ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.08.17 06:37
О земле вкраїнська…
Розкішная земле вольготно козацької слави.
Тебе осіяло від сходу до заходу сонце премудре стоглаве,
Тебе ізорали волами, засіяли диво-словами…
То ж чим проростеш?

- Синами-орлами… дівками-зірками...
всебожих нащадків мали

Микола Соболь
2017.08.17 06:37
Книжки не модно стало купувати,
Живити душу нічим. Злидні!
А кажуть, що колись були багаті
Та все проїли, стали – бідні.
Душа вона вимолює і хоче
Шматочок хліба на ім’я – духовність.
А тіло упирається охоче: –
Ось ковбаса! Не до книжок натомість…

Микола Дудар
2017.08.16 22:57
Безмовний міжпланетний діалог
ми мордами торкаємось об всесвіт
я вірю що у нас єдиний Бог -
одна із тисячі подібних бесід…

У нього завжди кістка на обід
і він такої ж як і я окраси
ось тільки лап чотири, вуха, хвіст

Марія Дем'янюк
2017.08.16 21:37
На синій дзвоник прилетіла бджілка -
Вітально уклонилася голівка,
І стала квітка радісно дзвеніти:
У синє небо надсилати звуки-міти...

Церковний дзвін розлився по містечку -
Небесна радість кожному сердечку.
Летів високо...З небом поріднився...

Олександр Сушко
2017.08.16 17:43
Підкинула хлібець нога,
Розтоптано пахку скоринку.
Не відчуваємо гріха -
Голодного не чули крику.

Не бачили сирих могил,
Незнані із ботви узвари...
Мій рід залишився без крил-

Катя Тихонова
2017.08.16 16:02
Її втома була схожа до втоми старого трамваю,
Що поволі по рейках тягнув свої зимні вагони.
Здається він є і ніхто його не помічає,
Окрім тих, що чекають на нього під парасолями втоми…

Вона далеко від своєї зупинки, та річ не в тому
Вона взагалі да

Ірина Вовк
2017.08.16 15:55
ПЕТРА І ПАВЛА (12 липня за н. ст.) "Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, А сам Господь-Бог пшеничку сіє, А святий Ілля заволочує". До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до початку жнив, звідси і пі

Катя Тихонова
2017.08.16 15:23
Світ ходить навшпиньки по довгих своїх коридорах,
Він сам у собі – задихається від метастазів –
Рубцюються шрамами вбивства, насильства, образи
Але не одразу, на жаль, не стираються в порох –
Ні спогади дивні, протяжністю в сотні метрів,
Ні дотики б

Вітер Ночі
2017.08.16 12:59
Ще трохи, потерпи. Вже скоро відболить.
Прозрієш без вини і без напасті.
І стане легко враз, щоб іншого любить,
Як всі – у звичайнісінькому щасті.

І знову возведеш на припічок життя
Благополуччя хатньої родини,
І попіл скинеш геть – огидні відчутт

Ніна Виноградська
2017.08.16 11:38
Душа летить, скоріш за потяг плине,
З вікна вагона літо вигляда.
Додому, в Піски, я на батьківщину,
До рідного родинного гнізда.

До вулиці, до саду і до хати,
Яких, на жаль, сьогодні вже нема.
І нікому тепер мене стрічати.

Олександр Сушко
2017.08.16 11:15
Не порушу чужих бовванів,
Маю власний магічний круг.
Серця щит - це моя кохана,
А достаток - важезний плуг.

На вустах - материнська мова,
У садку - клопітка бджола.
Є любов - оберіг-підкова,

Ніна Виноградська
2017.08.16 10:56
Вже відцвіли, відпахли матіоли,
І починають квітнути жоржини.
А яблука в садах висять довкола,
І біля Сейму визріли ожини.

Заполонила світ серпнева спека,
Де небо гарячуще, ні хмаринки.
Літати вчаться молоді лелеки,

Ніна Виноградська
2017.08.16 10:54
Моя державо, все у тебе є –
І нафта, й газ, і землі багатющі.
А люди – бідні, хліба не стає.
Та не згубились у вселенській гущі.

І кров їх не загусла у борні,
Бо змушені трудами виживати.
Віками закривати рот брехні

Серго Сокольник
2017.08.16 01:36
На фронті міць.
Та фронт міцніє тилом.
(а по тилах мерзота залягла)
-піди пройдись,
Та видери бадилля...
-та... Краще погламурю у "ай лав"...
-що скиглиш? Осінь?
Та була завжди.

Лариса Пугачук
2017.08.16 00:12
Проростити зерно
сантиметрiв на пару лишень
i скосити — це norm?
А що в ньому життя
починало зростати — смiття для експе-риментаторiв ласих?

Жаско поруч з такими іти.
Естетичні вони до блювоти.

Нінель Новікова
2017.08.15 22:24
За два місяці – ні краплиночки!
Погоріла трава на вигоні.
На городах усе зів’яло вже…
Пам’ятаю, як мама плакала
І просила води з колодязя
У сусідів скупих набрати,
Щоб городик наш рятувать якось.
Бо свого нам ніхто не викопав,

Олександр Сушко
2017.08.15 17:54
Із Космосом прочистився канал,
Одкрилися усі мистецькі чакри.
Поезії - гора! Десятий вал!
А ще недавно - ступор, тиша, закреп.

Чорнилом густо ручка ляпотить,
На пучках натираються мозолі.
Пегаса рве на клапті хижа пліть -

Олександр Сушко
2017.08.15 17:53
Берлоги, нори та дірки...
Наїдки, ліжка і планшети...
З колонок лине звук м'який,
А на екрані - вінегрети.

За костомаху йдуть торги,
Чаклун угадує погоду.
Печуть новини, пироги,

Ніна Виноградська
2017.08.15 13:21
Гаряче літо і пекельна спека,
На вулиці, неначе на пательні.
До осені вже зовсім недалеко,
І кольори здебільшого пастельні.

Вже фіолетом налилися сливи,
Сади пропахли скрізь наливом білим.
І дозрівають зеленаві гливи,

Ніна Виноградська
2017.08.15 13:20
Де котить хвилі, половіє жито,
Лягають роси на шовкові трави,
Там хлопчакує невгамовне літо
І коники стрибають у отави.

Там біля річки лози миють ноги,
Вповзає вуж ножем у тиху воду.
Улітку до ріки усі дороги,

Ніна Виноградська
2017.08.15 13:17
Вже за плечима стиглий вік,
Недавно зовсім був зеленим.
Були потрібні ще стремена,
І безкінечних справ потік.

