертво-біла сивина.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (6)


  19. Світлана Пирогова - [ 2024.03.21 09:41 ]
    Поезії загострене перо
    Поезії загострене перо
    Байдужою людину не залишить,
    Якщо у ньому сенс, добра зерно,
    По-справжньому керує правди дишель.

    Поезії загострене перо
    Не потребує почестей і слави.
    Знаходять в слові стержень і ядро
    Поети, що ідуть у перших лавах.

    Поезії загострене перо
    Лише на благо квіту України.
    На гак спроможне зачепить ребро
    Всіх тих, хто зазіхає на країну.

    Поезії загострене перо!


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  20. Артур Курдіновський - [ 2024.03.20 14:44 ]
    Біля храму
    Ідуть до храму люди православні.
    Вони ідуть освячувати воду.
    Бо справжня віра крізь сторіччя давні
    Долає злість, нещирість і негоду.

    Прийшли до храму православні люди,
    Не заважають холоди січневі.
    Коли є віра - все в них добре буде!
    Живе у серці впевненість сталева.

    Ідуть до джерела, що біля храму.
    У джерелі тече свята водиця.
    Минає все: комедії і драми,
    Але зневіра - це вже не годиться!

    Тут зайняті всі добрими думками,
    Не кидаються гнівом і камінням.
    Готові розставатися з гріхами,
    Пускати в душу світ порозуміння.

    А відчуття - як знову народились!
    Хода їх - тиха, радісна і плавна.
    Всі помолились і перехрестились
    І швидко стали в чергу православну.

    Ось жіночка, що вірить в ідеали...
    Але у черзі їй чекати важко!
    Сусідку відштовхнула і спитала:
    "Куди ти, падло, ставиш свою пляшку?"


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (4)


  21. Світлана Пирогова - [ 2024.03.19 08:22 ]
    Нескорена (Ліні Костенко)

    На Істину табу немає:
    Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
    Народ ці епіцентри знає.
    За Ліну нас проймає гордість.

    Натхнення розуму і серця,
    Магічне поетичне слово.
    Напруга в переможнім герці:
    Думки про націю і мову.

    Духовний нащадок Шевченка,
    Поет всесвітнього масштабу -
    Нескорена Ліна Костенко,
    Противник системи і зваби.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  22. Артур Курдіновський - [ 2024.03.19 08:50 ]
    Пів окупанта
    До нас ішов напівтверезий "брат",
    Нав'язуючи сморід і неволю.
    Та бачимо ми гідний результат:
    Пів окупанта десь лежить у полі.

    На нього сонце у височині
    Все дивиться лукаво й жартівливо.
    Не знаю: чи красиво це, чи ні,
    Але я знаю точно: справедливо!

    Мені шкода зім'ятої трави.
    Свої не заберуть - собі дорожче!
    Геть! Нижню половину - до вдови,
    А верхню - у мішку на красну площу.

    Зустрінемо ворожий батальйон!
    Навіщо майструвати домовини?
    Для добрива згодиться хоч мільйон!
    Але щоб кожного - по половині.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  23. Леся Горова - [ 2024.03.18 08:31 ]
    Поміж ромашок-штор...

    Поміж ромашок-штор
    Світла холодний проблиск.
    Над хутряним пальтом
    Профілю ніжний обрис.

    Витонченим пучком
    Коси тримають "краби".
    Стверджує щось кивком,
    Щось обіцяє, мабуть.

    Посеред пелюсток
    Тісно обняті тіні
    Заколихались - то
    ДИтятко на колінах

    Горнеться до грудей.
    Разом з пальтом нагрітим
    В ліжко його кладе.
    І вимикає світло.

    Стомлене від сирен,
    В синіх обіймах тиші,
    Місто таки засне,
    Й мати дитя вколише.



    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (2)


  24. Артур Курдіновський - [ 2024.03.18 01:18 ]
    Чорне простирадло

    У пульсі відіб'ється кожна мить,
    Покрита чорним простирадлом ночі.
    Немов сліпий, будиночок стоїть,
    Де чорні вікна - виколоті очі.

