ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.02.28 19:39
Лютневого вечора стались див`а:
в нудьгу дощову завітала гроза.
Не витівка Неба… та й зовсім не жарт:
такий передчасний весна бере старт!
Звичайно, від подиву, зникли слова!
Наразі помружилась вербна лоза.
Від спалаху скверик бадьоріший став!
Птах

Оксана Логоша
2020.02.28 18:34
Зими один лишився день-
Такий задовгий-
То хай для нордових пісень
І монологів.
А десь під серцем у верби
Гойднуться млостю
Несмілі поштовхи води,
Тугої брості.

Євген Федчук
2020.02.28 17:33
Скажи, дідуню, певно знаєш ти?
Ти скільки жив і скільки всього бачив,
Чого у жодній книжці не знайти
І що на жодній карті не позначить.
Народів скільки в цих краях пройшли.
Куди поділись? Де кінець знайшли?
Учитель нам оце розповідав
Про кіммерійц

Ігор Деркач
2020.02.28 14:01
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
величали українофоба,
два на два у дурня грати сіли,
слухали написані промови.

***
Стратегія і тактика почуті.

Олександр Панін
2020.02.28 13:49
Кохання келих
був гіркотою налитий
ущерть,
ще не кінець: хоч мука,
та не смерть.

Кришталь потьмянів,
у складі скла – лише свинець;

Ніна Виноградська
2020.02.28 09:31
Та, що вмирала за оцей народ,
Йдучи у бій свідомо — українка,
Її Величність, Святість, Вічність — Жінка!
Не спала до зорі задля свобод.

Ота, що народила вас в свій час,
І колихала темними ночами.
Не плакала від горя до нестями,

Сергій Губерначук
2020.02.28 09:29
Уроки географії були мої улюблені.
З учителькою з Африки
ми грали в географію.
Підручники тоді були придумані,
і ми на картах ворожили і на глобусах,
у чорнім гримі і з пов’язками на стегнах
зі стрілами
довкола школи бігали.

Микола Соболь
2020.02.28 06:58
Це ніч була п’янких півоній
І найкоротша на землі.
Тебе узявши за долоню,
Ми загубились у зелі.
Спокусливо вдихали м’яти
У світі кращий аромат
І полину, який прим’ятим
Дороги не вказав назад…

Ярослав Чорногуз
2020.02.27 22:05
Дорогі друзі і колеги, шановне керівництво "Редакції Майстерень"!
Нещодавно прозвучала нова пісня у моєму виконанні на хвилях ефіру 3 каналу українського радіо "Культура" у передачі "Відверто про естраду і не тільки".
Ведучий програми - Віктор

Олександр Панін
2020.02.27 20:48
Нічний туман, як молоко,
Чаклунство чари колихало,
Звільніти мала я його,
А я кохаю і кохала.

Кохала, не вживала чар,
Дружина в нього, бач, і діти…
Він добровільно взяв тягар,

Євген Федчук
2020.02.27 20:07
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Лине пісня понад світом,
В серце западає.
Слухав я та все питався,
Хто би поділився?
Що той терен? Звідки взявся?
На світ появився?

Мессір Лукас
2020.02.27 19:14
Давно не п’ю, підшився, зав’язав
Тебе як хальстух на червоній шиї.
І туго так, що котиться сльоза,
І психіятр мені сорочку шиє.

Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
Тепер тупик, де вчора був провулок.
Останній зуб віддав на твій кулон

Микола Дудар
2020.02.27 18:00
А провожали по утру.
Встречали, правда, как-то странно:
Глаза в глаза, и точка ru -
И звук сродни фортепиано…

Слова какие-то… - Не сметь!
Подумать только, испугали?!..
Я трижды за день видел смерть

Тетяна Левицька
2020.02.27 14:23
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...

Вікторія Лимарівна
2020.02.27 12:43
Зрілі стосунки , які напрочуд
зіткані пружністю сильної нитки.
Крила зміцніли, рішуче несуть!
Цінні, довершені мудрістю, злитки.

Сталося так, заблукали вони:
довго, стежками тернистими в полі.
Вже одружились їх доньки й сини.

Сергій Губерначук
2020.02.27 10:33
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг твоїх, потім ліг,
нагло лестячись з ними хвостом і гривою.
Ти не зразу поб

Матвій Смірнов
2020.02.27 08:52
Варто писати про різні дурниці й дріб‘язок,
Адже усе складається саме з них.
Патосні тексти давно на шматки порізані,
Ті, що не спалені - кинуті у смітник.