А нині стримуєш коня,
Роки осіли на рамена.
Позолотіли шати клена…

Ліна Масляна
2017.08.15 12:10
Перетинала сни далеким плаванням,
Передбачала розвиток подій,
Потік думок в годинники розплавила...
Як жаль. Ти не єдиний і не мій.

А ти мені - надболісна кремація,
Хоч я тобі - закритий океан,
І моя мрія - вже давно не Франція,

Ірина Вовк
2017.08.15 10:32
Україна дочекалася Спасів та Пречистих: І Спас - Маковій.
З Першим Спасом в Україну приходили жнива і народні обряди, пов'язані з ними. На Маковея в Україні святили букети-маковійки і мед, бо це і Медовий Спас, і Спас на Воді, бо ще сьогодні освячують

Ірина Вовк
2017.08.15 10:09
З'ЯВА V

ЮДА
(до себе)
... І відійшла... назавше відійшла...
назавше!..

АССАХАР

Олександр Сушко
2017.08.15 07:26
Вона красива – просто жах!
Прожив би вік із нею в спальні.
Та я - бобиль, мудрець–монах,
На лобі зморшки вертикальні.

Домівку маю чималу,
Її здаю – потрібна каса.
Піймав до вулика бджолу,

Ігор Шоха
2017.08.14 20:21
Ми ще дорослі, та будьмо як діти,
як заповів Назарянин Ісус.
Діти Росії –
найбільші! –
у світі.
Гей, українці, а нумо – учити,
поки на небі
ні пари із уст.

Серго Сокольник
2017.08.14 18:56
конкурсное стихотворение на фестивале ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ 2017 с обязательным использованием строки НО САМЫЙ ЦЕННЫЙ, ВСЕ-ТАКИ, ПОДАРОК***

Окончен бал. Мой праздник. День рожденья.
Все разошлись. Я, выбившись из сил,
Как генерал прошедшего сраженья,
Веду

Олександр Сушко
2017.08.14 18:01
Залоскочи мене, русалко,
Цілуй, однині все одно.
Зів’янули пахкі фіалки,
Кохання вицвіло рядно.

Впаду без розпачу в обійми,
Втоплю у хвилях зойкіт, крик.
З коханою скінчились війни -

Владислав Лоза
2017.08.14 17:54
Поприпікали до осі
Часник, сапфіри та багно,
Над жилами ятріє шрам,
Під ним співає у крові
Струна, вгамовує борню
Давно забуту. Цей танок
Уздовж артерій, колоо-
біг лімфи – у шляхах світил,

Кристіан Грей
2017.08.14 15:46
Люблю природу і сади,
Ліси й поля, де трави й луки -
Частенько я ходжу сюди,
Щоб постріляти із «Базуки»*.

Вчеплю на яворі мішень,
Стрельну в десятку із «Фантома»**,
А навкруги – ані телень,

Ігор Шоха
2017.08.14 11:59
Коли уже осатаніють «наші»
або не перебісяться свої
нувориші, козли, багатії,
побачимо Ємєлю на параші,
що агітує на нові бої.

***
Минуле наше золоте.

Ірина Вовк
2017.08.14 09:40
З'ЯВА IV

Юда збуджений ходить якийсь час,
входять Магдалена, Аре і Марта.

Юда—Магдалена—Аре—Марта.

ЮДА

Ірина Вовк
2017.08.14 09:33
З'ЯВА III

Юда—Сангедріон.

ЮДА
Що... ви?..

САНГЕДРІОН

Микола Соболь
2017.08.14 04:38
У серпні дозріває урожай,
Запахли мед, і яблука, і груші,
А сонце дожирає зелень, сушить
І без того уже посохлий край.
Забили дзвони – Спаса наяву.
Лелеки затріщали на болоті.
Душа зашепотіла тихо: – хто ти?
А справді – хто? У світі де живу.

Володимир Бойко
2017.08.14 02:36
Ви любіть нас. Бо ми – москалі.
Ми найстарші брати на землі,
В нас турботи печать на чолі
Про народи великі й малі.

Щоб лояльним був електорат,
Прийде «вежливый русский солдат».
Аргументи в нас – танки і «Град»,

Микола Дудар
2017.08.13 21:52
Мені потрібна радість - не з трибун…
мені б її
хоч жменьку
буде
досить
я знаю як
і виросте табун
зернят отих з мікроскопічним ростом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ілля Рибалко
2017.08.09

Семенюк Світлана Семенюк Світлана
2017.08.09

Гетьман Павло Чорний
2017.08.08

Стригони Кампус Стригони Кампус
2017.08.06

Віта Ренай Віта Ренай
2017.07.29

лучана лучана
2017.07.27

Христина Татіана
2017.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.16 21:36 ]
    ***
    На синій дзвоник прилетіла бджілка -
    Вітально уклонилася голівка,
    І стала квітка радісно дзвеніти:
    У синє небо надсилати звуки-міти...

    Церковний дзвін розлився по містечку -
    Небесна радість кожному сердечку.
    Летів високо...З небом поріднився...
    А потім на дзвіночки умостився...

    На ранок сонце усміхом ясніло:
    Квіткові дзвони бережно сріблило...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  2. Катя Тихонова - [ 2017.08.16 16:23 ]
    ***********
    Її втома була схожа до втоми старого трамваю,
    Що поволі по рейках тягнув свої зимні вагони.
    Здається він є і ніхто його не помічає,
    Окрім тих, що чекають на нього під парасолями втоми…

    Вона далеко від своєї зупинки, та річ не в тому
    Вона взагалі далеко від свого міста і, навіть, звичок
    Коли пакувала валізу, поклала туди трохи надії і втому
    І колекцію зібраних запальничок.

    Що буде з усім цим робити в чужому місті,
    Де колір трамваїв такий, як її спідниця?
    Підбори цокотіли по опалому нині листі,
    Цікаво було, як у місті чужому спиться.

    Чи буде снитися дім, чи може насниться мама,
    Що пригощає молоком та хлібом із медом.
    Свобода її, мов рівні кардіограми
    Від раптового холоду кутає тіло пледом.