    Лише мовчання, як густа смола...
    Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
    Розбиті долі та уламки скла
    Війна по всій країні розкидала.

    Відбиток свій знайдуть всі почуття:
    У морі - совість, підлість - у калюжі.
    Герої віддають свої життя.
    Під чорним простирадлом - світлі душі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (2)


  25. Оксана Дністран - [ 2024.03.17 19:12 ]
    ***
    Коли сказав мені «перетерпи»,
    Мене накрила пелена тривоги.
    Летіли коні туги у степи.
    Душею йшла навпомацки до Нього.

    Як прошептав настійливо «пробач»,
    Засумнівалась – як таке пробачить?
    Летіли коні спротиву навскач.
    Дрібне усе не мало жодних значень.

    Коли повідав, що любов жива,
    Попри усе, що з нею учинили,
    Я підхопила зранені слова,
    Молила тільки, щоб добавив сили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  26. Світлана Пирогова - [ 2024.03.17 18:21 ]
    Добро вражає
    У час стрімкий , шалений, час смартфонів
    Спілкуємось частіше в Інтернеті.
    Ніяких не існує нам кордонів.
    Людина, мов незвідана планета.
    Пізнати, зрозуміти її важко,
    А ще й на відстані такій великій.
    Це ж ніби в небесах літає пташка,
    Удалині тріпочуть її крила.
    Читаєш повідомлення, вникаєш
    У суть, у світлу її щиру душу.
    І думаєш: міраж це, а чи казка?
    Оазис в тому серці, а не суша.
    І безкорисливість, добро вражає.
    Нехай щастить в усьому цій людині.
    Для мене, мов співучий поруч жайвір,
    Його добро я відчуваю й нині.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (4)


  27. Хельґі Йогансен - [ 2024.03.16 23:29 ]
    Втрачаючи себе
    Всі розваги невдовзі наводять печаль,
    А веселощі сум закриває.
    Споглядаєш минуле, немов сіру даль,
    Без любові, без мрії, без планів.
    Бути «вашим і нашим» — насправді ні з ким.
    В цьому фатум, кінець та початок…
    Безхребетний, безликий, ні добрий, ні злий
    При житті... Та й по смерті ніякий.
    І збираються в купу, летять в нікуди
    Твої принципи, воля, бажання.
    А із уст ані слова, застиг, як завжди,
    У мовчанні, можливо, востаннє …

    Ігноруєш життя
    Чи втікаєш від нього
    Невідомо
    Різниці нема
    Ти втрачаєш себе
    Ти живеш непритомно
    Непримітно
    Безглуздо
    Дарма



    10/2013
    03/2024











    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Деркач - [ 2024.03.16 19:21 ]
    Недобитки православні
    ***
    Ще галасують недобиті зомбі,
    чому вони у себе, мов чужі,
    ховаються і досі в катакомби,
    або... за що русня метає бомби
    туди, де їй немає ще межі.

    ***
    Міняються лакеї як угодно,
    а так як подобає – аж ніяк
    і памороки неуку-народу,
    який не голосує за свободу,
    напевно, добиває... р-нєрмаки.

    ***
    На Банковій триває параноя,
    але альтернатива цьому є –
    або ума немає у героя,
    якого обирали як плейбоя,
    або кроти взялися за своє.

    ***
    ОПе працює, наче... Мата Харі
    та апробує заданий сценарій,
    що як на зло не реалізував,
    але хоч показово налякав
    царя із агентурою у парі,
    аби було... що босу обіцяв.

    ***
    Величний бреше іноді затято,
    що слуги у народу є одні
    і їм немає місця на війні,
    тому як подобає ухилянту,
    репрезентує витрішки дурні.

    ***
    У рейтингу не кожному дано
    лукавити і дибати угору,
    а як реально, то – іти на дно
    до рівня унтерфюрера мордору.