Ось подивись: Гора, під горою - крокуси.
Що важливіше - крокуси чи гора?
Це є питання ракур

Микола Соболь
2020.02.27 07:05
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Підвиває арію безсоння,
Із небес, чи в небеса летить.

Межи хмар налитий кров’ю місяць
Заглядає зрідка у вікно,
Щось недобре його погляд містить,

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Алла Даниленко
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оля Кміт
2020.02.28

Маріанна Галич
2020.02.26

Алла Даниленко
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сергій Губерначук - [ 2020.02.25 10:37 ]
    Прононс 8
    Пляшковий спосіб знайомства.

    Досить виставлення півлітри самограю,
    одного в’яленого нанайського в’юна
    і односельця – діда Миколая,
    заслуженого українського шерстяника.

    Гопля! Гопля! Язиком Золя.

    Ось чарка за чарчиною несеться.
    Ось аксіоми ставляться під сумнів.
    Ось дід кричить, що пляшечка пустенька,
    а баба – і беззуба, і безумна.

    Де вичерпання нас наповні спирту?

    У керогазі – керосин. У грубі – дрова.
    У хаті – тінь тіні у чорній карсетині.
    Це шугається вістка, стара вістка по хатині
    про те, від чого померла дідова корова.

    А вилошником її, щоб молока не перевернула!

    На столі – перехрестя страв і сфер,
    а у діда вибухнула слів маса:
    "Зрости на Збручі – і не бачити печер,
    в яких шаблі лежать, сточивши ляси?!"

    Відважуймось на безвідносні відсилання...

    Його тендітний розум має хист,
    але суцвіття літ давно зачахлі.
    Це наче надійшов пляшковий лист
    з древньої Нубії чи сучасної саклі.

    А хто кому набрати досвіду звелів?

    Я пишу точнісіньку копію життя
    між адре́сами дідового віроломства,
    пливу напам’ять, мов у бутлі перґамент, я.
    Я відроджую пляшковий спосіб знайомства.

    8, 11 червня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 34"


  2. Ігор Деркач - [ 2020.02.22 17:56 ]
    Синдром щура
                       І
    Не до революції... наразі
    боїмося іншої зарази...
    Є багато цілей та ідей
    і критичну набирає масу
    армія зомбованих людей.

                        ІІ
    Що хвилює автора сьогодні,
    те дратує завтра читача:
    оди у поезії не модні
    ні герою, ні небесній сотні,
    тліє реноме у діяча,

    слуги біомаси ще у моді,
    а Майдану – наче й не було...
    телеящик Рашії на сході
    популяризує у народі
    пугало імперії – Пуйло.

    Вчора гомоніла Україна,
    ну а нині армія совка
    величає свого бабуїна,
    а сім’ю велику і єдину
    обіймає ворога рука.

    Поки ми травили теревені,
    ожили поводирі юрми –
    агенти Московії зелені,
    бігаючи голими по сцені
    і маніпулюючи людьми.

                        ІІІ
    Буйний вітер напинає парус.
    Поки масі імпонує хаос,
    голови окутує пітьма.

    У юрми енергія буяє,
    та у вищій гільдії, буває,
    розуму критичного нема.

    Параноя піднімає
                                 галас,
    палубу історії хитає,
    пацюки дорвались
                            до керма.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2020.02.13 09:50 ]
    Аморальний вчинок
    І було світло в усьому домі,
    на всіх поверхах світло сяяло.
    І курив неформал ментолове зілля
    під буквальною назвою "DORAL",
    у своєму томливому закутку
    з підвіконням,
    з шибка́ми, продертими в ніч,
    й орнаментами настінними,
    кожного дня постійними.

    Грала музика в ма́зі,
    конкретно сучасна музика,
    з вібраціями –
    голосовими –
    з перкусіями,
    і фантазії подавали голові
    уроки проституції;
    літали дівки голобокі,
    з’являлися монстри тисячоокі;
    акти статеві
    в новій соціальній формації
    захоплювали хлопця
    сяйвом
    анімаційної прострації...
    Він дзвенів,
    немов телефон,
    і приймав стресовними руками
    пітне тіло як еталон.