    Куди вона йде. Чекає, можливо, на того,
    Що зумів приручити її нескорену сутність?
    Зводить очі на вікна до болю знайомого дому.
    І біжить на трамвайну зупинку, щоб стерти свою присутність

    В тому місті, де вже ніхто її не чекає,
    Де сполохані мрії видзьобують дикі ворони.
    Вона іще є. Цікаво, а хто про це знає
    У місті, де колір її спідниці зливається із кольорами трамвайних вагонів…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  3. Катя Тихонова - [ 2017.08.16 15:50 ]
    Скидати лахміття!
    Світ ходить навшпиньки по довгих своїх коридорах,
    Він сам у собі – задихається від метастазів –
    Рубцюються шрамами вбивства, насильства, образи
    Але не одразу, на жаль, не стираються в порох –
    Ні спогади дивні, протяжністю в сотні метрів,
    Ні дотики болю, що мов кислота мурашина.
    Світ світлом наповнити може кожніська людина.
    Що треба для цього? – хоч трішечки сентиментів,
    Поваги, відваги. У серце – багато любові,
    І правду у вічі – найкращий із інструментів,
    Щоб менше траплялося ницих, нещирих моментів,
    Хороші діла і мудрість у кожному слові.
    І дихати вільно, смакуючи солод повітря –
    Настоянку серпня зі смаком меду і тиші.
    Від того ставати хоч трішки чистіше і вище.
    Скидати лахміття!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Маркіяна Рай - [ 2017.08.16 15:25 ]
    Між ялицями зозуля
    Няньку мій солодкий,
    Ой, нянечку!
    Не віддайте ня старому
    За панночку,
    Бо у пана руки грубі,
    І серденько.
    Ох, зів'яне Ваша ружа
    Даремненько.

    Мамцю моя гожа,
    Ой, мамочко!
    Ци Ви так ся віддавали
    За нянечка?
    Ци й у Вас гіркії сльози
    Котилися?
    Ци не Ви то ще до шлюбу
    Любилися?

    Між ялицями зозуля,
    Ех, грішна я!
    Обірвалася лічилочка
    Спішная.
    Я пригледіла ялицю сю, -
    Пишную,
    Уж не знайте ня пустую,
    Колишнюю.

    Лем, соколику, швидкий мій,
    Приручений,
    На сю стежку кам'янисту,
    Покручену,
    Приведи ми мого любка
    Коханого, -
    Стільки й буде того щастя
    Незнаного.

    Суне хмара, та й густая,
    Та й чорная,
    Уж співати, уж сміятись
    Не годна я.
    Маю личко білосніжне
    І серденько,
    Не позволю їм зчорніти
    Даремненько.

    04/10/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Вітер Ночі - [ 2017.08.16 12:16 ]
    Ще трохи...

    Ще трохи, потерпи. Вже скоро відболить.
    Прозрієш без вини і без напасті.
    І стане легко враз, щоб іншого любить,
    Як всі – у звичайнісінькому щасті.

    І знову возведеш на припічок життя
    Благополуччя хатньої родини,
    І попіл скинеш геть – огидні відчуття
    Забутої даремної провини.

    І... проклянеш цей рай у ту шалену мить,
    Коли руки утримати не вдасться.
    Ще трохи потерпи, вже скоро відболить,
    Прозрієш – без вини і без напасті.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2017.08.16 01:07 ]
    Отакусіньке (чи атакусінькі)))
    На фронті міць.
    Та фронт міцніє тилом.
    (а по тилах мерзота залягла)
    -піди пройдись,
    Та видери бадилля...
    -та... Краще погламурю у "ай лав"...
    -що скиглиш? Осінь?
    Та була завжди.
    Кохання просиш-
    То до мене йди.
    Чому з дурниці пучить,
    Ще й пихато,
    Літературовуменс?..
    Літобрату
    Цвірінькотиш осінні ай лав ю?
    Ща коньяку наллю і відіп"ю,
    І запитаю...
    Та не чую згоди-
    Зі мною до Льодяного походу
    Чи підеш ти, бинтів набравши торбу?
    Дай поцілую в губи!
    Виплюнь "Орбіт",
    Як той неоціненний дар Європи...
    Та ні... Не підеш...
    То іди до .пи...
    А я піду, одягнутий у дим,
    Немов у віддзеркалення, один,
    Крізь поле, зголоднілий, голий, босий,
    Між блокпостів химерних хмарочосів,
    Туди, де може, люди є живі...
    Бо тут живих немає, се ля ві.
    Убиті марно у життя двобої.
    Бо всі так гарно є недособою,
    Немов сідниці, сховані в штани...
    На фронті міць...
    Готуйся до війни.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117081500710


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  7. Маркіяна Рай - [ 2017.08.15 14:17 ]
    Перехворію осінь
    Я переплачу, я перехворію!
    Слова не здатні зважити в мені
    Цю безнадію, й цю без дна надію, -
    В мовчанні, знаєш, душі крем'яні.

    Я вкотре спробую набратись сили.
    Забудь слова, забудь слова, забудь! -
    Так восени я спокою просила,
    Й росила серце безсловесна лють.

    Причин для слів умисно недобачу, -
    Гаси, мій розуме, свою свічу!
    Перехворію осінь, переплачу.
    Послухай лиш, як голосно мовчу.

    03/10/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Маркіяна Рай - [ 2017.08.15 14:13 ]
    Втрачаючи вагомість
    Я Вас люблю. Втрачаючи вагомість,
    Рівняючись до Ваших сивих скронь,
    Старію втричі швидше, а натомість, -
    Горнусь, та все до зімкнутих долонь.

    Я Вас люблю. О, Боже, ні, не вголос!
    Невірний світ. Нерівності сердець -
    Зерно зрадливе, хоч правдивий колос.
    Сьогодні знову із собою герць.

    І хто в нім переможе? Ніч злотемна.
    Дожити б до ранкової зорі.
    Старію втричі швидше надаремно, -
    Ви ж біля мене скорено малі.

    25/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2017.08.14 18:48 ]
    Подарок
    ***конкурсное стихотворение на фестивале ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ 2017 с обязательным использованием строки НО САМЫЙ ЦЕННЫЙ, ВСЕ-ТАКИ, ПОДАРОК***

    Окончен бал. Мой праздник. День рожденья.
    Все разошлись. Я, выбившись из сил,
    Как генерал прошедшего сраженья,
    Веду подсчет трофеев... И могил...

    Как взрыв, звонок. Ты встала на пороге,
    И сердце замерло. Я задохнулся... Не
    верю... Верю... В чудо... Боги, Боги!..
    Из снов былых явилась... Как во сне,

    Мой дар Богов... Я, словно пролетарий,
    Среди награбленного... Нужного ли?.. Нет?..
    Но самый ценный, все-таки, подарок
    Тобой дарованный здесь, на пороге, мне.

    Колодой карт нам выпали дороги.
    Я выиграл, поэт и баламут,
    Среди подарков звездные пороги,
    Те, на которых я тебя приму.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117081407749


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (5)


  10. Кристіан Грей - [ 2017.08.14 15:12 ]
    Базука (поетична пародія)
    Люблю природу і сади,
    Ліси й поля, де трави й луки -
    Частенько я ходжу сюди,
    Щоб постріляти із «Базуки»*.