    Мораль
    Якщо багате бідному на зло
    як хижа птиця набиває воло
    своє або володаря престолу,
    то буде як не раз уже було,
    коли його у небо підняло
    і гепнуло наопашки додолу.

    03/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Артур Курдіновський - [ 2024.03.16 13:13 ]
    Харківський сонет
    Коли я зустріч сам собі призначу
    Поміж вечірніх вікон на Сумській -
    Згадаю я в мелодії простій
    Центральний парк - дитинства милу вдачу.

    Я по-новому все життя побачу,
    Все збудеться в калейдоскопі мрій.
    На Павловому Полі - буревій,
    Північна Салтівка тихенько плаче.

    Сирени - як симфонії тривожні,
    А вулиці - розбиті та порожні
    І сльози... Їх нема куди подіти...

    Я тут. Я вдома. А мені не спиться.
    Мій Харків береже, як таємницю
    Зелене та з відтінком болю літо.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  30. Оксана Дністран - [ 2024.03.16 13:14 ]
    ***
    Торкнись мене – струною забриню.
    Я під смичком – податлива і грішна.
    Торкнись мене закохано-неспішно,
    Як і належить майстру-скрипалю.

    Торкнись мене – віддам свої пісні,
    Жадання всі затаєні віддячу,
    У кожній ноті розчинюсь, неначе
    Вони здавна усі жили в мені.

    Торкнись мене, щоб вилилась любов,
    Вся ніжність небозоряна до денця.
    Канали гондольєрових Венецій.
    Замріяно наповнять нас ізнов.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Левицька - [ 2024.03.16 13:54 ]
    Нам розлучатися пора...
    Нам розлучатися пора,
    а я мов човен без весла
    без тебе.
    І що б між нами не було,
    весна пробуджує зело.
    Край неба

    заполонили ластівки,
    пливуть за обрієм віки
    у вічність.
    Твій сум гіркий — моя печаль,
    переплітаються, на жаль,
    трагічно.

    Медове сонце золотить
    жалобу і щемливу мить
    туманну.
    Ми розгубили всі дива,
    але любов завжди права,
    коханий.

    13.03.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.06) | "Майстерень" 7 (6.16)
    Коментарі: (2)


  32. Світлана Пирогова - [ 2024.03.15 09:46 ]
    Березень бажа́ний (тавтограма на літеру Б)


    Буслиний березень бажа́ний,
    Блищить блакиті браво баня.
    Берези брови благовісні:
    Бринить бруньками бонус-бісер.
    Банкет березотоку близько.
    Біжать, біжать бальзамом бризки.
    Бузьки буяють березілем,
    Баранчики буцають білі.
    Барвінок барвами бадьорить,
    Билинки бовваніють борше.
    Безмежні бархатисті брили.
    Бусини буднів - білокрилі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  33. Леся Горова - [ 2024.03.15 08:31 ]
    Прощення
    До кого ближче бути, це до Бога.
    Чи в пізню ніч, а чи в туманній рані
    Чекає Він завжди біля порогу -
    Так, ніби вперше, й так, ніби востаннє.

    Прощення я прошу в любові Отчій
    Премилостивого Його одного.
    Якби лише звести до Нього очі,
    Не потупляти їх собі під ноги.

    Прости, прости, прости - уста шепочуть.
    О, як же забагато я просила!
    Караєш для спокути, Милий Боже,
    Бо в тому і любов Твоя, і сила.
    03.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (3)


  34. Леся Горова - [ 2024.03.14 11:16 ]
    Ліра
    Рознесло мої рими. Чи водами талими, чи
    ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
    Та збираю їх вперто, по давніх слідах ідучи,
    Де тепло від забутих бажань ще пригадує тіло.

    Всі листки перепрілі скуйовджені знічено в жмих.
    І нічим не нагадують осені спалах гарячий.
    Та метелик зробив собі теплого ліжника з них,
    А від сонця проснеться, і першу фіалку побачить.