    І вибило світло в одному під’їзді,
    по всім стояку,
    у великім будинку,
    по цілому місту.
    Вибило!
    Вибило музику,
    вибило анімацію,
    проституцію вибило і конфіґурацію...
    стін, підвіконня, запиленого кактусу,
    і тіла тремтливого
    від приголосу до анусу.
    Лишалася, що?
    Не-ві-до-мість.
    Підкралася, хто?
    Не-при-то-мність.

    І став неформал – формально нормальним,
    а ґіґантський анклав –
    з-за межі́ стратосфер –
    нічим не визначальним.
    І сигаретна жарина!
    набула якостей комети, –
    як єдине світило!
    падала з висоти планети,
    через підвіконня, шибку, асфальт і маґму
    розтинала астральним кінцем
    космічну діафраґму...

    А вас сповістили про вчинок неформала,
    коли мама за нього в міліції
    гроші виймала?

    20 жовтня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною…", стор. 47–49"


  4. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2020.02.11 05:13 ]
    Джанике з Кирк-Ор (Чуфут-Кале)
    У місті каменю, повітряних фортець,
    Де скеля понад прірвою звиса,
    Тисячолітній вітер, лагідний митець,
    Відточує вікно у небеса.

    Промінням сонця сяє перламутр,
    Крізь моху й черепашнику рядно,
    І плющ по стінах повиває смуток
    За Джанике, змахнувшою крилом.

    Мов срібна гілочка, вона була струнка,
    У спраги час лихий, у листопад смертей,
    Крізь тінь розщелини діставшись до струмка,
    Живильної води принесла для людей.

    І, стомлена від темряви й туги,
    Від трепету хвороби в серці стін,
    Востаннє озирнулась навкруги,
    За сонцем полетіла навздогін.



    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  5. Ірина Людвенко - [ 2020.02.10 23:59 ]
    Тобі
    Минає час. Заплутались у вітті
    Чи відголосся, чи забуті сни.
    Мені здається - я іще у літі!
    А бабиної повно сивини...
    Не озираюсь я, прямую далі.
    До зльоту, до останнього "бувай!"
    Колись ти дарував мені конвалії,
    А нині перетнув зимовий край...
    Мені до тебе - бігти-недобігти.
    А часу тінь лише крилом змахне,
    І там, де простір змінює орбіти,
    І ти вже дочекаєшся мене.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  6. Мессір Лукас - [ 2020.02.04 21:01 ]
    *****
    В пошукові дешевих
    Чудес, яких не буває,
    Я обійшов свій квартал,
    Всі інші райони в місті,
    Позаяк доля сліпа.

    Я зберігаю светр,
    У який ти любила влізти.
    Ми слухали Billie Holiday,
    Billie вітала нас
    Із новим роком, ще б пак.

    В мене стоїть токайське,
    Яке ти хотіла би пити.
    В мене стоїть настійно
    На ластовиння твоє.

    Долі не інтересно,
    З ким тобі спати нині.
    В долі мізантропія.
    І нетверезий реп.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  7. Сергій Губерначук - [ 2020.02.02 09:57 ]
    Мораль
    Вислуховую мораль.
    Коло вуст, які ліворуч,
    вихиляється вуаль
    і витає докір поруч.

    Винуватець у мені
    біля грубки кочегарить.
    Ще поси́джу на вогні,
    доки твій мороз не вдарить.

    Ти влаштовуєш теракт
    так підступно, так гостинно –
    цокають до серця в такт
    білих перлів намистини.

    Чую, як тривожно це
    голоси твої стинає.
    І плювки в моє лице
    лиш вуаль перепинає.

    Що мені старовина!
    Дотик з антикваріатом!
    Ти – одна! Ти – викопна!
    Поруч з окаянним братом.

    Висих твій ґотичний шарм
    по коробочках з-під гриму.
    Під вуаллю – злий жандарм
    корчить дівку нескориму.

    Тільки вийду в коридор
    но́ву маску натягнути,
    ти зіллєш у мій кагор
    наготовану отруту!

    А вчиню зворотний хід –
    обшукаю й арештую, –
    сипоне твій гострий лід
    і на смерть розрешетує!

    Що лишається? Мораль.
    Вищі докори сумління
    зайві там, де ти, на жаль, –
    переходиш до гризіння.

    3–4 січня 1998 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | "Перґаменти", стор. 53–54"