    Вчеплю на яворі мішень,
    Стрельну в десятку із «Фантома»**,
    А навкруги – ані телень,
    Ані пташок, ні звіра – вдома

    Сидять мисливці, пастухи,
    В отарі мекають овечки,
    Тремтять осикові листки,
    Як дістаю з кишені «Стєчкіна»***.

    А ще я маю кулемет
    Із громадянської, від діда -
    Пристрелю будь-кого умент,
    Як хтось мені щось заподіє.

    В стодолі ящик є гранат
    І кілька ящиків патронів -
    Я з ними можу на парад
    Чи партизанити у схроні.

    Коротше, номер раз два шість
    Сім шість чотири - докучає
    Вам лабушня якась – дзвоніть
    І всі вапроси парєшаєм.


    14.08.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8) | "Ярослав Чорногуз Звуковий гвалт"


  11. Маркіяна Рай - [ 2017.08.14 15:07 ]
    Ох, не ховай лиш очей...
    Ох, не ховай лиш очей своїх,
    Срібно-ясних, сяйливих.
    Очі - колодязь незнаних втіх
    І сподівань журливих.

    Марно ховати свічку за склом,
    Марно, та серцю втішно.
    Тулиться хтось золотим чолом
    В темінь до скла поспішно.

    Очі - люстерця істот небесних,
    Очі - жива водиця,
    Очі - вогонь шляхів перехресних,
    Очі - душі світлиця.

    Грішно отак відбирати у світу
    Щастя короткі миті.
    Ох, не шкодуй для людей привіту!
    Ох, не шкодуй блакиті!

    04/10/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Маркіяна Рай - [ 2017.08.14 14:23 ]
    Ти сказав (Останній із)
    Ти сказав: я останній із...
    Ти мені позавчора снилась.
    Я чекав біля тих беріз
    Ночі дві і три дні, - звершилось.

    Ти сказав: я тебе навчу,
    Тільки сни не спускай у воду!
    Я повинен...(Мовчиш. Мовчу.)
    Я останній із того роду.

    Ти сказав: молода, то й що?
    Ти ж чужі вже читала долі!
    Поторочі у поміч. Шок.
    Креслю думкою коло з солі.

    Ти сказав: не втечеш, забудь! -
    За спиною примари зріють.
    Озирнулася, - уф, каламуть,
    Лиш тумани кругом біліють.

    Озирнулась - одні ліси.
    То було вже. О, сни пророчі!
    Загорілась трава, - гаси!
    Жодних свідків. Палають очі.

    Не зажмурилась. Дайте сил!
    Чорногора снує свободу.
    Ти моєї руки просив,
    Як остання надія роду.

    04/10/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Садовнікова Катя - [ 2017.08.14 11:49 ]
    Хочу чтобы завтра было таким
    Хочу чтобы завтра было таким:
    Чтобы позабыть я смогла все слова
    Те, что говорила тебе без интриг
    О том, что хотел ты я не поняла
    И то, не сумел что а я не пыталась.
    Хочу научиться не видеть тебя
    Затем и простить, что не тот ты за делом
    Да крылья те были ничем, как обман,
    Фантазии имя носили предельно……
    Хочу чтоб тебя не искали глаза,
    Забыли, а ибо устали всё помнить …
    Тепло твоих губ я сотру на своих,
    что нежно касались постыдных мелодий….
    Я бегать не буду, поверь, ни за кем,
    искать то ли «да», то ли «нет» за порядком
    Терзать себе душу лишь буду, жалеть,
    Что всё не смогла понять чуточку раньше...
    Я знаю: тогда ты смотрел на неё –
    Не злюсь, ты не думай, понять я должна же,
    Что не был моим никогда, не был мой.

    14.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Садовнікова Катя - [ 2017.08.13 22:10 ]
    Страсть
    Во сне ты сегодня ко мне заходил.
    Прекрасный такой, милый и безмятежный.
    И в белом вине ты соблазн обранил
    Чарующей ночи пергамент поспешный...

    Ты пальцами шею ласкал мне в бреду,
    Равнялись здесь клавиши фортепьяна...
    Те ласки видали не все, на беду,
    Не знали и, впрочем, такого сопрана.

    Ты чёрное кружево с тела содрал...
    Обжёгшись смолою ужасно гарячей,
    Чертовскую страсть всю до капли отдал...
    Меня наделил ты безумья удачей...

    13.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.13 14:53 ]
    Малюнок
    Намалюю на папері біленькі хмаринки.
    Хай летять у небо синє хутко, без зупинки.
    Щоб нічого не гнівило сонечко палюче -
    І не кидало проміння золоторазюче.

    Щоби щедро достигали і грушки, і сливки,
    Не хилилися від спеки квіточок голівки.
    Щоби врожаї збирали у серпневу днину,
    І усі до столу мали запашну хлібину.

    Як не вистачить хмаринок - намалюю знову,
    Нехай небо зодягає з хмарочок обнову!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  16. Садовнікова Катя - [ 2017.08.13 12:07 ]
    Осень
    осень
    и душе моей так грустно...
    жадная ведь осень на тепло.
    вроде и друзья здесь и подружки,
    и, казалось, не помеха гром...
    но тебя никто мне не заменит...
    твоих глаз, улыбку, и твой голос..
    словно колос, потерявший лето,
    рос что на степях, полей где море..
    и, казалось, эта что земля
    всю впитала грусть в себя помалу
    распинаясь гордым городам...
    осень, к сожалению большому,
    вскоре место дарствует зиме.
    жить тогда не знаю как я, словом,
    средь замёрзших трав, пустош степей,
    серых лиц и тех немых спектаклей...
    ветер уж последнее забрал,
    сердцу биться что дало понятье,
    ибо то, что было у меня -
    ощущенье рук на моей коже -
    свет тепла любови, сладость сна...

    13.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Садовнікова Катя - [ 2017.08.13 09:17 ]
    Земля покрылась жёлтой лепествой
    Земля покрылась жёлтой лепествой,
    Куда-то улетают на Юг птицы.
    Уже я не спешу, и день пустой,
    И к чаю не беру я граммов триста.

    Вперёд я не шагаю и назад,
    Не изучаю циферблат, как раньше.
    И Солнце убывает в мире зла,
    Мне некуда спешить, однако, к счастью.