    Перламутрових крилець мій стомлений погляд на мить
    Доторкнеться, й здивує нового відродження взіром:
    Завіконня безбарвне всіма кольорами горить,
    І загублені з осені ельфи простягують ліру!


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (10)


  35. Світлана Пирогова - [ 2024.03.13 09:56 ]
    Надії скерцо


    Віртуозна гра квітневого дощу,
    Соло крапельок по черепиці.
    Думкою до тебе в ніч цю прилечу.
    Ти ж казав колись, що чарівниця.

    Зрозуміла: інтермеццо не для нас.
    Хочу бачити тебе і чути.
    Мов із свічки стеарин, стікає час,
    І самотності пече отрута.

    Не стихає віртуозний дощ вночі,
    Й шаленіє у чечітці серце.
    До глибин душевних б*ють джерел ключі,
    Виграють думки надії скерцо.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  36. Артур Курдіновський - [ 2024.03.13 05:04 ]
    Журба (сонет)
    Журба... Не обіймай мене, не треба!
    Взаємністю тобі не відплачу.
    Блакиті пожаліла ти для неба,
    Червоного у річці - досхочу.

    Ти зроблена з повітря. Може, з глини.
    І кольору ніякого в тобі.
    Ти пригощаєш стравами з полину
    Всіх поодинці і в рясній юрбі.

    Але ніхто твою не хвалить страву.
    І я не буду. Щось у ній не так.
    Від неї відмовляюсь. Маю право
    Не вішатись душею на твій гак.

    Не по дорозі, журбо, нам з тобою.
    Та поки що йдемо. Журба з журбою.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  37. Леся Горова - [ 2024.03.12 14:57 ]
    Пролісок
    Хоча теплом не дихаєш - я тану.
    Чи то виною сонце весняне,
    Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
    У синь квітучу землю одягне .

    Ти пошукав би пролісок за містом:
    Листок шатеновий, як коси, підійма,
    Маленький і тонкий, але як міцно
    Тримає голову! А погляд з-під пасма!

    То мій. Не віриш? Подивись довкола -
    Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
    Там ряст синІє. А на ньому - бджоли -
    Послала глянуть: ти із ким тепер?


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (2)


  38. Світлана Пирогова - [ 2024.03.12 08:00 ]
    Народжуючи зливу


    Ще вчора вітер обіймав, кошлатив
    Яскравий лайм травиці молодої,
    Вигойдував злегка́ гілля брунькате,
    Неначе шепотів комусь свій докір.

    А вже сьогодні сунуть сиві хмари,
    Божественні сльозини орошають,
    Насичують, воложать землю марень
    І сіють ніжність рясту шар за шаром.

    В годину ранню дощові краплини
    Летять, змиваючи з душі тривоги,
    Чуттів, думок народжуючи зливу,
    З природою - майбутні діалоги.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  39. Рія Кілер - [ 2024.03.11 23:24 ]
    Розквітну
    Я розквітну, певно, десь далеко,
    Через роки та кілометри.
    Спробуй, спіймай, коли біжу
    Від себе я, від повсякдення.

    Розквітну я, проте не тут, не зараз.
    Втечу і зміниться все враз.
    Не знаю чи на добре і чи зможу
    Залишити несказані слова.
    Залишу точно всі образи і журбу,
    Німим промовлю голосом «люблю».

    Десь точно розквітну, де немає страху,
    Де вдихнувши повітря стає справді легше.
    Відчую свободу, не буду залежна.
    Все чужорідне й невідоме, але звикну,
    Адаптуюсь, коли час спливе.
    Думок меншає, ось буря спогадів мине.
    Десь далеко згадаю, сягну —
    Не вистачає тебе.

    09.03.2024
    02:15


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Пирогова - [ 2024.03.11 10:22 ]
    Весна, весна іде
    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    Читаємо від березіля титри.
    І сонця лагідність торкає щоки.
    І буйноводні бурхають потоки.

    Земля розплющила чорненькі очі.
    На річці крига весело скрегоче.
    І зграями шпаки летять звичайні,
    А жайвори у небесах безкрайніх

    І зяблики весні співають оду.
    А мати-й-мачуха дарує вроду:
    Яскраво-жовті крапельки від сонця.
    - А хто ж у шубці? - Волохатий сон це.

    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    І пестить лагідно легенький вітер.
    Людина, ніби розквіта весною.
    Душа бринить весняною струною.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (1)


  41. Леся Горова - [ 2024.03.11 08:32 ]
    Це не сон
    Б'є вітром у вікно - чи дощ, чи сльози?
    І небо хмуре в шибку заглядає.
    Птах у саду - співає, чи голосить?
    Чи грім, чи гул війни - доносить з далі?

    Чи може сон усе це - й зникне з ніччю?
    І лютий сонце розіллє надворі...
    То лиш приснився - біль і страх і відчай,
    Війни немає, і немає горя.

    Ми всі щасливі у весняних планах,
    Ранкова кава, і усе, як звично,
    Вечірня мелодрама на екранах,
    І знову - ранок, пурхає синичка.

    Що це не сон - не віриться і досі.
    Що це війна, а не відлуння грому.
    Чи то співає птаха, чи голосить -
    Про те, що бачила, вертаючись додому.
    04.2022.



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  42. Артур Курдіновський - [ 2024.03.11 02:07 ]
    "Промінчики добра"
    Промінням дивним світяться корони.
    Безсила проти нього вся жура.
    Рентгенівське воно? Інфрачервоне?
    Ні! Це такі "промінчики добра".


    Вони не знають, що літають бомби.
    Вони не бачать, що іде війна.
    Звертаються із пафосним апломбом
    До крові, як до келиху вина.


    "Проміння" світить і не знає втоми,
    Потужне, як ворожий динаміт.
    У декого тут квітнуть еустоми,
    Хтось закохався у північний схід.


    Рецепти "радості", "добра" шматочки,
    Прозорі й ніжні, як вітринне скло.
    І мерехтить "проміння" тихо, мовчки,
    Щоб правди навіть близько не було.


    Щоб не було і праведного гніву,
    Паплюжить і героїв, і богів.
    "Проміння" світить справа, світить зліва,
    Щоб мирно всі зустріли ворогів.


    Всіх обійняти, все позабувати!
    Солоні сльози видати за піт.
    Талантів "опромінених" - багато,
    А совісті - великий дефіцит.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  43. Артур Курдіновський - [ 2024.03.10 17:05 ]
    Жінка у розбитому вікні
    Жити серед вигуків війни.
    І благати порятунку в долі.
    З волі дивиться у бік неволі
    Жінка у розбитому вікні.

    Я не знаю, хто вона. Як звуть.
    Чи заміжня? Може, в неї діти?
    Чим допомогти? Як пожаліти?
    Як пом'якшити жорстоку путь?

    Осередок болю, вбитих мрій
    У будинку - скопище страждання.
    Вибух. Без якогось коливання
    Злодій, вбивця, покидьок, крадій
    Пострілом і поглядом скляним
    Хоче вкрасти все її майбутнє.
    Хтось повірив в те, що він могутній...
    Виявився підлим і дурним.

    Буде переможена пітьма!
    Будуть нові вікна, нові ґанки.
    Я з тобою, сестро харків'янко!
    Вистоїмо! Вибору нема!

    Переможуть в будь-якій війні
    Світлі сили, а не рейх четвертий,
    Як не може зникнути чи вмерти
    Мій народ в розбитому вікні!


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (8)


  44. Леся Горова - [ 2024.03.10 09:54 ]
    Надії світло
    Помилуй, Боже, від тяжких думок,
    Від помислів недобрих, тяжко - сірих.
    Хай розбиває їх у Тебе віра,
    Піднось мій дух, підтримай бренне тіло,
    Щоб перетік молитви не замовк.