    13.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Садовнікова Катя - [ 2017.08.12 18:35 ]
    Чужбина
    Мной одолела чужбина:
    Я словно в канцлере, гнию.
    Здесь хлеб как-будто из дерьма,
    Не ест пёс мясо.. мать твою,
    От молока бурлит в кишках,
    И ужас посетил глаза.
    Не смалят сало на распах,
    Столовая им не нужна.
    Цены бессовестно глазят,
    И люди дикие пошли,
    Такие злые без утрат,
    Им водка слаще, знаешь ли...
    Здесь матерятся только так...
    Ай!! Нечего мне говорить!
    Такая нация — бардак!
    А по другому негде жить.

    12.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Садовнікова Катя - [ 2017.08.12 17:40 ]
    С первого взгляда
    С первого взгляда настигла любовь.
    С первого раза и дикие муки.
    Всё так банально смешно заодно
    Чувства грешили со мной по поступках.
    Сердце горит, что решалось уснуть.
    Стонет оно от любови, конечно.
    Он в моих мыслях теперь, как молчу,
    Страх от бессилия душу калечит.
    Рядом побыть а вернее помочь,
    Вместе бы мне покорить горы в рейсах.
    Тела бы мне ощущать лишь тепло,
    Чтобы наш ужин был только совместный.
    И по-славянски дни провожать,
    Заварной кофе, вот чайник исинский.
    Завтрак в постель, можно вина,
    В сахарной пудре губы и пристань.

    12.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олександра Камінчанська - [ 2017.08.12 17:28 ]
    ***
    Маскарад ілюзій, слів, бажань,
    Небо крають журавлині зграї.
    Там, де вічна паморозь – межа,
    Біле мрево тішить і лякає.

    Колесо бісівське, вбогий люд,
    Ділить пан посади, світло, їжу…
    На зчорнілу, висохлу ріллю
    Ляжуть роси незрадливо-свіжі…

    А поки – мізерне грошеня
    Губить старець з рваної кишені.
    І ведуть дороги навмання
    У світи оманливо-зелені...

    За сьома замками всі казки,
    Менше віри у вселенське диво.
    За тунелем темним і вузьким
    Певне є місцина для щасливих…



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  21. Садовнікова Катя - [ 2017.08.12 13:09 ]
    Не одинока, хоть одна я
    Бывает, закрываю очи,
    не сплю, хотя второй час ночи.
    А одиноко – как во сне,
    приснилась ты сама себе.
    Не одинока, хоть одна я,
    во мне живут картины рая,
    живые, полные загадок,
    плевать цветных волокн иль кладок.
    Они все ожили во мне,
    либо я гостя в их окне.
    Свободная моя душа,
    от быта мира сокрыша,
    от мук и вечных непоняток,
    добра со злом невинных пряток.

    12.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.12 13:03 ]
    Кленові крила
    Крила з клена падають - видко буде осінь.
    Птахи відлітатимуть у небесну просинь.
    Дерево затужило та шепочуть віти:
    Виросли окрилені пташенята-діти.
    Гілля оглядає ластівкові крила:
    "Додому вертайтеся, де мати ростила."

    В кучерявих кленів потужне коріння -
    І дарують крила новим поколінням.
    А вдогін лунає щире та крилате:
    "Як загубиш крила - не зможеш літати.
    Будеш вікувати у чужій сторонці,
    Лиш з вікна дивитися в синє небо й сонце."

    На коліна стану. Крила позбираю.
    Вже лечу над кленом, небо обіймаю...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  23. Маркіяна Рай - [ 2017.08.12 11:01 ]
    Самоти сто років
    Я була б твоєю самотою
    В опівнічних серця закавулках,
    Зігрівала б будні простотою,
    Відреклась від імені і думки.

    Я сіріла б стінами важкими
    І скрипіла старістю підлоги,
    Пролягала тінями чіткими,
    Свистом вітру лоскотала ноги.

    Сирістю позиченого серця
    Я живила б витоки потоків.
    Краплі бурі на осколку скельця,
    Як печатка - самоти сто років.

    03/10/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Маркіяна Рай - [ 2017.08.12 11:39 ]
    Тихим голосом
    Тихим голосом пересторог
    Дивна істина просто відкрилась:
    Не суди, коли ти не Бог,
    Бо і янгол втрачає крила.

    Бо і янгол накликав гнів,
    І летів блискавицею з неба.
    І поміж вогняних стовпів
    В нього в милості є потреба.

    Мудрість криється у словах,
    Що не топчуть, - підносять душу.
    Хто він? - Янгол, та множить крах,
    Вісник Бога колотить сушу

    У болотах людських знемог.
    Чи забув про подібних, грішних?
    Тихим голосом пересторог
    Вічні істини для невтішних.

    25/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  25. Тамара Ганенко - [ 2017.08.12 07:29 ]
    Разговор
    Бриллиантовые переливы твоего голоса...
    Заглядываюсь...
    Не могу наслушаться...
    Акварельные полутона,
    Теплые изломы,
    Мягкие недосказанности.
    Нежность, истома, ожидание.
    Разговор то шутлив то серьезен,
    Разговор полон тем, направлений,
    разговор - лучший тем, - что реален...
    И слова - не имеют значений...
    Разговор
    двух сердец,
    Двух израненных душ,
    Бесконечный,
    Сквозь пространство реалий,
    сквозь вечность..

    И счастье...
    Что кто-то когда-то придумал телефон,
    Для которого нет -
    Расстояний...



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Андрій Грановський - [ 2017.08.12 02:25 ]
    Croatia
    I have got the reasons to wash all away.
    I can understand the pain you felt that day.
    You know mutual sins are always in the making
    And even rainbows sometimes are devastating
    And nothing left but the misery I'm undertaking

    As well as my forsaking
    You.
    Sometimes I cry
    And that's already not your business why.

    Fellows in different crowds usually smile
    Just like you did only when I found a needful file.
    I had got bored from your pretending
    I had lost the sense of self-righteous stimulating
    Before I only took few steps in breaking

    As well as my forsaking
    You.
    Sometimes I cry
    And that's already not your business why.

    12.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Маркіяна Рай - [ 2017.08.11 15:48 ]
    Істеричне (Поетом бути не хочу!)
    Поетом бути не хочу! -
    Впихаю цю думку в риму,
    В тонах графоманського гриму.
    Поетом бути не хочу!

    Віршописи скупо-озимі
    Жуками підточують мозок.
    Святися, велика прозо!
    Занадто тісно у римі.

    Наука поетики стисла,
    І пісня моя - жебрачка.
    Верлібр - то солідна подачка
    Усім, в кого муза скисла.

    Ритмічні, продумані строфи,
    Вчорашні стандартні стилі
    Думкам прогнозують штилі -
    Культури страшні катастрофи.