    В тягучім довгоплинні хмурих дум
    Дай сили віднайти надії іскру,
    Убережи від нападів зловісних,
    Вгорни мене у тепле сяйво істин,
    Почуй мене, і я не упаду!

    І немічність і плач мені прости,
    Своєї віри в Тебе не утрачу,
    І на холодних пальцях віск гарячий
    Відчувши, стрепенуся - маю, значить,
    Надії світло, що даруєш Ти.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (2)


  45. Тетяна Левицька - [ 2024.03.10 08:13 ]
    Не ремствуй
    — Не будь солодкою — залижуть,
    гіркою теж, бо заплюють.
    Найбільший біль приносять ближні —
    у серці і любов, і лють.
    Зніми рожеві окуляри
    і озирнися навкруги;
    твоє кохання вкрали лярви —
    непотріб хтивим до снаги!
    Біда хоч ходить за бідою
    не ремствуй, гідність не втрачай!
    Завжди за чорною журбою
    веселки світлої — розмай.
    З долонь злетіла мить щаслива
    високо, та упала в блуд,
    а поцілунок незрадливий
    не стерти із медових губ.
    Порвалося між вами небо,
    з рук вислизає — не латай!
    Лікуєш виразки плацебо,
    не допоможе, тож нехай! —

    ПосЕстра промивала мізки,
    і намагалась вберегти.
    А я на дні міцного віскі,
    топила сльози самоти.

    09.03.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.06) | "Майстерень" 7 (6.16)
    Коментарі: (6)


  46. Світлана Пирогова - [ 2024.03.10 08:50 ]
    Охоронець

    Весна, а небо ніби з сивиною...
    І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
    І тягнуться дерев ще голі крони,
    Немов мої думки в життєвий диск.

    І час суворий, перемінна доля.
    Вантаж терпіння - ноша непроста.
    І попри негаразди сила волі
    Тримає в кліщах...ледь тремтять уста...

    Я сльози розчиняю в барвах сонця,
    І непомітно огорта тепло.
    Це обіймає ангел-охоронець,
    Він береже мене і світле тло.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (1)


  47. Світлана Пирогова - [ 2024.03.09 10:43 ]
    Слово сутнє ( присвята Т. Г. Шевченку)
    Життя коротке. Сорок сім,
    Але у "Царстві Духа" він володар.
    Талант його - взірець для всіх,
    Бо словом вів суспільство до свободи.

    Глибокий лірик, драматург,
    Творець поем. І графік, і художник.
    Митець сміливий, наче тур.
    Він вірив у народ, в його спроможність

    Здобути кращеє буття.
    Минулим переймався і майбутнім.
    Пророк народного життя,
    Бо кожне слово патріота сутнє.

    То ж закликав до боротьби
    І мріяв про щасливу Україну.
    Слова Шевченка - це скарби,
    Дороговказ в житті народу й нині.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  48. Леся Горова - [ 2024.03.09 08:30 ]
    Тарасе
    Ідемо ми до тебе, Тарасе, за словом, за духом.
    Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
    Повсякчас мерехтіння минати облудно дешеве.
    Пильно слухати світ, уявляти, як ти його слухав.

    Мова-зброя твоя хай додасть нам палкої наснаги.
    Бо забули себе. У чужі подавались околи
    Та шукали достатку. А неміч свою побороли?
    Вгамували до волі тобою оспівану спрагу?

    То ж у тебе, Тарасе, черпаємо силу і нині.
    Ти із кручі дніпровської чуєш війни канонаду.
    То ми стали до бою за волю, за землю, за правду.
    Довго сліпли та глухли.
    І платимо борг Україні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (4)


  49. Тетяна Левицька - [ 2024.03.08 09:42 ]
    Люби і тепер, як тоді
    Бажаєш, щоб завше була
    зорею лише твоєю.
    Торкнися губами чола,
    не змішуй любов з землею.

    Не кидай зізнання святе
    під потяг напризволяще!
    Нехай у душі зацвіте
    лілеєю дивне щастя.