    Берись римувати чисто!
    Не вмієш? - ну, що ж, не берися!
    О, люстро натхнення, святися
    В космічному світлі врочисто!

    Сумнівним словом "верблюди"
    Прозріння своє відстрочу:
    Зізнаюсь вам чесно, люди,
    Поетом, - не вмію, а хочу.

    30/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  28. Маркіяна Рай - [ 2017.08.11 14:49 ]
    Надто схожі
    Здається, ми з тобою надто різні.
    Чи по ночах у тебе Сонця схід?
    Твої слова тверді, думки - залізні,
    І надто спішний твій на серці слід.
    В мені ж душа, як м'якість пластиліну.
    Розумну хочеш, чи дурну, - ліпи!
    Лиш не піддай її незграбну тліну.
    Які ж слабкі ці гонору стовпи.

    Здається, ми з тобою надто схожі.
    Я не здивуюсь, якщо ти в мені
    Розквітнеш маком. Де ж ті дні погожі?
    Ми - неземні! Ми не...земні. Земні?
    Луна від того зойку стоголоса -
    На скроні тисне - встояти! - терплю.
    По бездоріжжю долі знову боса.
    Здається, я тебе усе ж люблю.

    15/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Садовнікова Катя - [ 2017.08.10 18:45 ]
    Глубокая ночь
    Безмолвие дарит вечернюю сказку.
    И в звёздных огнях растворятся мечты.
    Чарующий вечер
    Напишет о разных
    Легендах ночей невпопад холостых.
    Разбойницким свистом
    Ревел южный ветер, его, на беду, не обнять.
    И матушка-ночь покрывалом нависла –
    Какое блаженство писать!
    Уже третья зорька на небе ликует.
    Глубокая ночь и потом.
    Последний цветок отыграл в свете лунном
    И поимел каждый своё.
    Прозрачная речка и синее небо –
    Началом спешит да концом.
    Осенняя ночка дождём накипела
    В лазурных обличьях, где сон.

    10.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Маркіяна Рай - [ 2017.08.10 14:42 ]
    Ніхто не хотів вогню
    Ніхто не хотів вогню.
    Палили з усіх сторін
    Вогнями прийдешніх змін.
    Іти на поклін?

    Востаннє її малюй -
    Повстання свого мету.
    Вустами цілуй не ту -
    Насправді просту.

    (Не)воля твоя лежить
    В підніжжі чужих звитяг.
    (Не)доля торує шлях,
    Не герб, і не стяг.

    Допоки ти креслив план
    За тебе уже змогли.
    Нарешті одне збагни:
    Не ми полягли!

    17/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.08.09 23:13 ]
    Чиста
    1

    О, де моя вежа із кості слонової?
    Врожай огірків. Знов Ерато вчаровує.
    Під сливою синьо. Ген-ген кавуниці...
    Четверте кохання в імлі промениться.

    2

    Нав`язано м`яти, свиріпи, левкоїв.
    Ну, хто б мої врази (об серпик...) загоїв?

    Окрема стежина. Мандрівочка - пішки.
    Під ноги - троянди, брильянти, горішки.

    3

    Лунатик спіткався - надірвано трена.
    Таки перейшла хвилеріз, плац, арени...

    І все ж не дивуйтеся - стрінуся - чиста!
    Несу за Пристроми сто низок намиста.

    Людва у ловитві - цяцянок... медалей...
    А я від цеберечка Прози все далі...

    Хитають вітриська дива-теракоти.
    Немає слонів. Лошачки в позолоті.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  32. наТалка гЛід - [ 2017.08.09 22:12 ]
    fatale Fehler
    що вмовляти...
    не треба тебе проклинати
    що молитись...
    не варто тебе берегти
    я - маленька
    іще не навчилась вбивати
    ти - убивця
    без почерку і суєти
    все переплуталось
    в нашій кромішній "світлиці" -
    смерть та народження,
    хитрість, зневіра та злість
    я не зважатиму -
    жнива свої візьме Геката
    ти в моїм серці
    давно вже непроханий гість.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Маркіяна Рай - [ 2017.08.09 14:26 ]
    Перелітні
    Перелітні птахи - перелітні здавались найкращими -
    Ми раділи їм так, наче вісників Бога стрічали.
    Ще в часи прадідів, і в часи наших згорблених пращурів
    Перелітні іздалеку землю свою помічали.

    І здавалось, - ніколи той ключ не зіб'ється із курсу,
    І здавалось, - ніхто із покинутих в гніздах не плаче,
    Й лискотіли до сонця боки їх, обскубані густо -
    По пір'їні скидали для тих, в кого пір'я в нестачі.

    Так здавалось мені, простосердній, в волошковім полі.
    Так здається і тим, що про гибель в путі ще не знають,
    Як не знають й про дух невблаганний примхливої долі:
    Перелітних дороги не завжди додому вертають.

    Пролітали роки, час бо має довершені крила,
    Та на рідному полі все рідше волошки збирала.
    У хвилини прощань, звідки й бралася в серці та сила,
    Я здавалась собі перелітною, я відлітала.

    18/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Маркіяна Рай - [ 2017.08.08 12:41 ]
    Вві сні
    Колись я прокинусь вві сні,
    Бо дні розминуться з ночами.
    Здається, що сонце над нами,
    Та сонце - в мені.

    О, ні! Тільки промінь живий
    В мені не осмілься зламати!
    Кохати? А що то "кохати"?
    Як знаєш, - відкрий.

    Твоє добре слово, повір,
    Хай скупо, та все ж проростає.
    Від нього й крізь хмари світає,
    Й добрішає звір.

    Колись я прокинусь вві сні,
    Ось так - переможцем у герці.
    Надщерблене, заспане серце
    Піддасться весні.

    07/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Маркіяна Рай - [ 2017.08.08 12:26 ]
    Млосно (Серед прочан)
    Здається, знову стає млосно.
    Так нудно, і так непросто.
    Заходь хоча б у гості.
    А як ні, то йди на прощу -
    Візьми з собою тільки кавалок хліба й воду,
    Шукай в тіні дерев прихистку від розпеченого сонця,
    Шукай людину серед усього того народу.
    Шукай там мене. Той привал - наче з душами неспокійними чан.
    Мене тепер можна знайти саме серед прочан:
    Вимолюю для тебе розуму і зору,
    Замолюю твою непокору.
    Чи вимолю? І чи скоро?
    Жодних орієнтирів. Вужчає видноколо.
    Але ж ти не шукаєш мене.
    Не шукаєш, то й не знаходиш.
    Не заходиш.
    І від того так млосно.
    Нудно і так непросто.
    Заходь хоча б у гості.
    Бракує легкості.

    13/09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Віта Парфенович - [ 2017.08.08 10:09 ]
    Пухнастик
    Для тебе не пампушка і не пишка,
    Хоча я чула, що жінок так звуть,
    А я пухнастик, котенятко, мишка,
    Домашня і м’якенька – ось в чім суть.

    Дві ямочки, що прикрашають щічки,
    Великі очі, поглядом манка,
    Для тебе я природна і космічна,
    Раніше не траплялася така.

    Заякорила, зачепила міцно,
    Гадаєш без відьомства обійшлось?
    Усміхнено-здивована – і містом,
    рука в руці... ось-ось...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  37. Вітер Ночі - [ 2017.08.08 08:08 ]
    Пригорнись...
    Пригорнись – стане тепло-тепло.
    Так, що кине зненацька в дріж.
    І не скажеш чи рай, чи пекло,
    Якщо в груди кривавий ніж.

    Обійми і цілуй до згуби,
    До прокльонів і до нудьги
    Так, щоб раною мерли губи
    В сатанинському злеті гри.

    Обіцяй, що навіки разом,
    І що шкіра одна на двох.
    Очі б виколола відразу
    І – назавжди у темний льох.

    А тепер, все що маєш – сіллю
    І водою, а ще – вогнем.
    І сльозою... Не віриш? Вірю.
    Вірю в те, що любиш мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  38. Серго Сокольник - [ 2017.08.08 03:49 ]
    Зі смутком про головне
    Безнадія в очах.
    Ось іще відіп"ю і завию.
    Під горілки "гранчак"
    Я стеблину гризу деревію...

    Десь минули бої...
    Чи минули? Та ні. Не минули...
    Думи, думи мої!..
    Ви під лиха піснІ не поснули?

    Вовчий вий у полях-
    Передвісник великої смути...
    Приховай переляк.
    Те, що станеться- не оминути.

    Перейди чорторий,
    Де життя коло вічності ходить,
    Де шалені вітри
    Носять рвані братерські угоди,

    Терикони увись
    Підійняли долоні до манни...
    Тільки ні!.. Роздивись-
    Це ж одвічні козацькі кургани.

    Мов із двох половин
    Воз"єдналася волі потреба.
    Там орел степовий
    Шлях орлятам показує в небо,

    Подароване всім...
    Синє небо на жовтому полі...
    Цей небесний посів,
    Що зростав би на щастя і долю,

    Лиш зібрати в кулак
    Силу волі усім, як одному...
    Наче так... Та не так.
    Бо ножами фронти по живому,

    Бо формують думки
    Хто полями одвік не ходили,
    Бо біжать пацюки,
    Ніби човен водою накрило,

    Бо могили дідів
    Продають, мов ділянки під дачу...
    ...не чіпай!.. Відійди!..
    Всім віддячу. Комусь- не пробачу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117080800904


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  39. Садовнікова Катя - [ 2017.08.07 21:50 ]
    День ото дня
    День ото дня я видела глаза,
    Сейчас же я их только представляю ...
    И эти мои очи, что без сна
    Быть может скоро будут моим краем...
    Не знаю почему, но так всё чаще,
    Ты не гони меня – одно молю.
    Когда тебя увижу, то заплачу,
    С улыбкою твоею я живу,
    Мечтаю я назвать это любовью,
    Наверняка ты думаешь не так...
    Бежала б за тобой в дурмане сонном,
    Проститься чтобы на рассвете нам,
    Три слова только не дают покоя,
    Известная которым паранойя..

    07.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Маркіяна Рай - [ 2017.08.07 18:45 ]
    Про чужу мету
    Не пере́йду більше цього потоку,
    І поштова скринька моя пуста.
    Як там Ваші справи? Мої? - Нівроку.
    Що несу у торбі? - Та це ж мета.

    Я її досягла, хоч було нелегко.
    Я каміння - в ступу, й товкла, товкла.
    Брили страху - в вали, й граблями зверху.
    Я під сонцем шкіру дотла спекла.

    Обпалила душу - на сушку грушу.
    Тут привал короткий. Що знову мушу?
    П'ю роси три краплі, я далі рушу!
    Кожне "мушу" - ниций плювок у душу.

    Долі підлі повороти
    Висікали в душах гроти.
    Йди, берися до роботи,
    Лиш не думай про турботи!

    Тшш...мовчи!
    Тут є воля вишня.
    До мети:
    - Ти - моя колишня.

    - Я ж твоя...
    - Ні.
    - Я ж була...
    - Пройшло.
    - То ж було...
    - Давно,
    Лиш чорніють пні.
    Площі зрубів "нас",
    Площі зрубів "їх"
    Щільно вкрили час,
    Хрипом бреше сміх.

    - Отже, в торбу мене?!
    Далі - з горба коти?!
    Ми ж з тобою на "ти"!
    - Це також промине -
    Нам окремо рости!
    Хибні цілі спалю,
    І тебе, не мою...
    Отже, - в торбу, прости.

    А вона мені: поводир!
    Я ж її дурну - в монастир.
    А вона: усе ж проявлюсь!
    Не моя, тому й не боюсь.

    Ох, несталі думки мої, несталі!
    Ох, нездалі стежки мої, нездалі!
    Ох, неспілі літа мої, неспілі!
    Ох, невмілі слова мої, невмілі!

    Тільки так: не свою мету
    Не цілуй, як грішник святу,
    Не виклянчуй в вічності гріш,
    Навпіл душу свою не ріж!

    08-09/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Мар'яна Невиліковна - [ 2017.08.07 12:45 ]
    Ми зростали...
    Ми зростали у різних часах, переломах, широтах...
    Ми зростали - і це головне. Врешті-решт ми зросли
    До оскоми подібними, так, що любов і злість
    Вибухово-солодкі щораз обпікають рота,
    Коли я промовляю, встромляю твоє ім'я
    В густину поміж наших не-доторків і мовчань...

    Ми зросли і зміцніли.
    В горнятку міцніє чай...

    Домовчи, що ти мій. Я дограю, мов не твоя...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  42. Олена Багрянцева - [ 2017.08.07 09:50 ]
    А я за тобою сумую...
    А я за тобою сумую.
    П’ю каву холодну ранкову.
    Рахую овечок у хмарах.
    Ромашкові рву пелюстки.
    Малюю на щастя підкову.
    Йму віри магічним мольфарам.
    Сканую оголений липень.
    Римую химерні рядки.