    Люби і тепер, як тоді,
    коли не знаходив вічі,
    боявся у коси руді
    зануритися обличчям.

    Дивився здаля крадькома,
    немов на святу ікону.
    Якщо почуття більш нема
    кохання сльози не зронить.


    08.03.2024р.




    Рейтинги: Народний 6.5 (6.06) | "Майстерень" 6.5 (6.16)
    Коментарі: (2)


  50. Гриць Янківська - [ 2024.03.07 23:33 ]
    Де човен твій
    І. Гостя

    – Де човен твій і як пройшла крізь терня
    До мене босою у цю безвидну ніч?

    – Людино, чоловіче, невідомцю,
    Я чула, що ти табором стоїш
    Зо всім своїм правдивим та уявним
    Набутків почтом на оцій горі,
    І слово шириться про твій прихід невпинно.
    Дивлюсь, між терня тихо, як віддавна,
    Та на підніжжі чулись голоси,
    Що долинали не інак, як звідси.
    Втомилася. Ну ж, гості ороси
    Вуста спрагливі та таку ж цікавість!
    Говорять, що кущі ці неласкаві
    До зайшлих і немилостивих. Ти ж
    Стоїш між ними зовсім не подертий.
    За тать прийшов під небо се, підперте
    Моєю батьківщиною, ачей?
    Пророк чи завойовник душ слабих? –
    Зірки від незнання упали в трави,
    Аби не схибити у супроводі тих,
    Чиї серця веде чи не Лукавий.
    Чи не лукавий блиск твоїх очей? –
    Ось те знання, що я за ним шукаю.
    Бо і оця гора – насліддя раю,
    І це терновище, і славна в ньому тиш,
    І навіть садна свіжі – серце тішать
    Знайомцям, до чиїх взивають віч.
    Отут до Господа лилась й моя вечерня.

    – Яка чудова видалась година!
    Які хиткі твоїм словам часи!
    Та правда в тім, що я, як ти, людина,
    А кривда – у вабливості коси,
    Що в неї ти вплітаєш несказанне.
    Де човен твій? Я бачив як хилилась
    Під берег хвиля, мов несла важку,
    Дорогоцінну й рідкісну поклажу,
    Аж раптом, мовби скинула, спинилась
    І відбула назад в морські ряди,
    А твердь здригнулась з певної ходи
    Своєї односудженої панни.
    Та навіть на краєчку сеї кручі,
    З якої видно камінь мілини,
    Не розпізнав я жодної дощини,
    Що ти на ній могла би приплисти.
    Зізнайся, чи з підводної печери,
    А чи з підвалин хворого ума
    Ти піднялася впевнено й нахабно,
    Немовби за собою привела
    Десяток воїв на мою погибель.
    Нехай чужинець я, та навіть хиби
    Людської думки, що колись стрічав,
    Складали зброю перед чесним спитом.
    Як чаші дві і з кожної відпито, –
    Хіба ж не стане спільним в роті смак?
    Ось я стою зо всім своїм, відтак
    Черпай із мене черпаком розваги,
    Усе, що за роки життя надбав:
    Вподоби, звички, судження, страхи,
    Всі помилки, пересуди й погорди,
    Покори, передбачення, покони.
    З питва цього випльовуй заборони –
    Обгризені ваганням кісточки.
    Не бійся, що твій хід я переграв,
    Бо ми з одної випали руки
    На шахівницю програшної змаги,
    Мов ягоди в глибини буйних трав.

    – Людино! Чоловіче! Невідомцю!
    Якби ти знав, як змучилась плисти
    Твоя бесідниця у пустоті луни
    Від язика до місячного люстра!
    І довгий шлях, і звивиста манера,
    Й іскристий хвіст промовлених марнот.
    А кожна стрічна зірка, як гетера,
    Підсвічує увагою той рот,
    Що все у нім не тісно, та не пусто.
    Помовчмо дружно, повиймаймо з п'ят
    Шипи майбутніх, нам належних свят!..

    Осінь 2023р.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2