    Відважуюсь грати без правил.
    По крихті відламую літо.
    Милуюсь залатаним сонцем.
    Розношу флюїди п’янкі.
    Вдягаюсь у сяйво софітів.
    Шукаю розвіяний стронцій.
    Систему рятую нервову.
    Химерно римую рядки.
    31.07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  43. Олена Багрянцева - [ 2017.08.07 09:59 ]
    Помаранчева дружба почнеться сьогодні між нами...
    Помаранчева дружба почнеться сьогодні між нами.
    Кашеміровий сум огорне мої плечі тремтячі.
    Кажуть, келихи б’ються у скалки завжди на удачу.
    Кажуть, легко удвох танцювати за руки з вітрами.

    Тільки наш помаранчевий дощ не зупиниться вчасно.
    І далеко зайде ця розмова, навіяна літом.
    Кажуть, важко серця, що зневірились, раптом зігріти.
    Кажуть, сонце колись ще засяє у золоті ясно.
    22.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  44. Садовнікова Катя - [ 2017.08.06 21:54 ]
    З тобою стрiлась увi снi
    З тобою стрілась уві сні,
    Прекрасному і так раптово,
    Все пояснити не знесу –
    Огорнутий у правду спогад.

    Тебе не знала я по вік,
    Як поглядом мене торкнувся,
    Не відчувала вже межі,
    І розплелася коса руса.

    І до світання вечори
    По вулицях, алеях парку,
    Мені шкода ставало палко,
    Що зустрічались на зорі.

    Скінчився час диких чудес,
    І треба зразу повертати,
    Я не посилила прощатись,
    Коли мій сон безслідно щез.

    06.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Ондо Линдэ - [ 2017.08.05 23:49 ]
    з Антонелли Анедди
    IV

    Ця мова не є незайманою
    - ти чуєш це по розпаду промов
    так наче й тут була війна
    інша війна але війна,
    і тим не менш, війна - під час посухи.

    І тому я пишу через силу
    кілька сухих рубаних фраз
    втиснутих у банальну мову
    яку я налаштовую на зов
    униз аж до самої пітьми
    що видзвонює

    ***

    Серед ночі є вікно
    де сплять дві темні фігури
    сірувато-коричневі як птахи
    що тілами відкреслюються від неба.

    Я спроквола пишу
    до вічності, у яку не вірю.
    Повільність приходить до мене з тиші
    і зі свободи - невидимої -
    про яку на материку й не знають
    - острів думки, що змушує мене
    приборкати час
    знайти простір
    надаючи цій мові її пустелю.

    Слово розщеплюється як деревина
    уламком, що збоку тріснув
    частково через вогонь,
    частково недогляд.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  46. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.05 13:46 ]
    Біля батьківського дому
    Біля батьківського дому
    У гіллі горіха
    Господь оселився
    І глядить на стріху.
    Закружляли ластів'ята,
    Пурхають у небі.
    Мальву, чаберець і м'яту
    Пригорну до себе.
    А розкішні пані-вишні,
    Груша, абрикоси...
    Милість дарував Всевишній:
    Покотились сльози.
    Сонце краплі упіймало.
    Огорнула втіха.
    Я горіх той обіймала -
    Дякувала стиха.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  47. Маркіяна Рай - [ 2017.08.05 12:12 ]
    Ріки смутку
    Не перелити ріки смутку
    З бокалу втрат в бокал набутку.
    Не зворушити тої волі,
    Що зроду не смакує солі,
    Бо любить прісність.

    Рішучість, мов налитий колос.
    Не смій читати скарги вголос!
    Бо зачекати - то не дія,
    Так можна і зімкнути вії,
    Не надивившись.

    Та хто ж не мріє про відлиги?!
    Усі ми втомлені від криги.
    На ній і холодно, і слизько,
    Й, здається, небо надто низько, -
    Ковтаєм хмари.

    На груди втрати, як медалі.
    Позаду - знищують скрижалі,
    Й святим, стрічаючи з дороги,
    Всипають попелом не ноги,
    А голови*.

    Докурюй мовчки самокрутку!
    Зі слів пустих нема набутку.
    Землі сирої перша грудка...
    Не перелити ріки смутку.

    08/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Маркіяна Рай - [ 2017.08.05 12:38 ]
    Переспівуй мене
    Переспівуй мене, перевершуй!
    Ти ж потіха моя найперша.
    Ти мов гордість і розкіш саду,
    Я навчусь бути тінню врешті.

    Ти - найглибше моє свічадо,
    Ти - моє найдорожче ладо,
    Вічна іскра вогню й без кисню,
    Ти попереду, я - позаду.

    Ти - майбутнє моє й колишнє,
    Що відміряв мені Всевишній.
    Ти - мій прихисток в час найтяжчий,
    Ти і затишок, і затишшя.

    Ти - моя запорука щастя -
    Я не втрачу тебе нізащо!
    Твоїм голосом стану радо.
    Будь попереду, будь найкращим.

    21/08/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Маркіяна Рай - [ 2017.08.04 14:44 ]
    Не останній вірш
    Отже це не останній (авжеж не останній) вірш.
    Отже рима ще довго мою проїдатиме пліш.
    Отже слово чуже грабуватиме мій словник.
    Отже це вже не мій - це з віршами наш спільний лик.

    Я проходила повз, я вже майже зреклася вух,
    Тільки різав ножем цей мій внутрішній, гострий слух.
    А коли віднаходила серцю своєму спочин, -
    Виникали ураз хвилюванню ряди причин.

    Отже, я тут пробуду ще довгі десятки літ.
    Отже, й до, й після мене, стоятиме твердо світ.
    Тільки ці голоси, що отруюють наче ртуть,
    Проганяють із дому в далеку, незнану путь.

    І коли я в дорозі, й обганяють думки навпростець,
    Найпотрібніші речі - це папір, голова й олівець,
    Бо від себе втекти не зумів ще ніхто за віки.
    Отже, не канцтовар, а частина моєї руки.

    08/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Маркіяна Рай - [ 2017.08.04 13:59 ]
    На перехрестях доміно
    На перехрестях доміно,
    Крихких, лякливих, покраплених
    (Не має терпкості вино,
    Не має запаху вино,
    Мов в чорно-білому кіно),
    Приходь до мене.
    .....................................
    Ні з чим не змішуй цих слів нектару,
    Він має бути гіркішим хмелю!
    Отак впираюсь ногами в стелю, -
    Спускаю пару.
    .................................
    Коли прискладане віно
    Привабить легенів хвалених
    (Моє невимовлене дно,
    Моє не...ви...мо...ле...не дно,
    Неначе...
    .........біле...
    ................полотно) -
    Приходь до мене.

    08/16


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2